3

Міністерство освіти і науки України

Київський національний економічний університет

МІЖНАРОДНАЕКОНОМІКА

Навчально-методичний посібникдля самостійного вивчення дисципліни

За редакцією доктора економічних наукпрофесора А.М. Поручника

Рекомендовано

Міністерством освіти і науки України

Київ 2005



Зміст

Вступ

Навчальна програма курсу

Навчально-тематичний план дисципліни «Міжнародна економіка»

Тема 1. Міжнародна економічна система

Тема 2. Міжнародна торгівля

Тема 3. Міжнародні інвестиції

Тема 4. Міжнародний кредит

Тема 5. Міжнародна трудова міграція

Тема 6. Світова валютна система

Тема 7. Міжнародні розрахунки і платіжний баланс

Тема 8. Міжнародна економічна інтеграція

Тема 9. Глобалізація та економічний розвиток

Порядок поточного та підсумкового оцінювання знань студентів з дисципліни «Міжнародна економіка»



Вступ

Навчальний посібник має на меті насамперед надати всебічну методично-консультативну допомогу студентам економічних вузів (не міжнародного фаху) у глибокому самостійному вивченні нормативної дисципліни бакалаврського циклу «Міжнародна економіка». Теорія міжнародної економіки -- складова загальної економічної теорії, значення і актуальність якої суттєво зростає в умовах посилення взаємодії і взаємозалежності національних економік як результату прискореної глобалізації світового господарства.

Професійна підготовка сучасних економістів передбачає розуміння ними закономірностей формування та розвитку відтворювальних процесів не лише на національному, але й на інтернаціональному та глобальному рівнях, причому у взаємозв'язку з динамізацією економічних, політичних, науково-технічних та гуманітарних відносин між державами. Розкриттю характеру та особливостей взаємодії національних економік у структурі світового господарства, а також механізмів регулювання міжнародного руху товарів, послуг, капіталу, робочої сили, функціонування світової валютної системи, формування та розвитку інтеграційних угруповань і присвячено курс міжнародної економіки як важливої компоненти фундаментальної підготовки фахівців економічного профілю.

За умов гармонізації національної моделі освіти з європейською, зумовленої інтеграційними процесами, суттєво зростає роль самостійної роботи студентів у засвоєнні знань, умінь і навичок як необхідної умови формування творчої особистості з інноваційним мисленням.

Хоча останніми роками з'явилося чимало підручників та навчальних посібників з міжнародної економіки і вітчизняних і зарубіжних авторів, однак студентам нелегко зорієнтуватися у великому масиві інформації, виокремити найважливіші поняття та категорії світогосподарської тематики, зрозуміти особливості предмету та механізму функціонування міжнародної економічної системи.

Задовольняючи вищеназвані потреби студентської аудиторії, автори посібника ставили за мету:

сформулювати методологічні та методичні підходи до розуміння змісту та логіки курсу «Міжнародна економіка», визначити його фундаментальні принципи та категорії;

навчити студентів умінню на основі систематизації та субординації знань з міжнародної економічної проблематики аналізувати економічні явища та процеси, пізнавати закономірності їхнього розвитку;

допомогти розібратися в сутності, а іноді і в неоднозначному тлумаченні форм міжнародних економічних відносин;

озброїти студентів розумінням тенденцій і перспектив формування глобальної економічної системи, яке відбувається через регіональну й міжнародну інтеграцію, посилення відкритості та взаємодії національних економік;

розвинути навики адаптації загальнотеоретичних знань до умов міжнародної економічної діяльності України;

націлити на пошук, відбір та опрацювання статистичних матеріалів за темами курсу;

сформулювати методичні поради та вказівки для належного виконання самостійних завдань (рефератів, есе, доповідей) та підготовки до поточного (модульного) та підсумкового контролю.



Тема 1. Міжнародна економічна система

Предмет курсу «Міжнародна економіка». Міжнародна економічна система: сутність та структура. Міжнародні економічні відносини. Міжнародна економічна діяльність. Сукупність національних економік. Класифікація країн за рівнем соціально-економічного розвитку. Інтернаціоналізація господарського життя. Міжнародний поділ праці: сутність, форми та фактори. Особливості сучасного етапу розвитку світового господарства. Основні форми міжнародних економічних відносин. Рівні МЕВ. Принципи МЕВ. Основні суб'єкти МЕВ. Середовище розвитку МЕВ.

Тема 2. Міжнародна торгівля

Міжнародна торгівля як форма МЕВ. Світовий ринок товарів і послуг та особливості його розвитку в сучасних умовах. Показники масштабів, структури, динаміки й результативності міжнародної торгівлі. Еволюція теорій міжнародної торгівлі.

Види міжнародної торгівлі. Торгівля товарами та послугами. Традиційна торгівля, торгівля у межах кооперації, зустрічна торгівля. Торгівля науково-технічною продукцією та пос-лугами.

Методи міжнародної торгівлі. Торгівля напряму та через посередників. Біржова торгівля, міжнародні аукціони та тен-дери.

Ціноутворення у міжнародній торгівлі. Тарифне і нетарифне регулювання міжнародних торгово-економічних відносин. Світова організація торгівлі (СОТ). Україна на світовому ринку товарів та послуг.

Тема 3. Міжнародні інвестиції

Причини і суть міжнародного руху капіталу. Показники руху капіталу. Характерні риси сучасного етапу міжнародного руху капіталу.

Інвестиції в системі міжнародного руху капіталу. Мотивація міжнародної інвестиційної діяльності. Форми іноземних інвестицій. Прямі та портфельні інвестиції. Спільні підприємства. Транснаціональні корпорації. Вільні економічні зони. Стратегічні альянси. Злиття та поглинання у міжнародному бізнесі.

Міжнародний інвестиційний ринок, його структура й особливості розвитку. Форми та методи регулювання міжнародного інвестування на національному і міжнародному рівнях. Міжнародні інвестиції в Україні.

Тема 4. Міжнародний кредит

Міжнародний кредит та його функції в сучасній економіці. Принципи міжнародного кредиту. Фактори розвитку міжнародного кредитних відносин.

Форми міжнародного кредитування. Єврокредити. Лізинг. Факторинг. Форфейтинг.

Світовий фінансовий ринок, його функціональна та географічна структура. Основні світові фінансові центри. Інвестиційний сектор (ринок цінних паперів) та його інструменти. Єврооблігації. Іноземні облігації. Сек'юритизація кредитів.

Міжнародні кредитно-фінансові інститути та їх діяльність. Проблема зовнішньої заборгованості. Україна в міжнародних кредитних відносинах.

Тема 5. Міжнародна трудова міграція

Сутність і види міжнародної трудової міграції. Етапи розвитку міжнародної міграції трудових ресурсів. Напрямки міграції робочої сили. Особливості формування та розвитку світового ринку праці.

Види міграції. Економічні та соціальні наслідки міжнародної трудової імміграції та еміграції. Регулювання міжнародних міграційних процесів. Методи та рівні регулювання міграції трудових ресурсів. Україна в світових міграційних процесах.

Тема 6. Світова валютна система

Структура сучасної валютної системи. Національна, міжнародна (регіональна) та світова валютна системи. Основні елементи національної валютної системи. Основні елементи світової валютної системи. Поняття валюти та її види. Конвертованість валюти. Валютний паритет і валютний курс. Режим курсу валюти. Міжнародна валютна ліквідність. Резервні валюти.

Еволюція світової валютної системи. Система золотого стандарту. Бреттон-Вудська валютна система. Ямайська валютна система. Європейська валютна система.

Валютний ринок і його структура. Котирування валют. Основні валютні операції. Валютний ринок України.

Тема 7. Міжнародні розрахунки і платіжний баланс

Поняття міжнародних розрахунків. Форми міжнародних розрахунків та їхня порівняльна характеристика.

Платіжний баланс, його структура і методологія складання. Платіжний баланс України, стан, структура, динаміка.

Тема 8. Міжнародна економічна інтеграція

Інтеграція як відносини і як процес. Фактори розвитку міжнародної економічної інтеграції. Форми та особливості регіональної економічної інтеграції. Проблеми і перспективи світової (глобальної) інтеграції.

Європейські інтеграційні процеси. Європейський Союз. Інтеграція східноєвропейських країн. Чорноморське економічне співробітництво. Потенціал і особливості загальноєвропейської економічної інтеграції. Північноамериканська економічна інтеграція. Зона вільної торгівлі «США--Канада». НАФТА. США у світових інтеграційних процесах. Економічна інтеграція у Латинській Америці. Потенціал і особливості регіональної інтеграції країн Азії. Інтеграційні зусилля арабських країн. Взаємозв'язки країн Африки.

Україна в світових інтеграційних процесах. Передумови інтеграції України у світове господарство. Пріоритетні напрями геополітичної та галузевої орієнтації України.

Тема 9. Глобалізація і економічний розвиток

Глобалізація світової економіки. Суперечливість процесу глобалізації: прогресивні та негативні наслідки. Фінансова глобалізація.

Глобальні проблеми сучасності: сутність, класифікація та процеси їхнього загострення. Демографічна проблема. Екологічна проблема. Військові проблеми. Проблеми нерівності розвитку країн світу.

Міждержавне регулювання глобальних проблем.



Навчально-тематичний план дисципліни «міжнародна економіка»

№ теми	Назва теми	Денна форма навчання	Вечірній факультет	Заочний факультет
		Кількість годин
		Лекції	Практичні заняття	Самостійна робота	Індивідуальні заняття	Лекції	Практичні заняття	Лекції
1.	Міжнародна економічна система	4	2	8	2	4	2	1
2.	Міжнародна торгівля	2	2	8	2	2	2	2
3.	Міжнародні інвестиції	2	2	6	1	2	2	1
4.	Міжнародний кредит	2	2	6	1	2	2	1
5.	Міжнародна трудова міграція	2	2	6	1	2	2	1
6.	Світова валютна система	2	2	6	2	2	2	1
7.	Міжнародні розрахунки і платіжний баланс	2	2	6	1	2	2	1
8.	Міжнародна економічна інтеграція	2	1	8	1	2	1	1
9.	Глобалізація і економічний розвиток	2	1	6	1	2	1	1
Всього:	20	16	60	12	20	16	10



Тема 1. Міжнародна економічна система

Методичні рекомендації до вивчення теми

Вивчення першої теми, методологічної за своїм змістом, природно розпочати з визначення предмета курсу «Міжнародна економіка», під яким більшість авторів розуміють специфічну сферу економічних відносин, що складаються в процесі взаємодії суб'єктів господарювання різної національної належності стосовно виробництва, обміну і споживання товарів, послуг та факторів виробництва на інтернаціональному рівні.

Необхідно усвідомити основні складові елементи змісту дисципліни, до яких полягають:

закономірності функціонування у світовому масштабі ринкової економічної системи та формування сукупного попиту і сукупної пропозиції на товари й фактори виробництва, що перебувають у міжнародному обороті;

сукупність національних економік у структурі світового господарства, а також форми міжнародних економічних від-носин;

система регулювання міжнародної економіки та формування міжнародної економічної системи за умов зростаючої глобалізації.

Наступний крок у вивченні теми -- з'ясування сутності та розкриття структури міжнародної економічної системи як сукупності національних економічних систем у їхній взаємодії на основі міжнародного поділу праці з відповідним механізмом регулювання.

Таким чином, складовими елементами міжнародної економічної системи є насамперед національні економічні системи, що являють собою сукупність взаємопов'язаних в організаційному, технологічному та економічному плані галузей і сфер господарської діяльності країн, які через зростання їхньої відкритості у взаємодії одна з одною формують світові ринки і перетворюють виробництво товарів та послуг на міжнародну економічну діяльність. Окрім того, міжнародна економічна система включає регулятивні механізми національного, міждержавного та наднаціонального рівнів.

Структурно-логічну схему, яка відображає зміст цієї теми, подано на рис. 1.1.

Рис. 1.1 Структурно-логічна схема теми 1

Сфера функціонування міжнародної економічної системи -- світове господарство. Незважаючи на існування значної кількості визначень даної категорії, найбільш точним є: сукупність національних господарств у їхній взаємодії через систему міжнародних економічних відносин. Саме вони виявляють стосунки між країнами в економічній сфері, охоплюючи коопераційні і відтворювальні зв'язки. Важливо розкрити відмінності міжнародних економічних відносин від інших видів відносин, що складаються між державами (дипломатичних, політичних, військових, гуманітарних та ін.). При цьому необхідно акцентувати увагу на закономірностях та характері розвитку світового господарства на нинішньому етапі, зосередившись на найістотніших із них, як от:

становлення глобальної моделі світового господарства, заснованій на постіндустріальній парадигмі;

формування планетарних продуктивних сил;

лібералізація зовнішньоекономічної діяльності держав;

посилення взаємозалежності національних економік;

трансформація структури світового господарства з виокремленням нових його підсистем;

перетворення ТНК у провідних суб'єктів міжнародної економічної діяльності.

Розглядаючи світове господарство як цілісну систему, слід визначити його структуру та виділити складові підсистеми за такими критеріями:

рівень економічного розвитку;

соціальна структура господарства;

тип економічного зростання;

ступінь відкритості національних економік.

На основі цих критеріїв необхідно дати порівняльну характеристику групам країн, що належать до кожної із названих підсистем:

промислово розвинені країни (40);

країни з перехідною економікою (28);

країни, що розвиваються (140).

Порівняльна характеристика дається на основі використання прийнятих у міжнародній практиці показників:

Валовий внутрішній продукт (ВВП) -- виражає загальний обсяг кінцевих товарів і послуг, що випущені на території даної країни, незалежно від національної належності діючих у ній підприємств за певний період часу. Даний показник становить у цілому по світу більше 47 трлн дол. із середньодушовим рівнем понад 7 тис. дол.

Валовий національний продукт (ВНП) -- виражає обсяг виробництва, що контролюється корпораціями і приватними особами даної національності.

Індекс людського розвитку (ІЛР) -- інтегральний показник, який розраховується на основі даних щодо рівня життя населення (реальний ВВП на душу громадян), тривалості життя та рівня освіченості. За значенням ІЛР країни ранжуються за шкалою від 0 до 1: а) низький (до 0,50) -- 34 країни; б) середній (0,51--0,79) -- 86 країн; в) високий (0,80--1,00) -- 55 країн.

Формування світового господарства відбувається на основі процесу інтернаціоналізації господарського життя, тобто процесу виникнення та розвитку зв'язків між національними господарствами, їхнього зближення та посилення взаємозалежності економічних суб'єктів різних країн, що є об'єктивною закономірністю розвитку продуктивних сил суспільства. Наслідком інтернаціоналізації виробництва стає розвиток міжнародного поділу праці (МПП) як вищого ступеня суспільного поділу праці між країнами, що проявляється у спеціалізації окремих країн на виробництві певної продукції та знаходить свій вияв у міжнародній спеціалізації виробництва та міжнародному виробничому кооперуванні.

З'ясувавши сутність цих процесів, важливо засвоїти чинники, які впливають на розвиток і поглиблення міжнародного поділу праці та визначають міжнародну спеціалізацію певної країни.

Їх можна класифікувати за такими групами:

природно-географічні;

соціально-економічні;

науково-технологічні.

За формування глобальної моделі господарства, заснованій на постіндустріальній парадигмі, визначальною групою факторів МПП є науково-технологічні, котрі суттєво впливають на конкурентоспроможність країн та кардинально модифікують загальноцивілізаційну модель міжнародного поділу праці.

Важливим питанням даної теми є системний аналіз міжнародних економічних відносин: їх форм, рівнів, суб'єктів та принципів функціонування.

Щодо структури сучасних міжнародних економічних відносин, то вона включає такі форми:

міжнародна торгівля -- обмін товарами і послугами між державно оформленими національними економіками;

міжнародний рух капіталу -- переміщення капіталу між країнами світу в пошуках найвигіднішої сфери вкладення;

міжнародна трудова міграція -- переміщення працездатного населення між країнами, викликане причинами переважно економічного характеру;

світова валютна система -- закріплена міжнародними угодами форма організації валютних відносин, яка опосередковує і сприяє реалізації всіх інших форм МЕВ, забезпечуючи систему міжнародних розрахунків.

Міжнародні економічні відносини здійснюються і розвиваються на різних рівнях: з одного боку, залежно від ступеня, масштабів та регулярності взаємодії суб'єктів господарювання (економічні контакти, економічна взаємодія, економічне співробітництво, економічна інтеграція); а з другого -- залежно від сфери діяльності:

мікро -- на рівні суб'єктів;

мезо -- на рівні галузей;

макро -- на рівні країн;

мета -- на рівні регіональних угруповань.

Далі варто обґрунтувати тезу про те, що ядром сучасних МЕВ виступає міжнародна економічна діяльність суб'єктів господарювання (насамперед, підприємств), спрямована на отримання прибутку переважно за рахунок зовнішніх факторів. При цьому слід зазначити, що в кожній країні є підприємства, діяльність яких обмежена національним ринком, хоча частка таких підприємств має тенденцію до зменшення. Досить представницьку групу складають підприємства з орієнтацією як на національні, так і міжнародні ринки. І, нарешті, існують фірми, які працюють виключно на зовнішній ринок.

Діяльність підприємств на міжнародному ринку здійснюється в таких формах:

експорт та імпорт товарів і послуг;

контрактні, коопераційні угоди;

господарська діяльність за кордоном;

портфельне та пряме інвестування за кордоном.

Щоб зрозуміти, чим зумовлюється упорядкований і цілеспрямований характер сучасних міжнародних економічних відносин, слід засвоїти принципи, на яких вони базуються. Найважливішими виступають загальні принципи МЕВ:

еволюційність розвитку згідно з об'єктивними економічними законами;

системність, тобто розвиток МЕВ як системи взаємопов'язаних елементів і зв'язків, коли зміни в одному елементі приводять до обов'язкових змін в іншому елементі та всієї системи в цілому;

еквівалентність обміну, тобто взаємовигідність міжнародних економічних відносин для всіх їх учасників.

Універсальний характер мають принципи, сформульовані ООН. Крім того, на національному рівні, на дво- і багатосторонній основі, в рамках міжнародних інтеграційних угруповань виробляються і погоджуються принципи, які мають специфічний характер і діють тільки в рамках певних домовленостей.

Що стосується України, то вона самостійним суб'єктом МЕВ виступає з 1991 року після проголошення державного суверенітету. Це положення визначено у Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність», за яким Україна додержує таких принципів у міжнародних економічних відносинах:

суверенітету народів України, що полягає у виключному праві самостійного і незалежного здійснення ЗЕД на своїй території; обов'язку України неухильно виконувати всі свої договори і зобов'язання у галузі МЕВ;

свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у праві суб'єктів добровільно вступати у зовнішньоекономічну діяльність і здійснювати її у будь-яких формах;

юридичної рівності і недискримінації, що полягає у рівності перед законами всіх суб'єктів ЗЕД, у тому числі держави, забороні дискримінаційних дій держави стосовно суб'єктів за формами власності, місцем розташування та іншими ознаками, неприпустимість обмежувальної діяльності, непередбачуваної законами України;

верховенство закону, що полягає у законодавчому регулюванні ЗЕД, забороні застосування підзаконних актів, що створюють менш сприятливі, ніж передбачені законами умови зовнішньоекономічної діяльності;

рівного захисту українських та іноземних суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності як в Україні, так і за її межами, а також захисту державних інтересів України згідно з законами України і нормами міжнародного права;

еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів.

Переходячи до характеристики статусу учасників міжнародних економічних відносин, слід підкреслити, що вони діють як відносно незалежні суб'єкти з метою реалізації своїх економічних інтересів. До них належать:

фізичні особи (наділені право- і дієздатністю індивідуальні підприємці і комерсанти);

юридичні особи (фірми, підприємства, ТНК);

держави;

міжнародні організації.

Найбільш вагому і всезростаючу роль у міжнародних економічних відносинах відіграють міжнаціональні та транснаціональні компанії (МНК і ТНК), діяльність яких відрізняється масштабами та комплексним характером. Вона включає міжнародну виробничо-інвестиційну, фінансово-кредитну, маркетингову і торговельну діяльність та інші види світогосподарських зв'язків, які варто проілюструвати конкретними даними.

Аналіз розвитку міжнародного бізнесу та його результативності буде не повним, якщо не враховувати те середовище, яке на нього впливає. Оскільки кожний із суб'єктів МЕВ є відкритою системою, то його діяльність залежить від зовнішнього світу. Фактори, які впливають на діяльність суб'єктів, бувають двоякого роду: прямого впливу і опосередкованого впливу.

До першої групи зараховують такі фактори, які безпосередньо впливають на дії суб'єктів МЕВ, -- економічна поведінка постачальників, споживачів, конкурентів, дія законів та установ державного регулювання.

Щодо опосередкованих факторів, то вони не мають безпосереднього впливу на дії суб'єктів МЕВ. До цих факторів належать: стан економіки країни, міжнародні політичні події, соціально-культурні чинники.

Сукупність названих факторів створює середовище розвитку міжнародних економічних відносин, тобто своєрідну ауру, яка супроводжує і опосередковує міжнародний бізнес, пов'язаний з пересуванням через національні кордони ресурсів, товарів, послуг, інформації, капіталу та робочої сили. Якщо суб'єкт господарювання розпочинає свою виробничу, комерційну чи інвестиційну діяльність, то він повинен враховувати зовнішнє середовище і його вплив на стратегію поведінки фірми на світовому ринку.

Наукова класифікація середовища зводиться до такого:

Політико-правове середовище:

політичні процеси і інститути;

законодавство.

Економічне середовище:

сутність економічної системи;

структура економіки;

ефективність і орієнтація.

Соціально-культурне середовище:

мотивація до праці;

освіта і виховання;

комунікації;

екологія.

Інфраструктурне середовище та ресурси:

природні ресурси;

населення;

транспорт;

інформаційно-комунікаційні системи.

Характеризуючи фактори політико-правового середовища, слід зазначити, що взаємозв'язок політики та економіки у сфері МЕВ виявляється значно чіткіше у рамках національних економік. З політичних мотивів держави можуть, з одного боку, надавати одна одній преференції, інтегруватися, а з другого -- використовувати тарифні і нетарифні бар'єри, ембарго, бойкоти або блокади.

Вивчення факторів економічного середовища потребує від суб'єктів МЕВ уваги до загального рівня розвитку економіки відповідної країни, рівня і розподілу доходів у ній, характеру витрат і заощаджень населення тощо.

Фактори соціально-культурного середовища МЕВ багато в чому визначають індивідуалізацію попиту зарубіжних клієнтів, ставлення до праці фахівців, поведінку підприємців на фінансових ринках. Економічна поведінка людини в тій чи тій країні ґрунтується на її фізіологічних, психологічних та інших особливостях.

Підбиваючи підсумки стосовно ефективності функціонування міжнародної економічної системи, слід наголосити, що вона значною мірою залежить від:

по-перше, ступеня розвинутості всіх елементів цієї системи;

по-друге, темпів і динаміки міжнародних інтеграційних процесів;

по-третє, швидкості поширення і утвердження постіндустріальної моделі розвитку у світовому масштабі;

по-четверте, уніфікації середовища розвитку МЕВ;

по-п'яте, прискорення формування глобальних регулятивних механізмів.

План семінарського заняття

Сутність та структура міжнародної економічної системи.

Форми та рівні міжнародних економічних відносин.

Суб'єкти міжнародних економічних відносин та принципи їхньої взаємодії.

Середовище розвитку міжнародних економічних відносин: структуризація та особливості.

Контрольні питання

Що являє собою міжнародна економічна система, які її структурні елементи?

Дайте визначення категорії «світове господарство». Назвіть особливості розвитку сучасного світового господарства.

Що являє собою інтернаціоналізація виробництва?

Дайте визначення інтернаціоналізації капіталу. Яку роль інтернаціоналізація капіталу відіграє у функціонуванні сучасного світового господарства?

Якими об'єктивними чинниками зумовлюється розвиток міжнародного поділу праці?

Чому міжнародний поділ праці є основою міжнародних економічних відносин?

Назвіть і охарактеризуйте основних суб'єктів міжнародної економічної діяльності та принципи їхньої взаємодії.

За якими критеріями здійснюється класифікація країн?

Які існують форми міжнародних економічних відносин і в чому виявляється їхня взаємодія?

Дайте визначення середовища МЕВ.

Як проявляється вплив політико-правового середовища на МЕВ?

Назвіть основні елементи соціально-культурного середовища міжнародних економічних відносин.

Назвіть класифікацію чинників економічного середовища міжнародних економічних відносин.

Розкрийте роль інфраструктури у розвитку міжнародного економічного співробітництва.

Проблемні питання

Відомо, що визначення «міжнародна економіка» -- дискусійне і певною мірою збігається з категорією «міжнародні економічні відносини». В чому полягають їх спільні риси і відмінності?

У чому, на вашу думку, проявляється взаємозв'язок між формами МЕВ? Наведіть конкретні приклади.

Вам відомі різні підходи до систематизації (угруповання) країн світу. Яке теоретичне і практичне значення такої систематизації? Які з ознак систематизації країн ви вважаєте найважливішими і чому?

Традиційно виділяють політико-правове, економічне, соціально-культурне та інфраструктурне середовище розвитку МЕД. Поміркуйте над іншими варіантами структуризації середовища.

Спробуйте навести приклади з міжнародної економічної діяльності, які б відповідали тому чи тому рівню розвитку МЕВ. Чи обов'язкова чітка послідовність у рівнях розвитку МЕВ?

Відомо, що розвитку МЕВ притаманна сукупність суперечностей. Спробуйте систематизувати їх за певними критеріями і ознаками.

Продуктивність праці в японському машинобудуванні приблизно така ж, як і в американському, хоча США мають переваги у продуктивності праці у сфері послуг. Проте більшість послуг не залучили до міжнародного обміну. Деякі вчені вважають, що це створює перешкоди для США, оскільки їх порівняльні переваги стосуються товару, який не продається на світових ринках. В чому, на вашу думку, помилковість даного твердження?

Виходячи з особливостей культури і ментальності українського народу, сформулюйте основні характеристики культури України порівняно із західною та східною (табл. 1.1).

Таблиця 1.1

Основні характеристики різних культур

Культура	Основні характеристики
Західна	Індивідуалізм; Неформальність; Матеріалізм; Самоцінність часу
Східна	Пріоритет групи і співробітництво; Традиції і формальності; Естетичний бік та духовність; Безкінечність часу;
Українська	?

Визначте сучасний рівень інтернаціоналізації української економіки.

Які фактори визначають сучасну міжнародну спеціалізацію країн та їхню диспозицію на світових ринках?

Тематика індивідуальних завдань студентів (есе, реферати, доповіді)

Фактори та особливості розвитку сучасного світового господарства.

Модифікація глобальної моделі міжнародного поділу праці.

Типи класифікації країн за рівнем соціально-економічного розвитку.

Суб'єкти МЕВ України.

Принципи МЕВ та їхня роль у розвитку міжнародних економічних відносин.

Політико-правове середовище розвитку міжнародних економічних відносин.

Економічне середовище розвитку міжнародних економічних відносин.

Вплив соціально-економічних факторів на розвиток МЕВ.

Інфраструктурне забезпечення міжнародних економічних зв'язків.

Принципи та стратегія зовнішньоекономічної діяльності України.

Задачі

1. Країни А і Б виробляють два товари спортивного асортименту -- велосипеди і тренажери. Витрати праці на виробництво цих товарів у країні А становлять 10 і 8 год відповідно; в країні Б -- 5 і 6 год. Що характеризує дана ситуація?

Абсолютні переваги країни А у виробництві двох товарів.

Абсолютні переваги країни Б у виробництві двох товарів.

Порівняльні переваги країни А у виробництві велосипедів.

Порівняльні переваги країни Б у виробництві велосипедів.

Порівняльні переваги країни А у виробництві тренажерів.

Порівняльні переваги країни Б у виробництві тренажерів.

2. На основі даних табл. 1.2 потрібно визначити ступінь відкритості національних економік -- через розрахунок експортних квот, обсягу експорту на душу населення та питомої частки кожної країни у світовому експорті. Які з країн найбільшою мірою залежать від зовнішньоекономічної сфери і чи позитивним це є для національного господарства?



Таблиця 1.2

Країни	Обсяг експорту, млрд дол.	ВВП, млрд дол.	Чисельність населення, млн чол.
США	625	7400	255,4
Німеччина	521	2497	80,6
Японія	411	5390	124,5
Франція	289	1585	57,4
Великобританія	260	1167	57,8
Італія	234	1112	57,0
Канада	201	575	27,4
Нідерланди	198	415	15,2
Росія	104	370,2	148,3
Україна	18	36	49,7
Світ в цілому	5690	41100	6200000

3. У США, де земля є порівняно дешевою, співвідношення кількості землі та праці, які використовуються у тваринництві, значно вищі, ніж співвідношення землі та праці при вирощуванні пшениці. Але в густонаселених країнах, де земля -- дорога, а праця -- дешева, для вирощування великої рогатої худоби звичайно використовується менше землі та більше праці, ніж при вирощуванні пшениці в США. Чи можна на основі цих даних стверджувати, що при розведенні великої рогатої худоби фактор праці використовується інтенсивніше, ніж при вирощуванні пшениці? Обґрунтуйте свою відповідь.

Завдання для модульного контролю

1. Національні економіки та особливості їхньої взаємодії за умов зростаючої глобалізації.

2. Поглиблення міжнародного поділу праці як об'єктивна основа інтернаціоналізації господарського життя.

3. Загальна характеристика підсистем світового господарства.

4. Сучасна міжнародна спеціалізація країн.

5. Світове господарство: природно-ресурсний потенціал та перспективи розвитку.

6. Міжнародні економічні відносини, їх суб'єкти та взаємозв'язок основних форм.

7. Характеристика основних складових середовища МЕВ.

Термінологічний словник ключових понять (категорій)

Вертикальний МПП -- поділ праці, за якого виробники з різних країн формують однолінійний технологічний ланцюг та виконують низку послідовних виробничних операцій.

Горизонтальний МПП -- поділ праці, що передбачає виготовлення виробниками різних країн компонентів, які поєднуються у технологічно та технічно складному виробі.

Економічне середовище МЕВ -- чинники економічного характеру, які впливають на дії учасників МЕВ. До таких чинників належать, зокрема, структура національного господарства країн, рівень їхнього економічного розвитку, величина валового продукту на душу населення та ін.

Інтернаціоналізація господарського життя -- процес виникнення та розвитку стійких економічних взаємозв'язків між національними господарствами (на основі міжнародного поділу праці) і виходу процесів відтворення суспільного продукту за національні кордони.

Інтернаціоналізація капіталу -- процес взаємопереплетіння та об'єднання капіталу із різних країн, формами якого є міжнародний обмін підприємницьким і позичковим капіталами.

Лібералізація зовнішньоекономічної діяльності -- процес зменшення або повної ліквідації різного роду обмежень та перешкод, які гальмують рух товарів, капіталів, послуг, робочої сили через кордони країн.

Міжнародна економічна діяльність -- сукупність дій суб'єктів господарювання різних країн, у процесі яких вони вступають в активні міжнародні економічні відносини.

Міжнародна економічна система -- сукупність національних економічних систем у їх взаємодії на основі міжнародного поділу праці з відповідним механізмом регулювання.

Міжнародна спеціалізація -- форма поділу праці між країнами, за якої в рамках окремих держав відбувається виробництво більш однорідних продуктів праці у масштабах, здатних задовольнити як внутрішні потреби, так і потреби країн-партнерів, що призводить до прогресуючої диференціації національних господарств.

Міжнародне виробниче кооперування -- об'єктивний процес розвитку стійких виробничих зв'язків між підприємствами різних країн, що передбачає координацію їхньої господарської діяльності у виробництві певних видів кінцевої продукції та обмін між учасниками виробничого процесу спільно виробленою частковою продукцією.

Міжнародний поділ праці (МПП) -- найвищий ступінь розвитку суспільного поділу праці між країнами, що виражається у стійкій, економічно вигідній спеціалізації окремих країн на виробництві певних видів продукції та у взаємному обміні результатами цієї діяльності між країнами у певних кількісних та якісних співвідношеннях.

Міжнародні економічні відносини -- система різноманітних господарських відносин між країнами світу стосовно виробництва, розподілу, обміну і споживання за межами національних кордонів.

Національна економічна система -- сукупність взаємопов'язаних в організаційному, технологічному та економічному плані галузей та сфер господарської діяльності в межах державно оформлених національних господарств.

Політичне середовище МЕВ -- сукупність політичних чинників, які визначають поведінку суб'єктів МЕВ (політичні інтереси, мотиви держав; політичний устрій країн; політичні ризики).

Правове середовище МЕВ -- нормативно-законодавча база, що впливає на поведінку учасників МЕВ (трудове, антимонопольне, податкове законодавство, загальноправове середовище тощо).

Принципи організації міжнародних економічних відносин (МЕВ) -- сукупність міжнародних правил поведінки учасників МЕВ (суверенітет, взаємна вигода, добросовісне виконання міжнародних зобов'язань тощо).

Рівні МЕВ -- щільність зв'язків між суб'єктами МЕВ, які розрізняються між собою тривалістю, інтенсивністю взаємодії тощо (економічні контакти, взаємодія, співробітництво, міжнародна економічна інтеграція).

Світове господарство -- сукупність національних господарств та економічних взаємозв'язків між ними через систему міжнародних економічних відносин.

Світовий ринок -- товарно-грошові відносини між економічними суб'єктами різних країн, об'єктом яких є товари, послуги, активи, технології, робоча сила тощо. Світовий ринок певного товару являє собою взаємодію пропозиції та попиту на даний товар у міжнародному масштабі.

Середовище МЕВ -- зовнішні щодо суб'єктів політико-правові, економічні, соціально-культурні та інфраструктурні чинники, які супроводжують та опосередковують міжнародний бізнес, пов'язаний з пересуванням через національні кордони ресурсів, товарів, послуг, інформації, капіталу та робочої сили.

Соціально-культурне середовище МЕВ -- система соціально-культурних факторів, які визначають поведінку суб'єктів МЕВ (соціальні норми поведінки людей, їхні цінності в різних країнах; норми ділової етики; звички у праці тощо).

Суб'єкти МЕВ -- учасники міжнародних економічних відносин, які здатні досить незалежно й активно діяти задля реалізації своїх переважно економічних інтересів.



Список літератури

Авдокушин Е.Ф. Международные экономические отношения. -- М.: ИВЦ «Маркетинг», 1998. -- С. 4--28.

Глобалізація і безпека розвитку / Під ред. О. Білоруса. -- К., 2001.

Киреев А.П. Международная экономика. В 2-х ч. Ч. 1. Международная микроэкономика: движение товаров и факторов производства. -- М.: Международные отношения, 1997. -- С. 15--76.

Кузякин А.П., Семичев М.А. Мировая экономика: Учебное пособие. -- М.: ТК Велби, Проспект, 2003.

Кругман П. Р., Обстфельд М. Международная экономика. -- 5-е изд. Серия «Учебник для вузов». -- СПб: Питер, 2003. -- 832 с.

Линдерт П.Х. Экономика мирохозяйственных связей: Пер. с англ. -- М.: Прогресс. Универс, 1992. -- С. 11--18.

Ломакин В.К. Мировая экономика. -- М.: Анкил, 1999.

Лук'яненко Д.Г. Міжнародна економічна інтеграція. -- К.: КДЕУ, 1996. -- С. 13--25.

Міжнародна економіка / За ред. Румянцева А.П. -- К.: Знання-Прес, 2003. -- С. 13--29.

Міжнародні економічні відносини: Підручник / За ред. Школи І.М. -- К.: КНТЕУ, 2003. -- С. 10--102.

Мовсесян А.Г., Огнивцев С.Б. Мировая экономика. -- М.: Финансы и статистика, 2001.

Пахомов Ю.М., Лук'яненко Д.Г., Губський Б.В. Національні економіки в глобальному конкурентному середовищі. -- К.: Україна, 1997. -- С. 29--45.

Савельєв Є.В. Міжнародна економіка. -- Тернопіль: Економічна думка, 2001.

Світова економіка / За ред. Філіпенка А.С. -- К.: Либідь, 2000. -- С. 13--110.

Тодаро М.П. Экономическое развитие: Учебник / Пер. с англ. -- М.: Экономический факультет МГУ, ЮНИТИ, 1997.

Фомишин С.В. Международные экономические отношения на рубеже тысячелетий: Учебное пособие. -- Херсон: Олди-плюс, 2002. -- С. 9--90.

Школа І.М., Козменко В.М. Міжнародні економічні відносини. Навчальний посібник. -- Рута, 1996. -- С. 5--46.

Цивилизационные модели современности. -- К.: Наукова думка, 2002.



Тема 2. Міжнародна торгівля

Методичні рекомендації до вивчення теми

Міжнародна торгівля -- найдревніша форма міжнародних економічних відносин, яка віддзеркалює процес інтернаціоналізації сфери обміну, і дотепер залишається найрозвинутішим сектором світового господарства, охоплюючи понад 80 % усіх міжнародних ділових операцій. Вивчення даної теми, структурно-логічну схему якої зображено на рис. 2.1, слід розпочати з визначення поняття «міжнародна торгівля», розкриття її сучасного характеру та з'ясування взаємозв'язку з іншими формами МЕВ.

У широкому розумінні міжнародна торгівля являє собою будь-яку міждержавну обмінну діяльність товарами, послугами та іншими результатами людської праці або елементами природи і виступає матеріальною основою світового товарного ринку. Що стосується взаємозв'язку міжнародної торгівлі з іншими формами МЕВ, то він проявляється в тому, що: по-перше, так реалізуються результати всіх форм світогосподарських зв'язків -- вивозу капіталу, виробничої кооперації, науково-технічного співробітництва та ін. По-друге, розвиток міжнародної торгівлі товарами визначає динаміку міжнародного обміну послугами. По-третє, зростання і поглиблення міжрегіональних та міждержавних взаємозв'язків є важливою передумовою міжнародної економічної інтеграції. По-четверте, міжнародна торгівля сприяє подальшому поглибленню між-народного поділу праці та інтернаціоналізації господарських зв'язків.

Розглядаючи сутність поняття «міжнародна торгівля», необхідно виокремити його органічну складову -- зовнішню торгівлю, що віддзеркалює експортно-імпортну діяльність окремо взятої країни з рештою держав світу.

Для оцінки масштабів, структури, динаміки та результативності міжнародних і зовнішньоторговельних операцій потрібно оволодіти системою кількісних та якісних показників, серед яких найважливіші: обсяги експорту, імпорту та зовнішньоторговельного обігу; генеральна та спеціальна торгівлі; експортна, імпортна та зовнішньоторговельна квоти; товарна, географічна, видова та інституційні структури торгівлі тощо.

Рис. 2.1 Структурно-логічна схема теми 2

Враховуючи розмаїття сучасних видів міжнародної торгівлі, необхідно провести їхню класифікацію за такими ознаками:

специфіка об'єкта: торгівля товарами та послугами;

специфіка взаємодії суб'єктів: традиційна торгівля, торгівля кооперованою та спеціалізованою продукцією, зустрічна торгівля;

специфіка регулювання: звичайна торгівля, дискримінаційна торгівля, преференційна торгівля.

За розгляду видів міжнародної торгівлі особливої уваги потребує зустрічна торгівля. При цьому необхідно акцентувати увагу на таких її аспектах, як:

фінансовий, коли країна-імпортер не має вільноконвертованої валюти або не бажає її використовувати;

маркетинговий, коли компенсаційні операції виступають як спосіб виходу на зарубіжний ринок, особливо за умов високої конкуренції;

технологічний -- як можливість доступу до нових технологій.

Крім того, слід виокремити і дати порівняльну характеристику таких основних видів зустрічної торгівлі: бартер, зустрічна закупівля, компенсаційні угоди, кліринг, які структуровано в табл. 2.1.

Фахівцю з міжнародної економіки слід не тільки знати види і структуру сучасної міжнародної торгівлі, але й добре володіти методами виходу на світові товарні ринки.

Таблиця 2.1

Види міжнародної зустрічної торгівлі

1. Товарообмінні операції та компенсаційні угоди на безвалютній основі	1.1. Угоди з одноразовою поставкою. 1.2. Угоди з тривалими термінами виконання
2. Компенсаційні угоди на комерційній основі	2.1. Короткочасні компенсаційні угоди. 2.2. Зустрічні закупівлі. 2.3. Довгострокові авансові закупівлі
3. Компенсаційні угоди на основі домовленостей про виробниче співробітництво	3.1. Великомасштабні довгострокові компенсаційні угоди із зворотною закупівлею товарів. 3.2. Угоди про розподіл продукції. 3.3. Угоди «розвиток -- імпорт»
4. Кліринг

У міжнародній торговельній практиці використовуються два основні методи: торгівля напряму і торгівля через посередників. Щодо першого методу, то його переваги полягають у відсутності комісійних витрат на послуги посереднику, пришвидшування торговельного обігу та скорочення трансакційних видатків. Разом із тим, необхідними умовами успішної торгівлі напряму є ґрунтовне знання партнера, наявність комерційної кваліфікації та досвіду торговельної діяльності.

Торгівля через посередників значно підвищує оперативність збуту, прискорює обіг капіталу, оскільки посередники більш обізнані з ринковою кон'юнктурою, мають спеціальну фахову підготовку та розвинуту мережу інфраструктурних служб.

Серед численних посередників, які сьогодні є на світових товарних ринках, дедалі зростаючу роль відіграють інституційні посередники: міжнародні біржі, аукціони, ярмарки і виставки, тендери. Якщо діяльність індивідуальних посередників (агентів, брокерів, маклерів, дистриб'юторів, фекторі та ін.) прозора і зрозуміла, то механізми взаємин суб'єктів торговельної угоди за посередництва інституційних агентів набагато складніші та потребують з боку студентів детальнішого вивчення. Зокрема, слід акцентувати увагу на характері угод, що укладаються, типах товарних груп, умовах поставок, формах розрахунків тощо.

Далі варто наголосити на особливості діяльності однієї з найстаріших і одночасно наймасштабніших за обсягами операцій торговельних інституцій -- міжнародної товарної біржі. До основних функцій останньої належать:

обслуговування конкретного сегмента світового товарного ринку;

залучення до біржових операцій контрагентів з різних країн світу;

забезпечення вільного переказу прибутків, які одержують контрагенти за біржовими операціями;

реалізація так званих арбітражних операцій, тобто спекулятивних угод для одержання прибутку від різниці котирувальних цін на біржах різних країн та ін.

Однією з відмітних ознак міжнародної товарної біржі є види угод, що укладаються під час біржових операцій. Залежно від механізмів проведення угоди поділяються на дві групи: угоди на реальний товар (або з негайною поставкою), за якими товар поставляється негайно за цінами, що склалися в момент укладення угоди; та термінові угоди (форварди, ф'ючерси, опціони), коли поставка товару відбувається в майбутньому за цінами, зумовленими сторонами в момент укладення угоди. Залежно від цілей біржові угоди поділяються на спекулятивні операції та операції страхування (хеджування) (табл. 2.2).

Одним із головних завдань у процесі вивчення даної теми має стати усвідомлення механізму ціноутворення на світових товарних ринках, розуміння особливостей світових цін та факторів, що впливають на їхній рівень. Під категорією «світова ціна» розуміють грошовий вираз інтернаціональної вартості товару як суспільно необхідних витрат праці на виробництво товару при середньосвітових умовах виробництва та інтенсивності праці.

Таблиця 2.2

Види і цілі біржових угод

Види біржових угод	Цілі біржових угод
1. Угоди на реальний товар (операції спот)	Негайна поставка товару за цінами, що склалися в момент укладення угоди
2. Термінові угоди:	Спекуляція Страхування
2.1. Форвард
2.2. Ф'ючерс
2.3. Опціон
2.4. Своп

Ключовою особливістю міжнародної ціни на відміну від внутрішньої є множинність, коли на один і той самий товар можуть встановлюватися різні ціни. Множинність міжнародних цін зумовлена такими факторами:

відмінностями торговельної політики стосовно до конкретних ринків, так і до тих чи тих імпортерів;

державною та міждержавною валютною політикою;

політикою протекціонізму;

відмінностями в методології та методиці розрахунку цін;

іншими факторами.

Що стосується конкретних видів цін у міжнародній торгівлі, то їх систематизують за класифікаційними ознаками, що ілюструє рис. 2.2.

Звідки можна дізнатися про рівні світових цін на конкретні види товарів? Такими джерелами інформації є:

опубліковані міжнародними товарними біржами дані про котирування на сировинні товари: зерно, каучук, мідь, олово;

відомості про довідкові ціни;

ціни імпортних контрактів вітчизняних партнерів з іноземними постачальниками;

інформаційні ціни, що використовуються зовнішньоторговельними організаціями сусідніх країн;

пропозиції, рахунки-фактури, листи про наміри, протоколи про домовленості та інші документи, що передують угоді, та в яких зумовлюється передбачувана договірна ціна;

прейскуранти, каталоги підприємств та ін.

Рис. 2.2. Класифікація цін у міжнародній торгівлі