* призначити параметри поточного рядка або виділених рядків (Таблиця > Властивості таблиці > Рядок);

* призначити параметри поточного стовпця або виділених стовпців (Таблиця > Властивості таблиці > стовпець);

* призначити параметри поточного осередку або виділених осередків (Таблиця > Властивості таблиці > Осередок).

В інтерактивному режимі таблицю форматують за допомогою маркерів, що з'являються при наведенні покажчика миші на таблицю або її елементи. Маркер в лівому верхньому кутку таблиці дозволяє переміщати таблицю по робочому полю документа. Маркер в правому нижньому кутку дозволяє управляти загальними розмірами таблиці. Маркери зміни розміру, що з'являються при наведенні покажчика миші на рамки таблиці, дозволяють інтерактивно змінювати розміри стовпців і рядків методом перетягування.

Введення і форматування вмісту таблиць

Виділення потрібного осередку для введення тексту виконують за допомогою миші. Окремий осередок виділяють потрійним клацанням лівої кнопки. Переміщення між осередками виконують клавішею TAB (до наступного осередку) або комбінацією SH1FT+TAB (до попереднього осередку). Для навігації по елементах таблиці можна також використовувати клавіші управління курсором. Усередині текстових фрагментів курсорні клавіші виконують переміщення курсора, але по досягненні межі тексту вони дозволяють переходити до сусідніх осередків.

Всі команди форматування тексту відносяться до виділеного елемента. Виділеним елементом може бути будь-який осередок, рядок (група рядків), стовпець (група стовпців) або вся таблиця в цілому. Групи осередків виділяють методом простягання миші. Більшість команд, пов'язаних з форматуванням елементів таблиці і що містяться в них об'єктів, можна виконати за допомогою панелі інструментів Форматування.

Автоматичне форматування таблиць

Автоматичне форматування таблиць виконують за допомогою вбудованого засобу Автоформат яке запускають командою Таблиця > Автоформат (за наявності виділеної таблиці). Набір пропонованих форматів представлений в списку Формати, а результат, який виходить при їх використовуванні, -- в полі Зразок. Робота по форматуванню таблиці повністю автоматизована і зводиться до того, щоб вибрати такий формат і так встановити супутні елементи управління, щоб представлений зразок найбільш відповідав запланованому результату.

8. Робота з діаграмами, використання графічних об'єктів у текстовому процесорі microsoft word

Діаграми є зручним засобом візуального представлення даних і -наряду з таблицями дуже широко використовуються в звітній документації. Для створення діаграм текстовий процесор Microsoft Word має засіб Microsoft Graph, що підключається. Відповідно, для процесора Microsoft Word використовується програма Microsoft Graph. Як і описаний вище редактор формул Microsoft Equation 3.0, ця програма є зовнішнім компонентом, і її установка повинна спеціально замовлятися при установці текстового процесора.

Два методи створення діаграм

Текстовий процесор Microsoft Word надає два методи для вставки діаграм в документ. Більш загальний метод заснований на тому, що спочатку в документ вставляється довільна базова діаграма, з якою пов'язана якась базова таблиця даних. Далі проводиться настройка діаграми, яка полягає в настройці зовнішнього вигляду і в редагуванні змісту. Оскільки зміст заснований на базовій таблиці, то воно редагується шляхом заповнення цієї таблиці потрібними даними.

Другий, приватний метод, заснований на тому, що діаграма створюється на базі конкретної таблиці, вже є в документі. В цьому випадку настройка діаграми полягає тільки в настройці зовнішнього вигляду. Цей метод очевидно більш зручний, але зловживати їм не витікає, оскільки дані в таблиці і діаграмі дублюють один одного, а не у всякому документі це виправдано.

Створення базової діаграми

Створення діаграми починається із створення базової діаграми командою Вставка > Об'єкт. В діалоговому вікні, Вставка об'єкту, що відкрилося, слідує вибрати пункт Діаграма Microsoft Graph 2000, після чого в документ вставляється діаграма, з якою пов'язана якась базова таблиця. Розглядайте цю таблицю як шаблон. Її осередки слід заповнити власними даними, причому заповнення можна автоматизувати шляхом імпорту даних з якої-небудь іншої таблиці, наприклад з таблиці Microsoft Excel.

Настройка зовнішнього вигляду діаграми

Існує безліч різних типів діаграм і графіків, відмінних способом візуального представлення пов'язаних з ними даних. Вибір типу діаграми проводять в діалоговому вікні Тип діаграми (Діаграма > Тип діаграми), яке має пару вкладок (для стандартних і нестандартних типів діаграм).

Тип діаграми вибирають в полі Тип, проглядаючи при цьому зовнішній вигляд зразка в полі Вигляд. Вибравши форму діаграми, приступають до її настройки. Настройка діаграми полягає у виборі елементів оформлення діаграми і елементів представлення даних і виконується в діалоговому вікні Параметри діаграми (Діаграма > Параметри).

Елементи представлення даних -- це крапки на графіках, стовпці гістограм, секторы кругових діаграм -- загалом, все те, що служить для безпосереднього

відображення даних. Елементи оформлення -- ця назва діаграми, назви її осей, «легенда» (спеціальне поле, в якому приведені умовні позначення для груп элементор даних), підписи до елементів даних і лінії координатної сітки. Настройку виконують підключенням або відключенням тих або інших елементів.

Елементи діаграми бувають зв'язаними або приєднаними. Приєднані елементи можна редагувати, а зв'язані -- не можна. Так, наприклад, назву діаграми, назви її осей і легенду можна редагувати окремо -- це приєднані елементи оформлення. Підписи до елементів даних редагувати на діаграмі не можна -- вони пов'язані із значеннями в базовій таблиці і тому вважаються зв'язаними елементами.

Для кожного з приєднаних елементів оформлення можна виконати індивідуальне форматування. Для цього треба в полі діаграми клацнути двічі на полі приєднаного елемента -- відкриється відповідне діалогове вікно форматування (Формат легенди, Формат осі, Формат назви діаграми, Формат області побудови і т. д.). Склад вкладок і інших елементів управління цих діалогових вікон залежить від властивостей конкретного приєднаного елемента. Так, наприклад, засоби форматування осей діаграми відрізняються від засобів форматування її назви.

Настройка елементів даних і елементів оформлення -- це як би внутрішні засоби настройки діаграм. Вони визначають властивості діаграми як об'єкту. Проте можливо також і редагування об'єкту в цілому у складі документа. З прийомами редагування загальних властивостей об'єктів Word ми вже познайомилися. Так, наприклад, для виділеної діаграми можна за допомогою миші змінювати горизонтальний і вертикальний розміри об'єкту шляхом перетягування маркерів. При зміні розміру діаграми можливо автоматичне перемасштабирование її елементів оформлення.

Використання графічних об'єктів

В документи Micosoft Word можна вставляти два типи графічних об'єктів: малюнки і зображення. На російській мові різниця між цими термінами неочевидна, і ми пояснимо, що під ними розуміється в текстовому процесорі Word. Малюнки -- об'єкти векторної природи (лінії, прямі і криві, геометричні фігури, стандартні і нестандартні). Найпростіші засоби для їх створіння є в самому текстовому процесорі.

Зображення -- растрові об'єкти. Текстовий процесор не має засобів для їх створіння, тому вони вставляються як зовнішні об'єкти з файлу, підготовленого іншими засобами (графічним редактором, за допомогою сканера, цифрової фотокамери, графічного планшета).

Коли графічний об'єкт надрукований на папері (в книзі, газеті, журналі), нам абсолютно все одно, яку природу він має: векторну або растрову. Але коли цей об'єкт створюється, зберігається або обробляється на комп'ютері, різниця дуже помітна. Річ у тому, що ці типи об'єктів володіють різними наборами властивостей, і тому при роботі з ними використовуються різні програмні засоби.

Характерний приклад растрового зображення -- звичайна фотографія. Жодна лінія, жодна фігура на фотографії не має власних властивостей -- всі вони складаються з крапок. Тільки крапки в растровому зображенні мають унікальні властивості, по яких їх можна відрізнити один від одного. Для точок цих властивостей трохи -- координати крапки, розмір крапки, форма крапки і колір крапки. Найважливішим з них є колір. Тільки завдяки тому, що кожна точка фотографічного зображення має якийсь колір, ми одержуємо інформацію про об'єкт зйомки при розгляді фотографії.

Характерний приклад векторного зображення -- креслення. Його можна розглядати як сукупність ліній, що мають унікальні і помітні властивості. Лінії володіють товщиною, кольором, формою, типом (суцільна, пунктирна і т. п.), заливкою (тільки якщо лінія замкнута). Крапки у векторному зображенні невиразні. Ми знаємо, що всі лінії складаються з нескінченної кількості крапок, але не розглядаємо їх властивість.

В растровій графіці, де лінія є сукупністю кінцевої кількості крапок, вона може бути багатоколірною, оскільки кожна крапка може володіти кольором. У векторній графіці багатоколірних ліній бути не може -- це один об'єкт, що володіє однією властивістю кольору.

В растрових об'єктах вирішальну роль грає колір, а форма -- умовна. Розглянувши пряму лінію на фотографії з допомогою збільшувального скла, можна легко переконатися, що вона зовсім не пряма. У векторних об'єктах форма ліній грає вирішальну роль, а колір -- умовний.

В термінології програми Microsoft Word векторні об'єкти називаються рисун-ками (pictures), а растрові -- зображеннями (images). Малюнки завжди упроваджені в документ -- їх можна редагувати безпосередньо по місцю. Зображення вставляють в документ методом скріплення або упровадження. Їх редагування засобами текстового процесора неможливе, але можливо управління їх положенням і їх візуалізацією. Під візуалізацією розуміється метод відображення з урахуванням яскравості і контрастності.

Робота з малюнками

Створення і редагування малюнків. Для роботи з векторними малюнками служить панель інструментів Малювання (Вигляд > Панелі інструментів > Малювання). Основним засобом цієї панелі, призначеним для створення найпростіших об'єктів, є список автофігуи, що розкривається. В його категоріях представлені заготівки для створення ліній, прямих і кривих, найпростіших геометричних фігур, фігурних стрілок і виносних ліній, креслярських елементів для блок-схем і функціональних схем і іншого. При створенні і редагуванні векторних об'єктів використовують наступні прийоми і засоби.

1. Векторні об'єкти створюють шляхом їх вибору з категорій списку автофігуи.

2. Їх розмір редагують шляхом перетягування маркерів виділеного об'єкту в полі документа.

3. Зручним засобом, що спрощує створення геометричних фігур, є допоміжна координатна сітка. Командою Дії > Сітка відкривають діалогове вікно Прив'язка до сітки. В ньому задають крок сітки і спосіб відображення горизонтальних і вертикальних ліній. Прапорець Прив'язати до сітки забезпечує точне позиціонування вузлових точок фігур у вузлах координатної сітки. Він зручний, якщо створюються прості (переважно прямолінійні) геометричні фігури. При редагуванні готових фігур прив'язка до вузлів сітки може створювати незручності -- в цьому випадку її відключають або виконують переміщення об'єктів при натискуючій клавіші ALT.

4. Товщина контурної лінії і колір заливки об'єкту відносяться до властивостей об'єкту. Всі властивості об'єктів можна редагувати в діалоговому вікні Формат автофігуи, яке відкривають командою Формат > Автофигура, або через контекстне меню об'єкту, або подвійним клацанням на самому об'єкті. Зокрема, для управління товщиною і формою контурних ліній, а також параметрами заливки служать елементи управління вкладки Кольори і лінії даного діалогового вікна.

5. Поворотом об'єкту можна управляти дискретно і безперервно. Для довільного повороту фігури використовують кнопку Вільне обертання на панелі інструментів Малювання. Для повороту на фіксований кут значення кута вводять в полі лічильника Поворот на вкладці Розмір діалогового вікна формат автофігури.

6. Взаємодія мальованого об'єкту з навколишнім текстом може бути достатньо складною. Так, наприклад, текст може обтікати малюнок по заданій схемі, але він може лежати і поверх малюнка, і під ним. Вибір методу взаємодії малюнка з текстом виконують на вкладці Положення в діалоговому вікні Формат автофігури.

Створення написів в полі малюнка. Мальовані об'єкти можуть містити текстові елементи, наприклад: заголовки, буквені або цифрові позначення на схемах і кресленнях. У принципі, необхідні написи можна створити і основними засобами текстового процесора, але в цьому випадку дуже важко забезпечити точне положення малюнка щодо пов'язаного з ним тексту, особливо якщо текст не остаточний і може далі редагуватися і форматуватися. Для Web-сторінок цей метод взагалі неприйнятний, оскільки вони форматуються при кожному перегляді, причому непередбачуваним чином.

Для створення текстових елементів, приєднаних до автофигурам або малюнків, служить спеціальний засіб Напис (Вставка > Напис). Створивши автофигуру, поряд створюють елемент Напис. В полі написи вводять необхідний текст, після чого напис можна редагувати. Її розмір підганяють під розмір що міститься в ній тексту перетягуванням маркерів. Інші властивості напису задають в диалоговом вікні Формат напису, яке для виділеного напису відкривають командою Формат > Напис. Елементи управління, представлені на вкладках цього вікна, дозволяють набудувати:

* фоновий колір (якщо задати параметр Немає заливки, напис лежатиме на прозорому фоні);

* колір, тип і товщину обрамляючих ліній (якщо при виборі кольору задати параметр Немає ліній, то інші параметри не мають сенсу);

* розміри внутрішніх полів між текстом і зовнішньою рамкою поля Напис (призначаються на вкладці Напис).

Створивши об'єкт Напис, його можна згрупувати з малюнком, і тоді вони представлятимуть цільну композицію.

Для автофигур є особливий засіб створення текстового оформлення -- текст може розміщуватися в полі автофигуры. Це виконують командою Додати текст в контекстному меню автофигуры. Якщо текст дуже великий, можна або змінити розмір автофигуры шляхом перетягування її маркерів, або змінити формат тексту, зменшивши розмір шрифту засобами панелі Форматування.

Робота з композиціями малюнків. Складніші малюнки створюються шляхом комбінування найпростіших малюнків, тобто є композиціями. У разі, коли готується композиційний малюнок, слід брати до уваги не тільки взаємодію об'єктів з навколишнім текстом, але і їх взаємодію між собою.

1. Декілька найпростіших об'єктів групують в один композиційний об'єкт командою Групування > Групувати контекстного меню. Для угрупування всі об'єкти повинні бути заздалегідь виділений, наприклад клацаннями лівої кнопки миші при натискуючій клавіші SHIFT. Зворотна операція Угрупування > Розгрупувати дозволяє «розібрати» композиційний об'єкт на складові.

2. Якщо об'єкти, що становлять композицію, перекривають один одного, важливо мати засіб управління їх перекриттям. За умовчанням передбачається, що кожний об'єкт має власний «шар» в малюнку. Об'єкти, створені раніше, лежать нижче, а об'єкти, створені пізніше, розташовуються на більш високих шарах. Відповідно, при накладенні більш пізні об'єкти перекривають більш ранні. Цей порядок можна змінити, вибравши положення виділеного об'єкту щодо інших об'єктів і щодо основного тексту. Засоби для цього представлені в пункті Порядок контекстного меню об'єкту.

3. Якщо об'єкти, що становлять композицію, не перекривають один одного, важливо мати засіб їх відносного вирівнювання між собою. Для взаємного вирівнювання декількох об'єктів їх слід виділити, а потім дати команду Дії -- Вирівнять/розподілити (за допомогою кнопки Дії панелі інструментів Малювання).

Операція розподілу виконується, тільки якщо група складається більш ніж з двох об'єктів. Між об'єктами автоматично встановлюються рівні інтервали. При вирівнюванні по вертикалі об'єкти можна рівномірно розподілити по горизонталі і, відповідно, навпаки.

Робота з кліпартами. Створення достатньо складних композицій може бути дуже трудомістким. В таких випадках використовують готові бібліотеки (колекції) малюнків (клипартов), у тому числі і тематичних. Такі бібліотеки розповсюджуються на окремих компакт-дисках, їх можна знайти в Інтернеті, але базова, найпростіша колекція може бути встановлений разом з текстовим процесором -- вона входить в комплект поставки пакету Microsoft Office.

Для вставки клипартів використовують команду Вставка > Малюнок > Картинки. Відповідна кнопка є і на панелі інструментів Малювання. Діалогове вікно, що відкривається при цьому, називається Вставка картинки. Ця назва достатньо умовна, оскільки кліпарт -- поняття розширене. До клипартам відносять не тільки графічні об'єкти, але і звукові кліпи, і відеокліпи -- їх теж можна вставити в документ засобами даного діалогового вікна.

Графічні кліпарти зосереджені на вкладці Малюнки. Вони класифіковані по категоріях. Розшукавши потрібний кліпарт, достатньо виділити його і вставити в документ клацанням на кнопці Вставити кліп.

При роботі з клипартами слід мати на увазі, що підібрати саме той клипарт, який найкращим чином відповідає характеру документа, можна далеко не завжди. Тому клипарты слідує розглядати не як готові засоби оформ-

ления, а як заготівки для їх створіння. Кліпарти -- це композиційні об'єкти. Їх можна «розбирати» на складові, редагувати їх елементи по окремості, створювати композиції з об'єктів, узятих з різних клипартов. Все це виконується шляхом редагування клипартов, вставлених в документ.

Звичайний порядок редагування клипартов наступний:

* клипарт виділяють клацанням лівої кнопки миші;

* відкривають його контекстне меню клацанням правої кнопки;

* в контекстному меню вибирають команду Змінити малюнок -- він відкривається в окремому вікні редагування;

* в цьому вікні працюють з окремими об'єктами, що становлять малюнок.

При роботі з об'єктами клипарта використовують команди розгрупувала і зміни порядку. Якщо з складної композиції треба виділити один становлячий об'єкт, то найпростіший прийом полягає не в тому, щоб виділити всі елементи, які в нього входять, а в тому, щоб видалити ті, які не входять. Після кожного з видалень можна подавати відміняючу команду CTRL+Z, перевіряючи, що змінилося у складі малюнка. Якщо зміни бажані, їх відновлюють командою CTRL+Y, а якщо немає -- переходять до вибору і видалення інших елементів.

Комбінування об'єктів, що належать різним клипартам, виконують шляхом копіювання через буфер обміну Windows (CTRL+C і CTRL+V). При створенні нових об'єктів з готових клипартов часто доводиться змінювати розмір підсумкового малюнка. Найпростіший спосіб для цього -- скористатися кнопкою Відновити межі малюнка на панелі інструментів Зміна малюнка. Більш правильна назва цієї кнопки -- Підігнати поля, оскільки при цій операції відбувається підгонка меж малюнка за розміром вмісту.

Спеціальні засоби оформлення. Ці засоби оформлення представлені кнопками на панелі інструментів Малювання. Вони дозволяють:

* управляти кольором заливки, кольором контура і кольором тексту;

* управляти товщиною суцільних ліній і параметрами штрихових ліній;

* перетворювати лінії в стрілки і управляти формою їх кінців;

* створювати тіньові ефекти;

* створювати тривимірні ефекти.

Для кожної з вказаних кнопок відкривається палітра, що дозволяє набудувати результат дії ефекту. Якщо до об'єкту застосований тіньовий або тривимірний ефект, то редагувати результат цього ефекту безпосередньо в полі документа не можна, оскільки на відміну від контурів плоских об'єктів контури тривимірних ефектів не є об'єктами і не мають управляючих маркерів. Тому для об'єктів, що мають тіньове або тривимірне оформлення, використовують інші прийоми редагування:

* виділяють об'єкт в полі документа;

* використовують кнопку Тінь або Об'єм на панелі інструментів Малювання;

* в палітрі, що відкрилася, вибирають елемент управління Настройка тіні або Настройка об'єму;

* при цьому відкривається однойменна панель інструментів, за допомогою яких і редагують спеціальні об'єкти.

Робота з растровими зображеннями

Під зображеннями розуміються растрові графічні об'єкти, виконані сторонніми програмними засобами або отримані із зовнішнього джерела. Вони вставляються в документ методом скріплення або упровадження. Загальна команда для вставки таких об'єктів -- Вставка > Малюнок > З файлу. По цій команді відкривається стандартне діалогове вікно Додати малюнок, в якому і проводиться вибір файлу, що містить зображення.

Вибір методу вставки. В текстовому процесорі Microsoft Word 2000 вибраний малюнок можна вставити в документ трьома способами: упровадженням, скріпленням і упровадженням з скріпленням.

1. В першому випадку об'єкт увійде до документа і може транспортуватися разом з ним.

2. В другому випадку об'єкт залишиться по місцю свого зберігання, а до документа увійде тільки покажчик на першоджерело.

3. В третьому випадку об'єкт увійде до документа, але його зв'язок з першоджерелом збережеться. Це корисно, якщо передбачається можливість редагування першоджерела і треба забезпечити синхронне редагування і упровадженого об'єкту.

Вибір методу вставки виконують в діалоговому вікні Додати малюнок. В його правому нижньому кутку є список, в якому слід вибрати один метод з трьох можливих, що розкривається.

Зміна методу вставки. Якщо як метод вставки було вибрано упровадження, то нічого змінити вже не можна. Користувач документа, в який упроваджено зображення, природним чином позбавлений доступу до оригіналу. Якщо ж при вставці був використаний один з двох методів, що мають на увазі зв'язок з оригіналом, то об'єкт змінити можна.

Якщо документ готується не для друку на принтері, а для його передачі замовнику в електронному вигляді з можливістю подальшої обробки, то позбавляти замовника можливості редагувати вбудовані графічні об'єкти не можна! В цьому випадку об'єкти не повинні упроваджуватися. Найправильніший прийом -- вставка об'єктів скріпленням і додаток об'єктів до файлу документа.

При виділенні об'єкту, що має зв'язок з оригіналом, в меню Правка активізується пункт Зв'язку, що відкриває діалогове вікно Зв'язку.

Елементи управління цього діалогового вікна дозволяють:

* відновити зв'язок (якщо оригінал змінився);

* розірвати зв'язок (і перейти до зберігання об'єкту в документі);

* змінити джерело (встановити зв'язок з іншим об'єктом або з тим же об'єктом, але що зберігається у іншому місці);

* перейти до методу одночасного упровадження і скріплення шляхом установки прапорця Берегти в документі.

Взаємодія зображення з текстом. Основна частина інструментів для настройки властивостей зображень в текстовому документі зосереджена на панелі інструментів Настройка зображення (Вид > Панелі инструментов > Настройка зображення).

За способом взаємодії з текстом виділяють два основні типи зображень:

упроваджені в рядок (inline) і вільні (floating). Зображення першого типу можна умовно розглядати як окремі символи: при русі тексту в процесі редагування зображення переміщається разом з ним і залишається в тому місці тексту, куди його помістили. Положення вільного зображення на сторінці не пов'язано з позицією введення. Зображення взаємодіє з текстом за допомогою обтікання.

Для управління методом взаємодії зображення з текстом служить вкладка Положення в діалоговому вікні Формат малюнка, яке відкривають командою Формат > Малюнок або кнопкою Формат малюнка на панелі інструментів Настройка зображення. Елемент управління В тексті забезпечує упровадження зображення в текстовий рядок. Інші елементи служать для вибору одного з методів обтікання, раніше розглянутих нами в розділі/

Прийоми управління візуалізацією зображення і редагування. В текстовому процесорі Microsoft Word 2000 є два засоби управління тим, як відображається вбудоване растрове зображення. Перший засіб внутрішній, а друге -- зовнішня, підключається при установці програми. Внутрішній засіб представлений елементами управління панелі інструментів Настройка зображення (Вигляд » Панелі інструментів > Настройка зображення). Зовнішнім засобом редагування зображень є графічний редактор Microsoft Photo Editor 3.0. Він повинен бути підключений при установці Microsoft Word 2000 точно так, як і редактор формул Microsoft Equation 3.0 і редактор діаграм і графіків Microsoft Chart 2000.

Внутрішній засіб візуалізації зображень має відносно малу нагоду. При його використовуванні оригінал зображення не міняється, а міняється тільки спосіб його відображення в документі. Фактично тут редагується не зображення, а фільтр, що управляє тим, як зображення виглядає в документі. На панелі інструментів Настройка зображення засобу настройки зображення представлені наступними кнопками:

* Збільшити контрастність;

* Зменшити контрастність;

* Збільшити яскравість;

* Зменшити яскравість;

* Обрізання;

* Встановити прозорий колір.

Функція установки прозорого кольору має особливе значення для створення Web-сторінок. Вона дозволяє призначити будь-який з кольорів зображення (але тільки один) як «прозорого». При розміщенні такого графічного об'єкту поверх інших об'єктів (це виконується настройкою методу обтікання) всі об'єкти нижележащего шару видні через ті ділянки верхнього зображення, які мають колір, призначений прозорим. Зрозуміло, зображення, що використовуються для такого уявлення, треба готувати особливо. Вони повинні мати великі ділянки, забарвлені однорідним фоновим кольором. Для цього зображення або заздалегідь обробляють в графічному редакторі, або відразу знімають цифровою фотокамерою на однорідному фоні. Однорідний фон, як правило, вибирають синього або голубого кольору. Зовнішній засіб редагування зображень (редактор Microsoft Photo Editor 3.0) розрахований на зміну файлу оригіналу і тому застосовно тільки до зображень, упроваджених в документ, але не зв'язаним. Більш того, вставку зображення в документ в цьому випадку треба виконувати не як завжди (Вставка > Малюнок >

З файлу), а іншим способом -- Вставка > Об'єкт > Microsoft Photo Editor 3.0 Photo. При цьому відкривається вікно створення нового зображення New (Створити), в якому слід включити перемикач Open an Existing Picture (Відкрити існуюче зображення).

Наперед підготовлене зображення відкривається з файлу і може редагуватися засобами редактора Microsoft Photo Editor 3.0. Після закінчення редагування вікно редактора закривають, і зображення автоматично вбудовується в текстовий документ. Якщо надалі буде потрібно продовжити його редагування, то при подвійному клацанні на об'єкті зображення відкриється безпосередньо в редакторі Microsoft Photo Editor 3.0.

9. Загальна характеристика табличного процесора ms excel, ввод, редагування, форматування даних та збереження електронних таблиць

Загальні відомості про табличний процесор MICROSOFT EXCEL

Microsoft Excel є табличним процесором - програмою для створення та обробки електронних таблиць.

Microsoft Excel дозволяє працювати з таблицями в двох режимах:

Обычный - найбільш зручний для виконання більшості операцій.

Разметка страниц - призначений для остаточного форматування таблиці перед друкуванням. Межі поміж сторінками у цьому режимі відображаються синіми пунктирними лініями, а межі таблиці - суцільною синьою лінією, пересуваючи яку, можна змінювати розмір таблиці.

Для переходу поміж режимами Обычный та Разметка страниц використовуються відповідні пункти у меню Вид.

Вікно Microsoft Excel

Меню

Під заголовком вікна міститься рядок меню, через який можна викликати будь-яку команду Microsoft Excel. Для відкриття меню необхідно клацнути мишею на його імені, після чого з'являться ті команди цього меню, які вживаються найчастіше. Якщо клацнути на кнопці у нижній частині меню, то буде відображена й решта команд цього меню.

Панелі інструментів

Під рядком меню розташовані панелі інструментів, що складаються з кнопок з малюнками. Кожній кнопці відповідає одна команда, значення якої відображає малюнок. Більшість кнопок дублюють найбільш часто вживані команди, доступні зі складу меню. Для виклику команди, пов'язаної з кнопкою, необхідно натиснути мишею на цій кнопці. Якщо навести покажчик миші на кнопку й трохи зачекати, поруч з'явиться рамка з назвою команди.

Зазвичай під рядком меню містяться дві панелі інструментів - Стандартная та Форматирование. Щоб вивести або забрати панель з екрану, слід вибрати в меню Вид пункт Панели инструментов, а потім натиснути на ім'я потрібної панелі. Якщо панель присутня на екрані, то навпроти її імені буде стояти позначка .

Якщо для виведення усіх кнопок на панелі не достатньо місця, то виводяться кнопки, які були вжиті останніми, та додаткова кнопка у кінці панелі, при натисканні якої з'являться решта кнопок. При натисканні на кнопку Добавить или удалить кнопки з'явиться меню, в якому можна вивести або прибрати кнопку з панелі.

Також для зміни складу панелі інструментів можна у меню Сервис вибрати пункт Настройка. У діалоговому вікні необхідно вибрати вкладку Команды. У переліку Категории необхідно вибрати групу кнопок, після чого у переліку Команды з'являються кнопки цієї групи. Щоб додати кнопку до панелі інструментів, слід пересунути її з діалогового вікна в потрібну позицію меню. Для видалення кнопки з панелі інструментів необхідно пересунути її за межі панелі інструментів Настройка. Процес встановлення кнопки завершується натисканням кнопки Закрыть.

Керувати панелями інструментів зручно за допомогою контекстного меню, яке викликається натисканням правої клавіші миші на будь-якій кнопці.

Під панелями інструментів Microsoft Excel зазвичай містяться рядок формул, а у нижній частині вікна - рядок стану. Щоб вивести або зібрати ці рядки, слід у меню Вид вибирати відповідні пункти: Строка формул або Строка состояния.

Робоча книга

Файл у Microsoft Excel називається робочою книгою. Робоча книга складається з робочих аркушів, імена яких (Лист1, Лист2, …) виведені на ярликах у нижній частині вікна робочої книги. Натискаючи на ці ярлики, можна переходити від одного аркушу робочої книги до іншого. Для прокручування ярликів використовуються кнопки ліворуч горизонтальної координатної лінійки.

Робочий аркуш являє собою таблицю, що складається з 256 стовпців і 65536 рядків. Стовпці позначаються латинськими літерами, а рядки - цифрами. Кожне вічко таблиці має адресу, що складається з імені рядка й імені стовпця. Наприклад, якщо вічко міститься в стовпці F і рядку 7, то воно має адресу F7.

Виділення елементів таблиці

Одне з вічок таблиці завжди є активним. Активне вічко виділяється рамкою. Щоб зробити вічко активним, потрібно підвести рамку до цього вічка клавішами керування курсором або натиснути на ньому мишею.

Для виділення декількох суміжних вічок необхідно встановити покажчик миші на одному з вічок, натиснути ліву кнопку миші і, не відпускаючи її, розтягнути виділення на всю ділянку. Для виділення декількох несуміжних груп вічок слід виділити одну групу, натиснути клавішу Ctrl і, не відпускаючи її, виділити інші вічка.

Щоб виділити цілий стовпець або рядок таблиці, необхідно натиснути мишею на його заголовку. Для виділення декількох стовпців або рядків слід натиснути на імені першого стовпця або рядка і розтягнути виділення на весь діапазон.

Для виділення декількох аркушів необхідно натиснути Ctrl і, не відпускаючи її, натискати на ярликах аркушів.

Заповнення вічок

Для введення даних у вічко необхідно зробити його активним і тоді ввести дані з клавіатури. Дані з'являться у вічку та у рядку редагування. Для завершення введення слід натиснути Enter або одну з клавіш керування курсором. Процес введення даних закінчиться й активним стане сусіднє вічко.

Щоб відредагувати дані у вічку, необхідно:

зробити вічко активним і натиснути клавішу F2 або двічі натиснути у вічку мишею;

у вічку з'явиться текстовий курсор, який можна пересунути клавішами керування курсором у потрібне місце і відредагувати дані;

завершити редагування клавішею Enter або клавішами керуваня курсором.

Скасування операцій

Для скасування останньої операції з даними необхідно в меню Правка вибрати команду Отменить … або натиснути кнопку на панелі інструментів. Якщо натиснути на стрілці поруч із цією кнопкою, то розкриється перелік операцій, виконаних у поточному сеансі роботи. Натиснувши на імені однієї операції, можна скасувати її та усі операції, виконані після неї.

Щоб повернути останню скасовану операцію, слід у меню Правка вибрати команду Повторить … або натиснути кнопку. Для перегляду переліку скасованих операцій слід натиснути на стрілці поруч із цією кнопкою.

Створення робочої книги. Для створення нової робочої книги слід вибрати у меню Файл команду Создать. У діалоговому вікні, що розкрилося, слід вибрати спочатку вкладку, а потім шаблон, на основі якого буде створено робочу книгу, після чого натиснути кнопку OK. Звичайні робочі книги створюються на основі шаблону Книга. Для створення робочої книги на основі цього шаблону можна також натиснути кнопку.

Відкриття робочої книги

Для відкриття існуючої робочої книги необхідно в меню Файл вибрати команду Открыть або натиснути кнопку, після чого розкриється діалогове вікно Открытие документа. У прихованому переліку Папка слід вибрати диск, на якому міститься потрібна робоча книга. У переліку, що розташований нижче, вибрати (подвійним натисканням) папку з книгою і саму книгу.

За замовченням у переліку виводяться тільки файли з книгами Microsoft Excel, які мають розширення xls. Для виводу інших типів файлів або усіх файлів необхідно вибрати відповідний тип у полі прихованого переліку Тип файлов.

Збереження робочої книги

Для збереження робочої книги необхідно викликати команду Сохранить зі складу меню Файл або натиснути кнопк. При першому збереженні з'являється діалогове вікно Сохранение документа. У прихованому переліку Папка слід вибрати диск, у переліку, що розташований нижче, - папку, в якій необхідно зберегти книгу. У полі прихованого переліку Тип файла вибирається формат, в якому буде збережено книгу. У полі Имя файла потрібно ввести ім'я книги й натиснути кнопку Сохранить.

При повторному збереженні діалогове вікно Сохранение документа не виводиться, книга автоматично зберігається в тому ж файлі. Щоб зберегти її під іншим ім'ям або в іншій папці, слід у меню Файл вибрати команду Сохранить как, після чого з'являється вікно Сохранение документа.

Закриття робочої книги

Для закриття книги необхідно вибрати в меню Файл команду Закрыть або натиснути кнопку вікна книги.

Завершення роботи з Microsoft Excel

Для завершення роботи з Microsoft Excel необхідно закрити вікно програми: натиснути кнопку вікна програми, або комбінацію клавіш Alt + F4, або виконати команду Выход зі складу меню Файл.

Формат чисел

Кожне число в таблиці можна подати в різному форматі (із різною кількістю десяткових позицій, незначущих нулів та ін.).

Для зміни формату вмісту вічка необхідно:

виділити потрібні вічка;

вибрати команду Ячейки меню Формат;

вибрати вкладку Число;

у переліку Числовые форматы вибрати тип формату вмісту вічка, а в полях праворуч - параметри формату;

у полі Образец буде відображатися приклад вмісту вічка в обраному форматі;

щоб створити власний формат, слід вибрати пункт все форматы, а потім у полі Тип ввести новий формат;

натиснути ОК.

Маски форматів

Маски форматів чисел дозволяють керувати відображенням значень у вічках. Значення масок таке:

Основной - числа виводяться в тому форматі, в якому вони були введені.

# - якщо число має більшу кількість цифр праворуч від десяткової коми, ніж зазначено знаків # у правій частині формату, то число округляється до зазначеної кількості десяткових знаків після коми. Якщо число має більшу кількість десяткових знаків ліворуч від коми, ніж знаків # у лівій частині формату, то виводиться більша кількість цифр.

0 (нуль) - подібний символу #, але якщо в числі менша кількість цифр після коми, ніж зазначено знаків 0 у шаблоні, то виводяться відсутні нулі.

? - подібний символу 0, за винятком того, що Microsoft Excel виводить пропуск замість незначних нулів по обидва боки від десяткової коми таким чином, що число виявляється вирівняним по десятковій комі. Можна також використовувати цей символ для раціональних дробів, що мають різне число десяткових знаків.

, (кома) - цей символ визначає, скільки цифр (відповідно до кількості символів 0 і #) виводиться праворуч і ліворуч від десяткової коми. Можна також використовувати кому в шаблонах часу дня для того, щоб створити формати часу дня, що відображають частки секунди.

% - число множиться на 100 і додається знак %.

Приклади використання масок

Введене число	Маска	Відображення числа
76,364	000,000	076,364
44,894	###,###	044,894
7636,4	####,#	7636,4
781,7	$###,	$782,
7,6	#,000	7,600
2,4	000,#	002,4
3,25	#???/???	13/4
0,8	?,#	,8
0,2	0,00	0,20
0,7	#,00	,70
0,4	?,#%	40%

Пропуск - роздільник тисяч. Тисячі розділяються пропусками, якщо шаблон містить пропуски, оточені по обидва боки знаками # або 0. Пропуск, що йде слідом за знаком шаблону, масштабує число, округляючи його до тисяч. Шаблон, в якому за символами 0,0 йдуть два пропуски, буде відображати число 43 500 000 як 43,5.

E+00 - експоненціальний формат числа.

грн. - + / ( ) : - відображаються ці символи.

\ - відображається наступний за ним символ формату. Microsoft Excel не відображає сам символ "зворотна коса риска". Діє так само, якби наступний за ним символ був укладений у подвійні лапки.

* - повторює наступний за ним символ формату стільки разів, скільки потрібно, щоб заповнити усю ширину стовпця. У кожній секції формату не може бути більш одного символу *.

_ (підкреслення) - робить пропуск ширини, що відповідає наступному символу шаблону. Наприклад, для того, щоб Microsoft Excel робив пропуск на ширину символу дужок і позитивні числа виявлялися вирівняними так само, як і негативні числа, укладені в дужки, слід ввести _ ) наприкінці секції формату для позитивних чисел.

"meкcm" - відображає будь-який текст, укладений у подвійні лапки.

@ - якщо у вічку є текст, то цей текст відображається в тому місці формату, де перебуває символ @.

Зауважте, що зміна формату вічка змінює лише зовнішній вигляд вічка, але не його вміст.

Форматування даних та електронних таблиць

Вирівнювання вмісту вічок

Вміст вічок може бути вирівняний по лівому краю, по правому краю або по центру. На новому робочому аркуші усі вічка мають формат Обычный, при якому числа, дати і час вирівнюються по правому краю вічка, текст - по лівому, а логічні значення ИСТИНА і ЛОЖЬ центруються. Зміна вирівнювання не впливає на тип даних. Для вирівнювання вмісту вічок необхідно:

виділити вічка, які слід відформатувати;

у меню Формат вибрати команду Ячейки;

вибрати вкладку Выравнивание;

у прихованому переліку по горизонтали вибирається тип вирівнювання по горизонталі:

по значению - вирівнювання за замовчанням залежно від типу даних;

по левому краю (отступ) - вміст вічка вирівнюється по лівому краю з відтступом, який зазначений у полі праворуч;

по центру - вміст вічка центрується;

по правому краю - вміст вічка вирівнюється по правому краю;

с заполнением - вміст виділеного діапазону заповнюється символами, зазначеними в лівому вічці обраного діапазону;

по ширине - вміст вічка розбивається на декілька рядків, а пропуски між словами встановлюються так, щоб ширина рядків відповідала вічку;

по центру выделения - вміст лівого вічка виділеного діапазону вирівнюється по центру діапазону (всі інші вічка виділеного діапазону повинні бути порожніми);

у прихованому переліку по вертикали вибирається тип вирівнювання по вертикалі:

по верхнему краю - вміст вічка вирівнюється по верхньому краю;

по центру - по центру;

по нижнему краю - по нижньому краю;

по высоте - вміст вічка розбивається на декілька рядків, перший і останній рядки вирівнюються по верхній і нижній межі вічка;

у групі прапорців Отображение можна увімкнути такі режими:

переносить по словам - по досягненні правої межі вічка текст буде переноситися на новий рядок;

автоподбор ширины - розмір символів зменшується так, що вміст вічка уміщується в межах вічка;

объединение ячеек - виділені вічка об'єднуються в одне;

у рамці Ориентация вибирається напрямок розташування тексту у вічку - текст можна розташувати вертикально, або під кутом.

Для швидкого вирівнювання даних у вічках використовуються кнопки на панелі інструментів.

Щоб вирівняти текст по центру декількох стовпців, необхідно:

виділити вічко, що містить дані, які необхідно вирівняти по центру декількох стовпців, і порожні вічка, що містяться праворуч;

об'єднати вічка, натиснувши кнопку.

Встановлення шрифту

Для встановлення шрифту необхідно:

виділити групу вічок;

у меню Формат вибрати команду Ячейки;

вибрати вкладку Шрифт;

у переліку Шрифт вибирається тип шрифту (шрифти типу TrueType виглядають однаково на екрані й на друку, поруч з їхнім ім'ям встановлені спеціальні позначки );

у полі Начертание вибирається написання шрифту:

обычный - звичайне написання;

курсив - курсивне написання;

полужирный - жирне написання;

полужирный курсив - жирне курсивне написання.

у полі Размер - розмір шрифту у пунктах (1 пункт = 0,375 мм).

у полі Подчеркивание - тип лінії підкреслення:

Нет - підкреслення не використовується;

Одинарное, по значению - підкреслення символів одинарною лінією;

Двойное, по значению - підкреслення символів подвійною лінією;

Одинарное, по ячейке - підкреслення одинарною лінією по ширині вічка;

Двойное, по ячейке - підкреслення подвійною лінією по ширині вічка;

у полі Цвет - колір символів;

у рамці Эффекты можна встановити прапорці:

зачеркнутый - закреслення тексту одинарною лінією;

верхний индекс - розмір символів зменшується, текст розташовується вище;

нижний индекс - розмір символів зменшується, текст розташовується нижче;

якщо встановити прапорець Обычный, то у вічку встановиться шрифт за замовчанням;

натиснути ОК.

Для швидкого форматування символів використовуються кнопки панелі Форматирование.

Зміна розмірів рядків і стовпців

За замовченням вічка мають стандартну ширину і висоту. Висота рядку визначається розміром поточного шрифту. Для зміни розміру рядка або стовпця можна пересунути межу заголовку до необхідного розміру (на межі заголовків покажчик миші обернеться на двоспрямовану стрілку). Для зміни розмірів відразу декількох стовпців або рядків слід їх виділити і пересунути межу одного з виділених елементів. Якщо на межі заголовків стовпців двічі натиснути мишею, то ширина стовпця встановиться по ширині вічка з самим довгим вмістом.

Для точного встановлення ширини стовпців необхідно:

виділити стовпці;

викликати команду Столбец меню Формат, потім вибрати команду Ширина;

ввести в полі Ширина столбца значення ширини стовпця (число символів, що можуть поміститися в стовпці при використанні стандартного шрифту);

натиснути кнопку ОК.

Команда Автоподбор ширини встановлює ширину стовпця так, щоб умістити самий довгий елемент цього стовпця. Команда Стандартная ширина пропонує змінити стандартну ширину для стовпців робочого аркушу.

Для точного встановлення висоти рядків необхідно:

виділити рядок або декілька рядків;

вибрати команду Строка меню Формат, а потім команду Высота;

у полі Высота строки ввести значення висоти рядку в пунктах;

натиснути ОК.

Щоб приховати рядки або стовпці, необхідно:

виділити рядки або стовпці, які слід приховати;

вибрати в меню Формат команду Строка або команду Столбец відповідно, потім вибрати команду Скрыть.

Щоб приховати рядок, можна також пересунути нижню межу заголовку рядку за верхню межу. Щоб приховати стовпець, можна пересунути праву межу заголовку стовпця за ліву. Стовщена рамка рядка або стовпця, а також пропущена літера стовпця або пропущений номер рядка вказують на наявність прихованих рядків або стовпців.

Щоб показати рядки або стовпці, необхідно:

виділити рядки або стовпці по обидва боки прихованого рядку або стовпця;

у меню Формат вибрати команду Строка або Столбец, а потім вибрати команду Отобразить.

Оформлення таблиць

Таблиці в Microsoft Excel можна обрамлювати рамками і заповнювати різним кольором. Для обрамлення необхідно:

виділити вічка, які потрібно обрамити;

у меню Формат вибрати команду Ячейки;

вибрати вкладку Граница;

у полі тип линии вибрати тип лінії рамки;

у переліку цвет - колір лінії;

для обрамлення виділених вічок ззовні слід натиснути кнопку внешние;

для відображення на папері внутрішніх ліній меж вічок слід натиснути кнопку внутренние;

для зняття обрамлення виділених вічок слід натиснути кнопку нет;

за допомогою групи кнопок Отдельные можна встановлювати та прибирати окремі лінії. Це можна також робити натисканням миші у зразку обрамлення, який подано у вікні.

Створювати рамки можна також за допомогою прихованого переліку Границы:

виділити вічка, які необхідно обрамити;

натиснути на стрілці поруч із кнопкою Границы;

вибрати тип обрамлення в палітрі рамок.

Обраний тип обрамлення можна застосувати і для інших вічок, виділивши ці вічка і зробивши натискання в палітрі Границы. Для зручності використання палітру рамок можна витягти з панелі інструментів.

Вічка таблиці можна заповнювати різними кольорами та візерунками:

виділити вічка;

вибрати команду Ячейки меню Формат;

вибрати вкладку Вид;

у палітрі кольорів вибрати колір (у рамці Образец буде подано зразок з обраними параметрами);

у переліку Узор вибрати візерунок;

натиснути кнопку ОК.

Для оформлення елементів таблиці різними кольорами можна використовувати також піктографічне меню:

виділити потрібні вічка;

для зміни кольору натиснути на стрілці поруч із кнопкою та у палітрі кольорів вибрати колір;

для зміни кольору символів натиснути на стрілці поруч із кнопкою і вибрати необхідний колір.

10. Виконання розрахунків у табличному процесорі ms excel за допомогою формул та вбудованих функцій, побудова діаграм

Обчислення в електронних таблицях за допомогою формул користувача

Обчислення в таблицях виконуються за допомогою формул. Формула може складатися з математичних операторів, значень, посилань на вічки та імена функцій. Результатом виконання формули є деяке нове значення, що міститься у вічку, де знаходиться формула. Формула починається зі знаку рівняння =. У формулі можуть використовуватися арифметичні оператори +, -, *, /. Порядок обчислень визначається звичайними математичними законами.

Приклади формул: =(А4+В8)*2, =F7*С14+B12.

Константи - текстові або числові значення, що уводяться у вічко і не можуть змінюватися під час обчислень.

Посилання на вічко або групу вічок - спосіб, яким можна зазначити конкретне вічко або декілька вічок. Посилання на окреме вічко здійснюється зазначенням його координат. Значення порожнього вічка дорівнює нулю. Посилання на вічка бувають двох типів:

відносні (наприклад: F7) - визначають положення вічка відносно вічка з формулою.

абсолютні, які відрізняються наявністю символу $ перед ім'ям строки або(та) стовпця (наприклад: $F$7), - завжди вказують на конкретні вічка таблиці.

Відносні посилання автоматично корегуються при їх копіюванні, а відносні - ні. Наприклад, якщо пересунути або скопіювати формулу, яка містить обидва наведені посилання, на рядок нижче, то перше посилання автоматично зміниться на F8, а друге залишиться без зміни.

Можливо комбінувати типи посилань, наприклад: F$7.

Для посилання на групу вічок використовують спеціальні символи:

: (двокрапка) - формує посилання на суцільний діапазон вічок. Наприклад: С4:С7 звертається до вічок С4, С5, С6, С7.