Формування ціннісних орієнтацій старшокласників у процесі вивчення епічних творів зарубіжної літератури

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Миколаївський національний університет

імені В.О. Сухомлинського

Дисертація на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Формування ціннісних орієнтацій старшокласників у процесі вивчення епічних творів зарубіжної літератури

13.00.02 - теорія та методика навчання (зарубіжна література)

Ружевич Яна

Миколаїв - 2015

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. НАУКОВІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ЦІННІСНИХ ОРІЄНТАЦІЙ У ШКОЛЯРІВ

1.1 Філософський, літературознавчий та культурологічний аспекти досліджуваної проблеми

1.2 Психолого-педагогічні основи формування ціннісних орієнтацій у старшокласників

1.3 Проблема формування ціннісних орієнтацій старшокласників у методиці викладання літератури

Висновки до розділу 1

РОЗДІЛ 2. ТЕОРІЯ ТА ПРАКТИКА ФОРМУВАННЯ ЦІННІСНИХ ОРІЄНТАЦІЙ В УЧНІВ СТАРШОЇ ШКОЛИ

2.1 Стан проблеми формування ціннісних орієнтацій старшокласників у сучасній шкільній практиці викладання зарубіжної літератури

2.2 Теоретичне обґрунтування системи формування ціннісних орієнтацій

Висновки до розділу 2

РОЗДІЛ 3. СИСТЕМА ФОРМУВАННЯ ЦІННІСНИХ ОРІЄНТАЦІЙ СТАРШОКЛАСНИКІВ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

3.1 Система формування в старшокласників ціннісних орієнтацій на різних етапах вивчення художнього твору

3.1.1 Етап підготовки до сприймання художнього твору як необхідна передумова формування ціннісних орієнтацій

3.1.2 Формування ціннісних орієнтацій на етапі первісного сприймання (читання) художнього твору

3.1.3 Формування ціннісних орієнтацій старшокласників на етапі підготовки до аналізу художнього твору

3.1.4 Методика формування ціннісних орієнтацій під час аналізу художнього твору

3.1.5 Формування ціннісних орієнтацій на підсумковому етапі вивчення художнього твору

3.2 Результати експериментально-дослідного навчання та рівень його ефективності у процесі формування ціннісних настанов старшокласників

Висновки до розділу 3

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Демократичні зрушення в нашому суспільстві зумовлюють інноваційні процеси в освітньому просторі, спонукають до переосмислення методологічних і теоретичних засад навчання й виховання шкільної молоді, сприяють інтеграції національних здобутків у світову культуру. Стрижнем освіти виступає культурологічна домінанта, актуалізується розвиток особистості, здатної до самоосвіти й саморозвитку, застосування набутих знань, вмінь і навичок для опанування духовних надбань свого народу та інших культур.

Оновлення освітньої системи, основні напрями якого задекларовано в Національній доктрині розвитку освіти у ХХI столітті, загострило питання якості освіти як суттєвого чинника підвищення рівня розвитку всієї країни та життя окремого громадянина. Водночас становлення цивілізованої держави й добробуту народу залежать від успішної реалізації потенцій кожної особистості. Зростає роль шкільної гуманітарної освіти в пізнанні культурних цінностей різних народів, духовних скарбів людства, актуалізується проблема залучення школярів до загальнолюдських і національних духовних цінностей.

Одним із пріоритетних напрямів сучасного освітнього процесу є формування ціннісних орієнтацій старшокласників у процесі здобуття ними літературної освіти. Застосовуючи художні засоби виразності, зарубіжна література, поряд із українською, забезпечує розвиток естетичних смаків і вподобань читачів, формує культуру міжособистісних стосунків, сприяє вихованню людяності й толерантності, милосердя та шляхетності, що складають основні неперехідні цінності як для окремої людини, так і для всіх народів. Тому в навчальних програмах із зарубіжної літератури головною метою вивчення предмета визначено залучення школярів до кращих досягнень світової літератури та культури, загальнолюдських і національних духовних цінностей, виховання високої читацької та загальної культури [240; 241; 242].

Однак рівень літературної освіти в школі, як показник інтелектуальних здібностей старшокласників, недостатньо відповідає глобальним запитам інформаційного суспільства. Проведені нами констатувальні зрізи в 10-11 класах загальноосвітніх шкіл м. Миколаєва, м. Вінниці, а також Миколаївської, Вінницької та Житомирської областей засвідчили низьку спроможність значної частини юнаків і дівчат збагнути й пояснити авторське бачення морально-етичних проблем у виучуваному творі, вирізняти в прочитаному ціннісні смисли, висловлювати до них своє ставлення.

Шкільна літературна освіта, яка забезпечує не лише предметні знання, а й розвиток в учнів творчих здібностей, ціннісних орієнтацій, естетичної вихованості особистості в природному та соціокультурному середовищах, спрямована на забезпечення оптимальних умов для засвоєння ними духовних надбань людства, що зумовлюється унікальністю художньої літератури як мистецтва слова, її винятковим місцем у духовному житті людства. У «Державному стандарті базової і повної загальної середньої освіти» наголошено, що зростання ролі літератури в інтелектуальному розвитку особистості та формуванні ціннісних орієнтацій в учнів визначається специфікою художньої творчості як особливої форми духовно-практичної діяльності людини [71].

У цьому контексті зростає методологічне значення сучасної філософії освіти, яка перебуває в центрі уваги В. Андрущенка, Б. Гершунського, І. Зязюна, В. Лутая; актуалізуються філософські ідеї гуманізації й технологізації освіти, покладені в основу розвідок Г. Сковороди, П. Юркевича, а також І. Беха, І. Зязюна, В. Кременя.

Засадничу роль відіграють культурологічні ідеї буття людини в культурі (Є. Подольська, В. Лихвар, І. Тюрменко), «літературоцентричності культури» (В. Доманський).

Під ціннісними орієнтаціями розуміємо найважливіші елементи внутрішньої структури особистості, що закріплені життєвим досвідом індивіда, всією сукупністю його переживань та відмежовують важливе, суттєве для конкретної людини від несуттєвого. Терміни цінності та ціннісні орієнтації введені до філософського обігу ще у ХIХ ст., пояснюються як відносно стійка система спрямованості інтересів і потреб особистості на певну ієрархію життєвих цінностей, схильність у наданні переваги певним цінностям у різних життєвих ситуаціях, спосіб розрізнення особистісних явищ за рівнем їхньої значущості для людини [78, с. 991]. Людство розглядаємо як найвищу цінність, і виховання спрямовується на створення позитивного ставлення кожного до великих і малих груп людей, об'єднаних за ознаками статі, національності, соціального стану з метою піднесення індивідуальності особистості. Твори зарубіжної літератури як носителі загальнолюдських цінностей надійно служать ствердженню гуманістичного начала, наповнюючи навчальний процес високим духовним смислом.

Ціннісні орієнтації як форма відображення особистісних духовних вартостей є найважливішими елементами внутрішньої структури особистості, її духовного світу [266, с. 23]. Значних результатів у дослідженні цієї проблеми досягли соціологи (Л. Дорогова, В. Немировський, Г. Райляну, В. Рябов, Б. Сафронов, Л. Смирнов, Л. Шкляр, М. Шульга), предметом уваги яких стали проблеми будови духовного світу та особливості його формування в процесі соціалізації особистості. Аналіз філософських та соціологічних ідей переконує, що ціннісні орієнтації виступають головними складниками структури особистості, оскільки в них сконцентровано суб'єктивне ставлення до об'єктивних рівнів буття, що й зумовлює мотивацію соціальної поведінки людей.

Проблема формування в учнів ціннісних орієнтацій постійно перебуває в полі фахових інтересів науковців і досліджується ними з різних позицій. У ході вивчення цього питання обґрунтовано поняття цінностей (Л. Божович, О. Леонтьєв, В. Мясищев); визначено соціально-психологічні умови їхнього формування (А. Здравомислов, В. Ядов); пояснено значущість емоцій для визначення ціннісних орієнтацій (Н. Асташова, М. Казакіна). Розглянуто психологічні механізми ціннісних орієнтацій (А. Здравомислов, О. Леонтьєв, В. Мясищев, С. Рубінштейн, Д. Узнадзе, В. Ядов); висвітлено теоретико-методологічні засади формування ціннісних орієнтацій (Є. Бондаревська, М. Боришевський, Л. Валієва, О. Вишневський, М. Казакіна, М. Красовицький, В. Сластьонін, О. Сухомлинська). Обґрунтовано системний підхід до вивчення ціннісних позицій (В. Алексєєва, Б. Додонов, О. Дробницький, А. Здравомислов, В. Ядов), які розглядаються у зв'язку із суспільною значущістю освіти, дослідженнями проблематики духовної культури, особистісних потреб, інтересів, оцінок учнів та педагогів (В. Бутенко, Л. Коваль, В. Огнев'юк, О. Рудницька). Предметом жвавого обговорення методистів стали й умови, що значною мірою сприяють формуванню ціннісних орієнтацій (Г. Бєленький, В. Голубков, М. Кудряшов, В. Маранцман, Є. Пасічник, А. Ситченко, Л. Мірошниченко, О. Ісаєва, Ж. Клименко, А. Лісовський, Ю. Султанов, К. Таранік-Ткачук та ін.). Дотепер продовжують розроблятися теоретичні засади дослідження проблеми розвитку духовної сфери особистості в цілісному аспекті (Л. Божович, Г. Костюк, О. Леонтьєв, С. Рубінштейн, А. Петровський, А. Ситченко).

Загальне теоретичне підґрунтя формування моральних цінностей та орієнтацій шляхом вивчення й осмислення творів світової культури та літератури висвітлено у працях М. Бахтіна, В. Біблера, Л. Виготського, Д. Лихачова, Л. Столовича та ін. Зважаємо на те, що в сучасній науковій парадигмі обґрунтовано концепції активного існування людини в культурному просторі (М. Бахтін, В. Біблер); акцентовано на сутності художньої культури та літератури як специфічної форми репрезентації морально-ціннісного досвіду людства в його суспільній свідомості (Д. Лихачов, Л. Столович, В. Сухомлинський).

У ході роботи над обраною проблематикою спираємося на дослідження, в яких розглядається вплив культури та мистецтва на розвиток особистості, формування її духовного світу (Є. Бабосов, Є. Горбачова, О. Кривцун, В. Кудін); висвітлюється емоційна сфера особистості, єдність емоційного та морального виховання (А. Лісовський, М. Яновська); розкриваються умови психічного розвитку особистості в навчально-виховному процесі (І. Бех, О. Киричук, І. Кон, Г. Костюк), а також можливості та функції літератури в динаміці духовних цінностей (А. Богуш, Ю. Султанов, Г. Шакірова).

У дослідженні використовуємо теоретичні положення психологічної науки, які визначають основи формування в молоді моральних почуттів засобами художньої літератури: механізми розвитку творчої уяви, виховання естетичних почуттів, переживань (Л. Виготський, О. Леонтьєв, О. Нікіфорова); особливості сприйняття окремих елементів літературних творів (Л. Жабицька); засоби активізації творчого потенціалу особистості, норми моральних та естетичних оцінок (П. Якобсон); аналіз психологічних особливостей ставлення школярів до мистецтва й об'єктивної дійсності (В. Крутецький).

Характеристики вікових особливостей літературного розвитку школярів (Л. Божович, Л. Долинська, З. Огороднійчук, Л. Рожина) дають змогу врахувати основні психологічні особливості учнів старшої школи та, на цій підставі, найбільш сприятливі методичні умови формування в них ціннісних орієнтацій.

Застосовано також психологічні теорії особистості та її розвитку в процесі діяльності (Б. Ананьєв, Г. Балл, О. Бодальов, Л. Божович, Л. Виготський, В. Давидов, О. Леонтьєв, В. Мясищев, А. Петровський, С. Рубінштейн); педагогічну концепцію особистісно зорієнтованого навчання (І. Бех, Г. Костюк, І. Зязюн, С. Максименко, А. Плігін, В. Рибалка, В. Якиманська), теоретико-методологічні засади педагогічних технологій (О. Пєхота, С. Сисоєва).

Методичними основами формування в старшокласників ціннісних орієнтацій у процесі вивчення творів зарубіжної літератури стали ідеї: а) розробки шкільного курсу «Зарубіжна література» в контексті сучасних літературознавчих, філософських та культурологічних концепцій (Є. Волощук, В. Гладишев, В. Звиняцковський, Ю. Султанов, К. Таранік-Ткачук, Б. Шалагінов); б) інноваційних форм викладання зарубіжної літератури (В. Гладишев, О. Ісаєва, Ж. Клименко, Л. Мірошниченко, О. Куцевол, О. Ніколенко); в) діалогічної природи взаємодії культур (В. Доманський); г) технологізованого навчання літературного аналізу (А. Ситченко) й розвитку читацької діяльності (О. Богданова, Н. Волошина, З. Кирилюк, О. Ісаєва, Л. Рожина, А. Сафонова); ґ) застосування ефективних методів навчання літератури (О. Богданова, А. Градовський, М. Кудряшов, О. Мазуркевич, Л. Мірошниченко, Н. Молдавська, Є. Пасічник, Л. Симакова, З. Шевченко); д) оптимізації шляхів аналізу художнього твору (Г. Бєленький, М. Кудряшов, Н. Курдюмова, О. Мазуркевич, Л. Мірошниченко, В. Неділько, О. Ніколенко, А. Ситченко); е) забезпечення естетичного впливу художньої літератури на особистісне формування учнів-читачів (Н. Волошина, В. Гречинська, Н. Мещерякова, Н. Миропольська, Л. Рожина).

Значну увагу в ході дослідження зосереджено на педагогічних ідеях органічного взаємозв'язку навчання й виховання (Т. Бугайко, Ф. Бугайко, В. Сухомлинський); враховано думки методистів про неоднаковий вплив на учнів різних шляхів літературного аналізу (О. Бандура, Н. Волошина, В. Гречинська, О. Мазуркевич, Л. Симакова, А. Ситченко). Акцентовано на актуальності власних оцінних суджень учнів у процесі їхньої проблемно-пошукової діяльності (М. Кудряшов, Є. Маймин, В. Маранцман, Є. Слиніна, Т. Чирковська).

Незважаючи на ґрунтовне вивчення дослідниками різних аспектів морального виховання, проблема формування духовного світу учнів, зокрема ціннісних орієнтацій у процесі вивчення епічних творів зарубіжної літератури, знайшла лише непряме відбиття в низці робіт, які розкривають переважно психолого-педагогічні особливості становлення ціннісних орієнтацій студентської молоді (А. Донцов); сформованість ціннісних орієнтацій та етико-екологічних норм поведінки (Л. Греханкіна); ціннісні орієнтації в інтеркультурній освіті (І. Іванюк); особливості морально-ціннісних орієнтацій у дівчат-підлітків (Н. Сінькевич). Ці автори висвітлюють лише окремі аспекти проблеми, проте визначені ними напрями виховання все ж є важливою передумовою виховання в школярів ціннісних орієнтацій.

Аналіз філософської, літературознавчої, психолого-педагогічної, методичної літератури свідчить, що дослідники здебільшого зосереджуються на обґрунтуванні загально-теоретичних основ формування в учнів ціннісних орієнтацій. Недостатньо уваги приділяється пошукам ефективних форм і методів становлення ціннісних орієнтацій засобами літератури, зокрема зарубіжної, унаслідок чого виникають суперечності, які створюють такі проблеми в навчанні й вихованні:

- актуальність проблеми виховання у школярів ціннісного ставлення до життя та недостатня розробленість її в науковій, зокрема методичній літературі;

- значні виховні можливості мистецтва слова та зниження в учнів інтересу до читання;

- художнє вираження високодуховних ідей і «приземлені» потреби значної частини громадян в умовах ринкових відносин;

- сучасні вимоги до виховання школярів і недостатня результативність педагогічних дій, що знижує загальну емоційну активність, стримує духовний розвиток особистості, є однією з причин бездуховності, байдужого ставлення до зарубіжної літератури, культурного саморозвитку загалом;

- активний пошук старшокласниками ідеалів і недостатнє вираження у практиці шкільного виховання привабливих сучасних взірців, роздумів про сенс життя, істинних і хибних цінностей.

Водночас питання формування ціннісних орієнтацій у процесі вивчення епічних творів зарубіжної літератури не було предметом спеціального дослідження. Досі не розроблено цілісної методичної системи формування в учнів ціннісних орієнтацій під час вивчення творів літератури, не визначено критерії, що уможливлюють діагностування рівнів сформованості в старшокласників ціннісних орієнтацій. Наведене зумовило актуальність обраної проблематики та необхідність її детального опрацювання.

Важливість проблеми у методичній науці, її недостатня теоретична розробленість у педагогічній літературі та необхідність вирішення названих суперечностей зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: «Формування ціннісних орієнтацій старшокласників у процесі вивчення епічних творів зарубіжної літератури».

Зв'язок дисертаційного дослідження з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано в межах планової наукової теми кафедри слов'янської філології Миколаївського національного університету імені В.О. Сухомлинського «Регіональні особливості фахової підготовки вчителів російської мови і літератури» (номер державної реєстрації 0112U000488). Тему дисертаційного дослідження затверджено вченою радою Інституту педагогіки НАПН України (протокол № 3 від 26 березня 2009 року), узгоджено в Міжвідомчій раді з координації наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук в Україні (протокол № 5 від 16 червня 2009 року).

Метою дослідження є теоретичне обґрунтування й експериментальна перевірка ефективності методики формування ціннісних орієнтацій старшокласників у процесі вивчення епічних творів зарубіжної літератури.

Відповідно до поставленої мети визначено завдання дослідження:

- висвітлити філософсько-культурологічні та літературознавчі засади, а також психолого-педагогічні чинники, що впливають на ефективність формування ціннісних орієнтацій;

- описати ефективні форми, методи і прийоми навчальної діяльності, що сприяють цілеспрямованому розвитку ціннісних орієнтацій учнів 10-11 класів загальноосвітньої школи;

- запропонувати критерії сформованості в старшокласників ціннісних орієнтацій;

- визначити рівні літературного розвитку учнів 10-11 класів загальноосвітніх закладів України, виявити в них початковий рівень сформованості ціннісних орієнтацій, а також вивчити й узагальнити досвід учителів з окресленої проблеми;

- розробити методику формування ціннісних орієнтацій старшокласників у процесі вивчення епічних творів зарубіжної літератури;

- організувати та провести формувальний експеримент у старших класах визначених загальноосвітніх навчальних закладів України з метою перевірки ефективності розробленої методики.

Об'єктом дисертаційної роботи є процес вивчення епічних творів зарубіжної літератури у старших класах загальноосвітньої школи, а предметом - зміст, методи та прийоми, форми й засоби формування ціннісних орієнтацій учнів 10-11 класів під час вивчення епічних творів зарубіжної літератури.

Гіпотеза дослідження. Ефективність формування ціннісних орієнтацій старшокласників підвищиться, якщо: а) літературні знання, уміння й навички учнів 10-11 класів спрямувати на формування ціннісних орієнтацій; б) використовувати оптимальні форми, методи й прийоми навчання зарубіжної літератури з опорою на ціннісний потенціал твору; в) впроваджувати у навчальний процес інтерактивні технології; г) формувати читацькі вміння внаслідок виконання пізнавально-виховних завдань.

Теоретична основа формування ціннісних орієнтацій ґрунтується на здобутках різних наук, а саме філософських концепціях про діалог культур, теоретичних засадах формування цінностей та орієнтацій засобами творів культури й літератури, висновках психологів щодо основ формування в молоді моральних почуттів засобами художньої літератури, механізмів розвитку творчої уяви, виховання естетичних почуттів, переживань.

Для розв'язання поставлених завдань у роботі використано такі методи дослідження: теоретичні - аналіз філософської, психолого-педагогічної, соціологічної, літературознавчої й методичної літератури з проблеми дослідження; державних документів, що регулюють процес літературної освіти в Україні; аналіз чинних програм, шкільних підручників, методичних посібників; узагальнення досвіду роботи вчителів зарубіжної літератури; емпіричні - спостереження за навчально-виховним процесом на уроках літератури, бесіди з учителями й учнями, анкетування вчителів та учнів, аналіз усних і письмових робіт школярів, констатувальний та формувальний етапи експерименту. Для отримання кількісно-якісних характкристик застосовано метод статистичної обробки, системний і якісний аналіз одержаних результатіів.

Експериментальною базою дослідження обрано загальноосвітні навчальні заклади: Миколаївська гімназія № 41 (довідка про впровадження № 311 від 05.09.2012), Миколаївська ЗОШ I-III ступенів № 45 (довідка про впровадження № 177/1 від 05.06.2012), Богданівська ЗОШ I-III ступенів Доманівського р-ну Миколаївської обл. (довідка про впровадження № 114 від 30.05.2013), Доброкриничанська ЗОШ I-III ступенів Баштанського району Миколаївської обл. (довідка про впровадження № 108 від 05.09.2013); Вінницька ЗОШ I-III ступенів № 32 (довідка про впровадження № 644 від 14.12.2012), Козятинський ЗОНВК I-III ступенів «Школа-інтернат-гімназія імені В.М. Підгорбунського» Вінницької обл. (довідка про впровадження № 727 від 12.12.2012), Голубівська ЗОШ I-III ступенів Житомирської обл. (довідка про впровадження № 93 від 15.06.2012).

Загалом до експериментального дослідження залучено 660 учнів 10-11 класів і 25 учителів зарубіжної літератури.

Науково-дослідну роботу проведено в три етапи протягом 2006-2012 рр.

На І етапі (2006-2007 рр.) з'ясовано теоретичні засади наукового дослідження (об'єкт, предмет, мета, завдання, робоча гіпотеза, методи наукового дослідження), проаналізовано наукову й навчально-методичну літературу з обраної проблеми, опрацьовано програми, підручники та посібники для загальноосвітніх навчальних закладів, проведено анкетування вчителів і учнів, здійснено спостереження за процесом навчання літератури й аналіз відвіданих уроків, а також зроблено констатувальні зрізи.

На ІІ етапі (2007-2009 рр.) розроблено й упроваджено в навчальний процес експериментальну програму та методику формування ціннісних орієнтацій старшокласників на уроках зарубіжної літератури; проведено формувальний експеримент, під час якого перевірялася доцільність використання положень програми та ефективність пропонованої методики; проаналізовано ефективність дослідного навчання.

На ІІІ етапі (2009-2012 рр.) здійснено перевірку результатів формувального експерименту, узагальнено статистичні дані дослідження, теоретично обґрунтовано висновки, завершено роботу над дослідженням та оформлено його у вигляді дисертації.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що вперше розроблено, теоретично обґрунтовано й експериментально перевірено методику систему формування в старшокласників ціннісних орієнтацій у процесі вивчення епічних творів зарубіжної літератури; визначено критерії та рівні сформованості ціннісних орієнтацій учнів, в основу яких покладено знання старшокласниками текстів, сюжету, розуміння проблематики, системи образів, здатність диференціювати цінності; розроблено систему навчально-виховних завдань, зважаючи на структуру кожного з типів умінь опанувати ціннісний потенціал епічних творів зарубіжної літератури; побудовано методику формування ціннісних орієнтацій, що охоплює принципи, методи і прийоми навчальної діяльності, які сприяли засвоєнню ціннісного потенціалу твору; уточнено сутність ціннісних орієнтацій як форми відображення особистісних цінностей у свідомості суб'єкта; подано детальну характеристику процесу формування ціннісних орієнтацій учнів старшої школи засобами мистецтва слова; встановлено найважливіші умови ефективності процесу формування в учнів ціннісних орієнтацій засобами зарубіжної літератури.

Вірогідність результатів дослідження забезпечується методологічним обґрунтуванням вихідних положень; застосуванням комплексу методів, що відповідають меті й завданням дослідження, і репрезентативністю вибірки; поєднанням кількісного та якісного аналізу результатів експериментальної роботи; застосуванням методів математичної статистики.

Практичне значення дослідження полягає в розробленні та впровадженні системи навчально-виховних завдань, спрямованих на вироблення в старшокласників ціннісних орієнтацій у процесі вивчення творів зарубіжної літератури. Сформульовані в дослідженні положення й висновки можуть бути використані під час розробки шкільних програм, підручників та посібників, у практиці навчання зарубіжної літератури, на лекційних і практичних заняттях із методики викладання зарубіжної літератури у вищих навчальних закладах та під час педагогічної практики студентів.

Апробація та впровадження результатів дослідження. Результати дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри слов'янської філології Миколаївського національного університету, у виступах на конференціях різного рівня, у тому числі міжнародних: «Освітній процес: погляд зсередини» (Дніпропетровськ, 2013), «Wspуіczesne tendencje w nauke i edukacji» (Olsztyn, 2014), «Василь Сухомлинський у діалозі з сучасністю: вчимося толерантності» (Миколаїв, 2014), «Scientific and practical edition» (Prague, 2014); усеукраїнських: «Актуальні проблеми сучасної вищої школи у контексті болонського процесу» (Миколаїв, 2009), «Формування і розвиток духовної особистості в умовах університетської освіти: історія, теорія та практика» (Миколаїв, 2010), «Педагогічні традиції та інновації в сучасному освітньому просторі» (Мукачево, 2013); регіональних «Актуальні проблеми підготовки майбутнього фахівця» (Миколаїв, 2012, 2013).

Публікації. Основний теоретичні положення та результати експериментальної роботи відбито в 19 одноосібних публікаціях, із них 9 статей у наукових фахових виданнях (7 надруковано в Україні, 2 - за кордоном).

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, що нараховує 316 найменувань, додатків. Загальний обсяг роботи становить 234 сторінки, з них 174 сторінки основного тексту, що містить 3 таблиці, 3 рисунки.

РОЗДІЛ 1. НАУКОВІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ЦІННІСНИХ ОРІЄНТАЦІЙ У ШКОЛЯРІВ

1.1 Філософський, літературознавчий та культурологічний аспекти досліджуваної проблеми

До філософського обігу терміни цінності та ціннісні орієнтації введено у ХIХ ст. німецькими вченими В. Віндельбандом та Г. Ріккертом. Основною дефініцією поняття «цінності» є значущість певних реалій дійсності з погляду задоволення матеріальних та духовних потреб, інтересів людини; це те, що може цінуватися особистістю, тобто те, що вважається для неї важливим. Безпосередньо самі цінності надають існуванню людини та суспільства певний сенс. Але вони виступають опосередкованим культурою еталоном належного в досягненні потреб, котрий має трансцендентний характер, що виходить за межі індивідуальної свідомості [78, с. 992].

Поняття «цінність» входить до термінологічного апарату сучасних суспільних наук (філософії, психології, соціології). На переконання В. Василенка [36], О. Леонтьєва [144], Є. Подольської [209], цінність характеризується як значення будь-якого явища, вчинку і всього сущого для життєдіяльності певної людини, суспільства. Буття предметів та їхні властивості є лише об'єктивною передумовою цінності, але не власне цінністю. Цінність та буття не тотожні; перше не є безпосередньою природною властивістю предметів.

Отже, предмети, явища набувають ціннісного значення лише тоді, коли посідають своє місце у сфері людського існування.

У сучасному розумінні цінності - це ідеї, норми, процеси, відносини матеріального та духовного порядку, які мають об'єктивну позитивну значущіcть і здатні задовольняти певні потреби людей. Кожній особі притаманна своя специфічна ієрархія цих цінностей, які виступають зв'язною ланкою індивідуального та суспільного життя. Особистісні цінності відображаються у свідомості у формі ціннісних орієнтацій - найважливіших елементів внутрішньої структури особистості, закріплені життєвим досвідом індивіда, всією сукупністю його переживань і відмежовують вагомі, істотні для конкретної людини від неістотних, не вагомих [297, с. 23]. Таким чином, система цінностей визначає сутність як людини, так і певної спільноти, спрямованість їхніх дій.

Сутність категорії «ціннісні орієнтації» розглядається у філософському аспекті відносно категорії «цінність». Дослідники (С. Анісімов, Г. Вижлецов, О. Дробницький, М. Каган, та ін.), виявляючи специфіку цих категорій, аналізують їхню взаємодію з іншими, не менш важливими структурними характеристиками особистості.

Ціннісні орієнтації, як і цінності, відіграють вагому роль у мотивації моральної діяльності особистості. Основними детермінантами ціннісних орієнтацій виступають «матеріальні умови життєдіяльності, рівень загальної культури, переконання, нахили, здатності, здібності людини, особистісні смисли, моральні принципи, система цінностей особистості, суспільства» [78, с. 991].

Специфіку феноменальної ґенези ціннісної орієнтації визначено А. Здравомисловим і В. Ядовим [99], які вказують на спрямованість особистості на ті чи інші цінності матеріальної та духовної культури суспільства. Вивчаючи значення ціннісних орієнтацій, учені встановили роль соціальної настанови, тобто мету та засоби діяльності в соціальній системі. На цій підставі вони визначили ціннісні орієнтації як спосіб регулювання поведінки за певних соціальних умов. Розглядаючи сутність категорії «ціннісні орієнтації» через призму ролі цінностей у соціальній сфері, А. Здравомислов [98; 99] і В. Ядов [238; 311] наголошують на ролі цінностей як визначника цілей і норм поведінки людей. На думку соціологів, ціннісні орієнтації формуються в певних соціально-психологічних умовах, конкретних ситуаціях, що детермінують поведінку людини.

В. Ядов [311] визначив два рівні ціннісних орієнтацій: цінність-мета та цінність-засіб. На думку вченого, кожна людина обирає для себе те головне, до чого хотіла би прагнути. Це і визначення завдань, яких необхідно домогтися (цінність-мета) і цілком конкретні якості особистості, які треба мобілізувати для їхнього досягнення (цінності-засоби). Саме неповторні й унікальні, але властиві кожній людині системи термінальних (цінність-мета) та інструментальних (цінності-засоби) цінностей формують ціннісні орієнтації особистості. У цьому контексті важливими виявляються термінальні цінності, які відбивають життєву перспективу, тобто те, що людина цінує зараз і до чого прагне в майбутньому. Термінальні цінності ніби визначають сенс життя людини, вказують, що для неї особливо важливе, цінне. Вміння визначити свою мету, знайти своє місце у житті - важливий показник зрілості в юнацькому віці.

За даними порівняльно-історичного дослідження ціннісних орієнтацій молоді [149], сучасні старшокласники серед термінальних надають перевагу таким цінностям, як «кохання», «наявність вірних друзів». Наприкінці минулого століття такі цінності мали середній рейтинг. Навпаки, у 70-80-ті роки домінувала така цінність, як «щастя інших», а сьогодні вона стала найменш значуща. Подібна тенденція проявилася щодо таких термінальних цінностей: «творчість», «краса природи та мистецтва».

Серед інструментальних цінностей юнаки та дівчата виокремлюють «освіченість» і «раціоналізм», які посіли у старшокласників 70-80-х рр. минулого століття одне з останніх місць. Такі першорядні для старшокласників інструментальні цінності минулого століття, як «високі потреби» та «непримиренність до недоліків», займають тепер одне з останніх місць. Незначними для молоді є «акуратність», «ретельність», які наприкінці ХХ ст. мали рейтинг дещо вище середнього.

Уява про щастя в 70-ті роки ХХ ст. пов'язувалася з можливістю приносити людям користь, полягала в задоволенні своєю работою; наприкінці 90-х років - у матеріальному благополуччі. На першому місці у старшокласників - ділова мета, скерована на вибір майбутньої професії, а також матеріальний успіх.

Отже, сучасні старшокласники орієнтовані на термінальні цінності міжособистісного спілкування, які реалізуються в ближчому оточенні, тоді як їхні однолітки минулого століття - на суспільно значущі й гуманістичні цінності. Переважно інструментальні цінності характеризують сьогодні тип «сучасного підприємця», цінності ж 70-80-х рр. характеризують тип «виконавця». Для старшокласників також характерне прагнення до самоствердження, вигідного самовизначення в дорослому віці [149].

Важливим для нашого дослідження є врахування того, що суттєві зрушення у житті суспільства помітно відбиваються на формуванні ціннісних орієнтацій сучасних старшокласників, що виявляється у перевазі цінностей, пов'язаних з особистим життям конкретної людини.

У дослідженні враховуємо різні підходи до визначення властивостей ціннісних орієнтацій, в основу класифікації яких покладено основні сфери життєдіяльності людини (матеріальні й духовні цінності та ціннісні орієнтації); форми свідомості й тип культури (суспільно-політична, моральна, етична, екологічна та ін.); сфери самоствердження особистості (ціннісні орієнтації, пов'язані з сім'єю, трудовою діяльністю, освітою тощо); вікові особливості (орієнтація учнівської молоді та ін.) [78, с. 991].

У межах завдань нашого дослідження розуміємо ціннісні орієнтації як інтегральну властивість особистості, яка об'єднує у своїй структурі думки, почуття, переживання, готовність до дії. Ціннісні орієнтації - це вибіркове ставлення людини до матеріальних і духовних цінностей, система її переконань, переваг, виражена у поведінці.

Виконання ключових завдань літературної освіти передбачає виховання в учнів соціально вагомих ціннісних орієнтацій. На особистісний вплив мистецтва слова вказують Н. Волошина, О. Ісаєва, Ж. Клименко, Л. Мірошниченко, В. Маранцман, Д. Наливайко, А. Вітченко, В. Уліщенко, наголошуючи на необхідності оновленого підходу до розгляду літературних явищ. Найважливішим показником якості освіти є формування духовного світу розвиненої особистості, її високої моралі, ціннісних орієнтацій, що значною мірою формується у процесі засвоєння шкільного курсу зарубіжної літератури. Виховний потенціал художнього твору дає змогу силою слова впливати на читача, викликаючи в нього емоційно-смислову реакцію та формуючи його естетичну, морально-вольову сфери та життєві орієнтири.

Єдність загальнолюдських морально-етичних цінностей визначаємо як основну причину виникнення міжлітературних зв'язків (Д. Наливайко). Літературознавці дедалі активніше говорять про необхідність під час аналізу художнього твору враховувати історико-культурне середовище, в якому він (твір) виникає. У світлі цього Д. Наливайко висуває думку про те, що кожне явище мистецтва має сприйматися й оцінюватися на підставі осмислення закономірностей того «історичного ґрунту», який став культурним середовищем його виникнення. Учений наполягає на тому, що справжній історичний підхід до розгляду явища мистецтва, у тому числі - літературного твору, передбачає врахування історичних закономірностей і типологічних відповідностей, сукупність яких визначає культурно-історичну ситуацію, наслідком та водночас художнім віддзеркаленням якої стає художній твір [180, с. 10]. Враховуючи естетичну природу літератури як мистецтва слова, Д. Наливайко доводить, що саме художня література стає найбільш доступним, цікавим і привабливим для реципієнтів видом мистецтва, бо слово природно поєднує в собі внутрішні (думки, почуття, переживання) й зовнішні (мовна діяльність) прояви особистості людини: «Адже „будівельним матеріалом” і засобом вираження в літературі є слово, а слово - це дійсність думок та переживання…» [180, с. 13]. Крім того, дослідник висвітлює діалектичну природу виникнення та існування світового культурного простору щодо різних видів мистецтва як його складників: «Мистецтва різняться і за своїм „будівельним матеріалом”, і за структурою художньої мови, але в кожну епоху вони створюють ансамбль, якому властива спільна векторність руху, спільні закономірності й інтенції як на епістемологічному, так і на естетико-художньому рівнях. Без цього було б неможливим саме поняття художнього процесу, що охоплює і в певному розумінні об'єднує всі мистецтва» [180, с. 11]. Ця думка важлива у векторі проведеного нами дослідження тим, що пояснює, на підставі чого виникає цілісність та своєрідна завершеність культурного процесу певної епохи, національної та світової культури. Оскільки культура впливає на суб'єкт через навколишнє середовище, людину з метою її культурного розвитку треба оточити світом духовних цінностей, переживання і розуміння яких сприятиме її культурному становленню, формуватиме власний погляд на зміст і якість культури. Саме таку ситуацію і створює мистецтво слова.

Зазначимо, що концептуальним положенням цієї роботи є твердження культурологів про те, що людська природа може розкриватися в різних культурах в абсолютно нетотожних контекстах. Адже літературні твори як культурно-історичні моделі різних епох (із їхніми художніми та мистецько-стильовими смаками, внутрішніми функціональними структурами, динамікою зміни культурних цінностей) зберігають свою цілісність і водночас - унікальність та неповторність [140]. Спілкування із шедеврами зарубіжної літератури сприяє розвитку в учнів нових естетичних переживань, спонукає до осмислення унікальності іншої культури, привчає помічати в ній риси, властиві й українській ментальності, переконує у високій собівартості культурних надбань, що довгий час розглядалися в тоталітарному суспільстві як пережиток минулого. П. Загребельний, наприклад, шкодував із приводу того, що в нашому суспільстві надовго знищили аристократизм. Шляхом специфічного сприйняття художньої літератури відбувається формування культурної людини, зумовлене особистісним ставленням читачів до проблематики виучуваних творів Ф. Стендаля, О. де Бальзака, Л. Толстого, Ф. Кафки, А. Камю та ін. та розвитком у них умінь помічати справжні культурні цінності.

Виховні можливості художньої літератури постійно поширюються не лише через глибше проникнення літератури в життя окремої людини чи суспільства, а й завдяки тому, що на літературу впливають інші види мистецтва. Д. Наливайко вважає, що шлях взаємозбагачення мистецтв є дуже продуктивним, адже в «цьому й полягає найважливіший аспект взаємозв'язків і взаємовплив художньої мови літератури з художньою мовою інших мистецтв» [179, с. 13]. Різні форми художньої діяльності митців мають на меті створення художніх полотен, кожне з яких існує як у межах відповідного виду мистецтва, так і в культурному просторі в цілому, однак функції цих художніх творів у суспільному житті та житті окремої людини можуть бути різними. Науковці стверджують, що всі види мистецтва за своєю спрямованістю так чи інакше «коливаються між суто естетичними цілями, з одного боку, і суто утилітарними - з іншого» [28, с. 172]. Отже, між двома протилежними за призначенням функціями мистецтва існують інші його функції, й кожний вид мистецтва за своєю природою тяжіє або до естетичних, або до утилітарних функцій, поєднуючи в собі дві крайності, розподіл яких визначає рівень доступності мистецтва для реципієнтів. На думку Д. Наливайка, від інших видів мистецтва література відрізняється тим, що «тільки вона поєднує в собі весь комплекс його функцій у потенційно повному вияві. З цим пов'язана її здатність охоплювати всі сфери й аспекти буття, виражальна універсальність її мови...» [179, с. 12]. У такому випадку література є всеохоплюючим видом мистецтва, який досить легко та з повною готовністю сприймає «мову» інших видів мистецтва, їхні художні засоби, природно пристосовуючи елементи різних видів мистецтва до власної специфіки. Звідси випливає, що, засвоюючи твори мистецтва слова, учні культурно збагачуються і шляхом непрямого спілкування з мистецтвом загалом, насамперед його зображувально-виражальними засобами, які, власне, і впливають на особистість читача. Ефективність навчання та виховання на уроках літератури значно зростає завдяки прямим взаємозв'язкам із різними видами мистецтва.

У філософській та педагогічній літературі стверджується думка про створення школи, головним завданням якої є виховання «людини культури» (В. Біблер, І. Берлянд, Ю. Курганов, Н. Пахомов та ін.). Така людина не сприймає готових істин і приймає власні рішення, у процесі пошуку яких стає зацікавленою в діалозі з іншими історичними культурами, які мають «власне обличчя». Тому завдання школи - навчити учня розуміти співрозмовника (художній текст) і вільно мислити під час діалогу з ним, наближаючись у ході «діалогічного спілкування» (М. Бахтін) до істини [69, с. 11], формуючи власні погляди на життя.

Становлення ціннісних орієнтацій особистості є невід'ємним елементом її культурного розвитку та природно поєднується з розвивальним навчанням, передусім зі здобуттям знань і виробленням умінь їх застосовувати, реалізуючи власні прагнення на засадах соціальної відповідальності. Художня література як унікальна форма збереження духовного досвіду людства займає особливе місце в культурній картині світу. Літературний твір одним лише фактом свого існування стає помітним історико-культурним явищем, що розглядається як структурна одиниця духовної та художньої культури - специфічної людської діяльності з відтворення дійсності, унаслідок чого відбувається збереження й передача морально-естетичного досвіду людства. Зважаючи на те, що культура - це водночас «технологія, спосіб і форма накопичення, збереження і передачі інформації» [28, с. 215], то інтелектуальний та морально-естетичний досвід людства, втілений митцями в художніх творах, сприймаємо як культурну інформацію.

Поняття культури, услід за Ю. Борєвим, розглядаємо у трьох значеннях: а) широкому, що охоплює будь-яку діяльність і власне систему суспільних цінностей; б) вузькому, що означає лише інтелектуальну й художню діяльність та її результати; в) аксіологічному, що має оцінювальне значення [28, с. 215]. У цих значеннях виявляється ставлення суспільства до культури та людства, до людини та її діяльності, що зумовлює створення цінностей, яких потребує суспільство. Отже, художня діяльність служить не лише збереженню культурних надбань, а й творить їх. Усесвітній культурний простір значною мірою формується внаслідок емоційно-розумового перетворення естетичного досвіду письменника на складову частину естетичного світу окремого читача та всього людства. Таким чином забезпечуються умови для реалізації культурологічного складника мистецтва слова та його виховного впливу на учнів.

Зауважимо, що важливим показником культури є здатність людини до особистісного сприйняття явищ та їхньої адекватної оцінки з погляду прийнятих у суспільстві ціннісних уявлень (М. Хайдеґґер, М. Вебер, Г. Францев, Н. Чавчавадзе). Можливість визначити вагомість об'єктів пов'язана з утворенням у свідомості людини відповідних ціннісних орієнтацій. Зважаючи на те, що конструктом мети літературної освіти є вироблення в школярів умінь давати ідейно-художню й естетичну оцінку виучуваному твору, формування у них ціннісних уявлень є водночас засобом виховання компетентного читача та культурної людини загалом.

Культура як філософсько-культурологічна категорія - це специфічний спосіб організації життєдіяльності людини, що відбивається на продуктах матеріальної та духовної праці, у духовних цінностях, ставленні людини до суспільства та до самої себе. Проте культура людини визначається здатністю до сприйняття, активного ствердження цих духовних цінностей [155, с. 129].

Абсолютними, вічними цінностями культурологи вважають такі: правда, доброта, чесність, справедливість, щирість, гідність, милосердя, прощення, краса, турбота, нетерпимість до зла, великодушність, мудрість, благородство [210, с. 249], бо усвідомлення цих понять істотно впливає на поведінку та самосвідомість людини. Цінності особистого життя утворюють смислове «ядро» особистості, оскільки саме вони мотивують діяльність людини і складають сенс її життя. До них культурологи уналежнюють такі, як орієнтація на пріоритет духовних цінностей; воля; самодисципліна; здоровий глузд; відповідальність у стосунках з особою іншої статі; протидія згубним звичкам (алкоголю, палінню, наркоманії); щедрість, допомога хворим, сиротам; захист знедолених тощо [210, с. 250].

До цінностей сімейного життя, які є значущими для кожної людини, на думку культурологів, слід зарахувати такі: подружня вірність; піклування про дітей і батьків; пошана до пращурів; злагода та довіра між членами сім'ї; культ праці тощо [210, с. 250].

Спираючись на дослідження сучасних вітчизняних культурологів Є. Подольської, В. Лихваря, І. Тюрменка, де ціннісна орієнтація розглядається як вибіркове ставлення до сукупності матеріальних, соціальних і духовних благ та ідеалів, що існують як об'єкти мети й засоби для задоволення потреб особистості чи соціальної групи [211, с. 360], розуміємо під ціннісною орієнтацією своєрідний індикатор духовної діяльності людини на особистісному й груповому рівні, а також відповідних їй соціально-психологічних утворень, які мають позитивну оцінку.

Актуальним у контексті формування ціннісних орієнтацій вважаємо розроблену В. Доманським концепцію культурологічного підходу до вивчення словесності в школі, що активно впроваджується у практику вищої та середньої освіти. Учений, орієнтуючись на постулати культурології у вивченні літератури в школі, висуває «ідею літературоцентричності культури» [75, с. 6], що розкривається під час аналізу художніх текстів, розглянутих як культурний універсум, відкриваючись лише через осягнення, а також «розшифрування» знаків тексту. На прикладі художніх текстів В. Доманський показує, що вони сприймаються як своєрідна «узагальнена модель світу, весь комплекс світосприйняття письменника, його філософські, естетичні, релігійні й моральні погляди та їх вираження за допомогою системи знаків, кодів, мотивів, міфологем, символів» [75, с. 30]. Саме процес вивчення культурологічного складника літературної освіти передбачає знайомство школярів із моделями світу й образом людини в культурах, які відбиваються в різних типах художньої свідомості. Розгляд художнього твору в культурологічному аспекті - це сприйняття його у зв'язку з культурним фоном епохи, що покликала його до життя, урахуванням специфіки розвитку ідей того часу та культурно-мистецьких подій, у колі культурно-історичних явищ епохи написання твору та нашої сучасності.

Спираємося на такі провідні культурологічно-методичні ідеї В. Доманського: 1) розгляд тексту культури зі своєю «біографією», життям у «великому часі», власними кодами, знаками, символами, образами, архетипами, мотивами; 2) відображення кожним конкретним текстом певного типу свідомості, духовного, соціально-психологічного клімату своєї епохи та вічних проблем життя; 3) упровадження в шкільне літературознавство культурологічної інтерпретації, тобто розгляд художнього тексту як культурного космосу; 4) знайомство з моделями світу й образу людини в різних типах художньої свідомості, що є найважливішим елементом літературної освіти школярів [75, с. 41-42].

Ціннісна орієнтація розглядається соціологами як стійка система спрямованості інтересів і потреб особистості, націлена на певний аспект соціальних пріоритетів, що істотно впливають на стиль мислення й життя індивіда, перебіг емоційних та мотиваційних процесів, а також на формування інтересів особистості [257, с. 209], тому мають важливе особистісне та суспільне значення. Поділяємо думку Н. Сінкевич, яка запевняє, що формування ціннісних орієнтацій є необхідною передумовою ствердження соціальних та моральних ідеалів, свідомого ставлення до суспільних та особистих обов'язків, а також найважливішим фактором, який регулює мотивацію поведінки особистості старшокласника. Оскільки основний зміст ціннісних орієнтацій складають світоглядні й моральні переконання людини, її постійні вподобання, етичні норми, то зважаємо на особливість ціннісних орієнтацій, яка полягає в тому, що вони є водночас компонентом свідомості й поведінки й тому перетворюються на переконання, визначають мотиви поведінки індивіда [248, с. 22].

Беремо до уваги й думку сучасних дослідників, які доводять, що культурологія є основою процесу «культурологізації» освіти - насичення шкільних програм культурологічною інформацією, мета якої - допомогти учням сформувати систему культурних орієнтирів, необхідних в умовах різних суспільних та культурних змін [303, с. 60]. Вони забезпечують розвиток духовних здібностей особистості як домінантних і вирішальних чинників усієї ціннісної системи людини.

Якість освіти зумовлюється тим, наскільки школярі спроможні не лише оволодівати знаннями та формувати вміння і навички, а й застосовувати їх для задоволення власних потреб і водночас скеровувати на громадське благо. Рівень культури суб'єкта визначається його здатністю витримувати у своїй діяльності баланс особистих потреб і суспільних запитів. За цих умов особливої актуальності набуває вимога оновленого Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти (2011 р.) формувати в учнів уміння визначати естетичну цінність твору, аналізувати його в аксіологічному, історичному, культурологічному та інших аспектах [71].

Розглядаючи культурологію як науку про культуру, зважаємо передусім на її інтегративний характер: ще на початку ХХ ст. вона розумілася як наука, орієнтована на поєднання найрізноманітніших знань про культуру з метою створення нової картини буття та діяльності людини й суспільства як цілісних феноменів [211, с. 10]. Різні культурологічні концепції передбачають розгляд певних культурних констант і аналіз культур (О. Шпенглер, ідеї формування культурологічної традиції); своєрідність систем цінностей (А. Тойнбі, теорія локальних цивілізацій); чергування типів культур (П. Сорокін, інтегральна концепція), що в цілому орієнтують на різноманіття й водночас унікальність культур, вказують на інтегративні процеси між ними й переконують у тому, що будь-який твір, кожна культура певного народу є частиною духовної палітри людства. Тому під час вивчення художнього твору слід визначати як його національний компонент, так і загальнолюдський, що має засадниче значення для формування ціннісних орієнтацій школярів.

У середині ХХ ст. в культурному просторі з'явилися екзистенціальні концепції культури (А. Камю, Ж.-П. Сартр, М. Хайдеґґер, К. Ясперс), що висвітлюють проблеми, пов'язані з відчуженням людини від соціуму. Помітне місце займають концепції структуралізму (Р. Барт, Ж. Дерріда, К. Леві-Стросс, М. Фуко), що спрямовує на подолання описовості й дослідження культури за допомогою методології природничих наук.