Землевпорядне проектування

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи землевпорядного проектування

1. Методологічні основи землевпорядного проектування

1.1 Поняття і сутність землевпорядного проектування

1.2 Мета і функції землевпорядного проектування

1.3 Об'єкти і напрями проектування землекористування

1.4 Принципи землевпорядного проектування

1.5 Предмет землевпорядного проектування

2. Методика і технологія землевпорядного проектування

2.1 Загальнодержавні та регіональні програми використання і охорони земель

2.2 Стадійність у землевпорядному проектуванні

2.3 Класифікація документації із землеустрою. Види проектів землеустрою

Розділ 2. Територіальний землеустрій

1. Зміст, завдання та принципи територіального землеустрою

1.1 Поняття про територіальний землеустрій

1.2 Завдання і мета складання схем землеустрою

1.3 Основні вимоги до складання схем землеустрою

1.4 Основні вимоги до складання проектів установлення і зміни меж адміністративно-територіальних утворень

1.5 Особливості формування землекористування та організації об'єктів природно-заповідного фонду, природоохоронного, рекреаційного та оздоровчого призначення

2. Відведення земель для сільськогосподарських підприємств, організацій, установ і громадян у власність і користування

2.1 Методика складання проектів формування (зміни) меж територій реалізації земельних та економічних інтересів сільських, селищних і міських рад

2.2 формування землеволодінь і землекористувань з різними формами господарювання на основі приватної власності на землю і оренди земельних і майнових паїв

2.3 Методологічні основи розроблення проектів упорядкування існуючих землеволодінь землекористувань сільськогосподарських підприємств та створення нових

2.4 Організація території сільськогосподарських землеволодінь землекористувань на різному праві

2.5 Особливості проектів відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського та фермерського господарств, садівницьких товариств, городництва та для сінокосу і випасання худоби

3. Впорядкування землеволодінь і землекористувань сільськогосподарських підприємств

3.1 Поняття удосконалення землеволодінь і землекористувань

3.2 Поняття і види недоліків землеволодінь і землекористувань

3.3 Зміст проекту і способи усунення недоліків землеволодінь і землекористувань

3.4 Формування обмежень та земельних сервітутів

3.5 Розгляд і затвердження проекту

3.6 Виготовлення і видача проектної документації

4. Формування землекористувань та землеволодінь несільськогосподарського призначення

4.1 Умови відведення земельних ділянок для несільськогосподарських потреб

4.2. Порядок вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів землеустрою

4.3. Розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для несільськогосподарських потреб

Розділ 3. Внутрішньогосподарський землеустрій сільськогосподарських землеволодінь і землекористувань

1. Поняття, завдання і зміст внутрішньогосподарського землеустрою. Складові частини і елементи проекту

1.1 Поняття, завдання і зміст внутрігосподарського землеустрою

1.2 Складові частини і елементи проекту внутрігосподарського землеустрою

2. Підготовчі і обмежувальні роботи при внутрішньогосподарському землеустрою

3. Організація виробничих підрозділів і розміщення господарських центрів

3.1 Задачі, зміст та загально методичні питання розміщення виробничих підрозділів і господарських центрів

3.2 Кількість і розміри виробничих підрозділів

4. Планування використання земель у населених пунктах

5. Розміщення внутрішньогосподарських доріг, інженерних споруд і об'єктів

6. Організація вгідь і системи сівозмін

6.1 Поняття про земельні угіддя

6.2 Основні вимоги до організації угідь. Трансформація угідь

6.3 Типи і види сівозмін

6.4 Проектування системи сівозмін

6.5 організація кормових сівозмін

6.6 Організація спеціальних сівозмін

6.7 Організація польових сівозмін

6.8 Проектування поза сівозмінних ділянок

6.9 Економічне обґрунтування системи сівозмін та позасівозмінних ділянок

7. Впорядкування території сівозмін

7.1 Розміщення полів сівозмін і робочих ділянок

7.2 Проектування полів з врахуванням рельєфу

7.3 Проектування полів з врахуванням ґрунтів

7.4 Довжина, ширина і форма поля

7.5 Рівно великість полів

7.6 Розміщення полезахисних лісосмуг

7.7 Розміщення польових шляхів

7.8 Розміщення польових станів

8. Влаштування території природних кормових угідь

8.1 Задачі і зміст влаштування території природних кормових угідь

8.2 Устрій території пасовищ

8.3 Устрій території сіножать

9. Впорядкування території багаторічних плодових насаджень

9.1 Задачі і зміст устрою території багаторічних насаджень

9.2 Устрій території садів

9.3 Організація території винограднику

9.4 Організація території ягіднику

10. Особливості землеустрою новостворених сільськогосподарських підприємств при різних формах власності

10.1 Створення та діяльність фермерських господарств

10.2 Місце фермерського господарства в народногосподарському комплексі

10.3 Право на створення фермерського господарства та умови надання земельних ділянок

10.4 Порядок надання земельних ділянок для ведення фермерського господарства

10.5 Особливості надання земельних ділянок членам колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, які виявили бажання вести фермерське господарство

10.6 Реєстрація фермерського господарства

10.7 Плата фермерських господарств за землю

10.8 Обов'язки фермерського господарства як власника земельної ділянки і землекористувача

10.9 Право громадян, які ведуть фермерське господарство, на будівництво жилих, виробничих, культурно-побутових та інших будівель і споруд

10.10 Власність осіб, які ведуть фермерське господарство

10.11 Відповідальність фермерського господарства

10.12 Господарська діяльність фермерського господарства

10.13 Підстави для припинення діяльності фермерського господарства

11. Комплексне обґрунтування проектів внутрігосподарського землеустрою

11.1 Економічна ефективність внутрігосподарського землеустрою

11.2 Соціальна ефективність внутрігосподарського землеустрою

12. Технічне проектування

12.1 Об'єкти проектування. Сутність проектування ділянок

12.2 Стадії складання проектів землеустрою. Способи і правила складання проектів

12.3 Вимоги до точності площ і розміщення меж проектних ділянок

12.4 Механічний спосіб проектування за допомогою планіметра

12.5 Проектування графічним способом

12.6 Проектування аналітичним способом

13. Оформлення, розгляд і затвердження проекту

13.1 Зміст документації

13.2 Оформлення графічних матеріалів

13.3 Оформлення текстової частини проекту

13.4 Затвердження проекту

14. Геодезична техніка перенесення проекту землеустрою в натуру

14.1 Суть перенесення проектів в натуру

14.2 Методи перенесення проекту в натуру

14.3 Підготовчі роботи при перенесенні проекту в натуру

14.4 Складання розбивочного креслення для перенесення проекту в натуру

14.5 Перенесення проекту в натуру методом промірів

14.6 Перенесення проекту в натуру кутомірним методом

14.7 Перенесення проекту в натуру мензулою

14.8 Точність площ ділянок перенесених в натуру

15. Здійснення проекту внутрішньогосподарського землеустрою

15.1 Зміст робіт по здійсненню проекту

15.2 План здійснення проекту

15.3 Авторський нагляд

Розділ 4. Розробка проектів зокремленого землевпорядкування

1. Зміст і значення робочого проектування в землеустрої

2. Види та методика розробки робочих проектів

Розділ 5. Регіональні особливості землевпорядного проектування

1. Особливості землевпорядкування в районах розвинутої ерозії ґрунтів

1.1 Протиерозійна агротехніка - важлива ланка в системі ґрунтозахисного землеробства

1.2 Характеристика основних протиерозійних прийомів і умови їх застосування

1.3 Порядок розробки робочого проекту

1.4 Робочий проект протиерозійних гідротехнічних споруд та терасування схилів

2. Робочий проект рекультивації порушених земель та землювання малопродуктивних угідь

2.1 Зміст рекультивації. Види рекультивації

2.2 Класифікація порушених земель і вибір напрямів рекультивації

2.3 Порядок розробки проектів рекультивації земель і землювання малопродуктивних угідь

3. Робочий проект засипки і виположування ярів

3.1 Причини виникнення ярів

3.2 Методи боротьби з ярами

3.3 Порядок розробки робочого проекту засипки і виположування ярів

4. Робочий проект організації вирощування сільськогосподарських культур

Розділ 6. Організація і планування землевпорядних робіт

1. Землевпорядний процес

2. Нормування, планування і фінансування землевпорядних робіт

2.1 Значення нормування

2.2 Досвідно-статистичні і технічно обґрунтовані норми праці

2.3 Структура затрат робочого часу і види норм праці

2.4 Методи розробки норм праці

2.5 Запровадження норм праці

2.6 Фінансування землевпорядних робіт і господарський розрахунок

2.7 Організація та оплата праці в землевпорядних органах

3. Облік і звітність у землевпорядних органах

3.1 Значення обліку і порядок його ведення

3.2 Документація первинного обліку і порядок їх складання

3.3 Складання актів готовності проектних і вишукувальних робіт

3.4 Зміст, порядок і терміни складання звітних документів

Висновок

Література

Рецензія

Вступ

Земля -- незамінне і неоціненне багатство будь-якого суспільства. Вона є основним природним ресурсом, матеріальною умовою життя і діяльності людей, основою для розміщення і розвитку всіх галузей народного господарства, головним засобом виробництва в сільському і лісовому господарствах. Тому ефективний розвиток економіки неможливий без організації раціонального використання й охорони землі. Важливу роль у цьому процесі відіграє землеустрій який дає змогу за допомогою системи правових, інженерно-технічних, економічних і юридичних заходів організувати екологічно й економічно доцільне використання земель, забезпечити ефективну організацію території та розміщення виробництва.

Перед суспільством стоїть складне завдання: організувати використання земель так, щоб, з одного боку, зупинити процеси деградації ґрунтів, відновити і поліпшити їх, а з другого, -- забезпечити підвищення ефективності виробництва за рахунок організації раціонального землеволодіння і землекористування. Воно може бути розв'язане тільки в ході землеустрою, головна мета якого полягає в організації раціонального використання і охорони землі, створенні сприятливого екологічного середовища, поліпшенні природних ландшафтів і реалізації земельного законодавства.

З метою раціонального використання та охорони земель, створення сприятливого екологічного середовища та поліпшення природних ландшафтів Земельним кодексом передбачається проведення землеустрою, моніторингу земель, державного земельного кадастру та економічного стимулювання.

Охорона земель спрямована на збереження родючості ґрунтів, підвищення продуктивності землі, використання земельних ресурсів у відповідності з їх цільовим призначенням, недопущення забруднення землі шкідливими речовинами та інше.

Охорона земель здійснюється на основі комплексного підходу до угідь як до складових природних утворень (екосистем) з урахуванням цілей і характеру їх використання, зональних і регіональних особливостей. Система раціонального використання земель повинна мати природоохоронний, ресурсозберігаючий, відтворювальний характер і передбачати збереження ґрунтів, обмеження негативного впливу на них, а також рослинний і тваринний світ, геологічні породи, водні джерела та інші компоненти навколишнього середовища.

Щоб установити господаря на землі для її правильного використання в Земельному кодексі прийнятому 25 жовтня 2001 року вказано, що земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Розпоряджаються землею відповідні ради, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх.

Власники землі і землекористувачі, в тому числі орендатори повинні здійснювати:

- раціональну організацію території;

- збереження і підвищення родючості ґрунтів, а також поліпшення інших корисних властивостей землі;

- захист земель від водної та вітрової ерозії, селів, підтоплення, заболочування, вторинного засолення, висушення, ущільнення, забруднення відходами виробництва, хімічними і радіоактивними речовинами та від інших процесів руйнування;

- захист від заростання сільськогосподарських угідь чагарниками і дрібноліссям, інших процесів погіршення культуртехнічного стану земель;

- рекультивацію порушених земель, заходи щодо підвищення їх родючості та поліпшення інших корисних властивостей землі;

- тимчасову консервацію деградованих сільськогосподарських угідь, якщо іншими способами неможливо відновити родючість ґрунтів.

Усі землі в межах території України за основним цільовим призначенням поділяються на дев'ять самостійних категорій:

1. Землі сільськогосподарського призначення

2. Землі житлової та громадської забудови

3. Землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення

4. Землі оздоровчого призначення

5. Землі рекреаційного призначення

6. Землі історико-культурного призначення

7. Землі лісового фонду

8. Землі водного фонду

9. Землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення

Землі сільськогосподарського призначення.

Землями сільськогосподарського призначення визначаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної інфраструктури або призначені для цих цілей.

Землі сільськогосподарського призначення складаються із сільськогосподарських та несільськогосподарських угідь. До сільськогосподарських угідь відносяться землі, які використовуються у якості основного засобу сільськогосподарського виробництва:

1) рілля, тобто землі, які регулярно розорюються з метою створення агротехнічних умов для вирощування на них сільськогосподарських культур;

2) багаторічні насадження - сільськогосподарські угіддя, на яких вирощуються плодові насадження деревного або кущового типу, що плодоносять протягом тривалого періоду (сади, виноградники, хмільники тощо);

3) сіножаті - сільськогосподарські угіддя, на яких вирощується трав'яниста рослинність, що використовується для відгодівлі худоби;

4) пасовища - сільськогосподарські угіддя, на яких вирощується трав'яниста рослинність з метою випасання худоби;

5) перелоги - сільськогосподарські угіддя, як правило, рілля, які тимчасово виведені з активного сільськогосподарського обробітку (розорювання) з метою природного відновлення родючості ґрунтів.

До земель сільськогосподарського призначення належать також землі, які використовуються в якості просторового базису для розміщення об'єктів, технологічно тісно пов'язаних з веденням сільськогосподарського виробництва (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісового фонду, землі під господарськими будівлями і дворами), а також деградовані землі, які тимчасово виведені із активного сільськогосподарського обробітку з метою виконання комплексу заходів щодо штучного відновлення родючості ґрунтів.

Землі житлової та громадської забудови.

До земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

Житловою забудовою вважається земельний масив (земельна ділянка), в межах якого розміщений житловий фонд. Житлова забудова -- це самостійний різновид забудови конкретної території. Законодавство розрізняє садибну та не садибну забудову. До садибної відноситься забудова (будинки садибного типу) розміщена на присадибних ділянках, які належать окремим громадянам.

Характерною ж рисою не садибної забудови є те, що об'єкти нерухомості розташовані на земельних ділянках, які не належать окремим громадянам.

Будинками та спорудами громадського призначення вважаються: будинки дитячих дошкільних закладів, будинки навчальних закладів, будинки та споруди для охорони здоров'я і відпочинку, будинки та споруди фізкультурно-оздоровчі та спортивні; будинки підприємств торгівлі та громадського харчування, будинки підприємств побутового обслуговування та ін.

До земель житлової та громадської забудови належать також землі, на яких розміщені інші об'єкти загального користування. Серед таких об'єктів чільне місце займають землі загального користування. Ці землі забезпечують загальні потреби жителів міст, селищ і сіл.

По-перше, частина цих земель використовується як шляхи сполучення і не закріплюється за конкретними суб'єктами в користування. На цих землях розміщуються площі, вулиці, дороги, провулки, набережні тощо.

По-друге, інша частина земель загального користування призначена для обслуговування культурно-побутових потреб населення. Ці землі слугують місцем розташування парків, лісопарків, садів, бульварів, пляжів, водойм та ін.

Використання земель загального користування здійснюється безплатно. Вони належать до комунальної власності і не можуть передаватись у приватну власність.

Землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.

Землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду. До цих земель включаються природні території та об'єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва).

Землі оздоровчого призначення.

До земель природно-оздоровчого призначення належать землі, що мають природні лікувальні властивості, які використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей.

Лікувально-оздоровчі властивості мають не самі землі, а тільки лікувально-оздоровча місцевість, тобто природна територія, що має мінеральні та термальні води, лікувальні грязі, озокерит, ропу лиманів та озер, кліматичні та інші природні умови, сприятливі для лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань. Вони мають особливо цінні та унікальні природні лікувальні ресурси, які рідко (не часто) зустрічаються на території України, мають обмежене поширення або невеликі запаси у родовищах та є особливо сприятливими і ефективними для використання з метою лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань. До загальнопоширених природних лікувальних ресурсів відносяться ресурси, які зустрічаються в різних регіонах України. Мають значні запаси та придатні для використання з метою лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань.

Землі рекреаційного призначення.

До земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів. До них належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів.

Землі рекреаційного призначення за своїм складом поділяються на:

а) призначені для короткочасного відпочинку населення;

б) призначені для довгочасного відпочинку населення.

Рекреаційні землі для короткочасного відпочинку визначаються на землях населених пунктів, приміських, міських лісів, зелених зон, лісопарків, ботанічних, дендрологічних, зоологічних садів, національних природних парків, які є легкодоступними для населення.

Рекреаційні землі для довгочасного відпочинку організуються за межами населених пунктів на значній відстані. На цих землях дозволяється розміщувати соціально-культурні, туристські, лікувально-оздоровчі та інші установи та об'єкти рекреаційного призначення.

Землі історико-культурного призначення.

До земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані: історико-культурні заповідники, музеї-заповідники, меморіальні парки і кладовища, могили, історичні або меморіальні садиби, будинки, споруди і пам'ятні місця, пов'язані з історичними подіями; городища, кургани, давні поховання, пам'ятні скульптури, поля давніх битв, залишки фортець, військових таборів, поселень і стоянок; архітектурні ансамблі і комплекси, історичні центри, квартали, площі, залишки стародавнього планування і забудови міст та інших населених пунктів, споруди цивільної, промислової, військової, культової архітектури, народного зодчества, садово-паркові комплекси, фонова забудова.

Землі лісового фонду.

До земель лісового фонду належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Землі водного фонду.

До земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення до них; береговими смугами водних шляхів. Для створення сприятливого режиму водних об'єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.

Землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Землями промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення визначаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності.

До земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під'їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд.

До земель транспорту належать землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об'єктів транспорту.

До земель зв'язку належать земельні ділянки, надані під повітряні і кабельні телефонно-телеграфні лінії та супутникові засоби зв'язку.

Землями енергетичної системи визначаються землі, надані під електрогенеруючі об'єкти (атомні, теплові, гідроелектростанції та інші), під об'єкти транспортування електроенергії до користувача.

Землями оборони визначаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Земельний фонд України, тобто вся територія в межах її кордонів, станом на 01.01.2004 року (за даними Держкомзему України) становив 60 354,8 тис. га (табл. 1.).

Таблиця 1. Земельний фонд України станом на 01.01.2004 р.

За останні 15 років земельної реформи в Україні відбуваються перетворення в сільськогосподарському землекористуванні. Істотно змінились правові й організаційно-територіальні форми землекористування, особливо в сільському господарстві, форми власності на землю та інші засоби виробництва, земельні відносини в усіх галузях економіки, ефективність використання земельних та інших ресурсів.

Із проведенням земельної реформи в Україні, яка є складовою частиною економічної реформи, значно змінились завдання, зміст і порядок проведення землеустрою.

З реформуванням земельних відносин, при переході до ринку, з'явилися нові види землевпорядних дій: виявлення земель, які не використовуються, нераціонально чи неефективно використовуються; формування земель запасу; перерозподіл земель між різними формами власності, оренда. Суттєво змінився зміст землевпорядних робіт із посиленням правових, екологічних, економічних, технологічних та інших обмежень у використанні земель.

Відповідно до Земельного кодексу України прийнято Закон України „Про землеустрій”. Основна мета його -- забезпечення раціонального використання та охорони земель, створення сприятливого екологічного середовища і поліпшення природних ландшафтів. У ньому визначаються соціально-економічні та екологічні заходи, спрямовані на регулювання земельних відносин і раціональну організацію території адміністративно-територіальних утворень, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин та розвитку продуктивних сил.

Завдання Закону -- визначення і врегулювання правових, екологічних, соціальних та організаційних засад при здійсненні землевпорядної діяльності й спрямування його на забезпечення раціонального, економічно збалансованого використання земель, створення сприятливого, екологічно безпечного довкілля і поліпшення ландшафтів.

Землеустрій - це сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональної організації території адміністративно-територіальних утворень, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.

Землеустрій виконує важливі функції організації раціонального використання земельних ресурсів, їх охорони та захисту ґрунтів, безвідносно до цільового призначення земель. Він є однією із функцій державного управління в сфері землекористування і поширюється на землі всіх форм власності.

Розрізняють такі види землеустрою: прогнозне, передпроектне, територіальне, внутрішньогосподарське.

До прогнозних і передпроектних землевпорядних дій відносяться: розробка схем використання і охорони земельних ресурсів, в т. ч. протиерозійних і інших ґрунтозахисних засобів; розробка схем землеустрою областей і окремих регіонів; розробка прогнозів, регіональних програм використання і охорони земель; обґрунтування розміщення, встановлення і зміни меж територій з особливим природоохоронним, рекреаційним і заповідним режимами.

Територіальний землеустрій, дозволяє визначити цільове призначення земель, здійснювати міжгалузевий і внутрішньогалузевий розподіл (перерозподіл) земельного фонду між конкретними суб'єктами.

Внутрішньогосподарський землеустрій проводиться в рамках конкретних сільськогосподарських підприємств і полягає в раціональному розміщенні виробничих одиниць і господарських центрів, внутрішніх доріг, організації угідь і сівозмін, природоохоронних зон, економічно оптимальному устрою території, садів, виноградників, ягідників, кормових угідь.

Мета землеустрою полягає в забезпеченні раціонального використання та охорони земель, створенні сприятливого екологічного середовища та поліпшені природних ландшафтів.

Основними завданнями землеустрою є:

а) реалізація державної політики щодо використання та охорони земель, здійснення земельної реформи, вдосконалення земельних відносин, наукове обґрунтування розподілу земель за цільовим призначенням з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів, формування раціональної системи землеволодіння i землекористування, створення екологічно сталих агроландшафтів тощо;

б) надання інформації для правового, економічного, екологічного i містобудівного механізмів регулювання земельних відносин на національному, регіональному, локальному i господарському рівнях шляхом встановлення особливого режиму та умов використання й охорони земель;

в) встановлення і закріплення на місцевості меж адміністративно-територіальних утворень, територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, меж земельних ділянок власників і землекористувачів;

г) прогнозування, планування і організація раціонального використання та охорони земель на національному, регіональному, локальному і господарському рівнях;

ґ) організація території сільськогосподарських підприємств, установ і організацій з метою створення просторових умов для еколого-економічної оптимізації використання та охорони земель сільськогосподарського призначення, впровадження прогресивних форм організації управління землекористуванням, удосконалення структури і розміщення земельних угідь, посівних площ, системи сівозміни, сінокосо- і пасовищезміни;

д) розробка і здійснення системи заходів із землеустрою для збереження природних ландшафтів, відновлення та підвищення родючості ґрунтів, рекультивації порушених земель і землювання малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, висушення, зсувів, вторинного засолення, закислення, заболочення, ущільнення, забруднення промисловими відходами та хімічними речовинами тощо, консервації деградованих і малопродуктивних земель, запобігання іншим негативним явищам;

є) організація території підприємств, установ і організацій з метою створення умов сталого землекористування та встановлення обмежень і обтяжень (земельних сервітутів) у використанні та охороні земель несільськогосподарського призначення;

є) отримання інформації щодо кількості та якості земель, їхнього стану та інших даних, необхідних для ведення державного земельного кадастру, моніторингу земель, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.

Землеустрій базується на таких принципах:

а) дотримання законності;

б) забезпечення науково обґрунтованого розподілу земельних ресурсів між галузями економіки з метою раціонального розміщення продуктивних сил, комплексного економічного і соціального розвитку регіонів, формування сприятливого навколишнього природного середовища;

в) організації використання та охорони земель із врахуванням конкретних зональних умов, узгодженості екологічних, економічних і соціальних інтересів суспільства, які забезпечують високу економічну і соціальну ефективність виробництва, екологічну збалансованість і стабільність довкілля та агроландшафтів;

г) створення умов для реалізації органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами їхніх конституційних прав на землю;

ґ) забезпечення пріоритету сільськогосподарського землеволодіння і землекористування;

д) забезпечення пріоритету вимог екологічної безпеки, охорони земельних ресурсів і відтворення родючості ґрунтів, продуктивності земель сільськогосподарського призначення, встановлення режиму природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

В умовах ринкової економіки значно зростає роль правової сторони землеустрою, що закріплює право володіння, користування і розпорядження землею, яке виступає у всіх країнах як гарантоване законодавством право індивідуальної приватної власності на землю. Однак це право ні в якому випадку не дає її власникові необмеженого права розпоряджатись землею. Такі обмеження здійснюються проведенням землеустрою.

Ефективне використання землі і підвищення родючості ґрунтів являється одною із важливих загальнодержавних проблем, які відносяться не тільки до тих землеволодінь і землекористувань, котрі займаються сільськогосподарським виробництвом, але і до всіх інших землекористувачів, використовуючи землю в інших галузях народного господарства.

В процесі землеустрою, який є головним ланцюгом в системі організації раціонального використання земель, здійснюються заходи по утворенню, переустрою і вдосконаленню землекористувань різних підприємств і організацій, а також по внутрігосподарському устрою їх сільськогосподарських угідь, створенню необхідної територіальної основи для успішної діяльності землекористувачів і раціональному використанню наданих їм земель у відповідності з їх цільовим призначенням.

Роль землеустрою як системи державних заходів по раціональному і ефективному використанню земель в наш час зростає, тому що земля - головний засіб сільськогосподарського виробництва. В зв'язку з цим, при розвитку всіх галузей народного господарства земля стає все більш дефіцитним природним ресурсом. Площа ріллі на одного мешканця з кожним роком скорочується, а резерви освоєння нових земель практично вичерпані. З цього приводу і виникають питання охорони земель.

Землеустрій здійснюється державними землевпорядними організаціями за рахунок коштів державного, республіканського і місцевих бюджетів.

Розробка землевпорядних проектів, пов'язаних з охороною земель може проводитись з ініціативи власників земель і землекористувачів за їх рахунок державними та іншими землевпорядними організаціями.

Землевпорядні дії здійснюють в установленому законом порядку, який передбачає підготовчі роботи, складання, розгляд і затвердження проекту, перенесення його в натуру, оформлення і видачу документів, авторський нагляд. Головне місце належить складанню проектів землеустрою.

Складність і різноманітність питань, які розв'язують при складанні проектів землеустрою, створили передумови для розроблення теоретичних основ землевпорядного проектування, методів і технологій проектування, і отже, сформували предмет навчальної дисципліни «Землевпорядне проектування».

Землевпорядне проектування -- це наукова дисципліна, яка вивчає методи проектування і закономірності функціонування землі як головного засобу виробництва в сільському та лісовому господарствах, просторового базису і природного ресурсу для найповнішого, науково обґрунтованого, раціонального і ефективного використання земель.

Проектування територій адміністративно-територіальних утворень, землеволодінь і землекористувань -- це формування їхніх меж і організація території новостворюваних утворень або землеволодінь і землекористувань чи вдосконалення (ліквідація недоліків) існуючих.

Мета проектування -- розробити документи і пропозиції до них, які необхідні для організації і виконання всіх робіт, пов'язаних зі створенням нових або вдосконаленням існуючих адміністративно-територіальних утворень, землеволодінь і землекористувань.

Як відомо, суспільне виробництво перебуває в стані постійного розвитку. Від змін історичних умов залежить зміст землеустрою, який є складовою виробництва. Залежно від того, як розвиваються продуктивні сили, змінюються знаряддя праці та способи суспільного впливу на родючість ґрунтів, змінюється і устрій землі, яку використовують у процесі виробництва. В історичному розвитку кожен суспільний спосіб виробництва, створюючи властиву йому форму земельної власності, сам визначав відповідні цій формі власності на землю зміст землеустрою, а отже, методи землевпорядного проектування.

З появою поняття «землеустрій», яке охоплювало не тільки межування землевимірювання, а й взагалі всі роботи, пов'язані з наведенням порядку на землі та організацією території, вчені, які вивчали цю сферу знань, зіткнулися з необхідністю точнішого визначення меж землеволодінь і земельних угідь та умов їх використання. Так з'явилися перші проекти землеустрою і методи їх складання.

У зв'язку з необхідністю вдосконалення державного управління земельними ресурсами постало питання теоретичного і практичного відпрацювання і обґрунтування змісту і методів розроблення загальнодержавних і регіональних програм, схем землеустрою адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою територій і землеволодінь та землекористувань.

Організація території в процесі землевпорядного проектування (процес і результат) -- це раціональне просторове поєднання функціональних земельно-територіальних елементів (виробництва, розселення, природокористування), які об'єднуються структурами управління з метою створення і підтримання повноцінного середовища проживання людини та виробництва.

Об'єктами землевпорядного проектування організації території є просторові соціально-економічні та екологічна системи різних ієрархічних рівнів:

1. Країна в цілому (загальнодержавний рівень).

2. Автономна Республіка Крим, область або група районів (регіональний рівень).

3.Міські та сільські поселення, сільські та селищні ради, землеволодіння та землекористування (місцевий рівень).

Дисципліна «Землевпорядне проектування», спираючись на об'єктивні економічні закони, систему соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на реалізацію положень земельного законодавства, розробляє методологію і методику ефективного і раціонального використання та охорони земель на різних категоріях, видах і типах землекористування, адміністративно-територіальних утворень, по регіонах і країні в цілому. Вона розглядає закономірності і конкретні методичні рекомендації щодо розроблення і обґрунтування проектних рішень зі створення і вдосконалення організації території адміністративно-територіальних утворень, землеволодінь і землекористувань, територіальної організації сільськогосподарського та інших виробництв відповідно до умов різних регіонів країни і форм власності на землю.

Мета курсу полягає у вивченні закономірностей організації використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва, прискорення темпів зростання продуктивності праці на основі досягнень науково-технічного прогресу і раціонального використання землі, трудових і фінансових ресурсів; методів і технологій моделювання сталого землекористування; професійній і екологічній підготовці інженерів-землевпорядників.

У результаті вивчення дисципліни студент має: освоїти методику техніко-економічного обґрунтування, формування та організації території адміністративно-територіальних утворень, землеволодінь і землекористувань, складання схем і проектів землеустрою; оволодіти методами наукових досліджень, різними способами організації території та формування правового режиму землекористування, створення сприятливого середовища і поліпшення природних ландшафтів, розроблення системи заходів щодо збереження, відновлення і підвищення родючості ґрунтів, попередження деградації земель від негативних явищ.

Землевпорядне проектування тісно пов'язано з іншими навчальними дисциплінами (мал. 1.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Малюнок 1. Зв'язок землевпорядне проектування з іншими навчальними дисциплінами

Розділ 1. Теоретичні основи землевпорядного проектування

1. Методологічні основи землевпорядного проектування

1.1 Поняття і сутність землевпорядного проектування

Планування землекористування -- це процес прийняття рішень з метою визначення сталої, соціально і екологічно орієнтованої, суспільно бажаної і економічно доцільної форми використання земель.

Планування землекористування спрямоване на певну площу чи простір, а предметом розгляду є форма землекористування в її суспільному контексті.

У Земельному кодексі України планування використання земель виділено в окрему сферу і охоплює:

- загальнодержавні програми використання та охорони земель;

- регіональні програми використання та охорони земель;

- природно-сільськогосподарське районування земель;

- зонування земель.

Одночасно ст. 184 Земельного кодексу України визначає, що розроблення загальнодержавної і регіональних програм використання та охорони земель входить у зміст землеустрою, а отже, є предметом землевпорядного проектування.

Планування землекористування є складовою загальнодержавної системи планування. Водночас у зарубіжній практиці планування використання земель і землевпорядне проектування тісно взаємопов'язані і в окремих функціях переплітаються.

Планування -- функція, що розв'язує проблеми обмежень у використанні земель через урахування обмежених ресурсів суспільства.

Планування землекористування -- планування використання землі впродовж довгих періодів таким чином, щоб воно якнайкраще відповідало цілям проектів і побажанням місцевого населення та зберігало природні ресурси.

Планування землекористування -- це оцінювання стану використання землі й альтернативних моделей землекористування та інших природних, соціальних і економічних умов з метою вибору і освоєння видів та типів землекористування, напрямів та діяльності, які є найкращими для досягнення поставлених завдань.

Державне планування використання та охорони земель в Україні є об'єктивною необхідністю. Воно зумовлене низкою соціально-економічних чинників і насамперед особливою роллю землі в економічній системі економіки держави.

Завдання планування щодо використання та охорони земель полягає у забезпеченні оптимального розподілу земель між галузями виробництва і для інших народногосподарських потреб, а також у максимальному збереженні земель сільськогосподарського призначення, особливо найцінніших сільськогосподарських угідь. Це пов'язано також із залученням до сільськогосподарського обігу не використовуваних земель і постійним підвищенням їх родючості, здійсненням протиерозійних і протисельових заходів, створенням умов для широкої рекультивації земель і всебічної охорони їх від забруднення та засмічення. Для вирішення цих завдань розробляють загальнодержавні та регіональні програми використання та охорони земель.

Землевпорядне проектування -- це процес пошуку оптимальних рішень організації використання земель, формування правового режиму землекористування та інформації для прийняття управлінських рішень.

На землекористування мають певний вплив історичні передумови -- політика, технології господарювання, стан суспільства та економіки.

Зарубіжні вчені Р. Бурнел і В. Дірк запропонували чотири функції планування землекористування, які у кожному випадку передбачають необхідність подолати ринкову неефективність чи несправедливість:

1) припинити ті використання, які несумісні з існуючими;

2) досягнути більшої ефективності у використанні земельних ресурсів певної території;

3) зменшити або унеможливити певні ризики;

4) зберегти або захистити цінні елементи довкілля.

Деусон подає три мезошкали і макрошкали завдань планування землекористування:

а) контролювати цілісність розподілу землі серед імовірних використань;

б) досягти певних рівнів виробництва (особливо у сільському господарстві);

в) контролювати змішане використання, щоб забезпечити безпечне та приємне довкілля.

Для обґрунтування необхідності проектування землекористування можна навести велику кількість аргументів. Наприклад, зарубіжний вчений Д. Стівен вказує на такі головні збитки внаслідок безпланового використання територій:

- нераціональне використання земель сільським господарством;

- існування землекористування, що призводить до деградації ґрунтів;

- позапланове вирубування лісу без забезпечення лісовідновлення;

- перевикористання водних ресурсів.

Інший зарубіжний вчений Дудал бачить основний обов'язок проектування землекористування у забезпеченні людства продуктами харчування. Дослідження FАО стосовно майбутніх світових ресурсів продуктів харчування дали такі висновки:

1. У цілому світ має в своєму розпорядженні достатньо землі для постачання продуктами сучасного і майбутнього населення планети.

2. Земельні ресурси нерівномірно розподілені як у межах країн, так і між ними.

3. У країнах, які розвиваються, витрати на виробництво є великими, потрібно обов'язково враховувати проблемність самозабезпечення цих країн.

4. Беручи до уваги деградацію земель, особливо ґрунтів як ресурсу, потрібно дбайливо його охороняти.

5. Існують території, земельні ресурси яких не готові нині забезпечувати проживання населення.

Отже, необхідність ефективнішого землевпорядного проектування як засобу пошуку землекористування значною мірою зумовлена потребою визначення конкретних варіантів використання землі з урахуванням інтересів сучасного та майбутніх поколінь. Землевпорядне проектування здійснюється на конкретних територіях і формує реальні типи землекористування.

Для того щоб визначити місце землевпорядного проектування в системі землеустрою, потрібно враховувати такі обставини.

По-перше, землеустрій споконвіку означав наведення порядку на землі. Земля може бути влаштована щонайкраще тільки тоді, коли всі рішення будуть продуманими, всебічно обґрунтованими, випливатимуть із чіткої програми дій і враховуватимуть конкретні природноекономічні умови.

Організація землі як природного тіла, головного засобу виробництва в сільському господарстві й об'єкта майнових відносин передбачає вирішення багатьох проблем з ґрунтознавства, біології, агрономії, технології, економіки, організації виробництва, меліорації, дорожньої справи, планування, будівництва тощо. Відповідні знання можна акумулювати, сконцентрувати і застосувати при землеустрої тільки в разі використання цілісного проекту, що реалізує задум проектувальника, враховує всі необхідні умови і вимоги. Отже, землевпорядне проектування -- основна і невід'ємна частина землеустрою, без якої неможливо організувати раціональне використання й охорону земель.

По-друге, завдання землеустрою, пов'язані з організацією раціонального використання й охорони земель, регулюванням землеволодіння і землекористування, можуть бути вирішені тільки на основі проектів землеустрою або з використанням даних, які містяться в них. Наприклад, для того щоб сформувати раціональну систему землеволодіння і землекористування, потрібно провести реорганізацію території, утворити нові й упорядкувати земельні масиви існуючих сільськогосподарських та інших підприємств, усунути недоліки землекористування (черезсмужжя, далекоземелля, уклинювання, вкраплювання тощо), здійснити відведення земель. Цього досягають за допомогою проектів територіального устрою.

Для створення просторових умов, що забезпечують раціональне функціонування сільськогосподарських підприємств, упровадження прогресивних форм організації виробництва і праці, удосконалення складу й розміщення угідь і сівозмін потрібно розробити проект внутрішньогосподарського землеустрою. Тому землевпорядне проектування -- це головний засіб (спосіб) вирішення землевпорядних завдань.

По-третє, землеустрій в Україні регламентується чинним земельним законодавством і охоплює визначені землевпорядні дії.

Велику частину землевпорядних дій здійснюють або розробленням проектів землеустрою безпосередньо (міжгосподарський і внутрішньогосподарський землеустрій), або методами землевпорядного проектування (складання схем землеустрою районів, регіону).

Крім того, низка землевпорядних напрацювань у вигляді спеціальних техніко-економічних обґрунтувань (ТЕО) і розрахунків (ТЕР), інших схем і програм місцевого рівня, що складаються землевпорядними організаціями, є передпроектними документами, матеріали яких використовують при наступній підготовці проектів землеустрою. Тому можна вважати, що землевпорядне проектування розкриває основний зміст землеустрою.

Водночас сам землеустрій, його мета, завдання і зміст впливають на землевпорядне проектування. Оскільки землеустрій має об'єктивний характер, його зміст не є незмінним; згодом на перший план висуваються нові цілі і завдання. У результаті цього склад і зміст проектів землеустрою також змінюються.

Складання проекту, його розгляд, узгодження, затвердження і виконання є найважливішим у землевпорядному процесі як за значущістю, так і за трудомісткістю. Отже, землевпорядне проектування -- основна стадія землевпорядного процесу.

Землевпорядне проектування можна вивчати також як особливий вид трудової діяльності, що має свої правила, методи і технологію.

Отже, землевпорядне проектування -- це особлива, значна і головна сфери наукової і практичної землевпорядної діяльності.

Землевпорядне проектування як галузь наукового знання (наукова дисципліна) -- це вчення про види і форми землеустрою, його правовий режим, закономірності організації території і засобів виробництва, які нерозривно пов'язані із землею. Як сфера практичної діяльності -- це система знань про методи і способи складання, обґрунтування і здійснення проектів землеустрою.

1.2 Мета і функції землевпорядного проектування

Основною метою землевпорядного проектування є прагнення досягнути загальносуспільного чи громадського інтересу та спланувати землекористування так, щоб урахувати інтереси суспільства, окремих груп чи осіб щодо земельних інтересів та гарантувати безпеку і загальний добробут громадян.

Проектування землекористування охоплює такі аспекти:

1. Економічна ефективність. Рішення щодо моделей чи типів землекористування мають прийматися на економічно обґрунтованих рішеннях.

2. Соціальна узгодженість та справедливість. Вплив заходів проектів землеустрою на окремі соціальні верстви чи групи інтересів має ретельно враховуватися. Вигоди повинні бути не однобокими, а корисними суспільству в цілому.

3. Особиста та суспільна прийнятність. Заходи з організації використання землі мають бути суспільно прийнятні.

4. Забезпечення функції невиснажливого використання природних ресурсів. Екологічний аспект у землекористуванні є головною передумовою землевпорядного проектування, нанесення шкоди навколишньому природному середовищу повинно мінімізуватися, а також мають передбачатися заходи щодо ліквідації спричиненої шкоди.

5. Гнучкість. Стратегія використання земель та стратегії трансформування системи землекористування повинні передбачати можливість його пристосування до нових проблем, що виникають.

Отже, метою землевпорядного проектування є досягнення сталого розвитку територій, економічно обґрунтованих форм використання землі і простору, узгоджених з довкіллям і суспільними інтересами.