Зв’язки з громадськістю в системі соціально-комунікаційної діяльності бібліотеки вищого навчального закладу

Можна зустріти, що слово «адвокасі» чи «адвокація» походить від англійського advocacy (дієслово to advocate), яке можна перекласти як рекомендація, підтримка, аргументація, просування чогось. Поряд із використанням в англійській мові слова у його прямому значенні (to advocate for increasing library funding - просувати ідею збільшення фінансування бібліотек), за ним закріпилось і специфічне понятійне значення, яке трактує адвокасі як особливий рід занять із характерними рисами і, як правило, спрямований на соціальну проблематику [6, 151]. Саме з цим другим, особливим значенням і пов'язане виникнення неперекладного українського слова «адвокасі». У деякій літературі вживається термін «адвокація», який має те саме значення.

Найзагальніше визначення поняття адвокації - це діяльність, що має на меті захист і просування прав та інтересів громад чи окремих груп населення. На сьогоднішній день заходи з адвокації є невід'ємною частиною роботи будь-якої організації, що турбується про свій статус, організаційну спроможність і стійкість, це робота на забезпечення перспективи розвитку. У праці «Адвокасі у бібліотечній сфері» пропонується дотримуватися такого розуміння адвокасі: це процес, спрямований на зміну політики, законів і практик, які використовують впливові люди, групи та заклади. Мета адвокаті - «просунути» певний погляд, ідею, групу людей, чи певну справу шляхом трансформації чи впровадження певної публічної практики. Адвокасі - це побудова продуктивних відносин між урядовцями та тими, кому вони служать (громадянами) [1].

Адвокація має два головні напрями. Перший - це відстоювання, захист справедливих інтересів осіб або груп; другий - просування нових суспільних та ідей, цінностей, норм.

Явище адвокації виникло в результаті необхідності реагувати на гострі соціальні проблеми чи вироблення комплексної відповіді на систематичні негаразди чи кризи. Особа, яка потрапила в скрутне становище чи усвідомлює існування певної проблеми, не завжди має змогу цю проблему вирішити. Тому виникає необхідність пошуку і впливу на того, кому підвладне вирішення проблеми. Звідси і визначальна риса адвокації - вплив на особу, яка приймає рішення [6, 151].

Поняття адвокації є абсолютно новим для вітчизняної фахової бібліотечної літератури. Попередній перегляд каталогів найбільших бібліотек України і Російської Федерації не приніс позитивних результатів.

Проблема захисту будь-яких інтересів громадян апріорі віддзеркалює Всесвітня декларація прав людини, прийнята і проголошена резолюцією 217 А (III) Генеральної Асамблеї від 10 грудня 1948 р. і, безперечно, Конституція України, прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. Якщо досліджувати саме захист інтересів, то постає широкий інформаційний пласт літератури, де розглядаються інтереси виборців, покупців, споживачів, незахищених груп населення тощо. Але це переважно література юридичного спрямування, яка не стосується захисту інтересів бібліотек і бібліотекарів.

Аналіз ресурсів інтернет показав, що проблематика адвокасі в різних галузях громадських, політичних та професійних інтересів представлена досить широко, але для бібліотечної сфери це поки що предмет початкового обговорення. Серед вітчизняних бібліотекознавців, які в останні роки активно розробляють цей напрям, варто відзначити роботи В. Загуменної [66, 67, 68, 69] та В. Пашкової [1].

У цих роботах відзначається, що ідеальний результат захисту інтересів бібліотек - це внесення змін до їхнього життя, адже мета адвокації - «просунути» певний погляд, ідею, вона полягає в побудові продуктивних відносин між урядовцями й тими, кому вони служать (громадянами) для встановлення справедливого стану речей.

Адвокація можлива на будь-якому управлінському рівні - від локального до національного. Незалежно від сфери діяльності існують загальні принципи адвокації, які є актуальними і для діяльності бібліотек. Виходячи з цього, процес адвокації можна розподілити на такі структурні компоненти:

- змістовний (ідеї, переконання, цінності, якими учасники процесу адвокації керуються в своїх діях);

- стратегічний і процесуальний (стратегія і тактика адвокації, технологія, менеджмент і контроль процесу);

- людський (взаємини учасників процесу адвокації, їх мотивації, самовіддача);

- ресурсний (матеріальні, технічні, інформаційні, комунікаційні ресурси, що допомагають забезпечувати безперервність процесу);

- інформаційно-освітній (інформація, аналітичні продукти, передача знань);

- тимчасовий (суворий і природний обмежувач будь-яких дій із захисту суспільних інтересів) [6, 152].

Оскільки поєднання всіх цих елементів кожного разу різниться, захист інтересів передбачає індивідуальні стратегії і заходи, найбільш адекватні і дієві у кожній конкретній ситуації. В одному випадку будуть потрібні зустрічі з представниками виконавчої або законодавчої влади і серія освітніх заходів, в іншому - мобілізація громадян співтовариства (асоціації), активне спілкування з журналістами, у третьому - подання позову і ведення судового процесу [1]. Варто звернути увагу на дві важливі ознаки адвокації. Перша - це посилення солідарності в групі, на користь якої відбувається захист, розуміння і підтримка нею тих, хто представляє її інтереси. Друга - це залучення людей ззовні організації, активізація населення. Якщо вас не розуміють ті, про кого ви дбаєте, шлях до справедливості може виявитися складним.

Адвокацію можна розподілити на такі види:

- самоадвокація, тобто самозахист - захист своїх прав, думок та інтересів;

- громадська адвокація - коли хтось заступається за іншого, але обов'язково за згодою останнього;

- юридична адвокація - коли людина, маючи досвід у юридичній сфері, допомагає захистити права інших; це може бути, наприклад, адвокат, юрисконсультант;

- колективна адвокація - люди із подібними інтересами спільно виступають за лобіювання певного питання;

- адвокація ровесників - хтось, маючи аналогічний досвід, захищає інтереси іншого [6, 153].

Серед загальних засад адвокації виокремлюють такі:

уповноваження - давати людям можливість повернути владу і контроль над своїм життям, у той самий час визнаючи нерівність влади/сил;

представництво - давати людям шанс, щоб вони самі чи інші особи/ група могли представляти їх на всіх рівнях;

доступ - надавати людям доступ до інформації, професійної підтримки, ресурсів, незалежної адвокації і процедури скарг;

ресурси - забезпечувати населення інформацією про альтернативі джерела, наприклад громадськість, групи самодопомоги та інші мережі;

інформація - ділитися інформацією та робити її повністю доступною у різних форматах; інформувати людей і в той самий час поважати конфіденційність;

вибір - давати людям інформацію про доступні варіанти і підтримувати їх у виборі;

прийняття - приймати і поважати погляди, думки, потреби й досвід інших;

незалежність - активісти та служби адвокації незалежні від тих, хто надає послуги;

уміння слухати - вміти слухати не засуджуючи [6, 153].

Сутність адвокації полягає в тому, щоб людям, які прийматимуть рішення, потенційним партнерам, спонсорам і зацікавленим сторонам сказати таке: «Те, що ми Вам можемо запропонувати, може дуже допомогти у здійсненні Ваших планів» [1].

Адвокація це - сплановане, навмисне, довготривале зусилля підняти рівень обізнаності щодо певної/их проблем(и). Це безперервний процес, впродовж якого поступово приходять розуміння та підтримка громадськістю. У цьому процесі йде підняття актуальних питань. Це може бути формально, наприклад, зустріч та обговорення проблеми із законодавцем; інтенсивно, наприклад спільними зусиллями намагатися змінити законодавство чи політику; це може бути і просто - наприклад, Ви розказуєте сусіду про наслідки того чи іншого закону. Адвокація - це організований активізм, щоб змінити політику, порядки та переконання. Ця діяльність, зосереджена переважно на захисті та просуванні певних ідей. Об'єктами адвокації можуть бути держави, суспільства, інші НГО, підприємства чи міжурядові організації [6, 152].

Адвокація використовує багато інструментів маркетингу та зв'язків з громадськістю, проте не є ні одним, ні іншим. Цілями адвокації є визначення та озвучення потреб громадян, вирішення їх проблем, сприяння поширенню різносторонніх поглядів, вплив на визначення політики, на структуру, що визначає політику. Адвокація - посередник та сполучна ланка між громадянами, бізнес-сектором та урядом [6, 154].

Дієвою силою, що здатна реалізувати кампанії з адвокації, є громадські організації, в тому числі професійні, що виступають як необхідний соціальний інститут демократичного суспільства. Їхня головна мета усебічне сприяння розвитку бібліотечної справи для забезпечення права читачів і споживачів інформації на якісне і своєчасне бібліотечне й інформаційно-бібліографічне обслуговування шляхом гарантування їхнього доступу до всього обсягу нагромаджених знань та інформації. А два головні напрямки діяльності - розвиток професії та організація й управління бібліотечною справою [146, 6]. Спираючись на досвід зарубіжних колег, наведемо вдалі кампанії з адвокації Американської бібліотечної асоціації США - 29 червня 2010 р. Національний день адвокації бібліотек. У Німеччині у 2011 р. відбулася вже ювілейна сота акція - День бібліотекаря. Австрійська бібліотечна асоціація щоосені проводить національну адвокаційну кампанію «Австрія читає». Литва здійснила проект «Бібліотеки прогресу», Латвія - проект «Третій син батька» [69, 36-37].

У вітчизняному бібліотечному середовищі організацією, що покликана захищати права бібліотек і бібліотекарів, є Українська бібліотечна асоціація (УБА). Вона опікується інтересами своєї громади, намагається вибудувати кроки своїх дій у цьому напрямку. Здійснивши аналіз відповідних документів, присвячених адвокації, УБА за підтримки IREX розробила у 2008 р. відповідну програму «Через бібліотеки - до знань», спрямовану на захист та лобіювання інтересів бібліотек на перспективу (п'ять років) та визначила очікувані результати від проведення компанії з адвокації. Мета програми: привернути увагу суспільства і влади до бібліотек, змінити імідж бібліотеки в Україні, зробити її більш привабливою для користувачів і бібліотекарів [6, 155].

Цього можна досягти за умов реалізації відповідних цілей, а саме:

- сприяння модернізації матеріально-технічної бази бібліотек в Україні;

- формування позитивного іміджу бібліотек у суспільстві (цільова аудиторія: користувачі бібліотек, представники владних структур, працівники бібліотек);

- підвищення рівня кваліфікації бібліотечних працівників в Україні з метою задоволення потреб користувачів, що постійно змінюються, з урахуванням сучасних інформаційних технологій [68, 64].

Відповідно до цілей у програмі визначено проблеми, що потребують вирішення, завдання та очікувані результати. У результаті реалізації програми з адвокації буде привернуто увагу суспільства і влади до бібліотеки та її проблем. Передбачається покращення відносин бібліотек з органами влади. Відбудеться поступова зміна іміджу бібліотек як сучасних інформаційних установ, що надають доступ до світових інформаційних ресурсів. Буде здійснено розробку навчальних матеріалів з адвокації, які будуть використовуватися як основа підготовки бібліотекарів по завершенню терміна дії проекту з адвокації. Діяльність, яка здійснюватиметься під час реалізації програми, буде сприяти нарощуванню потенціалу УБА, підвищенню її організаційної спроможності та укріпленню бібліотечного сектора України в цілому. Суспільство та користувачі бібліотек будуть залучені в процес прийняття рішень з надання послуг бібліотеками в майбутньому [68, 65].

Теорія та методика адвокації логічно відображає цілий напрямок в діяльності будь-якої бібліотеки вищого навчального закладу в Україні. Різницю з публічними бібліотеками складають цільові групи впливу - ректорат, керівництво вишу, студенти, аспіранти, викладачі (дійсні та потенційні) тощо. Персонал, який задіяний в процесі так само досліджує процес, готує виступи, доповіді, проводить презентації, розповсюджує рекламні проспекти, працює на виставках біля стендів, займається активним залученням позабюджетних коштів і завжди особисто витримує корпоративний стиль - бейджи, одяг тощо.

Так само, як і в публічних бібліотеках, основними елементами адвокації вишу залишаються: комунікація, співпраця, планування, реалізація планів і оцінка процесу та результатів, за потреби - модифікація кампанії.

Адвокація в бібліотеці вищого навчального закладу потрібна для того, щоб покращити розуміння ролі бібліотеки в університеті, здійснити необхідну зміну, встановити довіру або підвищити значимість там, де це необхідно, наприклад в стосунках з факультетами. Бібліотека ВНЗ покликана вирізнятися серед «конкурентів» - бібліотек інших університетів, таким чином впливаючи на рейтинг вишу. Важливо, що адвокація допомагає в плануванні на майбутнє та розширює аудиторію користувачів, вона дає шанс висловитися про речі, які мають вплив на університетське життя. Адвокація дає можливість брати участь у прийнятті рішень на різних рівнях, зосереджує увагу на особистостях та їхніх правах, надає право вибору. Вибір - це основа для поваги та гідності і є одним з людських прав. Адвокація дає змогу піддавати сумніву владу професіоналів та установ, орієнтує сферу послуг на потреби користувачів, покращує життя в університетському середовищі й поза його межами.

2.2 Особливості зв'язків із громадськістю в системі соціально-комунікаційної діяльності університетських бібліотек України

Для аналізу зв'язків із громадськістю бібліотеки вищого навчального закладу початково необхідно вивчити статистику діяльності бібліотек ВНЗ України ІІІ-ІV рівнів акредитації. Бібліотечну мережу вишів в Україні складають підпорядковані наукові і науково-технічні бібліотеки. Станом на кінець 2011 р. в Україні кількість бібліотек ВНЗ державної форми власності становила 210, що на 12 бібліотек менше у порівнянні з 2010 р., сукупний фонд бібліотечних ресурсів ВНЗ у порівнянні з 2010 р. збільшився на 634.245 прим. і становив 122.728.800 документів. Наведені показники надані В. Нестеренко, директором наукової бібліотеки КНУ ім. Т. Шевченка в доповіді «Підсумки роботи бібліотек ВНЗ ІІІ-ІV рівнів акредитації у 2011 р. та основні напрямки їх розвитку» на щорічній конференції директорів бібліотек ВНЗ України [130]. Дисертантом вивчалася також статистика галузі в методичному відділі наукової бібліотеки КНУ ім. Т. Шевченка, який надає методичну допомогу обласним методичним центрам, окремим бібліотекам вищих навчальних закладів з усіх питань бібліотечно-інформаційної роботи, координує та кооперує їх діяльність, вивчає, узагальнює та розповсюджує передовий досвід, впроваджує інноваційні технології. Відділ проводить семінари, науково-практичні конференції та інші заходи, що сприяють підвищенню професійної кваліфікації, загальноосвітнього та культурного рівня бібліотечних працівників усіх рівнів.

Для того, щоб проаналізувати загальний стан соціально-комунікаційної діяльності цього сектору вищої освіти, наведемо деякі основні статистичні показники роботи бібліотек ВНЗ України за 2010-2011 рр. у порівняльній таблиці.

Таблиця 2.1

Порівняльна таблиця основних статистичних показників роботи бібліотек ВНЗ України за 2010/2011 р.

		2010 р.	2011 р.	+ -
1	Загальна кількість бібліотек	222	210	- 12
2	Бібліотечні ресурси - усього примірників	122 094 555	122 728 800	+ 634 245
3	Користувачі - усього за єдиним обліком	1 858 005	1 780 206	- 77 799
	у т.ч. студентів	1 570 245	1 469 154	-101 091
	у т.ч. сторонніх	87 815	96 808	+ 8 993
4	Кількість відвідувань усього	51 700 173	49 768 019	- 1 932 154
	масових заходів бібліотеки	413 795	468 630	+54 835
	к-сть звернень на веб-сайт	11 100 517	12 139 450	+ 1 038 933
5	Культурно-просвітницька робота масових заходів	4 511	5 078	+ 567
6	Формування інформаційної культури - заг. кількість прочит. годин з «Основ інформаційної грамотності»	15 305	14 324	- 981
7	Бібліотечні працівники всього	7 738	7 636	-102

Таблиця 2.2

Відносні показники роботи бібліотек ВНЗ України за 2010/2011 рік

1	обертаність	0,99	0.94
2	книгозабезпеченість	65,27	68.64
3	читаність	64.78	64.73
4	відвідуваність	27.83	27.97

Представлений статистичний матеріал показує, що за період 2010-2011 рр. кількість бібліотек знизилася на 12 одиниць. Ситуація склалася з об'єктивних причин, а саме - реорганізація вищих навчальних закладів у зв'язку зі зменшенням набору студентів. Це несуттєво позначилося на загальній кількості бібліотечних ресурсів, адже їх кількість зросла на 634 245 примірників. Кількість користувачів за загальним обліком зменшилася, що природно за рахунок зменшення студентства, але збільшилася група користувачів, які не причетні до вишу (не працюють і не навчаються у закладі, але мають професійний або особистий інтерес до ресурсів бібліотеки), майже на 9 тисяч.

Кількість безпосереднього відвідування бібліотек різко впала на 1.932.154 одиниць, у зв'язку зі зміною потреб користувачів у навчальній та науковій літературі на електронних носіях, але збільшився інтерес до масових заходів. Їхня кількість зросла на 567 заходів, а відвідуваність - на 54.835 візитів, що свідчить про трансформацію бібліотеки в територію спілкування та міжособистісної комунікації.

Тенденція до інтенсивного росту користування онлайн-ресурсів спостерігається в інтернет-комунікаційній сфері. Кількість звернень до інтернет-ресурсів, сайтів бібліотек зросла на 1.038.933 відвідувань. Така тенденція характерна для навчальних закладів в усьому світі і українські ВНЗ не є винятком.

Недостатнє фінансування змусило деякі бібліотеки зменшити кількість годин з «Основ інформаційної грамотності» для студентів першого курсу, загалом у галузі це склало 14.324, що майже на тисячу годин менше в порівнянні з 2010 р. Це прикрий факт, з погляду передачі основних повідомлень про бібліотеку на важливому початковому етапі навчання студента, коли закладається фундамент його розуміння ролі бібліотеки в навчальному процесі та подальших двосторонніх стосунків користувача і книгозбірні.

Цифри кількості працівників бібліотек ВНЗ зменшилися за рік на 102 одиниці, що зрозуміло на тлі зменшення загальної кількості бібліотек та використання засобів автоматизації. Можна прогнозувати подальше зменшення штатів бібліотек у зв'язку з упорядкуванням штатних розкладів, яке почалося восени 2012 р. за наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Відносні показники роботи бібліотек ВНЗ України за 2010/2011 р. обчислюються за формулою попередніх і повторюють картину на незначні соті одиниць. Так, обіги фондів та читаність дещо понизилися, але збільшилася книгозабезпеченість та середня відвідуваність. Остання зросла за рахунок масових заходів та більш активного користування інтернет-сервісами бібліотек, про які вже згадувалось вище.

Розглянемо картину більш детально, на основі проведеного нами соціологічного опитування, метою якого стало вивчення особливостей зв'язків із громадськістю в системі соціально-комунікаційної діяльності бібліотеки вищого навчального закладу. Для опитування було обрано 50 наукових та науково-технічних бібліотек України ІІІ-ІV рівнів акредитації.

Бібліотеки, які взяли участь в опитуванні (див. Додаток А) представляють більшість регіонів України, а саме обласні центри - Дніпропетровськ, Донецьк, Київ, Львів, Миколаїв, Одеса, Полтава, Севастополь, Суми, Тернопіль, Харків, Хмельницький; міста Дніпродзержинськ та Переяслав-Хмельницький. Загалом отримано 32 правильно заповнені анкети, які є дійсними і репрезентативними для нашого опитування.

Спеціалізація вищих навчальних закладів, яким підпорядковуються опитані бібліотеки, різноманітна - університети технічні, економічні, педагогічні, медичні, агрономічні, харчових технологій, банківської справи, кораблебудування та радіоелектроніки. Більшість бібліотек добре відомі у фаховому світі, фонди багатьох перевищують 1 млн примірників, мають сталу типову структуру, досвідчений персонал, багату історію та яскраве сьогодення. Усі опитані бібліотеки мають активні сайти, повноцінні електронні ресурси на локальних мережах своїх навчальних закладів та з виходом в інтернет, забезпечені засобами зв'язку та постійним представництвом в мережі. Результати опитування наочно демонструють наступні гістограми, побудовані на основі зведеної таблиці всіх надісланих анкет, яка представляє собою базу даних в Excel і подається в Додатку Б (сама Анкета в Додатку В).

50% респондентів (16 респ.) - дали позитивну відповідь на запитання, чи є в конкретній бібліотеці структурний підрозділ або окремий працівник, який відповідає за зв'язки з громадськістю, PR (Рис. 2.3). Найчастіше такий напрямок розробляє науково-методичний відділ або сектор, інколи провідний, головний бібліотекар, вчений секретар, заступник директора або навіть сам директор бібліотеки. Цікавими є досвід Наукової бібліотеки Одеського національного університету імені І. І. Мечникова, де є окремий відділ зв'язків з громадськістю, Наукової бібліотеки Львівського національного університету імені Івана Франка, де є відділ культурно-просвітницької роботи та Наукової бібліотеки Національного університету кораблебудування ім. адмірала Макарова, де в структурі передбачено відділ бібліотечного маркетингу, інноваційної та методичної роботи.

Рис. 2.3

Майже половина всіх респондентів - 44% (14 респ.) - відповіла, що такого спеціалізованого підрозділу немає, і тільки дві бібліотеки планують створити таку структурну одиницю. Це не означає, що робота зі зв'язків із громадськістю не ведеться зовсім, хоча б тому, що всі представлені бібліотеки є досить відомими у фахових колах і мають гарне реноме у своїх вишах. Інша справа, що організація і створення таких підрозділів значно б покращили вже досягнуті результати.

На запитання «Який напрямок роботи бібліотеки зі зв'язків із громадськістю сьогодні є пріоритетним?» можна було дати кілька варіантів відповідей і були вони такими (Рис. 2.4). Більшість вважає пріоритетним у роботі зі зв'язків із громадськістю взаємодію з керівництвом університету -84,4% (27 респ.); 75% (24респ.) вважають просування послуг бібліотеки в мережі інтернет, за ними йдуть співробітництво із ЗМІ - 50% (16 респ.), корпоративний PR (формування іміджу бібліотеки) - 41% (13респ.). Такі відповіді говорять про те, що бібліотекам не вистачає саме тісної взаємодії з керівництвом вишу, а також усвідомлення широкої присутності своїх сервісів у світовій мережі.

Рис. 2.4

Питання адвокації бібліотек вищих навчальних закладів ще не так глибоко розкрито та вивчено, як адвокація публічних бібліотек. Але наше опитування показало, що воно так само гостро цікавить бібліотеки цієї галузі (Рис. 2.5). Найбільша кількість відміток підкріплює це твердження. Зовнішні аудиторії адвокації для бібліотек ВНЗ найбільше визначаються як ректорат університету - 94% (30 респ.), деканати та кафедри - 84,4% (27 респ.), партнери - 78% (25 респ), громадські організації університету - 65,6% (21 респ.), громадські професійні організації, асоціації - 56,3 % (18 респ.). Бібліотеки вишів мають високий адвокаційний потенціал, розкрити його можуть тільки спеціально підготовлені та мотивовані фахівці з числа PR-спеціалістів, але для цього потрібні певні організаційні заходи.

Рис. 2.5

У питанні «Чи потрібна реклама в університеті бібліотеки як структурного підрозділу?» початково була закладена позитивна відповідь, але результат виявився неочікуваним (Рис. 2.6). Сумнівів не відчуває більшість респондентів - 72% (23 респ.), але «ні» теж має місце - саме так відповіли 6 респондентів і «можливо» що потрібна - 6,2% (2 респ.). Пояснення має бути в тому, що бібліотекам вищих навчальних закладів не потрібна реклама в її класичному розумінні, вона потрібна в зовсім іншому форматі, який теоретично недостатньо вивчений.

Рис. 2.6

Каналів розповсюдження інформації про заходи бібліотеки вишу досить багато і в дослідженні не було на меті розкрити всі. Для вивчення було визначено найбільш поширені, але наше опитування показало, які саме мають прихильність бібліотечних фахівців (Рис. 2.7). Лідером серед найбільш ефективних каналів розповсюдження інформації про заходи бібліотеки визначено об'яви та оголошення - 84,4% (27 респ.) прихильників, сайт бібліотеки - 81,3% (26 респ.), ЗМІ - 62,5% (20 респ.) респондентів, електронна пошта - 47% (15 респ.), соціальні мережі - 15,6% (5 респ), інше - 9,4% (3 респ.) (виступи на кафедрах, запрошення телефоном).

Рис. 2.7

Питання про ефективних PR-фахівців у бібліотеці спершу було провокативним, адже незаперечним є факт, що найкращі PR-фахівці - це професіонали (Рис. 2.8). Але ефективними PR-спеціалістами в бібліотеці 84,4% (27 респ.) респондентів назвали бібліотечних працівників, з досвідом роботи, додатковою підготовкою та навичками, 53% (17 респ.) респондентів вважають керівництво бібліотеки, 9,4% (3 респ.) визначили як запрошених спеціалістів з медіа-бізнесу або відділів PR університету, 3% (1 респ.) - інше.

Рис. 2.8

У необхідності спеціального навчального курсу з PR в бібліотеці для підвищення кваліфікації працівників впевнені 59,4% (19 респ.) респондентів, 40,6% (13 респ.) вважають, що достатньо теми в інших курсах (Рис. 2.9). Така майже одностайність за двома позиціями зрозуміла, як послідовна відповідь на попереднє питання про своїх PR-фахівців з числа працівників бібліотеки. Звернемо увагу: ніхто з респондентів не підтвердив відповідь, що «потреби немає» у вивченні PR у бібліотеці для підвищення кваліфікації працівників.

Рис. 2.9

Формування інформаційної культури користувачів бібліотеки є досить проблематичним, довгостроковим і постійним завданням. Така діяльність необхідна бібліотеці, вона регламентується багатьма рекомендаційними документами, листами та методичними матеріалами. Вона вимагає не тільки зусиль, але й великих ресурсів - людських, фінансових і матеріально-технічних. Це важливо з огляду на те, що основними цільовими аудиторіями є представники сучасної наукової та майбутньої інтелігенції, які добре володіють інформаційними технологіями. Серед трьох основних цільових груп користувачів бібліотек, що потребують найбільшої уваги, респонденти віддають перевагу студентам - 90,6% (29 респ.) респондентів, викладачам - 56,3% (18респ.) та аспірантам - 50% (16 респ.) (Рис. 2.10).

Рис. 2.10

У формуванні інформаційної культури користувачів респонденти віддають перевагу таким методам (Рис. 2.11): індивідуальні консультації - 87,5% (28 респ.) респондентів, тематичні семінари за окремими напрямками (користування електронним каталогом, базами даних) - 62,5% (20 респ.) респондентів, 59,4% (19 респ.) - тренінги з користування бібліотечними сервісами, 50% (16 респ.) - курс з основ інформаційної культури для студентів університету, загальна кількість академічних годин становить у всіх по-різному залежно від масштабу університету. Серед іншого: 18,8% (6 респ.) респондентів - наводяться приклади (онлайн-лекції, віртуальні курси, заходи в рамках Днів кафедр, Днів аспіранта, дипломника тощо).



Рис. 2.11

Проведений нами аналіз у дослідженні дає можливість зробити такі узагальнення. Перше - це необхідність створення спеціальних підрозділів зі зв'язків із громадськістю в структурах бібліотек вищих навчальних закладів, у яких будуть працювати бібліотечні менеджери нового покоління. Для сучасного бібліотечного менеджера основи впливу, що стануть запорукою успіхів в управлінні, - це творча позиція, уміння співробітничати, мистецтво стратегічного управління, гарна духовна і фізична форма, відповідальність, уміння адаптуватися до змін і використовувати їх.

Необхідність менеджерів у галузі зв'язків із громадськістю для біблотек збільшується згідно зі змінами, що відбуваються в усіх бібліотечних середовищах, яким властиві рухливість, невизначеність, складність та інтегральна взаємозалежність частин і цілого.

У наукових колах останнім часом гостро обговорюється питання створення одного координуючого відділу паблік рилейшнз в установі; у складних утвореннях, де разом з базовим присутньо багато інших видів діяльності, що непрямо стосуються бібліотеки (культурно-музейна, концертно-театральна діяльність тощо), доцільно розвивати складнішу підсистему паблік рилейшнз. В умовах, коли колектив бібліотеки невеликий, всю цю роботу доводиться виконувати одній людині - керівникові установи, який і є його менеджером. Але в цьому випадку в нього має бути хоча б невелика команда однодумців, партнерів які це усвідомили. Університетська бібліотека має для цього певні можливості.

Власний багаторічний практичний досвід, спостереження за роботою колег, опитування керівників бібліотек дають підстави стверджувати, що основою управління паблік рилейшнз у бібліотеці є триєдиний процес збору, аналізу й поширення інформації про її діяльність, плани, нововведення. Залежно від каналу поширення використовуються такі форми ведення зв'язків із громадськістю: 1) публікації (у пресі, на радіо, телебаченні, в інтернеті); 2) прес-конференції; 3) публічні виступи перед «живою» аудиторією; 4) друкарські видання про бібліотеку; 5) аудіовізуальні матеріали про бібліотеку; 6) медіа-кіти (теки для журналістів); 7) внутрішньобібліотечні газети, оголошення; 8) річні звіти і збори; 9)особливі події і акції; 10) виставки і ярмарки; 11) змішані форми (екскурсії, огляд пам'яток, конкурси професійної майстерності) тощо. До діяльності зі зв'язків із громадськістю варто ставитися творчо і безперервно шукати нові варіанти.

У підготовці заходів зі зв'язків із громадськістю в бібліотеках, як правило, враховуються психологічні мотиви, під їхнім впливом може бути досягнута бажана для бібліотеки реакція середовища. Іншими словами, формується цілеспрямована схема дії на громадську свідомість. У бібліотеках практикується загальна схема заходів із зв'язків із громадськістю: залучити увагу, викликати інтерес, зняти напруженість і недовір'я, ініціювати бажання, спонукати до бажаної дії (наукові дослідження, навчання, творчість).

Опитування бібліотек ВНЗ відкрило цікаву закономірність -недостатність спілкування з її оточенням. Згадаємо, що це основна форма людського буття, без якого неможливі зв'язок людей між собою та процес спільної праці. Жити в суспільстві, розвиватися й удосконалюватися можна лише шляхом спілкування. Саме в процесі спілкування людина усвідомлює і розуміє себе й усебічно відчуває цінність іншої людини. Основа уявлень про спілкування як процес була закладена ще працями відомих психологів О. Бодальов [24], О. Леонтьєв [114], С. Рубінштейн [164] та ін. Сьогодні стає очікуваним експеримент перетворення бібліотеки в територію спілкування. Бібліотекар як організатор процесу спілкування є одним із головних компонентів бібліотечного циклу.

Наше дослідження доводить: стратегічними напрямками спілкування бібліотеки є взаємодія з керівництвом університету, просування послуг та сервісів бібліотеки в мережі інтернет, співробітництво із ЗМІ та формування позитивного іміджу бібліотеки через корпоративний PR.

Першорядне значення мають засоби спілкування, яких досі не вистачає фахівцям бібліотечної галузі, пов'язаним з PR-роботою. Насамперед ідеться про кваліфіковане мовне спілкування, прийоми риторики, жестів, наочність у передачі інформації. Результати нашого дослідження та практика свідчать, що бібліотекарі недостатньо володіють важливим умінням будувати вербальні або мовні комунікації. У практичному аспекті це означає уміння говорити і писати: 1) те, що потрібно; 2) так, як потрібно; 3) там, де потрібно; 4) тоді, коли потрібно; 5) тому, кому потрібно. Таким чином підготовка фахівців у галузі зі зв'язків із громадськістю для бібліотек повинна обов'язково передбачати у своєму арсеналі знання (теорії і практики) бібліотечного спілкування, професійних бібліотечних комунікацій.

Особлива роль належить ЗМІ, передусім пресі. Для бібліотекаря-бібліографа необхідні професійні контакти із представниками преси - журналістами, кореспондентами, оглядачами, фотокореспондентами та ін. Одна з можливих форм безпосереднього спілкування співробітників бібліотеки із представниками ЗМІ - це прес-конференції, виступи на радіо і телебаченні. Вони дають можливість представити роботу бібліотеки та її співробітників в ілюстрованій формі, показати слайди, відеофільми і звукозаписи. При використанні аудіовізуальних засобів необхідним є диференціальний підхід до конкретної аудиторії, цілей слухачів (глядачів), урахування специфіки сприйняття і лексики аудіо- або відеоматеріалів [21].

Чільне місце в системі бібліотечного маркетингу займає реклама, яку можна розглядати як одну з технологій паблік рилейшнз. Мета бібліотечної реклами - інформування потенційного користувача про бібліотечні послуги і спонукання його до користування цими послугами. Як стверджують психологи, суттєвою складовою реклами є міжособова і опосередкована комунікація, яка характеризується, з одного боку, масовістю, а з іншого - однобічністю (Д. Леонтьєв [114], А. Лебедєв, О. Боковіков [113]).

Як засвідчує практика та результати власних багаторічних спостережень дисертанта, більшість бібліотек з метою впливу на широку аудиторію використовують форми зовнішньої реклами і, в першу чергу, - це традиційні афіші, плакати, оголошення. Інші форми, такі як віконна реклама, панно, рекламні щити, електронні табло - використовуються дуже рідко, оскільки відсутні фінансові можливості.

Телебачення також дієвий засіб реклами бібліотек і формування сприятливої громадської думки про них. Нині телерекламу ще не можна віднести до популярних форм інформування громадськості про бібліотечне життя. Разом з тим ця форма рекламування швидко розвивається і має певні перспективи для бібліотек.

Альтернативу рекламі на телебаченні може сьогодні становити реклама в інтернеті, адже цей сегмент має тенденцію до швидкого та інтенсивного росту. Розвиток і впровадження в повсякденне життя новітніх інформаційних технологій вносять глибокі зміни в усі сфери нашого життя, і бібліотеки не є винятком. Масова комп'ютеризація бібліотек, що почалася на початку 1990-х років, спричинила за собою перетворення всієї бібліотечної сфери, зумовила бурхливий розвиток комп'ютерної реклами.

Комп'ютерна реклама - це реклама бібліотек, їх ресурсів, продукції та послуг за допомогою сучасних засобів зв'язку, новітніх інформаційних технологій, електронно-обчислювальних систем і мереж, і насамперед - глобальної мережі інтернет. Комп'ютерна реклама бібліотеки - це принципово новий засіб розповсюдження інформації про себе. Поява та широке розповсюдження цього виду реклами - це наслідок входження бібліотек до єдиного інформаційного простору, їх участі в довгострокових інформаційних програмах та комп'ютерних мережах [21].

Доступ до інтернету в бібліотеці, наявність повноцінного і ефективного сайту - невід'ємна умова діяльності. Користування сервісами глобальних мереж чинить відчутний позитивний вплив на всю діяльність бібліотеки. Мережеві технології задіяні у всі бібліотечні процеси. Це закономірно призводить до зміщення акцентів практично у всіх традиційних формах: від системи комплектування до методики обслуговування читачів. Стає очевидним, що мережеві технології та ресурси видозмінюють саму суть інформаційної діяльності бібліотеки й кардинально змінюють фундаментальні основи та ідеологію її діяльності.

Реклама, що базується на нових інформаційних технологіях, створює позитивний імідж сучасної бібліотеки. Інтернет-реклама дуже специфічна: для неї доводиться використовувати комбінований підхід, зокрема і традиційні бібліотечні, і сучасні комп'ютерні технології.

Серед форм бібліотечної реклами: банери, сайти бібліотек, рекламні заставки, оголошення, інформаційні листи електронною поштою, адреси розсилок, електронні каталоги тощо. Прихильність користувача набувають бази фактографічних і бібліографічних даних, рекламно-бібліографічні матеріали в чатах, відео конференції, соціальні мережі тощо. Як наймолодший з усіх рекламних засобів, комп'ютерна реклама постійно поповнюється новими формами, засобами, жанрами.

Реклама в бібліотеці вищого навчального закладу має цілі і завдання, властиві рекламі в будь-який інший бібліотеці, але існують і свої особливості [21].

Користувачі бібліотеки ВНЗ - це в основному професорсько-викладацький склад, аспіранти, студенти, співробітники університету, для яких бібліотека є головним джерелом отримання навчальної, наукової, довідкової, професійної літератури, бібліотечно-бібліографічної інформації в цілому. Тривала співпраця з ними засвідчила, що це специфічна, висококваліфікована і особлива аудиторія з підвищеними вимогами.

Основним показником бібліотечної діяльності у вищій освіті вважається книгозабезпеченість навчальною літературою, тому на бібліотеки вищих навчальних закладів покладено обов'язок забезпечувати користувачів навчальною і науковою літературою, надавати довідково-бібліографічну інформацію. Студенти самостійно під час вступу до вищого навчального закладу поспішають до бібліотеки за підручниками. Багаторічна практика показує, що стовідсоткове охоплення бібліотекою студентів першого курсу досягається постійною роботою з деканатами, старостами студентських груп. Особливо важливо інформувати про наявність бібліотеки та інформаційних ресурсів студентів заочного відділення. У результаті майже 100% студентів стають читачами бібліотеки. Усім записаним видається читацький квиток, наявність якого вже забезпечує постійне нагадування про бібліотеку, тобто спрацьовує ефект прихованої реклами. Під час запису до бібліотеки проводяться бесіди про правила користування бібліотекою, бібліотечно-бібліографічні, додаткові послуги [21]. Поширена практика проведення занять з основ інформаційної грамотності, бібліотечно-бібліографічної культури.

Основні компоненти, які визначають інформаційну грамотність користувача - освіта та самоосвіта; професійний рівень та кваліфікація, досвід роботи з носіями інформації, зокрема бібліотечними фондами та довідково-бібліографічним апаратом до них [7, 154].

Чинників, які впливають на інформаційну грамотність можна назвати безліч, але головним є соціальне оточення, професійне коло та загальний інформаційний простір. Складовою частиною цього простору є бібліотека з її ресурсами, покликана пропагувати свій контент, формувати інформаційну культуру студента, аспіранта, викладача.

В арсеналі підходів до формування інформаційної грамотності накопичено чимало засобів [7,155]. Як приклад з роботи НТБ ім. Г. І. Денисенка - лекції та практичні заняття (курс лекцій «Основи інформатики, бібліотекознавства та бібліографії (ІББ)» для студентів І, III-IV курсів НТУУ «КПІ»). Така робота ведеться сектором пропаганди бібліотечно-бібліографічних знань з 1961р., лекторська група постійно оновлюється, в її складі працюють п'ять-шість осіб [7, 155]. Періодично структура курсу, методика практичних занять змінюється згідно до вимог часу і змін, що відбуваються в інформаційно-бібліотечній галузі. Курс має чотири етапи - планування, структурування, підготовка та практика проведення, триває упродовж року, має позитивні відгуки і сталий інтерес серед окремих категорій користувачів бібліотеки:

- студенти І курсу;

- студенти ІІІ-ІV курсів;

- учні ліцею НТУУ «КПІ»;

- професорсько-викладацький склад.

Заняття ставлять за мету:

- ознайомити з інформаційними ресурсами, необхідними для навчання, НДР та самоосвіти; з бібліотекою як цілісною системою, що забезпечує доступ до цих ресурсів;

- дати основні теоретичні поняття та практичні навички роботи з первинними та вторинними джерелами інформації за фахом;

- зорієнтувати у можливостях доступу до бібліотечних баз даних, ознайомити з проектами, що діють у режимі онлайн;

- рекламувати бібліотеку, підтримати її позитивний імідж, розширити коло «друзів бібліотеки» [7, 156].

У розробці структури курсу з самого початку бібліотекарями-лекторами НТБ було чітко виокремлено теоретичну і практичну частину, кожна з яких поділена на складові. Теоретична частина:

- основні поняття інформатики, бібліотекознавства та бібліографії;

- загальні відомості про найбільші бібліотеки світу, України, Києва (можливості МБА);

- основи бібліографічного опису документів;

- каталоги бібліотеки та бібліотечні класифікації;

- локальні бібліотечні мережі, бібліотеки в інтернеті.

Практична частина:

- загальні відомості про НТБ НТУУ «КПІ» (екскурсія);

- правила користування бібліотекою;

- ДБА бібліотеки, каталоги та інформаційні видання;

- схема знаходження та функції структурних підрозділів бібліотеки;

- локальна комп'ютерна мережа бібліотеки, електронний каталог, бази даних, CD, інтернет-ресурси бібліотек [7, 156].

Проведення курсу вимагає попереднього вирішення таких питань:

1) методичні питання: підготовка та видання методичних матеріалів, вказівок; підбір рекомендованої літератури та корисних посилань для лекторів та слухачів; консультації з профільними кафедрами НТУУ «КПІ»; спільні консультації учасників лекторської групи.

2) організаційні питання: підбір лекторської групи; складання розкладу занять; затвердження навчальних аудиторій, узгодження морального та матеріального стимулювання лекторів; коло сприяння [7, 157].

Як результат і головна ціль попередніх процесів. настає черга практики проведення курсу, де дається взнаки міра узгодженості всіх етапів підготовки. Цей етап триває 2-3 місяці на початку кожного семестру й залежить від скоординованих дій бібліотеки та факультетів. У 2003-2013 рр. в КПІ загальна кількість академічних годин виділених навчальною частиною на проведення занять з «Основ ІББ» коливалась в рамках від 486 до 540 і охоплювала 24 факультети.

Курс «Основ ІББ» слушно розглядати як форму паблік рилейшенз бібліотеки, адже наша робота з громадськістю в цьому напрямі передбачає:

- налагодження прямих стосунків з деканатами та кафедрами факультетів;

- додаткову рекламу поточних заходів у бібліотеці (виставок, читацьких конференцій тощо);

- формування позитивного ставлення студентів до бібліотеки [7, 157].

Необхідність розвитку цього напрямку в роботі бібліотеки зумовлена об'єктивними умовами. Це низький рівень бібліотечної культури студентів-політехніків, необхідність сприяння роботі відділів обслуговування, складна структура та специфіка бібліотеки ВНЗ, впровадження інноваційних технологій. Успіх справи безпосередньо залежить від суб'єктивних факторів:

- стимулювання та заохочення персоналу бібліотеки дирекцією;

- розуміння та підтримка з боку керівництва факультетів університету;

- додержання обов'язкових вимог та бажання провідних фахівців бібліотеки працювати з великою аудиторією;

- наявність відповідної матеріально-технічної бази [7, 158].

Нині курс «Основи ІББ» набуває суттєвих змін - це новітні методичні розробки, запровадження дистанційного навчання, яке відкриває безмежні можливості отримання та моніторингу знань із використанням інтернет-ресурсів в асинхронному режимі або в режимі онлайн [7, 158]. Досвід Науково-технічної бібліотеки НТУУ «КПІ» з формування інформаційної грамотності користувачів багаторазово висвітлено на університетських конференціях, він запозичений і поширений багатьма бібліотеками в Україні, що доводить ефективність його як просвітницької реклами.

Наявність якісних наочних стендів з інформацією про послуги, виставки, проекти, участь у міжбібліотечних конференціях, які розташовані у фойє корпусів вищого навчального закладу і в приміщенні бібліотеки, завжди ефективно працює на рекламу й підвищує імідж бібліотеки в очах адміністрації вишу і потенційних користувачів.

Основу рекламної діяльності університетської бібліотеки становлять її інформаційні можливості та демонстрація правильного використання наявних ресурсів. Таким вимогам повинні відповідати рекламні матеріали, що носять інформаційну та навчальну спрямованість. У практиці роботи бібліотек - розробка і тиражування різних рекомендацій з пошуку бібліотечної інформації, складання бібліографічного опису тощо. Так, користувачі можуть отримати підручну інформацію навчального характеру з пошуку матеріалів за каталогами - традиційним та електронним.

Переглянуті звіти роботи бібліотек ВНЗ доводять постійне вдосконалення форм і методів організації виставок, конференцій, участь у різних проектах. Специфічними комунікаційними каналами, які є структурними підрозділами великих установ, навчальних закладів, для бібліотек є публікація інформаційних матеріалів у внутрішніх журналах і газетах, як приклад - «Київський політехнік» в НТУУ «КПІ».

Керівництво бібліотек вищих навчальних закладів постійно практикує виступи на засіданнях Вченої ради. Ретельно підготовлена тематика повідомлень може бути дуже широкою: огляди найважливіших нових нормативно-правових документів, характеристика інформаційної продукції, підготовленої на допомогу навчальному процесу та вирішення складних виробничих завдань.

Наведені факти доводять, що на формування престижу наукової бібліотеки в розумінні користувачів і адміністрації вищого навчального закладу впливає наявність широкого вибору інформаційних ресурсів, розробка і впровадження в практику бібліотечно-інформаційних проектів, автоматизація процесів, освоєння співробітниками нових технологій, комфортність приміщень. Необхідно зауважувати, що наукова бібліотека є одним із основних структурних підрозділів ВНЗ, позиціонувати її перед адміністрацією університету.

У бібліотеках ВНЗ не завжди (за браком коштів) культивується фірмовий стиль, який сприяє закріпленню позитивної думки про бібліотеку, формує її імідж. Фахівці в галузі реклами визначають фірмовий стиль як набір постійно використовуваних кольорових, графічних, словесних, типографічних, дизайнерських елементів. Усі ці елементи-константи створюють цілісне уявлення про діяльність бібліотеки. Фірмовий стиль бібліотеки складається з низки елементів, головними з яких є такі: фірмовий знак, логотип, слоган. Фірмовий знак і логотип утворюють фірмовий блок бібліотеки, який розташовується на всіх виданнях, у рекламній продукції, на бланках, читацьких квитках, конвертах, візитках, бейджах [21].

Якщо працівники до питання підходять творчо, воно вирішується доступними засобами і ресурсами. Найпростіший варіант - слоган бібліотеки - це коротка фраза, заклик, девіз, що висловлює основну думку пропонованої послуги, фірмове гасло бібліотеки. Важливий також лаконічний логотип - яскравий, художній образ, милозвучний слоган-гасло, вдале, але без строкатості поєднання багатобарвної гами. Багато бібліотек дають графічно оформлені абревіатури, розміщені на тлі книги. Створення логотипу - непроста справа. Фахівці радять знайти своєрідну ідею, яка уособлює пошук зв'язків між рекламованою бібліотекою, її історією, сьогоднішніми можливостями і зображеним символом. Розробка логотипу передбачає спільні зусилля бібліотекарів та професійного дизайнера. Іноді в обговоренні знаку бере участь весь колектив бібліотеки і, навіть, користувачі.

В умовах університетського середовища завжди високі результати дають роботи, до яких залучені студенти творчих спеціальностей, майбутні фахівці з реклами, дизайну, соціальних комунікацій. Відомо про успішні спільні проекти бібліотек вищих навчальних закладів з поліграфічними факультетами тощо.

Висновки до розділу 2

У розділі 2 визначено основних учасників комунікаційного процесу системи соціально-комунікаційної діяльності бібліотеки вищого навчального закладу. Доведено взаємозалежність та взаємообумовленість традиційних та нових форм роботи з громадськістю, адвокаційної та корпоративної діяльності бібліотек вищих навчальних закладів. Бібліотека ВНЗ не спроможна ефективно працювати без застосування PR-технологій.

Аналіз PR-діяльності бібліотек вищих навчальних закладів України ІІІ-ІV рівнів акредитації, опитування керівників бібліотек засвідчили, що провідними принципами бібліотечного PR виступають широта і сталість інформування цільових аудиторій про діяльність бібліотеки і ті можливості, які вона надає; системність і комплексність PR-діяльності бібліотеки. Основним PR-завданням є створення позитивного образу бібліотеки інформаційними засобами. Оскільки створення і збереження іміджу піддається впливу низки важкопрогнозованих і некерованих чинників, у більшості бібліотек PR не має комплексного, концептуального характеру, відсутні спеціальні структурні підрозділи, що займаються PR.

Досліджено традиційну організацію, управління та інноваційні прийоми зв'язків із громадськістю бібліотеки ВНЗ. Визначальними особливостями зв'язків із громадськістю в системі соціально-комунікаційної діяльності бібліотеки вищого навчального закладу є такі: специфіка університетського середовища, аудиторії інформаційного впливу, корпоративні можливості, стимулювання та відповідальність, акцент на імідж бібліотеки та ін. Ефективність досліджуваної діяльності завжди визначає науковий підхід, плановий та комплексний характер заходів, оперативний й безперервний контроль, гнучкість і конструктивність рішень керівництва бібліотеки й університету.

Проведене соціологічне опитування університетських бібліотек України, вивчення поточної статистики галузі виявили необхідний матеріал для наукового аналізу, результати якого дали підстави зробити ряд важливих загальних висновків. Серед них - актуальність спеціальних підрозділів зі зв'язків із громадськістю в структурах бібліотек вищих навчальних закладів, у яких повинні працювати бібліотечні менеджери нового покоління. Для сучасного бібліотечного менеджера характерні творча позиція, уміння співробітничати, мистецтво стратегічного бачення, досконала духовна й фізична форма, відповідальність, уміння адаптуватися до змін і використовувати їх - це основи впливу, за допомогою яких досягається успіх в управлінні установою. Необхідність такого типу менеджерів у галузі зв'язків із громадськістю бібліотек послідовно збільшується відповідно до змін, що відбуваються в усіх сучасних бібліотечних середовищах, для яких властиві рухливість, динаміка, складність та інтегральна взаємозалежність частин і цілого.

Перспективним і стратегічно доцільним напрямом діяльності сучасної бібліотеки є адвокація, як одна з важливих складових системи соціально-комунікативної діяльності, організовані зусилля із захисту та представлення інтересів бібліотеки, тривала взаємодія і побудова двосторонніх стосунків із владою та керівництвом університету. Політика змін на краще та формування системи довіри навколо бібліотеки є актуальним питанням сьогодення. У розділі доведено практичний механізм корпоративних зв'язків бібліотеки у структурі вищого навчального закладу та в системі партнерських стосунків із іншими установами та організаціями. Успіх бібліотеки у співпраці та кооперації з бібліотеками інших вищих навчальних закладів, активній участі в різних громадських професійних спілках та асоціаціях.

РОЗДІЛ 3. ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ У ЗВ'ЯЗКАХ З ГРОМАДСЬКІСТЮ БІБЛІОТЕКИ ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ