Аналіз сучасної банківської системи на прикладі ВАТ "Ощадбанк"

Посадова особа, яка веде переговори з клієнтом відносно кредиту, має ознайомити його з обов'язковими умовами майбутньої кредитної угоди, без виконання яких позика не може бути надана, а також з умовами, стосовно яких можливий компроміс.

Обов'язковою умовою, наприклад, може бути наявність майнового забезпечення або гарантії третьої особи, якщо їх відсутність може призвести до неповернення кредиту.

Умовою, щодо якої може бути досягнуто компроміс, як правило, є відсоткова ставка, розмір комісії тощо.

Після визначення й узгодження всіх параметрів майбутньої кредитної угоди складається відповідний висновок щодо кредиту. Цей документ подається на розгляд кредитного комітету (комісії). У разі позитивного рішення цього органу представник керівництва банківської установи і клієнт підписують кредитну угоду.

У кредитній угоді передбачаються: мета, сума і термін позики, умови і порядок її надання і погашення, форми забезпечення зобов'язань клієнта за кредитом, відсоткова ставка, порядок внесення плати за позику, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо надання та погашення кредиту, перелік документів і періодичність їх подання банку й інші умови процесу кредитування.

4.3 Оцінка кредитоспроможності позичальника

До укладання кредитної угоди фахівець банку повинен ретельно проаналізувати кредитоспроможність потенційного позичальника, тобто його здатність своєчасно повернути позичку, вивчити фактори, які можуть спровокувати її неповернення.

Збереженість основної суми боргу є одним з головних принципів, який завжди має дотримуватися при здійсненні банком позичкової операції. Тому оцінка якості потенційного позичальника є одним із важливих етапів процесу кредитування. При цьому особливе значення має встановлення обгрунтованості кредиту. Жодні додаткові заходи захисту не зможуть запобігти кризовій ситуації, якщо позичка у своїй основі не є обгрунтованою.

Одним з елементів оцінки кредитоспроможності є з'ясування персональних якостей потенційного позичальника. Тут увага банку має зосереджуватися на таких моментах, як репутація, порядність і чесність, професійна здатність, матеріальна забезпеченість, ставлення до своїх зобов'язань перед іншими кредиторами і в минулому.

Необхідно ретельно вивчити фінансовий стан позичальника, ліквідність його балансу, ефективність виробництва і використання основного й оборотного капіталу. Для цього використовується бухгалтерська, статистична і фінансова звітність позичальника, матеріали попередніх перевірок на місці, прогнози фінансового стану клієнта протягом усього періоду користування позичкою.

Оскільки банк як позичальник може мати різних клієнтів -- підприємницькі структури (юридичні особи), фізичні особи і банки -- оцінка їх кредитоспроможності здійснюється неоднаково.

Оцінка фінансового стану позичальника -- юридичної особи здійснюється за допомогою відповідних коефіцієнтів ліквідності, які розраховуються за балансом. Серед них:

-- коефіцієнт загальної ліквідності (К1);

-- коефіцієнт абсолютної (термінової) ліквідності (К2);

-- коефіцієнт автономності (К3);

-- коефіцієнт маневреності власних коштів (К4).

Названі показники розраховуються за формулою:

де ЗЗ -- запаси і затрати;

ГК -- грошові кошти;

ДЗ -- дебіторська заборгованість;

КФВ -- короткострокові фінансові вкладення;

ЗК -- зобов'язання короткострокові.

Теоретичне значення К1 не менше 2 - 2,5. Це означає, що на кожну гривню короткострокових зобов'язань підприємство повинно мати 2 - 2,5 гривні ліквідних активів.

Теоретичне значення коефіцієнта абсолютної ліквідності не менше 0,2 - 0,25. Це означає ситуацію, при якій потенційний позичальник повинен на кожну гривню короткострокових зобов'язань мати 20 - 25 коп. абсолютно ліквідних активів.

де З -- усі зобов'язання;

ВК -- власні кошти.

Теоретичне значення К3 -- не більше 1, тобто зобов'язання потенційного позичальника не повинні перевищувати його власні кошти.

де ОА -- основні активи.

Теоретичне значення К4 не може бути меншим 0,5, тобто величина оборотних активів (ВК -- ОА) позичальника не може бути меншою половини всіх власних коштів.

Крім наведених коефіцієнтів ліквідності, можуть застосовуватися й інші, які можна об'єднати в певні групи показників:

-- погашення боргу;

-- ділової активності;

-- рентабельності;

-- використання основного капіталу.

У групу показників погашення боргу входять коефіцієнти:

-- грошового потоку (К5);

-- процентних виплат (К6).

де По -- прибуток після сплати податків;

А -- амортизація;

Д -- дивіденди;

З -- зобов'язання, строком виконання до одного року.

Коефіцієнт грошового потоку показує, яка частина грошових надходжень клієнта спрямовується на покриття основного боргу і процентів за позичками, строком повернення до одного року. Чим нижчий коефіцієнт грошового потоку, тим менший резерв міцності для погашення боргів. При значенні коефіцієнта, що дорівнює 1, забезпечується фінансова стабільність клієнта.

де П1 -- прибуток до сплати податків;

ПП -- процентні платежі.

Коефіцієнт процентних виплат дає змогу оцінити, у скільки разів прибуток клієнта перевищує процентні платежі за позичками. Він не може бути меншим за 1, інакше здатність клієнта повернути позичку опиниться під загрозою.

Показники ділової активності складаються з трьох коефіцієнтів оборотності:

-- дебіторської заборгованості (К7);

-- запасів і витрат (К8);

-- кредиторської заборгованості (К9).

Дср ? 365

де Дср -- середня сума дебіторських рахунків;

СПК -- сума продажів у кредит.

Абсолютне значення цього показника важливе тільки для порівняння з аналогічним показником інших підприємств-родичів або показників попередніх періодів даного підприємства. Він дає можливість оцінити швидкість оплати рахунків позичальника. Збільшення значення показника оборотності дебіторської заборгованості вказує на уповільнення швидкості платежів на користь позичальника, а зменшення -- на прискорення такої швидкості.

де ЗЗ -- запаси і затрати;

СТ -- собівартість проданих товарів і послуг.

Як і попередній показник, він використовується тільки для порівняння. Висока оборотність свідчить про ефективне використання ресурсів, але вона може бути передвісником виснаження запасів і незадоволеного попиту споживачів.

де Ро -- рахунки до оплати;

Сп -- сума покупок.

І цей показник використовується для порівняння. Він дає змогу оцінити швидкість оплати клієнтом рахунків постачальників. Підвищення коефіцієнта оборотності кредиторської заборгованості може вказувати на проблеми з притоком готівки, а зниження -- на дострокову сплату рахунків.

Показники рентабельності включають:

-- рентабельність підприємства (Р1);

-- рентабельність реалізованої продукції (Р2);

-- рентабельність акціонерного капіталу (Р3);

-- рентабельність активів (Р4);

-- рентабельність витрат (Р5).

де ЧП -- чистий прибуток;

СОБк -- середній залишок оборотного капіталу;

СОНк -- середній залишок основного капіталу.

де В -- виторг від реалізації продукції.

де Ак -- акціонерний капітал.

де А -- активи.

де З -- затрати.

Наведені показники рентабельності не мають певних стандартів. Їх використовують у динаміці і для порівняння з аналогічними показниками інших підприємств даної галузі господарювання.

Оцінка фінансового стану позичальника -- комерційного банку здійснюється на підставі:

-- дотримання ним обов'язкових економічних нормативів та показників діяльності, передбачених нормативними актами Національного банку України;

-- аналізу прибутків та збитків;

-- аналізу якості активів та пасивів;

-- створення резервів для покриття можливих втрат від активних операцій;

-- виконання зобов'язань комерційним банком у минулому;

-- якості банківського менеджменту.

При здійсненні оцінки фінансового стану позичальника -- фізичної особи мають бути враховані:

-- соціальна стабільність клієнта, тобто наявність власної нерухомості, рухомого майна, цінних паперів тощо, постійної роботи;

-- сімейний стан клієнта;

-- вік та здоров'я клієнта;

-- доходи і витрати клієнта;

-- інтенсивність користування банківськими позичками у минулому та своєчасність їх погашення і процентів за ними, а також користування іншими банківськими послугами;

-- зв'язки клієнта у діловому світі тощо.

Головним джерелом інформації про фінансовий стан потенційного позичальника є його звітність: баланс, звіт про прибутки і збитки, звіт про наявність майна, а також розрахунки певних показників, зроблених на підставі цієї звітності. Але це не вичерпує усіх відомостей про клієнта. Є ще інші джерела, до яких належать архіви банку, інформація від інших фінансово-кредитних установ, економічна преса тощо.

Банк-кредитор має право вимагати у клієнта список банків і фінансових установ, з якими він має і мав відносини в минулому. Він повинен з'ясувати питання про стан поточних розрахунків клієнта з постачальниками, своїми працівниками.

Тільки на підставі результатів ретельної аналітичної роботи банк робить висновки про здатність клієнта повертати борги, а отже, і про можливість укладання з ним кредитної угоди.

4.4 Форми забезпечення повернення банківських позик

Вітчизняні комерційні банки використовують такі основні форми забезпечення кредиту: застава рухомого і нерухомого майна; гарантії і поручительства третіх осіб; страхування ризику позики; уступка дебіторської заборгованості; неустойка (штрафи, пеня). Кожна з форм забезпечення повернення кредиту оформляється окремим документом, що має юридичну силу і закріплює за кредитором певне фінансове джерело для погашення позики у разі відсутності коштів у позичальника після настання строку погашення кредиту.

Для будь-якої кредитно-фінансової установи забезпечення наданих позик є серйозною проблемою. Належне забезпечення кредитної операції суттєво знижує ризик втрат від неповернення кредиту.

Порядок забезпечення виконання кредитних зобов'язань заставою регулюється Законом України "Про заставу" (від 2 жовтня 1992 р.) і договором застави.

Застава -- це спосіб забезпечення будь-якого (в тому числі й кредитного) зобов'язання. Банк укладає з позичальником окремий договір застави. Предметом застави є високоліквідні (тобто ті, які можна у разі потреби швидко реалізувати) товарно-матеріальні цінності, готова продукція, цінні папери тощо.

У банківській практиці застава майна випливає із заставного зобов'язання, що видається позичальником (заставодавцем) кредитору (заставодержателю) і потверджує право останнього у разі невиконання платіжного зобов'язання отримати переважне задоволення претензії (перед іншими кредиторами) з вартості закладеного майна. В юридичному аспекті для комерційного банку важливо, що для фактичної реалізації заставленого майна кредитору не потрібно порушувати щодо позичальника судовий позов. Сам факт наявності застави дає комерційному банкові особливі права щодо розпорядження заставним майном.

Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання. У договорі застави має бути зазначено суть забезпеченої заставою вимоги, її розмір і строк виконання зобов'язання, опис предмета застави, а також будь-які інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін має бути досягнута угода.

Предметом застави можуть бути майно і майнові права.

У разі надання кредиту під заставу майна банк повинен враховувати низку важливих чинників і передумов кредитної операції. По-перше, позичальник має бути власником заставленого майна або мати право оперативного управління ним, яке визначено статутом або дорученням. По-друге, позичальник повинен подати офіційну інформацію, яка б потверджувала, що дане майно не було вже заставлене раніше за невиконаними зобов'язаннями. По-третє, предмет застави має бути правильно оформлений як власність. По-четверте, предмет застави має мати визначену ціну, потверджену документально (для нерухомості -- довідка фірми, що має ліцензію на оцінку та документ про право власності). Очевидно, що предмет застави має мати цінність та користуватися попитом у разі його реалізації. Для банку головною вимогою до вибору предмета застави є рівень його ліквідності. Майно, що перебуває у спільній власності, може бути передано у заставу тільки за згодою усіх співвласників. Предмет застави в необхідних випадках має бути застрахований. Страхове свідоцтво є додатком до договору застави. До оформлення договору застави сторонами на місці має бути проведений огляд та оцінка майна.

Необхідною передумовою використання застави майна як форми забезпечення кредиту є перевищення величини вартості застави над вартістю наданого кредиту. Чим більша ця різниця, тим, в принципі, й вище забезпеченість позики. Комерційному банкові економічно невигідно надавати кредит у сумі, яка дорівнює (а не є меншою) вартості заставного майна.

Банки розробляють і використовують в практичній роботі нормативи оцінки майна, що передається у заставу в забезпечення кредиту. Найнадійнішими вважаються такі предмети застави (що оцінюються в 100%): грошові кошти, гарантії першокласних банків за умови попереднього вивчення рейтингу банку за світовою класифікацією, гарантії уряду. Оцінка об'єктів нерухомості проводиться у межах встановленого "коридору" (вилки) нормативу, з урахуванням призначення об'єктів, місцезнаходження (регіон, віддаленість від центру міста), ефективності використання приміщень, ліквідності на ринку тощо. Оцінка обладнання проводиться з урахуванням ліквідності на ринку, фізичного стану, ефективності використання тощо. Щодо готової продукції і товарів в обороті, то найвищу оцінку мають предмети застави з високим рівнем ліквідності, запасом терміну придатності, який не менше ніж вдвічі перевищує термін дії кредиту.

Кредитор повинен мати реальну можливість погасити з вартості заставленого майна після його реалізації основну суму боргу, відсотки, всі витрати, пов'язані із здійсненням кредитної операції (включаючи зберігання предмета застави), і, крім того, відшкодувати так званий втрачений прибуток.

Важливе значення має проведення правильної ринкової оцінки вартості предмета застави.

Вартість застави має включати суму кредиту і відсотків за ним. Банк має право контролювати збереження заставленого майна. При оформлені договору на заставу товарів, матеріалів чи продукції слід враховувати, що вони є предметом застави лише до моменту їх реалізації чи переробки, після чого договір втрачає силу і заставодавець повинен замінити предмет застави.

Предметом застави може бути рухоме майно (обладнання, машини, оргтехніка, товари на складі тощо). У цьому разі воно передається у володіння заставодержателю (на його склади) або за взаємною угодою залишається у заставодавця під замком та печаткою заставо держателя. Це окремо оговорюється в договорі застави. На зберігання заставодержателю передаються також і цінні папери, якщо вони є предметом застави.

Ліквідні цінні папери, які вільно обертаються і котируються на фондовому ринку, завжди вважалися надійною заставою банківського кредиту. Широкому використанню цінних паперів як застави у вітчизняній банківській практиці заважає нерозвинутість в Україні ринку цінних паперів і відсутність відповідного законодавства.

Застава нерухомого майна підлягає державній реєстрації у випадках та у порядку, передбачених законом. Застава рухомого майна реєструється на підставі заяви заставодержа-теля або заставодавця у Державному реєстрі застав рухомого майна. Така умова є необхідною, адже в іншому випадку позичальник може заставити своє майно одразу в кількох банках і одержати кредити, що в багато разів перевищують ринкову вартість цього майна. Запровадження електронного реєстру майна, прийнятого під заставу комерційними банками, дозволяє забезпечити дієвий контроль за майном, яке заставляється під кредити.

У зарубіжній практиці банківсько-кредитної діяльності застава не набула широкого застосування. Необхідність постійного контролю за предметом застави, проблеми з реалізацією обтяжують комерційні банки і відволікають від основної діяльності.

Застава рухомого майна, при якій майно, що складає предмет застави, передається заставодавцем у володіння заставодержателю, називається закладом. Банки намагаються використовувати заклад лише в крайніх випадках, адже необхідність утримання приміщень для збереження відповідних цінностей є економічно невигідним і організаційно незручним. В банківській практиці як предмет закладу найчастіше використовується золото та інші дорогоцінні метали, дорогоцінні камені, предмети мистецтва, автомобілі. На жаль, поки що в Україні немає належного досвіду ефективного використання заставних механізмів банківського кредитування.

Гарантія як форма забезпечення повернення кредиту -- це зобов'язання третьої особи погасити борг позичальника, коли він фінансове не здатний зробити це самостійно. Якщо гарантія надається юридичною особою, то вона оформлюється у вигляді гарантійного листа. Банк надає кредит, забезпечений гарантією, лише після того, як отримає гарантійний лист з відміткою банку організації-гаранта про його зобов'язання списати з поточного рахунка гаранта відповідну суму боргу та відсотки за позикою.

Зміст гарантійного листа має відповідати вимогам чинного законодавства і відображати існуючі економічні реалії. Дія гарантії припиняється після погашення відповідних позик. При виконанні зобов'язань за кредитним договором гарант має право зворотної вимоги до боржника Може укладатися й окремий договір гарантії, відповідно до умов якого гарант у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором з банком-кредитором зобов'язується сплатити борг боржника кредитору в розмірі позики, відсотків за позику та пені.

Формою забезпечення кредитів є також порука. В юридичній науці з позицій цивільного законодавства "гарантія" і "поручительство" часто розглядаються як тотожні поняття. Поручительство третьої особи оформляється як договір поруки між банком-кредитором та поручителем. Договір поруки має містити відповідальність поручителя за виконання на повну суму зобов'язань позичальника. Поручитель і боржник (позичальник) несуть при цьому солідарну фінансову відповідальність. Урегулювання всіх спорів за договором поруки здійснюється в арбітражному порядку.

Найнадійнішими вважаються гарантії (поручительства) банків. Комерційні банки -- одні з найбільш надійних установ ринку гарантійних послуг.

Практична робота установ банків із заставою і гарантіями (поручительствами) вимагає від банківських працівників високої юридичної грамотності, відповідних знань у галузі цивільного і заставного права. В економічному плані ефективність для банку гарантій і поручительств як форм забезпечення повернення кредитів залежить від платоспроможності організацій, які виступають у ролі гаранта (поручителя). Банк повинен у зв'язку з цим провести об'єктивний аналіз платоспроможності гаранта (поручителя).

Однією з форм забезпечення кредитів є їх страхування. У разі страхування кредиту та відсотків за ним банк має ретельно перевірити фінансовий стан страхової компанії, з якою позичальник укладатиме страховий договір. Важливо, щоб у страховому договорі, було зазначено, що страхова компанія повністю відповідає за кредитний ризик, включаючи й нецільове використання позики. У країнах з розвинутою ринковою економікою страхування банківських кредитів є окремою важливою сферою страхового бізнесу.

За невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань щодо повернення кредиту і виплати відсотків кредитор вправі стягувати з нього неустойку. Неустойка є грошовим зобов'язанням боржника перед кредитором за невиконання або неналежне виконання як договірних, так і позадоговірних зобов'язань. Згідно з Цивільним кодексом України необхідною умовою для стягнення неустойки є факт наявності цивільно-правового зобов'язання.

В одній кредитній операції можуть застосовуватися кілька різних форм забезпечення повернення позики.

4.5 Облік кредитних операцій

Облік операцій з видачі кредиту. Схеми бухгалтерських проводок з видачі позики залежать від способу надання кредиту та його забезпечення:

№ з/п	Зміст операції	Дебет рахунку	Кредит рахунку
1.	Позика видається із зарахуванням на поточний рахунок: а ) якщо позичальник -- клієнт банку; б) якщо позичальник -- клієнт іншого банку або власне банк	Позичковий рахунок Позичковий рахунок	Поточний рахунок Коррахунок у НБУ (або в іншому банку)
2.	Позика видається готівкою: а) підприємству на закупівлю сільськогосподарської продукції; б) фізичній особі на поточні потреби.	Позичковий рахунок Позичковий рахунок	Банкноти і монети в касі банку Банкноти і монети в касі банку
3.	Кредит видається: а) б) на придбання розрахункової чекової книжки	Позичковий рахунок Позичковий рахунок	Кошти в розрахунках або поточний рахунок Кошти в розрахунках

Одночасно із проводками з видачі позики обліковується строкове зобов'язання на позабалансовому рахунку

Інші цінності та документи

Контррахунок

№9910

Кредит надається позичальнику одноразово у повній сумі й зараховується на розрахунковий (поточний) рахунок або видається готівкою.

Якщо банк вважає за потрібне запровадити більш жорсткий контроль за цільовим використанням кредиту, позика видається частинами безпосередньо на сплату грошово-розрахункових документів за цінності та затрати, що кредитуються. Операції з видачі відображаються наступною бухгалтерською проводкою: Д-т рахунку

«Позичковий рахунок»;

К-т рахунку

№ 1200 «Коррахунок у Національному банку України (або в іншому банку)» (рахунок № 1500).

Бухгалтерські проводки при відкритті банком обов'язкової кредитної лінії та її використанні клієнтом наведені нижче:

№ з/п	Зміст операції	Дебет рахунку	Кредит рахунку
1.	Відкриття обов'язкової кредитної лінії (у повній сумі контрактного зобов'язання) Клієнту Інші зобов'язання з кредитування, які надані клієнтам	№ 9129	Контррахунок №990
2.	Перерахування комісії за відкриття кредитної лінії клієнтом	Поточний рахунок № 2600	Комісійні доходи за кредитне обслуговування №6111

3. Позичковий рахунок

Контррахунок

№ 9900

Поточний рахунок № 2600

Інші зобов'язання № 9129

4. Відмова клієнта від подальшого використання кредитної лінії

Контррахунок

№ 9900

Інші зобов'язання №9129

Операції з відкриття банком клієнту підтвердженої кредитної лінії обліковуються позасистемно. Про проведення операції здійснюється запис у картці або журналі обліку відкритих підтверджених кредитних ліній.

При здійсненні операції з видачі позики одночасно проводиться операція з обліку строкового зобов'язання (або зведеного зобов'язання) по номіналу за балансом:

Д-т рахунку

№ 9819 «Інші цінності та документи»:

К-т рахунку

№ 9910« Контррахунок».

Бухгалтер-операційник поміщає обліковане строкове зобов'язання в картотеку строкових зобов'язань. Картотека ведеться у розрізі позичальників, а серед позичальників -- за строками погашення кредиту.

Кредитна угода передається в бухгалтерію для розміщення у сховищі та обліковується на позабалансовому рахунку «Інші цінності та документи» в умовній оцінці 1 грн.:

Д-т рахунку

№ 9819 «Інші цінності та документи»;

К-т рахунку

№ 9910 «Контррахунок».

Форми забезпечення кредиту різноманітні: це може бути застава майна (у вигляді товарно-матеріальних цінностей, нерухомості, цінних паперів), угоди гарантії або поручительства. Облік залежить від форми забезпечення та місця знаходження застави:

Зміст операції

Дебет рахунку Кредит рахунку

Отримання банком гарантії та поручительства за кредитами (за номіналом):

а) від банків

Контррахунок

№ 9900

Прості гарантії, що отримані від банків №9010

б) від клієнтів

Контррахунок

№ 9900

Прості гарантії, що отримані від клієнтів №9031

Згідно з умовами угоди застави закладене майно може перебувати як у заставника, так і у заставоотримувача в експлуатації або на зберіганні. Операції з обліку застави відображаються наступними записами:

Зміст операції Дебет рахунку

Кредит рахунку

Цінності, прийняти в забезпечення (за номіналом згідно суми оцінки в угоді):

а) предмет застави залишається у клієнта

Контррахунок

№ 9900

Застава, за якої предмет застави залишається у заставника № 9500

б) предмет застави передається банку

Контррахунок

№ 9900

Застава, за якої предмет застави передається банку №9501

Облік операцій з погашення кредитів та їх пролонгування.

Розглянемо облік операцій з погашення кредиту:

№ з/п

Зміст операції

Дебет рахунку

Кредит рахунку

1. Кредит погашається у встановлений строк у повній сумі:

а) за меморіальним ордером кошти списуються з розрахункового рахунку;

Поточний рахунок №2600

Позичковий рахунок

б) списується у витрати строкове зобов'язання;

Контррахунок

№9910

Інші цінності та документи №9819

в) вилучається зі сховища кредитна угода;

Контррахунок

№9910

Інші цінності та документи №9819

г) вилучається зі сховища угода застави;

Контррахунок

№9910

Інші цінності та документи №9819

д) заставлене майно повертається клієнту;

Застава, за якої предмет застави передається банку №9501

Контррахунок

№ 9900

е) списується отримана гарантія за кредит

Прості гарантії, що отримані від клієнтів № 9031

Контррахунок

№ 9900

2 Кредит погашає ться кредитом іншого банку (платіжним дорученням)

Коррахунок у НБУ № 1200

або

Позичковий рахунок

Коррахунокв іншому банку №1500

3. Фізична особа погашає позику шляхом:

а) внесення готівки в касу банку;

б) перерахуванням з вкладу

Банкноти та монети в касі банку № 1001

Депозитний рахунок

Позичковий рахунок

Позичковий рахунок

Облік операцій з пролонгування кредиту:

№ з/п

Зміст операції

Дебет рахунку

Кредит рахунку

1. Пролонгована заборгованість за кредит згідно з доповненням до кредитної угоди

Пролонгована заборгованість за кредитами

Позичковий рахунок з обліку строкової заборгованості

2 Списання у витрати строкового зобов'язання з початковими строками

№9910

№9819

3. Оприбуткування в картотеку строкового зобов'язання з новим строком погашення

№9819

№9910

При настанні строку погашення кредиту і відсутності у клієнта достатньої суми коштів для його погашення уповноважені підрозділи банку починають проводити роботу з проблемними кредитами.

У день визначеного строку погашення частина непогашеної або непогашена заборгованість за кредитом переноситься на рахунок прострочених позик. При цьому на основі меморіального ордеру здійснюється запис:

Д-т рахунку з обліку простроченої заборгованості;

К-т позичкового рахунку.

У випадку забезпечення кредиту заставою майна банк отримує право на заставлене майно. Якщо майно знаходиться у заставника, він *зобов'язаний передати його на відповідальне зберігання в банк. При цьому здійснюються наступні проводки за позабалансовими рахунками:

1) Д-т-- 9500; 2) Д-т--9900:

К-т -- 9900; К-т -- 9501

і списується з позабалансового рахунку акт передачі заставленого майна:

Д-т-- 9910;

К-т--9819.

В аналітичному обліку до позабалансових рахунків № 9819,9500, 9501 ведуться картки обліку застави, забезпечення. З метою звіряння наявності цінностей, документів, цінних паперів у сховищі та даних обліку щокварталу повинна здійснюватися інвентаризація за позабалансовими рахунками.

Після реалізації заставленого майна і надходження виручки банк складає наступні проводки:

№ з/п

Зміст операції

Дебет рахунку

Кредит рахунку

1. Надходження виручки за реалізовану заставу на коррахунок банку

Коррахунок у НБУ№1200

Інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами банку № 2909

2 Скерування виручки на погашення простроченої заборгованості за основний борг

№ 2909

Рахунок з обліку прострочених позик

3. Якщо сума виручки перевищує розмір основного боргу, різниця скеровується на погашення прострочених відсоткових платежів за кредит

№ 2909

Рахунок з обліку прострочених доходів за кредитами

4. Невикористана сума виручки повертається на поточний рахунок клієнта

№ 2909

Розрахунковий рахунок

№ 2600

Періодично, один раз на місяць або квартал, банк повинен аналізувати якість кредитного портфеля. Підлягає інвентаризації та аналізу заборгованість за кредитами, яка обліковується на рахунках прострочених позик з метою виявлення сумнівної. Остання підлягає перенесенню на рахунок з обліку сумнівної заборгованості.

Трансформація заборгованості оформляється проводкою:

Д-т «Сумнівна заборгованість за кредитами»;

К-т «Прострочена заборгованість за кредитами». Таким чином, на рахунках з обліку сумнівної заборгованості обліковується заборгованість за кредитами, повернення яких на сьогодні майже неможливо.

7.3. Облік операцій з формування і використання резерву на покриття можливих втрат за кредитами. Порядок списання безнадійних кредитів

Для підтримання стабільності банківської системи з метою хеджування кредитного ризику в банках передбачене утворення резерву на покриття можливих втрат за кредитами. Залежно від джерел формування цей резерв розподіляється на:

-- загальний;

-- спеціальний.

Загальний резерв формується за рахунок прибутку банку після сплати податку на прибуток, тобто поточного і нерозподіленого прибутку. Спеціальний резерв е статею витрат банку.

Загальний резерв, нарахований на заборгованість за стандартними кредитами, розглядається як складова власного капіталу банку і обліковується на балансовому рахунку № 5020 «Загальні резерви» групи 502 «Загальні резерви банку». За своїм характером це пасивний рахунок. У першу чергу загальний резерв формується за рахунок прибутку минулих років. При цьому здійснюється така проводка:

Д-т рахунку

№ 5030 «Прибутки минулих років»;

К-т рахунку

№ 5020 «Загальні резерви».

У разі недостатності цього джерела для формування загального резерву протягом року, наприкінці року резерв має бути сформований за рахунок поточного прибутку. Ця операція відображається проводкою:

Д-т рахунку

№ 5040 «Прибуток минулого року, що очікує затвердження»:

К-т рахунку

№ 5020 «Загальні резерви».

Спеціальний резерв формується за рахунок витрат банку. Акумульовані в ньому суми обліковуються:

-- за міжбанківськими кредитами на рахунку № 1590 «Резерв під заборгованість інших банків»,

-- за операціями з клієнтами на рахунку № 2400 «Резерви під заборгованість за кредитами, які надані клієнтам».

При акумулюванні коштів у спеціальний резерв складаються такі бухгалтерські проводки:

№ з/п

Зміст операції

Дебет рахунку

Кредит рахунку

1. За міжбанківськими кредитними операціями

Відрахування в резерв під заборгованість інших банків № 7701

Резерв під заборгованість інших банків №1590

2. За кредитними операціями з клієнтами

Відрахування в резерв під заборгованість за наданими кредитами клієнтам № 7702

Резерв під заборгованість за кредитами, які надані клієнтам № 2400

Як видно зі змісту операції, витрати на формування спеціального резерву відносять на валові витрати банку і тому вони безпосередньо впливають на розмір прибутку до оподаткування.

За своїм характером рахунки № 1590 і 2400, на яких обліковується сума спеціального резерву, є пасивними, однак належать до контрактивних балансових рахунків. У балансі залишки на рахунках № 1590 і 2400 відображаються у складі активів зі знаком мінус. Це пов'язано з тим, що сума спеціального резерву розглядається як прямі втрати банку і тому не враховується у складі його власного капіталу.

Діючою методикою передбачено, що у разі зменшення планової суми спеціального резерву в порівнянні з попередньою звітною датою комерційний банк надлишкову суму резерву скеровує:

-- за загальним резервом -- на збільшення прибутку;

-- за спеціальним резервом -- на збільшення валового доходу.

Ці операції відображаються в обліку такими проводками:

№ з/п

Зміст операції

Дебет рахунку

Кредит рахунку

1. Зменшення загального ре з ерву

Загальні резерви № 5020

Прибутки минулих років № 5030

2. Зменшення спеціального резерву:

а) за міжбанківськими кредитами;

Резерв під заборгованість інших банків №1590

Зменшення резерву під заборгованість інших банків № 6701

б) за операціями з клієнтами

Резерв під заборгованість за кредитами, які надані клієнтам № 2400

Зменшення резерву під заборгованість за кредитами, які надані клієнтам № 6702

Розглянемо схему бухгалтерських проводок при списанні кредитної заборгованості за рахунок спеціального резерву:

№ з/п

Зміст операції

Дебет рахунку

Кредит рахунку

1. Списання безнадійної кредитної заборгованості:

Резерв під заборгованість інших банків № 1590

Рахунки для обліку сумнівної заборгованості №1581,1582, 1589

а) за міжбанківськими операціями;

б) за операціями з клієнтами

Резерв під заборгованість за кредитами, які надані клієнтам № 2400

Рахунки для обліку сумнівної заборгованості № 2027, 2090-- 2099, 2190-- 2191,2290, 2291, 2199

2 Одночасно списується заборгованість товарність за нарахованими та несплаченими відсотками за списаними безнадійними кредитами

Рахунки шостого класу з обліку відсоткових та комісійних доходів за кредитами

Рахунки з обліку прострочених доходів за кредитними операціями

3. Одночасно суми списаного основного боргу і відсотків обліковуються позабалансово:

а) облік основного боргу;

Борги, які списані у збиток №9610,9611

Контр рахунок №9910

Несплачені в строк доходи № 9600, 9601

Контррахунок №9910

б) облік несплачених доходів за кредитами

Правилами Національного банку України передбачено, що у разі прийняття рішення про списання безнадійних кредитів за рахунок загального резерву комерційні банки повинні на цю суму додатково сформувати резерв, який обліковується на окремих аналітичних рахунках за балансовими рахунками № 1599 і 2400 «Резерв під заборгованість за кредитами». При цьому здійснюються такі бухгалтерські проводки:

№ з/п

Зміст операції

Дебет рахунку

Кредит рахунку

1. Погашення за рахунок загального резерву сумнівної заборгованості:

а) за міжбанківськими операціями

-- формування резерву;

-- списання сумнівної заборгованості;

б) за операціями з клієнтами

№ 7701

№ 1590

№1590

Рахунки за обліком сумнівної заборгованості

-- формування резерву;

-- списання сумнівної заборгованості

Одночасно здійснюється проводка щодо зменшення загального резерву

№ 7702

№ 2400

№ 2400

Рахунки за обліком сумнівної заборгованості

2 Зменшення загального резерву на суму списаної сумнівної заборгованості

Загальні резерви

№ 5020

Прибутки минулих років

№ 5030

3. Облік списаної сумнівної заборгованості і відсотків за балансом:

а) облік списаної сумнівної заборгованості за кредитами;

№9610, 9601

№9910

б) облік несплачених відсотків та комісії за кредитними операціями

№9600, 9601

№9910

З метою повернення боргу за безнадійними кредитами, що обліковані за балансом, банки зобов'язані працювати з клієнтами протягом трьох років. Після списання безнадійних кредитів банк зобов'язаний продовжувати роботу з клієнтами з метою повернення боргу (не пізніше, ніж до закінчення строку позовної давності) протягом трьох років.

У випадку, якщо банку все ж не вдалося погасити борги за безнадійними кредитами, вони вважаються повністю безнадійними і не піддягають системному бухгалтерському обліку, тобто списуються з позабалансових рахунків.

1. Списання суми основного боргу за безнадійними кредитами:

Д-т рахунку № 9910;

К-т рахунку № 9610, 9611.

2. Списання суми неотриманих відсотків та комісій за кредитними операціями:

Д-т рахунку № 9910;

К-т рахунку № 9600, 9601.

Якщо позичальник повністю чи частково сплачує борг за безнадійними кредитами, який був попередньо списаний за рахунок резерву, банк повинен визнати цю суму як валовий дохід:

Д-т рахунку

№ 2600 «Поточний рахунок клієнта»;

К-т рахунку

№ 6800 «Непередбачені доходи».

Сплачені відсотки та комісії за безнадійними кредитами також обліковуються у складі непередбачених доходів:

Д-т рахунку № 2600;

К-т рахунку № 6800.

Якщо в момент погашення боргу за безнадійними кредитами його сума обліковувалась за балансом, то вона підлягає списанню з позабалансових рахунків №9600, 9601, 9610, 9611.

7.4. Облік операцій кредитного характеру

Найбільш поширеними є факторингові операції і операції з фінансового лізингу.

Облік факторингових операцій.

Відображення факторингових операцій в системі рахунків бухгалтерського обліку розглянемо на прикладі викупу дебіторської заборгованості на суму 100 000 грн. із загальною сумою усіх скидок 10000 грн.

1. На викуп дебіторської заборгованості у постачальника за ціною нижче вартості рахунків-фактур:

Д-т рахунку

№ 3519 «Інша дебіторська заборгованість за господарською діяльністю банку» 90 000 грн.

К-т рахунку

№ 1200 «Коррахунок у Національному банку України» 90 000 грн.

2. На одержання грошей від дебітора на повну суму рахунку-фактури -- 100 000 грн.:

Д-т рахунку

№ 120 «Коррахунок у Національному банку України» 100 000 грн.

К-т рахунку

№ 3519 «Інша дебіторська заборгованість за господарською діяльністю банку» 90 000 грн.

К-т рахунку

№ 6023 «Відсоткові доходи за рахунками суб'єктів господарської діяльності за факторинговими

операціями» 10 000 грн.

Аналогічно відображаються на рахунках бухгалтерського обліку і операції форфейтинга-- форми банківського кредиту, що передбачає придбання права вимоги з постачання товарів і надання послуг, прийому на себе ризику виконання цих вимог та їх інкасування.

Облік фінансового лізингу. Лізинг -- це форма довгострокової оренди, яка пов'язана з передачею в користування обладнання, транспортних засобів, іншого рухомого і нерухомого майна, при збереженні права власності за орендодавцем на весь строк угоди оренди.

Бухгалтерський облік операцій за лізингом ведеться на активних рахунках:

№ 4400 «Операційні основні засоби» (які здані в оренду з оперативного лізингу);

№ 4500 «Неопераційні основні засоби» (які здані в оренду з оперативного лізингу).

За дебетом цих рахунків обліковується вартість заново придбаних машин, обладнання та інших об'єктів основних засобів, які потім передані згідно з лізинговою угодою. За кредитом цих рахунків відображаються їх вибуття при купівлі орендарем за залишковою вартістю, списанні з балансу або іншій реалізації за договірною ціною.

Аналітичний облік при цьому здійснюється аналогічно в межах рахунків № 4400 та 4500.

Розглянемо відображення в обліку операцій з фінансового лізингу як банком-лізингодавцем, так і банком-лізингоодержувачем.

1. Облік фінансового лізингу банком-лізингодавцем:

а) попередня сплата постачальникам машин і обладнання

Д-т рахунку

№ 3511 «Дебіторська заборгованість з придбання нематеріальних активів та основних засобів»;

К-т рахунку

№ 1200 «Коррахунок у Національному банку України»;

б) одержання машин і обладнання

Д-т рахунків:

№ 4400 «Операційні основні засоби» (відповідний аналітичний рахунок);

№ 4500 «Неопераційні основні засоби» (відповідний аналітичний рахунок );

К-т рахунку

№ 3511 «Дебіторська заборгованість з придбання нематеріальних активів та основних засобів»;

в) передача в лізингову оренду об'єктів основних засобів

Д-т рахунків:

№ 1525 «Фінансовий лізинг, що наданий іншим банкам»;

№ 2075 «Фінансовий лізинг, що наданий суб'єктам господарської діяльності»;

К-т рахунків:

№ 4400 «Операційні основні засоби»;

№ 4500 «Неопераційні основні засоби».

Погашення лізингоодержувачем дебіторської заборгованості, яка У лізингодавця числиться на рахунках № 1525 або 2075, відображається лізингодавцем бухгалтерською проводкою у такій кореспонденції рахунків:

Д-т рахунку

«Коррахунок у Національному банку України»:

К-т рахунків:

№ 1525 «Фінансовий лізинг, що наданий іншим банкам»;

№ 2075 «Фінансовий лізинг, що наданий суб'єктам господарської діяльності».

Щомісячно лізингодавець нараховує собі також доходи у вигляді відсотків бухгалтерською проводкою:

Д-т рахунків:

№ 1528 «Нараховані доходи за кредитами, які надані іншим банкам»

або

№ 2078 «Нараховані доходи за кредитами в інвестиційну діяльність, які надані суб'єктами господарської діяльності»;

К-т рахунків:

№ 6018 «Відсотковкі доходи за фінансовим лізингом, який наданий іншим банкам»

або

№ 6027 «Відсоткові доходи за кредитами в інвестиційну діяльність суб'єктам господарської діяльності».

Вартість фінансового лізингу за угодою може бути більшою або меншою за балансову (залишкову) вартість об'єкта, переданого в цей лізинг, що відповідно відображається за кредитом рахунку № 3600 «Доходи майбутніх періодів» або № 3500 «Витрати майбутніх періодів».

Так, при більшій вартості за лізингом наведена вище бухгалтерська проводка відображається за такою кореспонденцією рахунків. Приклад. Передано в лізинг об'єкт балансовою вартістю 12 000 грн., за який згідно з угодою лізингоодержувач повинен сплатити 14 400 грн.:

а) на балансову (залишкову) вартість, передану в лізинг об'єкту основних засобів:

Д-т рахунку

№ 2075 «Фінансовий лізинг, що наданий суб'єктам господарської діяльності» 12 000 гри.

К-т рахунку

№ 4400 «Операційні основні засоби» 12 000 грн.

б) на різницю більшої вартості лізингу від вартості об'єкта і основних засобів:

Д-т рахунку

№ 2075 «Фінансовий лізинг, що наданий суб'єктам господарської діяльності» 2400 грн.

К-т рахунку

№ 3600 «Доходи майбутніх періодів» 2400 грн.

в) на щомісячне нарахування відсотків з балансової вартості об'єкта, переданого в лізинг на 10 років

(12000 грн.: 10 років: 12 місяців = 100 грн.):

Д-т рахунку

№ 2078 «Нараховані доходи за кредитами в інвестиційну діяльність, які надані суб'єктам господарської діяльності» 100 грн.

К-т рахунку

№ 6027 «Відсоткові доходи за кредитами в інвестиційну діяльність суб'єктам господарської діяльності» 100 грн.

г) на щомісячне зарахування частини з доходів майбутніх періодів (2400: 10 років: 12 місяців = 20 грн.);

Д-т рахунку

№ 3600 «Доходи майбутніх періодів» 20 грн.

К-т рахунку

№ 6027 «Відсоткові доходи за кредитами в інвестиційну діяльність суб'єктам господарської діяльності» 20 грн.

Якщо вартість лізингу менша за балансову (залишкову) вартість об'єкта основних засобів, то різниця, яка спочатку обліковується на дебеті рахунку № 3500 «Витрати майбутніх періодів», щомісяця списується на зменшення відсоткового доходу. Ці операції відображаються такими бухгалтерськими проводками:

а) на вартість, меншу від балансової вартості переданого в лізинг об'єкта основних засобів:

Д-т рахунку

№ 2075 «Фінансовий лізинг, що наданий суб'єктам господарської діяльності» 9600 грн.

К-т рахунку

№ 4400 «Операційні основні засоби» 9600 грн.

б) на різницю в меншій вартості лізингу від вартості об'єкта основних засобів:

Д-т рахунку

№ 3500 «Витрати майбутніх періодів» 400 грн.

К-т рахунку

№ 4400 «Операційні основні засоби» 2400 грн.

в) на щомісячне нарахування відсотків з суми, передбаченої угодою лізингу (9600 : 10 років : 12 місяців = 90 грн.):

Д-т рахунку

№ 2078 «Нараховані доходи за кредитами в інвестиційну діяльність, які надані суб'єктам господарської діяльності» 90 грн.

К-т рахунку

№ 6027 «Відсоткові доходи за кредитами в інвестиційну діяльність суб'єктам господарської діяльності» 90 грн.

г) на щомісячне зарахування частини з витрат майбутніх періодів за рахунок зменшення відсоткових доходів (2400:10 років: 12 місяців =20 грн.):

Д-т рахунку

№ 6027 «Відсоткові доходи за кредитами в інвестиційну діяльність суб'єктам господарської діяльності» 20 грн.

К-т рахунку

№ 3500 «Витрати майбутніх періодів» 20 грн.

2. Облік фінансового лізингу банком-лізингоодержувачем. Банки можуть одержувати у фінансовий лізинг основні засоби як від інших банків, так і від суб'єктів господарської діяльності. Одержані основні засоби прибуткуються на окремому субрахунку «Фінансовий лізинг» до рахунків № 4400 «Операційні основні засоби» та 4500 «Неопераційні основні засоби» бухгалтерською проводкою:

Д-т рахунків:

№ 4400 «Операційні основні засоби», субрахунок «Фінансовий лізинг»

або

№ 4500 «Неопераційні основні засоби», субрахунок «Фінансовий лізинг»;

К-т рахунків:

№ 1625 «Фінансовий лізинг, який отриманий від банків»

або

№ 3615 «Кредиторська заборгованість за фінансовим лізингом».

Погашення основного боргу кредитору-лізингодавцю, який числиться на рахунках № 1625 або 3615 відображається бухгалтерською проводкою:

Д-т рахунків:

№ 1625 «Фінансовий лізинг, який отриманий від банків»

або

№ 3615 «Кредиторська заборгованість за фінансовим лізингом»;

К-т рахунків:

Кореспондентський рахунок, поточний рахунок, рахунок готівкових коштів.

Для банку-лізингоодержувача відсоткова плата за користування одержаними в лізинг основними засобами є витратами, які він відображає на рахунках № 7018 «Відсоткові витрати за фінансовим лізингом, який отриманий від інших банків» або № 7095 «Відсоткові витрати за фінансовим лізингом, який отриманий від клієнтів» та рахунках кредиторської заборгованості перед лізингодавцями такою бухгалтерською проводкою:

Д-т рахунків:

№ 7018 «Відсоткові витрати за фінансовим лізингом, який отриманий від банків»

або

№ 7095 «Відсоткові витрати за фінансовим лізингом, який отриманий від клієнтів»;

К-т рахунків (кредиторів):

№ 1628 «Нараховані витрати за кредитами, які отримані від інших банків»

або

№ 3679 «Інші нараховані витрати».

На сплату лізингодавцю складається бухгалтерська проводка:

Д-т рахунків:

№ 1628 «Нараховані витрати за кредитами, які отримані від інших банків»

або

№ 3678 «Інші нараховані витрати»;

К-т рахунків:

Кореспондентський рахунок, поточний рахунок, рахунок готівкових коштів.

Протягом періоду оренди лізингоодержувач нараховує амортизацію основних засобів з віднесенням її до складу своїх витрат бухгалтерською проводкою:

Д-т рахунку

№ 7423 «Амортизація», субрахунок «Фінансовий лізинг»;

К-т рахунків:

№ 4409 «Знос операційних основних засобів», субрахунок «Фінансовий лізинг»

або

№ 4509 «Знос неопераційних основних засобів», субрахунок «Фінансовий лізинг».

Якщо умовами угоди фінансового лізингу (довгострокової оренди) передбачена і здійснюється передача орендованих основних засобів у власність лізингоодержувача, то останній цю операцію в обліку відображає такою бухгалтерською проводкою:

Д-т рахунків:

№ 4400 «Операційні основні засоби», субрахунок «Власні основні засоби»

або

№ 4500 «Неопераційні основні засоби», субрахунок «Власні основні засоби»;

К-т рахунків:

№ 4400 «Операційні основні засоби», субрахунок «Фінансовий лізинг»

або

№ 4500 «Неопераційні основні засоби», субрахунок «Фінансовий лізинг».

І в той же час на збільшення знос власних основних засобів:

Д-т рахунків:

№ 4409 «Знос операційних основних засобів», субрахунок «Фінансовий лізинг»

або

№ 4509 «Знос неопераційних основних засобів», субрахунок «Фінансовий лізинг»;

К-т рахунків:

№ 4409 «Знос операційних основних засобів», субрахунок «Власні основні засоби»

або

№ 4509 «Знос неопераційних основних засобів», субрахунок «Власні основні засоби».

7.5. Облік операцій з нарахування і справляння відсотків за користування банківськими кредитами та комісійних за надання послуг кредитного характеру

За надання послуг кредитного характеру банки справляють з клієнтів комісійну винагороду. До таких послуг належать: видача гарантій і поручительств іншим банкам та клієнтам, акцептовані та авальовані векселі, підтверджені та покриті акредитиви тощо.

Надані банком гарантії та поручительства обліковуються на позабалансових рахунках за умови, що вони невідзивні та існує угода за будь-якою формою, яка має юридичну силу. Вони обліковуються на рахунках групи:

-- гарантії, поручительства, акредитиви та акцепти, що надані банком, рахунок № 900;

-- гарантії, надані клієнтам, рахунок № 902;

-- сумнівні гарантії та поручительства, рахунок № 909. Гарантії, надані банкам, обліковуються за номіналом. Комісійні справляються, як правило, одноразово у відсотках від суми гарантії за умовами угоди.

При цьому здійснюються такі проводки:

№ з/п

Зміст операції

Дебет рахунку

Кредит рахунку

1. Надання банком гарантій та поручительств:

а) іншим банкам;

б) клієнтам

Гарантії, що

надані банкам

№ 9000

№ 9020

Контррахунок

№ 9900

№ 9900

2 Справляння комісії за надання гарантії:

а) надходження коштів від

інших банків;

б) надходження коштів від клієнтів

Коррахунок

№ 1200

№2600 або

№1200

Комісійні доходи за кредитне обслуговування

№ 6101

№6111

3. Після закінчення строку гарантії

№ 9900

№ 9000 або № 9020

Як послуга кредитного характеру розглядається операція банку з акцептування перевідних векселів. Суть цієї операції полягає в тому, що банк акцептує виставлений на нього клієнтом (кореспондентом) переводний вексель за умови, що клієнт надасть банку грошове покриття до настання строку платежу за векселем. У цієї операції, на відміну від Урахування векселя, банк сам стає платником. Як правило, сума для сплати векселя банку надається клієнтом не пізніше, як за три дні до настання строку платежу за векселем. При виконанні цієї операції здійснюються такі проводки:

№ з/п

Зміст операції

Дебет рахунку

Кредит рахунку

1. Акцепт банком переводного векселя клієнта

№ 9020

№ 9900

2 .Надходження коштів від клієнта на погашення переводного векселя

Коррахунок

№ 1200 або

№ 1500

Кредиторська заборгованість за прийняті платежі № 2902

3. Справляння комісії за акцепт

№ 2600

№6111

4. Платіж за векселем

№ 2902

№1200 або №1500

5. І водночас: Списується надана гарантія

№ 9900

№ 9020

Послуги кредитного характеру виникають також при участі банку в розрахунках клієнта за експортно-імпортними операціями, коли формою розрахунків стає документарний акредитив. Відкриття банком на прохання клієнта-імпортера акредитива обліковується за дебетом за балансового рахунку «Непокриті акредитиви» і кредитом контррахунку:

Д-т рахунку № 9122;

К-т рахунку № 9900.

Якщо банк за дорученням іншого банку, який відкрив акредитив, підтверджує його, то ця операція обліковується:

Д-т рахунку № «Підтверджені акредитиви, видані банком»;

К-т рахунку № 9900.

За ці операції клієнт-імпортер сплачує банку комісійні. Ці доходи обліковуються в кредиті рахунку № 6111 «Комісійні доходи за кредитне обслуговування клієнтів». При виконанні розглянутих операцій комісійні розраховуються від суми виданого банком зобов'язання.

Розглянемо відображення в обліку операцій з нарахування і справляння відсотків за кредит:

№ з/п

Зміст операції

Дебет рахунку

Кредит рахунку

1. Нарахування відсотків за строковими кредитами, виданими клієнтам та банкам

Рахунки з обліку нарахованих відсотків за кредити (рахунки 2 класу)

Рахунки з обліку відсоткових доходів за кредитами (рахунки 6 класу)

2. При настанні строку платежу відсотків:

а) при наявності коштів на поточному рахунку клієнта банку;

б) при перерахуванні коштів з рахунку в іншому банку;

№ 2600

Поточний рахунок

№ 1200

Рахунки з обліку нарахованих відсотків за кредитами Рахунки з обліку нарахованих відсотків за кредитами

в) при відсутності коштів для сплати відсотків Рахунки з обліку нарахованих відсотків за кредитами

Рахунки з обліку нарахованих відсотків за кредитами

Рахунки з обліку прострочених нарахованих відсотків за кредит (рахунки першого і другого класу)

3. При списанні з балансу безнадійної простроченої заборгованості за відсотками

Рахунки з нарахованих відсоткових доходів за кредит (рахунки шостого класу)

Рахунки з обліку прострочених нарахованих відсотків за кредит (рахунки першого і другого класу)

І одночасно ця сума обліковується за балансом

Несплачені в строк відсотки за кредитами №9600, 9601

№ 9910

4. При неповерненні прострочених відсотків протягом трьох років

№ 9910

№ 9600

№ 9601

Нарахування відсоткових платежів здійснюється програмним шляхом у автоматичному режимі. Сума нарахованих відсотків відображається у відомості. Бухгалтер або кредитний працівник здійснюють вибірковий контроль за правильністю нарахування відсотків з метою попередження помилок.