Форма №1-б містить дані про фінансові результати і дебіторська і кредиторська заборгованості, форма №1-ПВ - дані про стан заборгованості з виплати заробітної плати.

Форма №1-п “Річний звіт підприємства (об'єднання) по продукції” містить інформацію про обсяг виробництва продукції (робіт, послуг) у порівнянних і поточних оптових цінах за звітний і попередні роки; про виробництво окремих видів промислової продукції в натуральних одиницях виміру і за фактичною вартістю за звітний рік у поточних оптових цінах.

Форма №22 “Зведена таблиця основних показників, що комплексно характеризують господарську діяльність підприємства (об'єднання)”, містить дані про основні фінансові результати діяльності підприємств: балансовий чи прибуток збиток, виторг від реалізації і собівартість виробленої продукції, доданий вартість у поточних цінах відповідного року, про виторг від реалізації продукції в далекому і близькому зарубіжжі й об придбані сировину і матеріалах у далекому і близькому зарубіжжі, про іноземні кредити й інвестиції.

Форма №5-с “Звіт про витрати на виробництво продукції (робіт, послуг)” додатково до фінансової звітності форми “2 містить розшифровку матеріальних і інших витрат.

Дані форм №1-п, 22, 5-с використовують для факторного аналізу собівартості і прибутку від реалізації.

До аналізу майнового стану підприємства залучаються дані форми №1 статистичної звітності “Звіт про наявність і рух основних фондів, амортизацію (знос)”; для аналізу структури джерел фінансування майна підприємства використовують дані форми №2-Б “Звіт про випуск, реалізацію й оборот цінних паперів” по видах цінних паперів про їхню наявність і розміщення серед юридичних і фізичних осіб, а також інвесторів інших країн.

Дані внутрішньогосподарського (управлінського) бухгалтерського обліку надаються керівництву підприємства для прийняття відповідних рішень щодо витрат: по видах виробів (послуг, робіт); за місцями виникнення (виробничі підрозділи); за класифікаційними ознаками (постійні і змінні); за калькуляційними статями; за економічними елементами; за періодами і т.п.

Структуру витрат підприємства за економічними елементами - матеріальні витрати, витрати на оплату роботи, відрахування на соціальні заходи, амортизацію, інші витрати - відбивають у розділі ІІ “Звіт про фінансові результати” . Ці дані використовують для порівняльного аналізу структури витрат підприємств однієї області, а також для аналізу динаміки матеріально - чи трудомісткість власного виробництва.

Облік витрат на місцями виникнення дає можливість контролювати формування витрат і відповідальність щодо їхньої доцільності (перша задача) і обґрунтовано розподіляти непрямі витрати на носіями витрат (друга задача) .

Дані обліку за носіями витрат (калькулювання собівартості одиниці продукції, чи роботи послуг) використовують для порівняння продажу і собівартості. Облік за носіями тільки прямих витрат (без розподілу постійних витрат) дає можливість визначити маржинальний доход на виріб як різниця між ціною реалізації і прямими витратами. Розмір маржинального доходу - важлива інформація для керівництва підприємства. Він показує “внесок” виробу в покриття постійних витрат і, отже, у такому самому обсязі - у прибуток підприємства.

Невід'ємною умовою бухгалтерського обліку є документальне оформлення кожної господарської операції.

З метою заглибленого аналізу фінансового стану підприємства вибірково, на запит, можна скористатися даними з первинних документів оборотних відомостей за аналітичними і синтетичними рахунками, наприклад: про часткову чи повну інвентаризацію основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, засобу і розрахунків; про структуру дебіторської і кредиторської заборгованості по видах, термінами оплати і носіями; про виконання кредитних угод; про продуктивні витрати і розкрадання матеріальних цінностей і т.п.. В Україні залучення первинних даних бухгалтерського обліку передбачено методикою заглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств і організацій .

У вище сказаному розглядалася інформація, що містить дані про те, що уже відбулося, тобто про минуле. Аналізуючи фактичний фінансовий стан підприємств, до експертних оцінок удаються, насамперед, з метою одержання даних про відносну чи значимість того іншого аналітичного показника під час розгляду їхньої сукупності: наприклад, такі оцінки потрібні при визначенні узагальнюючого показника ліквідності балансу, класності підприємства до замовника і рейтингового узагальнюючого показника фінансового тану. Проте, експертні оцінки використовують переважно для прогнозування фінансового стану підприємства, а також для фінансової експертизи інвестицій. Досвідчені висококваліфіковані фахівці можуть оцінити імовірність очікуваних доходів і витрат, ступінь ризику реальних і фінансових інвестицій, зміни в курсі національної валюти, у податковому законодавстві й ін.

-3-

Ліквідність - це показник, який свідчить про те, як швидко підприємство може продати активи й одержати гроші для оплати своїх зобов'язань.

Ліквідність підприємства - це співвідношення величини його високоліквідних активів (кошти ,ринкові цінні папери дебіторська заборгованість) і короткострокової заборгованості .

Про незадовільний стан ліквідності підприємства свідчитиме той факт, що потреба підприємства в коштах перевищує їх реальні надходження Аналіз ліквідності здійснюється на підставі порівняння обсягу поточних зобов'язань із наявністю ліквідних коштів . Результати розраховуються як коефіцієнти ліквідності за інформацією з відповідної фінансової звітності .

Аналіз ліквідності балансу - це порівняння активів згрупованих за ступеням ліквідності та пасивів згрупованих за строками погашення.

Таблиця 9.1

Аналіз ліквідності балансу

Активи	Розрахунок	Пасиви	Розрахунок
Найбільш ліквідні	Л1=ф.1 стр.220 +стр. 230+стр.240	Найтерміновіші зобов'язання	П1= ф.1стр530
Швидко реалізовані	Л2=ф.1стр.130+стр.140+стр.150 +стр.160+стр 170+стр.180 +стр.190+стр.200 +стр.210	Короткострокові	П2=ф.1стр 520 -стр.530 +стр.430*+стр630*=ф.1стр640 -стр.380-стр.480 -стр.530
Повільно реалізовані	Л3= ф.1 стр 100+стр.110 +стр 120+стр250+стр.270	Довгострокові	П3=ф.1стр.480+стр.430**+стр.630**
Важко реалізовані	Л4 = ф.1 стр 080	Постійні	П4=ф.1 стр380

*відноситься та частина пасиву, яка планується до сплати протягом 12 місяців, починаючи з дати складання балансу, або на протязі одного операційного циклу , коли він перевищує 12 місяців.

** відноситься та частина пасиву, яка планується до сплати протягом після 12 місяців, починаючи з дати складання балансу, або більші ніж на протязі одного операційного циклу .

Якщо виконується умова: Л1П1;Л2П2;Л3П3;Л4П4 баланс є абсолютно ліквідним. Якщо викушуються перші три умови, то це приводе до виконання четвертої. У випадку якщо одна або більше умов не виконується ступень ліквідності балансу відрізняється від абсолютної.

Аналіз ліквідності доповнюється аналізом платоспроможності, яка характеризує спроможність підприємства своєчасно й повністю виконати свої платіжні зобов'язання ,які впливають із кредитних та інших операцію грошового характеру.

Оцінка фінансової стійкості підприємства має на меті об'єктивний аналіз величини та структури активів і пасивів підприємства визначення на цій основі міри його фінансової стабільності й незалежності , а також відповідності фінансове - господарської діяльності підприємства цілям його статутної діяльності.

Відповідно до показника забезпечення запасів і витрат власними та позиченими коштами можна назвати такі типи фінансової стійкості підприємства:

1. абсолютна фінансова стійкість (трапляється на праці рідко ) - коли власні оборотні кошти забезпечують запаси витрат;

2. нормально стійкий фінансовий стан - коли запаси і витрати забезпечуються сумою власних оборотних коштів та достроковими позиковими джерелами;

3. нестійкий фінансовий стан - коли запаси і витрати забезпечуються за рахунок власних оборотних коштів, довгострокових позикових джерел та короткострокових кредитів і позик, тобто за рахунок усіх основних джерел формування запасів і витрат;

4. кризовий фінансовий стан - коли запаси і витрати не забезпечуються джерелами їх формування і підприємство стає на межі банкрутства.

Фінансове стійким можна вважати таке підприємство, яке за рахунок власних коштів спроможне забезпечити запаси і витрати, не допустити неправдивої кредиторської заборгованості, своєчасно розрахуватись за своїми зобов'язаннями.

Оцінку фінансової стійкості підприємства доцільно здійснювати поетапно, на основі комплексу показників.

Контрольні запитання і завдання для перевірки знань з теми:

1. У чому полягає необхідність та практичне значення оцінки фінансового стану підприємств?

2. Дайте характеристику формам і методам фінансового аналізу

3. У чому, на Вашу думку, полягає різниця між поняттями „ліквідність підприємства” та „платоспроможність підприємства”?

4. Чи може бути позитивною динаміка показників швидкої (термінової) та поточної (загальної) ліквідності за негативної динаміки коефіцієнта абсолютної ліквідності? За рахунок якого чинника може виникнути така ситуація? Як характеризується діяльність підприємства, у якого динаміка коефіцієнтів швидкої та поточної ліквідності є кращою за динаміку коефіцієнта абсолютної ліквідності? Яку роль відіграє аналіз коефіцієнта абсолютної ліквідності під час вироблення висновків про загальний фінансовий стан підприємства?

5. Назвіть резерви підвищення ліквідності активів та платоспроможності підприємств

6. Якою, на вашу думку, є різниця між поняттями прибутковості та рентабельності?

ТЕМА 10. ФІНАНСОВЕ ПЛАНУВАННЯ

План.

1. Необхідність та сутність фінансового планування

2. Зміст і значення фінансового плану

-1-

Планування було прерогативою командно - адміністративної системи. Головна мета фінансового плану підприємства полягала у виявленні невикористаних ресурсів і визначенні суми платежів в бюджет, величина якої відповідала перевищенню доходів підприємства над його витратами. Сума та рівень витрат суворо нормувались. Надмірна централізація фінансів за планово - директивної економіки послаблювала економічної стимули для розширення виробництва. Це негативно позначалось на результатах фінансово - господарської діяльності підприємств. Державні дотації в багатьох галузях сягали значних розмірів, оскільки ці галузі були збитковими або малорентабельними.

Міністерства, які вважали підприємства своєю власність, займалися перерозподілом їхніх доходів та прибутків. Значна частина прибутку й тимчасова вільних коштів ефективно працюючих підприємств вилучалась для фінансування державних видатків та на покриття витрат збиткових підприємств галузі.

За ринкової економіки значно підвищується матеріальна відповідальність керівника підприємства за його фінансовий стан. Саме тому зросла важливість перспективного, поточного та оперативного фінансового планування для забезпечення стійкості фінансового стану та підвищення рентабельності підприємства.

Фінансове планування є необхідним для фінансового забезпечення розширення кругообігу виробничих фондів, досягнення високої результативності виробничо - господарської діяльності, створення умов, які забезпечили б платоспроможність та фінансову стійкість підприємства. Ринок висуває високі вимоги до якості фінансового планування, оскільки нині за негативні наслідки своєї діяльності відповідальність нестиме само підприємство. За нездатності врахувати несприятливу ринкову кон'юнктуру підприємство стає банкрутом і підлягає ліквідації з відповідними негативними наслідками для засновників.

Сьогодні фінансове планування потребує переведення на нові принципи організації. Його зміст та форми мають бути суттєво змінені у зв'язку з новими економічними умовами та соціальними орієнтаціями.

За адміністративної економіки фінансове планування безумовна директивних планових показниках виробничого та соціального розвитку підприємства. Нині ця база перестала існувати, оскільки підприємства вже не одержують директивних вказівок “зверху”. Державне замовлення, яке збереглося, утратило своє колишнє директивне значення і розглядається підприємством лише як одна з можливих сфер реалізації продукції. Відтак фінансове планування має орієнтуватися на ринкову кон'юнктуру, урахувати ймовірність настання певних подій і одночасно розробляти моделі поведінки підприємства за зміни ситуації з матеріальними, трудовими та фінансовими ресурсами.

Фінансове планування - це процес визначення обсягу фінансових ресурсів за джерелами формування і напрямками їх цільового використання згідно з виробничими та маркетинговими показниками підприємства у плановому періоді. Метою фінансового планування є забезпечення виробничого процесу необхідними джерелами фінансування.

Отже, основними завданнями фінансового планування на підприємстві є:

забезпечення виробничої та інвестиційної діяльності необхідними фінансовими ресурсами;

установлення раціональних фінансових відносин із суб'єктами господарювання, банками, страховими компаніями тощо;

визначення шляхів ефективного вкладення капіталу, оцінка раціональності його використання;

виявлення та мобілізація резервів збільшення прибутку за рахунок раціонального використання матеріальних, трудових та грошових ресурсів;

здійснення контролю та утворення та використання

платіжних засобів.

Фінансове планування дає змогу розв'язати такі конкретні питання:

які грошові засоби може мати підприємство в своєму розпорядженні;

які джерела їх надходження;

чи достатньо засобів для виконання накреслених завдань;

яка частина коштів має бути перерахована в бюджет, позабюджетні фонди, банкам та іншим кредиторам;

як повинен здійснювати розподіл прибутку на підприємстві;

як забезпечується реальна збалансованість планових витрат і доходів підприємства на принципах самоокупність та самофінансування.

У фінансовому плануванні використовується балансовий метод. Його зміст полягає в тім, що не тільки балансуються підсумкові показники доходів і витрат, для кожної статті витрат зазначаються конкретні джерела покриття. При цьому використовуються різні методи: нормативний, розрахунково - аналітичний, оптимізації планових рішень, економіко - математичного моделювання.

Суть нормативного способу фінансового планування полягає в тім, що на основні встановлених фінансових норм та техніко - економічних нормативів розраховується потреба господарського суб'єкта у фінансових ресурсах та визначаються джерела цих ресурсів. Згаданими нормативами є ставки податків, ставки тарифів, зборів та внесків, норми амортизаційних відрахувань, норми оборотних коштів. Норми та нормативи бувають галузевими, регіональними та індивідуальними.

За використання розрахунково - аналітичного методу планові показники розраховуються на підставі аналізу фактичних фінансових показників, які беруться за базу, та індексів в плановому періоді.

Оптимізація планових рішень полягає в розробці варіантів планових розрахунків для того, щоб вибрати з них найоптимальніший. Відтак можуть використовуватися різні критерії виробу: максимум прибутку (доходу) на грошову одиницю вкладеного капіталу; максимум збереження фінансових ресурсів, тобто мінімум фінансових витрат; мінімум поточних витрат; мінімум вкладення капіталу за максимально ефективного результату; максимум абсолютної суми одержаного прибутку.

Фінансове планування (крім уже згадуваних способів розрахунків) потребує широкого використання економіко - математичного моделювання. Цей спосіб уможливлює знайдення кількісного вираження взаємозв'язків між фінансовими показниками та факторами, які їх визначають. Економіко - математична модель - це точний математичний опис факторів, які характеризують структуру та закономірності зміни даного економічного явища і здійснюються з допомогою математичних прийомів (рівнянь, нерівностей, таблиць, графіків). Моделювання може будуватися за функціональним та кореляційним зв'язком Економіко - математичне моделювання дає змогу перейти в плануванні від середніх величин до оптимальних варіантів. Підвищення рівня наукової обґрунтованості планування потребує розробки кількох варіантів планів виходячи з різних умов та шляхів розвитку підприємства з наступним виробом оптимального варіанта фінансового плану.

-2-

Розробка фінансового плану дає картину фінансового розвитку підприємства. Фінансовий план має узагальнювати матеріали бізнес плану, які передували його розробці (аналіз ринку та план маркетингу, план виробництва та організаційний план).

До цього розділу мають бути підготовлені такі документи:

прогноз обсягу продаж;

баланс грошових надходжень і витрат;

зведений баланс активів і пасивів;

графік досягнення беззбитковості;

баланс прибутку і його розподіл;

планові показники фінансового стану.

Розглянемо більш детально зміст та порядок розрахунку кожного розділу фінансового плану.

Прогноз обсягів реалізації є вихідною інформацією для фінансового плану. Цю інформацію отримують на етапах аналізу ринку, плану маркетингу та виробничого плану. Данні про обсяг реалізації зручно згрупувати в таблицю.

Таблиця 10.1

Прогноз обсягів реалізації, тис. грн.

Наймену-вання продукції	Фізичний обсяг реалізації	Ціна реалізації	Сума реалізації без ПДВ та акцизу	Обсяг ПДВ та акцизу	Виторг від реалізації з ПДВ та акцизом
1	2	3	4=2*3	5	6=4+5

Хоч ця таблиця досить проста, але враховуюче те, що виторг від реалізації є головним фактором, що впливає на показники ефективності проекту розрахунок показників таблиці повинен бути якомога точнішим.

План надходжень і витрат грошових коштів відображає результати прогнозування грошових потоків підприємства. Метою його розробки є забезпечення постійної платоспроможності підприємств на всіх етапах планового періоду. В умовах ринку це найсерйозніша проблема, оскільки велика прострочена заборгованість передвіщає банкротство.

Прогнозний баланс відображає результати прогнозування складу активів і структури фінансових засобів, що використовуються підприємством, на кінець планового періоду. Мета розробки прогнозованого балансу - визначення необхідного приросту окремих видів активів із забезпеченням їх внутрішньої збалансованості, а також фінансування оптимальної структури капіталу, що забезпечує достатню фінансову стійкість підприємства в періоді, що планується.

Баланс - це зведена таблиця, в якій відображаються джерела капіталу (пасив) і напрями його розміщення (актив). Баланс активів і пасивів необхідний для того, щоб визначити, в які види активів спрямовуються грошові кошти і за рахунок яких видів пасивів підприємство фінансує створення цих активів. Дані балансу активів і пасивів підприємства використовуються для оцінки його фінансового стану. Аналіз балансу підприємства дозволяє визначити: банкам і інвесторам - платоспроможність і забезпеченість кредитів; акціонерам - надійність вкладів та їх прибутків; керівникам підприємства - стратегію розвитку і можливості самофінансування.

Важливим є також складання балансу прибутку та його розподілу. До цього розділу доцільно скласти графік досягнення беззбитковості, що ілюструє вплив на величину прибутку обсяги виробництва, дохід і собівартості продукції. За допомогою графіка можна знайти точку беззбитковості, тобто той обсяг виробництва, при якому лінія, що показує зміну виручки (доходу) від реалізації при заданому рівні цін пересікається з лінією, що показує зміну собівартості продукції (витрат).

Для комплексного підприємства слід побудувати кілька графіків відповідно до прогнозних обсягів продажу.

Точку беззбитковості можливо розрахувати за формулою:

,шт., (10.1)

де ПВ - постійні витрати, грн;

Ц_од -ціна одиниці виробу (без ПДВ), грн;

ЗВ_од - змінні витрати одиниці виробу, грн.

Особливістю аналізу беззбитковості для декількох видів продукції є суміщеність постійних витрат у складі єдиного формату беззбитковості, крім цього з'являється нове поняття вкладений доход (валова маржа, маржинальний прибуток) по своєму економічному змісті він повинний покрити всі постійні витрати і забезпечити задане значення прибутку він знаходиться по формулі:

, тис.грн., (10.2)

де - ВД - вкладений доход (валова маржа, маржинальний прибуток), тис. грн.;

ЧВ - чистий виторг (доход) від реалізації продукції, тис. грн.;

ЗВ - перемінні витрати підприємства, тис. грн.

, тис.грн., (10.3)

де - Тбобщ - загальна точка беззбитковості в грошовому вираженні (чистий виторг) для декількох видів продукції, тис. грн.;

ПВ- постійні витрати підприємства, тис. грн.;

Кв.м. - коефіцієнт валової маржі (вкладеного доходу, маржинальной прибутку).

Звідси

 ,(10.4)

де - Кв.м. - коефіцієнт валової маржі (вкладеного доходу, маржинальний прибуток);

ВД - валова маржа (вкладений доход, маржинальний прибуток), тис. грн.;

ЧВ - плановий чистий виторг (доход) від реалізації продукції, тис. грн.

Зі зміною структури виробництва і продажів загальний і відносний вкладений доход, а також крапка беззбитковості змінюються. За допомогою цього формату можна аналізувати структуру виробництва і продажів підприємства і домагатися найбільш ефективної структури, прийнявши як критерій мінімум значення крапки беззбитковості, тобто основна мета прийняття управлінських рішень у фінансової сфері є максимізація маржинального прибутку.

Розрахунок запасу фінансової міцності дає можливість розрахувати розмір можливого пониження обсягу реалізації продукції у вартісному виміри за несприятливої ринкової кон'юнктури, що забезпечує прибуткову діяльність підприємства.

, тис.грн., (10.5)

де ЧВ_план -планова виручка від реалізації, тис. грн.

Якщо розрахувати отриманий обсяг запасу фінансової міцності у процентах до виручки від реалізації, то оптимальним значенням даного показника є 10% і більше.

,%. (10.6)

Система оперативного фінансового планування (бюджетування) необхідна для оперативного контролю за фактичним надходженням і фактичними грошовими видатками. Система оперативного планування фінансової діяльності полягає в розробці комплексу короткострокових планових завдань з фінансового забезпечення основних напрямів фінансово-господарської діяльності підприємства. Головною формою такого фінансового завдання є бюджет (кошторис).

Бюджет - це оперативний фінансовий план на короткостроковий період, що розробляється, як правило, в рамках наступного кварталу з розбивкою по місяцях (і менших періодах), що відображає надходження і витрачання грошових коштів у процесі здійснення конкретних видів фінансово-господарської діяльності підприємства.

Бюджет є інструментом, як планування та к і контролю. На початку періоду діяльності бюджет це план або норматив; в кінці періоду діяльності він слугує засобом контролю за допомогою якого фінансові менеджери мажуть оцінити ефективність діяльності і прийняти управлінські рішення щодо вдосконалення діяльності підприємства в майбутньому. Розробка бюджетів на підприємстві характеризується терміном “бюджетування” і спрямована на вирішення двох основних завдань:

1. визначення обсягу і видатків, що пов'язані з діяльністю окремих структурних одиниць і підрозділів підприємства;

2. забезпечення покриття цих видатків фінансовими ресурсами з різних джерел.

Бюджети, що використовуються в процесі оперативного фінансового планування, класифікуються за:

сферами діяльності підприємства;

видами витрат;

обсягом номенклатури витрат;

методами розробки.

Бюджетування як систему фінансового управління можна подати у вигляді взаємопов'язаних економічних, аналітичних і фінансових блоків, які об'єднують заходи, необхідні для ефективної діяльності підприємств (рисунок 10.2). На зазначеному рисунку інвестиційне, фінансове та операційне бюджетування базуються на інформаційно-аналітичному підґрунті й є результативними етапами інформаційної системи прийняття управлінських рішень.

Бюджетування, хоч і тісно взаємодії з плануванням, зокрема фінансовим, але за охопленням елементів з підготовки управлінських рішень має об'ємнішу сферу функціонування. В основі бюджетування покладено інтегрований підхід до основних функцій управління: прогнозування та планування, організації, обліку, контролю, регулювання, аналізу. Схематично послідовність взаємозв'язку функції управління відображено на рисунку 10.3

Особливою формою бюджету є платіжний календар, що розробляється за окремими вилами руху грошових коштів і по підприємству і цілому (у даному разі деталізується план доходів і витрат грошових коштів на короткий строк).

Правильно складений платіжний календар дозволяє виявити фінансові помилки, недостатність коштів, з'ясувати причину такого стану, намітити відповідні заходи, і таким чином оперативно уникнути фінансових ускладнень і забезпечити платоспроможність підприємства.

Таблиця 10.3

Платіжний календар

№ з/п	Стаття	План	Факт	Відхилення
1	2	3	4	5
Надходження
1.	Виручка від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг від основної діяльності
2.	Виручка від реалізації основних засобів, нематеріальних активів, непотрібних і зайвих залишків сировини і матеріалів
3.	Штрафи, пені та інші надходження від застосування економічних санкцій
4.	надходження від реалізації цінних паперів і валюти
5.	Дивіденди, відсотки, прибутки від цінних паперів та депозитів
6.	Надходження від погашення дебіторської заборгованості покупців
7.	Кредити отримані
8.	Аванси, отримані від покупців, замовників
9.	Надходження орендної плати
10.	Отримана безповоротна фінансова допомога
11.	Цільові надходження
12.	Кошти, що надходять для формування статутного капіталу
13.	Інші надходження
Усього надходжень
Видатки
1.	Платежі, пов'язані із задоволенням негайних потреб
2.	Заробітна плата і прирівняні до неї платежі
3.	Платежів у бюджет усього у тому числі: акцизний збірподаток на додану вартість податок на прибуток податок на землю податок із власників транспортних засобів інші податки і збори
4.	Внески в Пенсійний фонд

Контрольні запитання і завдання для перевірки знань з теми:

1. Перелічіть та розкрийте сутність методів фінансового планування на підприємстві

2. Який процес є первинним - фінансове прогнозування чи фінансове планування і чому?

3. У чому сутність фінансового планування на підприємстві?

4. У чому сутність процесу бюджетування на підприємстві?

Размещено на Allbest.ru