Конституційне право

62. Демократичні засади підготовки і проведення референдумів

Проведення всеукраїнських та місцевих референдумів регламентується Конституцією і Законом про всеукраїнський і місцеві референдуми. З точки зору порядку проведення референдум можна розглядати як референдний процес, який складається з відносно самостійних процедур, що здійснюються у певній послідовності: призначення референдуму; підготовка і проведення референдуму;голосування і визначення підсумків референдуму; опубліко-аання і введення в дію законів та інших рішень, прийнятих референдумом. У всеукраїнському та місцевому референдумах мають право брати участь громадяни України, які на день проведення референдуму досягли 18-ти років і постійно проживають відповідно на території України.

Голосування під час референдуму є таємним. Референдум починається з його призначення. Після збирання підписів у населення щодо проведення референдуму ініціативна група у триденний строк складає підсумковий протокол, в якому зазначається загальна кількість підписів, дата реєстрації ініціативної групи, дата закінчення збирання підписів.

Центральна комісія забезпечує реєстрацію документів, підбиває загальні підсумки збору підписів в цілому по Україні, про що складається протокол.

Після прийняття рішення про призначення наступає друга стадія референдного процесу - підготовка проведення референдуму.

Відповідно до Закону про всеукраїнський та місцевий референдуми створюються структури і умови, необхідні для проведення референдуму: дільниці для голосувань, комісії по проведенню референдуму і списки учасників референдуму.

Найбільш відповідальну стадію референдуму становить голосування і визначення підсумків референдуму.

Проект Закону, рішення вважається ухваленим громадянами, якщо за нього було подано більшість голосів громадян від числа тих, хто взяв участь у референдумі.

Датою прийняття закону чи рішення вважається день проведення референдуму.

63. Ініціювання та призначення референдуму. Порядок формування ініціативних груп

Згідно з ст. 106 Конституції України Президент України проголошує всеукраїнський референдум за народною ініціативою. З цього випливає, що народна ініціатива щодо проведення всеукраїнського референдуму з відповідних питань загальнодержавного значення не може бути реалізована без указу Президента України про проведення такого референдуму. Видання такого указу є юридичним фактом, який має суттєве значення для врахування волі народу, її втілення в державно-правову практику. Всеукраїнський референдум за народною ініціативою може проголошуватися Президентом України за наявності декількох умов: якщо така ініціатива підтримана не менш як трьома мільйонами громадян України, які мають право голосу, якщо підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей; якщо в кожній з цих областей зібрано не менш як по сто тисяч підписів. Це обов'язкові умови, недодержання яких не дасть можливості провести всеукраїнський референдум за народною ініціативою. Право ініціативи у збиранні підписів під вимогою проведення всеукраїнського референдуму належить громадянам України, які мають право на участь у референдумі. Збирання підписів організують і здійснюють ініціативні групи всеукраїнського референдуму, що утворюються на зборах громадян, у яких беруть участь не менш як 200 осіб, що мають право на участь у референдумі. Загальний строк збирання підписів про проведення всеукраїнського референдуму не повинен перевищувати трьох місяців. У разі, коли у цей строк під вимогою про проведення референдуму не зібрано достатньої кількості підписів громадян України, всеукраїнський референдум не проводиться.

64. Референдний процес в Україні

У всеукраїнському та місцевому референдумах мають право брати участь громадяни України, які на день проведення референдуму досягли 18-ти років і постійно проживають відповідно на території України.

Голосування під час референдуму є таємним.

Референдум починається з його призначення. Після збирання підписів у населення щодо проведення референдуму ініціативна група у триденний строк складає підсумковий протокол, в якому зазначається загальна кількість підписів, дата реєстрації ініціативної групи, дата закінчення збирання підписів.

Центральна комісія забезпечує реєстрацію документів, підбиває загальні підсумки збору підписів в цілому по Україні, про що складається протокол.

Після прийняття рішення про призначення наступає друга стадія референдного процесу - підготовка проведення референдуму.

Відповідно до Закону про всеукраїнський та місцевий референдуми створюються структури і умови, необхідні для проведення референдуму: дільниці для голосувань, комісії по проведенню референдуму і списки учасників референдуму.

Найбільш відповідальну стадію референдуму становить голосування і визначення підсумків референдуму.

Проект Закону, рішення вважається ухваленим громадянами, якщо за нього було подано більшість голосів громадян від числа тих, хто взяв участь у референдумі.

Датою прийняття закону чи рішення вважається день проведення референдуму.

65. Суб'єкти референдного процесу в Україні

У всеукраїнському та місцевому референдумах мають право брати участь громадяни України, які на день проведення референдуму досягли 18-ти років і постійно проживають відповідно на території України або області, району, міста, району в місті, селища, села.

Будь-яке пряме або непряме обмеження прав громадян України на участь у референдумі залежно від походження, соціального і майнового стану, расової чи національної належності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії, політичних поглядів, роду й характеру занять забороняється.

Референдум є прямим: громадяни беруть участь у референдумі безпосередньо.

Голосування під час референдуму є таємним: контроль за волевиявленням громадян не допускається.

Підготовка і проведення референдумів здійснюються на демократичних засадах, відкрито і гласно.

Першою стадією проведення референдуму є його призначення.

Після завершення збирання підписів ініціативна група у триденний строк складає підсумковий протокол, в якому зазначається загальна кількість підписів, дата реєстрації ініціативної групи, дата закінчення збирання підписів.

Підписні листи по акту передаються на зберігання у встановленому в законі порядку.

Центральна комісія забезпечує реєстрацію документів, підбиває загальні підсумки збору підписів в цілому по Україні, про що складається протокол.

Після прийняття рішення про призначення наступає друга стадія референдного процесу - підготовка проведення референдуму.

Відповідно до Закону про всеукраїнський та місцевий референдуми створюються структури і умови, необхідні для проведення референдуму: дільниці для голосувань, комісії по проведенню референдуму і списки учасників референдуму.

Найбільш відповідальну стадію референдуму становить голосування і визначення підсумків референдуму.

Проект Закону, рішення вважається ухваленим громадянами, якщо за нього було подано більшість голосів громадян від числа тих, хто взяв участь у референдумі.

Датою прийняття закону чи рішення вважається день проведення референдуму.

Тому будь-який результат (як позитивний, так і негативний) є рішенням самих громадян, їхнім волевиявленням.

66. Правові гарантії здійснення народовладдя. Поняття і форми представницької демократії.

За Конституцією основними принципами державного ладу є такі принципи: суверенності і незалежності держави, демократизму держави, соціальної і правової держави, унітарності (єдності, соборності) держави та республіканської форми правління

Але головне в демократизмі держави і це забезпечення державою реального демократизму Це досягається як конституційне визначеним порядкам формування органів державної влади та інших інститутів держави, так і характером організації діяльності держави.

Виборним представницьким органом державної влади є лише один орган державної влади - Верховна Рада України. Виборними представницькими органами місцевого самоврядування є сільські, селищні та міські ради. Районні та обласні ради представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст незалежно від порядку їх формування.

Органом державної влади, який уособлює представницьку демократію в Україні і головним структурним елементом демократизму держави визначена Верховна Рада. Лише вона має право представляти Український народ - громадян України всіх національностей - і виступати від його імені. Верховна Рада є єдиним, загальнонаціональним, колегіальним, постійно діючим органом законодавчої влади України. Принцип демократизму суспільства полягає у належності влади народові та участі народу у здійсненні влади. Це взаємовідносини суспільства і держави. За Конституцією, влада в Україні належить безпосередньо її народу як першоджерелу влади і до того ж всьому народу, а не будь-якій його частині, оскільки народ України складають громадяни усіх національностей і об'єктивно - усіх соціальних груп. Відповідно до ст. 5 Конституції народ е єдиним джерелом влади в Україні. Демократизм сусп-ва, суспільного ладу полягає також в участі народу у здійсненні влади: народ здійснює владу як безпосередньо, так і через органи державної влади та місцевого самоврядування. Основними формами безпосереднього здійснення влади народом, прямого народовладдя є, за Конституцією, вибори і референдуми (ст. 69), в яких мають право брати участь усі громадяни України, які досягли на день їх проведення 18 років. Тобто весь народ України має право брати участь у здійсненні політичної влади.

67. Поняття і суть виборчого права і виборчої системи

Вибори в Україні - це передбачена Конституцією та законами України форма прямого народовладдя, яка є волевиявленням .народу шляхом таємного голосування щодо формуванням конституційне якісного' і кількісного складу представницьких органів державної впади та органів місцевого самоврядування.

В сучасному політичному процесі вибори мають багатоманітне соціальне призначення, яке виражається через наступні суспільні функції: по-перше, вибори є важливим інструментом реалізації народного суверенітету. легітимізації влади взагалі й конкретно того чи іншого представницького органу у межах його законодавчої компетенції; по-друге, вибори виступають водночас однією з форм здійснення права національного суверенітету.

По-третє, через вибори як демократичну форму обрання представників народу забезпечується стабільність. поступовість і наступність існування влади; по-четверте, через вибори як форму відносно якісного відбору або своєрідного фільтру складу представницьких органів забезпечується основа для ефективного функціонування державного механізму та органів місцевого самоврядування: саме періодичні вибори дають змогу позбутися непопулярних, хто скомпрометував себе, політиків: по-п'яте, вибори є одним із найважливіших способів формування і вираження суспільної думки.

68. Демократизм виборчої системи в Україні. Види виборчих систем

У загальному вигляді вибори можна визначити як волевиявлення народу з метою формування органів державної впади або місцевого самоврядування шляхом голосування. За умов демократичного суспільства вибори за своєю суттю - це прояв реальної волі народу, процес виявлення і здійснення такої волі. Суспільство як асоціація вільних і рівноправних людей для підтримки свого оптимального функціонування і постійного відтворення мусить певним чином самоорганізовуватись. За умов саме демократичного суспільства існує постійний і самостійний напрям у його діяльності - періодичне формування власних владних структур, які б задовольняли інтереси й прагнення кожного члена суспільства, а також раціональне існування всього суспільства загалом. Волевиявленням народу задається насамперед суспільний (або публічний) і політичний хар-р інституту виборів.

69. Позитиви й негативи мажоритарної виборчої системи

Мажоритамрна вимборча системма -- це порядок визначення результатів голосування, коли обраним вважається кандидат, який одержав на виборах більшість (відносної більшості, абсолютної більшості чи кваліфікованої більшості) голосів виборців.

Мажоритарна система послаблює роль партій та рухів в політичному житті суспільства, оскільки сприяє висуненню окремих кандидатів та превалюванню особистих якостей над партійною належністю. Мажоритарна система породжує велику кількість незалежних депутатів в представницьких органах - і це надійний спосіб зробити такі органи непрацездатними.

Негативні риси кожного типу виборчих систем є своєрідним продовженням рис позитивних і навпаки. Наприклад, викривлення волевиявлення виборців у мажоритарних системах тісно пов'язано з рівнем політичної стабільності : найбільш суттєве викривлення в системах відносної більшості забезпечує і вищий рівень стабільності, тоді як менше викривлення в системах абсолютної більшості і поліномінальних системах позначається на рівні працездатності парламенту та підзвітного йому уряду.

Як показує досвід, мажоритарна система значно зменшує шанси на успіх невеликих партій. Мажоритарна система сприяє виникненню ті зміцненню тенденцій до формування двох - чи трьохпартійних систем. Також в ідеалі мажоритарна виборча система розглядається як засіб забезпечення стабільного ефективного правління, сприяє встановленню поміркованого уряду. мажоритарна система є менш придатною для застосування у нестабільних фрагментованих суспільствах. Головною передумовою її успіху є наявність консенсусу щодо базових питань суспільного життя; зміцнити ж його ця система здатна вже власними силами.

70. Позитиви й негативи пропорційної виборчої системи

Депутатські мандати розподіляються між партіями пропорційно кількості голосів, зібраного кожного з них в межах виб. округу. Вперше було використано в Бельгії 1889 р.

Виб. бар'єр - Мін. кількість голосів, яку повинна набрати партія для того щоб бути допущеною до розподілу мандатів. Для пол. партій і пол. блоків в деяких країнах може бути різний виб. бар'єр.

Позитиви ПВС:- адекватність;- забезпечення представництва меншості;

- принцип партійності;- гнучкість;- мякість;- прозорість.

Недоліки ПВС:- проблема більшості;- проблема безпосереднього контакту з виборцями;- проблема відчуження партій від суспільства;

- проблема критеріїв відбору до парт. Списку;- відсутність незалежних кандидатів;- складна конфігурація Пол. сил.

71. Основні принципи виборчої системи України

У ст. 71 Конституції визначається, що вибори до органів державної влади та місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Виборцям гарантується вільне волевиявлення. Принципи вільних виборів є загально визнаними у світі і відповідають міжнародним стандартам чи ознакам демократичних режимів. Проголошення цих принципів на конст-ному рівні робить їх обов'язковими для всіх видів виборів, виключаючи можливість порушен-ня будь-якого з цих принципів або усіх принципів одночасно. Поряд із цими загальними принципами в кожному із базових виборчих законів України встановлюються додаткові принципи виборчого процесу. Виборчий процес здійснюється, зокрема, на засадах- вільного і рівноправного висування кандидатів, гласності і відкритості, рівності можливостей для всіх кандидатів у проведенні виборчої компанії, неупередженості до кандидатів з боку державних органів, установ і організацій, органів місцевого самоврядування: свободи агітації. Принципи загального, рівного і прямого виборчого права пои таенному гопотзт визнані універсальними принципами демократичних виборів в Україні. Принцип рівності виборчого права передбачає, що всі громадяни України беруть участь у виборах на рівних засадах. Це означає, що всі виборці мають однакову кількість голосів і кожний має рівну з іншими вагу. тобто кожний виборець впливає на результати виборів однаково. Принцип прямого виборчого права визначає право громадян обирати кандидатів на виборах безпосередньо. Принцип таємності голосування означає, що контроль за волевиявленням виборців не допускається.

72. Порядок організації та проведення виборів

Виборчий процес - це врегульована законом специфічна діяльність уповноважених органів і громадян. спрямована на формування якісного і кількісного складу органів державної влади та органів місцевого самоврядування Розрізняють кілька стадій (етапів) виборчого процесу. Перша стадія -проголошення або призначення виборів. Новою Конституцією України передбачаються - "як передумови проведення виборів - проголошення відповідно до календарної дати та призначення виборів залежно від їх виду. Друга стадія -затвердження або утворення виборчих одиниць. Ними виступають виборчі округи ( виборчі дільниці. Виборчі округи бувають територіальними та національно-територіальними. Виборчі дільниці * це виборчі одиниці, що об'єднують виборців за загальним місцем голосування. Третя стадія - утворення виборчих органів, на які закон покладає керівництво всім виборчим процесом Залежно від країни ці органи мають різні назви (комісії, бюро, президії). Серед них розрізняють: 1) територіальні, включаючи Центральні виборчі комісії: 2) окружні - комісії, що діють у виборчих округах; 3) дільничні комісії, що діють у виборчих дільницях Четверта стадія виборів * це складання списків виборців. Встановити до процедури голосування на виборах коло осіб, що мають право голосу. Однією із найважливіших стадій виборчого процесу е стадія висування і реєстрації кандидатів на виборчі посади.

73. Процедура реєстрації виборців України

Способи висування кандидатів: - Процедура само висування; - Висування від груп виборців (за місцем роботи, проживанням, навчання); - Висування від політичних партій; - Висування від громадських організацій; - Висування від трудових колективів.

Вимоги до реєстрації: - Збір підписів в підтримку висування кандидата; - Внесення грошової застави; - Автоматична реєстрація (враховуються партійні принципи) в США; - Збір підписів (умовна кількість підписів, за допомогою яких відсівають слабких кандидатів); - Застава (теж умовна, мета теж відсіювання слабких. Потім повертається, якщо кандидат набрав потрібний %).

74. Суб'єкти виборчого права в Україні

Виборче право - один з найважливіших інститутів конституційного права України. Норми виборчого права встановлюються Конституцією України, законами України "Про вибори народних депутатів України", "Про вибори Президента України", "Про Центральну виборчу комісію України", "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів", "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим", Кримінальним кодексом України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Цивільним процесуальним кодексом України, Положенням про статус офіційних спостерігачів від інших держав та міжнародних організацій України та кандидатів у народні депутати на виборах народних депутатів України, рішеннями Конституційного Суду України та іншими нормативними актами. Важливим джерелом виборчого права України є постанови Центральної виборчої комісії України.

Суб'єкти виборчого процесу в Україні:громадяни України, які мають право голосу (виборці);виборчі комісії;кандидати на виборну посаду ;

партії (блоки), які висунули кандидатів;органи державної влади та органи місцевого самоврядування;офіційні спостерігачі від партій (блоків) - суб'єктів виборчого процесу, від кандидатів на виборні посади, від іноземних держав і міжнародних організацій.

75. Види виборчих комісій на виборах в Україні

Виборча комісія -- орган, утворений для організації та проведення виборів до Рад народних депутатів. В Україні система виборчих комісій включає Центральну виборчу комісію по виборах народних депутатів України, окружні виборчі комісії, дільничні виборчі комісії -- для проведення виборів народних депутатів України; обласні, районні, міські, районні в містах, селищні, сільські виборчі комісії; окружні та дільничні виборчі комісії -- для проведення виборів депутатів місцевих рад. Центральна виборча комісія утворюється Верховною Радою України за поданням відповідних органів не пізніше як за 4 місяці до виборів у складі голови, секретаря і 11 членів комісії. Строк її повноважень -- 4 роки. Обласні, районні, сільські В.к. утворюються відповідною Радою строком на 4 роки.

76. Статус Центральної виборчої комісії

Система виборчих комісій ділиться на: 1) ЦВК - Центральна виборча комісія; 2) окружні виборчі комісії; 3) дільнічі виборчі комісії. Повноваження ЦВК поширюються на всю територію України. Статус ЦВК визначається Конституцієй України, ЗУ "Про Центральну виборчу комісію". Центральна виборча комісія є постійно діючим державним органом, який відповідно до Конституції України забезпечує організацію підготовки і проведення виборів Президента України,народних депутатів України, а також всеукраїнських референдумів. Комісія здійснює консультативно-методичне забезпечення виборів до місцевих рад, сільських, селищних, міських голів і проведення місцевих референдумів. Комісія є юридичною особою, має печатку із своїм найменуванням. Комісія є незалежним державним органом, який здійснює свої повноваження самостійно, незалежно від інших державних органів та органів місцевого самоврядування. Верховна Рада України призначає на посаду та припиняє повноваження членів Комісії за поданням Президента України. До складу Комісії входять 15 членів Комісії.

Центральна виборча комісія: 1) організовує підготовку і проведення виборів Президента України; 2) забезпечує реалізацію і захист конституційних виборчих прав громадян України при проведенні виборів Президента України;3) здійснює контроль за додержанням конституційних норм виборчого права та виконанням Закону України "Про вибори Президента України" ;4) утворює виборчі округи по виборах Президента України; 6) спрямовує, координує та контролює діяльність виборчих комісій з виборів Президента України; 8) реєструє політичні партії та їх виборчі блоки, які виявили намір висунути свого кандидата у Президенти України; 10) встановлює результати виборів Президента України;

Аналогічні повноваження у ЦВК і при виборах народних депутатів України та Всеукраїнському референдумі.

77. Виборчий процес в Україні

Виборчий процес - це врегульована законом специфічна діяльність уповноважених органів і громадян, спрямована на формування якісного і кількісного складу органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Розрізняють кілька стадій (етапів) виборчого процесу. 1.- проголошення або призначення виборів. 2 - затвердження або утворення виборчих одиниць. Ними виступають виборчі округи і виборчі дільниці. 3 стадія - утворення виборчих органів, на які закон покладає керівництво всім виборчим процесом. Залежно від країни ці органи мають різні назви (комісії, бюро, президії). Серед них розрізняють: 1) територіальні, включаючи Центральні виборчі комісії; 2) окружні - комісії, що діють у виборчих округах; 3) дільничні комісії, що діють у виборчих дільницях. 4 стадія виборів - це складання списків виборців. 5 стадія - висування і реєстрації кандидатів на виборчі посади. 6 стадія виборчого процесу передбачає проведення передвиборчої агітації. 7 стадія виборчого процесу найголовніша - це стадія голосування, саме з нею пов'язаний кульмінаційний акт волевиявлення. За Законом голосування провадиться в день виборів або в день повторного голосування на виборах. Законом скасована процедура дострокового голосування на виборах народних депутатів України та на місцевих виборах. 8стадія виборів включає підрахунок голосів і визначення результатів виборів, а також підбивання підсумків виборів. Закон встановлює термін тривалості цієї стадії, порядок підрахунку голосів, перелік виборчої документації з цих питань. Кінцеві загальні результати виборів встановлюються Центральною або територіальними виборчими комісіями і публікуються в офіційній пресі.

78. Види виборчих дільниць на виборах в Україні

Виборчі дільниці утворюються для підготовки організації і проведення голосування та підрахунку голосів виборців.

Виборча дільниця може бути звичайною, спеціальною або закордонною.

Виборчі дільниці утворюються з кількістю виборців від двадцяти осіб до двох тисяч п'ятисот осіб. Виборчі дільниці поділяються на:

1) малі - з кількістю виборців до 500 осіб;

2) середні - з кількістю виборців від 500 до 1500 осіб;

3) великі - з кількістю виборців понад 1500 осіб.

Якщо на відповідній території, у відповідному закладі чи установі налічується менше або більше від зазначених меж чисельності виборців і їх (або їх надлишок) неможливо віднести до іншої виборчої дільниці або неможливо утворити додаткову виборчу дільницю на цій території, у відповідному закладі чи установі, виборча дільниця може бути утворена з меншою або більшою від відповідних граничних значень чисельністю виборців.

Виборчі дільниці утворюються не пізніш як за п'ятдесят днів до дня виборів.

Окружна виборча комісія своїм рішенням встановлює єдину нумерацію виборчих дільниць у межах територіального виборчого округу.

Виборчі комісії є спеціальними колегіальними органами, уповноваженими організовувати підготовку та проведення виборів депутатів і забезпечувати додержання та однакове застосування законодавства України про вибори депутатів.

79. Проведення передвиборної агітації на виборах в Україні

1. Передвиборна агітація закінчується о 24 годині останньої п'ятниці перед днем виборів і забороняється поза вказаними строками. 2.Передвиборна агітація може здійснюватися у будь-якій формі та будь-якими засобами, що не суперечать Конституції України та законам України. 3.Передвиборна агітація здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, що виділяються на підготовку і проведення виборів. 4. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування за зверненням відповідної окружної виборчої комісії надають приміщення, придатні для проведення публічних заходів передвиборної агітації, які організовує окружна виборча комісія. При цьому окружна виборча комісія зобов'язана забезпечити рівні можливості для всіх кандидатів на пост Президента України, зареєстрованих Центральною виборчою комісією.

Брати участь у передвиборній агітації забороняється: особам, які не є громадянами України; органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам; членам виборчих комісій під час виконання обов'язків членів виборчих комісій.

Забороняється проводити передвиборну агітацію, яка супроводжується підкупом виборців грошима чи безоплатними або пільговими товарами.

ЗМІ забороняється протягом останніх 15 днів перед днем виборів поширювати інформацію про результати опитувань громадської думки щодо кандидатів на пост Президента України.

Забороняється розміщення друкованих передвиборних агітаційних матеріалів, політичної реклами та повідомлень про перебіг виборчого процесу на пам'ятках архітектури, а також у місцях, де вони перешкоджають безпеці дорожнього руху.

Проведення активної агітації та політичної реклами з часу припинення передвиборної агітації забороняється.

80. Структура виборчого бюлетеня

Бюлетені, що видаються виборцям, можуть бути по структурі простими, а можуть і навпаки - досить складними. Вибори бувають одноступеневі (президентські) і багатоступеневі (включають в себе і вибори до президента, членів парламенту, місцевих органів влади). В останньому випадку виборцю може бути надане право вибирати одну із декількох партій і тим самим проголосувати за всіх її кандидатів, але буває так, що на кожному рівні потрібно робити окремий вибір.

Категоричним бюлетень називається, якщо виборець має право обирати лише одну партію або 1-го кандидата з числа всіх, хто претендує на депутатський мандат. Бюлетень називається ординальним в тому випадку, если виборець може ранжувати партії чи кандидатів. При такому порядку виборець має можливість показати, що хоча кандидат В - його перший вибір, та при його поразці він віддає перевагу кандидату С, а не А.

Окрім чистих видів голосувань, існують і змішані. Багато виборчих систем дають можливість голосувати більш ніж за 1-го претендента, не вводячи ординального голосування.

Окрім чистих видів голосування, існує і змішане. Багато виборчих систем дають можливість проголосувати більш ніж за 1-го кандидата, не вводячи ординального голосування. Наявність у виборців більш ніж 1-го голосу робить вибір багатшим.

81. Гарантії здійснення виборчого права

Однією з гарантій реального здійснення вільного волевиявлення становлена законом юридична відповідальність за порушення виборчого законодавства, причому в кожному з базових виборчих законів містяться загальні статті, якими ' запроваджується' інститут відповідальності за порушення виборчого законодавства, а свою юридичну регламентацію цей інститут отримує відповідно в чинному адмін-вному, кримінальному, кримінально-процесуальному, цив'їльно-процесуапьному законодавстві Адмін. відповідальність за певні порушення законодавства про вибори Президента і народних депутатів. Цією статтею встановлюється, що публічні заклики або агітація за бойкотування виборів, опублікован-ня ао поширення іншим способом неправдивих відомостей про кандидата у Президенти чи депутати, а також агітація за або проти кандидата в день виборів тягнуть накладання штрафу від трьох „ до шести офіційно встановлених мінімальних розмірів заробітної плати. Кримінальні правопорушення, пов'язані з порушенням виборчого законодавства, належать до злочинів, які посягають на суспіпьні відносини, пов'язані з формами, завданнями, змістом діяльності держави І посягають на політичні права громадян: права брати участь в управлінні державними справами, вільно обирати 'і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Кримінально-правовим захистом забезпечується насамперед здійснення виборчих прав. Ст. 127 Кримінального кодексу України передбачає, що перешко-джання шляхом насильства, обману, погроз, підкупу або іншим шляхом

82. Види правових статусів осіб

Правовий статус особи ділять на три аспекти -- міжнародно-правовий, конституційний і галузевий.

Міжнародно-правовий статус особи містить права, свободи і обов'язки, закріплені у міжнародно-правових документах.

Міжнародно-правовий (загальний) статус особи містить перелік основних прав і свобод -- таких, що є універсальними, пріоритетними для захисту як внутрішньодержавними, так і міжнародно-правовими засобами.

Конституційний статус особи об'єднує права, свободи і обов'язки, закріплені у Конституції -- Основному Законі держави і суспільства. Цей статус іноді називають "базовим". Конституційні права, свободи і обов'язки є основними правами, свободами і обов'язками. Вони становлять юридичну базу для всієї системи прав, свобод і обов'язків, закріплених кожною окремою галуззю права, мають найвищу юридичну силу і підлягають підвищеному захисту. Конституційні права, свободи і обов'язки є правовим базисом для прав, свобод і обов'язків, зафіксованих у чинному законодавстві, бо вони містять вихідні, принципові положення правового регулювання в тій чи іншій сфері суспільних відносин.

Конституційно-правовий статус можна охарактеризувати як єдиний і однаковий для всіх. Проте наявність або відсутність деяких прав, свобод і обов'язків залежить від особливого статусу того чи іншого суб'єкта, суть якого полягає у приналежності чи неприналежності цього суб'єкта до громадянства держави.

3. Галузевий статус особи складається з певних повноважень, що забезпечують особі здійснення її можливостей у певній сфері суспільних відносин, яка регулюється тією чи іншою галуззю права. Кожна з галузей права закріплює права, свободи і обов'язки особи у певній сфері суспільних відносин, наприклад, у майнових, сімейних, трудових та інших. Роль і значення конституційно-правового статусу у його співвідношенні з галузевим статусом полягає в тому, що він системно інтегрує та об'єднує головні засади галузевого правового статусу.

83. Гуманістична спрямованість основ правового статусу

Гуманістична спрямованість основ правового статусу особи - це є один з принципів елементів конституційно-правового статусу особи в Україні.

Гуманістична спрямованість основ правового статусу особи найбільш чітко відбивається в конституційному положенні про те, що людина є найвищою соціальною цінністю. Історія виникнення і розвитку прав і свобод людини свідчить, що джерелом рівноправності і гуманізму є природна сутність людини. Історичний зміст гуманізму полягає в боротьбі за справедливе, засноване на рівноправності суспільство. Соціальна справедливість -- головна риса гуманізму. Гуманізм як основоположний принцип державного і суспільного ладу лежить в основі конституційно-правового статусу людини і громадянина. Положення ст. З Конституції України визначають гуманістичну спрямованість конституційного регулювання суспільних відносин, демократичний вектор розвитку національної правової системи. Ідеї гуманізму мають юридичне вираження в чинній Конституції України, в поточному законодавстві.

84. Поняття, принципи і зміст правового статусу особи

Одним із важливих елементів конституційно-правового статусу особи в Україні є його принципи, тобто вихідні засади, на основі яких здійснюються права, свободи та обов'язки особи і визначається місце особи в державі і суспільстві. Такими принципами є: 1) належність людині основних прав і свобод від народження і їх невідчужуваність; 2) відповідність правового статусу особи в Україні вимогам і стандартам, які склалися в міжнародному співтоваристві; 3) поєднання індивідуальних інтересів особи з інтересами інших осіб, держави і суспільства; 4) загальність та загальнодоступність конституційних прав, свобод і обов'язків; 5) юридична рівність громадян України, їх рівноправність; 6) гарантованість конституційного статусу особи; 7) заборона на незаконне обмеження конституційних прав і свобод громадян України; 8) гуманістична спрямованість основ правового статусу особи;

85. Конституційно-правовий статус особи, його структура

Структуру конституційно-правового статусу людини складають такі елементи:правосуб'єктність людини; його принципи;права і свободи людини і громадянина та гарантії їх реалізації (центральний елемент цього статусу);обов'язки людини та гарантії їх виконання.

Отже, конституційно-правовий статус людини - це сукупність правосуб'єктності людини, його принципів, прав, свобод і обов'язків людини та їх гарантій.

Конституційно-правовий статус громадянина, крім названих елементів, включає також певний зв'язок між людиною і державою, із якого випливають додаткові права, свободи й обов'язки особи та їх гарантії.

Певні особливості має конституційно-правовий статус іноземця і особи без громадянства. Він також означає сукупність елементів, що складається із правосуб'єктності людини, принципів, прав, свобод і обов'язків людини та їх гарантій, але, крім того, включає, по-перше, деякі додаткові права і свободи іноземця та особи без громадянства, що випливають із тимчасового правового зв'язку з державою, їх додаткові обов'язки, гарантії цих прав, свобод та обов'язків і, по-друге, що стосується лише іноземця, - наявність певного правового зв'язку між ним та іноземною державою, що не може ігноруватися державою перебування.

86. Співвідношення конституційних прав та конституційних свобод

Конституційні норми різних країн щодо прав, свободи і обов'язків людини і громадянина можна поділити на 1) громадянські і політичні права й свободи, проголошені буржуазними революціями; 2) соціально-економічні права, які ґрунтуються на соціалістичному вченні; 3) колективні, або солідарні, права, проголошені головним чином країнами третього світу. Права й свободи, які стосуються перших двох позицій, це права й свободи, що належать кожному індивідові. Права третьої позиції можна назвати правами людини і народів (право на здорове навколишнє середовище, право на страйк, громадянську непокору, право політичної опозиції).

За іншою класифікацією можливе виділення загальних і особливих прав, свобод та обов'язків людини і громадянина. Критерієм класифікації тут слугує те, що в одних випадках вони стосуються всіх громадян (право на відпочинок), а в інших - тільки певних (окремих) груп громадян (жінок, дітей).

І насамкінець: права й свободи людини і громадянина можуть бути згруповані за сферами життєдіяльності індивіда. Такого роду класифікація уявляється особливо важливою, бо вона показує межі охорони прав людини і громадянина у різних сферах. Критерієм тут є однорідність матеріального змісту прав, свобод і обов'язків та однотипність норм, що її закріплюють. За цією класифікацією у Конституції України виділяють три основні групи прав і свобод та одну групу обов'язків.

Громадські права і свободи людини.

Політичні права і свободи громадян України.

Економічні, соціальні та культурні права й свободи людини і громадянина.

Конституційні обов'язки людини і громадянина.

87. Покоління прав людини

Розділяють три покоління прав людини: І - цивільні (особисті) і політичні права .ІІ -соціальні, економічні, культурні права. ІІІ -колективні права.

Цивільні й політичні права спрямовані на обмеження сваволі державної влади, вони ставлять за обов'язок державі не втручатися в сферу особистої волі людини (його автономного життя) ,створюють умови для участі громадянина в політичному житті країни. Ці права (право на життя, достоїнство, волю й особисту недоторканність, недоторканність житла, рівність перед законом, волю від довільного арешту користування рідною мовою й ін.) являють собою ліберальні цінності, результат (в основному) розвитку буржуазних відносин, буржуазних революцій.

Соціальні, економічні ,культурні права покликані гарантувати людині гідні умови життя, визначають обов'язку держави по забезпеченню нужденними мінімальними засобами існування, обов'язку по соціальній забезпеченості, необхідної для підтримки людського достоїнства, нормального задоволення первинних потреб і духовного розвитку людини.

Колективні права ("права солідарності", "солідарні права") - право народу, право націй, право спільності, асоціації - засновані на солідарності людей.

88. Поняття громадянства і засоби його набуття

Громадянство - це структурний елемент правового статусу особи, який розкриває головний зміст зв'язку людини і держави, взаємовідносин громадянина з державою та суспільством. У визначенні громадянства України, яке дається в преамбулі Закону "Про громадянство України", підкреслюється правовий . характер зв'язку особи й Української держави. Громадянство - правовий, а не фактичний стан. Громадян держави не можна розглядати як сукупність осіб, що проживають на її території, оскільки за цією ознакою останні утворюють населення країни - категорію демографічну. Терміном "населення" охоплюється не тільки громадяни певної держави, а й іноземці та особи без громадянства, які проживають в країні Громадянином держави є особа не в сипу того, що проживає на її території, а внаслідок існування МІЖ особою і державою певних правових зв'язків. Підставами і умовами набуття громадянства України. Ст. 11 Закону про громадянство України 'зазначає, що підставами набуття громадянства є: 1) народження, 2) походження; 3) прийняття до громадянства України; 4) поновлення громадянства Урїни: 5) інші підстави,передбачені міжнародними договорами України, які ратифіковано Верховною Радою України, Дзний перелік підстав для набуття громадянства е вичерпним. Це означає, що жодні інші заокнодавчі чи підзаконні акти не можуть встановлювати додаткових підстав ' набуття громадянства, або ж скасувати чи обмежувати їх дію.

89. Ознаки громадянства

Громадянство України - правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках.

Право на громадянство є невід'ємним правом людини. Ст. 4 Конституції України встановила, що в Україні існує єдине громадянство, тобто подвійне громадянство, як це має місце в деяких державах, не допускається. Конституція містить норму, згідно з якою громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство. Громадянин України не може бути вигнаний за межі держави або виданий іншій державі. Через систему дипломатичних представництв та консульських установ Україна гарантує своїм громадянам захист та піклування за межами держави.

Громадянство є основною передумовою встановлення правового статусу особи в державі.

Громадянами України є:

- усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; - особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав;

- особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті внесено напис "громадянин України", а також їх діти, які прибули разом з батьками в Україну, якщо на момент прибуття в Україну вони не досягли повноліття.

90. Натуралізація за національним законодавством

Натуралізація (укорінення) - це індивідуальне надання до громадянства на прохання заінтересованої особи. Прохання приймається до розгляду уповноваженим державним органом лише через певний строк проживания у країні (США, Австралія, Україна, Франція - 5, Великобритания - 7, Іспанія -10 років).

Вимога додержання строків натуралізації від 5 до 10 років закріплена 1961 р. у Конвенції ООН щодо скорочення безгромадянства.

Згідно із Законом "Про громадянство України" (ст. 9) визначаються такі умови прийняття іноземців або анатридів до громадянства України:

а) визнання та дотримання Конституції України та законів України;

б) зобов'язання прийняти іноземне громадянство або не мати

іноземного громадянства;

в) безперервне проживания на законних підставах на території України протягом останніх п'яти років;

г) отримання дозволу на постійне проживания в Україні;

д) володіння державною мовою або її розуміння в обсязі, достатньому для спілкування;

е) наявність законних джерел існування.

Не можуть набути громадянства України особи, які вчинили злочин проти людства або насильницькі дії проти національної державності України, були засуджені до позбавлення волі за тяжкі злочини.

Порядок натуралізації має дозвільний характер і встановлюється нормами національного права.

91. Філіація за національним законодавством

Філіація - це набуття громадянства у зв'язку з народженням. У різних державах закони спираються на принципи або "права крові", або "права Грунту". Згідно з принципом "права крові" дитина набуває громадянства батьків незалежно від місця народження. Згідно з принципом "права Грунту" дитині надається громадянство держави, на території якої вона народилася незалежно від громадянства батьків. Набуття громадянства за "нравом крові" у правовій доктрині і законодавстві України та деяких інших держав називають набуттям громадянства "за походженням", а за "правом грунту" - "за народженням". Принцип "права крові", як правило, застосовується у поєднанні з принципом "права Грунту": діє змішана система. Наприклад, у Законі "Про громадянство України" послідовно провадиться принцип "права крові", але діти апатридів і діти, батьки яких невідомі, набувають громадянства України з огляду на народження на її території, тобто за "правом грунту".

92. Порядок набуття громадянства України

Набути громадянство України можуть іноземні громадяни та особи без громадянства. , які виконали наступні умови: відмовились від іноземного громадянства; постійно проживають на території України протягом останніх п'яти років перед подачею клопотання. Це правило не поширюється на осіб, які прибули в Україну на постійне проживання і виявили бажання стати громадянами України за умов, якщо вони народились чи довели, що хоча б один із їхніх батьків, дід чи баба народилися на її території, і не перебувають у громадянстві інших держав; володіють українською мовою в обсязі, достатньому для спілкування; мають законні джерела існування; визнають і виконують Конституцію України та закони України.

Рішення щодо осіб, які мають видатні заслуги перед Українською державою, приймає Президент України.

В громадянство України не приймаються особи, які: вчинили злочини проти людства чи здійснювали геноцид, чинили насильницькі дії проти національної державності України; засудженні до позбавлення волі до зняття судимості; перебувають під слідством або уникають покарання чи вчинили злочин на території іншої держави; перебувають на військовій службі, у службі безпеки, в правоохоронних органах, органах юстиції або органах державної влади іноземної держави".

Отже, громадянство України припиняється: внаслідок виходу з громадянства України; внаслідок втрати громадянства України;

за підставами, передбаченими міжнародними договорами

Вихід з громадянства (експатріація) відбувається тільки за ініціативою самої особи

93. Підстави набуття громадянства України

В Статті 6 Закону наведений перелік підстав для набуття громадянства України: за народженням (ст. 7 Закону); за територіальним походженням (ст.8); внаслідок прийняття до громадянства (ст.9); внаслідок поновлення у громадянстві (ст.10); внаслідок усиновлення (ст.11); внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров'я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім'ю або передачі на виховання в сім'ю патронатного вихователя (ст.12); внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки (ст.13); у зв'язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини (ст.14); внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства (ст.15); за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України (угоди про спрощений порядок зміни громадянства).

Підстави набуття особою громадянства України визначаються індивідуально, залежно від її місця народження, походження, проживання, родинних зв'язків тощо.

Зокрема, особа може набути громадянство України в спрощеному порядку за народженням (ст.7 Закону), за територіальним походженням (ст.8 Закону), шляхом прийняття до громадянства України (ст.9 Закону) тощо.

94. Порядок припинення громадянства України

Громадянство України припиняється з наступних причин:

вихід з громадянства України; утрата громадянства України; на підставах, передбачених міжнародними договорами України.

Вихід із громадянства України здійснюється по клопотанню особи в порядку, установленому Законом. У виході з громадянства України може бути відмовлено, якщо особа, що почала клопотання про вихід, має невиконані зобов'язання перед чи державою майнові зобов'язання, з якими зв'язані істотні інтереси громадян або державних організацій, кооперативних і суспільних об'єднань. Вихід із громадянства України не допускається, якщо особа, що збудила клопотання про вихід, притягнуто до кримінальної відповідальності в якості обвинувачуваного чи у відношенні його мається вступивший у законну силу і підлягаючий виконанню вирок суду.

Громадянство України втрачається:

унаслідок вступу особи на військову службу, службу безпеки, у поліцію, органи юстиції та в інші органи державної влади і управління в іноземній державі без згоди на те державних органів України;

якщо громадянство України набуто внаслідок предявлення свідомо неправдивих даних чи фальшивих документів;

якщо особа, що знаходиться за межами України, не встала на консульський облік протягом п'яти років.

При зміні громадянства батьків, унаслідок якого обоє стають громадянами України чи обоє виходять із громадянства України відповідно змінюється громадянство їхніх дітей, що не досягли 14 років.

95. Порядок набуття громадянства України дітьми

Громадянство України набувається дітьми на таких засадах:

дитина має громадянство України, якщо: хоча б один із її батьків на момент народження є громадянами України; - яка народилася на території України від осіб без громадянства, які на законних підставах проживають на території України; - народилася за межами України від осіб без громадянства, які постійно на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства іншої держави; - народилася на території України від іноземців, які постійно на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства жодного з батьків; - народилася на території України, одному з батьків якої надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, і не набула за народженням громадянства жодного з батьків або набула за народженням громадянство того з батьків, якому надано статус біженця в Україні чи притулок в Україн; - народилася на території України від іноземця і особи без громадянства, які постійно на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства того з батьків, який є іноземцем; знайдена на території України, обоє з батьків якої невідомі (знайда).

Дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства і яку усиновляють громадяни України або подружжя, один з якого є громадянином України, а другий - особою без громадянства, стає громадянином України з моменту набрання чинності рішенням про усиновлення, незалежно від того, проживає вона постійно в Україні чи за кордоном. Дитина, яка є особою без громадянства або іноземцем і яку усиновляє подружжя, один з якого є громадянином України, а другий - іноземцем, стає громадянином України з моменту набрання чинності рішенням про усиновлення, незалежно від того, проживає вона постійно в Україні чи за кордоном.

96. Документи, що підтверджують громадянство України

Стаття 5. Документи, що підтверджують громадянство України

Документами, що підтверджують громадянство України, є:

1) паспорт громадянина України;

2) свідоцтво про належність до громадянства України;

3) паспорт громадянина України для виїзду за кордон;

4) тимчасове посвідчення громадянина України;

5) проїзний документ дитини;

6) дипломатичний паспорт;

7) службовий паспорт;

8) посвідчення особи моряка;

9) посвідчення члена екіпажу;

10) посвідчення особи на повернення в Україну.

97. Обмеження щодо набуття громадянства України

Набути громадянство України шляхом натуралізації за індивідуальними заявами можуть іноземні громадяни та особи без громадянства. Для цього їм потрібно виконати зазначені у ст. 16 Закону про громадянство України умови:

1) відмовитись від іноземного громадянства;

2) постійно проживати на території України протягом останніх п'яти років перед подачею клопотання. Це правило не поширюється на осіб, які прибули в Україну на постійне проживання і виявили бажання стати громадянами України за умов, якщо вони народились чи довели, що хоча б один із їхніх батьків, дід чи баба народилися на її території, і не перебувають у громадянстві інших держав;