До 60-річчя визволення України від фашистських загарбників

Серед тих, хто звільняв Чернігів і область, була 9-та рота 3-го батальйону 271-го Нижнєволзького стрілецького полку 181-ої Сталінградської ордена Леніна Червонопрапорної стрілецької дивізії 13- ої Армії, якою командував старший лейтенант Йосип Трохимович Доценко (1916-1943). Маючи багатий бойовий досвід, офіцер Й.Т.Доценко 18 вересня 1943 р. зі своїм підрозділом вийшов до Десни південніше Чернігова, форсував річку і ввірвався на околицю міста.

Протягом двох днів ішли жорстокі бої, місто було взято. Через кілька днів рота вийшла до Дніпра в районі села Мньова Чернігівського району.

25 вересня, використовуючи підручні засоби, під вогнем противника першим в батальйоні переправився через річку і захопив ділянку правого берега. Коли вибув із строю командир батальйону, командування прийняв на себе Доценко. Під час чергової контратаки він відсік від танків піхоту і знищив близько двох взводів гітлерівців. У цьому бою був смертельно поранений. 16.10.1943 посмертно удостоєний звання Героя Радянського Союзу. Похований у Чернігові.

Віктор Олександрович Малясов (1917-1944) на Чернігівщині воював у званні гвардії капітана на посаді командира батальйону 234 стрілецького полку 76 гвардійської стрілецької дивізії 61 армії Центрального фронту. Його батальйон у числі перших увірвався до Чернігова під час визволення міста. 28 вересня 1943 р. в районі села Миси Ріпкинського району батальйон під командуванням Малясова першим форсував Дніпро, атакував противника, закріпився на захопленому плацдармі і утримував його до підходу основних сил полку.

В авангарді наступаючих вступив у жорстокий бій за розширення плацдарму, відбиваючи контратаки. Як командир батальйону знаходився на самих гарячих ділянках бою, а в рішучий момент підняв бійців в атаку і сам пішов вперед, ведучи всіх за собою. Полк, а потім і дивізія одержали надійний плацдарм для подальшого наступу. Звання Героя Радянського Союзу присвоєно 15 січня 1944 р. Загинув у бою біля Варшави 17 жовтня 1944 р. Похований у Бресті.

Вулиця Серьожникова (кол. Борисоглібська, з 1919 - Трудова) - перейменована 1964 в зв'язку зі святкуванням 20-річчя визволення України від фашистських загарбників. Названа на честь Серьожникова Олександра Івановича (1915-1943), майора, командира 292-го Волзького стрілецького полку 181-ї ордена Леніна Червонопрапорної Сталінградської стрілецької дивізії (13-а Армія, Центральний фронт). При форсуванні Десни особисто керував боєм полку і забезпечив частинам дивізії форсування ріки. Вранці 21 вересня 1943 полк увірвався в Чернігів. Біля Дніпра, на захід від с. Глядин, полк с ходу переправився через ріку та закріпився на плацдармі. Головне випробування для полку настало 2 жовтня, коли, підтягнувши свіжі сили, фашисти під прикриттям артилерії і авіації, при підтримці танків перейшли в контрнаступ. Полк відбив напад ворога, перейшов в атаку, розгромив гітлерівців.

Серьожников в цей день загинув. Похований у Чернігові. Звання Героя Радянського Союзу присвоено 16.10.43 посмертно.

Одна із вулиць нашого міста мікрорайону, що на Кордівці, носить ім'я Героя Радянського Союзу Григорія Петровича Савчука (1902-1983).

Під час Великої Вітчизняної війни 288 стрілецький полк, яким командував підполковник Г.П.Савчук, і який входив до складу 13-ї армії Центрального фронту, 19 вересня 1943 р. в складі інших військових підрозділів форсував Десну і визволяв Чернігів від німецько-фашистських окупантів. Згодом продовжував наступ на ворога і забезпечував успіх радянських військ, які форсували Дніпро. Як засвідчують події, в одному із боїв, бійці полку Г.П.Савчука знищили понад 100 гітлерівців і кілька танків. За ратний подвиг підполковник Г.П.Савчук був удостоєний звання Героя Радянського Союзу.

Вулиця Східночеська у 2002 р. отримала ім'я Олександра Молодчого, який понад тридцять років жив у Чернігові, став почесним громадянином нашого міста. Олександр Гнатович Молодчий - один з найвідоміших повітряних асів ХХ століття, символ військової авіації України, Росії, інших країн колишнього Союзу, він ще в роки Великої Вітчизняної війни став людиною-легендою. Із початком війни і до її кінця він був пілотом літака, командиром ланки, заступником, а потім командиром ескадрильї бомбардувального полку авіації дальньої дії. Вже 22 жовтня 1941 р. за мужність і героїзм лейтенанту Молодчому першому серед льотчиків радянської бомбардувальної авіації присвоєно звання Героя Радянського Союзу, йому тоді виповнилося 21 рік. В ніч з 26 на 27 серпня 1942 р. його екіпаж був серед тих, хто у складних метеорологічних умовах пробився до Берліна і завдав по гітлерівській столиці бомбових ударів. 31 грудня 1942 р. капітан Молодчий отримав другу Золоту зірку.

Представлявся до третьої зірки Героя 3 листопада 1943, а потім 13 травня 1944. Всього за роки Великої Вітчизняної війни Олександр Гнатович здійснив 311 бойових вильотів (з них - 273 нічні), налітав 600 тисяч кілометрів, провівши у пекельному небі війни 1300 годин.

Тиха вулиця неподалік пагорбу Слави з 1981 р. носить ім'я Героя Радянського Союзу, капітана Червоної Армії Залмана Давидовича Вихніна (1909-1943), який у складі 288-го Сталінградського стрілецького полку 181-ї стрілецької дивізії (13-а армія, Центральний фронт) брав участь у визволенні Чернігова від гітлерівців. Був агітатором полку. Розповідав бойцям про мужність та героїзм воїнів, про масові злодіяння гітлерівців у Чернігові. Загинув 26.09.1943 після форсування Дніпра при штурмі білоруського с. Нова Іолча і похований у Чернігові. Того ж року був удостоєний звання Героя Радянського Союзу.

Оборону Чернігова влітку і восени 1941 р. тримав 15-й стрілецький корпус. На честь полковника Бланка Михайла Ілліча (1898 - 1941) - командира цього корпусу, 1981 р. названа вулиця. Штаб корпусу спочатку перебував у місті, а потім у с. Количівці. Коли ворожі війська форсували Десну і створили плацдарм у районі с. Виблі (Куликівський район), полковник М.І.Бланк особисто очолив проти них атаку. В цьому бою він загинув.

Вулиця Рахматуліна простягається майже через усе колишнє с. Бобровицю. Перейменована 1974 на честь Рахматуліна Шаміля Саїдовича (1920-1943), командира 146-го гвардійського артилерийського полку 14-ї гвардійської кавалерійської дивізії, уроженця Казані - учасника визволення Чернігівщини, Героя Радянського Союзу (9.02.1944, посмертно). Загинув у бою за плацдарм на правому березі Дніпра.

Похований у Чернігові.

Провулок Любецький перейменовано на вулицю (1981) і названо на честь Рудого Анатолія Михайловича (1912-1943) - Героя Радянського Союзу (15.01.1944, посмертно), ст. лейтенанта, командира ескадрону 58-го гвардійського кавалерійського полку 16-ї гвардійської Чернігівської кавалерійської дивізії, учасника визволення від гітлерівців Сосниці, Мени, Чернігова та інших населених пунктів. Загинув у бою за плацдарм на правому березі Дніпра, похований у Чернігові.

На території Старої Подусівки вулиця носить ім'я Сєрикова Василя Дмитровича (1919-1943) - Героя Радянського Союзу (1943, посмертно), сержанта, командира гармати винищувально-протитанкової батареї 288 - го Сталінградського стрілецького полку 181-ї ордена Леніна Червонопрапорної Сталінградської стрілецької дивізії, учасника визволення Чернігова і форсування Дніпра. Загинув у бою 3.Х.1943, похований у Чернігові.

Нову вулицю у мікрорайоні Олександрівка названо іменем Георгія Банченкова - льотчика-винищувача, який у середині серпня 1941 р. під час повітряного бою з німецькими бомбардувальниками над Черніговом на очах сотень жителів міста здійснив таран ворожої машини. Льотчику вдалося залишитися в живих - він приземлився у лузі за Десною, де колгоспники села Анисова саме заготовляли сіно. Але невдовзі, вирушивши із Количівського аеродрому на бойове завдання, Георгій Костянтинович назад не повернувся, його подальша доля невідома.

Участь у визволенні Чернігівщини брав Чудінов Петро Олексійович (1918-1943) - Герой Радянського Союзу (1943), уродженець с. Баєво Алтайського краю. Загинув 23.Х.1943 в бою за плацдарм на правому березі Дніпра. Похований у Чернігові.

21 вересня 1943, в день визволення Чернігова від гітлерівців загинув Дешин Андрій Іванович (1924-1943) - учасник боїв за визволення Чернігівщини, що установив телефонний зв'язок через Десну між 109-м стрілецьким полком, який форсував Десну, та артилерійським полком на лівому березі річки. 16.Х.1943 ст. телефоніст управлління дивізіону 6-го арт полку 74-ї стрілецької дивізії єфрейтор А.І. Дешин посмертно удостоєний звання Героя Радянського Союзу. Похований в с. Количівці.

Вулиця Мурахтова (селище Зарічне, за р. Білоус). Названа 1973 р. на честь Мурахтова Павла Кузьмовича (1918-1943) - сержанта, командира віділення розвідки 894-го стрілецького полку 211-ї Чернігівської стрілецької дивізії, Героя Радянського Союзу, який загинув у бою за визволення Чернігівщини. Похований в Олександрівці.

Бондар Олександр Панасович (1916-1943), уродженець Луганської області, Герой Радянського Союзу (13.04.44). Гв. капітан.

Командир ескадрильї 59-го гвардійського штурмового авіаційного полку 2-ї штурмової авіаційної дивізії (16-а повітряна армія, Центральний фронт). Діючи на території Чернігівської області, робив зухвалі нальоти на ворожі аеродроми, військові ешелони, передові позиції супротивника. У середині жовтня 1943 атакував укріплені пункти на правому березі Дніпра. Незважаючи на зенітний вогонь і літаки супротивника, перебував над ціллю до 30 хв., заходячи на неї по 8-9 разів. За роки війни здійснив 241 бойовий виліт, знищив і зашкодив близько 70 танків і 250 автомашин, 6 залізничних ешелонів, 7 арт. батарей, дві переправи і до 2 тис. гітлерівців. У повітряних боях особисто збив два й у групі чотири літаки супротивника. Загинув 28.10.1943. Похований у с. Юр'євка Чернігівського р-ну. Його ім'я носять вулиці в Чернігові і Юр'ївці.

Вулиця Фікселя генерала названа на честь колишнього командира 14-ї гвардійської кавалерійської дивізії, чеха, учасника визволення Чернігівської області.

Всенародного характеру набув в Україні партизанський і підпільний рух. На Україні діяло понад 500 тисяч партизанів. Вони були об'єднані в 60 партизанських з'єднань та близько 2 тисяч загонів і розвідувально-диверсійних груп, що не входили до складу з'єднань.

Чернігівщина по праву здобула назву партизанського краю. До визвольної осені 1943 р. в партизанських з'єднаннях і окремих загонах нараховувалось близько 22 тисячі бійців. В ознаменування героїчних подвигів радянських партизанів, у т.ч. і партизанів Чернігівщини, на початку 50-х років прокладено вулицю, що була названа Партизанська.

12.ХІ.2002 рішенням сесії міської ради на території Олександрівки одна з вулиць названа ім'ям Федорова Олексія Федоровича (1901 - - двічі Героя Радянського Союзу (18.V.42, 1944), одного з організаторів і керівників партійного підпілля та партизанського руху в Україні. З вересня 1941 - перший секретар Чернігівського, з березня 1943 - і Волинського підпільних обкомів партії, одночасно командир Чернігівського, потім ЧернігівськоВолинського партизанського з'єднання, що діяло на території України, Білорусії, в Брянській та Орловській областях Росії. Усього Чернігівсько-Волинське з'єднання підірвало 683 ешелони ворога, знищило 611 паровозів, розтрощило і пошкодило 4795 вагонів, зірвало 47 мостів, знешкодило 25383 окупантів і їхніх поплічників.

Попудренко Микола Микитович - один з організаторів партизанського руху на Україні, командир Чернігівського обласного партизанського загону, Герой Радянського Союзу (15 серпня 1943, посмертно). У 1930-1939 працював на комсомольській та партійній роботі в Житомирській та Чернігівській областях. З 1940 - секретар Чернігівського обкому КП/б/У. З серпня 1941 до березня 1943 - другий, потім перший секретар Чернігівського підпільного обкому КП/б/У, заступник командира, командир партизанського з'єднання Чернігівської області, начальник обласного штабу партизанського руху. Загинув у бою з фашистами 6.VІІ.1943 у Злинківських лісах на території Брянської області, де й був похований. 1944 прах М.М.Попудренка перенесено до Чернігова.

Одним з організаторів партизанського руху на Україні під час Великої Вітчизняної війни був Сабуров Олександр Миколайович (1908-1974) - генерал-майор (1943), Герой Радянського Союзу (18.V.1942). У 1941 очолив партизанський загін, який діяв на території Сумської і Брянської областей. З березня 1942 очолив партизанське з'єднання, що діяло на Правобережній Україні. З вересня 1942 - член підпільного ЦК КП/б/У. З листопада 1942 - начальник штабу по керівництву партизанським рухом в Житомирській області.

Вулицю названо на честь Руднєва Семена Васильовича (1899-1943) - одного з організаторів і керівників партизанського руху на окупованій території України. Генерал-майор (1943), Герой Радянського Союзу (січень 1944, посмертно). У вересні 1941 очолив один з партизанських загонів на Сумщині, що об'єднався з Путивльським загоном С.А.Ковпака, став комісаром загону, згодом партизанського з'єднання. Загинув 4 серпня 1943 у бою на території Івано-Франківської області. Вулиці Сабурова і Руднєва прокладено 1980 р. на території Нової Подусівки.

Одна з новопрокладених у 1980 р. вулиць на території Нової Подусівки Стратилата. Стратилат Михайло Іванович (1919 - 1943) народився в с. Макіївці Носівського району. Під час Великої Вітчизняної війни очолив Носівський підпільний райком партії, організував і став командиром партизанського загону, який згодом виріс у партизанське з'єднання «За Батьківщину». Загинув у бою.

У травні 1942 - вересні 1943 на території Київської і Чернігівської областей, зокрема, в Остерському, Ніжинському, Чернігівському та інших районах діяла розвідувально-диверсійна група, яку очолював Кузьма Савелійович Гнідаш (1914-1944), Герой Радянського Союзу (24.ІІІ.1945, посмертно). Група збирала розвіддані про оборонні споруди, системи оборони ворога на Десні й Дніпрі та повідомляла про них радянське командування. Допомогла остерському підпіллю та партизанським загонам, що діяли в міжріччі Десни і Дніпра, встановити радіозв'язок з Великою землею, вчила народних месників методам розвідки і диверсій.

К.С.Гнідаш допоміг доставити у Чернігів нелегальну радіостанцію. За рахунок місцевого населення група виросла у загін (бл. 3 тис. чол.).

Він знищив понад 1 тис. фашистських солдат та офіцерів, базу матеріально-технічного постачання в Острі, підірвав 21 ешелон і 30 автомашин, потопив на Дніпрі і Десні 10 пароплавів і 14 барж. Загинув 19.VІ.1944 в Білорусії. Вулиця Гнідаша прокладена на початку 50-х рр.

На території Старої Подусівки перейменовано вулицю (1986 р.) на честь Цимбаліста Івана Єлисейовича (1911-1960) - учасника партизанського руху на Україні під час Великої Вітчизняної війни, Героя Радянського Союзу (4 січня 1944). За фахом - вчитель. У вересні 1941, вийшовши з ворожого оточення, вступив до Чернігівського обласного партизансьго загону. Боєць, політрук саперного взводу, командир групи підривників у партизанських з'єднаннях під командуванням О.Ф.Федорова і М.М.Попудренка. Був членом Чернігівського підпільного обкому КП/б/У. Помер і похований у Чернігові.

Вулиця Новоколгоспна у 2002 р. отримала ім'я Миколи Таранущенка - в роки Великої Вітчизняної війни командира партизанського загону, а потім з'єднання імені М.Коцюбинського, що діяло у межиріччі Десни і Дніпра. У складі з'єднання було близько 500 бійців, якими знищено більше тисячі окупантів, підірвано 8 ешелонів, кілька десятків автомашин, надано допомогу Червоній Армії під час форсування Десни і Дніпра. Після війни Микола Михайлович жив у Чернігові.

Вулиця Заводська з 2002 р. носить ім'я Григорія Балицького - одного з організаторів партизанської боротьби на Чернігівщині, командира диверсійної групи Чернігівсько-Волинського партизанського з'єднання, Героя Радянського Союзу (7.ІІІ.43). У довоєнні роки Григорій Васильович певний час працював завідуючим відділом газети «Більшовик» (тепер «Деснянська правда»).

Молодь теж активно включилася у боротьбу з фашистськими загарбниками. На території Чернігівщини діяли підпільні комсомольськомолод іжні організації.

Батюк Яків Перович (1918-1943) - кервіник Ніжинської підпільної комсомольсько-молодіжної організації, Герой Радянського Союзу (8.V.1965, посмертно). У 1940 закінчив юридичний факультет Київського університету, працював адвокатом у Ніжині. Незважаючи на тяжку недугу (сліпоту), Батюк залишився на підпільній роботі й очолив комсомольськомолод іжну підпільну організацію, яка допомагала місцевому партизанському загонові, проводила антифашистську агітацію серед населення, організовувала диверсії тощо. Заарештований гестапо у липні, розстріляний 7.ІХ.1943. Вулиця Батюка названа у 1974 р., територія кол. с. Забарівки.

У Бобровицькому житловому масиві у 1986 одна з вулиць названа на честь Білевич Олени Йосипівни (1924-1943), організатора і керівника підпільної комсомольської організації. О.Білевич народилася в Чернігові.

У 1939-1941 навчалася в середній школі № 10, де очолювала шкільну комсомольську організацію. Під її керівництвом у роки фашистської окупації юні патріоти розклеювали антифашистські листівки, переховували радянських воїнів, переправляли їх до партизанів, збирали розвіддані.

У січні 1943 група влилася до партизанського загону ім. М. Коцюбинського, що діяв під командуванням М.М. Таранущенка. Під час розвідки в с. Іолча (БРСР) була схоплена і розстріляна гітлерівцями.

Вулиця Сагайдак Ніни (на тер. кол. с. Бобровиці) перейменована 1974 на честь Сагайдак Ніни Олексіївни (1927-1943) - комсомолки-підпільниці з м. Щорс. 7.ХІ.1942 вона проникла до фашистського радіовузла й привітала жителів міста з святом Жовтня.

Входила до підпільної комсомольської групи в м. Щорс, створеної у вересні 1941. Комсомольці розповсюджували листівки, що викривали злочини фашистів (у тому числі й про трагедію Корюківки). Фашисти розкрили підпільну організацію і в травні 1943 р. розстріляли її членів, у тому числі й Н.Сагайдак.

На території Старої Подусівки названа 1960 р. вулиця Чайкіної Лізи на честь Чайкіної Єлизавети Іванівни (1918-1941) - партизанки, Героя Радянського Союзу (6 березня 1942, посмертно).

У період тимчасової фашистської окупації залишилася секретарем підпільного райкому ВЛКСМ, брала активну участь в організації партизанського загону і його бойових діях. За доносом зрадника арештована фашистами і після тортур 22 листопада розстріляна.

Вулиця Космодем'янської Зої названа 1985 р. на честь Космодем'янської Зої Анатоліївни (1923-1941) - радянської партизанки, першої жінки - Героя Радянського Союзу у війні (16 лютого 1942 р., посмертно). У жовтні 1941 добровільно пішла в партизанський загін. Під час виконання бойового завдання схоплена фашистами і після жорстоких тортур 29 листопада повішена в с. Петрищево Московської області.

Під час окупації Краснодону була створена підпільна комсомольська організація “Молода гвардія”. У Чернігові біля заводу “Жовтневий молот” є вулиця, яка носить ім'я одного з керівників цієї організації Олега Васильовича Кошового (1926-1943), уродженця Прилук, Героя Радянського Союзу (13.ІХ.1943, посмертно).

На території колишнього с. Коти, після включення його 1974 р. до смуги міста, є вулиці, названі іменами керівників організації: вулиця Тюленіна, названа на честь Тюленіна Сергія Гавриловича (1925-1943), Героя Радянського Союзу (13.ІХ.1943, посмертно); Шевцової вулиця - перейменована на честь Шевцової Любові Григорівни (1924-1943) - Героя Радянського Союзу (13.ІХ.1943, посмертно). Громової Уляни вулиця - у 1974, в зв'язку з упорядкуванням назв вулиць після розширення смуги міста в грудні 1973, названа на честь комсомолкип ідпільниці, члена штабу “Молодої гвардії”, Героя Радянського Союзу (13.ІХ.43, посмертно) Громової Уляни Матвіївни (1924-1943). Земнухова вулиця - утворена 1973 після включення с. Масани в міську смугу.

Названа 1974 на честь Земнухова Івана Олександровича (1923-1943) - члена штабу “Молодої гвардії”, Героя Радянського Союзу (13.ІХ.43, посмертно). Героїчні подвиги «Молодої гвардії» відомі з однойменного роману письменника О.Фадєєва.

Чернігівщина стала відомою і героїчною боротьбою її мешканців проти гітлерівських загарбників. У м. Чернігові народився Жабинський Дмитро Іванович (1920-1945) - Герой Радянського Союзу (24.Х.1944).

У роки Великої Вітчизняної війни 1941-1945 воював на Західному, Південно-Західному, Сталінградському, Південному і 4-му Українському фронтах авіатехніком, пілотом, командиром ескадрільї 75-го гвардійського полку 1-ї гвардійської штурмової авіаційної Сталінградської Червонопрапорної дивізії. Здійснив 100 бойових вильотів. 15.ІІ.1945, в день свого двадцятип'ятиріччя, Д.І.Жабинський загинув. Він повторив подвиг капітана М.Ф.Гастелло, спрямувавши свій підбитий літак на скупчення ворожої техніки. Похований у Чернігові. На його честь у 1983 р. названа вулиця нашого міста.

Після включення в мережу міста с. Коти з'явилася вулиця Авдєєнка, названа на честь Героя Радянського Союзу (1943), генералмайора Авдєєнка Петра Петровича (1901-1956), який народився в с. Коти.

18-річним юнаком добровільно вступив до Червоної Армії. У роки війни командував полком, дивізією, 51-м стрілецьким корпусом. Похований у Києві.

У роки Великої Вітчизняної війни пройшов шлях від рядового бійця до командира полку Андрусенко Корній Михайлович (1899-1976) - Герой Радянського Союзу (1944) - уродженець с. Парафіївки (Ічнянського району). Андрусенка вулиця прокладена 1980 року.

Вулиця Блажкуна (Новозаводський р-н) прокладена у 1980 р.

Названа на честь Героя Радянського Союзу (1945) Блажкуна Андрія Федоровича (1926-1944) - уродженця с. Ведильці. У 1944 р. вісімнадцятирічним юнаком пішов на фронт. Загинув під час визволення Угорщини від німецько-фашистських загарбників. Похований у Будапешті.

На території Нової Подусівки у 1980 р. прокладена вулиця Бульби Василя і названа на честь Бульби Василя Порфировича (1921-1945) - уродженця смт Ладана Прилуцького району, учасника війни з імперіалистичною Японією в 1945 р. Повторив подвиг О.М.Матросова - закрив собою амбразуру ворожого доту під час штурму Хайларських висот.

Герой Радянського Союзу (1942) Красносільський Іван Михайлович (1913-1941) народився в с. Красносільське /до 1949 - Євлашівка/ Борзнянського району. Воював на Південному фронті у 18- му окремому батальйоні морської піхоти Чорноморського флоту. 7.Х.1941під час оборони Севастополя в районі Дуванкою (тепер Верхньосадове) кинувся із зв'язкою гранат під ворожий танк і ціною свого життя підірвав його. Ім'я героя навічно занесено до списків Об'єднаної школи Чорноморського флоту, а в 1974 р. названо вулицю в Чернігові.

На території колишнього с. Забарівки названа вулиця на честь Комка Аркадія Івановича (1923-1944) - сержанта, Героя Радянського Союзу. Народився в с. Зайці Михайло-Коцюбинського (тепер Чернігівського) району. З 1943 воював на Центральному і 1-му Українському фронтах, був командиром обслуги станкового кулемета, загинув 29.ІІ.1944 в бою біля м. Луцька. 25.VІІІ.1944 посмертно удостоєний високого звання. Кулемет Комка зберігається в Центральному музеї Радянської Армії.

Гарамів братів вулиця перейменована 1974 після включення Бобровиці в смугу Чернігова. Названа на честь братів Гарамів - Миколи, Михайла, Віктора і Павла Олександровичів - уродженців с. Власівка Ічнянського району Чернігівської області. Всі вони закінчили Батайську льотну школу і стали пілотами-винищувачами. З першого дня Великої Вітчизняної війни брати на фронті, охороняли «Дорогу життя» на Ладозькому озері; три з них загинули в боях з гітлерівцями. Михайло Олександрович 1943 удостоєний звання Героя Радянського Союзу.

На початку 50-х рр. в районі заводу «Жовтневий молот» прокладена вулиця, що носить ім'я командира авіаескадрільї капітана Гастелло Миколи Францовича (1907 - 1941) - Героя Радянського Союзу (27 липня 1941, посмертно), який 26 червня спрямував свій підбитий літак на скупчення фашистських танків та іншої техніки і загинув смертю хоробрих. Штурманом у цьому екіпажі був уродженець с. Хотіївки Семенівського району Чернігівської області Скоробагатий Григорій Миколайович. Всього ж за роки війни подвиг М.Гастелло повторили 327 екіпажів.

На території Олександрівки є вулиця,що носить ім'я майора Маресьєва Олексія Петровича, Героя Радянського Союзу (24 серпня 1943). У роки війни був командиром ланки, помічником командира і штурманом винищувального авіаполку. У березні 1942 у повітряному бою в районі Дем'янського плацдарму (Новгородська обл.) літак Маресьєва був підбитий. Важко поранений, льотчик посадив літак у тилу противника і 18 діб поповзом пробирався до фронту. Після ампутації гомілок обох ніг, освоївши протези, знову керував бойовим літаком. З червня 1943 брав участь у боях на Курській дузі й у Прибалтиці в складі 63-го гвардійського винищувального авіаполку. За роки війни він зробив 86 бойових вильотів. Подвиг Маретьєва відображений у книзі Б.Полевого «Повесть о настоящем человеке».

Вулиця Матросова прокладена на поч. 50-х років і тоді ж названа на честь Матросова Олександра Матвійовича (1924-1943) - гвардії рядового, Героя Радянського Союзу (1943). Під час бою, жертвуючи життям, закрив собою амбразуру ворожого дзоту, чим забезпечив успіх своєму підрозділу, що наступав. Той факт, що подвиг О.Матросова повторили 360 бійців і офіцерів, свідчить про те, що не одиночки, не якісь надгерої зважувалися на нього, а сотні простих воїнів.

Панфіловців вулиця перейменована у 1955 р. і названа на честь панфіловців - воїнів 316-ї стрілецької дивізії, які відзначилися під час Великої Вітчизняної війни (командир - генерал-майор І.В.Панфілов 1893- 1941). 16.Х.1941 р. 28 бійців 4-ї роти 2-го батальйону 1075 стрілецького полку цієї дивізії на чолі з політруком В.Г.Клочковим в районі роз'їзду Дубосєково під Москвою в нерівному бою відбили танкову атаку гітлерівців. Майже всі радянські бійці - учасники бою загинули.

21.VІІ.1942 вони удостоєні звання Героя Радянського Союзу.

Роки беруть своє - відходять у вічність Герої. Та їх імена залишаються у назвах вулиць, а це значить, що наші діти, онуки будуть берегти їх у своїй вдячній пам'яті.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА

1. Артемов О. Вічно й поіменно - у наших серцях // Урядовий кур'єр. - 2004. 28 жовтня.

2. Великая Отечественная война 1941-1945. События. Люди. Документы. Краткий исторический справочник. - М., 1990.

3. Герои - освободители Черниговщины: Крат. биогр. справочник /Авт.- сост. В.Д.Драгунов. - К., 1991.

4. Історія міст і сіл УРСР. Чернігівська область. - К., 1972.

5. Калібаба Д. Відомі діячі культури, науки, політики Чернігівщини. - Чернігів, 1998.

6. Кто был кто в Великой Отечественной войне 1941-1945. Люди. События. Факты: Краткий справочник /Под ред. О.А.Ржешевского. - М., 1995.

7. Нариси історії Чернігівської обласної партійної організації. - К., 1980.

8. Подвигом прославленные. Герои Советского Союза - партизаны и подпольщики Украины в годы Великой Отечественной войны. - К., 1985.

9. Тронько П.Т., Губко О.Т. Розповіді про безсмертний подвиг. - К., 1987.

10. Украинская ССР в годы Великой Отечественной войны Советского Союза. Хроника событий. - К., 1985.

11. Черниговщина в период Великой Отечественной войны (1941- 1945 гг.). Сборник документов и материалов. - К., 1978.

12. Чернігівщина. Енциклопедичний довідник. - К., 1990.

13. Чернигову 1300 лет: Сб. документов и материалов. - К., Наук. думка, 1990.

Размещено на Allbest.ru