Порядок складання балансу. Аналіз і аудит фінансового стану установи (на прикладі бюджетної установи "Київський коледж комп’ютерних технологій та економіки Національного авіаційного університету")

Якщо заперечення в аудиторському висновку пов'язані з наявністю нефундаментальної незгоди, аудитор обумовлює обмеження в аудиторському висновку або у додатку до висновку, який становить його невід'ємну частину, і дає позитивний висновок про фінансову звітність підприємства.

Якщо аудитор дає відмову від подання аудиторського висновку, він аргументує про неможливість на підставі наведених фактів сформулювати думку про фінансову звітність підприємства.

Результати аудиту фінансової звітності оформлюють у вигляді аудиторського висновку, який складають за довільною формою. МСА № 700 «Аудиторський висновок про фінансову звітність» передбачає, що у висновку обов'язково мають бути розкриті такі елементи: заголовок; адресат; вступний або початковий параграф; параграф, що описує обсяг (опис характеру аудиторської перевірки); параграф, у якому висловлено думку аудитора щодо фінансових звітів; дата аудиторського висновку; адреса аудитора; підпис аудитора.

У заголовку аудиторського висновку йдеться про те, що аудиторську перевірку проводив незалежний аудитор. Подають прізвище аудитора або назву аудиторської фірми, наводять також повну назву підприємства, яке перевірялося, час перевірки. У заголовку доцільно використати термін «незалежний аудитор» для того, щоб відрізнити аудиторський висновок від звітів, складених іншими особами (наприклад, посадовими особами суб'єкта господарювання, радою директорів) або від висновків інших аудиторів, від яких не вимагається дотримання етичних вимог, як від незалежного аудитора.

У частині «адресат» зазначається адресат відповідно до умов завдання та місцевих нормативних актів. Висновок, як правило, призначається для акціонерів або для ради директорів суб'єкта господарювання, фінансові звіти якого перевіряються.

Вступний або початковий параграф включає: перелік перевірених фінансових звітів суб'єкта господарювання із зазначенням дати та звітного періоду; відомості про відповідальність управлінського персоналу суб'єкта господарювання та про відповідальність аудитора. Слід зазначити, що відповідальність за фінансові звіти несе управлінський персонал суб'єкта господарювання і що обов'язком аудитора є лише висловлення його думки щодо фінансових звітів на основі проведеної аудиторської перевірки.

Параграф, що описує обсяг (опис характеру аудиторської перевірки): посилання на МСА або відповідні національні стандарти і практику; опис роботи, виконаної аудитором. Зазначається, що аудит було здійснено відповідно до МСА або відповідних національних стандартів аудиту та практики. «Обсяг» стосується можливості аудитора здійснювати аудиторські процедури, які вважаються необхідними за цих обставин. Користувачеві це потрібно як гарантія того, що аудиторська перевірка проведена відповідно до встановлених стандартів або практики. Якщо не обумовлено інше, то аудиторськими стандартами (або практикою), яких дотримується аудитор, є стандарти (або практика) країни, зазначеної в інформації про аудитора. Також необхідно вказати, що аудит було заплановано і проведено для забезпечення обґрунтованої впевненості в тому, що фінансові звіти не містять суттєвих викривлень. Слід описати процес аудиторської перевірки, зокрема: а) здійснену шляхом тестування перевірку доказів, які підтверджують суми у фінансових звітах та розкриття інформації; б) оцінку принципів бухгалтерського обліку, що застосовуються при підготовці фінансових звітів; в) аналіз попередніх суттєвих оцінок, здійснених управлінським персоналом при підготовці фінансових звітів; г) оцінку загального подання фінансових звітів.

До аудиторського висновку слід включити твердження аудитора про те, що аудиторська перевірка надає обґрунтовану впевненість для висловлення думки.

Аудитор повинен зробити оцінку помилок у системах обліку та внутрішнього контролю підприємства стосовно їх суттєвого впливу на фінансову звітність. При оцінці суттєвості помилок аудитор повинен керуватися МСА № 320 «Суттєвість в аудиті». Далі йдеться про те, що аудитор використовував принцип вибіркової перевірки інформації і що під час перевірки він брав до уваги тільки суттєві помилки.

Параграф, у якому висловлено думку аудитора щодо фінансових звітів включає: посилання на концептуальну основу фінансової звітності, використану при складанні фінансових звітів (із зазначенням країни походження концептуальної основи фінансової звітності, якщо концептуальна основа не є МСБО); висловлення думки щодо фінансових звітів. У параграфі слід чітко описати, яку концептуальну основу фінансової звітності використано для підготовки фінансових звітів (включаючи зазначення країни походження концептуальної основи фінансової звітності, якщо концептуальна основа не є МСБО), і викласти думку аудитора з приводу того, що фінансові звіти справедливо та достовірно відображають (або відображають достовірно, в усіх суттєвих аспектах) інформацію згідно з визначеною концептуальною основою фінансової звітності та відповідають вимогам законодавства.

Для висловлення аудиторської думки використовуються терміни «справедливо та достовірно відображають» або «подають достовірно, в усіх суттєвих аспектах», які є еквівалентними. Обидва терміни, поряд з іншим, указують на те, що аудитор розглядає лише ті питання, які є суттєвими для фінансових звітів.

Концептуальна основа фінансової звітності визначається МСБО, правилами, встановленими визнаними організаціями, які розроблюють стандарти, та розвитком загальної практики в країні (з урахуванням відповідних вимог національного законодавства та відповідного розгляду достовірності). Для полегшення розуміння читачем контексту, в якому висловлюється думка аудитора, у висновку аудитора зазначається застосована концептуальна основа, на якій ґрунтуються фінансові звіти. Аудитор зазначає концептуальну основу фінансової звітності, використовуючи вислів: «...відповідно до Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (або зазначається назва концептуальної основи фінансової звітності з посиланням на країну походження...)». Ця вказівка допоможе користувачеві краще зрозуміти концептуальну основу фінансової звітності, яка використовувалася при підготовці фінансових звітів. Висловлюючи думку про фінансові звіти, що їх готували спеціально для використання в іншій країні, аудитор розглядає, чи було здійснено відповідне розкриття інформації у фінансових звітах про використану концептуальну основу фінансової звітності.

На додаток до думки з приводу справедливого та достовірного відображення (або достовірного подання, в усіх суттєвих аспектах) в аудиторському висновку може бути необхідним висловити думку з приводу відповідності фінансових звітів іншим вимогам законів та нормативних актів.

У частині «дата аудиторського висновку» аудитор повинен зазначити дату висновку, яка є датою завершення аудиторської перевірки. Це інформує читача, що аудитор розглянув вплив на фінансові звіти й на висновок подій та операцій, відомих аудиторові, які відбулися до цієї дати. Оскільки до обов'язку аудитора входить надання висновку щодо фінансових звітів, підготовлених та наданих управлінським персоналом, аудитор не повинен датувати висновок числом, що передує даті підписання або затвердження фінансових звітів управлінським персоналом.

При зазначенні адреси аудитора слід зазначити конкретне місце перебування аудитора, яке, як правило, є місцем перебування офісу аудитора, відповідального за аудит.

Аудиторський висновок слід підписати від імені аудиторської фірми, особисто від імені аудитора або, якщо це доцільно, обома підписами. Аудиторський висновок зазвичай підписується від імені аудиторської фірми, оскільки фірма бере на себе відповідальність за аудит.

Безумовно-позитивну думку слід висловити тоді, коли аудитор дійшов висновку, що фінансові звіти справедливо й достовірно відображають (або подають достовірно, в усіх суттєвих аспектах) інформацію відповідно до визначеної концептуальної основи фінансової звітності. Безумовно-позитивна думка беззастережно вказує на те, що всі зміни у принципах бухгалтерського обліку й методах їх застосування, а також їх вплив належно визначені та розкриті у фінансових звітах.

Бажано дотримуватись одноманітності форми та змісту аудиторського висновку, що полегшує розуміння його користувачем і допомагає виявити незвичайні обставини (якщо вони є).

Отже, аудиторський висновок є регламентованим документом і його структура визначається МСА № 700 і Вимогами Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України.

Незалежні аудитори (аудиторські фірми) окрім перевірки фінансової звітності надають різні за характером і змістом аудиторські послуги. Супутні аудиту послуги відрізняються за об'єктами та методами дослідження від аудиторської перевірки фінансової звітності підприємства, що суттєво впливає на зміст і структуру аудиторських висновків.

Метою МСА № 800 «Аудиторський висновок при виконанні завдань з аудиту спеціального призначення» є встановлення положень і надання рекомендацій у зв'язку з аудиторськими завданнями спеціального призначення. Цей стандарт стосується висновків щодо: фінансових звітів, складених відповідно до всеохопної основи обліку, іншої, ніж Міжнародні чи національні стандарти бухгалтерського обліку (підготовлену відповідно до інших принципів обліку); компонентів фінансових звітів; виконання контрактних угод; узагальнення фінансових звітів. МСА № 800 не застосовується при проведенні завдань з огляду, погоджених процедур та підготовки інформації.

Аудиторські висновки за результатами тематичного аудиту (окремих компонентів фінансових звітів). Діяльність та обсяг робіт під час проведення тематичного аудиту залежить від конкретних обставин. До того, як прийняти пропозицію провести тематичний аудит, аудитору необхідно впевнитися, що він досягнув необхідного рівня розуміння характеру роботи, форми і змісту висновку. При плануванні тематичного аудиту від аудитора вимагається чітке уявлення мети інформації, про яку складається висновок, а також; про майбутніх користувачів інформації. Щоб уникнути використання висновку з іншою метою, ніж передбачена в договорі, аудитор може визначити цю мету і встановити обмеження на використання свого висновку.

За результатами тематичної перевірки аудитор складає довільної форми висновок, але у ньому мають бути основні елементи, які наводяться, зазвичай, у такій послідовності: прізвище незалежного аудитора (назва аудиторської фірми); назва підприємства; вступ; посилання на те, яка фінансова інформація перевірялася; посилання на те, яку відповідальність несе керівництво клієнта, а яку - аудитор; параграф, де описано характер тематичної перевірки, що проводилася; інформація про правила чи практику, використані під час перевірки; опис роботи, проведеної аудитором; параграф, де передбачається висновок аудитора про фінансову звітність; дата висновку; адреса аудитора; підпис аудитора.

У випадку, коли фінансову звітність підприємства подають таким користувачам, як Нацбанк України або Держкомісія з цінних паперів і фондового ринку, може існувати стандартна форма висновку, яка не відповідає вимогам МСА [50,с.342].

Аудитор мусить упевнитися у відповідності умов договору про проведення тематичної перевірки зі спеціальними вимогами користувача або замовника аудиторського висновку.

Аудитор має переглянути основні вимоги договорів і встановити існування їх правильного розкриття у фінансовій звітності та примітках до неї. Аудитор може зробити у висновку посилання на примітки до фінансової звітності підприємства, що відображають розуміння клієнтом основних умов договорів.

Аудиторський висновок про фінансову звітність, підготовлену відповідно до інших принципів обліку, інші принципи бухгалтерського обліку - це набір критеріїв і принципів, які використовують для підготовки фінансової звітності та застосовують до всіх її суттєвих елементів і є загальновизнаними як в окремо взятій країні, так і в інших.

Фінансова звітність може бути підготовлена зі спеціальною метою згідно з міжнародними обліковими принципами. Існують такі загальноприйняті форми спеціальної фінансової звітності: податкові декларації; звіт про рух грошових коштів; специфічна фінансова звітність, введена будь-яким регулюючим державним органом (наприклад, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку може встановити спеціальні вимоги до форми і змісту подання фінансової звітності).

В аудиторському висновку про фінансову інформацію, підготовлену відповідно до інших міжнародних принципів бухгалтерського обліку, необхідно зазначати ці принципи бухгалтерського обліку. В аудиторському висновку зауважують, чи підготовлена фінансова звітність відповідає таким принципам.

Аудитор повинен визначити, чи можна користувачу або замовникові фінансової звітності підприємства, а також аудиторського висновку зі спеціальних питань зрозуміти з назви чи з приміток до неї, що вона підготовлена згідно зі спеціальними вимогами замовника. Якщо у назві такої фінансової звітності або у тексті немає таких посилань і вказівок, то аудитор повинен зробити відповідні доповнення до вже підготовленого висновку.

Аудиторський висновок може складатися про окремі частини фінансової звітності. Це здійснюється коли аудитора просять зробити висновок за однією або кількома позиціями фінансової звітності підприємства, наприклад, про стан дебіторської заборгованості, наявність матеріальних ресурсів, правильність нарахування премій співпрацівникам або правильність розрахунку податків. Такі послуги проводяться окремо, або як частина аудиторської перевірки фінансової звітності підприємства. Однак, цей вид перевірки не зводиться, зрештою, до написання висновку про фінансову звітність загалом, і тому аудитор дає висновок тільки про те, чи підготовлений цей компонент фінансової звітності відповідно до прийнятої на початку року системи обліку на підприємстві.

Чимало елементів фінансової звітності підприємства пов'язані між собою. При аудиті таких компонентів аудитор інколи не може визначити їх значення відокремлено від суміжних. Тому йому варто проводити аудиторську перевірку з урахуванням їх тісного зв'язку. Визначаючи масштаб процедур перевірки, аудитор повинен проаналізувати статті фінансової звітності підприємства, пов'язані між собою, що суттєво впливають на інформацію висновку.

При дослідженні окремих компонентів фінансової звітності аудитор повинен визначити розмір їх суттєвості стосовно всієї звітності. Наприклад, дослідження залишку на якомусь рахунку може призвести аудитора до прийняття ним меншого значення суттєвості, ніж встановлене ним значення при розгляді фінансової звітності загалом, виходячи з валюти балансу. Як наслідок - процедури аудиторської перевірки будуть значніші за обсягом, ніж у випадку, коли б фінансова звітність перевірялася загалом.

Запобігаючи тому, щоб користувач висновку про окремі позиції фінансової звітності не сприйняв цей висновок як такий, що стосується фінансової звітності, загалом, аудитор повинен попередити клієнта про те, що він не може оприлюднювати цей висновок як такий, де йдеться про повну фінансову звітність.

В аудиторському висновку про окрему позицію фінансової звітності підприємства має бути примітка стосовно принципів бухгалтерського обліку, які використовувалися впродовж року, або на пункт чи розділ приміток до звітності підготовлених клієнтом, де дається подібне посилання. У висновку необхідно назвати порядок підготовки окремого компонента фінансової звітності відповідно до принципів обліку, прийнятих на підприємстві. У додатку до цього нормативу наводять приклади таких висновків.

У випадку негативного висновку або відмови від висловлення висновку про фінансову звітність підприємства, аудитор може зробити висновок про окрему позицію фінансової звітності підприємства, який відрізняється від негативного тільки тоді, коли він не становить її суттєвої частини.

Аудиторська перевірка виконання договірних відносин. Аудитор може отримати замовлення на підготовку аудиторського висновку про дотримання підприємством умов окремих угод, наприклад, позикових договорів на придбання облігацій, надання гарантій. Відповідно до цього підприємству треба дотримуватися їх певних положень, наприклад: сплата відсотків, дотримання окремих фінансових показників, порядок використання доходів від реалізації окремого майна.

Аудитор визначає ставлення до дотримання підприємством окремих пунктів договорів тільки в тому випадку, коли загальні питання такої роботи пов'язані з обліком або фінансами, тобто є в межах компетенції аудитора. У випадках, коли частина роботи перебуває поза межами компетенції аудитора, він повинен використати для її проведення роботу експерта. Наприкінці висновку потрібно навести судження аудитора про те, чи виконані умови договору клієнтом.

Аудиторський висновок про узагальнену фінансову звітність підприємства. Клієнт може підготувати фінансову звітність підприємства, яка показує в динаміці його діяльність за декілька років, використовуючи звіти підприємства, які раніше були підтверджені аудитором, з метою найефективнішого інформування користувачів, які в такий спосіб мають змогу отримати обґрунтованішу думку про результати діяльності підприємства і зробити відповідні фінансові аналізи. Аудитор повинен скласти висновок про узагальнену фінансову звітність тільки в тому випадку, коли він уже має обґрунтоване ставлення до фінансової звітності, використаної для підготовки узагальненої.

Основними елементами аудиторського висновку про узагальнену фінансову звітність підприємства є: назва незалежної аудиторської фірми; назва підприємства; посилання на річну фінансову звітність, перевірену аудитором, на підставі якої підготовлена ця узагальнена фінансова звітність підприємства; відображення дати аудиторського висновку про річну фінансову звітність і виду аудиторського висновку; висновок аудитора про те, чи збігається за змістом узагальнена фінансова звітність з річною звітністю, підтвердженою аудитором.

Звіт аудитора перед замовником. Аудитори (аудиторські фірми) після завершення перевірки одночасно зі складанням аудиторського висновку готують і подають замовникові (власникам, акціонерам, керівництву підприємства) звіт у письмовій формі. Дані, що містить звіт аудитора, наводяться з метою доведення до керівництва клієнта даних про недоліки в бухгалтерському обліку і системі внутрішнього контролю, які можуть призвести до суттєвих помилок у фінансовій звітності, а також в порядку внесення конструктивних пропозицій про вдосконалення систем бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю економічного суб'єкта.

Аудитор у звіті вказує на виявлені помилки і перекручення в системі бухгалтерського обліку клієнта, що суттєво впливають на достовірність його звітності. Він може надати у звіті будь-яку інформацію стосовно проведеного аудиту і фактів господарського життя економічного суб'єкта, яку буде вважати за доцільну.

Письмову інформацію аудитора не можна розглядати як повний звіт про всі існуючі недоліки. Вона охоплює лише ті, що були виявлені під час перевірки.

Звіт аудитора перед замовником складають у довільній формі. Його розділи, зміст, кількість додатків не регламентують - кожна аудиторська фірма (аудитор) вибирає зручні для себе і клієнта форми подання інформації.

У практичній діяльності аудитор (аудиторська фірма) як звіт перед замовником найчастіше вибирають форму акта аудиторської перевірки.

Внутрішньофірмові форми звіту повинні бути затверджені керівником аудиторської організації, і в обов'язковому порядку їх треба дотримуватися. Аудитори, котрі здійснюють свою діяльність самостійно, зобов'язані розробляти (або прийняти з урахуванням кваліфікаційних рекомендацій) однотипну форму надання письмової інформації, яку в подальшому можуть застосовувати постійно.

Письмова інформація аудиторської фірми (аудитора) повинна містити такі відомості: реквізити аудиторської організації, а саме: офіційне найменування і юридичну (поштову) адресу аудиторської фірми або прізвище, ініціали й адресу аудитора, який здійснює діяльність самостійно; номер і дату реєстраційного посвідчення; номер і дату видачі сертифіката аудитора; реквізити економічного суб'єкта, що перевіряється, а саме: офіційне найменування і юридичну (поштову) адресу підприємства; номер і дату реєстраційного посвідчення; перелік посадових осіб (прізвища, ініціали, посади), відповідальних за складання бухгалтерської звітності юридичної особи; вказівку про період часу, до якого належить документація економічного суб'єкта, перевірена в ході аудиту, дату підписання письмової інформації аудитора; виявлені суттєві порушення встановленого законодавством України порядку ведення бухгалтерського обліку і складання бухгалтерської звітності, що впливають або можуть вплинути на її достовірність; результати перевірки організації та ведення бухгалтерського обліку, складання відповідної звітності та стану системи внутрішнього контролю економічного суб'єкта.

У додаток до акта аудиторської перевірки, залежно від обсягу, масштабів і специфіки аудиту, а також розмірів і особливостей підприємства варто вводити такі відомості: особливості виконання аудиторської перевірки, передбачені договором між аудиторською організацією та підприємством, а також особливості виконання роботи, що стали відомі в процесі перевірки; перелік основних об'єктів бухгалтерського обліку, які підлягали аудиторському контролю; відомості про методику аудиторської перевірки, підтвердження того, що аудиторська організація дотримувалася правил (стандартів) аудиторської діяльності, вказівки на те, які розділи бухгалтерської документації були перевірені суцільним способом, а які вибірковим порядком, і на основі яких принципів здійснювалася аудиторська вибірка; перелік зауважень, недоліків та рекомендації; оцінку кількісних розходжень звітних і (або) податкових показників за даними підприємства та прогнозованих за результатами перевірки аудиторської організації; при перевірці великих підприємств зі складною організаційною структурою відомості про здійснення перевірок філій, підрозділів і дочірніх фірм, подання загальних результатів перевірок і аналіз їх впливу на підсумки аудиторської перевірки підприємства загалом.

Відомості, що містяться в письмовій інформації аудитора, повинні бути чіткими. При необхідності письмова інформація аудитора має обґрунтувати кількісні розрахунки й оцінки, досилання на документи чинного законодавства.

У письмовій інформації аудитора в обов'язковому порядку повинно зазначатися, які зауваження є суттєвими, і чи вони впливають на висновки, зроблені аудитором. У випадку підготовки аудиторською організацією умовно-позитивного, негативного висновку або відмови від висловлення думки в письмовій інформації (звіті) аудитора, повинна міститися розгорнута аргументація причин, що спонукали до такої думки аудитора.

Отже, на відміну від аудиторського висновку, акт аудиторської перевірки не подається державним органам, не має офіційного правового статусу і може розглядатися тільки як конфіденційний документ внутрішнього використання.

За змістом акт аудиторської перевірки -- це систематизовані підсумки аудиторського дослідження. Він містить детальну інформацію про виявлені недоліки, помилки та неточності, а також; рекомендації щодо їх виправлення та запобігання повторному виникненню.

За обсягом акт аудиторської перевірки може бути досить великим -- до декількох десятків аркушів. Стиль подання детальної інформації в акті має відповідати вимогам ділової мови документа. Акт аудиторської перевірки (або інші форми звіту аудитора перед замовниками) призначений тільки для клієнта і не може бути розголошений без його згоди.

4.4 Аудит фінансового стану бюджетної установи

Загальний порядок аудиту фінансового стану бюджетних установ визначається Порядком проведення органами державної контрольно-ревізійної служби державного фінансового аудиту діяльності бюджетних установ, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.2004 р. № 1777 [29], що визначає механізм проведення органами державної контрольно-ревізійної служби державного фінансового аудиту діяльності бюджетних установ (фінансово-господарського аудиту - це форма державного фінансового контролю, яка спрямована на запобігання фінансовим порушенням та забезпечення достовірності фінансової звітності). Здійснюється аудит відповідно до Методичних рекомендацій з проведення органами контрольно-ревізійної служби аудиту фінансової та господарської діяльності бюджетних установ, затверджених Наказом Головку України від 19.12.2005 р. № 451 [30].

Основним завданням фінансово-господарського аудиту є сприяння бюджетній установі у забезпеченні правильності ведення обліку, законності використання бюджетних коштів, державного і комунального майна, складанні достовірної фінансової звітності та організації дієвого внутрішнього фінансового контролю.

Об'єктами фінансово-господарського аудиту є управлінські рішення керівництва бюджетної установи з питань її фінансово-господарської діяльності, планові документи, господарські договори, фінансово-господарські операції, бухгалтерський облік, фінансова і статистична звітність та внутрішньогосподарський фінансовий контроль.

Базовим елементом фінансово-господарського аудиту є визначення ризиків та оцінка їх можливого впливу на результати фінансово-господарської діяльності бюджетної установи і показники її фінансової звітності. Визначення і оцінка ризиків здійснюється на кожному етапі фінансово-господарського аудиту. Методика визначення та оцінки ризиків затверджується ГоловКРУ.

Під час проведення фінансово-господарського аудиту досліджуються первинні документи щодо операцій з коштами та майном, іншими активами і пасивами, ведення бухгалтерського обліку, складання і подання фінансової звітності та організація внутрішнього фінансового контролю.

Фінансово-господарський аудит включає: проведення протягом року моніторингу фінансової звітності бюджетної установи, у тому числі з використанням баз даних Державного казначейства; проведення у разі виявлення за результатами моніторингу фінансової звітності бюджетної установи ризикових операцій перевірки використання бюджетних коштів, державного і комунального майна, правильності ведення бухгалтерського обліку, складання достовірної фінансової звітності; дослідження системи внутрішнього фінансового контролю, зокрема якості його організації; підготовку керівництву бюджетної установи пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень за результатами моніторингу її фінансової звітності та/або перевірки; відстеження усунення керівництвом бюджетної установи недоліків і порушень, виявлених за результатами моніторингу її фінансової звітності та/або перевірки; надання висновку про рівень достовірності фінансової звітності бюджетної установи, ступінь дотримання її посадовими особами законодавства з фінансових питань та повноту врахування пропозицій, внесених у ході фінансово-господарського аудиту.

Фінансово-господарський аудит проводиться органами державної контрольно-ревізійної служби за планами, які складаються та затверджуються у порядку, визначеному законодавством. У бюджетних установах, де проводиться фінансово-господарський аудит, ревізії і перевірки за ініціативою органів державної контрольно-ревізійної служби не плануються.

Не пізніше ніж за десять календарних днів до фінансово-господарського аудиту керівнику бюджетної установи надсилається відповідне повідомлення із зазначенням мети і відповідальних за проведення аудиту посадових осіб.

Для проведення фінансово-господарського аудиту посадовій особі органу державної контрольно-ревізійної служби видається посвідчення встановленого ГоловКРУ зразка, підписане керівником відповідного органу державної контрольно-ревізійної служби і скріплене печаткою цього органу.

Посадова особа органу державної контрольно-ревізійної служби зобов'язана пред'явити керівнику бюджетної установи посвідчення на право проведення фінансово-господарського аудиту і на його прохання розписатися в журналі відвідання установи та її структурних підрозділів представниками контролюючих органів.

Послідовність фінансово-господарського аудиту протягом бюджетного періоду представлено в таблиці 4.2.

На кожному етапі проведення фінансово-господарського аудиту посадовими особами органу державної контрольно-ревізійної служби можуть надаватися керівництву бюджетної установи пропозиції щодо усунення виявлених недоліків і порушень, які є обов'язкові до розгляду.

Посадові особи органу державної контрольно-ревізійної служби у разі звернення керівництва бюджетної установи надають роз'яснення щодо здійснення операцій з коштами та майном, іншими активами і пасивами, ведення бухгалтерського обліку, складання фінансової звітності та організації внутрішнього фінансового контролю.

Результати фінансово-господарського аудиту відображаються у звіті, який складається у порядку та за формою, визначеними ГоловКРУ.

Три примірники аудиторського звіту передаються керівництву установи, один з яких залишається у її справах, другий - подається разом з річним фінансовим звітом головному розпоряднику бюджетних коштів, а в разі його відсутності - територіальному фінансовому органу, третій - відповідному органу Державного казначейства.

Таблиця 4.2.

Послідовність фінансово-господарського аудиту протягом бюджетного періоду

№ з/п	Зміст етапу
1	Ознайомлення із сферою діяльності бюджетної установи та системою бухгалтерського обліку, фінансової звітності і внутрішнього фінансового контролю; аналіз нормативно-правових актів, методичних документів, розрахунків та обґрунтувань, матеріалів, пов'язаних з проведенням попередніх контрольних заходів, публікацій у засобах масової інформації, звернень громадян, інформації суб'єктів господарювання та державних органів щодо використання бюджетною установою коштів та майна, інших активів і пасивів
2	Виявлення можливих недоліків у фінансово-господарській діяльності бюджетної установи та здійсненні внутрішнього фінансового контролю, оцінка ризиків та підготовка програми проведення фінансово-господарського аудиту
3	Проведення моніторингу фінансової звітності бюджетної установи та у разі потреби перевірка використання коштів та майна, інших активів і пасивів, правильності ведення бухгалтерського обліку; аналіз місячної і квартальної фінансової звітності; оцінка результатів попереднього зовнішнього і внутрішнього фінансового контролю; визначення повноти врахування керівництвом бюджетної установи пропозицій, внесених у ході моніторингу її фінансової звітності та/або перевірки. Результати моніторингу фінансової звітності при виявленні недоліків та/або ознак порушень оформляються довідкою, а перевірка - довідкою або актом, один примірник яких передається керівництву бюджетної установи
4	Дослідження річної фінансової звітності бюджетної установи; оцінка врахування пропозицій, внесених керівництву бюджетної установи протягом звітного року за результатами моніторингу й фінансової звітності та/або перевірки, складання проекту аудиторського звіту з підготовкою висновків і пропозицій; обговорення проекту аудиторського звіту з керівництвом бюджетної установи; підписання аудиторського звіту; надання аудиторського звіту керівництву бюджетної установи
5	Інформування у разі потреби інших державних органів про рівень достовірності фінансової звітності бюджетної установи, ступінь дотримання її посадовими особами законодавства з фінансових питань та стан її внутрішнього фінансового контролю

Користувачами аудиторських звітів є розпорядники бюджетних коштів, фінансові органи та органи Державного казначейства.

За ненадання інформації або надання недостовірної та неповної інформації для проведення фінансово-господарського аудиту посадові особи бюджетних установ несуть відповідальність згідно із законодавством.

Методика проведення фінансово-господарського аудиту затверджується ГоловКРУ.

4.5 Методика аудиту фінансового стану бюджетної установи

На сьогодні методика проведення аудиту визначається згідно з Методичними рекомендаціями з проведення органами контрольно-ревізійної служби аудиту фінансової та господарської діяльності бюджетних установ, затвердженими Наказом Головку України від 19.12.2005 р. № 451 [30].

Проведення аудиту фінансового стану бюджетної установи починається із планування. Планування фінансово-господарського аудиту здійснюється відповідно до Порядку планування контрольно-ревізійної роботи органами державної контрольно-ревізійної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2001 № 955, Стандарту державного фінансового контролю за використанням бюджетних коштів, державного і комунального майна - 2, затвердженого наказом ГоловКРУ від 09.08.2002 № 168, Положення про планування контрольно-ревізійної роботи органами державної контрольно-ревізійної служби, затвердженого наказом ГоловКРУ від 26.10.2005 № 319.

У бюджетних установах, у яких проводиться фінансово-господарський аудит, проведення органами державної контрольно-ревізійної служби ревізій і перевірок за їх ініціативою в тому самому бюджетному році не планується, якщо не прийнято рішення про дострокове припинення аудиту.

Для проведення фінансово-господарського аудиту за бюджетний рік за конкретною бюджетною установою наказом керівника ГоловКРУ чи контрольно-ревізійного управління в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві або Севастополі закріплюються державні аудитори. Кількість державних аудиторів на одну бюджетну установу визначається залежно від кількості бюджетних програм, учасником яких є бюджетна установа, обсягів бюджетного фінансування, кількості структурних підрозділів, особливостей організації бухгалтерського обліку, системи внутрішньогосподарського фінансового контролю та інших чинників (в межах 1 - 3 чол.). За одним державним аудитором, залежно від обсягів фінансування, кількості бюджетних програм, учасником яких є бюджетна установа, та інших чинників, може бути закріплено від 1 до 5 бюджетних установ.

Керівнику бюджетної установи, у якій проводитиметься фінансово-господарський аудит, не пізніше ніж за 10 календарних днів до його початку надсилається повідомлення про відповідальних за його здійснення посадових осіб.

Державний аудитор зобов'язаний пред'явити керівнику бюджетної установи своє службове посвідчення та направлення встановленого зразка.

У разі недопущення державного аудитора до проведення аудиту, ненадання необхідних документів, перешкоджання у проведенні аудиту, відсутності бухгалтерського обліку, систематичного невиконання бюджетною установою обґрунтованих рекомендацій державного аудитора щодо попередження порушень або усунення наслідків виявлених порушень, керівник (заступник керівника) відповідного органу ДКРС може прийняти рішення про дострокове припинення аудиту і проведення ревізії (перевірки) цієї бюджетної установи відповідно до законодавства. У такому випадку аудиторський звіт державним аудитором не складається.

Фінансово-господарський аудит проводиться за трьома етапами (табл.4.3.).

На І-му етапі «Підготовка до проведення фінансово-господарського аудиту» державний аудитор зобов'язаний: визначити фактори ризику (слабкі місця в управлінні фінансами та майном бюджетної установи, у здійсненні внутрішньогосподарського фінансового контролю); здійснити оцінку ризиків; за результатами оцінки ризиків скласти програму фінансово-господарського аудиту.

При попередньому плануванні аудиту державний аудитор: більш детально вивчає діяльність бюджетної установи; більш детально вивчає систему бухгалтерського обліку бюджетної установи; оцінює результати попередніх контрольних заходів; визначає пов'язані з бюджетною установою сторони; оцінює стан використання бюджетною установою інформаційних технологій; оцінює середовище внутрішнього контролю; визначає суттєвість ризиків; визначає засоби, які зменшують ризики.

Таблиця 4.3.

Основні етапи проведення фінансово-господарського аудиту

№ з/п	Назва етапу	Термін здійснення	Основне завдання етапу
1	«Підготовка до проведення фінансово-господарського аудиту»	лютий - квітень поточного бюджетного року	детальне ознайомлення з особливостями діяльності бюджетної установи, системи її бухгалтерського обліку, фінансової звітності і внутрішньогосподарського фінансового контролю, здійснення оцінки ризиків та підготовка програми проведення фінансово-господарського аудиту
2	«Проведення поточних аудиторських процедур»	квітень - грудень поточного бюджетного року	підтвердження законності проведених операцій, достовірності їх відображення в бухгалтерському обліку та періодичній фінансовій звітності, а у разі виявлення недоліків чи порушень - надання керівництву бюджетної установи рекомендацій щодо їх усунення та моніторинг стану їх врахування
3	«Дослідження річної фінансової звітності»	січень - березень року, наступного за звітним	підготовка висновку щодо достовірності річної фінансової звітності, складання, узгодження та підписання аудиторського звіту та реалізація результатів дослідження

Більш детальне вивчення діяльності бюджетної установи здійснюється шляхом аналізу: нормативно-правових актів та методичних документів, які регламентують фінансово-господарську діяльність бюджетних установ відповідного профілю; установчих документів, організаційної структури та управління бюджетної установи; видів діяльності бюджетної установи. За результатами аналізу визначаються фактори ризику та проводиться оцінка їх можливого впливу.

Детальне ознайомлення з системою бухгалтерського обліку бюджетної установи полягає у: більш глибокому вивченні нормативно-правових актів та методичних документів, які регламентують ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності; вивченні облікової політики та організації бухгалтерського обліку; аналізі основних фінансових показників та їх змін. Для цього проводиться камеральна перевірка фінансової звітності бюджетної установи за попередній рік, аналізуються розрахунки та обґрунтування до кошторису на поточний рік, зміни показників кошторису у порівнянні з попередніми роками; визначенні системних та несистемних операцій. Після цього визначаються фактори ризику та проводиться оцінка їх можливого впливу.

Аналіз матеріалів попередніх контрольних заходів, стану та обраних бюджетною установою шляхів усунення виявлених недоліків і порушень також здійснюється з метою визначення факторів ризику та оцінки їх можливого впливу.

Визначення пов'язаних з бюджетною установою сторін здійснюється шляхом вивчення договорів і операцій бюджетної установи, після чого визначаються фактори ризику та оцінюється їх можливий вплив.

Ознайомлення з станом використання бюджетною установою інформаційних технологій (ІТ) здійснюється шляхом вивчення: ступеня використання ІТ в бухгалтерському обліку; використання різних програм, їх сумісності та відповідності встановленим Державним казначейством України правилам ведення обліку; порядку обслуговування (поновлення, внесення змін) програм відповідно до змін у методології ведення бухгалтерського обліку; доступу до інформації, у тому числі можливості внесення несанкціонованих змін. За результатами ознайомлення визначаються фактори ризику та оцінюється ступінь їх можливого впливу.

Оцінка стану внутрішньогосподарського контролю бюджетної установи полягає у: ознайомленні з середовищем, у якому функціонує система внутрішньогосподарського контролю; визначенні заходів, що вживаються керівництвом бюджетної установи для створення і надійного функціонування внутрішньогосподарського контролю (накази, розпорядження, положення, посадові інструкції, правила чи регламенти тощо); визначенні ступеня додержання правил, встановлених керівництвом бюджетної установи (чи виконуються фактично накази, розпорядження, положення, посадові інструкції, правила чи регламенти тощо) для попередження, виявлення та виправлення помилок, попередження та виявлення фактів обману (крадіжок, приписок тощо); встановлені правила також мають забезпечити досягнення бюджетною установою визначеної установчими документами та кошторисом (іншими плановими документами) мети. За результатами ознайомлення визначаються фактори ризику та оцінюється ступінь їх можливого впливу.

На етапі підготовки до проведення аудиту державний аудитор має право: одержувати від бюджетної установи та органів Державного казначейства України фінансову та статистичну звітність, кошториси та розрахунки і обґрунтування до них, інші документи (матеріали попередніх контрольних заходів, накази, розпорядження, правила, положення, посадові інструкції, правила документообігу тощо); направляти пов'язаним особами запити та у встановленому законодавством порядку проводити зустрічні перевірки (звірки), одержувати копії документів та пояснення щодо операцій з бюджетною установою; отримувати необхідні пояснення в письмовій чи усній формі від керівника та інших посадових осіб бюджетної установи; проводити безпосередньо в бюджетній установі опитування, анкетування, тестування, обстеження та інші аудиторські процедури для визначення ризиків, їх оцінки та складання програми аудиту.

Програма аудиту затверджується керівником (заступником керівника) відповідного органу ДКРС і повинна включати: конкретні ризикові сфери діяльності, операції, ділянки бухгалтерського обліку та внутрішньогосподарського контролю, ризики ІТ тощо; перелік суб'єктів господарювання (пов'язаних осіб), від яких доцільно отримати інформацію шляхом направлення запитів, проведення у них зустрічних перевірок (звірок) у встановленому законодавством порядку; конкретна мета аудиторської процедури чи її елементу (наприклад, під час вивчення системи бухгалтерського обліку досліджується облік основних засобів, однією конкретною метою цього дослідження є здійснення оцінки правильності визначення вартості основних засобів при їх придбанні, проведенні індексації їх вартості, тобто оцінка правильності визначення вартості основних засобів); обсяг аудиторських процедур за кожним фактором ризику; назву робочого документа, який складатиметься після виконання аудиторської процедури чи окремого її елемента; виконавця (конкретного державного аудитора); дату виконання аудиторських процедур, у тому числі обстежень в бюджетній установі; дату перегляду матеріалів вищестоящим керівником державного аудитора.

Обов'язковим є вихід державного аудитора в бюджетну установу з метою обстеження її фінансово-господарських операцій протягом місяця після дати складання нею фінансової звітності за кожний квартал та для дослідження річної фінансової звітності. При цьому дати виконання аудиторських процедур мають бути максимально пов'язані з фактичним проведенням операцій та складанням фінансової звітності. Наприклад, дослідження правильності та обґрунтованості визначення асигнувань на поточний рік доцільно проводити не пізніше квітня, обстеження законності використання коштів на капітальні видатки - в тому періоді, в якому здійснюються видатки та проводяться роботи, обстеження правильності перерахунку заробітної плати (у разі змін посадових окладів) - у місяці, наступному за першим нарахуванням заробітної плати у нових розмірах тощо.

При необхідності до програми аудиту можуть вноситися зміни в порядку, встановленому для затвердження програми.

На ІІ-му етапі «Проведення поточних аудиторських процедур» державний аудитор зобов'язаний: за затвердженою програмою аудиту здійснювати поточні аудиторські процедури (моніторинг, камеральні перевірки, обстеження тощо) стосовно ризикових сфер, операцій, ділянок обліку та внутрішньогосподарського контролю, наприклад, поточними аудиторськими процедурами підтверджується (не підтверджується або спростовується) законність і достовірність відображення в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності таких господарських операцій: додержання законодавства у сфері державних закупівель; достовірність та реальність дебіторської і кредиторської заборгованості, стан розрахункової дисципліни; правильність нарахування і виплати заробітної плати (зокрема, при зміні схем посадових окладів, додержання вимог законодавства при встановленні надбавок і доплат тощо); правильність здійснення капітальних видатків, відповідність фактичних обсягів робіт їх документальному підтвердженню, правильність застосування розцінок; достовірність даних про обсяги і вартість наданих послуг тощо; у разі виявлення інших, ніж у попередньому етапі, факторів ризику або у разі встановлення обстеженням, що фактори, попередньо визначені як ризикові, фактично такими не є - уточнювати програму аудиту; при виявленні в ході поточних аудиторських процедур недоліків, ознак порушень чи порушень - скласти довідку та надати її примірник керівництву бюджетної установи; готувати відповідь (висновки) на письмові зауваження (заперечення) керівництва бюджетної установи до довідки, складеної за результатами аудиторської процедури; готувати керівництву бюджетної установи (на його письмове звернення) роз'яснення з питань проведення фінансово-господарських операцій, бухгалтерського обліку, фінансової звітності та організації внутрішньогосподарського фінансового контролю; передавати довідки, складені за результатами аудиторських процедур, якими виявлено порушення з ознаками зловживань, керівникам органів ДКРС для прийняття рішення щодо подальшої їх реалізації; відстежувати стан врахування керівництвом бюджетної установи письмових рекомендацій державного аудитора; вести облік роботи державного аудитора в спеціальному журналі.

На цьому етапі державний аудитор має право: одержувати від бюджетної установи документи для камеральної перевірки; проводити безпосередньо в бюджетній установі аудиторські процедури, в ході яких перевіряти документи, ініціювати проведення фактичних контрольних процедур (контрольних обмірів, інвентаризацій, звірок з дебіторами і кредиторами тощо), здійснювати опитування, анкетування тощо; одержувати в письмовій чи усній формі пояснення від керівника та інших посадових осіб стосовно конкретних рішень, операцій або документів; відстежувати усунення (виправлення) керівництвом бюджетної установи виявлених поточними аудиторськими процедурами недоліків і порушень.

Для з'ясування законності фінансово-господарських операцій, достовірності відображення в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності бюджетної установи даних про стан взаєморозрахунків з іншими суб'єктами господарювання (пов'язаними особами) державний аудитор ініціює направлення їм відповідних запитів та у передбачених законодавством випадках проводить у них зустрічні перевірки (звірки).

Основними завданнями моніторингу операцій на рахунках, відкритих в органах Державного казначейства України, та фінансової звітності бюджетної установи є: виявлення якомога раніше ознак, що можуть свідчити про відхилення від встановлених законодавством принципів використання бюджетних коштів, державного і комунального майна, ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності; звернення уваги відповідальних посадових осіб бюджетної установи на ці ознаки з метою запобігання незаконним і неефективним витратам та втратам фінансових ресурсів, коригування управлінських рішень. Моніторинг проводиться без виходу в бюджетну установу за допомогою відстеження операцій на рахунках, відкритих в органах Державного казначейства України, аналізу періодичної (місячної, квартальної) фінансової звітності бюджетної установи. При необхідності, може досліджуватися періодична статистична звітність.

Основними завданнями камеральної перевірки фінансової звітності є: виявлення шляхом суцільної перевірки фінансової звітності фактів неузгодженості між показниками, наведеними у різних формах звітності або в тих самих формах звітності за різні періоди бюджетного року; аналіз виявлених відхилень у звітності та встановлення можливих причин їх утворення; звернення уваги відповідальних посадових осіб бюджетної установи на ці порушення і відхилення з метою оперативного усунення недоліків і порушень та забезпечення достовірності фінансової звітності; визначення питань для обстеження під час виходу в бюджетну установу. Вона звітності здійснюється без виходу в бюджетну установу.

При проведенні камеральної перевірки періодичної фінансової звітності необхідно дати відповідь на такі основні питання: чи відповідають звітні показники запланованим; у випадку виявлення розбіжностей встановити, чи є вони об'єктивними; чи узгоджуються між собою показники, наведені у різних формах звітності; які операції (процеси, системи) необхідно обстежити під час виходу в бюджетну установу.

Для перевірки ув'язки між залишками коштів, обсягами отриманого фінансування та касовими видатками застосовується наступна формула:

. (4.1.)

де: ЗК1 - залишок коштів на початок року; ОФ - отримане фінансування за звітний період; ЗК2 - залишок коштів на кінець звітного періоду; КВ - касові видатки за звітний період.

Для перевірки узгодженості між дебіторською та кредиторською заборгованістю і фактичними та касовими видатками застосовується наступна формула:

. (4.1.)

де: ДЗ2 - дебіторська заборгованість на кінець звітного періоду; КЗ2 - кредиторська заборгованість на кінець звітного періоду; ФВ - фактичні видатки за звітний період; ДЗ1 - дебіторська заборгованість на початок року; КЗ1 - кредиторська заборгованість на початок року; ЗЗ1 - залишок запасів на початок року; ЗЗ2 - залишок запасів на кінець звітного періоду; КВ - касові видатки за звітний період.

При аналізі відхилень між фінансовими показниками слід мати на увазі положення представлені в таблиці 4.4.

Таблиця 4.4.

Варіанти відхилень між показниками фінансової звітності бюджетної установи

Відхилення	Зміст відхилення та рекомендації
Перевищення фактичних видатків над затвердженими асигнуваннями	може свідчити про: невжиття керівництвом установи необхідних заходів щодо приведення видатків у відповідність до бюджетних асигнувань, взяття зобов'язань понад асигнування, що є бюджетним правопорушенням та призводить до утворення небюджетної заборгованості; затвердження кошторису в сумах, що не забезпечують реальної потреби установи у відповідних коштах, наприклад, на підвищення мінімального розміру заробітної плати або у зв'язку з підвищенням цін, тарифів тощо; використання (списання на фактичні видатки) наявних на початок року запасів; отримання (списання на фактичні видатки) робіт (послуг, товарів), які на початок року перебували у складі дебіторської заборгованості. В кожному окремому випадку таких відхилень слід з'ясовувати причини і фактори, що вплинули на них
Фактичні видатки менші затверджених асигнувань	це може свідчити про: економне та раціональне використання бюджетних коштів; планування зайвих асигнувань, наприклад, через неврахування наявних на початок року залишків запасів, дебіторської заборгованості (часто - на оплату комунальних послуг); невиконання плану щодо розвитку чи функціонування мережі, штатів та контингенту, непроведення потрібних видатків, що негативно впливає на діяльність установи; утворення дебіторської заборгованості, накопичення запасів; несвоєчасне відображення в бухгалтерському обліку операцій, пов'язаних з фактичними видатками (виконаних робіт, спожитих послуг, використаних запасів) або недоліки у здійсненні контролю за виконанням постачальниками (виконавцями) зобов'язань, взятих ними за укладеними з бюджетною установою договорами. У разі, якщо бюджетна установа суттєво знизила обсяг послуг, доцільно проаналізувати зміни у розрахунках та обґрунтованість проведених видатків

Подобные документы

• Баланс установи як джерело інформації про її фінансовий стан

  Бухгалтерський баланс як джерело економічної інформації. Форма, структура і зміст балансу, характеристика його розділів і напрямки аналізу. Порядок складання бухгалтерського балансу ПАТ "ТЕТЗ-Інвест". Аналіз фінансового стану на основі показників балансу.
  
  дипломная работа [280,4 K], добавлен 06.11.2013
  

• Методика складання балансу та методи оцінки фінансового стану підприємств

  Теоретико-методологічні основи складання балансу, аудиту його статей та аналізу фінансового стану підприємства. Аналіз техніко-економічних показників діяльності підприємства ПП "ККК". Заключні процедури та рекомендації в результаті проведення аудиту.
  
  дипломная работа [490,4 K], добавлен 10.01.2012
  

• Особливості обліку і контролю доходів і витрат бюджетної установи (на прикладі Почетненської сільської ради)

  Економічна сутність, класифікація й завдання обліку доходів і витрат бюджетної установи. Нормативно-законодавчі акти регулювання, прийоми і методи первинного обліку, організація контрольно-ревізійної роботи. Контроль, аудит і аналіз виконання бюджету.
  
  дипломная работа [139,2 K], добавлен 17.11.2009
  

• Облік аналіз та аудит розрахунків із засновниками підприємства

  Вимоги до складання балансу. Визначення, які характеризують активну і пасивну частини балансу. Порядок складання фінансового звіту. Складання звіту про рух грошових коштів, про власний капітал. Звіт про фінансові результати суб'єкта малого підприємництва.
  
  реферат [48,0 K], добавлен 19.03.2009
  

• Бухгалтерський баланс: економічний зміст, методика складання, аудит та аналіз основних показників

  Дослідження структури балансу, як основної форми фінансової звітності. Вивчення методики складання балансу та проведення його аудиту. Аналіз фінансового стану, фінансової стійкості підприємства, ліквідності, платоспроможності на основі показників балансу.
  
  дипломная работа [218,5 K], добавлен 22.04.2010
  

• Звітність бюджетних установ

  Поняття, класифікація та вимоги до звітності бюджетних установ, метою складання якої є подання користувачам повної і правдивої інформації про фінансовий стан установи, результати діяльності та виконання кошторису доходів та видатків за звітний період.
  
  реферат [18,1 K], добавлен 21.05.2012
  

• Методика та організація формування звітної інформації для балансу підприємства, аналіз і аудит фінансового стану підприємства

  Аудит фінансового стану, економічно-правова сутність балансу підприємства та його структура. Показники фінансового стану та їх характеристика, дослідження нормативно-правової бази з питань формування балансу. Формування висновку за результатами аудиту.
  
  дипломная работа [768,5 K], добавлен 15.11.2010
  

• Методика складання кошторису видатків бюджетних установ та аналіз його виконання

  Загальні поняття формування кошторису бюджетних установ. Бюджетна класифікація: призначення та зміст доходів і видатків. Основні принципи та порядок фінансування бюджетних установ. Методика складання проекту кошторису бюджетної установи, аналіз видатків.
  
  курсовая работа [171,0 K], добавлен 05.11.2010
  

• Аналіз діяльності бюджетної установи

  Характеристика головних особливостей бюджетних установ та правові засади їх діяльності. Поняття про кошторис, їх види. Аналіз майна установи та джерел його формування КЗ "Копл". Аналіз формування та використання коштів загального та спеціального фонду.
  
  курсовая работа [199,8 K], добавлен 07.01.2014
  

• Фінансова звітність, аудит і аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства

  Структура та призначення звітів про фінансові результати. Інформаційна база складання звіту про фінансові результати підприємства. Методика аудиту фінансового стану підприємства. Вимоги міжнародних стандартів до складання звіту про фінансові результати.
  
  дипломная работа [195,8 K], добавлен 22.12.2012
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам