Конституційне право

166. Міністерство як центральний орган виконавчої влади

Вищим органом у системі органів виконавчої влади є Кабінет Міністрів України. У своїй діяльності він керується Конституцією, законами України та актами Президента України. Більше того, однією а головних функцій Кабінету Міністрів є забезпечення виконання законів України (в тому числі й Конституції) та актів Президента України, систематичний контроль за дотриманням їх іншими органами виконавчої влади всіх рівнів та застосування необхідних заходів щодо ліквідації виявлених порушень. Ця функція визначає сутність і характер повноважень Кабінету Міністрів, підзаконність його рішень, тобто прийняття їх на основі й для виконання Конституції, законів, указів Президента України

167. Центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом

Головною ланкою системи органів центральної виконавчої влади є міністерства. Вони створюються для організації державного управління в найважливіших сферах соціально-економічного й політичного життя і є здебільшого органами галузевого управління. Значення міністерств підкреслюється тим, до їхні керівники (міністри) входять до складу Кабінету Міністрів України (ст. 114 Конституції).

Державні комітети - центральні органи виконавчої влади, що здійснюють переважно міжгалузеве управління. Відомства (агентства, бюро, управління, комісії) реалізують функції управління в тих сферах, які не охоплюються міністерствами та комітетами.

Конституцією передбачений такий порядок утворення центральних органів виконавчої влади. Прем'єр-міністр України входить із поданням до Президента України про утворення, реорганізацію та ліквідацію міїїістерств, інших центральних органів виконавчої влади, в межах коштів, передбачених Державним бюджетом України на утримання цих органів. Президент України відповідно до ст. 106 Конституції призначає керівників міністерств, інших центральних органів виконавчої влади. Він може припинити їхні повноваження на цих посадах.

Функції центральних органів виконавчої влади України визначаються Указом Президента України "Про загальне положення про міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади" 1996 р. Завдання та функції конкретних міністерств та інших органів державної виконавчої влади встановлюються положеннями про згадані органи, які затверджуються Президентом. У цих положеннях передбачається відповідальність керівників центральних органів державної виконавчої влади перед Президентом за результати своєї діяльності.

Компетенція міністерств, комітетів та відомств реалізується через видання ними наказів, інструкцій та інших нормативно-правових актів.

168. Місцеві державні адміністрації, їх повноваження

Місцеві державні адміністрації - це державні органи виконавчої влади в областях, районах, в районах Автономної Республіки Крим, а також в містах Києві та Севастополі, які наділені правом представляти інтереси держави і приймати від її імені розпорядження, що діють на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Вони діють за принципом субординації, відповідальності перед Президентом України, Кабінетом Міністрів України, підзвітності та підконтрольності органам виконавчої влади вищого рівня, а також районним і обласним радам у межах, передбачених законами "Про місцеві державні адміністрації" і "Про місцеве самоврядування в Україні". Місцева державна адміністрація є місцевим органом в системі органів виконавчої влади на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Вона виконує повноваження державної влади та делеговані їй відповідними радами виконавчі функції через створювані управління, відділи та інші структурні підрозділи та діє під керівництвом голови місцевої державної адміністрації.

Саме місцеві державні адміністрації реалізують принцип поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, покладений в основу побудови територіального устрою України (ст. 132 Конституції України).

Під місцевим управлінням, звичайно, розуміють органи, які призначаються з центру і представляють на місцях державну адміністрацію, а під місцевим самоврядуванням - місцеві представницькі органи.

169. Організація роботи місцевих державних адміністрацій

Місцеві державні адміністрації діють на засадах відповідальності перед людиною і державою за результати своєї діяльності; верховенства права; законності, пріоритетності прав і свобод людини і громадянина; гласності; поєднання державних і місцевих інтересів.

Правовий статус місцевих державних адміністрацій встановлюється Конституцією України, Законом "Про місцеві державні адміністрації", іншими законами України. Суть та особливості здійснення місцевого самоврядування в Україні: місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села, селища, міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення відповідно до Конституції і законів України; місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою безпосередньо і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їхні виконавчі органи; органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, є районні та обласні ради (ст. 140); матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме й нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад, а також об'єкти їхньої спільної власності, які перебувають в управлінні районних та обласних рад (ст. 142); територіальні громади та органи, утворені ними, мають власні повноваження, у межах яких діють самостійно, під свою відповідальність, а також повноваження органів виконавчої державної влади, надані (делеговані) їм законом, у межах яких вони підконтрольні відповідним органам виконавчої влади (ст. 142, 143); права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку (ст. 145).

Принцип місцевого самоврядування є однією з найважливіших ознак будь-якої демократичної держави. У кожній державі, залежно від особливостей її устрою, історичних, національних, географічних та інших особливостей, місцеве самоврядування має специфічну форму.

170. Правові основи організації судової влади

В Україні державна влада поділяється на законодавчу, виконавчу та судову владу. Всі три види держ влади є самостійними, кожна з них діє в межах своєї компетенції. В цій системі судова влада займає особливе місце. Її функцією є застосування прийнятих законодавчою владою законів та інших нормативних актів до конкретних умов, життєвих ситуацій і забезпечення верховенства права у житті суспільства, здійснення правосуддя. Правосуддя - застосування держ органом норми права до конкретного випадку, що трапився в житті - це майнові, трудові, сімейні, та інші спори, конфлікти, а також злочини та інші антигромадські вчинки. Правосуддя виконує свої функції шляхом розгляду та вирішення судами цив, та кримінальних справ у судових засіданнях. Правосуддя Укр. здійснює лише судова влада, яка представлена Конст Судом Укр. та системою судів загальної юрисдикції. Забороняє передаванню функцій здійснення правосуддя іншим органам чи посадовим особам, а такоє посадовими особами. Організація, порядок діяльності і компетенція судів загальної юрисдикції визначає Конст Укр. та законами. Найвищім судовим органом у системі судів загальної юрисдикції проголошено Верховний Суд Укр. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковим на виконання на всій території Укр. Основні засади на яких здійснюється правосуддя: рявність громадян перед законом і судом, право громадян на судовий захист, незалежність судів та підкорення іх тільки закону, відкритий розгляд справ у всіх судах, ніхто не може визнаний винним у скоєнні злочину, а також покараний інакше, як за вироком суду, ведення судочинства держ мовою. Професійні судді не можуть належати до політ партій та профспілок, брати участь у будь-якій політ діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-яки оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчою.

171. Судова влада в системі розподілу влади

В Укр. держ влада здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову владу. Всі три види держ влади є самостійними, кожна з них діє в межах своєї компетенції. В цій системі судова влада займає особливе місце. Її функцією є застосування прийнятих законодавчою владою законів та інших нормативних актів до конкретних умов, життєвих ситуацій і забезпечення верховенства права у житті суспільства, здійснення правосуддя. Правосуддя - застосування держ органом норми права до конкретного випадку, що трапився в житті - це майнові, трудові, сімейні, та інші спори, конфлікти, а також злочини та інші антигромадські вчинки. Правосуддя виконує свої функції шляхом розгляду та вирішення судами цив, та кримінальних справ у судових засіданнях. Правосуддя Укр. здійснює лише судова влада, яка представлена Конст Судом Укр. та системою судів загальної юрисдикції. Забороняє передаванню функцій здійснення правосуддя іншим органам чи посадовим особам, а такоє посадовими особами. Організація, порядок діяльності і компетенція судів загальної юрисдикції визначає Конст Укр. та законами. Найвищім судовим органом у системі судів загальної юрисдикції проголошено Верховний Суд Укр. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковим на виконання на всій території Укр. Основні засади на яких здійснюється правосуддя: рявність громадян перед законом і судом, право громадян на судовий захист, незалежність судів та підкорення іх тільки закону, відкритий розгляд справ у всіх судах, ніхто не може визнаний винним у скоєнні злочину, а також покараний інакше, як за вироком суду, ведення судочинства держ мовою. Професійні судді не можуть належати до політ партій та профспілок, брати участь у будь-якій політ діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-яки оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчою.

172. Загальна характеристика судової системи України

Суди в Україні утворюють судову систему, для якої характерні певні відносини між окремими її елементами (судами), а також притаманні такі властивості як ієрархічність, багаторівневість, структурованість.

Відмітна риса судової системи України полягає в тому, що вона є системою унітарної держави, котра має єдину судову систему, яка не передбачає поділ предмета юрисдикції між судами за ознакою приналежності до різних внутрішньодержавних утворень.

Другою відмінністю судової системи України є існування двох гілок судової системи: Конституційного Суду і судів загальної юрисдикції.

З двох моделей функціонування інституту судової охорони Конституції -- американської, коли вказану функцію здійснюють суди загальної юрисдикції, та європейської, коли для вирішення вказаного завдання утворюється спеціалізований орган, -- Україна обрала європейську модель, конституційно закріпивши утворення Конституційного Суду України -- єдиного органу конституційної юрисдикції.

Третьою відмінною рисою судової системи України є моноцентризм системи судів загальної юрисдикції (підсистему загальних, і підсистему спеціалізованих судів очолює Верховний Суд України).

Отже, судову систему України утворюють Конституційний Суд України та суди загальної юрисдикції, які складаються з загальних та спеціалізованих судів. До загальних належать районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди, військові суди гарнізонів, апеляційні суди областей, апеляційні суди міст Києва та Севастополя, апеляційний суд Автономної Республіки Крим, військові апеляційні суди регіонів та апеляційний суд ВійськовоМорських Сил України, а також Апеляційний суд України.

Спеціалізованими судами є господарські суди областей, Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя, апеляційні господарські суди округів та Вищий господарський суд України, а також окружні адміністративні суди, апеляційні адміністративні суди округів та Вищий адміністративний суд України.

Очолює систему судів загальної юрисдикції Верховний Суд України.

173. Система судів загальної юрисдикції

Система судів загальної юрисдикції будується за принципами територіальності та спеціалізації.

Згідно зі ст. 18 Закону України "Про судоустрій України" систему судів загальної юрисдикції становлять:* місцеві суди;* апеляційні суди, Апеляційний суд України;* вищі спеціалізовані суди;* Верховний Суд України.

Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України. Вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні вищі спеціалізовані суди.

Єдність системи судів загальної юрисдикції забезпечується:* єдиними засадами організації та діяльності судів;* єдиним статусом суддів;

* обов'язковістю для всіх судів визначених законом правил судочинства; * забезпеченням Верховним Судом України однакового застосування законів судами загальної юрисдикції;* обов'язковістю виконання на території України судових рішень;* єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності судів;* фінансуванням судів виключно з Державного бюджету України; * вирішенням питань внутрішньої діяльності судів органами суддівського самоврядування.

В Україні створюються загальні та спеціалізовані суди окремих судових юрисдикцій. Військові суди належать до загальних судів і здійснюють правосуддя у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, створених відповідно до закону. Спеціалізованими судами є господарські, адміністративні та інші суди, визначені як спеціалізовані.

Суди загальної юрисдикції утворюються і ліквідуються Президентом України відповідно до Закону України "Про судоустрій України" за поданням Міністра юстиції України, погодженим з Головою Верховного Суду України або головою відповідного вищого спеціалізованого суду.

Залежно від обсягу наданих їм законом повноважень суди загальної юрисдикції можуть діяти як суди першої інстанції(суди, які розглядають справу і вирішують її по суті своїм вироком, рішенням чи постановою), апеляційної (суди, які за апеляційною скаргою чи апеляційним поданням перевіряють законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, якщо це рішення не набрало законної сили) чи касаційної (суди, які за касаційною скаргою чи касаційним поданням перевіряють законність і обґрунтованість судових рішень, які набрали законної сили) інстанції.

174. Склад та структура Конституційного Суду України

Згідно зі статтею 125 Конституції України Верховний Суд Україн - це найвищий орган у системі судів загальної юрисдикції. Він переглядає в апеляційному та касаційному порядку справи, розглянуті загальними судами. Крім того, він розглядає справи за нововиявленими обставинами. Згідно зі статтею 35 Кримінально-процесуального кодексу України Верховному Суду України як суду першої інстанції підсудні кримінальні справи особливої складності або такі, що мають виняткове громадське значення.

Кількісний склад Верховного Суду встановлюється Верховною Радою: - Пленуму Верховного Суду;- судової колегії з кримінальних справ; - судової колегії з цивільних справ; - військової колегії.

Крім того, для розгляду організаційних питань створюється Президія Верховного Суду.

Пленум Верховного Суду України діє у складі: Голови ВСуду; · заступників Голови ВСуду;· членів ВСуду;

Засідання Президії проводиться не рідше одного разу в місяць і є правомочними за наявності більшості членів Президії, що беруть участь у засіданні.

Для забезпечення роботи щодо здійснення правосуддя, узагальнення судової практики та іншої діяльності в складі Верховного Суду створений апарат. Штатна чисельність та склад апарату за поданням Голови Верховного Суду затверджуються Президією Верховної Ради України.

До структури апарату входять такі підрозділи (відділи та структурні підрозділи):

відділ з розгляду скарг на судові рішення в порядку нагляду;

відділ прийому громадян і розгляду листів;

відділ узагальнення судової практики;

відділ судово-правової реформи;

відділ судової статистики;

відділ міжнародного правового співробітництва;

секретаріат Пленуму та Президії Верховного Суду України;

секретаріат судової колегії з кримінальних справ;

секретаріат судової колегії з цивільних справ;

секретаріат військової колегії;

секретаріат Вищої кваліфікаційної колегії суддів;

редакція "Вісника Верховного Суду України".

175. Повноваження Конституційного Суду України

Конституційний Суд України - єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні. Завданням КСУ є гарантування верховенства Конституції України як Основного закону на всій території України.

Діяльність Конституційного Суду ґрунтується на принципах верховенства права, незалежності, колегіальності, рівноправності суддів, гласності, повноти і всебічності розгляду справ та обґрунто-ваності прийнятих рішень. Діяльність Конституцій-ний Суд України ґрунтується на принципах верховенства права, незалежності, колегіальності, рівноправності суддів, гласності, повного і всебіч-ного розгляду справ та обґрунтованості прийнятих ним рішень.

До повноважень КСУ віднесено прийняття рішень та дача висновків щодо: 1) конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів ВР АРК;2) відповідності Конституції України чинних міжнародних договорів або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради для дачі згоди на їх обов'язковість; 3) додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту в межах визначених ст.ст. 111 та 151 Конституції України;4) офіційного тлумачення Конституції та законів України.

Підставами для визнання перелічених актів не конституційними, повністю чи частково є: - невідпо-відність Конституції України;- порушення встанов-леної Конституцією процедури їх розгляду, ухва-лення або набрання ними чинності;

- перевищення конституційних повноважень при їх прийнятті.

До повноважень КСУ не належить питання щодо законності актів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також інші питання, віднесені до компетенції судів загальної юрисдикції.

176. Юридична сила рішень та висновків Конституційного Суду України

Напрями діяльності Конституційного Суду наступні:1. здійснення конституційного судочинства в Україні; 2. конституційний контроль; 3. офіційне тлумачення (Конституцію та закони України), 4. арбітраж та конституційне правосуддя.

Відповідно до Конституцій України та Закону "Про Конституційний Суд України", суд приймає рішення та дає висновки у таких справах: 1. Вирішення питань відповідності Конституції законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим. 2. Відповідність Конституції чинних міжнародних договорів України, або тих міжнародних, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість. 3. Додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в межах, визначених Конституцією.4. Видає офіційне тлумачення Конституції та законів України.

Рішення і висновки Конституційного Суду є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Конституційний Суд також за зверненням Президента чи Уряду дає висновки про відповідність Конституції України чинних міжнародних договорів України або таких договорів, що вносяться до парламенту для ратифікації.

Правові акти, визнані Конституційним Судом неконституційними повністю, або у певній частині втрачають свою чинність з моменту ухвалення Конституційним Судом відповідного рішення.

Рішення та висновки Конституційного Суду оприлюднюються наступного робочого дня після їх підписання і публікуються у "Віснику Конституційного Суду України", а також в інших офіційний виданнях. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичними чи юридичними особами актами і діями, що були визнані неконституційними, відшкодовуються державою у встановленому законодавством України порядку.

177. Вища рада юстиції

Вища рада юстиції -- це незалежний, колегіальний орган України, який відповідає за формування високопрофесійного суддівського корпусу, а також за приймання рішення стосовно порушень суддями і прокурорами вимог щодо несумісності та у межах своєї компетенції про їх дисциплінарну відповідальність.

Завдання Вищої ради юстиції наступні:1. внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад; 2 прийняття рішення стосовно порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності; 3 здійснення дисциплінарного провадження стосовно суддів Верховного Суду України і суддів вищих спеціалізованих судів та розгляд скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних та місцевих судів, а також прокурорів.

178. Органи прокуратури в системі державного апарату

В системі державного апарату органи прокуратури становлять: Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних), міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, а також військові прокуратури.

Органи прокуратури України: 1) становлять єдину централізовану систему, яку очолює Генеральний прокурор України, з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящим; 2) здійснюють свої повноваження на підставі додержання Конституції України та чинних на території республіки законів, незалежно від будь-яких органів державної влади, посадових осіб, а також рішень громадських об'єднань чи їх органів; 3) захищають у межах своєї компетенції права і свободи громадян на засадах їх рівності перед законом, незалежно від національного чи соціального походження, мови, освіти, ставлення до релігії, політичних переконань, службового чи майнового стану та інших ознак; 4) вживають заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення;

5) діють гласно, інформують державні органи влади, громадськість про стан законності та заходи щодо її зміцнення.

Працівники прокуратури не можуть належати до будь-яких політичних партій чи рухів.

Генеральну прокуратуру України очолює Генеральний прокурор України, який має першого заступника та заступників.

179. Повноваження прокуратури України

При здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право: 1) безперешкодно за посвідченням входити у приміщення органів державної влади; мати доступ до документів і матеріалів, необхідних для проведення перевірки. Письмово вимагати подання в прокуратуру для перевірки зазначених документів та матеріалів, видачі необхідних довідок. 2) вимагати для перевірки рішення, розпорядження, інструкції, накази та інші акти і документи, одержувати інформацію про стан законності і заходи щодо її забезпечення; 3) вимагати від керівників та колегіальних органів проведення перевірок, ревізій діяльності підпорядкованих і підконтрольних організацій та інших структур незалежно від форм власності, а також виділення спеціалістів для проведення перевірок, відомчих і позавідомчих експертиз; 4) викликати посадових осіб і громадян, вимагати від них усних або письмових пояснень щодо порушень закону.

При виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право: 1) опротестовувати акти Прем'єр-міністра України, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевих Рад, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також рішення і дії посадових осіб; 2) вносити подання або протест на рішення місцевих Рад залежно від характеру порушень; 3) порушувати в установленому законом порядку кримінальну справу, дисциплінарне провадження або провадження про адміністративне правопорушення, передавати матеріали на розгляд громадських організацій; 4) давати приписи про усунення очевидних порушень закону;5) вносити подання до державних органів, громадських організацій і посадовим особам про усунення порушень закону та умов, що їм сприяли; 6) звертатись до суду з заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

180. Форми реагування прокуратури на порушення законності

Існують наступні форми прокурорського реагування:1. Протест прокурора. Протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У такому ж порядку приноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи. 2. Припис прокурора. Письмовий припис про усунення порушень закону вноситься прокурором, його заступником органу чи посадовій особі, які допустили порушення, або вищестоящому у порядку підпорядкованості органу чи посадовій особі, які правомочні усунути порушення. Письмовий припис вноситься у випадках, коли порушення закону має очевидний характер і може завдати істотної шкоди інтересам держави, підприємства, установи, організації, а також громадянам, якщо не буде негайно усунуто. 3 Подання прокурора. Подання з вимогами усунення порушень закону, причин цих порушень і умов, що їм сприяють, вносяться прокурором, його заступником у державний орган, громадську організацію або посадовій особі, які наділені повноваженням усунути порушення закону, і підлягає невідкладному розгляду. Постанова прокурора. У разі порушення закону посадовою особою або громадянином прокурор, його заступник, залежно від характеру порушення закону, виносить мотивовану постанову про дисциплінарне провадження, провадження про адміністративне правопорушення або про порушення кримінальної справи щодо цих осіб.

181. Основі принципи територіального устрою держави

Територія держ - невід'ємна ознака всякої державності і водночас просторова межа здійснення держ влади. Питання про територіальний устрій - це питання про те, як організована територія держ., з яких частин вона складається і яким є правове становище як території загалом, так і її окремих складових. Конституцією Укр визначено загальні засади територ. організації держави: принцип єдності та цілісності держ території, принцип поєднання централізації і децентралізації у здійсненні держ влади та принцип збалансованості соц - економ розвитку території. Територ Укр є неподільна і недоторкана. Питання зміни територ віднесено до виняткового відання Всеукр Референдуму. Держ політика в галузі розвитку територій повинна будуватися за принципом поєднання як загальнонац. Інтересів та їх урахування місцевих інтересів. Повинні бути враховані історичні, географічні, економ., еколог. особлівості регіонів, етнічні та культурні традиції. Україна є унітарною державою. Це означає, що територія Укр у межах існуючих кордонів є цілісною і недоторканою, що складові частини цієї території перебувають в нерозривному взаємному зв'язку, відзначаються внутрішньою єдністью і не мають ознак державності. Відповідно до Конституції Укр адміністративно-територіальний поділ Укр становить цілісну систему адміністративно-територіальних одиниць, яка складається з Автономної Республіки Крим, областей, районів, міст, районів у містах, селищ і сіл.

182. Ознаки унітарності України

Україна є унітарною державою, що прописано у Конституції України. Основними ознаками цієї форми державного устрою є: Україна має власну територію, яка є єдиною, неподільною, недотор-канною і цілісною (ст. 2 Конституції); Україна має свої державні кордони, зміна яких, як і зміна території України, без згоди народу України не дозволяється ; Україна, як незалежна держава розробляє і приймає свою Конституцію (Преамбула Конституції); Україна має власну систему законодавства, на її території забезпечується верховенство права (ст. 8 Конституції); Україна має власні законодавчі, виконавчі і судові органи (ст. 6 Конституції); В Україні існує єдине громадянство (ст. 4 Конституції); В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування (ст. 7 Конституції); державною мовою України є українська мова (ст. 10 Конституції); Україна має власні державні символи (ст. 20 Конституції).

Віданню України підлягає визначення обласного, районного поділу і вирішення інших питань адміністративно-територіального устрою.

183. Види адміністративно-територіальних одиниць в Україні

Україна на момент проголошення незалежності мала сформований територіальний устрій, який залишився без істотних змін і після прийняття Конституції України. Сьогодні у складі України, як уже зазначалося, знаходиться Автономна Республіка Крим, 24 області. 2 міста загальнодержавного значення (Київ та Севастополь), 165 міст обласного, і 279 районного значення. 907 селищ міського типу, 490 сільських і 121міський район, а також 28 839 сільських населених пунктів, об'єднаних в 10 190 сільськихокругів ("сільрад"), як самостійних адміністративно-територіальних одиниць Адміністративно-територіальний устрій України не е незмінним. Великі міста з кількістю населення понад 1 мільон постійно ставлять питання про перетворення їх на міста загальнодержавного значення Швидко збіль-шуеться чисельність сільрад (сільських округів), в яких об'єднується по кілька сільських населених пунктів під юрисдикцією єдиних для них територіальних громад як первинних суб'єктів місцевого самоврядування. Цей процес, стимульований ст. 140 Конституції України, буди наростати Відповідно до Конституції України (п. 13 ст. 92), територіальний устрій України, а отже, і порядок вирішення питань адмін.-територіального устрою має визначатися виключно законом України Самою ж Конституцією України визначаються лише основні засади та система адмін.-територіального устрою України (ст. 132, 133). а також право Верховної Ради України утворювати і ліквідувати райони, встановлювати й змінювати межі районів та міст, а також вирішувати питання про найменування і перейменування населених пунктів та районів (п. 29 ст, 85).

184. Порядок зміни адміністративно-територіального поділу України

Виключно законом Укрвїни має визначатися територіальний устрій Укр і порядок вирішення питань адмін-територ. устрою (відповідно до Конст Укр.). Конституцією Укр визначаються лише основні засади та системи адмін-територ устрою Укр, право ВРУ утворювати і ліквідувати райони, встановлювати та змінювати межі районів та міст, зараховувати населені пункти до категорії міст, також питання про найменування і перейменування населених пунктів та районів. Відповідні повноваження по вирішенню питань адмін-територ устрою мають й інші органи держ влади, а також органи місцевого самоврядування. До повноважень Кабміну належать: внесення до ВРУ подань про утворення, ліквідацію та найменування районів, надання населеним пунктам статусу гірських; створення нац ради з найменування географ об'єктів, затвердження положення про неї. ВР АРК, обласні ради мають право вносити до Кабміну Укр пропозиції щодо утворення, ліквідації та найменування новоутворених районів, порушувати перед ВР питання що до встановлення і зміни меж АРК; області; перенесення адміністративних центрів районів, перейменування районів; встановлення і зміни меж районів, міст і міських округів; прийняття рішення що до зарахування населених пунктів до категорій селищ міського типу, сіл, селищ, встановлення та зміни її меж; реєстрація сільких та міських округів. Київська та Севастопольські міські ради самостійно приймають рішення про встановлення та зміни меж районів у місті, також про зарахування населених пунктів, що входять доміської округи, до селищь міського типу, сіл6 селищ, та інші питання. Повноваження районних, міських рад, міст, обласного значення зводяться в основному до внесення до ВР АРК, обласної ради пропозиції що тих питань, які вирішують ці ради або порушують питання про їх вирішення перед ВРУ, відповідно ВР АРК, обласною радою.

185. Правовий статус Автономної Республіки Крим

Автономна Республіка Крим е "невід'ємною складовою частиною України І в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання" (ст. 134 Конституції України) Отже, Автономна Республіка Крим (АРК) є формою так званої територіальне (адміністративно-територіальної, регіональної, обласної) автономії, добре відомій світовій практиц. державотворення. Суть територіальної автономії полягає передусім у праві її територіального колективу (громадян відповідної держави, які постійно проживають у межах цієї автономії) і тих органів, які вони обирають, самостійно вирішувати питання, віднесені о відання автономії. Ст. 138 Конституції України говорить о віданні АРК таких питань, як: управління майном, що належить АРК, розроблення, затвердження та виконання бюджету АРК на осові єдиної податкової І бюджетної політики України; розроблення, затвердження та реалізація програм АРК з питань соціально-економічного і культурного розвитку, раціонального природокористування,охорони довкілля - відповідно до загальнодержавних програм; визнанення статусу місцевостей як курортів; встановлення зон санітарної охорони курортів;охорона й використання пам'яток історії. Поряд з цим АРК має право самостійно вирішувати й такі важливі організаційні питання, як:призначення виборів депутатів Верховної Ради АРК; затвердження складу виборчої комісії АРК;організація та проведення місцевих

186. Система органів влади в Автономній республіці Крим

Верховна Рада Автономної Республіки Крим, яка обирається громаданами на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування є органом законодавчої влади Автономної Республіки Крим. Верховна Рада АРК складається з 100 депутатів, що обираються терміном на 4 роки. Органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим є Уряд Автономної Республіки Крим - Рада міністрів АРК, голова якої призначається і звільняється з посади Верховною Радою АРК за погодженням з Президентом України. Органами місцевої влади в Автономній Республіці Крим є сільські, селищні, районні, міські, районні у містах Ради та їх виконавчі органи. Суди, органи прокуратури, підрозділи Служби безпеки України та Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим утворюються і діють відповідно до Конституції і законів України.

187. Повноваження органів влади в Автономній республіці Крим

Верховна Рада Автономної Республіки Крим вирішує питання, віднесені Конституцією України, Конституцією Автономної Республіки Крим і законами України до ведення Автономної Республіки Крим, за винятком тих, по яких рішення приймаються республіканським (місцевим) референдумом або Радою міністрів Автономної Республіки Крим та іншими органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим 2. До компетенції Верховної Ради Автономної Республіки Крим відноситься:

1) прийняття Конституції Автономної Республіки Крим;2) призначення чергових виборів депутатів ВРади А РКрим;3) визначення порядку керування майном, що належить АР К;4) затвердження бюджету АР К і внесення змін у нього, контроль за його виконанням; 5) встановлення податків і пільг по оподатковуванню відповідно до законів України; 6) затвердження програм АРК з питань соціально-економічного і культурного розвитку; раціонального природокористування, охорони навколишньої природного середовища ; 7) вирішення питань по забезпеченню функціонування і розвитку державної, російської, кримсько-татарської та інших національних мов і культур в Автономній Республіці Крим;8) обрання Голови Верховної Ради Автономної Республіки Крим, 9) формування Президії Верховної Ради Автономної Республіки Крим та інші.

188. Поняття і принципи місцевого самоврядування

Місцеве самоврядування - це право територіальної громади (жителів села чи добровільного об'єднання в сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста)самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів Укр. Воно може здійснюватися територіальною громадою як безпосереднє так і через органи місцевого самоврядування: сільські селищні, міські ради та їх виконавчий орган. Орган місцевого самоврядування що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.

Принцип місцевого самоврядування є однією з найважливіших ознак будь-якої демократичної держави. У кожній державі, залежно від особливостей її устрою, історичних, національних, географічних та інших особливостей, місцеве самоврядування має специфічну форму.

Форма безпосереднього здійснення місцевого самоврядування територіальними колективами громадян є референдум та інші способи участі громадян у вирішенні питань, що віднесені законодавством до компетенції місцевого самоврядування. До інших способів місцевого самоврядування належать загальні збори громадян.

189. Сучасні теорії та системи місцевого самоврядування

Існує декілька теорій місцевого самоврядування: громадська , державна і дуалістична . Певне поширення набула також юридична і політична теорії місцевого самоврядування.

В сучасному світі склалися три моделі місцевого самоврядування: англосаксонська, континентальна і змішання.

Англосаксонська модель характеризується такими рисами:

самостійністю і незалежністю місцевих органів влади від держави при вирішенні власних проблем; відсутністю при муніципальних органах влади повноважних представників держави; здійсненням муніципальними органами влади завдань, що входять до компетенції держави; регулюванням взаємовідносин місцевих органів влади з центральною владою актами парламенту; наявністю чіткого переліку функцій і повноважень місцевих органів влади; жорстким контролем з боку уряду фінансової сфери.

Континентальна (французька) модель характеризується такими рисами:

контролем центральної влади над місцевим самоврядуванням; дотриманням субординації між муніципалітетами та органами державної влади; вагомою роллю на місцях представників центральної влади; функціонуванням прямого державного управління на регіональному рівні.

Змішана модель побудована на наступних принципах:

демократія повинна будуватися знизу вгору, якщо держава хоче мати підтримку народу; громади є основою держави; все дії державного управління базуються на діях громад; громади інтегровані в загальну систему державної влади, здійснюють свою владу як частина держави, і за його повноважень; існують компетенції (власні повноваження), які прямо не залежать від вказівок вищестоящих державних органів.

В сучасних демократичних державах відбувається зближення муніципальних систем (англосаксонської і континентальної), однак поєднання в них місцевого (державного) управління та місцевого самоврядування залишається, незалежно від того, чи присутні представники центральної влади на місцях чи місцеве самоврядування здійснюється виборними органами влади. У кожному разі в тій чи іншій країні місцеве самоврядування здійснюється на підставі власних повноважень на користь місцевого населення, тоді як місцеве управління функціонує в рамках обов'язкових або делегованих повноважень для задоволення державного інтересу.

190. Основні моделі місцевого самоврядування

В сучасності найбільше поширення отримали такі моделі місцевого самоврядування - англосаксонська (англо-американська, континентальна (французька) та змішана.

Англосаксонська модель (з`явилася завдяки системі управління середньовічної Англії) має наступні риси:1.значна автономія органів місцевого самоврядування по відношенню до державної влади;2. відсутність на місцях повноважних представників центральної влади, які б опікали органи місцевого самоврядування; 3. виборність ряду посадових осіб місцевого самоврядування територіальною громадою; 4. функціонування органів місцевого самоврядування виключно в межах своєї компетенції, закріпленої в законі.

Континентальна модель (результатом тривалої еволюції римської системи організації влади на місцях) відрізняється такими рисами: 1. більш високим (у порівнянні з англо-американською моделлю) ступенем централізації управління, наявністю органів місцевого управління з вертикальною підпорядкованістю; 2. повноваження місцевого самоврядування визначаються згідно з негативним принципом правового регулювання (органам місцевого самоврядування дозволяється робити все, що не заборонено законом).

Третя модель має назву - змішана. Вона характеризується рисами як англо-американської і континентальної моделі. Саме таку модель реалізовано в нашій державі, якщо проаналізувати законодавство України: демократія повинна будуватися знизу вгору, якщо держава хоче мати підтримку народу; громади є основою держави; все дії державного управління базуються на діях громад;

громади інтегровані в загальну систему державної влади, здійснюють свою владу як частина держави, і за його повноважень; існують компетенції (власні повноваження), які прямо не залежать від вказівок вищестоящих державних органів.

191. Система органів місцевого самоврядування в Україні

Система місцевого самоврядування включає:територіальну громаду;сільську, селищну, міську раду;сільського, селищного, міського голову;виконавчі органи сільської, селищної, міської ради;районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст;органи самоорганізації населення.

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, законами.

Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади -- також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об'єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста, обирається відповідною територіальною громадою на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на чотири роки в порядку, визначеному законом, і здійснює свої повноваження на постійній основі. Сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях.

192. Повноваження органів місцевого самоврядування

Відповідно до ст. 119 Конституції України, основними завданнями органів місцевого самоврядування в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці є: виконання Конституції України, законів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших актів виконавчої влади вищого рівня; забезпечення прав і свобод громадян; виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і національних меншин - також програм їх національно-культурного розвитку; підготовка та виконання відповідних бюджетів; взаємодія з органами місцевого самоврядування; реалізація інших, наданих державою, а також делегованих відповідною радою, повноважень.

Важливими ознаками повноцінності місцевого самоврядування взагалі, його органів та посадових осіб, зокрема, є їх правова, організаційна та матеріально-фінансова самостійність (автономія).

193. Функції органів місцевого самоврядування

Під функцією місцевого самоврядуваннярозуміють основні напрямки діяльності територіальних громад, органів місцевого самоврядування з вирішення завдань місцевого самоврядування (муніципальної діяльності). Основними з них є: залучення населення до участі у вирішенні питань місцевого та загально-державного значення; володіння, використання та управління комунальною власністю; забезпечення комплексного соціально-економічного та культурного розвитку відповідної території; надання соціальних послуг населенню; забезпечення законності, громадської безпеки, правопорядку, охорона прав, свобод і законних інтересів громадян;

соціальний захист населення, сприяння праце-влаштуванню громадян; захист прав місцевого самоврядування.

Функції місцевого самоврядування отримали юридичне закріплення в Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні" у вигляді предметів відання органів місцевого самоврядування.

194. Форми роботи органів місцевого самоврядування

Серед правових форм діяльності місцевих рад можна виділити нормотворчу, установчу, правозастосовчу, контрольну та інтерпретаційну.

Нормотворча форма діяльності місцевих рад здійснюється шляхом прийняття ними рішень нормативного характеру, затвердження регламенту ради, статуту територіальної громади, положень про символіку територіальної громади, про постійні комісії ради, про відділи, управління та інші виконавчі органи ради, про Президію ради та інших.

Установча форма діяльності місцевих рад отримує свій прояв у формуванні власної структури та визначення кількісного складу ради, структури виконавчих органів ради, чисельності апарату ради і виконкому; обранні депутатами голови районної і обласної ради; прийнятті рішення про дострокове припинення повноважень депутата, сільського, селищного, міського голови, секретаря ради.

Правозастосовча форма реалізується через прийняття радою рішень індивідуального характеру, висновків і рекомендацій постійними комісіями ради, рішень президій обласної, районної ради дорадчого характеру.

У межах контрольної форми діяльності місцевих рад можна виділити два види проваджень: нормотворче (здійснення контролю за законністю нормативних актів виконавчих органів ради) і виконавче (контроль за реалізацією відповідними органами та посадовими особами своїх повноважень)

Основними організаційними формами діяльності місцевих рад є: сесії, засідання постійних комісій; засідання президій обласних, районних рад; робота депутатів у виборчих округах та інш.

Размещено на Allbest.ru