Формування еколого-валеологічної компетентності дошкільників

- Що ти робиш, Зою? Навіщо колючки зламуєш?

- Щоб метелик не поколовся,- відповіла Зоя.

- Це дуже добре, що ти метелика жалієш,- сказала мама,- але і акація без колючок жити не зможе.

Пустотливий дощик

А. М'ястківський

Дощик був на святі, де на бубоні грав дід Грім. І так той Дощик розвеселився, розпустувався, що не міг спинитися ні в полі, ні на городі, ні в саду.

Підбіг до зайчикової хатки - туп-туп.

Підбіг до лисиччиної хатки та в шибочку стук-стук.

Підбіг до Оленчиної хатки,

Почав дівчинку надвір викликати:

- Ходімо, Оленко, до берізки!

- Боюся - змокнуть мої кіски.

- Хіба це страшно?

- Мабуть...

- Коли змокнуть - підростуть!

- А я змокну теж.

- І ти підростеш.

Вибігла Оленка на дощик. Він зелене листя полоще, умиває квіти й травичку, викликає з хати лисичку-сестричку та зайчика-побігайчика:

- Давайте затанцюємо танчика.

Краплинка роси

В. Сухомлинського

Рано-вранці на квітці троянди прокинулась Краплинка роси.

- Як я тут опинилась? - думає Краплина. - Увечері я була високо в небі.

І захотілося їй знову на небо.

Пригріло Сонечко. Випарувалась Краплинка, піднялась високо-високо у блакитне небо, до самого Сонечка. А там тисячі інших краплинок. Зібрались усі в чорну хмару і затулили Сонечко.

- Чого це ви затулили мене від людей? - розгнівалось Сонечко. І послало на хмару вогняну стрілу. Вдарила вогняна стріла, загримів грім. Злякалась чорна хмара й розсипалась. Пішов дощ. Упала краплинка на землю.

- Дякую тобі, Краплинка, - промовила Земля, - я так скучила за тобою.

Гра-медитація «Я дощ»

Я дощ. З великої хмари лечу на землю. Я - маленька прозора краплинка. Я пронизую повітря, я кричу землі: „ Вітаю тебе!” Я падаю на красиву червону квітку, відчуваю ніжність її пелюстки. Я збігаю по стебельцю вниз і просочуюсь у теплу землю.

Дівчинка і Ромашка

В. Сухомлинський

Якось сонячного ранку маленька дівчинка вийшла погратися на зеленій галявинці. Раптом чує: хтось плаче. Прислухалася дівчинка й зрозуміла: плач лине з-під каменя, який лежить в кінці галявини. Камінь невеликий, як голова кролика, але дуже твердий. Підійшла дівчинка до каменя та й питає:

- Хто там плаче під каменем?

- Це я, Ромашка, - почувся тихий слабкий голос. - Звільни мене, дівчинко, давить мене каменюка...

Відкинула дівчинка камінь і побачила ніжну, бліду стеблинку Ромашки.

- Спасибі тобі, дівчинко, - сказала Ромашка, розправивши плечі й дихнувши на повні груди, - ти звільнила мене з-під Кам'яного Гніту.

- Як же це ти потрапила під камінь? - запитала дівчинка.

Підманив мене Кам'яний Гніт, - відповіла Ромашка. - Була я маленькою Ромашчиною - насіниною. Восени шукала теплого куточка. Дав мені притулок Кам'яний Гніт, обіцяв оберігати від холоду й спеки. А коли мені схотілося побачити сонечко, він ледве не задавив мене. Я хочу бути твоєю, дівчинко. Дівчинка приходила до Ромашки, і вони разом зустрічали сонце.

- Як хороше бути твоєю, дівчинко! - часто говорила Ромашка.

- А якби ти виросла в лісі або край дороги? Якби ти була нічия? - спитала дівчинка.

- Я померла б від горя, - тихо сказала Ромашка. Але я знаю, що нічиїх квітів не буває. Вони завжди чиїсь. Ось та Вогняна Маківка дружить із Сонечком. Сонечко шепоче їй: «Ти моя, Вогняна Маківко».

Я чую цей шепіт, коли сходить Сонечко й Маківка розкриває свої пелюстки. А ось та Волошка - подруга Весняного Вітру. Він перший прилітає щоранку до Волошки, будить її, шепоче: «Прокидайся!» Квітка не могла б жити, якби вона була нічия.

Квітка доти очі милує, доки цвіте.

Хто на собі свою хатку носить?

Г. Ганейзер

Ось на листку ромашки поселився равлик. Він ніколи зі своєю хаткою не розлучається. Зручно йому: де зупинився, там і хатка. Дощик не намочить, сонечко не припече та й не заблудиться ніколи. Дивіться: равлик виглянув із хатки і почав їсти листочки. Бачите: у нього на голові наче ріжки з чорними крапочками на кінцях? Це не крапочки, а його очі. Торкнеш пальчиком - равлик заховає очі й сам сховається в хатинці.

Равлик

В. Сухомлинський

Дивіться, діти, на горобця. Він прилетів поклювати солодку ягоду. Сів на листок, тільки підняв голівку, щоб клюнути дзьобиком, як раптом... Ой, що це таке? Якесь чудовисько виставило роги й повзе на нього, бідного горобчика, ось-ось заколе. Що ж воно таке? Равлик. Бачите, який він мужній. Виставив ріжки, нічого не боїться...

Народна гра

Побачивши равлика, діти злегенька торкаються паличкою до його хатинки і промовляють:

Павлику - равлику,

Вистав свої ріжки,

Мені два, тобі два -

Поділимось обидва.

Прикмета

* Якщо на стежках і біля доріг зустрічається багато равликів, незабаром буде дощ.

Пташеня випало з гнізда

В. Сухомлинський

У Дятлів в гнізді четверо пташенят. Одне з них ну таке вже неспокійне. Виглядає з гніздечка, все йому хочеться бачити, про все хочеться знати: а що там за гніздом? А що воно пливе по небу? А що таке кругле, гаряче й яскраве?

- Виростеш, полетиш, то й побачиш, - говорили Дятли.

Та неспокійне Дятленя не хотіло слухатися. Висунулося з гнізда й випало, сидить на траві й плаче. Прилетіла мама до пташеняти.

- Як же тебе врятувати, неслухняне дитя? Сідай мені на спинку, берись дзьобом за пір'я, держись міцно.

Сіло пташеня матері на спину, вчепилося ніжками й дзьобом. Полетіла мати, принесла своє дитя в гніздо та й питає:

- Будеш з гнізда виглядати?

- Не буду, - сказало радісно пташеня та підняло голівку, щоб виглянути з гнізда. Підняло голівку та й питає:

- А що воно таке - трава?

Петрик, собака й кошеня

В. Сухомлинський

Маленький хлопчик Петрик ішов стежкою в саду. Бачить: біжить на зустріч чорний кудлатий собака. Петрик злякався, хотів тікати. Та раптом до його ніг притулилося маленьке кошеня. Воно втекло від собаки і просило Петрика: «Захисти мене, хлопчику, від цього страшного звіра».

Стоїть Петрик, дивиться на кошеня, а воно підняло голову до нього й жалібно нявчить. Петрикові стало соромно перед кошеням. Він узяв його на руки, розгнівався на собаку й пішов назустріч. Собака зупинилася, злякано подивилася на Петрика й сховалася у кущах.

Хто в хаті живе?

В. Орлов

Хтось уголос сказав коло хати:

- Схоже, хата ніким не зайнята.

Зникли мешканці, ніби на зло.

Цілий рік, наче пустка, житло.

- Що ви? - щось зацвірінькало в тиші.

- Нісенітниця! - пискнули миші.

- Неподобство! - промовив жучок.

- І зухвалість! - додав павучок.

- Як не соромно? Що за нахаба?!

Пробурчала обурена жаба.

- Як у хаті ніхто не гуркоче,

Як сваритись і битись не хоче,

Як естрада в ночі не реве,

То у хаті ніхто не живе?!

Бережіть воду

Б. Вовк

Вода лилась із крана невпинною цівкою.

- Хто це тут порядкував? - суворо запитала Ніна.

- То я руки мив, - почервонів Микола.

- А кран чого не закрутив?

- А хіба що? Вода ж ледь-ледь цідиться.

- Ледь-ледь, а кухлик за хвилину повний. До вечора ціле б озеро натекло.

Де не взявся песик. Він облизнувся, бо дуже хотілося пити. Микола вилив у з кухлика в мисочку. І песик, помахуючи хвостом, заходився пити.

Тим часом кухлик наповнився знову. Микола полив на підвіконні квіти. Листочки примули розправились і посвіжішали.

- Усім, усім потрібна вода, - сказала повчально Ніна, - і людям, і птахам, і тваринам, і рослинам. А візьмемо машини. Автомобіль без неї не обійдеться. Трактор також. І заводи, і фабрики без води не працюватимуть.

- Я все розумію, - сказав Микола й міцно закрутив кран, щоб води даремно не витекло ні краплини.



Робота з батьками

«Дитина - це дзеркало сім'ї, в якому відбивається духовний світ батька та матері»

В. Сухомлинський

Родина, як відомо, є першим соціальним інститутом, а отже, має особливе значення для становлення життєвої компетентності дошкільника як особистості.

Дуже часто родинне виховання й виховання у дошкільних закладах існують як дві окремі ланки: вдома інколи дитина дістає одні настанови, зразки поведінки, у дитячому садку - інші. Батьки хочуть бачити своїх дітей здоровими. Однак не всі розуміють і знають, як це зробити. Переконані, що тільки єдність вимог здорового способу життя в родині і в дитячому садку сприятиме формуванню у дитини свідомого ставлення до свого здоров'я.

Якщо в родині відносини емоційніші за будь - які інші, це означає, що вони становлять позитивне тло для життєвих вражень малюків, легкого засвоєння того, що в житті приємно, а що - ні. Адже у перші роки життя саме емоції є тим містком, який пов'язує дитину з довкіллям.

Сьогодні, коли сім'я практично не орієнтується на якість освітньої програми і виховує дитину на власний розсуд, не можна ігнорувати значний вплив на маленьку дитину різних умов виховання і навчання.

Корисно буде познайомити батьків з новою Базовою програмою розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі».

Сподіваюсь, батьки зрозуміють: йдеться про загальні тенденції, які не обов'язково стосуються конкретної сім'ї. Наші узагальнення не є самоціллю, їх варто сприймати як схему - орієнтир, що її педагог може збагачувати, розширювати, конкретизувати. Головне - робити самостійні узагальнення, які допоможуть визначитися зі специфікою впливу конкретної родини на особистісне зростання конкретного дошкільника, його життєву компетентність як інтегровану характеристику.

Прекрасного вчать природа і праця

В. Сухомлинський

Одним з провідних завдань виховання дітей є зміцнення здоров'я дитини, що не можливо без взаємозв'язку суспільного і сімейного виховання, зростання виховної функції сім'ї. Педагоги і батьки можуть з відчутною користю для справи спиратися на праці видатного радянського педагога В.О. Сухомлинського.

У теоретичній спадщині В.Сухомлинського в його практичному педагогічному досвіді чітко виступають два напрями роботи з батьками дітей дошкільного віку: з одного боку - всебічне вивчення сім'ї як первинного середовища, в якому виховується кожна майбутня людина, з метою глибшого пізнання індивідуальних особливостей дитини; з іншого - систематична пропаганда психолого-педагогічних знань серед батьків.

Важливими засобами виховання дітей у сім'ї В.О.Сухомлинський вважав спостереження в навколишньому, насамперед, у природі, читання дитячої художньої літератури, розгадування загадок. Він часто критикував тих батьків, які піклуються тільки про створення матеріального достатку і мало дбають про духовне збагачення своїх дітей. Значне місце виводилося охороні здоров'я дітей. В.О.Сухомлинський був активним пропагандистом засобів фізичного виховання та зміцнення здоров'я, запозичених з народної педагогіки: ходіння влітку босоніж, купання у відкритих водоймах, фізична праця і спання на свіжому повітрі, споживання меду, свіжих овочів та фруктів.

Здається, про яке виховання любові, бережного ставлення до землі, вміння трудитися на ній можна говорити, коли дошкільний заклад розташований між високих будинків. Педагоги повинні створити такі умови, щоб вихованці могли по-справжньому пройнятися красою і багатством нашої щедрої землі. Але цього замало. Щоб діти зростали добрими, дбайливими господарями й охоронцями рідної природи, щоб цінували, поважали працю хліборобів, з раннього дитинства необхідно прилучати малят до спілкування з природою, до роботи на землі.

Постійно спілкуючись з природою, діти на практиці переконуються: там, де немає відповідних умов, ніщо не росте і не розвивається. В.О. Сухомлинський говорив: «Найвища педагогічна мудрість трудового виховання полягає в тому, щоб утвердити в дитячих серцях народне ставлення до праці». Ці слова стали девізом спільної виховної роботи педагогів і батьків.

Щоб малята побачили причинно-наслідкові зв'язки між доглядом за посівами і врожаєм за цю справу взялися батьки, які ведуть разом з дітьми щоденні спостереження у себе в садах та на городах, в результаті яких діти переконуються, що різні рослини потребують різних умов для свого розвитку. Деякі батьки займаються самостійним вирощуванням рослин з насіння, висаджуванням розсади. А догляд за овочами аж до збирання врожаю - процес не тільки пізнавальний і трудовий, а передусім - виховний. Дитина, що власними руками викохала рослину, знає, яка вона корисна для споживання, як не легко її виростити, завжди охоронятиме і берегтиме природу.

Кожного разу проводжаючи дітей до школи, подумки аналізуючи результати своєї роботи, із задоволенням переконуюсь, що за час перебування в дитячому садку наші вихованці навчились працювати й шанувати працю інших, дбати про своє здоров'я, любити природу, берегти та примножувати навколишню красу.



Формування валеологічної свідомості

1. Чи знаєте ви, що таке валеологія?

- наука про природу;

- наука про здоров'я;

- наука про мову.

2. Чи знайомите ви свою дитину з будовою тіла та функціями організму?

- знайомлю обов'язково;

- вважаю, що дитина не може зрозуміти цього питання;

- вважаю, що це непотрібно.

3. Чи знайомите ви свою дитину з правилами догляду за своїм тілом, його органами?

- вважаю, що ці знання необхідні моїй дитині;

- інколи даю пояснення цього питання;

- розраховую на самостійність дитини.

4. Чи розповідаєте ви дитині про здоровий спосіб життя, його значення для здоров'я?

- так, вважаю, що ці знання необхідні дитині;

- з цього питання даю вказівки;

- вважаю, що моя дитина не досягла потрібного віку для розуміння цього питання.

5. Чи знайомити ви дитину з її статевою належністю?

- ухиляюся від бесід на цю тему;

- знайомлю;

- вважаю, що дитині рано знати про це.

6. Чи займаєтесь ви разом фізкультурою?

- так, займаюсь;

- раджу дитині виконувати фізичні вправи самостійно;

- не займаюсь, бо дуже зайнята.

Валеологічний порадник для батьків

1. Будьте добрим і гарним прикладом для своїх дітей у ставленні до свого здоров'я.

2. Ведіть здоровий спосіб життя.

3. Займайтеся фізичною культурою, виконуйте вранці гімнастику.

4. Загартовуйтеся разом із дитиною.

5. Більше бувайте на свіжому повітрі.

6. Не паліть і не розпивайте спиртні напої у присутності дітей. Пам'ятайте, вони повторюють ваші дії.

7. Дотримуйтесь режиму харчування. Зумійте переконати сина чи доньку споживати всі страви, навіть ті, які вони не люблять, але які є для них необхідними й корисними.

8. Дотримуйтеся завжди правил гігієни і привчайте до цього дитину.

9. Наповніть свою душу і серце любов'ю до всіх і до всього. Передайте це дітям. Більше усміхайтеся. Це запорука здорової сім'ї, особистого здоров'я вашого і ваших дітей.

Разом вдома

1. Прокинувшись, потягнись у ліжку, а вставши - побажай собі й усім доброго ранку і доброго дня. Прокидайся вчасно в один і той самий час.

2. Кожний день починай із зарядки.

3. Умивайся холодною водою, використовуючи мило. Добре насухо розтирай своє тіло.

4. Потурбуйся про свої зуби. Почисти їх уранці. Після обіду прополощи від залишків їжі. Увечері згадай, що вони багато працювали впродовж дня, а тому їх треба добре почистити.

5. Твій шлунок - твоє здоров'я і твоя сила. Тому все, що пропонують мама або кухар у дитсадочку, треба з'їдати.

6. Твої чисті руки, помиті овочі і фрукти допоможуть уникнути хвороби шлунку.

7. Більше рухайся, перебувай на свіжому повітрі.

8. Не розглядай малюнків лежачи і не дивись довго телепередачі, це зашкодить твоїм очам. Роби зарядку для очей разом із мамою, татом та іншими членами родини.

9. Щоб було здорове горло, дихай носом, особливо в осінню та зимову пору. Вмій користуватися носовою хусточкою.

10. Перевір, чи правильно сидиш за столом. Між тобою і столом має вміщуватися твій кулачок, ноги повинні бути на підлозі.

11. Лягай вчасно спати. Під час сну твій організм відпочиває, росте, міцніє.

12. Добре стався до всіх і до всього, що тебе оточує. Кожного вечора підсумовуй свої добрі справи. Це теж твоє здоров'я.

Вивчаємо разом!

Правило 1. Як мити руки

Мий руки після гри, туалету, прогулянки й обов'язково перед прийманням їжі.

1. Закоти рукава.

2. Намочи руки водою.

3. Візьми мило й намили руки до появи піни.

4. Потри не лише долоні, а й їхню зовнішню сторону.

5. Змий піну.

6. Перевір, чи добре вимив руки.

7. Витри руки.

8. Перевір, чи добре витер руки. Для цього зовнішню сторону долоні приклади до обличчя.

Правило 2. Як користуватися серветкою

1. При кашлі й чханні хвора людина розбризкує до 40 тисяч маленьких крапельок з мікробами і може заразити багатьох інших.

Якщо тобі захочеться чхнути або кашляти, скористайся серветкою, прикривши нею ніс і рот. Цим ти вбережеш інших від захворювання.

2. Дуже неохайною виглядає інколи дитина, коли в неї нежить і постійно "плаче" носик. Зарадити цьому може тільки серветочка-чарівниця. Тож ніколи не розлучайся з нею.

3. Скористайся серветочкою й тоді, коли ніс і рот раптом виявляться в морозиві або в інших ласощах.

Правило 3. Як доглядати за волоссям.

1. Голову мити раз на тиждень.

2. Причісуватися треба тільки своїм гребінцем.

Правило 4. Як сидіти за столом.

1. Сиди за столом прямо, не клади ліктів на нього.

2. Не плямкай.

3. Коли їси виделкою, то тримай її тільки в правій руці. Якщо користуєшся виделкою з ножем, то ніж тримай у правій руці, а виделку в лівій.

4. Не піднось їжу до рота на ножі. Це негарно й небезпечно.

5. Сіль не бери пальцями. Для цього має бути спеціальна ложечка або використай кінчик ножа.

6. М'ясні й рибні кості, кісточки від фруктів клади на окрему тарілку або на край своєї.

7. Стеж, щоб крихти й залишки їжі не падали на підлогу.

8. Не читай під час їди.

9. Перед прийманням їжі вимий руки, після неї прополощи рот.

10. Приймай їжу не поспішаючи. Добре прожовуй страву.



Екологічне виховання дошкільників

Зміст і основні завдання.

Природа своєю різноманітністю змалечку привертає увагу дітей, збагачує їх, стає джерелом радісних відкриттів і переживань.

Виховання покликане значно посилити пізнавальні можливості дітей завдяки формуванню у них допитливості та стійкого інтересу до навколишнього світу.

Природа повинна відкритися перед дитиною як жива лабораторія, де можна спостерігати і вивчати життя її мешканців, як відповідна школа, в якій успішно можна оволодіти елементарними правилами поведінки, уміннями та навичками розумного використання природи, примноження її охорони і багатства.

Виходячи із вищесказаного, перед дорослими - батьками і педагогами - стоять такі завдання:

- збагатити чуттєвий досвід дітей у процесі пізнання природи;

- знаходити можливості для прямих або опосередкованих контактів дітей з природою;

- здійснювати педагогічний вплив на розвиток емоційної сфери і засвоєння знань про взаємозв'язки у природі;

- розширювати коло уявлень дітей про природоохоронну роботу в природі;

- розвивати пізнавальні інтереси;

- організовувати посильну трудову діяльність у природі;

- формувати елементи наукових знань про основні екологічні чинники у розвитку живої природи (світло, температура, волога та ін.);

- розвивати вміння класифікувати живу природу (рослини, тварини, птахи та ін.);

- активізувати знання і практичний досвід в різних видах діяльності;

- викликати інтерес до живих барометрів природи.

Зміст навчально-виховної роботи з проблем екологічного виховання полягає в розкритті дітям багатогранної цінності природи:

а) естетичної; б) гігієнічної; в) рекреаційної; г) практичної.

Мета екологічного виховання дошкільників - формування системи знань, поглядів, переконань, які є основою відповідального та дієвого ставлення до навколишнього природного середовища. Тобто, формування екологічної культури дошкільника.

Екологічна культура дошкільника - засвоєння норм і правил поведінки стосовно об'єктів навколишнього середовища, вироблення умінь для включення в природоохоронну роботу.

Цікава інформація для педагогів

В. Сухомлинський про роль природи

у всебічному розвиткові дитини

1. Багаторічний досвід навчально-виховної роботи переконує, що природа не тільки об'єкт пізнання, не тільки сфера активної діяльності наших вихованців, а й частинка їхнього буття, взаємовідносин, всього ладу їхнього життя.

2. Природа - величезної ваги виховний фактор, що накладає свій відбиток на весь характер педагогічного процесу.

3. Природа як світ, в якому дитина народжується, пізнає навколишню дійсність і саму себе, полегшує виховну роботу і водночас ускладнює її, бо робить її багатшою, багатограннішою. Постійне спілкування з природою і взаємодія з нею стає істотною стороною виховного процесу.

4. Єдність розумового виховання, з одного боку, і виховання фізичного, трудового, морального, естетичного, емоційного - з другого, що створюється завдяки постійному спілкуванню дитини з природою, яке з її віком дедалі розширюється, відкриває винятково сприятливі можливості для впливу виховання, у вузькому розумінні цього поняття, на навчання, набування знань.

5. Входячи в життя дитини з першими відчуваннями, сприйняттями, поняттями, уявленнями, природа стає для неї наочним мірилом цінностей, джерелом багатств. У цьому факті закладено величезні можливості становлення гармонійної, всебічно розвиненої людини.

6. Світ природи стає невичерпним джерелом знань завдяки тому, що знання надходять у дитячу голову дуже складним шляхом: через руки, через працю, через взаємовідносини з іншими людьми, через відчуття і переживання, які забарвлюють діяльність.

7. Так зване проблемне викладання і вивчення матеріалу починається з активної взаємодії з природою. Якщо я хочу, щоб мислення дітей було особливо інтенсивним, щоб у них виникло багато запитань (а чим більше відкривається незрозумілого під час осягнення зрозумілого, тим допитливішою стає людина), ми їдемо з дітьми на ділянку, в сад, у теплицю і засукуємо рукава...

8. Живі явища. Живе споглядання, активне спілкування з природою не можна замінити жодною інформацією, що її несуть технічні засоби.

У природі закладені в доступній для дитини формі прості і разом з тим дуже складні речі, предмети, факти, явища залежності, закономірності, інформація, що їх нічим не можна замінити, тому що вона відповідає саме світові дитячої природи, тому що інформація про ці речі, предмети є тим світом, в який входить сама дитина, в цьому світі - першоджерело її уявлень, понять, думок, узагальнень, суджень.

9. Природа - джерело і водночас світ "дитинства думки".

...Кожне доторкання думки. (Так. Це дуже важливо, щоб спілкування з навколишньою природою було доторканням думки!) приносить багато відкриттів. ...Цікаву властивість має ця колиска думки - книга природи: чим більше відкриттів зробила маленька людина, чим глибше радість мислителя пережила вона, тим більше відкривається перед нею незрозумілого, тим більше чуєш запитань: чому? як? що таке? - і тим бадьоріші, свіжіші духовні сили, спрямовані до того, щоб пізнати, знайти відповідь. Крапля думки про природу породжує могутню, повноводу річку думки. Потреба думати стає її суттю, натурою. Дитина нічому не вірить просто так, а все хоче випробувати, перевірити власним досвідом. ...Діти, виховані серед природи, відчувають потребу в читанні, що вимагає напруження думки.... Колиска думки - мислення серед природи - виховує в дітей високу культуру інтелектуальних почуттів.

10. Якщо ви хочете, щоб вихованець ваш навчився примушувати себе думати, дайте йому нелегку насолоду цієї праці, приведіть його на стежку, де він стає гордим відкривачем причин, наслідків, зв'язків між явищами. ...Перед дітьми розкриваються десятки явищ, які переконують їх у тому, що пробудження, неспання, втома, сон усього живого - ці дивні стани рослин залежать від багатьох умов: і від того, яке сьогодні небо - чисте чи хмарне, і від тепла, і від вологості ґрунту...

11. Загострене, уважне, допитливе, зацікавлене бачення найтонших взаємозв'язків між явищами природи - могутній засіб, що відточує культуру дитячої мови. Розвиток мови дитини не можна було б уявити без активного спілкування з природою.

12. Природа здатна створити стан духовної готовності дитини до сприймання того, що вам потрібно вкласти в її розум.

13. Природа - джерело вихованості.

Природа сама собою не виховує. Марно було б, залишивши людину наодинці з природою, чекати, що вона під її впливом стане розумною, морально прекрасною, доброю і непримиренною до зла. Виховує тільки активна взаємодія людини з природою.

Тематика бесід

за творами В.Сухомлинського

1. Пробудження природи від зимового сну.

2. Як квіти зустрічають схід сонця?

3. Як ховаються від негоди метелики?

4. Подорож мурахи від мурашника до крихти хліба.

5. Промені сонця грають у краплинах роси.

6. Які птахи першими зустрічають схід сонця?

7. Куди летять бджоли з вулика вранці?

8. Чому джміль не втримався на стеблині гречки?

9. Двадцять відтінків осіннього вбрання лісу - як їх назвати?

10. Як співає жайворонок?

11. Що чути в квітучому саду?

12. Живе й неживе в природі.

13. Як навесні прокидається життя в лісі?

14. Як ліс готується до зимового сну?

15. Сонце і зелене поле.

16. Як з крихітної макової зернини виростає гарна квітка?

17. Як пролісок пробиває торішнє листя?

18. Зимове життя під снігом.

19. Ой, як важко взимку синичкам!

20. Подорож краплі води.

21. Рослини і тварини.

22. Життя у воді і на землі.

23. Пшеничне зерно і колосок.

24. Квітки і плоди яблуні, гарбуза і троянди.

25. Як ластівка будує гніздо?

26. Без води немає життя.

27. Весняні, літні, осінні квіти - як вони живуть і помирають?

28. Як наближається гроза?

29. Як чекають дощу пшениця, соняшник і троянда?

30. Кожне явище має свої причини.

В. Сухомлинський

про фізичне виховання

Добре здоров'я, відчуття повноти, невичерпності, фізичних сил - найважливіше джерело життєрадісного світосприймання, оптимізму, готовності подолати будь-які труднощі.

Людина повинна займатися спортом не тільки для досягнення успіху в змаганнях, а й для формування своєї фізичної досконалості.

***

Свідоме додержання режиму - серйозний фактор вольового самовираження.

***

Центральний момент режиму - правильне чергування праці і відпочинку, неспання і сну.

***

Твоє здоров'я - у твоїх руках.

***

Зміцнити здоров'я людини в дитинстві, не допустити, щоб дитина вступила в юність кволою і млявою, - це означає дати їй всю повноту життєвих радощів.

***

Заняття фізкультурою і спортом відіграють певну роль у всебічному розвитку малят лише тоді, коли вся навчально-виховна робота пройнята турботою про здоров'я.

***

Турботу педагога про здоров'я вихованців ми уявляємо собі тактовною і тонкою.

***

Спорт стає засобом виховання тоді, коли він - улюблене заняття кожного.

***

Фізична культура є елементарною умовою повноти духовного життя, інтелектуального багатства.

***

Здоров'я - це повнота духовного життя, радість, ясний розум.

***

Виховання фізичної культури - це, по-перше, турбота про своє здоров'я і збереження життя як найвищої цінності, по-друге, система роботи, що забезпечує гармонію фізичного розвитку і духовного життя, багатогранної діяльності людини.

***

Від гармонії фізичного розвитку, здоров'я й праці залежить багатогранність духовного світу особистості - моральне, інтелектуальне, емоційне, естетичне багатство потреб, запитів, інтересів.

***

Фізична культура тісно зв'язана з культурою моральною і естетичною.

***

Знайти для кожного віку роботу, яка розвиває людину фізично й духовно, загартовує організм, виховує почуття краси, - предмет особливої турботи всього педагогічного колективу.

***

Фізична культура повинна сформувати свідоме ставлення підлітків до власного організму, виробити вміння берегти здоров'я, зміцнювати його правильним режимом праці, відпочинку, харчування, гімнастикою і спортом, загартовувати фізичні й нервові сили, запобігати захворюванню.

Загартування

Фізіологічні основи загартування

В основі загартування лежить здатність організму відповідно реагувати на ті чи інші зовнішні подразники: температурні, світлові, механічні, хімічні та ін. При багаторазовому повторенні подразників відбувається поступове пристосування, тобто відбір найбільш вигідних для організму реакцій. На основі цього він звикає до різноманітних змін навколишнього середовища - холоду, спеки, вологості і т. д.

У житті постійно утворюється велика кількість умовних рефлексів, корисних для організму. Значення їх зрозуміле: вони сприяють підготовці організму до впливу зовнішнього середовища.

Вплив загартування на організм

У процесі загартування поліпшується здатність до регуляції тепла. Систематичне загартування допомагає організму боротися із захворюваннями, особливо із застудними.

Загартування впливає на загальний стан здоров'я та поведінку дитини.

Основні принципи загартування

При загартуванні взагалі, а у дитячому віці особливо, необхідно керуватися певними принципами, зокрема такими, як поступовість, систематичність, врахування індивідуальних особливостей дитини.

Загартування дає тоді позитивний результат, коли воно проводиться у певній послідовності, якщо встановлено чітке дозування й систематичне повторення і гартувальних процедур.

Неабияке значення має зацікавленість дітей. Методичні прийоми для підвищення інтересу до гартувальних процедур можуть бути різноманітні: від спостереження за спортсменами під час тренувань з акцентуацією уваги на їхній силі, бадьорості, здоров'ї до підтримки і похвали дитини, яка любить вмиватися холодною водою.

Надзвичайно важливу роль відіграє лікарсько-педагогічний контроль і облік робота із загартування. Правильно налагоджені, вони дають змогу судити про дотримання основних вимог та принципів, а також вибрати найдоцільніші способи загартування, час, місце, тривалість їх проведення.

Заходи і засоби загартування

Розрізняють загальні й спеціальні гартувальні заходи. До загальних належать: дотримання режиму дня, раціональне харчування, щоденні прогулянки на свіжому повітрі, відповідний одяг, повітряний і температурний режими.

Спеціальними гартувальними заходами вважають суворо дозовані ультрафіолетові опромінювання, гімнастичні вправи, повітряні й водні процедури, плавання.

Повітря діє на організм своєю температурою, вологістю, швидкістю руху його потоків. Швидкість руху повітря діє як на теплорегуляцію організму, так і на тепловідчуття.

Вода. З давніх-давен людям відома цілюща дія води. Ще стародавні греки вважали, що вода змиває всі душевні страждання. В основі дії водних процедур на організм лежить поєднання різних за інтенсивністю температурних, механічних і хімічних подразників. У відповідь на них в організмі виникає ряд реакцій, що оздоровлююче впливають на багато органів і систем.

Сонце. Життя існує на Землі завдяки сонячній енергії. Земні рослини засвоюють енергію сонця, синтезують різні органічні речовини. Ще Гіппократ (V ст. до н. е.) говорив про гартувальну і цілющу силу сонячних променів. Правильне застосування їх є дуже корисним. У помірних дозах вони сприятливо діють на обмінні процеси в організмі, поліпшують дихання і кровообіг, підвищують тонус центральної нервової системи, активізують діяльність залоз внутрішньої секреції.

Земля. Ходіння босоніж як засіб загартування організму, зміцнення здоров'я відомий здавна. У Стародавній Греції ходіння босоніж було своєрідним культом і рекомендувалося носити взуття лише з 18 років. Фізіологи доводять, що ступні належать до найбільш рефлексогенних зон людського організму. Ноги - це своєрідний розподільний щит, на якому є 72 тис. нервових закінчень, що ведуть до різних органів та систем. Ось чому ходіння босоніж - це своєрідний точковий масаж, який тонізує організм і підтримує його в робочому стані.

На шкірі стоп значно більше, ніж на будь-яких інших ділянках поверхні тіла, так званих терморегуляторів, що реагують на тепло і холод. Ступні ніг рефлекторно пов'язані з носовою порожниною і горлом. Переохолодження стоп викликає нежить, хвороби горла.

Поради

Як і всі інші види загартування, ходіння босоніж має бути поступовим і систематичним.

Починати слід з ходьби по килиму або килимовій доріжці у теплій кімнаті, потім по дерев'яній поверхні. Дуже зручні та корисні для цього гумові килимки з шиповим рифленням.

Масажувати стопи можна качалкою або звичайною палкою, катаючи її по підлозі кілька хвилин. Такі процедури бажано робити кілька разів на день.

До ходіння босоніж привчають дитину з раннього віку. Починають улітку при температурі повітря не нижчій від 24 °С.

Корисно поєднувати цей вид зі щоденними ваннами для ніг, поступово знижуючи температуру води.

Гарячий пісок і асфальт, гостре каміння і шлак, соснові шишки і голки діють на дитячий організм як сильні подразники, а теплий пісок, м'яка трава - заспокійливо.

Щоби взимку не хворіти,

Треба гартуватися:

Загоряти на сонечку

І в річці купатися.

І холодною водою

Вранці умиватися.

Після того рушничком

Гарно розтиратися.

Хромотерапія, або лікування кольором

Природа - дивовижно гармонійна система. Її можливості у разі звернення до неї людини, якщо останній потрібна коригувальна або лікувальна дія, справді безмежні. Лікувати можуть рослини, каміння, вода - все, що нас оточує, і навіть - колір.

Звернення у глибину віків, до народних знань щодо зміцнення соматичного та психічного здоров'я людини, показало, що існує багато методів лікування, які перевірені тисячоліттями. Людство збирало їх і передавало з покоління у покоління. Більшість з них вже забута, але останнім часом практичні поради і конкретні рекомендації багаторічної давнини, підкріплені науковими висновками, відновлюються.

Я хочу поділитися досвідом роботи з дивовижною силою кольору у корекції психосоматичного здоров'я дитини.

Усі кольори мають своє випромінювання, у кожного - своя дивовижна хвиля, яка здатна передавати інформацію. Дією кольору на той чи інший орган можна його лікувати, наповнюючи силою, оздоровлювати.

Як лікуватися кольором?

Ми червоніємо від гніву, відчуваємо «зелену» тугу або дивимося на світ крізь рожеві окуляри. Кожен колір випромінює свою енергію і безпосередньо впливає на наш розумовий, душевний і фізичний стан. Не випадково кольоротерапія змішані тони - оранжевий, фіолетовий і зелений. Білий і чорний не відноситься до найбільш популярних напрямів альтернативної профілактики.

Оздоровлюючий ефект

В принципі можна використовувати всі відтінки сонячного спектру. Але в більшості випадків вибирають основні кольори - червоний, жовтий і синій, а також підходять, оскільки перший відображає весь пучок променів, а останній поглинає всі світлові промені.

Червоний колір - має розігріваючу, оживляючу дію. Він зміцнює серце і систему кровообігу. Активізує роботу печінки і підтримує утворення червоних кров`яних тілець.

Оранжевий колір - будить радість життя і веселість. Він допомагає при депресіях, апатії і втраті апетиту. Цей колір благотворно впливає на залози і легені.

Жовтий колір - покращує настрій і позитивно впливає на нервову систему і внутрішні органи. Заспокоює селезінку, активізує лімфо систему, допомагає при проблемах з печінкою.

Зелений колір - надає сильний антистресовий ефект, оскільки заспокоює нерви, усуває стани крайньої втоми. Він відновлює рівновагу між печінкою і селезінкою, регенерує м`язи і сполучну тканину.

Синій колір - зменшує запалення і допомагає при порушеннях сну, а також при головних болях. Синій колір остуджує. Тому корисний при опіках і підвищеній температурі.

Фіолетові тони - сприяють кращій концентрації уваги, помітно знімають психічну напругу. Стимулюють діяльність селезінки, розслаблюють, знімають біль, підтримують лімфо систему.

Види впливу кольору на людину

Розрізняють три види дії кольору на людину: фізичну, оптичну та емоціональну.

1. Фізичний вплив кольору

При фізичній дії мова йде про вплив кольору на фізіологію людини. Об'єктивний вплив кольору підтверджено експериментальним шляхом і залежить від кількості та якості кольору, періоду дії, особливостей нервової системи, віку, статі та інших факторів. Безпосередньою фізіологічною дією на весь організм людини пояснюються явища, викликані червоними та синіми кольорами, в особливості при максимальній їх насиченості. Червоний колір збуджує нервову систему, викликає прискорення дихання та пульсу, а також активізує роботу м'язової системи. Синій колір надає гальмівного впливу на нервову систему. Червоний, жовтий, помаранчевий кольори є кольорами екстраверсії, тобто імпульсу, оберненого назовні. Група синього, фіолетового, зеленого, навпаки, для пасивної інтроверсії та імпульсі обернених всередину.

Помаранчевий та червоний кольори, збуджуючи разом із зоровим і слуховий центр мозку, що викликає удаване збільшення гучності шумів. Не позбавлено основи, що ці активні кольори часто називають «кричащими». Зелений і синій, заспокоюючі кольори, послаблюють збудження слухового центру, тобто як би послаблюють або компенсують гучність шумів.

2. Оптичний вплив кольору

До цієї дії відносяться ілюзії та оптичні явища, викликані кольором та змінюючи зовнішній вигляд предметами. Розглядаючи оптичні явища кольору, всі кольори можна умовно поділити на дві групи: червоний і синій, так як здебільшого кольори по своїм оптичним характеристикам будуть наближені до якоїсь з цих груп. Виключення складає зелений колір.

Світлі кольори, наприклад, білий або жовтий створюють ефект іррадації, вони як би поширюються на розташовані біля них більш темні кольори і зменшують пофарбовані в ці кольори поверхні. Наприклад, якщо через щілину стіни з дощечок проникає промінь світла, то щілина здається ширшою, ніж насправді. Коли сонце світить крізь віття дерев, ці віти здаються більш тонкими, ніж завжди. Також потрібно помітити центробіжний рух жовтого кольору та центронаправленість синього. Якщо зробити два кола рівної величини і заповнити один жовтим, а інший синім, то вже після короткої концентрації на них стає помітним, що жовте випускає промені, набуває руху з центру і наближується до людини. Інколи здається, що до променів можна доторкнутися. Синє же круг набуває доцентрового руху і віддаляється від людини. Перше коло коле очі, у другому ж очі утопають.

Сила цієї дії збільшується, якщо до нього додати різницю світлих і темних відтінків, тобто дія жовтого збільшиться при доданні до нього білого кольору, синього - при доданні чорного.

3. Емоційний вплив кольору

При психологічній дії мова йде про почуття та переживання, які ми можемо відчувати під впливом того чи іншого кольору. Цей вплив дуже тісно пов'язаний з оптичними особливостями кольору.

Абсолютно зелений є найспокійнішим кольором. Він нікуди не рухається і не має ні звуку і не викликає ні радості, ні печалі. Ця постійна відсутність руху добре діє на стомлених людей, але може з часом і набриднути. При введенні в зелений колір жовтого він оживає, стає більш активним. При доданні синього, змінюється навпаки, він робиться більш серйозним, вдумливим.

Синій же схильний до поглиблення. Чим глибше, темніше стає синій колір, тим більше він прикликає людину до безкінечного, будить в ньому голод до чистоти та надчутливому. Дуже темно синій дає елемент покою. Синій, доведений до межі з чорним, віддає призвук печалі. Стаючи більш світлим, синій набуває байдужого характеру і стає людині далеким і байдужим, як блакитне небо. І, стаючи світліше стає все більш беззвучним, доки не дійде до беззвучного покою - білого.

Часто білий колір сприймається як би символ світу, де зникають усі фарби, всі матеріальні властивості. Тому і діє білий колір на нашу психіку як мовчання. Але це мовчання як би не мертве, а, навпаки, повне можливостей.

Червоний колір ми сприймаємо як характерно теплий колір, впливає внутрішньо як життєдайний, живий. На відміну від жовтого червоний колір як би палає всередині себе. Але ідеально червоний колір дуже змінює свій вплив при зміні кольору. При доданні в червоний колір чорного виникає жорсткий, не здатний до руху коричневий.

Вибір переважного (улюбленого) кольору людиною визначається його характером і залежить, також, від соціального фактору. На основі соціологічних досліджень був отриманий наступний ряд кольорів по мірі зменшення надання переваг: блакитний - фіолетовий - білий - рожевий - пурпурний - червоний - зелений - жовтий - помаранчевий - коричневий - чорний.

Характер і виразність кольору може значно змінюватись в залежності від різноманітних асоціацій. Кожен з нас намагається пояснити емоціональну характеристику того чи іншого кольору характером певних предметів, на яких ми звичайно сприймаємо цей колір. Це дуже індивідуальна особливість кожної людини, що залежить від набутого ними досвіду. Встановити тут буд-які правила дуже важко, але з деякою вірогідністю можна припустити, що червоний колір асоціюється з вогнем і кров'ю, жовтий - з сонцем, синій - з небом, водою, зелений - з лісом, лугами.

Врешті-решт, існує таке поняття як чути колір, тобто кожному кольору - певна музична нота. Це явище неможливо конкретно описати для кожного певного кольору, але не знайдеться ні однієї людини, яка стала б шукати вражень від яскраво-жовтого на басових клавішах роялю.

Ліквідувати хворобливі переживання, закріпити психічне здоров'я, покращити соціальну адаптацію, розвивати самопізнання і розв'язати конфлікти в умовах колективної творчої діяльності - у ваших руках!

Щиро бажаю, щоб ваше життя засяяло усіма кольорами райдуги!



Наступність у роботі ДНЗ та ЗОШ

«У дітей треба розвивати зір, слух, розум: нехай дивляться і захоплюються довколишньою красою, багатством зоряного неба, квітучого лугу, зеленню лісу. Нехай вчаться прислуховуватися до звучання великого оркестру природи: шуму вітру, шелесту листя, співу цвіркуна, квакання жаб…»

С. Геник

Успішність шкільного навчання і подолання психоемоційного дискомфорту дитини тісно пов'язана з психологічною готовністю дитини. Це достатній рівень розвитку психічних процесів: пам'яті, мислення, уваги, уяви, які сформувалися за допомогою художньої діяльності.

Не менш важливою є також фізична готовність. Це достатнє функціонування всіх органів та систем дитячого організму, елементарні навички щодо збереження здоров'я, які вони отримали за допомогою валеології.

Екологія, в свою чергу, розвиває моральну готовність, яка включає в себе ті моральні якості, які допомагають дитині ввійти у новий шкільний колектив, контактувати з дорослими та однолітками.

Отже, спираючись на свої дослідження можна робити висновок - що еколого-валеологічна компетентність розвитку дошкільників засобами художньої діяльності - відіграє важливу роль в успішному навчанні.

Готуючи дітей до школи кожного педагога турбує збереження та продовження того багажу знань та умінь які отримали діти в дошкільному віці. Тому турботливо передаючи своїх дітей до школи необхідно знайомити майбутнього вчителя з досвідом роботи вихователя та досягненнями дітей. Як казав В.Сухомлинський « … може виникнути сумнів: чи посильно все це вчителеві? Чи може він справитися з поточною роботою, спрямованою на виховання школярів і з підготовкою до школи тих, кому зараз чотири, п'ять, шість років? Я відповім вам ось що: у своїй роботі ми не робимо нічого, що не давало б практичної віддачі, тобто кінець кінцем не полегшувало б нашої великотрудної праці. У тому й справа, що всі ці турботи про виховання дошкільнят окупаються сторицею».

Діти шести років повинні …

Здоров'я людини

- знати елементарну анатомічну будову і функції частин тіла, органів і систем організму людини; умови в яких людина може бути здоровою;

- розуміти людину як складову систему природи і суспільства, бережно та з повагою відноситися до неї;

- елементарно розуміти і аналізувати прояви фізичного, психічного стану людини, моральної поведінки, позитивних відносин, цінувати позитивне в навколишньому;

-розуміти, що позитивні прояви психічного стану людини і моральні вчинки формують її здоров'я;

- вміти відрізняти здорову людину від хворої, молоду від старої по деяких зовнішніх ознаках і проявам поведінки;

- виявляти чуйність до старих та хворих людей, бажання їм чимось допомогти;

- володіти елементарними прийомами першої допомоги при нещасних випадках, травмах, отруєннях.

Здоров'я дитини

- мати елементарні уявлення про своє народження;

- усвідомлювати роль матері, батька, сім'ї, роду в здорової дитини;

- знати будову свого тіла, хлопчика та дівчинки, чим вони відрізняються, основні процеси життєдіяльності зовнішніх органів, деяких систем, цінність їх нормального функціонування для укріплення і збереження здоров'я;

- розуміти важливість: режиму життя, харчування, оволодіння культурно-гігієнічними навичками, практичними прийомами загартування, вміннями вірно рухатися, виконувати різні гімнастичні вправи для укріплення особистого здоров'я;

- знати назви гімнастичних вправ, загартовуючих і культурно-гігієнічних процедур, спортивного інвентарю;

- використовувати знання про деякі ознаки дитячих хвороб, з метою упередження захворювань;

- користуватися правилами безпеки в процесі виконання рухів, прогулянок по вулицях, при переході дороги;

- знати про негативний вплив шкідливих звичок на здоров'я;

- володіти декількома методами фізичного і психічного оздоровлення.

Здоров'я в природі

- розуміти взаємозалежність людини (дитини) і природи, використовувати знання на практиці (з метою оздоровлення);

- регулювати своє життя і стан здоров'я в залежності від норм року, погодних умов, клімату;

- володіти способами захисту від несприятливих екологічних чинників;

- виконувати правила поведінки на природі;

- захищати природні об'єкти від забруднення та знищення;

- відрізнять корисні рослини від шкідливих і забороняти своїм товаришам і дорослим користуватися ними.

Здоров'я і суспільство

- розуміти користь всіх видів праці для здоров'я людей і дітей, допомагати дорослим, жаліти їх;

- брати участь у побутовій праці дорослих (в родині, дитсадку), разом з ними створювати умови для життя;

- не хвилювати батьків, вихователів та інших людей своєю негативною поведінкою;

- додержуватися правил етичної поведінки при спілкуванні з дорослими, дітьми різної статі, поважати їх;

- допомагати медичній сестрі в профілактичній роботі.

Українознавство і здоров'я

- знати деякі види української національної оздоровчої культури, позитивно відноситися до українських звичаїв, традицій, як витоків здоров'я українського народу, любити рідну мову;

- дотримуватися правил поведінки, обрядових ритуалів при участі в народних оздоровчих святах;

- поважати оздоровчі традиції української родини, при бажанні - використовувати;

- в ігровій, трудовій, навчальній діяльності використовувати прислів'я, загадки, приказки про здоров'я, розуміти їх зміст;

- розуміти доцільність для здоров'я архітектури українського життя, користь одягу, посуду, їжі, проявляти бажання харчуватися стравами національної кухні, вдягатися в одяг з натуральних тканин;

- в рухливих іграх виконувати деякі козацькі вправи, танцювати гопак.



Література

1. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні.

2. О. Л. Кононко Коментар до Базового компоненту дошкільної освіти в Україні. - Київ, 2003 р.

3. Базова програма розвитку дитини дошкільного віку

«Я у Світі». - Київ: Світич, 2008 р.

4. Н. В. Гавриш «Художнє слово і дитяче мовлення». - Донецьк: Лебідь, 1998 р.

5. Л. В. Лохвицька, Т. К. Андрющенко. Дошкільникам про основи здоров'я: Навчально-методичний посібник. Тернопіль: Мандрівець, 2007 р.

6. В. Любарова. Найменшим про найменших. Дивовижні творіння природи. Київ «Шкільний світ», 2010 р.

7. Н. В. Яковлєва. Малювання. Конспекти занять для роботи з дітьми 4 - 5 років. - Х.: Ранок, 2009 р.

8. Формування валеологічної свідомості у дітей дошкільного віку: Збірник методичних порад / Обл. ІППО; Уклад.

Н. В. Губанова, Л. В. Мініна, О. Я. Титаренко та ін. - Донецьк: Донецький обл. - ІППО, 2003 р.

9. Л. В. Калуська. Дивокрай. Книга друга. - Тернопіль: Мандрівець, 2005 р.

10. Л. В. Лохвицька, Т. К. Андрющенко. Дошкільникам про основи здоров'я: Навчально-методичний посібник. - 2-ге вид., онов. - Тернопіль: Мандрівець, 2008 р.

11. Г. Г. Провозюк Барвистий світ навколо нас. Методичний посібник з питань екологічного виховання дітей. - Тернопіль: Мальва-ОСО, 2007 р.

12. Н. Поліщук. Коли в серці живуть добринки. Методичний посібник. - Тернопіль: Мальва-ОСО, 2004 р.

13. Формування первинних екологічних уявлень у дошкільників: Методичний збірник перспективного педагогічного досвіду з проблеми екологічної освіти дітей дошкільного віку / За ред. Р. О. Романчук - Запоріжжя: ТОВ «ЛІПС» ЛТД, 2008 р.

14. Планування роботи за сферами життєдіяльності. 3 - 4 р.: Зима / Упор. В. Л. Сухар. - Х.: Вид-во «Ранок», 2010 р.

15. Планування роботи за сферами життєдіяльності. 3 - 4 р.: Весна / Упор. В. Л. Сухар. - Х.: Вид-во «Ранок», 2010 р.

16. Планування роботи за сферами життєдіяльності. 4 - 5 р.: Осінь / Упор. В. Л. Сухар. - Х.: Вид-во «Ранок», 2011 р.

17. Журнал «Джміль» підписка 2002 - 2011 р.

18. В. Брусленко Організація еколого-оздоровчої роботи в дошкільному навчальному закладі // Дитячий садок. - 2004 р.

19. Взаємодія дитячого садка і сім'ї з питань екологічного виховання // Дитячий садок. - № 25 - 26. - 2004 р.

20. Н. Глухова. Емоційне спілкування дитини з природою як умова творчого осягнення світу // Дошкільне виховання - № 10. - 2001 р.

21. Г. Є. Воробей. Екологічне виховання дітей з допомогою казок В. О. Сухомлинського // Бібліотека вихователя дитячого садка. № 23. - 2005 р.

22. Виховуємо захисників природи // Бібліотека вихователя дитячого садка. № 3 - 4. - 2006 р.

Размещено на Allbest.ru