Землевпорядне проектування

Під час розгляду проектних рішень узгоджують спірні питання щодо меж, площ і складу земельних угідь майбутніх господарств.

У результаті обговорення в господарстві варіантів проектних рішень опрацьовують узгоджений варіант, який виносять на затвердження загальних зборів. Якщо при обговоренні проектних рішень залишаються спірні питання щодо розподілу землі, то їх розглядають на загальних зборах.

Органи виконавчої влади або місцевого самоврядування затверджують узгоджений варіант формування землеволодінь і землекористувань.

3.6 Виготовлення і видача проектної документації

Відповідно до технічних вимог за результатами виконаних робіт виготовляють і подають замовникові:

- матеріали інвентаризації земель, які містять план інвентаризації, акт інвентаризації, кальку контурів земельних угідь, поконтурну і зведену відомості земельних угідь, пояснювальну записку до матеріалів інвентаризації, постанову (розпорядження) органу місцевого самоврядування про затвердження матеріалів інвентаризації;

- проект упорядкування землекористування сільськогосподарської організації, до якого входять графічні матеріали, пояснювальна записка до проекту.

Як основу для графічної частини проекту упорядкування землекористування сільськогосподарської організації використовують такі самі планово-картографічні матеріали, що і для плану інвентаризації земель.

На проектному кресленні показують:

- межі колишньої сільськогосподарської організації, в яких розробляли проектні пропозиції;

- землі, передані у відання сільських адміністрацій;

- земельні ділянки підприємств і організацій різних форм власності, створені на основі сільськогосподарської організації;

- межі, номери і площі ділянок (контурів) сільськогосподарських угідь, виділених у власність сільськогосподарської організації як юридичної особи;

- земельні ділянки (контури) сільськогосподарських угідь, виділені власникам земельних часток;

- земельні ділянки (контури) сільськогосподарських угідь, передані сільськогосподарській організації в користування або оренду органами місцевого самоврядування;

- земельні ділянки, внесені до фонду перерозподілу земель;

- земельні ділянки (контури) несільськогосподарських угідь, передані у власність сільськогосподарській організації і власникам земельних часток і переведені до земель інших категорій;

- контури земельних угідь, що раніше вибули із сільськогосподарського обігу, передані громадянам і сільськогосподарській організації у власність з метою освоєння;

- земельні ділянки, зайняті об'єктами нерухомості, передані у власність сільськогосподарської організації;

- межі, номери і параметри (ширина) зон з особливим правовим режимом використання земель.

У пояснювальній записці мають відображатися основні питання особливості виконання робіт. У тексті записки вказують: підставу для виконання робіт, їхню мету і завдання; використані нормативно-методичні документи, планово-картографічну основу, її повноту і якість; джерела і методи одержання інформації про зміни в складі земельних угідь.

До складу пояснювальної записки входять усі необхідні реєстри і таблиці. Текстовий зміст має висвітлювати й обґрунтовувати:

- результати приватизації і розподілу земель за формами власності;

- процеси, що відбулися після приватизації земель, у правовому статусі земель і організаційно-правових форм господарювання, тенденції в розвитку земельних відносин;

- шляхи реалізації власниками земельних часток своїх прав за розпорядженням земельними частками до моменту складання проекту;

- зміни в розмірах земельної частки, їхні причини і прийняті рішення;

- наявність незатребуваних і нереалізованих земельних часток, повноту їх використання;

- пропозиції щодо передачі несільськогосподарських угідь у власність громадянам і юридичним особам, а також щодо внесення їх до земель інших категорій;

- види земельних угідь, що раніше вибули із сільськогосподарського обігу, для залучення їх у продуктивні землі й обґрунтування намічених видів, обсягів і вартості заходів щодо освоєння земель;

- оцінку природно-екологічного і господарського значення несільськогосподарських угідь;

- пропозиції щодо передачі у власність земельних ділянок, зайнятих об'єктами нерухомості, матеріали і нормативні документи, використані при визначенні меж земельних ділянок;

- пропозиції щодо встановлення обмежень і обтяження у використанні земель, джерела одержання інформації про режимоутворювальні об'єкти, використовувані проектні і нормативні документи, площі земель, зараховані до зон з особливим режимом їхнього використання;

- принципи формування і розміщення земельних масивів сільськогосподарських та інших угідь, переданих для використання сільськогосподарській організації на різному праві;

- особливості і результат розгляду, узгодження і затвердження матеріалів інвентаризації земель і проектних пропозицій.

До пояснювальної записки додають матеріали (протоколи) розгляду, узгодження і затвердження документації.

Затверджені в установленому порядку матеріали інвентаризації земель і упорядкування землекористування сільськогосподарської організації виготовляють у трьох примірниках: перший примірник видають комітету із земельних ресурсів і землеустрою, другий -- сільськогосподарському підприємству, третій (оригінал) здають в архів підрядної організації, яка виконує зазначені роботи.

За вимогою замовника додатково надають матеріали інвентаризації і проектні пропозиції щодо впорядкування (визначення) меж земельних ділянок, які використовують громадяни і юридичні особи на різному праві. Такі матеріали готують по кожній із земельних ділянок, по яких передбачається внести зміни до державного земельного обліку і зареєструвати в установленому порядку право власності, користування або оренди.

У цих випадках крім проектного креслення, що містить пропозиції щодо впорядкування землекористування в цілому по сільськогосподарському підприємству, виготовляють плани (креслення) по кожній земельній ділянці, яку використовують громадяни і юридичні особи на різному праві, а також пояснювальну записку, в якій наводять усі необхідні обґрунтування із встановлення меж земельної ділянки, табличний матеріал, матеріали узгодження і затвердження.

Затверджені в установленому порядку проектні пропозиції щодо упорядкування землекористування сільськогосподарських підприємств, інших земельних ділянок, використовуваних на різному праві, є підставою для встановлення (за потреби) їхніх меж у натурі (на місцевості), а також для внесення уточнень у Земельний кадастр України.

4. Формування землекористувань та землеволодінь несільськогосподарського призначення

4.1 Умови відведення земельних ділянок для несільськогосподарських потреб

Відведення земельної ділянки охоплює поняття надання, вилучення, викупу, зміни цільового призначення земель. Громадяни та юридичні особи як суб'єкти права згідно із Земельним кодексом України можуть набувати земельні ділянки у приватну власність або у постійне користування чи оренду (строкове користування). У постійне користування земельні ділянки можуть придбати юридичні особи із земель державної і комунальної власності. У тимчасове користування громадяни і юридичні особи набувають земельні ділянки за договором оренди.

У приватну власність громадяни одержують земельні ділянки за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами, а також внаслідок передачі їм земель державної і комунальної власності через приватизацію земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини і виділення в натурі (на місцевості) та передача у власність земельної ділянки у розмірі належної їм земельної частки (паю).

Створення землеволодінь і землекористувань підприємств, організацій і установ несільськогосподарського призначення має свої особливості у змісті та методах і, як правило, супроводжується перерозподілом земель між їх категоріями і галузями народного господарювання, а інколи і відведенням продуктивних земель. Особливості їх утворення поза межами населених пунктів полягає ще й у тому, що переважну частину території займають землі сільськогосподарських чи лісогосподарських підприємств, землі об'єктів і територій природно-заповідного фонду, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення. Нові землекористування чи землеволодіння, як правило, створюються переважно за рахунок цих земель.

Землі, придатні для потреб сільського господарства, мають надаватися насамперед для сільськогосподарського використання. У разі відведення таких земель зі зміною їх цільового призначення рішення ухвалюють органи виконавчої влади або місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції.

Земельні ділянки несільськогосподарських об'єктів досить різні за площею, розміщенням, конфігурацією і характером впливу на довкілля.

Об'єктами землеустрою для несільськогосподарських потреб можуть бути земельні ділянки для розміщення:

- промислових підприємств;

- транспортних магістралей;

- ліній зв'язку, електропостачання тощо;

- підприємств добувної та іншої промисловості;

- підприємств водогосподарського, будівельного та іншого призначення;

- установ і організацій органів влади, науки, освіти, охорони здоров'я та ін.

За характером використання земель, розміщення і впливу на навколишнє природне середовище всі об'єкти землеустрою несільськогосподарського призначення можна поділити на такі основні види:

1. Площове землекористування підприємств, яке поділяють на:

- невеликі за площею земельної ділянки, які не порушують організацію території;

- великі за площею земельні масиви, на яких розміщуються великі промислові підприємства і які можуть істотно змінювати як організацію території, так і розселення;

- значні за площею земельні масиви або ділянки, зайнятті підприємствами добувної промисловості, водосховищами і спорудами ГЕС, ТЕС, АЕС.

2. Лінійне землекористування споруд, що характеризується розтягнутими земельними ділянками (залізничні і автомобільні дороги, лінії зв'язку, електропередач, лісосмуги, різні трубопроводи тощо).

Створення землекористування підприємств несільськогосподарського призначення відбувається через такі стадії:

1) попереднє погодження і вибір місця розташування об'єкта;

2) надання земельної ділянки з урахуванням попереднього погодження й на основі затвердженого проекту підприємства;

3) перенесення проекту в натуру (відведення земель);

4) оформлення й видача документів на право власності або користування земельною ділянкою.

При створенні землекористування підприємств несільськогосподарського призначення використовують такий порядок землевпорядних дій:

1. Підготовчі роботи, вибір і погодження місця розташування об'єкта.

2. Складання й обґрунтування проекту.

3. Затвердження проектної документації й ухвалення рішення про надання земельної ділянки.

4. Відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості).

5. Оформлення землевпорядної документації й документів, що засвідчують право на землю.

При створенні землекористування несільськогосподарських підприємств потрібно дотримуватися таких вимог:

- земельна ділянка має розміщуватися з урахуванням інтересів усіх галузей і категорій підприємств;

- розташування ділянки має створювати територіальні умови для нормального функціонування підприємства;

- відповідність природних умов, площі й конфігурації вимогам створюваного землекористування підприємства;

- забезпечення раціонального використання земель, що залишаються у користуванні існуючих землекористувачів, і зниження витрат на поліпшення угідь;

- забезпечення збереження цінних сільськогосподарських угідь;

- порушення внутрішньогосподарської організації території, а також компактності й цілісності сільськогосподарського землекористування мають бути найменшими;

- недопущення порушень в охороні навколишнього природного середовища.

Проект створення землекористування підприємств несільськогосподарського призначення складається з таких частин:

1. Установлення й обґрунтування площі попередньо погодженої земельної ділянки.

2. Впорядкування розташування ділянки на території землекористування, з якого вилучається земельна ділянка.

3. Визначення складу й цінності земель у межах створеного землекористування несільськогосподарського підприємства.

4. Виявлення негативних наслідків вилучення й розроблення заходів щодо їх запобігання.

5. Визначення розміру втрат сільськогосподарського виробництва.

6. Визначення видів і розмірів збитків землекористувачів, ураховуючи упущену вигоду.

7. Підготовка технічних умов для зняття, зберігання й використання родючого шару ґрунту з ділянки, що відводиться.

8. Проведення рекультивації порушених земель.

9. Підготовка пропозицій за умовами надання земельної ділянки.

10. Розроблення пропозицій щодо реорганізації (впорядкування) існуючих землекористувань.

При розміщенні землекористування великих промислових підприємств, АЕС, ТЕС, ГЕС ефективним способом економії земель є створення великих промислових вузлів або агломерації з розміщенням у них загальних об'єктів допоміжних виробництв.

При розміщенні великих промислових підприємств відмінними ознаками є:

- надання земель не тільки для безпосередньо промислового підприємства, а й для розміщення майданчиків з метою створення поселень. Наприклад, для розміщення Дністровської ГЕС потрібні були промисловий майданчик, основна і накопичувальна водойми, залізнична й автомобільні дороги, будівництво нового населеного пункту, створення санітарно-захисних зон та інших споруд;

- надання земельних ділянок великим промисловим підприємствам і вилучення цих земель із сільськогосподарського обігу зумовлює реорганізацію існуючих господарств, зміни їх спеціалізації й удосконалення системи розселення;

- розміщення великих промислових підприємств має повною мірою забезпечити захист землі і навколишнього природного середовища, що потребує додаткових капітальних вкладень на земле- і природоохоронні заходи.

При організації землекористування великих водойм виділяють такі зони:

- затоплення;

- підтоплення;

- переформування берегів;

- мілководну;

- погіршення організаційно-територіальних умов для використання окремих земельних ділянок.

Особливості утворення водойм полягають у тому, що при цьому сільськогосподарські землекористування можуть виявитися в такому стані:

- сільськогосподарські угіддя повністю затоплюються;

- земельні угіддя затоплюються частково й для нормального функціонування водойми потрібно доповнити частину земель замість вилучених або змінити спеціалізацію господарства;

- створення водойм впливає на розташування землекористувань господарств і на виникнення в них недоліків землекористування.

У всіх цих випадках виникає потреба у розв'язуванні таких питань:

1. Збереження землекористування сільськогосподарських підприємств з можливою зміною їхніх розмірів, розміщення і спеціалізації.

2. Об'єднання землекористувань з іншими й створення на цій основі нового землекористування.

3. Повна ліквідація сільськогосподарського землекористування.

4. Реорганізація землекористування.

Питання організації водойм і обґрунтування проекту розміщення земельних ділянок розв'язують звичайними методами, як і для інших несільськогосподарських підприємств.

Певні особливості має створення підприємств гірничорудної промисловості. Земельна ділянка, потрібна для організації гірничих робіт, надається в порядку так званого «гірничого відводу».

Сутність гірничого відводу полягає у виділенні частини надр для промислової розробки покладів корисних копалин, що є в них. При цьому земельна ділянка надається в установленому порядку після проведення гірничого відводу. Розмір і конфігурація земельної ділянки визначаються структурою гірничодобувного підприємства й параметрами гірничого відводу.

Особливість землеустрою зумовлюється характером гірничодобувних підприємств, яким властиві:

- динамічність землекористування в часі й просторі (у потребі нових земель, у гірничому відводі і звільненні земель у порушеному стані);

- обмеженість терміну користування наданими земельними ділянками;

- значний вплив на навколишнє природне середовище;

- необхідність відтворення спожитих земельних ресурсів (проведення рекультивації).

Особливості землеустрою при розміщенні лінійних споруд (залізничних і шосейних доріг, ліній зв'язку, трубопроводів тощо) полягає в тому, що для них:

- розробляють проекти відведення земельних ділянок у постійне користування, оренду або власність;

- окремо надають землі в оренду на період будівництва;

- створюються сприятливі умови їх територіального розміщення, які впливають на ефективність виробництва й використання землі.

- ділянки, надані в оренду, підлягають поверненню після відновлення їх первинної родючості.

4.2 Порядок вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів землеустрою

У разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок, відповідно до Закону України «Про землеустрій», розробляються проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відведення земельних ділянок -- це рішення уповноваженого органу виконавчої влади або місцевого самоврядування відповідно до земельного законодавства про надання землі у власність, користування і оренду підприємствам, організаціям, закладам або окремим громадянам з урахуванням цільового призначення в розмірах, які визначаються проектами землеустрою, а в окремих випадках нормативними документами.

Перед розробленням проектів землеустрою обов'язково вибирають земельні ділянки відповідно до процедури, визначеної Земельним кодексом України.

Відповідно до Земельного кодексу України та Порядку вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 р. № 427, для розміщення будь-яких об'єктів юридичними особами, зацікавленими у відведенні земельних ділянок, їх вибирають до початку проектування об'єктів.

Згідно з Порядком земельні ділянки для розміщення об'єктів на певній території не вибирають, якщо:

- розміщення об'єктів передбачено затвердженим проектом забудови відповідної території, місцевими правилами забудови населеного пункту;

- будівництво об'єктів здійснено, але проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок не розроблявся;

- передбачається розширення земельних ділянок без зміни їх цільового призначення та зведення на них будівель і споруд.

Юридична особа, зацікавлена у відведенні земельної ділянки, звертається з клопотанням до сільської, селищної або міської ради, районної, Київської чи Севастопольської міської держадміністрації, до повноважень яких належить вирішення питання про вибір земельної ділянки.

У клопотанні зазначають:

1) обґрунтування необхідності відведення земельної ділянки;

2) орієнтовний розмір земельної ділянки;

3) бажане місце розташування об'єктів із зазначенням їх на відповідному планово-картографічному матеріалі (за наявності);

4) умови вилучення (викупу) земельної ділянки.

До клопотання додають копії установчого документа та свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, а також, якщо є, -- копії матеріалів проектів будівництва об'єктів (типових проектів або проектів повторного застосування), містобудівного обґрунтування розташування об'єкта на території кварталу існуючої забудови, інших проектних матеріалів щодо умов забудови земельної ділянки.

Сільська, селищна або міська рада, районна, Київська чи Севастопольська міська держадміністрація реєструє клопотання в день його подання з присвоєнням реєстраційного номера, розглядає клопотання і в п'ятиденний термін після реєстрації надсилає постійно діючій комісії з питань вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів, утвореній відповідною радою або держадміністрацією. Комісія складається із заступника голови сільської, селищної чи міської ради або заступника голови місцевої держадміністрації (голова комісії), а також представників районного (міського) органу земельних ресурсів, природоохоронного органу, санітарно-епідеміологічної служби, органів містобудування й архітектури та охорони культурної спадщини.

До роботи в комісії залучаються також власники та користувачі земельних ділянок, які пропонуються до вибору, представник заявника та проектної організації.

У разі відведення земельної ділянки для розроблення корисних копалин або забудови території на площах їх залягання комісія може залучати до роботи в ній представників органів державного геологічного контролю та органів державного гірничого нагляду для отримання додаткової інформації щодо можливості вибору земельної ділянки для розміщення об'єкта.

Протягом двох тижнів після отримання матеріалів комісія:

- обстежує бажане місце розташування об'єктів, погоджує орієнтовний розмір земельної ділянки, умови її вилучення або зміни цільового призначення з урахуванням містобудівної документації, місцевих правил забудови та комплексного розвитку території;

- вивчає питання щодо запобігання негативному впливу на навколишнє природне середовище, забезпечення формування екологічної мережі, поліпшення малопродуктивних угідь нанесенням родючого шару ґрунту, знятого під час будівництва об'єктів тощо;

- пропонує інші земельні ділянки для можливого розміщення об'єктів насамперед з малопродуктивних земель та земель несільськогосподарського призначення.

Результати роботи комісії оформляють актом, в якому зазначають:

- склад комісії;

- назву об'єкта, для розміщення якого вибирають земельну ділянку, його основні характеристики, орієнтовний розмір земельної ділянки з урахуванням перспективи її розширення тощо;

- умови вилучення (викупу) земельної ділянки;

- основні характеристики земельної ділянки (правовий режим земель, склад угідь та їх продуктивність, якісна характеристика ґрунтового покриву, наявність особливо цінних земель, будівель, споруд, багаторічних та деревно-чагарникових насаджень тощо);

- орієнтовну суму збитків, яка підлягатиме відшкодуванню власнику землі чи землекористувачу;

- орієнтовну суму втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, пов'язаних з вилученням земель;

- можливість поліпшення малопродуктивних земель нанесенням родючого шару ґрунту, знятого під час будівництва об'єктів, тощо.

У разі неможливості вибору земельної ділянки в акті зазначають мотивоване обґрунтування відмови.

Акт вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів підписують голова і члени комісії, скріплюють печатками і разом з матеріалами, що використовувалися під час його складання, передають юридичній особі для подання до сільської, селищної або міської ради, районної, Київської чи Севастопольської міської держадміністрації з метою ухвалення відповідного рішення.

4.3 Розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для несільськогосподарських потреб

Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, як і будь-який інший землевпорядний проект, охоплює правові, економічні та технічні документи, які містять розрахунки, опис, проектні плани, в яких обґрунтовуються і відображаються в графічній та текстовій формі заходи, реалізація яких передбачається при створенні нових і впорядкуванні існуючих земельних ділянок. При створенні нових і впорядкуванні існуючих земельних ділянок проекти землеустрою складають у вигляді проектних меж земельних ділянок під конкретні об'єкти виробництва, нерухомого майна тощо.

Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок передбачає:

- підготовчі роботи;

- складання проекту;

- затвердження проекту;

- оформлення та виготовлення проектної документації;

- здача проекту замовнику.

Порядок розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 р. № 677, визначає механізм розроблення таких проектів.

Відповідно до Порядку проект відведення земельної ділянки не розробляють, якщо:

- земельна ділянка, межі якої визначено в натурі (на місцевості), надається у користування або безоплатно передається у власність без зміни її цільового призначення;

- земельна ділянка набувається у власність через купівлю-продаж, дарування, міну, на підставі інших цивільно-правових угод, успадкування, без зміни її меж та цільового призначення;

- земельна ділянка придбана на конкурентних засадах (за результатами земельних торгів).

Проект відведення земельної ділянки можна не розробляти також в інших випадках, передбачених законом.

Проект відведення земельної ділянки розробляють на підставі:

- рішення сільської, селищної або міської ради, районної, Київської чи Севастопольської міської держадміністрації, до повноважень яких належить надання у користування або передача у власність земельних ділянок;

- укладених договорів між землевласниками і землекористувачами та розробником проекту відведення земельної ділянки;

- судового рішення.

Розробником проекту відведення земельної ділянки є фізична або юридична особа, яка має ліцензію на проведення робіт із землеустрою відповідно до закону (далі -- виконавець).

Замовником проекту відведення земельної ділянки можуть бути сільська, селищна, міська рада, районна, Київська або Севастопольська міська держадміністрація, землевласник або землекористувач, інші особи відповідно до закону.

У разі ухвалення судом рішення про надання земельної ділянки у користування або передачу у власність замовником проекту її відведення є фізична або юридична особа, на користь якої прийнято рішення.

Проект відведення земельної ділянки розробляють на основі завдання, затвердженого замовником, що є невід'ємною частиною договору на проведення відповідних робіт.

Типовий договір про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджує Кабінет Міністрів України. До договору замовник додає вихідну документацію, потрібну для розроблення проекту землеустрою.

Виконавець у встановлений договором термін розробляє проект землеустрою, який містить текстові та графічні матеріали, обов'язкові положення, встановлені завданням на розроблення проекту, інші дані, потрібні для розв'язання питання щодо відведення земельної ділянки.

Вимоги до складу, змісту та оформлення проекту відведення земельної ділянки встановлюються нормативно-технічною документацією із землеустрою.

Проект відведення земельної ділянки виконавець погоджує із землевласником або землекористувачем, органом земельних ресурсів, природоохоронним органом, санітарно-епідеміологічною службою, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини.

У разі відведення земельної ділянки для розроблення корисних копалин або забудови територій на площах їх залягання проект погоджується також з органами державного геологічного контролю та державного гірничого нагляду.

Погоджений проект відведення земельної ділянки підлягає державній експертизі, яку проводить орган земельних ресурсів відповідно до законодавства.

Після одержання позитивного висновку державної експертизи проект відведення земельної ділянки розглядають сільська, селищна чи міська рада, районна, Київська та Севастопольська міська держадміністрації, які затверджують його або в установленому порядку подають до інших органів, що мають повноваження надавати у користування або передавати у власність земельні ділянки.

розділ 3. Внутрігосподарський землеустрій сільськогосподарських землеволодінь і землекористувань

1. Поняття, завдання і зміст внутрігосподарського землеустрою. Складові частини і елементи проекту

1.1 Поняття, завдання і зміст внутрігосподарського землеустрою

Внутрігосподарський землеустрій - це система заходів, направлених на створення територіальної основи в межах сільськогосподарських підприємств, а також землеволодінь, землекористувань громадян по правильному використанню земель, підвищенню культури землеробства, застосування природоохоронної технології виробництва і охорони земель.

Об'єктом внутрігосподарського землеустрою є територіальна організація виробництва на підприємствах, ведучих сільськогосподарське виробництво на закріплених за ними землях.

Головна мета внутрігосподарського землеустрою заключається в установленні такого порядку на землі, який би дозволив сільськогосподарському підприємству успішно виконувати поставлені перед ним задачі одержання максимальної кількості високоякісної продукції при мінімально необхідних витратах, своєчасна доставка її в гарному товарному вигляді споживачу, рішення важливих соціальних проблем по поліпшенню умов життя людей.

Основною задачею внутрігосподарського землеустрою являється створення такої форми організації території, які б забезпечили повне, раціональне, ефективне використання кожної ділянки землі, а також сприятливі умови для наукової організації праці і виробничого використання машинно-тракторного парку з метою економії часу і ресурсів.

В процесі внутрігосподарської організації території вирішують і інші важливі задачі: збереження і примноження родючості ґрунтів, ліквідація наслідків ерозії ґрунтів і запобігання ерозійних процесів в майбутньому, збереження існуючих і створення нових культурних ландшафтів, створення організаційно територіальних умов для втілення науково обґрунтованої системи ведення господарства, поліпшення умов праці, побуту, відпочинку людей.

Таким чином, зміст внутрігосподарського землеустрою визначається об'єктивною необхідністю організаційно-господарським укріпленням сільськогосподарських підприємств, інтенсифікацією сільськогосподарського виробництва і підвищенням рівня інтенсивності використання земель, упровадженню науково обґрунтованої системи землеробства ґрунтозахисного напрямку.

Внутрігосподарський землеустрій має слідуючи різновидності:

1. Внутрігосподарський землеустрій сільськогосподарських підприємств.

2. Внутрігосподарський землеустрій селянських (фермерських) господарств.

3. Внутрігосподарський землеустрій міжгосподарських об'єднань, спільних підприємств та інше.

По формі проведення ділиться на:

1. Звичайний

2. Спрощений

3. Частковий

4. Експериментальний

Розробка проекту внутрігосподарського землеустрою проводиться в такій послідовності (зміст):

1) підготовчі роботи;

2) розробка завдання на проектування;

3) складання, розглядання і затвердження проекту;

4) перенесення проекту в натуру;

5) здійснення проекту з планом заходів;

6) авторський нагляд

Покращення змісту внутрігосподарського землеустрою, вдосконалення його методики повинно забезпечувати організаційно територіальну основу для здійснення прогресивної системи ведення сільськогосподарського виробництва на землі і оперативного управління ним, здійснення всього комплексу природоохоронних, поперед усім протиерозійних заходів. Саме цією задачею обумовлено зміст проекту внутрігосподарського землеустрою.

1.2 Складові частини і елементи проекту внутрігосподарського землеустрою

Хоча зміст може мінятися і залежно від природних і економічних умов, але в загальному виді можна виділити такі складові частини:

1. Організація виробничих підрозділів і розміщення господарських центрів

2. Розміщення внутрігосподарських магістральних шляхів

3. Організація угідь і сівозмін

4. Устрій території сівозмін

5. Устрій території багаторічних плодових насаджень

б. Устрій території пасовищ

7. Устрій території сінокосів

Кожна з перелічених складових частин може вирішувати комплекс складних питань.

Змістом першої складової частини являється внесення змін в існуючі положення або утворення нової організаційно господарської структури господарства, уточнення або встановлення спеціалізації, площі та меж земельних масивів закріплених за господарством, а також місцеположення ферм, господарських центрів.

Друга складова частина включає розміщення внутрігосподарських шляхів, використовуємих для зв'язку між господарськими центрами , під'їздами до них, а також інших споруд. В той же час запроектовані шляхи, водогосподарські та інші інженерні споруди визначають розміщення угідь і подальше їх впорядкування.

Зміст третьої складової частини - організація угідь і сівозмін, відображає вимоги максимального використання кожної ділянки землі. По-перше необхідно покращити використання всіх земельних угідь, по-друге підвищити інтенсивність використання сільськогосподарських угідь.

Проектування сівозмін завжди вважалося основною складовою частиною внутрігосподарського землеустрою. При складанні проекту максимум уваги приділяють цій складовій частині.

Устрій території багаторічних плодових насаджень в комплексному проекті, як правило виконують схематично, так як для них розробляють робочі проекти закладки садів, ягідників і виноградників.

Останні дві складові проекту внутрігосподарського землеустрою це устрій території природних кормових угідь. Ці угіддя являються основним джерелом надходження грубих і зелених кормів.

Таблиця 3.1. Структурне ділення проекту внутрігосподарського землеустрою

Складові частини	Елементи
Організація виробничих підрозділів і розміщення господарських центрів	а) уточнення спеціалізації господарства б) встановлення організаційно - господарської структури управління в) вдосконалення системи розселення г) закріплення земель за виробничим підрозділом д) розміщення господарських центрів
Розміщення внутрігосподарських магістральних шляхів	а) вивчення існуючої шляхової мережі б) визначення пунктів вантажоутворюючих і вантажоспоживаючих і встановлення об'ємів перевезень в) встановлення напрямків перевезень і інтенсивності руху автотранспорту г) встановлення типів покриття шляхів
Організація угідь і сівозмін	а) трансформація і покращення угідь б) розміщення угідь і встановлення їх складу в) закріплення пасовищ за видами і групами тварин г) проектування сівозмін
Устрій території сівозмін	а) розміщення полів і робочих ділянок б) розміщення лісосмуг в) розміщення польових шляхів г) розміщення польових станів джерел водопостачання
Устрій території багаторічних плодових насаджень	а) розміщення порід і сортів б) розміщення кварталів і кліток в) розміщення виробничих центрів г) розміщення шляхової мережі д) розміщення лісосмуг е) розміщення підприємств по переробці продукції
Устрій території пасовищ	а) організація пасовищезміни б) розміщення пасовище змінних ділянок в) розміщення лісосмуг г) розміщення скотопрогонів д) розміщення водних джерел
Устрій території сінокосів	а) організація сінокосів б) розміщення меж сіножатних ділянок і закріплення їх за бригадами в) розміщення шляхової мережі.

2. Підготовчі і обмежувальні роботи при внутрігосподарському землеустрою

Для складання всебічно обґрунтованого проекту внутрігосподарського землеустрою необхідно мати матеріали і документи, характеризуючі землекористування, землеволодіння, існуючу організацію території, сучасний стан і перспективи розвитку галузей господарства. Ці дані отримують в наслідок проведення підготовчих робіт.

Підготовчі роботи поділяють на: камеральні і польові.

В процесі камеральних підготовчих робіт здійснюють збір, систематизацію, вивчення, аналіз і оцінку планово картографічних, земельно-кадастрових, обстежуваних матеріалів, дані яких характеризують економіку галузей, агрокліматичні умови, зони розміщення господарства, прогнози і інші передпроектні розробки, відображаючи перспективи розвитку виробництва і організацію території господарства, раніше складені проекти та інше.

До планово картографічних матеріалів відносять: план землекористування, землеволодіння, креслення різноманітних обстежень (ґрунтове, грунтово-ерозійних, грунтово-меліоративних, геоботанічних та інших), складені по даним аерофотозйомки, або наземної зйомки в масштабі від 1:5000 до 1:50000. Вибір масштабу залежить від розмірів господарства, його конфігурації, складності рельєфу та ін. Зібрані планово - картографічні матеріали повинні відповідати технічним вимогам. При цьому враховують час і спосіб проведення зйомки, точність нанесення контурів ситуації, рельєфу, встановлюють потребу в користуванні з метою вивчення природних умов території господарства, додатково до планово-картографічного матеріалу збирають матеріали різноманітних обстежень. Вияснюють час їх проведення, якісний стан, придатність для розробки проекту в необхідному об'ємі робіт по додатковим обстеженням і вишукуванням.

В умовах проявлення ерозії додатково вивчають матеріали грунтово-ерозійних обстежень і встановлюють площу еродованих і ерозійно-небезпечних земель, необхідні ґрунтозахисні заходи.

По матеріалам геоботанічних обстежень вивчають продуктивність різноманітних типів сіножатей і пасовищ, рекомендації по їх використанню різноманітними видами і групами тварин.

Крім цього, по планах і обстеженням вивчають гідрографічну (річки, водойми) шляхову мережу.

По кліматичним довідникам, багаторічним даним найближчих метеорологічних станцій збирають, узагальнюють і аналізують дані, характеризуючи агрокліматичні умови зони розміщення господарства.

Також вивчають економічні і соціальні умови господарства, схему землеустрою району і інші прогнозні і передпроектні матеріали, встановлюють можливість їх використання, роблять необхідні виписки і викопіювання.

Аналізують раніше складений проект внутрігосподарського землеустрою, ступінь його здійснення, причини, викликаючи новий землеустрій. В результаті вивчення і узагальнення матеріалів, зібраних в процесі камеральних підготовчих робіт, визначають об'єм польових підготовчих робіт.

В процесі польових підготовчих робіт проводиться огляд місцевості, уточнюються і доповнюються дані, отримані при камеральних підготовчих роботах.

Головним завданням польових підготовчих робіт є проведення польового землевпорядного обстеження, цілями якого є встановлення фактичної організації території, виявлення характеру сучасного і напрямку перспективного використання кожної ділянки землі, а також загальне ознайомлення авторів проекту з територією землекористування, землеволодіння і її організацією.

В процесі обстеження виясняють і уточнюють площі і розміщення всіх земельних угідь. можливість їх зміщення. Більш детальніше вивчають площі і розміщення зрошувальних і осушувальних земель, а також можливість їх розширення.

Особливо важливо виявити можливості розширення площ орних земель, багаторічних насаджень, культурних сіножатей і пасовищ. При цьому намічають основні протиерозійні, природоохоронні, культурно-технічні заходи. В кінці визначають ступень здійснення складеного раніше проекту внутрігосподарського землеустрою, причини допущених відхилень від проектних рішень, шляхи вдосконалення організації території, можливість максимального зберігання фактичної організації.

Результати землевпорядного обстеження заносять в журнал, узагальнюють в акті і відображають на кресленні.

В журналі вказують номери і площу окремих контурів (або їх групи), намічених до трансформації, дається їх якісна характеристика, пропозиції по подальшому використанню під ті або інші угіддя, сівозміни, види поліпшення, вимога до цього заходу.

На кресленні показують масиви або контури, які знайшли відображення в журналі в зв'язку з трансформацією або поліпшенням угідь, існуючі мережі виробничих підрозділів, існуюче і проектне розміщення господарських центрів, межі зрошувальних і осушувальних масивів, пропозиції по їх розширенню, межі розміщення багаторічних насаджень, різноманітних інженерних споруд, спеціальних і інших сівозмін та інше.

В акті землевпорядного обстеження вказують ступінь освоєння раніше складеного проекту внутрігосподарського землеустрою і відображають наступні основні пропозиції по використанню земель і організації території:

1. Організаційно-господарську структуру, стан і перспективи розвитку господарських центрів, спеціалізацію.

2. Потребу в будівництві нових і ремонті існуючих шляхів, водних джерел і інших інженерних об'єктів.

3. Земельні масиви і ділянки, трансформуємі під ріллю, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища, необхідні заходи по їх освоєнню.

4. Земельні масиви і ділянки, на яких передбачено гідромеліоративні заходи по поліпшенню і охороні землі.

5. Землі піддані ерозії, потребуючі протиерозійних заходів.

6. Порушені землі, доцільність їх рекультивації.

7. Побажання керівників господарства по розміщенню виробничих підрозділів, господарських центрів, сівозмін, об'єктів інженерного обладнання та інше.

По матеріалах коректування, землевпорядного обстеження уточнюються площі земельних угідь на рік землеустрою і їх якісна характеристика, яка порівнюється з земельно-кадастровими даними, встановлюють причини розбіжності і результати порівняння оформлюються в акті.

Отримана експлікація - вихідна для складання проекту.

На основі матеріалів підготовчих робіт, даних плану соціально-економічного розвитку глузів господарства різноманітних прогнозних розробок складається завдання на проектування.

Воно містить пропозиції і показники, які відображають:

1. Об'єм виробництва валової продукції рослинництва і тваринництва.

2. План продажу сільськогосподарської продукції.

3. Структуру посівних площ, врожайність сільськогосподарських культур.

4. Поголів'я і продуктивність худоби, норми кормління.

5. Організаційно-господарську структуру, види, кількість, розміри і спеціалізацію виробничих підрозділів.

6. Форми організації праці в рослинництві.

7. Орієнтовані площі земель, освоєних в ріллю і інші угіддя.

8. Види і типи сівозмін.

9. Приблизні площі, намічені під корінне і поверхневе поліпшення.

10. Побажання по устрою багаторічних насаджень.

11. Інші побажання до проекту.

Показники завдання не повинні бути черезмірно деталізовані, вони можуть уточнюватись при розробці проекту.

Завдання розробляється спеціалістами Інституту землеустрою з участю керівників і спеціалістів господарства. Воно розглядається в установленому порядку і приймається за основу при проектуванні. Внесенні доповнення затверджуються разом з проектом.

3. Організація виробничих підрозділів і розміщення господарських центрів

3.1 Задачі, зміст та загальнометодичні питання розміщення виробничих підрозділів і господарських центрів

Виробничий підрозділ - це структурна частина сільськогосподарського підприємства який спеціалізується на виробництві окремого виду продукції, за яким закріплюються земельні угіддя, тварини, сільськогосподарські машини.

Кожен виробничий підрозділ базується на господарському центрі включаючи населенні пункти, тваринницькі ферми, підприємства по переробці сільськогосподарської продукції, автопарки, тракторні парки. До таких підрозділів в сільськогосподарських підприємствах відносять виробничі ділянки або комплексні бригади, в радгоспах відділення, виробничі ділянки або галузеві цехи.

При організації виробничих підрозділів вирішують слідуючи питання:

1.Визначення (уточнення) спеціалізації сільськогосподарського виробництва.

2.Розміщення населених пактів.

3.Визначення складу, кількості і розміри виробничих підрозділів.

4.Встановлення площі земельних масивів виробничих підрозділів і визначення їх меж.

Види, кількість і розміри підрозділів, розміщення і закріплення за ними земельних масивів тісно пов'язане з розміщенням населених пунктів.

Використання населених пунктів на практиці залежить від їх людності, складу і цінності житлового, культурно-побутового, виробничого фонду.

Одні з них використовуються як центральна садиба сільськогосподарського підприємства інші слугують садибами виробничих підрозділів, цехів бригад.

Звідси майже всі населенні пункти можуть розглядатись як центри господарств, або підрозділів різного значення, або як господарські центри.

В цей же час розміщення господарських центрів самостійне важке завдання, рішення якого виходить за межі проекту внутрігосподарського землеустрою.

Але незважаючи на це, в проекті внутрігосподарського землеустрою потрібно уточняти місцезнаходження і межі кожного господарського центру, об'єкт його обслуговування. Вирішують цю задачу разом з розміщенням земельних масивів виробничих підрозділів.

Для цього необхідно:

- уточняти перспективи розвитку кожного населеного пуншу, в залежності від його значення для господарства в цілому і зокрема для виробничого підрозділу;

- вирішити питання внутрігосподарської спеціалізації, розміщення галузей, особливо тваринницьких ферм і комплексів в населених пунктах або біля нього;

- визначення розмірів території населених пунктів;

- встановлення меж населених пунктів;

- розміщення окремих тваринницьких комплексів за межами населених пунктів.

Основні вимоги які враховують при вирішені комплексних задач, можна розділити на групи:

- виробничі;

- інженерно-будівельні;

- соціальні ;

- екологічні.

До виробничих вимог відносять:

- оптимізація розмірів земельних масивів виробничих підрозділів, тваринницьких ферм, господарських центрів;

- зведення до мінімуму транспортних витрат, проїздів і переїздів тварин, техніки та інше;

- створення сприятливих умов для управлінням виробництва.

До інженерно-будівельних вимог відносять:

- мінімізація одночасних втрат на будівництво і експлуатацію господарських центрів, а також на будівництво між сільських комунікацій;

- зменшення об'ємів невикористаних, підлягаючих ліквідації капітальних вкладень;

- забезпечення при виборі ділянок під будівництво нових, або розширення існуючих господарських центрів просторових умов (по рельєфу, ґрунтам), відповідаючи будівельним нормам і правилам.

До соціальних вимог:

- підвищення рівня культурного - побутових і іншого обслуговування населення;

- організація зручних зв'язків поміж населеними пунктами, залізничними станціями.

Екологічні вимоги зводяться до правильного розміщення жилої і виробничої зони населених пунктів, великих тваринницьких ферм і комплексів, окремо розміщених виробничих центрів по відношенню до водних джерел, рельєфу місцевості напрямку пануючих вітрів, усунення можливостей забруднення ґрунтів, води і повітря.

3.2 Кількість і розміри виробничих підрозділів

Все різноманіття організаційно-господарських структур може бути представлено наступними типами:

1. Територіальна (відділення, бригади)

2. Галузева (цехи)

3. Комбінована (територіальне - галузева)

На вибір організаційно - господарської структури впливають наступні фактори:

- виробниче направлення, об'єм виробництва, склад і розміри галузей;

- кількість, розміри і розміщення існуючих населених пунктів і можливість будівництва нових;

- розмір і конфігурація землекористування (землеволодіння), шляхові споруди;

- склад, співвідношення і розміщення угідь на території землекористування, землеволодіння.

Крім цього, робить вплив :

- історія утворення господарства;

- кваліфікація кадрів;

- наявністю засобів транспорту, зв'язку і інше.

Великі сільськогосподарські підприємства зернового, тваринницького, вівчарницького напрямку, маючи землекористування великої протяжності, значні площі не тільки ріллі, але і природних кормових угідь, великий об'єм виробництва і декілька населених пунктів будуються, як правило, по трьох ступеневий територіальний організаційно - господарській структурі (дирекція, відділення, бригада).

Немало господарств утворених в 30-х і 60-х роках на базі невеликих по розміру колгоспів і значній кількості населених пунктів, будуються по двох - ступеневій територіальній структурі (дирекція - відділення). Така структура властива багатьом овочево-молочним, плодово-ягідним, свинарницьким господарствам з компактним землекористуванням, землеволодінням і інтенсивним утримуванням тваринництва.

Територіальна структура пройшла випробування роками і поширена в різних зонах країни, в господарствах з різним виробничим типом, особливо зерново-тваринницьких, в господарствах, відрізняючись великим об'ємом виробництва складним землекористуванням, землеволодінням і розселенням.

При застосуванні територіальної структури в господарствах застосовують різні назви рівнозначні відділенням: виробничі ділянки, комплексні бригади та інше.

Галузева структура частіше всього застосовується в господарствах, невеликих по розмірам, з компактною територією, централізованим розселенням (1-2 населених пункти), відносно високим рівнем спеціалізації і концентрації при наявності досвідчених кваліфікованих кадрів і спеціалістів, надійних засобів транспорту і зв'язку, хорошими шляхами. В господарствах створюються цехи рослинництва, тваринництва (або більш спеціалізовані, наприклад молочного тваринництва, вівчарництва), механізації та інше. В середині цехів виділяють спеціалізовані бригади. Цехова структура управління забезпечує скорочення управлінського апарату, значно покращує управління, підвищує відповідальність спеціалістів за результати виробництва, так як вони виконують функції одночасно і технологів і організаторів виробництва.

Велике поширення при поглибленні внутрігосподарської спеціалізації отримала комбінована територіальна - галузева організаційно - господарська структура. Вона створюється в великих господарствах з некомпактним землекористуванням, землеволодінням або наявності двох і більше населених пунктів значних розмірів. При такій структурі зберігається територіальне виробничий підрозділ, а в середині кожного з них створюються цехи.

В межах більшості господарств, маючи територіальну структуру, число відділень коливається в межах від 3 до 6. В великому діапазоні коливається і розмір.

Розмір відділень молочно-м'ясних господарств по площі ріллі складає 1000-2000 га, вівчарницьких 500-1000га, зернового 2000-4000 га.

При вирішенні питань про кількість і розміри виробничих підрозділів детально вивчають:

- природні умови (клімат, фунти, рельєф, контурність угідь);

- розмір територій господарства;

- конфігурацію;

- склад, співвідношення і розміщення угідь;

- виробничий тип господарства, об'єм виробництва і рівень інтенсивності ведення сільського господарства;

- наявність сітки населених пунктів, їх людність;

- розмір капітальних вкладень;

- умови водопостачання;

- кваліфіковані кадри;

- рівень механізації, енергозабезпеченність, розвиток засобів транспорту і зв'язку, а також транспортна доступність.

При більш придатних природних умовах підвищується рівень інтенсифікації виробництва, щільність населення і густота населених пунктів; в зв'язку з цим число виробничих підрозділів збільшується, а площа закріплених масивів зменшується. Аналіз виробничих підрозділів по якості ґрунтів показує, що із збільшенням балу бонітету ґрунтів розмір відділень по площі сільськогосподарських угідь зменшується. При пересіченому рельєфі, значній контурності розмір внутрігосподарських підрозділів, як правило, зменшується.

Із збільшенням розмірів землекористування, погіршення його конфігурації кількість підрозділів збільшується, а їх розмір відповідно зменшується. При наявності великих масивів ріллі, при її значній удільній вазі в складі угідь розміри відділень по площі збільшується.

Одночасно встановленням кількості і розмірів підрозділів визначають спеціалізацію, яка витікає з виробничого типу господарства.

На розміщення, наприклад, тваринницької галузі по відділенням впливають слідуючи фактори:

- склад угідь, можливість створення крупної кормової бази, в першу чергу за рахунок натуральних і поліпшених кормових угідь;

- наявність існуючих тваринницьких будівель, споруд, їх місткість, стан і балансова ціна;

- оптимальна міра концентрації поголів'я (раціональний розмір ферм) і поєднання тваринницьких галузей;

- наявність робочої сили, кваліфікованих кадрів тваринництва;