Вмикаючи на панелі інструментів Рисование відповідні інструменти, можна рисувати лінії, стрілки, еліпси, прямокутники, кола, дуги, рамки з текстом та інші елементарні графічні об'єкти. Якщо під час рисування графічного об'єкту утримувати нажатою клавішу Shift, то цей об'єкт матиме правильну форму: замість прямокутника - квадрат, замість еліпсу - круг, кут нахилу лінії - кратний 15⁰ і т.д.

Графічний об'єкт можна залити кольором (окрім ліній), змінити його пропорції, дзеркально відбити, повернути, змінити колір і тип його ліній, додати до ліній стрілки.

Якщо за допомогою вбудованого графічного редактора створено рисунок, який складається з декількох елементарних графічних об'єктів, варто після закінчення рисування згрупувати їх. Для цього слід охопити виділенням усі об'єкти, що складають рисунок - або окреслити мишею контур навкруги усіх цих об'єктів, або виділити послідовно кожний з них, утримуючи при цьому натиснутою клавішу Shift. Потім слід нажати кнопку на панелі інструментів Рисование. Групування сукупності графічних об'єктів надає можливість маніпулювати ними як одним цілим об'єктом.

Для вставлення графічного об'єкта, створеного в іншій програмі, необхідно встановити курсор у позицію, де повинен стояти об'єкт, і у меню Вставка вибрати пункт Рисунок, а потім пункт Из файла. У вікні, що з'явилося, у прихованому переліку Папка вибрати диск, а в переліку що розташований нижче, - папку, в якій знаходиться файл із малюнком. Якщо клацнути мишею на імені файлу, що містить малюнок, в рамці ліворуч буде подане його зображення. Після натискання кнопки OK обраний малюнок буде вставлений в документ. Для вставки малюнків, що поставляються в комплекті з Microsoft Word, слід після пункту Рисунок вибрати пункт Картинки.

Щоб змінити розміри й положення малюнка, слід виділити його, натиснувши на ньому мишею, після чого навколо нього з'являться маркери розміру. Пересуваючи кутові маркери мишею, можна змінювати розміри малюнка при зберіганні його пропорцій. При пересуванні інших маркерів буде змінюватися ширина або довжина малюнка.

Перемістити малюнок можна через буфер обміну або за допомогою миші. При переміщенні малюнка мишею за межі видимості екран просунеться в тому ж напрямку.

Якщо виділити малюнок, з'явиться панель Настройка изображения з кнопками для зміни параметрів малюнка. Цю панель можна викликати також за допомогою контекстного меню малюнка.

Форматування графічних об'єктів у документах MS WORD.

Вставлення графічних об'єктів

Microsoft Word дозволяє вставляти в документ графічні об'єкти, створені як в інших програмах, так і за допомогою вбудованого графічного редактора. Об'єкти можна копіювати й вставляти в будь-яке місце документа або в інший документ. При додаванні малюнка в документ він приєднується до навколишнього тексту. Якщо абзац, що містить малюнок, пересувається угору або униз по сторінці, малюнок пересувається разом із ним.

Викликати панель Рисование можна через пункт Панели инструментов меню Вставка або натиснувши кнопку . При цьому слід перейти в режим Разметка страницы.

Вмикаючи на панелі інструментів Рисование відповідні інструменти, можна рисувати лінії, стрілки, еліпси, прямокутники, кола, дуги, рамки з текстом та інші елементарні графічні об'єкти. Якщо під час рисування графічного об'єкту утримувати нажатою клавішу Shift, то цей об'єкт матиме правильну форму: замість прямокутника - квадрат, замість еліпсу - круг, кут нахилу лінії - кратний 15⁰ і т.д.

Графічний об'єкт можна залити кольором (окрім ліній), змінити його пропорції, дзеркально відбити, повернути, змінити колір і тип його ліній, додати до ліній стрілки.

Якщо за допомогою вбудованого графічного редактора створено рисунок, який складається з декількох елементарних графічних об'єктів, варто після закінчення рисування згрупувати їх. Для цього слід охопити виділенням усі об'єкти, що складають рисунок - або окреслити мишею контур навкруги усіх цих об'єктів, або виділити послідовно кожний з них, утримуючи при цьому натиснутою клавішу Shift. Потім слід нажати кнопку на панелі інструментів Рисование. Групування сукупності графічних об'єктів надає можливість маніпулювати ними як одним цілим об'єктом.

Для вставлення графічного об'єкта, створеного в іншій програмі, необхідно встановити курсор у позицію, де повинен стояти об'єкт, і у меню Вставка вибрати пункт Рисунок, а потім пункт Из файла. У вікні, що з'явилося, у прихованому переліку Папка вибрати диск, а в переліку що розташований нижче, - папку, в якій знаходиться файл із малюнком. Якщо клацнути мишею на імені файлу, що містить малюнок, в рамці ліворуч буде подане його зображення. Після натискання кнопки OK обраний малюнок буде вставлений в документ. Для вставки малюнків, що поставляються в комплекті з Microsoft Word, слід після пункту Рисунок вибрати пункт Картинки.

Щоб змінити розміри й положення малюнка, слід виділити його, натиснувши на ньому мишею, після чого навколо нього з'являться маркери розміру. Пересуваючи кутові маркери мишею, можна змінювати розміри малюнка при зберіганні його пропорцій. При пересуванні інших маркерів буде змінюватися ширина або довжина малюнка.

Перемістити малюнок можна через буфер обміну або за допомогою миші. При переміщенні малюнка мишею за межі видимості екран просунеться в тому ж напрямку.

Якщо виділити малюнок, з'явиться панель Настройка изображения з кнопками для зміни параметрів малюнка. Цю панель можна викликати також за допомогою контекстного меню малюнка.

Щоб змінити параметри малюнка, необхідно викликати вікно Формат рисунка (чи Формат объекта). Для цього необхідно вибрати відповідний пункт у меню Вид або натиснути кнопку. Наприклад, щоб текст міг розташовуватися ліворуч або праворуч від малюнка, слід вибрати вкладку Положение, і там - потрібний вигляд обтікання.

Для видалення малюнка слід виділити його й натиснути клавішу Delete.

6. Використання таблиць у текстовому процесорі ms word

Вставка та форматування таблиць в документі. Для вставлення в документ таблиці необхідно встановити курсор у місці, де повинна розпочинатися таблиця, і в меню Таблица вибрати пункт Добавить, а потім - Таблица. У діалоговому вікні, що з'явилося, слід ввести число стовпців і рядків, і натиснути ОK. Для вставлення таблиці також можна натиснути кнопку на панелі інструментів. У вікні, що розкрилося, слід розтягнути виділення на необхідне число вічок і натиснути клавішу миші. Усі команди для роботи з таблицями знаходяться у меню Таблица.

Пересування у таблиці здійснюється за допомогою покажчика миші або клавішами: , , , , Tab (на вічко праворуч), Shift+Tab (на вічко ліворуч). Вміст кожного вічка таблиці розглядається як сукупність абзаців, і дані у вічках форматуються як абзаци тексту. Для роботи з таблицями зручно користуватися панеллю інструментів Таблицы и границы, яку можна вивести на екран за допомогою кнопки.

При наведенні покажчика миші на верхню лінію таблиці він перетворюється в чорну стрілку. Якщо в цей момент натиснути мишею, то виділиться один стовпець. Пересуваючи мишею чорну стрілку, можна виділити відразу декілька стовпців. Рядки таблиці виділяються як рядки звичайного тексту. Для виділення декількох суміжних вічок необхідно натиснути мишею одне вічко фрагменту й розтягнути виділення на інші.

Форматування таблиць. Коли курсор введення знаходиться у таблиці, на координатних лінійках з'являються позначки меж стовпців і рядків. Пересуваючи ці позначки, можна змінювати розміри відповідних стовпців і рядків. За допомогою прихованого переліку можна вибрати тип вирівнювання тексту у вічках, а кнопка слугує для зміни напрямку розташування тексту в них.

Щоб об'єднати декілька вічок в одне, слід виділити їх і викликати команду Объединить ячейки меню Таблица або натиснути кнопку на панелі Таблицы и границы. Для розділення вічка на декілька вічок слід вибрати пункт Разбить ячейки меню Таблица або натиснути кнопку.

Для додавання елементів таблиці (рядків, стовпців, вічок) необхідно виділити елементи, на місці яких необхідно вставити нові, та в меню Таблица вибрати команду Добавить, потім - потрібний пункт (Столбцы слева, Столбцы справа, Строки выше, Строки ниже, Ячейки). Для видалення елементів таблиці слід виділити їх та у меню Таблица вибрати пункт Удалить, потім - потрібний пункт (Таблица, Столбцы, Строки, Ячейки).

За умовчанням лінії сітки таблиці мають товщину 0,5 пт. Змінити товщину та вигляд ліній сітки можна таким чином:

виділити вічко або діапазон вічок, обрамлення яких потрібно змінити;

у прихованому переліку Тип линии на панелі Таблицы и границы вибрати тип лінії;

у прихованому переліку Толщина линии - товщину лінії;

якщо натиснути кнопку, з'явиться палітра кольорів, в якій можна вибрати колір лінії;

у прихованому переліку вибрати, які границі (верхню, нижню, праву, ліву) виділеного діапазону слід обрамити цією лінією.

Щоб залити вічка кольором, необхідно виділити їх та у прихованому переліку вибрати потрібний колір.

Можна створювати таблицю та редагувати її структуру за допомогою візуальних засобів зі складу панелі інструментів Таблицы и границы:

для створення нового вічка або розділення існуючого слід натиснути кнопку та покажчиком миші, який матиме вигляд олівця, провести лінію в потрібному місці;

для знищення вічка після натискання кнопки покажчиком миші можна стирати лінії, що його обрамлюють.

Зауважимо, що вічка таблиці можуть містити не лише текст, а й графічні об'єкти - малюнки, формули, автофігури, фігурний текст.

Команда Свойства... з меню Таблица дає змогу змінити деякі параметри форматування таблиці (розміри стовпців, рядків та клітинок; межі, а також фон клітинок, поля всередині їх; інтервали між клітинками; вирівнювання в клітинках по вертикалі й горизонталі тощо). Наприклад, поля всередині клітинок великих таблиць можна зменшити (навіть до нуля) для компактного розміщення інформації, скориставшись кнопкою Параметри... діалогового вікна Свойства....

Сформулюємо деякі корисні рекомендації щодо роботи зі складними таблицями:

- користувач може вирівняти текст, розміщений у клітинках таблиці, як по горизонталі, так і по вертикалі - виділити клітинки, клацнути по виділенню правою клавішею миші та викликати контекстне меню. Вибравши в ньому команду Выравнивание в ячейке, він може задати тип вирівнювання (дев'ять комбінацій);

- велику (широку) таблицю можна розмістити на альбомному аркуші, вставивши заздалегідь новий розділ і змінивши параметри сторінки;

- у таблиці можна розмістити набагато більше інформації, якщо зменшити відстань (поля) по горизонталі та вертикалі від тексту до меж клітинок (меню Таблица, команда Свойства таблицы..., розділ Таблица, кнопка Параметри...). Користувачеві надається можливість змінювати верхнє, нижнє, праве і ліве поля, а також відстань між клітинками. Аналогічну операцію можна виконати з окремими виділеними клітинками таблиці;

- велика (довга) таблиця може не поміститись на одній сторінці, тоді виникає необхідність її перенесення на іншу сторінку, вставлення слів «Продовження табл. №» із доданням рядка для нумерації «шапки» таблиці. Для цього текстовий курсор потрібно розмістити в наступному рядку після останнього повного рядка наприкінці сторінки, задати команду Разбить таблицу з меню Таблица, вставити один або два порожніх рядки, вибрати режим вирівнювання (праворуч), написати текст, додати рядок нумерації сторінок. Два нових рядки вставляються в тому випадку, коли на першій сторінці розриву є вільне місце. При цьому перший рядок вставки збільшується по висоті, щоб повністю зайняти вільне місце, і відіграє роль буфера між двома сторінками. Якщо ж вільне місце на першій сторінці відсутнє, то для розриву таблиці досить уставити лише один додатковий рядок. Щоб мати розриви на наступних сторінках, користувач може просто скопіювати два-три рядки і вставити їх у потрібне місце -- текстовий курсор розміщується на початку першої клітинки рядка, перед яким виконуватиметься вставка;

- рядок таблиці, що має велику висоту, можна поділити на два рядки таким чином: вставити після нього новий рядок, перенести в нього частину інформації із попереднього (щоб він уміщувався на сторінці), вилучити горизонтальну рамку між рядками;

- рядки і стовпці таблиці можна задати однакових розмірів, якщо скористатись командою Автоподбор із меню Таблица;

- розміри таблиці, що вийшла за межі сторінки (її робочого поля), можна автоматично змінити, задавши команду Автоподбор/По ширине окна з меню Таблица або параметр розміру по ширині 100% у розділі Таблица діалогового вікна команди Свойства таблицы....

Для роботи з таблицею можна використовувати панель інструментів Таблицы и границы з піктограмами основних команд оформлення таблиць. Інструменти

Інструментами «олівець» і «ластик» цієї панелі застосовуються для створення складних або нестандартних таблиць. При цьому «олівець» надає можливість розбивати клітинки чи створювати нові, а «ластик» -- об'єднувати клітинки або вилучати їх.

Опрацювання даних у таблицях

Текстовий редактор може сортувати табличні дані та обчислювати значення в клітинках таблиці за формулами.

Сортування табличних даних здійснюється за зростанням або спаданням, ключами сортування можуть бути один, два або три стовпці.

У випадку, коли таблиця має складну «шапку» (кілька рядків верхніх заголовків) чи рядки підсумків, то користувачеві потрібно вручну виділити табличні дані (за винятком рядків «шапки» та підсумків) і вибрати опцію Без строки заголовка; для коректності сортування стовпець нумерації бічного заголовка має бути створений як нумерований список.

Сортування даних у таблиці відбувається у наступній послідовності:

- виділити дані або розмістити текстовий курсор у будь-якій клітинці таблиці;

- задати команду Сортировка з меню Таблица;

- у діалоговому вікні вказати: стовпці-ключі сортування; тип даних у стовпцях (текст, число, дата); послідовність сортування; режим включення рядка заголовка та додаткові параметри.

Кнопка Параметри... дає змогу задати мову для текстових даних, режим обліку регістра літер і вид роздільників. Сортування виконується після активізації кнопки ОК.

Користувач може також виконувати сортування у списках тексту, задаючи роздільник елементів сортування (знак табулювання, крапку з комою або інший).

За замовчуванням у текстовому редакторі рядки позначаються цифрами натурального ряду (1,2,3,...), а стовпці -- літерами латинського алфавіту (А,В,С,...).

Нумерація рядків та стовпців на екрані монітора не відображається, при цьому перша клітинка має адресу А1, а, наприклад, звернення до діапазону чотирьох клітинок другого стовпця матиме вигляд В1:В4.

Формула для розрахунку вставляється у поточну клітинку таблиці тільки за командою Формула... з меню Таблица.

У діалоговому вікні обчислень користувач може записати формулу, що починається зі знака =, включає знаки арифметичних операцій (+, -, *, /, ^), функції із списку, адреси клітинок і числові константи.

Діапазони клітинок можуть задаватись адресами крайніх клітинок (А1:СЗ -- дев'ять клітинок стовпців А, В та С і трьох перших рядків) або стандартними іменами:

* ABOVE -- діапазон чисел, розміщених вище поточної клітинки;

* BELOW -- діапазон чисел, розміщених нижче поточної клітинки;

* LEFT -- діапазон чисел, розміщених ліворуч від поточної клітинки;

* RIGHT -- діапазон чисел, розміщених праворуч від поточної клітинки.

Використовуючи шаблони чисел, можна задавати формат результату обчислень -- обов'язкові незначущі нулі, кількість знаків після десяткової коми, грошовий або відсотковий формат.

Користувач може вставити у формулу стандартну функцію із такого переліку:

ABS -- модуль числа;

AND -- перевірка на істинність двох чисел;

AVERAGE -- середнє арифметичне значення чисел списку;

COUNT -- кількість елементів у списку;

DEFINED -- перевірка числа на допустимість;

FALSE -- 0 (неістина);

INT -- ціла частина числа;

MIN -- мінімальне значення чисел списку;

MAX -- максимальне значення чисел списку;

MOD -- залишок від ділення двох чисел;

NOT -- зміна логічного значення числа;

OR -- перевірка на істинність двох чисел;

PRODUCT -- добуток значень чисел списку;

ROUND -- округлення числа до заданої кількості десяткових розрядів;

SIGN -- знак числа;

SUM -- сума значень чисел списку;

TRUE -- 1 (істина).

При зміні значень у клітинках таблиці потрібно виконати перерахунок у формулах, тобто розмістити текстовий курсор на формулі, задати команду Формула... з меню Таблица й активізувати кнопку ОК.

7. Підготовка комплексних документів у текстовому процесорі ms word, форматування сторінок, вставка номерів сторінок, полів, створення змісту, елементи комп'ютерної верстки

Прийоми управління об'єктами Microsoft Word, створення художніх заголовків. Особливості об'єктів Microsoft Word

Текстовий процесор Word 2000 володіє розвинутою функціональністю по роботі з об'єктами нетекстової природи. Серед вбудованих об'єктів можуть бути стандартні об'єкти, створені іншими програмами (малюнки, анімаційні і звукові кліпи і багато що інше), а також об'єкти, створені засобами самого текстового процесора. Зокрема, програма дозволяє створювати і вбудовувати геометричні фігури, художні заголовки, діаграми, формульні вирази, заготовлені векторні ілюстрації (клипарты), у тому числі і анімовані, тобто в ній є засоби, що віддалено нагадують засоби спеціалізованих графічних редакторів. Правда, серед цих засобів немає нічого для створення і обробки растрових ілюстрацій -- їх можна тільки імпортувати з інших програм, та зате є засоби для управління їх візуалізацією, наприклад для зміни яскравості, контрастності і масштабу зображення.

Незважаючи на таку різносторонню природу об'єктів, з якими може працювати Microsoft Word 2000, у них є загальні властивості, наприклад такі, як розмір, положення на сторінці, характер взаємодії з текстом. Спочатку ми зупинимося на вивченні найзагальніших властивостей вбудованих об'єктів, не обговорюючи їх природу, -- це допоможе освоїти базові прийоми роботи з об'єктами. А з конкретными властивостями конкретних об'єктів ми познайомимося трохи пізніше. Але перш ніж приступати до вивчення прийомів роботи з об'єктами Word 2000, необхідно зробити важливе зауваження про доцільність їх застосування. Із цього приводу існують вельми суперечливі думки.

1. Всі об'єкти Microsoft Word 2000 безумовно можна використовувати, якщо документ готується для друку, тобто передбачається, що він передаватиметься замовнику або розповсюджуватиметься у вигляді паперової копії, виконаної на принтері. Оформлення документів за допомогою вбудованих об'єктів дозволяє зробити їх представницькими.

2. З другого боку, нагадаємо, що не можна плутати поняття представлення документа і надання документа. Якщо документ передбачається передати у вигляді файлу для подальшої обробки (а саме так передають рукописи в редакції), то всі власні засоби програми по створенню і розміщенню вбудованих об'єктів не тільки даремні, але і шкідливі. Це зв'язано з тим, що об'єкти Microsoft Word 2000 не стандартні і не підтримуються професійними програмами. Компанія Microsoft має лідируюче положення в галузі і може не зважати на загальноприйняті стандарти і правила, а упроваджувати свої. Тому об'єкти, створені в програмах цієї компанії, можуть повноцінно використовуватися тільки в інших програмах тієї ж компанії.

3. З останнього зауваження витікає ще один напрям для використовування об'єктів, створених в Microsoft Word. Їх можна успішно експортувати через буфер обміну Windows в інші програмні продукти, що входять в пакет Microsoft Office 2000, наприклад такі, як система управління електронними таблицями Excel 2000, система управління базами даних Access 2000, система підготовки презентацій Power Point 2000 і інші.

Взаємодія об'єктів Microsoft Word з текстом і сторінкою

Управління розміром і положенням об'єкту. Графічний об'єкт, вбудований в текст документа володіє рядом властивостей. Найочевидніша властивість -- його розмір. Коли об'єкт виділений, навкруги нього видні 8 квадратних маркерів. При наведенні покажчика миші на один з маркерів, покажчик міняє форму і перетворюється на двонаправлену стрілку. У цей момент розмір об'єкту можна міняти методом простягання миші. Кутові маркери дозволяють пропорційно змінювати розмір об'єкту як по горизонталі, так і по вертикалі. Чотири маркери, розташовані на сторонах уявного прямокутника, дозволяють управляти розміром по одному напряму (по вертикалі або горизонталі).

Деякі типи об'єктів (не всі) можуть мати маркер для управління кутом повороту або нахилу об'єкту. Цей маркер має ромбічну форму і забарвлений в жовтий колір.

При наведенні покажчика миші на сам об'єкт покажчик міняє форму і перетворюється на чотирьохнаправлену стрілку. В такому стані об'єкт можна перетягати за допомогою миші по робочому полю документа. Він займе нове положення в той момент, коли ліва кнопка миші буде відпущена після перетягування.

Розширене управління властивостями об'єктів. Уручну ми можемо тільки управляти розміром, поворотом і положенням об'єкту на сторінці. Для управління всією рештою властивостей об'єктів потрібні додаткові засоби -- їх можна знайти в двох місцях:

* на панелі інструментів, відповідній типу об'єкту (вона відкривається автоматично, коли об'єкт виділений);

* в діалоговому вікні Формат об'єкту, яке відкривають з контекстного меню об'єкту (після клацання правою кнопкою миші на об'єкті).

За допомогою панелі інструментів управляють індивідуальними властивостями об'єктів (у різних типів об'єктів вони різні), а за допомогою діалогового вікна Формат об'єкту управляють самими загальними властивостями об'єктів всіх типів.

Взаємодія об'єкту з оточуючим текстом. Вставивши об'єкт в текст, слід перш за все задати характер його взаємодії з текстом. Засоби для цього представлені на вкладці Положення діалогового вікна Формат об'єкту. Можливі наступні варіанти.

1. Варіант В тексті використовують для графічних об'єктів малого розміру, зіставного з розмірами символів тексту. В цьому випадку об'єкт вставляється в текстовий рядок на правах графічного символу і далі переміщається по сторінці тільки разом з текстом.

2. Варіант Навкруги рамки. В цьому випадку текст розташовується навколо уявної прямокутної рамки, що охоплює весь контур об'єкту.

3. Варіант По контуру відрізняється від попереднього тим, що уявна прямокутна рамка не проводиться і текст плавно обтікає контур об'єкту (якщо він криволінійний).

4. Варіант Перед текстом -- це прийом вставки об'єкту без обтікання. Текст і об'єкт лежать на різних шарах, причому об'єкт лежить вище і загороджує частину тексту. Цим прийомом користуються, коли оформлення важливіше за зміст.

5. Варіант За текстом -- це ще один прийом вставки об'єкту без обтікання. Текст і об'єкт теж лежать на різних шарах, але в даному випадку об'єкт лежить на нижньому шарі і загороджується текстом. Цей варіант використовують для розміщення тексту на тематичному художньому фоні.

Додаткові варіанти взаємодії тексту з вбудованим об'єктом можна знайти в діалоговому вікні Додаткова розмітка, яке відкривають за допомогою кнопки Додатково.

6. Варіант Крізне -- це прийом обтікання, аналогічний обтіканню По контуру, але в даному випадку текст обтікає об'єкт не тільки зовні, але і зсередини.

7. Там же, в діалоговому вікні Додаткова розмітка можна Вибрати варіант обтікання Зверху і знизу. Цей прийом використовують найбільш часто -- його вважають основним для об'єктів, ширина яких складає більше половини ширини сторінки.

Інші параметри взаємодії об'єкту з навколишнім текстом. Більш тонку настройку взаємодії об'єктів з текстом виконують за допомогою елементів управління, що є в діалоговому вікні Додаткова розмітка. Зокрема, тут можна за допомогою перемикачів конкретно вказати, з яких сторін об'єкту відбувається обтікання, а з яких -- ні. Тут же можна вказати величину інтервалу в міліметрах між текстом і об'єктом.

Управління горизонтальним положенням об'єкту щодо елементів друкарської сторінки. Завершивши настройку взаємодії об'єкту з текстом, приступають до розміщення объектів на сторінці. Як вже мовилося вище, це можна зробити уручну методом перетягування об'єкту за допомогою миші, але більш точну настройку виконують за допомогою розглянутого діалогового вікна Формат об'єкту > Положення. Варіанти горизонтального размещения об'єкту:

* по лівому краю;

* по правому краю;

* по центру;

* інше.

Варіанти По лівому краю і По правому краю звичайно використовують при обтіканні По контуру або Навкруги рамки. Варіант По центру часто поєднують з обтіканням Зверху і знизу, а останній варіант відповідає ручному розміщенню об'єкту перетягуванням за допомогою миші.

Управління вертикальним положенням об'єкту щодо елементів друкарської сторінки. До об'єкту, вбудованого в текст, можна підходити з двох позицій:

як до елемента оформлення сторінки або як до елемента оформлення змісту, тобто тексту. Різниця полягає в тому, що відбувається з об'єктом під час редагування тексту: він переміщається разом з ним (з абзацами, до яких він примикає) або він нерухомий, а текст переміщається, обтікаючи об'єкт за заданими правилами.

В першому випадку об'єкт треба закріпити щодо абзацу, а в другому випадку -- щодо сторінки. Необхідну настройку виконують елементами управління вкладки Положення малюнка в діалоговому вікні Додаткова розмітка. Вертикальне положення об'єкту щодо елементів сторінки задають установкою перемикача Вирівнювання і вибором методу вирівнювання і елемента, щодо якого відбувається вирівнювання. Вертикальне положення щодо тексту задають установкою перемикача Положення і вибором об'єкту, щодо якого положення задається, наприклад абзацу.

Щоб об'єкт був пов'язаний з елементом сторінки і не переміщався разом з текстом, встановлюють прапорець Встановити прив'язку. Щоб об'єкт міг переміщатися разом з текстом, встановлюють прапорець Переміщати разом з текстом.

Управління властивостями об'єктів Microsoft Word

Управління розмірами об'єкту. Ми знаємо, що розмірами вбудованих об'єктів можна управляти перетягуванням графічних маркерів за допомогою миші. Це прийом ручного управління. Проте існують і прийоми автоматичного управління. Їх реалізують за допомогою елементів управління вкладки Розмір розглянутого вище діалогового вікна Формат об'єкту. Лічильниками Висота, Ширина і Поворот задають вертикальні і горизонтальні розміри об'єкту, а також його кут повороту за годинниковою стрілкою. За допомогою засобу Поворот можна повернути навіть ті об'єкти, які не мають спеціального маркера для операцій обертання.

Розмірами об'єктів можна управляти не тільки в абсолютному численні, але і у відносному (у відсотках щодо початкового). Для цього служать лічильники групи Масштаб. Щоб розміри об'єкту синхронно змінювалися по вертикалі і горизонталі, треба встановити прапорець Зберегти пропорції.

Управління властивостями лінії. Більшість об'єктів, створюваних засобами самої програми Word 2000, має векторну природу, тобто, в їх основі лежать найпростіші геометричні фігури -- лінії. Ці лінії, у свою чергу, мають власні властивості: товщину, колір і тип. Управління цими властивостями виконують за допомогою засобів вкладки Формат об'єкту > Кольори і лінії.

Управління властивостями замкнутих ліній. Замкнуті лінії, на відміну від звичайних, володіють додатковою властивістю -- заливкою. Властивість заливки задають на вкладці Формат об'єкту > Кольори і лінії. Заливка може бути простою і комбінованою. Вид заливки вибирають в палітрі, що розкривається.

Проста заливка -- одноколірна. Колір заливки може бути одним з сорока стандартних, що є в палітрі, або одним з додаткових (вибирається в палітрі з допомогою кнопки Інші кольори). Прості кольори відрізняються тим, що їх можна призначити напівпрозорими, -- тоді через закрашені контури може просвічувати текст або об'єкт нижнього шару.

Комбінована заливка має складніший характер. В програмі Word 2000 реалізовано чотири методи комбінованої заливки:

* градієнтна заливка;

* текстурная заливка;

* заливка узором;

* заливка зображенням-картою.

Для вибору методу комбінованої заливки в палітрі кольорів є кнопка Способи заливки. Вона відкриває діалогове вікно Способи заливки, має чотири вкладки: Градієнтна, Текстура, Узор і Малюнок.

Градієнтна заливка -- це багатоколірна заливка, при якій здійснюється плавний перехід між заданими кольорами. Кількість початкових кольорів, самі кольори і напрям градієнта довільно вибираються на вкладці Градієнтна.

Текстурная заливка -- це заливка, відтворююча нерегулярну текстуру. Звичайно використовується для імітації поверхні матеріалу. Вибір текстури виконують на вкладці Текстура Якщо представлених там текстур недостатньо, за допомогою кнопки Інша текстура можна завантажити графічний файл із зображенням додаткової текстури.

Заливка узором, як і заливка текстурою, -- це заливка наперед підготовленим зображенням, але має регулярний характер. Вибір узору виконують на вкладці Узор. Там же можна набудувати колір переднього плану малюнка узору і колір його фону.

Заливка зображенням-картою -- це аналог текстурной заливки, при якому замкнутий контур заповнюється спеціально підготовленим графічним зображенням. Вибір зображення виконують вибором файлу, в якому воно зберігається. Для цього служить вкладка Малюнок.

Взаємодія об'єктів один з одним

Ми розглянули, як відбувається взаємодія об'єктів з текстом і з елементами друкарської сторінки, але якщо на одній сторінці є декілька вбудованих об'єктів, то вони можуть взаємодіяти і один з одним. Характером цієї взаємодії теж потрібно управляти.

Перше, що потрібно вирішити, -- це чи дозволено об'єктам перекривати один одного. Для тих об'єктів, яким перекриття дозволено, слід встановити прапорець Формат объекта»Положение»Дополнительно > Положення об'єкту > Дозволити перекриття. Нагадаємо, що доступ до діалогового вікна формат об'єкту відкривається командою (для різних об'єктів вона може називатися по-різному) контекстного меню об'єкту.

Управління взаємним положенням об'єктів виконують за допомогою операцій:

* групування;

* завдання порядку проходження;

* вирівнювання;

* розподіли.

Групування об'єктів. Якщо на сторінці представлено декілька об'єктів і при цьому важливо, щоб їх взаємне розташування між ними було строго зафіксовано, їх об'єднують в один комплексний (груповий) об'єкт за допомогою операції групування. Після цієї операції властивості групового об'єкту можна настроювати точно так, як і ми настроювали властивості найпростіших об'єктів, -- йому може бути заданий характер обтікання текстом, метод прив'язки до абзацу або до елементів друкарської сторінки і т.п.

Для групування декількох об'єктів їх слід виділити (виділення декількох об'єктів виконують при натиснутій клавіші SHIFT), клацнути на будь-якому з об'єктів групи правою кнопкою миші і вибрати в контекстному меню команду Групування > Групувати. Згруповані об'єкти можна переміщати, як єдине ціле. Якщо до групи об'єктів треба додати новий об'єкт, слід виділити об'єкт і групу і дати команду Групування > Перегрупувати. Щоб розгрупувати об'єкти і отримати доступ до індивідуальних властивостей кожного з них, треба виділити групу і дати команду Групування > Розгрупувати.

Управління порядком проходження об'єктів. Якщо на сторінці документа розміщується декілька об'єктів, то передбачається, що у кожного об'єкту є свій шар. За умовчанням порядок проходження шарів пов'язаний з порядком створення об'єктів, тобто, ті об'єкти, які були створені раніше, лежать на шарах нижче, ніж об'єкти, створені пізніше.

Якщо між об'єктами немає перекриття, то ми не помічаємо, що існує якийсь порядок проходження об'єктів, проте, коли об'єкти перекривають один одного, цей порядок стає помітний.

Управляють порядком проходження об'єктів за допомогою команди Порядок контекстного меню. Вона відкриває вкладене меню, засобами якого можна підняти об'єкт на передній план, опустити на задній план, змістити на один шар вгору або вниз і задати положення об'єкту щодо тексту.

Вирівнювання об'єктів. Якщо об'єкти, що становлять композицію, не перекривають один одного, важливо мати засіб їх відносного вирівнювання між собою. Вирівнювання об'єктів виконують до групування, адже після нього об'єкти вже не можна зсунути один щодо одного. В цьому випадку операція групування виконує роль закріплюючої операції.

На жаль, для операції вирівнювання немає засобів ні в рядку меню програми, ні в контекстному меню об'єктів. Щоб виконати цю операцію, необхідно заздалегідь відкрити додаткову панель інструментів Малювання (Вигляд > Панелі інструментів > Малювання).

Для вирівнювання декількох об'єктів між собою їх слід виділити при натискуючій клавіші SHIFT, а потім дати команду Дії > Вирівняти/розподілити (за допомогою кнопки Дії панелі інструментів Малювання). Існує шість методів вирівнювання. Ним відповідають три команди горизонтального вирівнювання (По лівому краю, По правому краю, По центру) і три команди вирівнювання вертикального (По верхньому краю, По нижньому краю, По середині). Слід звернути увагу на особливість дії команд вирівнювання. Так, наприклад, якщо два об'єкти вирівнюються по нижньому полю, значить, вони вирівнюються по нижньому полю нижнього об'єкту. Вирівнювання по правому полю -- це вирівнювання по правому полю найправішого об'єкту з числа виділених і так далі. Якщо необхідно виконати вирівнювання щодо полів сторінки, слід заздалегідь встановити прапорець Дії > Вирівняти/Розподілити > Щодосторінки.

Розподіл об'єктів. Як і вирівнювання, операцію розподілу можна виконати тільки за допомогою панелі інструментів Малювання (Вигляд > Панелі інструментів > Малювання), яку слід відкрити завчасно. Суть операції розподілу полягає в тому, що між об'єктами встановлюються рівні інтервали по горизонталі або (чи) вертикалі. Відповідно, в меню команди Дії > Вирівняти/Розподілити є дві команди: Розподілити по горизонталі і Розподілити по вертикалі.

Рівномірний розподіл об'єктів звичайно виконують після операції вирівнювання, але, зрозуміло, до операції групування. Додаткова відмінність команд розподілення від вирівнювання полягає ще і в тому, що для взаємного вирівнювання достатньо мати два виділені об'єкти, а для команд розподілу повинне бути виділено не менше три об'єкти.

Створення художніх заголовків

Для створення художніх графічних написів, наприклад заголовків текстовий процесор Microsoft Word 2000 має спеціальний засіб Word Art. Доступ до нього здійснюється через спеціальну панель інструментів Word Art (Вигляд > Панелі інструментів > WordArt).

Введення тексту графічного заголовка

Створення графічних заголовків вимагає практичних навиків художнього дизайну. Навчитися працювати з програмними засобами набагато простіше, ніж набути практичних навичок в такій специфічній області, як дизайн, користувачі, що тому починають, керуються наступним підходом:

* спочатку створюється будь-який художній об'єкт (без яких-небудь претензій до якості дизайну) -- назвемо його базовим;

* потім базовий об'єкт редагують засобами програми (за відсутності художніх навиків прийнятні результати досягаються в результаті перебору великої кількості варіантів).

Перш ніж приступати до роботи, слід відкрити панель WordArt. Подальша робота проводиться за допомогою елементів управління цієї панелі. Текст майбутнього заголовка можна ввести двома різними способами: виділити будь-який фрагмент тексту в документі і використати його як заготівки або ввести текст уручну. І в тому і в іншому випадку треба використовувати кнопку Додати об'єкт WordArt. Якщо якийсь текст в документі був заздалегідь виділений, він буде переданий програмному засобу WordArt, а якщо текст виділений не був, буде надана можливість ввести його уручну.

Після клацання на кнопці Додати об'єкт WordArt відкривається діалогове вікно Колекція WordArt з палітрою стилів оформлення. На першому етапі можна прийняти будь-який стиль і створити базовий заголовок. Далі його можна змінити за допомогою редагування.

Вибраний стиль затверджується клацанням на кнопці ОК, після чого відкривається діалогове вікно Зміна тексту WordArt. В цьому вікні можна ввести текст заголовка, відредагувати його, задати гарнітуру, розмір і зображення шрифту. Вибрані параметри затверджуються клацанням на кнопці ОК, і об'єкт вставляється в документ.

Управління заголовком у складі документа

Перш ніж приступати до редагування оформлення заголовка слід визначити його положення в документі. Про те, як об'єкти взаємодіють з текстом, елементами сторінки і іншими об'єктами, розказано вище. Засоби управління можна знайти в діалоговому вікні Формат об'єкту WordArt, яке відкривають або за допомогою однойменної команди контекстного меню, або за допомогою однойменної командної кнопки на панелі інструментів WordArt.

Перш за все задаються параметри взаємодії об'єкту з текстом (параметри обтікання). Потім задається місцеположення об'єкту щодо сторінки або тексту. Далі настроюється розмір об'єкту. Об'єкти WordArt відрізняються від інших об'єктів Word тим, що їх розміром можна управляти не тільки напряму, але і зміною розміру шрифту, використаного при підготовці напису. Для об'єктів WordArt цей прийом управління розміром більш переважний.

Редагування об'єкту WordArt у складі документа

Коли встановлено положення графічного заголовка в документі, можна приступати до його візуального редагування шляхом настройки спеціальних властивостей. Інструменти, необхідні для цього, представлені на панелі інструментів WordArt. Вони дозволяють:

* змінити текст заголовка (кнопка Змінити текст);

* змінити стиль оформлення (кнопка Колекція WordArt);

* змінити форму заголовка (кнопка Форма WordArt);

* повернути зображення на довільний кут (Вільне обертання);

* змінити параметри кольору, властивості ліній і характер взаємодії з навколишнім текстом (кнопка Положення);

* задати рівну висоту всіх символів в заголовку -- таке шрифтове оформлення тексту називається капітеллю (кнопка Вирівняти букви WordArt по висоті):

* розташувати текст по вертикалі (кнопка Вертикальний текст WordArt);

* задати горизонтальне положення заголовка щодо сторінки (кнопка Вирівняти об'єкт WordArt);

* змінити відстані між символами без зміни глобальних розмірів об'єкту (кнопка Міжсимвольний інтервал WordArt).

При редагуванні властивостей об'єкту WordArt слід особливо уважно підійти до вибору параметрів кольору. Якщо передбачається друк документа на чорно-білому принтері, слід спеціально перевірити, як виглядає ухвалені рішення на папері. Після закінчення настройок слід ще раз перевірити, чи не змінилися настройки положення об'єкту щодо сторінки, тексту і інших об'єктів. У разі потреби треба подкорректировать розмір об'єкту і параметри його вирівнювання і обтікання.

Введення формульных виразів, робота з таблицями.

Необхідність у введенні математичних виразів в текстові документи більш характерна для науково-технічної документації, ніж для економічної або юридичної. Проте, навіть введення простих дробів може представляти певну трудність. В текстовому процесорі Microsoft Word 2000 такий засіб є -- це редактор формульных виразів Microsoft Equation 3.0. Він дозволяє створювати формульные об'єкти і вставляти їх в текстовий документ. При необхідності вставлений об'єкт можна редагувати безпосередньо в полі документа.

Запуск і настройка редактора формул

Для запуску редактора формул служить команда Вставка > Об'єкт. В діалоговому вікні, що відкрилося, Вставка об'єкту слідує вибрати пункт Microsoft Equation 3.0 -- відкриється панель управління Формула. При цьому рядок меню текстового процесора заміщається рядком меню редактора формул.

Слід мати на увазі, що редактор формул Microsoft Equation 3.0 для програми Microsoft Word 2000 є не внутрішнім, а зовнішнім компонентом. Це означає, що, якщо в діалоговому вікні Вставка об'єкту відповідний пункт відсутня, значить, при установці Word 2000 відповідний компонент встановлений не був і його треба доустановити, повторивши установку пакету Microsoft Office 2000.

Перш ніж користуватися редактором формул, слід виконати його настройку. Настройка полягає в призначенні шрифтів для різних елементів, що входять у формули. Вона виконується в діалоговому вікні Стилі, що відкривається командою Стиль > Визначити. Ця настройка є обов'язковою -- без неї редактор формул працювати не буде, але виконати її достатньо тільки один раз.

Інші (необов'язкові) настройки редактора формул виконують в діалоговому вікні Інтервал (Формат > Інтервал). Численні засоби настройки, присутні в ньому, призначені для завдання розмірів різних елементів формул.

Панель інструментів редактора формул містить два ряди кнопок. Кнопки нижнього ряду створюють своєрідні шаблони, поля, що містять, для введення символів. Так, наприклад, для введення звичайного дробу слід вибрати відповідний шаблон, що має два поля: чисельник і знаменник. Заповнення цих полів може проводитися як з клавіатури, так і за допомогою елементів управління верхнього рядка. Переходи між полями виконують за допомогою клавіш управління курсором.

Введення і редагування формул завершується натисненням клавіші ESC або закриттям панелі редактора формул. Можна також клацнути лівою кнопкою миші де-небудь в полі документа зовні області введення формули. Введена формула автоматично вставляється в текст як об'єкт. Далі її можна перемістити в будь-яке інше місце документа через буфер обміну (CTRL+X -- вирізувати; CTRL+V -- вставити).

Для редагування формули безпосередньо в документі достатньо виконати на ній подвійне клацання. При цьому автоматично відкривається вікно редактора формул.

Особливості редактора формул

1. Редактор формул Microsoft Equation 3.0 є окремим компонентом, тому при установці текстового процесора вимагається спеціально вказати необхідність його підключення.

2. При роботі з редактором формул слід прагнути максимальної повноти виразів, що вводяться. Так, наприклад, вираз (формула) може містити компоненти, введення яких можливе і без використовування редактора формул, але для зручності роботи і простоти подальшого редагування слідує вводити всю формулу цілком тільки в редакторі формул, не використовуючи інші засоби.

3. При введенні формул і виразів не рекомендується використовувати символи російського алфавіту. В тих випадках, коли вони необхідні, наприклад, як описові індекси змінних, їм слід призначати стиль Текст.

4. В редакторі формул не працює клавіша ПРОПУСК, оскільки необхідні інтервали між символами створюються автоматично. Проте якщо необхідність введення пропусків все-таки виникне, то їх можна вводити за допомогою кнопки Пропуски і багатокрапки панелі інструментів Формула. Всього передбачено п'ять різновидів пропусків різної ширини.

Робота з таблицями

Дані, представлені в табличній формі, відрізняються наочністю. Таблиці завжди були невід'ємним атрибутом наукової і звітної документації, а останніми роками стали і ефективним засобом оформлення Web-сторінок Інтернету. Це зв'язано з тим, що через природні причини можливості форматування Web-сторінок вельми обмежені. Тому багато Web-дизайнерів використовують таблиці (у тому числі і приховані), щоб примусово управляти відображенням даних на екрані клієнта і не довіряти цей відповідальний процес засобу перегляду Web (броузеру). При автоматичній генерації активних Web-сторінок з використанням матеріалів із зв'язаної бази даних теж створюється структура Web-сторінки, в основі якій лежать невидимі таблиці. Так, наприклад, таблиці -- цей найпростіший засіб для імітації на Web-сторінці газетного або журнального тексту, що має дві і більш колонок.

Осередки таблиць можуть містити не тільки текст, але і графічні і інші об'єкти. Завдяки цьому можна розміщувати декілька ілюстрацій по ширині Web-сторінки (звичайні засоби форматування Web-сторінок не дозволяють це зробити).

При створенні електронних документів можна управляти методом уявлення . осередків і рамок, як зовнішніх, так і внутрішніх. При створенні друкарських документів таблиці оформляють так, щоб вони відповідали стилю і змісту документа. При створенні Web-сторінок існує прийом, коли рамки взагалі не відображають, а між осередками роблять зазор. В результаті цього об'єкти, що знаходяться в осередках, утворюють рівні регулярні структури на екрані, тоді як ніяких слідів таблиць на екрані не видно.

Текстовий процесор Microsoft Word володіє гнучкими і могутніми засобами створення таблиць як для друкарських, так і для електронних документів. Три основні засоби створення таблиць -- це:

* кнопка Додати Таблицю на панелі інструментів Стандартна;

* діалогове вікно Вставка таблиці (Таблиця > Додати > Таблиця);

* засіб малювання таблиць Таблиці і межі (Таблиця > Намалювати таблицю).

Створення таблиць

Кнопку Додати таблицю використовують для створення найпростіших таблиць невеликого розміру -- назвемо їх базовими. Базові таблиці можна надалі розвивати, у міру необхідності збільшуючи в них кількість рядків і стовпців командами меню Таблиця > Додати.

Команду Таблиця > Додати > Таблиця використовують для створення складніших таблиць. Вона відкриває діалогове вікно Вставка таблиці, в якому задають число рядків і стовпців, а також ширину стовпців. Якщо замість конкретного розміру

задати параметр Авто, включається режим автопідбір, завдяки якому стовпці можуть еластично форматуватися відповідно до наявного змісту. Режим автопідбору задають відповідним перемикачем:

* постійна ширина -- загальна ширина таблиці рівна ширині поля набору документа, а ширина кожного стовпця постійна і залежить від кількості стовпців (режим зручний при створенні друкарських документів);

* по вмісту -- ширина кожного стовпця пропорційна об'єму даних, що містяться в ньому (режим зручний при створенні електронних документів, поширюваних у форматі текстового процесора);

* по ширині вікна -- спеціальний режим для таблиць, розміщуваних на Web-сторінках (остаточне форматування таблиці відбувається не у момент її створіння, а під час перегляду).

Таблиці ще складнішої структури зручно створювати методом «малювання». Необхідні для цього елементи управління зосереджені на панелі інструментів Таблиці і межі (відкривається командою Таблиця > Намалювати таблицю).

Редагування таблиць

Кажучи про редагування таблиць, ми маємо на увазі не редагування їх вмісту, а тільки редагування їх структури. Редагування вмісту здійснюється звичайними засобами, розглянутими в попередньому розділі. Фактично редагування структури таблиць зводиться до наступних операцій:

* додавання заданої кількості рядків;

* додавання заданої кількості стовпців;

* видалення виділених осередків, рядків і стовпців;

* злиття виділених осередків;

* розбиття виділених осередків.

Комбінуючи вищезгадані операції, можна на основі базових таблиць з простою структурою готувати таблиці, що мають складну структуру. Засоби для виконання цих операцій знаходяться в меню Таблиця (можливо, в програмі Microsoft Word 2000 буде потрібно розкрити розширене меню) або доступні через контекстні меню виділених об'єктів.

Форматування таблиць

При роботі з таблицями слід розрізняти форматування таблиць і форматування вмісту. В першому випадку відбувається управління розмірами структурних елементів таблиці (осередків, рядків, стовпців і т. п.), а в другому -- управління розміщенням вмісту осередків.

Форматування таблиць можна виконувати в командному або інтерактивному режимі. В командному режимі для цієї мети використовують діалогове вікно Властивості таблиці (Таблиця > Властивості таблиці). Його можна відкрити і з контекстного меню таблиці, якщо клацнути в її межах правою кнопкою миші. Елементи управління вкладок діалогового вікна Властивості таблиці дозволяють:

* задати метод вирівнювання таблиці щодо сторінки документа (Таблиця > Властивості таблиці > Таблиця > Вирівнювання);

* задати метод взаємодії таблиці з навколишнім текстом (Таблиця > Властивості таблиці > Таблиця > Обтікання);

* визначити або перевизначити варіант оформлення зовнішніх і внутрішніх рамок таблиці, а також набудувати характер оформлення осередків (Таблиця > Властивості таблиці > Таблиця > Межі і заливка);

* задати розміри внутрішніх полів в осередках і інтервали між осередками (Таблиця > Властивості таблиці > Таблиця > Параметри);