Кримінально-правова політика України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія внутрішніх справ України

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук

12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право

Кримінально-правова політика України

Фріс Павло Львович

Київ - 2005

Дисертація є рукопис

Робота виконана в Прикарпатському юридичному інституті МВС України

Науковий консультант доктор юридичних наук, професор, дійсний член (академік) Академії Правових Наук України Костицький Михайло Васильович, Національна академія внутрішніх справ України, професор кафедри

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Академії Правових наук України Костенко Олександр Миколайович, Інститут держави і права АН України ім. В.М. Корецького, завідувач відділом

доктор юридичних наук, професор Мельник Микола Іванович, Центральна виборча комісія України, заступник Голови

доктор юридичних наук, професор Ємельянов В'ячеслав Павлович, Інститут вивчення проблем злочинності АПрН України, головний науковий співробітник

Провідна установа - Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, кафедра кримінального права, МОН України (м. Харків)

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Є.Д. Лук'янчиков

Анотація

Фріс П.Л. Кримінально-правова політика України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. Національна академія внутрішніх справ України. - Київ. - 2005.

В дисертації викладені наукові основи кримінально-правової політики , як складової частини і системоутворюючого елементу загальної політики Української держави у сфері боротьби зі злочинністю.

Аналізуються поняття, зміст, джерела, типи та принципи кримінально-правової політики її місце серед інших складових політики у сфері боротьби зі злочинністю. Проаналізовано історія формування кримінально-правової політики на різних етапах національного державотворення. Висвітлюється взаємозв'язок та взаємовплив кримінально-правової політики з іншими елементами політики у сфері боротьби зі злочинністю - кримінально-процесуальною, кримінально-виконавчою та кримінологічною (профілактичною) політикою. Викладені питання реалізації кримінально-правової політики через застосування кримінального права, проаналізовані проблеми її ефективності. Розглянуті основні напрямки криміналізації та декриміналізації діянь та проблемні питання, які пов'язані з розвитком норм і інститутів Загальної частини кримінального кодексу України.

Ключові слова: політика у сфері боротьби зі злочинністю, кримінально-правова політика, криміналізація, декриміналізація, пеналізація, депеналізація.

Анотация

Фрис П.Л. Уголовно-правовая политика Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора юридических наук по специальности 12.00.08 - уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право. Национальная академия внутренних дел Украины. - Киев. - 2005.

В диссертации изложены научные основы уголовно-правовой политики, как составной части и системообразующего элемента общей политики Украинского государства в сфере борьбы с преступностью.

Уголовно-правовая политика Украины является составным элементом политики в сфере борьбы с преступностью, определяющим основные задачи, принципы, направления и цели уголовно-правового воздействия на преступность, а также способы их достижения. Уголовно-правовая политика находит свое выражение в Конституции Украины, нормах уголовного права, практике их применения, актах официального толкования и Постановлениях Пленума Верховного Суда Украины.

Направления уголовно-правовой политики определяются на основе группирования объектов преступных посягательств, которые, в свою очередь, определяются уровнем значимости общественных отношений благ и интересов, принятых под уголовно-правовую охрану.

Содержание уголовно-правовой политики определяется задачами, стоящими перед ней.

Предмет уголовно-правовой политики составляют: основные принципы уголовно-правового воздействия на преступность; криминализация и декриминализация деяний; определение характера наказуемости общественно опасных деяний (пенализация) и условий освобождения от уголовной ответственности либо от наказания, снижения наказания ниже низшего размера, определенного нормой уголовного закона или замены тяжких его видов менее тяжкими (депенализация); определение альтернативных наказанию методов уголовно-правового характера (замещающих мер), а также мер, применяемых вместе с наказанием (подкрепляющих мер); толкование уголовного законодательства; деятельность правоохранительных органов по применению норм и институтов уголовного закона; определение их эффективности; определение путей повышения эффективности воздействия на правосознание населения (правовое воспитание).

Выделяются следующие уровни уголовно-правовой политики Украины: доктринальный, программный, законодательный, научный, правоисполнительный и правоприменительный.

Субъектов уголовно-правовой политики являются: Верховный Совет Украины, Президент Украины, Конституционный Суд Украины, Верховный Суд Украины.

Участниками уголовно-правовой политики являются: суды общей юрисдикции, правоохранительные органы и граждане.

Задачи уголовно-правовой политики реализуются в сферах: определения основ уголовной ответственности и наказания; определения круга деяний относимых к категории преступных (криминализация и декриминализация); определения оптимальных методов воздействия на виновного (пенализация и депенализация); предупреждение совершения преступлений методами уголовно-правового воздействия; взаимодействия с другими элементами политики в сфере борьбы с преступностью (уголовно-процессуальной, уголовно-исполнительной и криминологической политиками).

Источниками уголовно-правовой политики являются: Конституция Украины, Законы Украины; Решения Конституционного Суда Украины; постановления Пленума Верховного Суда Украины, а также международные договора, ратифицированные Украиной.

По своему типу уголовно-правовая политика Украины приближается к демократическому типу.

В основе уголовно-правовой политики Украины лежит система принципов, имеющая целью обеспечение построения и реализации уголовно-правовой политики демократического типа.

Реализация уголовно-правовой политики посредством применения уголовного закона является одним из основных видов реализации оказывающим максимальное воздействие на общественное правосознание, формирование оценки обществом уголовно-правовой политики, выработку требований к её формированию.

Эффективность применения уголовно-правовой политики определяется достижением наибольшего из запланированных, при формировании уголовного закона, результатов.

Процессы криминализации и декриминализации являются сердцевиной уголовно-правовой политики. Через них в первую очередь проявляются основные цели, принципы и направления уголовно-правовой политики Украины.

Действующий Уголовный кодекс Украины, является высшим по сравнению с ему предшествовавшими. Он создан на сформированной в период 1991-2001 гг. концепции национальной уголовно-правовой политики и разработан в соответствии с новыми задачами стоящими перед Украиной в сфере борьбы с преступностью.

Вместе с тем, несмотря на его общую высокую оценку УК 2001 г. не лишен недостатков, что определяет необходимость дальнейшего совершенствования Уголовного закона в соответствии с национальной уголовной политикой Украины.

Ключевые слова: политика в сфере борьбы с преступностью, уголовно-правовая политика, криминализация, декриминализация, пенализация, депенализация.

Annotation

Fris P.L. Criminal-legal policy of the Ukrain. - Manuscript.

Dissertation for gaining the scientific degree of doctor of juridical sciences on the specialty 12.00.08 - criminal law and criminology; criminal execution law. National academy of internal affairs of Ukraine. Kiev. - 2005.

The scientific bases of criminal-legal policy are laid out in dissertation, as component part and system element of general policy of the Ukrainian state in the field of fight against criminality.

Concepts, maintenance, sources, types and principles of criminal-legal policy, its place among other constituents of policy in the field of fight against criminality are analysed. It is also analysed history of forming of criminal-legal policy on different stages of national creation of the state. It is lighted intercommunication and influence of criminal-legal policy to other elements of policy in the field of fight against criminality - criminal-procedure, criminally-executive and criminology (prophylactic) policy. Some questions of realization of criminal-legal policy through application of criminal right are laid out, also the author analyses problems of its efficiency. The basic directions of criminalization and decriminalization of acts and problem questions which are related to development of norms and institutes of General part of Criminal code of Ukraine are considered.

Keywords: policy in the field of fight against criminality, criminal-legal policy, criminalization, decriminalization, penalty.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Вирішення комплексу задач, пов'язаних з розбудовою в Україні правової держави, викликає, насамперед, проблему розробки фундаментальних теоретичних понять та підходів. Серед надзвичайно широкого комплексу питань, які стоять у цьому ряду, одне з провідних місць займає розробка теоретичних основ боротьби зі злочинністю Слід зауважити, що сам термін “кримінальна політика” не може бути визнаний вдалим. Його буквальне тлумачення може дати підстави розуміти під нею політику, яка спрямована на розвиток злочинності, що, звичайно, у корені не відповідає змісту, який вкладається в цей термін. По суті мова йде про антикримінальну, антизлочинну політику. М.І. Мельник застосовує для її визначення термін “антикриміногенна політика” (Мельник М.І. Антикриміногенна політика. / Енциклопедія Сучасної України.- Т. 1.- К., 2001). Автори підручника “Кримінальне право України Загальна частина” (Кримінальне право України. Загальна частина / За ред. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація.- Київ-Харків: Юрінком Інтер - Право, 2001) для визначення цього виду політики застосовують термін “політика держави у сфери протидії злочинності”. Ці визначення, без сумніву, є більш вдалими. У подальшому, крім випадків, пов'язаних із розглядом позицій вчених, які розглядали ті чи інші питання, застосовуючи термін “кримінальна політика”, вона буде визначатись, як політика у сфері боротьби зі злочинністю..

Важливе місце в цій сфері належить кримінально-правовій політиці, яка визначає основні параметри об'єкту впливу і є системоутворюючим елементом усієї правової політики у сфері боротьби зі злочинністю.

Теоретичні основи кримінально-правової політики були закладені у ХІХ ст. у працях видатних вчених криміналістів Феррі, Ліста, Принса, Тарда.

У вітчизняній науці перше ґрунтовне дослідження проблем кримінальної політики належить М.П. Чубинському. Саме йому вітчизняна наука зобов'язана теорією цієї наукової дисципліни.

В українській науці окремі кримінально-політичні питання розроблялись вченими-криміналістами починаючи ще з XVIII ст. (С. Десницький, І. Тимкіський та ін.)

Значний внесок у розвиток ідей кримінально-правової політики у ХІХ-на початку ХХ ст. внесли Л.С. Бєлогриць-Котляревський, Л.Є. Владимиров, Г.С. Гордієнко, І.М. Данилевич, О.Ф. Кістяківський, І.О. Максимович, К.П. Паулович та ін.

У Радянському Союзі у 20--30 рр. ХХ ст. розвиток кримінально-правової політики пов'язаний з іменами видатних учених - М.М. Гернета, А.А. Герцензона, О.Я. Естріна, А.А. Піонтковського, М.Д. Шаргородського, О.С. Шляпочнікова. В Україні в цей час проблемі кримінальної політики присвятив свою увагу М.О. Скрипник.

Однак найбільш активний розвиток наука кримінально-правової політики набула починаючи з 70-х років ХХ ст. З цього часу на Україні питанням кримінальної політики присвятили свої праці М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, Я.М. Брайнін, В.І. Борисов, Ф.Г. Бурчак, С.Б. Гавриш, В.К. Грищук, І.М. Даньшин, О.М. Джужа, В.С. Зеленецький, А.Ф. Зелинський, М.В. Костицький, О.М. Костенко, О.М. Литвак, П.С. Матишевський, П.П. Михайленко, В.О. Навроцький, М.І. Панов, В.М. Смітієнко, В.В. Сташис, Є.Л. Стрєльцов, В.Я. Тацій, В.П. Тихий, В.І. Шакун та інші вчені-криміналісти.

Їх праці заклали теоретичні основи для формування та розвитку науки кримінально-правової політики в Україні, лягли в основу приватних кримінально-правових концепцій.

В країнах СНД в ці роки розвиток кримінально-правової політики був пов'язаний з науковою діяльністю Г.А. Аванесова, М.А. Бєляєва, М.М. Бабаєва, В.А. Владимирова, С.Ю. Віцина, І.М. Гальперіна, Л.Д. Гаухмана, П.Ф. Грішаніна, П.С. Дагеля, А.І. Долгової, А.Е. Жалінського, М.І. Загороднікова, І.А. Ісмаилова, І.І. Карпеця, В.Я. Квашиса, О.І. Коробєєва, В.М. Кудрявцева, Н.Ф. Кузнєцової, В.В. Лунєєва, Ю.І. Ляпунова, О.В. Наумова, П.М. Панченко, Е.Ф. Побєгайло, В.П. Рєвіна, О.Б. Сахарова, М.О. Стручкова, А.Я. Сухарева, О.М. Яковлєва та інших учених-криміналістів.

Особливе місце в розвитку теорії правової політики у сфері боротьби зі злочинністю загалом та кримінально-правової політики зокрема, належить Г.М. Міньковському, ідеї якого лягли у фундамент сучасних поглядів на зміст та перспективи розвитку кримінальної політики.

Незважаючи на значний обсяг наукових праць, присвячених проблемам кримінально-правової політики, в яких розглядаються важливі концептуальні питання, до цього часу не існує комплексного монографічного дослідження, присвяченого розробці теоретичних основ цієї науки стосовно умов існування незалежної Української держави. Єдиним дослідженням в цьому ряду є монографія та дисертація А.А. Митрофанова Митрофанов А.А. Основні напрямки кримінально-правової політики в Україні: формування та реалізація.- Одеса, 2004; Він же. Основні напрямки кримінально-правової політики в Україні: формування та реалізація. Автореф. дис. … канд. юр. наук: 12.00.08 - К., 2005., яка, тим не менш, не охоплює всього масиву проблем. Здійснені лише розробки окремих питань кримінально-правової політики в межах правової політики у сфері боротьби зі злочинністю. Визначення її предмету, задач, системи, джерел, типів, принципів, методів реалізації, основних напрямків розвитку кримінально-правової політики, на думку дисертанта, дасть можливість визначити місце цієї науки у комплексі наук кримінально-правового циклу та накреслити комплекс проблем, які стоять перед нею.

Як свідчать статистичні дані, за останні десятиріччя, незважаючи на зниження рівня злочинності в Україні, її структура залишається складною. Так, у 2004 р., як і у минулі роки, в ній переважали крадіжки й грабежі, частка яких складала 54,2 %. Збільшились на 16, 2 % злочини у сфері господарської діяльності, на 14,5 % у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення. Залишається надзвичайно високою питома вага тяжких і особливо тяжких злочинів, які у структурі злочинності сягають 49,5 %. Показник засуджених в Україні - один з найвищих у світі і становить 413 осіб на 100 тисяч населення. За дослідженнями автора ситуація в базовому регіоні (Західна України - Івано-Франківська, Львівська, Чернівецька, Тернопільська, Хмельницька області) характеризується ідентичними показниками.

Таке становище вимагає активізації механізмів кримінально-правової дії на злочинність. А це, у свою чергу, викликає об'єктивну потребу комплексного вивчення проблем предмету та системи наукових основ української кримінально-правової політики, її місця у загальній правовій політиці у сфері боротьби зі злочинністю, теоретичних засад криміналізації та декриміналізації діянь, визначення основних, перспективних напрямків розвитку норм та інститутів кримінального права.

Боротьба зі злочинністю, яка є однією із найважливіших державних задач, від успішного вирішення якої суттєво залежать всі питання життя держави, повинна будуватись на науковій основі, мати свою теоретичну базу. Така концепція утворюється при формуванні наукових засад правової політики у сфері боротьби зі злочинністю в цілому, складовим, системоутворюючим елементом якої виступає кримінально-правова політика.

Формування нового наукового напрямку у нашому правознавстві мало би і відповідне практичне значення. Мова йде про посилення теоретико-правової основи боротьби зі злочинністю та її правильне застосування, про успішну реалізацію програм контролю над злочинністю. На цій базі виникають нові можливості і для подальшого вдосконалення системи вузівської професійної підготовки кадрів, системи післядипломної перепідготовки спеціалістів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дослідження безпосередньо пов'язаний з основними положеннями Комплексної цільової програми боротьби зі злочинністю на 1996-2000 роки, затвердженої Указом Президента України від 17 вересня 1996 року № 837, Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 року № 1376. Враховуючи потреби у розвитку теорії кримінально-правової політики, рішенням Ученої Ради Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (протокол № 2 від 2004 р.) була затверджена тема даної дисертації, яка виконувалась відповідно до теми наукових досліджень кафедри кримінального права та процесу Юридичного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника “Актуальні проблеми кримінального права та кримінології. Кримінальна політика”, затвердженої Вченою Радою університету (протокол № 5 від 17 січня 2002 р.), яка як цільова комплексна програма, включена Академією правових наук України до планів науково-дослідних робіт наукових установ та вищих навчальних закладів України юридичного профілю (на період до 2006 р.)

Тема дисертації відповідає тематиці фундаментальних та прикладних досліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 1995-2005 рр. (п. 2.4.9 Рішення Колегії МВС України від 28 лютого 1995 р. № 4км/2 та п. 1.1.2 Наказу МВС України від 3 вересня 2002 р. № 653).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є розробка та обґрунтування сучасної теорії кримінально-правової політики України: визначення її предмету, задач, джерел, типів та принципів, місця у загальній правовій політиці боротьби зі злочинністю, взаємозв'язку з іншими елементами (складовими) правової політики у сфері боротьби зі злочинністю, визначення основних завдань та перспективних напрямків її реалізації та вдосконалення чинного кримінального законодавства.

Для досягнення цієї мети були поставлені наступні завдання:

визначити основи формування теорії кримінально-правової політики, основні об'єктивні закономірності суспільного розвитку, які впливають і враховуються при її розробці;

проаналізувати поняття, задачі, предмет української кримінально-правової політики, її джерела та типи, принципи її теорії та реалізації;

дослідити історію української кримінально-правової політики;

проаналізувати питання взаємозв'язку та співвідношення предмету та системи наукових основ кримінально-правової політики із предметами та системами суміжних елементів (кримінально-процесуальної, кримінально-виконавчої та кримінологічної) політик у сфері боротьби зі злочинністю;

вивчити питання реалізації кримінально-правової політики через застосування кримінального закону в практиці діяльності органів досудового слідства та суду;

розробити підходи до аналізу ефективності кримінально-правової політики та напрямки її підвищення;

продовжити розробку теоретичних основ криміналізації та декриміналізації діянь, як основного інструменту кримінально-правової політики;

розробити систему пропозицій щодо подальшого вдосконалення чинного кримінального законодавства, як перспективи розвитку національної кримінально-правової політики.

Об'єктом дослідження є кримінально-правова політика як елемент внутрішньої правової політики Української держави.