Актуальні пріоритети міжнародної економічної діяльності України

48. Основні інструменти підтримки експорту України

ЕКСПОРТ - продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності (у тому числі з оплатою в не грошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів.

Основні інструменти підтримки експорту України:

1)створення технологічно пов'язаних, конкурентоспроможних на міжн ринках товарів, здатних нарощувати товарний експорт;

2)удосконалення механізмів фінансування та кредитування виробництв, які здійснюють експорт;

3)налагодження ефективної системи страхування експортн. Операцій;

4)забезпечення отримання сертифікатів на продукцію вітчизняного виробництва;

5)стимулювання інвестиц.діяльності за допомогою податкових, фінансових механізмів.

49. Галузева структура експортоорієнтованої промисловості України

ЕКСПОРТ - продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності (у тому числі з оплатою в не грошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів.

У 2009 р. Ех склав 4194 млн $. Він суттєво знизився порівняно із 2008 р., коли складав 7870млн $.

Товарна ст-ра експорту: металургійна продукція 28%, продукція АПК 24%, машинобудівна 19,4%, мінеральна продукція 11,4%, продукція хім..пром.8,1%. Головними товарами, що експорт., є чорні та кольорові метали, паливо, хімічні продукти, продукти харчування.

50. Призначення та методи визначення митної вартості товару в Україні

Митна вартість - це та вартість товару, яка використовується для розрахунку митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон з метою митного обкладення, тобто в якості вихідної розрахункової бази (основи) для обчислення адвалерні митних платежів (мит, акцизів, ПДВ і зборів за митне оформлення). Основне функціональне призначення категорії "митна вартість товару" полягає саме в тому, щоб бути базою для розрахунку митних платежів.

Методи розрахунку митної вартості

Загальновизнані міжнародні методи розрахунку митної вартості викладені у вже згаданій ст. VII "Оцінка товару для митних цілей" ГАТТ, в Україні вони реалізовані в ст. 266-274 Митного Кодексу України (далі - МК): 6 методів визначення митної вартості товарів, які імпортуються та 1 метод визначення митної вартості при експорті:

Для імпорту:

метод 1 "За ціною угоди щодо товарів, які імпортуються";

метод 2 "За ціною угоди щодо ідентичних товарів";

метод 3 "За ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів";

метод 4 "На основі віднімання вартості";

метод 5 "На основі додавання вартості";

метод 6 "Резервний".

Кожен наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Основним методом є перший - "За ціною угоди щодо товарів, які імпортуються", тобто приведення фактурної (контрактної) вартості до вартості за умовами поставки "на кордон України".

У разі застосування методу віднімання вартості береться реалізаційна ціна на ідентичні (аналогічні) товари, яка склалася на внутрішньому ринку, після чого віднімаються витрати до моменту перетину кордону.

У разі додавання вартості проводиться калькуляція вартості товару, що імпортується (вартість матеріалів і витрат, витрат на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування до місця перетину митного кордону України, прибутку тощо).

Для експорту:

на основі ціни, яку було фактично сплачено або яка підлягає сплаті за ці товари на момент перетину митного кордону України.

51. Операції з давальницькою сировиною: поняття та українська специфіка

Згiдно зі статтею 1 ЗУ "Про операцiї з давальницькою сировиною у зовнiшньоекономiчних вiдносинах" вiд 1995р. давальницька сировина - це "сировина, матерiали, напiвфабрикати, комплектуючi вироби, енергоносiї, ввезенi на митну територiю України iноземним замовником (чи закупленi iноземним замовником за iноземну валюту в Українi) або вивезенi за її межi українським замовником для використання у виробленнi готової продукцiї з подальшим поверненням усiєї продукцiї або її частини до країни власника (чи реалiзацiєю в країнi виконавця замовником або за його дорученням виконавцем) або вивезенням до iншої країни.

Законом визначено, що замовник - це суб'єкт господарської діяльності, який надає давальницьку сировину, а виконавець - це суб'єкт господарської діяльності, який здійснює переробку, обробку, збагачення чи використання давальницької сировини.

Операцiї з давальницькою сировиною у зовнiшньоекономiчних вiдносинах - це операцiї з переробки (обробки, збагачення чи використання) давальницької сировини, а також етапiв (операцiй з перероблення цiєї сировини), ввезеної на митну територiю України або вивезеної за її межi з метою отримання готової продукцiї за вiдповiдну плату. До операцiй з давальницькою сировиною належать операцiї, в яких сировина замовника на конкретному етапi її переробки становить не менше 20 вiдсоткiв загальної вартостi готової продукцiї.

Державне регулювання операцiй з давальницькою сировиною

До державного регулювання проведення операцiй з давальницькою сировиною вiдносяться:

· запровадження облiку та реєстрацiї окремих контрактiв;

· лiцензування та квотування;

· застосування до порушникiв законодавства про зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть режиму iндивiдуального лiцензування;

· встановлення нормативiв термiну переробки сировини

· обмеження мiнiмальної питомої ваги сировини у загальнiй вартостi продукту пiсля переробки

· тимчасовi обмеження на вивезення (ввезення) окремих видів сировини

52. Охарактеризуйте пріоритети експортної діяльності України

Умови та результати експортної діяльності країни значною мірою визначають характер її участі в системі міжнародної торгівлі та інших форм співробітництва за її участі.

Пріоритети:

-диверсифікація вітчизняного експорту;

-підвищення конкурентоспроможності продукції;

- забезпечення сприятливих умов для виходу країни на світовий ринок;

-реалізація товарів на світ.ринках, з яких країна має порівняльні переваги;

-підтримка вітчизняних товаровиробників;

-підвищення серійності вітчизн.вир-ва конкурентоспроможної продукції з метою розширення її вивозу.

53. Міжнародні торгові режими в практиці міжнародної економічної діяльності України

Згідно із ЗУ «Про ЗЕД» від 1991 р. на території України запроваджуються такі правові режими для іноземних суб'єктів господарської діяльності:

- національний режим, який означає, що іноземні суб'єкти господарської діяльності мають обсяг прав та обов'язків не менший, ніж суб'єкти господарської діяльності України. Національний режим застосовується щодо всіх видів господарської діяльності іноземних
суб'єктів цієї діяльності, пов'язаної з їх інвестиціями на території України, а також щодо експортно-імпортних операцій іноземних суб'єктів господарської діяльності тих країн, які входять разом з Україною до економічних союзів;

- режим найбільшого сприяння, який означає, що іноземні суб'єкти господарської діяльності мають обсяг прав, преференцій та пільг щодо мит, податків та зборів, якими користується та/або буде користуватися іноземний суб'єкт господарської діяльності будь-якої іншої держави, якій надано згаданий режим. Режим найбільшого сприяння надається на основі взаємної угоди суб'єктам господарської діяльності інших держав згідно з відповідними договорами України та застосовується у сфері зовнішньої торгівлі;

- спеціальний режим, який застосовується до територій спеціальних економічних зон, а також до територій митних союзів, до яких входить Україна, і в разі встановлення будь-якого спеціального режиму згідно з міжнародними договорами за участю України.

54. Торгове ембарго в практиці міжнародної економічної діяльності України

Ембарго - забарона експорту(імпорту) окремих товарів, послуг, технологій тощо в певну країну на визначений або невизначений термін. У воєнний час виступає як форма економічної блокади, у мирний - як засіб фінансового тиску на інші країни.

Статут ООН передбачає встановлення колективного ембарго проти держави, дії якої складають загрозу міжнародній безпеці (ембарго на торгівлю з Іраком, як.окупував сусідню суверенну державу Іран).

Як показує практика, ембарго наносить шкоду як країні проти якої воно вводиться, так і країні, котра його ініціює.
Заборона ввезення в країну, що зазнала санкцій, означає скорочення вивозу з країни, що вводить ембарго. Пропозиція на внутрішньому ринку країни, що вводить ембарго, росте, внутрішня ціна знижується, виграють покупці, програють виробники. Країна об'єкт ембарго на ввезення, навпаки, відчуває дефіцит пропозиції товару з зворотними наслідками. Ембарго на вивезення з країни, що зазнала санкцій, навпаки, є одночасно заборону на ввезення країною, що вводить санкцію. Тепер вже заблокованих країна має надлишкову пропозицію товару на внутрішньому ринку з подальшим скороченням ціни і можливими вигодами покупця і втратами виробників.

У сучасних міжнародних відносинах ембарго виступає як знаряддя економічного, науково-технічного та фінансового тиску, як засіб примусу до зміни внутрішньої і зовнішньої політики, яка проводиться урядом.

Наприклад, Іран забороняв ввозити товари, які підпадають під обмеження релігійних законів; заборона на імпорт свинини та алкогольних напоїв у CAP, Лівії та Пакистані. Ввезення певних товарів часто забороняється з міркувань моралі (порнографія), охорони здоровґя людей (наркотики), захисту рослинного та тваринного світу (отруйні хімікати). Наприклад, законодавство ЄС забороняє імпорт слонової кістки та шкір молодих тюленів. Поряд з безумовними заборонами існують заборони, прийняття яких викликано недотриманням експортером санітарно-гігієнічних та інших повґязаних з якістю чи стандартизацією вимог.

Крім постійно діючих, використовуються сезонні та тимчасові заборони на ввезення. Сезонні заборони діють стосовно імпорту сільськогосподарських продуктів в періоди достатньої наявності того чи іншого сезонно достиглого продукту.

55. Тарифні та нетарифні інструменти регулювання міжнародної економічної діяльності України

Методи регулювання можна розділити на : тарифні (митні), що ґрунтуються на використанні митних тарифів; нетарифні - квоти, ліцензії, субсидії, демпінг та ін. Тарифні методи за суттю є економічними і діють через ринковий механізм, вони спрямовані на здешевлення експорту, подорожчання імпорту і впливають на фінансові результати діяльності учасників ЗЕД.

Нетарифне регулювання - це комплекс заходів обмежено-заборонного порядку, що перешкоджають проникненню іноземних товарів на внутрішній ринок країни.

Тарифне регулювання

Митний тариф -- це податок, який установлюється на імпорт товарів з метою підвищення їхньої ціни на ринку країни-імпортера та забезпечення безпосередніх надходжень до державного бюджету.

Мотиви використання митного тарифу:

а) захист національного товаровиробника

б) наповнення державного бюджету країни .

Види по методу нарахування на:

- адвалорні (нараховуються у відсотках до митної вартості);

- специфічні - (нараховуються в твердій сумі до одиниці виміру ваги, площі, об'єму і т.д.);

- змішані - об'єднують і адвалорні, і специфічні.

За часовим принципом:

постійні -- стягнення, які не змінюються залежно від кон'юнктури та інших обставин;

змінні -- стягнення, які змінюються у разі зміни кон'юнктури, умов торгівлі, зокрема сезонні стягнення, які застосовуються для оперативного регулювання міжнародної торгівлі продукцією сезонного характеру, передусім сільськогосподарською.

За характером:

антидемпінгові -- стягнення, які застосовуються у випадках ввезення на територію країни товарів за ціною нижчою, ніж нормальні для її ринку ціни;

компенсаційні -- стягнення, які застосовуються до товарів, під час виробництва яких використовуються субсидії.

Нетарифне регулювання

Нетарифні інструменти регулювання міжнародної торгівлі -- це засоби адміністративного обмеження та впливу на умови міжнародної торгівлі та конкуренції з боку держави.

Нетарифні інструменти можна класифікувати так:

кількісні обмеження визнач. Кількість і номенклатуру товарів, дозволених для ввозу та вивозу. Це Ліцензії, квоти, добровільне обмеження експорту.

Ліцензування -- це видача дозволів на здійснення експортно-імпортних та транзитних операцій у тих випадках, коли відповідні вільні операції не допускаються. --------2види

Генеральна ліцензія -- дозвіл на вільне ввезення, вивезення або перевезення певного товару (групи товарів відповідно до списку), яка діє протягом певного часу (як правило, року).

Індивідуальна (разова) ліцензія -- це дозвіл на ввезення, вивезення або перевезення певного товару, який є дійсним протягом обмеженого терміну часу (до року).

Квотування-- це обмеження державною владою ввезення або вивезення товарів через установлення певної кількості або граничної суми на певний період часу.

- добровільне обмеження експорту -форма квот, яка вводиться самим експортером під загрозу застосування імпортером санкцій такого характеру, наслідки яких будуть для експортера неприйнятними.

участь держави в операціях міжнародної торгівлі, передусім -- державні закупівлі товарів, субсидування виробництва;

запровадження паратарифних та адміністративних імпортних формальностей (установлення вимог до товаросупровідних документів, застосування товарних класифікаторів, методик оцінки митної вартості товарів)

застосування стандартів та вимог, які пов'язані з охороною здоров'я, технікою безпеки, екологічними критеріями та ін. (санітарні, епідеміологічні, особливі вимоги до пакування, маркування товарів тощо);

застосування кількісних та валютно-цінових обмежень щодо ввезення (вивезення) товарів;

використання обмежень щодо умов та механізмів здійснення платежів.

56. Регіональна структура міжнародної торгівлі України

Географічна структура міжнародної торгівлі являє собою розподіл

торговельних потоків між окремими групами країн, що диференціюються за

територіальною або організаційною ознакою.

Експорт товарів. У 2009 р. Ех склав 4194 млн $. Він суттєво знизився порівняно із 2008 р., коли складав 7870млн $.

Географічна ст.-ра: Росія 21%, Туреччина 5,3% Китай 3,8%.

Імпорт товарів. У 2009 р. Ім склав 5086 млн $. Він суттєво знизився порівняно із 2008 р., коли складав 9200млн $.

Географічна ст.-ра: Росія 28%, Німеччина 9%, Китай 6%, азахстан 5%, Польща 5%.

Експорт послуг. Обсяг експорту послуг у 2009 р. склав 6841 млн $, Основні країни-партнери в експорті послуг: Росія 35%, Великобританія 6%, Кіпр 5,2%, США 4,8%, Німеччина 4%, Швейцарія 3,3%.

Імпорт послуг. 2009 - 3828 млн $. Основні країни-партнери в імпорті послуг: Кіпр 13%, Великобританія 13%, Росія 12,7%, Німеччина 7%, США 6%, Франція 5%, Австрія 5%, Швейцарія 4,4%

57. Товарна структура зовнішньої торгівлі України

Товарна структура зовнішньої торгівлі України полягає у визначенні тих товарів і послуг, які Україна експортує, або імпортує.

Загальний експорт товарів у 1 кварталі 2010 року склав більше 10,3 млрд. дол. США, а експорт послуг - 2,5 млрд. дол. США. Головними статтями експорту України у 1 кварталі 2010 року були: чорні метали (29% від експорту), мінеральні продукти (12%), механічне обладнання та устаткування (11%), продукція хімічної промисловості (7%), зернові культури (6,8%), олії та жири рослинного походження а також готові харчові продукти (по 5%). Що стосується послуг, то їх вартість у 4 рази менша за вартість товарів, дві треті від експортованих послуг - транспортні послуги, зокрема трубопровідні. Ще значним є експорт ремонтних, ділових та будівельних послуг.

Імпорт у аналогічному періоді був такий: товари - 11,7 млрд. дол. США, послуги - 1,1 млрд. дол. США.

Головні статті імпорту товарів - нафта та продукти її переробки ( 33,4% від імпорту), природній газ (16,7%), механічне обладнання (12,7%), продукція хімічної промисловості (11%), полімерні матеріали (5,6%). Серед імпорту послуг переважають транспортні, фінансові та різні ділові послуги.

Як висновок, варто сказати, що сальдо торгівлі товарами є негативним, а послугами - позитивним. У експорті України переважно знаходяться сировинні товари (зернові культури, чорні метали, мінеральна сировина), що свідчить про невисокий рівень розвитку економіки, тоді як у імпорті переважають готові матеріали (механічне обладнання, вироби з пластмаси) та паливні матеріали (нафта й газ), що свідчить про велику ресурсну залежність економіки України.

58. Торгівля товарами в системі міжнародної економічної діяльності України

Торгівля товарами України займає провідне місце у структурі загальної торгівлі України. Станом на 1 квартал 2010 року, у експорті торгівля товарами займала 80%, а у імпорті - більше 91%.

За даними CIA, Україна займала 51 місце за експортом товарів та 48 за їх імпортом.

Загальний експорт товарів у 1 кварталі 2010 року склав більше 10,3 млрд. дол. США. Головними статтями експорту України у 1 кварталі 2010 року були: чорні метали (29% від експорту), мінеральні продукти (12%), механічне обладнання та устаткування (11%), продукція хімічної промисловості (7%), зернові культури (6,8%), олії та жири рослинного походження а також готові харчові продукти (по 5%). Імпорт у аналогічному періоді був такий: товари - 11,7 млрд. дол. США.

Головні статті імпорту товарів - нафта та продукти її переробки ( 33,4% від імпорту), природній газ (16,7%), механічне обладнання (12,7%), продукція хімічної промисловості (11%), полімерні матеріали (5,6%).

59. Цілі тарифної політики та її наслідки для міжнародної економічної діяльності України

Митна і тарифна політика - частина зовнішньоторговельної діяльності держави, що регламентує обсяг, структуру й умови експорту й імпорту товарів. Митні тарифи бувають двох видів: прості і складні. Прості митні тарифи базуються на одній ставці мита для кожного товару незалежно від країни походження цього товару. Вони не передбачають пільгового або дискримінаційного мита і відносно мало поширені (Мексика, Болівія, Панама). Складні митні тарифи ґрунтуються на двох, трьох і більше ставок мита. Кожна митна ставка застосовується до товарів певних країн або групи країн.

Головні цілі залежать від того, чи тарифна політика протекціоністська, чи ліберальна: підтримка національного виробника, збереження контролю над економікою країни, лібералізація торгівлі, зменшення цін на внутрішньому ринку, посилення конкуренції, зменшення безробіття тощо.

Україна проводить ліберальну політику, але у деяких галузях (сільське господарство, металургія) Україна застосовує тарифні методи регулювання.

Наслідками української тарифної політики є збереження конкуренто здатності експортних галузей господарства (металургія, хімічна промисловість тощо), посилення конкуренції на внутрішньому ринку (наприклад у сфері роздрібної торгівлі) та інші.

60. Україна в системі міжнародних туристичних послуг

Ринок послуг в Україні має велике значення для національної економіки. Україна займає одне з помітних місць в світі щодо наявності унікальних туристичних та курортно-рекреаційних ресурсів. Нині туристичною діяльністю в Україні займається понад 1,5 тис. підприємств, на яких працює майже 100 тис. чол. Для обслуговування туристичних потоків задіяно більше 3 тис. лікувально-оздоровчих закладів, майже 1,5 тис. туристичних баз, готелів, мотелів і кемпінгів різних форм власності. За оцінками фахівців, Україна може приймати до 10 млн. туристів на рік. Туристична галузь в Україні формується за рахунок трьох складових: виїзний (зарубіжний) туризм; внутрішній туризм; в'їзний (іноземний) туризм. Виїзному туризму належить частка 41% від загальної кількості туристів. Українці подорожують за кордон із службовою метою, як приватні туристи та в організовані тури. Складовим елементом туристичної галузі в Україні є також внутрішній туризм. На нього припадає 32% подорожуючих. Серед характерних рис цього туристичного напряму помітне місце належить наступним. Він сприяє розвитку екскурсійної діяльності, маршрутно-пізнавальному і спортивно-оздоровчому туризму; поєднує в собі відсутність мовного бар'єру і складностей з візами, прийнятні ціни та розвиток інфраструктури, що приваблює внутрішніх туристів; переважна кількість внутрішніх туристів обслуговується готелями та санаторно-курортними закладами. Провідну «десятку» країн-лідерів за обсягом експорту та імпорту послуг України можна ранжувати таким чином: Російська Федерація, США, Велика Британія, Німеччина, Швейцарія, Угорщина, Польща, Нідерланди, Туреччина, Італія. Причому спостерігається значне збільшення зовнішньоторговельного обороту з Німеччиною (на 42,7 млн дол. США), Польщею (на 47,6 млн дол. США), США (на 298,8 млн дол. США), Великою Британією (на 87,5 млн дол. США), Швейцарією (на 60,4 млн дол. США).

61. Галузева структура експорту України

Галузева структура експорту україни полягає у визначенні найбільш важливих галузей народного господарства України, продукція яких експортується у значної мірі.

Загальний експорт товарів у 1 кварталі 2010 року склав більше 10,3 млрд. дол. США, а експорт послуг - 2,5 млрд. дол. США.

Отже, найголовнішою галуззю для експорту в Україні є чорна металургія - 29% від сукупного експорту.

Далі йде сільське господарство: рослинництво - 8%, рослинні олії та жири - 5%, готові харчові продукти - 5%, тваринництво - 1,8%

Видобувна промисловість: сіль, сірка, кам'яне вугілля, руди тощо - 12%.

Хімічна промисловість - 7% від експорту

Машинобудування - 11,2%

Сфера послуг (насамперед транспортних) - до 20% від сукупного експорту.

62. Україна в системі міжнародних транспортних комунікацій

Залізничний транспорт є найрозвинутішим в Україні (див. табл.), за загальною довжиною колії він посідає четверте місце у світі (після США, Росії та Канади). За вантажооборотом він виконує основні обсяги перевезень -- 40--50 %, а за пасажирооборотом є незаперечним лідером на нього припадає 50--70 % від загального обсягу перевезень '. При великій розгалуженості колійної мережі, більша половина якої -- колійна мережа підприємств і організацій, значний відсоток становлять електрифіковані ділянки (близько 40 %),. Поряд з тим, залізничний транспорт має високу частку зношеності основних фондів (з деяких їх головних видів--80-- 90 %),. Більшу частину інфраструктурних об'єктів залізниці необхідно визнати застарілими і такими, що не відповідають сучасним вимогам щодо виконання своїх основних функцій.

Автомобільний транспорт посідає значне місце у пасажирських і вантажних перевезеннях. Так, за обсягом перевезень вантажів він стабільно переважає залізничний транспорт у 4,5--5 разів, а за обсягом перевезень пасажирів -- у 5--6 разів. Автобусним транспортом перевозиться практично стільки ж пасажирів, скільки усіма іншими видами транспорту (тролейбусним, трамвайним, залізничним, метрополітенним, таксомоторним легковим, морським, річковим, авіаційним) разом узятими. Загальна довжина доріг і вулиць з твердим покриттям, включаючи довжину вулиць-набережних у містах і селищах міського типу, перевищує чверть мільйона кілометрів. Разом з тим, автомобільні дороги України не відповідають європейським стандартам щодо багатьох показників, зокрема таких, як: швидкість пересування, навантаження на вісь, забезпеченість сучасними до-рожними знаками і розміткою, необхідною кількістю пунктів технічної та медичної допомоги.

Морському транспорту належить третє місце за вантажооборотом після трубопровідного і залізничного транспорту, проте за кількістю відправлених вантажів він займає незначне місце (близько 1 %), як і річковий транспорт. Домінуючі обсяги перевезень здійснюються у закордонному плаванні, причому частка таких перевезень за останні 10 років стабільно зростає і тепер становить понад 95 %. Основні вантажі-- мінеральні будівельні матеріали.

Проблеми розвитку морського транспорту пов'язані, насамперед, із значним моральним і фізичним спрацюванням суден і портового обладнання (особливо засобів обробки вантажів).

Повітряний транспорт не відіграє істотної ролі в загальному обсягу вантажних і пасажирських перевезень, хоча він поза конкуренцією серед інших видів транспорту щодо швидкості доставки пасажирів і термінових вантажів на великі відстані (середня відстань доставки 1 пасажира повітряним транспортом у 10--15 разів більша від аналогічного показника у найближчого конкурента -- залізничного транспорту-- і має тенденцію до зростання). Саме цей показник є домінантним у визначенні перспектив розвитку авіаційного транспорту.

Трубопровідний транспорт протягом останніх 10 років стабільно нарощує свою частку в загальному обсягу транспортних вантажів, яка становить тепер більше 23 %. .Труднощі, пов'язані з існуванням єдиного джерела постачання енергоносіїв, Україна відчуває вже тепер, тому об'єктивною необхідністю є розширення економічних орієнтирів.

63. Україна в системі міжнародних транспортних коридорів

Міжнародні транспортні коридори (МТК)- транспортні артерії і сукупність різних видів транспорту, що забезпечують значні перевезення вантажів і пасажирів на напрямах їх найбільшої концентрації. Транспортні коридори виконують роль кровоносних судин у світових інтеграційних процесах.

У 1994 році II Загальноєвропейська (Крітська) транспортна конференція визначила 9 основних маршрутів МТК, а на Третій Пан-європейської конференції було створено 10 МТК.

4 з цих 10 МТК проходять по території України:

№3. Берлін (Дрезден) -- Вроцлав -- Львів -- Київ; (Німеччина, Польща, Україна)

No5.Трієст -Любляна -Будапешт -Братислава -Ужгород-Львів (Італія, Словенія, Угорщина, Словаччина, Україна)

No7. Дунайський (водний); (Австрія, Угорщина, Югославія, Болгарія, Румунія, Молдова, Україна)

No9. Хельсінкі -- Санкт-Петербург -- Вітебськ -- Київ (Москва) -- Одеса (Кишинів) -- Пловдив -- Бухарест -- Александрополіс (Фінляндія, Росія, Україна, Білорусь, Молдова, Румунія, Греція)

За результатами досліджень англійського інституту "Рендел", щодо коефіцінта транзитності Україна займає перше місце в Європі. Але на сьогодні ступінь використання транспортної інфраструктури України ще досить низький. Створення транспортних коридорів та входження їх до міжнародної транспортної системи визнано пріоритетним загальнодержавним напрямом розвитку транспортно-дорожнього комплексу України.

На сьогодні транспортна система України не в повній мірі готова до забезпечення перевезень у належних обсягах. Внаслідок недостатнього розвитку нормативно-правової бази і низького інвестиційного потенціалу ТДК, збільшується зношення технічних засобів, погіршується їх структура, не забезпечується належна безпека руху, зростає негативний вплив діяльності транспорту на навколишнє природне середовище та здоров'я людини. Все це в умовах жорсткої конкуренції призводить до витіснення українських перевізників з міжнародних ринків транспортних послуг, знижує якість обслуговування вітчизняних підприємств і населення, створює реальну загрозу економічній безпеці держави.

Основними проблемами, які стримують забезпечення зростаючого за обсягами та якістю попиту на транспортні послуги, визнані: недостатнє оновлення основних фондів усіх видів транспорту і дорожнього господарства; низький рівень міжгалузевої координації у розвитку транспортної інфраструктури, що призводить до роз'єднання єдиного транспортного простору, нераціонального використання ресурсів і зниження ефективності використання транспорту; слабкий ступінь використання геополітичного положення України та можливостей її транспортних комунікацій для міжнародного транзиту вантажів територією України; повільне вдосконалення транспортних технологій; недостатня ефективність фінансово-економічних механізмів, що стимулюють надання інвестицій на розвиток транспорту. Прискорення вирішення цих проблем має виключно важливе значення не тільки для транспортної галузі, а і для держави в цілому, ефективного функціонування її виробничої та соціальної сфер. Об'єднання в єдину транспортну систему дозволить створити реальні умови для комбінованої схеми перевезень вантажів "море-суша" в напрямку басейнів Балтійського, Чорного та Каспійського морів найкоротшою відстанню. Потенційні можливості залучення в Україну міжнародних транспортних потоків великі. Оціночно обсяг транзитних перевезень через територію нашої країни може бути збільшений вже найближчим часом на 25-30%, а в перспективі - в декілька разів.

64. Конкурентоспроможність українських товарів на світових ринках та засоби її підвищення

Говорячи про конкурентоспроможність продукції, варто відзначити причини загалом низької конкурентоспроможності економіки України. До них відносять закритість пострадянської економічної структури, низькі темпи науково-технічного прогресу, необхідність переорієнтації вітчизняних виробників на світові ринки тощо. Зараз в Україні сформовано конкурентне середовище. За розрахунками фахівців антимонопольного комітету, більше половини продукції виробляється суб'єктами господарювання, що працюють на загальнодержавних та регіональних ринках з конкурентною структурою.

Власне, конкурентоспроможність продукції - це характеристика товару, що відображає її відмінність від товару-конкурента як за ступенем задоволення конкретної потреби, так і за витратами на його забезпечення.

Серед напрямів підвищення конкурентоспроможності української продукції науковці виокремлюють наступні. По-перше, так як регулювання імпортних тарифів з метою забезпечення конкурентоспроможності продукції певних галузей є малоефективним, основним механізмом має стати регулювання цін на продукцію та послуги природних монополій - газ, електроенергію, залізничні, трубопровідні, морські перевезення.

По-друге, дієвим способом впливу на конкурентоспроможність продукції є зміцнення курсу гривні з боку Національного банку України. Взаємозв'язок режиму валютного курсу та економічного стану країни, а відтак і вплив на конкурентоспроможність продукції, очевидний. Так, найвищого значення індексу конкурентоспроможності продукції та економічної свободи досягає країна, що обрала фіксований валютний курс (зона євро). У той же час країни, які прагнуть запровадити такий режими валютного курсу, повинні досягти певного рівня економічного розвитку, розширити інвестиційний простір, впровадити політику зменшення корупції. По-третє, виконання основних вимог збутової логістики. Високоякісна пропозиція певних послуг збутової логістики розглядається споживачем як особлива послуга, яку вони готові оплатити. Тобто, за допомогою таких високоякісних послуг підприємство може досягти переваг у конкурентній боротьбі з приводу власної продукції. Для будь-якого виробника необхідним є чітке планування й просування продукції до споживача - це забезпечує підвищення конкурентоспроможності продукції, а також завоювання стійких позиції на світовому ринку.

По-четверте, самі підприємства повинні чітко визначити стратегію підвищення конкурентоспроможності власної продукції:

1) (виробничо-технічна) вдосконалення проектування, використання найсучасніших техніки і технології, вхідний контроль якості сировини, матеріалів і комплектуючих, поліпшення стандартизації

2) (соціальна) правильна кадрова політика, створення належних умов праці і відпочинку, мотивація праці, активізація людського чинника

3)(економічна) система прогнозування і планування якості, встановлення прийнятних для виробника і споживача цін, економічне стимулювання виробництва високоякісної продукції

4) (організаційна) вдосконалення організації виробництва і праці, методів технічного контролю, підвищення кваліфікації кадрів, дотримання технологічної і виробничої дисципліни, забезпечення загальної культури виробництва

65. Види та особливості застосування митних режимів в Україні

Митний режим - сукупність норм, установлених законами України з питань митної справи, що залежно від заявленої мети переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України визначають порядок такого переміщення та обсяг митних процедур, які при цьому здійснюються. Ці положення стосуються порядку оформлення товарів, стягнення мита й надання пільг, визначення меж прав фізичних та юридичних осіб щодо розпорядження товарами і транспортними засобами, які ввезені на територію України або йдуть через неї транзитом. Митний режим встановлюється з метою спрощення й гармонізації митних процедур стосовно товарів та транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон.

Відповідно до мети переміщення товарів через митний кордон України запроваджуються такі види митного режиму:

1)імпорт;

2)реімпорт(митний режим, відповідно до якого товари, що походять з України та вивезені за межі митної території України згідно з митним режимом експорту, не пізніше, ніж у встановлений законодавством строк, ввозяться на митну територію України для вільного обігу на цій території)

3)експорт;

4) реекспорт(митний режим, відповідно до якого товари, що походять з інших країн, не пізніше за встановлений законодавством строк із моменту їх ввезення на митну територію України вивозяться з цієї території в режимі експорту)

5)транзит;

6)тимчасове ввезення (вивезення);

7) митний склад(митний режим, за якого ввезені із-за меж митної території України товари зберігаються під митним контролем без стягування мита та інших податків і без застосування заходів нетарифного регулювання й інших обмежень в період зберігання, а товари, які вивозяться за межі митної території України, зберігаються під митним контролем з моменту початку митного оформлення митними органами України до фактичного вивезення за межі митної території України)

8) спеціальна митна зона(до товарів, які ввозяться на території вільних економічних зон з-за меж митної території України, а також до товарів, які вивозяться з територій зазначених зон за межі митної території України, не застосовуються заходи тарифного і нетарифного регулювання.

9) магазин безмитної торгівлі(митний режим, відповідно до якого товари не призначені для споживання на митній території України, знаходяться та реалізуються без справляння мита, податків, установлених на експорт та імпорт таких товарів та без застосування заходів нетарифного регулювання)

10) переробка на митній території України(переробці чи обробці без застосування до них заходів нетарифною регулювання, за умови вивезення за межі У)

11) переробка за межами митної території України

12) знищення або руйнування(товари знищуються або виводяться із експлуатації на митниці)

13)відмова на користь держави(власник відмовляється від товарів, що перебувають під митним контролем, без будь-яких умов на свою користь.)

66. Методи регулювання ЗЕД

Методи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності поділяються на загальні та спеціальні.

Зазначимо, що загальними методами державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності є розвиток малих форм підприємництва, розкриття кордонів до входження фінансових інституцій, грошово-кредитне регулювання, антимонопольне регулювання, застосування технічних норм, норм пакування і маркування, норм санітарного і ветеринарного контролю.

Проте, пріоритетну роль у механізмі регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні виконують спеціальні методи впливу на учасників ЗЕД. Основним інструментом такого впливу є імпортні й експортні митні збори. За допомогою зміни їх рівня держава має можливість змінювати характер імпорту і експорту в потрібних напрямах. Переваги митно-тарифного регулювання виявляються в тому, що, по-перше, це дуже гнучкий механізм, який дає змогу в мінімальних, середніх, максимальних розмірах впливати на експортно-імпортні потоки товарів.

По-друге, зміна митних тарифів дає можливість у різних напрямах впливати на стан імпорту і експорту різних видів товарів, збільшуючи, скорочуючи або стабілізуючи їх потоки. По-третє, митно-тарифне регулювання -- це ринковий механізм, що дає змогу досягати поставлених цілей через вплив на економічні інтереси імпортерів та експортерів.

У процесі комплексного стимулювання збільшення виробництва продукції на експорт, окрім митно-тарифного механізму, використовуються і фінансові важелі. Ними можуть бути різні форми податкового заохочення товаровиробників-експортерів, що випускають конкурентоспроможну на світових ринках продукцію і з високою часткою доданої вартості, а також субсидії з державного і регіональних бюджетів, створення системи страхування експортних кредитів від комерційних і політичних ризиків, надання гарантійних зобов'язань з боку держави для кредитування експортних постачань.

Валютне регулювання як один із спеціальних методів регулювання ЗЕД означає, що держава може встановлювати певні вимоги до обов'язкового продажу певної частки експортної валютної виручки, коли вона надходить на банківські рахунки експортерів.

Наступний шлях державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності - це нетарифне її регулювання. Нетарифне регулювання є спеціальним методом регулювання ЗЕД. Воно передбачає використання таких спеціальних методів як квотування, ліцензування.

Експортний контроль як один із спеціальних методів регулювання ЗЕД застосовується для захисту національних інтересів країни, коли об'єктом зовнішньоторговельних операцій є різні види озброєнь, військової техніки або товарів подвійного призначення.

Розглядаючи способи регулювання зовнішньоекономічної діяльності на сучасному етапі, необхідно також відзначити довгострокове прогнозування, середньострокове й короткострокове оперативне планування, які забезпечуються за допомогою економічних інструментів, заходів кредитного і фіскального характеру, адміністративних і організаційно-правових форм, демонополізації ринкової конкуренції.

67. Зобов'язання України з питань вступу України до СОТ

Основні зобов'язання

- Зобов`язання щодо зниження та зв`язування тарифних ставок

Україна приєдналась до низки секторальних «нульових» домовленостей про зниження ставок на такі групи товарів: сталь, іграшки, деревина, кольорові метали, фармацевтичні препарати, папір, сільськогосподарська техніка, меблі, інформаційні технології, наукове, медичне обладнання, будівельна техніка, дистильовані спирти (останнє через 3 роки після вступу), цивільна авіації (до 2010 року). Крім того, Україна приєдналась до секторальної гармонізації з хімічних товарів (5,5 - 6,5 %), текстилю та одягу (0-17,5 %). Також для окремих видів транспортних засобів встановлений перехідний період до 2013 року з поступовою зміною ставки ввізного мита з 10% на момент вступу до 5% на кінець перехідного періоду.

-Внутрішня підтримка та доступ на ринок сільського господарства

Країни, що приєднуються до СОТ, відповідно до Угоди СОТ про сільське господарство беруть на себе певні зобов'язання щодо державної підтримки сільського господарства; доступу на ринок сільськогосподарських і продовольчих товарів; санітарних і фітосанітарних заходів, експортної конкуренції в сільськогосподарській і продовольчій торгівлі.

Сукупний вимір державної підтримки (СВП) сільського господарства України не повинен перевищувати 3 млрд. 43 млн. грн. Крім того, додатково Україна може кожен рік витрачати до 5% від річної вартості виробництва валової продукції сільського господарства.

Як і всі країни-члени СОТ, Україна не матиме обмежень на «зелені» програми внутрішньої підтримки сільського господарства, вплив яких на торгівлю відсутній або мінімальний, за умови, що ці програми відповідають умовам, визначеним в Угоді СОТ про сільське господарство.

-Доступ до ринку послуг

Відповідно до правил Генеральної угоди про торгівлю послугами (ГАТС) Україна взяла на себе зобов'язання щодо забезпечення національного режиму та доступу на ринок в 11-ти основних секторах послуг, в тому числі, секторах професійних, комунікаційних послуг, будівництва та супутнього технічного обслуговування, дистрибуції, освіти та послуг, пов'язаних із довкіллям, фінансових послуг (страхування та банківської справи), охорони здоров'я та соціальних послуг, туризму та подорожей, відпочинку і розваг, послуг у галузях культури і занять спортом та транспортних послуг, а також в інших галузях, в тому числі послуг індустрії краси, перукарських, spa- та масажних послуг.

Інші зобов`язання стосовно дотримання положень угод сот:

-регулярно інформуватиме країни-члени СОТ про розвиток її програми приватизації та інші питання, що стосуються її економічних реформ.

-Заходи контролю за цінами застосовуватимутя у відповідності з принципами СОТ і братимуть до уваги інтереси експортуючих країн-членів СОТ.

-З дати вступу до СОТ Україна розподілятиме тарифну квоту на цукор-сирець тростинний тільки у відповідності з Угодою СОТ.

-Податки, в тому числі ПДВ та акциз, застосовуватимуться на недискримінаційній основі до імпорту з країн-членів СОТ і товарів вітчизн виробн

-З дати вступу до СОТ, Україна внесе зміни до своїх законодавчих актів щодо антидемпінгових, компенсаційних та захисних заходів з метою забезпечення застосування вказаних заходів у повній відповідності з нормами СОТ

-Україна виконує положення Угоди ТРІПС у повному обсязі з дати вступу до СОТ

68. Межі державного втручання в економіку України в сучасних умовах

Взявши економічний курс на ринкові відносини, Україна, як і інші постсоціалістичні країни зі сформованою централізованою економічною системою, намагаються в ході роздержавлення відродити за допомогою приватного інтересу, без якого не може бути ринку. Державне регулювання економіки повинне стати, діючим фактором економічних реформ, спрямованих на перехід до ринкової економіки. Підвищення ефективності економіки повинно досягатися шляхом збільшення інвестицій.

В сучасних умовах державне втручання в ринкову економіку необхідно в тих сферах , у яких механізм ринку не в змозі усунути різні наслідки зовнішніх ефектів або несправедливостей самої ринкової системи . Цих сфер з розвитком економіки України ставало усе більше , і тим складніше ставали форми державного втручання в економічні процеси . На нинішньому рівні розвитку ринкового способу виробництва форми втручання держави придбали настільки складний характер , що розглянути всі наслідки економічної діяльності держави неможливо . Проте існує ряд сфер , втручання держави в які, життєво необхідно . Це : перерозподіл доходів і ресурсів , регулювання зайнятості , антиінфляційна й антимонопольна політика , виправлення наслідків зовнішніх ефектів і багато чого іншого . Втручання держави в економіку носить прямій і непрямих характер . До прямих мір державного регулювання потрібно в першу чергу віднести державний сектор економіки (також і пайова участь держави в АТ) , кредитування або пільгове оподатковування окремих суб'єктів , прийняття регулюючих законодавчих актів . До непрямих мір відносяться стимулювання інвестицій , забезпечення зайнятості , оподатковування , стимулювання експорту/імпорту і т.д. Засобу державного втручання підрозділяються на економічні й адміністративні . Економічні здійснюються за допомогою економічних важелів , що знаходяться в розпорядженні держави , а адміністративні використовують законодавчу владу і здійснюються в наказовому порядку . Генеральною метою державного регулювання економіки є стабільність національної економіки , пристосування її до зовнішніх умов, що змінюються . Крім того , на сучасному етапі саме від державної економічної політики залежить здоров'я приватного сектора економіки - основи ринкового господарства , а значить і всієї країни.

69. Значення товарообмінних операцій для економіки України

Товарообмінні операції передбачають експорт товарів або послуг за кордон за умов здійснення імпорту відповідної кількості товару або послуг із-за кордону, причому умови здійснення товарообмінних операцій визначаються конкретним типом угоди. При товарооб. операціях один і той же контрагент може виступати імпортером одних товарів та експортером інших чи, бувши експортером, бере на себе зобов'язання закупити і інші товари (тобто виступити імпортером) у інших підприємців країни-покупця. Причиною операції є бажання імпортера зберегти валюту всередині країни. Виграють фірми, що отримують ринок збуту за кордоном. Види: 1)Бартер- це операції з обміну певної кл-ті товарів на еквівалентну за вар-тю кіл-ть ін. товарів. Не передбачає ніяких грошових розрахунків між контрагентами. На сьогодняшній день, в Укр. Б. для багатьох під-ств став вирішенням проблеми збуту прод-ії та розрахунків за неї. Криза неплатежів породжує і поширює бартер.опер-ії. Найвищий рівень бартеризації спостері-гається в таких галузях, як м\б, лег.пром-сті, хім.пром. Неефект. система держ.регул-ня, кредитна експансія банків, податковий тягар, і відп-но, уникнення сплати податків, а також непомірні ціни на власну пр-цію, що перевищ. світ. рівень, значно поглиблюють процеси бартеризації. 2)Компенсаційна угода, яка відрізняється від бартерних тим, що відбувається обмін декількома товарами з кожної сторони. З комп. угодами пов'язано поняття “неконвертоване сальдо” . 3)Великомасш.операції на компенсац. основі. Суть таких операцій полягає в тому, що одна країна, викор-чи обладнання та технологію іншої країни, будує на своїй території пром-ий об”єкт, прод-єю якого і буде розраховуватись за поставлене обладнання та технологію. 4)Викуп прод-ії, що застаріла. Такий вид міжн товарообмінних операцій передбачає часткову компенсацію вартості нової техніки однопрофільною старою. Стосується машинно-техничних виробів: автотранспорт, с/г машини, дорожньо-будівні машини, літаки, ЕОМ. 5)Операції на давальницькій сировині- одна країна має наприклад сировину, проте немає вигідних умов для її переробки, чи просто відсутні потрібні виробничі потужності. Тоді вона може підписати контракт з контрагентом з іншої країни, де є можливість чи є сприятливі умови для переробки цієї сировини. Головним моментом угоди є те, що сировина залишається власністю давальца, і це право переходить потім і на готову продукцію, в той час, як перееробник отримує певну винагороду за виконану роботу. В Україні операції на давальницький сировині широко застосовуються в с/г, кольоровій металургії, текстильній та шкіряній пром. 6)Поставки на комплектацію.

Взагалі, значення зовнішньоекономічної діяльності в розвитку всіх країн, у тому числі й України, постійно зростає. Історичний досвід підтверджує вигідність розширення участі країн у міжнародному поділі праці і різноманітних формах міжнародного бізнесу. І навпаки, згортання зовнішньоекономічної діяльності неминуче призводить до уповільнення соціально-економічного розвитку країни, виникнення складних проблем, які неможливо вирішити не лише в економіці, але і в інших сферах суспільного життя. Тому процес глобалізації та інтернаціоналізації господарського життя можна вважати закономірним з огляду на посилення взаємозалежності між країнами і зростаючу схожість їх економік.

70. Особливості становлення ринку послуг у відкритій економіці України

Торгівля послугами відіграє особливу роль у міжнародній економічній діяльності України. Особливості участі України в міжнародній торгівлі послугами в 90-х роках ХХ ст. та на початку ХХІ ст. традиційно зумовлювалися тим, що вона до певної міри компенсувала негативне сальдо загального торговельного балансу країни. Це відбувалося завдяки наявності таких особливо важливих для торгівлі послугами переваг міжнародної економічної діяльності, як сприятливе географічне розташування (що в економічній термінології артикулюється як транзитний статус), наявність відповідно до історичних традицій участі в міжнародній торгівлі розгалуженої транспортної інфраструктури та рухомого складу.

Отже, можна відзначити, що безумовно позитивним явищем для України є порівняно значний розвиток сфери послуг, яка бере участь у міжнародному співробітництві. Разом з тим не можна не помітити, що її структура є дещо гіпертрофованою. Адже левову частку в ній становлять транспортні послуги -- 65,6 %. Водночас рівень експорту ділових, туристичних послуг, а тим більше послуг інформаційних та таких, що пов'язані з докладанням висококваліфікованих виробничих зусиль, не відповідає потенціалу України.

Національний ринок послуг в Україні розвивається в умовах дедалі більш вираженої відкритості економіки, зростання впливів з боку глобалізації. Фактично відбувається швидке становлення цього ринку, формування відносин між його суб'єктами, а також самих цих суб'єктів в умовах тісної міжнародної конкуренції.

Розвиток ринкової економіки України відбувається в умовах жорсткої конкуренції на національному ринку послуг і на ринках послуг за кордоном.

Відставання в деяких галузях вітчизняної економіки від світових лідерів, з одного боку, та значні здобутки, навіть піонерні розробки, в інших, наявність корпусу галузевих фахівців і навіть географічні переваги, з іншого, визначають рівень та специфіку участі вітчизняних суб'єктів ринку послуг у міжнародному співро¬бітництві. При цьому слід враховувати, що поки що участь України в торгівлі послугами значною мірою зводиться до «надання в послугу своєї території» для транзиту російських енергоносіїв.

Тому не дивно, що протягом останніх років найбільша частка української торгівлі послугами припадала саме на РФ. Звідси й велика частка країн СНД у структурі української торгівлі послугами.

На сьогоднішній день важливим є завдання щодо реформування зовнішньоторговельного режиму України, яке має стати фактором забезпечення економічної безпеки країни, транспарентності економічних реформ, привабливості економічного середовища, скорочення дефіциту державного бюджету, залучення іноземних інвестицій. Все це має стати вагомим поштовхом для подальшого реформування національної економіки і входження України до економічного співтовариства Європейського союзу як повноправного і стабільного партнера

71. Видова структура міжнародних послуг України

Послуга - це цілеспрямована дія економічного змісту, результат якої виражається в термінах споживної вартості та проявляється як задоволення конкретної потреби людини

Існує низка статистичних систем та класифікацій послуг, зокрема:

Керівництво з платіжного балансу (п'яте видання МФВ),

Система національних рахунків 1993 року,

Класифікація основних продуктів ООН,

Міжнародна стандартна галузева класифікація всіх видів економічної діяльності,