148. Правові та інституційні засади розвитку співробітництва України з ЄС

Договірно-правова база відносин:

· Угода про партнерство та співробітництво (УПС) (підписана 16.06.1994 р., набрала чинність 01.03.1998 р., термін дії - 10 років);

NB! 5 березня 2007 року Україна та ЄС розпочали переговорний процес щодо укладення нової угоди, яка після Дванадцятого саміту Україна - ЄС (9 вересня 2008 р., м. Париж, Франція) носить назву “Угода про асоціацію” між Україною та ЄС. На період до набрання чинності Угодою про асоціацію щороку автоматично подовжується дія УПС.

Інститути співробітництва:

· Саміт Україна - ЄС за участю Президента України та делегації ЄС у складі:

o Президента Європейської Ради;

o Президента Європейської Комісії (ЄК);

Під час т.зв. перехідного періоду (зокрема, протягом 2010 року), представники країн, що головують у Раді міністрів ЄС, можуть включатися до делегації ЄС (насамперед, у випадках проведення саміту на території їхньої країни).

· Рада з питань співробітництва за участю Прем'єр-міністра України та делегації ЄС у складі (до 13-го засідання Ради включно):

o міністра закордонних справ країни, що головує в ЄС;

o члена ЄК з питань зовнішніх зносин та Європейської політики сусідства, та

o Високого представника ЄС з питань Спільної зовнішньої та безпекової політики.

· Комітет та галузеві підкомітети з питань співробітництва;

· Комітет парламентського співробітництва (КПС) за участю голів Комітету ВРУ з питань європейської інтеграції та Делегації Європейського Парламенту у КПС;

· також здійснюються регулярні політичні діалоги Україна - ЄС та постійні експертні консультації.

Загалом, щорічно між Україною та ЄС відбувається понад 80 офіційних зустрічей та консультацій на високому і експертному рівнях.

149. Інтеграційні процеси за учасью країн Східної та Центральної Європи та їх наслідки для України

Слід зазначити, що основними тенденціями в цьому регіоні будуть інтеграційні процеси Європейського та Євроатлантичного напрямів.

Одним з найважливіших зовнішньополітичних партнерів України впродовж останніх роківзалишається Республіка Польща, відносини з якою носять характер стратегічного партнерства.Найбільш інтенсивними є взаємини у політичній сфері, що випливає як з характеру співробітництва між Україною та Польщею,так і зі спільності або подібності позицій з багатьох питань міжнарод ного життя.

Непересічне значення у цьому процесі має підтрима Польщею європейської та євроатлантичної інтеграції України. Українсько-чеські та українсько-словацькі відносини означені важливістю підтримання активного політичного діалогу на найвищому рівні, активною підтримкою офіційною Прагою і Братиславою європейського та євроатлантичного курсу нашої держави. Головування Чеської Республіки в ЄС у першому півріччі 2009 року створило сприятливі умови для поглиблення переговорного процесу між Україною та Європейським Союзом щодо Угоди про асоціацію, створення зони вільної торгівлі та запровадження безвізового режиму. З урахуванням вступу Словаччини до Шенгенської зони, слід відзначити укладення Угоди між Україною та Словаччиною про місцевий прикордонний рух, положення якої спрямовані на поліпшення умов для забезпечення права громадян України на вільне пересування у прикордонній зоні обох держав. Українсько-хорватський діалог відбувався, головним чином, на євро інтеграційному напрямі, зокрема, у травні 2009 р. було підписано Меморандум про співробітництво і обмін досвідом між Міністерством закордонних справ України та Міністерством закордонних справі європейської інтеграції у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції.

150. Україна в системі прикордонної торгівлі та співробітництва єврорегіонів

Прикордонне співробітництво можна визначити як ком-плекс форм та інструментів взаємодії між партнерами, які здійснюють кооперацію у сферах промисловості, сільського господарства, транспорту та комунікацій, рекреації та охорони навколишнього середовища, ведуть торгівлю, виступають інвесторами та реципієнтами капіталів, а також реалізують інші форми взаємовигідного соціально-економічного партнерства на географічно близьких територіях.

Прикордонне співробітництво є похідною від національних систем макроекономічного управління та загальних моделей між¬народної економічної діяльності, а також віддзеркалює тенденції глобалізації та розвитку регіональних інтеграційних процесів. Разом з тим прикордонне співробітництво доповнює та динамізує основні форми співробітництва між країнами з акцентом на максимально широкому залученні його місцевих потенціалів.

Для України, яка розташована у географічному центрі Європи та чия міжнародна інтеграційна модель поки що не має чіткої ви-значеності, проблема прикордонного співробітництва становить особливий інтерес. Його посилюють як ті численні господарські зв'язки українських виробників, споживачів та кооперантів, які утворилися на кордонах з іншими колишніми республіками СРСР, так і традиції прикордонного співробітництва з країнами -- колишніми членами РЕВ, які прагнуть до вступу до ЄС.

Важливий аспект прикордонного співробітництва пов'язаний з розвитком транспортної мережі. Поширеною у світі ситуацією є найбільший розвиток транспортної інфраструктури саме біля кордонів, що забезпечує зв'язок відповідних країн із зарубіжними ринками саме через прикордонні території. Причому для України актуальним є завдання інтеграції прикордонних транс-портних переходів до загальнонаціональної транспортної мере-жі, а також до загальноєвропейських, навіть трансматерикових транспортних коридорів. Так, слід забезпечити не тільки будів-ництво нових та модернізацію існуючих транспортних коридорів на Заході України, а й кращі виходи таких коридорів до основної транспортної мережі України. У більшому масштабі подовжений коридор із західного кордону до східних рубежів держави, який відповідає центральному широтному маршруту Карпати--Кривбас--Донбас, можна вважати частиною транспортного Євро-Азійського коридору.

151. Проблеми та перспективи участі України в СНД

Взаємопов'язаність економік нових незалежних держав, що виникли на пострадянському просторі спонукала ці країни до координації економічної діяльності, розвитку інтеграційних процесів між ними. Так 1991 році утворено СНД, до якої увійшли 13 пострадянських країн, окрім держав Прибалтики. В рамках СНД планувалося створення економічного союзу, проте через ряд об'єктивних причин це зроблено не було. Тому відносини Укр з державами СНД складаються на основі двосторонніх торгово-економічних угод.

Але при всьому цьому у співроб-ві У та СНД спостерігаються наступні проблеми: 1)сировинна, енергетична та збутова залежність У від РФ та кр-н СНД, що блокуються з нею у ек сфері, 2)деформована географ струк-ра Е та І, а ж до монопольної залежності від окремих кр-н СНД, 3)дискремінаційна пол-ка окрем держав СНД щодо У (квотування на укр-ки труби,цукор, велика кіл-ть антидемп-их процесів), 4)низька конкурентоспром-ть укр-ої прод-ії, 5)неплатоспром-ть основних суб-в ЗЕД та велика кіл-ть товарообмінних операцій, 6)недійова сис-ма митного контролюзначні обсяги контробанди, 7)нерозвиненність інфрастр-ри МЕД, в тому числі інформаційної, 8)значна кіл-ть фіктивних інозем-их інвестицій, 9)значна еміграція висококваліфікованих спеціалістів та претік нелегалів (в основному з країн Середньої Азії), 10)значна зарегульованість зовнішньоек операцій з окрем кр-ми СНД, 11)значний зовнішній борг У та його неврегульованість, проблема обслуг-ня і через це- намагання окрем-их російських струк-р зкупити укр-ку власність за борги.

Нині СНД розглядається Україною як міжнародний переговорний механізм, здатний зближувати позиції, збалансовувати інтереси, шукати компроміси, узгоджувати принципи господарської діяльності. Україна за основу своєї діяльності в межах СНД взяла концепцію інтеграції на «різних швидкостях», яка дає змогу зберігати незалежну позицію та реалізовувати національні інтереси.

На 2010 рік Україна готова до активізації участі в діяльності Співдружності Незалежних Держав (СНД). Ефективність роботи СНД залежить у тому числі й від України, хоча не можна розраховувати, що співдружність вирішить всі проблеми, за які береться. Зокрема, серед можливих переваг СНД - перспективи створення зони вільної торгівлі.

152. Співробітництво України з Організацією Чорноморського Економічного Співробітництва

25 червня 1992 р. в м. Стамбул 11 країн Причорномор'я підписали Стамбульську декларацію про Чорноморське економічне співробітництво /ЧЕС/, що визначала загальні рамки діяльності цього міждержавного об'єднання.

Статут Організації Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС) був підписаний 5 червня 1998 р. під час Ялтинського Саміту Глав держав та Урядів країн-членів ЧЕС, а 1 травня 1999 р. він набув чинності. Тим самим ОЧЕС трансформувалася з міжурядового механізму співробітництва у повноцінну міжурядову регіональну організацію.

Членами Організації є 12 країн: Азербайджан, Албанія, Болгарія, Вірменія, Греція, Грузія, Молдова, Росія, Румунія, Сербія, Туреччина та Україна.

Відповідно до Статуту країни-члени співпрацюють на таких напрямках: торгівля та економічний розвиток, фінанси та банківська діяльність, зв'язок, енергетика, транспорт, сільське господарство, охорона здоров'я i фармацевтика, охорона навколишнього середовища, туризм, наука i технології, співробітництво у сфері культури, обмін статистичними даними та економічною інформацією, співробітництво між митними органами, гуманітарні контакти, боротьба з організованою злочинністю тощо.

У Росії товарообіг з регіоном ОЧЕС останніми роками залишається стабільним і складає близько 15-16% від загального (2/3 доводиться на Україну); для України цей показник дорівнюється 11-12% (88% за рахунок Росії); для Туреччини - 7%; Греції - 3% в імпорті і 9% в експорті; Болгарії - 32%; Молдови - 80%.

У перспективі, для активізації зовнішньоекономічних зв'язків України з іншими кранами світу можна використовувати розвиток відносин з різними міжнародними регіональними угрупуваннями. На цей момент це можна зробити шляхом взаємодії на інституційному рівні економічних угрупувань, в яких бере участь Україна, зокрема організації ЧЕС.

153. Сучасні особливості співпраці України в рамках ГУАМ

Регіональна організація ГУАМ створена в жовтні 1997 року Грузією, Україною, Азербайджаном і Молдовою (з 1999 до 2005 в організацію також входив Узбекистан, вийшов через незгоду з політикою організації). До виходу Узбекистану з організації називалася ГУУАМ.

Створити об'єднання примусила неспроможність СНД. До кінця 90-х Співдружність опинилася на межі вимирання. Ось у цей період з'явився ГУАМ, орієнтований на європейські і міжнародні структури. На ділі головною метою його творців було послаблення економічної, передусім енергетичної, залежності від Росії, зокрема розвиток транзиту енергоносіїв за маршрутом Азія - Кавказ - Європа в обхід території РФ.

Країни вирішили протистояти діям Росії щодо обмеження збройних сил в Європі, іншими словами не допустити російських військових на території Грузії, Молдови та України всупереч їхньому бажанню. У 2008 році вона заявила про готовність виділити 200 млн. доларів для реалізації проектів організації. Йшлося, у першу чергу, про транзитні, транспортні проекти, а також проекти, пов'язані з туристичною інфраструктурою.

У 2008 році афішували грандіозні плани. Україна того року ратифікувала Статут організації, що не могла зробити з 2006-го. ГУАМ впритул зайнявся проектом поромної переправи Батумі-Поті-Керч, яку бачили частиною нового транспортного проекту "Вікінг" (вантажне залізничне сполучення між Балтійським і Чорним морями) до Молдови з продовженням до Грузії і Азербайджану. Тоді Азербайджан висловив готовність за допомогою своєї інфраструктури направляти вантажі далі у Центральну Азію.

Взаємний товарообіг між країнами-учасницями виріс у 1,5 раза - до 2,5 млрд. дол.

Україна, проте, останнім часом декларує зменшення своєї участі в цій організації.

154. Двосторонні відносини в геоекономічній моделі України

Специфічною особливістю геоекономічної моделі України є різнонаціленість її регіонів на різні географічні вектори. Найбільші передумови розвитку міжнародно кооперованого виробництва відкриває покращення торгово-інвестиційного режиму, вжиття спільних заходів програмного характеру з РФ, іншими державами СНД. Європейська інтеграція залишається першочерговим пріоритетом нашої держави. Наступним пріоритетом є також відносини зі Сполученими Штатами. Особливе місце у нашій політиці посідає також діалог із Польщею, який ми розвиваємо в дусі стратегічного партнерства. Звичайно, це не означає, що ми не хочемо дружити з країнами Азії, Африки, Близького Сходу або Латинської Америки. З 92 для Укр. приорітет роз-к двосторон від-н з кр. Основні партнери - США, Нім, Кит, Італ. Потенціал спів-ва Укр.-Кит. Укр. була основн. торг партнером Лівії, Пакистану. Австрія- імпорт - чорн. метали, обладнання , експорт - руди, шлаки, зола, неорг.хімія, недорго. мет-ли, Агропромпрод. Німеч - експорт - легка пром, кольор та чорні метали, імпорт - машинпи, електротех прод, фармацевт-тика, хім., швейні вироби, транспорт. США Укр. має позитивне сальдо з США, експорт до США - чавун, сталь, не орган. хімія, аерокосм тех.-ка, добрива, одяг, алюміній імпорт - пром., спец техн облад, тютюн, електричні прилади, транспорт. Ізраїль - стає основним партнером на Близ.Сході, є гарна договірна база, сприятлива ситуація на ізр.ринку до укр..товарів. експорт в -с/г прод, (зернові, тютюн), деривина,обробка діамантів, металопрод. Швейцарія -інтерес їх до Укр., експорт - пшениця, жито, борошно, олія, алюміній, мідь, імпорт - нафтопродукти, лік. засоби, гербіциди, електроніка, целюлоза, машини, мед.прилади.

155. Сучасні особливості україно-російського співробітництва

Дипломатичні відносини між Україною та Російсією встановлено 14 лютого 1992 року. На 2009 р. між сторонами підписано понад 300 двосторонніх і багатосторонніх документів. Зокрема, в політичній та інформаційній сферах -21 міжнародний договір; в економічній та торговельно-економічній - 82; у військовій та військово-технічній - 66; у науково-технічній - 54; в гуманітарній - 13; в консульській - 12, решта чинних угод та договорів (59) регулюють співпрацю сторін в інших сферах двосторонніх відносин.

Найважливіші договірні документи - Договір про дружбу, співробітництво і партнерство (1997 р.), Договір про українсько-російський державний кордон (2003 р.), Угода про стратегічне співробітництво у газовій галузі (2002 р.), Програма міжрегіонального та прикордонного співробітництва до 2010 року і Заходи до неї (2006 р.).

Значна частина чинних міжнародних договорів мають рамковий характер і потребують конкретного наповнення та оновлення шляхом розробки і підписання нових угод в усіх основних сферах співпраці. Низку договорів на сьогодні практично виконано або вони втратили свою актуальність.

Зовнішньоторговельний обіг товарами склав 11,76 млрд. дол. США і зменшився у порівняні з аналогічним періодом 2008 року на 54,3%, в тому числі експорт склав 4,81 млрд. дол. США і зменшився на 57,3%, імпорт - 6,95 млрд. дол. США і зменшився на 52%. США.

Негативне сальдо в торгівлі товарами становило 2,14 млрд. дол. США і зменшилося на 1, 07 млрд. дол. США.

Основу структури українського експорту товарів до Російської Федерації за січень - серпень 2009 р. складали: продукція машинобудування 34,1%, металургійна продукція 19,4%, продовольча продукція 17%, хімічна продукція 119,7%, деревина, папір, целюлоза 7,5%.

Основу структури українського імпорту товарів з Російської Федерації до України 2009 р. складали: енергоносії 57,7%, продукція машинобудування 11,1%, металургійна продукція 7,0%, хімічна продукція 11,8%, продовольча продукція 4,8%, деревина, папір, целюлоза 2,6%.

Інвестиції: Російська Федерація за обсягами прямих інвестицій в Україну посідає шосте місце серед 125 країн-інвесторів. Станом на 2009 р. інвестиції російських резидентів склали 2125,1 млн. дол. США, що складає 6% загального обсягу прямих інвестицій в Україну (на 1 липня 2008 р. - 2106,3 млн. дол. США ).

156. Охарактеризуйте сучасне україно-американське співробітництво

Договірно-правова база двосторонніх українсько-американських відносин складає 122 міжнародні документи між Україною та США. Договірно-правова база двосторонніх відносин охоплюють широкий спектр галузей українсько-американського співробітництва, включаючи торговельно-економічну, науково-технічну, гуманітарну, правоохоронну та ін.

Серед ключових політико-правових документів: Хартія Україна-США про стратегічне партнерство 2008 року, Дорожня карта пріоритетів українсько-американського співробітництва, Угода про гуманітарне і техніко-економічне співробітництво, Договір про заохочення та взаємний захист інвестицій та інші. Існуючі двосторонні договори створюють достатньо широке політико-правове поле для розвитку українсько-американських відносин на ключових напрямках двостороннього співробітництва.

Результатами двосторонньої співпраці є політична підтримка США здійснюваного Україною євроінтеграційного курсу та практичного співробітництва з НАТО, взаємодія з питань міжнародної, зокрема, регіональної безпеки.

Серед пріоритетів у сфері енергетики є залучення американського досвіду у видобутку енергоносіїв (сланцевий газ і метан вугільних пластів) та інвестицій в українську енергетику, зокрема у видобуток нафти й газу на шельфі Чорного моря та підвищення ядерної безпеки діючих енергоблоків, в тому числі виведення із експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення зруйнованого реактору в екологічно безпечну систему.

У торговельно-економічній сфері до 2008 року спостерігався динамічний ріст обсягів двосторонньої торгівлі товарами і послугами. США займає10-те місце за обсягами зовнішньої торгівлі товарами серед країн-партнерів (при чому в структурі експорту українських товарів США займає 6-те місце).

Станом на 1 січня 2010 року, в економіку України,, залучено 1,387 млрд. дол. американських інвестицій, що становить 3,5% від загального обсягу прямих іноземних інвестицій. На території України зареєстровано 1545 підприємств з американським капіталом. Найбільш привабливими сферами для американських інвесторів залишаються сільське господарство, торгівля і фінансовий сектор. Важливим кроком на шляху активізації інвестиційного співробітництва стало відновлення наприкінці 2009 року діяльності Корпорації США закордонних приватних інвестицій зі страхування американських капіталовкладень на українському ринку.

США продовжують залишатися найбільшим донором технічної допомоги Україні, зокрема з питань ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. За програми технічної допомоги Україні у 2009 році асигновано 89,5 млн. дол., у 2010 році - 118,9 млн. дол.

На сьогодні створено належні передумови для подальшого поглиблення відносин стратегічного партнерства між Україною і США. Цьому сприятимуть спільність цінностей, активний політичний діалог на всіх рівнях, розгалужена мережа контактів між діловими колами, ефективність створеної договірно-правової бази, а також взаємовигідна співпраця в рамках міжнародних організацій

157. Відносини з країнами Близького сходу

Відносини України з країнами Близького Сходу характеризуються високим рівнем політичного та торговельно-економічного співробітництва.

Впродовж 2009 р. відбувався інтенсивний обмін візитами на рівні керівників міністерств і відомств, делегацій експертів, зокрема, з такими близькосхідними країнами як Ізраїль, Ірак, Сирія, Йорданія, Єгипет, нафтовидобувні країни Перської затоки тощо. Належним чином використовувався механізм політичних консультацій із зовнішньополітичними відомствами близькосхідних країн, зокрема, відбулися та готуються консультації з МЗС Катару, Ізраїлю, Лівії, Саудівської Аравії, Сирії, Йорданії, Єгипту, ОАЕ та Бахрейну.

З метою захисту прав та інтересів громадян України вжито заходи з метою оптимізації дипломатичної присутності України в країнах Близького Сходу. Зокрема, у 2008 р. започатковано діяльність Постійного представництва України при Палестинській Національній Адміністрації, відкрито Генеральне консульства України в м.Хайфа (Ізраїль).

Важливою складовою близькосхідної політики України залишається її співробітництво з впливовими регіональними організаціями, такими як Ліга Арабських держав (ЛАД), Рада співробітництва арабських країн Перської затоки (РСАДПЗ), Організація ісламська конференція (ОІК).

У вересні 2009 року в ході роботи сесії ГА ООН в Нью-Йорку між Міністерство закордонних справ України та ЛАД був підписаний Меморандум про співробітництво.

Значна увага приділяється питанням подальшого розвитку торговельно-економічного співробітництва з країнами Близького Сходу.

Міжурядові комісії, які Україна має з багатьма країнами Близького Сходу, залишаються дієвим механізмом узгодження взаємоприйнятних та ефективних рішень, спрямованих на активізацію співробітництва в різних сферах. Протягом 2009 р. були проведені та готуються до проведення чергові спільні засідання українсько-лівійської українсько-сирійської, українсько-саудівської, українсько-кувейтської та українсько-йорданської комісій з торговельно-економічного співробітництва.

У 2009 році регіон Близького Сходу залишався важливим ринком збуту української продукції. За перші сім місяців 2009 року товарообіг з країнами регіону склав 2,5 млрд. дол. США (експорт 2,49 млрд. дол. США; імпорт 13,2 млн. дол. США).

Серед найбільш перспективних напрямів співробітництва, які реалізовує Україна на Близькому Сході протягом 2009 року можна назвати такі високотехнологічні сфери як авіабудування, нафтовидобування та нафтопереробка, використання космосу у мирних цілях. Зокрема, ОАЕ висловили зацікавленість у розміщенні замовлень та участі у проекті відновлення серійного виробництва літаківАн-124 та Ан-225. Відповідні пропозиції було передано на розгляд керівництва „Abu Dhabi Aviation”.

Було домовлено щодо заснування в Лівії регіонального Центру з виробництва, ремонту та реалізації літаків та їхніх запчастин, їхнього сервісного обслуговування, навчання спеціалістів, здійснення маркетингових досліджень з метою продажу та просування літаків типу „Антонов” на ринки країн Африки та інших регіонів.

Успішно реалізується проект за участю НАК „Нафтогаз України” з видобутку вуглеводневої сировини. З початку 2009 року Україна опрацьовує питання щодо можливості постачання з Єгипту скрапленого природного газу. Єгипетська газова холдингова компанія запропонувала взяти участь у будівництві терміналу СПГ на узбережжі Чорного моря. НАК „Нафтогаз України” має реальні шансипідписати контракт на імпортування СПГ з Єгипту за результатами тендеру у 2012 році.

Активно розвивається культурно-гуманітарне співробітництво з країнами регіонів. Важливою сферою цього напряму є співробітництво на освітній ниві, яке наповнюється численними обмінами студентами та участю у спільних культурно-освітніх проектах.

У цілому просування інтересів України на Близькому Сході здійснюється цілеспрямовано та на системній основі.

158. Відносини з країнами Південної та Південно-Східної Азії

Протягом 2009 року МЗС України здійснювало активні заходи, спрямовані на розбудову конструктивних відносин з державами Азіатсько-Тихоокеанського регіону, зокрема в контексті мінімізації негативного впливу глобальної економічної кризи, поглиблення інвестиційного співробітництва, модернізації української промисловості та підвищення її енергоефективності, розбудови інфраструктури в рамках підготовки до „ЄВРО-2012”.

В рамках співпраці з Японією було підписано низку документів, зокрема, Меморандум про взаєморозуміння між Укрексімбанком та експортно-імпортним банком Республіки Корея, а також між “Укрзалізницією” і компанією “Хюндай”. Крім того було підписано Угоду про заснування Українсько-Корейського навчального центру інформаційних технологій при НТУУ „КПІ”.

З метою розбудови двостороннього співробітництва та пошуку спільних підходів до подолання економічної кризи здійснювався активний політичний діалог з Китайською Народною Республікою. Співробітництва в галузі культури.

З Індонезією питання економічного та технічного співробітництва, у ході якого визначено перспективні напрями співробітництва, зокрема, у галузях металургії, машинобудування, транспорту, космічних досліджень, сільського господарства, туризму, охорони здоров'я, фінансів та інвестицій.

Належне значення надаэться підтриманню традиційного партнерства з Соціалістичною Республікою В'єтнам. торговельно-економічного та науково-технічного співробітництва.

Попри загальну тенденцію до скорочення зовнішньої торгівлі України у зв'язку зі світовою економічною кризою, відзначалися позитивні зрушення в економічних відносинах з окремими країнами АТР. Зокрема, за січень-липень 2009 р., за збереження позитивного сальдо, у понад 10 разів зріз товарообіг України з Лаосом і М'янмою, на 105% - з Філіппінами та на 14% - з В'єтнамом. У 6 разів зріз український експорт до КНДР, на 154% - до Китаю, на 120% - до Малайзії, на 7% - до Республіки Корея; розпочато постачання української продукції до Брунею Даруссаламу.

159. Участь міжнародних валютно-фінансових організацій в процесах економічної трансформації в Україні

Зі здобуттям незалежності, У активно включилася до світового співтовариства шляхом поглиблення ек зв”язків не лише з окремими країнами та регіонами світу, але й з Міжн.орг. Ще задовго до незалежності Укр стала однією з держав-засновниць та повноправним членом ООН. 22 серпня 1945 Президія ВР УРСР ратифікувала статут ООН. З моменту створення ООН і до здобуття незал, ООН була фактично єдиною трибуною, через яку міжнар громадскість отримувала інф про історію і культуру укр народу. З 1992р. Укр - член МБРР і отримує фін допомогу з боку МБРР за такими напрямками: 1) реабілітаційна позика (500 млн. дол. США ) - здійснення основних ек реформ (лібераліз цін, приватизація, підтримка макроек стабільності, фін критичного імпорту); 2) Інституціональна перебудова - вдосконалення системи підготовки спеціалістів; 3)Розвиток виробництва фін проектів реконструкції та розвитку виробничих об”єктів; 4) фін установ фін-кред сфери. З початку діяльності в Укр (1992) Міжн.Фінанс.Корпор. зосередила зусилля на двох основних напрямках роботи: консультаційні послуги, тхн допомога. В 1996р. У вступила до БАГІ. Метою створення цієї організації було срияння надходженню інвестицій у країни, що розвиваються. БАГІ виконує три функції : надає гарантії від некомерційних ризиків обраним нею інвесторам; консультує уряди країн, що розвиваються з питань розробки та реалізації стратегій, програм і процедур, які мають відношення до міжнародного інвестування; пропонує рекламні послуги та виступає в ролі спонсора діалогів між міжнар діловими колами і конкретним урядом - організатором зустрічей з питань інвест. Статус члена МВФ Укр отримала 3 вересня 1992. ЇЇ квота в МВФ становить 997,3 млн. СДР. МВФ виділив для Укр системну трансформац позику (СТФ) та резервний кредит “стенд-бай”. Загальна сума позики 498,65 млн. СДР. В 1994р. Укр отримала перший транш (371 млн. дол.). Кошти використовувались на збільшення офіційних резервів НБУ, на проведення вал інтервенцій для підтримки курсу нац вал, а також для фін нестачі вал коштів у ек для покриття потреби в імпорті. Укр стала членом ЄБРР 12 серпня 1992р. Банк відкрив своє представництво в Києві в середині 1993. На 1996р. вартість проектів ЄБРР в Укр становила 625 млн. ЕКЮ, або майже 1 млрд дол. США. Стратегічними напрямками діяльності ЄБРР в Укр є: розвиток фін сектора, приватизація, с/г, інфраструктура, вибіркове фін приватного сектора. Найбільш відомі проекти ЄБРР в Укр - модернізація міжнар аеропорту “Бориспіль”, створення фонду “Україна”, поліпшення тхн якості телебачення та телекомунікацій, модернізація річкового флоту, реконструкція Дніпропетровського олійно-екстрактного заводу. Портфель проектів ЄБРР переважно сконцентрований у приватному секторі - близько 71% від усього обсягу фінансування - порівняно із 29% у державному секторі. На цей час за підтримки ЄБРР в Україні впроваджується 9 інвестиційних проектів під державні гарантії, на загальну суму близько 476,256 млн. дол. США та 968,033 млн. євро, у тому числі сума позик за ними складає близько 298,256 млн. дол. США та 418,9 млн. євро (один проект фінансується спільно з ЄІБ).Україна є також членом ОБСЄ, Ради Європи, СНД та ЧЕС.

160. Співробітництво України з МВФ

Міжнародний Валютний Фонд (International Monetary Fund) є міжнародною фінансовою організацією, яка була заснована в 1945 році, до її складу входять 185 країн. Згідно зі Статутом Фонду, його кредити спрямовуються на підтримку курсу національної валюти, міжнародних резервів держави та активних позицій платіжного балансу. Отримувачами кредитів МФВ є центральні банки країн, які зараховують їх у свої міжнародні резерви і використовують виключно для інтервенцій на валютному ринку для вказаних цілей.

Відповідно до Закону України “Про вступ України до Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародної асоціації розвитку та Багатостороннього агентства по гарантіях інвестицій”, який було прийнято 03 червня 1992 року, Україна стала членом МВФ. У даний час квота України у Фонді складає 1 млрд. 372 млн. СПЗ (Спеціальні права запозичень - Special Drawing Rights).

У співробітництві України з МВФ в межах кредитних програм можна виділити кілька етапів.

Перший етап (1994-1995 роки). У цей період Україні було надано фінансову допомогу у вигляді системної трансформаційної позики (STF-Systemic Transformation Facility) на суму 498,7 млн. СПЗ або 763,1 млн. дол. США для підтримки платіжного балансу України. Проте, через невиконання Україною ряду умов програму було завершено завчасно.

Другий етап (1995-1998 роки). Україна отримала від МВФ кредити на загальну суму 1318,2 млн. СПЗ. (1935 млн. дол. США.) за трьома річними програмами „Стенд-бай” (Stand-By). Головною метою цих кредитів була підтримка курсу національної валюти і фінансування дефіциту платіжного балансу України.

Третій етап (1998-2002 роки). Програма розширеного фінансування (EFF-Extended Fund Facility), передбачала надання Україні кредиту на загальну суму 2,6 млрд. дол. США. У грудні 2000 року термін дії Програми EFF було продовжено до вересня 2002 року, але в решті-решт Фонд так і не надав Україні залишкової суми кредитів (визнавши негативними висновки останнього перегляду ходу виконання програми). Таким чином, Україна отримала у рамках Програми EFF 1193,0 млн. СПЗ (1591,0 млн. дол. США.), які були спрямовані на поповнення валютних резервів Національного банку України.

Четвертий етап. (2004-2005 роки). Після завершення співробітництва за Програмою EFF Уряд України серед прийнятних форм подальшого співробітництва України з Міжнародним валютним фондом на безкредитній основі обрав попереджувальну програму “Стенд-бай”.

29 березня 2004 року Радою Директорів МВФ було прийнято позитивне рішення щодо започаткування програми „попереджувальний стенд-бай”. Укладення угоди між Україною та МВФ строком на 12 місяців фактично надало можливість отримати від МВФ зарезервований кредит у сумі еквівалентній 411,6 млн. СПЗ (30% квоти України) у випадку погіршення ситуації з платіжним балансом або валютними резервами країни.

Фахівцями Міжнародного валютного фонду було визначено низку заходів, що, на їх думку, необхідно вжити уряду на найближчу перспективу. Серед них: проведення заходів орієнтованих на забезпечення стабільності податково-бюджетної та грошово-кредитної політики, а також поступ на шляху запровадження структурних реформ. Проведення більш жорсткої і збалансованої макроекономічної політики, з метою забезпечити бездефіцитність бюджету на 2008 рік. Скорочення темпів зростання мінімальної заробітної плати та номінальних бюджетних трансфертів, що відповідатиме потребі у скороченні інфляції у 2008 році до рівня не більше 9-10%. Підготовка до впровадження більш гнучкого обмінного курсу гривні, і з часом - переходу на інфляційне таргетування. Фінансовий нагляд за триваючим кредитним бумом.

У 2009 на ліквідацію наслідків кризи МВФ виділило Україні більше $16 млрд.. НА сьогодні Україна отримала 3 з 4-ох траншів кредиту. Останній транш затримується через невиконання Україною зобов'язань за домовленістю.

161. Європейський Банк Реконструкції та Розвитку та особливості його взаємодії з Україною

Засновниками нового міжнародного кредитного інституту у 1989 році - Європейського банку реконструкції та розвитку (the European Bank for Reconstruction and Development) стали країни Європи, а також США, Мексика, Венесуела, Марокко, Єгипет, Ізраїль, Японія, Австралія, Нова Зеландія разом з двома інституціональними членами - Європейським економічним співтовариством (ЄЕС) та Європейським інвестиційним банком (ЄІБ). На даний час членами Банку є 61 країна, ЄС та ЄІБ.

Угоду про створення ЄБРР було підписано 29 травня 1990 року, яка набула чинності 28 березня 1991 року. Угодою передбачається встановлення тісних контактів банку з Світовим банком та Міжнародним валютним фондом. Перше засідання Ради керуючих ЄБРР відбулось 15 квітня 1991 року.

ЄБРРмає статус міжнародної фінансової організації з найвищим кредитним рейтингом (ААА). В штаб квартирі ЄБРР (знаходиться у м.Лондон) працюють близько 900 працівників, 240 у представництвах банку.

Квоти в капіталі ЄБРР розподіляються в таких пропорціях: 51 % для країн-членів ЄС та його двох інститутів; 13,5 % для країн Центральної та Східної Європи; 11,3 % для інших європейських країн; 24,2 % для неєвропейських країн.

Найбільші частки в капіталі Банку мають США - 10 %; Німеччина, Франція, Італія, Великобританія, Японія - по 8,5 %. Частка України в статутному капіталі ЄБРР складає 0,8 % (16000 акцій або 160 млн. євро), Росії - 4 %. Україна стала членом ЄБРР у серпні 1992 року.

З метою врегулювання на законодавчому рівні статусу та діяльності Постійного Представництва ЄБРР в Україні у червні 2007 року було підписано Договір між Урядом України та Європейським банком реконструкції та розвитку про співробітництво та діяльність Постійного Представництва ЄБРР в Україні. Найближчим часом зазначений Договір буде ратифікований Верховною Радою України.

За весь час співробітництва з Україною ЄБРР надав інвестицій на загальну суму понад 3 млрд. євро в рамках 150 проектів. За інформацією Мінфіну станом на 1 грудня 2007 року портфель ЄБРР в Україні нараховує 133 проекти із загальним обсягом фінансування 2,86 млрд. євро.

На кінець 2006 року Україна стала третім найбільшим позичальником фінансових ресурсів ЄБРР (після Росії та Польщі), що складає 8,7% від усіх підписаних зобов'язань Банку. Це значно перевищує обсяги запозичень у попередні роки, коли Україна посідала п'яте місце.

На сьогодні співробітництво України з ЄБРР відбувається відповідно до Програми співробітництва між Урядом України та ЄБРР на 2007-2009 роки, підписаної у червні 2007 року.

Програмою співробітництва на 2007-2009 роки між Урядом України та Європейським банком реконструкції та розвитку передбачено такі пріоритетні напрями співробітництва, за якими ведеться спільна робота щодо підготовки та реалізації проектів:

а. транспорт та зв'язок:

впровадження швидкісного руху пасажирських поїздів на залізницях України б. енергетика та енергозбереження:

будівництво високовольтної повітряної лінії в Одеській області будівництво лінії електропередачі 330 кВ Аджалик - Усатове (

в. муніципальна інфраструктура:

програма інвестицій та розвитку системи водопостачання та водовідведення м. Запоріжжя;

г. природні ресурси:

готується ряд проектів у нафтогазовому секторі загальним обсягом запозичень понад 4 млрд. грн. без залучення державних гарантій, спрямовані на підвищення енергоефективності роботи газотранспортної системи, її модернізації, будівництво нафтосховища. Позичальниками за цими проектами будуть НАК "Нафтогаз України", ДК "Укртрансгаз", ВАТ "Укртранснафта".

д. підвищення енергоефективності:

спільне дослідження можливості для розвитку проектів енергоефективності:

На цей час за підтримки ЄБРР в Україні впроваджується 9 інвестиційних проектів під державні гарантії, на загальну суму близько 476,256 млн. дол. США та 968,033 млн. євро, у тому числі сума позик за ними складає близько 298,256 млн. дол. США та 418,9 млн. євро (один проект фінансується спільно з ЄІБ).

162. Особливості взаємодії України з організаціями групи Світового Банку

Світовий банк (The World Bank), багатостороння кредитна установа, що об'єднує п'ять інституцій, діяльність яких спрямована на підвищення рівня життя у країнах, що розвиваються, за рахунок фінансової допомоги розвинених країн.

Після прийняття Верховною Радою України 3 червня 1992 року Закону України „Про вступ України до Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародної асоціації розвитку та Багатостороннього агентства по гарантіях інвестицій” Україна у вересні 1992 року стала 167 членом МБРР, здійснивши підписку на 908 акцій (1315,9 млн. дол. США акціонерного капіталу), або 0,77% акцій. Україна також вступила до Міжнародної фінансової корпорації та Багатостороннього агентства з питань гарантування інвестицій.

6 грудня 2007 року Рада виконавчих директорів Світового банку затвердила сьогодні нову Стратегію партнерства з Україною на період 2008-2011 років. Стратегія визначає пріоритети діяльності Групи Світового банку в Україні, включаючи кредитування та інвестиції, надання аналітичних і консультаційних послуг і технічної допомоги.

У рамках Стратегії передбачається надання позик на загальну суму від 2 до 6 мільярдів доларів США протягом чотирьох років. Обсяги щорічного кредитування визначатимуться низкою показників, зокрема таких, як поступ у проведенні структурних реформ, макроекономічна стабільність та покращення впровадження нинішніх позик Світового банку. До того ж Міжнародна фінансова корпорація й надалі інвестуватиме значні кошти на підтримку приватного сектора в Україні.

Нова Стратегія базується на результатах аналізу ключових проблем розвитку України. Як зазначається у Стратегії, аби підтримати сталий розвиток у майбутньому, Україні потрібно: 1) поліпшити свою конкурентоспроможність на міжнародному рівні; 2) реформувати свою систему державних фінансів та державний сектор для покращення якості державних послуг і забезпечення підвищення добробуту всіх громадян України; 3) усунути вади у галузі управління у державному і приватному секторах.

163. Актуальні проблеми економічної безпеки України

Завдяки створенню на попередньому етапі базових засад незалежності і державності У, утвердженню її як повноправного суб'єкта св. Співтова-риства, внормуванню відносин з сусідніми державами можливості загрози нашій державності зміщуються зараз у площину економічної безпеки. Відповідно підпорядкування діяльності органів держвлади всіх рівнів політиці захисту наці ек інтересів У залишатиметься і надалі основою діяльності Президента України. Ключовими завданнями забезпечення економічної безпеки мають стати: 1)Остаточне подолання наслідків десятирічної кризи, досягнення реального ек зростання та його підпорядкування завданням соцрозвитку держави. 2)Суттєве посилення фінбезпеки У, першочергове зміцнення фінпотенціалу реального сектора ек-ки, суб'єктів господарювання, домашніх господарств, забезпечення збалансованого розвитку бюджетної сфери, надійної внутрішньої та зовнішньої захищеності нацвалюти, інтересів вкладників, фінринку, здійснення виваженої політики внутрішніх та зовнішніх запозичень держави, максимальне поліпшення інвестиційного клімату. 3)Створення надійних гарантій технологічної та техногенної безпеки, оновлення виробничого обладнання, рівень зношеності якого наближається до критичного, забезпечення безаварійної роботи на об'єктах підвищеної небезпеки, вирішення питань щодо утилізації небезпечних відходів, впровадження новітніх технологій їх переробки. 4)Посилення енергетичної безпеки, здійснення активної держполітики енергозбереження та розвитку власного енергопотенціалу, диверсифікація ринків і створення умов для реальної конкуренції у сфері енергопостачання. 5)Вирішення всього комплексу проблем, від яких залежить продовольча безпека держави, недопущення експансії неякісних імпортних продуктів та продовольчих товарів, які може випускати у необхідних обсягах наці АПК. 6)Здійснення на нац, регіональному та об'єктному рівнях найбільш гострих поточних завдань і довгострокових пріоритетів екологічної безпеки та охорони НС, розвиток і вдосконалення відповідної законодавчо-правової бази, застосування ек.інструментів (поетапного запровадження платного природокористування) для відтворення та раціонального використання природних ресурсів. 7)Реалізація інформаційної безпеки держави, протидія дезінформації про соц-ек і політ стан держави. 8)Задоволення матеріально-технічних потреб Збройних Сил держави на рівні раціональної оборонної достатності. 9)Посилення інтеграційних процесів, вирішення завдань щодо більш широкого входження У у св ек простір, освоєння нових зовнішніх ринків збуту вітчизняної продукції, активний захист інтересів нацкапіталу та товаровиробників. Йдеться про реалізацію такої зовнішньоекономічної політики, яка дозволила б У посісти гідне місце у МПП, МТ та фінансах, сприяла реалізації її потенціалу.

164. Глобальні проблеми сучасного розвитку та міжнародна економічна діяльність України

Україна послідовно інтегрується до загальноєвропейської спільноти і розглядає поглиблення інтеграційних процесів на континенті як необхідну передумову створення системи глобальної безпеки, утвердження нового геополітичного простору, що відповідатиме вимогам наступного століття. Із прийняттям нашої країни до Ради Європи, ЦЄІ та співпраці з іншими європейськими об'єднаннями з'явилися принципово нові можливості для застосування багатовікового досвіду демократичних держав Європи в практиці державного будівництва, сходження до цивілізаційного рівня розвитку. Україна зміцнила співробітництво і з такими впливовими міжнародними інституціями, як Міжнародний валютний фонд, Всесвітній банк і Європейський банк реконструкції та розвитку. Ініціатива НАТО ї «Партнерство заради миру» дала змогу Україні гнучко підійти до розвитку партнерства з Північноатлантичним альянсом, маючи з ним такий рівень співпраці, який відповідає її індивідуальним вимогам і можливостям. На часі розвиток стосунків особливого чи навіть привілейованого партнерства Україна -- НАТО. Хоч і повільно, але зростають іноземні інвестиції. Провідні місця в цій сфері посідають капітали США, ФРН і Великобританії. Цьому сприяли як наполегливість державних лідерів і дипломатів, так і чинники економічного характеру.

165. Продовольчий потенціал: українські реалії в світлі міжнародних проблем

Розглядаючи перспективи міжнародної економічної діяльності для України, а також моделюючи довгострокову експортну спеціалізацію як країни в цілому, так і індивідуальних суб'єктів виробничо-збутової діяльності, не можна не враховувати суперечливі особливості розвитку національного продовольчого сектору. Ця суперечливість передусім полягає в тому, що значний виробничий, експортний потенціал, який є в наявності, не реалізується в достатній мірі. А потенціал цей є значним. Для підтвердження цього досить сказати, що АПК України забезпечував 30 % харчової продукції усього колишнього Союзу РСР, а по окремих ключових позиціях -- переважну частину товарів. Зокрема, вироблялося 70 % солі, 60 % цукру колишнього СРСР, причому за останнім показником до 1990 р. Україні належало перше місце в світі. Серед інших важливих видів виробництва можна відзначити виробництво спирту -- 40 % та олії -- 35 % від загальнорадянського показника.

Для розуміння особливостей такого співробітництва для України важливо враховувати, що вона є не тільки виробником, а й великим споживачем агропромислової продукції. Причому через розбалансованість виробництва в галузі наша держава інколи закуповує продукцію, яку потенційно могла б виробляти. Така ситуація виникає навіть стосовно зернової продукції, як, наприклад, у квітні 2000 р., коли постало питання (причому не вперше) про закупівлю хлібного зерна в Казахстані та у країн Східної Європи. Експортна орієнтація аграрного господарства є важливим фактором його розвитку, який, діючи протягом століть, зумовив національну спеціалізацію окремих країн, зокрема й України.

Але сьогодні потенціал аграрної спеціалізації України значною мірою обмежується як факторами геоекономічного порядку (жорстка конкуренція на міжнародних ринках агропродукції, кількісні обмеження на ввезення з боку ряду країн, і передусім ЄС), так і неможливістю подовження практики інтенсивного розвитку агровиробництва та надмірної експлуатації земельних ресурсів. Адже відомо, що Україна -- це найбільш розорана країна Європи, причому вона потерпає від прогресуючої деградації земельних угідь, площа яких становить біля 20 млн га.

При цьому на виробництво одиниці валового продукту АПК Україна витрачає в 2--3 рази більше енергоресурсів та сировини, ніж провідні ринкові країни. А через погану систему транспортування, незадовільний стан шляхів сполучень, нерозвинутість інфраструктури галузей переробки аграрної сировини в Україні втрачається значна частина зібраного врожаю (найгірші «досягнення» по окремих роках -- біля 60 %), що зменшує експортний потенціал та призводить до імпортної залежності.

Ключовими складовими експортного розвитку агропромислової галузі України мають стати підвищення якоcті пpoдyкції до рівня світових стандартів, подолання oбмeжeнь нa eкcпopт yкpаїнcької cільcькoгocпoдapcької пpoдyкції в інші кpаїни, в тoмy чиcлі y кpаїни CHД та ЄС, залучення до aгpapного ceктopу інoзeмниx інвecтицій, зокрема через cтвopeння cпільниx підпpиємcтв.

166. Оптимізація моделі ресурсоспоживання України в системі міжнародних економічних пріоритетів

Взагалі в світі існує декілька моделей користування ресурсами: доспоживче користування ресурсами; дотоварне виробництво, коли вплив людини дещо залишався мінімальним, але процес відтворення залучав все більше ресурсів; екстенсивний спосіб; інтенсивний спосіб. Укр відноситься до країн, які залежні від зовнішніх постачань ресурсів і найбільшу, пов'язану з енерговитратністю вир-ва. Укр може забезпечити на 40-50% енергією. Вплив енерговитратності породжує низьку валютну ефективність експорту, оскільки традиційними продуктами нац спеціалізації є вироби металургійної промисловості. З цими проблемами пов'язані: дефіцит держ бюджету; проблеми врегулювання платіжного балансу, недиверсифіковані джерела імпорту енергоносіїв. Практичне розв'язання може бути здійснено такими шляхами як: рацоналізація структури та характеру виробництва в напрямку енергозбереження; диверсифікація джерел постачання енергоресурсів; збільшення власного видобутку нафти і газу (302 родовища, з яких 254 може бути використано; 2% видобутку нафти від запасів, що розроблені). Отже, від вирішення цих проблем залежить подальший розвиток Укр.

167. Особливості національного енергоспоживання в контексті глобальних тенденцій розвитку

Україна в порівнянні з іншими державами не достатньо забезпечена енерг. рес-ми. 96% обладнання ТЕС вже виробили свій ресурс, а ГЕС не мають достатньої потужності для покриття навантажень. Розвідані запаси традиц-х енергоносіїв, особливо вугілля, в Україні досить значні, щоб можна було вирішити проблему енергозаб-ня належним чином, навіть без тих великих за оцінками покладів нафти та природного газу, запаси яких ще не підтверджені геологічною розвідкою. Інфраструктура видобування, переробки і використання енергоносіїв в Україні розвинута непогано. Однак в цій сфері кількість переважує якість, внаслідок чого на сьогодні значна більшість п/п ПЕК завантажені на 50 % і менше. Особливо це стосується нафтопереробних заводів. Вугільна галузь не має достатніх фін ресурсів для проведення модернізації та закупівлі нового обладнання. Тому закупівлі здійснює в Польщі. Нафта поставлялася в основному з Казахстану, а після відкриття каспійських нафтових родовищ плануються поставки з Азербайджану. Розрив госп.зв'язків з респ-ми колиш.СРСР, який в осн-му і призвів до енерг.кризи в Укр., посилює негатив. вплив на забез-ня країни пал-енерг.рес-ми. В основному вся потреба в нафті і газі забезп-ся за рах. постачань з Росії і Туркменістану. Разом з тим відсутність вал.коштів на закупівлю необх.кіл-ті цих видів рес-в лише погіршує стан в ек-ці. За цих умов надійне забез-ня н/г пал-енерг.рес-ми - найважл. умова стійкого функц-ня ек-ки України. Еф-ть та інтенс-ть сусп. вир-ва значною мірою залежить від його енергозабез-ті. Енергобаланс і еволюція його стр-ри хар-зує не лише певний рівень викор-ня тих чи ін.енергоносіїв, а й наук.-техн., соц., орг-ні та вироб. зрушення в н/г. Завдання щодо вдосконалення стр-ри енерг.балансу є скорочення енергоспож-ня, його оптимізація. За деякими данними зараз втрачається понад 1/2 видобутого палива і виробленої енергії, що свідчить про значні рез-ви економії. Найбільш енергомісткими сферами н/г є пром-ть і трансп-т. На Укр. пром-ть спож-є понад 60% усіх пал-енерг.рес-в. На її частку припадає 80% можливої економії, яка може бути досягнута шляхом реалізації певних заходів, включаючи модернізацію вир-ва і зміни в рівні спож-ня енергії. Програма стратег. розвитку держави до 2010 р. передбач-ся здійснити докорінне вдоск-ня стр-ри енергоспож-ня за рах.економії палива і енергії в усіх сферах н/г; перебудови стр-ри ек-ки; заміни рідкого і газоподіб-го палива - вугіллям; збіл-ня видів енергії,які вироб-ся на базі ядерної енерг-ки і викор-ня вугілля; розшир-ня викор-ня вторинних та нетрад-них відновлювальних джерел енергії.