Міжнародна економіка

1. Сутність і структура сучасної валютної системи. Національна і світова валютні системи та їх основні елементи.

2. Валюта та її основні види. Конвертованість валют.

3. Валютний паритет та валютний курс.

4. Еволюція світової валютної системи.

5. Структура світового валютного ринку і основні види валютних операцій.

Контрольні питання

1. Дайте визначення поняттям «світова валютна система», «національна валютна система». Які їхні основні елементи?

2. Що слід розуміти під терміном «валюта»?

3. Що таке валютний паритет і валютний курс?

4. Які характерні риси Паризької системи золотомонетного стандарту?

5. Охарактеризуйте Генуезьку систему золотодевізного стандарту?

6. Які основні принципи функціонування Бреттон-Вудської валютної системи?

7. Назвіть особливості та найважливіші риси Ямайської валютної системи.

8. Розкрийте особливості валютних систем регіонального типу на прикладі ЄВС.

9. Дайте визначення категорії «валютний ринок». Назвіть його суб'єктів та функції.

10. Які існують основні види операцій валютного ринку?

Проблемні питання

1. У чому суть проблеми конвертованості національної валюти? Якими, на вашу думку, є шляхи її розв'язання для України?

2. Охарактеризуйте вплив завищеного і заниженого валютного курсу на експортну діяльність вітчизняних товаровиробників.

3. За умов золотого стандарту (особливо до 1914 р.) валютні курси були стабільними, тоді як у міжвоєнний період різкі коливання валютних курсів стали звичним явищем. Чому, на ваш погляд, країни не могли в цей період зафіксувати золотий вміст своїх валют?

4. Деякі вчені вважають, що золотий стандарт -- найприйнятнішим спосіб організації сучасної міжнародної валютної системи, бо прив'язка основних валют до золота дозволила б уникнути різких коливань валютних курсів, на які можна було б впливати за допомогою операцій купівлі-продажу золота. Інші вчені, навпаки, переконані, що відновити систему золотого стандарту неможливо через необхідність ліквідації системи регулювання цін, заробітних плат, відсоткових ставок тощо. Яка ваша думка з даного питання?

5. Розкрийте вплив фінансової кризи на функціонування світової валютної системи та національних валютних систем країн із перехідною економікою. Відповідь проілюструйте конкретними прикладами.

6. Яким чином у рамках Бреттон-Вудської валютної системи країна могла застрахувати себе від неочікуваного припливу або відпливу короткострокового спекулятивного капіталу? Чи діють ці механізми в рамках сучасної валютної системи?

7. Розкрийте ступінь впливу введення єдиної валюти на економіку країн-членів Європейського валютного союзу; країн, які не ввійшли до нього, та на світову економіку в цілому.

8. Чи впливає введення євро на зовнішньоекономічні операції України з країнами -- членами Європейського Союзу? Відповідь прокоментуйте на конкретних прикладах.

Тематика індивідуальних завдань студентів (есе, реферати, доповіді)

Види і цілі валютних операцій на світових валютних ринках.

Валютні операції комерційних банків.

Валютний ризик та його страхування у міжнародній підприємницькій діяльності.

Важелі регулювання валютних курсів та механізм їх використання.

Наднаціональне регулювання міжнародних валютно-фінансових і кредитних відносин.

Механізм функціонування світового валютного ринку.

Генезис та еволюція розвитку європейської валютної системи.

Особливості становлення та функціонування національної валютної системи України.

Проблема стабільності гривні.

Сучасна валютна політика розвинених країн.

Задачі

1. В умовах золотого стандарту фіксований золотий вміст долара США становив 20,6 дол. за 1 унцію. Британський фунт стерлінгів -- 4,3 ф. ст. за 1 унцію. Яким буде обмінний курс долара на фунт стерлінгів?

Припустимо, що ви починаєте здійснювати комерційні операції, маючи в наявності 100 ф. ст. при обмінному курсі 1 ф. ст. = 6 дол. Яку кількість золота можна купити у Великобританії? Яку кількість золота можна купити у США, попередньо обмінявши фунти на долари?

Якщо золото потім перевозиться у Великобританію, то за скільки фунтів його можна продати? Як довго може зберігатися початковий обмінний курс?

Опишіть ситуацію за умови, що обмінний курс становить 1 ф. ст. = 3 дол.

2. Валютний курс мексиканського песо до долара США у 1970 р. становив 10 песо за долар. Індекс цін у США в 2000 р. становив 300 %, у Мексиці -- 9200 % (1970 р. -- 100 %). Яким був реальний курс песо до долара у 2000 році?

3. НБУ приймає рішення збільшити грошову масу на 3 % протягом року на тлі прогнозованого зростання реального ВВП на 3 %. Що тоді відбудеться з курсом національної валюти? Чому?

Завдання для модульного контролю

Національна та світова валютні системи, основні принципи їхнього функціонування.

Сутність валюти, систематизація її видів. Конвертованість валют.

Історія становлення та етапи розвитку світової валютної системи.

Валютний ринок і його структура. Основні види валютних операцій.

Механізми функціонування валютного ринку України.

Термінологічний словник ключових понять (категорій)

Валюта -- національна грошова одиниця, що лежить в основі грошової системи; тип грошової системи в даній країні; іноземна валюта (грошові знаки іноземних держав і платіжні документи, виражені в них).

Валютна операція -- операція, пов'язана з переходом права власності на валютні цінності, використанням валютних цінностей як засобу платежу в міжнародному обігу; ввезенням, вивезенням, переказом і пересиланням на територію країни та за її межі валютних цінностей.

Валютна система -- форма організації міжнародних грошових відносин, сукупність правил та механізмів, що забезпечують співвідношення між національними валютами різних країн.

Валютний арбітраж -- валютна операція, що поєднує покупку (продаж) валюти з наступним здійсненням контругоди з метою одержання прибутку за рахунок різниці в курсах валют на різних валютних ринках (просторовий арбітраж) чи за рахунок курсових коливань протягом визначеного періоду (часовий арбітраж).

Валютний кліринг -- угоди між урядами двох або декількох країн про проведення заліку взаємних вимог і зобов'язань.

Валютний кошик -- метод співвідношення середньозваженого курсу однієї валюти щодо визначеного набору інших валют (визначається склад валют, їхня частка в кошику, розмір валютних компонентів, тобто кількість одиниць кожної валюти у наборі).

Валютний курс -- мінова вартість національних грошей однієї країни, виражена в грошових одиницях інших країн.

Валютний опціон -- договірне зобов'язання, що передбачає право (для покупця) і зобов'язання (для продавця) купити або продати певну кількість однієї валюти в обмін на іншу за фіксованим на момент укладання угоди курсом на погоджену дату або протягом узгодженого періоду часу.

Валютний паритет -- курсове співвідношення між двома валютами, встановлене в законодавчому порядку.

Валютний ринок -- система стійких економічних та організаційних відносин, пов'язаних з операціями купівлі-продажу іноземних валют та платіжних документів в іноземних валютах.

Валютний ф'ючерс -- контракт на купівлю-продаж валюти з її поставкою в майбутньому, згідно з яким продавець зобов'язується продати, а покупець купити певну суму валюти за курсом, узгодженим у момент укладання угоди.

Валютні спекуляції -- операції банківських закладів, фірм, юридичних та фізичних осіб, метою яких є отримання прибутку від зміни валютних курсів у часі або на різних ринках.

Вільноконвертована валюта -- валюта, яка без обмежень обмінюється на будь-які іноземні валюти; валюта країни, що повністю скасувала валютні обмеження на всі види валютних операцій для резидентів і нерезидентів.

Внутрішня конвертованість -- право резидентів країни (фізичних і юридичних осіб) здійснювати обмінні операції національних грошових одиниць на іноземну валюту.

Зовнішня конвертованість -- право нерезидентів країни здійснювати валютообмінні операції та здійснювати переказ валюти за кордон.

ЕКЮ -- регіональна міжнародна розрахункова одиниця, що була введена в 1979 р. у межах Європейської валютної системи і пізніше стала розрахунковою одиницею Валютного союзу країн ЄС, на сьогодні замінена на євро).

Іноземна валюта -- грошові знаки іноземних держав, кредитні та платіжні засоби, що виражені в іноземних грошових одиницях і використовуються в міжнародних розрахунках.

Конвертованість валюти -- здатність національної грошової одиниці обмінюватися на будь-яку іноземну.

Конвертованість за капітальними операціями -- відсутність обмежень на платежі й трансферти за міжнародними операціями, пов'язаними з рухом капіталу (прямі та портфельні інвестиції, кредити та капітальні гранти).

Конвертованість за поточними операціями -- відсутність обмежень на платежі й трансферти за поточними міжнародними операціями, пов'язаними з торгівлею товарами, послугами, міждержавними переказами доходів та трансфертів.

Котирування валют -- процес встановлення валютного курсу.

Купівельна спроможність валюти -- показник, що розраховується як сума товарів та послуг, котрі можна придбати за певну національну грошову одиницю.

Міжнародна валютна ліквідність -- здатність країни (чи групи країн) забезпечити своєчасне погашення своїх міжнародних зобов'язань прийнятними для кредитора платіжними засобами

Міжнародні валютні відносини -- сукупність валютно-грошових і розрахунково-кредитних зв'язків у світогосподарській сфері, які виникають у процесі взаємного обміну результатами діяльності національних господарств.

Національна валюта -- грошова одиниця певної країни та той чи інший її тип (грошова, срібна, паперова).

Національна валютна система -- форма організації валютних відносин країни, за допомогою якої здійснюються міжнародні розрахунки, утворюються та використовуються валютні кошти держави.

Неконвертована валюта -- валюта, що функціонує лише в межах однієї країни і не обмінюються на інші валюти; валюта країни, яка зберігає валютні обмеження за всіма валютними операціями для резидентів і нерезидентів.

Непряме котирування -- вираження одиниці національної валюти в іноземній. Переважно цей метод застосовується у Великобританії та її колишніх колоніях: 1 фунт стерлінгів = 0,7 долара.

Повна конвертованість -- відсутність будь-якого контролю чи обмежень за поточними та капітальними операціями.

Пряме котирування -- котирування, за якого курс одиниці іноземної валюти (базова валюта) виражається в національній валюті (валюта, що котирується).

Резервна валюта -- національна валюта провідних країн світу, що накопичується центральними банками інших країн як резерв коштів для міжнародних розрахунків

Світова валютна система -- форма організації міжнародних валютних (грошових) відносин, що історично склалася і закріплена міждержавними домовленостями.

Своп-угода -- одночасне укладання спот- і протилежної форвардної угоди, коли відбувається купівля-продаж двох валют на умовах негайної поставки з одночасною контроперацією на визначений строк з тими ж валютами.

СДР (SDR -- Special Drawing Right, спеціальні права запозичення -- СПЗ) -- міжнародні платіжні засоби, котрі використовуються МВФ для безготівкових міжнародних розрахунків через записи на спеціальних рахунках та як розрахункова одиниця МВФ.

Страхування (хеджування) валюти -- дії, спрямовані на недопущення ні чистих активів, ані чистих пасивів у даній валюті. Згідно з фінансовою термінологією страхування означає дію з недопущення двох видів відкритих позицій в іноземній валюті -- довгих позицій (володіння довгостроковими активами в іноземній валюті) і коротких позицій (володіння іноземною валютою в більших обсягах, ніж необхідно в короткостроковому плані).

Спот-курс -- курс обміну протягом не більше 2 робочих днів з моменту досягнення угоди про курс; це курс на ринку на певну дату.

Спот-операції -- операції з негайною поставкою; до таких належать операції з коротким терміном валютування -- в межах трьох робочих днів.

Список літератури

Боринець С.Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини: Підручник. -- 2-ге вид., переробл. і доп. -- К.: Товариство «Знання», КОО, 1999. -- С. 305.

Боринець С.Я. Міжнародні фінанси: Підручник. -- К.: Знання-Прес, 2002. -- С. 311.

Бровков С.М., Руденко Л.В. Валютно-фінансові механізми в міжнародному бізнесі: світовий досвід та українська практика. -- К.: ТОВ «Агентство «Україна», 2001. -- С. 25--81.

Буторина О. Грядущие изменения в международной валютной системе // Рынок ценных бумаг. -- 2004. -- № 8. -- С. 42--45.

Делас В.А. Місце комерційних банків у системі валютного контролю // Фінанси України. -- 2004. -- № 5. -- С. 151--155.

Иванов Е.И. Валютная либерализация и национальная экономика // Деньги и кредит. -- 2003. -- № 6. -- С. 44--47.

Киреев А.П. Международная экономика: В 2-х ч. Ч. 2. Международная макроэкономика: открытая экономика и макроэкономическое программирование: Учебное пособие для вузов. -- М.: Международные отношения, 1999. -- С. 17--190.

Козак Ю.Г., Лук'яненко Д.Г, Макогон Ю.В. та ін. Міжнародна економіка: Навчальний посібник. -- К.: АртЕк, 2002. -- С. 170--232.

Международные валютно-кредитные и финансовые отношения: Учебник / Под ред. Л.Н. Красавиной. -- М.: Финансы и статистика, 2000.

Міжнародна економіка: Підручник / За ред. Румянцева А.П. -- К.: Знання-Прес, 2003. -- С. 209--313.

Навой А.В. Валютные кризисы: сущность, причины, последствия // Деньги и кредит. -- 2003. -- № 2. -- С. 57--65.

Філіпенко А.С., Будкін В.С., Гальчинський А.С. та ін. Україна і світове господарство. -- К.: Либідь, 2002. -- С. 344--382; 425--447.

Глобалізація і безпека розвитку: Монографія / О.Г. Білорус, Д.Г. Лук'яненко та ін. -- К.: КНЕУ, 2001.

Линдерт П. Экономика мирохозяйственных связей: Пер. с анг. / Общ. ред. и пред. О.И. Ивановой. -- М.: Прогресс, 1992. -- С. 274--365.

Пискулов Д.Ю. Теория и практика валютного дилинга // Foreign Exchange and Money Market Operations: Прикладное пособие. -- 3-е изд., испр., доп. -- М.: ДИАГРАММА, 1998. -- С. 256.

Рут Френклін Р., Філіпенко А.С. Міжнародна торгівля та інвестиції. -- К.: Основи, 1998. -- С. 318--389; 515--570.

Рязанова Н.С. Міжнародні фінанси: Навч.- метод. посіб. для самост. вивч. дисц. -- К.: КНЕУ, 2001. -- С. 119.

Сливоцький А. Міграція капіталу: Як у замислах на кілька років випередити своїх конкурентів: Пер. з англ. -- К.: Пульсарі, 2001.

Шемет Т.С. Міжнародні фінанси: Підручник / За ред. А.А. Мазаракі. -- К.: КНТЕУ, 2000. -- С. 336.

Тема 7. Міжнародні розрахункиі платіжний баланс

Методичні рекомендації до вивчення теми

З методологічних позицій вивчення даної теми, структур-но-логічну схему якої представлено на рис. 7.1, доцільно розпочати зі з'ясування сутності та особливостей системи міжнародних розрахунків. Як один з основних механізмів реалізації зовнішньоекономічних угод, обслуговуючи та опосередковуючи торговельні, некомерційні, кредитні та інвестиційні операції, міжнародні розрахунки являють собою систему регулювання платежів за грошовими вимогами і зобов'язаннями, які виникають між суб'єктами господарювання різних країн та державами у зв'язку з економічними, політичними, науково-технічними та культурними відносинами між ними. Далі слід усвідомити основні характеристики, притаманні саме міжнародним розрахункам (на відміну від внутрішніх) як самостійним системам, що нерозривно пов'язані з рухом товарно-матеріальних та валютних цінностей на інтернаціональному рівні. До них належать: по-перше, регулювання міжнародних розрахунків нормами національного і міжнародного права та звичаями; по-друге, уніфікація системи міжнародних розрахунків, пов'язана з інтернаціоналізацією господарських зв'язків; по-третє, переважно документарний характер розрахунків, що здійснюються за міжнародними операціями; по-четверте, тісний зв'язок міжнародних платежів з функціонуванням валютних ринків та ін.

Поглиблене вивчення даної теми передбачає також розкриття системи факторів, які впливають на розвиток та ефективність міжнародних розрахунків. Серед них особливу увагу слід акцентувати на таких найважливіших, як:

політичні та економічні відносини між країнами;

позиції країн на світових товарних і грошових ринках;

ступінь використання та ефективність державних заходів у сфері регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

валютне законодавство;

міжнародні торговельні правила і звичаї;

стан платіжних балансів;

умови зовнішньоторговельних та кредитних контрактів та ін.

Щоб скласти повне уявлення про систему міжнародних розрахунків, необхідно ознайомитися з їхніми організаційними засадами, з'ясувавши роль банківської системи в організації міжнародних розрахунків. Адже саме банки, маючи практичний досвід роботи у сфері валютно-фінансових відносин, надають своїм клієнтам широкий спектр послуг: від консультування щодо вибору найефективніших форм міжнародних розрахунків, складання платіжних умов зовнішньоторговельних контрактів до безпосереднього здійснення міжнародних розрахунків за контрактами, страхування ризиків, видачі банківських гарантій тощо. Переважна частка розрахунків здійснюється у безготівковій формі через записи на рахунках банків. Ступінь впливу останніх на міжнародні розрахунки залежить від масштабів зовнішньоекономічних зв'язків країни базування, обсягів використання її національної валюти, спеціалізації, фінансового стану, ділової репутації, мережі банків-кореспондентів і т. ін. Для проведення розрахунків банки використовують свої закордонні відділення й кореспондентські відносини з іноземними банками, що супроводжуються відкриттям кореспондентських рахунків.

Характеризуючи діяльність банків у сфері проведення міжнародних розрахунків, необхідно розкрити сутність системи міжбанківських кореспондентських відносин. У даному блоці доцільно спочатку дати визначення таким поняттям, як: «платіжна угода», «кореспондентська угода» та «кореспондентський рахунок», потім назвати основні форми кореспондентських рахунків та охарактеризувати відмінності між рахунками типу «ЛОРО» та «НОСТРО».

Після розкриття сутності, факторів та організаційних засад міжнародних розрахунків слід переходити до засвоєння їхніх типів і видів. Що стосується типів, то міжнародні розрахунки можуть здійснюватися у національній валюті (за торговельними, кредитними і платіжними угодами між країнами), у міжнародних колективних валютах (за торговельними, кредитними і платіжними угодами в межах інтеграційних угруповань) та клірингові розрахунки (за міжнародними платіжними угодами клірингового типу).

Класифікація ж видів міжнародних розрахунків значно ширша і здійснюється за різними ознаками. За специфікою суб'єктів виділяють міжнародні розрахунки між конкретними контрагентами, між банками, між контрагентом і банком, між державою і банком. Щодо об'єктів, то виокремлюються міжнародні розрахунки за торговельними, інвестиційними та некомерційними операціями. За взаємодією суб'єктів розрахунки можуть провадитися напряму та через посередників, а що стосується їхніх умов, то вони можуть бути готівковими та з наданням кредиту.

Розглядаючи види міжнародних розрахунків, важливо усвідомити той факт, що розрахунки напряму не означають безпосереднього регулювання платежів за грошовими вимогами й зобов'язаннями між суб'єктами господарської діяльності різних країн, минаючи банківську систему. Це розрахунки, за яких банки, що обслуговують своїх клієнтів, встановили кореспондентські відносини і мають відкриті кореспондентські рахунки. На противагу, розрахунки через посередників означають залучення до розрахункового процесу будь-якого третього банку (як правило, першокласного), з яким встановлено кореспондентські відносини банків клієнтів.

Крім того, не слід ототожнювати і готівкові розрахунки з розрахунками готівковими коштами (банкнотами), оскільки під поняттям «готівкові платежі» у міжнародній практиці розуміють оплату експортних товарів після їх передачі (відвантаження) покупцю або платіж проти документів, що підтверджують відвантаження товару згідно з умовами контракту. У такому разі готівкові платежі застосовуються на противагу авансовому і кредитному способам платежу, коли покупець оплачує суму, зумовлену в контракті, після поставки товару. Тоді кредит надається не на всю суму контракту, а на 80--85 %, решту ж покупець оплачує авансом, що дає змогу продавцеві покрити свої витрати у разі невиконання покупцем своїх зобов'язань.

Кожен, хто вивчає міжнародні розрахунки, повинен знати основні їхні форми, особливості та механізми проведення, етапи розрахунків, переваги та хиби, а також уміти дати їм порівняльну оцінку з погляду вигідності для учасників зовнішньоекономічних операцій. Якщо розглядати основні форми розрахунків, котрі застосовуються у міжнародній практиці, то їх розподіл за критерієм зростання ризику експортера матиме наступний вигляд: 100-й аванс, авансові платежі, акредитив, інкасо, відкритий рахунок. Крім того, здійснюються розрахунки з використанням чеків і векселів.

У міжнародній практиці розрахунків авансові платежі -- найвигідніша форма для експортера. Під авансом розуміють грошову суму або майнову цінність, яка передається покупцем продавцеві до відвантаження товару в рахунок виконання зобов'язань за контрактом. Слід розрізняти грошову і товарну форми авансу. Товарна форма передбачає передання імпортером експортеру сировинних матеріалів або комплектувальних, необхідних для виготовлення замовленого обладнання. Грошова форма авансу передбачає сплату покупцем узгодженої за контрактом суми в рахунок належних за договором платежів до відвантаження товару (надання послуги), а іноді навіть до початку виконання контракту. До очевидних недоліків цієї форми розрахунків належить комплексний ризик імпортера, пов'язаний як із можливістю неотримання чи несвоєчасного отримання товару імпортером, так і поставкою товару іншої якості чи специфікації.

Наступною формою розрахунків, механізм якої необхідно з'ясувати, є акредитив. Розкриваючи його особливості, необхідно передусім дати визначення цьому поняттю, що кваліфікується як угода, згідно з якою банк за проханням клієнта зобов'язується оплатити документи третій особі (на користь якої відкрито акредитив) або доручає іншому банку здійснити за рахунок спеціально заброньованих коштів оплату товарно-транспортних документів за відвантажений товар або надані послуги.

На сьогодні до 80 % платежів у світовій торгівлі здійснюється за допомогою акредитива. Це пов'язано з тим, що з усіх форм міжнародних розрахунків документарний акредитив є найменш ризикованим та найбільш дієвим інструментом забезпечення платежів. У ділових зв'язках із партнерами тих країн, де держави контролюють зовнішню торгівлю, застосування акредитива в багатьох випадках навіть необхідна умова для здійснення експортно-імпортних операцій.

Щоб скласти повне уявлення про акредитивну форму розрахунків, студентам необхідно з'ясувати і основні фази її проведення. На першому етапі імпортер та експортер домовляються про здійснення платежу через акредитив. На другому етапі іноземний покупець дає розпорядження своєму банку (емітенту) відкрити на користь продавця акредитив на визначених умовах. На третьому етапі банк покупця домовляється з банком продавця про надання експортеру грошей після пред'явлення ним транспортних документів. Наступний крок -- відвантаження експортером товару покупцю і передача вантажних документів у банк, який негайно переказує гроші на рахунок продавця. І, нарешті, на завершальній стадії акредитиву банк експортера направляє документи в банк покупця, котрий передає їх покупцеві.

У подальшому вивченні акредитивної форми розрахунків слід переходити до аналізу його форм, зосередивши основну увагу на з'ясуванні особливостей проведення таких основних з них, як відкличний та безвідкличний, непідтверджений та підтверджений, покритий та непокритий акредитиви.

Наступним кроком у вивченні змісту теми має стати з'ясування характеру інкасової форми розрахунків у міжнародній практиці. Під інкасо розуміють банківську операцію, за допомогою якої банк за дорученням клієнта одержує на підставі розрахункових документів належні клієнтові гроші від підприємств, організацій, установ за відвантажені на їх адресу товарно-матеріальні цінності або надані послуги і зараховує ці кошти на рахунок клієнта-експортера.

Розрахунки у формі інкасо здійснюються таким чином: 1) сторони укладають контракт, в якому обумовлюють, через які банки буде проведено розрахунок; 2) експортер за умовами контракту здійснює відвантаження товару, оформлює документи і передає їх у свій банк, доручаючи йому здійснення інкасової операції; 3) банк експортера (банк-ремітент) надсилає документи разом із дорученням банку-кореспонденту в країні імпортера; 4) банк покупця (інкасуючий банк) передає документи покупцеві для вирішення питання про їх акцепт; 4) банк імпортера отримує платіж від імпортера; 5) інкасуючий банк переказує кошти банку-ремітенту; 6) отримавши переказ, банк-ремітент зараховує кошти на рахунок експортера.

При розгляді інкасо не слід обмежуватися лише визначенням його поняття та розкриттям механізму проведення, важливо акцентувати увагу на основній відмінності інкасової форми розрахунків від акредитивної, яка полягає в тому, що при документарному інкасо банки не беруть на себе зобов'язання здійснити платіж. Їхня відповідальність, таким чином, зводиться здебільшого до переказування і вручення документів проти сплати чи акцепту, але без власного зобов'язання здійснити платіж, якщо покупець не виконає або не зможе виконати своїх зобов'язань по інкасо. Крім того, завдяки меншій формальній вимогливості ця послуга пов'язана з меншими витратами і є значно гнучкішою. Оскільки при документарному інкасо продавець до моменту відвантаження товару ще не може бути впевнений у тому, що покупець насправді зробить платіж, документарне інкасо підходить для здійснення платежів тоді, коли продавець повністю довіряє покупцеві і впевнений, що той оплатить відвантажені товари і надані послуги; коли політичні, економічні та правові умови в країні покупця стабільні; коли країна-отримувач не має імпортних обмежень та ін.

Так само як при з'ясуванні особливостей акредитивної форми розрахунків, далі необхідно виокремити та проаналізувати існуючі у міжнародній практиці форми інкасо, до яких належать: просте, документарне, телеграфне інкасо, інкасо з негайною оплатою.

Стосовно розрахунків по відкритому рахунку, то дана форма передбачає здійснення імпортером періодичних платежів в установлені терміни з кінцевим їх регулюванням із застосуванням інших форм розрахунків. Порядок погашення заборгованості за відкритим рахунком залежить від угоди між контрагентами. При регулярних поставках сторони можуть домовитися, що розрахунки між ними здійснюватимуться не за кожною партією окремо, а у відповідні терміни зазвичай в кінці місяця або кварталу. Якщо поставки товарів взаємні, то можливий залік на відкритий рахунок, хоча платіж на відкритий рахунок -- найризикованіша для експортера форма розрахунків, оскільки у нього немає ніяких гарантій, що покупець врегулює свою заборгованість у зумовлений термін. Після того як всі права на товар перейшли до покупця разом з товаророзпорядчими документами, постачальникові залишається лише покладатися на платоспроможність і розрахункову дисципліну покупця.