факультетфізики, математики та інформатики

Укладач: Шерман М.І.

Херсон-2014

1. Поняття інформаційних технологій та інформації. Основи роботи в операційній системі windows

Інформація - це відомості про навколишній світ (об'єкти, явища, події, процеси тощо), які зменшують міру існуючої невизначеності, неповноти знань та які можна передавати усним, письмовим або іншим способом, а також за допомогою умовних сигналів, технічних та обчислювальних засобів тощо.

Інформація дуже різноманітна по змісту і підрозділяється по виду людської діяльності, що обслуговується нею: наукова, виробнича, управлінська (соціально-економічна), медична, екологічна, правова тощо.

Коли ведуть мову про інформацію, то мають на увазі ряд її властивостей, а саме:

інформація достовірна, якщо вона не спотворює істинного стану справ;

інформація повна, якщо її достатньо для розуміння і прийняття рішень;

інформація чітка й зрозуміла, якщо вона виражена мовою, якою спілкуються ті, для кого вона призначена;

якість інформації - сукупність властивостей, що зумовлюють можливості її використання для задоволення визначених згідно з її призначенням потреб;

цінність - комплексний показник її якості, її міри на прагматичному рівні. Прагматична міра інформації означає корисність, цінність для управління;

адекватність інформації - це певний рівень відповідності, що створюється за допомогою отриманої інформації, образу реального об'єкта, процесу, явища тощо.

Дані - це інформація, подана в формалізованому вигляді, прийнятому для опрацювання автоматичними засобами за можливої участі людини.

З інформацією виконують багато операцій, які за ознакою подібності об'єднуються в технологічний процес обробки інформації, а саме:

збір і реєстрація даних;

передача даних;

збереження даних;

обробка даних;

отримання результативної інформації.

Збір і реєстрація даних. Інформація може бути отримана з зовнішніх джерел, з інформаційних систем різних управлінських підрозділів, безпосередньо від низових підрозділів суб'єкта господарювання у процесі виробничо-господарської діяльності, тощо.

Якщо в перших двох випадках інформація надходить уже зареєстрованою на машинному або паперовому носії, то в останньому випадку її приходиться збирати і реєструвати. Збір і реєстрація такої інформації реалізується первинним (оперативним) обліком. Сутність даної процедури полягає у визначенні і реєстрації на носіях кількісних і якісних характеристик визначеного об'єкта спостереження. Це трудомістка процедура, але від повноти, вірогідності і своєчасності даних, отриманих на цьому етапі, залежить якість результативної інформації, призначеної для прийняття рішень. windows комп'ютерний word

Збір інформації пов'язаний з виміром, підрахунком, зважуванням матеріальних об'єктів, виміром тимчасових характеристик і т.д. Ця процедура може бути виконана або вручну або із застосуванням технічних засобів. Засоби збору можуть бути неавтоматичні - мірна тара, ваги, лічильники ручної дії, рулетки, метри тощо; автоматичні - автоматичні ваги, годинник, вимірювальні прилади, датчики, лічильники й інші засоби.

Збір інформації супроводжується її реєстрацією. Реєстрація - це фіксація інформації на матеріальному носії: паперовому або машинному носії.

На паперовому носії інформація реєструється вручну, на машинному носії за допомогою комп'ютерних програм. Останнім часом поширення одержали системи, що працюють зі штриховими кодами, що дозволяють не тільки зчитувати заздалегідь нанесені на товар штрихи-коди, але й попередньо обробити їхніми мобільними терміналами і передати дані в комп'ютер.

Передача даних може бути виконана різними способами. Вона здійснюється традиційними засобами зв'язку - кур'єром, пересиланням поштою, доставкою транспортними засобами. Використовуються при передачі і сучасні дистанційні засоби зв'язку - електронна пошта, факс, фізичні канали зв'язку - телефоні, оптичні, радіоканали, у тому числі й супутникові. Останні способи передачі інформації припускають наявність комп'ютерної мережі або пристроїв, що забезпечують вихід у мережу.

Введення інформації в комп'ютер залежить від способів реалізації попередніх процедур. Інформація зафіксована в документах вручну, звичайно вводиться з клавіатури. У системах з масовим введенням однотипної інформації одержують поширення скануючі пристрої. Інформація передана по каналах зв'язку, фіксується в пристроях довгострокової пам'яті комп'ютера.

Збереження даних. Введені в комп'ютер дані зберігаються в інформаційній базі. У ній зберігаються не тільки первинні дані, але й умовно-постійна, довідкова й інша інформація, багаторазово використовувана при рішенні різних задач. Збереження і нагромадження первинної інформації зв'язано з потребою одержання даних за визначений інтервал часу, багаторазового використання їх при узагальненні в різних розрізах.

Зі збереженням інформації пов'язана така процедура, як пошук даних, тобто процедура вибірки потрібних даних по запиту користувачем.

Обробка даних і отримання результативної інформації. Обробка інформації припускає виконання логічних і арифметичних операцій над вихідними даними з метою одержання результативної інформації.

Логічна обробка включає операції сортування (відбір, упорядкування, об'єднання), вибірку даних з інформаційної бази і т.п. Арифметичні операції - алгебраїчне додавання, ділення, множення і т.д.

Обробка інформації виконується відповідно до розробленого алгоритму - набору чітко сформульованих правил, що визначають процес перетворення вихідних даних (вхідної інформації) у бажаний результат (вихідну інформацію) за кінцеве число кроків. Це дозволяє автоматично вирішувати будь-яку конкретну задачу з класу однотипних задач.

У процесі обробки інформації формуються результативні показники, що відбиваються в поточних звітах і регламентованій звітності. Звіти формуються, як правило по запитах фахівців і відображаються на екрані дисплея або друкуються.

Процес обробки інформації супроводжується контролем виконуваних операцій і коректуванням даних. Коректування даних здійснюється як у процесі виконання операцій уведення, так і після їхнього завершення протягом усього звітного періоду. Також можлива і коректування даних попередніх періодів.

Прийняття рішень на основі аналізу результатної інформації залишається за фахівцем предметної області.

Подібно тому, як у матеріальному виробництві технологічний процес реалізується за допомогою різних технічних засобів: верстатів, устаткування, інструментів і т.д., так і процес перетворення інформації реалізується за допомогою визначених засобів і методів. На різних етапах перетворення інформації застосовуються свої специфічні засоби і методи, способи виконання інформаційних процедур. Вони можуть бути різними, і обумовлені технічним і програмним середовищем, у якому протікає процес перетворення інформації. Установлена послідовність процедур перетворення інформації і сукупність методів і способів їхньої реалізації визначають інформаційну технологію.

З появою і широким розвитком ПК та периферійної техніки настала ера комп'ютерної інформаційної технології, яка названа новою (сучасною, безперервною) інформаційною технологією.

Основу нової інформаційної технології (НІТ) становить розподілена комп'ютерна техніка, «дружнє» програмне забезпечення, розвинені комунікації. Користувачеві-непрограмісту надано можливість прямого спілкування з ПК під час роботи в діалоговому режимі. При цьому потужні програмно-апаратні засоби (бази даних, експертні системи та бази знань, системи підтримки прийняття рішень тощо) створюють комфорт у роботі, дозволяють не лише автоматизувати процес зміни форми та місцезнаходження інформації, а й змінювати її зміст. ПК завдяки збільшеню обсягів індивідуального виконання робіт допомагають людині підвищувати продуктивність праці, а також ефективність прийнятих рішень.

Форми подання інформації. У своїй повсякденній діяльності ми широко використовуємо різні види інформаційної техніки: радіопередавачі, телебачення, магнітофони, телеграфію, обчислювальну техніку. Сигнали передані по радіо і телебаченню, а також використовувані в магнітному записі мають форму безперервних ліній, що змінюються швидко. Такі сигнали називаються безперервними або аналоговими сигналами. На противагу цьому в телеграфії й обчислювальній техніці сигнали мають імпульсну форму й іменуються дискретними сигналами, тому інформація передається в двох формах:

дискретна форма подання інформації - це послідовність символів, що характеризує переривчастий ланцюг подій, що змінює розмір (наприклад, кількість дорожньо-транспортних подій, кількість тяжких злочинів);

аналогова або безперервна форма подання інформації - це параметр, що характеризує процес, що не має перерв або проміжків (температура тіла людини, швидкості автомобіля на визначеній ділянці шляху).

Всі різновиди довколишньої інформації можна згрупувати за такими ознаками:

Інформація, що відображує процеси, явища неживої природи називається елементарною або механічною, тваринного й рослинного світу - біологічною, людського суспільства - соціальною.

Інформація по способу передачі і сприйняття: інформацію, передану видимими способами і символами, називають візуальною, звуками - аудіальною, відчуттями - тактильною, запахами і смаками - органолептичною, інформацію, що видається і сприймається засобами обчислювальної техніки - машинною (комп'ютерною).

Інформацію, створювану і використовувану людиною, за суспільним призначенням можна розбити на три види: особиста, масова і спеціальна. Назва класів інформації, що використовується, розкриває і їхній зміст, так особиста інформація призначається для конкретної людини, масова - призначається для будь-якого бажаючого користуватися нею (суспільно-політична, науково-популярна.), спеціальна - призначена для використання вузьким колом осіб для розв'язання спеціальних задач в області науки, техніки, економіки.

Багатоплановість джерел і споживачів інформації привело до існування різних форм її подання:

символьної;

текстової;

графічної.

Символьна форма, заснована на використанні символів - літер, цифр, знаків тощо, є найбільш простою, але вона практично застосовується тільки для передачі нескладних сигналів про різні події. Прикладом можуть служити дорожні знаки.

Більш складною є текстова форма подання інформації. Тут так само, як і в попередній формі, використовуються символи: літери, цифри, математичні знаки, однак інформація закладена не тільки в цих символах, але й у їхньому сполученні, порядку проходження. Так, слова КІТ і ТІК мають однакові літери, але містять різну інформацію. Завдяки взаємозв'язку символів і відображенню промови людини текстова інформація надзвичайно зручна і широко використовується в діяльності людини: книги, брошури, журнали, різного роду документи, аудіозаписи.

Найбільше ємною і складною є графічна форма подання інформації. До цієї форми відносяться фотографії, схеми, креслення, малюнки, що мають велике значення в діяльності людини.

Властивості інформації можна розглядати в трьох аспектах: технічному - це точність, надійність, швидкість передачі сигналів; семантичному - це передача змісту тексту за допомогою кодів і прагматичному - це наскільки ефективно інформація впливає на поводження суб'єкта.

Цільова функція інформації (її прагматичний аспект) характеризується спроможністю впливати на процеси керування, та відповідним цілям керування поводженням людей. У цьому, по суті, і є корисність або цінність інформації. У деяких випадках цінність інформації стає негативною, корисність заміняється шкідливістю, а сама інформація стає дезінформацією. Її джерелом служать суб'єктивні чинники (думки, погляди, оцінки), а також навмисні перекручування інформації з якоюсь метою. Якщо ця мета викликана суспільними інтересами, то дезінформація може бути корисною (широко використовується дезінформація у військовій справі. З метою ввести в оману супротивника застосовуються помилкові сигнали, повідомлення, позначення). У загальному ж випадку дезінформація - це неправда, перекручування фактів, порушення принципу адекватності інформації, об'єктивного висвітлення явищ громадського життя.

Інформація охоплює всі сфери, усі галузі громадського життя, міцно входить у життя кожної людини, впливає на його спосіб мислення і поводження. Вона обслуговує спілкування людей, соціальних груп, класів, націй і держав, допомагає людям опанувати науковим світоглядом, розбиратися в різноманітних явищах і процесах громадського життя, підвищувати рівень своєї культури й освіченості, засвоювати і дотримуватись законів і моральних принципів. Величезну, нічим незамінну роль виконує інформація в управлінській діяльності. По суті, без інформації не може бути і мови про будь-який вид керування, про цілеспрямовану діяльність взаємозалежних об'єктів і систем.

У наш час різноманітна по своєму значенню інформація, зафіксована на спеціальних носіях, стала національним багатством нового типу - інформаційним ресурсом держави. Будучи предметом купівлі-продажу за всіх часів, інформація має свої специфічні особливості: при обміні інформацією її кількість збільшується, як говорять в Америці: " Якщо у вас є по яблуку і ви обміняєтеся ними, у вас знову буде по яблуку, але якщо у вас є по ідеї і ми обміняємося, то в кожного їх буде по дві". Спілкування людей, інформування один одного приводить до їхнього зближення, підвищення інтелектуального потенціалу, взаємозбагачення.

У інформаційних ресурсів є ще унікальна властивість - вони не зменшуються від інтенсивного використання. Більш того, у процесі застосування вони постійно розвиваються й удосконалюються, позбуваються помилок і уточнюють свої параметри.

У визначенні практичної цінності інформації немає яких-небудь точних кількісних параметрів. Та й визначити їх не легко, оскільки цінність залежить від корисності інформації для множини конкретних людей, її одержувачів і користувачів.

Оптимальний - значить найкращий у деякому відношенні. Наприклад, за часом - найшвидший процес, по витраті енергії - найбільш економна система, а за продуктивною дією виключно вагома. Оптимальних у всіх відношеннях об'єктів і процесів не буває. Це пояснюється суперечливістю умов досягнення оптимальності. Найкращі в одному відношенні властивості звичайно досягаються ціною обмежень на інші властивості. Наприклад, збільшення об'єму випуску продукції за інших рівних умов обмежує підвищення її якості.

Тому коли мова йде про оптимальність повідомлення, то потрібно уточнення : у якому відношенні воно оптимальне?

Дуже важливим є і друге уточнення: стосовно кого, до якого конкретно одержувача? Для одного повідомлення буде оптимальним, для іншого воно або незрозуміле, або не містить нічого нового.

У ідеальному випадку повідомлення буде оптимальним, якщо воно за своєю формою, змістом, метою і часом відповідає можливостям і потребам його одержувача. У такому повідомленні цілком враховані синтаксичні, семантичні і прагматичні властивості інформації, відсутні надмірність і елементи непевності. Оптимальне повідомлення відрізняється стислістю, ясністю, своєчасністю, новизною. Яскравим прикладом оптимізації повідомлення може служити упорядкування телеграми. Її відправник усе зважує: і зміст, і довжину тексту, і час відправлення. Важливо врахувати, що саме в техніці зв'язку для передачі дискретних повідомлень уперше стала використовуватися на практиці теорія оптимального кодування повідомлень. В даний час вона широко використовується й в комп'ютерній техніці.

Оптимізація повідомлень - непроста, достатньо складна задача, що вимагає високої інформаційної культури людини, урахування багатьох суперечливих чинників. Взяти, приміром, надмірність. Ця категорія негативна, що збільшує довжину повідомлень. Але в ряді випадків вона необхідна для підвищення надійності передачі повідомлень і їхнього сприйняття. Прийоми розгорнутого (надлишкового) викладу матеріалу використовуються, наприклад, на лекціях з метою оптимізації сприйняття аудиторією сутності понять високої складності.

Аналізуючи інформацію, ми зштовхуємося з необхідністю оцінки якості і визначення кількості одержання інформації. Визначити якість інформації надзвичайно складно, а часто і взагалі неможливо. Будь-які відомості, наприклад історичні, можуть десятиліттями вважатися непотрібними і раптом їхня цінність може різко зрости. Разом із цим визначити кількість інформації не тільки потрібно, але і можна. Це насамперед необхідно для того, щоб порівняти один з одним масиви інформації, визначити, які розміри повинні мати матеріальні об'єкти (папір, магнітна стрічка), що зберігають цю інформацію.

Для визначення кількості інформації потрібно знайти спосіб представити будь-яку її форму (символьну, текстову, графічну) у єдиному виді. Інакше кажучи, треба зуміти ці форми інформації перетворити так, щоб вони одержали єдиний стандартний вид. Таким видом стала так названа двійкова форма подання інформації. Вона полягає в записі будь-якої інформації у вигляді послідовності тільки двох символів.

Ці символи можуть на папері позначатися будь-яким способом: літерами А, Б; словами ТАК, НІ. Однак заради спрощення запису взято цифри 1 і 0. У електронному апараті, що зберігає або обробляє інформацію, розглянуті символи можуть також позначатися по різному: одні з них - наявністю в розглянутій точці електричного струму або магнітного поля, інші - відсутністю в цій точці електричного струму або магнітного поля.

Методику подання інформації в двійковій формі можна пояснити, провівши наступну своєрідну гру. Потрібно в співрозмовника одержати інформацію, яка нас цікавить, задаючи будь-які питання, але одержуючи у відповідь тільки одне з двох: ТАК або НІ.

Відомим способом одержання під час цього діалогу двійкової форми інформації є перерахування всіх можливих подій.

Розглянемо найпростіший випадок одержання інформації. Ви задаєте тільки одне питання: “чи йде дощ”. При цьому умовимося, що з однаковою імовірністю очікуєте відповідь: “ТАК” або “НІ”. Легко побачити, що будь-яка із цих відповідей несе саму малу порцію інформації. Ця порція визначає одиницю виміру інформації, названу бітом. Завдяки введенню поняття одиниці інформації з'явилася можливість визначення розміру будь-якої інформації числом бітів. Образно кажучи, якщо, наприклад, об'єм ґрунту визначають у кубометрах, то об'єм інформації - у бітах.

Умовимося кожну позитивну відповідь представляти цифрою 1, а негативну - цифрою 0. Тоді запис усіх відповідей у цифровому вигляді утворить багатозначну послідовність цифр, що складатиметься з нулів і одиниць, наприклад 0100.

Розглянутий процес одержання двійкової інформації про об'єкти дослідження називають кодуванням інформації.

У інформаційних документах широко використовуються не тільки російський чи український шрифт, але і латинські літери, цифри, математичні знаки й інші спеціальні знаки, усього приблизно 200-250 символів. Тому для кодування всіх зазначених символів використовується восьмирозрядна послідовність цифр 0 і 1. Наприклад, російські літери представляються восьмирозрядними послідовностями в такий спосіб: А - 11000001, И - 11001011, Я - 11011101.

Слід зазначити, що запропонований спосіб кодування використовується тоді, коли до нього не пред'являються додаткові вимоги, припустимо, необхідність реагувати на помилку, яка виникає, виправити її, забезпечити таємність інформації. У цих випадках застосовують спеціальне кодування.

Для подання графічної інформації в двійковій формі використовується так називаний покрапковий спосіб. На першому етапі вертикальними і горизонтальними лініями поділяють зображення. Чим більше при цьому утворилося квадратів, тим точніше буде передана інформація про картинку. Перед тим як кодувати будь-яку інформацію потрібно домовитися про те, які використовуються коди, у якому порядку вони записуються, зберігаються і передаються. Це називається мовою подання інформації.

З прикладів, розглянутих вище, видно, що інформація описується багаторозрядними послідовностями двійкових чисел. Тому для зручності ці послідовності об'єднуються в групи по 8 біт. Така група іменується байтом, наприклад число - 11010011 - ця інформація розміром один байтів. На практиці використовують похідні величини для виміру інформації - 1000 байт (1 кілобайт, 1kВ), 1000000 байт (1 мегабайт, 1 Мb), 1000000000 байт (1 гігабайт, 1 Нb).

У своїй діяльності людина використовує усі великі масиви інформації. Так, якщо з 1940 по 1950 роки об'єм інформації подвоївся приблизно за 10 років, то в даний час це подвоєння уже відбувається за 2-3 роки.

Інформатика як наука про технологію обробки інформації

При роботі з інформацією доводиться вирішувати велике число питань, зв'язаних із зручними і вигідними формами її збереження, передачі, пошуку, обробки. Цим колом питань займається нова наука, що одержала назву інформатика. У сферу сучасної інформатики входить ряд питань, які можуть бути подані у вигляді груп. У цьому зв'язку інформатика досліджує такі групи основних питань:

технічні, що пов'язані з вивченням методів і засобів надійного збору, збереження, передачі обробки і видачі інформації;

семантичні, що визначають способи опису змісту інформації та мови її опису;

методи кодування інформації;

синтаксичні, що пов'язані з рішенням задач по формалізації й автоматизації деяких видів науково-інформаційної діяльності, зокрема індексування, автоматичне реферування, машинний переклад.

Інформатика як поняття міцно ввійшло в наше життя, стало одним із синонімів науково-технічного прогресу. Слово це з'явилося на початку 60-х років у французькій мові для позначення автоматизованої обробки інформації в суспільстві.

Становлення і бурхливий прогрес інформатики обумовлені різким ростом масштабів, складності і динамізму суспільної практики - об'єктів дослідження, систем керування, задач проектування тощо. Подальший розвиток багатьох областей науки, техніки і виробництва зажадало кількісного і якісного росту можливостей переробки інформації, істотного посилення інтелектуальної діяльності людини. Інформаційні ресурси суспільства придбали на сучасному етапі стратегічне значення. Величезну, по суті, революційну роль у становленні і розвитку інформатики зіграло створення електронно-обчислювальної машини (ЕОМ) і сучасної комп'ютерної техніки, що стало одним із ключових напрямків науково-технічного прогресу, справжнім його каталізатором.

У структурі інформатики як науки виділяють 1 - алгоритмічну, 2 - програмну і 3 - апаратну області. Суміжними дисциплінами з інформатикою є кібернетика й обчислювальна техніка, що у багатьох випадках вирішують загальні задачі, зв'язані з переробкою інформації. Стрижневим напрямком і предметом інформатики є розробка автоматизованих інформаційних технологій на основі використання комп'ютерів.

До числа основних особливостей інформатики відносять її високу наукоємність, використання новітніх досягнень різних наук - математики, семіотики, теорії моделювання, теорії алгоритмів тощо. Інформатиці притаманний високий динамізм, активний вплив на розвиток науково-технічного прогресу, широкий діапазон сфер практичного використання в керуванні, виробничій діяльності, охороні здоров'я, науці, культурі, висока ефективність застосування, швидкість окупності витрат на впровадження нових інформаційних технологій на базі комп'ютерної техніки.

Застосування комп'ютерів стало основою для створення нових інформаційних технологій, які дозволяють не тільки накопичувати, зберігати, переробляти інформацію, але й одержувати нову інформацію, нові знання. У цьому перебуває корінна відмінність можливостей комп'ютерів від можливостей будь-якої іншої інформаційної техніки - засобів зв'язку, проекційної апаратури, телебачення. Перераховані пристрої відтворюють інформацію в тому виді, у якому вона подається на їхній вхід. У таких випадках говорять, що кількість інформації на виході пристрої не перевищує її кількості на вході. І зовсім інші можливості відкриває застосування комп'ютерів. По оцінці фахівців, інформація на виходах комп'ютерних мереж відрізняється від інформації на входах приблизно так, як невирішена задача відрізняється від вирішеної. У одержанні нових відомостей, нових даних, кількісно й якісно відмінних від вхідних, і перебуває сутність тлумачення комп'ютерів як підсилювача інтелекту, а якщо врахувати її швидкодію, те і прискорювача інтелекту. За рахунок чого це відбувається ? Щоб відповісти на цей запитання ,нагадаємо спочатку, що посилення потужності об'єктів будь-якої природи відбувається за рахунок витрати енергії будь-яких-зовнішніх джерел. Щоб комп'ютер став підсилювачем інтелекту, міг вирішувати інтелектуальні задачі, варто здійснити колосальну попередню роботу і по створенню самого комп'ютера, і принципів його функціонування і по відповідному підготуванню задач для рішення їх на комп'ютері. Саме за рахунок цієї попередньої витрати інтелектуальної енергії найвищого рівня і можливо посилення потужності інтелекту людини. І це головне в загальній сукупності витрат енергії (зокрема, електричної) і ресурсів.

Комп'ютерна інформаційна технологія містить у собі послідовне виконання визначених етапів роботи з інформацією. Підготовчі етапи виконуються безпосередньо людиною, виконавчі - машиною або машиною за участю людини (діалогові режими роботи комп'ютерів).

На підготовчих етапах здійснюється змістовний і формалізований аналіз розв'язуваної задачі, вибір методу і математичної моделі її рішення. Визначається послідовність і порядок рішення, його алгоритмічний опис, складаються програми на доступній для машини мові. Потім програми вводяться до комп'ютера, редагуються і записуються для збереження на зовнішніх носіях.

Склад виконавчих етапів залежить від характеру задачі і типу комп'ютера, що використовується. Цей процес зводиться до автоматичного виконання програми, причому частина програми може виконуватися за участю людини. Завершальним етапом є аналіз, оцінка отриманих результатів для їхнього практичного використання й удосконалювання розроблених алгоритмів і програм.

Склад підготовчих етапів істотно спрощується, якщо є готові програми, що відповідають характеру розв'язуваних задач. Тоді основна частина роботи - операції з даними: їх добір, введення до комп'ютера, формування масивів даних. Виклик програми і її виконання здійснюються відповідно до інструкцій з експлуатації даного комп'ютера.

Характерною рисою сучасних комп'ютерів є те, що переважна їхня частина (за даними фахівців, до 80 %) використовуються не для рішення обчислювальних задач, а для різноманітної обробки інформації. Це - обробка текстів, виконання графічних робіт, накопичення й оперативна видача різноманітних даних, програмне пред'явлення інформації в процесі комп'ютерного навчання, автоматизований контроль знань тощо.

Для формування управлінських рішень, адекватних цілям керування і реалізації принципу зворотного зв'язку у керуванні, керівнику необхідна повна і достовірна інформація про конкретних виконавців, про стан справ у керованих колективах, а також інформація, що відображує суспільну думку по тим або іншим питанням. Засобами одержання такої інформації є: особисті спостереження і спілкування з людьми, опити й анкетування, періодичні атестації працівників. При наявності великих масивів отриманих даних оперативне їхнє обробка можливе лише на основі застосування комп'ютерної інформаційної технології. Це заощаджує працю і час керівника, звільняє від великого об'єму рутинної роботи.

Істотний вплив робить інформатика і комп'ютерна техніка на реалізацію принципу ієрархії в керуванні, дозволяючи оптимізувати структуру східчастої співпідпорядкованості систем керування. І тут важливо, що наявність достатньої кількості комп'ютерів створює передумови для усунення ряду проміжних щаблів системи (в основному контрольних, облікових, пересильних).

Оптимізація організаційних структур керування обпирається не тільки на видалення тих або інших " підсистем, що зжили себе,", але і на вмикання в систему нових ланок, комп'ютеризованих ланок і підсистем. Тим самим керуючий або обслуговуючий об'єкт звільняється значною мірою від переробки надлишкової інформації, а потреби виконавців або користувачів задовольняються повніше й оперативніше. Прикладом таких комп'ютеризованих щаблів можуть служити автоматичні довідники і каси на вокзалах, різноманітні автомати обслуговування. Яскравим прикладом структурної оптимізації системи за рахунок вмикання в неї додатковому щаблю є організація комп'ютерного навчання. У традиційному навчанні ієрархія в керуванні пізнавальним процесом практично відсутніх: є викладач і той, якого навчають. У комп'ютерному навчанні між викладачем і тим, якого навчають, вводиться новий проміжний щабель - індивідуальні контрольно-навчальні пристрої (дисплеї, персональні комп'ютери). Це вже ієрархія в дії. Вся надлишкова, неодноразово повторювана інформація замикається в підсистемах "той, якого навчають, - комп'ютер", а найбільше значима учбово-виховна інформація доводиться до тих, яких навчають, безпосередньо викладачем - головним об'єктом системи. Звільнення викладача від переробки надлишкової інформації дозволяє йому найбільше повно реалізувати свій досвід і майстерність, індивідуалізуючи навчання. Найважливіша перевага автоматизованих навчальних систем у навчальних АІС - можливість збереження і багатократного використання кращих учбово-методичних матеріалів, у котрих "законсервовані" не тільки необхідні тим, якого навчають, знання, але і відповідні керуючі впливи, що відображують досвід кращих педагогів.

2. Загальна характеристика операційної системи windows

Файлова система. Уся інформація (програми, документи, таблиці, малюнки та ін.) зберігається на ПК у вигляді іменованих файлів.

Файл - це організована логічна одиниця зберігання інформації на зовнішньому носієві (жорсткому диску, дискеті, компакт-диску). Англійське слово “file” в перекладі українською мовою означає підшивка, картотека.

Одиницею виміру розміру файлів (та кількості інформації взагалі) є байт. Можна вважати, що байт еквівалентний одному символу текстової інформації без урахування особливостей його оформлення. Для виміру більш великих обсягів інформації використовуються такі позасистемні одиниці:

1 кілобайт (1Кб) = 2¹⁰ байт = 1024 байт;

1 мегабайт (1Мб) = 2¹⁰ Кб = 1024 Кб;

1 гігабайт (1Гб) = 2¹⁰ Мб = 1024 Мб.

Повне ім'я файлу складається з трьох компонентів:

шляху доступу до файлу, імені файлу, розширення.

Шлях доступу до файлу починається з логічного імені диску та включає послідовно імена всіх папок, через які він проходить, розділених символом «\» (зворотна коса риска).

Логічні імена дисків і дисководів позначаються латинськими літерами з двокрапкою. Імена a: і b: зарезервовано за накопичувачами на гнучких магнітних дисках. Літерами c:, d: і т.д. позначаються розділи (логічні диски) вінчестеру. Останньою літерою іменується CD-ROM або DVD-ROM-дисководи (за наявності).

Папка Windows відіграє таку ж роль, що і звичайна папка для зберігання документів в діловодстві: вона дозволяє упорядкувати документи, що зберігаються.

Ім'я файлу або папки - це довільна комбінація букв, цифр, пробілів і розділових знаків, довжина якої не перевищує 256 символів.

В імені можна використовувати як заголовні так і малі літери. Але ім'я не може містити таких символів: * ? \ / | : < > "

У деяких випадках (залежно від версії програмного забезпечення, що використовується) цей перелік слід доповнити ще й символами українського алфавіту є та ї.

Додаткове обмеження накладено на повне ім'я файлу, яке не може мати довжину понад 260 символів. Крім того повне ім'я файлу або папки повинно бути унікальним, тобто не може існувати двох об'єктів з однаковим повним ім'ям (це правило не забороняє існування файлів з однаковим ім'ям, якщо вони вкладені у різні папки або містяться на різних дисках).

Розширення вказує на тип файлу, тобто дозволяє користувачеві та операційній системі визначати адекватний метод отримання інформації з файлу. Розширення відокремлюється від імені крапкою. Розглянемо приклад: повне ім'я файлу Лекція, який був створений засобами Microsoft Word та міститься на диску с: у папці Методика, яка входить до складу папки Мои документы, має такий вигляд:

С:\Мои документы\Методика\Лекція.doc

Збереження файлів на диску здійснюється у вигляді ієрархічної файлової структури.

На верхньому рівні цієї структури знаходиться єдиний об'єкт Рабочий стол. На другому рівні розташовані об'єкти, які розташовані на Робочому столі. До таких об'єктів відносяться як правило папки Мой компьютер, Мои документы, Корзина. Ці папки являються системними і дещо відрізняються від інших папок (наприклад, їх не можна знищувати або переміщувати). Однак вони, як і інші папки, призначені для зберігання інформації.

Призначення та функції операційної системи Windows. В останні роки серед користувачів IBM-сумісних комп'ютерів велику популярність має операційна система Windows. У перекладі з англійської мови слово Windows означає “вікна”. Ця назва зумовлена тим, що всі додатки до системи Windows оформлено на екрані ПК у вигляді вікон. Таким чином, робота з окремими видами програмного забезпечення Windows означає роботу в тому чи іншому вікні системи.