Комерційні процеси

У лізинговому контракті вказується орендна ставка, що розраховується в кожнім окремому випадку. Внески в період оренди виплачуються щомісяця, щокварталу, один раз у чи півріччя один раз у рік. Орендна плата у встановленому розмірі може, а іноді і повинна виплачуватися до настання періоду, за який виробляється оплата (випереджальні платежі). У випадку затримки платежів клієнт виплачує лізинговій фірмі 10% річних на прострочену суму.

Розмір лізингових внесків може бути зафіксований на весь термін дії чи контракту внески можуть установлюватися на гнучкій основі. Обидва варіанти мають свої переваги і недоліки.

При незмінних внесках розміри платежів не залежать від коливань дисконтної ставки банківського відсотка, їхню величину підприємець знає заздалегідь і напевно, тобто він може робити відповідні розрахунок і прогнози. Однак незмінні внески завжди вище гнучких, оскільки в них повинна бути передбачена премія за ризик. Як основу при незмінних платежах можуть бути використані і розміри відсотка доходу з цінних паперів. Розмір гнучких внесків безпосередньо залежить від величини банківського відсотка. Як основу гнучких внесків нерідко використовується так називаний LIBOR. Він відповідає тій ставці грошового ринку, по якій банки між собою здійснюють купівлю-продаж грошей. LIBOR існує для угод різної тривалості (на місяць, три, шість місяців, рік) і є основою розрахунку гнучких платежів по лізингових контрактах. LIBOR також відіграє важливу роль для лизингополучателя з погляду контролю за правильністю й обґрунтованістю розрахунків платежів за контрактом -- при збільшенні індикатора LIBOR ставки платежів повинні зростати, при зменшенні -- падати.

Лизингополучатель зобов'язується застрахувати за свій рахунок, але на користь лізингової фірми, отримані машини й устаткування від пожежі, крадіжки й інших ризиків, що можуть привести до чи псування висновку з ладу наданого майна. Особливо обмовляється в лізинговому контракті момент передачі устаткування користувачу і момент можливості ризику від випадкової чи загибелі псування устаткування.

Підприємець повинний експлуатувати отримані машини й устаткування в точній відповідності з технічними інструкціями, він не має права (без письмової згоди орендодавця) робити які-небудь зміни. У випадку прострочення платежу лізингова фірма може забрати надане устаткування без чи попередження стягнути заборгованість по суду. Це зв'язано з чисто фінансовими функціями лізингової фірми, що не одержує від орендаря ніяких банківських чи гарантій заставних за, що здаються в оренду машини й устаткування. У випадку невиконання головних умов контракту (а лізинговій фірмі надане право інспектувати поставлене устаткування в будь-який час і в будь-якім місці), фірма може розірвати контракт, а підприємець у цьому випадку повинний заплатити неустойку.

Лізингова фірма може відмовити в наданні устаткування, якщо вона не упевнена в можливостях виплати підприємцем орендної плати, а також у тих випадках, коли передбачається нестандартне використання устаткування, а контроль і визначення потенційного збитку значно утруднені.

По закінченні терміну лізингової угоди підприємець (орендар) може вибрати одне з трьох можливих рішень:

-- повернути за свій рахунок лізинговій фірмі майно в справному стані;

-- відновити лізинговий контракт при більш низьких ставках платежів;

-- придбати машини і чи устаткування інше майно у власність, заплативши лізинговій фірмі викуп, сума якого визначається за договором між орендарем і орендодавцем. Викуп визначається звичайно в розмірі 1% вартості устаткування (так називаний опціон покупця). Існування опціону покупця (який, до речі, законодавчо дозволений не у всіх країнах) відрізняє лізинг від «звичайної» оренди, тому що мова йде зовсім не про номінальну чи реальну покупну ціну, розрахованої по залишковій вартості устаткування. Лізингова операція тим і відрізняється від звичайної купівлі-продажу чи від угоди про прокат-покупку.

Лізингові операції. Лізингові (як і орендні) договори є так називаними незавершеними угодами і не числяться в балансах обох партнерів. Це означає, що виплати внесків лизингополучателем не дебитуются на його рахунок як зобов'язання, а в лизингодателя вони не числяться як вимоги. Обопільному обліку підлягають лише несплачені лізингові внески.

Лизингополучатель заносить лізингові внески в бухгалтерські книги як поточні витрати (витрати на оренду), не розмежовуючи витрати на сплату відсотків і амортизаційні відрахування.

Об'єкт лізингової (як і орендної) угоди проводиться в бухгалтерських книгах як капіталовкладення лизингодателя («господарська власність» лизингодателя) і тому включається в його основний капітал. Таким чином, лизингодатель (орендодавець) може використовувати інвестиційні податкові пільги і здійснювати звичайні амортизаційні відрахування.

Лізинг із неповною оплатою -- це угода, що полягає на відносно короткий термін, менший, чим повний фізичний цикл життя устаткування. Протягом базового терміну лізингового договору устаткування цілком не амортизується, а по закінченні цього терміну, як правило, здається в оренду вдруге. Прикладом лізингу з неповною оплатою може служити оперативний лізинг. Оперативний лізинг являє собою лізинг із неповною оплатою, коли зобов'язання лизингодателя, крім фінансування покупної ціни устаткування, включають і зобов'язання по обслуговуванню, ремонту і технічному консультуванню лизингополучателя.

В останні роки одержав поширення лізинг зі спеціалізованим обслуговуванням. Це оперативний лізинг, при якому лизингодатель приймає абсолютну відповідальність за ремонт, обслуговування й інші зобов'язання, зв'язані з правом власності. Лизингодатель при цьому спеціалізується на лізингу визначеного чи майна якогось одного типу машин і устаткування.

Лізинг із повною оплатою -- це лізингова угода, що полягає на термін, дорівнює циклу життя чи машин устаткування. Отже, протягом базового терміну договору лизингодатель одержує повну покупну вартість устаткування, наданого по лізингу. Прикладом подібних угод є фінансовий лізинг. Серед операцій фінансового лізингу особливо варто виділити «роздільний лізинг» і «поворотний лізинг». «Роздільний лізинг» являє собою ускладнений фінансовий лізинг. При операціях роздільного лізингу лізингова фірма фінансує лише частину операцій, будучи власником майна, що здається в оренду, і зберігаючи за собою усі права й обов'язки власника. Інша частина фінансових засобів, як правило, велика, забезпечується позиками чи банку іншого позикодавця. В операціях поворотного лізингу» беруть участь лише дві сторони -- власник визначеного майна і лізингова фірма. Власник продає майно лізинговій фірмі, а потім бере його в оренду на умовах фінансового лізингу.

Нові моменти з'явилися при організації лізингових операцій у міжнародному масштабі, тому що вони зв'язані з розходженнями в національних законодавствах, із проблемами перекладу національних валют, з існуванням політичних і інших факторів ризику.

Міжнародний лізинг можна класифікувати в такий спосіб:

-- по змісту -- лізинг із повною чи неповною оплатою;

-- по призначенню -- лізинг до імпорту, лізинг до експорту;

-- по суб'єктах лізингових операцій -- транзитний лізинг, що охоплює сукупність операцій між лізинговою фірмою і споживачем, що мають різну національну приналежність, і непрямий міжнародний лізинг, коли лізингова фірма і споживач виявляються однієї національної приналежності, але лізингова фірма розташована в іншій країні.

Лізинг не є «банківською операцією» у точному змісті слова. Він відноситься до так називаного «близькій до банківського» формі фінансування, що може здійснюватися і торгово-промисловими підприємствами, але в першу чергу цим займаються спеціалізовані лізингові суспільства засновувані різними юридичними і фізичними липами (банками, страховими суспільствами, промисловими підприємствами, громадськими організаціями, приватними особами).

Фірми по наданню лізингових послуг спеціалізуються по конторському, рідше промисловому устаткуванню, а також по автомобілях. Вони надають у чи комплексі окремо такі види послуг, що заміняють деякі функції чи орендаря орендодавця (покупка нових машин і устаткування, реалізація старих машин і устаткування, технічне обслуговування машин і устаткування і т.п.). Ці фірми беруть на себе і такі обов'язки, як захист клієнтів від ризику морального зносу машин і устаткування, спостереження за оплатою податків, ведення бухгалтерського обліку, проведення консультування з питань ефективного використання машин і устаткування і т.п.

Фінансові лізингові фірми беруть на себе функції, подібні до функцій банку. Вони надають орендарю відсутні фінансові засоби. Такі фірми займаються звичайно лізингом машин і устаткування з порівняно тривалим терміном служби, а також деяких видів нерухомості.

Лізингові брокерські фірми займаються пошуком і зведенням потенційного орендаря, виробника і лізингової чи фірми банку, що можуть фінансувати лізингову операцію. Послуги брокерської фірми по висновку лізингових контрактів можуть бути всілякими. Іноді брокерська фірма може виступати як агент якого-небудь виробника чи машин устаткування, одержуючи від останнього комісійна винагорода. Іноді вони діють з доручення орендарів, підшукують найбільш прийнятні умови лізингу і, таким чином, сприяють висновку контракту між орендарем і лизингодателем. Брокерська фірма не несе ніякої фінансової відповідальності по укладених контрактах. Вона одержує від орендаря відповідне винагорода.

Лізинг особливо привабливий при тимчасовій потребі в устаткуванні. Підприємець прибігає до лізингу, якщо в нього немає можливості використовувати кредит для закупівлі необхідного чи устаткування він припускає використовувати власний капітал і позикові засоби іншим способом. А з обліком того, що лізингова угода не припускає гарантійної й авансової застав, підприємець, застосовуючи той самий капітал, надає руху більшій кількості факторів виробництва. Засобу виробництва, отримані по лізингу, не фіксуються на балансі лизингополучателя, отже, не збільшують його заборгованості.

Підприємець може використовувати лізинг при наявності потреби в устаткуванні, що не зв'язано з основною виробничою діяльністю (наприклад, він може дістати транспортні кошти по лізингу і самостійно здійснювати перевезення за допомогою цих транспортних засобів, не звертаючи до послуг транспортних фірм).

Поширення лізингу обумовлене деякими особливостями самих машин і устаткування. Лізинг часто розглядається підприємцем як засіб боротьби з моральним зносом технічних засобів. Лізингові угоди нерідко передбачають можливість заміни морально застарілих вузлів і деталей (за допомогою включення спеціальних статей у лізинговий контракт).

Досвідчений підприємець воліє здобувати по лізингу особливо складне і рідке устаткування, що обслуговується лизингодателем краще, ніж це може зробити він сам (наприклад, ЕОМ, медичне й інше складне устаткування, як правило, надається по лізингу). Якщо ж витрати по експлуатації в споживача виявляється нижче, ніж у лізингової фірми, то відбувається покупка необхідної техніки.

При необхідності використовувати устаткування недостатнє відомої фірми, так ще і не має розгалуженої мережі ремонтного обслуговування, доцільно взяти устаткування по лізингу, а не купувати його. Лізинг може бути застосований як перший крок у роботі з новим обладнанням. Він також буває особливо привабливий, якщо постачання по лізингу можуть бути здійснені швидше, ніж при покупці.

14.2 ПОНЯТТЯ ФАКТОРИНГУ І СФЕРА ЙОГО ЗАСТОСУВАННЯ

Факторинг -- це здійснювана на договірній основі покупка вимог по товарних постачаннях факторингом-фірмою. У результаті подібної операції підприємець, що продає вимоги, протягом 2-3 днів одержує від 70 до 90% суми вимог у виді авансу. Що залишаються 10-30% є для факторингу-фірми свого роду гарантійною сумою, що призначається до виплати підприємцю при одержанні факторингом-фірмою рахунка на оплату вимоги боржником. Факторинг-фірма стягує з підприємця визначені відсотки за негайне надання еквівалента боргових вимог, премію за ризик і відшкодування адміністративно-управлінських витрат.

Уперше факторинговые послуги були зроблені промислової компанії американським банком «Ферст Нэшнл Бэнк оф Бостон» у 1947 р. У Західній Європі перші факторинговые фірми з'явилися трохи пізніше -- у Великобританії наприкінці 60-х років; 70-і і 80-і роки характеризувалися високими і стійкими темпами росту (на 40-50%) факторинговых операцій практично у всіх розвитих країнах.

У техніку здійснення факторингу можна виділити кілька основних найпростіших операцій, кожна з який по окремості давно відома банкам. Це послуги по веденню дебіторських рахунків і інкасо, фінансування вимог клієнтів, кредитні гарантії. Факторинги-фірми готові інформувати клієнтів про платоспроможність покупців, при бажанні можуть брати на себе гарантію за неплатежі в закордонних країнах. Вони також готові приймати на себе відповідні ризики у випадку неплатоспроможності боржника.

Але не можна «зіпхнути» факторингу-фірмі всі, у тому числі і безнадійні борги, -- беручи на обслуговування кожного нового клієнта, факторинг-фірма ретельно вивчає його фінансові показники і ніколи не скуповує борги, що здаються «поганими».

При здійсненні факторингів-операцій дебіторська заборгованість трансформується в наявні засоби і, отже, може бути негайно використана для виробничих цілей. Звичайно факторинг-фірма бере на себе додатковий ризик неплатоспроможності боржника (така умова називається делькредере), а також приймає на себе ряд зобов'язань на користь клієнта (наприклад, бухгалтерський облік дебіторської заборгованості, функції фінансування і т.п.).

Прибігаючи до послуг факторингів-фірм, ви маєте можливість перетворити майбутній борг у готівку в потрібний момент часу. Факторинг-фірма, надавши близько 80% суми боргу до настання терміну платежу, фінансує вас. Касове положення підприємства поліпшується. Воно звільняється від ризику можливих неплатежів, що бере на себе факторинг-фірма. Ви скорочуєте витрати по веденню дебіторських рахунків і кредитному контролю. І, нарешті, останнє, хоча, бути може, одне з перших по ступені важливості для підприємця, -- ви одержуєте можливість використовувати послуги факторингу-фірми по наданню інформації. Факторинги-фірми добре інформовані про фінансове положення більшості підприємств, у тому числі і закордонних.

Факторингу-фірми мають у своєму розпорядженні систему "of line". Суть її полягає в тому, що факторингу-фірми через комп'ютерну систему можуть цілодобово одержувати достовірну й оперативну інформацію про фінансовий стан їхніх вимог, про те, які рахунки оплачені, які прострочені і т.д. Факторинги-фірми готові надавати своїм клієнтам різноманітні зведення, що стосуються не тільки бухгалтерських рахунків, але і збутової статистики.

Основу факторингу-фінансування складає договір про факторинг, що укладається, як правило, на термін 2 роки. У рамках цього договору клієнт пропонує факторингу-фірмі купити всієї його вимоги до дебіторів. Після відповідної перевірки платоспроможності окремих дебіторів (покупців) останнім при необхідності надається ліміт, після чого факторинг фірма бере на себе ризик неплатоспроможності в розмірі наданого ліміту.

Факт поступки кредитної вимоги в результаті продажу останнього в обов'язковому порядку доводиться до зведення дебітора, для того щоб він з цього моменту часу вів розрахунки не з постачальником, тобто клієнтом факторингу-фірми, а із самою факторингом-фірмою.

Факторинг ефективний насамперед на виробничих підприємствах і оптових фірмах, що відповідно роблять И споживчі товари, що збувають. Клієнти фэкторинг-фирмы представлені в даному випадку дрібними і середніми фірмами.

Размещено на Allbest.ru