Сьомий принцип: платежі здійснюються в межах залишків коштів на рахунках платника або в межах наданого банківського кредиту.

Восьмий принцип: розрахунки між суб'єктами підприємницької діяльності можуть здійснюватись готівкою. При цьому постачальник - отримувач коштів, повинен суму отриманої готівки провести через касову книгу і повернути її в повному обсязі на свій рахунок в банк.

-3-

Касові операції підприємства пов'язані як з прийняттям, так і з видачею готівки. Порядок ведення касових операцій регламентується НБУ і поширюється на всі підприємства незалежно від форм власності і виду діяльності, а також на фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності (крім банків і підприємств зв'язку). Регламентує проведення касових операцій Постанова Правління НБУ від 15.12. 2004 р. „ Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні” зареєстрована в Міністерстві юстиції України 13.01.2005р. за № 40/10320.

Підприємства (підприємці), які відкрили поточні рахунки в банках і зберігають на цих рахунках свої кошти, здійснюють розрахунки за своїми грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських відносинах, пріоритетно в безготівковій формі, а також у готівковій формі (з дотриманням чинних обмежень) у порядку, установленому законодавством України. Підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів.

Отримання готівки з поточного рахунку здійснюється з використанням грошового чека. Виписуючи грошовий чек, підприємство тим самим дає розпорядження банку видати вповноваженій особі зазначену в чекові суму готівки.

Розрахунки готівкою підприємствами всіх видів діяльності та форм власності проводяться з оформленням таких документів:

* податкових накладних;

* прибуткових і видаткових касових ордерів - застосовуються для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси.

* касового або товарного чека;

* квитанції:

* договору купівлі-продажу;

*актів про закупівлю товарів, виконання робіт (надання послуг) або інших документів, що засвідчують факти якоїсь діяльності, що підлягає оплаті.

Усім підприємствам, які мають рахунки в установах банків і здійснюють касові операції з готівкою, встановлюються ліміти залишку готівки в касі. Ліміт каси -це граничний розмір готівки, що може залишитися в касі в позаробочий час. Строки здавання підприємствами готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках визначаються підприємством і встановлюються за погодженням з відповідним банком (у якому відкрито рахунок підприємства, на який зараховуються кошти) відповідно до таких вимог: а) для підприємств, що розташовані в населених пунктах, де є банки і готівка здається до банків (а за відсутності банків - до операторів поштового зв'язку), - щодня (у день надходження готівкової виручки (готівки) до їх кас); б) для підприємств, у яких час закінчення робочого дня (зміни), що встановлений правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності відповідно до законодавства України, не дає змогу забезпечити здавання готівкової виручки (готівки) в день її надходження, - наступного за днем надходження готівкової виручки (готівки) до каси дня; в) для підприємств, що розташовані в населених пунктах, де немає банків чи операторів поштового зв'язку, - не рідше ніж один раз на п'ять робочих днів.

Підприємства (юридичні особи), які здійснюють страхову діяльність та діяльність з випуску і проведення лотерей, установлюють строки здавання готівкової виручки (готівки) для страхових агентів і розповсюджувачів лотерей, які діють на підставі укладених договорів, з урахуванням специфіки їх функціонування (режиму роботи у вечірні години, вихідні та святкові дні) та обсягів виручки, що здається, але не рідше одного разу на п'ять робочих днів.

Якщо підприємства працюють у вихідні та святкові дні і не мають змоги, через відсутність відповідної домовленості з банком на інкасацію, здати одержану ними за ці дні готівкову виручку (готівку), то вона має здаватися підприємствами до банку протягом операційного часу наступного робочого дня банку та підприємства.

Установлені згідно із зазначеними вимогами строки здавання готівкової виручки (готівки) підприємствами узгоджуються з банком і визначаються в договорах банківського рахунку між підприємствами та банками.

Якщо підприємство в окремі дні не має перевищення ліміту каси, то таке підприємство може в ці дні не здавати в установлені строки готівку.

Установлення ліміту каси проводиться підприємствами самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі, що підписується головним (старшим) бухгалтером та керівником підприємства (або уповноваженою ним особою). До розрахунку приймається строк здавання підприємством готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках, визначений відповідним договором банківського рахунку. Для кожного підприємства та його відокремленого підрозділу складається окремий розрахунок встановлення ліміту залишку готівки в касі. Установлений ліміт каси затверджується внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства. Для відокремлених підрозділів ліміт каси встановлюється і доводиться до їх відома відповідними внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства - юридичної особи.

Підприємства, що розпочинають свою діяльність, на перші три місяці їх роботи ліміт каси встановлюють відповідно до прогнозних розрахунків. Установлений з урахуванням прогнозних розрахунків ліміт каси переглядається за фактичними показниками діяльності.

Кожне підприємство визначає ліміт каси з урахуванням режиму і специфіки його роботи, віддаленості від банку, обсягу касових оборотів (надходжень і видатків) за всіма рахунками, установлених строків здавання готівки, тривалості операційного часу банку, наявності домовленості підприємства з банком на інкасацію тощо:

для підприємств, які мають строк здавання готівкової виручки (готівки) в банк щодня (у день її надходження до каси) або наступного дня від дня її надходження до каси, - у розмірах, що потрібні для забезпечення їх роботи на початку робочого дня, але не більше розміру середньоденного надходження готівки до каси (за три будь-які місяці поспіль з останніх дванадцяти); для підприємств, які мають строк здавання готівкової виручки (готівки) в банк, передбачений підпунктом "в" ( розташовані в населених пунктах де немає банків)- у розмірах, що залежать від установлених строків здавання готівкової виручки (готівки) та її суми, але не більше п'ятикратного розміру середньоденних надходжень готівки (за три будь-які місяці поспіль з останніх дванадцяти); для підприємств, ліміти каси яким установлюються згідно з фактичними витратами готівки (крім виплат, пов'язаних з оплатою праці, стипендій, пенсій, дивідендів), - не більше розміру середньоденної видачі готівки (за три будь-які місяці поспіль з останніх дванадцяти).

Якщо підприємством ліміт каси не встановлено (незалежно від причин такого не встановлення), то ліміт такої каси вважається нульовим. У цьому разі вся готівка, що перебуває в його касі на кінець робочого дня і не здана підприємством, вважається понадлімітною.

Якщо ліміт каси встановлено з перевищенням граничних розмірів зазначених вище, то він уважається встановленим на рівні зазначених граничних розмірів. У цьому разі сума зазначених перевищень уважається понадлімітною.

Підприємства мають право зберігати готівку в своїй касі, що одержана в установі банку для виплат, пов'язаних з оплатою праці, пенсії, стипендій, дивідендів (доходу), понад установлений ліміт каси протягом 3 робочих днів, уключаючи день одержання готівки в установах банку.

Видача готівки підзвіт проводиться з каси підприємств за умови повного звіту конкретної підзвітної особи за раніше виданими підзвіт суми. Підзвітні особи зобов'язані подати до бухгалтерії підприємства разом із невикористаним залишком готівки авансовий звіт про витрачання одержаних у касі сум. Видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України.

Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт.

Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини), то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження.

Приймання готівки касами підприємств проводиться за відповідно оформленими (підписаними головним бухгалтером або особою, ним уповноваженою) прибутковими касовими ордерами.

Видача готівки касами підприємств здійснюється за видатковими касовими ордерами або за належно оформленими платіжними (розрахунково-платіжними) відомостями.

Усі надходження й видачі готівки в національній валюті підприємства реєструють у касовій книзі.

Приймання та облік готівки підприємствами сфери торгівлі, громадського харчування та послуг, тобто здійснення розрахунків з населенням, проводиться із застосуванням електронних контрольно-касових апаратів або товарно-касових книг.

Кожне підприємство, що має касу, веде тільки одну касову книгу. Якщо підприємства мають підрозділи, які здійснюють касові операції з готівкою, незалежно від того, чи виділено ці підрозділи на самостійний баланс, чи ні, вони повинні також вести касові книги.

Записи до касової книги проводяться касиром після одержання або видачі грошей за кожним прибутковим касовим ордером і видатковими документами. Щоденно, наприкінці робочого дня, касир виводить залишок грошей у касі на наступне число і передає до бухгалтерії як звіт.

Контроль за правильним веденням касової книги покладається на головного бухгалтера підприємства.

Не рідше одного разу на квартал проводиться ревізія каси. Залишок готівки в касі звіряється з даними обліку за касовою книгою. Перевірки касової дисципліни здійснюється органами Державної податкової адміністрації.

-4-

Передумовою існування різних форм розрахунків є можливість відкриття та ведення операцій за рахунками юридичних і фізичних осіб в установах банків.

Суб'єкти господарської діяльності -- учасники безготівкових розрахунків -- за власним розсудом обирають банківську установу. Після згоди цієї банківської установи у порядку, що встановлюється нормативно-правовими актами Національного банку України (НБУ) та іншими актами чинного законодавства, здійснюються безготівкові розрахунки; рахунки, передбачені Інструкцією про порядок відкриття та використання рахунків у національній та іноземній валюті, а також рахунки для обліку коштів -- у розрахунках за конкретними операціями.

Рахунки для обліку коштів у розрахунках за конкретними операціями відкриваються підприємству на підставі заяви про відкриття рахунка.

Рахунки відкриваються відповідно до нормативної бази, що регулює цей вид правовідносин, і договору між установою банку та власником рахунка. Підприємства відкривають рахунки для зберігання грошових коштів і здійснення банківських операцій у будь-яких банках за умови згоди останніх.

Суб'єкти господарювання незалежно від форми власності, а також їх відокремлені підрозділи, мають право відкрити поточні, бюджетні, кредитні та депозитні рахунки.

Поточні -- відкриваються підприємствам усіх видів та форм власності, а також їх відокремленим підрозділам для зберігання грошових коштів та здійснення усіх видів банківських операцій відповідно до чинного законодавства України.

Бюджетні -- відкриваються підприємствам та їх відокремленим підрозділам, яким виділяються кошти за рахунок державного або місцевого бюджету для цільового їх використання.

Кредитні -- відкриваються на договірній основі як юридичним, так і фізичним особам у будь-якій установі банку, яка має право видавати кредити з дотриманням вимог чинного законодавства. Нерезидентам -- юридичним та фізичним особам кредитні рахунки в національній валюті не відкриваються.

Депозитні -- відкриваються підприємствам та їх відокремленим підрозділам на підставі укладеного депозитного договору між власником рахунка та установою банку на визначений у договорі строк. Кошти на депозитні рахунки перераховуються з поточного рахунка і після закінчення строку зберігання повертаються на поточний рахунок. Відсотки за депозитними вкладами перераховуються в такому самому порядку або зараховуються на поповнення депозиту. Проведення розрахункових операцій та видача коштів готівкою з депозитного рахунка забороняється.

Якщо суб'єкт господарювання не має в цьому банку рахунків, то відкриття йому поточного рахунку здійснюється в такому порядку.

Особи (особа), які (яка) від імені юридичної особи або відокремленого підрозділу відкривають поточний рахунок, мають:

пред'явити паспорт або документ, що його замінює, і документи, що підтверджують їх повноваження. Фізичні особи - резиденти додатково пред'являють документ, виданий відповідним органом державної податкової служби, що засвідчує присвоєння їм ідентифікаційного номера платника податків.

На підставі зазначених вище документів уповноважений працівник банку здійснює ідентифікацію клієнта та осіб, уповноважених розпоряджатися поточним рахунком.

Між банком і клієнтом укладається в письмовій формі договір банківського рахунку.

Якщо юридична особа не має рахунку в цьому банку, то для відкриття їй поточного рахунку потрібно подати такі документи:

Ш заяву про відкриття поточного рахунку. Заяву підписують керівник і головний бухгалтер юридичної особи. Якщо в штатному розписі немає посади головного бухгалтера або іншої особи, на яку покладено функцію ведення бухгалтерського обліку та звітності, то заяву підписує лише керівник;

Ш копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи в органі виконавчої влади, іншому органі, уповноваженому здійснювати державну реєстрацію, засвідчену нотаріально або органом, який видав свідоцтво про державну реєстрацію. У разі відкриття поточних рахунків юридичним особам, які утримуються за рахунок бюджетів, цей документ не вимагається;

Ш копію належним чином зареєстрованого установчого документа (статуту / засновницького договору / установчого акта / положення), засвідчену органом, який здійснив реєстрацію, або нотаріально. Положення юридичних осіб публічного права, які затверджуються розпорядчими актами Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, засвідчення не потребують. Юридичні особи публічного права, які діють на підставі законів, установчий документ не подають;

Ш копію довідки про внесення юридичної особи до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідчену органом, що видав довідку, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;

Ш копію документа, що підтверджує взяття юридичної особи на облік в органі державної податкової служби, засвідчену органом, що видав документ, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;

Ш картку із зразками підписів і відбитка печатки, засвідчену нотаріально або організацією, якій клієнт адміністративно підпорядкований, в установленому порядку. До картки включаються зразки підписів осіб, яким відповідно до законодавства України або установчих документів юридичної особи надано право розпорядження рахунком та підписання розрахункових документів.

Юридичні особи, які використовують найману працю і відповідно до законодавства України є платниками страхових внесків, додатково до вищезазначеного переліку документів мають подати такі документи:

Ш копію документа, що підтверджує реєстрацію юридичної особи у відповідному органі Пенсійного фонду України, засвідчену органом, що його видав, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;

Ш копію страхового свідоцтва, що підтверджує реєстрацію юридичної особи у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України як платника страхових внесків, засвідчену органом, що його видав, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку.

Договір на відкриття та обслуговування банківського рахунка укладається відповідно до Типового договору на обслуговування комерційним банком.

Фізичним особам -- суб'єктам підприємницької діяльності, які здійснюють свою діяльність без створення юридичної особи, поточний та інші рахунки відкриваються на їх ім'я. Вони подають до установи банку:

Ш заяву про відкриття рахунка, підписану підприємцем;

Ш копію свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності;

Ш картку зі зразком підпису, засвідчену нотаріально.

За довіреністю підприємця, що засвідчена нотаріально, рахунком підприємця можуть розпоряджатися інші особи.

-5-

Меморіальний ордер-розрахунковий документ, за допомогою якого після прийняття рішення суду й за наявності на рахунку підприємства коштів банк перераховує та накопичує необхідну суму на спеціальному рахунку, а також перераховує накопичену суму зі спеціального рахунку на такий, з якого вона перераховувалася раніше. Після цього на підставі виконавчого документа та платіжної вимоги стягувача банк перераховує кошти на рахунок, зазначений у платіжній вимозі. Тобто у разі наявності на рахунку клієнта суми, що визначена рішенням (ухвалою) суду, санкціонованою прокурором, постановою слідчого, постановою державного виконавця, банк меморіальним ордером списує зазначену суму з рахунку, на який накладено арешт, і резервує її на спеціальному рахунку, а також здійснює подальше перерахування.

Платіжна вимога -розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача (або при договірному списанні - отримувача) до банку, що обслуговує платника, здійснити без погодження з платником переказ визначеної суми коштів з рахунка платника на рахунок отримувача. Банк стягувача приймає платіжні вимоги протягом 10 календарних днів, а банк платника - протягом 30 календарних днів з дати їх складання.

Платіжне доручення - це письмове доручення власника рахунку перерахувати відповідну суму зі свого рахунку на рахунок отримувача коштів. Платіжні доручення застосовуються в розрахунках щодо місцевих, а також міжміських поставок за товари (роботи, послуги), а також за нетоварними операціями ( платежі кредитним установам, платежі до бюджету).

Якщо постачальник (отримувач коштів ) не має рахунку в банку або розрахунки між постачальником і покупцем платіжним дорученням неможливі, підприємство може виконати розрахунок гарантованим платіжним дорученням через підприємства зв'язку. Гарантовані платіжні доручення застосовуються за переказу коштів на виплату заробітної плати робітникам, що заготовляють сільськогосподарську продукцію в населених пунктах, де відсутні банківські установи. Так само переказують окремим громадянам пенсії, заробітну плату і інше.

Платіжні вимоги-доручення - це комбінований розрахунковий документ, який складається з двох частин. Верхня частина - вимога підприємства-постачальника до підприємства-покупця сплатити вартість товару, виконаних робіт, послуг. Нижня частина - доручення покупця ( платника грошових коштів ) банку, якщо його обслуговує, переказати суму грошових коштів з його рахунку на рахунок постачальника. Ці розрахунки застосовуються в міжміських розрахунках за відвантажені товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги. Їх не застосовують стосовно розрахунків претензійного характеру.

Розрахунки платіжними вимогами-дорученнями можуть бути з акцептом або без акцепту. Платники мають право відмовитися від акцепту, коли товари ( послуги) не було замовлено, коли не погоджено ціну товару і інше. Часткова відмова від акценту може бути, коли поряд із замовленими відвантажено і неякісні товари, коли є недоброякісні частини товарів й інше. Про відмову від акценту платник зобов'язаний у встановлений строк повідомити банк і постачальника, зазначивши причини відмови. Відмова не приймається банком, якщо вона недостатньо мотивована.

Розрахунковий чек - це документ стандартної форми з дорученням чекодавця своєму банкові переказати кошти з рахунку чекодавця на рахунок пред'явника чека ( отримувача коштів ).

Платником по чеку завжди є банк або інша кредитна установа. Чек як грошовий документ короткострокової дії не має статусу законного платіжного засобу. Банк зобов'язаний впевнитися в достовірності чека. Чек може бути оплачений тільки тій особі, яку вказано на пред'явника.

Акредитив - це розрахунковий документ із дорученням однієї кредитної установи іншій здійснити за рахунок спеціально задепонованих коштів оплату товарно-транспортних документів за відвантажений товар.

Покритий - це такий акредитив, який передбачає попереднє депонування коштів. У цьому разі банк платника ( банк-емітент ) списує кошти з рахункового рахунку платника і переказує ці кошти в банк постачальника ( банк-виконавець ) на окремий балансовий рахунок "Акредитив".

Непокритий - це акредитив, коли платежі постачальнику гарантує банк. У такому разі платник звертається до свого банку з клопотанням виставити для нього гарантований акредитив. Таке клопотання банк-емітент задовольняє тільки стосовно платоспроможних клієнтів і за умови встановлення між клієнтом і банком, який відкриває акредитив, кореспондентських відносин.

Акредитив застосовується в розрахунках між постачальниками і покупцями. Документи постачальника оплачуються банком тільки на умовах, передбачених в акредитивній заяві покупця.

Існує кілька видів акредитивів:

Відзивний - це акредитив, який може бути змінений або анульований банком-емітентом на вимогу покупця без попереднього погодження з постачальником. Але банк-виконавець повинен оплатити документи, які були виставлені постачальником і прийняті банком до отримання останнім повідомлення про зміну чи анулювання акредитива.

Безвідзивний - це акредитив, який не можна змінити або анулювати без згоди постачальника, на користь котрого було відкрито акредитив.

Підставою для відкриття акредитива платником є повідомлення постачальник про готовність до відвантаження товару. Для відкриття акредитива платник подає в банк заяву.

Закриття акредитива в банку постачальника здійснюється: на заяву постачальника щодо відмови від подальшого використання акредитива до закінчення терміну його чинності; після закінчення терміну чинності акредитива; на заяву покупця про відкликання акредитива повністю або частково.

Акредитив закривається в день отримання повідомлення від банку-емітента.

Акредитивна форма розрахунку дає постачальнику впевненість, що відвантажений товар буде своєчасно оплачено. Покупцем розрахунки з використанням акредитива не вийде, бо на певний час кошти вилучаються з обороту.

Вексельна форма розрахунків - це розрахунки між постачальником ( отримувачем коштів ) і покупцем ( платником коштів ) з відстрочкою платежу, яка оформляється векселем.

Вексель - це письмове зобов'язання, боргова розписка стандартної форми, що дає право її власникові вимагати сплатити відповідну суму ( визначеної у векселі) від особи, яка видає вексель у відповідний строк і у відповідному місці.

Вексель -- найстаріший цінний папір, що обслуговував торговельні операції починаючи з XII століття. З того часу склалася специфічна термінологія вексельного обігу:

аваліст -- поручитель за векселем;

аваль -- поручительство за векселем;

акцепт -- згода на оплату векселя;

акцептант -- особа, що згодна оплатити вексель;

алонж -- додатковий до векселя листок, на якому здійснюються передавальні написи;

індосамент -- передавальний напис на векселі, згідно з яким вексель передається новій особі;

індосант -- новий держатель векселя;

ремітент -- перший одержувач переказного векселя;

тратта -- переказний вексель, платником за яким є не векселедавець, а третя особа, що бере на себе обов'язок платежу;

трасант -- векселедавець переказного векселя, що переводить свій платіж на третю особу -- платника;

трасат -- платник за переказним векселем.

Порядок проведення заліку взаємної заборгованості з використанням векселів включає чотири етапи:

- оформлення та обмін платіжних документів;

- проведення заліку взаємної заборгованості;

- вексельне оформлення прострочених заборгованостей;

наступні операції з векселями.

Векселі казначейські - один із видів державних цінних паперів, які випускаються для покриття видатків державного бюджету. Вони можуть бути використані:

- для здійснення розрахунків;

- для зарахування сплати податків до державного бюджету;

- як застава для забезпечення інших платежів та кредитів.

Векселедавцем і, відповідно платником є Головне управління Державного казначейства.

Приватні векселя емітуються корпораціями, фінансовими групами, комерційними банками.

Фінансовий вексель має в своїй основі депозитну природу і використовується для любої позиції грошових ресурсів.

Товарний ( комерційний) вексель використовується кредитування товарних операцій. Він визначає умови погашення векселедавцем - боржником своїх обов'язків перед постачальником-кредитором за поставлену продукцію, надані послуги, виконані роботи.

У простому векселі ( соло вексель ) міститься обіцянка векселедавця сплатити безпосередньо своєму кредитору - векселедержателю суму боргу.

Переказний вексель -- це вексель (трата), який виписує й підписує кредитор (трасант), він являє собою наказ боржнику (трасату) про сплату в назначений строк вказаної суми третій особі (ремітенту).

Забезпечений вексель - це вексель, гарантований заставою, яка надається кредиторові, банку або продавцеві доти, доки борг не буде сплачено.

Векселі на пред'явника - це такі векселі, що оплачуються негайно після прийняття їх дебітором.

Строковий - що оплачується в термін, указаний у документі.

Доміцільований вексель - це такий вексель, у якому вказано конкретне місце платежу.

Вексель може існувати в паперовій або безпаперовій формі - як записи на електронних рахунках.

Інкасові доручення (розпорядження) - це форма безготівкового розрахунку, яка застосовується у випадку стягнення в безспірному порядку сум фінансових санкцій згідно наказам Держкомрезерву України, суми недоїмки до бюджету по податкам, податковим кредитам, штрафів, нарахованих державними податковими інспекціями України.

Порядок оформлення інкасових доручень повинен відповідати вимогам встановлених стандартів інших розрахункових документів, які застосовуються в безготівкових розрахунках України. При неповному (неправильному) заповненні інкасового доручення банк повинен повернути його без виконання.

Контрольні запитання і завдання для перевірки знань з теми:

1. Розкрийте поняття грошового обороту

2. Розкрийте сутність та сферу застосування готівкової та безготівкової форм грошових розрахунків

3. Назвіть види банківських рахунків і порядок їх відкриття

4. Дайте характеристику формам безготівкових розрахунків

ТЕМА 3. ГРОШОВІ НАДХОДЖЕННЯ ПІДПРИЄМСТВ

фінанси підприємство рахунок

План.

1. Доходи підприємств , їх зміст та види

2. Виручка від реалізації продукції

3. Зміст та класифікація видатків підприємств

-1-

Забезпечення грошових надходжень , які потрібні для відшкодування витрат виробництва й обігу, своєчасне виконання фінансових зобов'язань перед державою, банками та іншими суб'єктами господарювання .формування доходів і прибутку є найважливішою стороною діяльності підприємств. Доходи -це збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів. Вхідні грошові потоки підприємств (доходи підприємства) за їхніми джерелами можна поділити на внутрішні (надходять з будь яких джерел на самому підприємстві) та зовнішні (мобілізуються на фінансовому ринку). Більшість підприємств значну частину фінансових ресурсів отримують саме з внутрішніх джерел . Їх частка становить 60%-70% у загальному обсязі грошових потоків. Внутрішні грошові надходження згідно з чинною практикою обліку і звітності включають:

1. виручку від реалізації продукції, робіт і послуг;

2. доходи від іншої операційної діяльності.

Виручка від реалізації продукції , робіт і послуг - це виручка від основної діяльності підприємств, тому на неї припадає найбільша частка внутрішніх грошових надходжень .

Своєчасність надходжень коштів від продажу продукції -важливий момент у господарській діяльності підприємства так як:

надходження є основним джерелом надходження грошових коштів підприємства

процес кругообігу коштів підприємства закінчується продажем продукції, що дає можливість відшкодувати витрачені на виробництво грошові кошти і створювати необхідні умови для поновлення наступного кругообігу

від обсягу і повноти надходжень залежать фінансова стійкість підприємства , стан обігових коштів, розмір прибутку , своєчасність розрахунків з постачальниками товарно-матеріальних цінностей , бюджетом , державними цільовими фондами ,. кредитними установами

Операції пов'язані з виробництвом або реалізацією продукції відносяться до основної діяльності підприємства

Операційна діяльність - основна діяльність підприємства., а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю.

Фінансова діяльність - діяльність, яка приводить до змін власного та позикового капіталу підприємства.

Підприємства отримують доходи від таких видів фінансової діяльності:

придбання акцій, облігацій та інших цінних паперів;

продаж: акцій, облігацій та інших цінних паперів;

цільові грошові вклади;

валютні операції;

надання позик;

лізингові операції.

Важливий напрямок фінансової діяльності підприємства за ринкової економіки - це раціональне використання вільних фінансових ресурсів, пошук ефективних напрямків інвестування коштів, які даватимуть підприємству додатковий прибуток.

Таким чином види діяльності можливо відобразить у наступній схемі:

-2-

Реалізація продукції ( Т"-Г") -це кінцева стадія кругообігу коштів підприємства ( Г-Т-В-Т"-Г"), яка є його важливим показником. На практиці можуть використовуватись два методи визначення моменту реалізації продукції:

а) продукцію відвантажено або відпущено споживачу (відбулась передача права власності)- метод нарахування

б) одержано кошти на рахунок постачальника за реалізовану продукцію - касовий метод

Реалізація продукції завжди передбачає зміну форми вартості ( Т-Г) Тому бартер, або прямий товарообмін (Т-Г), не можна вважати реалізацією продукції так як не відбувається руху коштів

Виручка від реалізації кожної номенклатури виробів визначають за формулою (метод прямого розрахунку):

В= Р*Ц , грн., (3.1)

де В -виручка, грн;

Р - кількість реалізованих виробів, грн.;

Ц- ціна реалізації виробу, грн.

Розмір виручки від реалізації продукції за інших однакових умов , залежить від:

1) кількість, асортименту та якість продукції, що підлягає реалізації;

2) рівня реалізаційних цін і розрахункової дисципліни.

Прямий вплив на розмір виручки справляє й рівень відпускних цін. У свою чергу на рівень цін впливають якість і споживчі властивості, строки реалізації продукції попит і пропонування на ринку. За умов ринкової економіки існують вільні (які склалися на ринку під впливом попиту і пропонування), фіксовані(встановлюються державою переважно на послуги першої необхідності і на товари, які монопольне виготовляються державою), регульовані (державою встановлюються регулювання рівня рентабельності товарів першої необхідності, наприклад -хліб). При цьому державою встановлюються індикативні ціни мінімальний і максимальний рівні цін. Залежно від того ,кому реалізується продукція, встановлюються оптові та роздрібні ціни. Відвантаження продукції здійснюється посередникам оптом або партіями за оптовими цінами підприємства. Посередники реалізують цю продукцію роздрібним торговим організаціям за цінами, які включають збутові націнки - оптова ціна промисловості , а вони безпосередньо споживачам за роздрібними цінами. Ціна є грошовим виразом вартості продукції , і як економічна категорія вона проявляється через виконання таких функцій :

облікова - функція обліку і виміру витрат на створення товару

стимулююча - проявляється у стимулюванні виробництва і споживання різних товарів

розподільча пов'язана з відхиленням ціни товару від його вартості під дією ринкових факторів . За допомогою ціни реалізується розподіл і перерозподіл національного доходу, валового внутрішнього продукту

Установлюючи ціни, за основу беруть витрати і прибуток (планову рентабельність). Потім додають акцизний збір(для підакцизної продукції) податок на додану вартість. Розрахунок ціни продукції можна здійснити за такими формулами:

Ц₁ = С+П, грн., (3.2)

де Ц₁ - ціна продукції (ціна виробника продукції), грн.;

С - собівартість продукції, грн.;

П - прибуток, грн.

Ц₂ = С+П+ПДВ, грн., (3.3)

де Ц₂ - ціна продукції з податком на додану вартість, грн;

ПДВ - податок на додану вартість, грн.,

або , якщо виріб є підакцизним

Ц₃ = С+П+АЗ+ТН+ ПДВ, грн., (3.4)

де Ц₃ - роздрібна ціна продукції, грн.;

АЗ - акцизний збір, грн.

ТН - торгова націнка, грн.

Податок на додану вартість (ПДВ)- це непрямий податок, платником якого у бюджет є суб'єкти господарської діяльності ( юридичні особи ) і громадяни ( фізичні особи), які здійснюють підприємницьку діяльність на території України. Об'єктом оподаткування є операції, пов'язані з продажем товарів ( робіт, послуг) всередині держави, їх імпортом і експортом.

База оподаткування для нарахування ПДВ має особливості залежно від сфери діяльності господарюючого суб'єкта. Розглянемо можливі варіанти.

База оподаткування з продажу товарів ( робіт , послуг) визначається за їх договірною ( контрактною ) вартістю, розрахованою за вільними чи регульованими цінами ( тарифами). В базу для розрахунку ПДВ включаються акцизний збір. Для товарів, які ввозяться на територію України, база оподаткування включає митну вартість, вартість митних процедур, ввізне мито, акцизний збір. Для готової продукції, яка виготовлена на території України з давальницької сировини нерезидента при Ії реалізації на території України , базою оподаткування є договірна ( контрактна) вартість такої продукції з врахуванням акцизного збору і ввізного мита . Є особливості в оподаткуванні підприємницької діяльності , яка пов'язана зі здійсненням комісійної торгівлі. Для товарів, які придбані в осіб, не зареєстрованих платником податків, базою оподаткування є сума комісійної винагороди платника податку. Акцизний збір - це непрямий податок , який встановлюється на високорентабельні і монопольні товари і включається в їхню ціну. Платниками податку в бюджет є суб'єкти підприємницької діяльності - виробники підакцизних товарів, а також ті, які займаються імпортом підакцизних товарів. Перелік товарів, за якими встановлюється акцизний збір ( підакцизних товарів) і ставки акцизного збору, затверджуються законодавчо і є єдиними на всій території України, а також при здійснені експортних та імпортних операцій.

Приклад:

Витрати пов'язані з виробництвом та реалізацією (виробнича собівартість, адміністративні витрати, витрати на збут) підакцизного виробу "Б" складають 4грн. Планова рентабельність 25 %. Ставка акцизного збору 50%. Торговельна надбавка-15%. Розрахувати роздрібну ціну .

Тоді прибуток 0,25*4 грн.=1грн.

Ціна продукції: Ц_пр= С+П=4+1=5грн.

Ціна продукції з урахуванням акцизного збору:

Ц_аз = Цпр/(1-АЗ) = 5/(1-0,5) = 10грн.

Ціна продукції з податком на додану вартість:

Ставка ПДВ -20%

ТН -15%

Ц_розн. = С+П+АЗ + ТН+ПДВ = (10+10*0,15)*1,2 = 13,8 грн.

Плановий обсяг реалізації можна обрахувати за допомогою укрупненого методу за формулою :

Р=З1+Т-32, грн., (3.6)

де Р -обсяг реалізації в плановому періоді, грн.;

З₁-залишки кожного виду готових виробів на складі та відвантажених на

початок планового періоду, грн.;

Т -випуск товарної продукції в плановому періоді, грн.;

З₂ -залишки кожного виду виробів на складі на кінець планового періоду, грн.

Комбінований метод планування виручки: 1. Виручка від реалізації основних видів продукції розраховується методом прямого рахунку. 2. виручка від реалізації інших видів продукції розраховується укрупненим методом.

От же виручка від реалізації продукції - це сума коштів, які надійшли на рахунок підприємства за реалізовану продукцію.

-3-

В процесі господарської та інших видів діяльності у підприємств виникають певні витрати , які можна згрупувати наступним чином:

поточні витрати - це витрати , пов'язані з основною діяльністю підприємства

капітальні витрати - це витрати на розширене відтворення підприємства. Джерелом їх фінансування є прибуток підприємства і частково амортизаційний фонд.

фінансові витрати - це витрати , пов'язані з інвестуванням вільних коштів у цінні папери, на депозити, у статутні капітали змішаних або спільних підприємств. Джерелом фінансування цих витрат є прибуток підприємств.

Таким чином, витрати - це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань , які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками)

Основну питому вагу у витратах займають витрати , що виникають у зв'язку з основною діяльністю, тобто витрати на виробництво і реалізацію продукції.

За економічною ознакою вони включають наступні витрати:

матеріальні витрати, пов'язані з підготовкою та освоєнням виробництва.

витрати на оплату праці

відрахування на соціальні заходи

амортизація основних засобів і нематеріальних активів

інші витрати.

За статтям калькуляції включають витрати зазначені у таблиці 3.1

Таблиця 3.1

Калькуляція собівартості продукції

№п/п	Найменування статей витрат
	Прямі матеріальні витрати
1	Сировина і матеріали
2	Покупні комплектуючи вироби, напівфабрикати
3	Роботи та послуги виробничого характеру сторонніх підприємств і організацій
4	Паливо і енергія зі сторони на технологічні цілі
5	Зворотні відходи
	Прямі витрати на оплату праці
1	Основна заробітна плата виробничих робітників
2	Додаткова заробітна плата виробничих робітників
	Інші прямі витрати
1	Відрахування на соціальне страхування
2	Відрахування на пенсійне забезпечення
3	Відрахування до фонду сприяння зайнятості
4	Відрахування на випадок нещасного випадку
5	Витрати на утримання та експлуатацію обладнання
6	Витрати, пов'язані з підготовкою і освоєнням виробництва продукції
	Загальновиробничі витрати
1	Витрати на управління виробництвом
2	Амортизація основних засобів загальновиробничого призначення
3	Амортизація нематеріальних активів загальновиробничого призначення
4	Витрати на утримання, експлуатацію, ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів
5	Витрати на удосконалення технології і організації виробництва
6	Витрати на отеплення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень
7	Витрати на обслуговування виробничого процесу
8	Витрати на здійснення технологічного контролю за виробничим процесом і якістю продукції
9	Витрати на охорону праці, техніку безпеки, охорону навколишнього середовища
10	Інші витрати
Виробнича собівартість продукції
Адміністративні витрати
Витрати на збут
Взагалі витрат

Контрольні запитання і завдання для перевірки знань з теми:

1. Охарактеризуйте склад грошових надходжень підприємства.

2. Дайте характеристику виручки від реалізації продукції.

3. Дайте характеристику цін на продукцію.

4. Який порядок визначення цін на продукцію

5. Охарактеризуйте дохід підприємства від фінансово -інвестиційний діяльності

6. Дайте характеристику витрат підприємства

7. Яке поняття ширше: „грошові надходження” чи „виручка”? Свою відповідь обґрунтуйте.

ТЕМА 4. ФОРМУВАННЯ І РОЗПОДІЛ ПРИБУТКУ

План

1. Прибуток, його економічна суть та функції

2. Формування чистого прибутку

3. Методи розрахунку прибутку від реалізації продукції

4. Розподіл і використання прибутку

5. Рентабельність.

-1-

Прибуток є однією з основних категорій товарного виробництва. Це передусім виробнича категорія, що характеризує відносини, які складаються в процесі суспільного виробництва.

Водночас прибуток є однією з важливих форм розподілу національного доходу. Відтак прибуток характеризує відносини, які складаються в процесі первинного розподілу національного доходу його перерозподілу і кінцевого використання.

Поява прибутку безпосередньо пов'язана з появою категорії, “витрати виробництва”.

Прибуток - це та частина вартості продукту, що реалізується підприємством, яка залишається після покриття витрат виробництва. Обособлення частини вартості продукції у вигляді витрат виступає в грошовому виразі як собівартість продукції.

Визначення економічної сутності прибутку, як і інших форм, що їх набирає національних дохід за його первинного розподілу і наступного перерозподілу, неможливе без правильного тлумачення сутності необхідного й додаткового продукту в суспільстві.

Необхідний додатковий продукт - це категорії виробництва. Для з'ясування сутності цих категорій необхідно уточнити, що лежить в основі поділу чистого продукту на необхідно і додатковий. згідно з економічною теорією це поділ часу праці, внутрішнього у сфері матеріального виробництва та необхідний і додатковий.

Необхідний продукт - це частина суспільного продукту, необхідна для нормального відновлення фізичних і духовних здібностей робітника і членів його сім'ї. Час протягом якого виробляється необхідний продукт - необхідно робочий час, а праця затрачена протягом цього часу, необхідна праця.

Додатковий продукт, створюваний додатковою працею і продукт, що перевищує необхідний продукт, тобто потрібний для відтворення робочої сили.

У необхідному й додатковому продукті втілено заново створену вартість, гронове вираження якої національний дохід.

Прибуток - це частина заново створеної вартості, виробленої і реалізованої, до розподілу. Підприємство одержує прибуток після того, як втілення у створеному продукті вартість пройде відповідну стадію обороту і набере гронової форми.

Отже, об'єктна основа існування прибутку пов'язана з необхідністю первинного розподілу додаткового продукту.

Прибуток - це форма реалізації вартості в основному додаткового продукту.

Прибуток підприємств сфери матеріального виробництва - це частина національного доходу. що в результаті його первинного розподілу набирає форми чистого доходу підприємств.

Таким чином, прибуток є об'єктивною економічною категорією. Тому на його формування впливають об'єктивні процеси, що відбуваються в суспільстві, у сфері виробництва й розподілу суспільного продукту, національного доходу.

Водночас прибуток - це під сумковий показник результат фінансово - господарської діяльності підприємств як суб'єктів господарювання. Тому прибуток відбиває її результати і зазнає впливу багатьох чинників:

встановлений державою порядок формування витрат на виробництво продукції (робіт, послуг);

обчислення й калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг);

визначення доходу від операційної діяльності;

Отже, на формування абсолютної суми прибутку підприємства впливають результати, тобто ефективність його фінансово - господарської діяльності; сфера діяльності; галузь господарства, установлені законодавством умови обліку фінансових результатів.

-2-

Для більш детального розглядання формування чистого прибутку підприємства дамо визначення головних понять , які застосовуються в сучасній системи фінансового та бухгалтерського обліку на прикладі форми №2 “ “ Звіт про фінансові результати”

Відповідно положенням (стандартам) бухгалтерського обліку доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний доход (виручка) від реалізації продукції, товарів або послуг.

Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) відповідних податків, зборів, тощо (ПДВ, акцизний збір, повернення товарів, наданні знижки).

Собівартість реалізованої продукції - це виробнича собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг)або собівартість реалізованих товарів. Таким чином формування валового прибутку безпосередньо залежить від двох основних показників обсягу реалізації продукції та її собівартості. За зміну обсягу реалізації продукції впливає зміна обсягу виробництва, залишків нереалізованої продукції, частки прибутку в ціні продукції (рентабельність продукції).

Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг), складаються з виробничої собівартості продукції робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, перерозподілених постійних загальновиробничих витрат та надгортованих виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

прямі матеріалі витрати;

прямі витрати на оплату праці;

інші прямі витрати (плата за оренду, відрахування на соціальні заходи тощо);

загальні виробничі витрати.

Можливість підприємства впливати на формування собівартості є істотною.

Однак, при цьому необхідно взяти до уваги таке:

склад (перелік) витрат, що їх можна відносити на собівартість, регламентований державою;

у складі витрат, що включають в собівартість, розмір окремих із них також регулюються державою встановленим нормативів відрахувань (наприклад, відрахування на соціальні заходи).

Можливість впливу підприємств на названі елементи витрат є обмеженою. однак вона можлива з допомогою управління показниками, до яких застосовують встановлені нормативи відрахувань (наприклад, витрати на оплату праці).

Слід зазначити, що нині підприємства всіх форм власності отримали більше самостійності в прийнятті рішень щодо формування собівартості. Однак вони не можуть порушувати чинних законодавчих і нормативних документів, що регламентують ці питання.

Валовий прибуток (збиток) розраховується як різниця між чистим доходом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг).

Фінансовий результат від операційної діяльності - це алгебраїчна сума між валовим прибутком , іншими операційними доходами і витратами, адміністративними витратами та витратами на збут .

Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування визначається як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від операційної діяльності, фінансових (доходів від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, дивіденди) та інших доходів (прибутків), фінансових (проценти пов'язані із залученням позикового капіталу) та інших витрат (собівартість реалізації фінансових інвестицій, витрати від неопераційних курсових різниць).

Прибуток від звичайної діяльності визначається як різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податків з прибутку.

Надзвичайний прибуток (збиток) це прибуток (збиток) від надзвичайних подій (аварія, пожежа тощо).

Надзвичайна подія - або операція, яка чітко відрізняється від, звичайної діяльності підприємства, та не очікування. що вона повторюватиметься періодично або в кожному наступному звітному періоді.

Доходи і витрати приведені вище наводять у Звіті про фінансові результати (форма № 2) з метою визначення чистого прибутку або збитку звітного періоду.

Чистий прибуток відповідно положенням (стандартам) бухгалтерського обліку розраховується як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від, звичайної діяльності та надзвичайного прибутку, надзвичайного збитку та податків з надзвичайного прибутку. Приведемо розрахунок чистого прибутку схематично.

-3-

Визначення суми прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг) має деякі особливості залежно від сфери діяльності суб'єкта господарювання виробничої сфери, торгівлі, сфери послуг. Так, у виробничій сфері буде різниця в розрахунках прибутку від реалізації продукції стосовно промислових і сільськогосподарських підприємств, будівельних організацій, підприємств транспорту.

На підприємствах виробничої сфери можуть бути застосовані три методи розрахунку прибутку від реалізації продукції:

1. Метод прямого розрахунку:

Прибуток розраховується за окремими видами продукції, що виробляються і реалізуються. Для розрахунку необхідні такі вихідні дані:

* Перелік і кількість продукції відповідної номенклатури (асортименту), що планується до виробництва і реалізації.

* Витрати на виробництво і реалізацію одиниці продукції.

* Оптова ціна одиниці продукції (ціна виробника).

І варіант

П=(Ц₁-В₁)*Q , грн., (4.1)

Ц₁-ціна одного виробу, грн;