Конституційне право

Колегіальний характер Верховної Ради як парламенту України полягає насамперед у її складі та порядку роботи. Верховна Рада складається з 450 народних депутатів (ст. 76 Конституції) і є повноважною за умови обрання не менш як двох третин від її конституційного складу (ст. 82 Конституції). Рішення Верховної Ради приймаються на її пленарних засіданнях шляхом голосування (ст. 84 Конституції). Закони та інші акти Верховна Рада приймає більшістю від її конституційного складу, крім випадків, передбачених Конституцією (ст. 91).

Виборний характер українського парламенту, як і парламентів інших країн, полягає в тому, що він формується виключно шляхом виборів народних депутатів. Ці вибори є, як правило, вільними і демократичними. Вони проводяться на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.

Народні депутати обираються до Верховної Ради строком на чотири роки і здійснюють свої повноваження на постійній основі. Верховна Рада, за Конституцією (ст. 82), працює сесійно. Чергові сесії Верховної Ради починаються першого вівторка лютого і першого вівторка вересня щороку (ст. 83). Новообрана Верховна Рада збирається на першу сесію не пізніше як на тридцятий день після офіційного оголошення результатів виборів. Якщо протягом тридцяти днів будь-якої чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися, то Президент може достроково припинити повноваження Верховної Ради.

Парламент України є пріоритетним органом в системі органів державної влади України, першим серед рівних. Він здійснює законодавчу владу, бере участь у формуванні органів виконавчої і судової влади, є загальним представником народу і виразником його волі.

134. Суб'єкти розробки законів та суб'єкти законодавчої ініціативи

Для забезпечення охорони конституційного ладу держави, конституційних принципів і норм відповідними повноваженнями наділяються вищі органи державної влади (парламент, глава держави, уряд), створюються спеціальні органи правової охорони конституції (конституційний суд). Повноваження у сфері забезпечення верховенства конституції в Україні здійснюють і інші органи: Рада національної безпеки і оборони України, центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, суди, органи прокуратури, інші правоохоронні органи. Проте перелічені органи здійснюють в основному контроль (нагляд) за законністю у відповідних сферах суспільного життя, а не конституційністю. Забезпечення конституційності не є сутнісною характеристикою їх діяльності. Крім цього, поняття правової охорони конституції передбачає насамперед реалізацію відповідних повноважень щодо забезпечення верховенства конституції вищими органами державної влади. При цьому їх компетенція визначена нормами Конституції України. Виходячи з цього, організаційно-правовий механізм правової охорони Конституції України складає спрямована на забезпечення її верховенства організаційна діяльність таких суб`єктів як Верховна Рада України, Президент України і Конституційний Суд України.

135. Парламентські читання

ПАРЛАМЕНТСЬКІ ЧИТАННЯ - це обговорення проектів законів та ін. нормат.-прав. акгів на пленар. засіданнях парламенту (окр. палати). Є однією зі стадій законодавчого процесу. В Україні обговорення законопроекту відбувається шляхом трьох Ч. п. Здійснюються відповідно до процедур, вимог Регламенту Верховної Ради України.

Осн. завдання першого читання полягає у з'ясуванні принципової необхідності прийняття закону. При цьому виявляється реальна потреба у врегулюванні проблемної ситуації і відповідність проблеми рівню закону.

Зазвичай на перше Ч. п. законопроект вноситься у редакції суб'єкта законодавчої ініціативи. В цілому при розгляді ВР України законопроекту в першому читанні обговорюється його концепція, дається оцінка відповідності осн. положень законопроекту Конституції України, його актуальності й практ. значущості.

Під час другого Ч. п. розглядаються поправки до проекту та його нова редакція з урахуванням пропонованих змін, проводиться його постатейне обговорення та здійснюється постатейне голосування. Третє Ч. п. присвячено розгляду законопроекту в остаточній редакції. Як правило, на цьому етапі внесення поправок не допускається, окрім редакційних. У випадку позит. рішення закон приймається у цілому. Відповідно до чинних процедур, норм третє читання законопроектів проводиться з метою внесення ред. поправок, узгодження між собою структур, частин схваленого в другому читанні законопроекту, узгодження розглянутого законопроекту з ін. законами.

Проекти важливих постанов та ін. актів ВР України з питань держ., госп., соціально-культур. життя, екол. безпеки і зовн. політики теж розглядаються у трьох читаннях відповідно до правил, встановлених Регламентом ВР щодо розгляду законопроектів.

136. Бюджетна процедура Верховної Ради України

Бюджетне планування охоплює складання проекту бюджету, його розгляд і затвердження.

Завдання формування бюджету:

1) достовірне визначення обсягу та джерел формування бюджету;

2) оптимальний розподіл видатків за окремими групами й галузями;

3) збалансування бюджету. Принципи бюджетного планування:

-- регулювання бюджетних питань єдиними правовими нормами;

-- адресний і цільовий характер спрямування бюджетних коштів;

-- безперервність планування;

-- стабільність фінансових показників;

-- балансовий метод.

Зміст бюджетного планування:

-- визначення бюджетної політики;

-- розробка управлінських стратегій;

-- оцінка потреби, пріоритетів і можливостей бюджету;

-- розробка проекту бюджету;

-- оцінка ефективності проекту.

Кабінет Міністрів України розробляє проект закону про Державний бюджет України. Він встановлює порядок і строки складання проекту Державного бюджету України, відповідає за складання проекту.

Міністр фінансів України на основі макропоказників економічного та соціального розвитку України на наступний бюджетний період визначає загальний рівень доходів, витрат бюджету і дає оцінку обсягу фінансування бюджету для складання пропозицій до розробки проекту Державного бюджету України. Він також розробляє і доводить до головних розпорядників бюджетних коштів інструкції по підготовці бюджетних запитів, які включають організаційні, фінансові та інші обмеження, яких зобов'язані дотримуватись усі розпорядники.

Головні розпорядники бюджетних коштів несуть відповідальність за своєчасність, достовірність і зміст поданих Міністерству фінансів України бюджетних даних, які містять всю необхідну інформацію для складання проекту бюджету.

137. Комітети Верховної Ради України та їх повноваження

ВРУ затверджує перелік комітетів ВРУ, обирає голів цих комітетів. Комітети Верховної Ради України здійснюють законопроектну роботу, готують і попередньо розглядають питання, віднесені до повноважень Верховної Ради України. Основною формою роботи комітетів є засідання. Основними функціями комітетів є: 1) законопроектна робота, яка включає організацію розробки за дорученням Верховної Ради України чи з власної ініціативи проектів законів та інших актів; 2) збір, вивчення, дослідження інформації з питань, що належать до компетенції комітетів, організація слухань з цих питань, в тому числі на засіданнях Верховної Ради України; 3) попередній розгляд та підготовка висновків і пропозицій щодо ратифікації чи денонсації міжнародних договорів і угод, проектів перспективних програм економічного і соціально-культурного розвитку України, звітів про їх виконання та інших питань 4) участь у складанні, прийнятті, контролі за виконанням державного бюджету в частині, що віднесена до компетенції комітетів, з метою забезпечення доцільності, економності та ефективності використання державних коштів 5) обговорення кандидатур посадових осіб, призначення яких відповідно до законодавства погоджується з комітетами, підготовка відповідних висновків щодо цих осіб. Ограгіназація і порядо діяльності комітетів ВР встановлюється законом. Обов'язки - якісно і вчасно підготовити законопроекти, зробити висновки та рекомендації.

138. Тимчасові та спеціальні слідчі комісії Верховної Ради України

Тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України створюються для підготовки і попереднього розгляду питань, що відносяться до її компетенції.

Тимчасові слідчі комісії створюються для проведення розслідування з питань, що становлять суспільний інтерес, якщо за це проголосує не менше ніж 1/3 від конституційного складу Верховної Ради України.

Тимчасова спеціальна комісія здійснює свою діяльність на принципах, встановлених для комітетів Верховної Ради України. Парламент приймає постанову про створення комісій Верховної Ради, визначає назву, завдання, кількісний і персональний склад комісії, обсяг коштів, виділених у її розпорядження, термін діяльності.

Тимчасова спеціальна комісія обирається з числа народних депутатів, що дали на це згоду. Мінімальний кількісний склад комісії має забезпечувати представництво не менше ніж по одному депутату від кожної групи та фракції.

Не пізніше як через 6 місяців після створення тимчасова комісія передає Верховної Раді України звіт про свою діяльність і підготовлені нею документи і проекти актів. Після обговорення результатів її роботи у комітетах і на пленарному засіданні Верховної Ради може бути прийняте рішення про продовження роботи комісії на новий термін.

Повноваження тимчасової комісії припиняються:

1. З прийняттям Верховною Радою остаточного рішення за результатами роботи комісії.

2. З прийняттям Верховною Радою акта, для підготовки проекту якого створювалася комісія.

139. Організація роботи Верховної Ради України

ВРУ як колегіальни законодавчий орган здійснює свою діяльність в особливій організаційній формі, збираючись на сесії ВР. В період сесію нар деп. не лише опрацьовують у парламентських комітетах законопроекти, інші питання діяльності законодавчого органу, а й приймають законодавчі акти на пренарних засіданнях шляхом голосування депутатами особисто, а також працюють у своїх виборчих округах. Новообрана ВР на першу сесію збирається не пізніше ніж на 30 день після офіційного оголошення результатів виборів. Це означає що перша сесія не є черговою чи позачерговою сесією, а є особливою сесією, порядок зібрання якої має спеціально регулюватися законом про регламент ВРУ відповідно до вимог Конст. Президія сесії визначає головуючого на кожне засідання ВР, організовує роботу парламенту та підписує прийняті нею акти до обрання голови ВР. З обранням голови ВР президія сесії припиняє свою діяльність, а засідання ВР веде голова ВР. Поярдок роботи встановлюється її регламентом. Чергові сесії ВР починаються першого вівторка лютого і вересня кожного року. Позачергові сесії скликаються на вимогу не мненш як 150 нар деп. або на вимогу президента Укр. при цьому вимога про скликання позачергової сесії повинно супроводжуватися зазначенням порядку денного позачергової сесії. Така сесія за звичайних умов, скликається в продовж 10 днів після надходження вимоги про скликання позачерг сесії. Засідання ВР проводяться відкрито але за рішенням більшості від конст складу ВР. Поядок денний чергової сесії ВР затверджуєть на кожну чергову сесію. Рішення про зміну чи включення питань і затвердженого в цілому порядку денному приймається не менш як 2/3 голосів деп. від конст складу ВР.

140. Сесії Верховної Ради України

Сесія є основною формою діяльності Верховної Ради України, оскільки тільки на сесії парламент може реалізовувати свою компетенцію шляхом прийняття державно-владних рішень. Спільна діяльність народних депутатів України в режимі функціонування єдиного органу законодавчої влади можлива лише на засіданнях Верховної Ради під час її сесій і неприпустима поза цими засіданнями і за межами сесій.

Згідно з чинним Регламентом Верховної Ради України сесії парламенту складаються з пленарних засідань, а також засідань комітетів і тимчасових комісій, що проводяться між пленарними засіданнями.. Згідно з Регламентом Верховної Ради України парламентські комітети, тимчасові комісії або їх робочі групи можуть проводити свої засідання одночасно з пленарними засіданнями парламенту лише в тому разі, коли законопроект, над яким вони працюють, визнано невідкладним, чи за дорученням Верховної Ради України, якщо в цей час пленарне засідання не пов'язане з прийняттям рішень, проведенням виборів, призначенням або затвердженням посадових осіб.

Оскільки сесія є основною формою діяльності єдиного органу законодавчої влади, то так само іменують і загальний проміжок часу, протягом якого парламентарі здійснюють свої повноваження у парламенті чи виборчому окрузі. У сесіях здійснюється й відлік часу існування Верховної Ради України. Кожна чергова сесія нумерується, починаючи з першої сесії новообраного парламенту (парламенту відповідного скликання). Скликання парламенту нумеруються, починаючи з Верховної Ради України, яка функціонувала на момент проголошення незалежності України в 1991р. '

Тривалість сесії визначається самим парламентом. Верховна Рада України на початку кожної сесії визначає орієнтовну дату закриття даної сесії, а в кінці сесії -- дату відкриття наступної. Верховна Рада може доручити окремим парламентським комітетам і комісіям продовжити їх роботу і після закінчення сесії.

141. Парламентські слухання

У Верховній раді України проводяться парламентські слухання. Вони проводяться в сесійний період, як правило, не більше одного разу на місяць у дні тижня, що відводиться для роботи в парламентських комітетах і депутатських фракціях.

Пропозиція щодо проведення парламентських слухань може бути внесена на основі рішення, прийнятого комітетом з відповідного питання, у вигляді проекту постанови Верховної ради, в якому має визначатися тема парламентських слухань та дата їх проведення. для обговорення на парламентських слуханнях може бути запропоновано лише одне тематичне питання.

Питання про проведення парламентських слухань включається до порядку денного парламентської сесії без голосування. рішення про тему, день та час проведення парламентських слухань приймається Верховною радою не пізніш як за 30 днів до їх проведення.

Не пізніш як за п'ять днів до проведення парламентських слухань Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, органи місцевого самоврядування та комітети відповідно до предметів їх відання надають народним депутатам аналітичні та довідкові матеріали з питань, що розглядатимуться на парламентських слуханнях.

Під час парламентських слухань заслуховуються доповіді з обговорюваної теми, відповіді на запитання та проводиться обговорення.

За результатами парламентських слухань Верховна рада приймає постанову, якою схвалює відповідні рекомендації.

142. Конституційний-правовий статус народного депутата

Відповідальними представниками народу України у Верховній Раді України є народні депутати. Вони покликані виражати і захищати суспільні інтереси та інтереси своїх виборців, брати активну участь у здійсненні законодавчої та контрольної функцій Верховної Ради України. Виконуючи свої функції і повноваження, народні депутати керуються Конституцією, законами України, постановами Верховної Ради України, а також своєю совістю.

Народним депутатом України може бути лише громадянин України, який на день виборів досяг 21 року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п'яти років. Народний депутат повинен мати громадянство України, бо саме ця властивість визначає наявність повноцінних правових зв'язків між особою і державою, у тому числі й наявність усіх юридичних прав і обов'язків, передбачених Конституцією України.

Не може бути обраним до Верховної Ради України громадянин, який має не погашену і не зняту судимість за вчинення умисного злочину. Народні депутати України повинні відмовитись від іншого представницького мандата і не можуть перебувати на державній службі, їм забороняється займатись будь-якою діяльністю, крім наукової та викладацької.

Конституція України закріпляє депутатську недоторканність.

Обсяг повноважень народних депутатів України визначається Конституцією України та чинним законодавством

Важливими формами депутатської діяльності є депутатський запит і депутатське звернення. Депутатський запит -- це поставлена на сесії Верховної Ради України вимога народного депутата України до певних органів та посадових осіб дати офіційне роз'яснення з питань, віднесених до їх компетенції. Депутатське звернення -- це викладена в письмовій формі пропозиція народного депутата, звернена до посадових осіб державних органів, керівників підприємств, установ та організацій, здійснити певні дії, дати офіційне роз'яснення чи викласти позицію з питань, віднесених до їх компетенції.

Чинне законодавство передбачає відповідальність посадових осіб за невиконання законних вимог народного депутата України.

143. Діяльність депутата

Діяльність народного депутата України складається по-перше з його забов`язень:

- дбати про благо України і добробут українського народу; - додержувати вимог Конституції України, Закону України "Про статус народного депутата України", закону про регламент Верховної Ради України та інших законів, присяги народного депутата України;

- бути присутній та особисто брати участь у засіданнях Верховної Ради, у голосуванні з питань, що розглядаються Верховною Радою України та її органами; - виконувати доручення Верховної Ради України; - інформувати Верховну Раду України та її органи про виконання доручень Верховної Ради України; - як член депутатської фракції (групи) виконувати функції, закріплені Положенням про депутатську фракцію; - як член комітету, тимчасової спеціальної або тимчасової слідчої комісії бути присутній на засіданнях комітету, виконувати доручення комітету; - постійно підтримувати зв'язки з виборцями, вивчати громадську думку, потреби і запити населення, а в разі потреби повідомляти про них Верховну Раду України та її органи, вносити пропозиції та вживати в межах своїх повноважень заходи їх урахування в роботі органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій;

- інформувати виборців про свою депутатську діяльність через засоби масової інформації, на зборах виборців періодично, але не рідше двох разів на рік;

- розглядати звернення виборців відповідно до вимог та в порядку, встановленому Законом України "Про звернення громадян".

144. Особливості правового статусу депутата місцевої ради

Депутат місцевої ради не має права на депутатську недоторканість, проте кримінальна справа стосовно нього може бути порушена лише Генеральним прокурором, його заступником, прокурором АРК, області, міст Києва або Севастополя. Запобіжний захід щодо депутата місцевої ради у вигляді підписки про невиїзд або взяття під варту може застосовуватися виключно судом. Про порушення кримінальної справи та застосування запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд або взяття під варту стосовно депутата місцевої ради має бути повідомлено до відповідної місцевої ради не пізніше наступного робочого дня.

Закон України "Про статус депутатів місцевих рад" закріплює підстави і порядок відкликання депутата місцевої ради. У зв'язку зі зміною типу виборчої системи зазначена процедура має практичне значення лише для сільської та селищної ради, оскільки законодавство пов'язує відкликання депутата лише з виборчим округом. Голосування виборців щодо відкликання депутата проводиться у разі, коли пропозицію про відкликання депутата підтримало п'ять або більше відсотків виборців відповідного виборчого округу. Депутат вважається відкликаним, якщо за його відкликання проголосувало більше половини виборців, які взяли участь у голосуванні.

145. Основні гарантії депутатської діяльності

Чинне законодавство України не тільки надає народним депутатам широкі повноваження, але й встановлює систему гарантій депутатської діяльності. В Законі про статус народного депутата України зазначається, що "Держава гарантує депутату необхідні умови для ефективного здійснення ним депутатських повноважень. Верховна Рада України та державні органи, підприємства, установи і організації, незалежно від форм власності і підпорядкування, забезпечують умови для виконання депутатом його повноважень, а об'єднання громадян та їх органи сприяють йому в цьому" (ст. 26 Закону).

"Народним депутатам України гарантується депутатська недоторканість". Це означає, що народні депутати України не можуть бути без згоди Верховної Ради України притягнені до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані. Така норма Конституції України.

Гарантією ефективного здійснення повноважень народним депутатом є можливість одержання ним необхідних інформаційних матеріалів, консультацій спеціалістів, використання засобів масової інформації та технічних засобів.

146. Депутатський імунітет та депутатський індемнітет

Поняття депутатський індемнітет означає захист від шкоди, забезпечення збереження; імунітет -- звільнення від повинності, недоторканність, депутатська недоторканність -- один з осн. елементів конст.-правового статусу члена парламенту, його привілей.

Призначення Д. і. та і. -- забезпечити ефективність діяльності парламентарія з метою макс. реалізації ним свого мандата. Поняття "депутатський індемнітет" звичайно означає, що член парламенту юридично не відповідальний за свої висловлювання і голосування у процесі виконання ним обов'язків у парламенті та його органах. В анг-ломов. країнах термін "індемнітет" замінено поняттям "привілей свободи слова". Депут. індемнітет визнано в усіх країнах. На основі депут. імунітету члени парламенту користуються захистом представн. органу від арешту і деяких ін. процесуальних дій, пов'язаних з обмеженням особистих прав і свобод, а також від суд. переслідування на підставі порушення крим. справи. Зміст і обсяг депут. імунітету в різних країнах неоднаковий, але ніде він не має абс. характеру. У ряді держав депутати користуються імунітетом лише на парлам. сесіях. Майже в усіх країнах депутати не мають імунітету в разі їх затримання на місці злочину.

Однак звичайним є положення, за яким дозвіл (згоду) на арешт депутата дає парламент, а в період між сесіями -- його кер. орган. Навіть у тих випадках, коли депутата затримали на місці злочину, про це негайно має бути повідомлено парламентові, який і приймає рішення щодо застосування відповідного ЗаПОбІЖ. заходу.

147. Депутатський запит і депутатське звернення

Депутатський запит -- це підтримана радою вимога депутата місцевої ради до посадових осіб ради і її органів, сільського, селищного, міського голови, керівників підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, які розташовані або зареєстровані на відповідній території, а депутата міської (міста обласного значення), районної, обласної ради -- також до голови місцевої державної адміністрації, його заступників, керівників відділів і управлінь з питань, які віднесені до відання ради.

Депутатське звернення -- викладена в письмовій формі вимога депутата місцевої ради з питань, пов'язаних з його депутатською діяльністю, до місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, а також керівників правоохоронних та контролюючих органів, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, розташованих на території відповідної ради, здійснити певні дії, вжити заходів чи дати офіційне роз'яснення з питань, віднесених до їх компетенції.

148. Рахункова палата України

Рахункомва паламта --це постійно діючий контролюючий орган, утворений Верховною Радою України, підпорядкований і підзвітний їй. Рахункова палата здійснює свою діяльність самостійно, незалежно від будь-яких інших органів держави.

Рахункова палата виконує такі функції:1. Організовує та здійснює контроль за своєчасним виконанням видаткової частини Державного бюджету України, витрачанням бюджетних коштів, у тому числі коштів загальнодержавних цільових фондів, за обсягами, структурою та їх цільовим призначенням; 2. Здійснює контроль за утворенням і погашенням внутрішнього і зовнішнього боргу України, визначає ефективність та доцільність видатків державних коштів, валютних та кредитно-фінансових ресурсів;3. Контролює фінансування загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і національно-культурного розвитку, охорони довкілля; 4. Контролює дотриманням законності при наданні Україною позик і економічної допомоги іноземним державам, міжнародним організаціям, передбачених у Державному бюджеті України; 5. Контролює законність та своєчасність руху коштів Державного бюджету України та коштів позабюджетних фондів в установах Національного банку України та уповноважених банках; 6. Аналізує встановлення відхилень від показників Державного бюджету України та готує пропозицій про їх усунення, а також удосконалює бюджетний процес в цілому; 7. Регулює інформування Верховної Ради України, її комітетів про хід виконання Державного бюджету України та стан погашення внутрішнього і зовнішнього боргів України, про результати здійснення інших контрольних функцій; 8. Виконує інші завдання, передбачені для Рахункової палати чинним законодавством України.

Рахункова палата здійснює контроль на засадах законності, плановості, об'єктивності, незалежності та гласності.

149. Правовий статус Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини здійснює на постійній основі парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина та захист прав кожного на території України. Кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Метою парламентського контролю, який здійснює Уповноважений, зокрема, є додержання та повага до прав і свобод людини і громадянина (громадянина України, незалежно від місця його перебування, іноземця чи особи без громадянства, які перебувають на території України) органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх посадовими особами.

Уповноважений здійснює свою діяльність незалежно від інших державних органів та посадових осіб. Діяльність Уповноваженого доповнює існуючі засоби захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, не відміняє їх і не тягне перегляду компетенції державних органів, які забезпечують захист і поновлення порушених прав і свобод.

Уповноважений призначається на посаду і звільняється з посади Верховною Радою України таємним голосуванням шляхом подання бюлетенів.

Уповноважений зобов'язаний додержуватися Конституції України і законів України, інших правових актів, прав та охоронюваних законом інтересів людини і громадянина, забезпечувати виконання покладених на нього функцій та повною мірою використовувати надані йому права.

Формою реагування Уповноваженого на факти порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина є акти реагування, які він направляє у відповідні органи.

150. Порядок звернення громадян до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини

Кожен може без обмежень і перешкод звернутися до Уповноваженого у порядку, передбаченому чинним законодавством. Особа, позбавлена волі, може звернутись із письмовим зверненням до Уповноваженого або його представників. У цьому разі до неї не застосовуються обмеження щодо листування. Звернення такої особи протягом двадцяти чотирьох годин направляються Уповноваженому.

Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, об'єднання громадян, підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, посадові особи, до яких звернувся Уповноважений, зобов'язані співпрацювати з ним і подавати йому необхідну допомогу, зокрема забезпечувати доступ до матеріалів і документів, надавати інформацію і давати пояснення стосовно фактичної І правової підстави своїх дій та рішень.

151. Правовий статус Президента України

Президент України - це глава держави від імені якої він виступає, гарант державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

Президент призначає половину складу Ради Національного банку України, половину складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення. Ряд повноважень має Президент і щодо формування органів судової влади та контрольно-наглядових органів. Досить широке коло повноважень має Президент як гарант конституційного ладу, державного суверенітету, територіальної цілісності України; додержання Конституції, прав і свобод людини і громадянина та інших конституційних інститутів.

Відповідно до Конституції Президент є Головнокомандувачем Збройних Сил України.

Президент також приймає рішення про прийняття до громадянства України та припинення громадянства України, про надання притулку в Україні; нагороджує державними нагородами; встановлює президентські відзнаки та нагороджує ними, здійснює інші повноваження, встановлені Конституцією.

Однією з особливостей статусу Президента є те, що він не може передавати свої повноваження іншим особам або органам. Це є важливою гарантією як статусу Президента, так і конституційного ладу в цілому.

Свої функції і повноваження Президент здійснює в певних правових і організаційних формах, які, як правило, властиві лише цьому інституту державної влади.

Президент України на основі і на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України. Окремі види актів Президента скріплюються, відповідно до Конституції, підписами Прем'єр-міністра і міністра, відповідального за акт та його виконання.

152. Президент України як глава держави

Президент України - це глава держави від імені якої він виступає, гарант державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

Новообраний Президент України вступає на пост не пізніш як через тридцять днів після офіційного оголошення результатів виборів, з моменту складення присяги народові на урочистому засіданні Верховної Ради України.

Повноваження Президента України:

- забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави;

- звертається з посланнями до народу та із щорічними й позачерговими посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України;

- виносить рішення про визнання іноземних держав;

- призначає позачергові вибори до Верховної Ради України у строки, встановлені Конституцією;

- припиняє повноваження Верховної Ради України, якщо протягом 30 днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися;

- призначає, за згодою Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України;

- припиняє повноваження Прем'єр-міністра України, виносить рішення про його відставку та ін. Президент України користується правом недоторканності на час виконання повноважень.

Він очолює Раду національної безпеки і оборони України, яка є координаційним органом із питань забезпечення безпеки та оборони в Україні. Президент України виконує свої повноваження до вступу на пост новообраного Президента України, але Конституція України встановлює, що повноваження Президента України припиняються достроково у разі його відставки, неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я, усунення з поста в порядку імпічменту та смерті.

При Президенті України функціонує Адміністрація Президента, завдання якої полягає в тому, щоб надавати виважені поради Президентові України для винесення багатого спектру рішень, експертних оцінок, рекомендацій та ін.

153. Порядок проведення виборів Президента України

Громадянами України обирається Президент України на основі загального, рівного і прямого виборчого права щляхом таємного голосування строком на п'ять років. До кандидата у Президента України висуваються певні вимоги.Він повинен бути громадянином України. Кандидат у Президенти повинен досягти 35 років. Кандидат у Президенти повинен протягом десяти останніх перед днем виборів років проживати в Україні. Цей крок робиться для того, щоб він міг орієнтуватись в особливостях суспільного життя країни. Кандидат повинен мати право голосу, володіти активним виборчим правом і не може бути обмеженим у виборчих правах. Кандидат у Президенти має володіти державною мовою, якою відповідно до ч. 1 ст. 10 Конституції є українська.Одна й та сама особа не може бути Президентом України більш, ніж два строки підряд. Ця норма покликана запобігти тривалому перебуванню при владі однієї особи, оскільки це, як свідчить історичний досвід, часто призводить до встановлення антидемократичних державно - правових режимів. Водночас Конститкція України не забороняє переобрання особи Президентом на третій строк після того, коли цю посаду займала інша особа. Президенту України забороняється мати інший представницький мандат, тобто бути членом якихось виборних органів, а також обіймати посаду в державних або громадських органів та організаціях, займатисяпідприємницькою діяльністю. Вибори Президента України є рівними: громадяни беруть участь у виборах на рівних засадах, кожний виборець має один голос. Новообраний Президент України присткпає до виконання своїх обов'язків не пізніше ніж через 30 днів після офіційного оголошення результатів виборів, з моменту складення народові на урочистому засіданні Верховної Ради України. А у разі, коли Президента обрано на позачергових виборах, - у п'ятиденний строк після офіційного оголошення результатів виборів.

154. Компетенція Президента України

За конституцією Президент є главою держ і виступає віж її імені, є гарантом держави, суверенітету, територ. цілісності Укр., додержанні Конст, прав і свободи людини і громадянина, забезпечує держ незалежність, нац безпеку і правонаступництво держ. Представляє держ в середині крауни і в міжнар відносинах. Призначає всеукраїнськ референдум що до змін в Конст ., проголошує всеукр референдум за народною ініціативою, призначає позачергові вибори до ВР. Право розпуску парламенту, якщо протягом 30 днів однієї чергової сесії пленарні засідання пленарні засідання не можуть розпочатись. Право законодавчої ініціативи. Президент підписує і оприлюднює закони. Формує органи викон влади: Каб. Міністрів, міністерств, інших центр органів викон владі та місцевої держ адміністрації. Призначає за згодою ВР Прем'єр міністра, голову антимонопольного комітету, голову фонду держ майна, голову держ комітету, телебачення і радіомовлень- ня, призначаю половину складу ради НБУ, призначає третину складу Конст Суду Укр., призначає ген Прокурора. Є головнокомандувачем збройних сил Укр., призначає та звільняє з посади вищє командування збройних сил і інших військових формувань. Очолює Раду Нац Оборони і Безпеки. Видає укази і розпорядження які є обов'зковими на території Укр. Для здійснення своїх повноважень створює консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби, які називаються адміністрацією президента Укр. Є головою ради нац безпеки.

155. Виключні повноваження Президента України

Повноваження Президента України, закріплені у Конституції України, можна поділити на декілька груп, серед яких насамперед треба виділити такі:

представницькі повноваження, які дістають вияв тоді, коли Президент представляє нашу державу в міжнародних відносинах;

повноваження, що стосуються діяльності Верховної Ради України;

повноваження, пов'язані з призначенням на посади і звільненням з посад членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади, голів місцевих державних адміністрацій та інших посадових осіб;повноваження у сфері забезпечення державної незалежності, національної безпеки та оборони нашої країни; установчі повноваження (утворення та ліквідація за поданням Прем'єр-міністра України міністерств та інших центральних органів виконавчої влади); повноваження в галузі правосуддя (утворення судів, здійснення помилування);повноваження, пов'язані з наданням громадянства України та його позбавленням, наданням повноваження у сфері законодавства, зокрема ті, що стосуються призначення всеукраїнського референдуму щодо змін Конституції України, право вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів з наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради.

Президент має право видавати укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на всій території України.

За юридичними ознаками акти Президента можуть бути нормативними, тобто такими, в яких містяться правила загального характеру і які розраховані на багаторазове використання, та індивідуальними, що стосуються конкретних відносин чи осіб і мають одноразовий характер (призначення конкретної особи на посаду, нагородження тощо).

156. Повноваження Президента України в сфері оборони країни

Рада національної безпеки і оборони України є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України.

Рада національної безпеки і оборони України координує і контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони.

Головою Ради національної безпеки і оборони України є Президент України.

Персональний склад Ради національної безпеки і оборони України формує Президент України.

До складу Ради національної безпеки і оборони України за посадою входять Прем'єр-міністр України, Міністр оборони України, Голова Служби безпеки України, Міністр внутрішніх справ України, Міністр закордонних справ України.

У засіданнях Ради національної безпеки і оборони України може брати участь Голова Верховної Ради України.

Рішення Ради національної безпеки і оборони України вводяться в дію указами Президента України.

Компетенція та функції Ради національної безпеки і оборони України визначаються законом.

157. Взаємовідносини Президента України з Кабінетом Міністрів України

За Конституцією Президент є главою держави і виступає від її імені. Він є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції, прав і свобод людини і громадянина. Президент забезпечує державну незалежність і національну безпеку. Президент України має ряд повноважень щодо призначення і оголошення виборів і референдумів. Президент призначає всеукраїнський референдум щодо змін Конституції України (ст. 156), проголошує всеукраїнський референдум за народною ініціативою; призначає позачергові вибори до Верховної Ради у строки, встановлені Конституцією.

Президент України припиняє повноваження Верховної Ради, якщо протягом тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися. Президент має також значні повноваження на завершальній стадії законодавчого процесу: підписання і оприлюднення законів. Одним з найважливіших і найдієвіших повноважень Президента як глави держави є його установчі повноваження щодо формування органів виконавчої влади: Кабінету Міністрів, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та місцевих державних адміністрацій. Так, відповідно до ст. 106 Конституції Президент призначає за згодою Верховної Ради Прем'єр-міністра та припиняє його повноваження, приймає рішення про його відставку; призначає за поданням Прем'єр-міністра членів Кабінету Міністрів, керівників інших центральних органів виконавчої влади, а також голів місцевих державних адміністрацій та припиняє їхні повноваження на цих посадах.

конституційний депутатський прокуратура самоврядування

158. Акти Президента України

Президент України видає акти у формі указів і розпоряджень, які є обов'язковими до виконання на території України. Укази і розпорядження Президента України мають підзаконний характер: вони видаються на основі Конституції та законів України.

Указ - це правовий акт глави держави, який вида-ється з найважливіших питань, віднесених до його компетенції. Укази можуть мати як нормативний, так і ненормативний (правозастосовний характер). Нормативні укази стосуються до невизначеного кола фізичних та юридичних осіб і мають довгострокову дію. Ненормативні укази мають індивідуальне значення.

Указами Президента України оформляються:

нормативні акти Президента України, тобто акти, розраховані на постійну чи багаторазову дію; рішення Президента України щодо призначення та звільнення з посад керівників відповідних держав-них органів, установ та організацій;скасування актів Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, рішень голів місцевих державних адміністрацій;нагородження державними нагородами, присвоєння почесних звань України та інш.

Розпорядження - ненормативний акт глави держави, який має індивідуальний організаційний характер. Згідно з зазначеним Положенням розпорядженнями Президента України оформляються:доручення КабМінУкраїни міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади; рішення з оперативних, організаційних і кадрових питань, а також із питань роботи Адміністрації Президента України;

призначення представників від України для участі в роботі міжнародних форумів, у переговорах із представниками (делегаціями) іноземних держав;

призначення уповноважених Президента України для представлення інтересів Президента України у відповідних державних органах, установах, організаціях тощо; рішення про проведення заходів за сприяння (під патронатом) Президента України.

159. Право вето

Вето (від лат. Veto - забороняю) - заборона або призупинення верховним органом державної влади чи главою держави введення в дію постанови законодавчого органу (парламенту або однієї з його палат). "Розрізняють абсолютне (резолютивне) і відносне (умовно-обмежене) вето. Відома й інша класифікація вето - на загальне і часткове (вибіркове). Перше означає відхилення акта в цілому, а друге - окремих частин".

За Конституцією України Президент України наділяється "правом вето", зміст якого визначається як повернення закону Президентом України зі своїми вмотивованими пропозиціями до Верховної Ради України для повторного розгляду. Така дія Глави держави передбачена на позапарламентській завершальній стадії законодавчого процесу - стадії підписання закону. Одержавши той чи інший закон для промульгації, Президент України має можливість активно впливати на зміст і спрямованість законодавчого процесу з метою реалізації свого конституційного статусу і повноважень з метою попередження прийняття законодавчих актів, що суперечать або шкодять національним інтересам.

В Україні процедура повторного розгляду повернених Главою держави законів є досить жорсткою. Встановлена в Конституції України вимога щодо повторного прийняття закону Верховною Радою України не менш як двома третинами від її конституційного складу поширюється лише на закони, пропозиції Президента України до яких повністю або частково відхилені. Ця вимога стосується прийняття закону в цілому.

160. Поняття та функції виконавчої влади

Серед органів державної влади важливе місце посідають органи виконавчої влади, що здійснюють функції державного управління економічним, соціально-культурним та адміністративно-політичним будівництвом

Від результатів діяльності цих органів понад усе залежить соціально-економічний та політичний стан країни. Саме ці органи виступають основним суб'єктом адміністративного права.

Органи виконавчої влади мають усі найважливіші ознаки державних органів, але, крім того, вони мають і власні специфічні риси, які обумовлені завданнями та особливим характером державного управління. Органи виконавчої влади створюють і свій власний апарат - апарат державного управління, який належить до числа складних самоврядних систем. Він являє собою цілісне утворення, яке складається з великої кількості різноманітних частин - окремих органів та їх структурних підрозділів.

Органи виконавчої влади реалізують функції держави, виконуючи положення Конституції та законів України, актів Президента України, а також нормативні акти органів державного управління вищого рівня.

Кожен орган виконавчої влади, діючи від імені та за дорученням держави, має певний правовий статус, виступає носієм відповідних повноважень юридично-владного характеру, реалізація яких забезпечує йому досягнення мети виконавчо-розпорядчої діяльності. Органи виконавчої влади наділяються необхідною оперативною самостійністю, що виражається в їх компетенції - предметах відання, правах, обов'язках, територіальних межах діяльності кожного окремого органу.

161. Система органів виконавчої влади

Вищим органом у системі органів виконавчої влади є Кабінет Міністрів України. У своїй діяльності він керується Конституцією, законами України та актами Президента України. Більше того, однією а головних функцій Кабінету Міністрів є забезпечення виконання законів України (в тому числі й Конституції) та актів Президента України, систематичний контроль за дотриманням їх іншими органами виконавчої влади всіх рівнів та застосування необхідних заходів щодо ліквідації виявлених порушень.

Друге після Кабінету Міністрів місце у виконавчій вертикалі влади посідають центральні органи виконавчої влади. Головною ланкою системи органів центральної виконавчої влади є міністерства. Вони створюються для організації державного управління в найважливіших сферах соціально-економічного й політичного життя і є здебільшого органами галузевого управління. Значення міністерств підкреслюється тим, до їхні керівники (міністри) входять до складу Кабінету Міністрів України (ст. 114 Конституції). Державні комітети - центральні органи виконавчої влади, що здійснюють переважно міжгалузеве управління. Відомства (агентства, бюро, управління, комісії) реалізують функції управління в тих сферах, які не охоплюються міністерствами та комітетами. Наступною ланкою виконавчої вертикалі влади є місцеві органи виконавчої влади - місцеві державні адміністрації, які здійснюють виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі. Здійснення виконавчої влади в містах Києві та Севастополі буде визначене окремими законами України. В областях і районах склад місцевих державних адміністрацій формують голови місцевих державних адміністрацій. Останні призначаються на посаду і звільняються з посади Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України.

162. Кабінет Міністрів України - орган виконавчої влади

Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених у статтях 85, 87 Конституції України. Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України. Підкореність і підзвітність Кабінету Міністрів Верховноій Раді України реалізується через затвердження Державного бюджету України та внесення до нього змін, організацію контролю за виконанням бюджету та прийняття рішення щодо звіту про його виконання. Конституція України визначає більшість повноважень Кабінету Міністрів. Строк функціонування Кабінету Міністрів залежить від строків повноважень Президента України. Прем'єр-міністр України, інші члени Кабінету Міністрів України мають право заявити Президентові України про свою відставку. Відставка Прем'єр-міністра України має наслідком відставку всього складу Кабінету Міністрів України. Кабінет Міністрів України здійснює контроль за виконанням прийнятих ним актів як безпосередньо, так і через підвідомчі йому органи. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом.

163. Порядок формування і склад Кабінету Міністрів України

Відповідно до статті 114 Конституції України до складу Кабінету Міністрів України входять прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр, , три віце-прем'єр-міністри, міністри.

Персональний склад Кабінету Міністрів України призначається Президентом України за поданням Прем'єр-міністра України. Прем'єр-міністр України керує роботою Кабінету Міністрів України, спрямовує її на виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України. Юридичний бік встановленого Конституцією України порядку формування персонального складу Кабінету Міністрів відповідає міжнародним стандартам і передбачає обов'язкові дії з боку Президента і Прем'єр-міністра. Адже саме Прем'єр-міністр вносить пропозиції Президенту України щодо складу Кабінету Міністрів, а Президент призначає його членів.

Строк функціонування Кабінету Міністрів залежить від строків повноважень Президента України.

164. Компетенція Кабінету Міністрів України

КМУ є вищім органом в системі органів викон влади. Він відповідальний перед президеном Укр та підконтрольний і підзвітний ВРУ. У своїй діяльності КМУ керується Конституцією Укр і законами Укр, актами през Укр. КМУ у межах своєї компетенції видає постанови і роспорядження які є обов'язковими до виконання. Кабінет Міністрів Укрвїни та інші структури виконавчої влади не можуть ефективно діяти поза межами єдиної системи. Конституція України визначає більшість повноважень Кабінету Міністрів. Строк функціонування Кабінету Міністрів залежить від строків повноважень Президента України. Строк повноважень Кабінету Міністрів Укарїни може бути достроково припиненій незалежно від припинення президентських повноважень у випадках, передбачених ст. 115 Конституції України. Кабінет Міністрів України здійснює контроль за виконанням прийнятих ним актів як безпосередньо, так і через підвідомчі йому органи.

165. Система центральних органів виконавчої влади

Вищим органом у системі органів виконавчої влади є Кабінет Міністрів України. У своїй діяльності він керується Конституцією, законами України та актами Президента України. Більше того, однією а головних функцій Кабінету Міністрів є забезпечення виконання законів України (в тому числі й Конституції) та актів Президента України, систематичний контроль за дотриманням їх іншими органами виконавчої влади всіх рівнів та застосування необхідних заходів щодо ліквідації виявлених порушень.

Друге після Кабінету Міністрів місце у виконавчій вертикалі влади посідають центральні органи виконавчої влади. Головною ланкою системи органів центральної виконавчої влади є міністерства. Вони створюються для організації державного управління в найважливіших сферах соціально-економічного й політичного життя і є здебільшого органами галузевого управління. Значення міністерств підкреслюється тим, до їхні керівники (міністри) входять до складу Кабінету Міністрів України (ст. 114 Конституції). Державні комітети - центральні органи виконавчої влади, що здійснюють переважно міжгалузеве управління. Відомства (агентства, бюро, управління, комісії) реалізують функції управління в тих сферах, які не охоплюються міністерствами та комітетами. Наступною ланкою виконавчої вертикалі влади є місцеві органи виконавчої влади - місцеві державні адміністрації, які здійснюють виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі. Здійснення виконавчої влади в містах Києві та Севастополі буде визначене окремими законами України. В областях і районах склад місцевих державних адміністрацій формують голови місцевих державних адміністрацій. Останні призначаються на посаду і звільняються з посади Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України.