Порядок складання балансу. Аналіз і аудит фінансового стану установи (на прикладі бюджетної установи "Київський коледж комп’ютерних технологій та економіки Національного авіаційного університету")

У рядку 190 «Розрахунки за операціями з внутрівідомчої передачі майна» наводиться сума дебіторської заборгованості, що виникла з внутрівідомчої передачі.

У рядку 200 «Розрахунки за окремими програмами» відображається сума заборгованості, що виникла при виконанні видаткової частини кошторису за окремими програмами, передбаченими в Державному бюджеті України (за придбані та відпущені матеріальні цінності державного резерву, за операціями з кредитування з бюджету тощо). Ця заборгованість не пов'язана з видатками розпорядників бюджетних коштів на їх утримання.

У рядку 210 «Короткострокові векселі одержані» наводиться сума короткострокових векселів, що отримані розпорядниками бюджетних коштів у випадках, передбачених законодавством України.

У рядку 220 «Інші кошти» відображається сума коштів, що перебуває в акредитивах, чекових книжках, смарт-картках, оплачених талонах на бензин, мазут, харчування тощо, оплачених путівках у будинки відпочинку, санаторії, на турбази, повідомленнях на поштові перекази та в інших грошових документах (акціях, облігаціях у випадках, передбачених законодавством України).

У рядку 230 «Грошові кошти в дорозі» відображається сума коштів, яка перерахована в останні дні звітного періоду на реєстраційні, спеціальні реєстраційні, відкриті в органах Державного казначейства України, поточні, відкриті в установі банку рахунки розпорядників бюджетних коштів, але буде зарахована на ці рахунки в наступному місяці. У цьому рядку на початок та на кінець звітного року залишку не повинно бути, якщо інше не встановлено відповідними нормативно-правовими актами.

У рядку 240 «Рахунки в банках» відображається залишок невикористаних коштів, що зберігаються розпорядниками бюджетних коштів на поточних рахунках в установі банку. Сума рядка утворюється з таких рядків: 241 «Рахунки загального фонду» - відображається залишок невикористаних коштів загального фонду, що зберігаються розпорядниками бюджетних коштів на поточних рахунках в установі банку. У цьому рядку залишку коштів на кінець звітного періоду (року) не повинно бути, якщо інше не встановлено відповідним нормативно-правовим актом; 242 «Рахунки спеціального фонду» - наводиться сума коштів спеціального фонду, що обліковується на рахунку в банку на кінець звітного періоду (року), якщо це встановлено відповідним нормативно-правовим актом; 243 «Рахунки в іноземній валюті» - наводиться залишок коштів в іноземній валюті загального чи спеціального фондів бюджету, що належать розпорядникам бюджетних коштів й перебувають на поточних рахунках в установах банків на звітну дату. Сума коштів відображається у фінансовій звітності в національній валюті України та розшифровується в Довідці про залишки коштів в іноземній валюті, що перебувають на поточних рахунках, відкритих в установах банків; 244 «Інші поточні рахунки» - відображається не наведена у рядках 241- 243 сума коштів, що зберігаються на поточних рахунках в установах банків, відкритих на ім'я розпорядників бюджетних коштів, які отримані ними у тимчасове розпорядження. Сума коштів розшифровується в Довідці про залишки коштів на інших поточних рахунках в установах банків.

У рядку 250 «Рахунки в казначействі загального фонду» відображається залишок коштів загального фонду бюджету, що перебуває на реєстраційному рахунку, відкритому в органі Державного казначейства України. У цьому рядку залишку коштів на початок та кінець звітного року не повинно бути.

У рядку 260 «Рахунки в казначействі спеціального фонду» наводиться залишок невикористаних коштів спеціального фонду розпорядників бюджетних коштів, що зберігаються на спеціальних реєстраційних рахунках в органі Державного казначейства України. Сума рядка утворюється з таких рядків: 261 «Спеціальні реєстраційні рахунки для обліку коштів, отриманих як плата за послуги» - відображається залишок коштів, які надійшли як плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю; що отримуються бюджетними установами від додаткової (господарської) діяльності; як плата за оренду майна бюджетних установ; надходження бюджетних установ від реалізації в установленому порядку майна (крім нерухомого майна); 262 «Спеціальні реєстраційні рахунки для обліку коштів, отриманих за іншими джерелами власних надходжень» - відображається залишок коштів, які надійшли на ім'я бюджетних установ як благодійні внески, гранти, дарунки; кошти, що отримують бюджетні установи від підприємств, організацій, фізичних осіб та від інших бюджетних установ для виконання цільових заходів; кошти, що отримують вищі та професійно-технічні навчальні заклади від розміщення на депозитах тимчасово вільних бюджетних коштів, отриманих за надання платних послуг, якщо таким закладам законом надано відповідне право; 263 «Спеціальні реєстраційні рахунки для обліку інших надходжень спеціального фонду» - на звітну дату відображається залишок невикористаних коштів інших надходжень спеціального фонду (крім власних надходжень бюджетних установ та доходів за коштами, отриманими на виконання програм соціально-економічного та культурного розвитку регіонів). У цьому рядку залишку коштів на початок та на кінець звітного року не повинно бути; 264 «Спеціальні реєстраційні рахунки для обліку коштів, отриманих на виконання програм соціально-економічного та культурного розвитку регіонів» - відображається залишок коштів, отриманих від місцевих бюджетів за операціями з виконання програм соціально-економічного та культурного розвитку регіонів. У разі закінчення програми у цьому рядку залишку коштів на кінець звітного року не повинно бути.

У рядку 270 «Інші рахунки в казначействі» відображаються залишки коштів, які обліковуються на інших рахунках в органах Державного казначейства України, що не зазначені в рядках 250, 260, та залишки коштів, отриманих у тимчасове розпорядження.

У рядку 280 «Каса» наводиться залишок коштів, які зберігаються в касі розпорядників бюджетних коштів на звітну дату в національній та іноземній валюті, що перерахована в національну валюту за офіційним курсом Нацбанку України.

Розділ III «Витрати» призначений для відображення у квартальній фінансовій звітності фактичних видатків і витрат розпорядників бюджетних коштів, проведених у звітному періоді. У річній фінансовій звітності цей розділ не заповнюється у зв'язку з тим, що усі фактичні видатки і витрати розпорядників бюджетних коштів, проведені у звітному році, підсумковими оборотами в кінці звітного року списуються на результат виконання кошторису за звітний рік. У графі 3 «На початок звітного року» записів не повинно бути, у графі 4 «На кінець звітного періоду (року)» відображаються суми фактичних видатків, які склалися на кінець звітного періоду (року).

У рядку 290 «Видатки загального фонду» наводиться сума фактичних видатків, проведених розпорядниками бюджетних коштів за рахунок коштів загального фонду державного або місцевих бюджетів відповідно до кошторису.

У рядку 300 «Видатки спеціального фонду» відображаються фактичні видатки спеціального фонду. Сума рядка утворюється з таких рядків: 301 «Видатки за коштами, отриманими як плата за послуги» - призначений для відображення фактичних видатків спеціального фонду, проведених за рахунок надходжень, які отримані бюджетними установами як плата за послуги, що надаються згідно з їх основною діяльністю; від додаткової (господарської) діяльності; за оренду майна бюджетних установ; надходження бюджетних установ від реалізації в установленому порядку майна (крім нерухомого майна); 302 «Видатки за іншими джерелами власних надходжень» - наводиться сума фактичних видатків спеціального фонду, проведених за рахунок надходжень, які отримані бюджетними установами як благодійні внески, гранти, дарунки; кошти, що отримують бюджетні установи від підприємств, організацій, фізичних осіб та від інших бюджетних установ для виконання цільових заходів; кошти, що отримують вищі та професійно-технічні навчальні заклади від розміщення на депозитах тимчасово вільних бюджетних коштів, отриманих за надання платних послуг, якщо таким закладам законом надано відповідне право; 303 «Видатки за іншими надходженнями спеціального фонду» - наводиться сума фактичних видатків спеціального фонду кошторису в частині інших надходжень спеціального фонду та за позиками міжнародних фінансових організацій (крім власних надходжень бюджетних установ та доходів за коштами, отриманими на виконання програм соціально-економічного та культурного розвитку регіонів); 304 «Видатки за коштами, отриманими на виконання програм соціально-економічного та культурного розвитку регіонів» - призначений для відображення фактичних видатків спеціального фонду, проведених за рахунок коштів, що отримані на виконання програм соціально-економічного та культурного розвитку регіонів.

Рядок 310 складається із суми рядків: 110, 120, 130, 140, 150, 160, 170, 180, 190, 200, 210, 220, 230, 240, 250, 260, 270, 280, 290, 300.

Детальний склад Пасиву Балансу розпорядника та одержувача бюджетних коштів представлена в таблиці 2.4.

Розділ I «Власний капітал» призначений для відображення коштів фондів розпорядників бюджетних коштів і фінансових результатів їх діяльності за минулі звітні роки. Фонди розпорядників бюджетних коштів складаються з фонду в необоротних активах і фонду в малоцінних та швидкозношуваних предметах.

У рядку 330 «Фонд у необоротних активах» наводиться сума вкладень у фонд основних засобів, інших необоротних матеріальних і нематеріальних активів, у незавершене капітальне будівництво, створення, виготовлення необоротних активів, що перебувають у безпосередньому розпорядженні розпорядників бюджетних коштів, за вирахуванням нарахованого зносу.

Таблиця 2.4.

Склад активу Балансу розпорядника та одержувача бюджетних коштів

У рядку 340 «Фонд у малоцінних та швидкозношуваних предметах» відображається сума вкладень у фонд у малоцінних і швидкозношуваних предметах, строк експлуатації яких не перевищує одного року.

У рядку 350 «Результат виконання кошторису за загальним фондом» відображається результат виконання кошторису за загальним фондом. Результат виконання кошторису за загальним фондом коригується на звітну дату у разі повернення сум дебіторської заборгованості або списання дебіторської та кредиторської заборгованості загального фонду тощо.

У рядку 360 «Результат виконання кошторису за спеціальним фондом» відображається результат виконання кошторису за спеціальним фондом. Результат виконання кошторису за спеціальним фондом коригується на звітну дату у разі повернення сум дебіторської заборгованості або списання дебіторської та кредиторської заборгованості спеціального фонду, перерахування (отримання) залишку коштів, що склався на початок року у розпорядників бюджетних коштів вищого (нижчого) рівня (у разі якщо їм законодавчими актами надані такі повноваження), або у разі отримання залишку коштів, перерахованого суб'єктом підприємницької діяльності юридичною особою, на базі якої створено розпорядника бюджетних коштів, з рахунків, відкритих у банку, та переданих (отриманих) інших активів і зобов'язань тощо.

Показник за рядками 350 та 360 може бути від'ємний.

У рядку 370 «Результати переоцінок» наводиться результат переоцінок матеріальних, нематеріальних і фінансових активів, крім операцій з курсовими різницями, що склався на кінець звітного періоду (року). За цим рядком на початок та на кінець звітного року записів не повинно бути, оскільки суми переоцінок у кінці звітного року підсумковими оборотами переносяться на результат виконання кошторису.

У розділі II «Зобов'язання» відображаються поточні та довгострокові зобов'язання розпорядників бюджетних коштів.

У рядку 380 «Довгострокові зобов'язання» наводяться зобов'язання розпорядників бюджетних коштів, погашення яких буде проведено після завершення звітного бюджетного періоду відповідно до законодавства України.

У рядку 390 «Короткострокові позики» відображаються короткострокові кредити та позики, одержані розпорядниками бюджетних коштів у банках та інших фінансових установах відповідно до законодавства України.

У рядку 400 «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями». Відображається сума заборгованості поточного року за зобов'язаннями, термін сплати за якими в цілому настане в наступні роки.

У рядку 410 «Короткострокові векселі видані» наводиться сума векселів, виданих розпорядниками бюджетних коштів згідно із законодавством України, термін сплати яких установлено протягом одного бюджетного року.

Рядок 420 «Кредиторська заборгованість» відображає суму кредиторської заборгованості розпорядників бюджетних коштів. Сума рядка утворюється з таких рядків: 421 «Розрахунки з постачальниками, підрядниками за товари, роботи й послуги» - призначений для відображення кредиторської заборгованості розпорядників бюджетних коштів за отримані товари, роботи і послуги перед постачальниками та підрядниками. Крім того, відображається заборгованість перед підприємствами й організаціями за капітальним будівництвом та за роботи, виконані учнями в процесі виробничого навчання; 422 «Розрахунки за спеціальними видами платежів» - наводиться кредиторська заборгованість за спеціальними видами платежів: перед батьками за утримання дітей у дитячих дошкільних закладах, за навчання дітей у музичних школах, за утримання дітей у школах-інтернатах, за харчування дітей в інтернатах при школах; з оплати за навчання у закладах освіти; перед мешканцями гуртожитків по платі за проживання; перед працівниками за формений одяг та харчування; 423 «Розрахунки із податків та платежів» - відображається кредиторська заборгованість розпорядників бюджетних коштів за податками та платежами до бюджетів та іншими розрахунками з бюджетами, зокрема за коштами, виділеними з бюджету на придбання облігацій або акцій, у випадках, передбачених законодавством України; заборгованість за сумою відшкодованих збитків, яка підлягає перерахуванню до державного бюджету; 424 «Розрахунки із страхування» - наводиться кредиторська заборгованість перед Фондами та іншими організаціями зі страхування; 425 «Розрахунки із заробітної плати» - відображаються суми кредиторської заборгованості перед працівниками, які перебувають або не перебувають у штаті розпорядників бюджетних коштів, за всіма видами оплати праці; за допомогою у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, яка відшкодовується за рахунок бюджетних асигнувань, передбачених на оплату праці працівників розпорядників бюджетних коштів; 426 «Розрахунки зі стипендіатами» - відображаються суми кредиторської заборгованості перед студентами й аспірантами вузів, науково-дослідних установ та учнями технікумів, училищ, шкіл, слухачами курсів за стипендіями; 427 «Розрахунки з підзвітними особами» - відображається кредиторська заборгованість за розрахунками з підзвітними особами; 428 «Розрахунки за депозитними сумами» наводяться суми кредиторської заборгованості розпорядників бюджетних коштів за операціями з грошовими документами, матеріальними цінностями та іншими депозитними операціями; 429 «Розрахунки за іншими операціями» - відображаються суми кредиторської заборгованості за всіма іншими операціями розпорядників бюджетних коштів, що не ввійшли до рядків 421-428, у тому числі суми заборгованості за розрахунками з працівниками за товари, продані в кредит торговельними організаціями, за заробітною платою з безготівкового перерахування на особистий вклад працівника в установу банку, з утримання членських профспілкових внесків, за виконавчими листами та іншими документами, за розрахунками з виплати довічного утримання суддів, пільг, субсидій, допомоги і компенсацій, у тому числі громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, іншими виплатами, а також з допомоги у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, що здійснюється за рахунок коштів Фонду соціального страхування на випадок тимчасової втрати працездатності; за видатками на централізовані заходи відповідно до програмних документів економічного та соціального розвитку, державних цільових програм, за розрахунками з програм, пов'язаних з виконанням загальнодержавних заходів, затверджених у встановленому порядку, та з депонентами. Відображаються також грошові кошти, отримані в тимчасове розпорядження, які на кінець бюджетного періоду надійшли на ім'я розпорядників бюджетних коштів і з настанням відповідних умов підлягають поверненню або перерахуванню за призначенням.

У рядку 430 «Розрахунки за операціями з внутрівідомчої передачі майна» відображається сума кредиторської заборгованості з внутрівідомчої передачі майна.

У рядку 440 «Розрахунки за окремими програмами» призначений для відображення суми заборгованості розпорядників бюджетних коштів, що виникла при виконанні видаткової частини кошторису за окремими програмами, передбаченими у державному та місцевих бюджетах (за придбані та відпущені матеріальні цінності, за операціями з кредитування з бюджету тощо). Ця заборгованість не пов'язана з видатками розпорядників бюджетних коштів на їх утримання.

Розділ III «Доходи» у квартальній фінансовій звітності призначений для відображення всіх надходжень розпорядників бюджетних коштів, які вони отримують на виконання кошторису. Залежно від джерел утворення доходів у формах фінансової звітності вони відображаються при фактичному надходженні коштів або при нарахуванні доходу за надані послуги. У річній фінансовій звітності розділ III «Доходи» не заповнюється у зв'язку з тим, що усі доходи розпорядників бюджетних коштів, отримані на виконання кошторису, підсумковими оборотами в кінці звітного року списуються на результати виконання кошторису за звітний рік. У графі 3 «На початок звітного року» записів не повинно бути. У графі 4 «На кінець звітного періоду (року)» фінансової звітності відображаються отримані та нараховані доходи загального та спеціального фондів, які склалися на кінець звітного періоду.

У рядку 450 «Доходи загального фонду» наводяться кошти, що фактично надійшли на рахунок розпорядників бюджетних коштів із загального фонду бюджету.

У рядку 460 «Доходи спеціального фонду» відображаються нараховані або отримані доходи спеціального фонду розпорядниками бюджетних коштів. Сума рядка утворюється з таких рядків: 461 «Доходи за коштами, отриманими як плата за послуги» - наводиться сума доходу, нарахованого як плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю; від додаткової (господарської) діяльності; за оренду майна бюджетних установ; надходження бюджетних установ від реалізації в установленому порядку майна (крім нерухомого майна); 462 «Доходи за іншими джерелами власних надходжень» - призначений для відображення надходжень благодійних внесків, грантів, дарунків; коштів, що отримують бюджетні установи від підприємств, організацій, фізичних осіб та від інших бюджетних установ для виконання цільових заходів; коштів, що отримують вищі та професійно-технічні навчальні заклади від розміщення на депозитах тимчасово вільних бюджетних коштів, отриманих за надання платних послуг, якщо таким закладам законом надано відповідне право; 463 «Доходи за іншими надходженнями спеціального фонду» - відображаються інші надходження спеціального фонду (крім власних надходжень бюджетних установ та доходів за коштами, отриманими на виконання програм соціально-економічного та культурного розвитку регіонів) та позики міжнародних фінансових організацій, які надійшли на спеціальні реєстраційні рахунки; 464 «Доходи за коштами, отриманими на виконання програм соціально-економічного та культурного розвитку регіонів» призначений для відображення надходжень спеціального фонду, отриманих на виконання програм соціально-економічного та культурного розвитку регіонів.

Рядок 470 складається із суми рядків: 330, 340, 350, 360, 370, 380, 390, 400, 410, 420, 430, 440, 450, 460.

У розшифровці позабалансових рахунків наводяться суми залишків на початок звітного року, надходження та вибуття протягом звітного періоду (року), залишки на кінець звітного періоду (року): орендованих необоротних активів, активів на відповідальному зберіганні та інше.

2.3. Порядок складання Балансу в державному секторі відповідно до вимог

Суб'єкти державного сектору зобов'язані складати Баланс відповідно до вимог Національного П(С)БО в державному секторі 101 «Подання фінансової звітності», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 28.12.2009р. № 1541 [17], згідно до якого Баланс - це звіт про фінансовий стан суб'єкта державного сектору, який відображає на певну дату активи, зобов'язання і власний капітал.

Баланс (за формою № 1-дс) згідно з додатком 1 до цього Національного П(С)БО як звіт про фінансовий стан відображає активи, зобов'язання і власний капітал суб'єкта державного сектору та/або бюджету на початок року та на кінець звітного періоду на підставі звірених даних бухгалтерського обліку.

Звітні дані статей Балансу на початок звітного періоду повинні бути тотожними даним відповідних статей Балансу на кінець попереднього звітного періоду з урахуванням на початок звітного періоду даних реорганізації (у разі коли реорганізація відбулася станом на початок року).

Згортання статей активів та зобов'язань є неприпустимим, крім випадків, передбачених відповідними національними П(С)БО в державному секторі.

Підсумок активів Балансу повинен дорівнювати сумі зобов'язань, власного капіталу та фінансового результату.

Склад Балансу суб'єкта державного сектора представлено в таблицях 2.5 та 2.6.

Актив відображається в Балансі за умови, що оцінка його може бути достовірно визначена і очікується отримання в майбутньому економічних вигід та потенціалу корисності, пов'язаних з його використанням.

Витрати на придбання та створення активу, які відповідно до пункту 4 цього розділу не можуть бути відображені в Балансі, включаються до складу витрат звітного періоду у звіті про фінансові результати.

При відображенні в Балансі активів необхідно враховувати вимоги Національного П(С)БО в державному секторі 127 «Зменшення корисності активів», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2010 р. № 1629, що визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зменшення корисності активів і її розкриття у фінансовій звітності та поширюється на запаси; активи, які оцінюються за справедливою вартістю; фінансові активи; активи, які виникають від виплат працівникам; інші активи, стосовно яких облікові вимоги щодо зменшення корисності визначаються іншими національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі.

Таблиця 2.5.

Детальний склад активу Балансу суб'єкта державного сектора

Зобов'язання відображається у Балансі, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигід або потенціалу корисності у майбутньому внаслідок його погашення. При цьому враховуються вимоги Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку в державному секторі 128 «Забезпечення, непередбачені зобов'язання та непередбачені активи», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2010 р. № 1629, що визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов'язання, забезпечення, непередбачені зобов'язання, непередбачені активи та її розкриття у фінансовій звітності.

Таблиця 2.6.

Детальний склад пасиву Балансу суб'єкта державного сектора

Зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигід або потенціалу корисності у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату Балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

З метою бухгалтерського обліку зобов'язання поділяються на: довгострокові; поточні; забезпечення; непередбачені зобов'язання; доходи майбутніх періодів.

Зобов'язання, на яке нараховуються відсотки та яке підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу, слід розглядати як довгострокове зобов'язання, якщо первісний строк погашення був більше ніж дванадцять місяців та до затвердження фінансової звітності існує договір про переоформлення цього зобов'язання на довгострокове.

Довгострокове зобов'язання за кредитним договором (якщо договір передбачає погашення зобов'язання на вимогу кредитора (позикодавця) у разі порушення певних умов, пов'язаних з фінансовим станом позичальника), умови якого порушені, вважається довгостроковим, якщо: позикодавець до затвердження фінансової звітності погодився не вимагати погашення зобов'язання внаслідок порушення; не очікується виникнення подальших порушень кредитного договору протягом дванадцяти місяців з дати Балансу.

Зобов'язання відображаються в Балансі за сумою погашення.

Зобов'язання, яке не відповідає критеріям визнання, є непередбачуваним зобов'язанням і суб'єктом державного сектору не визнається, а відображається на позабалансових рахунках у сумі очікуваного погашення.

Забезпечення створюється у разі виникнення внаслідок минулих подій зобов'язання, погашення якого ймовірно призведе до зменшення ресурсів, що втілюють в собі економічні вигоди або потенціал корисності, та його оцінка може бути розрахунково визначена.

Забезпечення для покриття майбутніх дефіцитів не створюються.

Забезпечення створюються для відшкодування наступних витрат, зокрема за виплатами працівникам, витрат на реструктуризацію, виконання зобов'язань у разі припинення діяльності, виконання зобов'язань щодо обтяжливих контрактів тощо.

Суми створених забезпечень визнаються витратами.

Забезпечення для відшкодування витрат на реструктуризацію створюється у разі наявності затвердженого керівництвом суб'єкта державного сектору плану реструктуризації з конкретними заходами, строками їх виконання та сумою витрат, що будуть понесені, та після початку реалізації цього плану. Забезпечення для відшкодування витрат на реструктуризацію визначається за сумою прямих витрат, які не пов'язані із звичайною діяльністю суб'єкта державного сектору та виникають внаслідок реструктуризації. При визначенні суми забезпечення з відшкодування витрат на реструктуризацію, яка передбачає вибуття активів, вони оцінюються за балансовою вартістю.

Забезпечення обтяжливого контракту визначається в сумі неминучих витрат, пов'язаних з його виконанням. Сума неминучих витрат, пов'язаних з виконанням обтяжливого контракту, визначається за найменшою з двох величин: витрат на виконання контракту або витрат на сплату неустойки (штрафів, пені) за його невиконання.

Витрати на виконання обтяжливого контракту оцінюються за різницею між витратами на його виконання і доходами (втратами) від виконання іншого контракту, укладеного з метою мінімізації втрат від виконання обтяжливого контракту.

На дату Балансу сума забезпечення визначається за вирахуванням суми очікуваного відшкодування. Забезпечення довгострокових зобов'язань визнаються у сумі їх теперішньої вартості. Забезпечення використовується на погашення тих зобов'язань, для покриття яких воно було створено.

Відшкодування слід визнавати при його фактичному надходженні у разі, якщо очікується, що активи, необхідні для погашення зобов'язання, під яке створене забезпечення, будуть відшкодовані іншою стороною. Відшкодування слід розглядати як окремий актив, а сума, визнана для відшкодування, не може перевищувати суми забезпечення.

Залишок забезпечення переглядається на кожну дату Балансу та, у разі потреби, коригується (збільшується або зменшується). У разі відсутності ймовірності вибуття активів для погашення майбутніх зобов'язань сума такого забезпечення підлягає сторнуванню.

Непередбачені активи суб'єктом державного сектору не визнаються та відображаються на позабалансових рахунках. Після набуття контролю актив перестає класифікуватись як непередбачуваний та зараховується до активів з визнанням на цю суму доходу.

Власний капітал та фінансовий результат відображаються в Балансі одночасно з відображенням активів або зобов'язань, які приводять до їх зміни.

Оцінка та розкриття статей Балансу здійснюються згідно з порядком заповнення форм фінансової звітності в державному секторі, встановленим відповідно до законодавства.

Оцінка та подальше розкриття окремих статей Балансу в Примітках до фінансової звітності здійснюються згідно з відповідними національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі.

Зокрема відповідно до Національного П(С)БО в державному секторі 127 «Зменшення корисності активів», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2010 р. № 1629 у Примітках до фінансової звітності щодо кожної статті активів наводиться така інформація: сума втрат від зменшення корисності, відображених у звіті про фінансові результати; сума вигід від відновлення корисності, відображених у звіті про фінансові результати; сума втрат від зменшення корисності, відображених у складі власного капіталу; сума вигід від відновлення корисності, відображених у складі власного капіталу.

Якщо визнані втрати від зменшення корисності або вигоди від відновлення корисності окремого активу або групи активів, яка забезпечує надходження грошових коштів, є суттєвими, то в примітках до фінансової звітності наводиться така інформація: події та обставини, які спричинили зменшення або відновлення корисності; визнана сума втрат від зменшення корисності та/або вигід від відновлення корисності; характеристика активу (назва, місце використання, сегмент, до якого належить актив), щодо якого визначалася сума втрат від зменшення або вигід від відновлення його корисності; характеристика (склад) групи активів, яка забезпечує надходження грошових коштів (назва, місце використання, сегмент, до якого належить група), із зазначенням поточного і попереднього способів включення активів до певної їх групи, причини зміни способу групування (якщо визначення складу групи активів, яка забезпечує надходження грошових коштів, змінилося); оцінка (чиста вартість реалізації або теперішня вартість майбутніх чистих грошових надходжень від активу), за якою визначена сума очікуваного відшкодування активу чи групи активів, яка забезпечує надходження грошових коштів; база, прийнята для визначення чистої вартості реалізації (якщо сумою очікуваного відшкодування визнано чисту вартість реалізації); ставка дисконту, використана для поточного і попереднього визначення теперішньої вартості майбутніх чистих грошових надходжень від активу (якщо сума очікуваного відшкодування активу визначена у звітному періоді за теперішньою вартістю майбутніх чистих грошових надходжень від активу); метод визначення вартості при використанні активу, який не забезпечує надходження грошових коштів; статті активів, на які впливають визнані втрати від зменшення корисності та/або вигоди від відновлення корисності, про які згідно з підпунктами 2.1-2.8 цього пункту інформацію не наведено.

Для кожної групи активів, яка забезпечує надходження грошових коштів, на яку було розподілено вартість нематеріальних активів з невизначеним строком корисного використання, наводиться така інформація: розподілена балансова вартість нематеріальних активів з невизначеним строком корисного використання; база, прийнята для визначення суми очікуваного відшкодування цієї групи.

Висновки до розділу 2

Основою для заповнення Балансу підприємства слугують бухгалтерські записи про залишки (сальдо) на кінець звітного періоду на синтетичних рахунках і субрахунках 1-6 класів Плану рахунків.

Складання Балансу починається із заповнення його титульної сторінки. Після заповнення титульної сторінки заповнюють склад активів і пасивів балансу.

При складанні Балансу підприємства (форма 1) І розділ активу «Необоротні активи», ІІ розділ «Оборотні активи» , ІІІ розділ «Необоротні активи, утримувані для продажу, та групи вибуття».

І розділ пасиву «Власний капітал» складають на основі сальдо рахунків 4 класу рахунків «Власний капітал та забезпечення зобов'язань»», зокрема, рахунків 40-46. Власний капітал відображається в Балансі одночасно з відображенням активів або зобов'язань, які призводять до його зміни. Зобов'язання відображається у Балансі, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення.

У складі ІІ розділу пасиву «Довгострокові зобов'язання і забезпечення» відображаються нараховані у звітному періоді майбутні витрати та платежі (витрати на оплату майбутніх відпусток, гарантійні зобов'язання тощо), величина яких на дату складання балансу може бути визначена тільки шляхом попередніх (прогнозних) оцінок, а також залишки коштів цільового фінансування і цільових надходжень, які отримані з бюджету та інших джерел. Даний розділ Пасиву складається на основі сальдо 4 класу рахунків, зокрема, 47, 48, 49 рахунків.

У складі ІІІ розділу пасиву «Поточні зобов'язання і забезпечення» відображаються довгострокові кредити банків, інші фінансові зобов'язання, відстрочені податкові зобов'язання та інші довгострокові зобов'язання. Даний розділ Пасиву складається на основі сальдо 5 класу рахунків «Довгострокові зобов'язання».

IV розділ пасиву Балансу «Зобов'язання, пов'язані з необоротними активами, утримуваними для продажу, та групами вибуття » складається на основі сальдо 6 класу рахунків «Поточні зобов'язання».

Баланс розпорядника та одержувача бюджетних коштів (форма №1) складається згідно наказу про затвердження Порядку складання фінансової та бюджетної звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів від 24.01.2012 №44, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 09.02.2012р. №196/20509. Розпорядники бюджетних коштів складають Баланс (форма № 1), який відображає результат про всі проведені господарські операції за коштами загального і спеціального фондів відповідного бюджету, за всіма виконуваними програмами (функціями).

При складанні активу Балансу розпорядника та одержувача бюджетних коштів (форма №1) у розділі I «Необоротні активи» відображається вартість матеріальних і нематеріальних активів, отриманих і призначених для використання розпорядниками бюджетних коштів. Розділ II «Оборотні активи» передбачений для відображення грошових коштів і їх еквівалентів, а також інших активів, призначених для реалізації або використання протягом року. Розділ III «Витрати» призначений для відображення у квартальній фінансовій звітності фактичних видатків і витрат розпорядників бюджетних коштів, проведених у звітному періоді. У річній фінансовій звітності розділ III «Витрати» не заповнюється у зв'язку з тим, що усі фактичні видатки і витрати розпорядників бюджетних коштів, проведені у звітному році, підсумковими оборотами в кінці звітного року списуються на результат виконання кошторису за звітний рік. У графі 3 «На початок звітного року» записів не повинно бути, у графі 4 «На кінець звітного періоду (року)» відображаються суми фактичних видатків, які склалися на кінець звітного періоду (року).

При складанні пасиву Балансу розпорядника та одержувача бюджетних коштів (форма №1) у розділі I «Власний капітал» відображають кошти фондів розпорядників бюджетних коштів і фінансових результатів їх діяльності за минулі звітні роки. Фонди розпорядників бюджетних коштів складаються з фонду в необоротних активах і фонду в малоцінних та швидкозношуваних предметах. У розділі II «Зобов'язання» відображаються поточні та довгострокові зобов'язання розпорядників бюджетних коштів. Розділ III «Доходи» у квартальній фінансовій звітності призначений для відображення всіх надходжень розпорядників бюджетних коштів, які вони отримують на виконання кошторису. Залежно від джерел утворення доходів у формах фінансової звітності вони відображаються при фактичному надходженні коштів або при нарахуванні доходу за надані послуги. У річній фінансовій звітності розділ III «Доходи» не заповнюється у зв'язку з тим, що усі доходи розпорядників бюджетних коштів, отримані на виконання кошторису, підсумковими оборотами в кінці звітного року списуються на результати виконання кошторису за звітний рік. У графі 3 «На початок звітного року» записів не повинно бути. У графі 4 «На кінець звітного періоду (року)» фінансової звітності відображаються отримані та нараховані доходи загального та спеціального фондів, які склалися на кінець звітного періоду.

У розшифровці позабалансових рахунків наводяться суми залишків на початок звітного року, надходження та вибуття протягом звітного періоду (року), залишки на кінець звітного періоду (року): орендованих необоротних активів, активів на відповідальному зберіганні та інше.

РОЗДІЛ 3.

АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

3.1 Сутність, значення, завдання, джерела та методи аналізу фінансового стану підприємства

Аналіз фінансового стану підприємства є складною і багатогранною задачею.

У науковій літературі існує широке коло розробок, які представляють різні підходи, методи та технології її вирішення. Проблеми аналізу фінансового стану в Україні традиційно розглядаються у більшості підручників з економічного аналізу, фінансового аналізу, фінансів підприємств, а також регулярно піднімаються у періодичних виданнях.

Фінансовий стан підприємства, хоча і є інструментальним поняттям, проте інтегровано відображає якість його господарської діяльності. Тому аналіз фінансового стану підприємства є важливою задачею управління, що дає змогу приймати рішення, щодо підвищення ефективності діяльності, утримання на ринку, забезпечення розвитку підприємства. Значення аналізу фінансового стану пояснюється тим, що, на відміну від інших аспектів або напрямків діяльності підприємств, фінансова несе в собі властивості універсальності [48,с.78].

Метою аналізу фінансового стану називають визначення стану фінансового здоров'я підприємства, своєчасне виявлення і усунення недоліків в діяльності; пошук резервів покращення фінансового стану та ефективних управлінських рішень щодо поліпшення фінансового стану підприємства та його платоспроможності [58,с.217]; пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як підґрунтя стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов'язань перед бюджетом, банком та іншими установами; своєчасне виявлення та усунення недоліків у фінансовій діяльності і пошук шляхів зміцнення фінансового стану підприємства та його платоспроможності [57,с.210]. Загалом усі наведені визначення мети аналізу фінансового стану підприємства ототожнюються із його задачами. Метою аналізу фінансового стану підприємства є розробка та прийняття оптимальних рішень щодо фінансового стану підприємства.

Основними напрямками аналізу фінансового стану підприємства є обґрунтування та інформаційне забезпечення прийняття підприємством адекватних рішень за трьома основними видами його діяльності: операційна діяльність (управління фінансовими результатами діяльності, поточна прибуткова політика, ефективне використання фінансових ресурсів); фінансова діяльність (управління джерелами формування фінансових ресурсів та їх розподілом, управління пасивами тощо); інвестиційна діяльність (управління структурою, обсягами та складом активів підприємства, вибір і реалізації інвестиційних проектів).

Методологія аналізу фінансового стану підприємств включає систему взаємопов'язаних компонент - методологічних принципів, виділених за етапністю побудови методики, що лежать в основі формування методик аналізу - від визначення поняття фінансового стану та сутності його аналізу до формування загального алгоритму інтерпретації результатів, виділяючи дві групи [48,с.78] (рис.3.1).

Для оцінки фінансового стану підприємств використовується три основні підходи: експрес-оцінка, що ґрунтується на обмеженій кількості показників, ієрархія та склад яких визначаються практичними напрацюваннями - (використовується для швидкого визначення основних недоліків фінансової діяльності та ґрунтується на показниках, що відображають її наслідки); розгорнута оцінка на основі значної кількості фінансових коефіцієнтів, що відображають різні й численні аспекти фінансової діяльності підприємств (полягає у визначення взаємозв'язків та використанні показників причини); оцінка на основі інтегрального показника фінансового стану (є узагальненим визначенням фінансового стану) [48,с.78].

Рис. 3.1. Компоненти методології аналізу фінансового стану підприємств

Завдання аналізу фінансового стану підприємства можуть бути різними залежно від цілей аналізу і специфіки підприємства. Потреба у аналізі фінансового стану підприємства виникає у широкого кола зацікавлених сторін - від власне підприємства до власників та сторонніх організацій, таких як фінансово-кредитні установи, інвестиційні компанії, державні органи, та інші. Задачі, що постають у кожному випадку, суттєво різняться [47,с.110]. Саме тому в науковій літературі існує надзвичайно багато підходів щодо їх визначення (табл. 3.1.). Причому, як видно із таблиці, підходи залишаються достатньо різноманітними, а також достатньо суперечливими щодо задач, які вони виділяють.

Таблиця 3.1.

Основні задачі аналізу фінансового стану підприємств

Пропонуємо виділяти задачі аналізу фінансового стану підприємств, залежно від основних його проявів: аналіз майнового стану підприємства; аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства; аналіз фінансової стійкості підприємства; аналіз ділової активності підприємства; аналіз фінансових результатів; аналіз грошових потоків.

Незважаючи на значну різноманітність задач аналізу фінансового стану підприємств, що виділяють різні автори, Ю.Верланов [47,с.110] зауважує, що певною мірою інтереси груп користувачів обертаються біля уявлення про «фінансове здоров'я» підприємства, бо за умов суперечливості інтересів неможливо задовольнити одних без втрати для інших. Спираючись на це він висуває гіпотезу про те, що існує такий стан фінансів підприємства, який пов'язується з можливістю підтримувати інтереси усіх зацікавлених сторін. Саме такий стан і називається «нормальним фінансовим станом».

Задачі аналізу фінансового стану підприємства розрізняються залежно від зацікавленості різних груп користувачів аналітичним матеріалом, насамперед, внутрішніх та зовнішніх. Відповідно виділяють внутрішній та зовнішній аналіз фінансового стану [58,с.217; 101,с.330-331] та інші.

Внутрішній аналіз проводиться працівниками підприємства. Інформаційна база для його проведення ширша і включає будь-яку інформацію, циркулюючу всередині підприємства та корисну для прийняття управлінських рішень, в т.ч. оперативну. Відповідно розширюються і можливості аналізу. Такий аналіз фінансового стану необхідний для задоволення власних потреб підприємства. Його метою є забезпечення надходження грошових коштів, розміщення власних і залучених джерел таким чином, щоб отримати максимальний прибуток і уникнути банкрутства. Результати аналізу використовуються для планування, контролю і прогнозування фінансового стану підприємства.

Зовнішній аналіз проводиться сторонніми особами для підприємства, які не мають доступу до внутрішньої інформації. Його метою є виявлення ступеня ризику вкладення інвестицій і рівня його доходності. Зовнішній аналіз менш деталізований і більш формалізований. Основними його особливостями є значна кількість можливих суб'єктів аналізу, різноманітність цілей і інтересів суб'єктів аналізу, наявність типових методик аналізу, стандартів обліку і звітності, орієнтація аналізу тільки на публічну зовнішню звітність підприємства, обмеженість завдань аналізу, максимальна доступність результатів аналізу для користування інформацією.

Результати аналізу фінансового стану підприємства дозволяють зацікавленим особам і підприємствам приймати управлінські рішення на підставі оцінки минулого та поточного фінансового стану і прогнозних даних.

Кожна група користувачів інформації переслідує власні цілі при проведенні аналізу фінансового стану. Для керівництва підприємства цей аналіз виступає вихідною точкою при формуванні фінансової і комерційної стратегії, що впливає на розвиток подій у майбутньому. Використання результатів аналізу дозволяє керівництву контролювати діяльність підприємства та вносити позитивні зміни в його роботу. Представники банків (аналітики, кредитори, аудитори) використовують аналіз розрахункових показників для оцінки платоспроможності підприємства. Фінансові аналітики та фінансисти на біржових ринках і ринках капіталів зацікавлені в оцінці ефективності та можливостей розвитку підприємства, а також надійності капіталовкладень. Інвестор прогнозує перспективи потенційних інвестицій у дане підприємство. [58,с.218]

Існують різні види аналізу фінансового стану підприємства, які Н.В.Тарасенко пропонує класифікувати за: змістом процесу управління (ретроспективний аналіз діяльності за попередній період; перспективний (прогнозний), спрямований на очікувану оцінку фінансового стану; оперативний (поточний), який виконується у процесі регулювання фінансової діяльності); періодичністю проведення аналізу (періодичний (циклічний); разовий); об'єктами аналізу (аналіз фінансового стану і фінансових результатів діяльності; аналіз платоспроможності, кредитоспроможності); суб'єктами аналізу (аналіз який проводиться економічними службами підприємства; фінансовими, статистичними органами; банками, асоціаціями, біржами); змістом та повнотою питань, які вивчаються (комплексний; локальний аналіз окремих підрозділів); методами проведення (трендовий (горизонтальний); структурний (вертикальний); порівняльний; інтегральний) [93,с.219]. У процесі аналізу слід поєднувати різні види аналізу, що забезпечить підвищення його ефективності.