Основи мікробіології

* Для отримання об'єктивних результатів слід відбирати декілька проб з різних ділянок об'єкта.

* Більше адекватні результати можна отримати проведенням повторних відборів і аналізів проб.

* При проведенні аналізів слід використовувати тільки стандартні і уніфіковані методи дослідження.

* У роботі необхідно використовувати комплекс тестів - Прямих (виявлятимуть патогени) і непрямих (вказують на забруднення об'єктів навколишнього середовища виділеннями людини і тварин і його ступеня).

* Інтерпретацію результатів санітарно-мікробіологічних досліджень слід проводити з урахуванням інших гігієнічних показників (органолептичних, хімічних, фізичних і т.д.).

1. автохтонна - актиноміцети, мікрококи, псевдомонади, спірохети, непатогенні вібріони;

2. заносна, при забрудненні водоймищ стічними водами - кишкові палички, ентерококи, клостридії, спірили, вібріони, ентеровіруси, ротавіруси.

Мікрофлора води річок залежить від ступеня їх біологічного забруднення та якості очистки стічних вод, які спускають у русла річок.

Мікроорганізми дуже поширені також у водах морів і океанів, де їх виявляли на різних глибинах (3700-10 000 м). До них належать галобактерії (рід Halobacterium) і галококи (рід Halococcus), які адаптувались до існування в умовах високих концентрацій солей. Галобактерії і галококи - хеморганотрофи, аероби, плеоморфні мік роорганізми, утворюють пігменти різного кольору, індол, сірководень, оксидазу, каталазу, розріджують желатину.

Із морської води прибережної зони систематично висіваються галофільні вібріони - V. parahaemolyticus, V. angilolyticus, які спричинють у людей гострий гастроентерит, що виникає в результаті вживання у їжу малосольної риби, а також недостатньо термічно оброблених креветок і мідій.

Ступінь обсіменіння води організмами прийнято виражати сапробністю, під якою розуміють сукупність живих істот, які живуть у водах з великим скупченням тварин або рослинних решток. Розрізняють чотири зони сапробності.

Полісапробна зона - дуже забруднена вода, бідна на кисень і багата на органічні сполуки. Кількість бактерій в 1 мл доі сягає 1 млн і більше, переважають Е. соїі та анаеробні бактерії, які спричинюють процеси гниття і бродіння.

Санітарно-мікробіологічне дослідження води, перш за все, повинно вирішувати питання про наявність або відсутність у ній патогенних бактерій, вірусів і грибів. Але їх безпосереднє виявлення має ряд методичних труднощів. У зв?язку з цим широкого розповсюдження набули методи непрямої оцінки її епідеміологічного благополуччя шляхом виявлення так званих санітарно-показових мікроорганізмів і визначення загального мікробного числа (ЗМЧ).

Основним джерелом збудників заразних хвороб є люди й теплокровні тварини, які виділяють їх в оточуюче середовище фекальним або повітряно-краплинним шляхом разом з численними представниками нормальної мікрофлори кишечника й верхніх дихальних шляхів. Тому санітарно-показові мікроорганізми для різних об?єктів довкілля відібрані саме з представників автохтонної мікрофлори. Для води такими санітарно-показовими мікроорганізмами в усіх лабораторіях світу прийняті бактерії групи кишкової палички (БГКП)

До категорії БГКП належать бактерії родини Enterobacteriaceaе, що об?єднує роди Citrobacter, Enterobacter, Klebsiella. Це грамнегативні, безспорові, оксидазонегативні палички, які ферментують глюкозу і лактозу до кислоти й газу при 37°С. Вони виділяються в зовнішнє середовище з випорожненнями людей і теплокровних тварин і є кількісним показником ступеня фекального забруднення води. Тому чим більше її фекальне забруднення, тим вища ймовірність контамінації води відповідними патогенними мікроорганізмами.

Вимоги:

Основна вимога до органолептичних властивостей води - відсутність неприємного запаху, смаку, кольору[1].

Мінералізація води (сухий залишок) згідно нормативних вимог[2] не повинна перевищувати 1 г/дм3, але може бути 1,5 г/дм3 - за погодженням з головним санітарним лікарем відповідної адміністративної території України. В той же час, за показником фізіологічної повноцінності мінерального складу води - оптимальною є мінералізація 0,2-0,5 г/дм3. Для посушливих районів світу вода може вважатися доброю при мінералізації до 1 г/дм3, задовільною - від 1 до 2 г/дм3, допустимою для пиття - від 2 до 2,5 г/дм3, допустимою для пиття в крайніх випадках - від 2,5 до 3,0 г/дм3.

Твердість води (вміст йонів кальцію та магнію) не повинна перевищувати 7 ммоль/дм3 кількості речовини еквівалента,

Значення рН повинні бути в межах 6,5-8,5,

Концентрація нітратного йону не повинна перевищувати 45-50 мг/дм3 (у перерахунку на азот - бл. 10 мг/дм3).

139. Вода як середовище проживання і зберігання мікроорганізмів. Автохтонна і алохтонна мікрофлора відкритих водоймищ. Сапробність. Мікроорганізми - показники процесу самоочищення води

Всю мікрофлору водоймищ із екологічних пози цій можна поділити на дві групи: аутохтонна (вод на, власна мікрофлора екосистеми) І алохтонна, яка іззовні потрапляв при забрудненні із різних джерел. Кількість бактерій становить від десятків і сотень до десятків мільйонів мікробів в 1 см залежно від типу водоймища, метрологічних умов і пори року. Особливо багато м/0 у морській воді і мулі прісних водоймищ ь ^(від100 до 3 млрд. в 1 см'). Не глибині до 1000 м зу стрічаються лише поодинокі м/о. Крім того, у підземних водах, океанах зустрічаються «ультрамікроби* (розмір біля 0,3 мкм), що пере бувають в анабіотичному стан. При достатньому вмісті поживних речовин вони швидко відновлюються до розмірів нормальних бактерій. Скями мікрофлори води відкритих водоймив різноманітний, виділено і визначено сотні видів м/о але й це не відображає всього їх різноманіття. Сучасні м/б методи діагностики підтверджують присутіст у морях 1 озерах великої кількості форм бактерій, що не культивуються. Звичайними методами визначють пігментні, флуоресцентні, протеолітичну спо-роугворюючі бактерії.Різноманітні анаеробні мі кроорганізми, присутні у воді та водоймищах беруть участь у кругообігу біогенних процесів амоніфікаціі і бродінню

140. Екологія мікроорганізмів. Мікрофлора навколишнього середовища: повітря, води, грунту. Методи дослідження

Екологія мікроорганізмів - наука, що вивчає взаємовідносини між видами мікроорганізмів, між мікробами та мікроорганізмами, а також між мікроорганізмами та довкіллям. Мікроби зустрічаються усюди: в ґрунті, воді, повітрі, на рослинах, в організмах людини і тварин. Мікрофлори довкілля іїї вплив на організм людини вивчає санітарна мікробіологія. Вона розробляє гігієнічного нормування, методи контролю ефективності знезараження, виявлення патогенних, умовно-патогенних та санітарно-показових мікроорганізмів довкілля.

141. Мікрофлора грунту. Роль грунту у передачі Інфекційних захворювань. Фактори, які впливають на виживання патогенних мікроорганізмів у грунті

Грунт є основним вмістилищем мікробного світу й головною ареною його життєдіяльності. Мікробіоценози цього природного середовища включають сотні й тисячі видів бактерій, грибів, найпростіших, мікоплазм і вірусів. Вони відіграють велику роль у процесах формування й самоочищення грунтів, а також у кругообізі речовин у природі. У грунті є необхідні для розвитку бактерій поживні речовини і волога. Найбільше бактерій у верхньому шарі грунту - на глибині 5-15 см.

Мікрофлора родючого грунту складається з популяцій водоростей, актиноміцетів, нітрифікуючих, денітрифікуючих, целюлозорозкладаючих бактерій, сіркобактерій, пігментних мікроорганізмів, грибів і найпростіших. Особливо велике значення мають азотфіксуючі бактерії, які можуть жити не тільки в коренях бобових, а й на тютюнових рослинах. У збагаченні грунту азотом важливу роль відіграють синьо-зелені водорості. Ступінь обсіменіння грунту мікроорганізмами залежить від його характеру та хімічного складу. Основні представники мікрофлори грунту: Нітрифікуючі, денітрифікуючі, азотфіксуючі бактерії, сірко-, залізобактерії, гриби, найпростіші. З виділеннями людей і тварин у грунт попадають і деякий час там зберігаються збудники правця, газової гангрени, ботулізму, сибірки, черевного тифу, дизентерії, холери, окремі віруси. Обсіменіння грунту мікроорганізмами залежить від ступеня забруднення його фекаліями і сечею, а також від характеру обробітку та удобрення.

Представники нормальної мікрофлори людей і тварин, а також патогенні мікроорганізми, що потрапили в грунт, і не утворюють спор, бактерії внаслідок нестачі потрібних поживних речовин, а також в результаті згубної дії світла, висихання, бактерій-антагоністів і фагів як правило, довго в ньому не виживають, зберігаються у грунті від кількох діб до кількох місяців. У той же час, грунт відіграє основну роль в епідеміології правця, ботулізму та газової гангрени, оскільки він є основним резервуаром збудників цих захворювань. Звичайно грунт є несприятливим середовищем для більшості патогенних видів бактерій, вірусів, грибів, найпростіших. Проте як фактор передачі низки збудників інфекційних захворювань він відіграє важливу роль.

142. Санітарно-показові мікроорганізми, які використовують при оцінці забруднення грунту. Методи санітарно-мікробіологічного дослідження грунту

Необхідність досліджувати мікрофлору грунту виникає при проведенні планування й забудови населених пунктів, санаторіїв, дитячих площадок, таборів відпочинку, пляжів, полів зрошування тощо. При короткому аналізі встановлюють загальну кількість мікробів (ЗМЧ), число бактерій групи кишкових паличок (титр БГКП), титри ентерококів, C.perfringens і термофільних мікроорганізмів. При повному аналізі, крім названих показників, визначають ще загальне число і процент спор, кількість актиноміцетів, грибів, аеробних целюльозних і амоніфікуючих бактерій.

Відбір проб грунту проводять у 4-5 точках вибраної ділянки на глибині 10-15 см. Додають стерильну воду. Суміш ретельно збовтують на протязі 10 хв, потім відстоюють для осідання грубих частинок. Із отриманої суспензії готують серійні десятикратні розведення від 10^-1 до 10^-6. Розведення вносять на дно двох стерильних чашок Петрі й заливають розтопленим й охолодженим МПА. Після застигання середовища чашки інкубують 48 год при 28-30С. Із суми колоній, що виросли на двох чашках одного розведення, вираховують середнє арифметичне й визначають ЗМЧ.

При визначенні титру БГКП по 1 см³ різних розведень грунту засівають у глюкозо-пептонного або лактозо-пептонного середовища. В разі розкладу вказаних цукрів до кислоти й газу висів роблять на середовище Ендо, темно-червоні колонії, що виросли, мікроскопують, ставлять пробу на оксидазу й вираховують титр БГКП.

Титр ентерококів визначають шляхом посіву відповідних розведень на середовище Каліни або ДИФ-3; перфрінгенс-титр вираховують посівом розведень суспензії на середовище Вільсона-Блера; кількість грибів - на середовище Сабуро, актиноміцетів - на крохмально-аміачний агар. Для визначення титру термофільних бактерій різні розведення суспензії грунту вносять у чашки Петрі, заливають розтопленим і охолодженим МПА. Посіви інкубують 24 год при 60С, підраховують кількість вирослих колоній і роблять перерахунок на 1 г грунту.

Оцінку ступеня забруднення грунту проводять шляхом визначення загального мікробного числа й кількісного аналізу основних індикаторних мікроорганізмів.

Санітарно-показові бактерії грунту: кишкова паличка, ентерокок, Clostridium perfringens - показники фекального забруднення і термофільні мікроорганізми.

Колі індекс - кількість бактерій групи кишкової палички в 1 г грунту

Грунт вважається чистим, якщо його колі-індекс не перевищує 1000.

143. Мікрофлора повітря, її характеристика. Роль повітря у передачі інфекційних захворювань

Мікрофлора повітря дуже різноманітна. Склад її залежить від ступеня забрудненості повітря мінеральними й органічними зависями, температури, осадів, характеру місцевості, вологості та інших факторів. Чим вища концентрація у повітрі пилу, газів, кіптяви, тим більше в ньому бактерій. Кожна частинка пилу або диму може адсорбувати їх на своїй поверхні.

Мікрофлора повітря складається із найрізноманітніших видів мікроорганізмів, які надходять у нього з грунту, рослин і живих організмів. У повітрі часто трапляються пігментні сапрофітні бактерії (мікрококи, різні сарцини), В. subtilis, В. megaterium, В. cereus, актиноміцети, плісеневі, дріжджові гриби та ін.

Кількість бактерій у повітрі коливається у великих діапазонах від кількох особин до багатьох десятків тисяч екземплярів в 1 м³.

Залежно від пори року якісний і кількісний склад мікрофлори повітря змінюється.

Мікрофлору атмосферного повітря досліджують рідко, в основному, за несприятливих епідеміологічних ситуацій. У повітрі закритих приміщень, особливо лікарняних, поряд із нешкідливими сапрофітами можуть виявляти й патогенні мікроорганізми.

Основні представники мікрофлори повітря: актиноміцети, сарцини, мікрококи, бацили, гриби

Патогенні мікроорганізми попадають в повітря від хворого і можуть тимчасово там знаходитись - збудники дифтерії, туберкульозу, коклюшу, скарлатини, менінгіту, ангіни, парагрипу, грипу, кору, аденовірусних інфекцій тощо.

Санітарно-показові мікроорганізми повітря: гемолітичні стрептококи і золотисті стафілококи.

Кількість мікроорганізмів у робочих і жилих приміщеннях тісно пов'язана з санітарно-гігієнічним режимом. При скупченні людей, поганій вентиляції, слабкому природному освітленні, неправильному прибиранні приміщень кількість мікроорганізмів значно збільшується. Сухе прибирання, рідке миття підлоги, використання брудних ганчірок і щіток, сушіння їх у тому ж приміщенні створюють сприятливі умови для нагромадження в повітрі мікроорганізмів.

Мікроорганізми, що є в повітрі, можуть бути у трьох фазах бактеріального аерозолю - краплинній, краплинно-ядерній і пиловій.

Віруси можуть розповсюджуватися повітряно-пиловим і повітряно-краплинним шляхом.

Найбільше бактерій виділяється при чханні, менше - при кашлі, ще менше - при розмові. у

Повітря - несприятливе середовище для бактерій і вірусів. Відсутність поживних речовин, вологи, оптимальної температури, згубна дія сонячного проміння і висушування не створюють умов для їх збереження. Однак і порівняно короткого перебуванням мікроорганізмів у повітрі цілком досить для того, щоб зумовити передачу патогенних видів мікроорганізмів від хворих осіб здоровим.

Через повітря можуть передаватися разом з краплинами слизу й мокротиння при чханні, кашлі, розмові збудники хвороб - скарлатини, дифтерії, коклюшу, стафілококової, стрептококової і менінгококової інфекцій, ангіни, туберкульозу, гострого сальмонельозного гастроентериту, грипу, кору, натуральної і вітряної віспи, герпесу, епідемічного паротиту, краснухи, аденовірусних та інших захворювань. Повітряно-пиловим шляхом розповсюджуються спори сибірки, правця, гісто-плазмозу, грибів, збудники Ку-гарячки, орнітозу та ін.

144. Мікробне число і санітарно-показові мікроорганізми повітря закритих приміщень, методи визначення, їх оцінка

Санітарно-показові мікроорганізми повітря: гемолітичні стрептококи і золотисті стафілококи.

Седиментаційний метод Коха використовують для визначення мікрофлори повітря закритих приміщень. Для цього чашки Петрі з МПА або спеціальними середовищами для стафіло- і стрептококів залишають відкритими у місцях взяття проб. При великій кількості бактерій чашки відкривають на 5-10 хв, при малій - на 20-40 хв. Тоді чашки закривають і вміщують у термостат при 37°С на 18 год, а потім ще добу витримують при кімнатній температурі. Підраховують кількість колоній і визначають число бактерій в 1 м13 повітря. За даними В.Л. Омельського, на площу в 100 см² за 5 хв осідає стільки бактерій, скільки їх міститься в 10 л повітря. Наприклад, на чашці з агаром при 5 хв експозиції виросла 21 колонія. Площа стандартної чашки Петрі складає біля 70 см². Отже, на 100 см² виросло б 21·100:70=30 колоній, тобто та кількість бактерій, яка міститься в 10 л повітря. Отже, в 1 м³ їх буде 30·1000:10=3000.

Аспіраційний метод грунтується на ударній дії повітряного струменя об поверхню живильного середовища і прилипанні до нього бактерій. Дослідження проводять за допомогою апарата Кротова. Апарат Кротова складається з пристрою для відбору проб повітря, ротаметра, який регулює швидкість і кількість всмоктуваного повітря, та електромотора. Повітря в кількості 100-250 л пропускають зі швидкістю 25 л/хв через клиноподібну щілину над чашкою з живильним середовищем. Електромотор приладу обертає чашку з постійною швидкістю, що рівномірно розподіляє втягнуті через щілину бактерії на всій площі середовища. Засіяну чашку інкубують при 37°С протягом доби і ще 24 год при кімнатній температурі, підраховують кількість колоній. Знаючи об'єм пропущеного через апарат повітря і число колоній, вираховують кількість мікробів в 1 м³.

Загальна кількість бактерій в 1 м³ до роботи в операційних не повинна перебільшувати 500, після роботи - 1000. Гемолітичні стрептококи і золотисті стафілококи не повинні виявлятись в 250 л повітря. Патогенних організмів не повинно міститись взагалі.

145. Санігарно-показові мікроорганізми повітря, методи їх виявлення. Критерії оцінки чистоти повітря закритих приміщень

Санітарно-показові мікроорганізми повітря: гемолітичні стрептококи і золотисті стафілококи.

Седиментаційний метод Коха використовують для визначення мікрофлори повітря закритих приміщень. Для цього чашки Петрі з МПА або спеціальними середовищами для стафіло- і стрептококів залишають відкритими у місцях взяття проб. При великій кількості бактерій чашки відкривають на 5-10 хв, при малій - на 20-40 хв. Тоді чашки закривають і вміщують у термостат при 37°С на 18 год, а потім ще добу витримують при кімнатній температурі. Підраховують кількість колоній і визначають число бактерій в 1 м13 повітря.

Аспіраційний метод грунтується на ударній дії повітряного струменя об поверхню живильного середовища і прилипанні до нього бактерій. Дослідження проводять за допомогою апарата Кротова. Апарат Кротова складається з пристрою для відбору проб повітря, ротаметра, який регулює швидкість і кількість всмоктуваного повітря, та електромотора. Повітря в кількості 100-250 л пропускають зі швидкістю 25 л/хв через клиноподібну щілину над чашкою з живильним середовищем. Електромотор приладу обертає чашку з постійною швидкістю, що рівномірно розподіляє втягнуті через щілину бактерії на всій площі середовища. Засіяну чашку інкубують при 37°С протягом доби і ще 24 год при кімнатній температурі, підраховують кількість колоній. Знаючи об'єм пропущеного через апарат повітря і число колоній, вираховують кількість мікробів в 1 м³.

Фільтраційний метод. Для його використання запропоновані спеціальні прилади: Дяконова, Речменського, Кіктенко, ПАБ-1, ПОВ-1 та ін. Принцип їх дії зводиться до пропускання певного об'єму повітря через рідину в приладі (або фільтр) з наступним висівом мірної кількості її на живильні середовища.

Оцінку чистоти повітря закритих приміщень проводять на основі визначення загальної кількості мікробів в 1 м³ і наявності санітарно-показових бактерій. Кількість мікроорганізмів у робочих і жилих приміщеннях тісно пов'язана з санітарно-гігієнічним режимом. При скупченні людей, поганій вентиляції, слабкому природному освітленні, неправильному прибиранні приміщень кількість мікроорганізмів значно збільшується. (Мікроорганізми, що є в повітрі, можуть бути у трьох фазах бактеріального аерозолю - краплинній, краплинно-ядерній і пиловій.)

У повітрі операційних, родильних залів, реанімаційних, перев'язувальних і процедурних загальна кількість бактерій в 1 м³ до роботи не повинна перебільшувати 500, після роботи -1000. Гемолітичні стрептококи і золотисті стафілококи не повинні виявлятись в 250 л повітря.

Размещено на Allbest.ru