Міжнародна економіка
Теорія міжнародної економіки. Закономірності формування та розвитку відтворювальних процесів на інтернаціональному та глобальному рівнях, взаємозв’язок з динамізацією економічних, політичних, науково-технічних та гуманітарних відносин між державами.
| Рубрика | Международные отношения и мировая экономика |
| Вид | методичка |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 16.01.2010 |
| Размер файла | 544,0 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Розкриваючи закономірності та характерні риси сучасного міжнародного інвестування, необхідно виділити та прокоментувати такі з них:
1. Прискорене зростання іноземних капіталовкладень. Так, на сьогодні щорічний експорт капіталу складає в середньому 300 млрд дол. (тоді, як експорт товарів -- 5 млрд дол.) Дія цієї закономірності пов'язана зі зростанням попиту на капітал у процесі прискореного економічного розвитку, розгортання НТР та інтернаціоналізації виробництва.
2. Постійне зростання частки прямих інвестицій (порівняно з портфельними), які складають нині близько 80 % світового експорту інвестиційного капіталу. Основна причина цього -- зростання ролі прямих іноземних інвестицій як засобу завоювання нових ринків збуту, встановлення контролю над виробництвом і власністю та ін.
3. Посилення монополізації в експорті капіталу. В 2000 р. на 100 великих ТНК припадало 65 % іноземних інвестицій, тоді як у 1976 р. -- лише 54 %. Ця закономірність пов'язана з дією закону монополізації капіталістичного виробництва і власності у міжнародній сфері та закону нерівномірності економічного розвитку.
4. Зростання частки розвинутих країн світу у залученні іноземних інвестицій. У 2002 р. 95 % прямих інвестицій залучалися країнами ОЕСР, де було розміщено 2/3 закордонних філіалів ТНК. Крім того, ТНК щорічно нарощують обсяги прямих іноземних інвестицій завдяки поширеній практиці міжнародного злиття і поглинання: лише у 2000 р. загальна вартість угод за такими операціями становила майже 1150 млрд дол. При цьому основна маса інвестицій ТНК спрямовується в обробну промисловість і фінансову сферу.
5. Зростання обсягів вивезення капіталу в формі розміщення цінних паперів у міжнародних фінансових центрах і депозитно-кредитних операцій транснаціональних банків. Внутрішній обіг грошових ресурсів, що циркулює каналами транснаціональної банківської системи, оцінюється трильйонами доларів, більша частина яких спрямовується на фінансування зовнішньоторговельного обороту.
6. Посилення суперництва за інвестиційні ресурси між центрами тріади світової економіки -- США, Японією та Західною Європою.
7. Переважання в міжнародних потоках капіталу недержавних форм експорту капіталу, частка яких становить близько 60 % усього вивозу капіталу, тоді, як на державний капітал припадає 30 %, а на міжнародні фінансові організації -- 10 %. Переплетення даних форм капіталу, особливо монополістичного і державного, означає, що за своїм характером капітал, який вивозиться, носить в основному державно-корпоративний та державно-транснаціональний характер.
8. Залучення в процеси міжнародного руху капіталу країн з перехідною економікою. Проте їхня частка залишається незначною: у 2000 р. в держави Центральної та Східної Європи і країни колишнього СРСР було вивезено лише близько 40 млрд дол., в той час, як у слаборозвинені країни -- більше 650 млрд дол.
Засвоївши основні закономірності та тенденції міжнародного інвестування, слід перейти до аналізу його економічних і соціальних наслідків як для самих інвесторів, так і країн-реципієнтів інвестиційного капіталу.
Що стосується країн-донорів інвестицій, то головні складові стратегії розміщення підприємницького капіталу за кордоном полягають у зниженні ризику функціонування нових потужностей, отримання нових джерел сировини або нової виробничої бази, пристосування до процесу скорочення життєвого циклу продукції, підвищення ефективності маркетингу, отримання нових каналів торгівлі, проникнення на конкретний географічний ринок, набуття управлінського досвіду на нових ринках та ін. Крім того, не слід ігнорувати й такі недекларовані та рідко досліджувані мотиви, як пропагандистські та престижні, характерні для діяльності великих корпорацій; персональні, коли підприємства з іноземними інвестиціями створюються засновниками однієї національності або на родинних засадах тощо.
Для країни-реципієнта привабливість прямих інвестицій зумовлена тим, що:
імпорт прямих інвестицій веде до збільшення виробничих потужностей та ресурсів; сприяє поліпшенню передової технології й управлінського досвіду, підвищенню кваліфікації трудових ресурсів;
з'являються не тільки нові матеріальні та фінансові ресурси, а й мобілізуються і продуктивніше використовуються вже наявні;
прямі інвестиції сприяють розвитку національної науково-дослідної бази;
стимулюється конкуренція і пов'язані з нею позитивні процеси (підрив позицій місцевих монополій, зниження цін та підвищення якості продукції, що заміщує як імпорт, так і застарілі товари місцевого виробництва);
підвищується попит і ціни на національні (місцеві) фактори виробництва;
збільшуються надходження у вигляді податків на діяльність міжнародних спільних підприємств;
за умов слабкого контролю за використанням держпозик, інвестиційний ризик переноситься на іноземних інвесторів, які самостійно вирішують питання самоокупності.
Водночас слід вказати на негативні наслідки інвестицій:
імпортовані ресурси працюють для окупності та отримання прибутку, який потім репатріюється. У довгостроковій перспективі відплив коштів через репатріацію прибутку має перевищувати величину первинних вкладень, отож говорити про зростання виробничого потенціалу країни за рахунок іноземних інвестицій можна лише в тому разі, коли ці інвестиції стимулюють економічний розвиток країни в цілому;
мета іноземного інвестора може не збігатися з національними інтересами. Часто має місце дискримінація національного сектору, яка посилюється правовими заходами макроекономічного стимулювання;
підприємства з іноземними інвестиціями, як канали передачі технологій, часто стають відносно закритими анклавами в національній економіці. Крім того, на практиці, країна, що залучає інвестиції, майже не бере участі у створенні нової технології, а отримує її кінцевий продукт. Передання частини науково-дослідних робіт має місце переважно у низькотехнологічних галузях;
підприємства з іноземними інвестиціями можуть укладати угоди з місцевою олігополією, стримуючи таким чином розвиток національного підприємництва і поглинаючи фінансові нагромадження в національній та іноземній валютах;
значні обсяги капіталовкладень отримують, як правило, сировинні галузі, а в обробній промисловості іноземні інвестиції мають імпортозаміщуючий ефект;
нерегульований розвиток підприємств з іноземними інвестиціями може підсилити соціальне розшарування, маргіналізацію країни та її громадян.
Світовий досвід свідчить про те, що залучення іноземних капіталовкладень -- дієвий спосіб піднесення будь-якої національної економіки. Україна також не випадає з загальної обойми даного процесу, оскільки іноземне інвестування посідає значне місце в структурі її зовнішньоекономічних пріоритетів, є важливим чинником соціально-економічного розвитку країни, диверсифікації галузей її народногосподарського комплексу; відображенням масштабів модернізації економіки держави, використання міжнародного досвіду організації та управління виробництвом, впровадження у виробничий процес нових досягнень науки і техніки та ін. Крім того, ефективне використання іноземних капіталовкладень у національній економіці позитивно впливає і на темпи ринкового трансформування, загальну макроекономічну динаміку, є джерелом формування інноваційного сектору нашої держави та створює передумови підвищення конкурентоспроможності її національної економіки у глобальному масштабі. Тому логіка подальшого вивчення змісту даної теми вимагає розкриття умов і мотивації, з'ясування тенденцій, масштабів, структури та організаційно-інституційних форм іноземного інвестування в українську економіку, осмислення адекватності процесу іноземного інвестування пріоритетам економічного розвитку України.
Іноземні інвестиції в Україні вкладаються у двох формах: прямі та портфельні інвестиції. Специфічна форма зарубіжного інвестування -- кредити міжнародних фінансових організацій (МФО, групи Світового банку, ЄБРР), зокрема в тому їх цільовому призначенні та використанні, коли вони надаються під реалізацію конкретних проектів, пов'язаних, як правило, зі структурними та інституційними перетвореннями.
Обсяги іноземних інвестицій акумулятивно -- з початку їх надходження в економіку України -- постійно зростали і на початок 2004 р. становили близько 6650 млн дол. Що стосується географічної структури іноземних капіталовкладень в економіку України, то інвестиції надходили зі 114 країн світу: найбільші обсяги було внесено резидентами США (1074,8 млн дол. або 16 % загального обсягу), Кіпру (779,2 млн дол. -- 11,7 % ), Великобританії (686,1 млн дол. -- 10,3 %), Нідерландів (463,9 млн дол. -- 7,0 %), Німеччини (441,4 млн. дол. -- 6,6 %), Віргінських Островів (381,0 млн дол. -- 5,7 %), Російської Федерації (377,6 млн дол. -- 5,7 %), Швейцарії (319,5 млн дол. -- 4,8 %), Австрії (252,1 млн дол. -- 3,8 %).
Характеризуючи галузеву структуру розподілу прямих іноземних інвестицій, слід відмітити, що найбільший інтерес для вкладення капіталу в іноземних інвесторів викликає промисловість України, яка залучила близько половини сукупного обсягу іноземних капіталовкладень. Серед галузей промисловості найбільш інвестиційно насичені -- галузі обробної промисловості (47 % загального обсягу іноземних капіталовкладень). Найпривабливішими для іноземних інвесторів були ті підгалузі обробної промисловості, які забезпечують швидкий обіг капіталу, передусім харчова промисловість та переробка сільськогосподарської продукції (14,8 %), транспорт і зв'язок (7,9 %). Крім того, значними обсягами залучених іноземних інвестицій характеризується оптова торгівля і посередництво у торгівлі (15,0 %) та машинобудування (9,0 %). А інвестиції у сферу фінансової діяльності України спрямовуються в першу чергу в банківський сектор. Так, на сьогодні в Україні діє близько 35 банків з іноземним капіталом.
Що стосується регіональної структури іноземного капітало-вкладення, то переважна частина іноземних інвестицій (77 %), залучених в українську економіку, зосереджена на території 8-ми регіонів держави, які характеризуються найвищими показниками географічного розміщення, розвитку промислового потенціалу, інфраструктури та забезпеченості сировинним і кадровим потенціалом: м. Київ, Київська, Донецька, Запорізька, Дніпропетровська, Одеська, Львівська області, Автономна Республіка Крим -- при найменшому залученні інвестицій до Херсонської, Житомирської, Луганської, Кіровоградської, Вінницької, Тернопільської, Хмельницької та Чернівецької областей.
Аналізуючи організаційно-інституційні форми залучення іноземних інвестицій в українську економіку, слід акцентувати увагу на переважанні спільних підприємств у загальній структурі прямих іноземних інвестицій. Так, на початок 2004 р. в Україні діяло близько 8,5 тис. підприємств за участю іноземного капіталу, в які було інвестовано до 70 % сукупного капіталу нерезидентів.
Останнім часом диверсифікація залучення іноземних інвестицій значною мірою зумовлена діяльністю спеціальних економічних зон (СЕЗ) та територій пріоритетного розвитку (ТПР). Нині на території нашої держави діє 11 СЕЗ та 9 ТПР зі спеціальним режимом інвестиційної діяльності, які охоплюють понад 10 % території країни. Хоча переважна їх частина і працює не більше 2--3 років, проте в них затверджено близько 500 інвестиційних проектів на суму понад 2,2 млрд дол. та залучено 678 млн дол., з них 286 -- іноземних капіталовкладень.
Крім того, в Україні створено також 8 технологічних парків. Незважаючи на короткий термін їхнього функціонування, тут започатковано 44 інноваційних та 9 інвестиційних проектів, для запровадження яких залучено близько 10 млн дол. іноземних інвестицій.
При з'ясуванні умов іноземного інвестування в українську економіку особливу увагу студентам слід загострити на факторах, що формують інвестиційний клімат у державі. Під цим поняттям розуміють сукупність правових, економічних, політичних, соціальних, демографічних та культурних чинників, що формують середовище функціонування іноземних інвестицій в нашій державі. До позитивних факторів інвестиційного клімату України можна зарахувати такі:
вигідне географічне положення;
багаті природні та рекреаційні ресурси;
освічена робоча сила та надлишок населення працездатного віку, не зайнятого в економіці;
несформований товарний ринок та незадоволений споживчий попит населення, що дає змогу іноземному інвестору вкладати капітал у виробництво будь-якого споживчого товару без ризику зазнати збитків;
законодавче та інституційне забезпечення процесу залучення іноземних капіталовкладень тощо.
Діалектичний підхід до аналізу такого процесу, як міжнародне інвестування, потребує від студентів також з'ясування негативних рис інвестиційного клімату в українській економіці. Серед останніх можна виділити такі найголовніші з них, як от:
нестабільність нормативно-правової бази;
непрозорість фондового ринку та приватизаційних процесів;
неврегульованість корпоративних відносин;
низька купівельна спроможність населення;
висока частка тіньового сектору національної економіки та ін.
Заради об'єктивності варто підкреслити, що нинішній процес залучення іноземних інвестицій в українську економіку не відповідає пріоритетам її економічного розвитку та національним інтересам держави. Це проявляється в тому, що:
обсяги залучених іноземних інвестицій не дозволили суттєво вплинути на структурну трансформацію української економіки;
увагу іноземних партнерів привертає така особливість українського ринку, як невибагливість споживачів, що дає змогу продовжити життя товарам, які для західних ринків застаріли і перестали бути достатньо рентабельними;
реальна вартість вкладу іноземного партнера у статутний фонд підприємства з іноземними інвестиціями в Україні часто завищується, а обладнання, зафіксоване у статутному фонді, використовується для отримання неоподаткованого прибутку (його незаконна реалізація, передача в оренду тощо);
підприємства з іноземними інвестиціями часто стають підставними фірмами для пільгового експорту продукції, виробленої на українських підприємствах з використанням чужих експортних ліцензій, фіктивних сертифікатів походження продукції та ін.;
в окремих випадках відбувається вивіз та приховування на рахунках зарубіжних банків валютної виручки підприємств з іноземними інвестиціями та ін.
Ось чому на сьогодні вкрай необхідним є вироблення і реалізація активної державної політики у сфері динамізації та структурної оптимізації іноземного інвестування в Україну. Характеризуючи її цілі, важелі та інструменти, необхідно виокремити та проаналізувати переваги та недоліки таких форм стимулювання іноземного інвестиційного капіталу в українську економіку, як: податкове, фінансове, грошово-кредитне, валютне та адміністративне стимулювання; контроль над капіталом і політика власності.
Крім того, студентам слід з'ясувати й обґрунтувати інструменти активізації та структурної оптимізації потоків іноземного капіталу в економіку України у контексті створення сприятливих умов для венчурного фінансування в державі, а також формування ефективної галузевої та географічної структури іноземного інвестування.
План семінарського заняття
1. Сутність, причини і основні форми міжнародного руху капіталу.
2. Міжнародні інвестиції та їх систематизація.
3. Транснаціональні корпорації та їх роль в сучасному розвитку МЕВ.
4. Україна у світових інвестиційних процесах.
Контрольні питання
1. У чому полягає сутність та причини міжнародного руху капіталу?
2. Відмінність підприємницького та позикового капіталу з позицій впливу на економіку країни-експортера.
3. Які основні закономірності і особливості вивозу капіталу за сучасних умов глобалізації?
4. У чому полягають основні переваги від імпорту та експорту капіталу для національної економіки?
5. Що означає індекс транснаціоналізації (ІТ) і яка методика його обрахунку? Наведіть приклади ранжування країн за ІТ.
6. У чому полягає принципова різниця між прямими і портфельними інвестиціями?
7. Які кількісні критерії використовуються у світогосподарській практиці при зарахуванні інвестицій до прямих?
8. Охарактеризуйте основні теорії ПЗІ та транснаціональних корпорацій.
9. Дайте характеристику теоріям портфельного інвестування.
10. Які фактори впливають на масштаби, структуру і динаміку міжнародної інвестиційної діяльності в Україні?
Проблемні питання
1. Обґрунтуйте привабливість прямих іноземних інвестицій для країн з перехідною економікою. Які негативні наслідки для таких економік можливі при нерегульованому залученні ПІІ?
2. Розкрийте характер взаємодії міжнародного інвестиційного ринку з факторними, грошовими та кредитними ринками.
3. В чому проявляється специфіка регулювання іноземної та зарубіжної інвестиційної діяльності у різних країнах (розвинутих; країнах, що розвиваються; країнах з перехідною економікою)?
4. Розкрийте вплив глобалізації на тенденції міжнародного інвестування.
5. Які фактори впливають на формування сприятливого інвестиційного клімату в країні? Відповідь проілюструйте конкретними прикладами.
6. Чим зумовлені превалюючі обсяги міжнародного інвестування в розвинені країни світу?
7. Розкрийте причини низької ефективності використання іноземних інвестицій в економіку України.
Тематика індивідуальних завдань студентів (есе, реферати, доповіді)
1. Роль іноземних інвестицій в трансформаційних процесах країн із перехідною економікою.
2. Економічна діяльність іноземних компаній в країнах з перехідною економікою.
3. Регіональні особливості залучення прямих іноземних інвестицій в умовах глобалізації.
4. Особливості взаємодії ТНК з національними економіками-реципієнтами інвестиційного капіталу.
5. Фактори підвищення ефективності міжнародної інвестиційної діяльності в Україні.
6. Процеси злиття і поглинання у міжнародному бізнесі.
7. Форми й методи регулювання міжнародного інвестування на національному і міжнародному рівнях.
8. Основні домінанти та особливості інвестиційної стратегії України.
9. Перспективи венчурного інвестування в економіку України.
10. Роль вільних економічних зон і спільних підприємств в інтеграції України у світогосподарські зв'язки.
Задачі
1. Які з вказаних форм інвестицій є прямими, а які -- портфельними:
російська компанія «Лукойл» купила акції українського нафтопереробного підприємства на суму 20 млн дол. Загальна вартість випуску акцій становить 100 млн дол.;
американський банк «Сіті Бенк» купив будівлю у Києві, в якій відкрив своє представництво в Україні;
німецький автомобільний концерн «Шкода» збільшив свою частку у статутному капіталі розміщеного в Україні українсько-німецького спільного підприємства, яке займається збутом автомобілів на українському ринку з 50 до 80 %;
американська компанія «МакДоналдс» відкрила у Києві черговий ресторан швидкого обслуговування;
американський інвестиційний фонд розмістив в Україні 30 млн дол. в облігації зовнішньої державної позики.
2. Американська фірма планує відкрити свій філіал у Бразилії. З одного боку, бразильські закони, які стосуються регулювання імпорту, забороняють їй реалізовувати свою продукцію на бразильському ринку; з другого боку, сама американська компанія не бажає продавати свої патентні права бразильським фірмам, оскільки остерігається, що це в кінцевому підсумку позбавить її технологічних переваг на американському ринку. Яка ваша думка щодо розв'язання даної дилеми?
Завдання для модульного контролю
1. Поняття міжнародного руху капіталу і характеристика його форм.
2. Основні закономірності сучасних процесів міжнародного руху капіталу.
3. Порівняльна характеристика форм руху підприємницького капіталу в сфері МЕВ.
4. Масштаби і роль ТНК у міжнародних інвестиційних процесах.
5. Міжнародна інвестиційна діяльність України.
Термінологічний словник ключових понять (категорій)
Відділення -- фірма, яка не може бути самостійною юридичною особою і на 100 % належить материнській компанії. Може мати форму представництва материнської компанії за кордоном; партнерства, в тому числі з місцевими фірмами; рухомого майна, що належать материнській компанії та функціонують за кордоном не менше 1 року.
Вільна економічна зона (ВЕЗ) -- територія країни, на якій товари не підлягають звичайному митному контролю та відповідному митному оподаткуванню.
Дочірня компанія -- фірма, яка реєструється як самостійна компанія, має статус юридичної особи з власним балансом. Контроль за її діяльністю здійснює материнська компанія, що володіє частиною акцій або всім капіталом дочірньої компанії.
Інвестиційна позиція -- співвідношення активів, якими володіє країна за кордоном, і активів, якими володіють нерезиденти в даній країні.
Кваліфікаційна іноземна допомога -- іноземна інвестиція, розмір якої становить не менше 20 % статутного капіталу і при цьому не може бути меншою суми, еквівалентній 100 тис. дол. -- для банків та 50 тис. дол. -- для підприємств.
Контракти на управління -- передача на певний період за встановлену плату управлінського досвіду або частини управлінського персоналу з метою технічної допомоги іноземній фірмі.
Країна базування -- країна, в якій розміщено головний підрозділ міжнародної корпорації.
Міжнародна економічна допомога -- надання капіталу у грошовій і/або товарній формі суб'єктами однієї країни у власність суб'єктам іншої країни на умовах безоплатності та неповернення.
Міжнародний рух капіталу -- однобічне переміщення за кордон певних вартостей у товарній і/або грошовій формі з метою отримання їх власниками прибутків, позичкових відсотків чи інших здобутків.
Портфельні інвестиції -- вкладення капіталу в іноземні цінні папери підприємств у розмірах, що не забезпечують права власності або контролю над ними.
Підприємство з іноземними інвестиціями -- акціонерне або неакціонерне підприємство, в якому прямому інвестору-резиденту даної країни належить більше 10 % звичайних акцій і голосів (в акціонерному підприємстві) або їх еквівалент (в неакціонерному підприємстві).
Приймаюча країна -- країна, в якій міжнародна корпорація має дочірні, асоційовані компанії або філіали, засновані за участю прямих інвестицій.
«Проекти під ключ» -- контракти на будівництво підприємств, які передаються власникові для експлуатації у стані їх повної готовності.
Прямий інвестор -- державні й приватні організації, фізичні та юридичні особи, а також їхні об'єднання, які володіють підприємствами з прямими інвестиціями за кордоном.
Прямі іноземні інвестиції -- вкладення підприємницького капіталу за кордоном з метою забезпечення довготермінових економічних інтересів у країні вкладення, що забезпечує інвестору контроль над об'єктом інвестування.
Прямі зарубіжні інвестиції -- вкладення підприємницького капіталу резидентом однієї країни в підприємства, розташовані на території іншої країни, з метою реалізації довготермінових економічних інтересів.
Рух підприємницького (інвестиційного) капіталу -- довгострокові іноземні і зарубіжні інвестиції з метою отримання їх власниками підприємницького прибутку у вигляді створення філій, дочірніх компаній, СП і просто у вигляді участі в нагромадженні капіталу, що веде до створення власності за кордоном.
Рух позикового капіталу -- позика в інвестиційній і/або грошовій формі, яка надається кредитором однієї країни позичальнику іншої на умовах терміновості, повернення, гарантованості і платності, але не веде до створення власності за кордоном.
Спільне підприємництво -- спільна підприємницька діяльність суб'єктів господарювання різних країн, яка передбачає розподіл доходів і ризиків при її веденні.
Спільне підприємство -- організаційно-правова форма ведення спільного підприємництва.
Стратегічні альянси -- довірчі довгострокові відносини між фірмами, що дають змогу кожній з них ефективно досягати довгострокових цілей, координувати та оптимізувати використання спільних ресурсів і мінімізувати трансакційні витрати.
Територія пріоритетного розвитку (ТПР) -- спеціально визначена частина території держави, на якій запроваджується особливий (пільговий) режим інвестиційної діяльності, спрямований на залучення інвестицій та забезпечення соціально-економічного розвитку регіону.
Транснаціональна корпорація -- корпорація, в якій головна компанія належить капіталу однієї країни, а філії розташовані в багатьох країнах.
Подобные документы
Напрямки розвитку міжнародної економіки. Системи національних розрахунків, значення світової міжнародної торгівлі, проблеми міграції робочої сили. Світова валютна система, валютні відносини та платіжний баланс. Суть, види та форми міжнародного бізнесу.
курс лекций [1,3 M], добавлен 04.12.2010Сутність міжнародної економіки та її місце в системі економічних знань. Порядок формування та проблеми сучасної міжнародної торгівлі, шляхи їх вирішення. Механізм функціонування міжнародної макроекономіки, методи її регулювання, сучасність і перспективи.
учебное пособие [2,3 M], добавлен 16.01.2010Тенденції розвитку сучасної міжнародної економіки. Торгівля товарами і послугами, переміщення капіталу і робочої сили, світова валютна система та міжнародні розрахунки. Процеси міжнародної регіональної інтеграції та глобалізації світової економіки.
курс лекций [237,6 K], добавлен 05.12.2010Сучасні неокласичні та посткейнсіанські моделі формування економіки. Головні закономірності світового економічного розвитку і економічної рівноваги. Формування економічної моделі майбутнього світового господарства. Глобалізація економічних процесів.
курсовая работа [491,6 K], добавлен 22.11.2010Поширення нових форм міжнародних економічних відносин, обмін результатами науково-дослідницьких та дослідно-конструкторських робіт. Суть та особливості науково-технічних відносин, міжнародна передача технології, технічне сприяння, регулювання технологій.
реферат [20,1 K], добавлен 28.04.2010Міжнародна економіка як система міжнародних економічних відносин, її структура. Особливості національної економічної політики. Сутність національної валютної системи. Режим формування та використання державних золотовалютних резервів. Основи інвестування.
доклад [35,1 K], добавлен 05.03.2014Сутність світової економіки і міжнародних економічних відносин, їх форми, фактори і показники розвитку. Головні економічні закони розвитку світового господарства і міжнародних економічних відносин. Місце України в міжнародному розвитку світової економіки.
курс лекций [92,5 K], добавлен 07.09.2008Сучасний стан українсько-болгарських відносин. Розвиток міжнародних відносин між двома державами як на глобальному, так і на регіональному рівнях. Міжнародні зв’язки України зі своїми сусідами як один з найважливіших факторів її всебічного розвитку.
контрольная работа [26,1 K], добавлен 19.09.2010Поняття та структура міжнародної економіки, її елементи та механізми на сучасному етапі, проблеми та перспективи подальшого розвитку. Характеристика галузей світової економіки, їх географічна розповсюдженість. Відмінні риси різноманітних регіонів світу.
учебное пособие [1,5 M], добавлен 16.01.2010Сутність міжнародної технічної допомоги. Аналіз стратегічних напрямів діяльності донорів міжнародної технічної допомоги. Стратегія розвитку МТД як напряму міжнародних відносин. Зовнішньоекономічна діяльність: організація, управління, прогнозування.
реферат [27,9 K], добавлен 01.11.2008
