Актуальні пріоритети міжнародної економічної діяльності України

Класифікація торгівлі послугами ОЕСР та Євростату.

Видова структура міжнародних послуг України здійснюється згідно керівництва з платіжного балансу (п'яте видання МФВ)

У цій статистичній системі міститься опис концептуальної основи, яка є фундаментом статистики платіжних балансів. У відомостях платіжного балансу систематично сумуються за певний період часу операції, що здійснюються між тими чи іншими країнами.

Основні компоненти послуг цієї статистичної системи включають:

- транспортні послуги; - поїздки; - послуги зв'язку; - будівельні послуги; - страхові послуги; - фінансові послуги; - комп'ютерні та інформаційні послуги; - роялті та ліцензійні платежі; - інші ділові послуги; - послуги приватним особам і послуги у сфері культури та відпочинку; - державні послуги, не віднесені до інших категорій.

72. Географічна структура зовнішньої торгівлі послугами України

На сучасному етапі економічного розвитку торгівля товарами становить приблизно 80% світового зовнішньоторговельного обороту, а торгівля послугами - 20%, проте за 1999-2009 рр. простежується тенденція зростання частки сектору послуг в міжнародній торгівлі.Протягом 2005-2009 рр. обсяги світової торгівлі послугами зростали рекордними темпами - середньорічне зростання становило 12%, причому цей показник постійно зростає та призводить до збільшення частки сектора послуг в світовій торгівлі.

Як результат, у 2009 р. загальний обсяг світової торгівлі послугами становив 7,25 трлн. дол., з яких більша частка (51,7%) припадала на країни ЄС. Частка України в загальному обсязі світової торгівлі поки що залишається незначною і становить всього 0,35%.Важливим критерієм успішного розвитку економіки України є зміцнення своїх позицій у зовнішньоекономічних відносинах, особливо з країнами ЄС. Основним видом цих відносин є зовнішня торгівля, значну частку в якій, а саме 90% в Україні (152,5 млрд. дол. у 2009 р.), займає торгівля товарами. Останні 10% (18,3 млрд. дол.) припадають на зовнішню торгівлю послугами, що є досить низьким показником для України, але слід відмітити тенденцію зростання сектору послуг в зовнішній торгівлі за останні роки, а також зазначити зростання кількості торгових партнерів з надання послуг до 221 країни світу у 2009р. з 209 країн у 2005 р. Цей факт говорить, про розширення зовнішньоекономічних зв'язків України та залучення нових країн-партнерів до міжнародного співробітництва.

Географічна структура зовнішньої торгівлі послугами України за 2005-2009 р. змінилася в бік збільшення долі країн ЄС у зовнішньоторговельному обороті України до 43,1% у 2009 р., проте основною країною-експортним-партнером залишається Російська Федерація (25,8% всього ЗТО) та 34,9 % експорту. Росія експортувала в Україну у 2009 р. послуг на 3,85 млрд. дол., в той же час її імпорт склав 0,89 млрд. дол., майже стільки ж, скільки експортувала Великобританія в Україну (0,86 млрд. дол.). Тож Великобританія є другим експортним партнером України у зовнішній торгівлі послугами(5,8%). Також можна відмітити Кіпр(5,2%), США(4,8%), Германію(3,8%), Швейцарія (3,3%), як основних торгових партнерів країни.

Щодо основних партнерів в імпорті послуг, до них належать: Кіпр (12,8%), ВБ (12,7%), Росія (12,7%), Німеччина (6,6%), США (5,8%), Франція (5,4%), Австрія (4,8%), Швейцарія (4,4%).

Галузева структура зовнішньої торгівлі послугами у 2009 р. не змінилася. Лідером в Україні залишаються транспортні послуги, на другому місці знаходяться фінансові послуги. Достатньо розвинутим в країні є імпорт державних послуг з країн ЄС, який складає 0,11 млрд. дол. Експорт туристичних послуг більше їх імпорту на 3%, а ЗТО наближається до 1 млрд. дол.

На транспортні послуги у зовнішній торгівлі України з країнами ЄС доводиться половина всіх зовнішньоторговельних операцій. Зростає й доля фінансових послуг, хоча їх імпорт перевищує експорт у 3 рази. До інших послуг належить 38,9% ЗТО України, у тому числі з надання туристичних, ліцензійних, будівельних, комп'ютерних та інформаційних послуг, а також послуг зв'язку, страхування, державних, ремонтних та послуг приватним особам. У 2009 р. відбулося зростання ЗТО по всім переліченим видам послуг, окрім останнього, обсяг якого зменшився на 30,2%.

73. Роль державного страхування у МЕД України

Необхідною складовою системи підтримки національних учасників міжнародної економічної діяльності є державне страхування операцій, контрактів у зовнішньоекономічній діяльності від різних видів ризику. З погляду інтересів держави, передусім має значення забезпечення господарських інтересів вітчизняних експортерів продукції і послуг. Страхування як необхідна складова валютно-фінансових і кредитних відносин обслуговує більшість видів міжнародної економічної діяльності й коопераційні, інвестиційні та інші види співробітництва.

Важливим компонентом і практичним інструментом макроекономічної політики у сфері страхування є підтримка експорту у формі державного страхування експортних поставок та експортних кредитів. Подібне страхування не обов'язково має покривати всю суму міжнародних контрактів чи переважну частину такої суми. Цілком достатнім зазвичай може виявитися використання механізму часткового державного гарантування від усіх ризиків.

Держава може забезпечувати «верхній поверх» перестрахування, що створює достатньо сприятливу кон'юнктуру на ринку страхування щодо співвідношення прибутковості та ризиків операцій, а в кінцевому підсумку дає змогу зацікавити національних виробників у продажу товарів на зовнішніх ринках.

Особливо важливу роль виконує держава у страхуванні ризиків, пов'язаних із міжнародно-політичною, соціально-економіч¬ною і валютно-фінансовою нестабільністю. У таких випадках система державного страхування може сягати максимальних показників і перекривати до 100 % «поля діяльності», пов'язаного з ризиками неекономічного характеру (війни, етнічні збройні конфлікти, революції, примусова експропріація, конфіскація та ін.) і до 90 % -- з ризиками комерційного плану (втрати від курсових коливань, інфляції, банкрутств та ін.).

Страхова галузь в Україні має низку проблем, що стримують розвиток цього ринку: не сформовано модель державного регулювання страхового ринку, неузгодженість між Державною податковою адміністрацією та Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг; відсутність якісної системи обліку, звітності, розкриття інформації щодо діяльності страхових компаній. А це обмежує можливості потенційних інвесторів і споживачів страхових послуг з вибору страхової компанії.; відсутність механізму державної підтримки страхування та фінансування експорту; низький рівень платоспроможного попиту суб'єктів на страхові послуги; відсутність механізму виділення коштів із державного бюджету на покриття збитків із експортного страхування.

Таким чином, можна зробити висновок, що динамічнийрозвиток економіки України неможливий без активної зовнішньоекономічної діяльност і держави і самих підприємств. Від, того наскільки успішно Україна та її субєкти господарювання здійсниватимуть зовнішньоекономічні операції, залежитиме їхній подальший ефективний розвиток, тому треба розвивати ринок страхування у зовнішньоекономічний діяльності. Для цього треба усунути низку проблем, що були зазначені, та створити сприятливий фон для системи чинників,які створюють привабливі умови існування в Україні розвиненого страхового ринку.

74. Науково-технічний прогрес як структуроутворюючий чинник розвитку сфери міжнародних послуг України

Науково-технічний прогрес не тільки «поглиблюється» -- веде до подальшого збільшення інтелектуальної місткості продукції традиційно «підпорядкованих» йому галузей, а й «поширюється» -- охоплює ті сфери економіки, які раніше були малочутливими до нього.

Науково-технічні послуги за самою своєю сучасною природою не можуть не вносити радикальних змін до системи міжнародної кооперації, розподілу суспільних ресурсів, передусім робочої сили та капіталів. Причому такі зміни є взаємно пов'язаними: потреба в збільшенні послуг у сферах комп'ютерно-інформаційних технологій, телекомунікацій, кредитно-фінансовому, страхувальному секторах, торгівлі, автосервісі зумовили приплив до них як додаткової робочої сили, так і інвестицій.

Специфіка та функціональна роль саме міжнародної торгівлі послугами особливо тісно пов'язані з сучасним характером економічного, науково-технічного прогресу, зростанням значення інформаційного обміну, збільшенням інтелектуальної компоненти у ВВП. Сфера послуг потребує великого «інтелектуального навантаження», передусім завдяки таким своїм компонентам, як електронні програмні розробки, телекомунікації, ділові, наукомісткі, кредитно-фінансові та страхові послуги, охорона здоров'я, інші групи наукомістких галузей.

Крім того, автоматизація та інформатизація конторської праці витісняє зі сфери послуг канцелярських працівників, а така особливість сфери послуг, як можливість працювати в ній неповний робочий день або тиждень, збільшує можливості залучення до неї молоді, зокрема студентської, осіб пенсійного віку, жінок.

Сфера послуг лідирує за критерієм наукомісткості виробництва, причому це лідерство стає дедалі виразнішим. Наприклад, у США наприкінці минулого століття на частку послуг у високотехнологічному секторі господарства припадало близько 4/5 фірм і третина зайнятих. Причому приріст робочої сили у сфері послуг відбувався саме завдяки цьому сектору. Характерним є постійне збільшення витрат на НДДКР провідними корпораціями та дрібнішими компаніями.

Якщо комп'ютерні, телекомунікаційні компанії стали піонерами впровадження інформаційних технологій та нового рівня НДДКР, то слідом за ними значно активізували свої зусилля щодо проведення власних досліджень і високотехнічних робіт фірми, які зайняті в усіх інших сферах міжнародних послуг.

75. Місце міжнародних технологічних послуг в структурі міжнародних послуг України

Міжнародні технологічні послуги є різновидом торгівлі послугами.

Міжнародна передача технологій має наступні комерційні форми:

- продаж патентів та ліцензій;

- спільне проведення наукових розробок;

- науково-виробнича кооперація (інжиніринг, франчайзинг);

- портфельні інвестиції, лізинг;

- продаж технологій у матеріальному вигляді (устаткування) тощо.

Експорт послуг з України 2008 р. 11,7 млрд. дол., серед них роялті та інші ліцензійні послуги склали 39,5 млн. дол. (тобто 0,34 %). Для порівняння у 2005 р. частка була лише 0,16. За 3 роки експорт даних послуг за вартістю зріс в 4 рази. З 6,5 млрд. дол. імпортованих послуг в Україну в 2008 р., роялті та інші ліцензійні послуги склали 287 млн. дол. (4%), а у 2005 р. частка складала 7%, хоча по вартості за 3 роки імпорт даних послуг зріс на 37%.

Висновки:

- експорт технологічних послуг з України активно зростав за вартістю, але в структурі послуг він все одно займає незначну частку, яка зростає дуже повільно;

- частка технологічних послуг в імпорті послуг України, навпаки, зменшується. Але тим не менш, повільно зростає за вартістю;

- отже Україна активніше експортує технологічні послуги, аніж ввозить їх, що свідчить про позитивний розвиток даних технологій всередині країни;

- але повільне зростання імпорту технологічних послуг є негативною рисою - повільніше зростатиме виробництво технологічних товарів в Україні.

76. Структура інжинірингу у відкритій економіці України

Інжиніринг -- інженерно-технічні та консультативні послуги щодо створення обґєктів промисловості, виробничої та соціальної інфраструктур. Ці послуги містять комплекс робіт, який включає маркетингові дослідження доцільності реалізації проекту, вивчення технічних можливостей його реалізації, розроблення проекту, організація матер-технічного забезпечення, закупівля/виготовлення обладнання, контроль за його експлуатацією, будівельними, монтажними роботами. Пуск об'єкта, його здача під ключ, консультування з роботи об'єкта, навіть до забезпечення маркетингу його продукції. Повний комплекс послуг і поставок, необхідних для спорудження нового обґєкта, називається комплексним інжинірингом. Складовими його є:

- проектно-консультаційний інжиніринг,

- технологічний інжиніринг,

- будівельний (загальний) інжиніринг,

- управлінський інжиніринг.

Таке спів роб-во підвищує ефективність використання капіталу.

Інжинірингові послуги надають інжинірингові фірми різних типів: проектні фірми в будівництві; інженерно-консультаційні фірми широкого профілю також у будівництві; фірми інформаційного інжинірингу; інжинірингові фірми з питань управління; маркетингові фірми, а також будівельні та промислові компанії.

Інжиніринг відрізняється від ліцензії, "ноу-хау" та інших форм в області технологій. Інжинірингові послуги являються відтвореними послугами, вартість яких визначається суспільно необхідними затратами часу на їх виробництво і таких, що мають багато продавців для їх реалізації. Ліцензії ж і "ноу-хау" пов'язані з реалізацією нових в даний момент не відтворених знань виробничого призначення, які мають обмежену кількість продавців.

На практиці надання інжинірингових послуг часто поєднується з продажем "ноу-хау". В даному випадку "ноу-хау" носить прихований характер і не виділяється в самостійну угоду. Це веде до змішування понять "інжинірингові послуги" і "обмін технологією

Багато українських підприємств мають значний потенціал, який може бути використаний для розвитку даної форми між спів роб-ва. Крім того є нагальна потреба в розвитку імпортного інжинірингу: велика к-ть об'єктів потребує модернізації.

77. Роль інжинірингу у підвищенні ефективності МЕД України

Інжиніринг -- інженерно-технічні та консультативні послуги щодо створення обґєктів промисловості, виробничої та соціальної інфраструктур. Ці послуги містять комплекс робіт, який включає маркетингові дослідження доцільності реалізації проекту, вивчення технічних можливостей його реалізації, розроблення проекту, організація матер-технічного забезпечення, закупівля/виготовлення обладнання, контроль за його експлуатацією, будівельними, монтажними роботами. Пуск об'єкта, його здача під ключ, консультування з роботи об'єкта, навіть до забезпечення маркетингу його продукції.

Повний комплекс послуг і поставок, необхідних для спорудження нового обґєкта, називається комплексним інжинірингом. Складовими його є:

- проектно-консультаційний інжиніринг,

- технологічний інжиніринг,

- будівельний (загальний) інжиніринг,

- управлінський інжиніринг.

Інжинірингові послуги надають інжинірингові фірми різних типів: проектні фірми в будівництві; інженерно-консультаційні фірми широкого профілю також у будівництві; фірми інформаційного інжинірингу; інжинірингові фірми з питань управління; маркетингові фірми, а також будівельні та промислові компанії.

На практиці надання інжинірингових послуг часто поєднується з продажем "ноу-хау". В даному випадку "ноу-хау" носить прихований характер і не виділяється в самостійну угоду. Це веде до змішування понять "інжинірингові послуги" і "обмін технологією

Багато українських підприємств мають значний потенціал, який може бути використаний для розвитку даної форми між спів роб-ва. Крім того є нагальна потреба в розвитку імпортного інжинірингу: велика к-ть об'єктів потребує модернізації.

Таке спів роб-во підвищує ефективність використання капіталу.

78. Правове регулювання міжнародного інжинірингу в Україні

Інжиніринг -- інженерно-технічні та консультативні послуги щодо створення обґєктів промисловості, виробничої та соціальної інфраструктур. Ці послуги містять комплекс робіт, який включає маркетингові дослідження доцільності реалізації проекту, вивчення технічних можливостей його реалізації, розроблення проекту, організація матер-технічного забезпечення, закупівля/виготовлення обладнання, контроль за його експлуатацією, будівельними, монтажними роботами. Пуск об'єкта, його здача під ключ, консультування з роботи об'єкта, навіть до забезпечення маркетингу його продукції.

Інжинірингові послуги надають інжинірингові фірми різних типів: проектні фірми в будівництві; інженерно-консультаційні фірми широкого профілю також у будівництві; фірми інформаційного інжинірингу; інжинірингові фірми з питань управління; маркетингові фірми, а також будівельні та промислові компанії.

На практиці надання інжинірингових послуг часто поєднується з продажем "ноу-хау". В даному випадку "ноу-хау" носить прихований характер і не виділяється в самостійну угоду. Це веде до змішування понять "інжинірингові послуги" і "обмін технологією

Базовим джерелом документально-правового забезпечення інжинірингу є контракт на купівлю-продаж інжинірингових послуг, який регламентує:

- обсяги, якість, терміни виконання робіт;

- склад інжинірингового персоналу, з уточненням умов його перебування на об'єкті;

- умови субпідряду, навчання та перекваліфікації персоналу;

- умови дії та припинення договору, відповідальність сторін тощо….

79. Місце консалтингу у МЕД України

Такі послуги становлять самостійну галузь. Для багатьох сфер характерною є наявність спеціалізованих консалтингових фірм (як по галузям, так і за функціями - менеджмент, облік, технічна діяльність …).

Управлінське консультування -- професійна діяльність, яка полягає у наданні незалежних і об'єктивних порад та технічної допомоги кваліфікованими спеціалістами фірмам, організаціям, окремим підприємцям з метою сприяння останнім у визначенні та дослідженні управлінських проблем, пошуку їх оптимальних рішень. Надаються консалтинговими фірмами, які здійснюють дослідження та прогнозування ринку (товарів, послуг, цінних паперів, ліцензій і т д), оцінюють експортно-імпортні операції, розробляють техніко-економічне обґрунтування між. співробітництва, проводять маркетингове дослідження тощо.

Основними причинами залучення консультантів в організацію є наступні: поточна завантаженість менеджерів фірм; необхідність постійного підвищення ефективності виробництва; інтеграція в світове економічне товариство, інтернаціоналізація вимог та стандартів; подолання стереотипів у вирішенні існуючих проблем; навчання персоналу новим управлінським технологіям; подолання криз.

На відміну від поширеного в розвинутих країнах планомірного співробітництва з консультантами, управлінське консультування в Україні використовується епізодично. Переважна більшість підприємств, фірм і компаній звертаються за консультаційною допомогою в критичних ситуаціях.

Сьогодні в Україні працює понад 300 вітчизняних консалтингових фірм, з яких 42% займаються виключно наданням послуг з питань управлінського консультування, відкриті представництва провідних консалтингових фірм, що є лідерами консультаційного бізнесу, в тому числі «великої п'ятірки» (Deloitte & Touch Tohmatsu int., Arthur Andersen & CoSC, PriceWaterhouseCoopers, Ernst & Young, McKinsey & Co). Окрім того, третина учбових організацій має власні консультаційні підрозділи. Серйозний рівень конкуренції на даному ринку дозволяє зробити висновок про значний рівень рентабельності послуг, що надаються клієнтам.

Основних постачальників консалтингового продукту в Україні:

- філіали великих іноземних багатофункціональних фірм, що мають консультаційні проекти з українськими державними структурами;

- представництва іноземних консультаційних фірм, які здійснюють стратегію завоювання нових ринків та досліджують привабливість українського ринку;

- іноземні консультаційні фірми, що працюють за програмами донорських організацій та надають технічну допомогу з питань управлінського консультування в пріоритетних галузях народного господарства (енергетика, транспорт, зв'язок, сільське господарство тощо);

- вітчизняні консультаційні фірми, які спеціалізуються на наданні послуг з питань приватизації підприємств;

- спеціалізовані консалтингові фірми, котрі надають консультаційні послуги по окремих напрямках управлінського консультування (бізнес-планування, фінансова оцінка, маркетинг, податкове планування, митне регулювання та інше).

Стимулювання розвитку вітчизняного консультаційного бізнесу пов'язане з необхідністю зменшити залежність української економіки від іноземних експертів та знизити витрати на іноземних високооплачуваних спеціалістів. До переваг вітчизняних консультантів відносяться знання ними глибинних причин існуючих управлінських проблем та оптимального їх вирішення, а також можливість адаптації сучасних методів управління до особливостей вітчизняних підприємств.

Зараз у діяльності консультаційних фірм України намічаються якісні зміни, пов'язані зі зміною спеціалізації послуг, що надаються. Основними видами послуг консультаційного обслуговування стають постприватизаційна підтримка підприємств маркетингові дослідження, організація маркетингу на підприємствах, розробка ділових стратегій розвитку, пошук партнерів та інвесторів, формування public relations, проведення рекламної кампанії.

Попит на консалтингові послуги в Україні залишається низьким. Основні причини:

* складна макроекономічна ситуація та зниження ділової активності;

* відсутність культури роботи з незалежними експертами;

* побоювання щодо порушення конфіденційності;

* низька платоспроможність клієнтів;

* неспроможність оцінити корисність консалтингових послуг;

* відсутність гарантій конкретних результатів і позитивного ефекту від консультування;

* складність отримання об'єктивної інформації про консультаційні фірми та їх можливості.

Однак управлінський консалтинг має свої перспективи. Поступове збільшення попиту на консалтингові продукти може відбутися в результаті поліпшення якості послуг, що надаються.

80. Правове регулювання міжнародного консалтингу в Україні

Управлінське консультування -- професійна діяльність, яка полягає у наданні незалежних і об'єктивних порад та технічної допомоги кваліфікованими спеціалістами фірмам, організаціям, окремим підприємцям з метою сприяння останнім у визначенні та дослідженні управлінських проблем, пошуку їх оптимальних рішень. Надаються консалтинговими фірмами, які здійснюють дослідження та прогнозування ринку (товарів, послуг, цінних паперів, ліцензій і т д), оцінюють експортно-імпортні операції, розробляють техніко-економічне обґрунтування між. співробітництва, проводять маркетингове дослідження тощо.

Сьогодні в Україні працює понад 300 вітчизняних консалтингових фірм, з яких 42% займаються виключно наданням послуг з питань управлінського консультування, відкриті представництва провідних консалтингових фірм, що є лідерами консультаційного бізнесу, в тому числі «великої п'ятірки» (Deloitte & Touch Tohmatsu int., Arthur Andersen & CoSC, PriceWaterhouseCoopers, Ernst & Young, McKinsey & Co).

Попит на консалтингові послуги в Україні залишається низьким. Основні причини:

* складна макроекономічна ситуація та зниження ділової активності;

* відсутність культури роботи з незалежними експертами;

* побоювання щодо порушення конфіденційності;

* низька платоспроможність клієнтів;

* неспроможність оцінити корисність консалтингових послуг;

* відсутність гарантій конкретних результатів і позитивного ефекту від консультування;

* складність отримання об'єктивної інформації про консультаційні фірми та їх можливості.

Однак управлінський консалтинг має свої перспективи. Поступове збільшення попиту на консалтингові продукти може відбутися в результаті поліпшення якості послуг, що надаються.

81. Роль франчайзингу у МЕД України

Франчайзинг -- механізм передання чи продажу ліцензій на товарний знак (марку) чи технологію відомої фірми на певних комерційних умовах іншій особі (юридичній, рідко -- фізичній), яка отримує виключні права на певні форми виробничо-збутової діяльності.

Необхідність франчайзингу в Україні зумовлена втратою ринків збуту багатьма вітчизняними підприємствами в умовах загострення конкуренції на внутрішніх ринках, відсутністю достатніх фінансових можливостей для запровадження нових технологій у виробництво, неконкурентоспроможністю порівняно з іноземними фірмами.

Організація підприємства на умовах використання франшизи значно знижує підприємницькій ризик, тому що в цьому випадку відбувається використання бізнесу, що довів свою ефективність. Отже, розвиток франчайзингу може виявитися однією з найбільш ефективних форм підтримки підприємництва.

Економічний сенс франчайзингу полягає в поєднанні ефективності, енергії і мобільності невеликого приватного підприємства та технологічних досягнень, гарантій і розкрученої торгової марки великого постачальника.

Однією з основних рис українського франчайзингу є присутність іноземного елементу. Це викликає певні правові проблеми: з'ясування правосуб'єктності іноземної сторони; правове регулювання і захист виняткових прав промислової власності; відповідність українського законодавства міжнародним нормам і угодам. Необхідність впорядкування законодавчої бази франчайзингу.

Останнім часом в Україні набуває поширення товарний франчайзинг. Тут франчайзером зазвичай виступає крупний товаровиробник, який надає право на продаж та сервісне обслуговування товарів, маркованих товарним знаком франчайзера. Він може застосовуватись і щодо товарів, які виготовляє сам франчайзер, і до товарів, що виготовляються іншими фірмами і продаються під торговою маркою франчайзера.

Франчайзинг має ряд переваг:

- за фіксовану плату франшизоодержувач отримує кваліфіковану допомогу, яка в іншому випадку була б для нього надто дорогою.

- вигоди існують і для франшизодавця, оскільки він виходить на нові ринки збуту без суттєвих капіталовкладень;

- такий метод бізнесу дає можливість розширення географічних меж збуту товару.

- франшизодавець потребує меншої кількості управляючих, що зменшує його витрати на заробітну плату.

- франшизоодержувач має більший стимул досягнення кращих результатів, ніж найманий працівник

82. Структура франчайзингу у відкритій економіці України

Франчайзинг - механізм передання чи продажу ліцензій на товарний знак (марку) чи технологію відомої фірми на певних комерційних умовах іншій особі, яка отримує виключні права на певні форми виробничо-збутової діяльності.

Фірма, яка має право власності на відому товарну марку, надає дрібному підприємцю, котрий має можливість ефективно працювати на певному ринку, право користуватися своїм фірмовим знаком. Як правило, йдеться про взаємини великої, інколи всесвітньо відомої корпорації, яка вже «проникла» своїми товарами на певний ринок або з тих чи інших причин стала на ньому відомою, а також місцевої господарської структури, ініціативної групи, яка бажає вкласти капітал у гарантований проект. У деяких галузях (особливо у харчовій сфері -- «Макдональдс», готельній справі -- «Хілтон», індустрії мод -- «Кевін Кляйн» та ін.) велике значення має наявність старої, відомої марки, до якої у споживачів є довіра.

Відтак нові фірми можуть скористатися потужністю потенційного принципала, його конкурентними перевагами та увійти в його ринкову орбіту. Головними завданнями таких фірм-реципієнтів є віднаходження капітальних ресурсів для «запуску» проекту, а також наступний менеджмент, загальне управління підприємством.

Залежно від цілей та сфери реалізації франчайзингової моделі відносин виділяють три типи франчайзингу:

* виробничий франчайзинг (надаються засоби виробництва, комплекс обладнання, технології, витратні матеріали, як з метою підтримки якості продукту, так і з метою забезпечення власного збуту);

* торговельний франчайзинг (товарні поставки від франчайзера);

* ліцензійний франчайзинг (право користуватися її маркою, товарним знаком та дозвіл на відкриття комерційних структур; така форма є найбільш поширеною).

Модель франчайзингу є надзвичайно важливою для малого бізнесу, а також містить значний потенціал співробітництва невеликих господарських структур із великими фірмами, ТНК, провідними виробниками -- власниками відомих торгових марок.

Розвитку франчайзингу сприяють процеси глобалізації. Починаючи з 90-х років ХХ ст. дедалі активнішою учасницею угод типу франчайзингу стає Україна. Причому в нашій країні можливості розвитку цієї форми міжнародного співробітництва відкрились саме у зв'язку з лібералізацією соціально-економічного життя взагалі та сфери взаємодії із закордонними партнерами зокрема.

83. Правове регулювання міжнародного франчайзингу в Україні

Захист економічних інтересів франчайзі залишається одним із головних завдань правового регулювання франчайзингу. Адже він зобов'язаний виконувати всі зумовлені вказівки і вимоги франчайзера. Так, франчайзер може встановити вищі ринкові ціни на устаткування, що він надає.

Правове регулювання відносин франчайзингу багато в чому має на меті вирівняти баланс можливостей сторін у договорі.

Практично в усіх країнах з розвинутими відносинами франчайзингу створені й активно діють національні і міжнародні федерації й асоціації франчайзингу.

З іншого боку, франчайзер теж достатньо вразливий і потребує законодавчого захисту. Найскладнішим моментом є невизначеність щодо обсягу інфо, яка підлягає розкриттю до підписання угоди. Продавець, розкривши ноу-хау, стає залежним від покупця, який, отримавши готовий бізнес-проект, може йому не заплатити.

У 2001 р. КМУ було внесено до ВРУ проект ЗУ "Про франчайзинг". Метою проекту було законодавче регулювання відносин між суб'єктами господарювання щодо передачі прав на використання в господарській діяльності комплексу виключних прав власника на фірмове найменування, комерційну інформацію, ноу-хау і т. д. При аналізі проекту Закону в ньому були виявлені такі недоліки:

-відсутні визначення ключових понять, що використовуються у франчайзингу;

-законопроект не узгоджений із законодавством у сфері правової охорони інтелектуальної власності;

-проект дублює розділи ЦКУ і ГКУ, не вносячи ніяких доповнень у регулювання франчайзингу;

-відсутні норми про регулювання переддоговірних франчайзингових відносин;

-відсутні норми щодо розкриття інформації;

-не передбачені питання створення системи саморегулювання;

-відсутність норми щодо регулювання міжнародного франчайзингу.

Однак, внаслідок очікування прийняття ЦКУ роботу над проектом Закону України "Про франчайзинг" було призупинено. Отже, потреба розробки та прийняття ЗУ "Про франчайзинг" сьогодні стає ще більш актуальною. У цьому Законі необхідно передбачити всі юридичні аспекти взаємовідносин сторін і розвитку українського франчайзингу, які 6 відповідали міжнародним вимогам.

Прийняття цього Закону дозволить створити прозорі механізми для становлення і розвитку ф-гу, що значною мірою стимулюватиме створення нац мереж ф-гу, залучення міжнар ф-гу.

84. Реклама в міжнародній економічній діяльності України

Реклама є важливим засобом проникнення на міжнародні ринки, з метою сприяння експорту, пошуку партнерів по міжнародному інвестиційному спів роб-ву тощо. Особливо в умовах загострення конкуренції на світових риках.

Особливості міжнародної рекламної діяльності визначаються відмінностями закордонних ринків від нац.-го, отже має враховувати особливості споживання та ринкової поведінки суб'єктів за кордоном, характер іноземного правового регулювання.

На рекламному ринку відбувається продаж послуг суб'єктом рекламної діяльності (рекламне агентство, рекламний відділ ЗМІ) рекламодавцеві. Прибуток рекламного агентства формується з комісійної винагороди, а також оплати творчих робіт.

У реклами дуже багато спільного з іншими інструментами просування товару (sales promotion, PR, direct marketing). На відміну від цих інструментів реклама спрямована на забезпечення обізнаності потенційних покупців про товари та фірму, створення їх образу.

Серед імпортованих послуг у 2008 р. в Україну частка рекламних послуг ( + вивчення ринку,опитування громадської думки) складала 3,9 % (у 2005 р. 5,9%). Вартісно імпорт рекламних послуг зріс на 47% (склав 250 млн. дол.). У експорті послуг рекламні послуги склали 2,5% (298 млн. дол.), у 2005 р. частка була 1%. Але вартісно експорт рекламних послуг зріс в 4,7 разів. Тож:

- частка імпорту рекламних послуг в структурі імпорту послуг України проявляла тенденцію до зниження, але вартісно зросла майже в півтора рази;

- по експорту частка збільшується, але все одно є незначною, хоча вартісно експорт швидко зростає;

85. Паблік рілейшнз у МЕД України

PR - наука и искусство достижения взаимопонимания и согласия в обществе, между людьми, между организациями и общественностью. Стратегия PR подчинена достижению главной цели - гармонизации интересов организации с другими ведомствами, фирмами, компаниями, группами. PR является наукой и искусством формирования общественного мнения в желаемом направлении.

В основном PR выполняет три основные функции:

1. Контроль мнения и поведения общественности с целью удовлетворения потребностей и интересов организации, от имени которой проводятся PR-акции;

2. Реагирование на общественность, т. е. организация учитывает события, проблемы и соответствующим образом реагирует на них;

3. Достижение взаимовыгодных отношений между всеми связанными с организацией группами общественности путем содействия плодотворному содействию с ними.

Международный PR - достижение взаимопонимания путем сближения географических, культурных, языковых отличий. От имиджа страны зависит ее лицо, на которое реагируют инвесторы, общественное мнение других стран, имеющих прямое воздействие на своих лидеров. Такие международные события, как падение Берлинской стены, объединение Европейской экономики, война в Персидском заливе - показывают значение глобальной роли PR.

86. Правове регулювання міжнародного лізингу в Україні

Лізинг (англ. leasing -- оренда, майновий найм) -- підприємницька діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна.

Базове між джерело регулюв лізингових відносин - Конвенція про між фін лізинг 1988 р.

Основне правове джерело в Україні ЗУ «Про лізинг» (набув чинності 1998 р.). Ним визначаються:

- поняття лізингу,

- об'єкти лізингу (б-я рухоме чи нерухоме майно, що відноситься до основних фондів),

- суб'єкти (лізингодавець, лізингоодержувач, продавець лізингового майна),

- основні права та обов'язки лізингодавця, та лізингоодержувача,

- процедуру здійснення лізингових платежів та їх склад,

- правила укладення договорів лізингу;

В цілому даний закон відповідає потребам між лізингового спів роб-ва але необхідною є подальша конкретизація діяльності лізингових компаній, розширення переліку суб'єктів та об'єктів лізингу, більш точне визначення умов оподаткування, майнових прав тощо.

Участь фін-кредитних установ у лізингових операціях регламентується ЗУ «Про банки та банківську діяльність».

Також підписані Україною міжнародні договори , а також договори, що укладаються комерційними суб'єктами лізингу.

87. Місце міжнародного лізингу на ринку лізингу в Україні

Лізинг (англ. leasing -- оренда, майновий найм) -- підприємницька діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна.

У масштабах країни поширення лізингу - важливий фактор НТП, поліпшення фін стану, зменшення тиску на центр фін фонди. В Україні планується формування лізингових компаній з метою розвитку авіаційного транспорту, аграрного сектору (компанія «Украгролізинг» вже існує).

Ринок лізингу в Україні:

- 2007 р. 90 лізингових компаній, 70% розміщено в києві;

- обсяги ринку 2007 року: 14 млрд. грн. активів було передано в лізинг, вартість портфеля лізингових угод 19 млрд. грн.

- фінансуються лізингові угоди на 70% за доп банківських кредитів; лише на 8% за доп власних коштів лізингодавця;

- найпопулярніші предмети лізингу, які також займають найбільшу частку за вартістю в портфелях лізингу це транспортні засоби (переважно легкові авто, залізничний, вантажний), виробниче обладнання, с/г техніка та комп'ютерне та телекомунікаційне обладнання;

У 2008 році експорт послуг з операційного лізингу склав 78 млн. дол., що є 0,7% від загального імпорту послуг (з 2005 р. частка не змінилася, хоча вартісно експорт за 3 роки зріс майже в 2 рази). По імпорту в 2008 р. - 93 млн. дол. (1,4% від загального імпорту послуг Україною), в 2005 р. частка була 2,4%), а вартісно імпорт зріс за 3 роки на 32 %.

Отже:

- експорт послуг операц л-гу динамічно зростав останнім часом, хоча його частка в стр-рі експорту послуг є невеликою;

- імпорт таких послуг зростає повільніше, але вартісно він перевищує експорт на приблизно 15 млн. дол.

Отже, якщо додати середні значення експорту та імпорту лізингових послуг за період 2005 - 2008 рр. (300 млн. грн.. + 450 млн. грн. = 750 млн. грн.) і порівняти їх з обсягом ринку лізингу України за 2007 рік 19 млрд. грн. , то отримаємо що зовнішньоторгівельний оборот лізингових послуг склав приблизно 4 % від обсягу ринку лізингу в Україні.

Найкрупніші лізингові компанії за портфелем лізингових угод ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль", ТОВ "Євро Лізинг", ТОВ "УніКредіт Лізинг".

88. Роль міжнародного лізингу у відкритій економіці України

В умовах жорсткої конкуренції виникає необхідність заощадження фін ресурсів а також відстрочення платежів. У цьому випадку різні форми оренди, а зокрема лізинг стають особливо важливими. Такі операції сьогодні опосередковують вир-во приблизно 80% нових видів продукції. Нині лізинг перетворився на потужний чинник пром.. розвитку, а лізингові операції - найпоширеніший вид оренди в міжнародній практиці.

Лізинг (англ. leasing -- оренда, майновий найм) -- підприємницька діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна.

Функціонально лізинг поєднується з іншими формами МЕД. Формально він належить до сфери послуг, але в ньому беруть участь також суб'єкти які виробляють дане майно. Лізинг має багато спільного з кредитними операціями, може бути елементом вир кооперування. Також має спільні риси з експортно-імп операціями (товарів та послуг).

В умовах ринку активну роль у розвитку між лізингового спів роб-ва відіграє д-ва. В Україні планується формування лізингових компаній з метою розвитку авіаційного транспорту, аграрного сектору (компанія «Украгролізинг» вже існує).

У масштабах країни поширення лізингу - важливий фактор НТП, поліпшення фін стану, зменшення тиску на центр фін фонди.

За останні роки Україна має гідний потенціал лізингових контрактів - 500 млн. дол. Але реалізовується лише 1/5 цих контрактів.

У 2008 році експорт послуг з операційного лізингу склав 78 млн. дол., що є 0,7% від загального імпорту послуг (з 2005 р. частка не змінилася, хоча вартісно експорт за 3 роки зріс майже в 2 рази). По імпорту в 2008 р. - 93 млн. дол. (1,4% від загального імпорту послуг Україною), в 2005 р. частка була 2,4%), а вартісно імпорт зріс за 3 роки на 32 %.

Отже:

- експорт послуг операц л-гу динамічно зростав останнім часом, хоча його частка в стр-рі експорту послуг є невеликою;

- імпорт таких послуг зростає повільніше, але вартісно він перевищує експорт на приблизно 15 млн. дол.

89. Перспективи розвитку міжнародного лізингу у МЕД України

В умовах жорсткої конкуренції виникає необхідність заощадження фін ресурсів а також відстрочення платежів. У цьому випадку різні форми оренди, а зокрема лізинг стають особливо важливими. Такі операції сьогодні опосередковують вир-во приблизно 80% нових видів продукції. Нині лізинг перетворився на потужний чинник пром.. розвитку, а лізингові операції - найпоширеніший вид оренди в міжнародній практиці.

Лізинг (англ. leasing -- оренда, майновий найм) -- підприємницька діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна.

В умовах ринку активну роль у розвитку між лізингового спів роб-ва відіграє д-ва. В Україні планується формування лізингових компаній з метою розвитку авіаційного транспорту, аграрного сектору (компанія «Украгролізинг» вже існує).

У масштабах країни поширення лізингу - важливий фактор НТП, поліпшення фін стану, зменшення тиску на центр фін фонди.

За останні роки Україна має гідний потенціал лізингових контрактів - 500 млн. дол. Але реалізовується лише 1/5 цих контрактів.

Ринок лізингу в Україні:

- 2007 р. 90 лізингових компаній, 70% розміщено в києві;

- обсяги ринку 2007 року: 14 млрд. грн. активів було передано в лізинг, вартість портфеля лізингових угод 19 млрд. грн.

- фінансуються лізингові угоди на 70% за доп банківських кредитів; лише на 8% за доп власних коштів лізингодавця;

- найпопулярніші предмети лізингу, які також займають найбільшу частку за вартістю в портфелях лізингу це транспортні засоби (переважно легкові авто, залізничний, вантажний), виробниче обладнання, с/г техніка та комп'ютерне та телекомунікаційне обладнання;

У 2008 році експорт послуг з операційного лізингу склав 78 млн. дол., що є 0,7% від загального імпорту послуг (з 2005 р. частка не змінилася, хоча вартісно експорт за 3 роки зріс майже в 2 рази). По імпорту в 2008 р. - 93 млн. дол. (1,4% від загального імпорту послуг Україною), в 2005 р. частка була 2,4%), а вартісно імпорт зріс за 3 роки на 32 %.

Отже:

- експорт послуг операц л-гу динамічно зростав останнім часом, хоча його частка в стр-рі експорту послуг є невеликою;

- імпорт таких послуг зростає повільніше, але вартісно він перевищує експорт на приблизно 15 млн. дол.

Отже, якщо додати середні значення експорту та імпорту лізингових послуг за період 2005 - 2008 рр. (300 млн. грн.. + 450 млн. грн. = 750 млн. грн.) і порівняти їх з обсягом ринку лізингу України за 2007 рік 19 млрд. грн. , то отримаємо що зовнішньоторгівельний оборот лізингових послуг склав приблизно 4 % від обсягу ринку лізингу в Україні.

Найкрупніші лізингові компанії за портфелем лізингових угод ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль", ТОВ "Євро Лізинг", ТОВ "УніКредіт Лізинг".

90. Розвиток страхових послуг в Україні як фактор інтеграції в систему міжнародного поділу праці

Необхідною складовою системи підтримки національних учасників міжнародної економічної діяльності є державне страхування операцій, контрактів у ЗЕД. З погляду інтересів держави передусім має значення забезпечення господарських інтересів експортерів (підтримка експорту у формі державного страхування експортних поставок та експортних кредитів). Страхування як необхідна складова валютно-фінансових і кредитних відносин обслуговує більшість видів міжнародної економічної діяльності й коопераційні, інвестиційні та інші види співробітництва.

Держава може забезпечувати «верхній поверх» перестрахування, що створює достатньо сприятливу кон'юнктуру на ринку страхування щодо співвідношення прибутковості та ризиків операцій, а в кінцевому підсумку дає змогу заінтересувати національних виробників у продажу товарів на зовнішніх ринках.

Особливо важливу роль виконує держава у страхуванні ризиків, пов'язаних із міжнародно-політичною, соціально-економічною і валютно-фінансовою нестабільністю. У таких випадках система державного страхування може сягати максимальних показників і перекривати до 100 % «поля діяльності», пов'язаного з ризиками неекономічного характеру (війни, етнічні збройні конфлікти, революції, примусова експропріація, конфіскація та ін.) і до 90 % -- з ризиками комерційного плану (втрати від курсових коливань, інфляції, банкрутств та ін.).

Ринкова модель вітчизняної системи страхування почала формуватися в контексті загальної структурної реформи в економіці. Отже, недостатній розвинутості ринкових інституцій у сфері виробництва об'єктивно відповідає слабка фінансова база страхувальних установ України. У свою чергу, цей факт означає обмеження не тільки у справі забезпечення захисту майнових та особистих прав громадян і підприємницьких суб'єктів, а й при здійсненні експортно-імпортних операцій, у процесі інвестування української економіки як вітчизняними, так і зарубіжними власниками капіталів.

На 2008 в Україні зареєстровано 475 страхових компаній., діяльність яких прив'язана до фінансово-промислових центрів держави. Тому нагальним завданням є поширення страхувальної мережі на підтримку комерційної, міжнародної комерційної діяльності для всіх ринкових агентів.

Нагальною є потреба оптимізації законодавчої бази страхувальної діяльності в Україні, зокрема щодо допущення та регламентації роботи нерезидентів на страхувальному ринку, а також статусу та умов функціонування страхових посередників.

91. Страхування в міжнародній економічній діяльності: світова практика та українська специфіка

Необхідною складовою системи підтримки національних учасників міжнародної економічної діяльності є державне страхування операцій, контрактів у ЗЕД. З погляду інтересів держави передусім має значення забезпечення господарських інтересів експортерів (підтримка експорту у формі державного страхування експортних поставок та експортних кредитів). Страхування як необхідна складова валютно-фінансових і кредитних відносин обслуговує більшість видів міжнародної економічної діяльності й коопераційні, інвестиційні та інші види співробітництва.

Держава може забезпечувати «верхній поверх» перестрахування, що створює достатньо сприятливу кон'юнктуру на ринку страхування щодо співвідношення прибутковості та ризиків операцій, а в кінцевому підсумку дає змогу заінтересувати національних виробників у продажу товарів на зовнішніх ринках.

Особливо важливу роль виконує держава у страхуванні ризиків, пов'язаних із міжнародно-політичною, соціально-економічною і валютно-фінансовою нестабільністю. У таких випадках система державного страхування може сягати максимальних показників і перекривати до 100 % «поля діяльності», пов'язаного з ризиками неекономічного характеру (війни, етнічні збройні конфлікти, революції, примусова експропріація, конфіскація та ін.) і до 90 % -- з ризиками комерційного плану (втрати від курсових коливань, інфляції, банкрутств та ін.).

Система фінансово-страхової підтримки ЗЕД в Японії: діє специфічна різнорівнева структура кредитних і страхових інституцій. Так, при наданні короткострокових кредитів експорту основним донором є Банк Японії, який виходячи зі ставки в 2,5 % фінансує численні комерційні банки. Останні, у свою чергу, надають кредити безпосереднім учасникам операцій із «націнкою» лише в 0,25 %, збільшуючи при цьому валовий кредитний ресурс за рахунок власних фінансових можливостей. Аналогічний механізм «зростаючої хвилі» діє і при середньостроковому а також довгостроковому кредитуванні експорту. Таким чином, у Японії діє складний механізм «перерозподілу» ризиків і фінансово-кредитного навантаження між комерційними структурами й урядом.

Ринкова модель вітчизняної системи страхування почала формуватися в контексті загальної структурної реформи в економіці. Отже, недостатній розвинутості ринкових інституцій у сфері виробництва об'єктивно відповідає слабка фінансова база страхувальних установ України. У свою чергу, цей факт означає обмеження не тільки у справі забезпечення захисту майнових та особистих прав громадян і підприємницьких суб'єктів, а й при здійсненні експортно-імпортних операцій, у процесі інвестування української економіки як вітчизняними, так і зарубіжними власниками капіталів.

На 2008 в Україні зареєстровано 475 страхових компаній., діяльність яких прив'язана до фінансово-промислових центрів держави. Тому нагальним завданням є поширення страхувальної мережі на підтримку комерційної, міжнародної комерційної діяльності для всіх ринкових агентів.

Нагальною є потреба оптимізації законодавчої бази страхувальної діяльності в Україні, зокрема щодо допущення та регламентації роботи нерезидентів на страхувальному ринку, а також статусу та умов функціонування страхових посередників.

92. Правове регулювання страхування в Україні

Зі змісту законодавства про страхування можна зробити висновок, що страхова діяльність охоплює такі види господарської діяльності як: страхування, перестраховування і фінансову діяльність, пов'язану з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням.

Відносини щодо здійснення страхової діяльності регулюються рядом нормативно-правових актів, які залежно від сфери їх дії поділяються на загальне законодавство про підприємництво (в частині, що стосується підприємницької діяльності на страховому ринку) і спеціальне законодавство про страхову діяльність як окремий вид підприємництва.

Серед загальних нормативно-правових актів передусім слід назвати ЗУ "Про власність", "Про підприємництво", "Про господарські товариства", "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" тощо.

Систему спеціального законодавства очолює ЗУ "Про страхування" 1996 р., що регулює відносини у сфері страхування і спрямований на утворення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та громадян.

Серед актів спеціального законодавства можна виділити ряд постанов КМУ: "Про порядок та умови обов'язкового авіаційного страхування" 1998 р., "Про впровадження механізму страхування експортних та кредитних ризиків" 1998 p., "Про впорядкування діяльності страхових брокерів" 1999 р. та інші.

Важливе місце у системі законодавства про страхову діяльність належить Правилам страхування, що розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають затвердженню Міністерством фінансів України при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування.

Міністерство фінансів України має право відмовити у видачі ліцензії, якщо подані правила страхування суперечать чинному законодавству та не відповідають вимогам цієї статті.

У разі коли до правил страхування вносяться зміни, страховик повинен подати ці зміни до Міністерства фінансів України для погодження

93. Роль хеджування у розширенні експорту та підвищення ефективності МЕД України