Контроль проектування здійснюється за окремими елементарними фігурами шляхом порівняння їх висот і бокових сторін з сумою відповідних значень, одержаних при поділі елементарних фігур на частини.

Проектування аналітичним способом виконується у відомості, приклад заповнення якої наведений у таблиці 3.11., де в межах земельного масиву запроектовані чотири рівновеликі за площею поля. Розрахунки супроводжуються схематичними кресленнями, на яких дається інформація, необхідна для оформлення технічного проекту і креслення перенесення проекту в натуру.

а) підготовка даних б) проектування полів

Малюнок 3.10. Схематичні креслення до проектування аналітичним способом

13. Оформлення, розгляд і затвердження проекту

13.1 Зміст документації

В процесі внутрігосподарського землеустрою накопичується великий об'єм різної документації, яку прийнято поділяти на дві частини: графічну і текстову.

Графічна частина повинна містити:

- графічний проект (проектний план);

- варіанти проекту по окремим складовим частинам або в цілому;

- креслення вишукувань, проведених в підготовчий період;

- креслення розміщення посівів (попередників) сільськогосподарських культур;

- креслення-викопіювання з прогнозних, передпроектних матеріалів і робочих проектів, які складені по даному об'єкту різними проектними організаціями; ґрунтова, земельно-кадастрова, геоботанічна та інші карти спеціальних вишукувань;

- картограми меліоративних, протиерозійних та інших заходів;

- робоче креслення для перенесення проекту в натуру.

В зміст текстової частини повинно входить:

- пояснювальна записка;

- агроекономічне обґрунтування проекту;

- земельно-кадастрові данні у вигляді довідок, виписок;

- журнали, відомості, акти обстежень;

- виписки-витяги з матеріалів прогнозних і передпроектних розробок;

- технічна документація по проектуванню і складанню проектної експлікації по господарським ділянкам, виробничим підрозділам і господарству в цілому;

- технічна документація по набору геодезичних даних і складанню робочого креслення;

- юридична документація по перевірці, погодженню, розгляду і затвердженню проекту: акти експертизи, заключення, протоколи;

- технічна і юридична документація по перевірці і прийманню робіт від виконавця.

По закінченню проектування оригінали всіх матеріалів внутрігосподарського землеустрою формують в справу і зберігають в архіві проектної організації.

13.2 Оформлення графічних матеріалів

Основним графічним документом проекту внутрігосподарського землеустрою є проектний план, який складають на основі плану-оригіналу на конкретне землекористування. Тому на проектному плани завжди є існуючі елементи і проектні. Існуючі елементи показують чорним кольором, а проектні - червоним.

Зовнішня межа на проектному плані завжди залишається без змін викреслюється так само, як і на плані землекористування. Тобто лініями товщиною 0,4мм, а межові знаки - кронциркулем діаметром 1,2 мм. В точках суміжних землекористувань пишуться літери А, Б, В, Г, суміжності відтіняють довільними кольорами шириною смуги 2-3 мм підписують довжини ліній шрифтом 2 - 2,5 мм і ставлять номери точок окружної межі - першої, останньої та кратних п'яти.

Населенні пункти викреслюють без розшифровки кварталів, на контурі пишеться назва і площа села, контур штрихується через 2 мм під кутом 45° чорним кольором. Запроектовані ділянки населених пунктів штрихують червоним кольором. Існуючі виробничі центри, господарські двори, ферми підписують чорним кольором, а проектні - червоним: ГОСП.ДВ, ТР.БР, МТФ, ЛІТ.ТАБ і т.д.

Землі сторонніх користувань та шляхи, які мають смуги відводу, викреслюють тонкими лініями -0,1-0,15 мм по межі відводу На поворотах колами показують місця постановки межових знаків, а зсередини проводять відтінювання червоним кольором лініями товщиною 0,5 мм. За межами землекористування підписують виходи шляхів. Нові запроектовані шляхи креслять червоним кольором і не відтіняють. Шляхи, які за проектом закриваються, перекреслюють червоними хрестиками розміром 1,5 х 1,5 мм з інтервалом 2 - 3 см

Шляхи шириною 6 м і більше креслять двома суцільними лініями, а менше 6м- однією пунктирною лінією та суцільною. За суцільну лінію беруть межі поля. Пунктирну лінію проводять на віддалі 1,0 мм, від суцільної. Довжину пунктиру проектного шляху беруть 2 мм, а існуючого - 4 мм. Проектні шляхи креслять червоним кольором, а існуючі чорним. Шляхи підписують у вигляді дробу, у чисельнику якого - ширина в метрах, в знаменнику - площа в гектарах; висота цифр 1,8-2 мм.

Лісозахисні смуги викреслюють колами діаметром 1,0 мм через 8 - 10 мм навколо меж поля, яку відтіняють кольоровою тушшю. Існуючі лісосмуги креслять тушшю і кола заливаюсь зеленим кольором, а проектні - червоною, без заливання. Кожна лісосмуга підписується у вигляді дробу, в чисельнику якого ширина в метрах, в знаменнику - площа в гектарах. Якщо ширина лісосмуги більша 15 м. то в масштабі 1 : 10000 така лісосмуга викреслюється у вигляді контуру, з одного боку - суцільною лінією, з другого - крапковим пунктиром. Суцільну лінію креслять від шляху.

Межі сільськогосподарських угідь викреслюють крапковим пунктиром. Із ріллі можуть виділитись контури орної перезволоженої, з осушувальною мережею, зі зрошувальною мережею, еродовані, засолені і засмічені каміннями. Існуючу ріллю показують у вигляді чистого контуру, на проектній ріллі закреслюють умовні знаки і пишуть червоним кольором слово РІЛЛЯ.

Сіножаття викреслюють з розподілом їх по видах: суходільні, заливні і заболочені та підвидах: чисті, поліпшені, з купинами, з чагарником і т. д.

Пасовища викреслюють з розподілом їх по видах культурні, суходільні, заболочені та підвидах: чисті, з купинами, чагарником і т.д.

Сітка для умовних знаків сіножатей і пасовищ робиться розміром 5x5 мм, а на великих контурах може збільшуватись в 2-3 рази. Існуючі умовні знаки викреслюють чорним кольором, а проектні - червоним.

Багаторічні насадження: сади, ягідники, виноградники й інші плантації викреслюють згідно з таблицею умовних знаків чорним кольором, а проектні - червоним. Кола існуючих садів заливають зеленим кольором, а проектні не заливають. Сітку для умовних знаків садів, ягідників і виноградників можна збільшувати в 2-3 рази, розміри знаків не змінюються.

Перелоги за проектом внутрігосподарського землеустрою не заливаються. Тому умовні знаки існуючих перелогів закреслюють і викреслюють червоним кольором умовні знаки угідь, в які переводяться перелоги.

Лісові угіддя зображають умовними топографічними знаками згідно з таблицями: ліс, вирубані ділянки, горілий, сухостійний ліс. На контурах лісу та чагарнику, які виконують ґрунтозахисну або водоохоронну роль пишуть відповідний скорочений напис: ВДХР. ГРЗ.

Болота і землі, зайняті водою, викреслюють топографічними умовними знаками. Берегові лінії річок, озер і ставків викреслюють тонкою лінією синього кольору річки шириною до 3 м викреслюють одною лінією від 3 до 6 м- двома, а більше 6 м - в масштабі плану. Ділянки річок, які пересихають показують крапковим пунктиром синього кольору. Болота зображають чорним крапковим пунктиром і штрихують синім кольором. Зрошувальні і осушувальні канали викреслюють залежно від масштабу плану. В масштабі 1 : 10000 канали шириною до 3 м креслять однією лінією 0,1 - 0,3 мм, від 3 до 6 - двома лініями, а більше 6 м - в масштабі плану - синім кольором. Кожен відрізок каналу підписують у вигляді дробу, в чисельнику якого - ширина в метрах, в знаменнику площа в гектарах На плані можуть бути показані угіддя, що не використовуються в сільському господарстві: яри, ями, кургани, піски, солонці і інші. Такі угідь викреслюють згідно з існуючими умовними топографічними знаками.

При розробці проекту внутрігосподарського землеустрою малопродуктивні угіддя переводяться в більш цінні, що називається трансформуванням угідь. Угіддя, які трансформують, показують чорним кольором, а угіддя, в які трансформуються - червоним. Межі угідь, які переводяться, і їх топографічні знаки закреслюють червоним хрестом.

Проектні межі угідь і сівозмін відтіняють відповідним кольором з товщиною лінії 0,5 мм. Лінію відтінювання завжди проводять з внутрішнього боку контуру. Межу між двома угіддями відтіняють тільки з одного боку. Угіддя, межею яких є польовий шлях відтіняють з боку, протилежного від пунктиру. Якщо шляхи викреслено двома суцільними лініями і вони є межею проектних угідь, то відтінювання проводять з двох боків шляху. Але коли шлях є стороннім землекористувачем, тоді відтінювання проводиться з його середини.

Відтінювання меж угідь проводять паралельними лініями на віддалі - 0,5 мм. Межі угідь, які співпадають з межею землекористування, з середини не відтіняють, межу землекористування завжди відтіняють ззовні смугою 2 - 3 мм. Запроектовані поля в сівозмінах відкреслюють чорною тушшю лініями товщиною 0,1 - 0,15 мм і відтінюють тушшю відповідного кольору товщиною 0,5 мм, а саме: поля польової, овочевої і спеціальної сівозмін - червоною тушшю, кормової - синьою, ґрунтозахисної - жовтою. Якщо по межі поля запроектована лісосмуга, то лінію відтінювання проводять між лінією і умовними знаками лісосмуги. Якщо всередині поля знаходиться лісосмуга, канал, річка, озеро, що ділить поле на окремі робочі ділянки, поле відтушують тільки із зовнішнього боку, а кожну робочу ділянку не відтінюють. А якщо поле складається із окремих робочих ділянок, вправлених в „інші” угіддя, то відтінюють кожну робочу ділянку а зовнішню межу поля показують умовно тонкою пунктирною лінією, яка оконтурює всі ділянки поля. В такому випадку кожен штрих відтінюють тим же кольором.

Всі поля нумерують. Номер і величина площі поля пишеться по середині поля, паралельно до нижньої рамки у вигляді дробу - номер у чисельнику, площа у знаменнику. Номер поля пишуть тим же кольором, що і відтінюють межі, тобто: польової, овочевої і спеціальної сівозміни - червоним кольором, кормової - синім, ґрунтозахисної - жовтим. Площі пишуть чорним кольором. Якщо поле складається із окремих робочих ділянок вкраплених в інших угіддях, площу пишуть на кожній ділянці, а номер - на найбільшій ділянці. На цій же ділянці пишуть загальну площу поля.

У випадках коли поле розділено магістральним шляхом, яром чи річкою номери і площі ставлять на кожній ділянці, а найбільший пишуть номер і загальну площу всього поля. Номери полів пишуть римськими числами, а площі арабськими. Розмір номерів на робочих ділянках пишуть значно меншим, ніж на полях сівозмін. Розмір шрифту вибирають відповідно до розміру ділянки. Для того, щоб сівозміни одного виду відрізнялися на плані, номери пишуть різними шрифтами: прямим з відсічками, з нахилом, прозорим і т.д. В умовних знаках показують, який шрифт відповідає якій сівозміні. Крім того на плані рекомендується підписувати словами назву сівозміни: польова сівозміна, кормова сівозміна і т.д. По межах кожного поля пишуть довжину і ширину поля, на контурах, що трансформуються, пишеться площа. Якщо поля діляться на бригадні ділянки, то кожне з них підписується дробом: у чисельнику - номер бригади (бр. 1), у знаменнику - площа. Межа бригадних ділянок відтінюється зеленою лінією товщиною 0,5 мм.

Межі проектних ділянок сівозмін викреслюють суцільними лініями товщиною 0,1 мм і відтінюють коричневими лініями товщиною 0,5мм. Ділянки сівозміни нумерують римськими числами коричневого кольору у вигляді дробу: у чисельнику номер, у знаменнику - площа. Бригадні ділянки сіножатей підписують арабськими цифрами. Розмір підписів, залежить від площі на плані.

Існуючі шляхи на сіножатях креслять чорним кольором, а проектні - червоним кольором. Якщо відбулась трансформація якихось угідь в сіножаті, то умовні знаки трансформованих угідь закреслюють і креслять червоним кольором умовні знаки сіножатей.

Межі гуртових ділянок пасовищ викреслюють тонкою чорною лінією і відтінюють жовтою тушшю з товщиною лінії 0,5 мм.

Кожна гуртова ділянка підписується у вигляді дробу: в чисельнику - номер римськими числами, в знаменнику - площа гуртової ділянки.

Ділянки черговості стравлювання в межах гуртових ділянок викреслюють тонкою чорною лінією з відтінювання червоною тушшю з товщиною лінії 0,5мм. Такі ділянки підписують у вигляді дробу: в чисельнику червоним - номер ділянки арабськими числами, а в знаменнику - площа. Скотопрогони викреслюють у вигляді паралельних ліній з проведенням додаткових штрихів довжиною 1 мм кутом 45” через кожні 8 мм зі зміщенням на 1/2 відносно другої сторони.

Існуючі пасовища і скотопрогони викреслюють чорною тушшю, а проектні червоною.

Особливості виготовлення копії проектного плану в чорно - білому зображенні. Проект внутрігосподарського землеустрою виготовляється в декількох екземплярах. Для розмноження план виготовляють на прозорому матеріалі - лавсані. В такому разі його викреслюють в чорно-білому зображенні, тобто всі проектні елементи викреслюють чорною тушшю, з деякими особливостями. Населені пункти штрихують тонкими лініями, тільки існуючі - через 2 мм, а проектні - через 4 мм і на проектних пишуть слово "проект", існуючі сади викреслюють колами з заливанням їх чорною тушшю, а проектні залишають не залитими.

Проектні ягідники відрізняються від існуючих написанням слова "проект". Проектні виноградники відрізняються від існуючих розрідженою в 2-3 рази густотою значків і написанням слова "проект".

Існуючі лісосмуги креслять колами, які заливають чорною тушшю, а проектні залишаються не залитими. Проектні виробничі ділянки відрізняються від існуючих наявністю слова "проект".

Трансформація земельних угідь показується чорною тушшю. Номери полів і інших проектних ділянок пишуть чорною тушшю, дотримуючись різних шрифтів і їх розмірів. Обов'язково підписують назву сівозміни інших проектних ділянок: польова сівозміна, ґрунтова ділянка, сінокосозміна і т.д.

За межами проектного плану викреслюють і заповнюють штамп, експлікацію по угіддях та експлікацію по сівозмінах, роблять опис суміжних земель, умовні знаки, підписують масштаб, картуш. Перед кресленням лавсан розрізають на аркуші необхідного формату і витримують в приміщенні тиждень - два, щоб він розпрямився від повздовжнього натягу. Перед кресленням лавсан протирають чистим бензином або розчином оцтової кислоти, щоб зняти жирову плівку. Потім на матову поверхню тампоном наносять тонкий шар злегка підігрітого клейового розчину фотографічного желатину з добавкою галуну. Клейовий розчин готують за рецептом: розчин желатину (2 - 3%) - 100 мл: галун хромовий -30г, спирт етиловий -30г.

13.3 Оформлення текстової частини проекту

Пояснювальна записка до проекту внутрігосподарського землеустрою складається по програмам і інструкціям. В пояснювальні записці зазначають загальні відомості по господарству, його спеціалізацію і міжгосподарські зв'язки, стан сільськогосподарського виробництва і перспективи його розвитку. На початку пояснювальної записки наводять основні показники проекту, які характеризують в порівнянні на момент землеустрою і на розрахунковий строк основний напрямок господарства, структуру управляння виробництвом, кількість виробничих підрозділів і населених пунктів, використання земель, сівозміни, структуру використання рілля, урожайність сільськогосподарських культур, поголів'я худоби, її продуктивність, виробництво основної продукції та її вартість. До цих показників слід додати: кількісні та якісні територіальні характеристики запроектованих виробничих підрозділів, масивів і полів сівозмін, пасовищних і сіножатних ділянок; дані про шляхове забезпечення - протяжність внутрігосподарських шляхів і їх щільність; данні о захищеності території проектуємих різними протиерозійними заходами та інше.

Основна частина записки присвячується обґрунтуванню проектних рішень по встановленню організаційно-господарської структури, розміщенню виробничих підрозділів, господарських центрів і внутрігосподарських шляхів, по організації угідь і проектуванню сівозмін, детальному устрою території сівозмін, сінокосо- і пасовищезмін, ягідників і виноградників. В записці повинні бути обґрунтування природоохоронних заходів, відображатись соціальні аспекти, розрахунки по збільшеним нормативам витрат на здійснення запроектованих заходів. В заключення в записці показують очікувану економічну ефективність проекту в цілому і приводять план його здійснення.

13.4 Затвердження проекту

Погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому земельним кодексом України, законом України „Про землеустрій та іншими законами України.

Проект внутрігосподарського землеустрою, схвалений технічною радою проектної організації і погоджений з головним державним інспектором по використанню та охороні земель автономної республіки, району, області, розглядають спочатку на засіданні правління сільськогосподарського господарства або на виробничій нараді при директорі сільськогосподарського підприємства, потім у вищестоящій організації. Розглянутий і погоджений проект затверджується облдержадміністрацією, окремі проекти можуть затверджуватись райдержадміністраціями і міськдержадміністраціями.

14. Геодезична техніка перенесення проекту землеустрою в натуру

14.1 Суть перенесення проектів в натуру

Перенесення проекту в натуру заключається в прокладанні і закріпленні на місцевості меж ділянок, доріг, лісосмуг та інших об'єктів які спроектовані на плані. Для перенесення проекту в натуру обирають найбільш прості методи, які потребують менших витрат часу і робочої сили на виробництво цього виду робіт і забезпечуючи в цей же час точність, задовольняючу економічним і технічним вимогам землевпорядковуємого господарства.

Перенесення проекту в натуру має велике значення для здійснення його господарством.

Технічно перенесення проекту в натуру представляє дію, зворотню зйомці: під час зйомки і складання плану, контури угідь і ділянок місцевості наносять на план, при перенесенні проекту в натуру межі ділянок з плану переносять на місцевість. Відповідно точність перенесення проекту в натуру можна порівняти з точністю зйомки. Якщо перенесення проекту в натуру проводиться по геодезичним даним (кутам і довжинам ліній), отриманим шляхом вирахувань при проектуванні аналітичним способом, то на точність перенесення проекту в натуру ділянок буде впливати тільки погрішність польових вимірювань. Якщо ж перенесення проекту в натуру виконується по даним, визначеним графічно по плану, то на точність перенесення проекту в натуру, окрім польових вимірювань, буде впливати і погрішність графічного визначення величин кутів і довжин ліній по плану.

Від перенесення проекту в натуру як завершальної стадії землевпорядних робіт в великій ступені залежить точність розміщення на місцевості ділянок, паралельність і перпендикулярність їх сторін, розходження дійсних площ ділянок на місцевості з площами, вказаними в експлікаціях та інше.

В зв'язку з цим три геодезичних процеси: зйомка, проектування і перенесення проекту в натуру повинні виконуватись по точності погоджено.

При допущеній неточності в одному із процесів неможливо досягти необхідної точності до проекту в цілому.

14.2 Методи перенесення проекту в натуру

Перенесення проекту в натуру виконується наступними методами:

- Промірів - мірним приладом (стрічкою, електронним далекоміром);

- Кутомірним - теодолітом з мірним приладом;

- Графічним - мензулою.

Застосування цих методів можливо для різного проекту і виду зйомки, але цілеспрямованість застосування того чи іншого метода залежить від:

1) технічних вимог до паралельності чи перпендикулярності сторін проектних ділянок;

2) способу проектування, який застосовувався при складанні проекту землеустрою;

3) топографічних умов місцевості (рівна, з явно вираженим рельєфом, відкрита, закрита);

4) виду проектних ліній (прямі або ломані);

5) виду планово-картографічного матеріалу, використаного при проектуванні (плани теодолітної, мензульної зйомки, аерофотозйомки та інше).

Перенесенню проекту мірним приладом слід завжди віддавати перевагу перед іншими методами, тобто положенню проектної лінії на місцевості не перешкоджають насадження, будівлі, рельєф; положення кінцівок переносимих ліній в натуру визначаються проміром між точками, які позначені на плані і надійно визначаються в натурі (знаки, стовпи, вершини кутів поворотів чітко відображених контурів ситуації).

Якщо проектування виконувалось аналітичним або графічним способом, коли в процесі проектування вираховувались довжини промірів, то в якості опори при перенесенні проекту використовують точки раніше прокладених теодолітних ходів або пункти інших видів геодезичних мереж.

При проектуванні планіметром в поєднанні з графічним способом в якості опори для перенесення проекту в натуру можуть бути використані прямі лінії контурів ріллі, прямі дороги, вершини кутів поворотів чітко відображених контурів ситуації величиною не менше 40є і на більше 140є.

Перенесення проекту в натуру теодолітом і мірним приладом виконується у випадках, коли:

- умови місцевості перешкоджають видимість в потрібних напрямках, не дозволяють здійснити перенесення проекту тільки методом промірів;

- проектні межі зображують ломані лінії і при прокладанні їх виникає необхідність будувати кути;

- точки ситуації не можуть служити надійною опорою для перенесення проекту в натуру і виникає необхідність визначити положення проектних точок шляхом побудови кутів і промірів ліній від точок і ліній теодолітних ходів і пунктів інших геодезичних мереж.

Перенесення проекту в натуру мензулою краще виконувати в суху погоду і при наявності плану мензульної зйомки або аерофотозйомки переважно на жорсткій основі, якщо: проектування виконувалось механічним способом в поєднанні з графічним; не потребується строга паралельність і перпендикулярність сторін ділянок; точки ситуації на можуть служити надійною опорою для перенесення проекту і виникає необхідність визначити положення проектної точки полярним способом, тобто шляхом побудови напрямку і проміру лінії; по межам землеволодіння і усередині його відсутні теодолітні ходи, існуюча сіть геодезичних пунктів рідка і застосування теодоліта не доцільно.

Методи і прийоми перенесення проекту в натуру повинні відповідати способам зйомочних і проектних робіт, наприклад не можна переносить в натуру, відносно точок контурів ситуації, проект складений аналітичним способом, але немає необхідності прокладати теодолітний хід для визначення меж між ділянками неправильної форми, в яких внаслідок криволінійності контуру відсутні прямі кути і сторони між собою не паралельні. В цьому випадку можна застосувати спосіб визначення меж ділянок промірами від чітко відображених точок контурів ситуації.

14.3 Підготовчі роботи при перенесенні проекту в натуру

Яким би способом не проектували і який би метод не був прийнятий для перенесення проекту в натуру, перед виходом в поле детально і ретельно обмірковують порядок перенесення проекту з тим, щоб в польових умовах, куди залучається велика кількість робочої сили і транспорту, не витрачати часу на обміркування технічних прийомів перенесення проекту.

При виборі порядку дій по перенесенню проекту в натуру намагаються до того, щоб виконання їх відрізнялось найбільшою простотою, задовольняло вимогам необхідної технічної точності і виконувалась при цьому економія часу і робочої сили. Цьому перед перенесенням проекту в натуру виконують підготовчі роботи в цілях установлення порядку геодезичних дій. Вони складаються з: огляду місцевості, якщо робота виконується людьми, не знайомими з нею; установлюють методи перенесення проекту в натуру; сгущення пунктів геодезичного обґрунтування; визначення величин промірів (проектних відрізків) і кутів і підписання їх на проектному плані; складання розбивочного креслення перенесення проекту.

При огляді місцевості уточнюють можливості застосування різноманітних способів перенесення проекту тим, що перевіряють наявність закріплених на місцевості пунктів геодезичних сітей для перенесення проекту і установлюють необхідність їх згущення.

Якщо в якості опори будуть використані контурні точки ситуації, то вибірково перевіряють відповідність цих точок на плані і на місцевості, порівнюючи контрольні проміри між ними. Якщо при цьому розходження між результатами вимірів ліній на плані і на місцевості перевищують величину 1мм, тобто граничну погрішність положення точки на плані, то ці точки не можуть бути використані в якості опори при перенесенні проекту.

Геодезичне обґрунтування згущують, якщо між зйомкою і перенесенням проекту в натуру великий проміжок часу, за який могли бути знищені закріплені пункти, необхідні для перенесення проекту або існуюча сіть рідка.

Отримання необхідних вихідних кутових і лінійних даних шляхом положення теодолітних ходів по межам масивів, в яких проектують ділянки, дозволить швидше і точніше скласти технічний проект, спростити складання розбивочного креслення, що прискорить і полегше перенесення проекту в натуру. Внаслідок цього часу, витраченого на польові підготовчі роботи, в подальшому компенсують економією його при проектуванні і перенесенні проекту в натуру. Прокладені теодолітні ходи обробляють і наносять на план у звичному порядку.

Підготовчі роботи виконують не тільки у випадках, коли застосовують аналітичний спосіб проектування, але і коли проектування виконують за допомогою планіметра, щоб забезпечити достатню точність площ проектуємих ділянок.

Оскільки значна частина геодезичних даних, отриманих при польовій підготовці, потребує і буде використана ще при складанні технічного проекту, то доцільно проводить цю підготовку після попереднього проектування.

Для перенесення проекту мензулою будують (поновлюють) геометричну сіть в місцях розташування проектних точок по звичним правилам, передбаченим інструкціями і наставляннями для мензульної зйомки.

Проміри (проектні відрізки), необхідні для перенесення проекту в натуру - відстані між опорними точками (пунктами геодезичного обґрунтування) і проектними точками, а також кути між опорними і проектними лініями при аналітичному способі проектування отримуються вирахуванням по результатам вимірів на місцевості і по заданим (проектним) площам і записуються на схематичних кресленнях, відкладаються (будуються) на проектному плані і служать контролюючим засобом для виявлення грубих помилок при проектуванні.

Прикладом оформлення на проектному плані геодезичних даних - проектних відрізків, необхідних для перенесення проекту в натуру являється фрагмент проектного плану, показаний на малюнку 3.11.

Малюнок 3.11. Фрагмент проектного плану.

На ньому кружками показані опорні точки (пункти геодезичного обґрунтування) і великими точками - проектні точки. Сад площею 30 га і масив овочевої сівозміни 7-8-16-А площею чистої ріллі 50 га з п'ятьма рівновеликими полями спроектовані аналітичним способом, цьому всі відрізки отримані вирахуванням і записані на плані з округленням до 0,01м.

Правильність проектування чотирьох полів овочевої сівозміни V, ІV, ІІІ, ІІ, маючих форму трапеції, контролюються перевіркою площі чистої ріллі в полі І, тобто за вирахуванням площі сіножатей зі ставком і частини дороги у точки 8. Поля польової сівозміни VІ, VІІ та VІІІ запроектовані графічним способом, цьому деякі відрізки, наприклад 285,1 м - ширина поля VІІІ б, отримана вирахуванням при проектуванні, підписана на проектному плані, так як кути при точках 5 і 4 близькі до прямих. Відстані горизонтальних прокладень ліній між опорними точками, являються сумами проектних відрізків, записані проти цих ліній і підкреслені.

Таким чином по плану визначені графічно тільки відрізки 47,07 м і 839,7 м на лінії 16 - 5 і відрізки 518,2 і 232,2 м на лінії 2 - 3, які поправки за нев'язку при порівнянні сум відрізків з довжиною ліній 16 - 5 та 2 - 3.

Випадок, коли в якості опорних при перенесенні проекту використані контурні точки В і С представлений на малюнку 3.12.

Малюнок 3.12. Приклад записів на проектному плані.

Між цими точками повинно бути визначено положення проектної точки Q на відстані 81,3 м від точки В, отриманої вирахуванням при проектуванні спрямленої межі між ріллею і пасовищем. Для контролю перенесення в натуру проектної точки Q і впевненості в правильності положення точок В і С ця відстань виміряна на плані (702,0 м) і за мінусом відстані 81,3 на проектному плані записано 620,7 м.

Відрізок 61,3 м у опорної точки 23 вирахувано виходячи із проектної ширини прогону. Для цього в точці 23 транспортиром вимірян кут і відрізок 61,3 м отриман діленням ширини прогону (60 м) на синус цього кута.

Для перенесення в натуру кутомірним методом полів І, V, ІІ, ІІІ, ІV, спроектованих в такій послідовності механічним в поєднанні з графічним способом, необхідні кути у вихідних точках 20 і 26 (мал. 3.12.) і в проектних точках L і M, а також відстань між цими точками. Для цього кути можна виміряти транспортиром, а відстані - вимірювачем по плану або другим способом кути і відстані вирахувати по аналітичним координатам вихідних точок і графічним координатам проектних точок вирішуя послідовно обернені геодезичні задачі.

Точність цих способів різна. Результати цих вирахувань записують на проектний план. На ньому також показують відрізки для перенесення в натуру проектних точок, поділяючих поля ІІ - ІІІ і ІІІ - ІV.

Для перенесення проекту мензулою проектні відрізки на проектний план не виписують, так як їх виміряють по плану між станціями і проектними точками і відміряють на місцевості по нитяному далекоміру.

14.4 Складання розбивочного креслення для перенесення проекту в натуру

Розбивочне креслення складають тільки після нанесення на проектний план усіх проектних ліній спроектованих об'єктів і записів на ньому усіх відрізків (промірів) і кутів, необхідних для перенесення проекту в натуру. Він є технічним документом, також як абрис теодолітної чи тахеометричної зйомки, прикладається до технічного діловодства і свідчить про порядок і правильність виконання польових робіт. Ним передбачається такий порядок перенесення проекту, що забезпечить найбільшу продуктивність праці виконавця, скоротить недоцільні пересування робочої сили і дозволить виконати роботи з необхідною точністю.

Розбивочні креслення складають у туші на восківці в масштабі проектного плану тільки на ті частини землекористування, на яких проект буде переноситися протягом одного-трьох робочих днів (щоб уникнути псування усього розбивочного креслення в польовій обстановці. Якщо проект нескладний, то розбивочне креслення може бути складене схематично на аркуші паперу.

На копії проектного плану показують існуючу ситуацію та елементи проекту. Контури існуючої ситуації, умовні знаки, а також геодезичні дані, які належать до існуючої геодезичної опори, викреслюють чорним кольором. На розбивочному кресленні можна наносити не всю ситуацію, а тільки ту частину, яка необхідна для перенесення проекту, і контури, які полегшують у натурі знаходження опорних точок. Умовні знаки контурів ситуації показують розріджено.

Проектні межі полів і ділянок, які необхідно перенести в натуру, показують червоним кольором. Таким же кольором позначають номери полів і ділянок. Площі полів і ділянок не вказують.

На виготовлену копію проектного плану переносять усі побудови, виконані при підготовці даних, а також довжини ліній і значення кутів, необхідні для перенесення проекту в натуру. Побудовані допоміжні магістральні лінії, перпендикуляри, лінії теодолітних і мензульних ходів креслять синім (фіолетовим) кольором. Таким же кольором позначають геодезичні дані, що належать до них. Довжину ліній вказують уздовж відрізків, а значення кутів - біля точок в яких вони будуть побудовані.

На розбивочне креслення для перенесення проекту в натуру мензулою приблизно наносять точки стояння мензули, показуючи стрілками напрямки на точки, за якими вони будуть визначатися. Розроблюють і наносять на креслення маршрути руху для перенесення проекту в натуру. При цьому кожний маршрут розраховують не більше ніж на один робочий день, щоб усі елементи проекту були перенесені в натуру за короткий період, при мінімальній кількості переїздів і переходів.

До маршрутів руху включають також всі додаткові побудови, проектні теодолітні та мензульні ходи, перехідні точки і т. ін. Маршрути руху повинні починатися й закінчуватися поблизу населених пунктів і польових станів. Напрям маршрутів (стрілки), а також місця постановки віх (прапорці) показують на розбивочному кресленні червоним кольором.

Усі виміри, які потрібно відкладати при перенесенні проекту в натуру, виписують червоним кольором за напрямом маршруту. Причому виміри уздовж прямих ліній підписують біля проектних точок наростаючим підсумком від початку поворотної (опорної) точки до кінця прямої в напрямі руху вимірювального приладу. Надписи роблять біля проектної лінії (уздовж неї), до якої вони належать, так, щоб було зручніше їх читати, орієнтуючи креслення в напрямі руху. Довжину відрізків між межами ділянок (проектними точками) підписують уздовж цих відрізків - з боку ділянок, до яких вони належать. Якщо напрям проектних відрізків заданий кутами, біля відповідних проектних точок, виписують їх значення. На розбивочному кресленні не показують довжини відрізків, у тому числі і проектних ліній, які не будуть вимірюватися (відкладатися) на місцевості під час перенесення проекту в натуру.

Указують (підписують) ширину польових шляхів, лісосмуг та інших проектних лінійних об'єктів, що підлягають перенесенню в натуру. Ширину підписують уздовж цих об'єктів. Місця встановлення стовпів (межових знаків) на кресленні позначають кружками червоного кольору.

У верхній частині креслення або в штампі пишуть його назву, а на вільних місцях розміщують умовні позначення, роблять опис маршрутів, де виписують номери точок, які входять в окремі маршрути. Вказують румби і довжини ліній між точками зовнішньої межі і точками проектних теодолітних ходів. У правому нижньому куті розмішують штамп, де вказують, прізвище та ініціали виконавця роботи, а також особи, яка перевірила креслення.

Після складання та оформлення розбивочного креслення необхідно намітити порядок виконання польових робіт Щодо перенесення проекту в натуру, виконати розрахунок потреби в інструментах, матеріалах, транспорті, спеціалістах і підсобних робітниках.

Розбивочне креслення є важливим технічним документом і додається до технічного звіту про перенесення проекту в натуру.

Умовні позначення:

- напрями маршрутів; -- -- - проектний теодолітний хід; місця встановлення віх позначені прапорцями; маршрути 10-11-14-3-2-1-22-10; 10-С-21-22-10; А-11-Е-Р.

Малюнок 3.13. Розбивочне креслення для перенесення проекту в натуру (фрагмент)

14.5 Перенесення проекту в натуру методом промірів

Після складання розбивочних креслень продумують організацію польових робіт з перенесення проекту. Ще по попередньому проекту землевпорядник визначає необхідне число межових знаків (залізобетонних чи дерев'яних стовпів, залізних, гончарних чи азбестових труб, обрізків кутового заліза) і завчасно замовляє землекористувачу їхнє виготовлення, якщо воно не виробляється в централізованому порядку.

Знаки для закріплення межі ділянок на місцевості виготовляють довжиною не коротше 1 м і товщиною близько 0,1 м, що дозволяє написати номера полів, на межі яких буде поставлений такий знак (мал.3.14.). На деяких знаках напис роблять із трьох і чотирьох сторін для випадків, коли в одній точці сходяться межі декількох полів і ділянок. Для надійного закріплення знака в землі нижню частину знака роблять ширше або вставляють поперечну втулку, хрестовину.

На початку польових робіт виконавець знайомить робітників з їхніми обов'язками, з вимогами до виконання робіт. Перенесення проекту в натуру виконується відповідно до розбивочного креслення, на якому відзначена вихідна точка, напрямок руху мірного приладу, записані всі проміри між проектними й опорними точками, що визначає положення проектних точок.

Мал. 3.14. Граничний знак.

На кінцях кожної опорної лінії, на якій одержують положення проектних точок, установлюють віхи, довгі лінії провішують. Лінії при перенесенні проекту відміряють від однієї опорної точки до іншої в напрямку, зазначеному на розбивочному кресленні, при цьому місце постановки знака, відповідно до проміру, тимчасово закріплюють колом.

Якщо лінія проходить по похилій місцевості, то кіл, а з ним і мірний прилад пересувають уперед на величину виправлення за нахил у довжину даного проміру. Якщо проектування виконувалося графічним або механічним способом і не виконувались обчислення для дотримання строгої паралельності сторін ділянок, то виправлення за нахил уводять при кутах нахилу більш 5°, а при аналітичному способі проектування -- більше 1,5°.

Досягши кінця опорної лінії, записують на розбивочному кресленні результат її виміру, що, через погрішності, буде відрізнятися від контрольного проміру, записаного на розбивочному кресленні при його складанні. Якщо вимір опорної лінії до перенесення й у процесі перенесення проекту виконувалося з однаковою точністю, то отримана різниця результатів виміру не повинна перевищувати розбіжності, що допускається, між двома вимірами.

Розбіжності можуть бути великими, якщо результати виміру опорних ліній нерівноточні, наприклад, при складанні розбивочного креслення довжина опорної лінії отримана за проектним планом графічно. Якщо опорними є контурні крапки, то ця розбіжність допускається до 1 мм на плані.

Якщо проектування виконувалося аналітичним способом чи вироблялися обчислення, що забезпечують строгу паралельність сторін ділянок, то розбіжність, що не перевищує 1 /1000 ширини проектованих ділянок, не вказують, тобто положення проектних крапок, закріплених колами, не переміщують. Розбіжність, що перевищує зазначену межу, погоджують шляхом пересувки колів у створі опорної лінії пропорційно сумі промірів від початку опорної лінії.

Якщо проектування вироблялося графічним чи механічним способом без обчислення, що забезпечує паралельність сторін ділянки, то розбіжність, що не перевищує точності масштабу (0,1 мм на плані), не погоджують. Якщо розбіжність дорівнює подвоєної точності масштабу, то виправлення вводять у положення двох останніх проектних крапок. При розбіжності, що перевищує подвоєну точність масштабу, виправлення вводять пропорційно сумі промірів від початку опорної лінії.

Після перенесення проекту на розбивочному кресленні виправляють червоною тушшю всі лінії, в які вводилась похибка при перенесення проекту в натуру.

14.6 Перенесення проекту в натуру кутомірним методом

В залежності від розташування проектних точок щодо пунктів геодезичного обґрунтування в практиці перенесення проекту й натуру теодолітом можуть бути два випадки визначення положення проектних точок на місцевості:

1) з одній станції полярним способом;

2) з декількох станцій, що утворять проектний теодолітний хід.

При полярному способі проектним є кут, що будують на місцевості у вихідній точці А, і проектною відстанню - відрізок Аа=s, відміряють на місцевості для одержання положення проектної точки а. Величини в і s зможуть бути заданими по проекту в числовому вираженні, обчислені в процесі проектування чи визначені графічно за планом.

Для побудови кута в вивірений теодоліт встановлюють у вихідній точці А. Тепер, якщо в є лівим кутом, як на малюнку 19.5., то враховуючи, що поділки на лімбі підписані по ходу годинникової стрілки, нульовий штрих алідади сполучають з нульовим штрихом лімба і, обертаючи лімб (разом з алідадою), наводять зорову трубу по вихідному напрямку на точку В. Потім відкріплюють алідаду й обертають її до сполучення штриха алідади зі штрихом лімба, що позначає

Малюнок 3.15. величину кута в. При цьому зорова труба буде спрямована на проектну точку а.

Якщо будується правий кут л, то нульовий штрих алідади сполучають зі штрихом лімба, що позначає величину кута л, і обертаючи лімб (разом з алідадою), наводять зорову трубу по вихідному напрямку на точку В. Потім відкріплюють алідаду й обертають її до сполучення штриха алідади з нульовим штрихом лімба. При цьому положенні зорова труба покаже на проектну крапку а.

В зазначеному напрямку на відстані трохи більшому, ніж довжина лінії s ставлять по теодоліту віхи, одну в результаті побудови правого кута л, іншого - лівого кута в і з двох положень віх визначають середнє. Після цього від точки А відміряють відстань s кінці його по теодоліту встановлюють знак, що закріплює положення точки а. Відміряну відстань контролюють повторним виміром.

14.7 Перенесення проекту в натуру мензулою

Проект у натуру мензулою переносять, якщо, через умови місцевості, застосування тільки мірного приладу утруднено, а застосування теодоліта недоцільно. Разом з цим наявність великої кількості опорних контурних точок у напівзакритій місцевості робить застосування мензули для перенесення проекту в натуру досить ефективним.

Оскільки при перенесенні проекту в натуру теодолітом і мірним приладом кутові і лінійні величини в деяких випадках допускається вимірювати транспортиром і вимірником за планом, то перенесення проекту в натуру мензулою в цих випадках буде давати більш точні і швидкі результати. Це пояснюється тим, що побудова кутів з застосуванням мензули виконується точніше, ніж вимір транспортиром і, крім того, на кожній станції планшет орієнтується не по одному, а по декількох пунктах. Тоді погрішність побудови кута в кожній проектній точці у відкритій і напівзакритій місцевості не залежить від погрішностей побудови кутів у попередніх точках, як у теодолітному ході.

У цьому заключається основна перевага мензули перед теодолітом, розуміється в тих випадках, коли для перенесення проекту по тим чи іншим причинам не можна використовувати обчислені координати точок, обмірювані на місцевості кути і лінії. Крім того, при перенесенні проекту мензулою зменшується можливість одержання грубих помилок, оскільки вся робота ведеться і контролюється в полі. Застосування мензули звільняє виконавця від великих підготовчих робіт і лише перед перенесенням проекту в натуру мензулою необхідно переконатися в наявності на місцевості пунктів геодезичної мережі і на основі їх і надійних контурних точок побудувати чи відновити геометричну мережу потрібної густоти.

Перенесення проекту за допомогою мензули особливо ефективно в степових районах, геодезична мережа пунктів у них рідка і розміри ділянок, переносимих у натуру, великі. Перенесення проекту мірним приладом (стрічкою, оптичним далекоміром) у таких районах вимагає виміру великих відстаней від пунктів геодезичної мережі чи від контурних точок і ефективним буде лише застосування електромагнітних далекомірів.

Перенесення проекту мензулою у відкритій і напівзакритій місцевості виконують у такий спосіб.

1. У зоні розташування проектних точок А, В, С (див. мал. 3.16.) установлюють мензулу М. Якщо проектна точка знаходиться поблизу опорного пункту чи перехідної точки, закріплення якої збереглося на місцевості, то мензулу встановлюють на цьому пункті. Якщо ж опорні пункти знаходяться далеко від проектної точки, то мензулу встановлюють поблизу її і положення точок стояння мензули на плані визначають одним зі способів, застосовуваних при мензульній зйомці, з перевіркою по знятих контурах.

2. Між отриманою точкою стояння мензули і проектною точкою визначають за планом відстань. Якщо ця відстань перевищує: у масштабі 1:5000 -

Малюнок 3.16. 150м; у масштабі 1:10000--250м; у масштабі 1:25000--450м; у масштабі 1:50000--500м, то мензулу переносять ближче до проектних точок і знову визначають її положення на плані.

3. До отриманої точки стояння мензули т на плані і до проектної точки а прикладають ребро лінійки кіпрегеля й у напрямку зорової труби рійочник, відрахувавши кроками зазначену спостерігачем відстань, установлює рейку, по якій спостерігач робить відлік. У залежності від величини відліченої відстані рійочник, відповідно до сигналів спостерігача, пересувається в напрямку візирної лінії доти, поки відлік по рейці покаже необхідна відстань.

Короткі лінії на рівній місцевості швидше і точніше відміряють мірним приладом, контролюючи їх по нитяному далекомірі. Відстані, що допускаються, для мірного приладу можна збільшити, але з таким розрахунком, щоб погрішність виміру відстані не перевищувала точності масштабу. Однак вимір довгих відстаней мірним приладом вимагає великих витрат часу.

4. На остаточно встановленій точці ставлять знак.

5. Переносять у натуру інші проектні точки, розташовані поблизу даної точки стояння мензули.

Після установки знаків на проектних точках для контролю вимірюють лінії між проектними точками і результати записують на розбивочному кресленні.

Іноді топографічні умови місцевості не дозволяють перевіряти положення точок стояння мензули по опорних пунктах. Тоді виникає необхідність прокладати мензульні ходи з закріпленням точок на місцевості. Напрямок ліній ходу будують по проектних точках, як зазначено вище, а лінії, замість нитяного далекоміра (при відсутності перешкод) відміряють більш точним мірним приладом.