Квартали на виноградниках проектують на рівнинних ділянках площею 25-50 га і більше. Вони повинні бути однорідними по складу ґрунту, умов зволоження і включать схили однієї або близьких експозицій і крутизни. Якщо місцевість дозволяє то квартал проектують прямокутної форми.

Довжина кварталу встановлюється 600-1000 м, на схилах з різними експозиціями вона може бути зменшена до 200-300 м.

Ширина кварталів на рівнинних ділянках рекомендується 400-500 м. на схилах ширину кварталу значно зменшують, щоб швидкість поверхневого стоку не перевищувала критичну, при якій розпочинається ерозія ґрунту. Наприклад , рекомендуєма ширину кварталів в залежності від крутизни схилів: 3-5° - 250-350 м, 5-8° -150-250 м, 8-10° -120-180 м, 10-12°- 40-80-150 м, 12-25°- будуються тераси.

З метою зручності для робіт в рядах квартали виноградників поперек рядів ділять на клітки між клітковими шляхами. Ширину кліток при ручному зборі врожаю приймають 100 м при використанні транспортних засобів для вивозу продукції з міжряддя ширина клітки може бути збільшена.

Для підвищення врожайності насаджень їх закріплюють за бригадами. Розміри бригад по площ рекомендують: в степових районах - 120-150 га або 200-250 га молодих насаджень; в передгірних районах - 100-120 га; в гірських - 80-100 га.

Шляхи у виноградниках підрозділяються на магістральні, міжквартальні і міжклітинні. Проїзна частина магістрального шляху розраховується на двосторонній рух транспорту, її встановлюють шириною 6-7 м, а загальна ширина дороги з обочинами дорівнює 8-10 м. Міжквартальні шляхи, розміщенні по коротким сторонам кварталів і які використовуються для розвороту тракторних агрегатів, проектують шириною 8 м. міжклітинні шляхи розраховані на рух трактору в одному напрямку, в зв'язку з цим ширину їх встановлюють 4-5 м.

Захисні лісосмуги, так як і в садах, проектують як по зовнішній стороні масиву, так і по межам кварталів. Вони призначені головним чином для захисту ґрунтів від водної ерозії. В багатьох випадках необхідно розміщувати вітроломні лісосмуги. Ширина цих лісосмуг складає 5-11 м. відстань між захисною смугою і найближчим рядом насаджень дорівнює 7-11 м. стокорегулюючі смуги у виноградниках проектують тільки поперек схилів. Їх розміщують вздовж довгих сторін кварталів, вище по рельєфу у відношенні міжквартальних шляхів, шириною 7,58-11 м. на ерозійно небезпечних схилах крутизною 5-8° і більше через 150-200 м розмішують усередині кварталів додаткові стокорегулюючі смуги шириною 4-7 м.

Підсобні господарські центри (бригадні стани) розміщують в центрі бригадного масиву біля основних доріг, поблизу водного джерела. З метою скорочення витрат на побудову можливо передбачити один бригадний стан в 0,3-0,5 га на дві суміжні бригади.

9.4 Організація території ягіднику

Устрій території ягідних насаджень включає такі ж елементи, що і устрій садів, а також розміщення полів суничних сівозмін.

При підборі порід кущових ягідників враховують їх тривалість дозрівання і цінність. Значну удільну вагу займають різні сорти смородини і малини. Ділянки під окремі породи і сорти розміщують так, щоб забезпечити їх перехресне обпилення.

Особливості розміщення кварталів при устрої території ягідників - їх порівняно невелика площа - 3-6 га. Створювати квартали меншої площі недоцільно, в зв'язку з тим що знижується продуктивність тракторних агрегатів; збільшувати площу не рекомендується із-за різкого падіння ефекту садозахисних насаджень.

Найкраща конфігурація кварталів - прямокутна. Якщо позволяють умови, сторони кварталів можуть бути 150Ч200 м, 200Ч200, 200Ч250 і 200Ч300м..

Поперек рядів насаджень через кожні 50-100м проектують допоміжні шляхи шириною 3-4м. Якщо немає природного захисту ягідника від вітрів то довкола його проектують лісосмугу.

10. Особливості землеустрою новостворених сільськогосподарських підприємств при різних формах власності

10.1 Створення та діяльність фермерських господарств

Створення та діяльність фермерських господарств регулюється Законом "Про фермерське господарство", Земельним кодексом , Законом "підприємництво в Україні", Законом "Про колективне сільськогосподарське підприємництво" та деякими іншими правовими актами.

Фермерське господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією.

Членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 16-річного віку, та інші родичі, які об'єдналися для роботи в цьому господарстві.

Членами фермерського господарства не можуть бути особи, в тому числі родичі, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою). Фермерське господарство може бути створено однією особою.

Головою фермерського господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником.

При створенні одним із членів сім'ї фермерського господарства інші члени сім'ї та родичі самостійно приймають рішення про участь в його діяльності. Інтереси фермерського господарства перед підприємствами, установами та організаціями, окремими громадянами представляє голова господарства. На ім'я голови фермерського господарства видається відповідно Державний акт на право приватної власності на землю, Державний акт на право постійного користування землею. З ним укладається договір на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди. Складаються також інші документи відповідно до законодавства України.

Голова фермерського господарства може доручати виконувати свої обов'язки і використовувати права голови одному з членів господарства.

Фермерське господарство має своє найменування, печатку і штамп.

10.2 Місце фермерського господарства в народногосподарському комплексі

Фермерське господарство в системі народногосподарського комплексу є рівноправною формою ведення господарства поряд з державними, колективними, орендними та іншими підприємствами і організаціями, господарськими товариствами.

Виробничо-економічні відносини фермерського господарства з державними, колективними, орендними та іншими підприємствами і організаціями, господарськими товариствами, окремими громадянами будуються на основі договорів. Розрахункові операції проводяться як на безготівковій основі, так і готівкою.

Держава гарантує дотримання і захист майнових та інших прав і законних інтересів фермерського господарства, створює пільгові умови для кредитування, оподаткування, страхування, матеріально-технічного постачання на період трирічного становлення фермерського господарства.

Втручання в господарську або іншу діяльність фермерського господарства з боку державних чи інших органів, а також посадових осіб не допускається.

Фермерське господарство має право бути засновником або членом асоціацій, консорціумів, корпорацій, акціонерних товариств, інших об'єднань, кооперативів, спільних підприємств по виробництву, переробці та реалізації сільськогосподарської продукції, що обслуговують агропромисловий комплекс, а також несільськогосподарських підприємств і організацій, в тому числі з участю іноземних партнерів, брати участь у створенні або бути членом комерційних банків.

10.3 Право на створення фермерського господарства та умови надання земельних ділянок

Право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку, виявив таке бажання, має документи, що підтверджують його здатність займатися сільським господарством, та пройшов конкурсний відбір.

Першочергове право на створення фермерського господарства надається громадянам, які проживають в сільській місцевості і мають необхідну кваліфікацію або досвід роботи в сільському господарстві.

Конкурсний відбір бажаючих створити фермерське господарство проводить районна (міська) конкурсна комісія, склад якої формує районна державна адміністрація (виконавчий орган місцевого самоврядування) і затверджує голова районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, ради.

До складу комісії включаються представники районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, ради, управління сільського господарства та відділу земельних ресурсів місцевої державної адміністрації, асоціації фермерів, сільської, селищної ради, на території якої передбачається відведення земельної ділянки для створення фермерського господарства, та інших заінтересованих державних і громадських організацій.

Земельні ділянки громадянам України для ведення фермерського господарства передаються у приватну власність і надаються в користування, в тому числі на умовах оренди.

Безплатно земельні ділянки передаються у приватну власність громадян для ведення фермерського господарства у межах середньої земельної частки, що обчислюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Передача громадянам безплатно у приватну власність земельних ділянок для ведення фермерського господарства провадиться один раз, про що радою, яка передала земельну ділянку, робиться відмітка в паспорті або документі, який його замінює.

За плату передаються у приватну власність громадян для ведення фермерського господарства земельні ділянки, розмір яких перевищує середню земельну частку.

Власники земельних ділянок, переданих їм радою, не вправі протягом шести років з часу набуття права власності продавати або іншим способом відчужувати належну їм земельну ділянку, крім переходу її у спадщину або раді на тих же умовах, на яких вона була їм передана. У разі наявності поважних причин суд за заявою власника може скоротити зазначений термін.

Земельні ділянки виділяються, як правило, єдиним масивом з розташованими на ньому водними джерелами та лісовими угіддями, по можливості наближеними до існуючих доріг, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури.

Землі лісового і водного фондів, що входять до складу угідь фермерських господарств, не можуть передаватися у приватну власність господарств, за винятком невеликих (до 5 гектарів) ділянок лісів і невеликих (до 3 гектарів) ділянок водойм і боліт.

10.4 Порядок надання земельних ділянок для ведення фермерського господарства

Громадяни, які виявили бажання вести фермерське господарство (включаючи тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування, в тому числі в оренду, подають до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради за місцем розташування земельної ділянки заяву, підписану головою створюваного фермерського господарства.

У заяві зазначаються: бажані розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства, документально підтверджується їх досвід роботи в сільському господарстві та наявність кваліфікації або спеціальної підготовки, обґрунтування щодо розмірів земельної ділянки і перспектив діяльності фермерського господарства.

Заяву громадянина про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування за погодженням з сільською, селищною радою розглядає у місячний термін районна (міська) конкурсна комісія та районна, міська, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, рада, і в разі проходження конкурсного відбору та згоди відповідна рада замовляє за рахунок Українського державного фонду підтримки фермерських господарств державній землевпорядній організації проект відведення ділянки, який розробляється в першочерговому порядку.

Проект відведення земельної ділянки погоджується із власником землі або землекористувачем відповідно районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами та органом архітектури.

Рішення щодо передачі і надання земельних ділянок громадянам для ведення фермерського господарства відповідні ради приймають на найближчій сесії.

У разі відмови районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, ради у передачі або наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства це питання вирішується судом.

Рішення суду про задоволення позову є підставою для відведення ділянки в натурі (на місцевості), видачі документа, що посвідчує право власності або користування землею, а також для укладення договору на оренду.

Відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) провадиться після збирання врожаю на цій ділянці.

Для створення раціональних за розмірами фермерських господарств громадяни України, які ведуть таке господарство, можуть додатково орендувати земельні ділянки для виробничих цілей.

Розмір земельної ділянки, що надається в оренду, обумовлюється договором оренди.

10.5 Особливості надання земельних ділянок членам колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, які виявили бажання вести фермерське господарство

Члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, які побажали вести фермерське господарство, мають право безперешкодного виходу з них. За рішенням районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, ради їм передаються безплатно у приватну власність земельні ділянки в межах середньої земельної частки, що вилучається із земель зазначених підприємств, кооперативів, акціонерних товариств, та, крім того, передаються у приватну власність за плату і надаються у користування земельні ділянки із земель запасу.

Розмір земельної ділянки, що передається безплатно у приватну власність члену колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, визначається на рівні середньої земельної частки.

Кадастрова оцінка земельної ділянки, що вилучається, повинна бути, як правило, на рівні середньої по господарству. У разі надання земельних ділянок для ведення фермерського господарства з оцінкою нижче від середньої кадастрової по господарству встановлюються пільги.

10.6 Реєстрація фермерського господарства

Після одержання Державного акта на право приватної власності на землю або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, фермерське господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у раді, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку.

Для державної реєстрації фермерського господарства до відповідної ради подається заява, статут, якщо це необхідно для створюваної організаційної форми підприємництва, список осіб, які виявили бажання створити його (із зазначенням прізвища, імені та по батькові голови), і документ про внесення плати за державну реєстрацію.

За державну реєстрацію справляється плата, розмір якої встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації фермерське господарство набуває статусу юридичної особи, одержує печатку із своїм найменуванням і адресою, відкриває поточні та вкладні (депозитні) рахунки в установах банку і вступає у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнається державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону.

Сільська, селищна, міська рада заносить до спеціальної погосподарської книги дані про склад господарства, передану у власність та надану у користування господарству земельну ділянку.

10.7 Плата фермерських господарств за землю

З фермерських господарств плата за землю справляється щорічно у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від якості і місцеположення земельної ділянки виходячи з кадастрової оцінки земель. Розмір орендної плати встановлюється за згодою сторін у договорі оренди.

Порядок оподаткування і середні ставки земельного податку та граничні розміри орендної плати за землю встановлюються Верховною Радою України.

Новостворені фермерські господарства звільняються від плати за землю протягом трьох років з часу передачі земельної ділянки у їх власність або надання у користування. На них поширюються й інші пільги, встановлені чинним законодавством.

10.8 Обов'язки фермерського господарства як власника земельної ділянки і землекористувача

Фермерське господарство зобов'язане:

1) забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та відповідно до умов її надання;

2) ефективно використовувати землю відповідно до проекту внутрігосподарського землеустрою, підвищувати її родючість, застосовувати природоохоронні технології виробництва, не допускати погіршення екологічної обстановки на території в результаті своєї господарської діяльності;

3) здійснювати комплекс заходів щодо охорони земель, передбачених Земельним кодексом України;

4) своєчасно вносити земельний податок або орендну плату за землю;

5) не порушувати права власників інших земельних ділянок і землекористувачів, у тому числі орендарів;

6) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем;

7) дотримувати режиму санітарних зон і територій, що особливо охороняються;

8) дотримувати правил добросусідства:

- дозволяти власникам і користувачам земельних ділянок прохід (проїзд) до доріг загального користування, а також для спорудження або ремонту межових знаків і споруд;

- не чинити перешкод у проведенні робіт для державних потреб, а також для спорудження необхідних комунікацій до суміжних земельних ділянок;

- вживати заходів до недопущення можливості стоку дощових і стічних вод, проникнення отрутохімікатів і мінеральних добрив на суміжну земельну ділянку.

10.9 Право громадян, які ведуть фермерське господарство, на будівництво жилих, виробничих, культурно-побутових та інших будівель і споруд

Громадяни, які ведуть фермерське господарство, мають право зводити житлові, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди на відведеній їм у власність і користування земельній ділянці за погодженням з сільською, селищною, міською радою. Зведення на орендованій земельній ділянці приміщень виробничого і невиробничого призначення, у тому числі житла, орендарі погоджують також з орендодавцем.

10.10 Власність осіб, які ведуть фермерське господарство

У власності осіб, які ведуть фермерське господарство, можуть бути земля, жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, птиця, бджолосім'ї, посіви та посадки сільськогосподарських культур і насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція і доходи від її реалізації, транспортні засоби, кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення для ведення фермерського господарства і заняття підсобними промислами.

Майно цих осіб належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не передбачено угодою між ними.

Майно фермерського господарства перебуває під захистом держави нарівні з іншими формами власності.

Прохід по землях фермерського господарства, проїзд на тракторах, автомобільному і гужовому транспорті, пересування на човнах, купання і рибальство у водоймах господарства, розміщення на цих землях палаток і проживання в них, розведення багаття та інші подібні дії дозволяються лише за згодою власника господарства і за умови збереження природних компонентів в екологічно чистому вигляді.

10.11 Відповідальність фермерського господарства

За порушення договірних зобов'язань, кредитно-розрахункової і податкової дисципліни, санітарних і ветеринарних правил, вимог щодо якості продукції та інших правил здійснення господарської діяльності фермерське господарство несе відповідальність, передбачену законодавством України.

У разі систематичного невнесення земельного податку в терміни, встановлені законодавством України, а також орендної плати в терміни, визначені договором оренди, право власності і користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється.

10.12 Господарська діяльність фермерського господарства

Фермерське господарство діє в умовах самоокупності. Всі витрати господарство покриває за рахунок власних доходів.

Фермерське господарство самостійно визначає напрями своєї діяльності, спеціалізацію, організує виробництво сільськогосподарської продукції, її переробку у встановленому порядку та реалізацію, за власним розсудом підбирає партнерів з економічних зв'язків у всіх сферах діяльності, в тому числі іноземних. Воно може разом з сільськогосподарським виробництвом займатися будь-яким іншим видом діяльності, не забороненим законодавством України.

Фермерське господарство має право вступати в договірні відносини з будь-якими підприємствами, установами і організаціями, з окремими громадянами, самостійно вибирати партнерів, у тому числі іноземних, для укладання договорів.

Спори, що виникають під час виконання договорів, вирішуються судом або арбітражним судом.

10.13 Підстави для припинення діяльності фермерського господарства

Діяльність фермерського господарства припиняється у разі:

1) рішення членів фермерського господарства про припинення його діяльності;

2) припинення права власності на землю, права користування земельною ділянкою у випадках, передбачених Земельним кодексом України;

3) визнання фермерського господарства неплатоспроможним (банкрутом);

4) якщо не залишається жодного члена фермерського господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства.

11. Комплексне обґрунтування проектів внутрігосподарського землеустрою

Внутрігосподарський землеустрій, як і весь землеустрій країни, - одна із форм інженерної діяльності, направлених на розвиток сільського господарства і пов'язаних з ним інших галузей народного господарства.

Загальним критерієм оцінки проекту внутрігосподарського землеустрою є економічна і соціальна ефективність територіальної організації виробництва. В основі її лежить повне і раціональне використання землі, забезпечуючи збереження і підвищення продуктивності угідь і підтримання динамічної рівноваги в екологічній системі, сприятливих умов для життя, праці і відпочинку працівників.

11.1 Економічна ефективність внутрігосподарського землеустрою

Економічне обґрунтування проекту заключається у виборі найбільш ефективних рішень окремих його складових частин і елементів. Необхідно визначити очікувану економічну ефективність проекту в цілому в порівнянні з існуючими показниками.

Розробка проекту внутрігосподарського землеустрою супроводжується агроекономічним обґрунтуванням. Воно виконується по зумовленій програмі, в якій находять відображення:

- обґрунтування земель, об'єми освоєння нових земель і поліпшення сільськогосподарських угідь;

- структура посівних площ і схеми сівозмін, плани переходу до них, урожайність сільськогосподарських культур;

- валовий вихід продукції рослинництва;

- план накопичення органічних добрив і потреба в мінеральних добривах;

- протиерозійні заходи;

- поголів'я худоби, її продуктивність, розрахунок потреби в кормі, баланс кормів, валове виробництво і розподіл тваринницької продукції;

- структура товарної продукції.

Закінчується агроекономічне обґрунтування планом здійснення проектних заходів.

Отримані данні по проекту порівнюють з вже існуючими і використовують при розгляді і погодженні проекту. При цьому роблять висновок про реалізацію завдання на проектування, виконання вимог сільськогосподарського виробництва і організації території.

Заходи, які намічають в проекті, можна розділити на дві групи: не викликаючи або потребуючі незначних капітальних витрат і потребуючі значних капітальних витрат на їх здійснення.

В таблиці 3.4. наведені деякі заходи, віднесені до першої групи.

Важче визначається економічний ефект від другої групи заходів. Частину показників для цього беруть із системи, яка використовується для аналізу господарської діяльності господарства і ефективності сільськогосподарського виробництва: чистий прибуток; норма рентабельності, щорічні витрати виробництва.

Якщо в розрахунках по складовим частинам виявлено економічний ефект в порівнянні з положенням до землеустрою, на заключному етапі проектування досить обмежитись додаванням значень показників по всім заходам, щоб визначити економічну ефективність проекту в цілому. В інших випадках, коли обґрунтування проводиться лише з метою вибору кращого варіанту проектного рішення, економічну ефективність прийнятого варіанту необхідно визначати шляхом використання єдиної системи показників:

- капітальні витрати, намічені проектом;

- щорічні прирости продукції і інші види прибутку і економія;

- щорічні витрати виробництва, пов'язані зі здійсненням проектних заходів;

- приріст чистого прибутку;

- термін окупності капітальних витрат;

- коефіцієнт ефективності капітальних витрат.

Таблиця 3.4. Заходи, не потребуючі капітальних витрат

ЗАХОДИ	ОЧІКУВАНИЙ ЕФЕКТ
Поліпшення організаційно-господарської структури, економія землі на виробниче будівництво	Економія витрат на заробітну платню керуючому персоналу, збільшення прибутку в зв'язку з економією площі с.- г. угідь.
Економія землі на внутрігосподарські шляхи за рахунок вибору оптимального варіанту	Додатковий прибуток від зекономленої площі с.-г. угідь.
Розширення площі сільськогосподарських угідь без значних капіталовкладень. Поліпшення структури кормових угідь і їх розміщення.	Збільшення прибутку за рахунок включення нових земель в с.-г. обіг, підвищення продуктивності кормових угідь.
Покращення системи сівозмін, їх розміщення, структури посівних площ з рельєфом, грунтами.	Підвищення врожайності с.-г. культур і укріплення кормової бази , скорочення витрат на перевезення вантажів. Підвищення продуктивності машинно-тракторних агрегатів, зниження втрат врожаю.
Правильне розміщення лісосмуг, польових шляхів і польових станів.	Скорочення витрат на холості повороти і заїзди; підвищення врожайності за рахунок призупинення зливу ґрунту, урахування екологічної стійкості культур і пристосування диференційної агротехніки .
Закріплення пасовищ за видами і групами тварин. Втілення пасовищезмін і загальної потреби.	Додаткова продукція за рахунок підвищення продуктивності тварин.

В заключній частині проекту необхідно скласти зведені таблиці які характеризують організаційно-територіальні умови і основні показники результативності і економічності ефективності внутрігосподарського землеустрою.

11.2 Соціальна ефективність внутрігосподарського землеустрою

Намічені проектом внутрігосподарського землеустрою заходи чинять той чи інший вплив на соціальні умови, але ступінь його впливу, як правило, не має кількісного виразу.

Для характеристики соціальної ефективності проекту внутрігосподарського землеустрою можна використати слідуючи показники:

- Зменшення витрат часу на переїзди і заходи робітників;

- Поліпшення характеру обслуговування населення як в стаціонарних, так і в рухомих господарських центрах;

- Створення оптимальних розмірів трудових колективів і поліпшення умов управління виробництвом в підрозділах, цехах, бригадах;

- Підвищення рівня добробуту, створення сприятливих умов для ведення підсобного господарства;

- Регулювання балансу потреби і наявності трудових ресурсів в виробничих підрозділах, усунення сезонності і забезпечення рівномірного використання робочої сили;

- Поліпшення умов контрою за діяльністю трудових колективів і окремих робітників;

- Створення умов для відпочинку.

В залежності від природнокліматичної зони і типів господарств перелік цих показників може бути замінено і доповнено.

Ефективність природоохоронних заходів, які вимагають капітальних витрат, визначають за допомогою показників, які застосовують для економічного обґрунтування проектних рішень. Деякі природоохоронні заходи вимагають капітальних витрат не приносячи при цьому ефекту, а навпаки, викликають втрати сільськогосподарського виробництва (виділення водоохоронних і санітарно-захисних зон та інше). В таких випадках необхідно враховувати їх соціальний ефект.

12. Технічне проектування

12.1 Об'єкти проектування. Сутність проектування ділянок

Проект землеустрою - це сукупність документів (розрахунків, креслень та інше) по складанню нових форм устрою землі і їх економічному технічному і юридичному обґрунтуванню, які забезпечують організацію раціонального використання землі.

Основним документом графічної частини проекту являється проектний план, на якому фіксують межі, площі і місце положення землекористування, земельних масивів виробничих підрозділів, земельних угідь, сівозмінних масивів і полів сівозміни, сінокосозмін, ділянок пасовищезмін, дорожня мережа та інше.

Об'єктами землевпорядного проектування являються землекористування сільськогосподарського і несільськогосподарського призначення.

Сутність проектування в кінцевому рахунку складається в графічній побудові на проектному плані з визначеною точністю економічно обґрунтованих площ, місцеположення і меж господарських ділянок, які складають територіальну організацію сільськогосподарського виробництва.

12.2 Стадії складання проектів землеустрою. Способи і правила складання проектів

Складання проекту, а потім його перенесення в натуру, це процес зворотний зйомці і складанню проекту. Якщо при зйомці виконують виміри на місцевості для наступного зображення на папері меж землекористувань, ділянок, угідь, доріг, річок та інше, то при складанні проекту на плані спочатку зображують проектні межі ділянок, шляхів, лісосмуг, каналів та інше, після чого положення цих об'єктів визначають на місцевості шляхом відповідних вимірів при перенесенні проекту в натуру.

Для складання проекту використовують план (карту) з експлікаціями (площ) по землекористуванням і угіддям, кальки контурів, матеріали агро господарських, ґрунтових, геоботанічних, агролісомеліоративних та інших обстежень.

Перші (ескізні) проектні рішення виконують наближено, по можливості простими технічними засобами і прийомами, застосовуя різні палетки і для розрахунків логарифмічні лінійки, щоб швидше графічно оформити замисел проектувальника спочатку в загальних рисах, а потів і в деталях.

По попередньому (ескізному) проекту, в якому дається економічно обґрунтоване детальне розміщення всіх загальних елементів організації території, можна вирішити питання о способах і прийомах заключного (технічного проектування, о проведенні необхідної польової підготовки як для проектування, так і для перенесення проекту в натуру, які забезпечать необхідну точність положення проектних об'єктів і їх площ.

При виборі способу і порядку (стадійності) проектування багато залежить від якості обстежень, наявності на місцевості пунктів геодезичного обґрунтування, можливостей використання їх при проектуванні і для перенесення проекту в натуру, контурності проектуємих угідь, строків реалізації проектних рішень та інше.

В залежності від виробничих вимог до точності площ і положення меж тих чи інших ділянок, їх конфігурації і наявності геодезичних даних по межам масиву, в якому проектуються ділянки, застосовують тіж самі способи складання проектів землеустрою, які застосовують при вирахуванні площ, а саме:

1) механічний спосіб - за допомогою планіметра;

2) графічний - за лінійними і кутовими величинами, у тому числі координатами, виміряними на плані;

3) аналітичний - за лінійними і кутовими величинами, виміряними у натурі, заданими (взятими з плану), або ж за їх функціями (координатами).

Ці способи часто застосовують у комбінації: механічний з графічним (графомеханічний), графічний з аналітичним (графоаналітичний). Застосовують й інші способи проектування (наприклад, спосіб наближеного аналітичного проектування за спрощеними формулами тощо).

Проектування ділянок - один з працеємних геодезичних процесів, які потребують великої уваги до обчислювальних операцій, акуратності і порядку ведення записів розрахунків.

Технічне проектування ділянок являється дією, зворотною вирахуванню площ. Якщо про вирахуванні площ визначають площі фігур на плані, то при проектуванні визначають положення лінії, яка обмежує фігуру на плані у відповідності до заданої площі. У зв'язку з цим точність проектування з деяким ступенем наближення може бути прирівняна до точності вирахування площ.

Проектування, так як і вирахування площ, виконують по відомому правилу - від загального до часткового, тобто групами ділянок, після чого в кожній групі проектують окремі ділянки. Наприклад, спочатку проектують господарські центри, сівозмінні масиви, групу полів сівозмін, в межах яких потім проектують поля сівозмін.

Такий порядок проектування позбавляє від великих переробок при виявленні грубих помилок і спрощує ув'язку площ запроектованих на плані ділянок.

В межах полів сівозмін та інших ділянок, крім використовуємої площі для посіву, е шляхи, лісосмуги та інше. В зв'язку з цим перед складанням проекту потрібно виконати розрахунок чистих і валових площ проектуємих ділянок, включаючи площі шляхів, лісосмуг та інших ділянок.

Технічною основою для складання проекту є план землеволодіння (його копія), матеріали вирахування площ, креслення контурів і експлікація земель за угіддями. Проектування виконують шляхом послідовного наближення від загального до часткового, з внесенням різних уточнень, поправок і змін. Перші начерки (ескізи) проектних рішень роблять наближено, по можливості, більш простими технічними способами, щоб у загальних рисах графічно оформити ідею проектування, тобто складають попередній проект.

Креслення складають на копії плану, що виготовлена на кальці (лавсані). При цьому площі вираховують за допомогою планіметра (при одному обведенні проектної ділянки), спрощеним графічним способом або за допомогою номограм і палеток.

На основі розміщення меж ділянок, лісових смуг, польових шляхів на попередньому проекті виконують розрахунок чистих і валових площ. Чисті площі з заокругленням до 0,1 га виписують на креслення проекту, валові використовують при складанні остаточного (технічного) проекту.

У відомості, приклад якої наведений в таблиці 3.5., виконується розрахунок чистих і валових площ проектних ділянок і трансформація угідь в межах групи контурів, де виконується проектування.

Таблиця 3.5. Розрахунок чистих і валових площ

Група контурів, в межах яких виконується проектування	Номери полів	Валова площа, га	У тому числі	Чиста площа, га
№ контуру	Назва угіддя	Площа, га			Лісосмуги	Польові шляхи	Інші
25	Рілля	162,4	І	41,3	0,3	1,0	0,6				39,4
26	Польова дорога	0,6	ІІ	41,1	0,4	0,8		0,5			39,4
27	Лісосмуга	1,5	ІІІ	41,1	0,4	0,9		0,4			39,4
			ІV	41,0	0,4	0,8		0,4			39,4
	Всього	164,5		164,5	1,5	3,5	0,6	1,3			157,6

На попередньому проекті межі полів (робочих ділянок); їх номери і площі, умовні знаки проектних угідь показують червоним кольором. Номер поля пишуть в чисельнику римськими, площу - в знаменнику арабськими цифрами. Уздовж проектних лісосмуг і шляхів указують їх ширину та площу. Площі всіх контурів показують чорним кольором. Підписують назву креслення, дають опис суміжних земель, викреслюють штамп, відтіняють зовнішні межі землеволодіння (землекористування).

0статочний (технічний) проект виконують на креслярському папері або лавсані на основі закінченого попереднього проекту. Складання технічного проекту полягає в уточнені положення меж і площ проектних ділянок з урахуванням конфігурації земельних масивів, наявності геодезичних даних і вимог виробництва.

12.3 Вимоги до точності площ і розміщення меж проектних ділянок

При складанні проектів землеустрою, іншої проектної землевпорядної документації головними умовами є забезпечення необхідної точності визначення площ проектних ділянок і розміщення їх меж.

Раніше ставилося питання про забезпечення такої точності землевпорядних робіт, яку може освоїти сільськогосподарське виробництво. Мова йшла включно про внутрігосподарський землеустрій сільськогосподарських підприємств, після здійснення якого площі полів сівозмін та інших господарських ділянок змінюються протягом років під чає їх використання. Площа поля (робочої ділянки) після кожної нової оранки відрізняється від проектної, площі під відповідними сільськогосподарськими культурами в цих масивах не співпадають з площами оранки. Це виникає в зв'язку з тим, що під час обробітку землі часто залишаються смужки вздовж меж полів, ширина яких менша ширини захвату машинно-тракторного агрегату. При цьому встановлена межа поля дещо змінюється в бік зменшення або збільшення його площі, особливо невеликих за площею полях складної конфігурації при використанні потужної техніки.

У зв'язку з цими змінами в передбачених, проектами землеустрою полях нескладної конфігурації з прямолінійними межами відносна похибка площ допускається в межах 1/600. У полях з криволінійними межами ця похибка може бути збільшена до1/400. При значній криволінійності меж полів відносна похибка допускається до 1/300.

В умовах проведення земельної реформи вимоги до проектування ділянок змінилися в бік підвищення точності їх площі. Введені різні форми власності на землю; землеволодіння нових сільськогосподарських підприємств формуються на засадах приватної власності на землю шляхом об'єднання земельних часток (паїв); громадянам передаються земельні ділянки у приватну власність і надаються в постійне користування для різного цільового призначення; формуються землекористування (землеволодіння) несільськогосподарського призначення; розробляються проекти внутрігосподарського землеустрою новостворених сільськогосподарських підприємств тощо.

В умовах, коли вищезгадані землеволодіння і землекористування оформляються відповідними державними актами, проектування потрібно виконувати аналітичним способом за результатами кутових і лінійних вимірів на місцевості з подальшим визначенням координат поворотних точок землеволодінь (землекористувань) незалежно від конфігурації земельних масивів.

При використанні ділянки її площа, як це було раніше, збільшуватися не може, оскільки, це призведе до порушення меж сусіднього землекористування. Площа ділянки при її використанні може відхилятися тільки в бік зменшення.

Точність проектування повинна бути на рівні 1/1000. При застосуванні сучасної вимірювальної техніки (електронних тахеометрів) для зйомки місцевості відносна похибка площ запроектованих ділянок може бути ще меншою.

Для забезпечення зручності при використанні земель межі, особливо довгі сторони земельних ділянок (направляючі лінії обробітку), повинні бути паралельними. Вважається, що паралельність проходів сумарної потужної техніки під час обробітку ґрунту забезпечує відносну похибку 1/1000, що в кутовому вимірі становить 3-4'(3438'/1000).

При складанні проектів планування сільських населених пунктів, при формуванні землеволодінь (землекористувань) громадян для різного цільового призначення і в інших випадках часто ставляться жорсткі вимоги до перпендикулярності сторін ділянок. Прямі кути потрібно будувати з похибкою, яка також не повинна перевищувати декілька хвилин.

Для забезпечення заданої точності, паралельності і перпендикулярності сторін при проектуванні ділянок потрібна застосовувати відповідні способи, робити необхідну підготовку геодезичних даних для перенесення проекту в натуру, користуватися відповідними вимірювальними приладами при перенесенні проектів в натуру. Допоміжні перпендикуляри для забезпечення паралельності сторін будують за допомогою екера. При цьому слід забезпечити відповідний запас точності, оскільки межі земельних ділянок надовго закріплюються лінійними рубежами (лісосмуги, шляхи тощо), а землекористування (землеволодіння) оформляється державними актами на невизначену перспективу.

12.4 Механічний спосіб проектування за допомогою планіметра

Механічний (графомеханічний) спосіб проектування за допомогою планіметра найбільш поширений. Він дозволяє порівняно просто і швидко проектувати ділянки в межах земельних масивів різної конфігурації. Але проектування тільки планіметром не виконують, тому що планіметр - прилад, який по заданій площі та одному лінійному виміру не дає можливості визначити інший лінійний вимір. Цьому виникає необхідність проектувати ділянки послідовними наближеннями до тих пір, поки величина недостатньої площі до заданої або залишок проектної площі на буде перевищувати допустиму нев'язку вирахування площі. Щоб уникнути великого числа наближень при проектуванні, механічний спосіб застосовують в комбінації з графічним способом.

Межі ділянок переносять з попереднього проекту на технічний (остаточний) проект або намічають проектні межі за допомогою номограми Горохова. Потім площі проектних ділянок визначають дворазовим обведенням планіметра при одному положенні полюса, ув'язують, як і при визначенні площ контурів, і порівнюють їх із заданими (валовими) площами. Відрізку надлишкової або дорізку площі, якої не вистачає, виконують графічно, визначивши висоту ділянки, яка відрізується або дорізується, за формулою :

P

H = ---------- (3.25.)

S

де Р - площа дорізки або відрізки, га;

S- середня лінія трапеції ділянки, яка відрізується або дорізується, м.

Відклавши одержану висоту від попередньої наміченої межі першої і другої ділянок, знаходять остаточне положення межі. Якщо висота не перевищує подвоєної графічної точності, положення попередньо наміченої межі не змінюється, бо це практично зробити неможливо. При зміні площі першої ділянки змінюється площа другої, що необхідно враховувати при визначенні площ відрізки або дорізки до цієї ділянки. При встановленні остаточного положення меж між наступними ділянками необхідно враховувати площі відрізок або дорізок, зроблених при проектуванні попередніх ділянок. Для виключення можливих помилок при проектуванні визначення за дорізками і відрізками виконують одразу по всіх ділянках, контролем є їх сума, яка повинна дорівнювати нулю.

Приклад проектування механічним (графомеханічним) способом наведений в таблиці 3.6, де в межах земельного масиву ріллі передбачено розміщення чотирьох рівновеликих полів сівозміни.

Таблиця 3.6. Проектування механічним способом

Планіметр № 263 Рплан = 0,08439

Номери полів	Задані площі полів (валові), га	Відліки планіметра	Різниця відліків	Середнє	Площа, га	Ув'язана площа, га	Дорізка або відрізка, га	Обчислення за дорізками або відрізками
І	41,3	1164	467	468	39,5+0,1	39,6	+1,7	h= 17000: 1138=14.9
		1631	469
		2100
ІІ	41,1	0962	479	479	40,4+0,1	40,5	+1,7 +0,6 +2,3	h=23000: 926=24,8
		1441	479
		1920
ІІІ	41,1	2618	496	495	41,8+0,1	41,9	+2,3 -0,8 +1,5	h=15000: 964=15,6
		3114	494
		3608
ІV	41,0	0418	502	502,5	42,4+0,1	42,5	+1,5 -1,5 0
		0920	503
		1423
				Рпр=	164,1	164,5
				Рт=	164,5	164,5
				fр.пр.=	-0,4
				fр.доп.=	+1,0

Проектування супроводжується складанням схематичних креслень, на яких відображуються його результати (номери і площі ділянок, площі шляхів, лісових смуг, вказується їх ширина, розміри сторін ділянок тощо). Ці креслення використовують при оформленні технічного проекту.

а)креслення контурів б)розміщення елементів проекту

Малюнок 3.7. Схематичні креслення до проектування механічним способом

Проектування механічним способом можна виконати шляхом декількох наближень. Особливо доцільно застосовувати цей спосіб при проектуванні ділянок складної конфігурації. Попередньо намітивши межу проектної ділянки, вираховують її площу і порівнюють із заданою. Роблять відрізку або дорізку (переміщують межу ділянки) і знову визначають площу ділянки. При необхідності роблять нові наближення і, записавши в відомість результати останнього наближення, переходять до проектування наступної ділянки. За останнє приймають наближення, при якому площа ділянки відрізняється від заданої на площу, яка відповідає не більше 2-3 поділкам планіметра. Результати проектування, записують у відомість, виконують ув'язку і отримують остаточні площі проектних ділянок.

В умовах дрібної контурності площі контурів бувають меншими від площі проектних ділянок (полів). У цьому випадку в проектну ділянку входять інколи декілька контурів, тобто проектування ділянок (полів) зводиться до набирання контурів з метою одержання заданої площі поля. Інколи виникає необхідність поділу більш великих контурів на частини, при цьому ув'язка виконується у загальній площі контуру, що розрізається.

Проектування механічним способом виконується добре вивіреним планіметром, з дотриманням основних умов і правил роботи з ним.

Кінцевим етапом проектування механічним способом є вирахування всіх контурів і складання відомості проектування механічним способом. Приклад розрахунку наведений в таблиці 3.7.

Таблиця 3.7. Відомість проектування механічним способом

Група контурів в межах яких виконується проектування	Номер і назва запроектованої ділянки, угіддя	Вирахування площі (відліки планіметра, розміри)	Валова площа, га	Чиста площа угіддя, га	Запроектовані за рахунок
Номер контуру	Назва угіддя	Площа, га			Вирахувана	Ув'язана		Ріллі	Лісосмуг	Польових шляхів
25	Рілля	162,4	Польова сівозміна:
26	Польова дорога	0,6	І поле	1588 2079 491	-0,1 41,4	41,3	39,4	39,4
27	Лісосмуга	1,5	У т.ч. пол. шлях (існуючий)	1200*5			0,6			0,6
	Всього	164,5	лісосмуга(існуюча)	335*9			0,3		0,3
			лісосмуга(проектна)	1200*9			1,0	1,0
			ІІ поле	2079 2567 488	-0,1 41,2	41,1	39,4	39,4
			У т.ч. лісосмуга(існуюча)	450*9			0,4		0,4
			лісосмуга(проектна)	910*9			0,8	0,8
			пол. шлях (проектний)	1200*4			0,5	0,5
			ІІІ поле	2485 2973 488	-0,1 41,2	41,1	39,4	39,4
			У т.ч. лісосмуга(існуюча)	440*9			0,4		0,4
			лісосмуга(проектна)	930*9			0,9	0,9
			пол. шлях (проектний)	910*4			0,4	0,4
			ІV поле	2973 3460 487	-0,1 41,1	41,0	39,4	39,4
			У т.ч. лісосмуга(існуюча)	460*9			0,4		0,4
			лісосмуга(проектна)	890*9			0,8	0,8
			пол. шлях (проектний)	930*4			0,4	0,4
	Площа практ.	164,9	164,5	164,5	162,4	1,5	0,6
	Площа теорет.	164,5	164,5	164,5
	Нев'язка	0,4	0	0
	Нев'язка допус.	1,02
	Запроектовані під:
	Ріллю		157,6	157,6
	Лісосмуги		5,0	3,5	1,5
	Польові шляхи		1,9	1,3		0,6

12.5 Проектування графічним способом

Проектування графічним способом може бути виконано трапецією, якщо межа повинна проходити паралельно заданому напряму або трикутником, якщо межа проектної ділянки проводиться через задану точку. Проектування трапецією зводиться до визначення висоти ділянки заданої площі, яка має форму трапеції. Висота може бути визначена за однією з формул:

2P

h = --------- (за сумою паралельних сторін трапеції) (3.26.)

a + b

P

h = --------- (за середньою лінією трапеції), (3.27.)

S

де Р - площа проектної ділянки (трапеції), м2;

а і b - основи (паралельні сторони) трапеції, м.;

S - середня лінія трапеції, м.

При проектуванні за сумою паралельних сторін робота виконується шляхом декількох наближень у такій послідовності. Межі проектних ділянок переносять із попереднього проекту на технічний. Якщо відоме значення першої основи трапеції, графічно за допомогою вимірювача і масштабної лінійки визначають наближене значення другої основи трапеції (bгр.).

За формулою:

2P

h' = --------- (3.28.)

a + b

визначають перше (наближене) значення висоти проектної трапеції. Відклавши на плані цю висоту, уточнюють положення другої основи трапеції і визначають графічно на плані точніше її значення (b'гр.). За уточненим значенням другої основи трапеції визначають більш точне значення висоти (h''). Якщо різниця між (h') і ( h'') перевищує величину 0,3 * h /Sмм ( h -висота трапеції, м; S - середня лінія трапеції, м), роблять ще одне уточнення другої основи і висоти трапеції. Відклавши останнє значення висоти на плані, проводять межу між першою і другою ділянками і в такій же послідовності проектують наступні ділянки.

Проектування завершують визначенням бокових сторін запроектованих полів (ділянок), що буде необхідно при оформленні технічного проекту і перенесенні його в натуру. Бокові сторони можна було б визначити графічно на плані, але це неминуче призведе до порушення паралельності довгих сторін. Щоб уникнути цього, бокові сторони необхідно визначати через ув'язані значення висот (h") запроектованих ділянок. Якщо відомі кути при основі трапеції б і в, її бокові сторони с і d визначають за формулами:

h"

с =---------- (3.29.)

sinб

h"

d =--------- (3.30.)

sinв

Якщо значення кутів б і в невідомі, бокові сторони запроектованих ділянок (трапецій) можна обчислити із подібності трикутників. У цьому випадку визначають графічно на плані значення бокових сторін С і D , висоту Н трапеції, в межах якої велося проектування, а бокові сторони проектних ділянок с і d знаходять за формулами:

h"*C

с=--------- (3.31.)

Н

h"*D

d=---------- (3.32.)

Н

Контроль проектування графічним способом проводиться шляхом порівняння сум висот ділянок з висотою трапеції, в межах якої виконувалося проектування. Розходження не повинно перевищувати величину, яка визначається за формулою:

3М

fh=------------- (3.33.)

10000N

де fh - допустиме відхилення суми висот запроектованих ділянок від загальної висоти елементарної фігури, м;

М- знаменник числового масштабу плану;

N - середнє значення витягнутості проектних ділянок, тобто відношення середньої лінії до висоти;

n- кількість проектних ділянок.

Цей спосіб дозволяє при проектуванні знаходити значення паралельних сторін ділянок, а також дані, які необхідні для оформлення технічного проекту і перенесення його в натуру. Точність проектування графічним способом за сумою паралельних сторін дещо вища, ніж проектування за середньою лінією трапеції.

Якщо проектування виконується у многокутних фігурах, їх спочатку ділять на елементарні фігури лініями, які проходять через всі поворотні точки, паралельні напряму довгих сторін проектних ділянок. Визначають графічно на плані або за координатами поворотних точок всі необхідні для проектування геодезичні дані елементарних фігур (трапецій і трикутників): основи, висоти, бокові сторони, площі.

Проектування графічним способом у многокутних фігурах здійснюється у межах кожної елементарної фігури. Особливістю вирахування бокових сторін проектних ділянок є те, що вони можуть складатися із декількох відрізків - частин сторін різних трапецій, які визначають через ув'язані значення відповідних висот.

Приклад підготовки даних для проектування графічним способом і заповнення відомості проектування за сумою паралельних сторін наведено відповідно в таблицях 3.8. і 3.9.

При проектуванні за середньою лінією трапеції робота виконується також шляхом декількох наближень у такій послідовності. Після перенесення меж проектних ділянок із попереднього проекту на технічний наближено встановлюють положення середньої лінії трапеції першої ділянки і графічно за допомогою вимірника і масштабної лінійки визначають перше значення її довжини (S).

За формулою

P

h' = ------

S'

визначають перше (наближене) значення висоти проектної трапеції.

Відклавши на плані половину цієї висоти, уточнюють положення середньої лінії і визначають графічно на плані точніше її значення(S'') . За уточненим значенням середньої лінії трапеції визначають остаточне значення висоти(h''). Якщо ж різниця між h' і h'' перевищує величину 0,3* h/ S мм, роблять ще одне уточнення середньої лінії і висоти трапеції. Відклавши останнє значення висоти на плані , проводять межу першої ділянки. У такій же послідовності проектують наступні ділянки. Контроль суми висот і вирахування бокових сторін ділянок проводиться, як і при проектуванні за сумою паралельних сторін.