Фізична географія України

Дніпро має понад 1 150 малих, середніх і великих приток. Найбільші з них -- Прип'ять (права) і Десна (ліва). Вони приносять майже половину річного річкового стоку. Серед приток Прип'яті найдовшими є Стир і Горинь зі Случчю, а серед приток Десни -- Сейм. Великі праві притоки -- Тетерів, Рось, Інгулець, ліві -- Сула, Псел, Ворскла, Оріль, Самара. Живлення головної річки та її приток змішане. Навесні танення снігу зумовлює повінь, влітку і взимку спостерігається межень, восени інколи трапляються паводки. Льодостав триває з грудня до березня. Дніпро має великий річний стік (53,5 км3), тому є важливим джерелом водопостачання для населення і різних галузей господарства. Дніпровські води «напоюють» сотні міст і сіл, розташованих на берегах річки, а також каналами спрямовуються для промислових потреб Донбасу і Кривбасу, зрошення сухих степів Причорномор'я і Криму. Дніпро - важлива транспортна магістраль. Річка судноплавна на всій довжині. Важливим є значення Дніпра і як джерела енергоресурсів. Його води обертають турбіни кількох гідроелектростанцій, які виробляють найдешевшу електроенергію. Проте внаслідок будівництва водосховищ було затоплено великі площіродючих земель, перенесено на нові місця багато поселень, знищено чимало культурних та історичних пам'яток. Щороку зростає забруднення дніпровських вод. Особливо небезпечним є забруднення радіонуклідами, що потрапили в донні відклади внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 р. Тому Дніпро потребує належного захисту.

Другою річкою в Україні за довжиною (806 км) і площею басейну є Південний Буг. Це єдина з найбільших річок, яка повністю збирає свої води з території України. Найбільші притоки її -- Синюха та Інгул. Басейн річки здебільшого лежить в межах Українського щита, тому вона та її притоки порожисті. На окремих ділянках трапляються каньйони з гранітними берегами. Південний Буг впадає в лиман, що є відгалуженням Дніпровського лиману. Судноплавна річка лише в нижній течії. На річці побудовано кілька малих гідроелектростанцій, на її берегах розкинулись три обласних центри.

Дністер має довжину 1 362 км, в межах України -- 705 км. Його витік знаходиться на схилах Карпат. У верхів'ях це типова гірська річка, у середній течії він перетворюється на рівнинну річку з широкою долиною. Між Подільською і Передкарпатською височинами долина Дністра звужується і набуває каньйоноподібної форми. Його річище надзвичайно звивисте. Впадає Дністер у широкий Дністровський лиман, який вузьким гирлом з'єднаний з Чорним морем.

Найбільші притоки -- Стрий, Лімниця, Серет, Збруч, Смотрич, Мурафа. Дністер і його притоки мають змішаний тип живлення. Повінь настає навесні, влітку й восени бувають паводки. Води Дністра використовуються для водопостачання населених пунктів та підприємств, зрошення полів. На річці збудовано ГЕС. У середній і нижній течії Дністер судноплавний, проте нині річка майже не використовується як транспортний шлях. На берегах Дністра розташовані такі відомі історико-культурні центри, як Галич, Хотин, Білгород-Дністровський.

На межі України з Румунією своєю нижньою течією (завдовжки 175 км) протікає Дунай -- друга задовжиною річка Європи (загальна протяжність -- 2 960 км). Це одна з найбільш повноводних річок Європи. Вона впадає у море кількома гирлами. По кордону України протікає Кілійське гирло, яким проходить найбільший стік. Кілійська частина дельти активно висувається в Чорне море на відстань до 180 м за рік. Дельта порізана численними протоками, покрита озерами, поросла очеретом. Це -- дунайські плавні -- унікальне місце зимівлі і відпочинку під час перельотів багатьох птахів. Дунай має змішаний тип живлення, в якому переважають дощові води. Річка замерзає тільки в дуже холодні зими. Найбільшими притоками Дунаю, що беруть початок в Україні, є Тиса, Прут з Черемошем і Сірет. Вони починаються в Карпатах, де мають стрімку течію, безліч порогів і водоспадів, їх води несуть багато мулу та каміння, що згодом відкладаються на рівнинах. Дунай - важлива транспортна магістраль Європи.

Річки басейну Азовського моря. Найбільша річка на сході України -- Сіверський Донець, який є притокою Дону. Верхів'я і пониззя річки -- в Росії, довжина в межах України -- понад 670 км. Тече у звивистому річищі, має досить широку долину. Перетинаючи Донецький кряж, долина звужується, трапляються скелясті схили. Найвищий рівень води в річці буває навесні, а влітку вона сильно міліє. Найбільші притоки -- Оскіл, Айдар, Лугань. На річці багато міст і промислових підприємств, які забруднюють її стічними і шахтними водами.

До середніх за довжиною річок басейну Азовського моря належать Кальміус, Берда, Молочна, Салгир. Вони протікають у посушливих районах і тому маловодні, а Салгир у нижній течії пересихає.

Річки басейну Балтійського моря та внутрішнього стоку. До Балтійського моря несуть свої води Західний Буг і Сян, які є притоками Вісли. Західний Буг і його притоки починаються і течуть на рівнинній території, тоді як карпатське верхів'я Сяну є гірським.

До басейну внутрішнього стоку належать деякі річки в Одеській області. Зокрема Великий, Середній і Малий Куяльники. Вони впадають у Хаджибейський і Куяльницький лимани, що втратили зв'язок з Чорним морем. Річки влітку пересихають.

Запам'ятайте

Більшість річок України належать до басейнів Чорного та Азовського морів, значно менше - до басейну Балтійського моря і внутрішнього стоку.

Територією України протікають річки Дунай і Дніпро, що є другою і третьою за довжиною в Європі.

Дніпро -- найбільша за довжиною і площею басейну річка України.

До найбільших річок України належать також Південний Буг, Дністер, Сіверський Донець.

Озера їх типи, лимани, особливості гідрологічного режиму. Характеристика найбільших озер

Озера. Озера називають блакитними перлинами, синіми очима Землі. В Україні їх близько 20 тис., проте більшість з них є невеликими озерцями в долинах річок. Тільки 40 водойм мають площу понад 10 км2, та й ті неглибокі. Розташовані озера по території України нерівномірно. Найбільші з них лежать у пониззі Дунаю, на узбережжях Чорного та Азовського морів, невеликі озера є у Поліссі та Карпатах. Вкрай мало їх у лісостеповій і степовій смугах. Здебільшого озера прісні; солоними є лише кілька десятків озер на півдні України.

Озера нашої країни різноманітні за походженням улоговин. Карстові озера утворились внаслідок розчинення гірських порід водою. Таке походження мають Шацькі озера, що на Волині. Усього до них належать близько тридцяти озер, з яких найбільшим є Світязьке. Його називають геологічним дивом: озеро лежить серед крейдових порід, які здатні розчинятися, проте залишається повноводним. Це відбувається завдяки живленню не тільки атмосферними, а й напірними підземними водами. Вода в озері надзвичайно м'яка і така прозора та чиста, що навіть на глибині 8 м видно дно. Каналом Світязьке озеро з'єднується з Пулемецьким та Лукою. Загалом Шацькі озера стічні, належать до басейну Західного Бугу. Невеликі карстові озера є на Поліссі, у Кримських горах, Карпатах, на Поділлі (там їх називають «вікнами»).

Льодовикові озера утворились на дні колишніх лож гірських льодовиків і є на схилах Чорногорського масиву в Карпатах. Це озера Бребенескул, Марічейка, Несамовите. Завальні озера виникають внаслідок загородження водного потоку обвалом чи зсувом. Саме так у верхів'ях карпатської р. Тереблі утворилося озеро Синевир. Зусібіч воно оточене горами, що поросли віковими соснами, смереками, буками (мал. 100). Озеро невелике, але досить глибоке (24 м). У Закарпатті є кілька вулканічних озер, що утворилися після заповнення водою кратерів вулканів (Синє, Липовецьке).

Заплавні озера та озера-стариці -- результат роботи річок. Заплавні озера виникають на заплаві річки внаслідок відокремлення рукава або затоки від основного русла річковими наносами. Заплавні озера Ялпуг, Кугурлуй, Кагул -- найбільші серед прісноводних озерУкраїни. Вони утворилися внаслідок затоплення заплави Дунаю її притоками, які відділені від головної річки піщаними валами чи дамбами. Протоками ці озера з'єднуються з Дунаєм і живляться його водами під час великих повеней. Озера-стариці -- це озера, що лежать у старих залишених річкою руслах. Зазвичай невеликі за площею, вони поширені в долинах річок рівнинної частини України -- у заплавах Дніпра, Десни, Сули, Псла, Сіверського Дінця. Водночас у деяких розширених і знижених місцях заплав річка може заливати великі площі (озера Люб'язь і Нобель на р. Прип'яті).

На рівнинних морських узбережжях поширені озера, які утворилися в результаті відокремлення від морів колишніх заток. Вони відгороджені вузькими й низькими пересипами з піску, гальки, черепашок чи гравію, що намиті морськими хвилями і прибережними течіями. Ці озера доволі великі, але мілководні. Більшість з них є лиманними озерами, тобто колишніми лиманами, що перетворились в озера. Лимани -- видовжені (до 20 -- 40 км) затоки, які утворюються в результаті затоплення морем долин річок біля їх гирл. Найбільші озера-лимани - Молочний і Дністровський. Вони прісні, мають стік у Чорне та Азовське моря. Є лиманні озера безстічні й солоні: Сасик-Кундук, Шагани, Хаджибейський, Тилі-гульський лимани. Внаслідок незначних глибин вода в озерах-лиманах прогрівається до +30 С. Часто лимани мають цілющі грязі.

Відомий лікувальними грязями Куяльницький лиман. На його базі працюють численні курорти.

Уздовж берегів Степового Криму є відокремлені пересипами затоки, які утворилися в результаті затоплення морем сухих долин та балок. Через ділянки пересипів морська вода продовжує проникати в озера й насичувати їх солями. Такі озера називають сивашами. Вони так само неглибокі, мають високу солоність води і великі відклади лікувального мулу -- цілющих грязей. Найбільші озера-сиваші -- Донузлав і Сасик-Сиваш, поряд з яким розкинулось місто-курорт Євпаторія. Грязі Сакського озера унікальні у всьому світі за своїм складом і цілющим впливом на організм людини.

Озером інколи називають затоку Азовського моря Сиваш. Вона майже повністю відокремлена від моря піщаною косою Арабатська Стрілка і з'єднана з ним лише вузькою протокою на півночі. Солоність води в затоці-озері -- понад 220 ‰. Його солі -- цінна мінеральна сировина.

Води великих прісних озер України є джерелами водопостачання населення, використовуються для зрошення, у них розводять рибу. Мальовничі поліські й карпатські озера -- привабливі об'єкти для численних туристів і відпочиваючих.

Штучні водойми. Крім природних, в Україні є багато штучних водойм -- ставків і водосховищ. Ставки, яких налічується майже 29 тис., являють собою перегороджені греблями частини невеликих річок або заповнені водою балки. Вони є в усіх регіонах України і використовуються для розведення риби та відпочинку людей.

Водосховища -- це великі штучні водойми, створені для нагромадження води і подальшого її використання та регулювання стоку річки протягом року. Найбільші з них споруджено на Дніпрі -- Київське, Канівське, Кременчуцьке, Дніпродзержинське, Дніпровське, Каховське. Вони утворюють каскад -- групу, розміщену уступами за течією річки. Дніпровський каскад створювався протягом майже півстоліття з 20-х років XX ст. з метою використання води Дніпра для виробництва електроенергії. Пер-Ще Дніпровське водосховище створювалося насамперед для поліпшення судноплавства на ділянці дніпровських порогів та для потреб ГЕС, а Каховське мало насамперед забезпечити зрошування посушливих степових територій.

Потужна ГЕС є супутником Дністровсього водосховища на однойменній річці. Великі штучні водойми є також на Сіверському Дінці (Печенізьке водосховище), Осколі (Червонооскольське), Південному Бузі (Ладижинське) та інших річках. Вони створені біля ТЕС і АЕС, промислових центрів і великих міст, їх води зрошуюють чимало сухих земель. Проте з водосховищами пов'язана й низка негативних явищ. Їх води так сильно розмивають береги, що вони щороку відступають на десятки метрів. Щоб цьому запобігти здійснюють укріплення берегів водосховищ бетонними плитами. Поширеними явищами є цвітіння води влітку -- сильне розмноження дрібних водоростей, які при цьому поглинають з води велику кількість кисню, та заростання мілководних ділянок. Це в свою чергу призводить до масової загибелі риби. Для запобігання цьому розводять білого амура і товстолобика -- риб, які живляться водоростями, очеретом та осокою.

Канали. Щоб забезпечити перерозподіл вод по території для потреб господарства, створюють штучні річки -- канали. Ними постачають воду для найбільших промислових районів і міст, зрошують і осушують землі. Найдовший в Україні Північно-кримський канал. Він є найбільшим і за об'ємом води, що транспортується. Канал простягнувся від Каховського водосховища через Перекопський перешийок до м. Керчі. Більша частина каналу проходить у земляному руслі, що спричиняє значне просочування води вглиб. Північнокримський канал працює сезонно: його заповнення починається в березні, а в листопаді подача води припиняється.

Від нього в різні боки відходять зрошувальні канали, які створюють цілі системи (найбільша з них -- Краснознам'янська).

У Каховському зрошувальному каналі, який так само відходить від Каховського водосховища, вода утримується протягом усього року. На всій його протяжності рух води здійснюється самопливом, без допомоги насосних станцій. Щоб запобігти просочуваннюводи вглиб по всій його довжині русло покрито ґрунтово-плівковим екраном. В останні роки водозабір в усі канали істотно зменшився.

Водопостачання для промислових районів і міст здійснюється каналами Дніпро -- Донбас, Сіверський Донець -- Донбас, Дніпро - Кривий Ріг. На Поліссі і в Західній Україні створено густу мережу вузьких осушувальних каналів і ровів, якими в річки скидаються води з надмірно зволожених територій.

Запам'ятайте

В Україні є озера карстового, льодовикового, завального, вулканічного, лиманного, заплавного походження та озера-стариці.

Найбільші озера в Україні: Дністровський і Молочний лимани, Сасик (Кундук), Ялпуг; найглибші - Світязьке, Синевир.

Дніпровський каскад утворюють Київське, Канівське, Кременчуцьке, Дніпродзержинське, Дніпровське, Каховське водосховища.

Великими каналами в Україні є Північнокримський, Каховський, Дніпро-Донбас.

Підземні води. Основні артезіанські басейни України їх характеристика. Болота, їх типи і поширення. Причини заболочення. Штучні водні об`єкти та їх господарське призначення. Канали: Сіверський, Донець -- Донбас, Дніпро -- Кривий Ріг, Дніпро-Донбас, Північно-Кримський

Болота. Ділянки земної поверхні з надмірним зволоженням називають болотами або мочарами. В Україні вони займають близько 2 % території. Поширені здебільшого невеликі болота. За характером живлення, формою поверхні і складом рослинності їх поділяють на такі типи: низинні, перехідні і верхові.

В Україні найбільше низинних боліт. Вони утворюються в зниженнях - на місці колишніх озер або в заплавах річок. Поверхня цих боліт увігнута або плоска. Живляться вони за рахунок ґрунтових вод, стоку поверхневих вод з довколишнього суходолу, річкових вод під час повеней і паводків, а також атмосферних опадів. З річковими та ґрунтовими водами в низинні болота потрапляє чимало мінеральних речовин, тому там росте багата вологолюбна рослинність -- вільха, береза, осока, очерет, хвощ, зелений мох. Торф, що утворюється в таких болотах, може використовуватися як добриво для сільськогосподарських угідь. Найбільші низинні болота утворилися на Поліссі, у долинах Дніпра та його приток, плавних Дунаю. Щороку під час повені їх заливає вода і в місцях, де вона залишається впродовж літа, утворюються грузькі, непрохідні ділянки.

Верхові болота лежать на підвищених ділянках -- здебільшого вододілах. Живляться вони атмосферними опадами, тому бідні на мінеральні речовини. Рослинність, що росте там, невибаглива: пригнічена сосна, журавлина, пухівка, сфагнові мохи. Нагромадження торфу відбувається швидше в центральній частині болота, ніж на краях. Тому верхові болота мають опуклу форму. Найбільше верхове болото в Україні лежить в Українських Карпатах, на Полонинському хребті, на висоті близько 1 800 м. Воно утворилося внаслідок заболочення низки невеликих озерець.

Перехідні болота є проміжною стадією між низинними і верховими. Спочатку утворюється низинне болото. У міру відмирання рослин його поверхня підвищується, доступ води, збагаченої мінеральними сполуками, обмежується, і рослинність змінюється на менш вибагливу до живлення. З'являється сфагновий мох, характерний для верхового болота, для живлення якого достатньо лише атмосферних опадів.

Болота мають важливе водоохоронне значення. Вони нагромаджують вологу, регулюють рівень води в колодязях, ставках, озерах. З них беруть початок струмки і річки. Болота послаблюють посухи в навколишній місцевості. Донедавна великі площі боліт в Україні осушувалися. Осушені землі використовувались як пасовища й луки. Проте осушення боліт призвело й до негативних наслідків: знизився рівень підземних вод, а це спричинило зникнення води в колодязях, обміління озер. Тому нині близько 10 % площі боліт в Україні перебувають під охороною.

Підземні води. Як ви вже знаєте, підземні води залягають шарами, або горизонтами, у водопроникних породах. Перший від земної поверхні водоносний горизонт, який називається ґрунтовими водами, утворюється внаслідок просочування і нагромадження води від атмосферних опадів. Ґрунтовими водами живляться річки, озера, болота, їх використовують для водопостачання населених пунктів, ферм.

Глибші водоносні горизонти містяться між водотривкими шарами порід і називаються міжпластовими водами, їх також живлять атмосферні опади, але не на всій протяжності водоносного горизонту, як ґрунтові води, а лише у місцях виходу водопроникних порід на поверхню. Міжпластові води менше реагують на сезонні зміни клімату та забруднення.

У місцях, де водотривкі породи увігнуті, у водоносному шарі посилюється напір води. Якщо в такому місці пробурити свердловину, то вода битиме фонтаном. Такі напірні міжпластові води називають артезіанськими. В Україні артезіанські води залягають у кількох артезіанських басейнах: Дніпровсько-Донецькому, Волино-Подільському, Причорноморському.

Циркулюючи у верхніх шарах літосфери, підземні води розчиняють мінерали і збагачуються хімічними елементами, що входять до їх складу. Вони розчиняють також гази земних надр. У результаті взаємодії води, порід і газів формуються мінеральні води, які мають біологічно активні властивості. Внаслідок цього вони здатні благотворно впливати на людський організм. Найбільше різних за складом мінеральних вод зосереджено в Українських Карпатах.

Термальні води -- теплі з температурою понад +20 °С. Вони залягають у районах вулканізму, тобто в районі Вулканічного хребта в Українських Карпатах (у Закарпатській області). У світі термальні води широко використовують з лікувальною метою, проте в Україні вони використовуються мало.

Загальні запаси підземних вод в Україні перевищують 20 км3 за рік. Прісні води залягають на глибинах 300-400 м у північних регіонах України і 100-150 м - у південних. Глибше води засолені. Підземні води, що просочуються з поверхні, фільтруються шарами різнихгірських порід. Тому їх якість зазвичай вища, ніж поверхневих. Це зумовлює широке використання підземних вод як питної води і для господарських потреб. Проте й підземні води нерідко забруднюються побутовими стоками, стічними водами промислових і транспортних підприємств. Тому їх потрібно раціонально використовувати та охороняти від забруднення.

Водні ресурси. Поверхневі, підземні та морські води становлять водні ресурси країни. Основну роль у забезпеченні населення і господарства країни прісною водою відіграють поверхневі води, передусім річки. За загальними запасами річкового стоку (близько 210 км3 за рік) Україна посідає одне з провідних місць у Європі. Проте сумарна величина запасів ще не характеризує реальної водозабезпеченості в країні. Лише чверть річкового стоку формується на території нашої держави (місцевий стік), решта надходить з поза її меж. Більш як половина річкового стоку -- це так званий транзитний стік, який здійснюється Кілійським гирлом Дунаю і не відіграє особливої ролі в господарстві України. За показниками реальної водозабезпеченості, що розраховані на одного мешканця, Україна перебуває на одному з останніх місць серед європейських країн. Це стосується як поверхневих, так і підземних водних ресурсів. Головну роль у водозабезпеченні населення й господарства України відіграють води басейну Дніпра.

Найвищу забезпеченість прісною водою мають північній західні області, насамперед Київська та Закарпатська, а найнижчу -- АР Крим, Донецька, Харківська, Луганська, Одеська та Миколаївська області. Тому в багатьох містах і селах південної частини України відчувається нестача води.

Запам'ятайте

Болота в Україні поширені на Поліссі та в долинах річок, більшість з них належить до низинних.

Найбільші артезіанські басейни в Україні: Дніпровсько-Донецький, Волино-Подільський, Причорноморський.

Україна посідає одне з провідних місць у Європі за загальними запасами водних ресурсів, проте розподілені вони по території нерівномірно, реальна водозабезпеченість ними невелика.

Умови ґрунтоутворення. Основні генетичні типи ґрунтів, закономірності їх поширення на рівнинній частині України і в горах. Карта ґрунтів України. Характеристика фізичних і хімічних властивостей ґрунтів. Господарське використання ґрунтів

Ґрунти України

З курсу історії України вам уже відомо про одну з найдавніших у Європі культур обробітку землі -- землеробську трипільську культуру, відкриту археологами біля с. Трипілля (Київська область). Вже у IV -- III тисячоліттях до н. е. наші далекі предки осіли на земляхПравобережної України і вирощували на них хліб. Відтоді землеробство, зокрема хліборобство стали суттю способу життя давніх українців. Український селянин завжди шанобливо ставився до землі-годувальниці, любив і плекав її. За це вона століттями віддячувала йому щедрими врожаями. Коли ж на початку XIX ст. під обробіток потрапили неозорі чорноземні простори степової України, вона стала першою «житницею» Європи.

Вирощені врожаї -- це результат спільної роботи і людини, і природи. Важливим природним чинником успіху землеробства завжди був ґрунт. Для території України характерний різноманітний ґрунтовий покрив.

Умови грунтоутворення. Грунти України сформувалися в результаті взаємодії різних ґрунтотвірних чинників -- материнських порід, природних вод, клімату, рельєфу, рослинного покриву, діяльності тварин і мікроорганізмів, господарського впливу людини

Материнські породи (підґрунтя) визначають мінеральний склад, фізичні та хімічні властивості ґрунту. В Україні такими породами є четвертинні відклади -- здебільшого лесові та піщані. Від них до ґрунту потрапляють дрібні тверді часточки -- глина й пісок, а в гірських районах додаються більші уламки порід -- гравій і щебінь.

Клімат, зокрема співвідношення тепла і вологи, впливає на формування різних типів ґрунтів. Так, в умовах надмірного зволоження формуються заболочені ґрунти, в яких можуть утворюватися торфовий шар і глей -- сизі плями із закисних сполук заліза. Недостатнє зволоження спричиняє формування солончаків: до поверхні на місце вологи, що швидко випаровується, піднімається з глибин вода разом із розчиненими солями. Вплив клімату на ґрунтоутворення здійснюється також через рослинність. У теплому й достатньо зволоженому кліматі формується пишна трав'яна рослинність, після відмирання якої утворюється багато перегною (гумусу). Тому під багатою трав'яною рослинністю утворюються родючі ґрунти. І навпаки, при надмірній сухості клімату формується розріджений рослинний покрив, перегною утворюється мало, тому й ґрунти будуть менш родючими або бідними.

Тварини, що живуть у ґрунті (дощові черв'яки, кроти), розпушують його і подрібнюють рештки рослин. Остаточно перетворюють відмерлі рештки рослин і тварин на перегній мікроорганізми (різні бактерії). Вони розщеплюють органічні рештки на мінеральні речовини та хімічні елементи -- Нітроген, Кальцій, Калій, Карбон, Фосфор, Сульфур та ін. Тільки в такому вигляді їх знову можуть засвоювати рослини. Крім цього, перегній і кальцій склеює між собою тверді мінеральні часточки ґрунту в грудочки різних розмірів, між якими в ґрунт проникає вода й повітря.

Господарська діяльність людини може сприяти підвищенню родючості ґрунту за умови науково обгрунтованого його обробітку або її зниженню внаслідок нераціонального господарювання. Важливе значення для поліпшення якості ґрунтів має внесення органічних і мінеральних добрив.

Процес ґрунтоутворення відбувається дуже повільно. У середніх широтах помірного поясу, де розташована Україна, родючий шар ґрунту завтовшки 0,5--2 см утворюється приблизно за 100 років. Повністю ж сформований ґрунт має потужність 1--2 м і складається з кількох шарів -- горизонтів. У розрізі ґрунту (ґрунтовому профілі) видно його шарувату будову.

Основні типи грунтів рівнинної частини. На території України сформувалися різні типи ґрунтів, їх поширення на рівнинній частині підпорядковане закону широтної зональності (ґрунти змінюються з півночі на південь).

Дерново-підзолисті ґрунти розповсюджені здебільшого на Поліссі. Вони сформувалися в умовах надмірного зволоження під сосновими і мішаними лісами. Материнськими породами для них слугують водно-льодовикові піщані відклади. У цих ґрунтах невеликий вміст гумусу (до 1,5 %), чітко виражений так званий підзолистий горизонт, з якого поживні речовини вимиваються вглиб. Тому вони мають низьку родючість.

Сірі лісові ґрунти поширені у південній частині Полісся, на заході і Правобережжі України під ділянками широколистих лісів. Вони утворилися на суглинистих породах в умовах достатнього зволоження. Вміст гумусу в них також незначний -- 3%, тому їх природнародючість невисока.

Чорноземні ґрунти сформувалися на лесах в умовах недостатньої зволоженості під степовою рослинністю. Великий вміст гумусу (8 -- 15%) та зерниста й грудкувата структура роблять їх найродючішими не тільки в Україні, а й у світі. Гумусний шар у чорноземах має значну потужність -- від 40 см до 1 м і більше. Ці ґрунти, що вкривають майже 65 % території України, є її національним багатством. Загалом в Україні зосереджена п'ята частина всіх чорноземів світу. У різних частинах країни поширені різні підтипи чорноземів: у лісостепу - чорноземи опідзолені і типові, північній частині степу -- чорноземи звичайні, на півдні степу -- чорноземи південні. Різноманітність підтипів і їхнівластивості зумовлені різною зволоженістю території.

На сухих степових ділянках в умовах недостатнього зволоження і бідної рослинності утворились каштанові ґрунти. Вони мають незначний вміст гумусу -- 3 %, але досить потужний гумусовий горизонт -- до 5 см. Для отримання високих врожаїв сільськогосподарських культур ці грунти потребують додаткового зволоження.

Крім основних зональних типів ґрунтів, на рівнинній частині України на Поліссі сформувалися болотні й торфово-болотні, а в долинах річок -- лучні й лучно-болотні. У лісостепу і степу окремими невеликими плямами поширені солонці -- малородючі ґрунти, в яких простежується горизонт із значним вмістом солей. У південних степах утворилися солончаки -- неродючі ґрунти, що мають підвищений вміст солей по всій своїй товщ. Для вирощування рослин такі ґрунти потребують промивання і гіпсування. Внаслідок інтенсивного промивання водою солонці в замкнутих зниженнях рельєфу перетворюються на солоді, в яких засолений шар зникає, зате з'являються глейові горизонти.

Ґрунти гірських районів. У горах так само сформувалися ґрунти різних типів, які змінюються відповідно до закону висотної поясності -- від підніжжя до вершин.

В Українських Карпатах найбільші площі займають буроземи. У Передкарпатті та Закарпатті біля підніжжя поширені різновидності буроземно-підзолистих ґрунтів. Під лісами до висоти майже 1500 м над рівнем моря утворилися малопотужні, щебенисті бурі гірсько-лісові грунти. Вище, на безлісих схилах, полонинах та інших вершинах гір поширені гірсько-лучні ґрунти.

У Кримських горах у передгірних районах та на північних схилах гір до висоти 450 м поширені гірсько-лісостепові ґрунти -- дерново-карбонатні та сірі. Вони сформувалися під чагарниковою і трав'яною рослинністю. Основні ґрунти Гірського Криму -- також бурі гірсько-лісові, що поширені до висоти 850 м під буковими, дубовими і мішаними лісами. На яйлах з лучною рослинністю панують гірсько-лучні чорноземовидні грунти. На Південному березі Криму, де клімат має риси субтропічного з достатнім зволоженням переважають коричневі і червоно-коричневі ґрунти. Вони доволі родючі: вміст гумусу становить 4 %.

Земельні ресурси України. Основні заходи з раціонального використання і охорони земельних ресурсів

Землі, які використовуються чи можуть використовуватися людиною для її потреб, утворюють земельні ресурси країни. Весь земельний фонд України, по суті, є такими землями. Вони використовуються у сільському і лісовому господарстві, на них зводяться житлові будівлі й промислові об'єкти, прокладаються транспортні шляхи. Частина земель покрита природними і штучними водоймами, які також використовуються у господарських цілях.

Близько 70 % земельного фонду України -- це сільськогосподарські угіддя, більшість з яких зосереджені на родючих ґрунтах і дуже розорані. Орні землі (або рілля) становлять 4/5 від загальної площі сільськогосподарських угідь -- це один із найвищих показників у світі. Забезпеченість одного мешканця країни ріллею перевищує світовий і європейський показники майже у 2,5 рази. Найвища частка ріллі у степовій зоні -- близько 90 %. Це дозволяє розвивати різноманітні галузі сільського господарства. Проте така висока розораність земель нерідко призводить до посилення водної та вітрової ерозії грунту -- знесення родючого шару. Внаслідок цього виникають яри та балки, трапляються пилові бурі. Великої шкоди ґрунтам завдають неправильний обробіток, безсистемні зрошування і внесення мінеральних добрив. Внаслідок цього грунти руйнуються та виснажуються, знижується їх родючість.

Для підтримання ґрунтів у належному стані необхідно вживати різні заходи: насаджувати дерева і кущі на схилах ярів, щоб зупинити їх ріст; схили височин розорювати упоперек, щоб запобігти змиванню ґрунту поверхневими водами; в міру зрошувати землі; науково обґрунтовано вносити мінеральні добрива.

Запам'ятайте

Ґрунтотвірними чинниками є материнські породи, води, клімат, рельєф, рослинність, мікроорганізми, господарська діяльність людини.

На рівнинній частині України поширення ґрунтів підпорядковане широтній зональності, а в горах- висотній поясності.

Україна має дуже багаті земельні ресурси, проте ґрунти потребують раціонального використання і комплексних заходів щодо їх охорони.

Різноманітність видового складу, закономірності поширення рослинності. Ендемічні та зникаючі види. Широтна зональність і висотна поясність рослинного покриву. Рослинність лісів, степів, луків, боліт, водойм, гір, Південного берега Криму

Рослинний покрив

Формування рослинного покриву. Ще 15-12 тис років тому під час останнього зледеніння в Європі майже вся територія України була вкрита трав'яною рослинністю. На півночі утворилася холодна тундра, а на півдні -- не набагато тепліший степ. Ліси й теплолюбні рослини росли лише в затишних долинах на півдні і в Кримських горах. Після закінчення льодовикової епохи, наприкінці антропогенового періоду, сформувалася сучасна рослинність, її видовий склад і поширення залежали від зміни кліматичних умов. Теплі вологі періоди сприяли поширенню листяних лісів з бука, дуба, каштана, граба, клена, а в епохи похолодання з'являлися сосново-березові ліси. У південній частині України сотні тисяч років панувала степова рослинність.

Нині в рослинному покриві нашої країни є види рослин, які залишилися від давніх геологічних епох, їх називають реліктами. В Україні реліктовими є тис ягідний, рододендрон жовтий, меч-трава болотна, ломикамінь болотний та інші.

На видовий склад сучасної рослинності впливала і господарська діяльність людини, яка спричинила зникнення одних видів рослин та поширення нових, завезених з інших територій.

Закономірності поширення рослинності. Розмаїтий рослинний покрив України представляють понад ЗО тис. видів вищих рослин, серед яких переважають трав'яні. Дерев і чагарників лише 280 видів. Більш як 600 видів вищих рослин-ендеміки -- такі, що трапляються тільки на цій території. Природна рослинність в Україні збереглася в лісах, на луках, болотах, схилах балок і ярів, на заповідних територіях.

Рослини, що ростуть на певній території, пристосувавшись до однакових природних умов (клімату, рельєфу, геологічної будови, ґрунтів тощо.), утворюють рослинні угруповання. У них гармонійно співіснують дерева, кущі, трав'яні рослини, мохи, лишайники, гриби.

Найпоширенішими в Україні є лісові, степові, лучні та болотні рослинні угруповання. У різних частинах України їх видовий склад неоднаковий, що зумовлено відмінностями у зволожені, освітленні, тепловому режимі, грунтах. На рівнинній частині України рослинний покрив поширюється здебільшого зональне -- залежно від географічної широти. У горах спостерігається зміна рослинності за висотними поясами.

Лісова рослинність. Ліси - найскладніші рослинні угруповання. Рослини там утворюють яруси відповідно до своєї висоти і віку. Ліси вкривають майже 15 % території України. Найбільше їх -- у гірських районах і на півночі країни. Ліси там утворюють суцільні великі масиви. На півдні та сході України лісистість становить лише 4 %.

Основними деревними породами лісів України є: із хвойних -- сосна, ялиця, смерека, модрина, з листяних -- бук, дуб, граб, липа, ясен, клен, береза, тополя, вільха. На рівнинах поширені соснові (бори), листяні та мішані (хвойно-широколисті) ліси. Соснові та мішані ліси характерні для Полісся й частково лісостепу, а листяні -- для лісостепу. Панівними породами в мішаних лісах є сосна і дуб, домішок утворюють граб, липа, клен, ясен та ін. Листяні ліси різняться своїм видовим складом на різних територіях: дубово-букові поширені на заході України, дубово-грабові -- на Правобережжі, дубово-кленово-липові -- на Лівобережжі.

Особливо мінливий видовий склад лісів у гірських районах України. У передгір'ях Карпат поширені переважно широколисті ліси з дуба, граба, бука, клена, явора. У нижньому гірському лісовому поясі вони поступаються бучинам (буковим лісам) та мішаним -- ялицево-смереково-буковим. Верхній лісовий пояс -- це смуга ялицево-смерекових лісів. Ближче до вершин трапляються криволісся та рідколісся з вільхи, ялівцю, сланкої сосни.

На північних передгір'ях Криму поширені переважно дубові ліси і чагарники, а на південних -- низькорослі дубово-ялівцеві ліси з чагарниками. Схили Головного пасма Кримських гірвкриті дубово-буковими лісами, які вище подекуди змінюються сосновими. На Південному березі Криму з'являються теплолюбні вічнозелені субтропічні види: самшит, лавр, кипарис, магнолія, платан, віялова пальма, олеандр, лавровишня та ін. Вони здебільшого завезені сюди людиною і ростуть у парках і садах.

Степова рослинність. До сільськогосподарського освоєння території природна степова рослинність України займала майже 2/3 її площі. Зараз вона збереглася окремими невеликими плямами в передгір'ях Криму, на піщаних косах Азовсько-Чорноморського узбережжя, схилах балок і ярів, у долинах річок та на заповідних територіях.

У середній смузі України залишилися лучні степи, де вони чергуються з полями та лісовими масивами, їх встеляють типчак, ковила, пирій, тонконіг, костриця, шавлія, конюшина. У Присивашші та вздовж узбереж морів збереглися ділянки полиново-злакових степів. Це перехідний тип рослинності від степової до пустельної. У їх травостої переважають типчак, житняк, ковила і полин. Практично зникли різно-травно-типчаково-ковиловістепи, що займали північну частину степової зони, та типчаково-ковилові степи на Причорноморській низовині.

Лучна й болотна рослинність. Луки України є справжньою скарбницею квітучого різнотрав'я, їх поділяють на заплавні, суходільні та гірські. Найбільш поширені заплавні луки з багатим травостоєм, у його складі -- конюшина, жовтець, щавель, деревій, вівсяниця, мітлиця, тонконіг. На суходільних луках ростуть кульбаба, костриця, волошки, пирій, тимофіївка, біловус.

Гірськими луками вкриті карпатські полонини і кримські яйли. Трав'яний покрив там доволі багатий. Це костриця, біловус, щучник, конюшина, арніка, тирлич, зозулинець та ін.

Болотні види рослинності -- осока, очерет, рогіз, хвощ болотний. На Поліссі трапляються болота, вкриті килимом сфагнових чи зелених мохів, над яким здіймаються журавлина, багно, росичка, зірочник, підмаренник.

Рослинні ресурси. Рослини повсякчас супроводжують життя людини. Насамперед вони забезпечують середовище її існування, постачаючи в атмосферу кисень. Рослини -- незамінні в харчуванні людини, є кормом для тварин. Вони здавна були паливом. І вугілля, і нафта, і природний газ, і торф також мають рослинне походження. Серед зеленого світу рослин людина черпає наснагу, естетичну насолоду, натхнення, відновлює сили і здоров'я.

Особливу цінність становлять ліси. Вони пом'якшують клімат (узимку в них легше переносити мороз, а влітку -- спеку), зменшують швидкість вітру, довше зберігають вологу. У лісах зберігаються чисті джерела, не пересихають річки. Видатний учений В. Вернадський наголошував, що лісовий ґрунт так добре фільтрує стік, що з ним не зрівняється очищення води в лабораторії. Коренева система дерев запобігає ерозії грунту, зсувам.

Людина широко використовує багатства лісу. Деревина йде на виробництво меблів, сірників, тари, шпалер, паперу, олівців, побутових виробів, сувенірів. Плоди багатьох кущів (калини, глоду, малини, шипшини, обліпихи) використовуються для виготовлення ліків. Цілющі властивості мають також численні трав'яні рослини (валеріана, фіалка, кульбаба, звіробій, суниця, чистотіл, подорожник, конвалія, барвінок тощо). Ліси багаті на гриби. Вони є ідеальними місцями для розміщення санаторіїв, будинків відпочинку.

Отже, рослинний світ забезпечує людину надзвичайно різноманітними ресурсами: продовольчими, лікувальними, промисловими, сільськогосподарськими (пасовища і сіножаті), рекреаційними.

Червона книга України. Рослини занесені до червоної книги України. Рослинні угруповання, занесені до Зеленої книги України. Вплив господарської діяльності на рослинність. Рослинні ресурси, їх охорона і відтворення

Важливість рослин у природі та житті людини зумовлює потребу в ощадливому і розумному їх використанні. На жаль, вплив людини на природу не завжди позитивний. Нищівне вирубування лісів, необдумане осушення боліт і річкових заплав, надмірне розорювання степових ділянок, руйнування природних комплексів гірничодобувною діяльністю та промисловими відходами -- усе це призводить до збіднення і знищення рослинних угруповань, зникнення багатьох видів рослин в Україні. Це в свою чергу спричиняє інші негативні процеси. Зокрема, вирубування лісів призвело до різкого зменшення поглинальної здатності ґрунту, обміління річок, висихання джерел і криниць. Відбулися зміни і в кліматі: влітку збільшилася спека, почастішали зливові дощі, що призводять до паводків на річках. А в Українських Карпатах неконтрольоване останнім часом вирубування лісів спричинило ще й почастішання зсувів.

Незворотність негативних процесів у рослинному світі потребує вживання заходів щодо охорони і відновлення його видів та угруповань. У 1980 р. було видано Червону книгу України. У ній описано рідкісні та зникаючі види рослин, що потребують особливої охорони, місця їх поширення, заходи щодо їх збереження та відтворення. Якщо до першого видання Червоної книги України було занесено 150 видів рослин, то нині їх уже понад 600. Серед них, наприклад, є добре знайомі підсніжник звичайний, сон-трава, первоцвіт звичайний, цибуля ведмежа, рододендрон східнокарпатський (червона рута), білотка альпійська (едельвейс), ялівець високий, тис ягідний та ін. Найбільше ендемічних і рідкісних видів є в Кримських горах та Українських Карпатах.

Для збереження рідкісних рослинних угруповань у 1987 р. створено Зелену книгу України. До неї внесено близько 130 рослинних угруповань, в яких панують рідкісні, ендемічні та реліктові види рослин (наприклад, високогірні, степові, заплавні), які майже повністю знищено господарською діяльністю.

Запам'ятайте

Основними в Україні є лісові, степові, лучні та болотні рослинні угруповання.

На рівнинній частині України рослинний покрив змінюється залежно від географічної широти, а в Українських Карпатах і Гірському Криму - з висотою.

Рідкісні та зникаючі види рослин з метою охорони занесено до Червоної книги України, рослинні угруповання - до Зеленої книги України.

Різноманітність видового складу тварин. Фауністичний склад лісів, луків, степів, боліт, водойм. Акліматизація та реакліматизація тварин

Тваринний світ

Формування тваринного світу. Тваринний світ України постійно змінювався впродовж історії розвитку Землі. Під впливом геологічних, кліматичних та інших чинників одні види зникали, інші з'являлися. Значні зміни у фауні України відбулися після льодовикової епохи. На зміну велетенським мамонтам, шерстистим носорогам, печерним ведмедям і левам, північним оленям, плямистим гієнам прийшли більш пристосовані до нових умов бики-тури, зубри, дикі коні-тарпани, дикі осли-кулани, сайгаки, сарни, росомахи, летючі білки та багато видів, які збереглися до наших днів. Подальші зміни природного середовища поступово наближали склад фауни до сучасного. З розвитком людини зростав і її вплив на формування тваринного світу. Полювання, поширення скотарства і землеробства, вирубування лісів, розорювання степів спричинили знищення одних видів тварин, відхід інших на схід -- у степи Передкавказзя та Прикаспію. Так, у XVI ст. з наших земель зникли кулани, у XVII ст. -- тури і зубри, у XIX ст. -- росомахи і летючі білки, що водилися на Поліссі, тарпани й сайгаки, що жили в лісостепу і степу.

Нині тваринний світ України налічує понад 45 тис. видів. Серед них -- більш як 100 видів ссавців, понад 300 видів птахів, 20 видів плазунів, 17 видів земноводних, 240 видів риб і більш як 26 тис. видів безхребетних.

Поширення тварин. Різні види тваринного світу поширені по території України нерівномірно. Це зумовлено відмінностями умов життя в різних її частинах: особливостями клімату, рельєфу, внутрішніх вод, грунту, рослинності, а також наявністю інших представників фауни. Ці чинники взаємодіють між собою, забезпечуючи потреби тварин в житлі, їжі, захисті від негоди, хижаків тощо. Певні види поширені переважно там, де найкраще забезпечується їх існування. Такими природними комплексами в Україні є ліси, степи, гірські райони, болота, річки, заплави, моря, дельти, лимани, яким притаманний свій видовий склад тваринного світу.

Багато видів диких тварин поширені практично по всій території України. Майже в усіх великих природних комплексах України зустрічаються такі ссавці, як козуля, вовк, лисиця, заєць сірий, куниця, тхір звичайний, лісова та хатня миші, їжак звичайний, кутора водяна, кажани. Повсюдно поширені птахи: галка, грак, ворона сіра, сорока, іволга, зозуля звичайна, зяблик, горобець, ластівка, строкатий дятел, синиці, пугач. Серед загальнопоширених плазунів -- вуж звичайний, ящірка прудка. Для всіх районів України є звичними такі земноводні, як озерна жаба, ропухи звичайна і зелена, квакша, а також багато видів безхребетних, зокрема комах, молюсків і найпростіших.

У лісах Полісся, Західної України та Карпат, окрім уже зазначених видів, водяться дикий кабан, білка, борсук, кріт, зрідка трапляються олень благородний, рись, дикий кіт, донедавна зустрічався бурий ведмідь. Світ птахів представляють тетерук, рябчик/подекуди є глухар, лелека чорний. Із земноводних поширені тритони. Окрасою поліських лісів є лось. Там мешкають також різні види фауни водойм, боліт і заплав -- бобер, дика качка, чапля, слуква, лелека білий та ін. В Українських Карпатах водяться властиві тільки цій території альпійська бурозубка, з птахів -- сова довгохвоста, шишкар, дуже рідко -- беркут, а також земноводні -- тритони карпатський та альпійський, саламандра плямиста.

Тварини степів пристосовані до життя на відкритих просторах в умовах доволі посушливого клімату. Панівними там є гризуни: ховрах, бабак, тушканчик, дикий кролик, і Водяться також степовий тхір, тхір-перев'язка, кам'яна куниця, лисиця-корсак, зрідка - хохуля. Серед різноманітних птахів - жайворонок, перепілка, вівсянка, сіра куріпка. Колись поширені дрохва, стрепет, степовий журавель, степовий орел, канюк тепер трапляються зрідка. Типовими плазунами є степова гадюка і жовточеревий полоз. Серед комах характерні сарана, жужелиця, кузька та інші.

Тваринний світ лісостепу поєднує лісові види (козуля, дикий кабан, білка та ін.) і чимало представників степу. Там водяться хом'як, сліпак, сіра полівка, горлиця, сорокопуд тощо.

У Гірському Криму так само живе чимало лісових видів -- олень благородний, козуля, дикий кабан, борсук та інші. Водночас у кримській фауні є багато ендеміків та середземноморських видів. Це, зокрема, великі птахи -- чорний гриф і сип білоголовий, плазуни -- кримський гекон і леопардовий полоз, комахи -- кримський богомол, східний восковик.

Надзвичайно різноманітний тваринний світ Азово-Чорноморського узбережжя, де поєднуються прибережна морська смуга і лимани із степовими ділянки, піщаними косами, заплавними луками та заболоченими дельтами великих річок. Особливо там багато птахів: чайки, баклани, мартини, норці, дикі качки, чаплі, плиски, бугаї, бекаси, кулики. У гирлах Дунаю, Дністра і Дніпра влаштовують свої гнізда лебідь-шипун, пелікан, сіра гуска.

Прісні та морські водойми характеризуються різноманітним видовим складом риб. У річках, озерах і ставках України водяться щука, карась, короп, лин, окунь, сом. У гірських річках Карпат є форель, а в Шацьких озерах -- вугри. Цінні промислові риби поширені у водосховищах: судак, лящ, сазан, для очищення води розводять товстолобика і білого амура. У Чорному морі живуть три види дельфінів, з риб поширені скумбрія, ставрида, сардина, кефаль, кілька, чорноморський лосось, оселедець, морський коник. Серед молюсків є мідії, устриці, гребінці; серед ракоподібних -- креветки, краби. Для Азовського моря характерні керченський оселедець, пузанок, камбала, тюлька, бичок.

Вплив людини на тваринний світ. Тварини, що занесені до Червоної книги України. Тваринні ресурси України, заходи по їх відтворенню і охороні

Тваринні ресурси. Тварини відіграють надзвичайно важливу роль у природі. Вони беруть участь у ґрунтоутворенні, розмноженні рослин, знищують шкідників рослин, очищують воду. Тварини мають також дуже велике значення у житті людини. Одомашнені види забезпечують її цінними продуктами харчування -- м'ясом, яйцями, молоком, медом, сировиною для окремих галузей промисловості (вовною, шкірами), використовуються як тяглова сила. Водночас людина продовжує використовувати ресурси дикої фауни, полюючи на звірів і птахів чи виловлюючи прісноводну та морську рибу. У певні сезони в Україні дозволяється полювання на диких качок, зайців, кабана, лисицю, козулю та інші.

З метою збагачення природи та для власних потреб люди здійснюють штучну акліматизацію -- розводять завезених з інших регіонів тварин на територіях, де вони раніше не водилися. На звірофермах України розводять таких акліматизованих хутрових звірів, як норка американська, песець, нутрія, сріблясто-чорна лисиця, єнотоподібний собака, кролик. У наших природних умовах живуть: на заплавах річок - ондатра (батьківщиною якої є Північна Америка), у Кримських горах -- муфлон (привезений із Середземномор'я).