Насінництво й насіннєзнавство олійних культур

Цікавий досвід з виробництва й маркетингу насіння накопичено в Канаді. Тут вирощують ріпак, сою, льон олійний, гірчицю, соняшник. Канада -- одна з провідних держав з виробництва й експорту насіння сільськогосподарських культур. Структура насінницької галузі охоплює тут організації й установи державного (агентства, селекційні установи, деякі університети), напівлер-жавного й приватного секторів (асоціації, фірми, компанії). У країні працює понад 170 фірм, компаній, кооперативів, які ви-І робляють насіння, при цьому 70% фірм займаються торгівлею. І

Організація селекційно-насінницької роботи в Канаді покла-І дена на Міністерство сільського господарства, яке відіграє ролш департаменту федерального уряду. Керівництво селекційно-І насінницькою галуззю здійснює Управління наукових дослідженії і Директорат Із захисту рослин і продукції рослинництва. Бон» займаються організацією селекційно-насінницьких робіт, впро вадженням правових основ у галузь, здійсненням контролю з; якістю насіння, апробацією сортових посівів. У цій країні роз роблена та функціонує державна програма з насінництва (Зеес РгоЈгат).На рівні провінцій департаменти з сільського госпо дарства виконують консультативні функції, організують пропа ганду та впровадження нових сортів.

У Канаді немає системи захисту прав селекціонерів, оскількі 80--90% сортів, які знаходяться у виробництві, отримано дер жавними науково-дослідними установами. Використання новії: сортів і високоякісного насіння здійснюється через системі зоні вирощування сорту (гібрида) насінницькі компанії предста-І вляє їхній ділер, який постійно тримає зв'язок з фермерами. ВінІ вивчає потребу в насінні та інформує про це компанію. Ціни на! насіння вільні й регулюються ринком. Як правило, в ціну вклю-І чають відрахування (роялті) власникам патентів на сорти рос-1 лин. Розмір цих відрахувань залежить від культури, сорту, площі посіву, наявності насіння та інших чинників, але загалом не пе-І ревишує 10%.

Незважаючи на приватний характер організації ведення насінництва в розвинутих країнах, держава залишає за собою право регулювати відносини між виробниками й споживачами насіння чітким законодавством і зваженою податковою політикою. Законодавство захищає права всіх суб'єктів насінництва. Поряд з цим, держава контролює реалізацію продукції високої якості, пропагує досягнення науки й техніки, стимулює розвиток теоретичних основ галузі.

Цікавий досвід з виробництва й маркетингу насіння накопичено в Канаді. Тут вирощують ріпак, сою, льон олійний, гірчицю, соняшник. Канада -- одна з провідних держав з виробництва й експорту насіння сільськогосподарських культур. Структура насінницької галузі охоплює тут організації й установи державного (агентства, селекційні установи, деякі університети), напівлер-жавного й приватного секторів (асоціації, фірми, компанії). У країні працює понад 170 фірм, компаній, кооперативів, які ви-І робляють насіння, при цьому 70% фірм займаються торгівлею. І

Організація селекційно-насінницької роботи в Канаді покла-І дена на Міністерство сільського господарства, яке відіграє ролш департаменту федерального уряду. Керівництво селекційно-І насінницькою галуззю здійснює Управління наукових дослідженії і Директорат Із захисту рослин і продукції рослинництва. Бон» займаються організацією селекційно-насінницьких робіт, впро вадженням правових основ у галузь, здійсненням контролю з; якістю насіння, апробацією сортових посівів. У цій країні роз роблена та функціонує державна програма з насінництва (Зеес РгоЈгат).На рівні провінцій департаменти з сільського госпо дарства виконують консультативні функції, організують пропа ганду та впровадження нових сортів.

У Канаді немає системи захисту прав селекціонерів, оскількі 80--90% сортів, які знаходяться у виробництві, отримано дер жавними науково-дослідними установами. Використання новії: сортів і високоякісного насіння здійснюється через системі ліцензування (реєстрації). Законодавчою основою системи насінництва є «Акт про насіння Канади», дію якого контролює Міністерство сільського господарства.

Виробництвом сертифікованого насіння в Канаді займається Асоціація С8ОА. Вона не залежить від Міністерства сільського господарства, проте працює в тісному контакті з відповідними його структурами, а також департаментами сільського господарства провінцій.

Асоціація С5ОА об'єднує понад 5 тисяч селекціонерів і насіннєводів. В її розпорядженні 439,2 тис. га насінницьких посівів. Очолює Асоціацію рада директорів. На національному рівні вона представлена 12 насіннєводами й представниками від кожного з 9 департаментів з сільського господарства. Президент і виконавчий комітет Асоціації обираються ЇЇ членами. Бюджет Асоціації складається з внесків, виплат за отримання сертифікатів і обслуговування насінницьких посівів, комісійних від авторських винагород. У 1987 р., наприклад, бюджет Асоціації становив 1,9 млн. доларів.

Близько 50 % фермерів-насіннєводів, які є членами Асоціації, мають по 200--250 га землі. Валовий обсяг продажу їхньої продукції близько 50 тис. доларів на рік. Валовий обсяг продажу насіння на 200 і більше тисяч доларів мають, як правило, приватні підприємства з очищення насіння.

Для впровадження сортів у виробництво, збору авторських гонорарів і підтримки селекції створена Асоціація 5е Сап. До її складу входять різні представники насінницької галузі (фермери-насіннєводи, насінницькі фірми, представники державних і урядових установ). Вона має дві форми фінансування: за рахунок членських внесків (100 дол./рік) і податку на продаж членами Асоціації сертифікованого насіння (40% від реалізаційної ціни).

У міру розповсюдження сорту розмір податкових ставок зменшується. Авторські винагороди 5е Сап передає селекційним уста-новам-оригінаторам сортів. З 1985 р. вона виплатила винагород на суму близько 1 млн. доларів. Розповсюдження насіння високих репродукцій здійснюється на контрактній основі фермера-ми-насіннєводами. Контрактна система виробництва та реалізації насіння охоплює 65--70% його виробників.

Серед насіннєводів-членів С8СА лише 1,3 тис. осіб мають право на розмноження й реалізацію маточного (оригінального) | насіння. Це право надасться найбільш кваліфікованим спеціалістам, які мають відповідну матеріально-технічну базу.

Асоціація С5ОА постійно підвищує кваліфікаційний рівень своїх членів, проводячи різні семінари з проблем маркетингу насіння, нормативних законодавчих актів. Вона має у своєму підпорядкуванні 250 компаній і фірм.

Свою діяльність асоціація С5СА концентрує на виробництві, доробці й експорті сертифікованого насіння, виробленого в Канаді. Вона-- член 5е Сап, має своїх представників у федеральному уряді та в провінціях.

Фермери Канади зорієнтовані переважно на внутрішньогосподарське виробництво насіння для отримання товарної продукції. Проте поява нових сортів і, особливо, гібридів ставить фермерів у значну залежність від насінницьких фірм. Щорічно витрати фермерів на купівлю насіння перепитують 200 млн. доларів. Це в середньому становить 3,0 % усіх їхніх витрат. Багато з них купують насіння кожні 3--5 років, а гібридів-- щорічно.

У Франції Національна Федерація фермерів-насіннєводів (РИАМ5) об'єднує понад 45 тис. висококваліфікованих фермерів. Вони виробляють насіння супереліти й еліти, мають технічний відділ і лабораторію з вдосконалення технології виробництва насіння.

У Данії Асоціація об'єднань датських насіннєводів і Об'єднання датських торговців насінням забезпечують виробництво посівного матеріалу та його реалізацію. Асоціація нараховує 3 тис. членів, які входять до 25 місцевих об'єднань. Вони забезпечують укладання контрактів на виробництво насіння, регулюють відносини поміж насіннярем і фірмою. Наявність різних асоціацій, спілок та інших об'єднань виробників насіннєвої продукції, організацій торгівлі тощо забезпечує відповідну захищеність членів цих об'єднань, стимулює виробництво, розподіл продукції, імпорт, експорт. А все це дає змогу ефективно функціонувати всій насінницькій галузі у цілому в загальній системі агропромислового комплексу.

Великі корпорації, що володіють насінницькими компаніями, мають значний прибуток від продажу насіння. Тому вони вкладають кошти в селекційні дослідження, що розглядають як складову частину стратегії на збереження своєї конкурентоспроможності. Так, транснаціональна компанія США Ріопег щорічно витрачає на селекцію 35 млн. доларів, 1СІ (Великобританія) -- 25 млн. доларів, 5апсіо$ (Швейцарія) -- 23 млн. доларів, СіЬа Сеі§і (Швейцарія) -- 22, Огеап (Франція) -- 7 млн. доларів.

Як бачимо, наприкінці XX ст. однією з головних тенденцій у розвитку насінницької галузі в розвинених країнах світу стало формування й проникнення на ринок насіння транснаціональних компаній. Галузь насінництва викликає в них велике зацікавлення для диверсифікації, економічного росту, отримання великихдо-ходів, очікуваних у зв'язку з реальними перспективами значного прогресу біотехнологічної науки. У розвинутих країнах трансформація у згаданих транснаціональних корпорацій викликала значні якісні зміни в організації проведення селекції й насінництва сільськогосподарських культур. Компанії виступають як інвестори наукових досліджень з селекції, насінництва, біотехнолоґії рослин. Водночас вони беруть на себе функції виробників насінницької продукції.

Отже, організація насінницької галузі в розвинутих країнах світу істотно відрізняється від тієї, що існує в Україні. Вона спрямована на розвиток та удосконалення ринкових відносин у селекції, насінництві, підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва. Досвід передових країн з організації виробництва й маркетингу насіння допоможе нашим спеціалістам перейти до більш досконалої форми організації ведення насінництва, сприятиме збільшенню обсягу виробництва високоякісного насіння, впровадженню досягнень селекції у виробництво.

ПЕРВИННЕ, ЕЛІТНЕ ТА РЕПРОДУКТИВНЕ НАСІННИЦТВО

Після того, як новий сорт пройшов сортовипробування та його включено до Держаїшого реєстру рослин України, розпочинається не менш відповідальна робота -- насінництво, розмноження нового сорту до таких розмірів, щоб було достатньо для посіву на великих площах. Найпростіше розмноження сорту -- це пересів рік у рік. Проте сорт у процесі пересічу погіршується внаслідок механічного та біологічного засмічення, розщеплення, появи мутантів, зниження стійкості проти хвороб, екологічної депресії.

Механічне засмічення відбувається в сівалках, комбайнах, у та-РІ. під час очищення, зберігання на складах. При недбалому ставленні до роботи ступінь засмічення значно збільшується.

Біологічне засмічення -- це перезапилення, відбувається в культур, то перехресно запилюються (соняшник, рицина; факультативні перехресники -- гірчиця, ріпак). У самозапилюючих культур (льон, рижій) також можливе перехресне запилення в невеликих розмірах (менше 1%) через запилення бджолами та іншими комахами.

Щоб не допустити перехресного запилювання в соняшнику,! рицини, гірчиці, ріпаку, між посівами різних сортів витримують просторову ізоляцію (1000, 500, 300 м). При роботі з самозапи-лювачами просторову ізоляцію не застосовують, але потрібно пильно стежити за появою спонтанних гібридів. Поява мутантів можлива в усіх культурах. Вони засмічують сорти самі по собі, до того ж виникає можливість перехресного запилювання.

Зниження стійкості проти хвороб відбувається тому, що з'яв-І ляються нові раси патогенів, І сорт, який був толерантним доі хвороби, починає уражатись нею.

Екологічна депресія сорту. Є сорти, які здатні давати врожай у| різних зонах. Вони екологічно пластичні. Однак трапляються І сорти мало пластичні, що дають хороший урожай лише в окре-І мих зонах. За відсутності гармонії між біологією сорту й навко-І лишнім середовищем виникає порушення фізіологічних функ-і цій організму. Це призводить до послаблення його життєвості! настає депресія. Внаслідок цього значно знижуються врожай-І ність і якість насіння.

Зважаючи на це, насіннєві посіви необхідно зосереджувати її оптимальних для сорту зонах.

З огляду на причини, що призводять до погіршення сорті! при пересіиах, селекціонери-насіннєводи запропонували для всія культур конкретні схеми. Якщо дотримуватися їхніх вимог, сор! не погіршується, залишається незмінним, чи навіть поліпшується

Первинне насінництво є безпосереднім продовженням селекпв культури та початковою ланкою насінницької роботи.

Згідно із Законом України «Про насіння», залежно від етапі відтворювання сортів сільськогосподарських рослин визначаю™ такі категорії насіння: оригінальне, елітне, репродукційне.

Оригінальне -- насіння, одержане науковими установами в пері винних ланках насінництва послідовним добором родоначальї них рослин і оцінкою їхнього потомства з метою відтворення ті збереження сорту.

Елітне -- насіння, отримане послідовним розмноженням ори-І гінального насіння в господарствах, яким надано право виробі ництва насіння еліти, і яке за сортовими та посівними якостями гарантовано відповідає вимогам державного стандарту на елітні

Репродукційне -- насіння Т та подальшої репродукцій віл заси ву еліти.

Для вирощування сортів олійних культур розроблено схему, за якою послідовно розміщуються розсадники. Розпочинається схема з добору рослин.

Залежно від коефіцієнта розмноження культури та норм висіву насіння до схеми вносять зміни-- виключають ті чи інші розсадники.

На посівах розмноження або супереліти відбирають одну-дві тисячі типових рослин сорту. У лабораторії розглядають кожну рослину, вибраковують хворі, низьковрожайні, нетипові. Ті рослини, що залишилися після вибракування, обмолочують. Кожну-- окремо. Насіння рослин вибраковують за кількісними та ваговими параметрами, типовістю, а коли визначають олійність, то і за її показниками.

Потім це насіння використовують для сівби супереліти, еліти, репродукцій.

На посівах супереліти й еліти проводять сортові та видові мрочистки. При цьому виділяють нетипові, хворі рослини.

Перед збиранням урожаю виконують апробацію сортових посівів.

НАСІННИЦТВО НА ГЕТЕРОЗИСНІЙ ОСНОВІ

В останні 40--50 років селекцію багатьох сільськогосподарських культур почали вести на гетерозисній основі. її мета -- отримання високоврожайних гібридів для одноразового використання гібридного насіння першого покоління (Р[) на всій площЯ виробничих посівів.

Принцип отримання гетерозисних гібридів у перехресноза-І пильних рослин грунтується на вільному перезапиленні попе-1 редньо створених і відповідно підібраних самозапилених ліній.І

У популяціях перехреснозапильних рослин є велика кількістм рецесивних генів, що знаходяться в прихованому стані. Одная внаслідок самозапилення шкідливі рецесивні гени, опинившися у гомозиготному стані, негативно впливають на потужність роз-1 витку й продуктивність рослин. Таким чином, при самозапиі ленні настає депресія як результат переходу шкідливих генів да гомозиготного стану.

Рівень гомозиготності зростає протягом ряду поколінь, стідьі ки ж триває інцухт -- депресія. Інколи вона заходить так далекої що потомство лінії гине -- рослини втрачають життєздатність. І

Паралельно з гомозиготністю самозапилених ліній зростає їхня, морфологічна вирівняність, яка врешті-решт досягає певного стуї пеня й залишається незмінною в наступних поколіннях. Томі спадковість різних інбредних ліній суворо індивідуальна. І_:

Пари для отримання найвищого гетерозису підбираються екЛ, периментально, хоча певний прогноз можна зробити заздалев, гідь. Так, гетерозис більшою мірою проявляється при схрещуй, ванні форм, що сильно розрізняються за генотипом, або наля жать до різних екотипів. Невдало підібрані пари можуть призвести₍ до зниження врожайності гібридного потомства порівняно І, батьківськими формами. Встановлено, що видатні комбінаці трапляються досить рідко-- 1 раз на сотню й навіть на тисячі і схрещувань. За даними селекційних установ США, тільки блиі зько 0,1% інбредних ліній кукурудзи відповідають сучасним ви! могам. І ]

Для визначення можливості схрещування ліній чи сорту вивча ють їхню комбінаційну здатність. Форми з високою такою здаї [ ністю утворюють високогетерозисне потомство. і

Вибір методу виробництва гібридного насіння обумовлюють ся перш за все біологічними особливостями культури, способа ми розмноження.

У культур з багатонасіннєвими зав'язями (тютюн, мак. не рець) гібридне насіння можна отримати кастрацією квіток і штуч ним запиленням.

Перехреснозапильні дводомні (коноплі), однодомні рослин . з роздільностатевими суцвіттями (кукурудза) висівають по чер рядами з наступним видаленням у материнських рядах чоловічих рослин або чоловічих суцвіть до початку цвітіння їх.

Однак абсолютна більшість рослин з двостатевими квітками (жиго, соняшник та ін.) виключає організацію великомасштабного виробництва гібридного насіння методом кастрації. Для них розроблено методи, які дають змогу обходитися без затрат ручної прані. Один з таких прикладів-- використання цитоплазматичної чоловічої стерильності (ЦЧС).

Зовнішній прояв ЦЧС буває різний:

* у квітках зовсім не розпинаються тичинки (тютюн);

* пиляки розвиваються, однак пилкові зерна недорозвинені (кукурудза);

* пиляки утворюють нормальний пилок, але не розкриваються.

ЦЧС передається потомству тільки за материнською лінією. Особливість цього типу наслідування полягає в тому, що при схрещуванні рослин із стерильним пилком з нормальними рослинами отримують стерильне потомство. За повторних схрещуваннях з тими самими фертильними рослинами ознака стерильності може передаватись багатьом поколінням. При виробництві гібридів рослини з ЦЧС використовуються тільки як материнська форма.

Фертильні лінії та сорти, златні зберігати при схрещуванні із стерильними формами стерильність потомства, називаються закріплювачами стерильності.

Однак для використання ЦЧС необхідно також мати форми, то на завершальному етапі схрещування відновлювали б фертильність гібридів, які в інших випадках не дають врожаю насіння. Лінії та сорти, які відновлюють плодючість потомків рослин з ЦЧС. називають відновлюваними фертильності.

Відомі форми проміжного типу, які гтри схрещуванні зі стерильними рослинами утворюють у потомстві стерильні та фертильні рослини в певному співвідношенні. їх називають напів-яідновлювачами фертильності.

Виділену тим чи іншим способом стерильну форму спочатку перевіряють на комбінаційну здатність. Форми з ЦЧС використовують при зворотних схрещуваннях з лініями або сортами, яким хочуть передати стерильність. У наш час можна практично будь-яку лінію перенести на стерильну основу. Для цього пилком певної ^Л]ніі запилюють стерильну лінію, а потім 5--7 разів повторюють звповторюють зворотні схрещування, добиваючись збереження цінних ознак фертильної лінії в потомстві, а від стерильної прагнуть взяті тільки стерильність, що передається через цитоплазму материн ської рослини.

Для розмноження стерильної лінії її запилюють пилком ви хідної фертильної лінії, розмішуючи їх рядки почергово на ізсі льованій ділянці. Насіння збирають з рослин, шо мають стери льну цитоплазму. Вихідна лінія називається фертильним анало гом стерильної лінії, яка, в свою чергу, має назву стерильно* аналогу фертильної лінії.

Методика й технологія вирощування гібридного насіння соняш нику. Система гібридного насінництва соняшнику складається¹ двох ланок: вирощування насіння батьківських форм і вирощу вання гібридів першого покоління. Установи-оригінатори та їх* елітгоспи вирощують маточне, суперелітне й елітне насіння са мозапилених ліній, їхні стерильні аналоги, насіння батьківськи ліній відновлювачів стерильності пилку, а також насіння першо го покоління стерильних простих гібридів -- батьківських форі трьохлінійних і більш складних гібридів.

Ліцензовані спеціалізовані насінницькі господарства разом І оригінаторами гібридів вирощують на ділянках гібридизації на сіння першого покоління та продають за договором насіннєочш сним заводам, або самі реалізують після ретельної підготовки.!

Вирощування насіння стерильних аналогів фертильних ліній. Розі садник оцінки потомств закладають 1 раз на 2--3 роки залежні від генетичної чистоти й стабільності материнської форми. На сіння отримують парним схрещуванням під рукавним ізоляте! ром рослин фертильної лінії (закріплювач) та її стерильного аня лога. Одержаний від кожної пари врожай висівають у розсадни ку оцінки потомства окремими суміжними рядами, ЗалишкІ насіння зберігають як резерв. Через кожні 10--20 сімейних па висівають у ролі стандарту супереліту даної фертильної лінії та¹ стерильного аналога. За результатами спостережень за кожної сім'єю протягом усього періоду вегетації вибраковуються пар сімей, де стерильний аналог показав хоча б єдине вищепленц нетипової рослини. Вони відзначаються габітусом і формою листі а також уражені хворобами. Кількість сімейних пар обумовлює™ ся потребами в маточному насінні, генетичною чистотою та пра дуктивністю ліній (як правило, 150--250 пар).

Маточник закладається з насіння кращих сімей, перевірені* на інфекційних фонах у колективних ізоляторах (рис. 2).

Під час вегетації рослин за період від сходів до цвітіння виш фертильної лінії в потомстві, а від стерильної прагнуть взяті тільки стерильність, що передається через цитоплазму материн ської рослини.

Для розмноження стерильної лінії її запилюють пилком ви хідної фертильної лінії, розмішуючи їх рядки почергово на ізсі льованій ділянці. Насіння збирають з рослин, шо мають стери льну цитоплазму. Вихідна лінія називається фертильним анало гом стерильної лінії, яка, в свою чергу, має назву стерильно* аналогу фертильної лінії.

Методика й технологія вирощування гібридного насіння соняш нику. Система гібридного насінництва соняшнику складається¹ двох ланок: вирощування насіння батьківських форм і вирощу вання гібридів першого покоління. Установи-оригінатори та їх* елітгоспи вирощують маточне, суперелітне й елітне насіння са мозапилених ліній, їхні стерильні аналоги, насіння батьківськи ліній відновлювачів стерильності пилку, а також насіння першо го покоління стерильних простих гібридів -- батьківських форі трьохлінійних і більш складних гібридів.

Ліцензовані спеціалізовані насінницькі господарства разом І оригінаторами гібридів вирощують на ділянках гібридизації на сіння першого покоління та продають за договором насіннєочш сним заводам, або самі реалізують після ретельної підготовки.!

Вирощування насіння стерильних аналогів фертильних ліній. Розі садник оцінки потомств закладають 1 раз на 2--3 роки залежні від генетичної чистоти й стабільності материнської форми. На сіння отримують парним схрещуванням під рукавним ізоляте! ром рослин фертильної лінії (закріплювач) та її стерильного аня лога. Одержаний від кожної пари врожай висівають у розсадни ку оцінки потомства окремими суміжними рядами, ЗалишкІ насіння зберігають як резерв. Через кожні 10--20 сімейних па висівають у ролі стандарту супереліту даної фертильної лінії та¹ стерильного аналога. За результатами спостережень за кожної сім'єю протягом усього періоду вегетації вибраковуються пар сімей, де стерильний аналог показав хоча б єдине вищепленц нетипової рослини. Вони відзначаються габітусом і формою листі а також уражені хворобами. Кількість сімейних пар обумовлює™ ся потребами в маточному насінні, генетичною чистотою та пра дуктивністю ліній (як правило, 150--250 пар).

Маточник закладається з насіння кращих сімей, перевірені* на інфекційних фонах у колективних ізоляторах.

Маточне насіння надходить до розсадника супереліти. Розсадник супереліти закладають з дотриманням просторової

Іабо часової ізоляції від інших посівів соняшнику, включаючи

Іпоодинокі рослини на відстані не менше 5 км. Крім того, не можна допускати розміщення медоносних культур між товарним соняшником і насінними ділянками. Розміщення пасік допускається тільки за периметром ділянок соняшнику. Дотримання цих обмежень сприяє вирощенню «чистої» супереліти батьківських форм гібридів.

Необхідно мати на увазі, шо рослини фертильних ліній за морфологічними ознаками не відрізняються від рослин стерильного аналога, за винятком здатності перших продукувати пилок. ^ зв'язку з ним для розпізнання фертильних і стерильних анало-^ґівїхнє насіння висівають з розділяючими (незасіяними) рядами.

І Найбільш поширені схеми посівів: 6:0 + 4 + 4; 8:0 + 6 + 0;

112:0+10+0, тобто 6--8 або 10 рядків стерильного аналога (мати), -- незасіяний рядок, 4, 6, 10-- рядки фертильної лінії

Найвдаліша схема -- 8:0+6+0 для сівалки СУПН-8. При використанні цієї схеми виключається механічне змішування стерильної та фертильної форм при збиранні, полегшується організація, технологія проведення сортових прополок, фітосанітар-них прочисток. Водночас посилюється контроль за повноток стерильності, забезпечується безпомилкове визначення на пол фертильних і стерильних рядків. А в загальному підсумку створюються оптимальні умови для ефективнішого використання су часних восьмирядних приставок до комбайна ДОН-1500.

Рядки між стерильними та фертильними аналогами можні засіяти соєю, кукурудзою чи квасолею.

З метою уникнення під час жнив механічного змішування насіння фертильної лінії та ЦМС-аналога забороняється попеї речне обсівання ділянок.

У період вегетації в рядках фертильної форми та її стерильної го аналога проводять сортопрочистки -- видалення під коріня нетипових рослин, фітосанітарні прочистки з обов'язковим виї несенням видалених з грунту рослин на край поля.

З шостої до десятої години ранку в рядках стерильної форми видаляють напівфертильні та фертильні рослини. Рядки фертиі льної лінії після цвітіння обов'язково видаляють. Це виключа' можливість змішування фертильних і стерильних рослин, поліп шує аерацію посівів, зменшуючи ступінь ураження їх хвороба ми, підвищує якість насіння супереліти, сприяє його збираннк

За відсутності колективних ізоляторів виникає необхідніст закладати розсадник еліти. Це ускладнює роботу на ділянках гіб ридизації, бо кожне пересівання без забезпечення належної про сторової ізоляції при розмноженні ліній призводить до збіль шення кількості нетипових і фертильних рослин. Методика технологія проведення робіт така сама, як і для розсадника су переліти.

Вирощування насіння ліній-відновлювачів фертильності тику У процесі ведення насінництва обов'язково контролюється вла стивість ліній відновлювати фертильність пилку, забезпечувати генетичний захист від несправжньої борошнистої роси (НБР)І вовчка, скоростиглість, толерантність до загущення, стійкість д| патогенів.

Такий контроль здійснюється раз на 2--3 роки самозапилеЛ ням з одночасним схрещуванням 300 рослин лінії-відновліиачі фертильності пилку з материнською стерильною формою тогі гібрида, який дає змогу цю лінію використовувати як батькіпсьі' ку форму.

Насіння, отримане від самозапилення рослин відновлювана фертильності пилку, і відповідне йому гібридне -- висівають парами в розсаднику відбору, на інфікованих вовчком та НБР фонах. Сім'ї ліній та їх гібриди повинні мати не менше 100 рослин.

У розсаднику оцінки потомства від парних схрещувань сім'ї оцінюють за типовістю й фертильністю, а гібриди -- тільки за фертильністю. Фертильним лініям дають оцінку за олійністю, тривалістю періоду від сходів до цвітіння. Відповідно до результатів оцінки вибраковують нетипові, вищешіені стерильні рослини, сім'ї з неповною відновлюючою здатністю, а також -- ура-Ькені основними хворобами. Резервне насіння рослин, яке отримало позитивну оцінку в розсаднику, висівають у маточнику.

Урожай самозапилених ліній типових сімей об'єднують в одну партію -- маточне насіння лінії -- відновлювана фертильності пилку.

Супереліту вирощують за методикою для колективних ізоляторів на площі, що забезпечує отримання 15--20 кг насіння.

Насіння еліти одержують на ізольованих ділянках гібридизації з просторовою ізоляцією не менше 3 км від інших посівів соняшнику. Обсяги визначаються необхідністю широкого виробництва гібридного насіння. Оскільки щорічне пересівання самозапилених ліній небажане, бо це сприяє швидкому біологічному засміченню, рекомендується вирощувати насіння в первинних розсадниках (маточник і супереліта) в обсягах 2--3-річної потреби.

Вирощування насіння соняшнику на ділянках розмноження та гібридизації. Основним законом насінництва є незмінне його ведення на високому рівні агротехніки, що поліпшує врожайні якості посівного матеріалу.

Насінництво й технологія вирощування гібридів складніші, ніж сортів-популяцій, тому що насіння батьківських форм гібридів дрібне (маса 1000 шт, -- 30--40 г), з пониженою енергією проростання.

Вибір поля під ділянку гібридизації потребує високого професіоналізму. Посіви розміщують на родючих грунтах після кра-МШх попередників (озимі та ярі колосові), де соняшник не вирощували 8--10 років. Не рекомендується відводити під ділянки Гібридизації площі після сої, гороху, квасолі, томатів, цукрових і [кормових буряків, а також -- озимих і ярих колосових, попере-рниками яких були вище перелічені культури. Такі попередники южуть накопичувати інфекції білої й сірої гнилей, підвищувати рівень ураженості соняшнику хворобами. Просторова ізоляція ділянок гібридизації -- не менше 3 км.

Не допускається вирощування соняшнику після кукурудзи,. під яку вносили триазинові гербіциди.

У зв'язку з тим, що насіння батьківських форм дрібне, з пониженою енергією проростання, грунт на ділянках гібридизації обробляють дуже ретельно різними способами залежно від його типу й засміченості, погодних умов тощо. Зяблеву оранку грунту після колосових попередників, не засмічених багаторічними бур'янами, проводять на глибину 20--22 см, засмічених -- 30--32 см. Навесні, при настанні фізіологічної стиглості ґрунту, поле, як правило, вирівнюють волокушами-вирівнювачами.

Кращі результати отримують господарства, які вносять мінеральні добрива із розрахунку ^₄о^бо^зо ^п'^д оранку або під першу весняну культивацію і М₄₀Р_2П під час сівби.

До внесення гербіцидів слід ставитися з осторогою. Самоза-пилені лінії соняшнику по-різному реагують на гербіциди й дози їх внесення. Найбільш безпечними для ліній гербіцидами є тре-флан (нітран) з нормою внесення 4,5 кг/га та харнес -- 2,5 кг/га^ Сівбу насіння батьківських форм на ділянках розмноження й гібридизації починають за стійкого прогрівання грунту до 10-- 12°С на глибину 10 см. Залежно від тривалості періоду сівба-цвітіння, крупності насіння практикується сівба насіння батьківських форм на різну глибину, але не більше 7--8 см. При загортанні насіння у вологий грунт від прикочування можна відмовитись.

Норма висіву насіння може коливатись від 3,5 до 6 кг. Для забезпечення нормальної густоти рослин (лінії мають різну толерантність до загущення) слід урахувати, що до збирання врожаю 10--15% від загальної кількості рослин буде видалено під час сортових і санітарних прочисток.

Після закінчення сівби на ділянках гібридизації декількох сте рильних аналогів однієї лінії й переходу до сівби іншої необхід но ретельно очистити сівалку від насіння. Чергування материнських і батьківських рядків, як правило, практикується таке: 10:4 з незасіяним рядком та 12:4 без порожнього рядка -- для сівалки СУПН-8 і 6:4 з незасіяним рядком або 8:4; 12:6; 18:6 без порожн нього рядка -- для СПЧ-6М. Виходячи з цього, необхідно заправляти насінні ящики сівалки насінням батьківських форм у такій послідовності: МММММОББ; МММОББ; за сівби двома агрегатами: 1) ББББББ;

2) ММММММ, ММММММ (Б -- батьківська лінія, М -- материнська лінія, О -- рядок).

Схеми 12:6 і 18:6 для шестирядної сівалки можна застосовувати тільки при надійному бджолозапиленні, який мають забезпечувати 3 бджолосім'ї на 1 га.

Щоб зберегти біологічну чистоту й морфологічну вирівня-ність ліній, отримати високоякісне гібридне насіння, необхідно своєчасно проводити сортові прополювання й фітосанітарні про-чистки як материнських, так і батьківських ліній.

У фазу 8--9 пар листків у рядках стерильної форми видаляють гіллясті та нетипові рослини. У рядах батьківської гіллястої форми видаляють однокошикові, а також високорослі гіллясті рослини, що перевищують за висотою рослини основного типу. Як у материнської, так і в батьківської форм видаляють рослини, уражені НБР, прикореневим і стебловим склеротиніозом.

Слід підкреслити, шо до цвітіння не допускається жодна рослина, що відрізняється за будь-якими ознаками від основного типу.

Для забезпечення високого рівня запилення материнських рослин рекомендується за 2--3 тижні до цвітіння встановлювати по дві-три бджолосім'ї на 1 га.

З початком цвітіння категорично забороняється підвозити до ділянок гібридизації пасіки з інших посівів соняшнику.

Протягом усього періоду цвітіння материнських форм з них видаляють вишеплені чи випадкові фертильні рослини. Пиляки стерильних форм -- палево-жовтого кольору, фертильних -- майже чорного. Зрізані фертильні кошики кладуть на землю квітками донизу, стебла вирізають. Цю роботу проводять щоденно з шостої до десятої години ранку (до початку активного льоту бджіл), і припиняють тільки після повного завершення цвітіння материнської лінії.

Рядки батьківської лінії-відновлювача фертильності пилку скошують після закінчення цвітіння рослин материнської лінії. Це спрощує збирання материнських рослин, а прокоси забезпечують активне вентилювання, маси і, як наслідок-- зниження рівня ураженості рослин хворобами, дружніше достигання соняшнику.

Догляд посівів на ділянках розмноження й гібридизації спрямований перш за все на знищення бур'янів. Боронування в фазі

сівби одним агрегатом -- БММММММБ;щ ->р4 листків у рослин соняшнику знишує велику кількість буР^янів, але важливо при цьому зберегти необхідну густоту посікій послідовності: за .

МММММОББ; МММОББ; за сівби двома агрегатами: 1) ББББББ;

2) ММММММ, ММММММ (Б -- батьківська лінія, М -- материнська лінія, О -- рядок).

Схеми 12:6 і 18:6 для шестирядної сівалки можна застосовувати тільки при надійному бджолозапиленні, який мають забезпечувати 3 бджолосім'ї на 1 га.

Щоб зберегти біологічну чистоту й морфологічну вирівня-ність ліній, отримати високоякісне гібридне насіння, необхідно своєчасно проводити сортові прополювання й фітосанітарні про-чистки як материнських, так і батьківських ліній.

У фазу 8--9 пар листків у рядках стерильної форми видаляють гіллясті та нетипові рослини. У рядах батьківської гіллястої форми видаляють однокошикові, а також високорослі гіллясті рослини, шо перевищують за висотою рослини основного типу. Як у материнської, так і в батьківської форм видаляють рослини, уражені НБР, прикореневим і стебловим склеротиніозом.

Слід підкреслити, шо до цвітіння не допускається жодна рослина, що відрізняється за будь-якими ознаками від основного типу.

Для забезпечення високого рівня запилення материнських рослин рекомендується за 2--3 тижні до цвітіння встановлювати по дві-три бджолосім'ї на 1 га.

З початком цвітіння категорично забороняється підвозити до ділянок гібридизації пасіки з інших посівів соняшнику.

Протягом усього періоду цвітіння материнських форм з них видаляють вишеплені чи випадкові фертильні рослини. Пиляки стерильних форм -- палево-жовтого кольору, фертильних -- майже чорного. Зрізані фертильні кошики кладуть на землю квітками донизу, стебла вирізають. Цю роботу проводять щоденно з шостої до десятої години ранку (до початку активного льоту бджіл), і припиняють тільки після повного завершення цвітіння материнської лінії.

Рядки батьківської лінії-відновлювача фертильності пилку скошують після закінчення цвітіння рослин материнської лінії. Це спрощує збирання материнських рослин, а прокоси забезпечують активне вентилювання, маси і, як наслідок-- зниження рівня ураженості рослин хворобами, дружніше достигання соняшнику.

Догляд посівів на ділянках розмноження й гібридизації спрямований перш за все на знищення бур'янів. Боронування в фазі Зр4 листків у рослин соняшнику знишує велику кількість буР^янів, але важливо при цьому зберегти необхідну густоту посівів і уникнути їх надмірного травмування. Саме воно призводить до збільшення кількості уражених хворобами рослин.

У зоні достатнього зволоження гарний ефект у боротьбі з бур'янами дає такий агрозахід як підгортання рослин.

Збирання врожаю з ділянок розмноження й гібридизації -- надзвичайно важливий момент. У першу чергу збирають батьківські форми соняшнику ретельно очищеними комбайнами. По завершенні таких робіт ці агрегати не допускаються до збирання врожаю материнських ліній.

За кожним комбайном закріплюється окремий автомобіль. Щоб не допустити змішування насіння батьківської й материнської форм, автомобілі маркірують: з червоною смугою-- для насіння материнської форми, з синьою-- батьківської.

На ділянках гібридизації застосовують десикацію соняшнику (десиканти -- реглон, хлорат магнію, баста) при вологості насіння не вищій за 32%. У роки з сильним ураженням рослин білою та сірою гнилями десикацію проводять з пожовтінням кошиків і перших ознаках хвороби, але не раніше, ніж насіння досягне вологості в 42%.

Збирають насінницькі посіви соняшнику комбайнами, обладнаними пристосуваннями ПСП-1,5, ПСП-8, ПСП-10, ПЗС-3,6-8. Частоту обертів барабану молотарки встановлюють залежно від вологості насіння: за вологості 13--14% -- 350 об/хв; 10--12% -- 300 об/хв; 8-9% - 250-280 об/хв.

Втрати насіння при збиранні соняшнику значною мірою обумовлюються строками і тривалістю збирання. Оптимальні строки й термін жнив визначають два критерії-- біологічні особливості й господарська доцільність. Збільшення тривалості збирання врожаю понад 8 днів призводить до значних втрат.

Ворох від комбайна негайно очищують і доводять до стандартної вологості активним вентилюванням або на сушарках з м'яким режимом сушіння.

Первинне очищення слід проводити на машинах грубого очищення вороху з підсівними решетами 2,2x20.

СОРТОВИЙ І НАСІННЄВИЙ КОНТРОЛЬ

З перших років незалежності в Україні створена й функціонує національна система стандартизації, спрямована на здійснення єдиної технічної політики та державного технічного регулювання в усіх галузях народного господарства, в то.му числі -- в агропромисловому комплексі.

Спадщина стандартів, залишена колишнім СРСР (близько 20000 документів), вимагає її перегляду, оновлення та гармонізації з міжнародними нормативними документами. Це необхідна умова виходу України на зовнішній ринок товарів і послуг.

За роки незалежності в Україні розроблено понад 2 тисячі ДСТУ, 60% яких гармонізовано із зарубіжними аналогами. Створено мережу технічних комітетів зі стандартизації в провідних галузях науки, техніки й економіки України. Нині в Україні функціонує близько 130 ТК.

З урахуванням потреб сучасного стану розвитку стандартизації в Україні вперше розроблено проект ДСТУ «Національна система стандартизації. Стандартизація на суміжні види діяльності. Терміни та визначення загальних понять». Цей стандарт встановлює терміни і визначення загальних понять у галузі стандартизації, оцінки відповідності й акредитації органів сертифікації.

Система стандартизації в Україні створювалась відповідно до існуючої світової практики. Починаючи з 1993 р., Україна -- член Міжнародної організації зі стандартизації-- І8О та Міжнародної електротехнічної комісії -- ІЕС. Національний орган зі стандартизації України, створюючи національну систему технічного регулювання, орієнтується на довгострокові стратегії ІЗО, а саме: запровадження міжнародних стандартів, заохочення українських виробників до конкуренції та інтеграції до світового рин-^КУ> підвищення, вдосконалення якості продукції, забезпечення здоров'я населення й охорони довкілля.

У квітні 1997 р. Україна першою з колишніх радянських республік стала членом-кореспондентом Європейського комітету зі ^Сгандартизації (СЕ1Ч). З 1996 р. набули чинності міжнародні стан-^ДаРТи серії 130 9000, які охоплюють системи забезпечення якості, з І січня 1998 р. -- стандарти серії І8О 14000, що стосуються І сфери управління навколишнім середовищем, з 1 липня тогоИ самого року -- європейські стандарти ЕN 45000 -- щодо регулю-1 вання діяльності з оцінки відповідності.

Національний орган зі стандартизації активно працює в Між-1 народній Раді з питань стандартизації, метрології та сертифіка-Я ції, зареєстрованій в рамках І5О як регіональна Євро-АзІйськаИ Рада зі стандартизації. В Україні функціонує 38 міждержавних І технічних комітетів з найважливіших напрямів науково-технічноШ діяльності. За станом на 1 січня 1999 р. укладено 44 угоди ві галузі стандартизації, метрології, сертифікації з 31 країною, в І тому числі 19 -- на міжурядовому рівні.

ОСНОВНІ КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПІДХОДИ ДО СТАНДАРТИЗАЦІЇ НАСІННЯ В УКРАЇНІ

Якщо розглядати це питання в історичному плані, то воно виникло й стало нагальним ще у 20-х роках, після організації при Раднаркомі СРСР Комітету зі стандартизації (1925). У 1926 р.І з'являються перші офіційні стандарти, серед них ОСТ-1 «Пше-1 ниця. Селекційні сорти. Номенклатура». У 1934 р. розробленої перший стандарт на методи лабораторного аналізу насіння --І ОСТ/ВКС 7014. Тоді ж було затверджено 23 стандарти на насін-І ня зернових, зернобобових та олійних культур, а ще через рік --1 стандарт ОСТ/ВКС 8551 «Норми на сортове й рядове насіння».1

Правда, в ОСТ/ВКС 8551 згодом було виявлено серйозні не-| доліки, оскільки його норми на посівні якості не відповідали ре&ть-І ним умовам виробництва в окремих регіонах СРСР. Зокрема, ві посівному матеріалі допускався великий вміст бур'янів і сажкових утворень. Тому в 1938 р. цей стандарт замінено на «Тимчасовий посівний стандарт на насіння зернових і зернобобових культур»

У 1939 р. на території СРСР введено ще один тимчасовий стандарт на сортові якості насіння зернових культур. Через два роки замість згаданих тимчасових стандартів, прийнято ГОСТ 651-41 «Насіння зернових і зернобобових культур. Сортові те посівні якості» і ГОСТ 662-41 «Насіння еліти зернових і зернобобових культур. Сортові та посівні якості».

Наступне нововведення -- «Правила аналізу насіння», приймається в 1940 р., а через 9 років воно оформлено ГОСТом 5055-49 У 1956 і 1966 рр. - відповідно ГОСТами 5055-56, 12036-66 12047-66. Останні майже без змін переоформлено ГОСТом 12036-85 «Насіння сільськогосподарських культур. Правила приймання й методи відбирання проб», ГОСТом 12037-81 «Насіння сільськогосподарських культур. Методи визначення чистоти та

відходу насіння», ГОСТом 12038-84 «Насіння сільськогосподарських культур. Методи визначення схожості» та інші. В їх числі стандарти на методи визначення життєздатності, вологості, маси Ю00 насінин, правдивості, ураження насіння хворобами та заселеності шкідниками. Ці стандарти чинні в Україні та більшості країн СНД і понині.

Стандарти на норми посівних якостей насіння, введені на території СРСР ще в 1941 р., переглянуто в 1963 р. Замість них затверджено ГОСТи на кожну культуру або групу культур.

Слід зазначити, що з переглядами стандартів на насіння до них вносили певні зміни й доповнення, але вони виявилися несуттєвими. Більшість же положень і нормативів залишалась незмінною й у такому вигляді переносилась з одних стандартів до інших. І ще одне: система стандартизації насіння, як і інших товарів сільськогосподарського та промислового виробництва та послуг, розвивалась у закритому ідеологічному просторі -- у рамках СРСР або країнах так званого соцтабору. Це не могло не відбитися на рівні стандартів, які б відповідали вимогам міжнародних нормативних документів. «Ахіллесовою п'ятою» вітчизняних стандартів стала недостатня наукова обгрунтованість їхніх норм і положень. Особливо це стосується біологічних об'єктів, до яких відноситься й насіння сільськогосподарських культур.

Найістотніший недолік посівних стандартів СРСР -- недостатнє наукове обгрунтування норм якості насіння. Пропонувався необгрунтований поділ насіння на класи, категорії, забороняли використання на посів тих партій насіння, які за посівними кондиціями не відповідають хоча б одному із штучно завищених показників. Нічим не обгрунтованою виявилася й практика переведення насіння високих репродукцій, що не відповідає вимогам першого класу, до нижчих репродукцій, а нерідко -- і його вибракування. Все це завдавало чималої шкоди виробникам насіння, оскільки доводилось знеособлювати генетичне повноцінний матеріал, на створення якого витрачалось немало інтелектуальної праці та матеріальних ресурсів.

Необґрунтованість вимог стандартів СРСР до показників якості насіння добре видно на прикладі лабораторної схожості. Для оільщості зернових, зернобобових та інших культур така оцінка однозначна -- не нижче 95% для насіння першого класу, 92 -- другого, 90% -- третього класу. Насіння зі схожістю, нижчою віл І 90%, відносили до некондиційного. Проте багато вчених і фахів- І ців з таким поділом посівного матеріалу на класи не погоджує- І ться, бо вважають йото штучним, не підтвердженим експери- І ментальними даними (Залов, Білоглазова, 1972; Семенов, Тер^-щенко, 1972; Кіндрук, 1978; Полякова, Халонен, 1983, Хлібний І та ін., 1984; Кіндрук, Сечняк, Слюсаренко, 1986; 1990 та ін.).

Про відсутність прямого зв'язку (кореляції) між лабораторною І схожістю насіння й отриманим на засіяних площах урожаєм сві і - І чать О.К. Слюсаренко (1971), \У. Мо\уіскі (1973), З.М. Бобю (1977), Г.Г. Котляров (1977) та багато інших авторів. У дослід;;¹., проведених у Миронівському інституті пшениці ім. В.М. Рем' ла (Кіндрук, 1987), зразки насіння озимої пшениці зі схожії і віл 100 до 90% практично виявилися рівноцінними за врож; ними властивостями. Істотне зниження врожаю відмічено при сівбі насінням, схожість якого була нижчою за 85%.

За даними Г.В.Гуляєва (1962), при сівбі насінням 90%-ї схо-1 жості достатньо одноразової добавки (компенсації) до норми висі- І ву, щоб отримати такий самий врожай, як і від насіння з 100%-ю І схожістю. За сівби насінням зі схожістю 77% необхідна вже по- І двійна добавка до норми.

Англійський вчений Е.Г. Робертс не заперечує певного зв'яз-1 ку між лабораторною схожістю й урожайними властивостями І насіння, проте, відзначає, що зменшення врожаю з пониженнями схожості має поступовий характер. Статистично достовірною стає І ця залежність з показником схожості, нижчим за 50%.

Отже, значення лабораторної схожості й вимоги до неї «со-1 юзних» стандартів явно завищені, як і необгрунтований поділ 'і"і І за класами посівних кондицій. У стандартах багатьох інших кра-Я їн такий поділ відсутній, а показник схожості обмежується од-Я ним рівнем, наприклад, 85% для насіння зернових та зернобобо-Я вих культур (Англія, Канада, Франція, Німеччина). У стандарті! Австралії мінімальний рівень лабораторної схожості насіння пгле-Я ниці, ячменю, вівса й кукурудзи становить 80%, жита-- 75%.

Проте одразу переходити на зарубіжні стандарти лабораторно™ схожості у нас, в Україні, недоцільно: фунтово-кліматичні умовиЯ в цілому сприяють формуванню високоякісного насіння. Так, заЯ даними районних державних насіннєвих інспекцій (1975--1977;Я 1980--1982 і 1987--1991 рр.), кількість партій насіння озимої пше-Я ниці зі схожістю або життєздатністю, нижчою за 90%, не переви-Я щує 1% у Центральному, Правобережному й Лівобережному Лі-Ясостепу, Північному, Центральному та Південному Степу. Лише на Поліссі та Прикарпатті цей показник виявився понад 3%.

З іншого боку, різко послаблювати вимоги стандартів до схожості та інших показників якості насіння за умов, коли в нас ше не набула сили конкуренція серед насінницьких господарств та інших суб'єктів насінництва, може послабити вимогливість спеціалістів до впрошування, підготовки й збереження посівного матеріалу. Це неминуче призведе до зниження врожаїв сільськогосподарських культур.

Не обґрунтовані як слід і вимоги ГОСТІВ СРСР до сортових якостей насіння. Виходячи з вищенаведеного й враховуючи особливості функціювання насінницької галузі та насіннєвого контролю в Україні, співробітники СГІ разом з науковцями інших НДУ та фахівцями державних насіннєвих інспекцій запропонували новий концептуальний підхід до стандартизації насіння, в основу якого покладено:

* наукове обгрунтування вимог стандарту до сортових та посівних якостей насіння;

* використання вітчизняного та зарубіжного досвіду стандартизації показників якості насіння, методів їх оцінки;

* вивчення та врахування реального стану з якістю посівного матеріалу в різних грунтово-кліматичних зонах України;

* матеріально-технічне забезпечення контрольно-насіннєвої служби.

До запропонованої концепції ГОСТів колишнього СРСР на сортові й посівні якості вносяться такі зміни:

* вилучається поділ насіння на класи за його кондиційніс-тю; залишається поняття «насіння кондиційне», якшо воно відповідає всім вимогам стандарту, або некондиційне, якшо не відповідає хоча б одній з них;

" розширюється значення категорії насіння: вона характеризується не лише апробаційними ознаками (сортова чистота, типовість, рівень гібридності), а й посівними якостями (фізична чистота, схожість, вологість тощо);

* за вимогами до сортових та посівних якостей насіння сільськогосподарських культур поділяється на такі категорії: оригінальне, елітне й репродуковане або репродукції насіння.

Оригінальне насіння (ОН) -- насіння первинних ланок насінництва, яке реалізують для подальшого розмноження й отримання елітного насіння.

Елітне насіння (ЕН) -- насіння, отримане від послідовного розмноження оригінального насіння в елітно-насінницьких та І інших господарствах, внесених до Реєстру виробників насіння. І Репродукції насіння (РН₁₃ -- перша--третя, РН_]( -- четверта І та наступні) -- насіння, отримане від послідовного пересіву елі і- І ного насіння.

Крім цього, виділяється категорія гібридного насіння ^ -- пер-1 ше, Р₂-- друге покоління) -- насіння, отримане від схрещуван-Я ня генетично відмінних рослин (батьківських форм гібридів).

Запропонований підхід до визначення норм якостей насінняЯ відповідає принципам стандартизації посівного матеріалу в кра-Я їнах, де вимоги до сортових та посівних якостей насіння також Я диференціюються за етапами насінництва. Проте назви цих є пів у кожній країні різні. Наприклад, у Канаді виділяють такі: І 1) супереліта, 2) фондове насіння, 3) кондиційне насіння, 4) зви- І чайне насіння (останнє поділяється на категорії 1 і 2); у Франції Я та Німеччині насіння відносять до: І) базисного, 2) сертифіко-Я ваного; у США-- 1) основного, 2) реєстрованого і 3) кондицій- Я ного. В Англії насіння поділяють на: 1) основне (еліта), 2) кон-Я диційне або сертифіковане -- перше покоління (репродукція), Я 3) кондиційне або сертифіковане -- друге покоління (репродук-Я ція). У свою чергу, насіння цих груп може відноситися до «стан-Я дарту вищої якості» чи «мінімального стандарту». До речі, цейЯ поділ здійснюється не за схожістю, а за сортовою, фізичною чис-Я тотою та вмістом насіння інших видів.