Становлення та розвиток системи забезпечення національної безпеки

Сутність і зміст націобезпекознавства. Поняття геополітичної безпеки. Життєво важливі інтереси особистості, суспільства та держави в інформаційній сфері. Перспективи розвитку бенчмаркінгу безпеки. Існуючі та прогнозовані загрози воєнній безпеці України.

Рубрика Государство и право
Вид курс лекций
Язык украинский
Дата добавления 16.04.2013
Размер файла 217,3 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВИАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА БЕЗПЕКИ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

ДИСЦИПЛІНА

ОСНОВИ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ

Київ - 2013

УДК 351.74 (477)

Рецензенти:

В.А. ХОРОШКО - професор кафедри Безпеки інформаційних технологій Національного авіаційного університету, доктор технічних наук, професор.

О.Г. ОКСІЮК - проректор з впровадження інформаційних технологій Європейського університету, доктор технічних наук, доцент.

У конспекті лекцій розкривається зміст національної безпеки та її складових. Розкривається підхід до вивчення складових національної безпеки, що дало змогу підійти з позицій уніфікованої методології до дослідження феномену національної безпеки. Новим є розгляд питань недержавного управління національною безпекою, формування системи управління нею, а також розгляд інноваційних технологій забезпечення національної безпеки, зокрема бенчмаркінгу. Положення даного конспекту лекцій апробовані при читанні автором курсу лекцій «Основи національної безпеки» в Національному авіаційному університеті.

Даний конспект лекцій призначений для студентів, магістрів, аспірантів, викладачів, а також фахівців в галузі національної безпеки.

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

АС - Автоматизована система.

АЕС - Атомна електростанція.

АТС - Автоматична телефонна станція.

БМБ - Бенчмаркінг безпеки.

ВНЗ - Вищий навчальний заклад.

ЕБД - Економічна безпека держави.

ЗНБ - Забезпечення національної безпеки.

ЗМІ - Засоби масової інформації.

КНБ - Концепція національної безпеки.

МЗС - Міністерство закордонних справ.

НЕБ - Національна економічна безпека.

РНБО - Рада національної безпеки і оборони.

СНБ - Система національної безпеки.

СЗНБ - Система забезпечення національної безпеки.

СУНБ - Система управління національною безпекою.

СЗІБ - Система забезпечення інформаційної безпеки.

СНІР - Система національних інформаційних ресурсів.

ФБР - Федеральне бюро розслідувань.

ЧАЕС - Чорнобильська атомна електростанція.

ЦРУ - Центральне розвідувальне управління.

ВСТУП

В умовах становлення України як демократичної держави, її прагнення щодо вступу до євроатлантичних структур, прагнення бути повноправним членом ЄС, кількість та якість загроз та небезпек, а також їх різноманітність суттєво збільшуються. Через це проблема забезпечення національної безпеки вважається актуальною, а її розв'язання пов'язано із необхідністю розроблення єдиної системи знань про національну безпеку, уніфікованого методологічного підходу до вивчення її складових, а отже, й методологічної бази для аналізу, оцінки та прогнозування, прийняття управлінських рішень у цій галузі -- управління національною безпекою. Конспект лекцій з дисципліни "Основи національної безпеки" спрямований на формування у фахівців системного уявлення про національну безпеку та її складові елементи, а також закладення вмінь та навичок щодо їх раціонального та ефективного практичного використання. Структура даного конспекту лекцій складається з вісімнадцяти тем, зміст яких відповідає розкриттю матеріалу лекцій відповідно до навчальної програми дисципліни. Теми з першої по восьму включно розкривають навчальний матеріал дисципліни першого модулю"Становлення та розвиток системи забезпечення національної безпеки", а теми з дев'ятої по вісімнадцяту включно розкривають навчальний матеріал другого модулю дисципліни "Основні форми і способи забезпечення національної безпеки". Завдання конспекту лекцій з навчальної дисципліни "Основи національної безпек" дати студентам теоретичні та практичні знання, які дозволять їм професійно орієнтуватися і діяти в різноманітних ситуаціях, пов'язаних із підготовкою та реалізацією управлінських рішень у різних сферах національної безпеки (інформаційній, політичній, економічній, соціальній, екологічній тощо). Методика навчання та вивчення дисципліни побудована на читанні лекцій, проведенні практичних (семінарських) занять із використанням активних форм навчання з проблемних питань національної безпеки України.

Тема 1. ПОНЯТТЯ ТА ЗМІСТ ЗАГАЛЬНОЇ ТЕОРІЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ (НАЦІОБЕЗПЕКОЗНАВСТВА)

1.1 Необхідність формування націобезлекознавства

Націобезпекознавство -- одна із найважливіших складових духовної культури людства. У ньому сконцентрований значний політико-правовий досвід минулих поколінь, відбиті головні напрями та підсумки попередніх досліджень проблем забезпечення безпеки нації, особи, держави.Досвід, ідеї та досягнення минувших літ чинять помітний вплив на сучасні концепції формування та функціонування системи національної безпеки.

Націобезпекознавство дозволяє наблизитися до розуміння: як у боротьбі і зіткненні різних поглядів і позицій одночасно відбувався процес розвитку природи національної безпеки, поглиблення уявлень про розумний баланс інтересів особи, нації і держави у забезпеченні безпеки, права і свободи людини, форми і методи забезпечення національної безпеки тощо.

По мірі того, як лишається позаду все більш значний пласт минулого і збільшується сукупний обсяг набутого людством знання про національну безпеку, все більшого значення набуває всеохоплююча галузь знань про забезпечення національної безпеки -- націобезпекознавство. Саме так деякi автори пропонують називати науковий напрям про національну безпеку. Проаналізувавши численні дослідження, можна прийти до висновку про необхідність формування окремого терміну, який би позначав назву загальної теорії національної безпеки. Таким терміном пропонується визнавати "націобезпекознавство" -- від латинського natнo -- плем'я, народ; від укр. безпека, ...знавство -- наука, вчення, течія. У подальшому в межах вивчення даноi дисциплiни для означення загальної теорії національної безпеки вживатиметься згаданий термін.

Одним із завдань даного напряму і є розкриття основних положень формування теорій про національну безпеку, а також розкриття механізму функціонування та розвитку системи національної безпеки України.

Націобезпекознавство -- новий інтегрований науковий напрям, що поєднує низку наук і приватних теорій, зокрема таких, як: геополітика, етнодержавознавство, управління, теорія держави та права, історія вчень про державу і право, міжнародне право, міжнародні відносини, оперативно-розшукова діяльність, розвідувальна діяльність, контррозвідувальна діяльність та ін.

Актуальність розвитку націобезпекознавства як наукового напряму і навчальної дисципліни зумовлена низкою чинників, які ми об'єднали до однієї типологічної моделі, що складається з двох рівнів: теоретичного та практичного.

На теоретичному рівні можна виділити такі чинники:

1) відсутність цілісної системи знань, у межах якої булоб чітко розкрито поняття національної безпеки;

2) відсутність підходів до формування механізмів узгодження проблемоутворюючих та проблемовирішуючих систем у сфері національної безпеки;

3) нерозробленість питань управління знаннями у сфері національної безпеки;

4) відсутність програм підготовки фахівців у галузі національної безпеки.

На практичному рівні доцільно зосередити увагу на таких чинниках:

1) дія загроз і небезпек, які набувають глобального характеру в період глобалізації;

2) зміна підходів до забезпечення безпеки в епоху глобалізації;

3) збільшення кількості й масштабності реалізованих небезпек та загроз;

4) наявність реальних загроз національній безпеці, зокрема її конституційному ладу, територіальній цілісності та державному суверенітету;

5) низька безпекова культура;

6) брак відповідних науково-дослідних центрів, довгострокових прогнозів, служб попередження і механізмів швидкого реагування на ескалацію загроз та небезпек, помилок в механізмі управління ними;

7) недостатність відповідність наукової та довідкової літератури;

8) невисока ефективність РНБОУ та невідповідність виконуваних ним функцій сьогочасній геополітичній реальності.

Особливої актуальності набуває розвиток НБ у зв'язку із усе зростаючою кризою у функціонуванні сучасних систем безпеки, а також поступовим утвердженням інформаційного суспільства і нездатністю багатьох країн сформувати адекватну даному типу цивілізації, і відповідно до неї загрозам та небезпекам, систему забезпечення національної безпеки. Під кризою у даному ракурсі розуміється повна або часткова втрата системою забезпечення національної безпеки здатності виконувати покладені на неї функції. Внаслідок кризи у функціонуванні даної системи відбувається занепад традиційних форм життєдіяльності та життєзабезпечення, що призводить до глибокої соціально-психологічної кризи.

За останні роки з'явилося чимало робіт пов'язаних із проблемою забезпечення національної безпеки України. Проте більшість авторів, застосовуючи фрагментарний підхід, вихоплюють з цієї складної проблеми тільки окремі елементи, ретельно піддаючи їх аналізові. Як ніколи раніше, сьогодні дуже гостро відчувається необхідність у науково обґрунтованій методології забезпечення національної безпеки України. На це також звертають увагу автори першого в Україні навчального видання Нижник, Г.Л. Ситник, В.Т. Білоус "Національна безпека України", де декларується про розгляд основ національної безпеки України з позицій системного підходу. Сьогодні потрібна не лише інтегруюча різні прошарки українства національна ідея, а й розроблена на науковій основі система заходів щодо її забезпечення. Для формування цієї основи і пропонується розробляти націобезпекознавство.

Пропонується розглядати поняття національної безпеки с такої точки зору:

* визначити мету, завдання, функції, принципи та методологію наукового напряму;

* окреслити його місце в системі наук та роль при формуванні системи знань про національну безпеку;

* встановити зв'язки між самим націобезпекознавством та приватними теоріями національної безпеки;

* намітити алгоритми формування системи національної безпеки, визначити складові елементи та взаємозв'язки між ними;

* відповідно до окреслених складових елементів, розробити модель системи забезпечення національної безпеки й основні напрями її функціонування, застосовуючи методологію системного підходу.

Людство з давніх часів стикалося з проблемою забезпечення особистої, суспільної, етнічної, державної, а зрештою, і національної безпеки. Ця проблема має системний характер і звичайно не обмежується створенням системи окремо діючих органів. Передусім має враховуватись один зі стрижневих принципів системних досліджень: системні явища досліджуються системою методів, на засадах системних принципів, для досягнення цілей системи. Тому система забезпечення національної безпеки передбачає і керівників найвищої ланки, які мають забезпечувати національні інтереси від зовнішніх та внутрішніх загроз та небезпек; і політиків, які мають піднятися до рівня представництва інтересів нації, не вдаючись у особистісні чвари і керівників великих фінансово промислових компаній, банківських установ, які мають ураховувати не лише можливість власної економічної вигоди, а спиратися передусім на національні інтереси; і просто окремі представники української нації, які мусять у складний час виявляти стійкість інтересам нації та намагатись інтегрувати власні інтереси до них.

Аналізуючи сучасні процеси, що відбуваються у світі, можна дійти висновку про стан різних моделей розуміння такої філософської категорії, як "безпека". Ця категорія є фундаментальною при розробці НБ, тому зміна настанов щодо її розуміння має дати, принципи побудови та методи забезпечення національної безпеки. Тому намагання розглядати національну безпеку як аналіз окремих її елементів з наступною екстраполяцією на усю систему, вважається безперспективним.

Одним з ефективних засобів дослідження складних систем є синергетика, яка дає можливість по-новому підходити до аналізу системи національної безпеки. Саме синергетика дозволяє розглядати її як відкриту нелінійну динамічну систему. Водночас можна стверджувати, що сьогодні відсутня цілісна теорія, здатна пояснити зародження, існування та розвиток системи національної безпеки, виникнення джерел загроз системі, їх передбачення та нейтралізацію. Загалом не є сформованим понятійно-категорійний апарат, методологічний інструментарій дослідження цієї системи.

В українській юридичній літературі ця проблема ще не стала об'єктом спеціального вивчення, але актуальність дослідження полягає у реалізації нагальної потреби пов'язати потреби забезпечення безпеки особи, нації, достатньої системи національної безпеки, яка складатиметься з підсистем державного і недержавного забезпечення.

Слід зазначити, що проблема побудови системи національної безпеки належить сьогодні до найактуальніших питань як наукової, так і політичної літератури. Цей науковий напрям має зосереджувати увагу на розглядові питання про те, як утворюється система національної безпеки і що вона являє собою.

За допомогою ЗНБ можна буде сформувати категорійно-понятійний апарат, встановити структурно-функціональні зв'язки, окреслити методологію дослідження системи національної безпеки та сформувати ієрархічну систему проблеморозв'язуючих теорій, призначених для різногалузевих фахівців у сфері національної безпеки.

Мета націобезпекознавства -- формування методології дослідження національної безпеки. Головне завдання націобезпекознавства -- запропонувати новий підхід до дослідження національної безпеки через застосування синергетичного підходу.

Концептуальна ідея націобезпекознавства полягає у тому, що за його допомогою можна намічати шляхи закладання фундаменту з підготовки управлінців нової формації -- управлінців, діяльність яких передусім ґрунтуватиметься на необхідності забезпечення національної безпеки України, і забезпечення національних інтересів. Важливість якнайскорішого розв'язання даного питання обумовлена насамперед тим, що, як влучно висловився В.В. Медведчук, у країні немає змоги запровадити тонке державне регулювання, оскільки немає керівників найвищої ланки із системним мисленням і немає стратегічних структур, які б інтегрували усі тактичні розробки у практичні дії. У цьому питанні слід зважати передусім на ту обставину, що зазвичай готують фахівців з управління окремими складовими національної, а відтак -- бракує фахівців з управління макросистемами, що характеризуються самоорганізацією.

Як і будь-яка теорія, націобезпекознавство має певну структуру. Вона має наблизити до відкриття нових пластів глибоких і гранично важливих.

Перший пласт -- переконання у безмежних можливостях удосконалення і самовдосконалення системи національної безпеки. Зауважимо, що будь-яка нація, яка не має ефективно діючої СНБ і науково обґрунтованої методології управління даною системою, приречена залишитися з часом історичним спомином. Крім цього, численні намагання узалежнити нашу країну від інших держав, з подальшим позбавленням її суверенітету та самостійності, а також з відвертою інформаційною війною, поєднаною із засобами ведення холодної війни, актуалізують проблему розроблення націобезпекознавства одним із завдань якого і є теоретико-методологічне забезпечення поступу української державної нації, збереження та розвиток самостійності, незалежності.

Другий пласт -- проблема безпеки самої системи. Наскрізною ідеєю є те, що проблема управління системою національної безпеки в умовах наявності існування у середовищі постійної дестабілізації різної інтенсивності, -- це проблема захисту української нації, забезпечення еволюції державної нації. По цьому шляху має йти даний науковий напрям, ґрунтуючись на серйозному кібернетичному, геополітичному, соціологічному, документальному матеріалі. Концепція даної позиції обов'язково вміщує аналіз не лише нації та системи національної безпеки, а й дію дестабілізуючих чинників як систем, які за певних обставин можуть призвести до функціональної дестабілізації, а згодом до колапсу системи.

Третій пласт пропонованого наукового напряму --пропонується модель системи національної безпеки. Водночас побудова цієї моделі не є самоціллю, головне -- це за допомогою даної теорії окреслити поняття національної безпеки, визначивши не лише мету, принципи, функції існування та методи забезпечення безпеки, а й можливі варіанти еволюції небезпек та загроз. Події 11 вересня 2001 року в США показали, що колишні моделі систем національної безпеки, які будувалися з огляду на можливість безпосереднього воєнного втручання виявилися недієздатними. Було продемонстровано неспроможність концепції забезпечення національної безпеки, яка ґрунтувалася на принципі забезпечення ліквідації наслідків загроз у короткий термін.

Актуальним у даному аспекті є розгляд процесів самовідродження структури. І тому серйозним завданням є розроблення механізмів нейтралізації діяльності дестабілізуючих систем, відродження української нації і перетворення держави у одну з провідних країн світу. Фундаментальним питанням на цьому шляху є розроблення теоретико-методологічних засад державного управління системою забезпечення національної безпеки.

Проведений аналіз головних напрямів досліджень у цій галузі дає підстави говорити про домінування структурно-функціонального підходу до розгляду національної безпеки. Це виявляється у розгляді феномену національної безпеки як складної системи, що є сукупністю підсистем, які і піддаються аналізові. Така звуженість, а головне -- методологічна невиправданість застосування лише структурно-функціонального підходу до аналізу СНБ, є неадекватною тим еволюційним процесам, що відбуваються у світі, і свідчить, за умови незмінення даної методології, про неможливість охоплення усього спектру цілей, завдань і проблем побудови СНБ, а отже унеможливлює вироблення загальної стратегії забезпечення національної безпеки і максимальної реалізації національних інтересів.

Очевидно, що за цих умов людству потрібні не лише нові знання, а й новий світогляд, яким і є синергетика. Саме за допомогою методології даної науки можна окреслити нові альтернативи, динаміку розвитку та пошуку розв'язання численних фундаментальних суперечностей, головна з яких полягає у протиставленні організаційної і самоорганізаційної систем.

Особливе місце, крім питань управління даною системою, посідають питання забезпечення національної безпеки через дослідження і вплив на самоорганізацію систем дестабілізації. Ця проблема є важливою складовою загальної концепції побудови ефективної системи забезпечення національної безпеки. Основою рішення мають стати принципи самоорганізації систем, з яких випливають загальні цілі, функції, принципи та методи ініціювання самоорганізації систем дестабілізації за умови функціонування складних відкритих нелінійних динамічних систем будь-якої природи і характеризувати умови, за яких дані цілі і методи можуть бути реалізованими при побудові СЗНБ.

Найважливішою метою вдосконалення наукових основ національної безпеки слід вважати розроблення засобів і методів істотного підвищення рівня системи забезпечення національної безпеки. Досягнення поставленої мети ґрунтується передусім на функціонуванні гнучкого державного управління СНБ в умовах різнорівневої активності систем дестабілізації. Традиційні уявлення про можливість застосування методології дослідження організаційних структур під час аналізу СНБ в умовах дестабілізації є не зовсім ефективними, і науково не досить обґрунтованими, оскільки вони не здатні розробити алгоритми управління самоорганізаційними системами, а отже і дії системи в умовах самоорганізації систем дестабілізації.

При цьому слід ураховувати особливості динаміки функціонування складних відкритих нелінійних динамічних систем в умовах дестабілізації, головна з яких полягає у можливості спонтанної ініціації динамічного хаосу у детермінованих ситуаціях.Глобальні загрози і небезпеки зумовлюють створення у межах цього наукового напряму прикладної теорії державного управління системою національної безпеки, в якій фундаментальною методологією має стати методологія синергетики.

Використання методології даної науки наближає нас до розв'язання складного завдання: інтеграції наук, наблизитись до вирішення цього завдання, бо в ній описуються точні, природничі і суспільні науки на рівних правах.

Націобезпекознавство виступає базою, стратегією і апаратом системно узгодженого розв'язання завдань щодо виявлення, розпізнавання, прогнозування і мінімізації дії систем дестабілізації у реальному масштабі часу в умовах неповноти, невизначеності, неточності, неочевидності і суперечності висхідної інформації та за неусувного граничного обмеження часу на цикл формування і реалізації рішень по запобіганню наслідкам дії цих систем.

Реальне націобезпекознавство -- це відображення у термінах і поняттях даної теорії динаміки системи національної безпеки як дійового механізму забезпечення національних інтересів. Націобезпекознавство є невіддільною від сучасного управлінського, геополітичного та геоісторичного звання, від головних тенденцій суспільного розвитку і глобальних проблем сучасності, передусім формування системи глобальної безпеки.

Загалом прогресом у розвитку будь-якої теорії, у тому числі і націобезпекознавства, є постановка і запропонування варіантів, шляхів вирішення будь-якої важливої проблеми.

1.2 Сутність і зміст націобезпекознавства

Націобезпекознавство становить собою сучасний міждисциплінарний напрям фундаментальної науки і вивчає рівень забезпеченості інтересів нації від небезпек природного, техногенного і антропогенного характеру, а також через дослідження самоорганізації систем дестабілізації.

Сутність головної ідеї концепції полягає у тому, що пропонується поряд з принципами дослідження організаційних структур застосовувати принципи дослідження самоорганізаційних структур: дослідження СНБ як складної, відкритої нелінійної динамічної системи, оцінування допустимих механізмів самоорганізації, прогнозування фундаментальних параметрів еволюції системи. При цьому концепція побудови СНБ розглядається як важлива складова концепції забезпечення безпеки нації.

Націобезпекознавство -- система звань, яка описує і пояснює сукупність явищ у сфері національної безпеки і зводить відкриті у цій галузі закони до єдиної стрункої органічної системи, об'єднаної загальною ідеєю побудови сильної і розвиненої, самостійної та незалежної держави.

При розробленні націобезпекознавства слід ґрунтуватися на таких принципах:

* адекватність наукової теорії описуваному об'єкту;

* повнота опису певної галузі дійсності;

* необхідність пояснення взаємозв'язків між різними компонентами в межах самої теорії, що забезпечує перехід від одних тверджень до інших;

* внутрішня несуперечність теорії та її відповідність дослідним даним.

Крім зазначеного, цей науковий напрям уможливлює передбачувати та пояснювати процеси формування та активізації дестабілізуючих чинників, а також механізмів за яких з однієї системи утворюється інша.

Сказане впевнено уможливлює стверджувати про евристичність націобезпекознавства.

При формуванні концептуальних основ націобезпекознавства використовувалися рекомендації, викладені у численних дослідженнях. Запропонований науковий напрям ґрунтується на низці нових принципів і таких вихідних положеннях:

* об'єктом дослідження є безпека людини, нації і держави, які утворюють систему національної безпеки;

* ураховуючи глобальну складність даної системи та принципову неповноту її інформаційного опису, необхідно брати до уваги інтуїцію, досвід, здатність узагальнення, прогнозування та низку інших психофізіологічних властивостей і можливостей людини.

* оскільки натурні експерименти небезпек і загроз СНБ є принципово неприпустимими, єдиний шлях дослідження національної безпеки полягає у формуванні прийомів, гіпотез, моделей і алгоритмів, які засновуються на результатах синергетичного підходу до різних за своїм змістом дестабілізуючих чинників;

* перевірка дієвості прийомів, гіпотез, моделей і алгоритмів має виконуватися через комп'ютерну імітацію активізації систем дестабілізації різнорівневої інтенсивності, процесів прогнозування й інспірування самоорганізаційних процесів з використанням методологічного інструментарію різних наук, зокрема, синергетики та кібернетики.

До головних об'єктів дослідження належать:

* встановлення фундаментальних закономірностей переходу системи від динамічної рівноваги до хаосу;

* якісний і кількісний опис складних нелінійних механізмів взаємодії вказаних систем, об'єктів і структур на різних стадіях виникнення та розвитку загроз та небезпек і їх наслідків у часовій та просторовій кінетичній постановці;

* нормування наукових основ діагностування, моніторингу, раннього попередження і припинення загроз та небезпек.

Щодо положень даного наукового напряму, то вони перебувають у галузі теорій вищого рівня. До них, зокрема, належать теорія соціального управління, загальна теорія безпеки (безпекознавство), загальна теорія систем. Крім цього націобезпекознавство вбирає в себе положення інших теорій, зокрема, теорії нації, теорії суспільного договору, теорії катастроф, теорії криз, теорії динамічних систем, теорії самозародження та ін.

Націобезпекознавство, являючи собою міждисциплінарний науковий напрям, використовує закони, методи, критерії та принципи природничих, технічних, суспільних наук, зокрема:

* управління та інформатики (кібернетика, теорія соціального управління, теорія інтегральних систем, теорія автоматичних систем і роботів, теорія прийняття рішень, теорія ігор, теорія катастроф, теорія криз, теорія систем, теорія ефективності, дослідження операцій, теорія моделювання, теорія мотивації, теорія розвитку, теорія відображення, теорія функціональних систем);

* фізики (теорія лазерів, теорія оптимальності, ядерна фізика і ядерна енергетика, загальна і прикладна фізика елементарних часток і твердого тіла, радіоелектроніка, фізика атмосфери, фізика землі, статистична фізика, квантова механіка);

* біології і фізіології (генетика, теорія еволюції, екологія, нейрофізіологія);

* математики (методи математичного системного аналізу, математична статистика і теорія ймовірностей, математичне моделювання, теорія ризику, теорія множин);

* хімії (теорія хімічних і фізико-хімічних реакцій, хімія процесів і матеріалів, органічна та неорганічна хімія, біохімія);

* машиноведення (аналіз і синтез складних систем, теорія надійності, кінематика і динаміка машин і механізмів);

* механіки (механіка рідин і газів, механіка твердого деформованого тіла);

* геології (комплексні методи геології, геофізики і геохімії, океанології);

* суспільствознавства (основи держави та права, філософії, соціології, геополітики, геоекономіки, геостратегії).

У націобезпекознавстві об'єктивно формується відповідний понятійно-категорійний інструментарій, який, який містить такі базові поняття: національна безпека (небезпека), національна загроза, захист, забезпечення, супроводження, ймовірність, ризик, катастрофа, криза, життєдіяльність, системосередовище, вражаючий чинник, небезпечний вплив, реакція систем, алгоритм управління, національна ідея, національні інтереси, національний світогляд, національна достатність, система національної безпеки, державне управління системою національної безпеки тощо.

Принципове значення у націобезпекознавстві надається встановленню критеріїв і шкал вимірювань, які дозволяють кількісно оцінювати та вимірювати небезпеки та загрози, міру захищеності системи та окремих її складових. На цій підставі формуються кількісні та якісні параметри управлінських рішень, що приймаються. Для кількісного аналізу і встановлення шкал вимірювання стану національної безпеки у межах СНБ як базові критерії можна прийняти такі:

* загрози (небезпеки) для життя та життєдіяльності;

* загрози та небезпеки для самої системи національної безпеки. Критерії загроз мають імовірнісний характер і визначаються частотою реалізації загроз (небезпек) для СНБ і шкодою при їх реалізації. В окремих випадках під критеріями загроз розуміють лише імовірності або частоти несприятливих, небезпечних або катастрофічних явищ.

Загальний аналіз загроз (небезпек) для СНБ провадиться на підставі вивчення загроз (небезпек) для кожного випадку їх числа на заданому проміжку часу. Такий аналіз дозволяє визначати шляхи розв'язання проблем національної безпеки і управління загрозами (небезпеками) на державному, регіональному та локальному рівнях.

У націобезпекознавстві при застосуванні критеріїв ризику метою управління є досягнення системою поставлених цілей. Це означає, що зміст управління полягатиме у цілеспрямованому впливі суб'єкта управління на систему національної безпеки, стабільне ефективне функціонування усіх алгоритмів якої призводить до досягнення цілей системи. У цьому аспекті питання забезпечення розвитку забезпечуючих підсистем національної безпеки та пригнічення дестабілізуючих підсистем мають розглядатися як похідні.Отже, фундаментальні наукові основи управління СНБ полягають у виборі ефективного механізму досягнення цілей системи, окресленні пріоритетних напрямів забезпечення національної безпеки і розробленні комплексу першочергових і перспективних заходів щодо зниження рівня загроз і підвищення якості та тривалості часу функціонування базових алгоритмів системи національної безпеки.

Звичайно, що з формуванням системи національної безпеки, після організаційного і функціонального упорядкування, постане гостра необхідність у підготовці управлінців, організації системної роботи з підготовки та перепідготовки відповідних фахівців.

Підготовка фахівців з інформацыйної безпеки має стати тією знаковою подією, яка свідчитиме, що держава дійсно бажає мати сильну владу, яка насамперед вимірюється інтелектуальним потенціалом її еліти. Системне мислення є найважливішим під час розбудови країни, воно уможливлює розглядати усі державні проблеми через необхідність забезпечення національної безпеки (принцип націобезпекоцентризму), а отже, і через забезпечення національних інтересів. Тому підготовка фахівців з національної безпеки є питанням державним, виявленням бажання держави щодо подальшого власного не лише існування, а й розвитку. Враховуючи викладене, для формування управлінської еліти у сфері національної безпеки у перспективі постає необхідність відпрацювання низки заходів:

* підготовка централізованих програм навчання і перепідготовка фахівців за головними напрямами програми;

* розроблення і впровадження регіональних і галузевих програм підготовки фахівців з проблем національної безпеки;

* розроблення і впровадження міжнародних програм підготовки фахівців з проблем управління самоорганізаційними системами в умовах активізації алгоритмів дестабілізації різного рівня інтенсивності тощо.

Відповідно до викладеного, у галузі фундаментальних і прикладних досліджень доцільно передбачити:

* методологічне забезпечення формування національної безпеки;

* формування низки прикладних теорій, в тому числі теорії державного управління системою національної безпеки;

* розвиток і застосування уніфікованої системи критеріїв оцінки загрози системі національної безпеки;

* моделювання гіпотетичних загроз СНБ з подальшим відпрацюванням типового плану дій алгоритмів стабілізації;

* розвиток і застосування уніфікованих методів і систем контролю, діагностування, ідентифікації та захисту;

* розроблення комплексних програм динаміки та інтеграції системи національної безпеки, з урахуванням геополітичного аналізу подій у світі.

Можна резюмувати, що підготовка фахівців з державного управління має ґрунтуватися на принципі системності, та забезпеченні національних інтересів.

1.3 Міждисциплінарний підхід до формування націобезпекознавства

Міждисциплінарність націобезпекознавства виявляє себе передусім у ході дослідження комплексних проблем забезпечення національної безпеки, які для свого аналізу і вирішення потребують залучення методології численних окремих наукових напрямів або наукових дисциплін. У ході націобезпекознавчих досліджень різні наукові дисципліни доповнюють одна одну, утворюючи цілісність аналізу феномену національної безпеки. Кожна з цих дисциплін характеризується своїм підходом і спрямована на вирішення власного "підзавдання". Одні з них стурбовані більше "додатками" і розробленням спеціалізованих теорій національної безпеки, інші -- відпрацюванням нових форм виразу знань, треті -- врахуванням спадкоємності та розкриття місця, завдань, що вирішується, у загальній системі націобезпекознавства.

Розглядаючи особливості комплексних проблем науки, важливо також мати на увазі і загальну особливість наукового пізнання, а саме: у ході розвитку науки відбувається не лише прирощення знань, не тільки розкриття властивостей і закономірностей нового класу матеріальних явищ і процесів, а й відпрацьовуються нові, більш досконалі способи та методи самих наукових досліджень.

Постає запитання: до яких наук належатиме націобезпекознавство, фундаментальних чи прикладних?

Фундаментальні дослідження нерідко називаються пошуковими і зазначається, що у процесі цих досліджень трапляється не стільки застосування і модернізація сталих спеціалізованих методів, скільки розроблення суттєво нових. Виходячи з тенденцій розвитку фундаментальної науки, націобезпекознавство має виробити уніфіковані принципи забезпечення національної безпеки, які дозволять пояснити її феномен як єдино пов'язане ціле. Пізнання даного феномену може бути зведено до кінцевої системи рівнянь, внаслідок чого національну безпеку розглядатимуть простіше, у порівнянні з тим з чого починали.

Розроблення прикладних наук пов'язано із вирішенням практичних завдань. У той же час слід зауважити, що основне призначення прикладних досліджень полягає у дослідженні, а не у розробленні тих чи інших систем безпеки або технологій забезпечення безпеки. Різниця між фундаментальними і прикладними дослідженнями полягає в особливостях вибору напрямів дослідження, виборі об'єктів дослідження, але методи та результати мають самостійну цінність. У фундаментальній науці вибір проблем визначається передусім внутрішньою логікою її розвитку і технічними можливостями здійснення відповідних експериментів. У прикладних науках вибір проблем, вибір об'єктів дослідження безпосередньо пов'язаний із впливом запитів суспільства -- технічних, економічних, соціальних завдань.

У націобезпекознавстві базова модель -- найпростіші уявлення про національну безпеку, поєднані зі знанням законів дотримання балансу забезпечення інтересів, особи, суспільства і держави. Розвиток науки породжує нові, більш складні базові моделі. Аналізуючи процес становлення націобезпекознавства, слід зважати, що воно е базою, концептуальним ядром для формування прикладних теорій забезпечення національної безпеки. Сприйняття науковим загалом матриці формування загальної теорії національної безпеки з її відповідними прикладними теоріями, є рушійним компонентом розгортання спалаху розвитку останніх. Зокрема, проведений мною контент-аналіз літератури з безпеки дав змогу зробити висновок, що переважна частина дослідників на початку XXI століття фокусує увагу на розглядові проблем інформаційної безпеки, що не є дивиною, через формування інформаційного суспільства, а отже і необхідності розроблення адекватних механізмів управління ним. Одним з головних компонентів такого управління є управління самими інтересами представників інформаційного суспільства, тобто управління інформаційної безпекою.

Розглядаючи взаємодію фундаментальних і прикладних досліджень, слід підкреслити, що розвиток додатків фундаментальної теорії до деяких сфер досліджень не є просто дедуктивним процесом виведення нових наслідків з основних посилок теорії. Кожна прикладна теорія національної безпеки характеризується власним специфічним категорійно-понятійним апаратом, закономірностями розвитку, розкриття яких відбуватиметься на базі особливих експериментальних і теоретичних засобів. Водночас поняття і закони націобезпекознавства слугуватимуть основою, базою для приведення усієї інформації і знань про національну безпеку у певну цілісність.

Таким чином, націобезпекознавство виступає не стільки окремою теорією, скільки системою знань, яка включає в себе чисельні прикладні теорії. Тому одне із завдань націобезпекознавства полягає у формуванні закономірностей та принципів сталого розвитку системи різнопланових знань про національну безпеку в якості цілісної системи, а також розробленні механізмів управління даною системою на підставі наукових критеріїв; розробленні системи допустимих параметрів асиміляції та інтеграції з іншими науковими теоріями та напрямами, які тим чи іншим чином пов'язані із розглядом питань забезпечення національної безпеки. Більш того, націобезпекознавство виступає не лише ядром формування наукових напрямів про національну безпеку, а й цілісноутворюючим науковим напрямом, здатним, зберігати власну специфіку, досліджуючи конкретно визначений об'єкт і предмет дослідження.

При формуванні націобезпекознавства слід також враховувати зворотні зв'язки. Розширення сфери прикладних теорій національної безпеки чинить вплив і на саме націобезпекознавство. І не можна виключати того факту, що із розвитком перших відбудеться формування наступного узагальнюючого мета наукового напряму, тобто широкий розвиток прикладних досліджень стане імпульсом до формування нової фундаментальної науки.

У практичному плані формування націобезпекознавства є необхідним, адже воно відіграватиме фундаментальне значення - на його базі ґрунтуватимуться сучасні напрями розвитку системи національної безпеки.

1.4 Основні категорії націобезпекознавства

При формуванні категорійно-понятійного апарату НБ слід зосередити увагу на наступних моментах.

По-перше, діалектичний взаємозв'язок і взаєморозвиток понять об'єктивно відбиває реальність і суперечність процесу забезпечення національної безпеки як самостійного виду життя суспільства.

По-друге, дані поняття визнаються термінами юридичної науки, якщо вони точно відбивають співвідношення явищ і процесів, що становлять процес забезпечення національної безпеки, а зміст понять, у свою чергу, розкривається через їх визначення.

По-третє, фундаментальні поняття націобезпекознавства, які максимально узагальнюють і відображають специфіку явищ, належать до категорій.

По-четверте, поняття, що входять до націобезпекознавства, становлять певну систему, де кожне поняття перебуває у взаємозв'язку з рештою. Характер самого процесу забезпечення національної безпеки як явища суспільного життя, перебуває в об'єктивній залежності від інших явищ.

Чимало спільних понять і категорій є між управлінням та націобезпекознавством. Насамперед це поняття "управління системою", "стратегічне управління", "тактичне управління", "оперативне управління", "управлінська еліта", "технології управління", "управлінське рішення", "суб'єкт управління системою національної безпеки " тощо.

Так само спільними для кібернетики і націобезпекознавства є поняття "алгоритм управління", "позитивний та негативний зворотний зв'язок", "середовище функціонування" тощо.

З теорією держави та права націобезпекознавство поєднуються такі поняття, як "концепція національної безпеки", "доктрина безпеки", "нормативно-правове забезпечення безпеки", "компаративне націобезпекознавство".

Є і поняття, які вживають переважно в націобезпекознавстві. До них сміливо можна віднести поняття "система національної безпеки", "система забезпечення національної безпеки", "підсистема державного забезпечення національної безпеки", "підсистема недержавного забезпечення національної безпеки", "безпечність", "система дестабілізації".

Дисципліна "Основи національної безпеки" є висхідною для таких курсів як "Менеджмент національної безпеки", "Аудит національної безпеки", "Історія вчень про національну безпеку", "Фінансова безпека", "Економічна безпека", "Інформаційна безпека", "Науково-технологічна безпека", "Психологічна безпека", "Безпека підприємництва", "Суспільна безпека", "Особиста безпека", "Конкурентна розвідка", "Протидія недоброякісній конкуренції (контррозвідка)", "Організація служб безпеки", "Управління національною безпекою", "Управління загрозами та небезпеками", "Системна безпека" тощо. Він забезпечує використання вироблених наукою націобезпекознавства положень, правил, прийомів, методів, засобів та форм забезпечення національної безпеки у різних сферах суспільного буття.

Водночас націобезпекознавство, яке вивчає закономірності забезпечення національної безпеки, вносить свій певний внесок у розроблення наукових уявлень про особу, суспільство і державу, механізм балансу їх інтересів і забезпечення безпеки без нанесення шкоди іншим об'єктам. Націобезпекознавство є теоріостворюючою системою знань, оскільки вона крім власного методологічного потенціалу, формує інші наукові напрями та прикладні теорії національної безпеки. Перефразовуючи відомий вислів, націобезпекознавство -- та ж практика забезпечення національної безпеки, тільки більш далекої перспективи.

геополітичний бенчмаркінг націобезпекознавство воєнний

Тема 2: УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЮ БЕЗПЕКОЮ ДЕРЖАВИ

2.1 Поняття, зміст і призначення системи забезпечення національної безпеки

Головне призначення СЗНБ полягає у досягненні цілей національної безпеки, а отже основною функцією даної системи є забезпечення збалансованого існування інтересів особи, суспільства і держави через моніторинг, діагностування, виявлення та ідентифікацію, запобігання та припинення, мінімізацію та нейтралізацію дії внутрішніх і зовнішніх загроз і небезпек. Реагування на загрози має бути адекватним не лише характерові та їх масштабам, а й рівню бажаного і можливого стану забезпечення національної безпеки.

Система забезпечення національної безпеки України створюється і розвивається відповідно до Конституції України та інших нормативно правових актів, що регулюють суспільні відносини у сфері управління національною безпекою.

Основу системи забезпечення національної безпеки України складають органи, сили та засоби забезпечення національної безпеки, які вживають систему теоретико-методологічних, нормативно-правових, інформаційно аналітичних, організаційно-управлінських, розвідувальних, контррозвідувальних, оперативно-розшукових, кадрових, науково-технічних, ресурсних та інших заходів, спрямованих на забезпечення процесу управління загрозами та небезпеками, за якого державними і недержавними інституціями гарантується прогресивний розвиток українських національних інтересів, ефективне функціонування самої системи національної безпеки України.

У Концепції (основи державної політики) національної безпеки України поняття системи забезпечення національної безпеки визначається, як "організована державою сукупність суб'єктів: державних органів, громадських організацій, посадових осіб та окремих громадян, об'єднаних цілями та завданнями щодо захисту національних інтересів, що здійснюють узгоджену діяльність у межах законодавства України". А у нинішньому Законі України "Про основи національної безпеки України" визначення даного поняття взагалі відсутнє. Тому проаналізуємо поняття, що містилося у Концепції. СЗНБ має власні цілі, завдання, функції, принципи функціонування та розвитку, а також методи забезпечення поставлених завдань, взаємодія яких забезпечує ефективне функціонування даної системи, що ми назвали -- механізмом.

Система забезпечення національної безпеки передбачає наявність відповідних структур і певно регламентованого процесу прийняття і реалізації управлінських рішень у сфері управління національною безпекою. Основними критеріями ефективності функціонування СЗНБ є її здатність забезпечувати:

1) процес управління загрозами та небезпеками, за якого державними і недержавними інституціями гарантується прогресивний розвиток українських національних інтересів, джерел духовного і внутрішнього добробуту народу України;

2) ефективне функціонування самої системи забезпечення національної безпеки України.

Однією з характеристик даної системи є ефективність, тобто здатність системи за найменших витрат якісно забезпечити якнайбільше коло національних інтересів. Відповідно до необхідності забезпечення збалансованого існування інтересів особи, суспільства і держави можна виділити три одекватні напрями функціонування системи забезпечення національної безпеки: забезпечення безпеки особи, забезпечення безпеки суспільства і забезпечення безпеки держави.

У СЗНБ має бути сформована система стримувань і противаг, за допомогою якої можна буде гарантувати забезпечення прав особи і громадянина. Найбільш продуктивним у цьому напрямі вважається створення системи наступних гарантій:

* розроблення на підставі Конституції нормативно-правових актів, які регулюватимуть компетенцію суб'єктів СЗНБ, передбачивши права, обов'язки, принципи взаємодії та інші питання, що забезпечуватимуть ефективне функціонування збалансованої СНБ;

* формування недержавної підсистеми забезпечення національної безпеки;

* формування механізму забезпечення національних інтересів (інтереси особи, нації і держави) на локальному, національному, регіональному, міжнародному і глобальному рівнях як єдино пов'язаної системи;

* удосконалення наявних і розбудова нових інститутів безпеки;

* розроблення механізму взаємодії та нагляду за суб'єктами СЗНБ з метою недопущення порушення законності, та демократичного цивільного контролю над суб'єктами забезпечення національної безпеки.

Важливим моментом має стати закладання в дану систему наступного керівного принципу: Україна має сформувати таку систему забезпечення національної безпеки, яка дозволить гарантовано забезпечити завдання шкоди будь-якій державі або коаліції держав за будь-яких умов, якщо буде існувати реальна загроза (небезпека) національній безпеці держави.

Виділимо декілька підходів до визначення поняття "система забезпечення національної безпеки":

У широкому значенні під СЗНБ можна розуміти комплекс організаційно-управлінських, правових, спеціальних, соціально-психологічних, режимних, інженерно-технічних, учбово-методичних та інших заходів, спрямованих на якісну реалізацію національних інтересів і забезпечення ефективного функціонування самої системи.Підсумовуючи аналіз визначення даного поняття, зазначимо, що воно не є повним і не відображає сутності процесу забезпечення національної безпеки. Під системою забезпечення національної безпеки розуміється система теоретико-методологічних, нормативно-правових, інформаційно-аналітичних, організаційно-управлінських, розвідувальних, контррозвідувальних, оперативно-розшукових, кадрових, науково-технічних, ресурсних та інших заходів, спрямованих на забезпечення процесу управління загрозами та небезпеками, за якого державними і недержавними інституціями гарантується прогресивний розвиток українських національних інтересів, джерел духовного і внутрішнього добробуту народу України, ефективне функціонування самої системи забезпечення національної безпеки України.

Актуальним в контексті розглядуваних проблем вбачається проаналізувати зміст та призначення системи забезпечення національної безпеки України. Забезпечення національної безпеки досягається у процесі свідомої цілеспрямованої діяльності суб'єкта управління, спрямованої на запобігання можливого порушення його нормального функціонування в результаті дії загроз та небезпек. Метою забезпечення національної безпеки є створення умов для реалізації національних інтересів за умов дії загроз та небезпек, а також проведення моніторингу стану національної безпеки для розроблення оптимальної моделі функціонування системи забезпечення національної безпеки. При взаємодії об'єктів і суб'єктів системи забезпечення національної безпеки суттєвим є те, що на державу в особі її органів виконавчої, законодавчої та судової влади покладається обов'язок щодо захисту національних інтересів, а громадському об'єднанню та окремій особі надаються права щодо захисту своїх інтересів.

Об'єктами системи забезпечення національної безпеки України є:

* національні інтереси, цінності та потреби української нації;

* їх носії (юридичні та фізичні особи) і відносини між ними (суспільні відносини у сфері національної безпеки);

* власне система забезпечення національної безпеки України.

2.2 Система управління національною безпекою України

Поняття системи управління національною безпекою

Розглянемо систему управління національною безпекою. Причому у даному розділі лекції увага буде зосереджена на розгляді державного управління національною безпекою. Зміст недержавного управління буде розглянутий на окремій лекції.

З'ясуємо зміст поняття система управління національною безпекою.

У сучасній теорії управління розглядається безліч різних організацій, які є сукупністю людей, груп, об'єднаних для досягнення якої-небудь мети, вирішення якої-небудь задачі на основі принципів розподілу праці і розподілу обов'язків. Це можуть бути державні установи, суспільні об'єднання, науково-виробничі об'єднання, приватні підприємства. Безліч цілей і завдань, що стоять перед організаціями різного класу складності і різної галузевої приналежності, призводить до того, що для управління ними потрібні спеціальні знання, методи і прийоми, що забезпечують ефективну спільну діяльність працівників всіх структурних підрозділів.

Будь-яка організація у сфері національної безпеки може бути описана за допомогою ряду параметрів, серед яких головними є:

* цілі організації;

* її організаційна та функціональна структура;

* зовнішнє і внутрішнє середовище;

* сукупність ресурсів;

* нормативна і правова основа;

* специфіка процесу функціонування;

* система безпекових відносин;

* безпекова культура.

Кожна організація має конкретну систему управління. Будь-який вид управлінської діяльності пов'язаний з управлінням людьми, об'єднаними в рамках певних систем безпеки. Отже, управлінська діяльність в сфері національної безпеки -- це, перш за все, управління соціальними колективами людей, які повинні розглядатися як соціально керовані системи. Саме тому система забезпечення національної безпеки може розглядатися як соціально керована система, оскільки дана система є самостійним об'єктом і має свої особливості.

Система управління національною безпекою є складною системою, створеною для збору, аналізу і переробки інформації з метою отримання максимального кінцевого результату при певних обмеженнях (політичний імідж, економічна та військова могутність тощо).

Можна виділяти, декілька видів системних уявлень: мікроскопічне, функціональне, макроскопічне, ієрархічне і процесуальне.

Кожне з цих уявлень системи відображає певну групу її характеристик.

Мікроскопічне уявлення системи управління національною безпекою засноване на розумінні її як безлічі спостережуваних і неподільних величин (елементів). Структура системи фіксує розташування обраних елементів і їх зв'язки.

Під функціональним уявленням системи управління національною безпекою розуміється система функцій, які необхідно виконувати для реалізації цілей функціонування даної системи.


Подобные документы

  • Поняття, об'єкти, суб'єкти і принципи національної безпеки. Національні інтереси та загрози національній безпеці України, принципи формування державної політики в даній сфері, повноваження основних суб’єктів системи забезпечення. Рада оборони України.

    курсовая работа [71,0 K], добавлен 10.11.2013

  • Поняття та види загроз національним інтересам та національній безпеці в інформаційній сфері. Характеристика загроз інформаційній безпеці системи державного управління. Мета функціонування, завдання системи та методи забезпечення інформаційної безпеки.

    курсовая работа [34,3 K], добавлен 23.10.2014

  • Роль та місце інформаційної безпеки в понятійно-категорійному апараті інформаційного права. Поняття, зміст та розвиток інформаційної безпеки. Характеристика становища інформаційної безпеки України та механізм правового регулювання управління нею.

    дипломная работа [151,1 K], добавлен 15.10.2013

  • Правовий зміст національної безпеки. Державний суверенітет і значення національної безпеки для його забезпечення. Статут ООН як основа сучасного права міжнародної безпеки. Проблеми національної безпеки і забезпечення суверенітету незалежної України.

    курсовая работа [58,6 K], добавлен 18.11.2014

  • Структура, завдання, принципи побудови та функціонування системи забезпечення національної безпеки. Гарантії ефективного керування СНБ. Конституційні засади організації та діяльності Кабінету Міністрів України в сфері управління національною безпекою.

    курсовая работа [57,6 K], добавлен 18.07.2014

  • Розвиток Ради національної безпеки і оборони України як координаційного органа з питань національної безпеки і оборони при Президентові. Її значення для функціонування держави та влади. Структура РНБО як компонент конституційно-правового статусу.

    реферат [15,5 K], добавлен 18.09.2013

  • Об'єкти та принципи політики національної безпеки. Гарантії її забезпечення. Пріоритети національних інтересів України. Мінімізація психологічних конфліктів між Сходом та Заходом країни. Гармонізація міждержавних відносин із Російською Федерацією.

    реферат [13,7 K], добавлен 25.02.2014

  • Служба безпеки України (СБУ) як державний правоохоронний орган спеціального призначення. Функції СБУ щодо забезпеченням національної безпеки від внутрішніх загроз. Напрямки забезпечення національної безпеки України. Права, надані органам і співробітникам.

    реферат [23,8 K], добавлен 21.01.2011

  • Специфіка забезпечення інформаційної безпеки України в законах України. Наявність потенційних зовнішніх і внутрішніх загроз. Стан і рівень інформаційно-комунікаційного розвитку країни. Загрози конституційним правам і свободам людини і громадянина.

    презентация [75,1 K], добавлен 14.08.2013

  • Поняття забезпечення безпеки. Особи, які підлягають захисту та органи, до функціональних обов’язків яких відноситься застосування заходів безпеки. Їх права і обовязки, правова відповідальність. Безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві.

    реферат [37,6 K], добавлен 16.03.2007

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.