Насінництво й насіннєзнавство олійних культур

ДЕРЖАВНИЙ КОНТРОЛЬ ЗА СОРТОВИМИ І ПОСІВНИМИ ЯКОСТЯМИ НАСІННЯ

Вишенаведену концепцію стандартизації покладено в осноиуЯ першого національного стандарту -- ДСТУ 2240-93 «Насіння сіль-Я ськогосподарських культур. Сортові та посівні якості». ОсновніЯ принципові відміни його від «союзних» стандартів такі:

* замість поділу насіння на класи за посівними показникам™ й категорії за сортовою чистотою введено диференціацію його заЯ етапами насінництва -- від оригінального до насіння репродукцій;Я

* оптимізовано окремі показники якості насіння, зокрема лабо-Я раторної схожості, чистоти, домішок насіння інших видів, вологості;Я

* ліквідовано невідповідність окремих норм якості насінняЯ передбачених відповідними ГОСТами, чутливості методів їх виЯ значення (сортова чистота, домішки насіння інших видів);

* удосконалено структуру стандарту: він став комплексним (об'єднує більше 50 ГОСТів зі 120 культур), вміщує ряд довідкових відомостей у вигляді переліку бур'янів, шкідників і хвороб, а також містить алфавітний покажчик культур для полегшення пошуку необхідної інформації.

Таким чином, визначені принципи розбудови національного стандарту на сортові й посівні якості насіння передбачають сучасний підхід до стандартизації посівного матеріалу, а сам стандарт за структурою, вимогами до якісних показників наближається до зарубіжних стандартів. Він сприятиме не лише підвищенню ефективності державного та внутрішньогосподарського насіннєвого контролю, а й переходові галузі насінництва на нові відносини між виробниками та споживачами насіння.

У відповідності до ДСТУ 2240-93 введено нову інструкцію з апробації сортових посівів (1995). Вона містить ті положення щодо регламентації показника сортової чистоти, що й національний стандарт. Категорії сортової чистоти (І, II і III), наведенні в «Руководстве по апробации сельскохозяйственньїх культур» (М.: Колос, 1976), трансформовано в категорії сортових і посівних якостей насіння -- оригінального (ОН), елітного (ЕН) і репродукційного (РН₁₃ і РН_Н). Відповідно до кожної з них встановлено граничні норми сортової чистоти.

ДСТУ 2240-93 узгоджується із законом «Про насіння», шо регулює виробництво, реалізацію та використання посівного матеріалу (прийнятий Верховною Радою України 21 квітня 1993 р.). У цьому законі чітко визначено порядок введення насіння в товарообіг. Насіння вводиться до обігу, якщо воно:

* належить до сорту (гібрида), занесеного до Реєстру сортів рослин України, або визнано перспективним;

" за сортовою чистотою й посівними якостями відповідає вимогам державного стандарту.

Не менш важливе значення має стандартизація термінології, якою користуються в насіннєзнавстві, насінництві, контрольно-насіішєвій справі, у навчальному процесі. Для цього Селекційно-генетичний інститут УААН та Одеський сільськогосподарський інститут розробили стандарт -- ДСТУ 2949-94 «Насіння сільськогосподарських культур. Терміни й визначення», узгоджений з ДСТУ 2240-93. Він включає 173 терміни, розподілені за такими розділами: загальні поняття (29), стан і властивості насіння (40), розмноження насіння (24), методи обробки та підготовки насіння до сівби (12). контроль якості (33), документи на насіння ")¦ У ньому стандарті відповідні терміни подані німецькою, ¹ нгліиською, французькою й російською мовами.

Вчені Селекційно-генетичного інституту підготували та опуб-] І лікували в 1994 р. практичний посібник «Внутрішньогосподар-. І ський насіннєвий контроль». У ньому містяться рекомендації І щодо поліпшення насіннєвого контролю в насінницьких госпо-І дарствах. Ця сама наукова установа разом з МінагрополітикиИ України та УААН випустила «Порядок організації насіннєвого! контролю суб'єктами насінництва в Україні» (2001), де поданої науково обгрунтовану схему ведення елітного, репродукційного! насінництва та порядок організації насіннєвого контролю суб'єк-! тами насінництва. Дотримання спеціалістами господарств тако-І го контролю усуває причини сортового й видового засмічування посівів, погіршення якості посівного матеріалу.

СТАНДАРТИЗОВАНІ НОРМИ СОРТОВИХ 1 ПОСІВНИХ ЯКОСТЕЙ НАСІННЯ

Згідно з ДСТУ 2240-93 «Насіння сільськогосподарських культур. Сортові та посівні якості», насіння соняшнику повинно від-І повідати таким нормам якостей:

До оригінального насіння сортів і батьківських форм гібридів ставлять вищі вимоги щодо сортових та посівних якостей, ніж елітного. До насіння репродукцій ці вимоги нижчі.

Маса 1000 насінин у сортів соняшнику мусить бути не нижчою за 50 г. Вміст насіння інших культурних рослин і бур'янів в оригінальному насінні сортів не допускається, а в батьківських формах гібридів його не повинно бути більше 5 і 3 шт. на кілограм відповідно. Насіння соняшнику, що використовують аля посіву на кормові цілі, може мати домішку насіння інших культур, але лише в межах відходу. Наявність склероцій білої й сірої гнилей в оригінальному насінні теж не допускається, а в насінні інших репродукцій їх може бути не більше 3 шт. на кілограм.

Насіння інших олійних культур має відповідати вимогам стандарту, що наведені в табл. 10. Не допускається до сівби насіння рицини, зібране з посівів, уражених (за даними польової апробації) сірою гниллю, а також те насіння окремих культур, в якому виявлено насіння отруйних бур'янів {чемериці білої, болиголова плямистого, жовтиця отруйного, їдкого та повзучого -- у насінні ріпаку й суріпиці, блекоти чорної -- у насінні маку).

Допускається до сівби насіння рицини, зібране з посівів, уражених фузаріозом не більше, як 0,3% у першій--третій, та 0,5% -- у наступних репродукціях, і з тих посівів, в яких нетреба воловидна не перевищує 3% загальної кількості рослин, оглянутих під час апробації. Можна сіяти насінням, в якому не більше є:

* збудників хвороб (у сумі) -- 10% в оригінальному та елітному, 20% -- у наступних репродукціях льону-довгунцю;

* ураженого фузаріозом-- 5%, сім'ядольним бактеріозом у насінні сої-- 10%;

В оригінальному насінні безерукових сортів ріпаку й суріпиці масова доля ерукової кислоти не повинна перевищувати 3%, а глюкозинолатів -- відповідно 2 і 3%. Вміст облущених зерен у насінні рицини допускається не більше 1% в оригінальному, 2 -- елітному, 3 -- першій--третій та 4% -- у наступних репродукціях. Категорично не допускається до сівби насіння олійних та інших культурних рослин, в якому виявлені карантинні бур'яни (насіння, плоди), шкідники та хвороби згідно з переліком, затвердженим в установленому порядку (додаток 1 ДСТУ 2240-93), ^а також живі шкідники та їх личинки (додаток 4 ДСТУ 2240-93), Що пошкоджують насіння.

СТАНДАРТИЗАЦІЯ МЕТОДІВ ОЦІНКИ ЯКОСТІ ПОСІВНОГО МАТЕРІАЛУ

На перший погляд може здатися, що стандартизовані методики оцінки якості посівного матеріалу не мають прямого відношення до насінництва. Але це не так. Візьмемо, наприклад, організацію відбирання проб насіння для проведення аналізів. Якшо цю операцію здійснювати так, як передбачено ГОСТом 12036-85 (за участю осіб, зацікавлених у тому, щоб вироблене ними насіння хоча б на папері відповідало вимогам стандарту, або за безпосередньою і винятковою їхньою участю), то, природно, виникає спокуса видалення з проби небажаних домішок до її опечатування та передачі до державної насіннєвої інспекції. Іншими словами, створюються умови для фальсифікації показників якості з усіма негативними наслідками -- погані сходи, засмічення посівів, а в разі продажу такого насіння -- низька конкурентоспроможність насіннєвої продукції, рекламації, арбітражні тяганини, недовіра з боку споживача й т.ін.

З такою організацією насіннєвого контролю вихід на міжнародний ринок взагалі неможливий. Не випадково за міжнародними правилами І5ТА (МП) відбирання проб насіння повинно проводитися незалежними інспекторами -- висококваліфікованими фахівцями з контрольно-насіннєвої справи, тобто-- особами незапікавленими. Цими самими правилами забороняється навіть на короткий термін залишати відібрані зразки у власника насіння. Більше того, ними ж передбачено різні категорії сертифікатів -- на партію й на пробу залежно від того, ким і коли проби відбиралися та аналізувалися.

Суттєва різниця між ГОСТами й міжнародними правилами І5ТА (МП) виявлена в техніці відбирання проб насіння. Якщо за ГОСТом 12036-85 для більшості зернових та інших культур максимальний розмір партії насіння, від яких відбирається середній зразок, становить 60 т, то за міжнародними правилами -- лише 25 т. Привертають увагу різні норми добору робочих проб. За МП вони більші, ніж за ГОСТом 12037-81. Наприклад, у соняшнику-- вдвічі, у сої-- у 5 разів.

Певні розходження виявлено в обох методиках і щодо кількості відібраних проб, особливо з насипу (бурта) насіння. За МП проби відбирають довільно, а за ГОСТом 12036-85 -- у шахово-^І0Рядку; у 5 точках, коли маса партії не перевищує 25 т, і в 11 точках -- понад 25 т. Тобто, при масі партії до 25 т за ГОСТоь беруть 15 точкових проб, а за МП -- 50 проб.

Наведені розбіжності в правилах відбирання проб не можуті не впливати на представництію або репрезентативність (вирішальну здатність) останніх. Цілком очевидно, шо репрезента тивність проб, відібраних від партії насіння за ГОСТом, нижча ніж за МП. Це -- одна з причин недовіри закордонних фахівці до «союзних» стандартів.

Таким чином, ще до того, як розпочати оцінку якості посів ного матеріалу, ГОСТами допускаються серйозні організаційн й методичні недоліки, особливо при відбиранні проб насінш Адже неточності або помилки в цій справі позбавляють будь-якого сенсу подальші аналізи. Навіть якщо вони проводяться надзвичайною точністю.

Серйозні розбіжності існують і в методах оцінки якості на сіння, особливо чистоти та відходу. Вони зумовлені неоднако вим трактуванням самої суті насіння.

Згідно з МП, до насіння відносять незріле, недорозвинуте дрібне, зморщене, хворе й проросле зерно за умови, що йоп можна чітко ідентифікувати та визначити конкретний вид абс різновидність. За ГОСТом же багато з цих складових відносят до відходу, який просіюється крізь отвори підсівного (контроль ного) решета.

Наші дослідження показали, шо за умов погано очищеного відсортованого насіння (завдяки неоднозначному трактуванні його суті) обидві методики дають результат, завищений за МП занижений за ГОСТом 12037-81. Різниця в чистоті насіння мі же сягати 10% і більше, і значно перевищуючи допустимі ро: ходження. З цих же причин розходяться й методи визначенн маси 1000 насінин. Різниця в цьому показнику, визначеному з ГОСТом 12041-80 і МП на погано підготовленому насінні, досіл помітна -- від 1 до 10 г. На добре очищеному насінні викориї тання цих методів закінчується майже однаковим результатом

Достовірно розходяться між собою й підходи до визначенг вологості насіння. Вони зумовлені чисто технічними причині ми, насамперед-- режимом висушування розмеленого зерні Більш жорсткий за ГОСТом 12041-81 температурний режи (150"С). за якого починається підгоряння органічної маси, з оі ного боку, та нерівномірне висушування робочої проби (навал ки) протягом дуже короткого часу (20 хв), з іншого, -- призве дять до спотворення результатів аналізу. Висушування проби: вимогами МП (температура 130-- 133'С, експозиція 1--4 год) сприяє повнішому вилученню з насіння вільної вологи без помітних втрат сухої маси й, таким чином, підвищує точність аналізу. Деякі розходження помітні в результатах визначення за ГОСТами й МП лабораторної схожості та життєздатності насіння, хоча в цілому обидві методики певною мірою задовольняють аналітика.

Отже, наведена аргументація свідчить про недоцільність користування ГОСТами вже неіснуючої держави. І не тому, що вони, як і вся інша нормативно-технічна документація, стати власністю Росії. Головне в іншому: у науковому й методичному плані вони явно застаріли, у багатьох аспектах не узгоджуються з міжнародними правилами випробування насіння. Це спричинило виникнення нагальної потреби в розробці національних стандартів, що наближаються до рівня зарубіжних. Виходячи з цього, науковці лабораторії насіннєзнавства й стандартизації СГТ разом з ученими інших науково-дослідних установ і сільськогосподарських вузів, а також фахівцями державної насіннєвої інспекції розробили новий стандарт України «Насіння сільськогосподарських культур. Методи визначення якості». Багато з цих методів гармонізовано з МП І5ТА. При цьому враховано результати порівняльного вивчення методів відбирання середніх та робочих проб насіння на аналіз, визначення його чистоти, відходу, маси 1000 насінин, схожості, життєздатності й вологості. Враховано також рівень матеріально-технічного забезпечення насіннєвих інспекцій, методичної підготовки їхніх працівників, сучасний стан розвитку насінницької галузі взагалі.

З міжнародною методикою І5ТА узгоджено правила відбирання проб на аналіз (ця операція покладена на інспекторів з насінництва-- фахівців з контрольно-насіннєвої справи), розміри партій насіння, з яких відбираються проби (вони ідентичні міжнародним нормам), методи підрахування чистоти (домішки насіння інших рослин визначаються за правилами І5ТА), маси 1000 насінин (вираховується за 8 повторень по 100 зерен), життєздатності насіння (допускається лише тетразольно-топографіч-ний метод, а також запозичена з МП техніка препарування зародків).

Методика визначення схожості та енергії проростання лише частково гармонізована з МП. Це стосується кількості насінин ^кРУпнонасінних культур, взятих для аналізу, та розходжень, що Допускаються при арбітражному аналізі насіння.

Оскільки перейти на методи аналізу вологості насіння за МП Державна насіннєва інспекція України поки що не готова (неї потребує оновлення лабораторного обладнання та розширення! штату працівників), на засіданні Технічного комітету зі стандар-І тизації насіння сільськогосподарських культур, яке відбулося в І липні 1997 р. (м. Одеса), прийнято компромісне рішення: взяти І за основу проекту методику ГОСТу 12041-66, яка за умовами! проведення аналізу вологості насіння наближається до МП.

ВНУТРІШНЬОГОСПОДАРСЬКИЙ НАСІННЄВИЙ КОНТРОЛЬ

У насінницькій роботі до надзвичайно важливих відносятм систематичний контроль за сортовими, посівними та врожайни-І ми якостями посівного матеріалу. Він охоплює вирощування, І збирання, післязбиральну обробку, заготівлю, зберігання, реалі-1 зацію та використання насіння. Цей контроль покладено на пра-1 цівників держнасінінспекцій -- державний контроль і спеціаліс-І тів насінницьких господарств-- внутрішньогосподарський кон-1 троль. Державні насіннєві інспекції контролюють якість насіння! в господарствах, заготівельних та інших організаціях. Вони конт-1 ролюють вирощування, збирання, післязбиральну підготовку, збе-І реження й використання посівного матеріалу. Здійснюючи дер-І жавний насіннєвий контроль, працівники інспекції надають! насінницьким господарствам організаційно-методичну допомо-І гу, вживають заходи щодо усунення виявлених недоліків.

Ці самі співробітники інспекційних установ видають доку-в менти на посівні якості насіння, затверджують акти апробації. УІ своїй роботі насіннєві інспекції керуються законом України «Про! насіння».

Внутрішньогосподарський насіннєвий контроль здійснюється безпосередньо в господарствах і заготівельних організаціях. Він! зводиться до усунення причин сортового й видового засмічувань,! погіршення якості насіння під час його вирощування, збирання,! очищення та зберігання. Основне завдання внутрішньогоспо-І дарського контролю -- неухильне дотримання всіх правилі насінництва (рис. 3).

Для кваліфікованого контролю якості насіння під час зби-І рання врожаю, його обробки, зберігання в насінницьких госпо-І дарствах створюють насіннєві лабораторії, укомплектовані ие-1 обхідними приладами та устаткуванням. Лаборанти, крім! аналітичної роботи, ведуть документацію, допомагають агроному-насіннєводу в проведенні сортових і видових прополювань, прийманні, розміщенні та підготовці насіннєвого матеріалу, виконують інші роботи з насінництва.

Під час контролю за вирощуванням насіння особливого значення надають правильному підбору попередників під насінницький посів. Чергування полів у сівозміні повинне виключати можливість біологічних та механічних засмічувань, насамперед падалицею важковідокремлювальних культур, а також-- накопичення в посіві шкідників і хвороб. Сівозміни мають забезпечував ти необхідну просторову ізоляцію між сортами, батьківськимі формами та гібридами. Так, у ріпаку мінімальна відстань мц посівами становить 500 м, а за наявності перешкод (ліс, будові тощо)-- 250 м. У сортів соняшнику ця відстань сягає 1000 500 м відповідно. Між батьківськими формами та ділянками гібридизації цієї культури просторова ізоляція має бути не меншог за 3000 м.

Особливими насінницькими прийомами залишаються видої та сортові прополювання. Важливо дотримуватися строків їхнього проведення. У сої, наприклад, перше сортове прополювання починають у період цвітіння (видаляють хворі рослини ті рослини з нехарактерним забарвленням квіток), друге -- пере; збиранням (видаляють хворі рослини, пізньостиглі, схильні д( розтріскування бобів, а також з іншим забарвленням і опушенням). У соняшнику перше прополювання -- перед цвітінням (ви^ даляють хворі, гіллясті та високорослі рослини), друге -- пере; апробацією (позбавляються рослин, уражених вовчком, еклере тинією та іншими хворобами). Крім того, на ділянках гібридизацй здійснюють польове обстеження, за якого визначають відповід-і ність посіву сортовим документам, засміченість його важковід ділювальними культурними рослинами та бур'янами, ураженісг хворобами, шкідниками.

При обробці насіннєвої продукції проводять такі основні опеї рації: приймання, попереднє очищення, а за необхідності підсушування, остаточне очищення, сортування, затаруваннЛ складування. Завдання внутрішньогосподарського контролю нг цьому етапі-- збереження сортових якостей, здобутих на попе] редніх етапах, доведення насіння до посівних кондицій, передбаі чених стандартом. Як і при вирощуванні насіння, ставляться вш моги до запобігання змішуванню, взаємозасміченню культуд сортів, ліній, репродукцій, недопущенню помилок, що призвої дять до знеосібки, вибраковування насіння. Не допускається наді ходження на тік і до складських приміщень товарного зерна складування фуражу, будівельних матеріалів та інших матеріали них цінностей.

Насіннєвий комплекс і прилегла до нього територія маюті утримуватися в чистоті. Складські приміщення дезінфікуюг побілкою свіжогашеним вапном із додаванням хлорованого ваі на або вапняно-гасовою емульсією, а за наявності шкідників її фумігують (таблетками фостоксину, магтоксину або іншими препаратами). Фумігацію проводять і за розповсюдження шкідників у насіннєвих партіях, що зберігаються.

Контролюючи стан насіннєвого фонду, особливу увагу звертають на підготовку насіння до складування. Закладають на зберігання, наприклад, лише насіння, доведене за вологістю до стандартного рівня, а також очищене від домішок, що сприяють самозігріванню (рослинні рештки, насіння бур'янів, живі комахи та ін.), розвиткові хвороб і шкідників. Важливо, щоб таке насіння виявилося нетравмованим й мало високу життєздатність.

За тимчасового зберігання незатарованого насіння на току або в складському приміщенні висота бурта (насипу) має не перевищувати одного метра. Стіни засіків забезпечують надійну ізоляцію, насіння не досипають тут на 15--20 см. Насіння, зата-роване в мішки, штабелюють етикетками назовні на дощаних настилах або піддонах, відстань від підлоги не менше 15 см, а від стін сховища й поміж штабелями -- 70 см.

Для тривалого зберігання насіння краще використовувати герметичну тару (тверду або м'яку упаковку). Як свідчать експериментальні дані, отримані в лабораторії насіннєзнавства й стандартизації Селекційно-генетичного інституту, за таких умов насіння зберігає високу життєздатність протягом багатьох років.

Слід мати на увазі й те, що збереження високої життєздатності посівного матеріалу залежить від особливостей генотипу культурної рослини. Так, за результатами досліджень, проведених у згаданій више лабораторії, енергія проростання насіння соняшнику за п'ятирічний період (1996--2000) у кліматичній камері знизилась у середньому на 7,7%, у той час як у гібридів -- на 3,3, а в лініях -- на 3,5%. Тобто, гібридне насіння зберігається краще, ніж насіння вихідних батьківських форм. І ці дані підтверджуються дослідами з насінням різних генотипів кукурудзи.

Ще гірше зберігається насіння соняшнику, пошкодженого міллю. За три роки (1996-1998) зберігання у складському приміщенні в непошкодженому насінні сорту Одеський 63 схожість і енергія проростання майже не змінились, а в ушколже-^Н->гн>^М'^{ЛЛЮ нас}'^ння ЦІ показники погіршились відповідно на 17 и/о. У лінії 8-3722 енергія проростання ушкодженого насіння знизилася аж на 44%, лабораторна схожість- на 40%. Надто огано зберігається насіння зі зниженою вихідною (початковою) хожістю. Це видно на прикладі сої сорту Успіх (табл. і 1).

Таблиця 11. Мінливість показників життєздатності насіння сої (сорт Успіх) з різною вихідною схожістю при зберіганні в різних умовах (1997-1999 рр.)

Умови зберігання	Вихідна вологість насіння. %	Насіння з початковою схожістю, %
		78	74	66
Сховище	Тара		Енергія проростання	Схожість	Енергія проростання	Схожість	Енергія проростання	Схожість
Камера Герме- 8,6 +21 0* -3 0 -22 -16 ТИЧНа 10,4 +26 +2 -14 -2 -35 -23 Негерме-тична 10,4 +19 -4 -14 -9 -27 -17 Комора Герме- 8,6 +1 -3 -36 -8 -16 -9 ТНЧНа 10,4 +16 +3 -25 -6 -Зі -18 Негерметична 10,4 -39* -78* -66* -74* -58* -66*

* Насіння повністю втратило життєздатність у 1988 р.

Чим нижчі показники життєздатності насіння, що закладає-1 ться на тривале зберігання, тим швидше воно старіє, стає не-І придатним для посіву. І ця тенденція властива для будь-якогг насіння, зберігання -- незалежно від умов -- у кліматичній камері чи коморі, у герметичній тарі чи негерметичній упаковці) Хоча при зберіганні за контрольованих умов (низька температура, герметична тара) процес старіння значно затягується й насінну не так швидко втрачає здатність проростання.

Отже, при здійсненні внутрішньогосподарського насіннєвогс контролю наведені експериментальні дані слід повністю враховувати, звертаючи увагу передусім на якість підготовки насіння] що має зберігатися протягом тривалого періоду. '

Не менш важливим є за цих умов регулярний контролі зберігання посівного матеріалу. Обов'язково двічі на місяць пе-І ревіряють його пологість, температуру в складському приміщенні] Температуру насипу вимірюють за допомогою термометрів у трьог пунктах -- на двох-трьох рівнях глибини. Періодичність такоп контролю для свіжезібраного насіння в перші три місяці -- 2 разі на тиждень, надалі -- 2--3 рази на місяць. Кожні 4--6 місяції перекладають мішки так, щоб верхні ряди перемістилися донизу, а нижні -- догори.

Під час зберігання насіння проводять систематичний органопептичний контроль його зовнішнього вигляду, запаху, а також аналітично вивчають посівні якості й зараженість шкідливими комахами, кліщами та хворобами. Особливо ретельно контролюють партії насіння з підвищеним ступенем травмування, а також ті ш° сформувалися й достигли за несприятливих умов.

Аналітичний контроль здійснюють насіннєві лабораторії, спеціалісти яких опанували стандартизовані методи вивчення насіння. Вони ж відбирають його проби на аналіз, використовуючи для цього щупи або пробовідбірники. Відібрані точкові проби (з одного місця тари або насипу) після встановлення їхньої однорідності включають до об'єднаної проби, з якої методом квар-тування (навхресного ділення) виділяють середню пробу.

Для здійснення внутрішньогосподарського контролю достатньо проаналізувати насіння на чистоту, вологість, схожість (життєздатність), масу 1000 насінин, травмованість.

Аналізують насіння на чистоту та відходи на двох паралельних наважках (масою по 100 г для соняшнику та сої). Останні відбирають так, щоб вони містили всі домішки середньої проби. Наважки розподіляють на насіння основної культури і відходи. Чистоту та відхід насіння обчислюють у відсотках. Аналіз вважають закінченим, якщо розбіжності за результатами двох наважок не перевищують допустимих стандартом відхилень.

Усі наступні аналізи проводять на насінні основної культури, використовуючи одну з наважок. Якщо однієї наважки недостатньо -- використовують і другу. Вологість насіння визначають методом висушування або за допомогою електровологомірів. Через недостатню точність останніх основним вважається метод висушування. Однак для внутрішньогосподарського контролю швидке визначення вологості електровологомірами (навіть у полі) має велике значення.

За методом висушування з середньої проби виділяють робочу пробу масою 45--50 (для крупнозерних культур) або 23-25 г (для дрібнозерних культур), їх розмелюють на електричному лабораторному млинку (для деяких культур розмелювання зерна не проводять). Масу із розмелених зерен збирають в алюмінієвих бюксах (дві наважки по 4--5 г кожна). Бюкси з наважками ставлять на кришки, розміщують у сушильній шафі. Підігрітий до необхідної температури (130°С) наважок висушують протягом 40 (для сої) або 60 (для соняшнику) хвилин. Після цього бюкси имають і ставлять в ексикатор.

Аналіз вважається закінченим, якщо розбіжність між парале льними визначеннями не перевищує 0,2%.

Для визначення схожості з наважок чистого насіння основно культури відбирають 4 проби по 100 насінин. В одну ростильн кладуть 2 проби насіння, в чашку Петрі -- одну. Технічні умов проведення аналізу наведені в діючому стандарті. Він дає харак теристику ложа для пророщування, вказує температуру та стро ки визначення лабораторної схожості й енергії проростанн насіння. Останні обчислюють як середнє арифметичне з чоти' рьох повторень, а їхні допустимі відхилення наведені в таблиі латитуд стандарту. Якщо одне з повторень відхиляється більш допустимого, схожість обчислюють за трьома близькими повто реннями, енергію проростання-- за тими самими повторення ми. У випадках, коли результати двох повторень виходять за ме допустимих відхилень, аналіз повторюють.

Життєздатність і масу 1000 насінин визначають за чинним і Україні стандартом на методи якості насіння. Як уже згадува¹ лось вище, бідою насінництва залишається травмування насінні внаслідок збирання й переробки врожаю невщрегульованими тинами та механізмами. Макро- і мікротравми викликають порушення процесів обміну, фізіології проростання у вигляді неї продуктивних витрат поживних речовин (посилення дихання вимивання асимілятів та ін.). Внаслідок цього різко знижуєтьс) сила росту й польова схожість насіння. За даними лабораторі насіннєзнавства й стандартизації Селекційно-гєнетичноп інституту (О.К. Слюсаренко та ін., 1990), втрата врожаю прі сівбі травмованим насінням може сягати 25%. Крім того, трав моване насіння дуже погано зберігається. Тому в систем внутрішньогосподарського насіннєвого контролю цьому питан ню слід приділяти особливу увагу.

Порядок визначення ступеня травмованостІ такий. З насінні основної культури, виділеного за аналізу чистоти, відраховую¹! дві робочі проби по 100 насінин. З них виділяють макротравмОІ вані (з видимими неозброєним оком відчленованими частинам^ насінин). Залишок проби кладуть у скляний посуд, заливаю! 1--2%-м розчином анілінового барвника, що використовують] побуті для фарбування вовняних тканин, і ретельно перемішують. Через 1-2 хв розчин зливають, а насіння промивають тонким струменем проточної води до зникнення її забарвлення. Промитий посівний матеріал розкладають на фільтрувальному папері, просушують, виділяють і підраховують мікротравмовані насінини з фарбованими тканинами (на ендоспермі та зародкові окремо). Вміст макро- й мікротравмованих насінин виражають у відсотках як середнє з двох повторень. При рівні загального травмування, меншому за 50%, розходження показника проби від середнього не повинно перевищувати 3%, вищому за 50% -- не більше 5%. Якщо розходження перевищують допустимі величини, аналізують третю пробу.

Пошкодження насіння з твердими оболонками краще визначати за допомогою рентгеноскопії, використовуючи для цього різні вітчизняні та закордонні рентгенустановки.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА, ТЕХНОЛОГІЯ Й НАСІННИЦТВО ОКРЕМИХ КУЛЬТУР

СОНЯШНИК

Систематика й морфологія

Соняшник-- рід НєііапіНиз Ь.~- належить до родини Азі\ гасеае-- айстрові.

За сучасною класифікацією (5сЬШіп§ апсі Неізег, 1981; КоЈе1 еі аі,, 1982) цей рід представлений 49 видами, серед яких і] однорічних і 36 багаторічних.

За кількістю хромосом (2п) і рівнем плоїдності (х) види подІ ляють на такі групи: диплоїдні (2п=2х=34) -- 38 видів; тетраплсГ їдні (2п=4х=68) -- 5 видів і гексаплощні (2п=6х=102) -- 6 видії

В Україні вирощують 2 види: диплоїдний -- Я. аппииз-- ся няшник культурний і гексаплоїдний -- Н. іиЬегозиз-- соняшнш бульбоносний, топінамбур, земляна груша. Інші види представ] ляють інтерес як донори імунітету проти деяких хвороб (табл. 121

Серед зазначених видів найвидатніший -- Я. гі§ісіиз\ який ма імунітет до п'яти із восьми зазначених хвороб, проти чотирьої хвороб стійкі Я. сіесарішіиз, Н. §щапіеш, Я. тоШз, И. ретіоіагім відомий також як джерело цитоплазматичної чоловічої стерильі ності (ЦЧС), вперше був використаний з цією метою Леклерко| у 1969 р.

Культурний соняшник-- Н. аптіиз поділяється на 2 підвид посівний -- 55р. 5аіі\и5 І декоративний -- 55р. огпатепїаііз.

Сорти культурного посівного соняшнику, залежно від міс вирощування (ґрунтово-кліматичної зони) поділяються на 4 гру (екотипи) за тривалістю вегетаційного періоду, висотою росли та іншими ознаками (табл. 13).

У межах кожного екотипу існують різновидності, що вирі няються забарвленням сім'янок і смуг, наявністю чи відсутніст панцирного шару в оплодні

Таблиця 12. Види соняшнику як донорів	імунітету
Вид	Назва хвороби*	Вид	Назва хвороби
	ІЖ, ФС, ВЧ	Ьаеіі/Іогиз	ПС
Ап ихфіїм	ПС		ПС, ФЗ
Аппииз	ПС, ІЖ	МахітШапі	ПС, ФС, СТ
Апотаіиз	ВЧ	Мїсгосеркаіи$	ПС
АггогиЬепз	пс	МоШ$	ПС, ФС, СТ, ВЦ
СШат	ПС, ФЗ	N1111(114 і	ПС, ФС
ОеЬіІіа	ФС	Оссісієпшііз	ПС
ОесарїшШ	ПС, ФС, БР	Реііоіагіз	ІЖ, ФС
Пезегіісоіа	ВЧ	Ргаесох	ПС, ФС
Оіїагісашз	ПС. ФС	Ритіїиз	ПС, ФС
Е&епіі	пс		ВЦ, ПС, ФС, БР, СТ
Ехіїіз	ФС, ВЧ	Заіісі/оііив	ПС, ФС
Нігхиіиз	ПС, ІЖ, АН	5іірНоісіе5	пс
Сі§апіеи5	ПС, ФС, СТ, ВЦ	Зітиіат	ФС
СіаисорНуІШв	ПС, БР	ЗтІіНіі	ПС, ФС
	ПР	5ігито5№	ФЗ
іасіпіаіиз	ПР	ТиЬєтьиа	ФС, СТ

* ІЖ -- іржа -- Риссіпіа ИеіїапіИі; ФС -- фомопсис -- Ркоторт НеііапіИі; ВЧ -- вовчок -- ОгоЬапсНе ситапа; ПС -- пероноспороз -- Ріазторага НаШесШ; ФЗ -- фомоз -- РНота оіегасеае; БР -- борошниста роса -- Егузірке сісИогасєагит; АН -- альтернаріоз -- АІІегпагіа ИеііапіНі; СТ -- склеротиніоз -- №ИеЈе!тіа зсіегоііогит; ВЦ-- вертицильоз-- УегїісіШит йаНІ'те.

Таблиця 14. Різновидності середньо-російського екотипу соняшнику

Назва різновидності	Сім'янки	Смуги	Панцирність	Тип
українська	латинська
Біла	АІЬиз	Білі	-	Безпанцирні	І
Сіро-срібляста	Іпсапих	Сріблясті	-	Панцирні	11
Буро-смугаста	ЗігіаїоЬгип- ПЄ5СЄП5	Бурі	Темно-сірі	Панцирні та безпанцирні	IV
Сіро-смугаста	Зігіаіо-/итошз	Сірі	Білі	Безпанцирні	VI
Сіро-смугаста	Зігіаіо-ріитЬеих	Темно-сірі	Свиїшево-грифельні	Панцирні	VII
Вугільно-чорна		Вугільно-чорні	--	Панцирні та безпанцирні	IX
Чорно-фіолетош	Уіоіасео- ПІЈГІІ5	Фуксинові	--	Панцирні	X

Поширені в Україні сорти та гібриди соняшнику належать, переважно до сьомого типу. Сім'янки інших типів, крім восьмо-| го й дев'ятого, вважаються домішками.

Усі форми соняшнику за господарськими ознаками сім'яною (розміри, виповненість, олійність тощо) поділяються на 3 групи олійна, межеумки, лузальна.

Найбільш поширені сорти олійної групи. Вони мають дрібні сім'янки з тонким оплоднем, порожнина якого повністю виповнена ядром. Лузальний соняшник використовується переважно як кормова культура. Межеумки утворюються внаслідок перезапилення олійного й лузального соняшнику, і за своїми господарськими властивостями займають проміжне положення.

Коренева система соняшника -- стрижнева, складається з головного (стрижневого) кореня, який розвивається із зародкового, і придаткових (гіпокотильних) коренів та їх численних розгалужень.

Галуження стрижневого кореня починається зразу після проростання насіння, так що вже у фазу сходів утворюється до десяти бічних коренів. Швидкість росту головного кореня значно вища за швидкість росту стебла, тому у фазу першої пари справжніх листків його довжина може бути в декілька разів більшою за висоту стебла.

Гіпокотильні корені утворюються на підземній частині підсі-м'ядольного коліна приблизно через два тижні після сходів. У вологому грунті вони швидко й сильно галузяться, а після дощу корені пронизують увесь верхній поверхневий шар ґрунту, і навіть виходять на поверхню.

В умовах достатнього зволоження соняшник інколи утворює повітряні корені на приземній частині стебла.

Корені соняшника при ширині міжрядь 70 см відходять від рослини порівняно на невелику відстань -- максимально на 40-50 см. Корені гібридів менше поширюються за горизонталлю, ніж корені сортів.

Основна маса коренів (понад 90%) зосереджена в шарі грунту 0-70 см, поверхневий шар (0-25 см) переплетений коренями надзвичайно густо.

На початку розвитку рослин, до появи гіпокотильних коренів, можна проводити глибоке розпушування міжрядь; в цей час верхній 10-сантиметровий шар грунту на відстані 10-15 см від рослини вільний від коріння.

Глибокий обробіток, пов'язаний, наприклад, з підживленням Рослин, слід припиняти у фазу 8-Ю листків, коли бічні відгалу-ення стрижневого кореня змикаються посередині міжрядь на глибині 10-14 см.

настанням фази 10-12 листків значного розвитку досяга-^{ПП0К0ТИЛІіНІ корені}' ^які залягають біля поверхні грунту. По- ^{3 ШЄІ} *^аЗИ' ^МІЖР^ЯДД^Я можна обробляти на глибину 5- ^залишаючи захисні смуги шириною 15-20 см.

Пошкоджені корені здатнІ відростати тільки у вологому грунті.

Стебло соняшника трав'я-Я нисте, внизу нерідко здерев'яніле. Поверхня його шорстка, вкрита шпичакуватим! волосками (рис. 5), шо свідчить про посухостійкість росі лин. Вузли стебла-- місце прикріплення листків-- невиразні, але в деяких випадкг спостерігається характерні вузлуватість, зумовлена розростанням черешка листа. Відстань між вузлами довжина міжвузля -- залежні від сорту, умов вирощуванні та місця розташування вузлі на стеблі.

Нижні міжвузля, зазвичі короткі, видовжуються прі недостатній освітленості рої лин внаслідок загущення п< сіву, затінення рослин будівлями, деревами тощо.

Стебло соняшника склада| ється з епідермісу, первинні та вторинної кори, провідні пучків, які утворюють майж| суцільне кільце, та серцевині Внаслідок діяльності пучкх вого та міжпучкового камбії стебло здатне швидко розви] ватися, діаметр його основі інколи сягає 8 см. Середина стебла заповнена паренхімою з тої костінними клітинами. У молодому стеблі вони живі, сильні вакуолізовані, а в стеблі зрілої рослини стають порожніми, зі повнюються повітрям, і серцевина стає подібною до вати.

Стебло містить ендодерму, клітини якої нагромаджують кроз маль, утворюючи так звану крохмальну піхву. У стеблі нагромаїжується значна кількість вологи, яка зберігається в ньому до кінця вегетації. Навіть після завершення наливу насіння вологість стебла нерідко становить 80-60%.

Стебло соняшника здатне галузитись. Розрізняють апікальне (верхівкове) галуження, базальне (нижньої частини стебла), а також галуження всього стебла з утворенням гілок першого, другого й інших порядків.

Виділяють два типи гіллястих рослин: 1 -- кошик головного стебла значно більший, ніж кошики бічних гілок; 2-- кошик головного стебла за розмірами не відрізняється від кошиків бічних гілок. Гіллясті форми соняшнику використовуються при гібридизації¹ як батьківські: їм властивий тривалий період цвітіння з утворенням великої кількості пилку. Це сприяє кращому запиленню материнських рослин.

^у переважної більшості сучасних гібридів і сортів стебло не вузиться, у пазухах листків навіть не закладаються бруньки.

Спочатку стебло росте повільно, а з появою кошика діаметром 0,5--1 см його ріст різко прискорюється й триває до кін цвітіння рослин.

Висота стебла залежить від екотипу, сорту, умов вирощува ня. В олійного соняшнику вона досягає 80--250 см, у кормов сортів -- до 4--5 м.

Листя культурного соняшнику просте, черешкове, без пр листків. Розміщується на стеблі за спіраллю так, що кожний л сток по відношенню до попереднього дещо змішений у той інший бік. Це сприяє їхньому рівномірному освітленню. Нижі| 2--3 пари листків супротивні.

Пластинки листків цілісні, найнижчих-- цільнокрайні, і| ших -- з хвилястими або пилчастими краями.

Поверхня листової пластинки шорстка, матова.

Жилкування листків пірчасто-петлеподібне, У пластинку ли^ тка входять три жилки, з них тільки середня є прохідною й вої сягає краю листка. Всі бокові жилки, не доходячи до краю, вертаються вгору й приєднуються до розташованої вище жилі утворюючи петлю (рис. 9). Цими петлями вся сітка жилок нується в єдину систему, тому при пошкодженні будь-якої з ніавіть крупної, відповідна Ділянка листка не вщмирає - її обслуговують сусідні жилки.

Жилки першого та другого порядку значно товші за листову пластинку, різко виді-чяються на нижньому бот 'чистка. Дві нижні бокові жипки утворюють кут різної величини. Його враховують при визначенні сорту.

Довжина черешків листка зменшується в міру наближення до кошика, так що листя,

Довжина черешків нижніх листків майже дорівнює довжині пластинок, верхніх -- значно менша за них. Від довжини й міцності черешків залежить положення листової пластинки в просторі, яке визначають за висотою кінчика листової пластинки по відношенню до місця прикріплення черешка на стеблі.

Низьке та дуже низьке положення небажане, тому що таке листя гірше освітлюється, контактуючи з грунтом, --- легко пошкоджується, стає провідником інфекції. Високе положення кінчика листка (еректоїдне листя) сприяє крашому освітленню, внаслідок чого підвищується інтенсивність фотосинтезу. Еректоїдне листя менше травмується й уражується хворобами. Найбільш бажане з господарського погляду.

Широкорядні посіви (70 см) соняшнику з густотою рослі 45--50 тис. шт./га найчастіше утворюють 1,5--3 га листової Р верхні, звичайні рядкові (15 см) з густотою 200--300 тис. шт./гг 10-13 га на гектарі поля.

Сучасні сорти й гібриди соняшнику при загальноприйняі агротехніці утворюють на рослині в середньому 28--30 листі (коливання -- від 23 до 36).

Листя соняшника умовно поділяють на три яруси; нижі середній, верхній. Продукти фотосинтезу нижніх листків виі ристовуються на створення коренів і стебла, середніх І верхні? суцвіття та плодів.

Вважається за доцільне створювати сорти й гібриди, яі мали здатність краще використовувати продукти фотосинт перш за все на формування коріння, стебла, листя, а потом> насіння. У зв'язку з цим зростають вимоги до нижнього яр; листків -- тривалості їхньої життєдіяльності, активності фо' синтезу, стійкості проти ураження хворобами тощо.

При наближенні до центру діаметр судин зменшується, тому за нестачі вологи порушується живлення в першу чергу центральних квіток або сім'янок, внаслідок чого утворюються недорозвинені та порожні плоди.

Наявність аеренхіми та розгалуженої сітки провідних судин сприяє диханню та живленню органів суцвіття, тому кошик вважається найдосконалішим суцвіттям дводольних рослин.

Кошик оточено зеленою обгорткою з видозмінених листків, що утворюють три ряди: зовнішній, середній і внутрішній.

У період розвитку бутонів кошик, його обгортка виконують функції фотосинтезу та газообміну.

Розмір кошика в більшій мірі, ніж інших органів, залежить від умов вирощування. Соняшник має здатність до мініатюризації -- багаторазового зменшення всіх органів рослини за збереження насіннєвої продуктивності. У поодиноких рослин діаметр кошика досягає 30--40 см, а в загущених посівах зменшується до 3 см.

Найчастіше трапляються опуклі, плоскі, увігнуті кошики. В форми кошика залежить щільність розміщення, міцність утрі мання сім'янок, ступінь їхнього обсипання, співвідношення но] мальних і неповноцінних плодів, швидкість достигання, ступі! ураження хворобами тощо. В опуклому кошику сім'янки розм щуються вільно, що сприяє нормальному їх розвитку навіть¹ центрі, однак насіння такого кошика легко обсипається. Увіпі тий кошик має в центрі велику кількість недорозвинених сім'ї нок внаслідок підвищеної щільності розташування їх, сильної стискання та неповноцінного живлення.

Плоскі та злегка опуклі кошики найбільш бажані з господа] ського погляду.

Велике значення має кут нахилу кошика -- положення просторі. Від цього залежить ступінь його обсипанні швидкість висихання, ураженість хворобами, втрати при збиран, тощо.

Від кута нахилу кошика залежать його «взаємовідносини»! листям. За горизонтальним положенням (досить рідко) коїш не торкається листя. При похилому та вертикальному положеі ні він добре освітлюється. Усе це сприяє дружному цвітінні рівномірному достиганню насіння, зменшенню втрат при йо збиранні. На кошику майже не затримується дощова волога це зменшує вірогідність ураження насіння гнилями. Схиля чись донизу, кошик травмує листя, сам травмується, втрачає вну кількість насіння. На такому кошикові накопичується вол га. що уповільнює його висихання та сприяє розвиткові хворй

Найбільш бажане розміщення площини кошика з господа] ського погляду -- вертикальне або під кутом 45°.

Язичкові квітки розміщуються за периметром квітколожа, тр] бчасті -- покривають всю його поверхню. Кількість язичкові

Язичкові квітки безплідні, складаються із зав язі та однопелюсткового віночка жовтого, жовто-гарячого, зрідка -- іншого кольору. Стовбчик, приймочка й пиляки відсутні.

Трубчасті квітки соняшника двостатеві з подвійною оцвітиною Чашечку створюють два прозорих чашолистики, які легко опадають. Віночок спайнопелюстковий, п'ятизубчастий, має форму трубки. Внизу віночок дещо звужується, переходить у роздуття (нектароносне кільце), в якому містяться нектарники. Нектар виконує бактерицидні функції, а також живить зародок на ранніх стадіях його розвитку. Тичинок п'ять, пиляки зрощені у вигляді трубки, нитки вільні. Маточка утворена двома плодолистиками, приймочкою дволопатевою. Довжина стовпчика залежить від фази розвитку квітки, наявності чи відсутності запліднення. Найдовший стовпчик у незапліднених квіток, він високо здіймається разом з приймочкою над віночком квітки.

Трубчасті квітки мають 1--3-зубцеві приквітники. Зроста чись, вони утворюють чарунки, в яких утримуються квітки сім'янки. Від щільності прилягання приквітників залежить р^ нень обсипання насіння та втрат при збиранні.

Зав'язь -- нижня, одногніздова, з одним оберненим сім'яа чатком, що сидить на короткій сім'яніжці на нижньому кін плодолистика. Після запліднення стінки зав'язі перетворюютьс на оплодень, насіннєвий зачаток-- на насінину (ядро).

Плід соняшника -- сім'янка -- одногніздовий, однонасінну зі шкірястим або задерев'янілим оплоднем, що не зростається! насіниною, а при натискуванні розкривається вздовж ребе| Оплодень має епідерміс, гіподерму, панцирний шар, склеренхі му та паренхіму. Панцирний шар утворюється внаслідок деструк ції клітин гіподерми, складається з фітомелану -- аморфної ре човини, що містить понад 70% вуглецю.

Перикарпій з панцирним шаром має одну з форм імунітету \ структурний інтегритет (недоторканість). Він непроникний щі гусені соняшникової молі, надійно захищає насінину від пош коджень. Фітомелановий шар утворюється тільки після заплт нення зав'язі: у сім'янок периферійних зон кошика -- через 5--1 центральних -- через 10--15 днів. Товщина панцирного шару за лежить від сорту, положення сім'янок у кошику, умов вирощу вання й становить у сучасних сортів та гібридів у середньом 25--30 мкм. Якщо його товщина зменшується до 10--15 мкм панцирний шар стає переривчастим і втрачає захисну функцій

Крім захисної функції, оплодень, який є, по суті, плаиентом регулює обмін речовин між насіниною, рослиною та навколиш нім середовищем, а також -- спокій зародка.

Форма сім'янок залежить від екотипу, сорту, місця розташі вання в кошику, умов вирощування, строків збирання тощо. Фор му визначають за індексом -- співвідношенням довжини й ши рини сім'янок (табл. 16).

Колір сім'янок- білий, сріблястий, сірий, чорний, чорно-фіолетовий, темно-сірий або бурий. Колір смуг білий, сріблястий, грифельно-сірий, сірий. Сім'янки гібридів соняшнику дрібніші, ніж сортів, за однакових умов вирощування.

Зародок соняшника складається з двох сім'ядолей і зародкової осі.

Сім'ядолі крупні, пристосовані для накопичення продуктів фотосинтезу, перш за все -- олії. Зародкова вісь (гемула) має форму перевернутого конуса, посередині основи якого здіймаються два шільно зімкнуті листочки, що прикривають точку росту -- верхівкову меристему зародкового стебельця. Під сім'ядолями розміщується гіпокотиль, який переходить у зародковий корінець.

Структура зародка, тобто співвідношення мас сім'ядолей і зародкової осі, залежить від умов вирощування, круттності насіння, сорту тощо.

Народногосподарське значення та біологічні особливості

Соняшник -- основна олійна культура в Україні. Він займає понад 70% посівних площ олійних культур, забезпечує 80% валового збору насіння й до 90% виробництва олії. На сьогодні соняшник -- одна з небагатьох рентабельних культур, що обумовлює значне збільшення його посівних площ"

Олія соняшнику має приємний запах і смак. Рафінована олія широко використовується в консервній промисловості. При пе-РРооцміасшнн соняшнику отримують близько 30% макухи або вим ~ ^{високобі}лкового корму для тварин. Важливим кормо-ться ^{ПрОдуктом є так}°ж кошики соняшнику, вони не поступаю-^{За ко}Р^мовою цінністю сіну середньої якості, а борошно з

Колір сім'янок- білий, сріблястий, сірий, чорний, чорно-фіолетовий, темно-сірий або бурий. Колір смуг білий, сріблястий, грифельно-сірий, сірий. Сім'янки гібридів соняшнику дрібніші, ніж сортів, за однакових умов вирощування.

Зародок соняшника складається з двох сім'ядолей і зародкової осі.

Сім'ядолі крупні, пристосовані для накопичення продуктів фотосинтезу, перш за все -- олії. Зародкова вісь (гемула) має форму перевернутого конуса, посередині основи якого здіймаються два шільно зімкнуті листочки, що прикривають точку росту -- верхівкову меристему зародкового стебельця. Під сім'ядолями розміщується гіпокотиль, який переходить у зародковий корінець.

Структура зародка, тобто співвідношення мас сім'ядолей і зародкової осі, залежить від умов вирощування, круттності насіння, сорту тощо.

Народногосподарське значення та біологічні особливості

Соняшник -- основна олійна культура в Україні. Він займає понад 70% посівних площ олійних культур, забезпечує 80% валового збору насіння й до 90% виробництва олії. На сьогодні соняшник -- одна з небагатьох рентабельних культур, що обумовлює значне збільшення його посівних площ"

Олія соняшнику має приємний запах і смак. Рафінована олія широко використовується в консервній промисловості. При пе-РРооцміасшнн соняшнику отримують близько 30% макухи або вим ~ ^{високобі}лкового корму для тварин. Важливим кормо-ться ^{ПрОдуктом є так}°ж кошики соняшнику, вони не поступаю-^{За ко}Р^мовою цінністю сіну середньої якості, а борошно з сухих кошиків -- близьке за поживністю до пшеничних висівоЛ Крім того, соняшник-- добрий медонос.

До Європи різні форми соняшнику завезені Колумбом, нак як олійну культуру його створили в Росії. Промислове ви робниптво соняшнику почалось тут з 1829 р., коли селянин слої боди Олексіївка Воронезької області Д.С. Бокарев вперше отри! мав соняшникову олію.

В Україні соняшник стає досить поширеним вже на початі XIX ст. Про це свідчить експонування насіння, вирощеного Херсонській губернії, на виставці в Єлісаветграді (Кіровоград) і 849 р. У Харківській губернії соняшник на великій площі впер| ше посіяний у 1909 р.

Сучасні гібриди й сорти соняшнику високоврожайні (д( 45 ц/га), високоолійні (48--57%), здатні забезпечити збір 1,5--2 олії з гектара.

Однак середня врожайність соняшнику останнім часом різк зменшилась і становить 9--10 ц/га, тоді як в окремі роки мину] лого століття вона сягала 20--23 ц/га.

Причин цього явища декілька: надмірне зростання посішіш площ (2,5--2,8 млн. га проти звичних 1,5--1,8 млн. га), порушенні сівозмін і технології вирощування, низька якість насіння тощо

Біологічні особливості. Виділяють 5 фенофаз онтогенезу са няшнику за морфологічними ознаками, «біологічним годинни ком» (кількість днів після сівби) і станом функцій його органі; (табл. 17).

При визначенні фази відмічають "її початок -- той момент коли вона настає в 10% рослин, і кінець (повна фаза) -- у 75Щ

Таблиця	17. Фенологічні фази онтогенезу соняшнику
Фаза	Дні після сівби*	Характерні процеси й ознаки
Сходи	12	Поява сім'ядолей і першої пари листків
Поява кошика	50	Поява потовщення («зірочки») на всрхівц
		стебла
Початок цвітіння	81	Розкриття язичкових квіток
Фізіологічна	106	Пожовтіння кошиків, епідерміс сім'янок
стиглість		легко шкрябається
Технічна стиглість	122	Побуріння кошиків, епідерміс сім'янок н
		шкрябається

Появу кошика визначають, переглядаючи та прощупуючи верхівки! рослин, _{де в} цей _час спостерігається потовщення діаметром 0,5-1,0 см, а верхівка має форму «зірочки». її утворюють скупчені радіально розташовані недорозвинені на цей час листки обгортки та верхівкові листки стебла, що прикривають мініатюрний кошик.

Цвітіння кошика починається з розкриття язичкових квіток. Підраховуючи кожного дня квітучі рослини, визначають дату настання фази повного цвітіння. Вона дає змогу прогнозувати фази фізіологічної, технічної стиглості та строків збирання. Наступного дня після розкриття язичкових квіток (рідше -- пізніше або одночасно) починається цвітіння трубчастих квіток. Вони цвітуть за типом протерандрії, тобто пиляки (чоловічі органи квітки) у своєму розвитку випереджають маточку (жіночий орган).