Речення спонукальної модальності сучасної української літературної мови як об’єкт досліджень способових форм дієслова. Теорії мовленнєвих актів та місце спонукань в ній. Комунікативний зміст та обсяг категорії спонукальної модальності, способи вираження.

Статтю присвячено з’ясуванню семантико-синтаксичних функцій вокатива, поширеного в поетичному ідіолекті Лесі Українки. Обґрунтовано його граматичну специфіку – переважне вживання в ліричних поезіях із двома вторинними семантико-синтаксичними функціями.

Обґрунтування доцільності виокремлення різновидів порівняльних сполучних засобів: сполучників подібності, тотожності та порівняльно-зіставних сполучників. Специфіка семантико-синтаксичного функціювання одного з різновидів порівняльних сполучних засобів.

Комплексне наукове дослідження французького герундія як унікальної безособової форми дієслова з проєкцією на його українські відповідники у художньому творі Марка Леві "Une fille comme elle" та у його літературному перекладі К. Пітик "Така, як ти".

Аналіз відношення фразеологічних одиниць прийменниково-відмінкової моделі зі словами в реченні. Аналіз вживання фразеологізмів з певними словами. Аналіз слів-супровідників фразеологізмів, з якими вони реалізують свої значення залежно від контексту.

З'ясування специфіки вживання ампліфікації у мові сучасної української преси. Особливості вживання ампліфікації журналістами та визначення її основних функцій у газетній періодиці. Поглиблення явищ експресії та оцінності з допомогою ампліфікації.

Аналіз проблематики наукового стилю сучасної української мови. Висвітлення специфіки формування структурно-композиційних параметрів тексту, організації його концептуально-змістового наповнення. Розгляд ролі з’ясувальних конструкцій, тенденцій їх розвитку.

Використання порівняльних конструкцій, які дають можливість більш детально розкрити певні образи та явища - особливість поезії Василя Стуса. Ознаки категорії порівняльної модальності як ядра монопредикативних та поліпредикативних синтаксичних одиницю.

Визначення лексико-семантичних груп дієслів сучасної української мови, що можуть уживатися як безособові, окреслення межі їх валентного потенціалу. Аналіз форми непрямовідмінкової реалізації семантичного суб’єкта в безособових реченнях та їх ієрархії.

Розкриття семантико-синтаксичних особливостей односкладних речень у романі Л. Костенко. Поширення окремих типів односкладних речень, їх комунікативна мета. Виявлення панівних типів односкладних речень, визначення залежності використання їх окремих типів.

З’ясування ролі різних класів онімної та апелятивної лексики у формуванні прізвищ. Встановлення можливих кореляцій між мотиваційною прізвищевою семантикою й відповідними етнокультурними константами. Характеристика основних способів творення прізвищ.

Теоретическое определение языковой специфики антибуржуазной повествовательной сатиры в контексте русской литературы начала XX в. Выступление сатиры в роли инструмента, позволяющего формировать в обществе определенные идеологические принципы в начале ХХ в.

Проведение исследования семантики и частотности употребления наименований мифических существ германского происхождения в английском языке. Анализ возможных взаимосвязей между смысловыми, частотными и дискурсивными характеристиками изученных мифолексем.

Зростання озлобленості, ворожості, агресії та насилля у активних користувачів Інтернету. Виявлення психологічних та психосоціальних чинників, основних тенденцій та ймовірних наслідків девіантної поведінки людини чи групи людей у віртуальному просторі.

Изучение фразеологизмов библейского происхождения в русском языке, семантических и функционально-стилистических особенностей библеизмов. Характеристика представленности библейских фразеологизмов в словарях, справочниках и научно-популярной литературе.

Лингвистические механизмы представления смысловой многоплановости поэтического слова, используемые американской поэтессой Л. Хеджинян в ее сборнике "языковой поэзии" "A Mask of Motion". Стилистический потенциал семантических модификаций языкового письма.

Определение семантических и стилистических особенностей имён собственных, а также их роли в выражении авторского замысла и идиостиля каждого писателя. Описание основных антропонимов в драматургических произведениях Николая Гоголя и Антона Чехова.

Синтаксис как один из важнейших объектов внимания лингвистов. Анализ проблемы изучения сложных многочленных предложений. Знакомство с семантико-стилистическими особенностями функционирования сложных многочленных конструкций в идиостиле И. Тургенева.

Контрастивное описание корреляций русских и венгерских префиксальных глаголов, называющих разновидности типового самостоятельного перемещения, осуществляемого живыми субъектами и неживыми объектами. Интерпретация их языкового отражения в русском языке.

Система и структура антропонимикона произведений "Зори Иртыша", "Любовь, объятая пламенем". Традиционное тюркское и русское именословие. Фонетико-морфологическая интерпретация татарского именника. Семантико-стилистическая характеристика имен персонажей.

Прислів’я та приказки - одне з головних мовних надбань народу. Паремії - стійкі афористичні вислови, що у стислій, точній формі висловлюють думку про певні життєві явища, реалії дійсності, людські риси, вчинки у їх характерних і специфічних ознаках.

Прислів’я та приказки - мовне багатство народу, у якому міститься багатовіковий досвід його суспільного розуму. Паремії - афористичні вислови, що у стислій, точній формі висловлюють думку про життєві явища, реалії дійсності, людські риси та вчинки.

Вивчення явищ семантико-стилістичної транспозиції прикметників у мові ЗМІ на прикладі зміни значення, сфер поширення і сполучуваності слів "вірусний" і "віральний". Зміни в семантиці слів "вірусний", "віральний" у тлумачних і спеціалізованих словниках.

Статтю присвячено дослідженню явищ семантико-стилістичної транспозиції прикметників у мові ЗМІ на прикладі зміни значення, сфер поширення і сполучуваності слів "вірусний" і "віральний". Визначено факти розширення значення самого поняття "транспозиція".

Місце і роль застарілої лексики в українській історичній прозі. Систематизація застарілої лексики, розробка критеріїв її класифікації відповідно до сучасних вимог лінгвостилістики. Аналіз семантичних зв’язків у середині тематичних груп і їх специфіка.

Аналіз семантичного навантаження й стилістичних функцій особових займенників у поезії М. Никончука. Визначення видів займенників найвиразніше представлених у творчості письменника. Роль особових займенників у створенні різних стилістичних значень.

Аналіз місця паронімічної атракції в словотворчій практиці І. Павлюка. Стилістичні особливості функціювання новотворів-атрактантів. Опис семантики складних слів, утворених за допомогою компонентів-атрактантів. Прийоми слововживання в українській поезії.

Дослідження поетичної мови, неологічної лексики та системи індивідуальних образів творів І. Павлюка. Використання автором паронімічної атракції та каламбурів для зближення далеких за семантичним походженням і значенням, але схожих за звучанням слів.

Досліджується проблема сучасного наповнення змісту такої опозиції, як "війна-мир", де особлива увага приділяється їхньому значенню як військових термінів. Показано застосування новітніх технологій у сфері військових можливостей сучасних світових держав.

Сутність і загальна характеристика явища гри слів у вітчизняному мовознавстві, місце серед суміжних семантико-стилістичних явищ. Розширення його композиційної типології. Функціонування в художньому, публіцистичному та розмовному стилях української мови.