Порядок складання балансу. Аналіз і аудит фінансового стану установи (на прикладі бюджетної установи "Київський коледж комп’ютерних технологій та економіки Національного авіаційного університету")

Перевищення фактичних видатків над касовими

може свідчити про: погашення дебіторської заборгованості, що обліковувалась на початок року; утворення (внаслідок отримання товарів, робіт, послуг без здійснення попередньої оплати) кредиторської заборгованості на кінець звітного періоду; списання запасів, які були придбані раніше; неповне фінансування установи у порівнянні з затвердженими асигнуваннями

Фактичні видатки менші за касові

це може свідчити про: погашення кредиторської заборгованості, що обліковувалася на початок року; збільшення запасів; утворення (внаслідок здійснення попередньої оплати) дебіторської заборгованості на кінець звітного періоду. У останньому випадку необхідно пересвідчитися в доцільності і законності таких авансових платежів: коли і кому перераховано кошти, чи немає серед одержувачів коштів фіктивних чи бездіяльних структур, чи дотримується установою обмеження попередньої оплати термінами, встановленими постановами Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1764, від 07.07.1997 № 703, від 15.09.1999 № 1715, наказом Міністерства фінансів України від 06.04.98 № 83

Відхилення

Зміст відхилення та рекомендації

Перевищення касових видатків над затвердженими асигнуваннями

як правило, свідчить про бюджетне правопорушення, наприклад, нецільове використання бюджетних коштів, фінансування установи з невідповідного бюджету або з двох бюджетів. Необхідно з'ясувати, за рахунок яких кодів економічної класифікації проведено „додаткові” видатки, як це вплинуло на діяльність установи, встановити причини допущених перевитрат. Слід звернутися до відповідного органу Державного казначейства із запитом про підстави для таких операцій та запросити вичерпні пояснення посадових осіб бюджетної установи. Необхідно пересвідчитися, що здійснені видатки пов'язані з діяльністю установи, встановленою її установчими документами

Касові видатки менші затверджених асигнувань

може свідчити про: завищення асигнувань; неповне фінансування установи

Обстеження здійснюється з обов'язковим виходом в бюджетну установу, під час якого за кожним фактором ризику застосовуються документальні та/або фактичні методи контролю за затвердженою програмою аудиту, використовуються інформаційні та аналітичні матеріали, підготовлені за результатами моніторингу і камеральних перевірок. Основними його завданнями є: оцінка законності ризикових операцій, правильності їх відображення в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності, виявлення фактів її недостовірності, відхилень від встановлених законодавством норм при використанні коштів і майна; встановлення причин допущення фінансових порушень; оцінка стану внутрішньогосподарського контролю; підготовка рекомендацій щодо виправлення недоліків, усунення фінансових порушень та їх наслідків.

При проведенні обстеження слід проаналізувати за кожним фактором ризику відповідно до програми аудиту: рівень організації документообігу та якість документації; законність ризикових операцій та правильність їх документального оформлення; повноту і своєчасність відображення в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності ризикових операцій; правильність застосування рахунків і субрахунків бухгалтерського обліку та бухгалтерських проведень, відповідність даних регістрів бухгалтерського обліку даним первинних документів за відібраними ризиковими операціями; реальність дебіторської та кредиторської заборгованостей, дотримання встановлених термінів для попередньої оплати за відібраними ризиковими операціями; проведення інвентаризації ризикових статей балансу відповідно до вимог законодавства; дотримання встановленого порядку державних закупівель; достовірність та відповідність показників фінансової звітності даним Журнал-головної, регістрів бухгалтерського обліку та первинним документам за відібраними ризиковими операціями; узгодженість показників фінансової звітності.

При виявленні порушень у веденні бухгалтерського обліку слід дослідити ступінь їх пливу на фінансову звітність бюджетної установи. Зокрема, необхідно проаналізувати, як вплинули на фінансову звітність події (господарські операції), які: фактично відбулися, але не відображені в бухгалтерському обліку; відображені в бухгалтерському обліку, але не відбулися; відображені з порушенням встановленого порядку - за невідповідний період, у неправильних сумах, на невідповідних рахунках, у невідповідних формах звітності чи за невідповідними кодами програмної (функціональної), економічної класифікації доходів або видатків бюджету.

При оцінці стану внутрішньогосподарського фінансового контролю бюджетної установи слід виходити з того, що він повинен забезпечувати: недопущення фінансових порушень та/або мінімізацію їх наслідків; своєчасне надання керівництву установи повної і достовірної інформації для прийняття управлінських рішень; внесення керівництву бюджетної установи обґрунтованих пропозицій щодо підвищення ефективності використання бюджетних коштів, державного і комунального майна. З огляду на це, аналіз його організації потрібно проводити на трьох рівнях: на рівні керівника бюджетної установи; на рівні головного бухгалтера установи; на рівні спеціалізованого контрольного підрозділу установи (при наявності) (табл. 4.5).

Кожна здійснена державним аудитором аудиторська процедура відображається в Журналі обліку роботи державного аудитора.

У разі виявлення недоліків, ознак порушень чи порушень також складається довідка. У довідці, складеній за результатами поточних аудиторських процедур (у тому числі моніторингу, камеральної перевірки, обстеження) зазначаються документи, які містять недоліки чи ознаки порушень, а у разі виявлення порушень - по-можливості, їх суть, сума та наслідки, а також рекомендації щодо усунення недоліків (порушень) та недопущення їх у подальшому. У довідці мають бути додержані принципи об'єктивності і обґрунтованості, повноти і комплексності відображення всіх суттєвих обставин, які мають відношення до справи, чіткості, лаконічності, доступності і системності викладу.

Довідка підписується державним аудитором в односторонньому порядку та реєструється у відповідному підрозділі органу ДКРС. Один примірник довідки під розпис на її другому примірнику передається керівнику (або за дозволом керівника - його заступнику чи головному бухгалтеру) бюджетної установи для розгляду та вжиття заходів. Під час вручення довідки за погодженням між керівником бюджетної установи та державним аудитором може бути встановлено дату (але не пізніше 10 робочих днів з дня вручення), до якої керівник бюджетної установи зобов'язується її розглянути та письмово проінформувати державного аудитора про результати розгляду та/або вжиті заходи.

Таблиця 4.5.

Аналіз організації внутрішньогосподарського фінансового контролю бюджетної установи

Рівень	Завдання аналізу
На рівні керівника бюджетної установи	Досліджується, чи забезпечено у розпорядчих документах: дотримання законодавчих обмежень при прийнятті на роботу обліково-фінансових та матеріально-відповідальних працівників, порядку і періодичності їх перепідготовки; закріплення відповідальних за здійснення внутрішньогосподарського фінансового контролю осіб та визначення для них кола обов'язків; дотримання правил прийняття рішень щодо використання коштів і майна та підписання фінансових документів; забезпечення умов для збереження в установі коштів і матеріальних цінностей; забезпечення законного, цільового і економного використання усіх видів ресурсів; періодичне здійснення керівником (особисто) контролю за дотриманням відповідальними посадовими особами положень посадових інструкцій та/або заслуховування їх звітів про виконання посадових обов'язків; дотримання законодавства щодо зберігання та знищення бухгалтерських документів; якість розгляду результатів зовнішнього і внутрішнього фінансового контролю, пред'явлених за їх результатами вимог та внесених пропозицій
На рівні головного бухгалтера бюджетної установи	досліджується, чи забезпечено у розпорядчих документах та фактичне виконання таких питань:- обґрунтованість і повнота розподілу функціональних обов'язків між працівниками бухгалтерії, контроль за дотриманням ними положень посадових інструкцій; наявність графіку документообігу та контроль за його дотриманням; дотримання правил прийому документів на виконання; дотримання термінів і правил проведення інвентаризацій, бухгалтерських звірок, передачі справ та інших процедур внутрішньогосподарського фінансового контролю; забезпечення повноти і точності первинних документів та якості первинної інформації, необхідної для успішного керівництва і прийняття ефективних управлінських рішень; дотримання правил реєстрації і обробки документів; здійснення на постійній основі аналізу цільового і економного використання усіх видів ресурсів; внесення за результатами контрольних заходів обґрунтованих пропозицій керівництву з метою удосконалення внутрішньогосподарського фінансового контролю установи
На рівні спеціалізованого контрольного підрозділу бюджетної установи	вивчається, чи встановлені розпорядчими документами правила контролю та чи забезпечується їх фактичне виконання з таких питань: обґрунтованість застосування контрольним підрозділом методів контролю; своєчасність і повнота здійснюваних контрольним підрозділом, з огляду на наявні ризики, контрольних заходів та правильність документування виявлених порушень і недоліків; своєчасність і обґрунтованість внесення за результатами контрольних заходів пропозицій керівництву установи з метою усунення виявлених порушень, забезпечення відшкодування нанесених збитків та удосконалення внутрішньогосподарського фінансового контролю; повнота заходів, які вживаються керівництвом контрольного підрозділу для забезпечення врахування керівництвом установи вищезазначених пропозицій

Державний аудитор має право давати керівництву бюджетної установи усні або письмові роз'яснення щодо застосованих ним методів оцінки фактів, викладених у довідці.

У разі незгоди з фактами, викладеними у довідці, або рекомендаціями державного аудитора керівництво бюджетної установи має право направити відповідному органу ДКРС письмові зауваження (заперечення) з обґрунтуванням своєї позиції, яка підтверджується нормативно-правовими актами, первинними або розпорядчими документами, фінансовою звітністю тощо.

За рішенням керівника структурного підрозділу органу ДКРС, у якому працює державний аудитор, розгляд зауважень (заперечень) може здійснюватися: камерально - без запрошення в орган ДКРС посадових осіб бюджетної установи та без запрошення додаткових відомостей, документів, пояснень тощо; камерально-комісійно - з запрошенням в орган ДКРС посадових осіб бюджетної установи, запрошенням додаткових відомостей, документів, пояснень тощо; шляхом дослідження документів на місці в бюджетній установі.

Письмовий висновок за результатами розгляду зауважень (заперечень) складається державним аудитором та підписується керівником (заступником керівника) відповідного органу ДКРС у двох примірниках. Один примірник висновку надається бюджетній установі під розпис не пізніше ніж через 10 робочих днів з дня отримання зауважень (заперечень) у разі їх камерального розгляду, та не пізніше ніж через 15 робочих днів - у разі розгляду зауважень з виходом в бюджетну установу.

Стан виправлення недоліків та/або усунення порушень і їх наслідків державний аудитор досліджує під час чергового обстеження в бюджетній установі.

Державний аудитор веде облік наданих бюджетній установі впродовж бюджетного року рекомендацій в Журналі обліку роботи державного аудитора (додаток 5) та здійснює постійний моніторинг і оцінку стану їх врахування керівництвом бюджетної установи.

Безпосередній керівник державного аудитора систематично контролює хід проведення аудиту, виконання його програми, дотримання термінів та повноту проведення аудиторських процедур, правильність висновків, про що робить відповідні відмітки (та при необхідності - зауваження) в програмі аудиту та журналі обліку роботи державного аудитора.

За результатами поточних аудиторських процедур: не пред'являються обов'язкові до виконання вимоги (приписи) бюджетним установам; не застосовуються фінансові санкції та заходи впливу, передбачені Бюджетним кодексом України; не складаються протоколи про адміністративні правопорушення, визначені статтями 164-2, 164-12, 164-14 та 166-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення; не ініціюється пред'явлення цивільних позовів до винних осіб.

Під час ІІІ етапу «Дослідження річної фінансової звітності, документування результатів фінансово-господарського аудиту та реалізація його матеріалів» державний аудитор зобов'язаний: 1) вийти в бюджету установу для проведення обстеження за затвердженою програмою аудиту, визначення ступеня достовірності річної фінансової звітності, оцінки стану врахування пропозицій, які надавалися керівництву бюджетної установи протягом попереднього року; скласти проект аудиторського звіту з висновками і (за наявності) пропозиціями; забезпечити конкретність та об'єктивність висновку в аудиторському звіті про рівень достовірності фінансової звітності бюджетної установи, ступінь дотримання її посадовими особами законодавства з фінансових питань та стан врахування внесених пропозицій за результатами аудиторських процедур; обговорити з керівництвом бюджетної установи проект аудиторського звіту з метою максимального уникнення розбіжностей; внести до аудиторського звіту пропозиції і зауваження керівництва бюджетної установи, щодо яких досягнуто згоди, та задокументувати розбіжності (у разі їх наявності) щодо аудиторського звіту у відповідному протоколі, який є невід'ємною частиною аудиторського звіту; надати керівництву бюджетної установи підписаний аудиторський звіт; забезпечити реалізацію результатів фінансово-господарського аудиту (інформування при потребі інших користувачів фінансової звітності про рівень її достовірності, ступінь дотримання законодавства з фінансових питань та стан внутрішньогосподарського фінансового контролю).

Під час цього етапу державний аудитор має право застосовувати будь-які аудиторські процедури, передбачені цими Рекомендаціями, використовуючи документальні та/або фактичні методи контролю, одержувати документи і пояснення, наведені у попередніх розділах цих Рекомендацій.

Аудиторське дослідження має бути завершено не пізніше ніж через місяць після здачі бюджетною установою річного фінансового звіту.

Результати фінансово-господарського аудиту відображаються в звіті, який повинен виключати можливість неоднозначного трактування будь-яких його положень і містити лише обґрунтовану та об'єктивну інформацію.

Аудиторський звіт складається з: вступної частини; описової частини (результати аудиту); аудиторського висновку; рекомендацій; додатків. У вступній частині наводяться ті самі загальні відомості, що і у вступній частині акта ревізії чи довідки про перевірку. В описовій частині (результати аудиту) викладається процес дослідження: які операції, процеси, системи контролювалися; які аудиторські процедури застосовувалися та в яких обсягах; які заходи вжито бюджетною установою для зміцнення фінансової дисципліни, виправлення бухгалтерського обліку та фінансової звітності, підвищення ефективності внутрішньогосподарського фінансового контролю; який позитивний ефект від запровадження таких заходів (якщо його можна встановити та виміряти). Незалежно від того, за чиєю ініціативою вжито такі заходи (бюджетної установи чи державного аудитора) в аудиторському звіті вони викладаються без посилання на рекомендації державного аудитора.

В аудиторському висновку, який є основним розділом аудиторського звіту, має міститися оцінка достовірності фінансової звітності бюджетної установи. Аудиторський висновок загалом може бути: позитивним - підтверджується достовірність фінансової звітності; позитивним із застереженням - засвідчується, що фінансову звітність можна прийняти, однак є застереження до певних господарських операцій або відображення їх в обліку і звітності; при цьому застереження суттєво не впливають на достовірність звітності; негативним - застерігається, що фінансова звітність бюджетної установи є недостовірною, оскільки виявлені і не усунуті бюджетною установою відхилення, недоліки чи порушення суттєво впливають на достовірність звітності.

Негативний висновок надається, якщо у фінансовій звітності: не відображені господарські операції (події), що відбулися; та/або відображені господарські операції (події), які не відбулися; та/або відображені господарські операції (події) з порушенням встановленого порядку - за невідповідний період, у неправильних сумах, на невідповідних рахунках, у невідповідних формах звітності чи за невідповідними кодами програмної (функціональної), економічної класифікації доходів або видатків та кредитування бюджету; вплив цих чинників або одного з них суттєво впливає на достовірність звітності.

До висновків включаються лише ті недоліки і порушення, які були виявлені державним аудитором, але залишилися не усунутими (не відшкодованими) в поданій відповідним органам річній фінансовій звітності.

У рекомендаціях наводяться, при необхідності, додаткові пропозиції щодо виправлення бухгалтерського обліку, уточнення фінансової звітності, пропозиції стосовно підвищення дієвості внутрішньогосподарського контролю, реалізація яких сприятиме забезпеченню правильності ведення бухгалтерського обліку, законності використання бюджетних коштів, державного і комунального майна, формування достовірної фінансової звітності та організації внутрішнього фінансового контролю відповідно до визначених законодавством стандартів, а також зазначаються пропозиції щодо внесення змін до діючих нормативно-правових актів.

По можливості, розділ із рекомендаціями повинен мати таку саму структуру, як і розділ, де викладено висновки.

Рекомендації мають бути об'єктивними і обґрунтованими; базуватися на досліджених даних та посилатися на конкретні нормативно-правові акти. Рекомендації повинні зосереджуватися на тому, що треба змінити, але мають залишити на розсуд керівництва бюджетної установи способи проведення змін; бути достатньо детальними і реальними, щоб їх можливо було впровадити.

При формуванні аудиторського звіту необхідно забезпечити: достовірність і повноту зібраної інформації; точність і об'єктивність аналізу та ґрунтовність висновків; реальність, конкретність та корисність наданих рекомендацій; переконливість (доказовість) опису висновків і рекомендацій.

Проект аудиторського звіту на термін до 3-х робочих дні передається для обговорення керівництву бюджетної установи. За результатами обговорення проекту звіту та зауважень і пропозицій до нього складається протокол.

Звіт підписується керівником групи державних аудиторів (державним аудитором).

Один примірник аудиторського звіту передається керівнику або головному бухгалтеру бюджетної установи під розпис, другий - головному розпоряднику бюджетних коштів (вищестоящій організації), а в разі його відсутності - відповідному фінансовому органу, третій - відповідному органу Державного казначейства України. Один примірник аудиторського звіту залишається у справі органу ДКРС.

За фактами порушень, виявленими поточними аудиторськими процедурами впродовж бюджетного року, але не усунутими бюджетною установою на час складання річної фінансової звітності та, як наслідок, відображеними у розділі „висновки” аудиторського звіту, державний аудитор ініціює притягнення винних осіб до дисциплінарної, матеріальної та/або кримінальної відповідальності, складає протоколи про притягнення їх до адміністративної відповідальності, готує подання про застосування до бюджетної установи фінансових санкцій.

Оприлюднення органами ДКРС інформації, що міститься в аудиторських звітах, здійснюється відповідно до законодавства про інформацію, про звернення громадян тощо. Така інформація може також використовуватися органами ДКРС в інформаційних та оглядових листах, що направляються державним органам.

Оскільки відповідно до законодавства аудиторський звіт не є підставою для порушення кримінальних справ та/або проведення слідчих дій, аудиторські звіти можуть передаватися до правоохоронних органів за їх обґрунтованими письмовими зверненнями для використання в аналітичній роботі.

Висновки до розділу 4

Аудит фінансового стану підприємства передбачає оцінку облікової та іншої економічної інформації через вивчення реально існуючих зв'язків та взаємозв'язків між фінансовими показниками. Він включає: аудит майнового стану, ліквідності, фінансової стійкості і ділової активності та рентабельності підприємства.

Однією із основних задач аудиту фінансового стану підприємства є аудит фінансового звітності. Основними його етапами є: вивчення організації обліку на підприємстві; загальний аналіз структури та змісту статей фінансової звітності; відповідність окремих статей та звітності в цілому встановленим критеріям. Аудитор повинен зробити висновки щодо: відповідності бухгалтерського обліку та прийнятої на підприємстві облікової політики вимогам нормативних і законодавчих документів, які регламентують порядок його ведення; відповідності фінансової звітності якісним характеристикам, принципам підготовки та подання, що передбачені нормативними й законодавчими документами; достовірності повноти та точності відображення у звітності активів, зобов'язань, власних коштів і фінансових результатів діяльності підприємства за певний період.

При аудиті фінансового стану підприємств особливу увагу слід приділити перевірці даних Балансу що включає аналіз наявності та стану: майна (нематеріальних активів, незавершеного будівництва, основних засобів, запасів, витрат); інших активів (довгострокових та поточних фінансових інвестицій, відстрочених податкових активів, векселів одержаних); розрахунків з дебіторами (довгострокової та поточної дебіторської заборгованості за її видами); грошових коштів (каси, розрахункового та валютного рахунків); власного капіталу (статутного, пайового, додаткового, вкладеного, іншого додаткового, резервного, неоплаченого, вилученого капіталу, нерозподіленого прибутку (непокритого збитку)); інших довгострокових пасивів (забезпечення наступних витрат і платежів, цільового фінансування, відстрочених податкових зобов'язань); кредитів та інших залучених коштів (довгострокових та короткострокових кредитів банку, фінансових зобов'язань); розрахунків з кредиторами (довгострокової та короткострокової кредиторської заборгованості за її видами); інших пасивів (доходів майбутніх періодів).

За результатами виконаних аудиторських послуг аудитор складає підсумковий документ у вигляді аудиторського висновку, зміст якого залежить від виду і характеру наданих аудиторських послуг. Аудиторський висновок за результатами перевірки фінансового стану має містити: відомості про достовірність (недостовірність) даних фінансової звітності підприємства, дотримання ним правил ведення бухгалтерського фінансового обліку, економічну оцінку його майнового стану, ліквідності, платоспроможності, дохідності; висновок про позитивні і негативні сторони діяльності підприємства, виявлені недоліки та порушення, рекомендації щодо їх усунення, а також поліпшення фінансового стану підприємства.

Порядок аудиту фінансового стану бюджетних установ визначається Порядком проведення органами державної контрольно-ревізійної служби державного фінансового аудиту діяльності бюджетних установ, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.2004 р. № 1777, що визначає механізм проведення органами державної контрольно-ревізійної служби державного фінансового аудиту діяльності бюджетних установ (фінансово-господарського аудиту). Здійснюється аудит відповідно до Методичних рекомендацій з проведення органами контрольно-ревізійної служби аудиту фінансової та господарської діяльності бюджетних установ, затверджених Наказом Головку України від 19.12.2005 р. № 451.

Фінансово-господарський аудит - це форма державного фінансового контролю, яка спрямована на запобігання фінансовим порушенням та забезпечення достовірності фінансової звітності. Він включає: проведення протягом року моніторингу фінансової звітності бюджетної установи, у тому числі з використанням баз даних Державного казначейства; проведення у разі виявлення за результатами моніторингу фінансової звітності бюджетної установи ризикових операцій перевірки використання бюджетних коштів, державного і комунального майна, правильності ведення бухгалтерського обліку, складання достовірної фінансової звітності; дослідження системи внутрішнього фінансового контролю, зокрема якості його організації; підготовку керівництву бюджетної установи пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень за результатами моніторингу її фінансової звітності та/або перевірки; відстеження усунення керівництвом бюджетної установи недоліків і порушень, виявлених за результатами моніторингу її фінансової звітності та/або перевірки; надання висновку про рівень достовірності фінансової звітності бюджетної установи, ступінь дотримання її посадовими особами законодавства з фінансових питань та повноту врахування пропозицій, внесених у ході фінансово-господарського аудиту.

Фінансово-господарський аудит проводиться за трьома етапами: І етап «Підготовка до проведення фінансово-господарського аудиту» (лютий - квітень поточного бюджетного року) - детальне ознайомлення з особливостями діяльності бюджетної установи, системи її бухгалтерського обліку, фінансової звітності і внутрішньогосподарського фінансового контролю, здійснення оцінки ризиків та підготовка програми проведення фінансово-господарського аудиту; ІІ етап «Проведення поточних аудиторських процедур» (квітень - грудень поточного бюджетного року) - підтвердження законності проведених операцій, достовірності їх відображення в бухгалтерському обліку та періодичній фінансовій звітності, а у разі виявлення недоліків чи порушень - надання керівництву бюджетної установи рекомендацій щодо їх усунення та моніторинг стану їх врахування; ІІІ етап «Дослідження річної фінансової звітності» (січень - березень року, наступного за звітним) - підготовка висновку щодо достовірності річної фінансової звітності, складання, узгодження та підписання аудиторського звіту та реалізація результатів дослідження

Результати фінансово-господарського аудиту відображаються в звіті, який повинен виключати можливість неоднозначного трактування будь-яких його положень і містити лише обґрунтовану та об'єктивну інформацію. У вступній частині звіту наводяться ті самі загальні відомості, що і у вступній частині акта ревізії чи довідки про перевірку. В описовій частині (результати аудиту) викладається процес дослідження: які операції, процеси, системи контролювалися; які аудиторські процедури застосовувалися та в яких обсягах; які заходи вжито бюджетною установою для зміцнення фінансової дисципліни, виправлення бухгалтерського обліку та фінансової звітності, підвищення ефективності внутрішньогосподарського фінансового контролю; який позитивний ефект від запровадження таких заходів (якщо його можна встановити та виміряти). Незалежно від того, за чиєю ініціативою вжито такі заходи (бюджетної установи чи державного аудитора) в аудиторському звіті вони викладаються без посилання на рекомендації державного аудитора. В аудиторському висновку має міститися оцінка достовірності фінансової звітності бюджетної установи.

Один примірник аудиторського звіту передається керівнику або головному бухгалтеру бюджетної установи під розпис, другий - головному розпоряднику бюджетних коштів (вищестоящій організації), а в разі його відсутності - відповідному фінансовому органу, третій - відповідному органу Державного казначейства України. Один примірник аудиторського звіту залишається у справі органу ДКРС.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Баланс є основною складовою фінансової звітності, яку зобов'язані складати всі юридичні особи, створені відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності. У ньому міститься інформація на певну дату про фінансовий стан підприємства, його активи, зобов'язання і власний капітал підприємства.

Підприємства України складають Баланс (форма 1), згідно з Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013р. №73.Актив Балансу включає три розділи (рис.1.4): І. Необоротні активи; ІІ. Оборотні активи; ІІІ. Необоротні активи, утримувані для продажу, та групи вибуття . Пасив - чотири: І. Власний капітал; ІІ. Довгострокові зобов'язання і забезпечення; ІІІ. Поточні зобов'язання і забезпечення; ІV. Зобов'язання, пов'язані з необоротними активами, утримуваними для продажу, та групами вибуття.

Для суб'єктів малого підприємства передбачено складання Балансу суб'єкта малого підприємництва у складі Фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва (форма № 1-м) та Спрощеного фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва (форма № 1-мс), що регламентується П(С)БО 25 “Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва”. Баланс у складі Фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва (форма № 1-м) включає ті ж розділи, що і Баланс підприємства (форма 1), проте містить скорочений перелік статей. Баланс у складі Спрощеного фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва (форма № 1-мс) включає скорочену кількість розділів, порівняно з Балансом підприємства (форма 1) та Балансом у складі Фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва (форма 1-м), зокрема в активах Балансу відображається лише два розділи (І. Необоротні активи і ІІ. Оборотні активи), в пасивах - п'ять (І. Власний капітал, ІІ. Цільове фінансування, ІІІ. Довгострокові зобов'язання, IV. Поточні зобов'язання).

Розпорядники та одержувачі бюджетних коштів складають Баланс (форма 1) згідно Порядку складання фінансової та бюджетної звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів. Активи Балансу розпорядника та одержувача бюджетних коштів (форма №1) складаються із трьох розділів (І. Необоротні активи, ІІ. Оборотні активи, ІІІ. Витрати), пасиви - також трьох (І. Власний капітал, ІІ. Зобов'язання, ІІІ. Доходи.

Суб'єкти державного сектору складають Баланс за формою (форма 1-дс), встановленою Національним П(С)БО бухгалтерського обліку в державному секторі 101 «Подання фінансової звітності». Активи Балансу суб'єкта державного сектору (форма 1-дс) складаються із трьох розділів (І. Нефінансові активи, ІІ. Оборотні активи, ІІІ. Витрати майбутніх періодів), пасиви - чотирьох (І. Власний капітал та фінансовій результат, ІІ. Зобов'язання, ІІІ. Забезпечення, ІV. Доходи майбутніх періодів).

Основою для заповнення Балансу підприємства слугують бухгалтерські записи про залишки (сальдо) на кінець звітного періоду на синтетичних рахунках і субрахунках 1-6 класів Плану рахунків. При складанні Балансу підприємства (форма 1) І розділ активу «Необоротні активи» складають на основі сальдо рахунків, що належать до 1-го класу Плану рахунків «Необоротні активи», ІІ розділ «Оборотні активи» - на основі сальдо рахунків 2-го класу «Запаси» і 3-го класу «Кошти, рахунки та інші активи», ІІІ розділ «Витрати майбутніх періодів» формують за допомогою 3-го класу рахунків, зокрема, рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів». У IV розділі «Необоротні активи та групи вибуття» відображається вартість необоротних активів та груп вибуття, утримуваних для продажу, що визначається відповідно до П(С)БО 27 «Необоротні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність».

Основою для заповнення Балансу підприємства слугують бухгалтерські записи про залишки (сальдо) на кінець звітного періоду на синтетичних рахунках і субрахунках 1-6 класів Плану рахунків.

Складання Балансу починається із заповнення його титульної сторінки. Після заповнення титульної сторінки заповнюють склад активів і пасивів балансу.

При складанні Балансу підприємства (форма 1) І розділ активу «Необоротні активи», ІІ розділ «Оборотні активи» , ІІІ розділ «Необоротні активи, утримувані для продажу, та групи вибуття».

І розділ пасиву «Власний капітал» складають на основі сальдо рахунків 4 класу рахунків «Власний капітал та забезпечення зобов'язань»», зокрема, рахунків 40-46. Власний капітал відображається в Балансі одночасно з відображенням активів або зобов'язань, які призводять до його зміни. Зобов'язання відображається у Балансі, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення.

У складі ІІ розділу пасиву «Довгострокові зобов'язання і забезпечення» відображаються нараховані у звітному періоді майбутні витрати та платежі (витрати на оплату майбутніх відпусток, гарантійні зобов'язання тощо), величина яких на дату складання балансу може бути визначена тільки шляхом попередніх (прогнозних) оцінок, а також залишки коштів цільового фінансування і цільових надходжень, які отримані з бюджету та інших джерел. Даний розділ Пасиву складається на основі сальдо 4 класу рахунків, зокрема, 47, 48, 49 рахунків.

У складі ІІІ розділу пасиву «Поточні зобов'язання і забезпечення» відображаються довгострокові кредити банків, інші фінансові зобов'язання, відстрочені податкові зобов'язання та інші довгострокові зобов'язання. Даний розділ Пасиву складається на основі сальдо 5 класу рахунків «Довгострокові зобов'язання».

IV розділ пасиву Балансу «Зобов'язання, пов'язані з необоротними активами, утримуваними для продажу, та групами вибуття » складається на основі сальдо 6 класу рахунків «Поточні зобов'язання».

При складанні активу Балансу розпорядника та одержувача бюджетних коштів (форма №1) у розділі I «Необоротні активи» відображається вартість матеріальних і нематеріальних активів, отриманих і призначених для використання розпорядниками бюджетних коштів. Розділ II «Оборотні активи» передбачений для відображення грошових коштів і їх еквівалентів, а також інших активів, призначених для реалізації або використання протягом року. Розділ III «Витрати» призначений для відображення у квартальній фінансовій звітності фактичних видатків і витрат розпорядників бюджетних коштів, проведених у звітному періоді. У річній фінансовій звітності розділ III «Витрати» не заповнюється у зв'язку з тим, що усі фактичні видатки і витрати розпорядників бюджетних коштів, проведені у звітному році, підсумковими оборотами в кінці звітного року списуються на результат виконання кошторису за звітний рік. У графі 3 «На початок звітного року» записів не повинно бути, у графі 4 «На кінець звітного періоду (року)» відображаються суми фактичних видатків, які склалися на кінець звітного періоду (року).

При складанні пасиву Балансу розпорядника та одержувача бюджетних коштів (форма №1) у розділі I «Власний капітал» відображають кошти фондів розпорядників бюджетних коштів і фінансових результатів їх діяльності за минулі звітні роки. Фонди розпорядників бюджетних коштів складаються з фонду в необоротних активах і фонду в малоцінних та швидкозношуваних предметах. У розділі II «Зобов'язання» відображаються поточні та довгострокові зобов'язання розпорядників бюджетних коштів. Розділ III «Доходи» у квартальній фінансовій звітності призначений для відображення всіх надходжень розпорядників бюджетних коштів, які вони отримують на виконання кошторису. Залежно від джерел утворення доходів у формах фінансової звітності вони відображаються при фактичному надходженні коштів або при нарахуванні доходу за надані послуги. У річній фінансовій звітності розділ III «Доходи» не заповнюється у зв'язку з тим, що усі доходи розпорядників бюджетних коштів, отримані на виконання кошторису, підсумковими оборотами в кінці звітного року списуються на результати виконання кошторису за звітний рік. У графі 3 «На початок звітного року» записів не повинно бути. У графі 4 «На кінець звітного періоду (року)» фінансової звітності відображаються отримані та нараховані доходи загального та спеціального фондів, які склалися на кінець звітного періоду.

У розшифровці позабалансових рахунків наводяться суми залишків на початок звітного року, надходження та вибуття протягом звітного періоду (року), залишки на кінець звітного періоду (року): орендованих необоротних активів, активів на відповідальному зберіганні та інше.

Аналіз фінансового стану підприємства здійснюється з метою розробки та прийняття оптимальних рішень щодо фінансового стану підприємства. Він включає аналіз майнового стану підприємства, аналіз його ліквідності та платоспроможності, фінансової стійкості, ділової активності, фінансових результатів та грошових потоків.

Аналіз фінансового стану бюджетних установ визначається особливостями їх фінансової діяльності. Він включає: оцінювання забезпеченості установи фінансовими ресурсами і використання їх за призначенням; характеристика стану розрахунків і запасів товарно-матеріальних цінностей; визначення причин фінансових порушень і утруднень; визначення організації фінансування та їх впливу на роботу установи; виявлення резервів поліпшення фінансового стану установи та відпрацювання заходів для їх реалізації.

У результаті аналізу окремих аспектів фінансового стану бюджетної установи «Київський коледж комп'ютерних технологій та економіки НАУ» з використанням даних Балансу та Звіту про результати фінансової діяльності за 2012-2013 роки виявлено скорочення валюти балансу на 15,92%, що характеризує суттєве скорочення фінансових ресурсів Коледжу.

У складі активів істотно переважають необоротні активи. За досліджуваний період їх частка істотно скоротилася, що обумовлює невисокий рівень мобільності активів але з тенденцією до підвищення її рівня. На початок 2012 р. мобільність активів була надзвичайно низькою. За досліджуваний період вона суттєво зросла, але так і не досягла нормативного рівня.

Пасиви Коледжу складалися із власного капіталу, що характеризує високий рівень фінансової стійкості установи. За досліджуваний період його вартість скоротилася. Проте це скорочення пов'язане із надзвичайно активним зменшенням вартості власного капіталу у 2012 р. У 2013 р. він збільшився, що виявляє позитивну тенденцію зростання його вартості.

власний капітал складається в основному із коштів фонду у необоротних активах. За досліджуваний період їх вартість та частка істотно скоротились.

Основну частину необоротних активів складають основні засоби. За досліджуваний період вони істотно скоротилися. Проте це скорочення стосувалося лише 2012 р. У 2013 р. відбулося збільшення основних засобів, що виявляє тенденцію до їх зростання.

Склад та структура оборотних активів за досліджуваний період є надзвичайно нестабільними. На початку 2012 року більше половини оборотних активів складали малоцінні та швидкозношувані предмети, у 2013 р. - кошти на рахунках в казначействі спеціального фонду.

За досліджуваний період вартість більшості оборотних активів істотно зросла, за виключенням дебіторської заборгованості. Найбільшими темпами зростала вартість інших коштів, коштів на рахунках в казначействі спеціального фонду та матеріалів і продуктів харчування. Темпи зростання були нестабільними.

Дебіторська заборгованість була незначною. Вона складалась в основному складалася із заборгованості за розрахунками за іншими операціями.

Виявлено достатньо високий рівень показників фінансової стійкості установи, зокрема, маневреності власного капіталу та покриття необоротних активів власним капіталом, який стабільно зростає за досліджуваний період, що характеризує високий рівень фінансової стійкості установи.

У результаті фінансової діяльності Коледжу, як за загальним, так і за спеціальним фондом отримано позитивний фінансовий результат. За досліджуваний період фінансовий результат зріз. Також зростали доходи і видатки, як за загальним, так і спеціальним фондами. За спеціальним фондом темпи приросту видатків істотно перевищували темпи приросту доходів. У майбутньому це може призвести до виникнення проблем із формуванням фінансового результату.

За спеціальним фондом діяльність Коледжу була достатньо ефективною, проте за досліджуваний період рівень ефективності істотно скоротився.

Аудит фінансового стану підприємства передбачає оцінку облікової та іншої економічної інформації через вивчення реально існуючих зв'язків та взаємозв'язків між фінансовими показниками. Він включає: аудит майнового стану, ліквідності, фінансової стійкості і ділової активності та рентабельності підприємства. Однією із основних задач аудиту фінансового стану підприємства є аудит фінансового звітності, при якому особливу увагу слід приділити перевірці даних Балансу.

Аудиторський висновок за результатами перевірки фінансового стану має містити: відомості про достовірність (недостовірність) даних фінансової звітності підприємства, дотримання ним правил ведення бухгалтерського фінансового обліку, економічну оцінку його майнового стану, ліквідності, платоспроможності, дохідності; висновок про позитивні і негативні сторони діяльності підприємства, виявлені недоліки та порушення, рекомендації щодо їх усунення, а також поліпшення фінансового стану підприємства.

Порядок аудиту фінансового стану бюджетних установ визначається Порядком проведення органами державної контрольно-ревізійної служби державного фінансового аудиту діяльності бюджетних установ, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.2004 р. № 1777, що визначає механізм проведення органами державної контрольно-ревізійної служби державного фінансового аудиту діяльності бюджетних установ (фінансово-господарського аудиту). Здійснюється аудит відповідно до Методичних рекомендацій з проведення органами контрольно-ревізійної служби аудиту фінансової та господарської діяльності бюджетних установ, затверджених Наказом Головку України від 19.12.2005 р. № 451.

Фінансово-господарський аудит включає: проведення протягом року моніторингу фінансової звітності бюджетної установи, у тому числі з використанням баз даних Державного казначейства; проведення у разі виявлення за результатами моніторингу фінансової звітності бюджетної установи ризикових операцій перевірки використання бюджетних коштів, державного і комунального майна, правильності ведення бухгалтерського обліку, складання достовірної фінансової звітності; дослідження системи внутрішнього фінансового контролю, зокрема якості його організації; підготовку керівництву бюджетної установи пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень за результатами моніторингу її фінансової звітності та/або перевірки; відстеження усунення керівництвом бюджетної установи недоліків і порушень, виявлених за результатами моніторингу її фінансової звітності та/або перевірки; надання висновку про рівень достовірності фінансової звітності бюджетної установи, ступінь дотримання її посадовими особами законодавства з фінансових питань та повноту врахування пропозицій, внесених у ході фінансово-господарського аудиту.

Фінансово-господарський аудит проводиться за трьома етапами: І етап «Підготовка до проведення фінансово-господарського аудиту» (лютий - квітень поточного бюджетного року) - детальне ознайомлення з особливостями діяльності бюджетної установи, системи її бухгалтерського обліку, фінансової звітності і внутрішньогосподарського фінансового контролю, здійснення оцінки ризиків та підготовка програми проведення фінансово-господарського аудиту; ІІ етап «Проведення поточних аудиторських процедур» (квітень - грудень поточного бюджетного року) - підтвердження законності проведених операцій, достовірності їх відображення в бухгалтерському обліку та періодичній фінансовій звітності, а у разі виявлення недоліків чи порушень - надання керівництву бюджетної установи рекомендацій щодо їх усунення та моніторинг стану їх врахування; ІІІ етап «Дослідження річної фінансової звітності» (січень - березень року, наступного за звітним) - підготовка висновку щодо достовірності річної фінансової звітності, складання, узгодження та підписання аудиторського звіту та реалізація результатів дослідження.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України від 28.06.1996 №254/96 - ВР зі змінами внесеними згідно із Законом України № 2952-VI від 01.02.2011 р.

2. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV зі змінами, внесеними згідно із Законом України № 2850-VI від 22.12.2010 р.

3. Цивільний кодекс України від 16.01.03 № 435-IV зі змінами, внесеними згідно із Законом України № 3166-VI від 17.03.2011 р. Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, із змінами, внесеними згідно із Законом України № 3221-VI від 07.04.2011 р.

4. Бюджетний кодекс України від 08.07.2010 р. № 2456-VI, із змінами, внесеними згідно із Законом України № 3614-VI від 07.07.2011 р. Закон України «Про бухгалтерський облiк та фiнансову звiтнiсть в Українi» від 16.07.99 р. №996-XIV зі змінами, внесеним згідно із Законом України № 2756-VІ від 02.12.2010 р. // http://zakon.rada.gov.ua.

5. Закон України «Про аудиторську діяльність» від 22.03.1993 р. № 3125-ХІІ зі змінами, внесеними згідно із Законом України № 2388-VІ від 01.07.2010 р.

6. Наказ Міністерства Фінансів України від 27.06.2013 р. №627

7. Інструкцію зі складання звіту про фінансовий стан (баланс) затверджено Наказом Мінфіну України № 433 від 28.03.2013р «Про затвердження методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності». Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 20 «Консолідована фінансова звітність», затверджене Наказом Міністерства фінансів України № 176 від 30.07.1999 р. із змінами, внесеними згідно Наказу Міністерства фінансів № 1125 від 25.09.2009 р.

8. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 25 “Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва”, затверджене Наказом Міністерства фінансів України 25.02.2000 р. № 39, із змінами, внесеними згідно Наказу Міністерства фінансів України від 24.01.2011 р. № 25

9. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 29 «Фінансова звітність за сегментами», затверджене Наказом Міністерства фінансів України № 412 від 19.05.2005 р. із змінами, внесеними згідно Наказу Міністерства фінансів № 1125 від 25.09.2009 р.

10. Порядок подання фінансової звітності, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 р. № 419 зі змінами, внесеними згідно є Постановою Кабінету Міністрів № 433 від 20.04.2011 р. Про примітки до річної фінансової звітності, затверджені Наказом міністерства фінансів України № 302 від 29.11.2000 р. із змінами, внесеними згідно Наказу Міністерства фінансів № 1125 від 25.09.2009 р. Методичні рекомендації з перевірки порівняльності показників фінансової звітності, затверджені Наказом міністерства фінансів України від 22.12.2008 р. № 1524, із змінами внесеними згідно з Наказами Міністерства фінансів № 44 від 24.01.2012 р.,

11. Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку в державному секторі 101 “Подання фінансової звітності” затверджене Наказом Міністерства фінансів України 28.12.2009 р. № 1541, у редакції Наказу Міністерства фінансів України від 24.12.2010 р. № 1629 Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку в державному секторі 102 “Консолідована фінансова звітність” затверджене Наказом Міністерства фінансів України 24.12.2010 р. № 1629

12. Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку в державному секторі 103 “Фінансова звітність за сегментами” затверджене Наказом Міністерства фінансів України 24.12.2010 р. № 1629

13. Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку в державному секторі 125 “Зміни облікових оцінок та виправлення помилок” затверджене Наказом Міністерства фінансів України 24.12.2010 р. № 1629

14. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений Наказом Міністерства фінансів України № 291 від 30.11.1999 р. із змінами, внесеними згідно Наказу Міністерства фінансів України № 1238 від 14.10.2008 р.

15. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена Наказом Міністерства фінансів України №291 від 30.11.1999 р. із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства фінансів України № 1125 від 25.09.2009 р.

16. План рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ, затверджений Наказом Головного управління Державного казначейства України від 10.12.1999 р. № 114 зі змінами, внесеними згідно з Наказом Державного казначейства № 116 від 04.06.2007 р.

17. Порядок застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ, затверджений Наказом Головного управління Державного казначейства України від 10.12.1999 р. № 114 зі змінами, внесеними згідно з Наказом Державного казначейства № 116 від 04.06.2007 р.

18. Інструкція про кореспонденцію субрахунків бухгалтерського обліку для відображення основних господарських операцій бюджетних установ, затверджена Наказом Державного казначейства України від 10.07.2000 р. № 61, у редакції Наказу Державного казначейства України від 14.02.2005 р. № 28

19. Інструкція з бухгалтерського обліку необоротних активів бюджетних установ, затверджена Наказом Державного казначейства України від 17.07.2000 р. № 64, у редакції Наказу Державного казначейства України від 21.02.2005 р. № 30 із змінами, внесеними згідно з Наказом Державного казначейства № 312 від 02.09.2010 р.

20. Порядок подання фінансової звітності, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 р. № 419 зі змінами, внесеними згідно є Постановою Кабінету Міністрів № 433 від 20.04.2011 р.

21. Порядок складання фінансової та бюджетної звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів, затверджений Наказом МФУ 24.01.2012

22. Порядок проведення органами державної контрольно-ревізійної служби державного фінансового аудиту діяльності бюджетних установ, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.2004 р. № 1777 із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 361 від 25.03.2006 р.

23. Методичні рекомендації з проведення органами контрольно-ревізійної служби аудиту фінансової та господарської діяльності бюджетних установ, затверджені Наказом Головку України від 19.12.2005 р. № 451

24. Азарова А.О., Леонтьєва Л.Л. Комплексне оцінювання фінансового стану підприємства // Вісник Вінницького політехнічного інституту. 2005.- №3. - С.17-24.

25. Аналіз та аудит фінансової звітності підприємств: із використанням комп'ютерних технологій (на прикладі програми Audit-Expert ): Навч. посіб./ Крисюк В. І., Шпильовий В. А., Безкревна А. В. та ін. - К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2006. - 268 с.