Актуальні пріоритети міжнародної економічної діяльності України

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Факторна забезпеченість України як передумова її МЕД

Факторна забезпеченість України складається з багатьох компонентів: природно-ресурсний, соціально-демографічний, виробничий, аграрний, трудовий, рекреаційний, інформац та інші потенціали. За Сіті груп - У - 4 місце у світі по забезпеченню ресурсами. Ресурсами, що безпосередньо визначають експортну спеціалізацію та власне структуру економіки У. є залізна та марганцева руди та кольорові метели (значні запаси титату і золота). Визначальним фактором також є наявність великих покладів кам`яного вугілля. Варто відзначити поклади калійної, харчової солей,графіту, фосфоритів,топазу та ін. Важливе значення також мають родючі грунти У.Зручне географічне положення визначає зв»язки У з іншими країнами щодо транспортування, транспортних шляхів. Водні ресурси виступають джерелом промислового і побутового водопостачання, а тому відіграють вирішальну роль у розвитку всього народного господарства та у життєдіяльності населення. Важливе значення має доступ до Чорного моря.Рекреаційні ресурси забезп відновлення та розвиток життєвих сил людини, витрачених у процесі трудової діяльності, тобто слугують для регенерації здоров'я і підтримки працездат ності населення. Науково-технічний потенціал. Високий рівень освіченості, дешева робоча сила - привабливість трудових ресурсів.

Ресурсами, що безпосередньо визначають експортну спеціалізацію та власне структуру економіки У. є залізна та марганцева руди та кольорові метели (значні запаси титату і золота). Важливе значення також мають родючі грунти У.

2. Актуальні пріоритети міжнародної економічної діяльності України

Відомо, що Україна оголосила своїм стратегічним пріоритетом інтеграцію до ЄС. Для досягнення цієї мети необхідно всебічно розвивати торгові зв'язки з країнами ЄС, а також з державами Східної Європи, які мають невдовзі приєднатися до цього інтеграційного угруповання. Іншим пріоритетом України в її зовнішньоекономічній діяльності є Росія і інші країни колишнього СРСР, з якими Україна історично пов'язана тісними економічними зв'язками. У цих умовах їй належить вирішувати багато важливих проблем переходу до економіки відкритого типу. Насьогодні головними тоговими партнерами України залишаються Росія, Білорусь, Туреччина, Китай, Німеччина, Польща, США (на них приходиться більше 50% експорту). Фактори, що впливають на торгівлю між Україною і Росією:

-обмеження Росією імпорту укр. тов. за рах. введення ПДВ (мито на цукор, горілчані вироби); -зниження обсягів вир-ва прод.товарів в Україні;

-неплатоспроможність російських імпортерів; низька конкурентоспромржність укр. прод. на рос. ринках (обумовлюється закупівлею енергоносіїв в Росії за світ. цінами). У країни Америки ми експортуємо товари з низьким рівнем обробки, т.я. сировину невигідно транспортувати на таку значну відстань (частка в експорті 4-6%). Частка країн Азії (23%) за останні 5 років зросла у 2р. за рахунок розширення експорту продукції машинобудування. Країни Африки - 4%. Негативні фактори розвитку зовнішньої торгівлі України:

-низька конкурентоспроможність вітчизняних товарів і послуг;

-нерозвиненість базових інститутів ринкової економіки;

-недосконалість механізмів державного регулювання; -нерозвиненість ринкової інфраструктури підтримки експорту.

3. Класифікація та характеристика форм міжнародної економічної діяльності України

виділимо такі форми МЕД: 1). міжнар торгівля товарами; 2). надання міжнар послуг; 3). транскордонний рух капіталів; 4). міжнар кредит; 5)міжн вал-фін відносини; 6). міжнар міграція робочої сили; 7). участь у діяльності міжн ек організацій; 8). міжн співробітництво у виробничих, наук-техн сферах; 9). спільне розв'язання ек засобами глобальних проблем розвитку. Історично першою й такою, що тривалий час доміну-вала за обсягами операцій, формою міжнар співробітницт-ва, - експорт товарів і послуг, а також їх імпорт. Ця ек діяльн може відбуватися за участі як приватних суб'єктів підприємницт, так і безпосередньо держави. 2.Останніми 10літт обсяги руху капітальних активів неухильно зростали, і цей фактор є важливим для розв відкритих економік. Міграція капіталів, з погляду певної країни, реалізується у фо-рмі вивозу капіталів (у цьому разі країна є донором, експортером капіталу) та ввозу капіталів до країни. 5. Останніми рок набула розвитку ще одна ва-жлива форма МЕД -- міжн валютно-фінанс відносини. Раніше вони виконували перева-жно допоміжні функції, а зараз набули самостійних ознак.6. У сучасному, дедалі більш інтегрованому світі значно більшою динамікою відзначається й міжнародна міграція робо-чої сили -- форма міжнародної економічної діяльності, яка в економіко-теоретичному плані є проявом руху іншого фактора виробництва -- праці.

існує у формі еміграції та імміграції (виїзду з певної країни та в'їзду до неї людей через економічні, політичні та інші причини). Різноманітні питання глобального, регіонального зна-чення, у розв'язанні яких заінтересовані окремі або навіть усі країни світу, дедалі частіше потрапляють у поле діяльності між¬народних економічних організацій. Це зумовлюється як загостренням цілого ряду проблем, так і тим, що міжнародна спільнота відчуває себе все більш інтегрованою та виявляє прагнення до встановлення діалогу, зокрема і в структурних рамках відповідних організацій. Значного поширення набуло міжнародне співробітни-цтво в окремих галузях виробництва, соціально-економічного життя, науково-технічного прогресу. Така кооперація не обо-в'язково відбувається в рамках тих або інших організаційних структур. Вона може мати місце під час виконання державами погоджених ними програм, зокрема проектів спільного науково-технічного розвитку.

4. Особливості формування відкритої економічної системи України

Відкритою економікою можна назвати національний гос-подарський комплекс, який бере участь у системі міжнарод-ного поділу праці та опосередковує в ході міжнародної коопе-рації вагому частину сукупного продукту, причому макроеко-номічна рівновага такого комплексу забезпечується за активної ролі міжнародного сектору. Світова економіка дедалі більшою мірою визначає особливос-ті розвитку України. Основні напрями впливу -- збільшення об-сягів експорту та імпорту відносно ВВП та загострення ситуації із зовнішньою заборгованістю країни. Більша економічна відкритість національного господарства означає поглиблення та урізноманітнення форм, а також розши-рення обсягів його взаємодії із зовнішнім світом. Важливим кри-терієм та принциповим змістом відкритості економіки є наяв-ність ліберального режиму міжнародної економічної діяльності для ринкових суб'єктів. У свою чергу, ліберальність режиму мі-жнародної економічної взаємодії передбачає конкурентоспромо-жність національної економіки, її підприємницьких ланок. На стані відкритої економіки України протягом років реформ негативно позначалися занадто високі показники інфляції та зро-стання цін, які «тягнули» за собою показники ставок кредитуван-ня. Останнє, у свою чергу, погіршувало умови інвестування, зок-рема інвестування міжнародного. Утім, на етапі виходу з кризи саме цю проблему, як очікується, значною мірою вдасться розв'язати. Щоправда, погіршення світової кон'юнктури призве-де до нових ускладнень у формуванні платіжного балансу, пере-дусім рахунку поточних операцій, через зниження попиту на віт-чизняну експортну продукцію.

5. Суб'єкти міжнародної економічної діяльності України

Щодо рівнів економічної діяльності, то умовно можна виділи-ти такі: мікроекономічний; макроекономічний; між- або наддер-жавний.

Що стосується інтересів, то вони можуть бути пов'язані або зі збільшенням прибутку, або зі створенням певних режимів, умов господарювання. Поділ: а) підприємницького( всі види ор-ганізацій, котрі діють); б) регулюючого(МО).

Мікроекономічний рівень.Суб'єктами міжнародної підприєм-ницької діяльності в будь-якій країні є ті юридичні, фізичні осо-би, організаційні структури, які наділені відповідною дієздатніс-тю та правами. В Україні згідно з Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» такими суб'єктами можуть бу-ти: фізичні особи; юридичні особи; об'єднання фізичних, юриди-чних, фізичних і юридичних осіб; структурні одиниці іноземних суб'єктів господарської діяльності;спільні підприємства з участю українських та іноземних суб'єктів господарської діяльності;інші суб'єкти господарської діяльності, передбачені законами Украї-ни.

Макроекономічний рівень. Комплекс різнотипних макро-суб'єктів міжнародної економічної діяльності можна розглядати як певну системну цілісність, яка, у свою чергу, поділяється на складові. Такий підхід зумовлюється, з одного боку, органічною структурною належністю цих суб'єктів до державного апарату, а з іншого -- їхніми реальними цілями.

У Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність» установлено, що, крім самих суб'єктів міжнародної економічної діяльності України на мікрорівні, які самі створюють правове по-ле через укладення відповідних координаційних угод, у регулю-ванні міжнародної економічної діяльності беруть участь:1. Україна як держава в особі її органів у межах їх компетенції; 2. недержавні органи управління економікою (товарні, фондо-ві, валютні біржі, торговельні палати, асоціації, спілки та інші ор-ганізації координаційного типу. Отже, у структурі державного апарату заведено виділяти такі класифікаційні групи органів: 1. загальнодержавні -- Верховна Рада, Президент, Кабінет Міністрів; 2. координаційні -- Міністерство економіки, Національний банк, Міністерство фінансів та ін.; 3. галузеві -- міністерства та відомства, які відповідають за ді-яльність окремих секторів, галузей економіки; 4. територіальні -- регіональні, місцеві органи влади;5. спеціалізовані функціональні -- інститути, які у своїй діяль-ності керуються національними інтересами, підтримуючи націо-нальних учасників міжнародного співробітництва.

На між- або наддержавному рівні суб»єктами є всі міжнародні організації - ЄС, група СБ, ЄБРР, МВФ, та ін.. 1)діяльність міжнародних ек. організацій; 2)функціонування між нар. ек. режимів. З метою розвязання конкретних завдань міжнародного співробітництва державами створюються міжн орг-ції і обєднання, які можуть бути субєктами регулювання мед або її регіональними агентами. Дедалі більшого значення набувають ті міжнародні організації, які покликані сприяти розвязанню глобальних гуманітарних, соціо-культурних, екологічних та інших проблем.

6. Принципи міжнародної економічної діяльності України

Міжнародна економічна діяльність базується на принципах, які виражаються у нормах міжнародного права, а потім розвиваються у міжнародному економічному праві. Згідно Закону України “Про ЗЕД” (ст.2), суб”єкти ЗЕД України та іноземні суб єкти господарської діяльності при здійсненні ЗЕД керуються такими принципами:

1. принцип суверенітету народу України, що полягає у його виключному праві на зовнішньоекономічну діяльність на терито-рії держави відповідно до її законів; в обов'язку неухильно вико-нувати всі договори та зобов'язання України в галузі міжнарод-них економічних відносин; 2. принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у праві суб'єктів добровільно вступати у зовнішньое-кономічні зв'язки у будь-яких формах, прямо не заборонених чинним законодавством України; в обов'язку дотримуватись при цьому чинного законодавства України та у праві власності на одержані у процесі такої діяльності результати; 3. принцип юридичної рівності та недискримінації, що полягає у рівності перед законом усіх суб'єктів зовнішньоекономічної ді-яльності незалежно від форм власності, у забороні обмежень дій держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб'єктів такої діяльності; 4. принцип верховенства закону, що полягає у регулюванні зо-внішньоекономічної діяльності тільки законами України, у забо-роні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють менш сприятливі умо-ви, ніж ті, які встановлені в законах України ; 5. принцип захисту інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, який полягає в тому, що українська держава забез-печує рівний захист вітчизняних та іноземних суб'єктів такої діяльності в Україні -- відповідно до вітчизняних законів та за кордоном -- згідно з нормами міжнародного права; здійснює захист державних інтересів України як на її території, так і за кордоном відповідно до національних та міжнародних правових норм; 6. принцип еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів.

7. Рівні міжнародної економічної діяльності України

Можна виділити наступні рівні МЕД: - мікроекономічний; - макроекономічний;- між- або наддержавний. Мікрорівень-це рівень звязків між фірмами різних країн. Мікроекономічний, як і інші рівні міжнародної економічної діяльності, має свої функціональні відмінності, специфічне коло суб'єктів, цілі, а також засоби реалізації цих цілей. На цьому рівні міжнародна економічна діяльність -- це заходи ринкової політики з боку комерційних структур, які виходять за межі національної держави. Поняття «мікроекономічний рівень» є певною мірою умовним. До його суб'єктів зараховують як підприємства малого бізнесу, галузеві фірми, які здійснюють експортно-імпортні операції, так і великі транснаціональні корпорації. Макрорівень-це рівень державних і міждержавних міжнар. процесів. Коли йдеться про макрорівень суспільного життя, то, як правило, мають на увазі державну політику, що захищає інтереси суспільства в цілому. Так само і стосовно макрорівня міжнародної економічної діяльності -- він є сферою реалізації інтересів країни в цілому. Розглядаючи суб'єктів міжнародної економічної діяльності на макрорівні, слід враховувати її подвійну природу. Адже це водночас і господарська, і регулятивна практика держави в особі повноважних її органів, які безпосередньо організовують рух через кордони предметів міжнародного співробітництва або діяльність яких спрямована на формування режиму такого співробітництва. Між-або наддержавний рівень- це міжнар. звязки галузевого й регіон. значення. Сучасні тенденції розвитку світогосподарської системи зумовлюють дедалі більше перенесення регулятивних, управлінських повноважень на між- або наддержавний рівень міжнародної економічної діяльності.

Поняття «міждержавний» та «наддержавний» зазвичай застосовуються як тотожні. Принаймні ними позначають одну й ту саму сферу економічного життя. Рівні МЕВ також розглядають і за ступенем розвитку стосунків між субєктами МЕВ, за ступенем тривалості дії угод і переплетеності економік. При цьому виділяють такі 4 рівні: 1) Міжнар. ек. контакти. Це-найпростіші, одиничні, випадкові ек. зв'язки, що мають епізодичний х-р і регулюються переважно разовими угодами. Зв'язки даного рівня більше притаманні юр. і фіз. особам. 2) Міжнар. ек. взаємодія. Це-добре відпрацьовані стійкі ек. звязки між суб'єктами МЕВ, які базуються на міжнар. ек. угодах і договорах, заключених на доволі тривалий період часу. 3) Міжнар. ек. співробітництво. Це-міцні й тривалі звязки кооперативного типу, які в своїй основі мають спільні, наперед вироблені й узгоджені наміри, закріплені в довгострокових ек. договорах і угодах. Даному рівневі притаманне партнерство суб'єктів МЕВ. 4) Міжн. ек. інтеграція. Це-вищий рівень розвитку МЕВ, який характериз-ся взаємним сплетінням економік різних країн, проведенням узгодженої держ. політики як у взаємних ек. відносинах, так і у відносинах з треріми країнами. Кожен вищий рівень не являє собою щось протилежне до нижчого, а є його усталеним і розвиненим продовженням, тобто вищий рівень містить в собі більшість ознак нижчого.

8. Поняття платіжного балансу та його роль в системі макроекономічних показників в Україні

ПБ- співвідношення між сумою грошових надходжень, отриманих країною з-за кордону і сумою платежів за кордон протягом певного періоду (рік, квартал, місяць). Платіжний баланс -- це результуюча сума усіх міжнарод-них грошових угод та платежів, які здійснюються між рези-дентами певної країни, у тому числі між усіма верствами на-селення, комерційними структурами та державними устано-вами, з відповідними агентами за кордоном, тобто із резиден-тами інших країн. Оптимізація платіжного балансу країни має велике значення для поліпшення умов функціонування економіки в цілому, опти-мізації міжнародної економічної діяльності загалом та її окремих компонентів. Тому національні уряди, проводячи макроекономі-чну політику, повинні враховувати ті обмеження та вимоги, які висувають завдання формування платіжних балансів. Платіжний баланс є результуючим записом усіх міжнародних економічних операцій для певної країни. Інакше кажучи, йдеться про всі угоди та трансакції між резидентами та нерезидентами протягом певного періоду. Платіжний баланс можна поділити, так би мовити, вертика-льно, виділивши дві його половини -- дебет і кредит. У першому випадку маємо приплив благ (товарів та послуг) до певної країни за зворотного руху платіжних засобів. У другому -- відплив благ, за що резиденти країни отримують відповідні платежі. Своєрідний горизонтальний поділ платіжного балансу відо-бражає його склад за типами операцій, які він охоплює. Це -- ек-спорт та імпорт товарів та послуг, трансферти, рух капіталів та фінансових інструментів. Отже, платіжний баланс складається з двох частин. Ними є: 1. Рахунок поточних операцій. 2. Рахунок руху капіталів.

1. Рахунок поточних операцій (current account). Це -- розділ міжнародного рахунку країни (платіжного балансу), який відо-бражає рух за кордон та з-за кордону товарів, послуг та трансфе-ртних платежів. Він охоплює товарний експорт та імпорт, витра-ти на купівлю послуг (як факторних, так і нефакторних), зокрема таких, що супроводжують товарну торгівлю, а також незалежних від неї -- туризм, страхування тощо. 2. Рахунок руху капіталів -- це розділ міжнародного рахунку країни, який відображає рух кредитних ресурсів та фінансових активів за кордон та з-за кордону.

Рахунок руху капіталів складається з трьох частин: а) рахунка руху довгострокового капіталу; б) рахунка руху короткотермінового капіталу та в) рахунка руху резервів.

9. Платіжний баланс України: особливості формування, стан та динаміка

До 1993 р. статистика міжнародних операцій України була представлена торговельним балансом, балансом фінансових ресурсів та валютним планом країни.

Спеціальною Постановою КМУта НБУ 1993 р. на НБУ було покладено відповідальність за складання узагальненого платіжного балансу України. Поява Концепції побудови банківської та грошово-кредитної статистики і статистики платіжного балансу (далі - Концепція) була зумовлена загальнодержавною потребою незалежної України у визначенні її місця в світовому співтоваристві, розвитку банківської та фінансової систем, а також у зв'язку з покладенням на Національний банк відповідальності за формування платіжного балансу держави.

Інформаційну базу платіжного балансу (як і в світовій практиці) становлять такі джерела:1. дані банківської системи про надходження платежів з-за кордону і здійснення платежів за кордон (фінансові операції з нерезидентами);

МВФ отримує платіжний баланс України з 1994 р. З квітня 1996 р. розпочато видання щоквартальника “Платіжний баланс України”, в якому публікуються табличні дані з платіжного балансу, аналітичні матеріали щодо розвитку зовнішнього сектора економіки та впливу поточної економічної політики на його стан. Уперше сторінку України з показниками грошово-кредитної статистики (починаючи з грудня 1992 р.) і статистики платіжного балансу (починаючи з 1 кварталу 1994 р.) було надруковано у липневому випуску збірника МВФ - “Міжнародна фінансова статистика” (“International Finansсial Statistics” -- публікується англійською мовою і виходить щомісячно з січня 1948 р. - основне статистичне видання Міжнародного валютного фонду). Україна стала шостою серед країн-членів МВФ (які входили до складу СРСР) - після Латвії, Литви, Естонії, Молдови та Росії, котрі представлені у зазначеному збірнику. Національний банк України складає платіжний баланс, який базується на основі м/н операційній системі звітності (ITRS-international transaction reporting system), яка була розроблена у січні 1993 р. Операції звітуються у початковій валюті, накопичуються та кодуються у відповідності з ВРМ5 стандартною класифікацією.

Сучасний стан і динаміку платіжного балансу України можна подивитися за Інтернет-адресою Національного банку України. Поглиблення кризових явищ у світі та в Україні визначило збереження в І кварталі 2009 року дефіциту платіжного балансу, насамперед, у частині фінансового рахунку. Формування значного від'ємного сальдо рахунку фінансових операцій (4.5 млрд. дол. США) було спричинене уповільненням притоків довгострокового капіталу, значним відтоком короткострокових кредитів та високим попитом на іноземну валюту.

Обвальне падіння світового попиту та зниження цін на світових товарних ринках призвели до падіння обсягів експорту товарами та послугами, викликавши серйозний спад вітчизняного

промислового виробництва. Водночас під впливом різкого послаблення обмінного курсу та скорочення внутрішнього попиту імпорт скорочувався ще більш активно, що призвело до зменшення дефіциту поточного рахунку до 819 млн. дол. США. Подвійний дефіцит було профінансовано за рахунок резервних активів України, що скоротились на 5.3 млрд. дол. США

10. Рахунок поточних операцій та особливості його формування в Україні

Рахунок поточних операцій (current account). Це -- розділ міжнародного рахунку країни (платіжного балансу), який відо-бражає рух за кордон та з-за кордону товарів, послуг та трансфе-ртних платежів. Він охоплює товарний експорт та імпорт, витра-ти на купівлю послуг (як факторних, так і нефакторних), зокрема таких, що супроводжують товарну торгівлю, а також незалежних від неї -- туризм, страхування тощо.

Рахунок поточних операцій, у свою чергу, складається з двох частин: а) рахунку торгівлі та б) рахунку невидимої торгівлі.

а) Рахунок торгівлі містить інформацію про експорт та імпорт товарів (експорт товарів означає приплив грошових коштів та створює статтю кредиту; імпорт товарів означає відплив грошових коштів та створює статтю дебету).

Рахунок торгівлі наповнюють дані про експорт та імпорт то-варів. Якщо експорт товарів перевищує імпорт, кажуть про пози-тивне (додатне) сальдо торговельного балансу (таке перевищення є типовим для ряду країн з висококонкурентним виробництвом, наприклад для Німеччини, від якої інші країни домагаються знизити позитивне сальдо; іншій типовій моделі з додатним сальдо товарної торгівлі відповідає ситуація в країнах -- експортерах енергетичних та ряду сировинних ресурсів, зокрема таких, як Росія, члени ОПЕК).

Якщо експорт країни є меншим, ніж імпорт, слід констатувати від'ємне сальдо товарної торгівлі. На кризовому етапі в Україні в 90-х роках ХХ ст. типовим було саме від'ємне сальдо товарної торгівлі. Таке негативне сальдо може компенсуватися іншими статтями платіжного балансу, наприклад за рахунок збільшення державного боргу.

Результуюче додатне чи від'ємне сальдо міжнародної торгівлі для певної країни складається з окремих компонентів -- резуль-татів торгівлі з конкретними країнами (блоками країн). Такі ре-зультати можуть взаємно компенсувати один одного (скажімо, коли позитивне сальдо торгівлі з однією країною «погашає» не-гативне сальдо торгівлі з іншою) або, навпаки, створювати куму-лятивний ефект на певному напрямку (напрямках) міжнародної торгівлі окремої країни.

11. Підприємство як суб'єкт міжнародної економічної діяльності

Підпр-во - це юрид особа, організ-но відокрем-на та екон-но само-стійна основна ланка вироб-ї сфери нар.гоп-ва, що виготовляє продукцію (виконує роботу, надає послуги). Кожне П має власу місію, яка є генеральною метою; загальнофірмові цілі, які є вимірбванними, орієнтованими в часі, досяжними, взаємно підтрим-ми. Підпр-во (фірма) як суб?єкт м/н бізнесу відпов-ть наступним ознакам, що установ-ся законод-вом відповідної країни: постійність існування, незалежно від окремих елементів, осіб, які входять до їхнього складу та можуть мінятися;наявність власного майна, відособленого від його учасників; право купувати, володіти, користуватися й розпоряджатися обєктами власності; право від свого імені бути позивачем у суді й арбітражі;самостійна майнова відповідальність.Суб'єктів визначають ще за критеріями способів привласнення й відповідальності. Виділяють юр. осіб приватн. права: *тов-ва з необмеж. відп-стю; *тов-ва з обмеж. відп-стю; *АО; *командитні тов-ва; *одноосібні п/п-ва. Перехід підприємства на загальноприйняті в ринковій економіці принципи функціонування складає зміст реформи підприємств. Метою реформи підприємств є сприяння їхньої реструктуризації, що сприяє поліпшенню керування на підприємствах, симулюванню їхньої діяльності по підвищенню ефективності виробництва і конкурентноздатності продукції, що випускається, а також продуктивності праці, зниженню витрат виробництва, поліпшенню фінансово-економічних результатів.Пріоритетні задачі реформи підприємств: забезпечення інвестиційної привабливості підприємств, захист прав акціонерів (для акціонерних товариств), забезпечення вільного перерозподілу прав участі в капіталі акціонерного товариства, удосконалювання механізмів виконання судових рішень, забезпечення засновників, акціонерів, учасників, інвесторів і кредиторів достовірною інформацією про фінансово-економічне положення підприємств, створення ефективного механізму керування підприємством.

12. Критерії та показники відкритості економічної системи України

Відкримта ек-ка-національний господ комплекс, який бере участь у системі МПП та опосередковує в ході міжнар кооперації вагому частину сукупного продукту, причому макроек рівновага такого комплексу забезпеч за активної ролі міжнар сектору. Риси 1)наявність у суб'єктів ринкової ек-ки достатньо широких прав виходити на зовнішні ринки та співробітничати із зарубіжними партнерами при мінімальних обмеженнях з боку держави; 2)міжнар контакти мають порівняно велике значення для підтримання макроек балансу, ступінь інтернаціоналізації ВВП є досить високим; 3)ринковий простір країни є відносно ефективним, а суб'єкти господарюв - порівняно конкурентоспроможн. Критерії відкритості ек-ки: I.макрорівень: 1)усталена зовн-ек спеціалізація У на основі порівняння переваг еквівалентного обміну; 2)зіставленість пропорції вітчизняних та світових цін на основні товари; 3)стабільність валютно-фінансового стану; 4)міжнародна конвертація національної валюти. II Мікрорівень: 1)вільний вихід підприємств усіх форм власності на зовнішні ринки товарів та послуг, капіталів, включаючи вільний вибір зарубіжних партнерів. Умови відкритості ек-ки: 1)сприятливий інвестиційний клімат; 2)сприятливе тарифне і нетарифне державне регулюв ЗЕД; 3)доступність внутр ринку для іноземних технологій, інформації, робочої сили, управл досвіду. Діяльність держави повинна орієнтув на: 1)відкриття внутр ринку для іноземної конкуренції у поєднанні з гнучкою системою захисту нац виробників; 2)забезпечення прав та ек гарантій, нормального функціонув іноземних підприємств; 3)зближення вітчизняного господарськ права з міжнар; 4)застосування загально-прийнятих засобів і методів регулюв ЗЕД України. Ступінь відкритості ек-ки Укр є вищим, ніж можна було очікувати, знаючи низьку конкурентоспроможність вітчизняного вир-ва.

13. Зовнішньоекономічна політика України

ЗЕ зв'язки України в сучасних умовах стають могутнім засобом прискорення науково-технічного розвитку та інтенсифікації ек-ки. Нині оволодівати найновішими досягненнями науки і техніки без інтенсивного обміну науковими дослідженнями, різноманітними товарами і послугами означає нераціонально використовувати власні ресурси, втрачати час і темпи розвитку. ЗЕД країни полягає у встановленні зовнішніх зв'язків держави з іншими країнами та міжнародними організаціями - партнерами міжнародної діяльності. Зовнішні зв'язки держави - це взаємообмін з країнами світу продуктами матер. вир-ва, послугами, інформа-єю на основі МПП, а також співдружність політичних органів, направлене на ефективне рішення глобальних проблем людства, розширення особистих проблем громадян. Правову основу для практичного здійснення зовнішньоекономічної політики створюють ЗУ "Про ЗЕД" (квітень 1991 р.), "Про вільні економічні зони" (жовтень 1992 р.), "Про іноземні інвестиції" (березень 1993 р.). Концепція Закону "Про зовнішньоекономічну діяльність" грунтується на використанні можливостей ринкової економіки, яка поступово утведжується в державі. В Законі докладно опрацьовано механізм регулювання зовнішньоекономічної діяльності, який повинен забезпечити прогресивні структурні зрушення в економіці та сприятливі умови її залучення до світового поділу праці разом із збереженням госп. збалансування та рівноваги внутрішнього ринку України.

14. Цілі держ політики регулювання відкритої ек(на пр Міністерства ек та НБУ)

Відкримта економміка -- економіка країни, шо пов'язана з іншими країнами інтенсивним рухом товарів і капіталів, тобто економіка, яка експортує та імпортує товари та послуги. Для закритої економіки характерна відсутність зовнішньоекономічних зв'язків.

Її формування об'єктивно зумовлене розвитком глобальної економіки. Діяльність державних органів управління зовнішньоекономічними процесами могла б сконцентруватися в таких головних напрямках:

- відкриття внутрішнього ринку для іноземної конкуренції з гнучким захистом вітчизняних виробників;

- забезпечення правових і економічних гарантій господарського функціонування і захисту іноземного капіталу;

- орієнтація технічної, технологічної, промислової і соціальної політики на світові стандарти і тенденції розвитку;

- гармонізація національного господарського права і законодавства з міжнародним;

- підтримка в міру стабілізації економіки вітчизняних експортерів на світових ринках.

Проте виникають деякі проблеми, які можуть привести до негативних наслідків для економіки. А відтак потрібне регулювання цих процесів.

Функції Міністерства Економіки в цьому світлі наступні:

- створення сприятливих економічних, умов для функціонування суб'єктів господарювання всіх форм власності, розвитку ринкових відносин, конкурентного середовища

- участь у реалізації антимонопольної політики

- здійснення економічного та соціального співробітництва з Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом)

- участь у формуванні та реалізація державної політики у сфері взаємодії з міжнародними фінансовими організаціями, економічними угрупованнями, відповідними міждержавними і регіональними організаціями, в тому числі кредитно-фінансовими установами інших держав, координація роботи, пов'язаної із залученням міжнародної технічної допомоги

- забезпечення в межах своїх повноважень захисту економічних прав і законних інтересів України, вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання.

Нацйіонвльний Банк України теж володіє функціями такого регулювання, до них відносяться:

дотриманню стабільності банківської системи, а також, у межах своїх повноважень, - цінової стабільності.

1. відповідно до розроблених Радою Національного банку України Основних засад грошово-кредитної політики визначає та проводить грошово-кредитну політику;

2. встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна;

3. визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками;

4. визначає напрями розвитку сучасних електронних банківських технологій, створює, координує та контролює створення електронних платіжних засобів, платіжних систем, автоматизації банківської діяльності та засобів захисту банківської інформації;

5. здійснює банківське регулювання та нагляд;

6. веде Державний реєстр банків, здійснює ліцензування банківської діяльності та операцій у передбачених законами випадках;

7. веде офіційний реєстр ідентифікаційних номерів емітентів платіжних карток внутрішньодержавних платіжних систем;

8. представляє інтереси України в центральних банках інших держав, міжнародних банках та інших кредитних установах, де співробітництво здійснюється на рівні центральних банків;

9. здійснює відповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютне регулювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за банками та іншими фінансовими установами, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій;

Таким чином ці органи є одними з основних що регулюють відкритість економіки України.

15. Інститути та інструменти державної підтримки міжнар економ діяльності України

Структура інститутів, що управляють ЗЕД КабМін, Мін-во зовн торгівлі або зовнішньоек звязків, митні органи , ЦБ, Експ-імп банк, Цн стат управління, Мін-во іноз справ, податкові відомства. Мін-тво зовнї торгівлі здійснює функції керівництва, регулювання та контролю у галузі зовн торгівлі, виробляє розпорядження і слідкує за їх виконанням усіма підвідомчими їй організаціями. Функції:1)Роробляє та здійснює загальні заходи, спрямовані на розвиток торгових відносин країни з іноземними державами;2)Розробляє проекти торгових договорів, угод і конвенцій з питань зовнішньої торгівлі, проводить переговори з іноземними державами і підписує торгові договори і угоди за уповноваженням свого уряду;3)Складає проекти експортно-імпортних та інших зовнішньоторгівельних планів, контролює їх виконання; 4)Контролює і регулює діяльність експортно-імпортних об єднань, торгових представництв за кордоном, займається питанням митної та вал-фін політики; 4)Видає експ та імпортні ліцензії, реєструє контракти, займається підготовкою і підбором кадрів тощо. Торгові представництва країни в іноз державах захищають за кордоном права даної країни в галузі зовн торгівлі. Функції :1.Представляти інтереси даної країни в галузі зовнішньої торгівлі і сприяти розвитку торгових та інших господарських відносин цієї країни з країною перебування торгового представництва; 2.Регулювати зовнішню торгівлю даної країни з країною перебування торгового представництва;3.Здійснювати зовнішню торгівлю даної країни з країною перебування торгового представництва;4.Вивчати загальні економічні умови, зовнішньоекономічні зв язки та кон юнктуру ринків країн перебування, подавати відповідну інформацію у Міністерство зовнішньої торгівлі та Міністерство іноземних справ своєї країни, а також зовнішньоторговим та іншим зацікавленим організаціям своєї країни.Торгові представництва є частиною посольства чи місії даної країни, вони безпосередньо підпорядковуються Мін-тву зовнї торгівлі.ЦБ відіграє важливу роль в управлінні зовнішньоекономічною діяльністю валютно-фінансовими інструментами, регулюванням курсу нац валюти. Експ-імп банки здійснюють кредитні та розрахункові функції від імені уряду, кредутування зовнішньої торгівлі.Митні органи - це держ установа, що контролює експ-імп потоки на митному кордоні країни; вони ведуть митну статистику, розробляють митні правила і процедури, стягують митні збори, мито та податки. Мін-во іноземних справ сприяє визначенню зовнішньопол орієнтирів і зовнішньоп забезпеченню зовнішньоек інтересів нац експортерів та імпортерів. Кабінет Міністрів координує діяльність органів, що беруть участь у процесі управління зовнішньоек діяльністю, керує процесом узгодження й прийняття нац зовнішньоек стратегії, політики та законодавства головними органами держ влади країни.

Щодо інструментів держ рег-ня фінансових потоків, то необхідно порівняти політику вільної торгівлі та протекціонізму. Прихильники протекціонізму стверджують, що без держ захисту від іноз конкуренції розвиток нац пром-сті неможливий. Посилення ек могутності країни і необхідний для цього перехід від аграрного методу ведення госп-ства до створення власної нац індустрії можуть бути досягнені лише при встановленні для нац підпр-ців привілейованих, найбільш сприятливих умов. Можливості та засоби ведення конкурентної боротьби, якими володіють промислово розвинуті країни, позбавляють госп слабкі держави шансу на успіх в їх зусиллях вийти з кола бідності. Цей один з найбільш обгрунтованих аргументів отримав назву доказу на захист молодої економіки.Багато держав, декларуючи вільну торгівлю і захищаючи переваги безперешкодної міжнародної міграції капіталів і робочої сили досить вміло поєднують ці теоретичні концепції з пракктикою широкого використання запасних тарифів та інших видів обмежень. У цих умовах нової ролі набувають валютно фінансові (монетаристські) інструменти регулювання зовнішньоекономічної системи як на національному, так і на міжнародному рівнях. Це також важливо в умовах інтернаціоналізації фінансової та банківської сфер, яка нині бурхливо розвивається під впливом сучасних телекомунікаційних і комп ютерних технологій. Всю складну суму економічних відносин країни зі світом виражає платіжний баланс, який показує співвідношення між сумою всіх грошових надходжень, отриманих даною країною від інших країн, і сумою всіх грошових платежів, здійснених нею протягом певного періоду.

16. Державна політика захисту галузей національного виробництва: цілі та методи

Економіка України забезпечується продукцією власного виробництва на 82%.Тепер, напевне, немає більш актуальної проблеми для нашої економіки, ніж відродження національного виробництва, збільшення випуску сучасної конкурентноздатної продукції. Важливе місце належить проведенню державою ефективної зовніш-ньоторговельної політики - одного з важливих елементів впливу на сприяння розвитку власного виробництва, підтримку вітчизняного товаровиробника. До найголовніших заходів державної політики захисту галузей нац вир-ва слід віднести заходи протекціонізму (П). П - це політика захисту внутр. ринку та нац товаровиробників від іноземної конкуренції шляхом застосування тариф та нетариф інструментів торговельної політики, а також патерналістських засобів впливу на розвиток ек-ки, окрем галузей або в-ва вцілому. Патерналізм - засоби підтримки нац в-ва - це цілеспрямований вплив на параметри ек діяльності з метою покращення показників ек розвитку, ^ обсягів виробленої продукції, ^ конкурентоспроможності нац в-ва. Щодо тариф методів, то основними ф-ціями мит тарифів є: - захист нац виробників від інозем конкуренції; - збір мит податей є важливим джерелом надходжень до держ б-ту; - мит тарифи широко використовуються для покращення умов доступу нац товарів на іноземні ринки; - ставки мит тарифів впливають на стан платіжного балансу країни. До найбільш розповсюджених інструментів нетариф адміністративного рег-ня ЗЕД відносять ліцензії та квоти. Ліцензування та квотування імпорту/експорту застосовується виходячи з загальнодержавних цілей, а саме: - у випадку погіршення розрахункового балансу, ^ зовнішньої заборг-ті країни; - у випадку порушення рівноваги окремих товарів на внутрішньому ринку; - у випадку необхідності забезпечення певних пропорцій між імпортованою та вітчизняною продукцією; - у відповідь на дискримінаційні дії іноземних держав; - у відповідності з міжнар угодами.

17. Охарактеризуйте основні макроекономічні показники України за останній рік

ВВП(ПКС) - 294,3млрд дол. (40 місце в світі). 342.6 - 2008, 335.5 - 2007. ВВП(оф) - 117.1 млрд дол.. Приріст ВВП - мінус 14.1%, 2.1%-2008, 7.9%-2007. ВВП/душу-6.400(2009), 7.400-2008, 7.200(2007). СГ- 10%ВВП, 31.2% - промисловість, 58.8% - послуги. Безробіття - 4.8% - 2009. Інфляція - 12.3%(204 місце в світі).

СГ продукти - цукор, овочі, говядина. Молочні продукти. Промисловість - електроенергія, чорні і кольоров метали, машини, транспорт, хім. пром., харчі.ЕКСПОРТ - 41.49 млрд дол.. ЕКСП товари- чорні і кольоор метали, паливо, продукти хімпром, продукція машинобудув, харчової промисловості. ЕКСП партнери - Росія21.1%., Туреччина5.3%, китай3.8%. іМП - 45.58млрд дол., товари - енергія, машини, обладнання,хім. продукти. Партнери - росія28%, німеччина8.6%, китай6.1%, Казахстан4.9%, польща4.9%.

18. Сутність та особливості процесів інтернаціоналізації української економіки

Інтернаціоналізація -- це процес розширення господарської діяльності за межі окремих національних економік у вигляді ба-гатосторонніх коопераційних контактів з метою збільшення про-дуктивності та підвищення ефективності виробництва. Усе більша частина виробленого продукту інтернаціоналізується у вигляді товарного обміну на світових ринках, зростає частка інтернаціоналізованого виробництва. Сказане стосується України, для економіки якої протягом років незалежності характерним є:1. абсолютне та співвідносне зростання інтернаціоналізованої частки виробленого та споживаного продуктів (тобто експорту та імпорту); 2. збільшення (хоча і надто повільне) ваги та значення ек об'єктів, які перебувають у повній або частковій власності іноземців (індикатором цього процесу слугують показники динаміки іноземних інвестицій);3. подальша інтеграція економіки країни в міжнародні валют-но-фінансові, кредитні відносини з міжнародними та іноземними суб'єктами -- державами, спеціалізованими організаціями, фізичними особами (відповідні відносини регулюються як двосторонніми домовленостями, наприклад з ЄБРР, МВФ, Світовим банком

Ще однією особливістю процесів інтернаціоналізації з участю України є нерівномірність розподілу експортних виробництв, переважання окремих центрів та територіально-виробничих комплексів (ТВК) й низький рівень експортної спеціалізації цілих регіонів. Наприклад, основу експортного потенціалу України становлять східні ТВК, передусім регіони Кривбасу та Донбасу, і водночас ряд західних та центральних областей України здійснюють мізерний експорт продукції.

Особливу роль у формуванні експортного потенціалу України відіграє Київ, на який припадає і левова частка зарубіжних інвестицій до країни

Особливістю участі Києва в міжнародній торгівлі є перевищення імпорту над експортом (принаймні саме така ситуація була типовою наприкінц ХХ та на поч ХХІ ст.).

19. Охарактеризуйте тарифні інструменти торгівельної політики України

На сучасному етапі існує багато методів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, що пояснюється розширенням кола країн учасників міжнародної торгівлі необхідністю для кожної країни мати свої інструменти оптимізації її участі у міжнародному товарообміні.
Методи регулювання зовнішньої торгівлі діляться на: тарифні (митні тарифи) і нетарифні (кількісні обмеження та інші нетарифні методи). Основним елементом механізму тарифного регулювання є митний тариф. Він представляє собою систематизований згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності перелік ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України. У законодавстві виділяються декілька видів мита. Передусім, це ввізне, вивізне і сезонне мито.

Ввізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх ввезені на митну територію України. Ввізне мито є диференційованим стосовно товарів та інших предметів, що надходять з різних держав. Можуть застосовуватися пільгові та повні ставки ввізного мита.

Вивізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх вивезені за межі митної території України.

На окремі товари та інші предмети можуть встановлюватися сезонні ввізне і вивізне мито на строк не більше 4 місяців з моменту їх встановлення. В окремих випадках при ввезенні на митну територію України і вивезенні за межі цієї території товарів, незалежно від інших видів мита, можуть застосовуватися спеціальне, антидемпінгове і компенсаційне мита.

Спеціальне мито застосовується, як захисний та запобіжний захід від ввозу на територію країни товарів чи інших предметів, що можуть завдати шкоду вітчизняним виробникам, або щодо учасників зовнішньоекономічної діяльності, які порушують загальнодержавні інтереси в цій галузі.

Антидемпінгове мито застосовується як запобіжний захід від ввозу в Україну товарів за ціною, істотно нижчою від їхньої конкурентної ціни в країні експорту.

Компенсаційне мито застосовується у випадках ввезення, або вивезення товарів у виробництві чи експорті яких використовувалася субсидія.

20. Трансформ системи регулюв зовнек діяльн У в контексті розв інтеграц та глобалізац процесів

Згідно ЗУ "Про зед" Україна самостійно формує систему та структуру державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності на своїй території.

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності повинно забезпечити:1. захист економічних інтересів України і законних інтересів суб'єктів зовнішньоек діяльності; 2. створення однакових можливостей для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності з ціллю розвитку всіх видів підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, використання доходів і здійснення інвестицій; 3. розвиток конкуренції і ліквідацію монополізму.

Органи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності: 1. Верховна Рада України. 2. Кабінет Міністрів України 3. Національний банк України. 4. Міністерство зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі України. 5. Державне управління митного контролю: 6. Антимонопольний комітет України: 7. Органи місцевого управління зовнішньоекономічною діяльністю:

За ступенем втручання держави в регулювання зовнішньої торгівлі можна виділити протекціоністську політику і політику вільної торгівлі.

Політика вільної торгівлі характеризується мінімальним державним втручанням у зовнішню торгівлю, тобто коли торгівля розвивається на основі дії вільних ринкових сил, попиту і пропозиції. Протекціоністська політика - це захист внутрішнього ринку від іноземної конкуренції за допомогою тарифних і нетарифних інструментів торгівельної політики. Можна також виділити помірну політику, яка в певних пропорціях містить елементи перших двох. Ступінь жорстокості державного регулювання зовнішньої торгівлі визначається на основі середнього рівня митного тарифу і середнього рівня інтенсивності кількісних обмежень. Відносно відкритим вважається торгівельний режим при середньому рівні мита менше 10% і кількісних обмеженнях, які покриваються 25% імпорту. При використанні тих чи інших елементів торгівельної політики необхідно враховувати їх сукупну дію на загальний характер торгівельної політики країни і на можливі відповідні міри, які можуть здійснюватися зі сторони її торгових партнерів. Тому в залежності від цілей державного регулювання існують різні інструменти торгівельної політики.

Одним з найбільш важливих напрямів діяльності держави в області регулювання зовнішньоекономічної діяльності являється регулювання ввіз і вивіз капіталу. Це направлено на підвищення ефективності іноземних капіталовкладень для економіки в цілому. Регулювання потоку іноземних інвестицій носить подвійний характер. З однієї сторони, здійснюються міри по створенню в країнах сприятливого інвестиційного клімату за допомогою державних гарантій від націоналізації іноземної власності по відношенню пред'явлення різних податкових пільг і канікул, митних пільг, захисту від іноземної конкуренції і т.д. З іншої сторони, держави проводять політику обмеження впливу іноземного капіталу на економіку країни.

21. Застосування митного тарифу: міжнародна практика та українські реалії

Основним елементом механізму тарифного регулювання є митний тариф. Він представляє собою систематизований перелік ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України.

В Україні застосовуються такі види мита:

адвалорні - начисляються у відсотках до митної вартості товарів, що обкладаються митом (наприклад, 20% від митної вартості);

специфічні - начисляються у встановленому розмірі за одиницю товару (наприклад, 10 дол. за 1 г);

комбіновані - містять обидва названих види митного обкладення (наприклад, 20% від митної вартості, але не більше 10 дол. за 1 г).

У законодавстві виділяються декілька видів мита. Передусім, це ввізне, вивізне і сезонне мито. Міжнародна практика свідчить, що найбільш поширеним є мито на імпорт.

В окремих випадках при ввезенні на митну територію України і вивезенні за межі цієї території товарів, незалежно від інших видів мита, можуть застосовуватися:

Спеціальне мито - захисний та запобіжний захід від ввозу на територію країни товарів чи інших предметів, що можуть завдати шкоду вітчизняним виробникам

Антидемпінгове мито застосовується як запобіжний захід від ввозу в Україну товарів за ціною, істотно нижчою від їхньої конкурентної ціни в країні експорту.

Компенсаційне мито застосовується у випадках ввезення, або вивезення товарів у виробництві чи експорті яких використовувалася субсидія. Закон України «Про Єдиний митний тариф» також передбачає випадки звільнення від сплати мита, зниження рівня митного оподаткування, безмитне ввезення та вивезення, або пільгове оподаткування товарів та інших предметів.

22. Принципи та підходи СОТ застосування нетарифних інструментів в контексті українських зовнішньоекономічних інтересів

В наш час СОТ є головною міжнародною організацією, що регулює торгівлю товарами, послугами та інтелектуальною власністю. СОТ була створена в 1995 році. Кількість країн-членів: 153 (станом на 2008)

Найбільш важливі принципи, на яких базується міжнародна торговельна система, наступні:

торгівля без дискримінації - кожна країна надає всім партнерам умови торгівлі, не менш сприятливі, ніж ті, які вона надала хоча б одній з них.

лібералізація міжнародної торгівлі;

застосування заходів, які обмежують імпорт, тільки на основі правил СОТ - відмова країн від використання протекціонізму як засобу торговельної політики;

передбачуваність торговельної політики;

сприяння конкуренції;

та ін.. наприклад деякі:

Принцип гласності - всі країни зобов'язуються інформувати інших членів СОТ про застосування засобів торгівельної політики,

Принцип взаємності - країна, яка вступає в СОТ, отримає певні переваги, але і бере на себе певні зобов'язання.

Нетарифні інструменти регулювання міжнародної торгівлі - це засоби адміністративного обмеження та впливу на умови міжнародної торгівлі та конкуренції з боку держави.

СОТ виділяє п'ять груп нетарифних заходів регулятивної, макроекономічної політики держави: