В₁- витрати на виробництво та реалізацію одного виробу, грн;

Q- обсяг реалізації продукції, шт.

або

ІІ варіант

П=QЦ ₁ -QВ₁, грн., (4.2)

Приклад:

Підприємство планує реалізувати 400 виробів. Витрати на виробництво і реалізацію одного виробу 12 грн. Оптова ціна виробу 15 гри. І варіант розрахунку.

П₁ = 15грн - 12грн = 3 грн. (прибуток від реалізації одного виробу)

П = 400 * 3 = 1200 грн. (прибуток від реалізації всіх виробів)

П варіант розрахунку.

Q = 400 * 15 = 6000 грн. (обсяг реалізації всіх виробів)

С = 400 * 12 = 4800 грн. (загальні витрати на реалізовані вироби)

П= 6000 - 4800 = 1200 грн.

2. Розрахунок прибутку на основі показника витрат на 1 грн. продукції.

Це укрупнений метод. Передбачається використання даних про виробничі витрати, реалізацію продукції за попередній період, а також очікувану їх зміну, що прогнозується в наступному періоді.

Витрати на одну грн продукції знаходяться за формулою

В_{1 грн}= В_Q / Вир , грн., (4.3)

В_Q -витрати на виробництво та реалізацію продукції, грн.;

Вир - виручку від реалізації, грн.

Приклад.

Витрати на 1 гри. продукції, що реалізується в звітному періоді -- 82 коп. (розраховується діленням витрат на виробництво і реалізацію продукції на обсяг реалізації в оптових цінах). Планується зниження витрат на 1 грн. продукції, що буде реалізована на 2 коп. Обсяг реалізації продукції, що планується, в оптових цінах -- 1100 тис. грн.

І варіант розрахунку.

Витрати, що плануються на 1 грн. реалізованої продукції -- 80 коп. (82коп -- 2 коп.). Витрати на виробництво і реалізацію продукції продукції, що її буде реалізована в плановому періоді -- 880 тис. грн. (1100 тис. грн. * 0,80 грн.). Прибуток від реалізації продукції в плановому періоді - 220 тис. грн. (1100 тис. гри. - 880 тис. грн.)

ІІ варіант розрахунку.

Витрати, що плануються на 1 грн. реалізованої продукції - 80 коп. (82 коп. - 2 коп.). Прибуток на 1 грн. продукції, що її буде реалізовано в плановому періоді, -20 коп. (100 коп. - 80 коп.). Прибуток від реалізації продукції в плановому періоді 220 тис. грн. (1100 тис. грн. * 0,20 грн.).

3. Економічний (аналітичний метод).

Розрахунок прибутку цим методом здійснюється окремо за порівнянною і не порівнянною продукцією в плановому періоді.

Порівнянна продукція -- це продукція, що вироблялася в попередньому періоді.

Непорівнянна продукція - це продукція, що не вироблялося на підприємстві в попередньому періоді.

Розрахунок прибутку за порівнянною продукцією здійснюється в такій послідовності:

* визначається очікуваний базовий прибуток і базова рентабельність продукції;

* порівнянна продукція планового періоду визначається за витратами на виробництво і реалізацію продукції періоду, що перебував плановому;

* виходячи з рівня базової рентабельності продукції розраховується прибуток за порівнянною продукцією в плановому періоді;

* розраховується вплив окремих чинників на зміну прибутку в періоді, що планується.

Розрахунок базового прибутку здійснюється на підставі звітних або очікуваних даних за попередній період.

Базовий прибуток - це прибуток від випуску (реалізації) продукції в періоді, що передував плановому.

Приклад.

Базова рентабельність визначається діленням базового прибутку (3000 гри) на очікувані витрати на виробництво і реалізацію продукції за період, що передує плановому (15000 грн.).

Базова рентабельність становитиме 20%(3000 : 15000 * 100%).

Витрати на виробництво і реалізацію порівнянної продукції в періоді, що планується - 16000грн. Зниження витрат в періоді, що планується, 1%.

Відтак витрати на виробництво і реалізацію порівнянної продукції в плановому періоді виходячи із собівартості попереднього періоду дорівнюватиме 15840 грн. (16000 : (100% -1%)) * 100%. Прибуток від зниження витрат порівнянної продукції в періоді, що планується, як порівняти з попереднім, дорівнюватиме 160 грн. (16000 грн. -- 15840 грн.).

Прибуток від випуску (реалізації) непорівнянної продукції може бути розрахований методом прямого розрахунку, якщо є відповідній вихідні дані. За браком таких прибуток розраховується для всієї непорівнянної продукції з використанням показника середньої рентабельності продукції по підприємству.

Приклад.

Витрати на виробництво і реалізацію непорівнянної продукції, що планується до випуску і реалізації -- 25000 гри. Середня рентабельність продукції на підприємстві в поточному періоді 20%. Прибуток становитиме 5тис. грн. (25 тис. грн. * 20% :100%).

Слід зазначити, що в тому разі, коли розрахунок прибутку розглянутими вище методами здійснений виходячи із загального випуску продукції, окремо розраховується прибуток від реалізації продукції. При цьому враховується обчислена сума прибутку від випуску, а також зміна прибутку в залишках нереалізованої продукції. Може бути використана формула розрахунку:

Прп = Пзпп + Пвп - Пзкп, грн., (4.4)

де Прп - прибуток від реалізації продукції, грн.;

Пзпп -- прибуток у залишках нереалізованої продукції на початок планового періоду, грн.;

Пвп - прибуток від випуску продукції, грн. ;

Пзкп - прибуток у залишках нереалізованої продукції на кінець планового періоду, грн.

-4-

Об'єктом розподілу є загальна сума прибутку , отриманого підприємством у звітному періоді від звичайної і надзвичайної діяльності. Під розподілом прибутку потрібно розуміти спрямування прибутку до бюджету у вигляді податків і визначення чистого прибутку , який залишається у розпорядженні підприємства. Через розподіл прибутку реалізується одна із його найважливіших функцій - стимулювання діяльності підприємств. Перш ніж бути використаним на фінансування росту підприємства прибуток розподіляється між сторонами , що забезпечують його створення. Кількість сторін, якими він присвоюється залежить від організаційно правової форми підприємства. Якщо це підприємство( казенне, державне, приватне), то частину прибутку присвоює держава у вигляді податків. Решта прибутку присвоюється підприємством на умовах : оперативного управління ( казенне підприємство), повного господарського відання (державне підприємство), на правах власності (приватне підприємство, товариство). В акціонерних товариствах з'являється ще одна сторона - акціонери.

Межа розподілу прибутку є рухомою. Визначається ця межа соціально-економічними вимогами та потребами держави і регламентується чинним законодавством.

Чистий прибуток підприємством розподіляється і використовується за такими напрямками:

Фінансування витрат пов'язаних із розвитком підприємства

Фінансування витрат , пов'язаних із будівництвом об'єктів невиробничого призначення, проведенням оздоровчих та інших заходів, утримання об'єктів соціальної інфраструктури, витрати на матеріальне стимулювання працівників, формування фінансових резервів, фінансування благодійних заходів, фінансування приросту власних обігових коштів.

-5-

Рентабельність -це відносний показник , що характеризує рівень ефективності ( доходності ) роботи підприємства.

Розрізняють:

Рентабельність окремих видів продукції

Р= (ціна одиниці продукції - витрати на виробництва і реалізацію продукції)/витрати на виробництва і реалізацію продукції *100% , грн., (4.5)

Рентабельність продукції

Р=(Валовий прибуток-адміністративні витрати-витрати на збут )/витрати на виробництва і реалізацію продукції *100% , грн., (4.6)

Рентабельність реалізованої продукції за чистим прибутком

Р= Чистий прибуток / Чисту виручку від реалізації *100% , грн., (4.7)

Рентабельність власного капіталу

Р= Чистий прибуток/власний капітал*100% , грн., (4.8)

Рентабельність капіталу

Р= Чистий прибуток/актив балансу *100 % , грн., (4.9)

Рентабельність виробничих фондів

Р= Чистий прибуток /виробничі фонди *100% , грн., (4.10)

Границі рентабельності не встановлюються , а основними факторами підвищення можуть бути: ріст прибутку; зниження витрат на виробництво і реалізацію продукції; зменшення вартості основних виробничих фондів та залишків нормованих оборотних засобів.

Контрольні запитання і завдання для перевірки знань з теми:

1. Що таке прибуток підприємства як економічна категорія?

2. Розкрийте зміст та порядок формування прибутку від реалізації продукції.

3. Розкрийте сутність та методи обчислення рентабельності

4. Які Ви знаєте методи розрахунку прибутку від реалізації продукції?

5. Визначте основні напрямки використання чистого прибутку підприємства

Тема 5. ОПОДАТКУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ

План

1. Система оподаткування підприємств

2. Непрямі податки

3. Прямі податки

4. Майнові податки та платежі за ресурси

5. Збори для формування державних цільових фондів

6. Місцеві податки і збори

-1-

Невідємною ланкою фінансових відносин у суспільстві є податки і збори - обовязкові платежі, що їх встановлює держава для юридичних і фізичних осіб з метою формування державних централізованих фондів грошових коштів, з яких забезпечується фінансування державних витрат. Обовязкові платежі переказуються до бюджету відповідного рівня (державного чи місцевого), а також до державних цільових фондів у формі податків, зборів, плати за ресурси, цільових відрахувань. Державні цільові фонди - це фонди, які створені відповідно до законів України і формуються за рахунок визначених законами України податків і зборів (обовязкових платежів) юридичних осіб і фізичних осіб.

Принципи побудови системи оподаткування, перелік податків і зборів (обовязкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, права, обовязки і відповідальність платників визначаються Законом України “Про систему оподаткування”. Таким чином, система оподаткування - це сукупність податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та до державних цільових фондів у порядку, встановленому законами України. Законом виділені загальнодержавні і місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), які зараховуються до бюджетів і державних цільових фондів (табл.5.1.). Крім визначених чинною системою оподаткування обов'язкових платежів, підприємства ще сплачують страхові внески до державних позабюджетних цільових соціальних фондів:

1.Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;

2.Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття;

3.Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

З усіх функцій, які можуть виконувати податки (фіскальна, регулююча, стимулююча, розподільча, соціальна та ін.), необхідно виділити дві основні функції - фіскальну і регулюючу. Сутність фіскальної функції полягає в тому, що через систему встановлених державою податків і зборів (обовязкових платежів) утворюються державні грошові фонди, які використовуються державою для виконання притаманних їй функцій. Сутність регулюючої функції проявляється через вплив податків на різні сторони фінансово-господарської діяльності підприємств. Адже держава, змінюючи обєкт оподаткування, ставки податку, джерела і строки сплати податку, податкові пільги і штрафні санкції, може суттєво впливати на такі показники фінансово-господарської діяльності, як собівартість продукції, прибуток підприємства, його рентабельність, платоспроможність і фінансова стійкість підприємства, чистий прибуток, обсяг кредитування та ін.

-2-

До непрямих податків відносяться мито, акцизний збір і податок на додану вартість.

Мито - це непрямий податок, що встановлюється на товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України. Залежно від виду ставок мита, які застосовуються при оподаткуванні, розрізняють адвалерне, специфічне і комбіноване мито.

Адвалерне мито нараховується у відсотках до митної вартості товарів та інших предметів, які обкладаються митом. Специфічне мито нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів та інших предметів, які обкладаються митом. А комбіноване мито обєднує обидва ці види митного обкладення.

Оскільки мито виконує як фіскальну, так і регулюючу функції, то на практиці використовуються декілька видів мита, які забезпечують надходження до бюджету, формування обсягів раціональної структури імпорту та експорту, захист національного виробника і інтересів держави.

Нарахування та сплата вказаних видів мита здійснюється відповідно до Закону України “Про єдиний митний тариф”. Об'єктом оподаткування є митна вартість товару, тобто ціна, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за товар на момент перетину митного кордону України. При цьому до митної вартості включається ціна товару, зазначена в рахунку-фактурі, а також витрати на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, комісійні та брокерські, плата за використання обєктів інтелектуальної власності, що належить до даних товарів і яка повинна бути оплачена імпортером (експортером) як умова їх ввезення (вивезення). Мито нараховується митним органом і вноситься до державного бюджету України. При визначенні митної вартості і сплаті мита іноземна валюта перераховується у валюту України за курсом НБУ, який застосовується для розрахунків по зовнішньоекономічним операціях і діє на день подання митної декларації.

Сума мита може обчислюватись за двома видами ставок: у відсотках до митної вартості товарів і у твердих сумах з одиниці товару. У разі ввезення підакцизних товарів встановлюються ставки специфічного ввізного мита.

Акцизний збір - це непрямий податок на високорентабельні і монопольні товари, законодавчо визначені як “підакцизні”, який включається до ціни. Об'єктом оподаткування є:

а) обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів, обороти з реалізації товарів для власного споживання, промислової переробки (крім оборотів з реалізації для виробництва підакцизних товарів), а також для своїх працівників;

б) митна вартість товарів, які ввозяться чи пересилаються на митну територію України.

Платниками акцизного збору є:

1) виробники підакцизних товарів в Україні;

2) суб'єкти підприємницької діяльності, які імпортують підакцизні товари на митну територію України;

3) фізичні особи, які ввозять чи пересилають підакцизні речі або предмети на митну територію України;

4) юридичні та фізичні особи, які купують підакцизні товари у податкових агентів.

Перелік підакцизних товарів і ставки акцизного збору затверджуються законодавчо. Чинне законодавство визначає такі види підакцизних товарів: бензини моторні, дизельне пальне, автомобілі, тютюнові вироби, спирт етиловий, алкогольні напої, пиво солодове.

Порядок обчислення та нарахування акцизного збору.

Акцизний збір обчислюється за ставками у відсотках до обороту з продажу, у твердих сумах (гривнях або євро) з одиниці реалізованих (ввезених) товарів та одночасно за ставками у відсотках до обороту з продажу і у твердих сумах з одиниці реалізованого товару. При цьому можливі такі варіанти:

1.Ставки у відсотках до обороту з продажу застосовуються:

- для товарів, що вироблені на митній території України, виходячи з їх вартості, за встановленими виробником максимальними роздрібними цінами на товари, які він виробляє, без ПДВ та АЗ;

- для товарів, що імпортуються на митну територію України, виходячи з їх вартості, за встановленими імпортером максимальними роздрібними цінами на товари, які він імпортує, без ПДВ та АЗ (але не менше митної вартості таких товарів з урахуванням сум ввізного мита без ПДВ та АЗ).

Обрахунок відбувається у такому порядку:

1.1. Визначається оборот з продажу як сума оподаткованих оборотів за кожним видом товару за формулою:

О = (М - ПДВ - АЗ)*К, (5.1)

де О - оподаткований оборот;

М - максимальна роздрібна ціна за кожним видом товару, задекларована виробником або імпортером таких товарів;

ПДВ - сума податку на додану вартість в складі максимальної роздрібної ціни;

АЗ - сума акцизного збору в складі максимальної роздрібної ціни;

К - кількість товару у фізичних одиницях виміру за кожним видом товару.

1.2. Після визначення обороту з продажу обчислюється сума акцизного збору за формулою:

А = С*О, (5.2)

де А - сума акцизного збору;

С - ставка акцизного збору у відсотках до обороту з продажу.

2. Ставки у твердих сумах (гривнях чи євро) з одиниці реалізованих (ввезених в Україну) товарів. Акцизний збір, обчислений в євро, сплачується у валюті України за валютним (обмінним) курсом НБУ, що діє на перший день кварталу, у якому здійснюється реалізація товару, і залишається незмінним протягом кварталу.

Обрахунок відбувається у такому порядку:

2.1. Якщо сума АЗ встановлена в гривнях до фізичної одиниці виміру товару, то використовують формулу:

А = С *К, (5.3)

де А - сума акцизного збору;

С - ставка акцизного збору у гривнях;

К - кількість товару визначена у фізичних одиницях виміру.

2.2. Якщо сума АЗ встановлена у євро до фізичної одиниці виміру товару, то користуються формулою:

А = С*Є ·*К, (5.4)

де А- сума акцизного збору;

С - ставка акцизного збору у євро;

Є - курс гривні до євро станом на перший день відповідного кварталу;

К - кількість товару, визначена у фізичних одиницях виміру.

3. Якщо ставка встановлена одночасно у відсотках до обороту з продажу та у твердих сумах з одиниці реалізованого товару, то сума акцизного збору визначається шляхом додавання суми акцизного збору, обчисленої за ставками у відсотках до обороту з продажу та суми акцизного збору, обчисленої за ставками у твердих сумах з одиниці реалізованого товару, за формулою:

А = А + А , (5.5)

де А - сума акцизного збору;

А - сума акцизного збору, обчислена за ставками у відсотках;

А - сума акцизного збору, обчислена за ставками у твердих сумах з одиниці реалізованого товару.

Терміни сплати акцизного збору залежать від виду підакцизної продукції.

Податок на додану вартість (ПДВ) - це непрямий податок, який включається до ціни товарів і являє собою частину знову створеної вартості. Податок на додану вартість перераховується до державного бюджету на кожному етапі її утворення і на його частку в доходах держбюджету припадає близько третини усіх надходжень. Фактичними платниками ПДВ (як і при інших непрямих податках) є кінцеві споживачі продукції, а на підприємства покладається функція нарахування та перерахування до бюджету.

Платники податку. Платниками податку є суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні і фізичні особи, обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) яких протягом будь-якого періоду з останніх дванадцяти календарних місяців перевищував 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Законодавчо передбачені і інші особи, які є платниками податку без урахування обсягу оподатковуваних операцій (наприклад, особи, які здійснюють на митній території України підприємницьку діяльність з торгівлі за готівкові кошти, та інші).

Об'єктом оподаткування є операції з: 1) продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України; 2) ввезення (пересилання) товарів на митну територію України та отримання робіт (послуг), що надаються нерезидентами для їх використання або споживання в Україні; 3)вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України та надання послуг (виконання робіт) для їх споживання за межами України.

При цьому законодавчо визначений ряд операцій, які не є об'єктом оподаткування, зокрема таких як випуск (емісія), розміщення та продаж за кошти цінних паперів, які випущені (емітовані) суб'єктами підприємницької діяльності, розрахунково-клірингова, реєстраторська та депозитарна діяльність на ринку цінних паперів, передача майна орендодавця, що є резидентом, у користування орендарю згідно з умовами договору оренди та його повернення орендодавцю після закінчення дії договору, надання послуг із страхування і перестрахування, обіг валютних цінностей, передача основних фондів як внеску до статутного фонду юридичної особи для формування її цілісного майнового комплексу в обмін на емітовані нею корпоративні права та інші.

База оподаткування залежить від сфери та виду діяльності суб'єкта підприємницької діяльності. У разі продажу товарів (робіт, послуг) база оподаткування визначається, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, розрахованої за вільними або регульованими цінами з урахуванням, акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) без суми податку на додану вартість.

Регулююча функція податку на додану вартість проявляється у законодавчому визначенні цілого ряду операцій, які звільняються від оподаткування. До таких операцій, зокрема, які пов'язані з діяльністю підприємств, можна віднести:

- продаж вітчизняних продуктів дитячого харчування молочними кухнями та спеціалізованими магазинами;

- продаж учнівських зошитів, підручників та навчальних посібників вітчизняного виробництва;

- продаж товарів спеціального призначення для інвалідів;

- продаж лікарських засобів та виробів медичного призначення, зареєстрованих в Україні у встановленому законодавством порядку, в тому числі надання послуг з такого продажу аптечними установами;

- надання послуг з перевезення пасажирів міським і приміським пасажирським транспортом та автомобільним транспортом у межах району, тарифи на які регулюються у встановленому законом порядку;

- надання благодійної допомоги, а саме безоплатна передача товарів (робіт, послуг) з метою їх безпосереднього використання у благодійницьких цілях;

- продаж товарів (робіт, послуг), за винятком підакцизних товарів, грального бізнесу, покупних товарів підприємствами та організаціями громадських організацій інвалідів, які мають дозвіл на право користування такою пільгою;

- ввезення на митну територію України товарів морського промислу, видобутих (виловлених, вироблених) суднами, зареєстрованими у Державному судновому реєстрі України або судновій книзі України;

Ставки податку. Існують дві ставки податку: загальна - 20% і пільгова - 0%. Нульова ставка щодо ПДВ застосовується до операцій з продажу товарів, (робіт послуг) на експорт, продажу товарів (робіт, послуг) підприємствами роздрібної торгівлі, які розташовані на території України у зонах митного контролю (безмитних магазинах), надання транспортних послуг з перевезення пасажирів та вантажів за межами митного кордону України, продажу переробним підприємствам молока та мяса живою вагою сільськогосподарськими товаровиробниками всіх форм власності і господарювання.

Порядок обчислення і сплати податку. Оскільки ПДВ нараховується на кожному етапі утворення додатково створеної вартості, то з метою уникнення подвійного оподаткування (сум ПДВ, які були перераховані до бюджету попередніми суб'єктами підприємницької діяльності) чинним законодавством застосовуються інститути податкового зобов'язання і податкового кредиту.

Підприємства, здійснюючи операції з продажу товарів, робіт, послуг, зобов'язані виписувати податкову накладу за кожною партією відвантаженого товару і вести книгу обліку продажу товарів, робіт, послуг для того, щоб визначити своє податкове зобов'язання з ПДВ за звітний період. Податкове зобов'язання - це загальна сума ПДВ, одержана (нарахована) платником податку в звітному періоді. Продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням ПДВ. Платник податку (продавець) зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, в якій, крім загальних реквізитів, вказується: - номенклатура товарів та їх кількість; - ціна продажу без ПДВ; - ставка податку та відповідна сума ПДВ у цифровому значенні; - загальна сума коштів, що підлягає сплаті з урахуванням ПДВ.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, вона є одночасно і звітним податковим, і розрахунковим документом. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованих як платники ПДВ. Податкова накладна видається в разі продажу товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу. У будь-якому випадку видається товарний чек, інший розрахунковий документ, що підтверджує передачу товарів та (або) прийняття платежу із зазначенням суми податку. Податкова накладна не виписується, якщо обсяг разового продажу товарів (робіт, послуг) не більший 20 гривень, у разі продажу транспортних квитків та при виписування готельних рахунків. При цьому підставою для збільшення суми податкового кредиту (для покупця) є товарний чек або інший розрахунковий або платіжний документ.

Датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

1) або дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок продавця як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу (якщо купівля здійснюється за готівку, то дата їх оприбуткування в касі платника податку чи дата інкасації готівкових коштів у банку, який обслуговує продавця);

2) або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку (продавцем).

Всі суми податкових зобов'язань, які виникли у звітному періоді, фіксується у книзі обліку продажу товарів (робіт, послуг) платника податку (продавця). В книзі, зокрема, вказується: - обсяг продажу без ПДВ; - сума ПДВ; - загальний обсяг продажу товарів (робіт, послуг) з урахуванням ПДВ.

Обсяг продажу без ПДВ і сама сума ПДВ, які зафіксовані в книзі обліку продажу товарів (робіт, послуг) за звітний період, заносяться у податкову декларацію з ПДВ. При цьому податкове зобов'язання платника податку буде дорівнювати сумі ПДВ за звітний період і відображатись по рядку 9 Декларації з ПДВ.

З метою уникнення подвійного оподаткування платник податку має право зменшити своє податкове зобов'язання на суму податкового кредиту. Таким чином, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду. Податковий кредит звітного періоду складається із сум ПДВ, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Датою виникнення права платника податку (покупця) на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

1) або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

2) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Суми ПДВ з податкового кредиту визначаються на підставі податкових накладних придбаного товару (робіт, послуг) і фіксуються у книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг). В книзі, зокрема, вказується: - сума придбаних товарів (робіт, послуг) без ПДВ; - сума ПДВ.

Сума придбаних товарів (робіт, послуг) без ПДВ і сама сума ПДВ (сума податкового кредиту), які зафіксовані в книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) за звітний період, заносяться у податкову декларацію з ПДВ. При цьому сума податкового кредиту з ПДВ за звітний період відображається по рядку 17 Декларації з ПДВ. Щоб визначити суму податку, яка підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, треба від суми податкового зобов'язання відняти суму податкового кредиту (р.9 - р.17 Декларації з ПДВ). У разі одержання позитивного значення - платник податку зобов'язаний сплатити ПДВ не пізніше двадцятого числа місяця, що настає за звітним. Якщо буде одержано відємне значення, то така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Необхідно зауважити, що відємні суми, одержані платником у минулому періоді, будуть зменшувати податкове зобов'язання платника у звітному періоді. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок майбутніх платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.

Податкові періоди. Для платників податку, в яких обсяг оподаткованих операцій з продажу товарів (робіт, послуг) за попередній календарний рік перевищує 7200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, податковий (звітний) період дорівнює календарному місяцю. Платники податку, що мають обсяг операцій з продажу менший, ніж 7200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, можуть застосовувати за своїм вибором податковий період, що дорівнює календарному місяцю або кварталу. Заяву про своє рішення з цього питання платник податку подає органу державної податкової служби за один місяць до початку календарного року.

-3-

Прямі податки - це податки, які встановлюються безпосередньо до об'єкту оподаткування, доходу чи майна, за певними ставками. Прикладом прямих податків можуть бути податок на прибуток, податок з власників транспортних засобів, податок на доходи фізичних осіб, комунальний податок, податок на землю та ін. Найвагомішим серед них є податок на прибуток, оскільки він забезпечує велику частку в доходах державного бюджету.

Платниками податку на прибуток є суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України так і за її межами.

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення скоригованого волового доходу звітного періоду на суму валових витрат і амортизаційних відрахувань.

Валовий дохід - це загальна сума доходу підприємства від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, так і за її межами.

Скоригований валовий дохід визначається шляхом виключення із валового доходу сум доходів, які включаються до п.4.2. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”. До них, зокрема, відносяться: суми ПДВ, отримані (нараховані) підприємством на вартість продажу товарів, суми коштів або вартість майна, отримані платником податку за рішенням суду як компенсація прямих витрат або збитків, понесених підприємством в результаті порушення його прав та інтересів, суми коштів у частині надмірно сплачених податків, зборів, що мають бути повернуті підприємству з бюджетів, суми одержаного підприємством емісійного доходу та ін.

Валові витрати - це сума будь-яких витрат підприємства у грошовій, матеріальній та нематеріальній формах, які здійснюються з метою проведення власної господарської діяльності. Разом з тим, законодавчо визначений цілий ряд витрат, які не включаються до складу валових витрат підприємства (ст.5.3. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”).

Амортизаційні відрахування - це суми, одержані внаслідок проведення на підприємстві амортизації основних фондів і нематеріальних активів.

Сума податкового зобов'язання з податку на прибуток визначається шляхом застосування до суми оподатковуваного прибутку ставки податку на прибуток. Необхідно зазначити, що сума податкового зобов'язання зменшується на суму фактично сплачених підприємством торгових патентів (ст.16.3. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”).

Ставки податку.

1. Основна ставка - 25% від об'єкта оподаткування.

2. Доходи нерезидента оподатковуються за ставкою 15% від їх суми, крім доходів нерезидентів від фрахту у зв'язку із здійсненням міжнародних перевезень (вони оподатковуються за ставкою 6%).

3. Доходи, одержані від страхування і перестрахування життя, оподатковуються за ставкою 3% валового доходу страхової організації, а за умови дострокового розторгнення договору про страхування життя - 6% валового доходу.

4. Прибуток від реалізації інноваційного продукту оподатковується в розмірі 50% від чинної ставки протягом перших трьох років після державної реєстрації продукції як інноваційної.

Терміни сплати податку на прибуток. Податок на прибуток сплачується щоквартально. Підприємство зобов'язане подати до податкового органу за місцем реєстрації декларацію протягом 40 календарних днів, наступних за останнім днем звітного кварталу або 60 календарних днів після закінчення року. Податок на прибуток сплачується у бюджет не пізніше 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку подання декларації.

-4-

До майнових і ресурсних платежів відносяться: плата (податок) за землю, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, податок на нерухоме майно (нерухомість), збір за спеціальне використання природних ресурсів (лісовий податок, плата за воду, плата за корисні копалини), збір за забруднення навколишнього середовища.

Плата (податок) за землю. Платниками податку є власники землі і землекористувачі, які використовують землю для сільськогосподарського виробництва чи для розміщення виробничих об'єктів, споруд, будівель. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні. Якщо земля призначена для потреб сільськогосподарського виробництва, то розмір ставки податку буде залежати від призначення землі (рілля, сіножаті, пасовища, багаторічні насадження) і її родючості. У випадку використання земельної ділянки для розміщення виробничих обєктів, споруд, будівель розмір податку буде залежати від кількості населення населеного пункту, розміщення ділянки на території населеного пункту та функціонального використання ділянки. Терміни сплати податку: сільськогосподарські підприємства сплачують податок двічі на рік (до 15 серпня і до 15 листопада), а не сільськогосподарські підприємства - щомісячно до 15 числа, який слідує за звітним.

Податок із власників транспортних засобів. Платниками податку є підприємства і організації - власники транспортних засобів. Об'єктом оподаткування є автомобілі, колісні трактори, мотоцикли, яхти, парусні судна, човни моторні і катери (крім спортивних). Ставки податку встановлені на рік у гривнях зі 100 куб.см об'єму двигуна, з 1 кВт потужності двигуна (для автомобілів з електродвигуном), зі 100 см довжини транспортного засобу. На розмір ставки податку впливає вид транспортного засобу, потужність двигуна, призначення, використання засобу. Строки сплати податку. Підприємства сплачують податок щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом.

-5-

До державних позабюджетних цільових фондів в Україні, які пов'язані із загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, відносяться: Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, Фонд соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

Пенсійний фонд. Кошти фонду спрямовуються на виплату пенсій за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання, проведення медичних профілактично-реабілітаційних заходів, на виплату допомоги на поховання пенсіонерів. Об'єктом оподаткування є фактичні витрати на оплату праці, які оподатковуються податком з доходів фізичних осіб. Підприємства (роботодавці) здійснюють відрахування у розмірі 31,8% від фактичних витрат на оплату праці.

Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Кошти фонду спрямовуються на виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах, при народженні дитини та по догляду за нею, на поховання, на забезпечення оздоровчих заходів. Об'єктом оподаткування є фактичні витрати на оплату праці, які оподатковуються податком з доходів фізичних осіб. Підприємства (роботодавці) здійснюють відрахування у розмірі 2,9% від фактичних витрат на оплату праці.

Фонд загальнообов'язкового державного страхування на випадок безробіття. Кошти фонду спрямовуються на виплату допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги безробітному та членам його сімї, на відшкодуванню витрат, пов'язаних із професійною підготовкою або перепідготовкою та профорієнтацією, на дотацію роботодавцю для створення робочих місць, на поховання безробітного. Об'єктом оподаткування є фактичні витрати на оплату праці, які оподатковуються податком з доходів фізичних осіб. Підприємства (роботодавці) здійснюють відрахування у розмірі 1,3% від фактичних витрат на оплату праці.

Фонд соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання. Кошти фонду спрямовуються на проведення профілактичних заходів по запобіганню нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, на відновлення здоровя та працездатності потерпілого, на пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та ін. Об'єктом оподаткування є фактичні витрати на оплату праці, які оподатковуються податком з доходів фізичних осіб. Підприємства (роботодавці) здійснюють відрахування певного процента від фактичних витрат на оплату праці залежно від виду економічної діяльності.

-6-

Комунальний податок. Його граничний розмір не повинен перевищувати 10% річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (17 грн.). Сума податку визначається за формулою:

КП = ФОП*17 •*10%, (5.6)

де КП - сума комунального податку;

ФОП - фонд оплати праці штатних працівників.

Податок сплачується щомісяця, виходячи з суми оподаткування за попередній місяць.

Податок з реклами. Об'єктом податку з реклами є вартість послуг за встановлення та розміщення реклами. Платниками податку з реклами є юридичні особи та громадяни. Податок з реклами сплачується з усіх видів оголошень і повідомлень, які передають інформацію з комерційною метою за допомогою засобів масової інформації, преси, телебачення, афіш, плакатів, рекламних щитів, інших технічних засобів, майна та одягу; на вулицях, магістралях, майданах, будинках, транспорті та в інших місцях. Граничний розмір податку з реклами не повинен перевищувати 0,1 відсотка вартості послуг за розміщення одноразової реклами та 0,5 відсотка за розміщення реклами на тривалий час. Рекламодавці сплачують податок з реклами під час оплати послуг за встановлення та розміщення реклами, а виробники реклами - щомісяця до 15 числа місяця, наступного за звітним.

Контрольні запитання і завдання для перевірки знань з теми:

1. Дайте визначення сутності податків та системи оподаткування.

2. Назвіть загальнодержавні податки і збори.

3. Назвіть місцеві податки і збори.

4. До яких державних позабюджетних цільових соціальних фондів сплачують страхові внески підприємства?

5. Які функції виконують податки?

6. Дайте класифікацію податків за формою оподаткування, за економічним змістом, за рівнем державних структур, які встановлюють податки, за напрямком використання.

7.Сутність і види мита.

8 .Які види ставок мита Ви знаєте?

9. Назвіть об'єкт оподаткування митом.

10.Сутність акцизного збору та об'єкт оподаткування.

11.Хто є платниками акцизного збору?

12.Які підакцизні товари Ви знаєте?

13.Порядок обчислення та нарахування акцизного збору за ставками у відсотках до обороту з продажу.

14.Порядок обчислення та нарахування акцизного збору у твердих сумах з одиниці реалізованих товарів.

15.Порядок обчислення та нарахування акцизного збору одночасно за ставками у відсотках до обороту з продажу і у твердих сумах з одиниці реалізованого товару.

16.Від яких факторів залежить термін сплати акцизного збору?

17.Назвіть пільги щодо акцизного збору.

18.Сутність ПДВ.

19.Хто є платниками ПДВ?

20.Які операції є об'єктом оподаткування ПДВ?

21Які операції не є об'єктом оподаткування ПДВ?

22.Які операції звільнені від оподаткування ПДВ?

23.Ставки ПДВ.

24.Що таке податкове зобов'язання і податковий кредит з ПДВ?

25.Що є датою виникнення податкових зобов'язань з ПДВ?

26.Що є датою виникнення права на податковий кредит з ПДВ?

27.Як визначити суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету?

28.Які є податкові періоди з ПДВ?

29.Назвіть об'єкт оподаткування податку на прибуток.

30.Як визначається сума скоригованого валового доходу?

31.Чи включаються суми фактично сплачених торгових патентів у звітному періоді до валових витрат такого звітного періоду?

32.Ставки податку на прибуток та терміни його сплати.

33.Сутність плати (податку) за землю.

34.Сутність податку із власників транспортних засобів.

35.Назвіть державні позабюджетні цільові фонди України, які пов'язані із загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням. Назвіть напрями використання коштів цих фондів.

36.Що є об'єктом оподаткування для визначення розміру відрахувань до Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання?

37.Які місцеві податки Ви знаєте? Назвіть їх сутність.

ТЕМА 6. ОСНОВНІ ЗАСОБИ

План

1. Основні засоби: суть, поняття , оцінка, амортизація.

2. Джерела і порядок фінансування капітальних вкладень

-1-

Основні фонди (основні засоби) - це матеріальні цінності, що використовуються у виробничій діяльності підприємства понад один календарний рік з початку введення їх в експлуатацію.

Виробничі основні фонди є частиною основних фондів, яка бере участь у процесі виробництва тривалий час, зберігаючи при цьому натуральну форму. Вартість основних виробничих переноситься на вироблення продукт поступово, частинами, у міру використання. Поновлюються основні виробничі фонди через капітальні вкладення.

Невиробничі основні фонди - це житлові будинки та інші об'єкти та інші об'єкти соціально-культурного й побутового обслуговування, які знаходяться на балансі підприємства.

Вони не беруть участі в процесі виробництва і не переносять своєї вартості на вироблений продукт. Відтворюються вони тільки за рахунок прибутку, якщо залишається в розпорядженні підприємства.

Основні фонди з урахуванням специфіки їх виробничого призначення з метою бухгалтерського обліку поділяються на такі групи.

Основні засоби

Земельні ділянки

Капітальні витрати на поліпшення земель

Будинки, споруди та передавальні пристрої

Машини та обладнання

Транспортні засоби

Інструменти, прилади, інвентар(меблі)

Робоча і продуктивна худоба

Багаторічні насадження

Інші основні засоби

Інші необоротні матеріальні активи

Бібліотечні фонди

Малоцінні необоротні матеріальні активи

Тимчасові (нетитульні)споруди

Природні ресурси

Інвентарна тара

Предмети прокату

Інші необоротні матеріальні активи

Підприємство може установлювати вартісні ознаки предметів , що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів .

Співвідношення окремих груп основних виробничих фондів становить їх структури.

Поліпшення структури , передовсім підвищення питомої ваги активної їх частини, сприяє зростанню виробництва, зниженню собівартості продукції, збільшенню грошових нагромаджень підприємства.

Для обчислення амортизаційних відрахувань основні фонди поділяють на такі групи:

Група 1 - будівля, споруди, їхні структурні компоненти, передавальні пристрої.

Група 2 - автомобільний транспорт та вузли(запасні частини) до нього; меблі; побутові електроні; оптичні; електромеханічні прилади та інструменти, різне конторське обладнання, устаткування та приладдя.

Група 3 - інші основні фонди, не включені до групи 1;2,4

Група 4- електронно-обчислювальні машини; інші машини для автоматичної обробки інформації; , їх програмне забезпечення , пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи; телефони, мікрофони та рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів.

Основні фактори, які впливають на структуру основних виробничих фондів:

* рівень амортизації і механізації;

* рівень спеціалізації і кооперування;

* кліматичні та географічні умови розміщення підприємств.

Поліпшити структуру основних виробничих фондів можна за рахунок:

* оновлення та модернізації устаткування;

* ефективного використання виробничих приміщень установленням додаткового устаткування на вільній площі;

* ліквідації зайвого малоефективного устаткування.

Відтворення основних виробничих фондів - це процес безперервного її поновлення.

Просте відтворення основних фондів здійснюється в тому самому обсязі, коли відбувається заміна окремих зношених частин основних фондів або заміна старого устаткування на аналогічне, тобто тоді, коли постійно відновлюється попередня виробнича потужність.

Розширене відтворення передбачає кількісне та якісне збільшення діючих основних фондів, які забезпечують вищий рівень продуктивності устаткування.

Ознаки процесу відтворення основних виробничих фондів:

1) основні виробничі фонди поступово переносять свою вартість на вироблену продукцію;

2) у процесі відтворення основних виробничих фондів одночасно відбувається рух їхньої споживної вартості;

3) здійснюється нагромадження в грошовій формі частково перенесеної вартості основних виробничих фондів на готову продукцію нарахуванням амортизаційних відрахувань;

4) основні виробничі фонди поновлюються в натуральній формі протягом тривалого часу, що створює можливість маневрувати коштами амортизаційного фонду.

Розрізняють два види зносу основних фондів - фізичний і моральний. Фізичний знос - це поступова втрата основними фондами споживної вартості в процесі експлуатації, тобто матеріальний знос їх окремих елементів. Розрізняють повний і частковий знос основних фондів. Повний знос передбачає повну заміну зношених основних фондів шляхом нового капітального будівництва або придбання нових основних фондів.

Повний знос передбачає повну заміну зношених основних фондів шляхом нового капітального будівництва або придбання нових основних фондів.

Частковий знос компенсується здійсненням капітального ремонту основних фондів.

Моральний знос - це знос основних фондів унаслідок створення нових більш прогресивних і економічно ефективних машин та устаткування.

У господарській практиці використовуються кілька видів вартісної оцінки основних засобів:

Первинна вартість - це фактичні затрати на придбання , спорудження і виготовлення основних засобів , тобто це є вартість , за яку купуються або створюються основні засоби

Справедлива вартість - це вартість , за якою може бути здійснений обмін основних засобів

Переоцінена вартість - це вартість основних засобів на певну дату їх переоцінки

Залишкова вартість - це вартість основних засобів з урахуванням зношення, тобто вона виражає ступінь придатності основних засобів і визначається шляхом зменшення первинної або переоціненої вартості на величину зношення.

Ліквідаційна вартість - це вартість , за яку ліквідуються основні засоби, тобто це є сума коштів, яку підприємство очікує отримати від реалізації основних засобів після закінчення терміну їх корисного використання , за вирахуванням витрат , пов'язаних з продажем( ліквідацією)