1.3 Сутність та значення фінансового стану підприємства

Фінансовий стан підприємства є однією із найважливіших характеристик кожного підприємства, одна із найскладніших економічних категорій. Поняття фінансового стану підприємства визначено у переважній більшості підручників з фінансів підприємства [101,с.328; 102,с.302; 103,с.202], економіки підприємства, економічного аналізу [57,с.208; 58,с.215-216; 84,с.256; 93,с.218] фінансового аналізу. Проте, зважаючи на складність даного поняття, у науковій літературі є розбіжності у його трактуванні. Дослідження положень та розробок науковців щодо визначення поняття фінансового стану підприємства, проведені М.Д.Білик [36,с.118] також підтверджують їхнє розмаїття й неузгодженість.

У Методиці інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій, затвердженою наказом Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій №22 від 23.02.1998 р. сутність фінансового стану визначається як комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів. Дане визначення підтримується багатьма науковцями, зокрема, [101,с.328; 128,с.202]. Воно чітко не відображає сутності поняття. З точки зору М.Д.Білик [36,с.118], сутність фінансового стану виявляється не в комплексності поняття, що є взагалі другорядним, а тим більше - поняття не може бути результатом взаємодії певних фінансових відносин. Від останніх залежатиме фінансова спроможність підприємства щодо забезпечення своєї поточної діяльності, подальшого розвитку, погашення лише короткострокових чи і довгострокових зобов'язань.

Положенням про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації, затвердженим наказом Міністерства фінансів України, Фонду державного майна України № 49/121 від 26.01.2001 р., визначено фінансовий стан підприємства як сукупність показників, що відображають наявність, розміщення і використання ресурсів підприємства, реальні і потенційні фінансові можливості підприємств. У цьому трактуванні відображаються характеристики, що є найголовнішими у визначенні сутності фінансового стану - спроможність підприємств фінансувати різні види діяльності.

Під фінансовим станом часто розуміють сукупність показників, які відображають здатність (спроможність) підприємства розраховуватися за борговими зобов'язаннями [93,с.218]. Таке визначення не розкриває економічну сутність цього питання, а вказує лише на одну із його характеристик - рівень показника ліквідності.

Фінансовий стан підприємства також визначають як показник його фінансової конкурентоспроможності, тобто кредитоспроможності, платоспроможності, виконання зобов'язань перед державою та іншими підприємствами [93,с.208]. Це визначення не розкриває економічну сутність питання, а вказує лише на одну із його характеристик. Конкурентоспроможність підприємств є дещо іншою характеристикою і потребує додаткового з'ясування.

Помилковим у вищенаведених трактуваннях та багатьох інших є ототожнення фінансового стану підприємства із показником або сукупністю показників. Фінансовий стан підприємства є об'єктивним економічним явищем, що кількісно вимірюється за допомогою показників. Тому у таких визначеннях радше вказується на інструментарій виміру фінансового стану підприємства.

Низка авторів при визначенні поняття фінансового стану першоознакою вважають його комплексність, яка на погляд М.Д.Білик [36,с.119] не є визначальною.

Більш економічно обґрунтованими є визначення фінансового стану як забезпеченості підприємства необхідними фінансовими ресурсами для здійснення ефективної діяльності та своєчасного проведення грошових розрахунків. [102,с.302]

Обґрунтованими є трактування фінансового стану підприємства, що підкреслюють відображення ним якісної сторони виробничої і фінансової діяльності, хоча й з деякими відмінностями. Такими є тлумачення М.Я.Дем'яненка. В.В.Осмоловського, М.Ф. Коробова та інших. Найповніше визначення наведено у фінансовому словнику-довіднику за редакцією М.Я.Дем'яненка, де серед характеристик фінансового стану на перший план виступає якісна сторона діяльності підприємства. Фінансовий стан підприємства він визначає як комплексне поняття, що відображає якісну сторону його виробничої та фінансової діяльності та є результатом реалізації усіх елементів зовні та внутрішніх фінансових відносин підприємства. він характеризується системою показників, які відображають стан капіталу в процесі його кругообігу, здатність розраховувати за своїми зобов'язаннями і забезпечувати ефективне фінансування своєї виробничої діяльності на певний момент часу.

Осмоловський В. В. визначаючи фінансовий стан на перше місці також ставить його комплексність - це комплексне поняття, що характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, необхідними для нормальної виробничої діяльності комерційних та інших суб'єктів господарювання, доцільністю й ефективністю їх розміщення і використання, фінансовими взаємовідносинами з іншими суб'єктами господарювання, платоспроможністю та фінансовою стійкістю. У цьому визначенні основний акцент зроблено не тільки на забезпеченості необхідними фінансовими ресурсами, а й на доцільності й ефективності їх розміщення і використання, платоспроможності підприємства та фінансовій стійкості. Але не зрозуміло, чому автор виділяє лише виробничу діяльність.

Досить повним, на думку М.Д. Білик [36,с.121], є визначення М.Я. Коробова, відповідно до якого фінансовий стан підприємства - це складна, інтегрована за багатьма показниками характеристика якості його діяльності. Його можна визначити як міру забезпеченості підприємства необхідними фінансовими ресурсами і ступінь раціональності їх розміщення для здійснення ефективної господарської діяльності та своєчасних грошових розрахунків за своїми зобов'язаннями.

Савицька Г.В. фінансовий стан визначає як економічну категорію, що відображає стан капіталу в процесі його кругообігу та спроможність суб'єкта до саморозвитку на фіксований момент часу. Автор уперше визначає фінансовий стан економічною категорією і підкреслює, що вона відображає стан капіталу у процесі його кругообігу та спроможність підприємства до саморозвитку саме на фіксований момент часу (сьогодні і тільки, а завтра ситуація може бути уже іншою). Таке трактування практично повторюють автори підручника за редакцією І.Ф.Прокопенка. Фінансовий стан вони визначають як економічну категорію, що відображає стан капіталу в процесі його кругообігу і здатність суб'єкта господарювання до розширення своєї діяльності [84,с.256]. Як у першому, так і в другому випадку відсутні необхідні обґрунтування щодо визнання категорією фінансового стану у системі - економічна категорія, поняття і терміни - його необхідно визначити як поняття.

На думку А.Д. Шеремета, Р.С. Сайфуліна, Є.В. Негашева, фінансовий стан підприємства виражається у співвідношенні структур його активів і пасивів, тобто засобів і їхніх джерел. Дійсно, це так. Однак з визначення не видно про що можуть свідчити такі співвідношення, а оскільки вони будуть різними навіть в аналогічних підприємств, то доцільно було б на цьому не акцентувати увагу.

Фінансовий стан підприємства часто трактують спрощено. Наприклад, В.І. Іващенко, М.А. Болюх визначають його як результат фінансової діяльності, який характеризується розмірами коштів підприємств, їх розміщенням та джерелами надходження. З цього визначення не зрозуміло чому фінансовий стан підприємства є результатом лише фінансової діяльності, а не також операційної та інвестиційної, і зовсім випускаються з поля зору якісні характеристики цього поняття.

О.П. Крайник та З.В. Клепікова фінансовий стан підприємства визначають як комплексне поняття, що характеризується системою показників, які відображають наявність та розміщення коштів, реальні та потенційні фінансові можливості підприємства. Тут не уточнюється визначення сутності поняття фінансового стану підприємств, а повторюється трактування, наведене в Положенні про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації.

Отже, фінансовий стан об'єктивно формується в системі зовнішніх і внутрішніх фінансових відносин підприємства. Основною його ознакою є фінансова спроможність підприємства. Саме з цієї точки зору визначає фінансовий стан підприємства М.Д. Білик [36,с.122] - це реальна і потенційна фінансова спроможність підприємства забезпечити певний рівень фінансування поточної діяльності, саморозвитку та погашення зобов'язань перед підприємствами і державою. Кількісно він вимірюється системою показників, на підставі яких здійснюється його оцінка.

Верланов О.Ю. [47,с.111] наголошує на суб'єктивності розуміння поняття фінансового стану. На його думку фінансовий стан підприємства може виглядати не однаково для менеджменту, кредитора, податкової служби, власників підприємства тощо. Разом з тим, він відмічає, що цьому не буде суперечити певна інтегрована позиція, в якій знаходять відображення основні інтереси усіх зацікавлених. З огляду на таку позицію Верланов О.Ю. визначає фінансовий стан підприємства як зважену структуру джерел фінансування майна підприємства, ступінь використання його активів, що дозволяють йому за умов даної ліквідності та ризики генерувати грошові потоки, достатні для постійного відновлення операційної діяльності.

Отже, більшість авторів у своїх визначеннях трактують його через ознаки, які вважають найбільш важливими і, тим самим, надаючи йому суб'єктивності. Проте фінансовий стан підприємства є об'єктивною економічною категорією.

У результаті діяльності об'єкта (системи) формується дійсність, яка володіє певною якістю - невіддільною від буття суттєвою визначеністю, що представляє собою сукупність фактичних явищ і процесів, притаманних об'єкту (системі) в певний період часу, які проявляються по відношенню до суб'єктів та інших об'єктів (систем) у множині об'єктивно існуючих властивостей. В теорії систем і системному підході сукупність властивостей системи прийнято називати її станом в певний період часу. Отже, з точки зору пізнання системних об'єктів, стан економічного об'єкту (системи) в широкому розумінні необхідно визначати як сукупність об'єктивно існуючих властивостей економічного об'єкта (системи) в певний період часу. Відповідно фінансовий стан підприємства в найбільш широкому розумінні - це сукупність об'єктивно існуючих властивостей фінансів підприємства в певний період часу.

Фінансовий стан підприємства характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, які необхідні для його нормального функціонування, доцільністю їх розміщення та ефективністю використання, фінансовими взаємовідносинами з іншими юридичними та фізичними особами, платоспроможністю та фінансовою стійкістю. Він визначається сукупністю параметрів, які виражають наявність, доцільність, розміщення та ефективність використання фінансових ресурсів, реальні та потенційні фінансові можливості.

Фінансовий стан є синтетичним показником, який впливає на ефективність господарської діяльності підприємства і у свою чергу прямо залежить від результатів його діяльності, зокрема виробничої, комерційної та фінансово-господарської.

Зміцненню фінансового стану сприяють безперебійний випуск і реалізації якісної продукції. Чим вищими є показники обсягу виробництва і реалізації продукції, робіт і послуг і нижчою їхня собівартість, тим вищою буде прибутковість підприємства. Якщо господарська діяльність є прибутковою, то утворюються додаткові джерела засобів, які в кінцевому результаті сприяють зміцненню фінансового стану підприємства.

Неритмічність виробничих процесів, погіршення якості продукції, труднощі з її реалізацією призводять до зменшення надходження коштів на рахунки підприємства, через що погіршується його платоспроможність.

Брак або неправильне формування і використання активів може виявитися головною причиною несвоєчасності оплати заборгованості перед постачальниками за одержану сировину та матеріали, неповного та неритмічного забезпечення необхідними ресурсами, а отже, й погіршення результатів виконання підприємством своїх зобов'язань перед найманими працівниками та державою.

Забезпеченість підприємства активами в межах розрахункової потреби та їх раціональне використання створюють широкі можливості для подальшого поліпшення кількісних і якісних показників господарювання.

Фінансова діяльність підприємства має бути спрямована на організацію систематичного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів. Додержання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансової стійкості з метою ефективного функціонування.

Фінансовий стан може бути стійким, нестійким і кризовим. Стійкий фінансовий стан передбачає здатність підприємства функціонувати та розвиватися; належний рівень ліквідності та фінансової стійкості; забезпеченість власними оборотними засобами та ефективне використання наявних ресурсів [58,с.216].

У фінансовому стані підприємства знаходять відображення у вартісній формі загальні результати роботи підприємства, в т.ч. й роботи з управління фінансовими ресурсами. Для отримання доходу, прибутку підприємство повинне на належному рівні, з найменшими витратами організувати виробництво, збут продукції, раціонально розпоряджатися наявними власними і позиковими ресурсами, тими ресурсами, які воно одержує, реалізовуючи нову вартість [102,с.302].

Найкраще фінансовий стан підприємства визначається такими елементами його діяльності: прибутковість (рентабельність); оптимальність, з точки зору економічного становища підприємства, розподілу прибутку, що залишається в його розпорядженні після сплати податків і обов'язкових відрахувань; наявність власних фінансових ресурсів не нижче мінімально необхідного рівня для організації виробничого процесу і процесу реалізації продукції; раціональне розміщення основних і оборотних коштів, перш за все недопущення відволікання грошей у запаси непотрібного підприємству устаткування, яке довгий час не монтується і не використовується, наднормативні запаси товарно-матеріальних цінностей, витрат виробництва у дебіторську заборгованість, інші позапланові і непродуктивні витрати; платоспроможність; ліквідність. Якщо підприємство досягає в цих напрямках необхідних параметрів, то фінансовий стан такого підприємства стає стійким [102,с.303].

Прибуток підприємства - головне джерело збільшення обсягу фінансових ресурсів. Фінансовий стан підприємства не може бути стійким, якщо воно не одержує прибутку в розмірах, які забезпечують необхідний приріст фінансових ресурсів, насамперед для фінансування заходів, спрямованих на зміцнення матеріально-технічної бази виробництва і соціальної сфери; тим більше він не може бути стійким, якщо підприємство працює збитково. Збиткова робота підприємства веде до зменшення, «проїдання» його фінансових ресурсів, передовсім статутного капіталу. Тому необхідною умовою забезпечення стабільного фінансового стану підприємства є фінансовий контроль за використанням намічених планів і завдань щодо випуску високорентабельної, конкурентоспроможної продукції для внутрішнього і зовнішнього ринків, за зниженням витрат на виробництво, запровадження режиму економії ресурсів на всіх ділянках виробництва та управління ними, що є важливим чинником зростання прибутковості підприємства.

1.4 Огляд нормативно-правової бази та спеціальної літератури з теми дослідження

Нормативно-правова база є основним елементом регулювання складання та подання фінансової звітності, в тому числі, Балансу.

Основні положення державного регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності встановлюються в Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» [6]. Воно здійснюється з метою: створення єдиних правил ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, які є обов'язковими для всіх підприємств та гарантують і захищають інтереси користувачів; удосконалення бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності: в банках встановлюється Нацбанком України відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та національними П(С)БО; про виконання бюджетів та госпрозрахункових операцій бюджетних установ - Держказначейством України відповідно до законодавства. Порядок ведення бухгалтерського обліку діяльності інвестора, пов'язаної з виконанням робіт (послуг), передбачених угодою про розподіл продукції, визначається такою угодою відповідно до вимог законодавства України.

Основним нормативно-правовим актом, який визначає методику складання Балансу та фінансової звітності є національне П(С)БО - «це нормативно-правовий акт, затверджений Міністерством фінансів України, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам [6]». Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, у межах своєї компетенції, відповідно до галузевих особливостей, розробляють на базі П(С)БО методичні рекомендації та інструкції складання фінансової звітності.

Складання Балансу нерозривно пов'язане із основними нормативно-правовими актами, згідно з якими здійснюється діяльність підприємств (табл. 1.1).

Таблиця 1.1.

Законодавство України, що визначає діяльність підприємств в Україні

Складання Балансу безпосередньо регулюється основними нормативно-правовими актами, що регулюють складання фінансової звітності «…з метою: створення єдиних правил ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, які є обов'язковими для всіх підприємств та гарантують і захищають інтереси користувачів; удосконалення бухгалтерського обліку та фінансової звітності [6]», зокрема, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 р. та Наказ Міністерства Фінансів України від 24.01.2012р №44, Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013р. №73 а також, відповідними П(С)БО та положеннями, що визначають порядок складання конкретних форм Балансу (таблиця 1.2).

Таблиця 1.2.

Нормативно-правові акти, що безпосередньо визначають порядок складання Балансу

Також при складанні Балансу використовуються положення інших нормативно-правових актів, які безпосередньо пов'язані із наведеними в таблиці 1.2. Це, насамперед затверджені наказами Міністерства фінансів України:

· П(С)БО, що визначають методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про окремі елементи Балансу підприємства, наприклад, П(С)БО 11 «Основні засоби», затверджене Наказом Міністерства фінансів України № 92 від 27.04.2000 р., П(С)БО 11 «Зобов'язання», затверджене Наказом Міністерства фінансів України № 20 від 31.01.2000 р., П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції», затверджене Наказом Міністерства фінансів України № 91 від 26.04.2000 р., П(С)БО 13 «Фінансові інструменти», затверджене Наказом Міністерства фінансів України № 559 від 30.11.2001 р., П(С)БО 14 «Оренда», затверджене Наказом Міністерства фінансів України № 181 від 28.07.2000 р.; П(С)БО 28 «Зменшення корисності активів», затверджене Наказом Міністерства фінансів України № 817 від 24.12.2004 р. та інші;

· П(С)БО 29 «Фінансова звітність за сегментами», затверджене Наказом Міністерства фінансів України № 412 від 19.05.2005 р., що визначає методологічні засади формування інформації про доходи, витрати, фінансові результати, активи і зобов'язання звітних сегментів та її розкриття у фінансовій звітності. Застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (підприємство) незалежно від форм власності (крім малих підприємств, неприбуткових організацій, банків і бюджетних установ) якщо підприємство зобов'язано оприлюднювати річну фінансову звітність або підприємство займає монопольне становище на ринку продукції, або якщо щодо продукції підприємства до початку звітного року прийнято рішення про державне регулювання цін;

· Наказ міністерства фінансів України № 302 від 29.11.2000 р. «Про примітки до річної фінансової звітності», що визначає загальні методичні засади та затверджує типову форму фінансової звітності № 5 «Примітки до річної фінансової звітності»;

· Методичні рекомендації з перевірки порівнянності показників фінансової звітності, затверджені Наказом Міністерства фінансів України від 11.04.2013 року № 476, Визначають методичні рекомендації з перевірки порівнянності показників фінансової звітності;

· План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій та Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджені Наказом Міністерства фінансів України №291 від 30.11.1999 р., що встановлюють перелік призначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов'язань та факти фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій та інших юридичних осіб (крім банків і бюджетних установ) незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і видів діяльності, а також виділених на окремий баланс філій, відділень та інших відособлених підрозділів юридичних осіб;

· План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій суб'єктів малого підприємництва, затверджений Наказом Міністерства фінансів України № 186 від 19.04.2001 р.

· Лист Міністерства фінансів України «Облікова політика підприємства» від 21.12.2005 р. № 31-34000-10-5/27793

· Національні П(С)БО в державному секторі: Національне П(С)БО в державному секторі 102 “Консолідована фінансова звітність”, затверджене Наказом Міністерства фінансів України 24.12.2010 р. № 1629, що визначає порядок складання консолідованої фінансової звітності та загальні вимоги до розкриття інформації щодо складання консолідованої фінансової звітності суб'єктами державного сектору, які складають та подають консолідовану фінансову звітність; Національне П(С)БО в державному секторі 103 “Фінансова звітність за сегментами” затверджене Наказом Міністерства фінансів України 24.12.2010 р. № 1629, що визначає принципи та методологічні засади формування інформації про доходи, витрати, фінансові результати, активи і зобов'язання звітних сегментів та її розкриття у фінансовій звітності суб'єктів державного сектору, які складають консолідовану фінансову звітність та/або мають територіально відокремлені підрозділи; Національне П(С)БО в державному секторі 125 “Зміни облікових оцінок та виправлення помилок” затверджене Наказом Міністерства фінансів України 24.12.2010 р. № 1629, що визначає порядок розкриття у фінансовій звітності інформації щодо змін в облікових оцінках, змін в обліковій політиці та виправлення суттєвих помилок та інші.

При складанні Балансу бюджетних установ також використовуються План рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ та Порядок застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ, затверджені Наказом Головного управління Державного казначейства України від 10.12.1999 р. № 114.

Зважаючи на важливість Балансу, проблеми його складання, аналізу та аудиту широко висвітлюються у наукових монографіях, навчальних посібниках, періодичних виданнях та розглядаються повідними фахівцями з обліку, аналізу й аудиту, зокрема, такими як В.В. Сопко, В.П. Шилов, Н.М. Ткаченко, Ф.Ф. Бутинець, С.Ф. Голов, А.Г. Загородній, Г.М. Давидов, В.М. Костюченко, В.С. Лень, В.В. Глитвенко, Л.П. Іванов, О.І. Коблянська, Ю.А. Верига, О.В. Лишиленко, М.І. Камлик, Н.І. Нашкерська, Н.І. Верхоглядова І.О. Кравченко, Г.А. Ямборський, І.І. Пилипенко, Т. Кучеренко, В. Пархоменко, Ю. Кловська та інші.

Сутність фінансового стану підприємства визначають автори переважної більшості підручників з фінансів підприємства, наприклад, А.М. Поддєрьогін, Г.М. Азаренкова, Т.М. Журавель, Р.М. Михайленко, О.М. Бандурка, М.Я. Коробов, П.І. Орлов, К.Я. Петрова, економіки підприємства, економічного аналізу, зокрема М.Г. Чумаченко, М.А. Болюх, В.З. Бурчевський, М.І. Горбаток, Ф.Ф. Бутинець, І.Ф. Прокопенко, В.І. Ганін, В.В. Москаленко, Н.В. Тарасенко фінансового аналізу. Проте, зважаючи на складність дане поняття залишається не до кінця визначеним.

З питань аналізу фінансового стану підприємства в науковій літературі існує надзвичайно широке коло зарубіжних та вітчизняних розробок, які представляють різноманітні підходи, методи та технології її вирішення. Засновниками розробки й розвитку цього питання вважають представників англо-америконської школи Р. Фоулк, Дж. Кеннон, Р. Сміт, Дж. Хорріган, фахівці фірми Дюпон і інші. У Росії останні дослідження з цих питань висвітлено в працях В.В. Ковальова, А.Д. Шеремета, Р.С. Сайфуліна, О.С. Стоянової, А.І. Гінзбурга, Є.В. Негашевої, Г.В. Савицької. В Україні проблеми аналізу фінансового стану традиційно розглядають автори практично всіх підручниках з економічного аналізу, наприклад, Г.В. Савицька, М.Г. Чумаченко, М.А. Болюх, Н.В. Тарасенко, В.З. Бурчевський, М.І. Горбаток, Л.М. Чернелевський, І.Ф Прокопенко, В.І. Ганін, В.В. Москаленко, Ф.Ф. Бутинець та інші, фінансового аналізу - Є. Мних, В.О. Мец, К.В. Ізмайлова, О. Кононенко, П.Ю. Буряк, М.В. Римар, М.Т. Бець, фінансів підприємств і фінансової діяльності підприємства - А.М. Поддєрьогін, О.Д. Данілов, Г.М. Азаренкова, Т.М. Журавель, Р.М. Михайленко, О.М. Бандурка, М.Я. Коробов, П.І. Орлов, К.Я. Петрова, О.С. Філімоненков, В.П. Шило, С.С. Доровська, С.Б. Ільїна, В.В. Барабанова та інші.

Проблеми аудиту та контролю фінансової звітності та фінансового стану підприємства розкривають у своїх роботах В.В.Сопко, Н.І.Верхоглядова, В.П.Шило, С.Б.Ільїна, О.М.Брадул, Г.М.Давидов, Б.Ф.Усач, З.О.Душко, М.М.Колос, М.Ф.Базась, Н.М.Ткаченко, Л.П.Кулаковська, Ю.В.Піча та інші.

1.5 Організаційно-економічна характеристика установи Київський коледж комп'ютерних технологій та економіки Національного авіаційного університету

Київський коледж комп'ютерних технологій та економіки Національного авіаційного університету є відокремленим навчальним структурним підрозділом Національного авіаційного університету, який проводить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям вищої освіти, а саме - підготовку фахівців за спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста, має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення.

Коледж створений Наказом Міністерства освіти і науки України від 30.09.2013 року № 274/ОД

Київський коледж комп'ютерних технологій та економіки Національного авіаційного університету є неприбутковим підрозділом та має всі права платника податків. Він має самостійний баланс, рахунки у відділенні Державного Казначейства, гербову печатку, власний товарний знак та інші атрибути згідно з законодавством.

Основними напрямками діяльності коледжу є: підготовка згідно з державним замовленням і договірними зобов'язаннями висококваліфікованих фахівців для промислових галузей народного господарства; профорієнтаційна робота; підвищення кваліфікації, перепідготовка молодших спеціалістів за базовими напрямками, підготовка кваліфікованих робітників, курсова підготовка, загальноосвітня та довузівська підготовка; культурно-освітня, методична, видавнича, фінансово-господарська, навчально-виробнича робота; надання освітніх та інших платних послуг, не заборонених законодавством України; здійснення зовнішніх зв'язків; науково-дослідна робота.