1) участь держави в операціях міжнародної торгівлі, передусім - державні закупівлі товарів, субсидування виробництва;

2) запровадження паратарифних та адміністративних імпортних формальностей (установлення вимог до товаросупровідних документів, застосування товарних класифікаторів, методик оцінки митної вартості товарів), які впливають на характер ввезення товарів до країни;

3) застосування стандартів та вимог, які пов'язані з охороною здоров'я, технікою безпеки, екологічними критеріями та ін. (наприклад, можуть установлюватися санітарні, епідеміологічні, епізоотичні, промислові стандарти, особливі вимоги до пакування, маркування товарів тощо);

4) застосування кількісних та валютно-цінових обмежень щодо ввезення (вивезення )товарів;

5) використання обмежень щодо умов та механізмів здійснення платежів.

Найбільш поширеним засобом впливу на міжнародну торгівлю є кількісні та валютно-цінові обмеження, які переважно застосовуються щодо ввезення товарів. Передусім це - контингентування та ліцензування.

23. Перспективи та проблеми членства України в СОТ

Процес приєднання України до системи ГАТТ-СОТ розпочався 1993 р.,16 травня 2008 року Україна стала 152-м членом Світової організації торгівлі.

Членство в СОТ надає такі економічні переваги, як:

зменшення тарифних і нетарифних обмежень у доступі українських товарів майже на всі світові ринки,

захист національних виробників від недобросовісного імпорту,

стабільність розвитку торговельних відносин та справедливе розв'язання торговельних спорів з партнерами;

підвищення рівня іноземного інвестування в українську економіку для виробництва товарів і послуг, як наслідок модернізація структури українського виробництва та створення нових робочих місць;

постійна трансформація українського економічного законодавства відповідно до принципів, норм і стандартів СОТ, що довели свою ефективність у найрозвиненіших країнах світу;

приєднання України до СОТ дало змогу лібералізувати умови торгівлі та співпраці з країнами-членами Європейського Союзу, що є однією із необхідних передумов економічної інтеграції України в ЄС.

Найголовнішим позитивом від вступу до СОТ є можливість України через роботу в організації впливати на торгівельну політику 153 її членів.

Негатив:Від вступу України до СОТ виграли експортоорієнтовані галузі, i дещо втратили ті підприємства, чия діяльність зосереджена на внутрішньому ринку. Найбільше програють ті підприємства, які працюють завдяки численним пільгам, що передбачені чинним законодавством України, але не відповідають загальноприйнятій міжнародній практиці, зокрема положенням угод СОТ.

Критика СОТ: Встановленою ціллю СОТ є підтримка вільної торгівлі та економічного зростання. Багато людей аргументують думку, що вільна торгівля не допомагає зробити життя звичайних людей процвітаючим, а лише робить багатих (країн та людей) багатшими. Узгодження СОТ звинувачуються в частковому та нечесному ухилі в бік міжнародних корпорацій та багатих націй.

Критики доводять, що малі країни у СОТ користуються незначним впливом, і всупереч цілі СОТ, замість допомоги країнам, що розвиваються, впливові нації у СОТ фокусуються на своїх власних комерційних інтересах. Вони також стверджують, що принципи здоров'я, безпеки та охорони довкілля стабільно ігноруються.

24. Географічна структура зовнішньої торгівлі України

Г. стр-ра українського експорту: Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» дає визначення ЕКСПОРТ - продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності (у тому числі з оплатою в не грошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів.

У 2009 р. Ех склав 4194 млн $. Він суттєво знизився порівняно із 2008 р., коли складав 7870млн $.

Товарна ст-ра експорту: металургійна продукція 28%, продукція АПК 24%, машинобудівна 19,4%, мінеральна продукція 11,4%, продукція хім..пром.8,1%. Головними товарами, що експорт., є чорні та кольорові метали, паливо, хімічні продукти, продукти харчування.

Географічна ст.-ра: Росія 21%, Туреччина 5,3% Китай 3,8%.

Г. стр-ра українського імпорту: Імпорт-купівля укр.суб'єктами ЗЕД в іноз.суб'єктів господ. діяльності товарів з ввезенням чи без на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання та установами, які знаходяться за межами України.

У 2009 р. Ім склав 5086 млн $. Він суттєво знизився порівняно із 2008 р., коли складав 9200млн $.

Географічна ст.-ра: Росія 28%, Німеччина 9%, Китай 6%, азахстан 5%, Польща 5%.

25. Ліцензування в експортно-імпортній діяльності України

Ліцензування (licensing) - регулювання зовнішньоекономічної діяльності шляхом дозволу, який видається державними органами на експорт або імпорт товару в певній кількості за певний проміжок часу. Ліцензії бувають:

разові - письмовий дозвіл терміном до 1 року на імпорт (експорт), що видається урядом, певній фірмі на здійснення однієї зовнішньоторговельної угоди;

генеральні - дозвіл імпорт (експорт) певного товару протягом року без обмеження кількості угод;

глобальні - дозвіл на експорт (імпорт) певного товару в будь-яку країну світу за певний проміжок часу без обмеження кількості або вартості;

автоматичні - дозвіл, що видається негайно після отримання від експортера (імпортера) заявки, яка не може бути відхилена державним органом.

26. Україна в системі міжнародної торгівлі послугами

Термін "міжнародна торгівля послугами" охоплює міжнародний обмін різними видами послуг, останнім часом поряд із традиційними для міжнародної торгівлі послугами (транспортними, банківськими, страховими, туристичними) великого значення набувають нові види послуг, такі, як інженерне технічні (інжиніринг), консультаційні (консалтинг), комп'ютерні та інформаційні послуги електронна торгівля, операції з нерухомістю, у сфері обігу, виробничі послуги, ремонт і обслуговування автотранспорту та ін.

Загальний обсяг міжнародної торгівлі послугами за останні 30 років збільшився майже у сім разів. Якщо в 1980 р. він становив близько 400 млрд. дол., то у 2008 р. - 2,8 трлн. дол. Очікується, що швидкий розвиток торгівлі послугами буде продовжуватися й надалі. Станом на 2008 р. частка послуг у структурі світового експорту послуг становила 24% (якщо додати сюди прибутки, що інвестуються, і заробітну плату, яку одержують іноземні громадяни, то цифра збільшиться до 39%), а в структурі світового імпорту - 21%.

У січні-березні 2010 експорт послуг перевищив імпорт на 1 430,7 млн. доларів.

За даними Держкомстату, експорт послуг в 2010 року становив 2 557,4 млн. доларів, збільшившись на 19,6% в порівнянні з 2009 року. Збільшення обсягу експорту послуг відбулося в першу чергу за рахунок зростання експорту послуг трубопровідного транспорту - в 2,3 разу до 959,2 млн. доларів, подорожей - на 16,4% до 50,3 млн. доларів і транспортних послуг - на 33,9% до 1 884,3 млн. доларів.

Імпорт послуг склав 1 126,7 млн. доларів, зменшившись на 0,2% в порівнянні з березнем 2009 року. Імпорт послуг зменшився в основному за рахунок імпорту фінансових послуг - на 22,7% до 228,1 млн. доларів, різних ділових, професійних і технічних послуг - на 11,6% до 188,1 млн. доларів, послуг зв'язку - на 39,4% до 27,7 млн. доларів, а також страхових послуг - на 46% до 13,2 млн. доларів.

Частка України в міжнародній торгівлі послугами є незначною, В експорті послуг найбільшою є лише частка транспортних послуг, яка становить близько 2%. Тому для розширення участі нашої держави в міжнародному обміні послугами необхідним є укрупнення економічних суб'єктів у банківському, страховому, будівельному, туристичному секторах із наступним стимулюванням їх експансії на регіональні ринки країн СНД, ЄС, азіатських країн. Для розширення присутності на ринку наукоємних видів послуг і технологій потрібно забезпечити більш масштабне втягнення в міжгалузевий поділ праці, участь у міжнародних кластерних альянсах, які спеціалізуються на виробництві наукоємних технологій, товарів і послуг.

21. (= 46)Тенденції зовнішньої торгівлі послугами в Україні

Послуга - це цілеспрямована дія економічного змісту, результат якої виражається в термінах споживної вартості та проявляється як задоволення конкретної потреби людини.

Обсяг експорту послуг у 2009 р. склав 6841 млн $, імпорту 3828 млн $. Ці показники скоротилися порівняно із попереднім роком. У 2008 експорт становив 8900 млн $, імпорт 4780 млн $. Україна має позитивне сальдо торгівлі послугами. Найбільша частка у структурі експорту послуг припадає на транспортні послуги 44%, туризм 33%. Імпортуємо також переважно транспортні послуги 42%, туризм 25%.

Основні країни-партнери в експорті послуг: Росія 35%, Великобританія 6%, Кіпр 5,2%, США 4,8%, Німеччина 4%, Швейцарія 3,3%.

Основні країни-партнери в імпорті послуг: Кіпр 13%, Великобританія 13%, Росія 12,7%, Німеччина 7%, США 6%, Франція 5%, Австрія 5%, Швейцарія 4,4%

Експорт по регіонам: найбільше припадає на країни ЄС -35%, Азія 11%, Америка 10%.

Імпорт по регіонам: країни ЄС-60%, Азія -17%, Америка 8%.

27. Міжнародні торгові режими в практиці міжнародної економічної діяльності України

Згідно із ЗУ «Про ЗЕД» від 1991 р. на території України запроваджуються такі правові режими для іноземних суб'єктів господарської діяльності:

- національний режим, який означає, що іноземні суб'єкти господарської діяльності мають обсяг прав та обов'язків не менший, ніж суб'єкти господарської діяльності України. Національний режим застосовується щодо всіх видів господарської діяльності іноземних
суб'єктів цієї діяльності, пов'язаної з їх інвестиціями на території України, а також щодо експортно-імпортних операцій іноземних суб'єктів господарської діяльності тих країн, які входять разом з Україною до економічних союзів;

- режим найбільшого сприяння, який означає, що іноземні суб'єкти господарської діяльності мають обсяг прав, преференцій та пільг щодо мит, податків та зборів, якими користується та/або буде користуватися іноземний суб'єкт господарської діяльності будь-якої іншої держави, якій надано згаданий режим. Режим найбільшого сприяння надається на основі взаємної угоди суб'єктам господарської діяльності інших держав згідно з відповідними договорами України та застосовується у сфері зовнішньої торгівлі;

- спеціальний режим, який застосовується до територій спеціальних економічних зон, а також до територій митних союзів, до яких входить Україна, і в разі встановлення будь-якого спеціального режиму згідно з міжнародними договорами за участю України.

28. Посередницькі операції в міжнародній економічній діяльності України

Торгово-посередницька діяльність -- це комплекс операцій з організації та забезпечення операцій купівлі-продажу, що реалізується за дорученням первісних продавців (виробників) та/або кінцевих покупців (споживачів) незалежними від них торговельними посередниками на підставі окремого контракту або спеціального доручення.

Метою залучення посередників у міжнародній торгівлі є підвищення ефективності експортно-імпортних операцій за рахунок використання послуг кваліфікованих фахівців, їхньої інформаційної бази та встановлених ними раніше господарських зв'язків, прискорення обігу капіталу, отримання необхідних правових, консультаційних послуг, оформлення необхідної документації.

Правовою підставою їх діяльності є національне та міжнародне законодавство. Наприклад, Цивільний кодекс України передбачає два види комерційного представництва -- повноважень однієї особи (юридичної чи фізичної) здійснювати певні юридично-господарські акції замість іншої особи: по-перше, на підставі договору-доручення(є документом, згідно з яким довіритель (принципал) доручає довіреній особі (агенту) за відповідну винагороду здійснювати від імені принципала та за його рахунок певні дії, зокрема купівлю майна, проведення платежів тощо), а по-друге -- договору-комісії(є документом, згідно з яким одна сторона (комітент) доручає іншій стороні (комісіонеру) за відповідну винагороду, за кошти комітента, але від імені комісіонера укласти для комітента одну чи кілька угод від свого імені (на купівлю-продаж товару або послуги).

Класифікація суб'єктів міжнародного посередництва:

за правом збуту товарів певного експортера:

Прості агенти-посередники отримують право здійснювати збут продукції певного постачальника на обумовленій території за відповідну винагороду. Принципал зберігає за собою право користуватися послугами інших посередників або самостійно здійснювати збут товарів

Агенти з правом «першої руки». Принципал при виході на певний ринок зобов'язаний спочатку запропонувати для реалізації товар такому посередникові. Отже, агент з правом «першої руки» сам вирішує, «працювати» з певними товарами, чи ні.

Ексклюзивні (або монопольні) агенти згідно з даним класифікаційним критерієм мають найбільші, виключні (за деякими винятками, як правило, обумовленими в контракті) права на збут товарів принципала певної номенклатури на повному ринку та протягом обумовленого періоду.

за обсягом повноважень.

А. Посередники, які не підписують основних контрактів та виконують лише представницькі функції, а також здійснюють дослідження цільового ринку та інформаційне забезпечення принципала (довірителя). Такими посередниками можуть бути представники, агенти, брокери, маклери (терміни, особливо з урахуванням традицій різних країн, можуть бути різними).

Б. Посередники, які підписують контракти з третіми особами від імені та за рахунок принципала. Такими посередниками можуть бути торговельні агенти, довірені особи, які відповідно до укладеної з принципалом агентської угоди (фактично -- угоди-доручення)

В. Посередники, які підписують контракти з третіми особами від власного імені, але за рахунок принципала. Посередники такого типу називаються комісіонерами (принципал називається комітентом), комісіонери мають право власного підпису, вони самі можуть залучати додаткових посередників, відносно яких є продавцями чи покупцями.

Г. Посередники, які підписують угоди з третіми особами від власного імені та за власний рахунок. Такі посередники переважно називаються дистрибуторами (функціональний аналог купців). Це -- торговельні посередники з найбільшим обсягом повноважень, які потенційно можуть виконувати найбільшу кількість функцій, беруть на себе найбільші підприємницькі ризики та мають найбільшу свободу у прийнятті комерційних рішень.

29. Особливості митно-тарифного регулювання в Україні

Методи регулювання можна розділити на : тарифні (митні), що ґрунтуються на використанні митних тарифів; нетарифні - квоти, ліцензії, субсидії, демпінг та ін. Тарифні методи за суттю є економічними і діють через ринковий механізм, вони спрямовані на здешевлення експорту, подорожчання імпорту і впливають на фінансові результати діяльності учасників ЗЕД.

Нетарифне регулювання - це комплекс заходів обмежено-заборонного порядку, що перешкоджають проникненню іноземних товарів на внутрішній ринок країни.

Тарифне регулювання

Митний тариф -- це податок, який установлюється на імпорт товарів з метою підвищення їхньої ціни на ринку країни-імпортера та забезпечення безпосередніх надходжень до державного бюджету.

Мотиви використання митного тарифу:

а) захист національного товаровиробника

б) наповнення державного бюджету країни .

Види по методу нарахування на:

- адвалорні (нараховуються у відсотках до митної вартості);

- специфічні - (нараховуються в твердій сумі до одиниці виміру ваги, площі, об'єму і т.д.);

- змішані - об'єднують і адвалорні, і специфічні.

За часовим принципом:

постійні -- стягнення, які не змінюються залежно від кон'юнктури та інших обставин;

змінні -- стягнення, які змінюються у разі зміни кон'юнктури, умов торгівлі, зокрема сезонні стягнення, які застосовуються для оперативного регулювання міжнародної торгівлі продукцією сезонного характеру, передусім сільськогосподарською.

За характером:

антидемпінгові -- стягнення, які застосовуються у випадках ввезення на територію країни товарів за ціною нижчою, ніж нормальні для її ринку ціни;

компенсаційні -- стягнення, які застосовуються до товарів, під час виробництва яких використовуються субсидії.

30. Транспортно-експедиторські послуги в міжнародній економічній діяльності України

Згідно ЗУ "Про Т-Е послуги" 2004 р:

Транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів;

Транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування;

Відносини в галузі транспортно-експедиторської діяльності регулюються Цив кодексом Укр, Господ кодексом Укр, законами Укр "Про транспорт", "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про транзит вантажів", цим Законом, іншими законами, транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.

Транспортно-експедиторська діяльність здійснюється суб'єктами господарювання різних форм власності, які для виконання доручень клієнтів чи відповідно до технологій роботи можуть мати: склади, різні види транспортних засобів, контейнери, виробничі приміщення тощо.

Експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами Укр.

Транспортно-експедиторську діяльність можуть здійснювати як спеціалізовані підприємства (організації), так і інші суб'єкти господарювання.

Основним завданням державного регулювання транспортно-експедиторської діяльності є захист екон інтересів Укр, подальше становлення, розвиток та формування ринку транспортно-експедиторських послуг.

Кабінет Міністрів Укр організовує і забезпечує проведення державної політики та державний контроль у сфері транспортно-експедиторської діяльності, спрямовує і координує роботу органів виконавчої влади, які здійснюють державне регулювання в цій сфері діяльності.

Державна підтримка транспортно-експедиторської діяльності формується і здійснюється відповідно до загальнодержавних програм економічного розвитку в галузі транспорту і передбачає: *додержання прав і законних інтересів експедиторів, перевізників та споживачів їх послуг; *стимулювання зростання обсягів експорту транспортно-експедиторських послуг, у тому числі шляхом спрощення системи розрахунків; *створення рівних умов на ринку транспортно-експедиторських послуг та недопущення будь-якої дискримінації стосовно експедиторів, перевізників чи вантажу за ознакою його місця походження, відправлення, ввезення, вивезення чи призначення або у зв'язку з правом власності на цей вантаж, а також при оподаткуванні транспортно-експедиторських послуг, за винятком випадків адекватного реагування на дискримінаційні заходи щодо Укр чи екон санкцій міжнародних організацій, підтриманих Україною; *участь експедиторів у розробці нормативно-правових актів з питань транспортно-експедиторської діяльності; *створення умов для організації підготовки і підвищення кваліфікації працівників у сфері транспортно-експедиторської діяльності; *сприяння розвитку міжнародного співробітництва, адаптації законодавства Укр до міжнародних вимог у сфері транспортно-експедиторської діяльності.

Транспортно-експедиторські послуги надаються клієнту при експорті з Укр, імпорті в Україну, транзиті територією Укр чи іншими державами, внутрішніх перевезеннях територією Укр.

31. Нетарифні інструменти торгівельної політики України

Нетарифні інструменти регулювання міжнародної торгівлі -- це засоби адміністративного обмеження та впливу на умови міжнародної торгівлі та конкуренції з боку держави.

Нетарифні інструменти можна класифікувати так:

кількісні обмеження визнач. Кількість і номенклатуру товарів, дозволених для ввозу та вивозу. Це Ліцензії, квоти, добровільне обмеження експорту.

Ліцензування -- це видача дозволів на здійснення експортно-імпортних та транзитних операцій у тих випадках, коли відповідні вільні операції не допускаються. --------2види

Генеральна ліцензія -- дозвіл на вільне ввезення, вивезення або перевезення певного товару (групи товарів відповідно до списку), яка діє протягом певного часу (як правило, року).

Індивідуальна (разова) ліцензія -- це дозвіл на ввезення, вивезення або перевезення певного товару, який є дійсним протягом обмеженого терміну часу (до року).

Квотування-- це обмеження державною владою ввезення або вивезення товарів через установлення певної кількості або граничної суми на певний період часу.

- добровільне обмеження експорту -форма квот, яка вводиться самим експортером під загрозу застосування імпортером санкцій такого характеру, наслідки яких будуть для експортера неприйнятними.

32. Тендери в міжнародній економічній діяльності України

Міжнародні тендер є методом міжнародної торгівлі, сутність якого полягає в конкурентному відборі зарубіжних постачальників і підрядників через організовані товарні ринки шляхом залучення до певної, заздалегідь встановленої дати пропозиції від зарубіжних і національних постачальників та підрядників, проведення конкурсу (порівняння) представлених проектів (умов) та укладання контракту з тим з них, пропозиції якого найповніше задовольняють потреби і вимоги імпортерів-замовників.

Посередником між покупцем і продавцем при цьому методі торгівлі є тендерний комітет, який утворюється імпортером. Основною функцією його є організація надходження замовлень на участь у торгах та робота з ними. С

Найпоширенішими об'єктами тендерів у міжнародній торгівлі є:

підряди на спорудження підприємств, будівель,

виконання комплексів будівельних і монтажних робіт та іх окремих видів;

постачання комплектного устаткування;

концесії на розробку корисних копалин;

імпортні закупівлі;

проекти на основі підприємств з іноземними інвестиціями;

надання державних кредитів;

розробка проектів і виконання робіт у сфері природоохоронної діяльності;

залучення експертів і консультантів;

33. Етапи проведення міжнародного тендеру

1. Підготовка тендеру(Визначення організатора тендеру; Формування тендерного комітету;Розробка документації; Узгодження документів, Підготовка та публікація оголошення при відкритих торгах; Запрошення визначених заздалегідь учасників при закритих торгах;Розповсюдження (продаж) тендерної документації)

2. Представлення пропозицій

3. Вибір переможця

4. Укладання угоди(Офіційне підписання контракту)

Загальна тенденція до глобалізації світових товарних ринків зумовили формування таких тенденцій в практиці проведення міжнародних тендерів: збільшення кількості фірм -- учасниць торгів; зростання кількості торгів на нові види машин, обладнання, техніки та послуг; загальне збільшення кількості торгів на будівництво комплексних об'єктів; переорієнтація пріоритетів з цінових факторів конкуренції на техніко-економічні показники і пільговість умов фінансування; поширення торгів на інженерно-консультаційні послуги; зростання кількості консорціумів; поширення практики проведення торгів з розбивкою об'єктів на частини для виявлення вузькоспеціалізованих фірм-учасниць; розвиток багатостороннього співробітництва з будівництва об'єктів; поширення участі в торгах місцевих фірм-замовниць.

34. Виставки та ярмарки в міжнародній економічній діяльності України

У світовій практиці такими інструментами, як виставки та ярмарки, користуються майже всі компанії, задіяні у міжнародній діяльності, або ті, які планують вийти на світовий ринок.

Виставка -- це показ, яким би не була його назва, основа мета котрого полягає в ознайомлені публіки шляхом демонстрації із засобами, які маються в розпорядженні людства, для задоволення його потреб, а також з метою сприяння прогресу в одній або кількох сферах діяльності або майбутніх перспектив.

Ярмарок -- це міжнародна економічна виставка зразків, яка незалежно від її назви у відповідності з традиціями країни, на території якої він проводиться, являє собою великий ринок товарів широкого вжитку та /або обладнання, діє у визначені терміни протягом обмеженого періоду в одному і тому ж місті та на якій експонентам дозволяється представляти зразки своєї продукції для укладання торговельних угод у національному та міжнародному масштабах.

35. Аукціони в міжнародній економічній діяльності України

Міжнародний товарний аукціон - це спеціально організовані, періодично діючі в певних місцях ринки, на яких шляхом публічних торгів в завчасно обумовлені терміни та в спеціально визначеному місці проводиться продаж раніше оглянутих товарів, які переходять у власність покупця, який запропонував найвищу ціну.

Етапи проведення: підготовка - огляд товарів - аукціонні торги - оформлення й виконання угоди

В міжнародній торгівлі склалась вельми обмежена номенклатура товарів, що продаються з аукціонів (наприклад, хутро, чай, овеча вовна, квіти, каучук, шкіра, антикваріат). Товари, що продаються на аукціонах, бувають масовими і одиничними, але їхньою загальною рисою являється неоднорідність партій чи окремих екземплярів, тобто їх не можна купувати без попереднього огляду одиниці товару (лоту), що продається.

Традиційним аукціонним товаром є також чай. Чайні аукціони проводяться в Калькутті (Індія), Джакарті (Індонезія), Момбасі (Кенія), Коломбо (Шрі-Ланка). Важливим центром аукціонної торгівлі каучуком є Сінгапур, хутром - Санкт-Петербург, антикваріатом - Крісті (Christie) і Сотбі (Sotheby) в Лондоні.

Види аукціонних торгів: з підвищенням ціни, з пониженням ціни.

Способи ведення аукц.. торг: гласний, негласний, автоматизований.

У сучасній міжнародній торгівлі спостерігається тенденція до падіння ролі аукціону, що викликано цілим рядом причин:

Посилення конкуренції зумовило динамічний розвиток прямих зв'язків між експортерами та імпортерами без використання посередницької ланки, перш за все брокерів-аукціонерів;

Підвищення якості товарів і вдосконалення стандартизації сприяли розширенню товарних поставок рівномірнішої та гарантованішої якості, збільшенню обсягу продажу товарів на основі окремих договорів;

Розробка асоціаціями торговців типових контрактів і вдосконалення механізму комерційного арбітражу призвели до зростання торгівлі на основі типових контрактів;

Значні додаткові витрати пов'язані з розвантаженням, зберіганням, відправкою товару тощо, суттєво знижують ефективність експорту;

Розвиток світової транспортної мережі і засобів зв'язку зумовив зростання визначеності термінів і поставки, що знизило потребу в запасах як резерві;

Зміщення аукціонів з імпортуючих в експортуючі країни, що пов'язано як з нижчими накладними витратами при продажах у місцях походження товару, так і з прагненням досягнення більшого контролю за системою збуту своїх експортних товарів і посилення впливу на формування рівня цін.

36. Біржі в міжнародній економічній діяльності України

Біржи являють собою постійно діючий оптовий ринок декількох країн, де укладаються угоди купівлі-продажу широкого асортименту сировинних і продовольчих товарів, що відповідають уніфікованій системі стандартних вимог до товарів.

Практично весь біржовий оборот на світовому товарному ринку, а саме - 98%, забезпечується завдяки діяльності п'ятдесяти бірж, з яких більше 80% обороту припадає на біржі США, до 10% - Великобританії, 6% - Японії і 2% - на товарні біржі інших країн. Обсяг світового біржового обороту щорічно оцінюється в 4-5,5 трлн. доларів

Станом на 1 січня 2009 року в Україні зареєстровано 503 біржі, з них 103 універсальних (20,5%), 318 товарно-сировинних (63,2%), 26 агропромислових (5,2%) та 19 фондових (3,8%). За 1995 - 2008 роки кількість бірж зросла на 412. В структурному розрізі найбільше зросла кількість товарних та товарно-сировинних, а також універсальних бірж - відповідно на 294 та 80.

Біржова торгівля в Україні в досліджуваному періоді характеризується такими закономірностями:

зросла як кількість, так і вартість укладених біржових угод. Але щорічне зростання відбувається не стільки за рахунок розширення торгів, скільки завдяки стрімкому подорожчанню товарів;

максимальним був обсяг біржової торгівлі у 2008 році (59 875,3 млн. грн.). Найбільшу питому вагу в структурі біржового товарообороту займають угоди на сільськогосподарську продукцію (66,8%) та паливо (20,7%);

негативним чинником функціонування біржового ринку України є наявність у структурі біржового товарообороту небіржових товарів, зокрема транспортних засобів та нерухомості, що призводить до неможливості стандартизації біржових товарів та запровадження строкових біржових угод.

Домінуюча частка біржових угод в Україні укладається на Українській міжбанківській валютній біржі - 38,2%, Київській агропромисловій біржі - 14,8%, Українській універсальній біржі - 9,2%, ВАТ "Фондова біржа "Перспектива" - 6,7% та ТБ "Українська ф'ючерсна біржа" - 5,5%

Важливою характеристикою біржового ринку виступає міра його структурованості - співвідношення спотового та строкового ринків. Біржова торгівля продукцією і товарами в Україні представлена в основному спотовим ринком (укладання угод на реальний товар з негайною поставкою). На умовах спотових угод було укладено 85,7% усіх біржових угод. У структурі цих угод найбільша частка припадала на угоди з палива (52,0%) та продукції рослинництва (27,0%). Форвардні контракти (угоди на реальний товар з відстроченою поставкою) становили 14,0%. Найбільша частка їх припадала на угоди з продукції рослинництва (72,6%), харчових продуктів (17,1%), лісоматеріалів (4,8%).

Для порівняння наведемо структуру світового біржового обороту, типовий варіант якого має такі співвідношення: ф'ючерси - 78%, опціони - 20%, угоди з реальним товаром - 2%.

Відсутність у структурі вітчизняного біржового обороту товарних деривативів (ф'ючерсних контрактів та опціонів) свідчить, що на сучасному етапі товарні біржі в Україні практично не виконують цінової та стабілізаційної функцій.

Крім низьких обсягів біржового товарообороту та наявності в його структурі небіржових товарів, існує проблема законодавчої неврегульованості операцій з похідними цінними паперами. На сьогодні в Україні склалася ситуація, за якої в чинних законодавчих актах і регулюючих положеннях присутні протиріччя, у тому числі й із загальноприйнятою у світі практикою визначення похідних інструментів.

На сьогодні законодавча база України цілком знищує економічний сенс операції хеджування на ф'ючерсному ринку як операції зниження ризику суб'єктами, які володіють або ж мають намір придбати деякий базовий актив у майбутньому.

37. Структура українського експорту та цілі оптимізації експортної політики України

Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» дає визначення

ЕКСПОРТ - продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності (у тому числі з оплатою в не грошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів.

У 2009 р. Ех склав 4194 млн $. Він суттєво знизився порівняно із 2008 р., коли складав 7870млн $.

Товарна ст-ра експорту: металургійна продукція 28%, продукція АПК 24%, машинобудівна 19,4%, мінеральна продукція 11,4%, продукція хім..пром.8,1%. Головними товарами, що експорт., є чорні та кольорові метали, паливо, хімічні продукти, продукти харчування.

Географічна ст.-ра: Росія 21%, Туреччина 5,3% Китай 3,8%.

Цілі оптимізації:

-забезпечення сприятливих умов для виходу країни на світовий ринок;

-реалізація товарів на світ.ринках, з яких країна має порівняльні переваги;

-підтримка вітчизняних товаровиробників та конкурентоспроможності продукції;

-підвищення серійності вітчизн.вир-ва конкурентоспроможної продукції з метою розширення її вивозу.

38. Професійні послуги в міжнародній економічній діяльності України

Термін "професійні послуги" включає, незалежну наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку діяльність, так само, як і незалежну діяльність лікарів, адвокатів, інженерів, архітекторів, стоматологів і бухгалтерів, брокерів з нерухомості, бізнес-консультантів.

Відбір незалежного підрядника чи консультанта, що надає професійні послуги зазвичай відбувається на основі навичок, знань, репутації, етики, і творчості. Ціни на послуги, навіть у межах однієї області, істотно розрізняються. Деякі професійні постачальники послуг можуть надавати фіксовані ставки для проектів, у той час як інші визначають ціну тільки після оцінки обсягу роботи.

У минулому, незалежних підрядників на надання професійних послуг знаходили через рекомендації і каталоги.Сьогодні Інтернет є основним джерелом для пошуку.

Ринок професійних послуг є досить розвинутим в Україні.

Ціни є різними залежно від специфіки послуг. Загальною тенденцією ринку стало скорочення кількості осіб, що пропонують дані послуги, у зв'язку із кризою. Багато вимушено було припинити або призупинити свою діяльність. Зменшилась средня вартість послуги.

39. Структура українського імпорту та напрями оптимізації імпортної політики України

Імпорт-купівля укр.суб'єктами ЗЕД в іноз.суб'єктів господ. діяльності товарів з ввезенням чи без на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання та установами, які знаходяться за межами України.

У 2009 р. Ім склав 5086 млн $. Він суттєво знизився порівняно із 2008 р., коли складав 9200млн $.

Товарна ст-ра імпорту: мінеральна продукція35%, машинобудівна 21%, продукція хім..пром 17%, продукція АПК 11% металургійна продукція 5%.. Основними товарами імпорту традиційно є паливно-енергетичні ресурси, продукти нафтопереробки, сировина та продукція хімічної та нафтопереробної промисловості, вироби чорної та кольорової металургії, товари легкої і місцевої промисловості, машинобудування, електроніка, товари харчової промисловості.

Географічна ст.-ра: Росія 28%, Німеччина 9%, Китай 6%, азахстан 5%, Польща 5%.

Напрями оптимізації імпорту

-радикальна раціоналізація енерго-та матеріалоспоживання, поширення заощадливих технологій у виробництві та побуті;

-використання альтернативних енергоносіїв - соні=ясної, вітрової енергії

-збільшення розвідок та власного видобутку нафти і газу, більш повний видобуток паливних родовищ;

-поширення виробництва тих товарів іноз.марок, які характеризуються найкращими споживчими властивостями та корист. високим попитом

-стимулювання інвестицій;

-запровадження ефективних механізмів антидемпінгових розслідувань діяльності іноземних фірм;

-розвиток альтернативних імпортних поставок товарів.

40. Актуальні проблеми імпортної політики України

імпортна політика - спрямована на регулювання ввозу на територію України товарів, робіт, послуг та інтелектуальної власності.

Ціль імпортної політики полягає в тому, щоб імпортні поставки в країну

були виключно обґрунтованими і не перевищувати об'єктивно необхідних обсягів, тобто були лише об'єктивно необхідними.

Актуальні проблеми:

-суттєва залежність України від критичного імпорту, в першу чергу, від

паливно-енергетичних ресурсів. В Україні, за усі роки її існування як незалежної держави, не виконана робота щодо диверсифікації джерел надходження таких ресурсів з тим, щоб уникнути залежності від монопольного їх постачальника, зокрема Росії;

- використання застарілих технологій при видобуванні власних запасів, що знижує їх якість, і викликає потребу в імпорті; відсутність ресурсозберігаючих технологій і незначний відсоток заміни традиційних видів ресурсів на нетрадиційні - сонячної, вітрової енергії, супутнього газу, метану вугільних шарів, етилового спирту;

-обмеження ввезення на територію України тієї продукції, яка заважає становленню молодих галузей обробної промисловості, та тих сфер виробництва, які не встигли вчасно реформуватися та лише переходять на шлях ринкової діяльності

-відсутність ефективних механізмів антидемпінгових розслідувань та процедур стосовно тих іноземних фірм, які можуть бути звинуваченими у недобросовісній конкуренції;

-відсутність виробництв альтернативних імпортним поставкам

- нагальна потреба в інвестиціях у розвиток тих галузей економіки, які програють у міжнародній конкурентній боротьбі

41. Товарна структура українського імпорту

Імпорт-купівля укр.суб'єктами ЗЕД в іноз.суб'єктів господ. діяльності товарів з ввезенням чи без на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання та установами, які знаходяться за межами України.

У 2009 р. Ім склав 5086 млн $. Він суттєво знизився порівняно із 2008 р., коли складав 9200млн $.

Товарна ст-ра імпорту: мінеральна продукція35%, машинобудівна 21%, продукція хім..пром 17%, продукція АПК 11% металургійна продукція 5%.. Основними товарами імпорту традиційно є паливно-енергетичні ресурси, продукти нафтопереробки, сировина та продукція хімічної та нафтопереробної промисловості, вироби чорної та кольорової металургії, товари легкої і місцевої промисловості, машинобудування, електроніка, товари харчової промисловості.

42. Географічна структура українського імпорту

Імпорт-купівля укр.суб'єктами ЗЕД в іноз.суб'єктів господ. діяльності товарів з ввезенням чи без на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання та установами, які знаходяться за межами України.

У 2009 р. Ім склав 5086 млн $. Він суттєво знизився порівняно із 2008 р., коли складав 9200млн $.

Географічна ст.-ра: Росія 28%, Німеччина 9%, Китай 6%, азахстан 5%, Польща 5%.

43. Особливості ринку лізингових послуг України

Лізинг - це вид інвестиційної діяльності, при якому спеціалізована лізингова компанія (яка виконує функції інвестора) купує вказане клієнтом майно та передає йому це майно в користування за оплату з можливістю переходу права власності на предмет лізингу до Лізингоотримувача по закінченню строку лізингу.

Ринок лізингових послуг в Україні дещо пожвавився останнім часом,

а саме збільшилась кількість лізингових компаній і значно розширився пор-

тфель лізингових угод. Проте, через кризові явища на фінансових ринках, у 2008-2009 рр. наявний спад темпів росту лізингового ринку. Кількість лізингових угод в Україні у 2003 становила близько 1000, тоді як у 2008 було підписано 10000 угод. Проте криза привела показник до 2000 угод у 2009 р. Обсяг ринку суттєво скоротився. Вартість підписаних угод з 2007 р. зменшилась із 20 млрд грн. до 3 млрд грн..

Лізингові послуги залишаються малодоступними або недоступними для малого та середнього бізнесу, про що свідчить середня вартість укладеної угоди в Україні (1,7 млн грн. у 2007).

Найбільша частка угод укладається на середній період від 2 до 5 років. Малий відсоток угод на довгий термін.

Суб'єктами ринку лізингових послуг є лізингодавці :( банки-резиденти, лізингодавці-нерезиденти України (міжнародний лізинг); лізингові компанії-резиденти України, та лізингоотримувачі. Найпопулярніші предмети лізингу на укр. ринку є транспортні засоби, виробниче обладнання, сільськогосподарська техніка, комп'ютерна техніка та телекомунікаційне обладнання.

44. Лібералізація міжнародної торгівлі України: досвід та перспективи

Лібералізація міжнародної торгівлі держави проявляється у поступовій відміні обмежень у зовнішній торгівлі, зниженні ставок імпортного та експортного мита. Лібералізація торгівлі приносить багато вигод. Вона дає відомі переваги як споживачам - більш широкий і різноманітний асортимент товарів і послуг, так і виробникам - велику свободу у виборі ресурсів і можливість розширення збуту. Сприяючи оновлення технологій і підвищенню якості товарів, розвитку конкуренції, відкритість економіки в цілому сприяє зростанню ефективності національного господарства. З цих позицій відкритість національного ринку - сприятливий фактор розвитку підприємництва. Тому віс країни прагнуть лібералізувати торгівлю, проте при цьому захищати національних виробників. У всіх країнах колишнього СРСР лібералізація зовнішньої торгівлі почала здійснюватися після проголошення незалежності в 1991 р. Метою лібералізації було по-перше, підтягнути національне підприємництво до світового рівня (запозичення технологій і методів управління), по-друге - розвивати національні ринки і конкуренцію, по-третє - приток в країну іноземних інвестицій.

Уряд України з початку 1992 р. проголошує лібералізацію торгівлі та повну свободу ринкових цін

Однак порівняно низька якість продукції і високі витрати виробництва, відсутність навичок конкурентної поведінки і слабкість фінансової бази зробили національне виробництво уразливим перед зовнішніми конкурентами. Українські виробники опинилися в нерівних умовах з іноземними конкурентами. У результаті національні виробники втратили багато товарних ринків. Надмірна доступність українського ринку для товарного імпорту справила негативний вплив на розвиток вітчизняних підприємств, продукція яких не могла конкурувати з іноземною. Масовий відтік капіталу з національної економіки як у формі вивозу за кордон (неповернення платежів, заниження експортних цін, нелегальний вивіз валютних цінностей), так і у формі «доларизації» економіки (накопичення населення і підприємств у валюті) підірвав інвестиційну базу національного господарства.

Подібний характер взаємодії зі світовим господарством не сприяв розвитку національного підприємництва. Становлення підприємництва потребує нової політики відкритості: мова йде не про створення непереборних митних бар'єрів, а про те, щоб надати селективну підтримку найбільш перспективним національним виробникам і виробництвам, що мають високий науково-технічний потенціал. Необхідно створення системи що використовуються в усьому світі екс119. Зовнішній борг: структура, обслуговування та визначення оптимальності

Борг: зовнішній та внутрішній. Зовнішній Б. - сума боргових зобов'язань приватних та державних установ країни таким установам в іншій країні; або за валютою позики. Клас-я З.Б. за кредиторами:

Багатостороння позика - надається міжнародними фінансовими організаціями (Міжнародним валютним фондом, Світовим банком або регіональними банками розвитку);

Двосторонні п. - надаються державами (урядами, або відповідними установами; поділяються на гарантовані урядом (імпортні кредити) та прямі позики (від уряду однієї країни уряду іншій).

Приватні п. - надаються постачальниками, тримачами акцій та комерційними банками

Склад З.Б.: сума випущених, але не погашених держ. запозичень з відсотками (обслугов-ня) (коротко- та довгострок.). + Б. суб'єктів госп-ня, гарант. держ-ю. Обслуг. Б. - комплекс заходів держави, спрям. на погашення позики, виплати відсотків за ними, уточнення і проведення змін умов погашення позик. Оптимальність - за показниками:

Б. до ВВП - відношення Б. до ресурсної бази його покриття (як потенціал збільшення Ех для підвищення платоспроможності)

Платежі з обслуговування З.Б. в обсязі доходів бюджету - порівняння боргового навантаження з ресурсами держ. фін.

Short-term З.Б. до поточних бюдж. надх-нь - поточна ліквідність

З.Б. на душу - хар-зує соц. навантаження

Головне: Б. потр-ний для фін-ня дефіциту бюдж-ту, стабіл-ії екон., інвест-ня.

45. Інституційні посередники в МЕДУ: біржі, аукціони, виставки та ярмарки

Біржи являють собою постійно діючий оптовий ринок декількох країн, де укладаються угоди купівлі-продажу широкого асортименту сировинних і продовольчих товарів, що відповідають уніфікованій системі стандартних вимог до товарів.

Практично весь біржовий оборот на світовому товарному ринку, а саме - 98%, забезпечується завдяки діяльності п'ятдесяти бірж, з яких більше 80% обороту припадає на біржі США.

Станом на 1 січня 2009 року в Україні зареєстровано 503 біржі, з них 103 універсальних (20,5%), 318 товарно-сировинних (63,2%), 26 агропромислових (5,2%) та 19 фондових (3,8)

Біржова торгівля в Україні в досліджуваному періоді характеризується такими закономірностями:

зросла як кількість, так і вартість укладених біржових угод. Але щорічне зростання відбувається не стільки за рахунок розширення торгів, скільки завдяки стрімкому подорожчанню товарів;

максимальним був обсяг біржової торгівлі у 2008 році (59 875,3 млн. грн.). Найбільшу питому вагу в структурі біржового товарообороту займають угоди на сільськогосподарську продукцію (66,8%) та паливо (20,7%);

негативним чинником функціонування біржового ринку України є наявність у структурі біржового товарообороту небіржових товарів, зокрема транспортних засобів та нерухомості, що призводить до неможливості стандартизації біржових товарів та запровадження строкових біржових угод.

Домінуюча частка біржових угод в Україні укладається на Українській міжбанківській валютній біржі - 38,2%,

Міжнародний товарний аукціон - це спеціально організовані, періодично діючі в певних місцях ринки, на яких шляхом публічних торгів в завчасно обумовлені терміни та в спеціально визначеному місці проводиться продаж раніше оглянутих товарів, які переходять у власність покупця, який запропонував найвищу ціну.

Етапи проведення: підготовка - огляд товарів - аукціонні торги - оформлення й виконання угоди

В міжнародній торгівлі склалась вельми обмежена номенклатура товарів, що продаються з аукціонів (наприклад, хутро, чай, овеча вовна, квіти, каучук, шкіра, антикваріат). Товари, що продаються на аукціонах, бувають масовими і одиничними, але їхньою загальною рисою являється неоднорідність партій чи окремих екземплярів, тобто їх не можна купувати без попереднього огляду одиниці товару (лоту), що продається.

Традиційним аукціонним товаром є також чай. Чайні аукціони проводяться в Калькутті (Індія), Джакарті (Індонезія), Момбасі (Кенія), Коломбо (Шрі-Ланка). Важливим центром аукціонної торгівлі каучуком є Сінгапур, хутром - Санкт-Петербург, антикваріатом - Крісті (Christie) і Сотбі (Sotheby) в Лондоні.

Види аукціонних торгів: з підвищенням ціни, з пониженням ціни.

Способи ведення аукц.. торг: гласний, негласний, автоматизований.

У сучасній міжнародній торгівлі спостерігається тенденція до падіння ролі аукціону, що викликано цілим рядом причин:

Посилення конкуренції зумовило динамічний розвиток прямих зв'язків між експортерами та імпортерами без використання посередницької ланки, перш за все брокерів-аукціонерів;

Підвищення якості товарів і вдосконалення стандартизації сприяли розширенню товарних поставок рівномірнішої та гарантованішої якості, збільшенню обсягу продажу товарів на основі окремих договорів;

Розробка асоціаціями торговців типових контрактів і вдосконалення механізму комерційного арбітражу призвели до зростання торгівлі на основі типових контрактів;

Значні додаткові витрати пов'язані з розвантаженням, зберіганням, відправкою товару тощо, суттєво знижують ефективність експорту;

Розвиток світової транспортної мережі і засобів зв'язку зумовив зростання визначеності термінів і поставки, що знизило потребу в запасах як резерві;

Зміщення аукціонів з імпортуючих в експортуючі країни, що пов'язано як з нижчими накладними витратами при продажах у місцях походження товару, так і з прагненням досягнення більшого контролю за системою збуту своїх експортних товарів і посилення впливу на формування рівня цін.

Виставка -- це показ, яким би не була його назва, основа мета котрого полягає в ознайомлені публіки шляхом демонстрації із засобами, які маються в розпорядженні людства, для задоволення його потреб, а також з метою сприяння прогресу в одній або кількох сферах діяльності або майбутніх перспектив.

Ярмарок -- це міжнародна економічна виставка зразків, яка незалежно від її назви у відповідності з традиціями країни, на території якої він проводиться, являє собою великий ринок товарів широкого вжитку та /або обладнання, діє у визначені терміни протягом обмеженого періоду в одному і тому ж місті та на якій експонентам дозволяється представляти зразки своєї продукції для укладання торговельних угод у національному та міжнародному масштабах.

46. Міжнародна торгівля послугами України з регіонами світу

Послуга - це цілеспрямована дія економічного змісту, результат якої виражається в термінах споживної вартості та проявляється як задоволення конкретної потреби людини.

Обсяг експорту послуг у 2009 р. склав 6841 млн $, імпорту 3828 млн $. Ці показники скоротилися порівняно із попереднім роком. У 2008 експорт становив 8900 млн $, імпорт 4780 млн $. Україна має позитивне сальдо торгівлі послугами. Найбільша частка у структурі експорту послуг припадає на транспортні послуги 44%, туризм 33%. Імпортуємо також переважно транспортні послуги 42%, туризм 25%.

Основні країни-партнери в експорті послуг: Росія 35%, Великобританія 6%, Кіпр 5,2%, США 4,8%, Німеччина 4%, Швейцарія 3,3%.

Основні країни-партнери в імпорті послуг: Кіпр 13%, Великобританія 13%, Росія 12,7%, Німеччина 7%, США 6%, Франція 5%, Австрія 5%, Швейцарія 4,4%

Експорт по регіонам: найбільше припадає на країни ЄС -35%, Азія 11%, Америка 10%.

Імпорт по регіонам: країни ЄС-60%, Азія -17%, Америка 8%.

47. Сучасні засоби протекціонізму в міжнародній економічній діяльності та особливості його застосування в Україні

Згідно з класифікацією СОТ обмеження на ввезення продукції до певної країни допускаються у таких формах:

антидемпінгові розслідування та відповідні санкції (коли вважається, що товар продається за цінами, що є нижчими за їх вартість);

заходи протидії субсидованому експорту іноземних держав (коли вважається, що вартість товару, що продається, була штучно зниженою завдяки фінансовій підтримці з боку уряду);

так звані «заходи запобігання» (коли доказово, з використанням статистики обсягів імпорту та цін, стверджується, що зазначені заходи у вигляді обмежень або додаткового оподаткування імпорту мають виключно тимчасову природу та застосовуються проти такого імпорту, який може зашкодити національному виробництву).

Подібні інструменти широко використовують як провідні ринкові країни, так і країни що розвиваються. «Найпопулярнішим» з наведених трьох інструментів на сьогодні безумовно є антидемпінг.