Фізична географія України

Геологорозвідувальні роботи, проведені в останні роки, свідчать про наявність промислових запасів золота, срібла, міді, багатьох рідкісних і рідкісно-земельних металів в надрах України. Так, золото знайдено в Карпатському і Донецькому регіонах, на південних схилах Українського щита. На Закарпатті його видобували з Мужієвського родовища. Великі запаси самородної міді, що досліджуються, виявлено на Волині.

Уранові руди. Особливе місце серед рудних корисних копалин посідають уранові руди. Це важливі паливно-енергетичні ресурси. В Україні експлуатуються три уранових родовища, проте розвідано значно більше. Здебільшого вони зосереджені у Кіровоградській області, серед них -- Новокостянтинівське, яке за запасами сировини належить до найбільших у світі. Сумарні запаси уранових руд, за якими Україна входить у першу десятку країн світу, можуть забезпечити потреби діючих вітчизняних атомних електростанцій упродовж 100 років.

Запам'ятайте

Залізну руду, за запасами якої Україна посідає провідне місце в світі, видобувають у Криворізькому басейні, Кременчуцькому і Білозерському залізорудних районах.

Марганцеві руди, за видобутком яких Україна є світовим лідером, зосереджені в Нікопольському басейні.

3 руд кольорових металів в Україні є значні запаси титанових і ртутних руд, проте запаси інших руд обмежені або не мають промислового значення.

Україна має великі запаси уранових руд, якими здатна забезптечити себе на тривалу перспективу.

Нерудні корисні копалини. Родовища нерудної сировини для металургійної та керамічної промисловості, виробництва будівельних матеріалів, родовища дорогоцінного каміння. Мінеральні води і грязі. Забезпеченість України мінерально-сировинними ресурсами, їх господарська оцінка, основні шляхи раціонального використання і охорони

Нерудні корисні копалини -- найбільш поширені в Україні як за кількістю видів, так і за кількістю відкритих та освоєним родовищ. Пояснюється це тим, що до них належать надзвичайно різноманітні за походженням породи й мінерали. Нерудні копалини широко використовуються у будівництві, науці й техніці, побуті та медицині. Вони є сировиною для багатьох галузей промисловості. За запасами деяких нерудних корисних копалин (сірки, облицювального каменю, каоліну) Україна посідає провідне місце в Європі, а за запасами графіту -- друге в світі (поступається лише Китаю).

Хімічна мінеральна сировина. Сировиною для хімічної промисловості є сірка, кам'яна і калійна солі, фосфорити, апатити.

Україна має великі запаси сірки. Сірка осадового походження нагромадилася в Передкарпатському крайовому прогині. Передкарпатський сірконосний басейн (який заходить у межі сусідніх і країн -- Польщі та Румунії) належить до найбільших в Європі і світі. Там виявлено понад 20 родовищ самородної сірки, її видобували у Львівській області в кар'єрах з Роздольського, Язівського, Подорожнянського, Новояворівського родовищ та способом підземної виплавки -- з Немирівського. Проте внаслідок тривалого видобування сірки у великих кількостях родовища сильно І виснажились. Нині на більшості з них розробку припинено.

Родовища солей в Україні внаслідок тривалого видобування також сильно виснажені, тому видобування цих копалин різкої зменшилося. З Передкарпатським прогином пов'язаний єдиний в Україні басейн калійної солі. Її у великих кількостях видобували з Калуш-Голинського (Івано-Франківська область) і Стебниківського (Львівська область) родовищ.

Потужні поклади кухонної солі у кам'яному вигляді залягають у Донбасі, Дніпровсько-Донецькій западині й Закарпатті, а у вигляді природних підземних розсолів -- у Передкарпатті. Найбільшими родовищами кам'яної солі, які вже тривалий час розробляються, є Артемівське і Слов'янське (Донецька область), Солотвинське (Закарпатська область). Значні запаси кухонної солі містяться в ропі солоних водойм Азово-Чорноморського узбережжя та Криму. Зокрема її видобувають з озера Сиваш.

Поклади фосфоритів і апатитів, що є сировиною для виробництва мінеральних добрив, загалом незначні і поки що не розробляються. Промислові запаси фосфоритів знайдено у Придніпров'ї, Придністров'ї, Сумській і Харківській областях, апатитів -- у Житомирській і Запорізькій областях. Поклади апатитів приурочені до магматичних і метаморфічних порід Українського щита.

Будівельна сировина. Надзвичайно багаті надра України на природні матеріали, які використовуються в будівельній галузі. Одні з них ідуть на промислову переробку, інші безпосередньо спрямовуються на будівництво.

Мергель, крейда, вапняк, глина -- сировина для виробництва цементу, леси і глини використовують для виробництва цегли і черепиці. Гіпс, суглинки і вапняк ідуть на виготовлення так званих в'яжучих матеріалів, а пісок -- як наповнювач до бетону. Родовищ цих порід в Україні багато, і вони поширені повсюдно. Це стосується також і родовищ каменю -- природного стінового (туфи, вапняки), будівельного (пісковики, граніти, базальти) та декоративно-облицювального (граніти, габро, лабрадорити, базальти, мармур). Більшість родовищ облицювального каменю приурочена до Українського щита, найцінніші його види залягають у Житомирській, Рівненській, Хмельницькій, Запорізькій, Закарпатській областях. За запасами базальту Україна посідає провідне місце в Європі. Його видобувають у Дніпропетровській і Рівненській (Клесівське родовище) областях. Мармур розробляють у Закарпатті, Криму та Донбасі.

Інші нерудні копалини. Багато нерудних корисних копалин є сировиною для різних галузей промисловості. Вогнетривкі глини, флюсові вапняки, доломіти, формувальні піски, як металургійна нерудна сировина, використовуються під час виплавки чорних металів, їх видобувають здебільшого в Донбасі, Придніпров'ї, Криму. Скляні піски, керамічні глини, каолін, які в Україні значно поширені, є сировиною для виробництва скла, керамічних виробів, порцеляни і фаянсу. Україна має значні запаси каоліну, а за його видобутком (18% світового) поступається лише США та Колумбії. Запаси високоякісних каолінів зосереджені в областях, території яких лежать у межах Українського щита.

Багатоцільове призначення має графіт. Його родовища також пов'язані з Українським щитом, найбільше з них -- Завалівське (Кіровоградська область). Озокерит здавна відомий у Передкарпатті, де тривалий час видобувався з великого Бориславського родовища (Львівська область).

Є в Україні деякі родовища коштовного та напівкоштовного каміння. Воно залягає в Українських Карпатах і Кримських горах, Дніпровсько-Донецькій западині, а найбільш унікальні родовища зосереджені в межах Українського щита. Там знаходять димчастий кварц, гірський кришталь, берил, аметист, агат, яшму, бурштин, топаз. У XX ст.траплялися знахідки алмазів, а недавно їх виявлено в Приазов'ї та на Волині. Волинські алмази, за оцінками фахівців, за якістю відповідають найвідомішим у світі якутським.

Гідромінеральні корисні копалини. До них належать прісні, мінеральні і термальні підземні води, а також грязі, які можуть використовуватися з лікувальною метою. В Україні є значні ресурси різних мінеральних вод -- вуглекислих, сульфідних, родонових та інших. За їх загальними запасами Україна посідає провідне місце серед країн Європи. Найбільшою їх різноманітністю характеризуються Закарпаття і південно-західні схили Карпат (відомі джерела Свалява, Поляна, Синяк, Кваси, Шаян) Передкарпаття (Трускавець, Східниця, Моршин, Шкло), Західне Поділля (Гусятин, Сатанів), Причорномор'я і Крим (Куяльник, Євпаторія, Саки, Феодосія). Найбільш відомі джерела мінеральних вод в інших регіонах: Хмільницьке на Вінниччині, Миргородське на Полтавщині, Березівське на Харківщині, Слов'янське на Донеччині.

Великі запаси лікувальних грязей зосереджені в солоних лиманах і озерах Причорномор'я, Приазов'я і Криму, дещо менші -- у торфовищах Передкарпаття й Поділля. На відміну від мінеральних вод вони ще мало використовуються для лікування.

Термальні води в Україні виявлено на різних територіях, крім Українського щита. Вони вивчаються як джерело енергії. Перспективними для промислового освоєння є гарячі й теплі підземні води рівнинної частини Криму і Херсонської області, а також Закарпаття. Поки що термальні води використовуються обмежено, переважно з лікувальною метою.

Загальне освоєння надр України. Займаючи площу, яка становить 0,4 % світового суходолу, Україна наприкінці ХХ ст. давала до 5 % загальносвітового видобутку корисних копалин. Водночас її територія належить до малодосліджених з погляду розвідки корисних копалин, тому вона має можливості для нарощування мінерально-сировинної бази. Це підтверджують відкриття нових родовищ корисних копалин різних видів (як давно відомих в Україні, так і нетрадиційних для неї), здійснені вже у XXI ст. Геологи підрахували, що за різноманітністю та сумарною величиною запасів і прогнозних ресурсів корисних копалин Україна входить у першу десятку країн світу. Подальше проведення геологорозвідувальних робіт може істотно зменшити залежність української економіки від імпорту сировини. Проте проведенню необхідних пошукових робіт часто перешкоджає нестача коштів у країні.

Запам'ятайте

Надра України багаті на різноманітні нерудні корисні копалини, що приурочені до різних тектонічних структур. Найбільш поширеними є будівельні матеріали.

За запасами сірки, кухонної солі, облицювального каменю, каоліну, графіту, мінеральних вод Україна посідає провідне місце серед країн Європи і світу.

Незважаючи на тривале й значне освоєння надр, наша країна має ще великі можливості для нарощування своєї мінерально-сировинної бази.

Загальна характеристика клімату України. Основні кліматичні чинники: сонячна радіація та її розподіл по території, в т.ч. поняття - радіаційний баланс

Кліматотвірні чинники

Загальна характеристика клімату. Територія України перебуває в помірному кліматичному поясі в області помірно континентального клімату. І лише на вузькій смузі Південного берега Криму сформувався клімат, подібний до субтропічного середземноморського типу. Водночас помірно континентальний клімат має істотні відмінності в основних показниках (температури повітря та кількості опадів) у різних частинах України. Над рівнинною частиною країни з північного заходу на південний схід зростає континентальність клімату: у цьому напрямку середні показники температури повітря літніх місяців підвищуються, а зимових -- знижуються, річна кількість опадів зменшується. В Українських Карпатах і Кримських горах формуються свої особливі кліматичні умови, пов'язані із значними перепадами висот. З підняттям угору середньомісячні показники температури повітря знижуються в будь-яку пору року, а кількість опадів загалом збільшується.

Як вам відомо, клімат будь-якої території формують такі чинники: 1) кількість сонячної радіації, що надходить на земну поверхню; 2) циркуляція атмосфери; 3) характер підстильної поверхні. Розглянемо їх вплив на клімат України.

Кількість сонячної радіації. Сонячна радіація (тепло і світло, випромінені Сонцем) є основним джерелом енергії атмосферних процесів. Кількість сонячної радіації, що досягає земної поверхні, виражається в кілокалоріях на 1 см2 (ккал/см2) або в мегаджоулях на 1 м2 (МДж/м2) за одиницю часу. Вона змінюється протягом доби і року, що пов'язано із змінами висоти Сонця над горизонтом і тривалості дня.

Як ви вже знаєте, висота Сонця чи кут падіння сонячних променів залежить від географічної широти місцевості і положення Землі щодо Сонця в конкретний момент її річного і добового обертання. Україна розташована в середніх широтах у помірному поясі освітленості, де полуднева висота Сонця завжди менша від 90° і щодоби відбувається зміна дня і ночі. Водночас і висота Сонця, і тривалість дня істотно змінюються протягом року, тому в Україні чітко виражені пори року.

Південь країни отримує за рік більше сонячної радіації, ніж північ, оскільки полуднева висота сонця на півдні щодня вища, ніж на півночі. Основна частина сонячної радіації надходить з травня по вересень, коли збільшується тривалість сонячного сяйва. На земну поверхню надходить пряма сонячна радіація у вигляді променів безпосередньо з поверхніСонця і частина розсіяної сонячної радіації -- тієї, що розсіюється наявними в атмосфері водяною парою, пилом, газами, а також хмарами. Пряма і розсіяна радіація, що надходить на земну поверхню, називається сумарною сонячною радіацією (мал. 75). Сумарна радіація розподіляється на земній поверхні не суворо зонально, тому що її надходження залежить також від хмарності і прозорості атмосфери. Атому західні території України, де спостерігається більше хмарних днів, отримують протягом року менше сумарної сонячної радіації, ніж східні території на тих самих широтах. Річна кількість сумарної сонячної радіації в межах України змінюється від 3500 МДж/м2 (у північно-західних районах) і 4000 МДж/м2 (у північно-східних) до 5200 МДж/м2 на півдні Криму.

Частина сонячної радіації відбивається від поверхні Землі, а частина поглинається нею. Поглинута радіація характеризує надходження тепла наземну поверхню. Від її величини залежить нагрівання грунту та верхніх шарів води, а від них нагрівається повітря.

Циркуляція атмосфери; підстилаюча земна поверхня. Взаємодія чинників кліматоутворення. Кліматичні карти. Основні кліматичні показники, в т.ч. поняття - коефіцієнт зволоження та річний хід і розподіл. Сезонні особливості клімату України. Кліматичні ресурси

На розподіл і перерозподіл тепла та вологи впливає циркуляція атмосфери -- переміщення повітряних мас різних типів.

Повітряні маси, які визначають кліматичні умови в Україні, мають як місцеве походження, так і надходять здалеку -- з регіонів, віддалених на тисячі кілометрів. В основному упродовж року над територією України панують помірні, насамперед морські повітряні маси з Атлантичного океану. Вони надходять із заходу і північного заходу завдяки постійним західним вітрам. Узимку перенесення повітряних мас з Атлантики супроводжується потеплінням, улітку -- деяким похолоданням. Крім того, це повітрязавжди несе вологу. Його вплив особливо відчутний на заході і північному заході України. З просуванням на схід і південний схід повітря поступово трансформується (перетворюється) на континентальне. Завдяки цьому чиннику клімат України змінюється не тільки з півночі на південь, а й із заходу на схід. Помірні континентальні повітряні маси, які надходять в Україну, формуються над центральними районами Євразії. Вони завжди сухі і приносять холодну погоду взимку та спекотну влітку. Найбільш відчутний їх вплив на сході і півдні країни.

Час від часу в межі України проникають сухі й холодні арктичні повітряні маси, з якими пов'язані різке зниження температури повітря взимку, пізні весняні й ранні осінні заморозки. Сухі й жаркі тропічні повітряні маси, що надходять з пустельних районів Африки чи Південно-Західної Азії, приносять спекотну погоду влітку, теплу й погожу восени.

Зміна повітряних мас з різними властивостями (насамперед температурними) спричиняє проходження через територію України атмосферних фронтів. Атмосферний фронт -- це перехідна зона між теплими і холодними повітряними масами, яка під невеликим кутом нахилена до земної поверхні в бік холодного повітря. Залежно від того, яке повітря активніше -- тепле чи холодне, -- такий і фронт. Теплий атмосферний фронт формується під час наступу теплого повітря. При цьому тепле повітря, як легше, напливає на холодне, поступово витісняючи його. Холодний атмосферний фронт переміщується в бік теплого повітря. Холодне повітря приходить на зміну теплому, підпливаючи під нього. І в теплому, і в холодному фронтах утворюються хмари, з яких випадають опади.

Атмосферна циркуляція в Україні зумовлюється також частою зміною циклонів та антициклонів -- величезних атмосферних вихорів діаметром кілька тисяч кілометрів і заввишки кілька тисяч метрів. Як ви вже знаєте, у центрі циклону формується область зниженого атмосферного тиску, в якій циркулюють висхідні потоки повітря. Вона охоплена навколо кільцем підвищеного тиску, а отже, вітри в циклонах дмуть від країв до центру, відхиляючись у Північній півкулі проти годинникової стрілки (мал. 78). Більшість циклонів виникають над північною Атлантикою, Середземномор'ям чи Баренцовим морем. Вони досить швидко переміщуються над територією України, формуючи протягом кількох діб нестійку хмарну і вітряну погоду з великою кількістю опадів. В антициклоні в центрі утворюється замкнута область підвищеного атмосферного тиску з низхідними потоками повітря. Вітри дмуть від центра до країв за годинниковою стрілкою. На територію України антициклони надходять зі сходу, півночі або тропічної частини Атлантичного океану. Вони малорухливі, над територією України затримуються на тривалий час, зумовлюючи малохмарну суху погоду, влітку спекотну, узимку холодну. Усього за рік над територією країни буває до 45 циклонів і до 40 антициклонів. Проте за кількістю днів різко переважає антициклональна погода.

У теплий період року виникає місцева циркуляція: бризи на берегах Чорного та Азовського морів, водосховищ, озер, лиманів, великих річок; гірсько-долинні вітри у Карпатах і Кримських горах.

Підстильна поверхня. Підстильна поверхня впливає на кліматичні умови території насамперед через поглинання і перетворення сонячної радіації. Ґрунти, рослинність, сніг, вода неоднаково поглинають і відбивають сонячну радіацію.

Наприклад, покрита свіжим снігом поверхня відбиває понад 90 % усієї сумарної сонячної радіації, що надійшла до неї, а поглинає лише 10%. Відношення відбитої радіації до сумарної називають альбедо. Найменший показник альбедо мають водойми і вологий чорнозем (10 %), найбільший -- сніг. Улітку в зонах лісів і лісостепу альбедо становить до 19 %, у степах -- до 17 %.

На формування клімату впливає рельєф поверхні і віддаленість території від океану. Рівнинність території України сприяє вільному проникненню і поширенню над нею помірних морських і континентальних мас, а також арктичних. Водночас значна протяжність України в меридіональному напрямку зумовлює трансформацію морських повітряних мас у континентальні з просуванням на схід.

Бар'єрами на шляху переміщення повітряних мас є Українські Карпати і Кримські гори. Вони перешкоджають проникненню холодного арктичного чи помірного континентального повітря в Закарпаття і на Південний берег Криму. Тому показники температура повітря взимку в степовому Криму може бути на 20 °С нижчою, ніж на Південному березі. У горах температури повітря нижчі, ніж на прилеглих Рівнинах. Вологе повітря затримується на навітряних схилах гір. Гори посилюють висхідні рухи повітря, над ними формується більша хмарність і випадає більше опадів, ніж на рівнині. І навіть над невисокими Донецькою та Приазовською височинами річна сума атмосферних опадів, як і кількість гроз і туманів, більша порівняно з навколишніми районами.

Запам'ятайте

Клімат майже на всій території України помірно континентальний, а на Південному березі Криму - близький до субтропічного середземноморського типу.

Річна кількість сонячної радіації зумовлює зміну теплових умов на території України з півночі на південь.

Протягом року над територією України панують помірні повітряні маси: морські (з Атлантичного океану) і континентальні; в її межі також проникають арктичні й тропічні континентальні повітряні маси. Атмосферна циркуляція в Україні ускладнюється проходженням теплих і холодних атмосферних фронтів, циклонів і антициклонів.

Внаслідок впливу західного перенесення повітря континентальність клімату на рівнинній частині України зростає з північного заходу на південний схід.

Кліматичні пояси та області. Характерні типи клімату різних частин України

Основні показники клімату та пори року

Температура повітря. Середньорічні та середньомісячні показники температури повітря залежать від кількості сонячної радіації, яку отримує поверхня, і сезонних змін циркуляції атмосфери. Зміни температури повітря протягом року майже збігаються з річним надходженням сонячної радіації. Внаслідок цього середні показники температури всіх місяців змінюються за широтою, зростаючи з півночі на південь. Особливо чітко ця закономірність проявляється на Лівобережжі і півдні України. Натомість під впливом морських повітряних мас, що надходять з Атлантики і поступово трансформуються у східному напрямку, середньомісячні показники температури повітря змінюються також із зростанням довготи. Це характерно насамперед для Правобережної України, де вплив західного перенесення повітря найбільший. У гірських регіонах показники температуриповітря нижчі порівняно з навколишніми територіями. Особливості температурних умов на території України ілюструють на кліматичних картах ізотерми січня і липня -- найхолоднішого і найтеплішого місяців.

Середні показники температури січня знижуються від -- 1 °С у рівнинному Криму до --8 °С на крайній півночі України і від --4 °С на заході до --8 °С на крайньому сході країни. Найтепліше взимку -- вздовж південно-західного і південного узбережжя Криму, де середні показники температури січня додатні й досягають +4 °С. Найхолоднішим січень є, крім північних і східних районів, у Карпатах (-8 °С).

Середні показники температури липня зростають від +18 °С на півночі України до +23 °С на півдні і від +17 °С на заході до +21 °С на сході. У Кримських горах середня липнева температура знижується до +16 °С, а в Українських Карпатах (на висоті понад 1000 м) - до +14 °С.

Кількість опадів. Ізолінії, які на кліматичних картах України відображають середньорічну кількість опадів, мають приблизно такий самий напрямок простягання, які ізотерми. Середньорічна кількість опадів на території України зменшується від 650-550 мм на півночі до 450-350 мм на Чорноморсько-Азовському узбережжі та у північному Криму і від 750-700 мм на заході до 500 -- 450 мм на сході. Найбільша кількість опадів за рік випадає в гірських районах -- у високогір'ях Карпат (понад 1 500 мм) і гірському Криму (1 200 мм). На Південному березі Криму середньорічна кількість опадів приблизно така сама, як і на Закарпатті, -- 600--650 мм.

Основна кількість опадів (80 %) в Україні випадає у вигляді дощу, решта -- у вигляді снігу. На всій території максимум опадів припадає на літо, і лише на Південному березі Криму -- на зиму.

Пори року Для нас стали звичними певні ритмічні зміни в навколишній природі, які повторюються з року в рік. Ми називаємо їх порами року. Кожному добре знайомі природні ознаки весни, літа, осені, зими. Ми легко розрізняємо ці сезони в довкіллі, на світлинах чи картинах. Пори року впливають на нашу господарську діяльність, планування робочого часу і відпочинку, побут і стан здоров'я.

Для організації свого життя й діяльності ми послуговуємося календарем, пов'язуючи, скажімо, початок весни з днем 1 березня, а літа -- з днем 1 червня. Проте реальні зміни в природі не завжди відповідають календарним межам пір року. В астрономії пора року -- це проміжок часу між днями рівнодення і сонцестояння: астрономічна весна триває від весняного рівнодення (21 березня) до літнього сонцестояння (22 червня), літо -- від літнього сонцестояння до осіннього рівнодення (23 вересня) і т. д. Кліматологи ж пов'язують зміну пори року з датами переходу середньодобових температур повітря через значення 0 °С і +15 °С.

Отже, кліматична весна настає тоді, коли середньодобова температура зростає від 0 °С до +15 °С, літо -- період з температурами понад +15 °С, осінь -- коли температура знижується від +15 °С до 0 °С, а зима -- період з добовими показниками температури, нижчими від 0 °С.

В Україні пори року виражені досить чітко. Весна настає спочатку на Південному березіКриму -- уже наприкінці лютого, натомість на північному сході країни -- лише наприкінці березня. Для ранньої весни характерна нестійка погода: бувають різкі похолодання, до травня спостерігаються приморозки, іноді випадає сніг. У степовій зоні виникають пилові бурі. Навесні починаються грози і сильні дощі.

Літо -- найтепліша і найвологіша (крім Південного берега Криму) пора року. На півдні воно настає на початку, а на півночі -- наприкінці травня, закінчується приблизно у першій декаді вересня. В Українських Карпатах його тривалість значно коротша. Максимум опадів припадає на червень -- липень, часто гримлять грози, ллють. зливи, іноді випадає град. У бездощові періоди, особливо у південних районах країни, бувають суховії, пилові бурі та посухи.

На початку осені зазвичай панує суха, сонячна погода. Часто під впливом теплих тропічних повітряних мас буває бабине літо, коли температура повітря перевищує +20 °С. Вторгнення холодних арктичних мас у вересні -- жовтні спричиняє заморозки. У другій половині осені внаслідок активізації циклонів переважає похмура погода з дощами і туманами.

Зима настає наприкінці листопада -- на початку грудня (на Закарпатті -- у середині грудня). Це найхолодніша пора року, якій властива морозна погода з випаданням снігу і встановленням снігового покриву. Українська зима порівняно м'яка, з частими відлигами. Проте часом бувають хуртовини, ожеледь, тумани, у горах -- снігові лавини. На Південному березі Криму тривалого зимового періоду не буває, сніговий покрив не встановлюється, хоча сніг випадає щороку.

Кліматичні ресурси. Сонячна радіація, волога, що надходить з опадами, вітер -- це кліматичні ресурси. Вони належать до невичерпних природних ресурсів багатоцільового призначення. Серед них розрізняють енергетичні, агрокліматичні та рекреаційні ресурси.

Енергетичні кліматичні ресурси (енергія Сонця і вітру) в Україні досить значні й поширені на всій її території. Проте для промислового виробництва електроенергії сонячну енергію найбільш доцільно використовувати на Південному березі Криму та в степовій частині України, а вітрову -- у гірських районах, на узбережжях морів і водосховищ та на відкритих степових ділянках. Нині використання енергетичних кліматичних ресурсів в Україні незначне: діють єдина експериментальна сонячна електростанція в Криму і кілька невеликих вітрових.

Агрокліматичні ресурси охоплюють тепло повітря і ґрунту та запаси вологи, необхідні для вирощування сільськогосподарських культур. Важливим у цьому відношенні є період із стійкими середньодобовими температурами повітря, вищими за + 10 °С, тобто період інтенсивної вегетації культур. На всій території України тривалість цього періоду достатня для вирощування культурних рослин помірного поясу, значно довшим він є на Закарпатті і найдовшим -- на Південному березі Криму, де агрокліматичні ресурси дають змогу вирощувати субтропічні культури.

Зволоження території характеризується коефіцієнтом зволоження. Це відношення річної кількості опадів до випаровуваності (кількості вологи, яка може випаруватися за даних температурних умов) за один і той самий період. Якщо річна кількість опадів приблизно дорівнює випаровуваності, то коефіцієнт зволоження становить приблизно 1.Таке зволоження вважають достатнім.

Якщо коефіцієнт зволоження більший за 1, то зволоження надмірне, а якщо менший за 1 -- недостатнє. На півночі і заході України (Полісся) зволоження надмірне або достатнє. Там на значних площах проводиться осушення земель. Далі на півень і схід поширюються слабо-посушлива і посушлива зони. Причорноморська низовина і рівнинний Крим лежать у дуже посушливій зоні (коефіцієнт зволоження менший за 0,55), де для одержання високих врожаїв сільськогосподарських культур необхідно штучно зрошувати землі.

Рекреаційні кліматичні ресурси використовуються для лікування і відпочинку людей. Найсприятливіші умови формуються на берегах морів, річок, водосховищ, озер, у гірських районах та лісових масивах. Там поєднуються чисте повітря, дещо вища вологість і більша швидкість вітру, а також своєрідний режим температури повітря. Рекреаційні кліматичніресурси широко використовуються на всій території України. Для цього створено санаторії, будинки відпочинку, дитячі табори.

Запам'ятайте

Середньомісячні показники температури повітря в Україні залежать від кількості сонячної радіації, яку отримує поверхня, і циркуляції атмосфери (насамперед західного перенесення повітря).

Середні показники температури січня на території України змінюються від -8 °С (у північних, східних районах і Карпатах) до -1 °С (на півдні) і +4°С (на Південному березі Криму).

Середні показники температури липня змінюються від +17 °С (на заході) і +15 °С (у гірських районах) до +23 °С (на півдні).

Середньорічна кількість опадів на території України змінюється від 1 500-1 000 мм (у гірських районах) і 750-700 мм (на заході) до 450-350 мм (на півдні).

Погода і небезпечні погодні явища. Прогноз погоди. Синоптична карта. Метеорологічні станції, бюро погоди, гідрометеорологічна служба України

Небезпечні атмосферні явища. Земна атмосфера повсякчасно впливає на життя й діяльність людей. Ми великою мірою залежимо від її складу та стану приземного шару -- погоди, від процесів та явищ, що її супроводжують. Деякі з них людина використовує з користю для себе як кліматичні ресурси. Однак чимало серед них і таких, що можуть завдати значної шкоди.

Небезпечні погодні явища часто виникають досить несподівано, проявляються як стихійні і завдають значних збитків населенню та господарству. Здебільшого вони пов'язані з особливостями атмосферної циркуляції, іноді на них впливає рельєф місцевості. До небезпечних явищ, які часто бувають на території України, належать зливи, густі тумани, сильні вітри, спека, хуртовини, снігопади, заморозки. Дещо рідше трапляються пилові бурі, суховії, смерчі, ожеледь.

Зливи -- це короткочасні інтенсивні дощі, під час яких інколи випадає місячна норма опадів для даної місцевості. Потужні зливові струмені й потоки завдають значної шкоди господарству, підмиваючи дороги та фундаменти будівель, розмиваючи схили ярів. Улітку зливи бувають на всій території України, але найчастіше -у Карпатах, південних і південно-східних районах. У горах вони триваліші, іноді спричиняють катастрофічні паводки на річках.

Нерідко зливи супроводжуються іншими несприятливими атмосферними явищами -- грозою, градом, сильним вітром. Під час грози в купчасто-дощових хмарах або між хмарами і земною поверхнею виникають електричні розряди -- блискавки, що супроводжуються громом. Період з грозами починається в Україні у квітні і закінчується у вересні.

Але іноді побачити блискавку можна навіть узимку. Гроза може бути небезпечною для людей і тварин, може спричиняти аварії на лініях електропередачі через перенапругу внаслідок ударів блискавки. Для захисту будівель від ударів блискавки використовують громовідводи -- металеві, добре заземлені стержні.

У травні -- червні грози супроводжуються градом. В центральних районах України він випадає до 9 разів за рік. Град -- явище швидкоплинне, у більшості випадків його тривалість не перевищує 5 хв. Проте й за такий короткий час він завдає значних збитків, пошкоджуючи посіви та плодові дерева.

Сильні вітри, що дмуть із швидкістю понад 10 м/с, спостерігаються як під час гроз, так і з надходженням на територію України атмосферних фронтів і циклонів. Особливо небезпечні штормові (понад 20 м/с) та ураганні (понад 30 м/с) вітри, які пошкоджують будівлі, ламають дерева, валять опори ліній зв'язку. В Українських Карпатах сильні вітри спричиняють вітровали -- вивертання дерев з коріннями.

У грозових хмарах можуть виникати смерчі, які вертикальним вихором повітря поширюються до поверхні землі. Вони мають вигляд стовпа діаметром від кількох десятків до сотень метрів з лійкоподібним розширенням угорі. Повітря у вихорі обертається з величезною швидкістю (до 200 м/с), піднімаючи від землі пил, воду. На території України смерчі бувають влітку в дуже прогрітих повітряних масах. Так само, як і сильні вітри, вони залишають після себе руйнівний слід на кілька десятків кілометрів. Однак смерчі бувають рідше, ніж сильні вітри, і мають значно менше територіальне охоплення.

Останнім часом у зв'язку з потеплінням клімату в Україні почастішала спека -- бездощовий період з високою середньодобовою температурою повітря. Вони бувають переважно наприкінці весни і влітку, стовпчики термометрів з дня на день піднімаються до +30 °С і вище. Спекотну погоду важко переносять люди, вона спричиняє самозаймання і горіння торфовищ, лісів, сухої рослинності в степу.

Тривалі бездощові періоди та низька вологість повітря і грунту призводять до посух, внаслідок яких різко знижуються врожаї сільськогосподарських культур або ж вони повністю гинуть. Великі посухи, що охоплюють більш як половину території України, бувають раз на 10 років, менші -значно частіше. Здебільшого вони трапляються на півдні та сході України.

У цих самих регіонах розвиваються суховії та пилові бурі. Суховії -- це гарячі сухі вітри, що мають швидкість понад 5 м/с. Вони виникають влітку, дмуть переважно зі сходу і південного сходу від 1 до 10 днів, забираючи рештки вологи з висушеного грунту. Пилові бурі виникають при посушливій погоді і підвищеній швидкості вітру, який видуває пил і пісок із земної поверхні та переносить їх на великі відстані. Вони можуть тривати від кількох десятків хвилин до кількох діб, сильно погіршуючи умови проживання людей, завдаючи значних збитків сільському господарству, ускладнюючи роботу транспорту.

Тумани бувають на всій території України впродовж кількох десятків днів, найчастіше -- в холодний період року. Найбільше їх спостерігається у гірських районах, на півночі та заході країни. Особливо небезпечні сильні тумани для транспорту, коли видимість знижується до 50 м.

Хуртовини - це перенесення снігу над земною поверхнею вітром. Найчастіше вони виникають при переміщенні над територією України середземноморських і атлантичних циклонів. Погіршуючи видимість і утворюючи кучугури снігу, хуртовини створюють труднощі для різних видів транспорту. Циклональна погода взимку супроводжується також сильними снігопадами, налипанням мокрого снігу на лініях зв'язку, що приводить до їх обривів. У гірських районах внаслідок інтенсивних снігопадів чи активного танення снігу під час зимових відлиг і навесні буває сходження снігових лавин. Вони дуже небезпечні для місцевих мешканців і любителів гірського зимового туризму та відпочинку.

Супутницями холодного періоду року є ожеледі та ожеледиці. Ожеледь -- це утворення льодяної кірки на поверхні землі та різних предметах внаслідок намерзання переохолоджених крапель дощу, мряки або туману. Ожеледиця -- це утворення такої кірки на поверхні землі та дорогах унаслідок похолодання, що наступає після відлиги. Ці атмосферні явища небезпечні для руху людей і транспорту, завдають великої шкоди посівам озимих культур.

Навесні та восени часто бувають заморозки -- зниження температури повітря або грунту до 0 °С і нижче. Зазвичай вони трапляються до 25 квітня і після 16 жовтня, проте можуть бути і в травні та вересні. Вони шкодять садам і теплолюбним культурам.

Завбачення погоди. Щоденно по радіо, телебаченню, з газет та Інтернету ми отримуємо дані про погоду, яка очікується найближчим часом. Така інформація має велике значення як для кожної людини, так і для всього суспільства. Погода весь час змінюється, тому так важливо вміти її передбачати. Надзвичайно важливе значення має завбачення небезпечних метеорологічних явищ.

Складання прогнозу погоди ґрунтується на численній інформації про стан атмосфери і підстильної поверхні, її регулярно збирають понад 130 наземних метеорологічних станцій, розміщених по всій території Україні, і майже 30 авіаметеорологічних станцій. Зміни погоди там фіксують за допомогою відомих вам метеорологічних приладів (термометрів, барометра, гігрометра, опадоміра, флюгера, анемометра), а також складніших технічних пристроїв. Повідомлення з метеостанцій через певні проміжки часу надходять в Український гідрометеорологічний центр, який є складовою Національної гідрометеорологічної служби України, що міститься в Києві. Щоб скласти науково обгрунтований прогноз погоди для території України необхідно скористатися метеорологічними даними не тільки стосовно нашої території, а й усієї Північної півкулі, тому відбувається обмін інформацією з іншими країнами. Використовуються також дані космічних супутників Землі.

У гідрометеоцентрі складають синоптичні карти (карти погоди) для території України, Європи, півкулі. На них позначають центри й напрямки переміщення циклонів та антициклонів, розташування атмосферних фронтів, різні елементи та явища погоди. За серією синоптичних карт визначають, як змінюватимуться циркуляція атмосфери і відповідно погода найближчої доби або протягом тривалішого періоду.

Запам'ятайте

Найчастіше на території України бувають такі небезпечні погодні явища, як сильні дощі, густі тумани, сильні вітри, спека, хуртовини, снігопади, заморозки; рідше трапляються пилові бурі, суховії, смерчі, ожеледь.

Прогноз погоди в країні складає Український гідрометеорологічний центр на основі опрацьованої інформації, яку отримує з космічних супутників, вітчизняних метеостанцій, метеослужб інших країн.

Україна володіє великими кліматичними ресурсами - енергетичними, агрокліматичними, рекреаційними.

Поверхневі води. Загальні гідрографічні особливості території України

Внутрішні води та водні ресурси

Як ви вже знаєте, внутрішні води нашої країни - це всі води суходолу і частина прибережних морських вод, що знаходяться в межах державних кордонів України. До внутрішніх вод суходолу належать ті, що є на його поверхні (поверхневі води) і в надрах землі (підземні води). Поверхневі води в Україні зосереджені в річках, озерах, каналах і штучних водоймах (ставах, водосховищах), болотах. Найбільша кількість поверхневих вод міститься в річках.

Життя і робота річок

Кількість і довжина річок. Наче густе блакитне мереживо обплітають річки й струмки нашу землю, збираючи воду з усіх куточків і несучи її до морів. Усього в Україні понад 63 тис. природних водотоків. Серед них найбільше струмків (довжиною менш як 10 км) і малих річок (завдовжки до 100 км). Середніх річок (від 100 до 500 км) - трохи більше 100, а великих (довжиною понад 500 км) - лише 14.

Розподіл річок по території країни залежить насамперед від рельєфу та клімату. Найбільша густота річкової мережі в Українських Карпатах і Кримських горах, найменша - на Причорноморській низовині. У найбільш посушливій її частині -- між Дніпром і затокою Сиваш -- постійних водотоків взагалі немає, а тимчасові утворюються лише під час танення снігу або зливових дощів.

Рівнинні та гірські річки. Рельєф визначає напрямок і швидкість течії річок, а також будову їх долин. За цими ознаками річки поділяють на рівнинні та гірські. Більшість річок України є рівнинними, у тому числі й найдовші -- Дніпро і Південний Буг із притоками, що входять до їх річкових систем. Гірськими є деякі річки Українських Карпат і невеликі річки Південного берега Криму. Більшість річок, що беруть початок у Карпатах та на північних схилах Головного пасма Кримських гір, є гірсько-рівнинними (Дністер, Тиса, Прут та їх притоки, Салгир та ін.).

Від рельєфу залежить падіння та похил річок. Падінням річки називається різниця між абсолютними висотами її витоку і гирла. Похил річки -- це відношення її падіння до довжини. Наприклад, витік р. Сули, яка має довжину 363 км, знаходиться на висоті 155 м над рівнем моря, а гирло (місце впадіння в Дніпро) -- на висоті 80 м. Отже, її падіння становить: 155 -- 80 = 75 м, а середній похил дорівнює: 75 м: 363 км = 21 см/км. Похил річки показує, на скільки метрів чи сантиметрів у середньому «падає» річка на кожному кілометрі своєї довжини. Сула має незначне падіння і похил, тому її течія повільна. Такі показники характерні для рівнинних річок. Натомість гірські річки мають великі, величини падіння і похилу, тому їх течія швидка й бурхлива. Порівняйте: падіння карпатської р. Лімниці становить 1 185 м, а похил -- 9,7 м/км.

Живлення і режим річок. Кліматичні умови території України визначають надходження води в річкові системи, тобто їх живлення. В Україні річки мають змішаний тип живлення. Основна частка в ньому припадає на атмосферні опади (сніг і дощ): ними річки поповнюються переважно навесні і влітку. Загалом у річках рівнинної частини країни переважає снігове живлення, а в гірських -- дощове. Живлення підземними водами становить не більш як 20 % і переважає взимку. У степовій зоні влітку деякі малі річки пересихають.

Режим річки -- це особливості її поведінки впродовж року (зміна рівня і кількості води, період замерзання тощо). Рівень води в річці то піднімається, то опускається залежно від сезонного характеру живлення. Повінь -- тривале підняття рівня води, яке повторюється з року в рік в один і той самий сезон. На річках рівнинної частини України повінь настає навесні під час танення снігу. Вона триває від 10 днів на малих річках до півтора місяця -- на великих. Тоді вода на тривалий час затоплює заплаву річки. Паводок -- значне і швидке підняття води в річці, яке відбувається в різні пори року внаслідок раптової відлиги або сильної зливи. Паводки упродовж усього року трапляються в Карпатах, Прикарпатті іЗакарпатті. Річки там мають неширокі заплави, тому рівень води в них швидко піднімається. На гірських річках Криму паводки характерні здебільшого навесні та взимку. На річках рівнинної території України вони трапляються рідше. Межень -- найнижчий рівень води у річках -- буває переважно під час літньої посухи і в морозні зими.

Узимку річки в Україні покриваються кригою. Льодостав (суцільний льодовий покрив) встановлюється в грудні і триває зазвичай 2--3 місяці. На гірських річках стійкий льодовий покрив не утворюється через швидку течію води.

Живлення і режим річок впливають на їх стік. Річний стік - це об'єм води, що протікає через поперечний переріз річки за певний період часу (наприклад, за рік). Найбільший річний стік мають Дунай, Дніпро, Дністер. Серед малих і середніх річок більший річний стік у річок на півночі й заході країни, де надмірне й достатнє зволоження. Значно менший він у річок, що збирають воду в районах з недостатнім зволоженням (на півдні).

Робота річок. Річки виконують велику роботу: руйнують (розмивають і змивають) гірські породи, переносять частинки цих порід і відкладають їх у вигляді наносів уздовж русла чи в гирлі. Результатом їх довготривалої роботи є формування річкових долин і дельт.

Чим більший похил річки, тим більшу руйнівну роботу вона виконує. Процес руйнування річкою гірських порід називається річковою ерозією. У верхів'ях, де більший похил і швидша течія, річка головним чином врізається в земну поверхню, поглиблюючи свою долину. У середній частині та в пониззі, де похил і швидкість течії річки зменшуються, переважають відкладання принесених порід, підмивання берегів і розмивання схилів долини. Внаслідок цього долина річки розширюється. Річка починає «блукати» по долині, звиватися, утворюючи петлеподібні вигини -- меандри (мал. 92). Вода сильно підмиває круті береги, а біля пологих відкладаються наноси. З них утворюються пляжі - пологі намивні береги. Після тривалого підмивання берегів вигини річища стають дедалі крутішими, а перемички біля їх основи звужуються. Під час повені чи паводка вода може розмити перемичку, і річка матиме нове випрямлене русло. А вигин старого русла стане старицею -- озером серпоподібної форми, що поступово перетвориться на болото внаслідок заростання.

Внаслідок поглиблення долин річок водною ерозією утворюються тераси -- пологі ділянки зі схилами-уступами (мал. 93). Вони є залишками колишніх днищ долини, що були тоді, коли річка текла на вищому рівні. Річки України мають до 7 терас, найбільше їх -- у долині Дністра та його приток -- 11.

Рівнинні річки мають широкі (іноді до кількох кілометрів) річкові долини переважно з пологими схилами. Русло в них звивисте, з меандрами, рукавами, протоками, островами, на заплавах багато стариць. Для гірських річок характерні здебільшого вузькі, глибокі долини з крутими схилами, їх русла слабозвивисті, кам'янисті, з порогами та водоспадами. На деяких ділянках річка може утворювати каньйон -- вузьку, глибоку долину з майже прямовисними схилами й вузьким дном. Каньйони формуються в гірських районах Криму йКарпат і на височинах, які зазнали тектонічного підняття. У каньйонах течуть ліві притоки Дністра, що перетинають Подільську височину, наприклад Смотрич.

У результаті руйнівної роботи річка має не тільки рідкий (водний), але й твердий стік. Ним називають весь твердий матеріал, який переноситься річкою в завислому і розчиненому вигляді. Від кількості речовин, що містяться в 1 м3 води, залежить її каламутність. Найвищі показники твердого стоку і каламутності води мають гірські річки Українських Карпат і Криму, а також ті, що перетинають височини лісостепу і степу. Найменший твердий стік у річок лісової зони. Твердий стік поступово відкладається у вигляді наносів нижче за течією і виноситься головними річками в моря чи озера. Там він нагромаджується на дні або ж відкладається у гирлах річок у вигляді островів, що утворюють дельту. Дельти мають найбільші річки України - Дунай і Дніпро. Річки в Україні є основними джерелами води для населення і господарства, транспортними шляхами, на них побудовані ГЕС. Їх береги -- прекрасні місця відпочинку.

Запам'ятайте

Падіння річки - це різниця між абсолютними висотами її витоку і гирла. Похил річки - це відношення її падіння до довжини.

Річний річковий стік - це об'єм води, що протікає через поперечний переріз річки за рік.

Твердий стік - це завислий і розчинений у воді твердий матеріал, який переноситься річкою.

Річкова ерозія - це процес руйнування річкою гірських порід.

Основні річкові басейни та їх характеристика. Характер водного режиму річок (падіння, похил; водний режим, живлення, витрата води в річці, річний стік). Робота річок, формування русла, в т. ч. поняття - базис ерозії, твердий стік. Найбільші річкові системи України

Основні річкові басейни

Переважна більшість річок України (94 %) належить до басейнів Чорного та Азовського морів. Тільки річки західної частини країни відносяться до басейну Балтійського моря. Деякі невеликі річки на півдні країни не мають стоку в Світовий океан. Такий розподіл річкового стоку зумовлений загальною будовою поверхні України.

Річки басейну Чорного моря. В усі часи в усьому світі річки відігравали важливу роль у житті й діяльності людини. Подекуди вони так сильно ввійшли в побут, господарську діяльність і культуру народів, що стали їхніми національними символами.

Так, неможливо уявити Україну без Дніпра-Славутича. Він для нас не лише потужна водна артерія, мальовнича окраса, а й відображення душі нашого народу, його історії. На берегах Дніпра сформувалося ядро Української держави -- золотоверхий Київ, народилася перша українська демократія -- запорозьке козацтво, з його кручі споглядає рідні простори національний геній Тарас Шевченко.

Дніпро пливе серединою України з півночі на південь. Він збирає води майже з половини площі країни, з північних, західних і східних територій. Річка бере початок з невеликого болота на Валдайській височині, в Росії, на висоті 220 м над рівнем моря. Далі тече територією Білорусі і в Україну входить як велика рівнинна річка з широкою долиною. Вона має звивисте русло з обмілинами, рукавами та острівцями. Глибина Дніпра становить 3-12 м, ширина -- 700-1 500 м. У його заплаві багато озер-стариць, заболочених ділянок.

Правий берег річки високий і гористий, а лівий -- низький і рівнинний. Там, де Дніпро перетинає Український кристалічний щит (між Дніпропетровськом і Запоріжжям), колись були пороги, які повністю перегороджували річку. Тепер усі вони затоплені водами Дніпровського водосховища. Низка водосховищ, споруджених на Дніпрі, не тільки затопила пороги, а й дуже змінила його береги, випрямила русло. На Дніпрі багато островів (Хортиця у межах м. Запоріжжя, Труханів у межах м. Києва). Кількома гирлами впадає Дніпро у Дніпровський лиман, а з нього одним широким гирлом -- у Чорне море.