Вивчення механізмів правового регулювання якості в фармацевтичній галузі України

У 1998 ропі імпорт ліків становив 400 млн. дол. США. Зменшення імпорту відбулося, в основному, в четвертому кварталі з причин обвалу курсу гривні. В структурі імпорту переважали серцево-судинні засоби, гормональні препарати, ненаркотичні анальгетики та НПЗЗ, вітаміни, антибіотики; 75% оптового товарообігу здійснювалося через 2000 оптових фірм приватної форми власності.

У 1998 році було повністю зупинено фінансування фармацевтичних підприємств, що будуються. Виникла гостра проблема повернення бюджетних позичок та відшкодування витрат Мінфіну, які утворилися внаслідок обслуговування кредитів, що надавалися під гарантію Уряду. Все це ще раз підтвердило неможливість програмного планування розвитку підприємств в умовах відсутності фінансової підтримки.

155 підприємств отримали ліцензії на виробництво ліків, з них 75% обсягу виробництва припадало на 20 крупних хіміко-фармацевтичних заводів, 25% - на 135 малих та середніх підприємств.

Новим історичним етапом, який вплинув на розвиток фармації, стала стратегія інтеграції Утрати до Європейського Союзу. На початку 1999 р було створено Національне агентство з контролю за якістю і безпекою продуктів харчування, лікарських засобів і виробів медичного призначення. Йому була підпорядкована Державна інспекція з контролю якості ЛЗ. Фармакологічний комітет був реорганізований в Державний науково-експертний центр ЛЗ.

Функціонувало близько 12 тис. аптек (53% - державних, 35,6% - колективної форми власності, 6,4% - приватних), була створена Фармацевтична асоціація України.

На перший план виходить проблема доступності ліків для населення. Частка бюджетних коштів у витратах на ліки за попередні роки постійно зменшувалася і у 1999 р. становила 23%. Решту оплачували самі хворі, велика частина з яких - малозабезпечені верстви населення. Через низьку купівельну спроможність населення багато інофірм стали перед дилемою: або знизити ціни на ЛЗ, або залишити ринок України. Останнє потягло б за собою зникання асортименту імпортних ліків, необхідних для задоволення потреб охорони здоров'я.

Приріст вітчизняного виробництва ліків становив 5,4%. Загальний обсяг вітчизняних ЛЗ на ринку збільшився на 11% і становив до 1300 найменувань. 5 підприємств 13,5% дали 21% ліків; 96,5% інших - 16% ліків; 63% становили імпортні препарати.

2000 рік характеризувався збільшенням обсягу виробництва ЛЗ на 265 млн. гри. і у вартісному вигляді досяг 1,1 млрд. грн., що є найбільшим показником за останні 10 років. Внутрішній ринок був забезпечений вітчизняними ліками на 40-50% (за даними різних джерел) їх асортимент досяг приблизно 500 найменувань. За власні кошти підприємств було освоено виробництво 90 препаратів.

Відповідно до Указів Президента України від 15 грудня 1999 р. за .№ 1572 «Про систему центральних органів виконавчої влади» та від 15 грудня 1999 р. за №1573 «Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади» згідно з Постановою Кабінету Міністрів України в 2000 р. був утворений Державний департамент з контролю якості, безпеки і виробництва лікарських засобів та виробів медичного призначення. Основними його функціями стали контроль розробки, виробництва, якості ЛЗ, ліцензування виробництва і реалізації ліків, реєстрація ЛЗ.

На кінець 2000 року із Україні функціонувало 16782 аптек, аптечних пунктів і кіосків. Роздрібний товарообіг склав за рік 2052728,8 тис. грн.

Незважаючи на збільшення за останні роки випуску вітчизняних ліків і освоєння виробництва багатьох нових необхідних лікарських засобів, проблема медикаментозного забезпечення населення України не втрачає своєї актуальності і сьогодні. На цей час вітчизняна фармацевтична промисловість виробляє ліки основних фармакотерапевтичних груп у кількості, яка задовольняє близько половини потреби в них. Імпортні препарати за вартістю значно дорожчі, внаслідок чого поглиблюється проблема їх збуту. За розрахунками фахівців мінімальна медикаментозна допомога в цінах на 01.01.2001 р. становила понад 300 грн. на одну особу на рік, тобто близько 20 грн. на місяць.

Таким чином, першочерговими завданнями щодо забезпечення населення лікарськими засобами залишаються:

- підвищення рівня доступності ліків для населення;

- державне фінансування охорони здоров'я,

- подальше налагодження виробництва вітчизняних ліків;

- реструктуризація виробництва згідно зi стандартами GMP.

Останнім часом завдяки активній цілеспрямованій позиції Української асоціації якості та Української спілки промисловців та підприємців відношення до питань якості змінюються на краще. Десятки українських підприємств досягли високго рівня ділової досконалості, кращі з них виходили до фіналу Європейської премії з якості - найпрестижнішої нагороди у цій галузі. Сьогодні на рівні уряду починають усвідомлювати, що без вирішення комплексу проблем якості Україна не зможе існувати як розвинута, незалежна держава. У лютому 2001 р. вийшов Указ Президента України «Про заходи по підвищенню якості вітчизняної продукції». Одне з перших положень цього документу - доручення уряду розробити основи державної політики в області управління якістю. Проект концепції «Цілі і принципи національної політики України в області якості» був підготовлений в 1992 р. і дістав схвалення конференції Української асоціації якості (УАЯ), Першого міжнародного форуму «Дні якості у Києві'92». Проект неодноразово передавався для розгляду вищими державними органами управління і друкувався в ЗМІ, проте до недавнього часу був незатребуваним.

Концепція національної політики України в області якості - це загальне уявлення про місце і значення якості в забезпеченні національних інтересів країни, про цілі, принципи і шляхи державного впливу на процеси формування і поліпшення якості в різних його проявах. Початкове положення Концепції політики в області якості - один з найважливіших чинників в забезпеченні національних інтересів України в усіх сферах діяльності. Головними цілями поліпшення якості, а також постійного вдосконалення діяльності підприємств і організацій України є: покращення умов і рівня життя громадян; зміцнення промислового, економічного і оборонного потенціалу країни; збереження і відновлення природного середовища. Досягнення цих цілей можливе лише при послідовному дотриманні наступних основних принципів національної політики України в області якості:

- розвиток міжнародної співпраці і використання світового досвіду в забезпеченні і поліпшенні якості;

- визнання і дотримання міжнародних норм і правил в області якості;

- законодавче і нормативне забезпечення якості на загальнонаціональному рівні;

- державна підтримка підприємств і організацій, які освоюють і випускають конкурентноздатну продукцію, здійснюють роботи по поліпшенню якості;

- створення умов для широкомасштабного впровадження на підприємствах і в організаціях України високоефективних систем якості, що відповідають міжнародним вимогам;

- активна підтримка професійних і громадських формувань і рухів, окремих учених і фахівців, які сприяють вирішенню проблем якості в Україні;

- створення умов для професійної підготовки і виховання висококласних фахівців за якістю;

- широкомасштабна роз'яснювальна і виховна робота серед різних верств населення; розвиток і постійне вдосконалення державної і ринкових вітчизняних систем підтвердження відповідності (зокрема, сертифікації);

- підвищення відповідальності постачальників (посередників) за збитки, нанесені споживачам, довкіллю і суспільству небезпечною і неякісною продукцією;

- підвищення відповідальності службових осіб за якість виконання своїх обов'язків.

Національна політика у сфері якості в соціальній сфері має бути орієнтована на подолання бідності і споживчої незахищеності людей, на забезпечення відповідності споживаної ними продукції і послуг загальноприйнятим у світовій практиці стандартам безпеки і якості. Треба враховувати, що підвищення якості національного життя чинить благотворний вплив на формування духовних цінностей громадян, породжуючи і підтримуючи у них почуття гідності і патріотизму. Крім того, продукція і послуги, якість яких відповідає потребам людей, викликають у них почуття задоволення, створюють позитивний соціальний клімат.

Національна політика України у сфері якості щодо промислово-економічної сфери має бути орієнтована на забезпечення стійкого економічного зростання, істотне зниження енергоємності внутрішнього продукту і розвиток конкурентноздатного виробництва.

Якість як чинник забезпечення національних інтересів України у сфері оборони повинна сприяти збереженню незалежності країни, її державній і територіальній цілісності, створенню умов для мирного демократичного розвитку суспільства.

Ефективність національної політики у сфері якості у залежить від ступеня усвідомлення широкими верствами населення, керівниками, працівниками усіх сфер ключової ролі якості у вирішенні великого комплексу соціально-економічних проблем. У свою чергу, це вимагає істотних змін у філософії і психології громадян України, широкого громадського руху за якість і досконалість в країні і його вагомої підтримки державою.

Якість як чинник забезпечення національних інтересів України в екологічній сфері повинна сприяти збереженню і оздоровленню довкілля за рахунок встановлення і дотримання екологічних параметрів продукції, послуг, процесів і виробництва, зокрема, шляхом широкого застосування на виробництвах безвідходних технологій, вторинної переробки сировини тощо.

Досягнення рівня життя розвинених країн світу вимагає постійного вивчення і системного використання накопиченого ними досвіду в забезпеченні і покращенні якості. Тому важливо налагоджувати і розвивати співпрацю з міжнародними і національними організаціями у сфері якості.

Бажання України інтегруватися в європейську і світову спільноту на умовах рівноправ'я ставить її перед необхідністю визнання і дотримання міжнародних норм і правил в області якості, зокрема, стандартів міжнародної організації по стандартизації ІСО, Європейських директив і стандартів, стандартів і норм інших міжнародних організацій, а також установок тощо.

Розвиток на Україні руху за якість може бути прискорений шляхом вдосконалення її законодавчої і нормативної бази. Законодавство і нормативні акти у сфері якості мають бути приведені у відповідність з міжнародними і європейськими аналогами і виконувати переважно стимулюючу роль. У державних стандартах України доцільно закріплювати передові досягнення вітчизняної науки, техніки і технологій.

Для підприємств і організацій, що освоюють і випускають конкурентноздатну якісну продукцію, доцільно створювати загальноправові, економічні, соціальні і організаційно-технічні умови, що сприяють найбільш швидкому вирішенню завдань, що виникають перед ними. Слід використовувати для цього можливості інвестування, кредитування, розумного квотування імпорту, бюджетного фінансування через національні і державні програми, механізми кредитно-фінансових і податкових пільг, пріоритетного розміщення держзамовлень, інноваційною та ін.

Разом з цим доцільно передбачати вимоги, згідно з якими до участі в торгах, конкурсах, аукціонах по розміщенню замовлень на постачання продукції для державних потреб допускаються тільки підприємства, що мають сертифіковані системи якості. Для широкомасштабного впровадження систем управління якістю, що відповідають світовому рівню, держава повинна сприяти створенню і розвитку на Україні мережі професійних учбових, інформаційних, консалтингових, сертифікаційних центрів. При її формуванні доцільно використовувати діючі організації Української асоціації якості, Держстандарту України, Торгово-промислової палати України і вищої школи. З метою стимулювання робіт по впровадженню систем якості на малих підприємствах держава і регіони повинні знаходити засоби для компенсації частини їх витрат на консультаційні послуги в цій сфері.

Впровадження ефективних систем якості вимагає високого професіоналізму освоєння працівниками і керівниками усіх рівнів і сфер сучасних принципів менеджменту якості, проектування систем якості, заснованих на передовому вітчизняному і зарубіжному досвіді. У зв'язку з цим до процесів вдосконалення якості необхідно притягати науково-технічну громадськість, керівників і фахівців різних рівнів управління, галузей промисловості і сфери послуг. Треба активізувати дослідження і розробки по системному управлінню якістю, організувати програмне забезпечення цих робіт. У свою чергу, реалізація вказаних заходів пов'язана з активною підтримкою з боку держави подальшого розвитку в країні громадського руху за якість і досконалість, очолюваного авторитетними громадськими лідерами-професіоналами у сфері якості.

Політика в цій сфері повинна передбачати формування системи підготовки і перепідготовки кадрів. Потрібна навчальна програма підвищення професійного рівня професорсько-викладацького складу, що готує фахівців за якістю. У програми шкіл, середніх спеціальних і вищих навчальних закладів слід вводити дисципліни з питань якості.

У широкомасштабній пропаганді роз'ясненні ідей якості повинні брати участь усі центральні й регіональні, державні, громадські і приватні організації, ЗМІ. З метою популяризації ідей якості і підвищення іміджу вітчизняних товаровиробників важливо розвивати щорічний Український національний конкурс якості, сприяти проведенню і підвищенню рівня регіональних і галузевих конкурсів.

У зв'язку з тим, що наявність сертифікатів, що підтверджують відповідність систем якості вимогам стандартів ІSО серії 9000 і інших аналогічних стандартів, сприяє просуванню підприємств на європейський і світовий ринки, необхідно розширювати сертифікаційну діяльність, забезпечуючи високий професіоналізм її учасників, активно домагатися визнання вітчизняних сертифікатів за кордоном. Держава повинна сприяти входженню українських організацій і органів по сертифікації в міжнародні і регіональні союзи й спілки, їх акредитації за кордоном.

За збитки, спричинені споживачам, екології і суспільству небезпечною або недоброякісною продукцією, постачальник (посередник) повинен нести відповідальність згідно з чинним законодавством. І саме він зобов'язаний надати документи, що підтверджують відповідність рівня якості продукції, що реалізовується, обов'язковим вимогам і раніше заявленому рівню.

Впровадження принципу невідворотності відповідальності постачальника спонукатиме усі організації, задіяні в ланцюжку «виготівник - продавець - споживач», встановлювати стійкі зв'язки з надійними постачальниками, забезпечувати умови для збереження якості продукції.

Разом з цим мають бути створені умови для забезпечення ефективного державного і громадського контролю за продукцією, що реалізовується на ринку, налагоджена взаємодія контролюючих, правоохоронних і судово-виконавчих органів у захисті прав споживачів.

Якщо ми дійсно хочемо змінити соціально-економічне положення на Україні до кращого, посадовці державних організацій, передусім, органів виконавчої влади, мають бути висококваліфікованими фахівцями. Тому в Концепції необхідно передбачити підвищення вимог до них за якість виконання своїх обов'язків.

Національна політика у сфері якості повинна реалізовуватися з урахуванням стану вітчизняного ринку і динаміки інтеграції української економіки у світову. При уряді України доцільно створити Координаційну раду з реалізації Концепції національної політики України у сфері якості, поклавши на неї функції моніторингу виконання планів по реалізації Концепції, визначення стратегічних завдань у сфері якості, інформування Президента і уряди про стан справ у сфері якості в країні.

Держава повинна підтримувати формування політики якості, виходячи з цієї Концепції, і розробку програм по її реалізації в регіонах. Доцільно, щоб в регіональних програмах передбачалася підтримка підприємств і організацій, що випускають пріоритетну продукцію.

Кожен центральний орган виконавчої влади повинен формувати свої завдання і стратегію дій, а також вносити відповідні доповнення і зміни в документи, що визначають його функції, виходячи з необхідності реалізації Концепції.

Висновки до розділу 1

Сучасна концепція розвитку фармацевтичного сектора галузі охорони здоров'я України спрямована на розв'язання проблем з основних напрямів та на визначення пріоритетів розвитку. Одним із найважливіших напрямів є створення державної системи забезпечення якості лікарських засобів, ефективність функціонування якої залежить від багатьох складових, у тому числі переходу від контролю якості кінцевого продукту до «вбудування» якості в лікарські засоби, починаючи від етапу фармацевтичної розробки - його створення, до забезпечення якості, ефективності та безпечності на кінцевому етапі споживання.

Розвиток фармацевтичного i медичного законодавства та зростаюча зацікавленість України в оптимізації державного контролю за регуляторною системою сприяють створенню ефективного правового менеджменту щодо різних етапів обігу лікарьскьих засобів та забезпечення населення якісними, ефективними, безпечними i доступними препаратами різних номенклатурно-правових i класифікаційно-правових груп.

Державна політика у сфері створення, виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів спрямовується на підтримку наукових досліджень, створення та впровадження нових технологій, а також розвиток виробництва високоефективних та безпечних лікарських засобів, забезпечення потреб населення ліками належної якості та в необхідному асортименті шляхом здійснення відповідних загальнодержавних програм, пріоритетного фінансування, надання пільгових кредитів, встановлення податкових пільг тощо.

РОЗДІЛ 2. СУЧАСНИЙ СТАН МЕХАНІЗМІВ ПРАВОВОГО

РЕГУЛЮВАННЯ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ НА ЗАТ «БІОЛІК»

2.1 Характеристика ЗАТ «БІОЛІК

Фармацевтика входить у п'ятірку найбільш прибуткових галузей світової економіки.

Основним факторами росту фармацевтичного ринку України є стійке зростання попиту (впродовж останніх років він підвищується в середньому на 20% на рік), викликане високими темпами збільшення доходів населення в країні.

Так, у 2004 році обсяг ринку фармпрепаратів оцінювався у більше ніж 1 млрд. дол. США і продовжував зростати. У 2005 році темпи збільшення товарообігу в аптечних установах складали 115%. Тут варто зазначити, що це в тому числі пов'язано з відміною ввізного мита на лікарські засоби з серпня 2005 року та падінням рівня цін на ліки.

Після зазначених змін у державному регулюванні аналізованого ринку темпи його зростання прискорилися. Зокрема, обсяг аптечного ринку України в 1 кв. 2006 року зріс на 28% відносно аналогічного періоду попереднього року і становить 287,4 млн. дол. в оптових цінах. А показник середнього споживання ліків на 1 людину за підсумками січня- березня 2006 року досяг 7,8 дол. США в роздрібних цінах.

Збільшення доходів населення також вплинуло на зміну культури споживання лікарських засобів. Починаючи з 2000 року спостерігається чітка тенденція до зросту попиту на більш якісні та дорогі ліки, а не низькоякісні аналоги медикаментів.

Як видно з наведеної інформації, найбільшим за величиною питомої ваги є середній ціновий сегмент ліків, його частка стабільно перевищує 48% від загальних обсягів реалізації. При цьому протягом останніх років намітилась тенденція до зростання питомої ваги дорогих (від 10 дол. США за упаковку) лікарських засобів у структурі реалізації.

Рис.2.1. Динаміка структури реалізації фармпрепаратів в Україні в розрізі цінових сегментів

За підсумками 2005 року, найбільшим експортером та паралельно основним оптовим дистриб'ютором лікарських засобів в Україні є компанія «Оптима-Фарм», її частка ринку складає 13,09%, а темп приросту обсягів реалізації - 63,39%. Загалом, перші три імпортери лікарських засобів до України займають близько 32% від загального обсягу імпорту зазначених товарів, при цьому вони контролюють лише близько 25% загального обсягу продажів цієї галузі. Це свідчить про те, що аналізований ринок характеризується досить високою конкуренцією за рахунок високої рентабельності та швидких темпів росту. Однак, загострення конкуренції на ринку призводить до зменшення націнок і падіння рентабельності операторів ринку.

За рахунок важливого значення фармацевтичної галузі для соціальної безпеки країни вона підпадає під значний вплив державного регулювання.

Особливості регулювання правовідносин, пов'язаних зі створенням, реєстрацією, виробництвом, контролем якості та реалізацією лікарських засобів, права та обов'язки підприємств, установ, організацій і громадян, а також повноваження у цій сфері органів державної виконавчої влади і посадових осіб визначає Закон України «Про лікарські засоби» від 04.04.1996 № 123/96-ВР зі змінами та доповненнями.

Управління у сфері створення, виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів у межах своєї компетенції здійснюють Міністерство охорони здоров'я України, Державний комітет України з медичної та мікробіологічної промисловості та спеціально уповноважені ними державні органи. Відомості про лікарські засоби, дозволені для виробництва і застосування в Україні, містяться у Державному реєстрі лікарських засобів.

Від обкладання податком на додану вартість операцій з продажу лікарських засобів звільняється перелік лікарських засобів, який входять до Державного реєстру лікарських засобів, а також перелік виробів медичного призначення згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2003 р. № 1949 зі змінами та доповненнями. Відповідно до змін від 18.03.2004 р.

№ 1637-IV до Закону України «Про єдиний митний тариф» від 05.02.1992 № 2097-XII, від сплати мита звільняються фармацевтична продукція і сполуки, які використовуються для її виготовлення.

ЗАТ «БІОЛІК» є найбільшим виробником імунобіологічних препаратів в Україні. Його продукція поставляється в усі регіони України й Росії, продукція підприємства добре відома і у далекому зарубіжжі. Підприємство «БІОЛІК» прийшло до свого столітнього ювілею широко відомим в Україні й за кордоном розробками й виробництвом імунобіологічних і лікарських препаратів. За ці роки на підприємстві створено новий напрямок - розробка й впровадження у виробництво препаратів на снові фізіологічно активних ліпідів: фосфоліпідів і гліколпідів. За останні 10 років освоєні нові лікарські препарати: ін'єкційні й інфузіонні форми: розчинів для ін'єкцій дитиліна, кетаміна, диклофенака, суспензії гідрокортизону, цитохромаз, лідази, ренальгана й ін., інфузійних препаратів гемодеза, реополиглюкіна, амінокапронової кислоти, розчину «Трисоль». Відповідно до національної програми України по імунопрофілактиці населення 1993-2000 р.р. підприємство за рахунок власних коштів удосконалило технології й організувало випуск Акдс-Вакцини, АДС, АДС-М, Адм-анатоксинів.

Таблиця 2.1 Основні техніко-економічні показники по ЗАТ «БІОЛІК»

Показники	Одиниця виміру	2007 рік	2008 рік	+	%
1. Виручка від реалізації Ф№2	тис.грн.	28938,9	34066,8	5127,9	118%
2. Собівартість реалізованої продукції Ф№ 2 040	тис.грн.	20719,0	23043,5	2324,5	111%
3. Обсяг виробленої продукції, Ф№ 2 035	тис.грн.	2801,8	34006,8	31205	121%
4. Валовий прибуток Ф№ 2 050	тис.грн	7781,2	11023,3	3242,1	142%
5. Фондовіддача Ф№ 1	тис.грн.	0,503	0,568	0,065	111%
6. Середньооблікова чисельність штатних працівників Ф№1-В	чол.	441	430	-11	98%
7. Фонд оплати праці штатних працівників Ф№1-ПВ 2 розділ	тис.грн.	5941,0	3709,2	-2231,8	62%
8. Середньомісячна заробітна плата штатних працівників Ф№1-ПВ 3 розділ	тис.грн.	387	453,1	66,1	117%
9. Фінансовий результат Ф№2	тис.грн.	8716,6	5374,7	-3341,9	62%
10. Дебіторська заборгованість Ф№1	тис.грн.	2862,4	7972,5	5110,1	279%
11. Кредиторська заборгованість Ф№1 530	грн.	1323	1240,9	-82,1	94%
12. Витрати на 1 гривню продукції	тис.грн.	1,26	0,62	-0,64	49%
13. Фондоємність Ф№1	тис.грн	1,988	1,76	0,22	88%

Відповідно до техніко-економічних показників за 2007-2008 рр. можна зробити висновок, що у 2008 р. обсяг реалізації збільшився на 5127,9 тис.грн. у порівнянні з 2007 р. Собівартість продукції збільшилась в 2005 на 2324,5 тис.грн. за рахунок збільшення обсягів виробництва та реалізації продукції. Обсяг виробництва теж збільшився в 2008 році на 31205 тис.грн. Валовий прибуток збільшився в 2008 році на 3242,1 тис.грн. Фондовіддача в 2008 році збільшилась на 0,065 тобто кожна гривня в 2008 році принесла на 0,065 грн. більше, ніж в 2007 році. Чисельність працівників в 2008 р. зменшилась на 11 чоловік, це пов'язано з тим, що підприємство зменшило фонд оплати праці на -2231,8 тис.грн. та середньомісячна заробітна плата збільшилась лише на 66,1 тис.грн. тобто досягла рівня мінімальної заробітної плати у цьому році. Фінансовий результат зменшився на -3341,9 тис.грн. Дебіторська заборгованість збільшилась в 2008 році на 5110,1 тис.грн. Кредиторська заборгованість зменшилась на 82,1 тис. грн.

Аналіз плану виробництва продукції. Відповідно до результатів проведеного аналізу в таблиці 2.1.2 видно, що в порівнянні з попереднім роком фактично вироблено і реалізовано більше продукції. Таким чином можна зробити висновок , що підприємство в 2008 році збільшило обсяг продукції що випускається, це свідчить про перспективу його подальшого успішного розвитку та безперервного функціонування як суб'єкта господарювання.

Таблиця 2.2 Основні види діяльності ЗАТ «БІОЛІК»

Вид продукції	Одиниця виміру	2007 рік	2008 рік	+
Противопухлинні препарати	тис.грн	285	696,5	411,5
Антитоксична сиворотка	тис.грн	407	860,5	453,5
Іммуноглобулін антірабічний	тис.грн	291,7	697,3	405,6
Препарати крові	тис.грн	115,3	163,32	47,9
Стафіло- і гоновакцина	тис.грн	56,7	137,7	81
Противовірусні препарати	тис.грн	20,5	160,4	130,9
Разом	тис.грн	1176,2	2715,72	1539,5
Обсяг виробництва продукції	тис.грн	33404,9	34944,4	1539,5

Витрати мають важливе значення для організації діяльності підприємства. Для оцінки результатів цієї діяльності важливим є грошове вимірювання витрат, тому що воно виражає вартість продукції (послуг).

Собівартість продукції - це грошова форма витрат на підготовку виробництва, виготовлення та збут продукції. Зниження собівартості продукції є важливим показником зростання прибутку.

Собівартість реалізованої продукції за 2007 рік становила 20719,0 тис.грн, а в 2008 році 23043,5 тис.грн, що на 2324,5 тис.грн. більше ніж в 2007 році.

Таблиця 2.3 Показники собівартості продукції за 2007-2008 роки

Код	Показники	2007 рік	2008рік	+
070	Адміністративні витрати	3453,4	4205,3	751,9
080	Витрати на збут	675,4	1013,3	337,9
090	Інші операційні витрати, у т.ч. штрафи пені.	1561,9	3889,4	2327,5
140	Фінансові витрати	106,0	673,2	567,2
160	Інші витрати	154,4	138,1	3984,5

В 2008 році адміністративні витрати збільшились на 751,9 тис.грн. Витрати на збут теж збільшились на 337,9. Інші операційні витрати й фінансові витрати в 2008 в порівнянні з долею 2007 роком дуже зросли й становили 2327,5 інші операційні витрати збільшились на 3984,5

У структурі зміни собівартості фітохімічного цеху також домінує стаття основна сировина і становить приблизно 54%, на які приходиться 6899156,4 грн. Питома вага зміни допоміжних матеріалів також значна й склала понад 15%, на які доводиться 1969804,41 грн. Загальна зміна собівартості з 2007 р. по 2008 р. склала 10811546,79 грн (85,22%), і є найбільшою за всіма цехами підприємства. Навіть незначна мінімізація ціни на основну сировину та допоміжні матеріали для виробництва продукції призведе до значного зниження витрат і, відповідно, цін на лікарські засоби.



Рис.2.2. Структура собівартості продукції цеху готових лікарських засобів ЗАТ «БІОЛІК» 2007 р., %

Собівартість продукції цехів ЗАТ «БІОЛІК»значно зросла при збільшенні обсягів виробництва продукції за всіма цехами, тобто інтенсивність нарощення витратного способу виробництва відображає співвідношення темпів росту собівартості продукції й обсягів виробництва фармацевтичного підприємства.

Оскільки кошторис витрат складається в цілому по підприємству без розподілу по лікарських засобах, практично неможливо перерахувати заплановані витрати на фактичний обсяг та асортимент продукції, а виявлені відхилення фактичних витрат від запланованих не можуть розглядатися як економія або перевитрат.

2.2 Аналіз фінансово-гоподарської діяльності на ЗАТ «БІОЛІК»

Велика роль виробничого потенціалу в удосконалюванні економіки визначає необхідність керування процесом його використання, що вимагає оцінки ефективності завантаження потенціалу. Оскільки виробничий потенціал підприємства являє собою складну систему, то рівень ефективності його використання характеризується сукупністю показників. Серед їх показники завантаження елементів потенціалу, які становлять певне прогнозне тіло розвитку всього потенціалу. Методичною основою їхнього визначення є співвідношення результату з масою ресурсу, використовуваного для його досягнення.

Почнемо з аналізу показників основних фондів підприємства. У процесі аналізу основних фондів вивчаються їхній склад, структура, технічний стан, динаміка, відновлення й ступінь використання.

Аналіз використання окремих видів устаткування полягає у вивченні якісного стану наявного встаткування, показників використання встаткування за годиною й продуктивністю, ефективності організації ремонту устаткування.

До кількісних показників основних фондів належать:

- обсяг основних фондів, їх наявність;

- склад і прогресивність структури;

- динаміка зміни й ступінь оновлюваності основних фондів;

- технічний стан і ремонт;

наявність виробничої потужності й площ.

Вивчення структури майна дозволяє судити про розширення чи скорочення діяльності підприємства. Збільшення долі в необоротних активах, скорочення питомої ваги оборотних засобів, як правило, свідчить про скорочення діяльності підприємства.[]

Таблиця 2.4 Вартість оборотних і необоротних фондів 2007-2009 рр.

Показники	2007	2008	2009
Необоротні активи	12397,8	17264,6	27655,6
Оборотні активи	11024,8	11201,3	18498,8
Усього	23422,6	28465,9	46154,4

Як бачимо, в приведеній таблиці, що наявна тенденція росту долі необоротних активів, що свідчить про негативні тенденції на підприємстві, однак слід зазначити, що в даному випадку необхідно враховувати специфіку галузі. Фармацевтична галузь відчуває потребує в високовартісному обладнанні (необоротні активи) і постійній його модернізації, що і збільшує його долю в загальній вартості основних фондів, тобто дана галузь відноситься до фондоємних. Наявність довгострокових фінансових вкладень також свідчить про інвестиційну активність підприємства.

Також слід зазначити той факт, що за аналізуємий період відсутня довгострокова дебіторська заборгованість.

Таблиця 2.5 Доля необоротних активів в загальній вартості основних фондів

Показники	2007	2008	2009
Доля необоротних активів	52,93%	60,65%	59,92%

При вивченні виробничих фондів необхідно аналізувати процес руху (оновлюваності) основних фондів. Це здійснюється за допомогою спеціальних показників: коефіцієнт відновлення й коефіцієнт вибуття. Коефіцієнт відновлення відображає інтенсивність відновлення основних фондів і обчислюється як відношення вартості основних коштів, що знову надійшли за звітний період, до їхньої вартості на кінець цього ж періоду.

Таблиця 2.6 Структура основних виробничих фондів за 2008 рік

Група основних засобів	Залишок на початок року	Надійщло протягом року	Вибуло за 2008 рік	Залишок на кінець року
	тис. грн	частка %	тис. грн	частка, %	тис. грн	частка %	тис. грн	частка, %
Будівлі, споруди	31034,6	57,1	1523,5	35,27	0	0	32558	55,3
Машини та обладнання	18483,2	34,01	2000,4	46,3	453	61,02	20937	35,6
Транспорт	1096,9	2,02	40,1	0,93	10,8	1,45	1126	1,91
Інструменти, прилади, інвентар	3253,4	5,99	577,3	13,36	211,4	28,48	3619	6,15
Робоча та продуктивна худоба	348,9	0,64	63,1	1,46	42,7	5,75	369,3	0,63
Малоцінні	141,9	0,26	115,7	2,68	24,5	3,3	233,1	0,4
Разом:	54353,9	100	4320,1	100	742,4	100	58843	100

Таблиця 2.7 Структура основних виробничих фондів за 2009рік

Група основних засобів	Залишок на початок року	Надійщло протягом року	Вибуло за 2008 рік	Залишок на кінець року
	тис. грн	тис. грн	тис. грн	частка, %	тис. грн	частка %	тис. грн	частка, %
Будівлі, споруди	31034,6	55,18199	3575,8	33,61	970,3	22,27	33640	55,18
Машини таобладнання	18483,2	35,64231	5700	53,57	2454,9	56,34	21728	35,64
Транспортні	1096,9	1,974177	457,3	4,3	350,7	8,05	1203,5	1,974
Інструменти, прилади, інвентар	3253,4	5,686156	438,7	4,12	225,7	5,18	3466,4	5,686
Робоча та продуктивна худоба	348,9	0,974868	277,3	2,61	352,3	8,09	594,3	0,975
Малоцінні	141,9	0,5405	190,8	1,79	3,2	0,07	329,5	0,54
Разом:	54353,9	100	10639,6	100	4357,1	100	60962	100

Коефіцієнт оновлення основних фондів характеризує рівень введених у дію основних фондів у загальній вартості основних фондів та визначається:

(2.1)

В 2007 році було приведено в дію 7,96% основних засобів, а в 2008 році в дію було приведено значно менше основних засобів 2,3% у майбутньому цей коефіцієнт треба підвищувати шляхом введення в дію нових засобів.

Коефіцієнт вибуття характеризує рівень вибувших основних фондів та розраховується:

(2.2)

Конов. > Квиб. Це означає, що підприємство крім заміни старих фондів здійснює нарощування основних фондів. Вивчення технічного стану основних виробничих фондів починають із узагальнюючих показників: коефіцієнт зношування (Кзн.) і коефіцієнт придатності (Кприд.). Кприд. відображає ту частку вартості основних фондів, що ще не перенесена на продукцію і обчислюється відношенням залишкової вартості основних фондів до їхньої первісної вартості

або 26 % (2.3)

або 26 %

Слід зазначити, що Кприд. ще не характеризує придатність об'єктів до роботи, а свідчить лише про можливий ступінь їхньої зношеності.

Тому в аналізі стану основних фондів частіше використовують Кзн., обумовлений шляхом розподілу суми зношування на первісну вартість основних фондів.

(2.4)

 або 74%

або 73%

Аналізуючи коефіцієнт зношування й коефіцієнт придатності по даній організації можна зробити висновок: коефіцієнт зношування основних фондів ЗАТ «БІОЛІК» значний, що свідчить про їхнє багаторічне функціонування, це є особливістю діяльності даного підприємства. Специфікою інструментів, устаткування, машин і транспортних засобів підприємства. Необхідно здійснювати заміну зношених основних фондів новими.

Для узагальненої оцінки ефективності використання основних невиробничих фондів використовується система якісних показників:

Чим нижче коефіцієнт зношування (вище коефіцієнт придатності), тим краще технічний стан, у якому перебувають основні фонди.

Аналіз використання основних фондів базується на вивченні системи якісних показників:

Фондовіддача (ФВ)

(2.5)

Фондомісткість

(2.6)



Рентабельність основних фондів

(2.7)

Фондоозброєність праці

(2.8)

Аналіз використання трудових ресурсів підприємства починається з вивчення складу й структури трудових ресурсів. Далі наведено схему організаційної структури ЗАТ «БІОЛІК».(Додаток Г)

Всіх робітників на підприємстві поділяють на дві групи: персонал основної діяльності та персонал не основної діяльності.

До персоналу основної діяльності відносяться робітники основних, допоміжних та обслуговуючих виробництв, складів, охорони, тобто всіх, зайнятих на виробництві або його обслуговуванні.

До персоналу неосновної діяльності входять робітники структур, які хоч і знаходяться на балансі підприємства, але не пов'язані з виробництвом: житлово-комунальне господарство, дитячі садки, учбові заклади.

Джерелом даних аналізу чисельності персоналу являється форма 1 - ПВ «Звіт з праці».

Таблиця 2.8 Аналіз чисельності персоналу

Показники	Од. вим.	2007рік	2008рік	+/-
Фонд оплати праці штатних працівників Ф№1-ПВ	тис. грн.	5941,0	6920,6	979,6
Середньомісячна заробітна плата	грн.	387	453,01	66,01
Чисельність працівників, усього	чол.	599	675	-12
Середньооблікова чисельність працівників	чол.	441	430	11

З таблиці видно що за період з 2007 року по 2008 рік чисельність працівників зменшилась на 12 чоловік; збільшилась середньомісячна заробітна плата на 66,01 гривень і відповідно збільшився фонд оплати праці на 979,6 тис.грн.

Коефіцієнт вибуття показує кількість вибувших працівників у загальній чисельності працівників та розраховується за формулою:

Коефіцієнт вибуття = Чисельність вибувших працівників / середньо- облікова чисельність.

Квиб 2007 = 12/441=0,027 або 2,7%

Квиб 2008= 156/675=0,23 або 23%

Коефіцієнт вибуття показує, що в порівнянні 2008 і 2007 років велика кількість робітників вибувала, що свідчить про дуже велику плинність кадрів у 2008 році. Це пов'язано зі збільшенням обсягів виробництва, супроводжуваним незначним підвищенням заробітної плати, та автоматизацією виробництва.

Коефіцієнт плинності характеризує рівень забезпеченості підприємства кадрами.

Коефіцієнт плинності (Кпл.) = число звільнених працівників за власним бажанням / середньооблікова чисельність.

Кпл. 2007 = 6/441= 0,01 або 1,7%

Кпл. 2008= 89/675= 0,13 або 13%

По даним видно, що коефіцієнт вибуття 2007 у порівнянні з 2008 році дуже змінився, тобто вибувших було досить велика кількість. Коефіцієнт текучості збільшився на 11,3% в 2008 році.

Проаналізуємо фонд заробітної плати по даним таблиці 2.9

Таблиця 2.9 Фонд заробітної плати

Показники	Одиниця виміру	2007 рік	%	2008 рік	%
Фонд основної заробітної плати	тис. грн.	3528,5	59%	4063,4	59%
Фонд додаткової заробітної плати	тис.грн..	1859	31%	2067,8	30%
Інші виплати	тис. грн.	553,5	9%	789,4	11%
Всього фонд оплати праці	тис. грн.	5941	100%	6920,6	100%

Фонд основної заробітної плати праці в порівнянні з 2008 роком не зменшився і склав 59, % в 2008 році, а в 2007 році 59%.

Фонд додаткової заробітної плати у звітному 2008 році зменшився і встановив 30%, а в 2007 році 31%.

Інші виплати в 2007 році зменшились на 0,30%, а в 2006 році 3,20.

Отже, фонд оплати праці в 2008 році збільшився за рахунок збільшення фонду додаткової заробітної плати, а також за рахунок розширення діяльності підприємства.

Таблиця 2.10 Характеристика показників інтенсифікації виробництва.

Показники	2007 р.	2008 р.	Відхилення %
1. Валова продукція в порівняних цінах	2585,5	2801,8	108%
2.Промислово-виробничий персонал	405	380	94%
3. Фонд оплати праці з нарахуваннями	5941	6920,6	116%
4. а) Основні виробничі фонди	58842,6	60962,1	104%
б) Амортизація	1540,4	1762,7	114%
5. Оборотні засоби	11201,3	18498,8	165%
6. Матеріальні затрати	14767,8	14767,8	100%
7. Продуктивність праці (с.1 : с.2)	6,38395062	7,373157895	115%
8. Продукція на 1 грн. оплати праці (с.1 : с.3)	0,43519609	0,404849291	93%
9. Матеріаловіддача (с.1 : с.6)	0,17507686	0,189723588	108%
10. а) Фондовіддача (с.1 : с.4а)	0,04393925	0,045959703	105%
11.Оборотність оборотних коштів (кількість оборотів) (с.1 : с.5)	0,23082142	0,151458473	66%

У звітному році в порівнянні з минулим продуктивність праці склала 115%, продукція на 1 грн. оплати праці - 93%, матеріаловіддача - 108%, фондовіддача основних виробничих фондів - 105%, оборотність засобів - 165%.

Аналіз прибутку, рентабельності та комерційної діяльності підприємства. коефіцієнт співвідношення кредиторської та дебіторської заборгованості:

, (2.9)

де - коефіцієнт співвідношення кредиторської та дебіторської заборгованості;

КЗ- кредиторська заборгованість;

ДЗ- дебіторська заборгованість.

- коефіцієнт абсолютної ліквідності:

, (2.10)

де КАЛ - коефіцієнт абсолютної ліквідності;

ПЗ - кошти і їх еквіваленти;

ТО- поточні зобов'язання фармацевтичного підприємства;

Дмп - доходи майбутніх періодів.

- коефіцієнт покриття:

, (2.11)

де Кп - коефіцієнт покриття;

ОА - оборотні активи;

Дмп - доходи майбутніх періодів.

Результати розрахунку коефіцієнтів наведені в табл. 2.9

Коефіцієнт покриття в 2004 - 2008 рр. відповідає нормі (1 < Кпокр < 3) і характеризує платіжні спроможності підприємства, які оцінюються з урахуванням не тільки своєчасних розрахунків з дебіторами та сприятливої реалізації готової продукції, але і обсягів продажу, якщо буде потреба, інших елементів матеріальних оборотних активів.

Таблиця 2.11 Результати розрахунку коефіцієнтів, які характеризують ліквідність балансу ЗАТ «БІОЛІК»

Показники	Період
	2004	2005	2006	2007	2008
Коефіцієнт покриття	1,28	1,5	1,4	1,08	1,32
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,005	0,006	0,02	0,03	0,2
Коефіцієнт співвідношення кредиторської та дебіторської заборгованості	1,57	1,4	1,09	1,8	0,95

Коефіцієнт співвідношення кредиторської та дебіторської заборгованості в період з 2004 року по 2008 рік вище одиниці, тобто розмір кредиторської заборгованості перевищує розмір дебіторської заборгованості. Але вже у 2006 році спостерігається зниження цього показника, відповідно змінюється і співвідношення, що негативно характеризує фінансовий стан підприємства (не використовується ефект фінансового важеля).

Таким чином, використання механізму фінансового ліверіджу дасть змогу ЗАТ «БІОЛІК» одержати додатковий прибуток на власний капітал за рахунок використання позикових фінансових ресурсів.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яка частина поточних зобов'язань може бути погашена негайно. Цей показник хоча й має позитивну динаміку, але отримані значення нижче нормативного (КАЛ 0,2). Це свідчить про недостатній розмір у підприємства найбільш ліквідних активів та активів, які швидко реалізуються та оборотних активів взагалі.

Для характеристики фінансової стійкості фармацевтичного підприємства використають такі показники:

- коефіцієнт автономії

, (2.12

де КАВ- коефіцієнт автономії;

ВК- власний капітал;

П- пасиви підприємства.

- коефіцієнт маневреності власного капіталу:

(2.13)

де Км- коефіцієнт маневреності власного капіталу;

ВОК- власний оборотний капітал;

ВК- власний капітал.

- коефіцієнт забезпечення запасів власним оборотним капіталом:

(2.14)

де - коефіцієнт забезпечення запасів власним оборотним капіталом;

- запаси.

Результати розрахунку наведено у табл. 2.12

Таблиця 2.12 Показники фінансової стійкості ЗАТ «БІОЛІК»

Показник	Період
	2004	2005	2006	2007	2008
Коефіцієнт забезпечення запасів власним оборотним капіталом	0,4	0,6	0,68	0,13	0,26
Коефіцієнт маневреності власного капіталу	0,37	0,58	0,42	0,34	0,21
Коефіцієнт автономії	0,42	0,44	0,48	0,19	0,6

Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного капіталу перебуває в найбільш мобільній формі та може бути використана при необхідності для поповнення оборотного капіталу, а яка частина спрямована на накопичення коштів. Забезпеченість оборотних активів власним капіталом є гарантією стійкості фінансового стану в умовах нестійкої фінансової політики в державі. Отримані значення нижче нормативного (вище 0,4 - 0,6), що негативно характеризує фінансовий стан підприємства.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного капіталу перебуває в найбільш мобільній формі та може бути використана при необхідності для поповнення оборотного капіталу, а яка частина спрямована на накопичення коштів. Забезпеченість оборотних активів власним капіталом є гарантією стійкості фінансового стану в умовах нестійкої фінансової політики в державі. Отримані значення (крім 2006 року - 0,58) нижче нормативного (вище 0,4 - 0,6), що негативно характеризує фінансовий стан підприємства.

Коефіцієнт автономії, нормативне значення якого перебуває на рівні 0,5, на підприємстві в 2005 - 2008 рр. занижений, що свідчить про ризик виникнення фінансових труднощів у наступних періодах. Але у 2007 році значення показника підвищилося до 0,6, що свідчить про збільшення фінансової незалежності ЗАТ «БІОЛІК».

Остання група показників характеризує прибутковість підприємства (рентабельність):

З кожним роком рентабельність активів зростає, що свідчить про збільшення чистого прибутку, який приходиться на одиницю активів.

Таблиця. 2.13 Показники рентабельності та методика їх розрахунку

Показник	Формула для розрахунку	2007	2008	2009
Рентабельність капіталу (активів)	Чистий прибуток / Активи	-0,02746066	0,0896757	0,08782261
Рентабельність власного капіталу	Чистий прибуток / Власний капітал	-0,03059521	0,1084557	0,10787693
Рентабельність реалізації	Чистий прибуток / Виручка	-0,02586966	0,08821	0,11736263
Рентабельність реалізованої продукції	Прибуток від операційної діяльності / Виручка	0,096178674	0,1665716	0,2071204
Період окупності капіталу	Активи / Чистий прибуток	-36,4157338	11,151291	11,386589

При аналізі рентабельності необхідно порівняти фактичний їх рівень з плановим Потім при аналізі розраховуємо вплив різних факторів на рівень рентабельності. Наприклад, на загальну рентабельність впливають такі фактори як балансовий прибуток і середньорічна вартість основних виробничих фондів. Для розрахунку впливу цих факторів на рентабельність застосовуємо метод ланцюгових підстановок На підставі цих розрахунків можна зробити висновок, що підприємству ЗАТ “БІОЛІК'' треба вибрати оптимальну форму фінансування структури капіталу підприємства та напрямків його використання для забезпечення стабільно високої прибутковості; збалансувати надходження та витрати проміжних засобів, підтримувати необхідну ліквідність та своєчасність розрахунків.

2.3 Аналіз управління якістю продукції, на підприємстві ЗАТ

«БІОЛІК»

Можна виділити основні принципи й тенденції стратегічного керування на підприємстві ЗАТ «БІОЛІК»:

поділ управління майном (функція власника) і виробництво (компетенція директора, правління, менеджера). Відповідно до законодавства в акціонерному товаристві тільки збори акціонерів-власників може приймати рішення про зміну статутного капіталу, продажу, покупці, здачі в оренду дорогого (більше 10% загальних активів) майна, розподілі прибутку (після сплати податків), емісії цінних паперів, реорганізації підприємств, відкритті й закритті філій і т.д. У той же час власник (у тому числі фонд державного майна) не вправі втручатися в керування виробництвом (вибір постачальників, збут продукції, набір і звільнення працівників і т.д.). Орендодавець стежить за зміною вартості свого майна, співвідношенням активів і пасивів, прибутків і збитків, внесенням орендної плати, але не може вказувати орендареві умови реалізації продукції й розподіли доходів; основою стратегії підприємства стає планування доходів і видатків, увага керівників переміщається з постачальницько-виробничої у фінансово-збутову сферу. В умовах кризи кошти можна вкладати лише в найбільш надійні й перспективні проекти, які не тільки забезпечать заданий рівень прибутковості, але й зміцнять ринкові позиції фірми. Високий рівень ризику (залежність очікуваного виторгу від зміни цін на ресурси, позичкового відсотка, темпів інфляції, валютного курсу й інших незалежних від підприємства факторів) може бути компенсований підвищеною ефективністю вкладень.

Оцінка ефективності виробництва в остаточному підсумку характеризує результативність конкретних проектів і керування підприємством у цілому.

Вона включає чотири основних етапи:

обчислення виробничих витрат; визначення необхідних інвестицій (капіталовкладень); прогнозування щорічних доходів з урахуванням зношування активів; визначення строку окупності капіталовкладень і його відповідності нормативу;

поділ функцій стратегічного й оперативного управління виробництвом. Перші здійснює керівник (рада директорів) і штаб (консультативна рада, що не має права давати прямі вказівки виконавцям), другі - правління, директори по виробництву, маркетингу й збуту й т.д., підлеглі їм відділи управління. До числа обов'язків керівника належить визначення загальних цілей на основі аналізу й прогнозування ринкових позицій фірми, затвердження відповідних планів і програм, структури керування, концепції маркетингу, основних напрямків НІОКР, розробка кадрової, соціальної, фінансової, інвестиційні, закупівельні й виробничої (що і як випускати) політики, координація роботи структурних одиниць і служб керування, підбор безпосередньо підлеглих співробітників. Втручання генерального директора в оперативне керування поставками, запасами, календарне планування й т.д. неприйнятно на ЗАТ «БІОЛІК»;

різноманіття стратегій управління;

організація співробітництва ЗАТ «БІОЛІК» і малого бізнесу. Стратегічний менеджмент на підприємстві ураховує види, кооперації, малого й великого бізнесу, що розвиваються в цей час. По-перше, це підприємницька мережа, тобто об'єднання великої кількості малих підприємств для виробництва певної кінцевої продукції, що не під силу зробити одному малому підприємству. Укладається угода, розділяються функції між учасниками, кожний спеціалізується на тім виді діяльності, що може виконати найбільш ефективно. По-друге, варто виділити франчайзинг - систему співробітництва великого й малого бізнесу, при якій ЗАТ «БІОЛІК» має договори з великою кількістю (до 20) малих компаній. При цьому надає свій товарний знак, надає свою технологію й устаткування, веде навчання кадрів, контролює якість продукції.

У системі стратегічного менеджменту в забезпеченні нормального функціонування ЗАТ «БІОЛІК» особливе місце займає планування. Розроблювальні прогнози, програми й плани є найважливішими інструментами реалізації політики підприємства і відповідних суб'єктів управління.

Аналіз утримування основних функцій менеджменту на ЗАТ «БІОЛІК» дозволяє зробити висновок про те, що підготовка й ухвалення управлінського рішення означає, насамперед, практичну роботу з постановки цілей, завдань, які переслідує суб'єкт управління, і розробку заходів, що забезпечують їхнє досягнення. По своєму змісту така діяльність і є не що інше, як планування. Безперервне освоєння нових технологій і видів продукції є зараз одним із пріоритетних напрямків розвитку. Особливо актуальним це є для українських компаній, які, маючи значний науково-технічний і інтелектуальний потенціал, займають мінімальні частки на міжнародних ринках.

Виходячи на світовий ринок з новими продуктами, ЗАТ «БІОЛІК» потрапляє у принципово нове конкурентне середовище, для якого характерні багатоаспектність інтересів конкуруючих сторін, динамізм і агресивність.

Багатоаспектність полягає в тому, що конкуренція в сучасних умовах перебуває на різних рівнях - на товарних, ресурсних ринках; у складі об'єднання підприємств, а також одночасно охоплює кілька областей: витрати, якість, рядка ноу-хау, створення ринкових бар'єрів, зміцнення фінансового становища.

Динамізм розвитку ринку нових технологій і ліків виражається в зміні позиції конкурентів і розміщення чинників з наростаючою швидкістю. Відзначається поява нових конкурентів, що пропонують товар-замінник, що відрізняється дискретною інноваційністю, що витісняє раніше інноваційний, але нині традиційний товар.

Нарешті, залишається фактом зростаюча агресивність учасників ринкового суперництва. Ведуться прямі атаки для ослаблення конкурентів, причому з порушенням правових норм. Ціль подібної агресії полягає у порушенні рівноваги в розкладці чинників конкурентів.

Такі умови роботи передбачають особливі стратегії ведення бізнесу. Їх і застосовує керівництво ЗАТ «БІОЛІК». Ці тенденції можна розділити за наступними параметрами: цілепокладання, ресурси й тактика реалізації. Особливу роль у постановці цілей відіграють знання майбутнього або здатність створювати майбутнє, формування специфічних компетенцій по підриву ринку. Слідом за становленням нового бачення й ідентифікацією нових можливостей, компанія повинна продемонструвати здатність маніпулювання ринком через швидкість і несподіванку дій.