Насінництво й насіннєзнавство олійних культур

За результатами вивчення, в свою чергу, льон олійний умовно поділяють на 12 груп.

1. Південноукраїнська -- середньорання за тривалістю вегетаційного періоду. Маса 1000 насінин 4,0-5,2 г. Насіння дрібне, коричневе. Вміст олії в насінні 33,5-45,6%.

Райони розповсюдження: Донецька, Луганська, Дніпропетровська, Миколаївська, Одеська області України.

2. Кримська -- включає низькорослі середньостиглі форми. Маса 1000 насінин 4,9--5,1 г. Насіння середньої величини, коричневе. Вміст олії в абсолютно сухому насінні 38,6-49,3%- Ураженість хворобами слабка.

Льон цієї групи розповсюджений в Криму.

3. Північно-Кавказька степова група -- висота рослин 43--69 см, в основному рослини мають одне стебло. Коробочки дрібні. Маса 1000 насінин 4,6-5.5 г. Середньоранній. Вміст олії 33,2-46,5%. Рослини слабо уражуються грибними хворобами, стійкі до посухи.

Льон цієї групи вирощують у Ставропольському краї, Ростовській, Волгоградській областях Росії.

4. Передгірна азербайджано-дагестанська група-- рослини заввишки близько 80 см, одностеблові, густооблистковані. Насіння крупне, коричневе. Маса 1000 насінин 5,7--7,6 г. Група середньостигла. Вміст олії в насінні під 35,4 до 44,3%.

Розповсюджений на невеликих площах Азербайджану та Дагестану.

5. Карабахська вузьколисткова група -- рослини висотою 32-- 43 см, на зрошенні -- до 59 см. Облисткованість середня. Листки світло-зелені, вузькі. Насіння світло-буре. Маса 1000 насінин

5,4 г. Рослини середньостиглі. Вміст олії в насінні 38,6--42,7%.

Розповсюдження рослин цієї групи -- Нагорний Карабах.

6. Казахстанська група-- рослини переважно одностеблові, заввишки 50--67 см, облисткованість середня. Насіння дрібне, буре. Маса 1000 насінин 4,6 г. Рослини ранньостиглі. Вміст олії ії насінні 34--46%.

Вирощується в Казахстані, Мордовії та Самарській області (Росія).

7. Вірмено-грузинська група -- рослини заввишки 45--60 см. Гіллястість слабка. На суходолі рослини одностеблові, з невеликою кількістю коробочок. Облисткованість густа. Насіння дрібне, світло-бурого кольору. Маса 1000 насінин 5,4 г. Є форми ранньо- та середньостиглі. Вміст олії в абсолютно сухому насінні 40--43%. Рослини стійкі проти ураження грибними захворюваннями, посухостійкі.

Група розповсюджена у Вірменії та Грузії.

8. Дагестанська високогірна група -- рослини висотою 56--86 см. У розгалужених багатокоробочкових форм на окремих рослинах є від 100 до 150 коробочок. Насіння середньої величини, буре. Маса 1000 насінин 5--6 г. Вміст олії в абсолютно сухому насінні 39,1%. Напівозимий, стійкий проти грибних захворювань.

Розповсюджений у Дагестані (Росія) на висоті 600--2000 м над рівнем моря.

9. Астрахань-Базарська група -- рослини заввишки на суходолі 48 см, головним чином одностеблові, різностиглі. Насіння середнє, буре. Маса 1000 насінин 4,7-6,5 г. Вміст олії в насінні від 35,7 до 44,3%.

Рослини посухостійкі.

10. Таджикська група -- рослини мають велику' розгалуженість, середньостиглі. Насіння дрібне, коричневе. Маса 1000 насінин 4,7 г. Олійність 32,3-46,7%. Ураженість грибними захворюваннями слабка. Рослини посухостійкі.

Впрошується в передгірних районах Таджикистану, Узбекистану, Киргизстану.

11. Середньоазійська високогірна карликова група-- рослини на суходолі одностеблові, з малою кількістю коробочок. Квітки блакитні, дрібні. Коробочки дрібні. Маса 1000 насінин 4,3 г. Зустрічаються ранньо- і середньостиглі форми. Вміст олії в насінні 33,7-43,0%. Льон цієї групи стійкий проти ураження грибними захворюваннями, посухи.

Розповсюджений в Узбекистані, Таджикистані, Киргизстані в районах, що розташовані на висоті від 900 до 2000 м над рівнем моря.

12. Хорезмська група-- рослини добре розгалужені. Маса 1000 насінин 4,2--5,1 г. Льон різностиглий. Олійність 37,0--41,5%. Рослини вологолюбні. Слабко уражаються грибними захворюваннями.

Вирощується в Хорезмському регіоні Узбекистану.

Квітки льону одноденні -- вранці розкриваються й близько полудня опадають. Час розкривання й відцвітання їх залежить від температури й вологості повітря. Запилення відбувається під час розкривання квітки. Коробочка льону містить 10 насінин.

Льон -- самозапилювач. Пиляки, які щільно туляться до приймочки, розтріскуються, висипаючи пилок. Проте льон не тільки самозапилювач. Для нього цілком можливе запилення побічним пилком. Комахи, головними чином бджоли, сприяють перенесенню пилку. Менше значення має вітрозапилення, бо пилок льону вологий і досить важкий.

Народногосподарське значення

Льон -- дуже давня культурна рослина, супутник людини з доісторичного часу. Так, в останках свайних будівель у Швейцарії, котрі відносяться до кам'яного віку, знайдено стебла льону з коробочками й насінням, залишки тканин з льону, ниток, мотузок.

За 5 тисяч років до нашої ери в Єгипті культура льону була добре розвинута -- мумії загорталися в полотно з льону. В Україні льон почали сіяти в VI ст.

Льон вирощують для отримання волокна й насіння, з якого добувають олію. Натомість існує дві основні групи льону -- льон-довгунець і льон олійний.

Льон-довгунець культивують у більш північних районах в основному для одержання волокна, а олійний -- у південних і центральних районах, в основному для отримання олії.

Посівна площа льону олійного в світі становить 3 мли. 510 тис. га. Найбільше його сіють в Індії --920 тис. га, Канаді -- 820, Китаї -- 620 тис. га. В Україні сіють льон на плоші близько 21 тис. га.

Середня врожайність льону олійного 7,5 ц/га. Найвищий рівень урожайності досягає в Канаді-- 13,2 ц/га, США-- 12,9, країнах СНД -- 10,5 ц/га. У науково-дослідних установах у роки

Розповсюджений в Узбекистані, Таджикистані, Киргизстані в районах, що розташовані на висоті від 900 до 2000 м над рівнем моря.

12. Хорезмська група-- рослини добре розгалужені. Маса 1000 насінин 4,2--5,1 г. Льон різностиглий. Олійність 37,0--41,5%. Рослини вологолюбні. Слабко уражаються грибними захворюваннями.

Вирощується в Хорезмському регіоні Узбекистану.

Квітки льону одноденні -- вранці розкриваються й близько полудня опадають. Час розкривання й відцвітання їх залежить від температури й вологості повітря. Запилення відбувається під час розкривання квітки. Коробочка льону містить 10 насінин.

Льон -- самозапилювач. Пиляки, які щільно туляться до приймочки, розтріскуються, висипаючи пилок. Проте льон не тільки самозапилювач. Для нього цілком можливе запилення побічним пилком. Комахи, головними чином бджоли, сприяють перенесенню пилку. Менше значення має вітрозапилення, бо пилок льону вологий і досить важкий.

Народногосподарське значення

Льон -- дуже давня культурна рослина, супутник людини з доісторичного часу. Так, в останках свайних будівель у Швейцарії, котрі відносяться до кам'яного віку, знайдено стебла льону з коробочками й насінням, залишки тканин з льону, ниток, мотузок.

За 5 тисяч років до нашої ери в Єгипті культура льону була добре розвинута -- мумії загорталися в полотно з льону. В Україні льон почали сіяти в VI ст.

Льон вирощують для отримання волокна й насіння, з якого добувають олію. Натомість існує дві основні групи льону -- льон-довгунець і льон олійний.

Льон-довгунець культивують у більш північних районах в основному для одержання волокна, а олійний -- у південних і центральних районах, в основному для отримання олії.

Посівна площа льону олійного в світі становить 3 мли. 510 тис. га. Найбільше його сіють в Індії --920 тис. га, Канаді -- 820, Китаї -- 620 тис. га. В Україні сіють льон на плоші близько 21 тис. га.

Середня врожайність льону олійного 7,5 ц/га. Найвищий рівень урожайності досягає в Канаді-- 13,2 ц/га, США-- 12,9, країнах СНД -- 10,5 ц/га. У науково-дослідних установах у роки 166

із сприятливими погодними умовами врожайність льону олійного досягає 20--22 ц/га.

Насіння льону містить до 50% жиру, який швидко висихає (йодне число 175--200 одиниць), утворюючи тонку гладеньку блискучу плівку.

Жирнокислотний склад олії льону олійного такий: ліноленова кислота (48--63%), лінольова (10-20%), олеїнова (15--21%), пальмітинова (6--8%), стеаринова (4--6%). Найбільша кількість -- ліноленової кислоти, яка забезпечує високе йодне число (здатність до висихання).

Олія, яку отримують із насіння льону, використовується як харчовий продукт, а також у ряді галузей промисловості: лакофарбовій для виготовлення натуральної високоякісної оліфи, лаків, емалей; електротехнічній; авіаційній; автомобільній; суднобудівній; ливарній; металообробній.

Раніше обсяги площ льону олійного були значно більшими, оскільки в господарстві використовували лише натуральну оліфу переважно з насіння льону. З розвитком хімічної промисловості почали виготовляти штучну оліфу, яка поступається за якістю лляній, але значно дешевша.

Льон олійний має велику кормову цінність: в 1 кг насіння міститься 1,8 кормових одиниць, а в 1 кг макухи-- 1,2 кормових одиниць. Макуха, що містить 33,5% білка, близько 9 жиру, 31% безазотистих речовин (головним чином крохмалю), за кормовими якостями переважає макухи інших олійних культур, оскільки легко засвоюється тваринами. Від поїдання її коровами збільшується надій і жирність молока, молодняк на відгодівлі значно збільшує приріст маси. Відвар насіння льону використовують при лікуванні телят після відлучення їх від корів та в інших медичних цілях.

У стеблах льону олійного міститься 10--15% волокна, придатного для виготовлення грубих тканин (мішковини), шпагату, мотузок. Крім того, із соломки льону олійного, що містить до 50% целюлози, виготовляють папір (письмовий, цигарковий), картон, з відходів стебла (костриці) -- плити, які використовують у будівництві.

Сорти

Південна ніч -- висота рослин 52--55 см. Тривалість вегетаційного періоду 84--86 днів. Квітка синя, велика. Насіння коричневе. Маса 1000 насінин 7,9 г. Вміст олії в насінні 44,8--47,0%.

Урожайність насіння 16,7--20,1 ід/га. ВисокостійкиЙ до посухи. Стійкий до вилягання рослин. Характеризується високою потенційною продуктивністю. Рекомендовано для вирощування в степовій зоні України.

Дебют -- рослини сорту заввишки 57--58 см. Технічна довжина стебла 46--48 см. Тривалість вегетаційного періоду 85--87 днів. Куш компактний, стебло розгалужене. Квітки середньої величини, світло-фіолетові. Насіння яскраво-коричневе. Маса 1000 насінин 7,8 г. Вміст олії в насінні 45,5-47,0%. Урожайність 15,4--20,0 ц/га. Стійкий до вилягання рослин та висипання насіння.

Рекомендовано для вирощування в степовій зоні України.

Айсберг-- рослини заввишки 54--57 см. Тривалість вегетаційного періоду 86--88 днів. Квітка біта, зіркоподібна. Насіння темно-коричневе. Маса 1000 насінин 7,7 г. Вміст олії в насінні 46,5-49,5%. Урожайність 14,8--21,1 ц/га. Вирізняється високим йодним числом олії та стійкістю проти фузаріозного в'янення. Стійкий до вилягання.

Рекомендовано для вирощування в Запорізькій, Дніпропетровській, Херсонській областях України.

Усі сорти створено в Інституті олійних культур УААН. Крім них, тут виведено ще два декоративних сорти льону -- Марс та Іній.

Марс -- рослини з прямим розгалуженим стеблом висотою до 60 см. Має від 5 до 15 бокових стебел з 10-20 квітками на кожному з них. Листки зворотнояйцепобідні, світло-зелені. Великі квітки зібрані у волотєподібні суцвіття. Віночок яскраво-червоний з темним центром та з двома білими смугами в нижній частині кожної пелюстки. Цвіте рясно й довго -- з червня до вересня. Світлолюбна, посухостійка рослина. Сорт створено на базі дикого виду /,. §гстсІі/!огит Ве$[.

Іній-- сорт має прямостояче стебло до 60 см заввишки, розгалужене. Листки лінійно-ланцетні. Квітки на тонких квітконіжках у китицеподібних завійках, зібраних у китицеподібне суцвіття. Квітконіжки нахилені в один бік. Цвіте в червні -- серпні. Білі квітки діаметром до 2 см розкриваються з першими променями сонця, а в середині дня віночок опадає. У кінці періоду цвітіння віночок може мати блідо-блакитний колір.

Сорт створено методом добору з природної популяції багаторічного виду /.. аіШгіасшп Ь. Рекомендується для групових насаджень при оформленні квітників.

Технологія вирощування, післязбиральна доробка та зберігання насіння

Місце в сівозміні. Кращими попередниками льону олійного при вирощуванні на насіння є озима пшениця, зернобобові, баштанні культури (коли поле після баштанних залишається чистим від бур'янів).

Не допускається висівання льону після соняшнику й рицини. У сівозміні льон можна повертати на те саме поле не раніше як через 6--8 років, щоб запобігти захворюванню фузаріозом та іншими хворобами. Льон олійний -- добрий попередник для озимих та ярих культур.

Добрива. Льон олійний добре реагує на внесення добрив. Фосфорні мінеральні добрива в поєднанні з калійними сприяють збільшенню олійності. Надмірне використання азотних добрив знижує олійність насіння.

Найбільшу кількість азоту льон олійний засвоює з початку фази з'явлення сходів до цвітіння. Фосфор у легкодоступній формі необхідний рослинам протягом усього періоду вегетації. Потреба в калійних добривах збільшується в період бутонізації, цвітіння та утворення насіння.

На врожай льону олійного дуже впливає післядія органічних добрив.

Під льон вносять ЇЧ₄₅Р₆₀К₄₅. На чорноземних та каштанових грунтах південного Степу України калійні добрива не застосовують.

Мінеральні добрива найкраще вносити з осені під оранку. У разі підживлення посівів льону фосфорними добривами під оранку застосовують Р₄₅, а у фазі ялинки здійснюють підживлення суперфосфатом Р_|5.

Основний обробіток ґрунту здійснюють з урахуванням попередників, засміченості й вологості грунту, часу та строків виконання агроприйомів.

На засмічених однорічними бур'янами полях виконують післязбиральне лущення стерні на глибину 6--8 см та ранню оранку плугами з передплужниками. Глибина оранки 28--30 см.

На полях, що засмічені коренепаростковими бур'янами (осот, молочай, берізка), слідом за збиранням попередника застосовують систему поліпшеного зябу з пошаровим обробітком грунту. Глибина оранки 28--30 см.

Високу ефективність боротьби з бур'янами забезпечує застосування напівпарового обробітку грунту.

У боротьбі з бур'янами доцільним є поєднання механічного обробітку грунту з внесенням гербіцидів.

Зяб восени боронують, а при з'явленні бур'янів після оранки та боронування культивують.

Передпосівний обробіток грунту. Рано весною, коли грунт достигне, проводять передпосівну культивацію з боронуванням. Глибина передпосівної культивації 6--8 см.

Якшо зяб погано вирівняний з осені, ранньовесняний обробіток грунту починають зі шлейфування поля, а потім виконують культивацію. При необхідності культивують у два сліди. При всіх умовах слідом за культивацією грунт боронують.

Обробляти навесні грунт треба впоперек ріллі культиваторами, які обладнані розпушувальними лапами, й одночасним боронуванням.

Якщо верхній шар грунту швидко висушується, опади відсутні або оранка за зиму не досить ущільнилась і навесні залишилась розпушеною, то перед посівом грунт коткують кільчастими котками.

Сівба. Особливе значення для одержання високого врожаю насіння льону має правильна підготовка насіння до висівання.

На сівбу беруть чисте від бур'янів, відсортоване, не заражене хворобами насіння, що має високі масу 1000 насінин і схожість. Забороняється висівати насіння, яке заражене повитицею. У посівному матеріалі льону не допускається насіння карантинних бур'янів, а також живих шкідників та їх личинок.

Щоб не допустити зараження посівів фузаріозом та іншими хворобами, за 2--3 дні до сівби посівний матеріал протруюють. Після протруєння насіння зберігають у сухому приміщенні.

Для кращого використання осінньо-зимової вологи ґрунту льон сіють у ранні строки, разом з ярими колосовими культурами. Ранні посіви льону дають більш високі врожаї, запобігасться або значно зменшується ушкодження сходів лляними блішками. На ранніх посівах рослини встигають зміцніти до появи більшості шкідників і тому краще протистоять їм.

Але в роки з дуже раннім початком весни, коли є загроза приморозків, з сівбою треба почекати, бо зниження температури нижче -4°С призводить до пошкодження сходів.

При ефективному пригніченні бур'янів, внесенні гербіцидів, в окультурений грунт льон сіють з шириною міжряддя 15 см.

Якщо восени та в ранньовесняний період не вдалося ефективно пригнітити бур'яни, льон сіють з шириною міжряддя 45 см.

Норма висіву схожого насіння становить для районів з недостатнім зволоженням 30--35 кг/га, для районів з достатнім зволоженням -- 40--50 кг/га.

Використання для сівби насіння більш крупних фракцій сприяє підвищенню їхньої польової схожості. Для підвищення останньої насіння льону обігрівають активним вентилюванням підігрітим повітрям {близько ЗО--35°С) або на сонці. Не проводиться повітряно-теплова обробка насіння, що протруєне хімікатами.

Глибина загортання насіння 3--4 см. У разі пересихання верхнього посівного шару грунту глибина заробки насіння збільшується до 5 см з одночасним збільшенням норми висіву.

Посіви льону негайно коткують у роки з сухою весною, а у вологі роки -- боронують.

Догляд за посівами. За сприятливих погодних умов сходи льону з'являються, як правило, на 6--10-й день після сівби. При створенні ґрунтової кірки до появи сходів посіви боронують, щоб зруйнувати її, Розпушують грунт у стислі строки, для запобігання його пересиханню й ущільненню. За період вегетації на широкорядних посівах проводять 2--3 розпушення міжрядь.

У перші 20--25 днів після сходів льон розвивається слабко, бур'яни ростуть інтенсивніше, пригнічуючи рослини льону. При сильній засміченості насіннєвих посівів їх старанно прополюють не менше 2--3 разів. Перше прополювання здійснюють при появі сходів бур'янів, друге та третє -- до появи бутонів у рослин льону.

Найбільш злісний бур'ян у посівах льону олійного -- повитиця лляна. Вона присмоктується до рослин льону й виснажує їх. У період догляду за посівами рослини льону з повитицею виполюють і спалюють.

У перший період росту посівам льону найбільшої шкоди завдає лляна блоха. Посіви льону ушкоджують також люцернова совка, лляний трипс, совка-гамма. Проти шкідників застосовують обприскування посівів хімічними препаратами.

Збирання льону. Льон олійний збирають двофазним способом. Косити у валки починають за 8--10 днів до повного достигання льону при вологості насіння 25%. Ознаки початку збирання такі: 50--75% коробочок льону побуріли, насіння набирає типового коричнево-бурого забарвлення й починає відставати від перегородок коробочок. При струшуванні коробочок насіння торохтить.

б) оригінатори сортів передають, на підставі договорів, насіння супереліти, еліти іншим науково-дослідним установам (науково-дослідним інститутам, дослідним станціям), учбово-дослідним господарствам сільськогосподарських вищих навчальних закладів для розмноження й організації виробництва насіння сортів у регіонах їхнього знаходження;

в) науково-дослідні установи, учбово-дослідні господарства вирощують елітне насіння, насіння І репродукції в розмірах, що задовольняють потреби сільськогосподарських підприємств у насінні І репродукції для проведення сортооновлення й сортоза-міни;

г) сільськогосподарські підприємства на насінницьких ділянках розмножують отримане насіння для повного забезпечення насінням льону олійного потреб господарств у наступні 2--3 роки для виробничих посівів.

У науково-дослідних установах застосовується схема первинного насінництва льону олійного, яка включає розсадники: відбору маточних рослин, перевірки маточної еліти, маточної еліти першої генерації, маточної еліти другої генерації.

При формуванні нових партій насіння маточної еліти в розсаднику маточних рослин застосовують індивідуальний відбір.

У розсаднику перевірки маточної еліти виконують перевірку потомств за родинами.

Типові для даного сорту потомства об'єднують і розмножують у розріджених посівах розсадників маточної еліти першої та другої генерації.

Протягом вирощування оригінального насіння в період вегетації здійснюють видові та сортові прочистки, вилучаючи нетипові, уражені шкідниками та хворобами, слаборозвинені рослини.

Здійснюють у період вегетації дві сортові прочистки: першу в період цвітіння, коли за кольором квітки можна відрізняти домішки в основному сорті, і другу -- у фазі ранньої жовтої стиглості. При проведенні другої сортової прочистки беруть до уваги також висоту рослин, форму куща, врожайність.

У розсадниках льон збирають на низькому зрізі з обов'зко-вим в'язанням рослин у снопи.

Насіння маточної еліти другої генерації використовують для розмноження й виробництва насіння супереліти, а потім -- еліти.

Всеросійський інститут льону рекомендує схему прискореного розмноження нових сортів льону. У розсаднику розмноження оригінального насіння здійснюють масовий негативний відбір, вилучаючи хворі, слаборозвинені, нетипові рослини. Після цього відбирають декілька тисяч найбільш типових маточних рослин. Отримане насіння с маточна еліта, яка наступного року в розсаднику проходить перевірку по родинах за господарсько-цінними ознаками. З найтиповіших родин формують вихідну партію оновленого маточного елітного насіння. Насіння маточної еліти висівають для отримання насіння супереліти, а далі -- еліти.

На посівах супереліти, еліти виконують повторні масові відбори з вилученням менш типових, хворих, слаборозвинених рослин.

При збиранні врожаю супереліти також формують з найбільш вирівняних ділянок партію насіння маточної еліти першої генерації, з іншої площі -- другої генерації. Оригінальне насіння інтенсивно розмножують і отримують насіння оригінальної еліти.

Апробація сортових посівів і грунтконтроль

При проведенні апробації звертають увагу на просторову ізоляцію. Сортові посіви повинні бути розмішені з просторовою ізоляцією від інших сортів не менш як за 100 м.

Належність посівів льону до визначеного сорту перед проведенням апробації встановлюють за сортовими документами.

Апробують сортові посіви льону олійного у фазі ранньої жовтої стиглості рослин. Апробацію здійснюють по діагоналі поля. З площі до 100 га відбирають 300 рослин (у 20 пунктах по 15 рослин), з яких складають апробаційний сніп. Останній розбирають для установлення домішок інших сортів. З кожної рослини обмолочують по 1--3 коробочки й переглядають насіння, яке за формою, кольором, розміром відповідає певному сорту.

При визначенні типу льону беруть до уваги розмір коробочок (дрібні, середні, крупні), розмір насіння, їх колір. Для місцевих сортів льону враховують висоту рослин (щоб виявити домішок довгунцевих форм), розмір коробочок, розмір та забарвлення насіння.

Під час аналізу встановлюють кількість домішок (%) в основному сорті Інших форм, ураженість посівів фузаріозом і засміченість гірчаком рожевим і гумаєм. При наявності цих бур'янів понад 3% посіви визнаються непридатними на насіннєвий матеріал.

При виявленні в посівах повитиці потрібно негайно здійснити ретельну очистку від неї. Уражені частини посіву льону викошують до збирання й усю масу спалюють разом з льоном. При масовому ураженні льону повитицею скошують усю уражену ділянку й використовують на технічні цілі. Уражені посіви повитицею вказують в акті апробації.

В елітних посівах не допускається засміченість їх повитицею, ураження фузаріозом. Насіння з посівів, які були уражені повитицею, ретельно очищають і окремо зберігають.

Насіння еліти, супереліти, першої репродукції супроводжується актом апробації та атестатом на насіння.

Для того, щоб більш точно визначити чистосортність еліти або репродукції, насіння сортів льону передають на грунтконт-роль. Його здійснюють у науково-дослідних установах в умовах штучного клімату (фітотрон, теплиці), або наступного року в польових умовах. Засівають дві повторності насінням еліти або репродукції з таким розрахунком, щоб у кожній повторності було по 500 рослин.

Сортові ознаки визначають у фазі цвітіння та господарської стиглості насіння, Оцінка посівів сорту в грунтконтролі проводиться за тими самими ознаками, що й при апробації.

Грунтконтроль дає змогу оцінити фактичну чистосортність еліти чи репродукції сорту.

ГІРЧИЦЯ

Систематика й морфологія

У культурі є гірчиця сарептська та гірчиця біла.

Гірчиця сарептська -- Вга$$іса }ипсеа Сгегп. -- однорічна трав'яниста рослина родини капустяних -- Вгашсасеае. Корінь стрижневий. Стебло рослини гіллясте, тверде, висотою від ЗО до 150 см, у нижній частині опушене. Нижні листки крупні, опушені, зелені, ліроподібно-перисті, іноді цільні або сильно розсічені; верхні листки ланцетні, цільні, голі; середні листки за величиною та формою перехідні між листками нижнього та верхнього ярусу. Квітки яскраво-жовті, в діаметрі близько 15--20 мм, мають по 4 чашолистика та по 4 пелюстки. Тичинок 6, з яких 4 довгі, 2 короткі.

Гірчиця сарептська -- факультативний самозапилювач, прі> високих температурах у неї часто відбувається перехресне запилювання. Цвітіння триває від 9 до 25 днів. Плід -- стручок від 2,5 о 5,0 см довжини і від 2,0 до 3,5 мм завширшки. Плід містить 6--20 насінин. Насіння кулеподібне, темно-буре або жовте, має .рупносітчасту оболонку.

Гірчицю сарептську поділяють на 8 різновидностей: інтегрі-?олія (уйл ШещЩоііа Зіпзк); субінтегріфолія (уйг. зиЬіпіегЈгі/о!іа іітк)', криспіфолія (уял сгізрі/оііа Вазііеу) і субкриспіфолія (уол иЬстрІ/оііа 5іп$к); японіка (уаг. ]аропіса Ваїпеу); монголіка (у<зг поп§оііса Зіпзк); сарептана (упг. аагерїапа Зіпзк); субсарептана зиЬзагеріапа 8ітк).

За господарською класифікацією гірчиця сарептська має 10 гипів.

/. Аравійський -- найбільш скоростиглий, низькорослий, з дуже сильним висипанням насіння;

2. Індійський -- дуже скоростиглий і низькорослий, насіння жильно висипається з плодів, маловрожайний, низькоолійний;

3. Афганський -- скоростиглий, середньої величини, врожайності та олійності;

4. Малоазійський -- скоростиглий, трохи вищий за афганський тип, насіння легко висипається, середньої врожайності, низькоолійний;

5. Південно-східний -- скоростиглий, середньої величини, врожайність середня та висока, олійний. До цього типу відноситься гірчиця, шо вирощується в Росії, Україні, Білорусі;

6. Алтайський -- середньостиглий, середньо- та високорослі рослини, середньої врожайності. Вміст олії середній та високий;

7. Західно-китайський (кашгарський) -- пізньостиглий, високорослий, високої врожайності й олійності. Зустрічаються білі насіннєві та слабоосипаючі форми;

8. Монгольський -- середньостиглий та пізньостиглий, рослини середньорослі та високорослі, тип середньо- та високоврожайний, вміст олії середній та високий;

9. Японський -- середньо- і пізньостиглий, рослини високорослі, насіння легко висипається. Головним чином овочевого напряму;

10. Корейський -- дуже скоростиглий, середньорослий, насіння сильно висипається, тип -- низьковрожайний, вміст олії низький.

Гірчиця біт -- 5іпарі$ аіЬа Ь. -- однорічна рослина, шо належить до родини капустяних -- Вгаззісасеає. Рослини мають стрижневий корінь. Стебло пряме, гіллясте, вкрите жорсткими щетинистими волосками. Нижні листки знаходяться на черешках довжиноюдо 5 см. Пластинка листка ліроподібно-перистонадрізана. Листки мають нерівномірно виїмчасті краї. Верхні листки знаходяться на коротких черешках.

Суцвіття китицеподібне, багатоквіткове. Чашолистики довжиною 4--6 мм, зовнішні -- подовжені, мають закруглений перх, внутрішні -- продовгувато-овадьні, більш широкі та загострені, на кінці покриті рідкими волосками або голі. Пелюстки квіток жовті. Зовнішні тичинки дрібні, внутрішні -- більш крупніші. Зав'язь коротка. Пилок гірчиці білої довго зберігає здатність до проростання. Перехресне запилювання гірчиці білої відбувається за допомогою комах, бджіл, джмелів.

Плід -- стручок майже циліндричної форми, довжиною від 2 до 4 см, шириною від 3 до 4 мм, грубий, вкритий жорсткими волосками. Стручки, в основному, розташовані під прямим кутом. Насіння кулясте, діаметром 1,5-2,0 мм, блідо-жовте, гладеньке. Стручок містить від 4 до 6 насінин.

Встановлено такі різновидності гірчиці білої:

* культурна -- у аг, уи/^атАіе/ -- стебло, листки, плоди опушені жорсткими, щетинистими волосками. Листки ліроподіб-но-перистонадрізані. Насіння жовте, матове шароподібної форми;

* бур 'яно-польова -- уаг. те/апозрегта А/е/. -- має коричнево-бурий колір насіння. Зустрічається у вигляді домішок у посівах культурної темнонасінної гірчиці;

* бур 'яно-польова -- юг. Оіззесіа (Іа$.) А/е/. -- стебло та листки покриті білими, рідкими, короткими волосками. Листки гли-бокоперистороздільні. Стручки не мають опушення або слабко опушені. Насіння буровато-коричневого кольору.

Народногосподарське значення

Гірчиця -- цінна олійна культура. У насінні гірчиці сарептсь-кої (сизої) міститься 35--47% олії, у насінні гірчиці білої -- 30-- 40%. Олія гірчиш має високі харчові властивості. її використовують у рибоконсервному, кондитерському, хлібопекарському, маргариновому, миловарному виробництвах.

Насіння гірчиці містить ефірну олію -- 0,5-1,7% (сарептська) і 0,1 -- 1,1% (біла), яка використовується в парфумерії.

За сприятливих кліматичних умов урожай насіння гірчиці досягає 20--25 ц/га при олійності до 50%.

Загатьною особливістю сортів гірчиці є вміст в олії високо-молекулярних жирних кислот -- ерукової й ейкозенової, які знижують харчову цінність олії, а також ускладнюють технологію виробництва маргарину та сприяють помутнінню олії при її зберіганні.

Доброю харчовою олією вважається та, яка містить від 5 до 15% насичених кислот, ліноленової кислоти -- від 20 до 60 або олеїнової -- 80% при повній відсутності ерукової та ейкозенової кислот. Олія гірчиці, що містить менш 18% ерукової кислоти, не поступається за харчовою цінністю оливковій олії.

З макухи гірчиці отримують порошок зі специфічним жагучим смаком, який застосовується для виробництва столової гірчиці та гірчичників.

Гірчиця -- добрий медонос.

Гірчицю білу іноді використовують як ранній зелений корм (до створення стручків). Гірчиця сарептська також вирощується як зелений корм, силос, зелені добрива (сидерати).

Сорти гірчиці

Тавричанка -- відноситься до виду гірчиця сарептська. Однорічна трав'яниста рослина заввишки 120-125 см. Тривалість вегетаційного періоду 85-90 днів. Плід -- стручок, насіння дрібне, кулясте. Маса 1000 насінин 4,0-4,5 г. Урожайність насіння 21 ц/га, олійність 41--42%. Вміст ерукової кислоти в олії 0--2%, алілової (ефірної) олії -- 0,7-0,8%. Сорт стійкий до вилягання рослин та обсипання насіння. Середньостійкий проти хвороб і шкідників. Рекомендується для вирощування в степовій та лісостеповій зонах. Сорт виведено в Інституті олійних культур УААН.

Тавричанка 5 -- відноситься до виду гірчиця сарептська. Рослини мають міцне стебло висотою 140--150 см. Плід --- стручок. Насіння дрібне, маса 1000 насінин 4,5-5,0 г. Тривалість вегетаційного періоду 85-90 днів. Урожайність сорту 23 ц/га. Олійність насіння 40-41%. Вміст ерукової кислоти в олії 4,5%, ефірної олії -- 0,8-0,9 %. Сорт стійкий до вилягання рослин та висипання насіння. Середньостійкий проти хвороб та шкідників. Рекомендований для вирощування в степовій та лісостеповій зоні, на Поліссі. Сорт створено в Інституті олійних культур УААН.

Тавричанка 15 -- відноситься до виду гірчиця сарептська. Тривалість вегетаційного періоду 90--95 днів. Рослини заввишки 145-155 см. Маса 1000 насінин 4,5-5,0 г. Урожайність насіння 25 ц/га, олійність 41,5%. Вміст ерукової кислоти в олії 7,8%, ефірної олії в насінні -- 0,9%. Сорт стійкий до вилягання та висипання насіння. Середньостійкий проти хвороб та шкідників. Рекомендований для вирощування в лісостеповій зоні. Сорт виведено в Інституті олійних культур УААН.

На 2001 р. до Реєстру занесено 6 сортів гірчиці.

Технологія вирощування, післязбиральна обробка і зберігання насіння

Місце в сівозміні. Насіннєві посіви гірчиці в сівозміні розміщують по чорному пару, після озимих зернових, зернобобових культур, люцерни. Ярові зернові як попередник не використовуються. Не розміщують гірчицю в сівозміні після гірчиш, ріпаку, інших капустяних культур, проса, однорічних трав.

Добрива. Гірчиця досить чуйна до внесення добрив. При вирощуванні гірчиці сарептської під оранку вносять 1-2 ц/га аміачної селітри, 2-3 ц/га суперфосфату. При вирощуванні гірчиці білої рекомендується внесення під оранку гною 40 т/га і фосфорних добрив -- Р₄₀-₆₀-

Основний обробіток ґрунту. Після збирання озимих зернових та зернобобових культур поле лущать на глибину 6--8 см і далі виконують оранку на 23-25 см. В міру відростання бур'янів поле культивують і підтримують у чистому стані від бур'янів.

При засміченні коренепаростковими бур'янами після збирання озимих або зернобобових культур поле готують за системою поліпшеного зябу з пошаровим обробітком грунту й здійснюють глибоку оранку на глибину 28--30 см. У цьому випадку оранку проводять наприкінці вересня або на початку жовтня. Зяб після оранки вирівнюють.

При вирощуванні гірчиці після люцерни поле лущать або дискують на глибину 6--8 см, здійснюють глибоку оранку на 28-- ЗО см. Далі зяб вирівнюють і підтримують у чистому стані від бур'янів.

При сильній засміченості поля коренепаростковими або кореневищними бур'янами механічні заходи боротьби з ними поєднують з хімічними. Гербіциди суцільної дії (раундап, ураган) вносять по вегетуючих бур*янах до проведення оранки. Оранку здійснюють на глибину 28--30 см після закінчення дії гербіцидів на бур'яни.

Зяб восени вирівнюють.

Передпосівний обробіток грунту починають при його достиганні. Цей обробіток складається з боронування й наступної культивації на глибину 5--6 см. Перед сівбою проводять коткування грунту кільчастими котками. На сильно засмічених полях однорічними ранніми ярими бур'янами культивацію проводять через 10--12 днів після боронування, коли проростуть ці види бур'янів. При вирощуванні гірчиці в зоні недостатнього та нестійкого зволоження поле культивують весною лише 1 раз.

Сіють гірчицю на насіннєвих ділянках з шириною міжряддя 45 або 70 см. Рядовий посів гірчиці з шириною міжряддя 15 см застосовують на відносно чистих від бур'янів полях, коли вдалося ефективно знищити бур'яни в осінній період і рано весною до сівби.

За 1--3 місяці до сівби насіння обробляють протруювачами (вітавакс 200, фурадон, промет 400).

Норма висіву схожого насіння при ширині міжряддя 15 см гірчиці сарептської становить 5,0 кг/га, гірчиці білої -- 8,0 кг/га; при широкорядному способі сівби -- відповідно 4 і 6 кг/га. Глибина заробки насіння 3--5 см. Після сівби поле обов'язково коткують. У вологі роки, коли грунти перезволожені, коткування замінюють на боронування.

Догляд за посівами. При створенні ґрунтової кірки, появі сходів ранніх ярих бур'янів виконують досходове боронування. У випадках масового проростання бур'янів на посівах гірчиці проводять післясходове боронування. Посіви гірчиці боронують не раніше фази 4--5 листків у рослин. Боронування виконують упоперек рядків, у суху, сонячну погоду. Міжряддя посівів обробляють в міру появи сходів бур'янів.

Після появи сходів гірчиці посіви ретельно обстежують на наявність хрестоцвітої блішки. Залежно від кількості блішок, її порога шкодочинності, застосовують крайовий обробіток посівів або обробляють весь насіннєвий посів децисом, карате, акта-ра, актеллік або аналогічними препаратами.

Проти клопів, гусені, капустяної молі, ріпакового пильщика, листоїда застосовують ті самі інсектициди.

Ефективно обробляти посіви гірчиці свіжим ентобактерином -- 1-3 кг/га препарату.

Збирання врожаю гірчиці сарептської двофазне. Гірчицю скошують у валки при вологості насіння 25%, коли воно має типовий для насіння колір, нижні листки опадуть, рослини світло-жовтого відтінку. Якщо посіви не засмічені, застосовують пряме комбайнування.

Валки вимолочують зернозбиральними комбайнами через 3--4 дні після скошування при вологості насіння гірчиці не більше 10--11 %. Цю роботу виконують в ранковий, вечірній, нічний час.

Гірчицю білу, стручки якої майже не розтріскуються й насіння не висипається, збирають прямим комбайнуванням при повній стиглості насіння.

Післязбиральна обробка насіння. Насіння гірчиці, що поступило на тік, підлягає первинній очистці. Для цього використовують ОВП-20А, ОВС-20, «Петкус К527 А10», зерноочисні агрегати ЗАВ-20.

При підвищеній вологості насіння його сушать методом активного вентилювання. За відсутності сушарок активного вентилювання насіння сушать на відкритих майданчиках. Після доведення вологості насіння до 9% проводять вторинну очистку за допомогою машин ОС-4,5, СМ-4, «Петкус-Гігант К-531/1».

Насіння гірчиці зберігають при вологості 9% у мішках за загальноприйнятими правилами. У цей період здійснюють систематичний органолептичний контроль за зовнішнім виглядом, запахом насіння та аналітичний контроль за його посівними якостями, ураженістю шкідливими комахами та кліщами. Спостерігають за кожною партією і контрольною одиницею.

Температуру насіння при його зберіганні визначають у перші З місяці через 2-3 дні, взимку -- 1 раз у тиждень, весною -- кожен день.

Вологість насіння визначають 1 раз на місяць, коли температура повітря нижче 0°С, а також після кожної обробки.

Схожість насіння перевіряють 1 раз у 4 місяці й наприкінці строку зберігання.

Методи прискореного розмноження насіння нових сортів

Прискорене розмноження сортів застосовують для більш швидкого отримання насіння дефіцитних і перспективних сортів гірчиці.

Відібране насіння сорту висівають на насіннєвих ділянках, розміщуючи їх на родючому ґрунті.

Строки сівби -- оптимальні дая кожної зони вирощування. Ширина міжряддя 70 см. Посіви розріджені, густота стояння рослин 0,8 млн./га.

У період вегетації посіви підтримують у чистому стані від бур'янів. Здійснюють міжрядний обробіток та ручне прополювання. Особливу увагу приділяють виполюванню хрестоцвітих бур'янів та інших капустяних культур. Проводять видові та сортові прочистки, вилучаючи всі нетипові для даного сорту рослини. Отримане насіння апробують як еліту.

Гірчицю білу, стручки якої майже не розтріскуються й насіння не висипається, збирають прямим комбайнуванням при повній стиглості насіння.

Післязбиральна обробка насіння. Насіння гірчиці, що поступило на тік, підлягає первинній очистці. Для цього використовують ОВП-20А, ОВС-20, «Петкус К527 А10», зерноочисні агрегати ЗАВ-20.

При підвищеній вологості насіння його сушать методом активного вентилювання. За відсутності сушарок активного вентилювання насіння сушать на відкритих майданчиках. Після доведення вологості насіння до 9% проводять вторинну очистку за допомогою машин ОС-4,5, СМ-4, «Петкус-Гігант К-531/1».

Насіння гірчиці зберігають при вологості 9% у мішках за загальноприйнятими правилами. У цей період здійснюють систематичний органолептичний контроль за зовнішнім виглядом, запахом насіння та аналітичний контроль за його посівними якостями, ураженістю шкідливими комахами та кліщами. Спостерігають за кожною партією і контрольною одиницею.

Температуру насіння при його зберіганні визначають у перші З місяці через 2-3 дні, взимку -- 1 раз у тиждень, весною -- кожен день.

Вологість насіння визначають 1 раз на місяць, коли температура повітря нижче 0°С, а також після кожної обробки.

Схожість насіння перевіряють 1 раз у 4 місяці й наприкінці строку зберігання.

Методи прискореного розмноження насіння нових сортів

Прискорене розмноження сортів застосовують для більш швидкого отримання насіння дефіцитних і перспективних сортів гірчиці.

Відібране насіння сорту висівають на насіннєвих ділянках, розміщуючи їх на родючому ґрунті.

Строки сівби -- оптимальні дая кожної зони вирощування. Ширина міжряддя 70 см. Посіви розріджені, густота стояння рослин 0,8 млн./га.

У період вегетації посіви підтримують у чистому стані від бур'янів. Здійснюють міжрядний обробіток та ручне прополювання. Особливу увагу приділяють виполюванню хрестоцвітих бур'янів та інших капустяних культур. Проводять видові та сортові прочистки, вилучаючи всі нетипові для даного сорту рослини. Отримане насіння апробують як еліту.

Для прискореного розмноження сортів використовують штучні умови фітотронів та зимових теплиць. Це дає змогу отримати додатковий урожай насіння в зимовий період.

Методика виробництва оригінального, елітного та репродукційного насіння

Первинне насінництво сортів гірчиці виконують науково-дослідні установи-оригінатори сортів. Вони вирощують маточне та суперелітне насіння. Елітне насіння сортів гірчиці вирощують дослідні господарства, елітно-насінницькі господарства, а за договорами -- інші наукові установи. Насінням першої репродукції засівають виробничі площі в господарствах для отримання товарного насіння. Сортопоновлення безерукових та малоеру-кових сортів гірчиці проводять щорічно, а високоерукових -- 1 раз у 2 роки.

Насінництво сортів гірчиці сарептської здійснюють за такою схемою: розсадник відбору, насіннєвий розсадник (супереліта), еліта. У розсаднику відбору вирощують маточне насіння. У цьому розсаднику висівають насіння супереліти останнього випуску на площі не менш як 0,10 га. Сіють кукурузними саджалками, гніздовим способом, плоша живлення на одну рослину -- 0,5x0,25 м по 3--5 насінин у кожне гніздо. У період проривки в гнізді залишають по одній рослині. Сильно розріджений посів не рекомендується, оскільки посилюється гіллястість рослин і значно запізнюється достигання.

Рослини насіннєвої еліти відбирають у полі за ознаками скоростиглості, могутності розвитку, круттності насіння. Відбирають не менш 2000 елітних рослин. У лабораторії відбирають близько 1500 найбільш урожайних рослин, які потім аналізують на олійність насіння. Після аналізу залишають близько 800 рослин, які, в свою чергу, аналізують на вміст ефірної олії в насінні. За вмістом ефірної олії вибраковують ще 300 рослин. Насіння найкращих 500 рослин об'єднують для одержання маточного насіння і використовують для сівби в насіннєвому розсаднику.

У насіннєвому розсаднику вирощують насіння супереліти. Площа цього розсадника визначається потребою в насінні еліти даного сорту з урахуванням страхового фонду в розмірі 30% загальної потреби в насінні супереліти. Норма висіву насіння зменшується на 20-25% проти прийнятих норм для даної конкретної агрозони. Посіви супереліти ізолюють від посівів еліти та інших репродукцій. На посівах супереліти проводять дві сортопрочистки: до цвітіння та перед достиганням. У період сортопрочисток вилучають з посівів нетипові для сорту й уражені хворобами рослини.

Для підтримання спадкових ознак сорту та посилення різноякісності сортової популяції до насіння супереліти даного року домішують 10--15% насіння супереліти випуску попереднього року.

На третій рік з цього насіння отримують еліту. Площа посіву еліти визначається потребою в насінні першої репродукції з урахуванням страхового фонду в розмірі 30% загальної потреби в насінні еліти. На посівах еліти виконують дві видові прочистки: перед цвітінням і перед достиганням. При проведенні прочис-ток вилучають нетипові рослини, інші хрестоцвіті культури. Домішка форм, що виходять за межі сорту (більша частина по кольору насіння -- домішка сизого насіння в жовтонасіннєвих сортів), може становити не більш 0,4%. Насіння першої репродукції вирощують з насіння еліти.

Всеросійським інститутом олійних культур (Росія, м. Крас-нодар) запропоновано схему поліпшеного насінництва гірчиці сарептської. Ця схема передбачає введення додаткової ланки у схему насінництва: вводять розсадник оцінки потомств після розсадника відбору.^У розсаднику оцінки потомств вирощують маточне насіння. Його отримують із суміші насіння кращих потомств елітних рослин, що перевищили контроль (супереліту сорту) за основними господарсько-цінними ознаками. Відбір насіннєвої еліти в розсаднику відбору проводять в обсязі 500-1000 рослин, але обмолочують тільки центральну китицю. Оцінюють елітні рослини на олійність і на вміст ефірної олії тільки за потомствами.

Насіннєвий розсадник оцінки потомств з кожного сорту закладають у кількості 160-200 родин -- потомств кращих з 500-1000 рослин, що були відібрані в розсаднику відбору. Кращі родини, що перевищили контроль, виділяють, змішують, створюючи таким чином маточне насіння сорту.

Насінництво білої гірчиці проводять методом індивідуально-родинного добору.

У насіннєвому розсаднику першого року висівають насіння окремих рослин у кількості не менш 300 потомств. У період вегетації проводять видові та сортові прочистки. За даними польової та лабораторної оцінки підбирають кращі 100-- 150 родин (не менше) для сівби в насіннєвому розсаднику другого року. У ньому здійснюється перевірка на якість насіння (вміст ерукової кислоти, ефірної олії). Кожну родину висівають окремо для більш вірогідної оцінки. Одночасно частина насіння від кожної родини насіннєвого розсадника використовується для ретельної оцінки на вміст у насінні гірчиці ерукової кислоти, на стійкість проти ураження хворобами, до вилягання рослин, осипання насіння.

У насіннєвий розсадник другого року включають частину насіння від кращих родин насіннєвого розсадника попереднього року. Таким чином, у насіннєвих розсадниках накопичується найкраще насіння.

Отримане насіння кращих родин насіннєвого розсадника другого року за даними польового та лабораторного аналізів об'єднують і використовують для сівби супереліти, а далі -- еліти.

Збирання насіннєвих ділянок здійснюють при повній стиглості насіння протягом 3--4 днів.

Апробація сортових посівів гірчиці та ґрунтконтроль

Апробацію сортових посівів гірчиці проводять на всіх насінницьких посівах. Крім цього, апробують посіви, де було висіяне насіння дефіцитних та перспективних сортів. Апробацію посівів необхідно закінчити не пізніше як за 2--3 доби до початку збирання.

На посіви гірчиці, що підлягають апробації, повинні бути документи, які свідчать, шо сівба проводилась певним сортом.

До апробації сортових посівів гірчиці приступають на початку квітування. Посіви апробують шляхом візуального огляду рослин на пні без відбору снопів.

Максимальна площа відбору одного зразка становить для гірчиці сарептської -- 25 га, білої -- 10 га. Кількість пунктів огляду рослин по діагоналі поля 25. Кількість рослин, що оглядають у кожному пункті, І0. Просторова ізоляція насіннєвої ділянки 500 м, а за наявності природних перешкод -- 250 м.

Для сортів гірчиці типовість визначають шляхом аналізу висоти стебла, його розгалуженості, форми листків, виду суцвіття, забарвлення квіток, форми і розміру стручків, притиснення або відхилення від стебел стручків.

Засміченість посівів гірчиці важковідокремлюваними культурними рослинами та бур'янами родини капустяних визначають у відсотках.

При засміченості посівів више 5% їх вибраковують. За наявності у посівах гірчиш вище 3% таких бур'янів, як гірчак рожевий та гумай, насіння яких важко відокремлюється від насіння гірчиці, посіви гірчиці реєструють, але на насіннєві цілі зібране насіння вважають непридатним.

Типовість гірчиці білої визначають на основі сортових документів і огляду рослин на корені. Від кожної рослини відбирають по 2 стручки в нижньому ярусі й складають у мішечок. Під час аналізу їх обмолочують і підраховують. За результатами підрахунку насіння визначають кількість засміченості буронасін-ною різновидністю у відсотках.

Типовість сортів гірчиці визначають також за допомогою грунт-контролю. Отримане насіння з насіннєвої ділянки висівають у двох повтореннях (з розрахунком, що в кожному повторенні буде по 500 рослин) у зимовий період у фітотронах, зимових теплицях або наступного року весною в польових умовах. На основі аналізу рослин за апробаційними ознаками визначають типовість та чистоту сорту, насіння якого було отримане попереднього року.

РИЦИНА

Систематика й морфологія

Рицина -- Шсіпиз соттипіз І. -- належить до родини молочайних -- ЕирИогЬіасеае. Це багаторічна, однодомна, роздільностатева, перехреснозапилювана (вітрозапилювана) рослина. В Україні та у країнах помірного клімату вона припиняє вегетацію з настанням осінніх приморозків, тому її культивують як однорічну культуру.

Корінь стрижневий, проникає в грунт на глибину до 3 м і в боки -- до 2м.

Стебло колінчасте, порожнє в середині, галузисте, в умовах півдня, залежно від сорту, заввишки 0,5--3,0 м. Стебло й гілки зелені, сизі, темно-червоні або фіолетові, нерідко вкриті восковим нальотом і закінчуються суцвіттям -- китицею. Центральне стебло в сортів, які вирощують в Україні, має 5--12 міжвузлів при висоті штамба 30--100 см. Чим менше міжвузлів, тим швидше утворюється й зацвітає центральна китиця.

Листя велике, щитовидне, голе, блискуче, 7--11 -лопатеве, на довгих черешках. Прилистки перетинчасті. За облистяністю форми й сорти рицини поділяють на сильно- (листя не спадає до збирання) і слабооблистяні, в яких у період достигання центвий та гумай, насіння яких важко відокремлюється від насіння гірчиці, посіви гірчиці реєструють, але на насіннєві цілі зібране насіння вважають непридатним.

Типовість гірчиці білої визначають на основі сортових документів і огляду рослин на корені. Від кожної рослини відбирають по 2 стручки в нижньому ярусі й складають у мішечок. Під час аналізу їх обмолочують і підраховують. За результатами підрахунку насіння визначають кількість засміченості буронасін-ною різновидністю у відсотках.

Типовість сортів гірчиці визначають також за допомогою грунт-контролю. Отримане насіння з насіннєвої ділянки висівають у двох повтореннях (з розрахунком, що в кожному повторенні буде по 500 рослин) у зимовий період у фітотронах, зимових теплицях або наступного року весною в польових умовах. На основі аналізу рослин за апробаційними ознаками визначають типовість та чистоту сорту, насіння якого було отримане попереднього року.

Рослина однодомна, роздільностатева, чоловічі квітки розміщені в нижній частині суцвіття, жіночі -- у верхній (зустрічаються рослини тільки з чоловічими або жіночими квітками, а також дисперсні форми); квітки дрібні, з простою оцвітиною з п'ятьма пелюстками, майже сидячі. Бутон чоловічої квітки ши-рококонічний чи овальний, з великою кількістю тичинок. Жіноча квітка вузькоконічна. Зав'язь тригніздова, з трьома дволопатевими приймочками, забарвленими в яскраво-червоний, зрідка в жовтий колір. На кожній рослині, залежно від сорту й умов вирощування, утворюється від 1--3 до 10 китиць.