Предмет комп’ютерних інформаційних технологій
Дослідження та характеристика основ роботи в операційній системі windows. Ознайомлення з особливостями роботи з діаграмами. Аналіз процесу використання графічних об’єктів у текстовому процесорі microsoft word. Вивчення класифікації комп’ютерних мереж.
| Рубрика | Программирование, компьютеры и кибернетика |
| Вид | курс лекций |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 26.02.2016 |
| Размер файла | 678,3 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Інтерфейс користувача MS Access - це комплекс програм, який реалізує діалог у процесі роботи користувача із застосуванням Access. Після завантаження MS Access на екрані з'явиться головне вікно, в якому розміщується вікно бази даних. При першому запуску Access в головному вікні виводиться область завдань у режимі «Приступаючи до роботи», за допомогою якої можна відкрити існуючі БД і «Створити файл».
При виборі команди «Створити файл» в області завдань зміниться режим на «Створення файлу».
При виборі команди «Нова база даних» відкриється вікно діалогу «Файл нової бази даних», у якому необхідно вибрати ім'я диска і директорії для зберігання БД, а також ім'я БД (тип файлу встановлюється за умовчанням «Бази даних Microsoft Office Access») і клацнути на кнопці «Створити», буде збережений файл із розширенням .mdb.
Для зміни використовуваного за замовчуванням формату файлів при створенні нової бази даних необхідно вибрати команду Сервіс / Параметри, активізувати вкладку «Інші» і в списку «Формат файлу за умовчанням» вибрати необхідне зі списку Access.
Головне вікно застосування Microsoft Access складається з наступних областей: рядок заголовка; рядок меню; панель інструментів; вікно бази даних; рядок стану:
1. У рядку заголовка знаходиться системне меню у вигляді піктограми, розташованої зліва від назви головного вікна: «Microsoft Access».
2. Рядок меню містить групи команд об'єднані за функціональною ознакою: Файл, Правка, Вигляд, Вставка, Сервіс, Вікно, Довідка. Команди, що містять в меню аналогічні командам в редакторах Word, Excel і в інших застосуваннях Office.
3. Панель інструментів. При запуску Access за умовчанням активізується одна панель інструментів. На панелі інструментів розташовані найбільш часто використовувані команди. Перед створенням БД необхідно ознайомитися з головним меню і панеллю інструментів.
4. Вікно бази даних включає:
· рядок заголовка;
· панель інструментів, на якій розташовані наступні кнопки: Відкрити; Конструктор; Створити; Видалити; Крупні значки; Дрібні значки; Список; Таблиця;
· панель "Об'єкти": таблиці, запити, форми, звіти, сторінки, макроси і модулі
· область вікна зі списком можливих режимів створення нових об'єктів або перегляду і редагування існуючих об'єктів (у цій області також відображаються списки наявних у цій базі таблиць, форм, запитів тощо).
5. Рядок стану знаходиться внизу головного вікна і призначена для виведення короткої інформації про поточний режим роботи.
Розглянемо докладніше вікно БД. У рядку заголовка вікна бази даних відображається ї ім'я.
Команди панелі інструментів вікна БД:
· Відкрити - відкриття виділеного об'єкту (таблиці, запиту, форми тощо) в режимі сторінки;
· Конструктор - відкриття виділеного об'єкту в режимі конструктора;
· Створити - створення об'єкту бази даних;
· Видалити - Видалення виділеного об'єкту;
· Крупні значки;
· Дрібні значки;
· Список;
· Таблиця - представлення об'єктів бази даних у вікні бази даних у відповідному вигляді.
Панель "Об'єкти":
· Таблиця - двовимірні таблиці, які використовується для зберігання даних в реляційних базах даних. Дані зберігаються в записах, які складаються з окремих полів. Кожна таблиця містить інформацію про суть певного типу (наприклад, студентів).
· Запит - засіб для відбору даних, що задовольняють певним умовам. За допомогою запитів можна вибрати з бази даних тільки необхідну інформацію.
· Форма - засіб, який дозволяє спростити процес введення або зміни даних в таблицях БД, що забезпечує введення даних персоналом невисокої кваліфікації.
· Звіт - засіб, який дозволяє витягнути з бази потрібну інформацію і представити її у вигляді, зручному для сприйняття, а також підготувати для роздруку звіт, який оформлений відповідним чином.
· Сторінки - сторінки доступу до даних є спеціальною Web-сторінкою, призначеною для перегляду і роботи через Інтернет або Інтрамережу з даними, які зберігаються в базах даних Microsoft Access або БД MS SQL Server.
· Макрос - набір макрокоманд, що створюється користувачем для автоматизації виконання конкретних операцій.
· Модуль - об'єкт, що містить програми на мові Visual Basic, вживані в деяких випадках для обробки даних.
Область із списком можливих режимів створення об'єктів.
У цій області окрім списку режимів створення об'єктів відображаються створені об'єкти (наприклад, таблиці, форми тощо), які можна переглядати або редагувати. Для цього необхідно виділити необхідний об'єкт, наприклад, таблицю і натиснути кнопку "Відкрити" або "Конструктор". Натиснення кнопки “Відкрити” активізує режим таблиці, в якому можна переглядати і редагувати дані у вибраній таблиці. Натиснення кнопки “Конструктор” відкриває таблицю в режимі конструктора, призначеному для перегляду і зміни структури таблиці.
Створення бази даних (таблиць і зв'язків між ними).
При першому відкритті вікна бази даних Access завжди активізує вкладку Таблиці і виводить на екран список режимів створення таблиць:
· Створення таблиці в режимі конструктора;
· Створення таблиці за допомогою майстра;
· Створення таблиці шляхом введення даних.
Для створення нової таблиці можна вибрати будь-який з цих режимів. Можна вибрати Майстер таблиць для визначення полів таблиці за допомогою списків зразків таблиць і полів. Для створення довільної таблиці доцільно користуватися режимом Конструктора. Режим Створення таблиці шляхом введення даних використовується, як правило, для редагування і введення даних у вже існуючі таблиці.
Нагадаємо, що таблицею Access є сукупність даних об'єднаних загальною темою. Для кожної суті призначається окрема таблиця, щоб не було повторень у збережених даних. Таблиці складаються із записів і полів. Кількість полів у записі визначається на стадії проектування таблиці, тому перш ніж створювати таблицю за допомогою Access, необхідно чітко уявляти її структуру.
Величина і тип полів визначається користувачем. Необхідно вибирати розміри полів не дуже великими, оскільки при завищених розмірах полів марно витрачається пам'ять БД. Для створення зв'язків між таблицями вони повинні мати ключове поле, тому необхідно призначити ключове поле кожній таблиці.
Щоб задати первинний ключ у режимі Конструктора, необхідно виділити потрібне поле, а потім клацнути на піктограмі «Ключове поле», розташованій на панелі інструментів. Для призначення Зовнішнього (Вторинного) ключа в режимі Конструктора, необхідно виділити поле і в області властивостей цього поля в рядку Індексоване поле із списку вибрати значення Так (Збіги допускаються).
Для вибору необхідного режиму створення таблиць можна двічі клацнути на один із них у списку режимів, відкриється необхідний режим. Крім того, можна клацнути на піктограмі «Створити» у вікні БД, відкриється вікно діалогу «Нова таблиця», і в ньому вибрати необхідний режим створення таблиці.
При виборі режиму Майстер таблиць відкриється вікно «Створення таблиць», у якому за допомогою зразків таблиць і полів легко сформувати поля нової таблиці.
Але якщо у вікні «Створення таблиць» немає необхідного зразка таблиці, то необхідно вибрати режим Конструктора, відкриється вікно Конструктора таблиць
Склад (структура) таблиці визначається в області проекту таблиці, яка складається з трьох колонок: Ім'я поля; Тип даних; Опис.
Типи даних необхідно вибрати із списку, що розкривається:
· Текстовий - алфавітно-цифрові дані (до 255 байт);
· Поле МЕМО - довгий текст або числа, наприклад, примітки чи опису (до 64 000 байт);
· Числовий - текст або комбінація тексту і чисел (зберігає 1, 2, 4 або 8 байтів);
· Дата/час - дати і час (8 байт);
· Грошовий - використовується для грошових значень (зберігає 8 байтів);
· Лічильник - автоматична вставка унікальних послідовних (що збільшуються на 1) або випадкових чисел при додаванні запису (4 байти);
· Логічний - дані, що приймають тільки одне з двох можливих значень, наприклад, «Да/Нет» (1 бітний);
· Поле об'єкту OLE - для вставки наступних об'єктів: малюнки, картинки, діаграми тощо (до 1 Гбайта);
· Гіперпосилання - адреса посилання на файл на автономному комп'ютері або в мережі (зберігає до 64 000 знаків);
· Майстер підстановок - створює поле, що дозволяє вибрати значення з іншої таблиці або із списку значень, використовуючи поле із списком.
При виборі даного параметра в списку типів даних запускається майстер для автоматичного визначення цього поля.
В області «Властивості поля» призначають властивості для кожного поля (наприклад, розмір, формат, індексоване поле тощо).
При створенні структури таблиці в першу колонку вводять Ім'я поля, потім необхідно натиснути клавішу Enter і вибрати тип даних (за умовчанням Access призначає тип даних, якщо цей тип даних не підходить, то виберіть самостійно із списку, що розкривається). Потім введіть в третю колонку опис поля.
Розглянемо базу даних "Деканат", модель "суть-зв'язок" якої викладений нижче. У моделі "суть-зв'язок" надана вся необхідна інформація про кожну таблицю і про зв'язки між ними.
Створення структури таблиць
Створення БД за допомогою СУБД Access починається із створення структури таблиць і установки зв'язків між таблицями.
Отже, при виборі режиму Конструктор буде відображене вікно Конструктора таблиць, у якому необхідно визначити структуру нової таблиці, - Таблиця 1 (див. малюнок Таблиця 1: таблиця). Першу таблицю створимо для суті Студенти.
У перший рядок колонки Ім'я поля вводимо код студентів (Код студента) і натискаємо клавішу Enter, при цьому курсор переміститься в колонку Тип даних, де із списку, що розкривається, вибираємо тип даних - Лічильник. Потім натискаємо клавішу Enter, при цьому курсор переміститься в колонку Опис, при необхідності вводимо опис даних, які вводитимуться в це поле таблиці.
Визначаємо перший рядок таблиці (поле Код студента) як поле первинного ключа, для цього виділяємо його і вибираємо команду Правка - Ключове поле або клацаємо на піктограмі Ключове поле на панелі інструментів, зліва від імені поля з'явиться зображення ключа. Якщо поле зроблене ключовим, тобто полем первинного ключа, то властивості Індексоване поле привласнюється значення Так (збіги не допускаються).
Далі в другий рядок Ім'я поля вводимо код групи (Код групи) і вибираємо тип даних - числовий. Призначаємо це поле полем Зовнішнього ключа, для цього необхідно виділити поле Код групи і в області властивостей цього поля в рядку Індексоване поле із списку вибрати значення Так (Збіги допускаються).
Потім у третій рядок Ім'я поля вводимо Прізвище, і вибираємо тип даних Текстовий. При цьому в нижній частині екрану в розділі Властивості поля з'являється інформація про властивості даного поля. При необхідності туди можна вносити зміни, виконавши клацання у відповідному рядку, видаливши попереднє значення і ввівши нове.
Далі створюється решта полів відповідно до даних, представлених у моделі "суть-зв'язок".
Після створення структури таблиці необхідно зберегти її. Вибрати Файл-Зберегти, або Зберегти, як... У вікні Збереження ввести ім'я для створеної таблиці: Студенти, потім Оk. Нижче показане вікно Конструктора для таблиці Студенти, що входить до складу БД Деканат.
Далі створюються структури решти таблиць: Групи студентів, Дисципліни, Успішність.
Після створення структури таблиць, що входять до БД "Деканат", необхідно встановити зв'язок між ними.
14. Робота з базами даних
Однією з основних проблем сучасного керування є раціональне структурування інформаційних потоків, їхня організація відповідно до рангу системи, в рамках якої приймається управлінське рішення.
Одним з ефективних інструментів організації інформаційних потоків є бази даних, які складають основу різноманітних інформаційно-пошукових, експертних систем, а також систем автоматизованого проектування.
Розглянемо одну з найбільш ефективних систем управління базами даних (СУБД) - Microsoft Access.
Подібно до того, як Microsoft Word спроектований для роботи з документами, що містять текст і графіку, a Microsoft Excel - із числами й діаграмами, Microsoft Access орієнтується на обробку даних. Дані являють собою набір фактів; вони перетворюються в корисну інформацію лише після того, як будуть упорядковані якимось розумним способом. Із всіх додатків Office саме Access являє собою інструмент такого впорядкування.
База даних складається з набору таблиць, форм, запитів і звітів, використовуваних для обробки й подання даних. В Access робота з цими об'єктами бази даних відбувається у Вікні бази даних.
Звичайно СКБД розрізняють за використовуваною моделлю даних (наприклад, реляційні СКБД).
MICROSOFT ACCESS - реляційна СКБД
Перед тим як починати роботу з базою даних, необхідно знайти якийсь засіб для її зберігання. В Access дані зберігаються в спеціальних об'єктах - таблицях. Наприклад, одна таблиця може містити дані про студентів, а інша - про навчальні курси, які вони відвідують. Комбінація всіх таблиць і їхніх взаємних зв'язків становить "фундамент" бази даних.
При зовнішній подібності таблиця Access відрізняється від аркуша Excel тим, що кожний стовпець таблиці являє собою поле, тобто інформаційну категорію, а кожний рядок - запис, тобто один елемент таблиці.
Відмінності не вичерпуються термінологією. На відміну від стовпця Excel кожне поле таблиці в Access може містити значення даних тільки одного типу - текст, числа, дати й т.д. В Access кожний запис містить інформацію про один елемент (відомості про студента або навчальний курс).
Щоб можливості комп'ютера при роботі із БД були використані повною мірою, необхідно при її створенні дотримуватися певних правил організації інформації й користуватися програмним забезпеченням, спеціально призначеним для цих цілей. Часто користувачі зберігають дані у вигляді документів Word або таблиць Excel. Однак робота з інформацією, що міститься в ізольованих файлах, досить складна. Як текстові редактори, так і електронні таблиці мають свою сферу застосування й не в змозі забезпечити повноцінну підтримку таких традиційних функцій БД, як:
зберігання більших масивів інформації;
виключення або відомість до мінімуму дублювання даних;
установлення й підтримка зв'язків між даними;
захист цілісності даних;
швидкий доступ до потрібної інформації;
забезпечення таємності;
простота внесення змін;
можливість одночасного доступу до інформації для декількох користувачів.
Щоб забезпечити виконання цих вимог, дані в БД повинні мати певну структуру. Залежно від того, який спосіб опису структури даних використовується при створенні БД, розрізняють мережні, ієрархічні, реляційні й об'єктно-оріентовані БД. В наш час найбільше поширення одержали реляційні БД.
Додатки, що працюють із базами даних, орієнтуються на один з двох основних їхніх видів: плоскі таблиці (flat file) або реляційні бази. Хоча плоскі таблиці були стандартом протягом багатьох років, у даний час можна зустріти їх хіба що в додатках типу Microsoft Works або Microsoft Excel. У плоскій таблиці вся взаємозалежна інформація повинна перебувати в одній таблиці. Це означає, що будь-які дані, що повторюються в декількох записах, повинні бути присутнім у кожному із цих записів.
З розвитком й ускладненням баз даних ставало ясно, що цей спосіб неефективний при зберіганні більших обсягів інформації, так виникла ідея реляційних баз даних.
Інформація в реляційних БД зберігається у вигляді двовимірних таблиць. У кожній таблиці містяться відомості про набір об'єктів певного типу (людях, товарах і т.д.).
При цьому скорочується загальна кількість інформації в базі даних, оскільки в записах повторюються вже не самі дані, а тільки ідентифікатори для зв'язування.
Реляційні бази даних володіють рядом інших переваг за швидкістю й продуктивністю, зменшуючи, крім того, кількість помилок при внесенні записів і плутанини в даних, що має місце в плоских таблицях.
Рядки таблиці називаються записами. Запис - це комп'ютерний аналог тієї інформації, що звичайно зберігався на картці або бланку. Будь-який запис у таблиці містить інформацію про окремий об'єкт (людину, товар).
Стовпці таблиці називаються полями. Поле - це комп'ютерний аналог графи картки або бланка. У ньому зберігається інформація про яку-небудь властивість описуваних об'єктів. Всі записи складаються з однакового набору полів. Наприклад, якщо таблиця містить відомості про студентів, то в кожному її записі зберігається інформація про конкретного студента. В одному поле міститься його код, в іншому - номер навчальної групи, у третьому - прізвище й т.д.
Значення в кожному полі відносяться до одного типу даних: числа, рядка символів, дати. Перетинання окремого запису й окремого поля називається коміркою, а самі дані в окремій комірці називаються значенням у полі або елементом таблиці.
У найпростішому випадку БД складається з однієї таблиці, але звичайно вона включає кілька взаємозалежних таблиць. Зв'язок (relation) між таблицями здійснюється через загальні поля. Встановлення зв'язку між таблицями в реляційній БД дозволяє витягати й поєднувати інформацію відразу з декількох таблиць.
Для розуміння роботи з Access зовсім не обов'язково розбиратися в теорії організації реляційних баз даних. Необхідно усвідомити всього кілька положень:
поле є інформаційною категорією;
значенням називається інформація, що знаходиться в певному полі одного запису;
записом називається сукупність взаємозалежних значень одного елемента бази даних (рядок у таблиці);
зв'язки між таблицями створюються за допомогою даних, які знаходяться у спеціальних полях.
Для взаємодії користувача із БД використовуються системи керування базами даних (СКБД). Однією з найпоширеніших СУБД для персонального комп'ютера є СКБД Access, що входить до складу пакета Microsoft Office. На відміну від інших СКБД, розрахованих на професійних програмістів, освоїти Access і ефективно використовувати його у своїй роботі цілком під силу й звичайному користувачеві, що не знає програмування.
Access дозволяє користувачеві вирішувати наступні завдання:
створювати БД і вводити в неї дані;
переглядати й редагувати вміст таблиць;
встановлювати зв'язку між таблицями;
забезпечити захист цілісності й таємність даних;
виконувати різні запити до даних;
представляти інформацію у вигляді форм і звітів;
вставляти у форми й звіти малюнки й графіки;
здійснювати операції імпорту й експорту даних;
публікувати БД на web-сторінках в Internet;
створювати власні програми для роботи із БД, що містять меню, діалогові вікна й командні кнопки;
забезпечувати багатокористувальницький режим доступу до інформації, що зберігається в БД.
Об'єкти Access
Окремі компоненти БД, які використовуються для зберігання й подання інформації, називаються об'єктами. Кожний об'єкт має ім'я, що може містити до 64 символів, включаючи пробіли. В Access основними об'єктами є: таблиці, запити, форми, звіти, макроси й модулі. Всі об'єкти однієї БД зберігаються в загальному файлі з розширенням .mdb.
Таблиця використовується для зберігання інформації в БД.
Запит дозволяє вибрати потрібні дані з однієї або декількох таблиць. За допомогою запитів можна модифікувати існуючі таблиці, а також створювати нові таблиці.
Форма використовується для уведення даних у таблицю й для перегляду в заданому форматі даних з таблиці або запиту. З її допомогою можна також запустити на виконання макрос або процедуру.
Звіт призначений для створення документа на основі даних з таблиці або запиту. Цей документ можна роздрукувати або включити в документ іншого додатка, наприклад, Word або Excel.
Макрос являє собою опис стандартних дій, які потрібно виконати у відповідь на певну подію. Наприклад, можна визначити макрос, що у відповідь на вибір деякого елемента в одній формі відкриває іншу форму.
Модуль -- це програма, написана мовою Visual Basic for Applications (VBA). Використання модулів дозволяє автоматизувати виконання складних дій, які не можна описати за допомогою макросів.
Для створення таких об'єктів, як таблиці, запити, форми або звіти можна використовувати спеціальні засоби -- майстри. Майстер задає користувачеві питання й створює об'єкт відповідно до його відповідей.
Також можна скористатися більш складним засобом - конструктором.
Створення бази даних
Створення БД повинне починатися з її проектування. Процес проектування БД включає наступні основні етапи:
Визначення призначення БД. На першому етапі проектування БД необхідно визначити список завдань, які потрібно розв'язувати за її допомогою, та які дані для цього потрібні.
Визначення структури таблиць. Це один з найбільш складних етапів у процесі створення БД. Правильна структуризація БД дозволяє швидко витягти потрібні дані, виключає їхнє дублювання й забезпечує цілісність інформації, що зберігається. Процедура поділу складних даних на кілька таблиць називається нормалізацією. Фахівцями із проектування БД була розроблена теорія нормалізації БД. Вона рекомендує при проектуванні таблиць керуватися наступними основними принципами:
Кожна з таблиць повинна містити інформацію про набір однотипних об'єктів, наприклад, відомості про студентів або підсумки здачі сесії.
Кожному з таких наборів даних повинна відповідати окрема таблиця. Наприклад, відомості про студентів і про отримані ними оцінках у сесію повинні зберігатися в різних таблицях. Тоді при видаленні відомостей про оцінки студента інформація про нього залишиться в БД.
Інформація в таблиці не повинна дублюватися. Не повинне бути повторень і між таблицями. Це виключає можливість розбіжності інформації в різних таблицях і робить роботу із БД більше ефективної.
3.Визначення полів. Кожна таблиця містить інформацію про набір об'єктів одного типу. При розробці полів для таблиці необхідно пам'ятати наступне:
У таблиці повинна бути присутня вся необхідна інформація про даний набір об'єктів.
Кожне поле повинне містити відомості про ту або іншу властивість саме цього, а не інших наборів об'єктів. Виключенням можуть бути поля, використовувані для зв'язку з іншими таблицями.
Не рекомендується включати в таблицю дані, які є результатом обчислення значення деякого вираження, так звані обчислювані поля.
Інформацію варто розбивати на найменші логічні одиниці. Наприклад, у таблицю з відомостями про адреси студентів краще включити поля Гуртожиток і Кімната, а не загальне поле Адреса. Це дасть можливість здійснити в БД пошук студентів, що живуть у даній кімнаті, або зробити сортування записів по номерах кімнат.
Визначення ключових полів. Для того щоб Access міг зв'язати дані з різних таблиць, кожна таблиця повинна містити первинний ключ, або просто ключ. Це одне або кілька полів, сукупність значень яких однозначно визначає кожний запис у таблиці. Наявність ключа в таблиці виключає можливість появи в ній двох однакових записів. При створенні нової таблиці Access пропонує побудувати ключ шляхом додавання додаткового поля з унікальними значеннями.
Визначення зв'язків між таблицями. Після розподілу даних по таблицях і визначення ключових полів необхідно вибрати схему для зв'язку даних у різних таблицях. Для цього потрібно визначити зв'язку між таблицями. Ці зв'язки Access буде використовувати при створенні багатотабличних запитів, форм і звітів.
Визначення в базі даних зв'язків між таблицями
Після створення різних таблиць, що містять дані, які належать до різних аспектів бази даних, розроблювач повинен продумати, як Microsoft Access буде поєднувати ці дані при їхньому вилученні з бази даних. Першим кроком при цьому є визначення зв'язків між таблицями. Після цього стає можливим створення запитів, форм і звітів, у яких виводяться дані з декількох таблиць одразу.
Зв'язок між таблицями встановлює стосунки між співпадаючими значеннями в ключових полях - звичайно між полями різних таблиць, що мають однакові імена. У більшості випадків з "ключем" однієї таблиці, що є унікальним ідентифікатором кожного запису, зв'язується "зовнішній ключ" іншої таблиці.
У таблицях дані можуть бути зв'язані між собою відношенням. У загальному виді відносини позначаються в такий спосіб:
,
де F(x) - це вид зв'язку А с В; G(x) - це вид зв'язку В с А.
Зв'язки можуть бути одиничними (U - унарными) і множинними N.
1. Відношення «один-до-одного» (1:1).
Відношення «один-до-одного» створюється в тому випадку, коли обоє що зв'язуються поля є ключовими чи мають унікальні індекси (при цьому введення в індексоване поле повторюваних значень стає неможливим. Для ключових полів унікальний індекс створюється автоматично). Приклад: одному табельному номеру може відповідати тільки одна людина.
2. Відношення «один-до-багатьох» (1:N).
У відношенні «один-до-багатьох» головною таблицею є таблиця, що містить первинний ключ і складає частину «один» у цьому відношенні. Таблиця з боку «багато» є підлеглою таблицею. Сполучне поле (чи поля) у ній з таким же типом інформації, як у первинному ключі головної таблиці, є полем зовнішнього ключа. Приклад: університет один, а кафедр у ньому багато.
3. Відношення «багато-до-одного» (N:1).
Такий зв'язок прямо протилежний зв'язки «один-до-багатьох». У цьому випадку багато дітей можуть мати одних батьків.
4. Відношення «багато-до-багатьох» (N:М).
Зв'язок з відношенням «багато-до-багатьох» фактично представляє два зв'язка з відношенням «один-до-багатьох» через третю таблицю, ключ якої складається, принаймні, із двох полів, що є полями зовнішнього ключа в двох інших таблицях. У цьому випадку безліч усіх викладачів університету читають усі предмети, що вивчаються в університеті. Причому, один викладач може читати кілька предметів, і трохи викладачів можуть читати один предмет, тільки різним групам.
Найбільш розповсюдженими є зв'язки «один-до-багатьох» і «один-до-одного».
На схемі даних загальні поля з'єднані лініями зв'язку. З однієї сторони ця лінія завжди маркірується знаком «1» (одинарною стрілкою), з іншого боку -- або знаком «1» (одинарною стрілкою) - зв'язок «один-до-одного», або літерою «М» («N») (подвійною стрілкою) - зв'язок «один-до-багатьох». Зрозуміло, що якщо зв'язуються ключові поля, те це завжди зв'язок «один-до-одного», а якщо ключове поле зв'язане з неключовим, те це зв'язок «один-до-багатьох». За допомогою олівця і папера розкреслюють зв'язки між таблицями. Ключові поля таблиць у ній виділені напівжирним шрифтом. Таке креслення називається схемою даних.
Для того щоб створити зв'язок між таблицями, слід додати таблиці у вікно Схема даних (Сервис/Схема данных) і перенести за допомогою миші ключове поле однієї таблиці в іншу таблицю.
Тип створюваного зв'язку залежить від полів, для яких визначається зв'язок.
Відношення "один-до-багатьох" створюється в тому випадку, коли тільки одне з полів є ключовим або має унікальний індекс.
Відношення "багато-до-багатьох" створюється в тому випадку, коли поля, що зв'язують, є ключовими або мають унікальні індекси.
Зв'язок з відношенням "багато-до-багатьох" фактично є двома зв'язками з відношенням "один-до-багатьох " через третю таблицю, ключ якої складається з, принаймні, двох полів, які є полями зовнішнього ключа у двох інших таблицях.
Якщо накладені умови цілісності даних, Microsoft Access не дозволить додавати у зв'язану таблицю записи, для яких немає відповідних записів у головній таблиці; змінювати записи в головній таблиці так, що після цього у зв'язаній таблиці з'являться записи, що не мають головних зв'язків; видаляти записи в головній таблиці, для яких є підлеглі записи у зв'язаній таблиці.
15. Системи створення презентацій
Поняття презентації та комп'ютерної презентації, їх призначення
У загальному випадку презентацією називають захід, який проводиться з метою поширення інформації про певну організацію, подію, товар, послугу. Цей захід необхідний для того, щоб привернути увагу до певного об'єкту, події (організації, фірми, яка продає певний товар, надає послуги тощо, власне товару), або до певної особи. Завданням проведення презентації є надання учасникам певної інформації, частину якої вони повинні сприйняти і запам'ятати.
Відомо, що люди, зазвичай, запам'ятовують менше 10% від почутого, прочитаного, приблизно 30% від побаченого і більше 70% від того, що чують і бачать одночасно. Саме тому презентація, яка поєднує ці впливи, є найефективнішим засобом донесення інформації до людини, переконання людей. Відтворення зображень (нерухомих і рухомих), тексту, звуку, ефективне управління цим процесом забезпечується сьогодні комп'ютеризованими засобами. Тому важливою складовою сучасної презентації є демонстрування її учасникам спеціально підготовленого матеріалу, яке здійснюється з використанням сучасних комп'ютеризованих засобів, або, як їх називають "мультимедійних засобів". Цю частину презентації називають комп'ютерною презентацією. Нею може бути набір слайдів, що містить інформацію на певну тему і супроводжуваний необхідними коментарями в усній або друкованій формі, відеоматеріал.
Комп'ютерні презентації можуть бути складовими не тільки власне презентацій, але й лекцій, уроків, ними можуть супроводжуватись публічні звіти, захисти проектів, виступи перед різними аудиторіями. Комп'ютерні презентації можуть використовуватись для індивідуального ознайомлення людей з певними проблемами, наприклад - шляхом розміщення їх у комп'ютерних мережах.
Комп'ютерні презентації можна класифікувати кількома способами.
За структурою і способом подання матеріалу.
1. Комп'ютерні презентації, які складаються з окремих зображень (слайдів). Такі презентації створюють за допомогою програми PowerPoint, або подібних. Відтворення таких презентацій може здійснюватись як для групи людей, так і для однієї особи, або у вигляді послідовності зображень, відео фрагментів (відео-роликів), яка відтворюється як неперервна у часі послідовність, так і з використанням засобів управління. Управління відтворенням таких комп'ютерних презентацій може здійснюватись доповідачем (на лекції, уроці, презентаційному заході) або особою, яка ознайомлюється з інформацією (у мережі Інтернет, локальній мережі, окремому комп'ютері).
2. Комп'ютерні презентації у вигляді відео-ролика. Зазвичай у них використовуються зняті на відеокамеру невеликі сюжети, або комп'ютерна графіка (дво- або тривимірна, анімована, записані у вигляді неперервної послідовності зображення нерухомих або рухомих об'єктів екрану тощо).
За призначенням. Можна виокремити дві групи комп'ютерних презентацій: презентації для аудиторного або індивідуального використання. Ці дві групи маю багато спільного, але й є істотні відмінності, які необхідно враховувати при їх створенні.
Презентації можуть бути лінійними, тобто такими, в яких переходи можливі від попереднього зображення до наступного і навпаки. Лінійні презентації мають широке поширення, досить просто і швидко створюються. Зазвичай такі комп'ютерні презентації використовують для супроводу лекцій, доповідей, тобто для досить великої групи людей, тобто аудиторного використання.
Інтерактивні презентації відрізняються розгалуженою структурою, в них можливі переходи від однієї групи зображень до іншої. Переходами керує доповідач або сам користувач. Такі презентації можуть бути використані індивідуально, їх іноді використовують у мережі Інтернет або локальній мережі (після збереження у форматі веб-сторінки).
Створення комп'ютерних презентацій
Гіперпосилання - це виокремлений кольором підкреслений текст або графічний об'єкт, під час активізації якого (при натисканні на кнопку миші на ньому) виконується перехід до файлу, фрагменту файлу або веб-сторінки в мережі Інтернет, який описано в посиланні. Одночасно в тексті може міститися кілька гіперпосилань, кожне з них визначає маршрут до певного об'єкта.
Найменшим елементом презентації, яким можна оперувати під час її відтворення, є слайд, названий так за аналогією з кадром фотографічної плівки, призначеним для використання у звичайному проекторі. Термін слайд використовується для позначення одиниці матеріалів презентації незалежно від того, чи буде ця сторінка демонструватися на екрані дисплея, роздруковуватися на принтері або виводитися на прозору плівку.
Отже, слайдом називають інформаційну структуру, яка містить різні об'єкти, які подаються на екрані монітора, аркуші паперу або прозорої плівки у вигляді єдиної композиції.
До слайду можуть належати такі об'єкти: заголовок і підзаголовок, графічні зображення (малюнки), таблиці, діаграми, організаційні діаграми, тексти, звуки, маркіровані списки, фон, колонтитул, номер слайда, дата, різні зовнішні об'єкти.
Презентація - це набір кадрів (слайдів), які зберігаються, як правило, в загальному файлі, об'єднаних можливістю переходу від одного слайду до іншого.
Комп'ютерна презентація, створена у програмному засобі Microsoft Office PowerPoint 2007, в залежності від її призначення, може зберігатись у файлах із різними розширеннями імені.
Якщо передбачається наступне редагування, результати роботи зберігають у форматі презентації. Так само, як і для документів текстового процесора Microsoft Office Word 2007, передбачено два варіанти зберігання - з підтримкою макросів та без неї.
Зменшення розміру файлів, у яких зберігаються документи, створення можливостей для відновлення пошкоджених файлів забезпечується застосуванням нових форматів Microsoft Office, зокрема формату PowerPoint XML.
Використання програмного засобу Microsoft Office PowerPoint 2007 забезпечує обмін інформацією з користувачами різних програмних платформ Програмна платформа - загальна назва сукупності програмних засобів, об'єднаних за способами подання і опрацювання даних, наприклад, операційні системи Windows і Linux є різними програмними платформами. і пристроїв. Презентації Microsoft Office PowerPoint 2007 можна перетворити на файли формату *.xps (англ.: XML Paper Specification) і *.pdf (англ.: Portable Document Format) для їх передавання користувачам, що працюють у будь-якій операційній системі.
Бібліотеки слайдів PowerPoint дозволяють зберігати презентації у вигляді окремих слайдів на вузлі мережі, що працює під управлінням системи Microsoft Office SharePoint Server 2007, і повторно використовувати ці слайди безпосередньо в програмі Office PowerPoint 2007. Це не тільки скорочує час на створення презентацій, але й забезпечує постійну актуальність їх вмісту, оскільки вставлені слайди будуть однаковими з їх серверними версіями, які можуть змінюватись незалежно від створення презентації.
Можлива інтеграція презентацій, збережених за допомогою технології Microsoft Windows SharePoint Services, з програмою Microsoft Office Outlook 2007. Використовуючи Office Outlook 2007, можна звертатися до презентацій Office PowerPoint 2007, збережених на вузлі Windows SharePoint Services, і редагувати презентацію, при цьому всі зміни в презентації, збереженій в програмі Microsoft Office Outlook 2007, будуть відображені і в серверній версії цієї презентації.
Призначення файлів та їх розширення
|
Призначення |
Розширення файлу |
|
|
Презентації |
*.pptx |
|
|
Презентації з підтримкою макросів |
*.pptm |
|
|
Шаблони презентацій |
*.potx |
|
|
Шаблон із підтримкою макросів |
*.potm |
|
|
Надбудова з підтримкою макросів |
*.ppam |
|
|
Демонстрація |
*.ppsx |
|
|
Демонстрація з підтримкою макросів |
*.ppsm |
|
|
Слайд |
*.sldx |
|
|
Слайд із підтримкою макросів |
*.sldm |
|
|
Тема Office |
*.thmx |
Відтворюються комп'ютерні презентації, зазвичай, з використанням тієї програми, у якій вони були створені, у нашому випадку - програмному засобі Microsoft Office PowerPoint 2007. Разом з тим, в окремих випадках відтворення презентації може виконуватись засобами операційної системи Windows, або з використанням інтернет-браузера.
Режими роботи програми PowerPoint
Відповідно до етапів роботи над презентацією, у Microsoft Office PowerPoint передбачено різні режими роботи, основні з них:
режим структури (Outline View) - для розробки структури презентації, упорядкування слайдів;
режим слайду (Slide View) -- для розробки окремого слайда;
режим сортувальника слайдів (Slide Sorter View) -- для роботи над усією сукупністю слайдів;
режим нотаток (Notes Page View) -- для створення допоміжної підтримки презентації;
режим показу слайдів (Slide Show) -- для перегляду слайдів і визначення режимів їх демонстрації.
Кожен із цих режимів забезпечує відповідні можливості роботи з презентацією. При цьому зміни, що вносяться в одному режимі, відображаються на об'єкті "презентація", тобто відображаються в усіх останніх.
Переходи між режимами здійснюються з використанням закладок головного стрічкового меню та його підменю. Режими можуть перемикатись у процесі роботи над презентацією.
Робота в режимі "Структура"
Вкладка "Структура" може бути викликана у додаткове поле в режимі "Слайди". У режимі структури PowerPoint відображає текстовий зміст презентації, надаючи можливість вводити новий текст або редагувати вже наявний, не відволікаючись на деталі оформлення, наявні в інших режимах. Оскільки користувач працює тільки над текстом, то може цілком концентруватися на смисловому наповненні слайдів і словесному викладі своїх ідей. Цей режим найкраще використовувати для вибору послідовності подання матеріалу, а дизайн та інші елементи оформлення зовнішнього вигляду презентації опрацьовуються після перемикання в інші режими.
Робота в режимі "Звичайний"
Основний режим створення наповнення слайдів. У цьому режимі зручно конструювати або редагувати окремі слайди презентації. У ньому можна вводити і редагувати текст, вставляти графічні об'єкти, діаграми (графіки) і таблиці. Крім того, слайд можна доповнити створеним власноруч тлом і текстовими коментарями.
Робота в режимі "Сортувальник слайдів"
У цьому режимі мініатюрні копії слайдів всієї презентаційної послідовності розташовано у вікні перегляду. Користувач може простежити вплив будь-якого загального параметра, такого як оформлення фону слайдів або вибір схеми кольорів, на вигляд презентації в цілому. У цьому режимі немає можливості змінювати зміст конкретних слайдів, зате доступні засоби їх видалення, дублювання та зміни послідовності демонстрування.
У режимі "Сортувальник слайдів" можна перед друком або демонстрацією презентації перевірити її на наявність суперечливих слайдів або грубих помилок у поданні інформації. Цей режим також використовується для задавання та зміни перехідних ефектів, що реалізовуються на екрані за зміни слайдів під час демонстрації презентації.
Робота в режимі "Сторінки нотаток"
Режим призначено для створення сторінок нотаток, які можуть використовуватися доповідачем під час презентації або використовуватись як роздатковий матеріал.
У цьому режимі зменшена копія слайда розташовується у верхній частині сторінки, тоді як нижню, вільну частину сторінки, можна заповнити текстовим матеріалом, що містить пояснення до цього слайда. Вибравши відповідний масштаб відображення, можна одночасно бачити на екрані зменшений варіант слайда і мати можливість вводити супровідний текст.
Режим "Анімація"
Режим використовується для налагодження анімаційних ефектів, які супроводжуватимуть виведення слайдів у режимі "Показ слайдів". Можливості, що надаються в цьому режимі, застосовуються або до всього слайда, або до його елементів.
Команди, що подаються безпосередньо зі стрічкового меню, застосовуються до слайда в цілому. Для роботи з окремими об'єктами використовують режим "Налаштування анімації", застосування якого описано в підрозділі "Анімація об'єктів екрану".
Режим перегляду слайдів
У режимі перегляду демонструється слайд або вся презентація в динаміці, слайд за слайдом. Демонстрація виконується так само, як здійснюватиметься показ готової презентації - з використанням переходів, анімації, спеціальних ефектів і переходів від одного до іншого слайда.
З головного стрічкового меню для роботи зі слайдами й об'єктами слайдів можуть бути здійснені операції налагодження режимів відтворення презентації. Зокрема, можна вибрати режим, у якому відтворюються всі, або тільки певні слайди. Можна встановити режими відтворення слайдів на повному екрані, або у вікні, встановити для цих режимів параметри продуктивності (швидкості завантаження рисунків), змінюючи роздільну здатність зображення. Зменшення роздільної здатності збільшує швидкість завантаження слайдів.
Слід мати на увазі, що за використання проекційного засобу із роздільною здатністю, меншою, ніж роздільна здатність вихідного зображення (рисунку), слід завжди встановлювати роздільну здатність, яка дорівнює роздільній здатності проекційного засобу. Це дасть можливість суттєво зменшити обсяг файлу, в якому зберігається презентація.
Створення структури комп'ютерної презентації і слайдів
У процесі розроблення презентації можна виокремити кілька етапів:
1) розробка змісту і структури комп'ютерної презентації;
2) створення окремих слайдів;
3) формування послідовності показу слайдів, або створення набору слайдів, у яких передбачені переходи зі слайду на слайд за командою користувача ("дерева" слайдів);
4) створення допоміжної підтримки презентації (відеозаписів, програмних засобів тощо);
5) планування презентації (визначення часу демонстрування окремих слайдів, необхідності повернення до початкових слайдів тощо).
Насамперед слід визначити мету створення презентації та спосіб її відтворення у процесі демонстрування). Від цього залежатиме як продуктивність роботи над її створенням, так і успішність застосування.
В залежності від мети створення презентації її слайди можуть відтворюватись або послідовно один за одним, або в іншій послідовності, можуть бути використані зображення, текстові документи, програмні засоби, звукові та відео записи, які зберігаються за межами файлу комп'ютерної презентації.
Для ефективного використання всіх можливостей, що забезпечує система створення презентацій, необхідно застосувати низку прийомів, які засновані на автоматизації процесу створення презентації, зокрема - шаблони презентації.
Для створення презентації використовується команда Створити, яка подається зі стрічки команд (кнопка Office). При цьому відкриється вікно, в якому можна вибрати шаблон для створюваної презентації.
Шаблон презентації
У наборі шаблонів PowerPoint є значна кількість вже готових шаблонів, які можна вибрати, скориставшись опцією "Інстальовані шаблони".
Найпростіший і найбільш поширений спосіб визначення зовнішнього вигляду презентації - це використання шаблону презентації: кнопка Offise Створення презентації Інстальовані шаблони Створити. Вибір шаблону забезпечує встановлення зовнішнього вигляду презентації. Шаблон є найбільш потужним засобом управління дизайном презентації.
Зміна шаблону дає змогу:
змінювати схему кольорів, від якої залежать кольори складових слайдів презентації;
змінювати зразок заголовка і зразок слайда, від яких, у свою чергу, залежать вигляд слайдів і параметри форматування тексту, що використовуватимуться за промовчанням.
Змінюючи шаблон, можна надати презентації абсолютно нового зовнішнього вигляду: всі слайди отримають однаково тло, колірну схему і набір шрифтів тексту. Проте кожним з цих елементів дизайну можна управляти окремо, не застосовуючи новий шаблон. Є можливість змінити вигляд окремого слайда, не поширюючи його на інші слайди , тобто залишити їх оформлення у вигляді, визначеному шаблоном.
Також користувачі мають можливість створити свій шаблон шляхом розробки базових елементів презентації і збереження їх у вигляді файлу-шаблону.
Складові слайду і колірна схема презентації
Одним з компонентів шаблону є схема кольорів, яка визначає кольори окремих елементів оформлення слайдів.
Нижче подано перелік об'єктів слайду, колір яких формує схему кольорів і визначає кольорове оформлення елементів слайда:
Тло - колір, використовуваний для оформлення всього слайду. На окремих слайдах колір фону може перекриватись іншим кольором фону, вказаним користувачем.
Текст і лінії - колір тексту в маркірованих списках і текстових блоках. Цей самий параметр використовується для ліній і стрілок, намальованих за допомогою інструментів Лінія (Line) і Стрілка (Arrow), для контурів автофігур та інших об'єктів, намальованих за допомогою інструментів малювання.
Тіні -- колір тіней, якими буде оформлено графічні об'єкти і текст.
Заголовок -- напис на слайді, який, разом з номером слайду, ідентифікує слайд у презентації. Може бути визначений колір заголовків і підзаголовків слайдів. Заголовок використовується у відтворенні схеми презентації.
Заливка - колір автофігур і об'єктів, створених за допомогою інструментів малювання. Цей самий колір використовується для заливки першого ряду даних на діаграмах.
Акцент - колір, використовуваний як другий колір на діаграмах та інших екранних об'єктах.
Акцент з гіперпосиланням. - колір, використовуваний як третій колір на діаграмах та інших упроваджених об'єктах. Цей самий колір застосовується для об'єктів -- носіїв гіперпосилань.
Акцент з подальшим гіперпосиланням -- колір, використовуваний як четвертий колір на діаграмах та інших вставлених об'єктах. Він також застосовується для об'єктів - носіїв гіперпосилань.
Гіперпосилання на об'єкти, що зберігаються не у файлі презентації, потрібно здійснювати з вказівкою шляху до них. Наприклад, якщо програма GRAN1W, яку необхідно запустити на виконання, розташована на пристрої пам'яті у каталозі, в якому зберігається презентація, достатньо вказати тільки назву файлу, інакше - вказати повний шлях, наприклад: d:\Program\gran1w. Якщо здійснюється посилання на сайт мережі Інтернет, потрібно вказати шлях до нього таким же чином, яким він вказується для браузера.
Створення слайдів та їх типові структури
Для створення слайда використовується команда Створити слайд, яка подається зі стрічки команд (закладка Основне). При цьому відкриється вікно, в якому можна вибрати авторозмітку для створюваного слайда, тобто розташування заголовку, тексту і зображень, які будуть складовими слайду.
Авторозміткою слайду називають структуру і оформлення написів і зображень на слайді, яка розроблена для слайдів різного призначення і зберігається в програмі PowerPoint. Як видно з переліку авторозміток та прикладів структур слайдів, до складу слайда можуть бути включені: зображення, графіки, таблиці, маркіровані списки, організаційні діаграми, а також їх поєднання.
Можна розпочати і з порожнього слайда (авторозмітка "Пустий слайд") і самостійно сформувати потрібну структуру слайда.
Важливим елементом слайду є заголовок, оскільки він використовуватиметься надалі як назва слайду і, разом з номером слайду, відіграватиме роль ідентифікатора (імені) слайду. Більше того, наявність заголовка на слайді необхідна для формування структури документу у випадку збереження презентації у форматах *.xml та *.html.
Колонтитул (необов'язкова, але важлива частина слайду) призначено для розміщення написів, які розміщуються автоматично на всіх слайдах. Це може бути назва презентації, відомості про автора, номер слайду, дата створення тощо.
У професійній презентації може існувати спеціальний слайд, який використовується не в демонстрації, а для визначення і збереження зразків об'єктів для інших слайдів. Цей слайд називається майстер-слайдом. Цей слайд можна приховати від перегляду в режимі демонстрації з використанням кнопки Приховати слайд стрічкового меню Показ слайдів.
Розміщені на майстер-слайді об'єкти містяться на решті всіх слайдів.
Це, з одного боку, дає змогу автоматизувати такі рутинні роботи, як розміщення колонтитулу, дати, загального фону тощо. З іншого боку, неможливість внесення будь-яких змін в об'єкти, які прийшли на слайди з майстер-слайда, іноді утруднює оформлення окремого слайда. До об'єктів слайда, які запозичено з майстер-слайда, не можуть бути застосовані ефекти анімації.
Можливості, які надаються авторові презентації, не обмежуються наявними на комп'ютері шаблонами. Якщо комп'ютер має доступ до мережі Інтернет, то стає доступним і набір шаблонів презентацій, розміщений на серверах компанії Microsoft.
Якщо передбачається створення презентації, для якої шаблона немає, або автор презентації вважатиме за доцільне створити власний, можна скористатись послугою "Чисті та недавні" і створювати презентацію "з чистого аркуша". На етапі створення структури презентації бажано створити заготовки всіх слайдів, або, принаймні, тих із них, з яких і на які будуть здійснюватись переходи.
Наступним кроком створенням презентації, який повторюватиметься стільки разів, скільки слайдів матиме презентація, буде створення слайду.
Створення текстової частини презентації. Текст - один з основних елементів будь-якого слайда. Його можна ввести з клавіатури або імпортувати з іншого застосунку, наприклад з Microsoft Office Word. Створення текстового елементу і подальше форматування абзаців і шрифту виконуються майже так само, як у Microsoft Office Word.
На слайді презентації текстові повідомлення розміщуються як складові об'єктів. Такими об'єктами можуть бути більшість Фігур (зокрема, спеціальні фігури - Виноски). Заголовок слайду є спеціальним об'єктом, вміст якого (текст) використовується спеціальним чином, особливо це важливо для правильного виконання перетворення комп'ютерної презентації на Веб-сторінку.
Об'єктами слайду, які містять текст, можуть бути також колонтитули, таблиці, діаграми, об'єкти WrdArt, SmartArt та вбудовані електронні документи, створені в різних застосунках операційної системи Windows.
У програмі PowerPoint забезпечено такі можливості форматування тексту:
визначення гарнітури шрифту, його розміру, кольору способу відображення і спеціальних ефектів;
визначення інтервалів між рядками, відступів, вирівнювання;
розташування тексту під довільним кутом до сторін документу;
формування тексту з графічними елементами;
маркірування або нумерування рядків тексту;
використання позицій табуляції в межах рядка;
обрамлення тексту рамкою, у тому числі з використанням ;
вирівнювання кількох текстових елементів на слайді щодо виділеної позиції;
рівномірний розподіл кількох текстових елементів.
Розміщення графічних об'єктів на слайді. Основу слайда становить набір двовимірних площин (шарів, за термінологією, прийнятою в комп'ютерній графіці), обмежених розміром екрана або аркуша паперу (вибір робиться шляхом налагодження параметрів сторінки). Зображення на слайдах може складатись з кількох шарів, об'єкти яких (рисунки і текст) можуть "перекриватись", тобто наступний шар може закривати попередній. Можна "ближчий" до спостерігача шар зробити частково прозорим. Таким чином можна "накладати" на графічне зображення написи, інші рисунки.
Подобные документы
Особливості архітектури комп'ютерних мереж. Апаратні та програмні засоби комп'ютерних мереж, їх класифікація та характеристика. Структура та основні складові комунікаційних технологій мереж. Концепції побудови та типи функціонування комп'ютерних мереж.
отчет по практике [1,2 M], добавлен 12.06.2015Вивчення історії кафедри "Комп’ютерної інженерії". Дослідження процесу складання, монтажу, налагодження, тестування апаратного забезпечення комп’ютерних систем і мереж. Науково-дослідні роботи у лабораторії "Програмного забезпечення комп’ютерних систем".
отчет по практике [23,9 K], добавлен 01.03.2013Огляд та конфігурація комп’ютерних мереж - двох або більше комп’ютерів, об’єднаних кабелем таким чином, щоб вони могли обмінюватись інформацією. Характеристика мереживих пристроїв иа середовища передачі даних. Під’єднання до мережі NetWare та Internet.
дипломная работа [1,5 M], добавлен 15.02.2010Визначення поняття і дослідження структури топології комп'ютерних мереж як способу організації фізичних зв'язків персональних комп'ютерів в мережі. Опис схеми топології типів шина, зірка і кільце. Багатозначність структур топології комп'ютерних мереж.
реферат [158,1 K], добавлен 27.09.2012Передумови та фактори, що зумовлюють необхідність комп’ютеризації у аптеці. Задачі та цілі, що вирішуються при використанні комп’ютерних програм в аптеці. Порівняльний аналіз деяких інформаційних систем для вибору постачальника лікарських засобів.
курсовая работа [318,4 K], добавлен 01.03.2013Історія створення комп’ютерних комунікацій та принципи їх побудови. Характеристика устаткування для створення комп’ютерних мереж. Поняття адресації, види протоколів, їх розвиток, комбінування та особливості використання. Стандарти бездротових мереж.
курс лекций [1,3 M], добавлен 04.06.2011Технологічні процеси складання, монтажу, налагодження і тестування комп'ютерних мереж між двома чи більше комп'ютерами. Функціонування локальної обчислювальної мережі. Офісні програмні продукти з пакету MS Office. Топологія мережі підприємства "зірка".
отчет по практике [1,5 M], добавлен 28.08.2014Використання Інтернет-ресурсів та форми роботи з комп’ютерними навчальними програмами. Підвищення мотивації вивчення англійської мови шляхом використання нових інформаційних технологій у школі. Сучасні підходи до використання інформаційних технологій.
реферат [29,0 K], добавлен 09.12.2010Класифікація мереж залежно від призначення та кола користувачів, визначена законодавством України. Порівняльна характеристика систем автоматизації роботи з документами. Переваги використання комп'ютерних технологій при проведенні судової експертизи.
контрольная работа [47,7 K], добавлен 20.07.2011Апаратні та програмні засоби комп'ютерних мереж, необхідність об'єднання ПК у одне ціле - локальну обчислювальну мережу. Вимоги, які висуваються до сучасних технологій обміну даними. Середовище обміну, канали, пристрої передавання та приймання даних.
реферат [549,2 K], добавлен 18.03.2010
