Насінництво й насіннєзнавство олійних культур

За договорами, що заключає оригінатор сортів, розмноження насіння першої, а при необхідності -- і другої репродукції здійснюється в господарствах, де вже отримується репродукційне насіння.

При вирощуванні супереліти, еліти, репродукційного насіння виконують сортопрочистки; посіви, починаючи з розсадників розмноження, апробуються.

При вирощуванні репродукційного насіння в умовах господарств не допускається змішування насіння сорту з іншими сортами.

Щорічно необхідність в сортовому насінні сої за репродукціями визначається площею, котру займає даний сорт, а також строками сортопоновлення.

Сортопоновлення сої проводиться 1 раз у 5 років насінням другої репродукції. Але цей строк в умовах господарств може бути скороченим або більш тривалим, залежно від чистосортності та якості насіння сорту.

Розрахунок необхідної кількості насіння на насіннєві ділянки починається з потреби в насінні другої репродукції з урахуванням страхового фонду. Страховий фонд може становити віл 95 до 100%. Страхові фонди оригінального насіння (первинні ланки насінництва) закладаються в розмірі 100%, супереліти -- 50% від потреби в цьому насінні. Страховий фонд насіння еліти та першої репродукції становить 25--30% потреби для сортопонов-лення в господарствах.

Апробація сортових посівів і ґрунтконтроль

Апробацію посівів сої здійснюють спеціально підготовлені агрономи, які мають посвідчення апробаторів. Апробацію проводять у фазі господарської стиглості бобів. Максимальна площа насіннєвої ділянки сої -- 300 га. Зразок складають з двох проб по 500 бобів, які відбирають по діагоналі поля в 50-ти пунктах на рівній відстані на 30-ти рослинах. З кожної рослини беруть по 2 боби й кладуть їх по одному в два мішечки (аналіз та контроль).

Чистосортність рослин сорту, що апробують, встановлюють за ознаками: колір опушення, колір бобів, крупність насіннії (маса 1000 шт.), колір насінної оболонки та її відблиск, пігментація, колір рубчика насіння.

При визначенні кольору бобів беруть до уваги: умови вегетаційного періоду й ураження грибними захворюваннями, що можуть призвести до зміни кольору бобів від типового апробованого сорту.

Пігментація насіння визначається як генотипом сорту, так і умовами вирощування. У деяких сортів на рослинах знаходяться насінини з пігментацією й без пігментації. У цьому випадку до основного сорту відносять пігментовані та непігментовані рослини.

В акт апробації, на основі апробаційних ознак сорту, заносять число рослин:

* основного сорту;

* інших сортів;

* з пігментованим насінням;

* пошкоджених шкідниками (з переліком шкідників);

* уражених хворобою (з переліком хвороб).

Сортову чистоту посіву сорту встановлюють у відсотках. Пошкодження шкідниками та ураження хворобами не підраховують.

За результатами апробації складають акти апробації: на на-сІннєвІ посіви в сільськогосподарських підприємствах -- у двох примірниках, на загальні сортові посіви -- у трьох, на ділянки розмноження елітного насіння в науково-дослідних установах, учбово-дослідних господарствах, у насінницьких господарствах -- у чотирьох примірниках.

На всі сортові посіви, що признані непридатними як насінний матеріал, складається акт вибраковки.

Для більш точного визначення чистосортності еліти та репродукції сортів сої отриману еліту або репродукцію сорту передають на грунтконтроль. Його здійснюють у науково-дослідних установах: в умовах штучного клімату (фітотрони, зимові теплиці) або наступного року в польових умовах.

Грунтконтроль -- це аналіз на чистосортність посіву, виконаний з насінням сорту, вирощеного й апробованого в попередній рік. При цьому засівають дві повторності насінням еліти або репродукції, що були отримані попереднього року. Насіння висівають з таким розрахунком, щоб у кожному повторенні на момент визначення сортових ознак сорту було по 500 рослин.

Визначення сортових ознак здійснюють у фазі цвітіння та господарської стиглості насіння. Оцінка посівів сорту в грунткон-тролі, визначення чистосортності виконується за тими самими ознаками, що й апробація.

Грунтконтроль дає змогу оцінити фактичну, дійсну чистосортність еліти або репродукції сорту.

РІПАК ЯРИЙ ТА ОЗИМИЙ

Систематика й морфологія

Ріпак-- Вгаззіса париз Ь. -- відноситься до родини капустяних -- Вгазісасеае. Він має два підвиди: олеіфера (ззр. оіеі/ега Меїі). та рапіфера (щ>. гарІ/ега Меіг).

До підвиду олеіфера відносяться всі олійні форми, до підвиду рапіфера -- форми, що вирощуються як коренеплоди.

За тривалістю вегетаційного періоду вирізняють дві форми ріпаку: однорічний або ярий, дворічний або озимий.

Ріпак ярий -- Втьзіса париз Ь. ззр. оіеі/ега МеП. аппиа -- однорічна трав'яниста рослина. Корінь стрижневий, проникає в грунт до 2 м. Стебло гіллясте, висотою 120--180 см, покрите восковим нальотом. Факультативний запилювач. Крім самозапилення, його квітки можуть запилювати бджоли, оси, джмелі та інші комахи. Плід-- стручок довжиною 3-Ю см, на рослині їх буває до 300 шт. Кожен стручок має 18--25 насінин. Насіння округлої або кулеподібної форми, діаметром 0,9--2,5 мм, чорного або коричневого кольору. Маса 1000 насінин 2,6--5,0 х.

Ріпак озимий -- Вга$жа пари.ч і. зхр. оіеі/ега Меті. Ьзеппіз -- трав'яниста рослина. Корінь стрижневий, проникає в ґрунт до

3 м. Стебло циліндричне, гіллясте, заввишки 140--190 см. Нижні листки черешкові, середні -- подовжено-коп'євидні, верхні -- подовжено-ланцетні. Загальна кількість листків на рослині 22-- 25. Суцвіття-- пухка подовжена китиця. Віночок квітки має

4 пелюстки жовтого кольору з золотистим, лимонним, оранжевим, іноді кремовим відтінками. Факультативний запилювач. Плід-- стручок довжиною від 5 до 16 см. Середня кількість плодів на одній рослині -- від 200 до 400 шт., а в окремих випадках досягає 1200-1500 шт. Насіння кулеподібне, або округлої форми, діаметром 1,1-2,2 мм, колір насіння чорно-сизий, сірувато-чорний, темно-коричневий. У плоді знаходиться 20-35 насінин. Маса 1000 насінин 3,7-4,5 г, а іноді може досягати 5-7 г.

Морозостійкість озимого ріпаку невисока. Його вирощують у районах з м'якими зимами та значним сніговим покривом. Часта зміна морозів і відлиг згубно діє на рослини озимого ріпаку.

Народногосподарське значення

Посівна площа ріпаку у світі в середньому 24 млн. 310 тис. га. Найбільші посівні площі ріпаку зосереджені в Китаї (6 млн. 710 тис. га), Індії (6 млн. 360 тис. га), Канаді (4 млн. 91 тис. га), країнах ЄС (2 млн. 99 тис. га). Найвища врожайність ріпаку в країнах ЄС (30,3 ц/га), країнах Східної Європи (26,4 ц/га). У державах, де зосереджено найбільші площі цієї культури, вона значно менша й досягає в Індії-- 8,5 ц/га; Китаї та Канаді -- 14,0 ц/га.

В Україні посівна площа ярого ріпаку (кользи) у середньому 58 тис. 280 га при середній врожайності 5,0-7,0 ц/га. В окремих областях вона досить висока-- 17,0--24,2 ц/га. Ріпак озимий висівають в Україні на площі близько 100 тис. га. Його середня врожайність-- 10--12 ц/га.

Ріпак -- цінна олійна й кормова культура. Його вирощують на насіння, зелену масу, на сидератні добрива. Ріпак-- добрий медонос, 1 га посівів забезпечує збір меду до 90 кг. Насіння ріпаку містить від 42,0 до 50,0 олії та 16,6--28,6 білка. Білок насіння ріпаку добре збалансований за амінокислотним складом. Олія ріпаку відноситься до групи харчових, ЇЇ використовують у натуральному вигляді як салатну у складі кухонних жирів, маргаринів. Жирно кислотний склад олії представлений олеїновою, лі-нолевою, ейкозеновою, пальмітиновою, стеариновою кислотами. Менше 1% міститься арахінової, беганової й маргаринової кислот. Деякі сорти ріпаку, особливо старі, характеризуються високим вмістом у насінні ерукової жирної кислоти (до 40,0-- 55,0 %), дуже шкідливої для організмів людини та тварини.

З 1979 р. харчову олію виробляють лише з тих сортів ріпаку, що містять не більше 5% ерукової кислоти. У більшості європейських держав пей показник знижено до 2%.

До складу насіння ріпаку входять органічні сірчані сполуки -- тіоглюкозиди (глгокозинолати). У процесі їхнього ферментативного гідролізу в організмі тварин утворюються отруйні речовини -- Ізотіопіанати, оксазолідонтіоніни, нітрити, які викликають функціональні та морфологічні зміни в організмі, знижується продуктивність тнарин. З цієї причини використання високопротеїнового ріпакового шроту чи макухи в раціонах великої рогатої худоби обмежено.

Верхньою межею вмісту глюкозинолатів у насінні ріпаку, придатного для безпечного годування тварин та птахів, є вміст їх не вище ЗО мкмоль/г, або 0,4--1,0%. Тому вся селекційна робота з ріпаком у світі направлена на створення безерукових і низько-глюкозинолатних сортів, тип двунольових сортів «00».

Зараз канадськими, шведськими, польськими, німецькими, російськими, українськими селекціонерами виведено нові без-ерукові, низькоглюкозинолатні сорти ріпаку, що сприяє підвищенню харчової якості олії та використанню макухи як висо-кобілкового корму для тварин.

Олія ріпаку зменшує можливість тромбоутворення в організмі людини, протидіє серцево-судинним захворюванням, знижує вміст холестерину в крові.

При переробці насіння ріпаку на олію залишається макуха, білки якої містять незамінні амінокислоти. Макуху ріпаку можна включати в раціон: при відгодівлі кабанів -- до 15%, дійним коровам та телятам -- до 25 , бройлерам -- до 20% . Однак за наявності в насінні глюкозинолатів потрібно обмежувати використання макухи на корм.

При переробці ріпакового насіння одержують, крім макухи, ряд цінних продуктів. Наприклад, фосфати використовуються у виробництві харчових і кормових фосфатидних концентратів, відпрацьований адсорбент -- у виготовленні мийних паст.

Ріпакову олію застосовують у виробництві лаків, фарб, пластмас, вона знаходить застосування в металургії. Цією олією замінюють мінеральні мастила й жири в системах з високим ризиком екологічної шкоди (металообробні верстати; сільгоспмашини; транспортні та гідравлічні засоби, які працюють у морях, на озерах).

Олія глюкозинолатних сортів ріпаку використовується для виготовлення технічних мастил. Ріпакова олія, що отримана з цих сортів, є основою екологічно чистого біодизельного пального.

Важлива агрономічна роль ріпаку, Могутня вегетативна маса його значно пригнічує бур'яни, добре розвинена коренева система поліпшує структуру ґрунту. З кореневими та пожнивними залишками (кормові якості соломи низькі) при заорюванні в грунт повертається в орний шар близько 15 кг азоту, 15 кг фосфору, 17 кг калію, 12 кг сірки, що еквівалентно внесенню гною в дозі І5т/га.

Ріпак поліпшує фітосанітарний стан ріллі, знижує ураженість зернових колосових культур кореневими гнилями та іншими хворобами. Ріпак -- джерело поповнення органічних запасів грунту й при використанні його як сидеральної культури. Після збирання врожаю насіння в полі залишається солома. Якщо її не заорали в грунт, то можна відправляти на переробку. З ріпакової соломи виготовляють папір, целюлозу, целюлозно-стружконі плити. З кожного 1000 га посівів ріпаку виробляють до 2000 т паперу.

Сорти ріпаку Ярий ріпак

Аріон-- рослини мають висоту 120--140 см, сходи зелені з восковим нальотом. Кущ напівзімкнений. Насіння темно-буре, округле, маса 1000 насінин 3,0--3,5 г. Вміст олії в насінні 42%, ерукової кислоти 0%, глюкозинолатів до 15 мкмоль/г. Чутливий до внесення добрив. Урожай насіння 20,0--25,0 ц/га. Створено в Івано-Франківському інституті АПВ.

Микитинецький -- двонульовий сорт, придатний для виготовлення високоякісної харчової олії та білкових кормів. Рослини заввишки 100-130 см. Кущ зімкнений, без антоціанового забарвлення. Квітки лимонно-жовтого кольору. Китиця видовжена, пухка. Маса 1000 насінин 3,9 г. Олійність насіння 41--43%, вміст ерукової кислоти 0, глкжозинолатів 0,5%. Урожай насіння 22--26 ц/га. Виведено в Івано-Франківському інституті АПВ.

Отаман -- високоврожайний сорт ярого ріпаку. Рослини заввишки 95 см. Тривалість вегетаційного періоду 91 день. Стебло округле, товщиною 10 мм, розгалужене. Насіння дрібне, округлої форми, чорно-коричневого кольору. Маса 1000 насінин 3,3 г. Урожай 18,6--24,5 ц/га. Вміст олії в насінні близько 45%. Еруко-ва кислота відсутня. Глюкозинолатів у насінні 18--25 мкмоль/г. Сорт стійкий до вилягання рослин та осипання насіння. Має середню стійкість проти хвороб і шкідників. Рекомендовано для вирощування у степовій зоні України. Створено в Інституті олійних культур УААН.

Титан-- рослини заввишки 120 см. Сорт має округле розгалужене стебло, товщиною 12 мм. Стручок завдовжки 6--7 см. Насіння дрібне, округлої форми, чорно-коричневого кольору, маса 1000 насінин 3,0--3,3 г. Урожай сорту 19,3-24,0 ц/га. Вміст олії в насінні 44--46% , глюкозинолатів 18,0--25,0 мкмоль/г, еру-кова кислота відсутня. Сорт стійкий до вилягання рослин та осипання насіння. Має середню стійкість проти хвороб та шкідників. Виведено в Інституті олійних культур УААН.

Усього на 2001 р. занесено до Реєстру сортів рослин України 23 сорти ярого ріпаку.

Озимий ріпак

Атлант -- високоврожайний сорт з високою компенсаційною властивістю. Стебло пряме, округле, розгалужене. Насіння дрібне. Урожай 26,2 ц/га. Вміст олії в насінні 45%, глюкозинолатів в олії 22,6 мкмоль/г. Ерукова кислота відсутня. Сорт стійкий до вилягання рослин та осипання насіння. Середньостійкий проти хвороб та шкідників. Зимостійкість за п'ятибальною шкалою 4,5 бала. Рекомендовано для вирощування в районах з м'якими зимами та значним сніговим покривом. Створено в Інституті олійних культур УААН.

Тисменицький -- середньостиглий, зерновий. Вміст олії в насінні 44--45%, ерукової кислоти 0,00--0,03, глюкозинолатів 0,8%.Маса 1000 насінин 4,2--4,5 г. Має високу зимостійкість, стійкий до вилягання рослин. Урожай -- 30--35 ц/га. Впрошується на насіння й корм у Степу, Лісостепу, Поліссі. Виведено в Івано-Франківському інституті АПВ.

Света-- сорт олійного напряму. Рослини невисокі -- до 135 см, компактні, стебло міцне. Насіння темно-коричневе, олійність 44--46%, вміст ерукової кислоти до 0,15, глюкозинолатів до 15-- 18 мкмоль/г. Макуху й шрот можна використовувати для годівлі худоби, птиці. Придатний для вирощування в усіх природно-кліматичних зонах України. Виведено в Івано-Франківському інституті АПВ.

Світоч -- двонульовий, зернового й кормового використання. Середньостиглий. Зимостійкість висока. Вміст олії 43--45% , ерукової кислоти 0,0--0,7, глюкозинолатів 1,5%. Урожай насіння 37,8 ц/га. Рекомендований для вирощування в Лісостепу й Поліссі. Створено на Вінницькій обласній сільськогосподарській дослідній станції УААН.

Ксаверівський -- середньостиглий, кормовий. Вміст олії в насінні 41%, ерукової кислоти 5,9, глюкозинолатів 3,6%. Урожай насіння 20,6 ц/га. Зимостійкість середня. Рекомендовано для вирощування в районах з м'якими зимами. Виведено в Національному аграрному університеті.

Усього до Реєстру сортів рослин України на 2001 р. занесено 27 сортів озимого ріпаку.

Технологія вирощування, післязбиральна обробка та зберігання насіння

Ріпак потребує родючих грунтів, неважких за механічним складом, з доброю теплопровідністю, з нейтральною або кислою реакцією ґрунтового розчину. Для ріпаку більш сприятливі чорноземи, опідзолені, темно-сірі, сірі лісові грунти. Менш сприятливі для росту та розвитку ріпаку грунти з важким механічним складом, водонепроникним підорним шаром. При вирощуванні ріпаку в таких умовах необхідно здійснювати глибоке розпушування ґрунту. Але навіть такий захід не завжди створює сприятливі агрофізичні якості грунту для росту озимого ріпаку, особливо в роки з надмірним випадінням дощу.

Місце в сівозміні. У великих господарствах, які спеціалізуються на вирощуванні ріпаку й він займає значні площі, найдоцільніше створити ріпаково-зернові сівозміни з максимальним насиченням ріпаком та зерновими культурами. Це дає змогу виключити ріпак із сівозмін, де вирощують цукрові та кормові буряки, які мають з ріпаком одного спільного ворога-- один і той самий штам нематоди. З іншого боку, вирощування ріпаку й зернових культур в одній сівозміні сприяє поліпшенню фітосанітарного стану грунту.

За відсутністю таких сівозмін не треба розмішувати в одній сівозміні ріпак з цукровими буряками, або висівати ріпак у польовій сівозміні, де вирощують буряки з таким розрахунком, щоб розрив між ріпаком та буряками становив не менше 5--6 років.

При розміщенні насіннєвих посівів малоерукових сортів у сівозміні потрібно дотримуватися значного інтервалу між наступним поверненням їх на попереднє місце через 5--6 років, а без-ерукові сорти слід сіяти через 10 років.

Для визначення місця ріпаку в сівозміні обов'язково треба урахувати те, що він може перехресно запилюватися. Потрібна просторова ізоляція від інших капустяних культур або сортів ріпаку з великим вмістом ерукової кислоти -- не менше 500 м. При складанні сівозмін з ріпаком особливу увагу звертають на спроможність попередників очистити поле від бур'янів, на відсутність збудників хвороб та шкідників. Кращими попередниками ярого ріпаку є чорний пар, зайнятий пар, горох, зернові культури, картопля, однорічні та багаторічні трави. Кращі попередники озимого ріпаку -- люцерна, конюшина після першого укосу, чорні та зайняті пари; добрі-- рання картопля, горох, зернобобові, суміш на зелену масу; задовільні -- зернові культури. Не можна сіяти ярий та озимий ріпак після капустяних культур, соняшнику, льону, буряків, проса.

Сам ріпак цінний як попередник для озимих зернових культур.

Добрива. Для реалізації потенційних можливостей ріпак потребує значної кількості поживних речовин. При вирощуванні ярого та озимого ріпаку органічні добрива вносять у дозі 20-- 30 т/га під попередню культуру. У степовій зоні при вирощуванні ярого ріпаку доза внесення мінеральних добрив М₄₀Р₆₀. Мінеральні добрива вносять під оранку. При вирощуванні озимого ріпаку доза мінеральних добрив Г^₉₀Р₉₀. Мінеральні добрива вносять одноразово під оранку або під передпосівну культивацію.

У Лісостепу та на Поліссі доза мінеральних добрив при вирощуванні ярого ріпаку залежить від попередника. Після однорічних та багаторічних трав -- Т^₈₀Р₅₀К_І()0; при розміщенні ріпаку по па-РУ ~ ^₆₀Р₃₀К₆₀; зернобобових-- ^_6ОР_5ОК_1ОО; зернових --

Азотні добрива вносять одноразово під передпосівну культивацію. 2/3 дози фосфорних добрив у вигляді суперфосфату вносять під зяб. Решту добрив вносять під передпосівну культиваііію. Калійні добрива вносять весною під передпосівну культивацію.

На лісових і піщаних ґрунтах треба вносити сірку, бор, молібден.

При вирощуванні озимого ріпаку в Лісостепу та на Поліссі азотні добрива в дозі М₅₀ вносять під передпосівну культивацію, а К₉₀ -- рано весною в підживлення посівів. Фосфорні й калійні добрива вносять у дозах Р₉₀К₉₀ одноразово під оранку або під передпосівну культивацію. При вирощуванні озимого ріпаку також необхідно вносити сірку, бор, молібден.

Основний і передпосівний обробіток грунту при вирощуванні ярого ріпаку. Система обробітку грунту під ярий ріпак здійснюється з урахуванням особливостей конкретних умов ґрунтово-кліматичних зон, де вирощується ріпак.

У степовій зоні в системі основного обробітку грунту застосовують поліпшений зяб. Глибина оранки становить 20--22 см, При засміченості поля багаторічними коренепаростковими бур'янами застосовують систему поліпшеного зябу з пошаровим обробітком грунту, оранку виконують на глибину 27--30 см.

У Лісостепу, Поліссі після збирання попередника своєчасно здійснюють лущення поля на глибину 6--8 см, далі -- оранку на глибину 20--22, а на забур'янених полях-- на 27--30 см.

Засмічені багаторічними бур'янами поля готують за системою поліпшеного зябу з пошаровим обробітком грунту. Для цього здійснюють такі агроприйоми: післязбиральне лущення стерні на глибину 6--8 см дисковими лущильниками; лемішне лущення на глибину 12--14 см (після відростання бур'янів); поверхневий обробіток дисковими знаряддями на глибину 8--10 см; глибока оранка на глибину 27--30 см.

Для більш ефективного пригнічення коренепаросткових та кореневищних бур'янів у всіх ґрунтово-кліматичних зонах механічні прийоми боротьби з бур'янами поєднують з хімічними методами, які передбачають внесення гербіцидів восени по веге-туючих бур'янах.

Особливу увагу необхідно приділяти вирівнюванню зябу восени, тому після проведення оранки поле культивують.

Однією з головних умов отримання високого врожаю насіння ярого ріпаку є ретельне проведення передпосівного обробітку грунту. По вирівняному зябу навесні при дозріванні грунту проводять передпосівну культивацію культиваторами УСМК-5,4Б-03; УКР-5,6; УКР-4,2 (аналог УСМК); КГ-4 (аналог КПС-4) на глибину 4-5 см. Якщо грунт сильно розпушений і передпосівна культивація не може бути виконана на цю глибину, а виконується глибше, то після культивації поле коткують кільчастими котками. Обов'язково необхідно проводити коткування перед сівбою, незалежно від глибини передпосівної культивації в сухий весняний період, коли поверхневий шар грунту швидко пересихає під впливом зовнішніх метеорологічних чинників. Культиватори в період проведення передпосівної культивації обладнують спіральними роторами.

По невирівняному восени зябу навесні при дозріванні грунту здійснюють боронування важкими (БЗТС-1,0) або середніми боронами (БЗСС-1,0). Після боронування виконують передпосівну культивацію на глибину 4-5 см. Залежно від стану підготовки посівного шару до сівби проводять коткування грунту кільчастими котками.

Враховуючи, що в перші фази свого розвитку ярий ріпак росте дуже повільно і його можуть пригнітити бур'яни, обов'язковим елементом передпосівного обробітку грунту є внесення гербіцидів під передпосівну культивацію. Це гербіциди -- треф-лан (4-6 л/га), лассо (5 л/га), бутизан (1,5-2,0 л/га).

Сіють ярий ріпак насінням зі схожістю не нижче 85% . Перед сівбою його протруюють проти хвороб і шкідників. Для цього використовують вітавакс 200, Космос 500, Офтанол Т, Ровраль ФЛО, Хинуфур. Для економії наступних затрат у період вегетації ефективним заходом у боротьбі з блішками є використання інсектицидних протруювачів насіння, які захищають сходи ріпаку від блішки, а також після її появи на поверхні грунту протягом 25--30 днів.

Спосіб сівби ріпаку на насіння -- з шириною міжряддя 45-70 см. Норма висіву -- 4--6 кг/га, щоб кількість сходів рослин на 1 м² становила 120--140 шт. Глибина заробки насіння в степовій зоні 2-3 см, у Лісостепу 1,5-2,0 см. При небезпеці пересихання верхнього посівного шару грунту глибина заробки насіння в Степу становить 4-5 см, а в Лісостепу та Поліссі -- 3-4 см. Потрібно, щоб насіння лягло у вологий шар грунту й дало дружні сходи. При збільшенні глибини заробки насіння норму висіву збільшують на 5-10%.

Рекомендують ранні строки сівби, які співпадають зі строками ярих ранніх культур. При сівбі в ранні строки рослини ярого ріпаку краще використовують весняну вологу грунту, розвивають могутню кореневу систему, більш стійко переносять посуху в період вегетації, зменшується масове ураження шкідниками.

При вирощуванні ярого ріпаку слід ураховувати, що для нього дуже небезпечною є ґрунтова кірка, яка утворюється на важких за механічним складом грунтах під час весняних дощів, сніговиці. Тому на важких ґрунтах краще утримуватися від надранніх строків сівби.

Після сівби посіви ріпаку негайно коткують кільчастими котками, а при перезволоженні поверхневого шару грунту замість коткування застосовують боронування.

Для знищення ґрунтової кірки, яка утворилася після проведення сівби, проводять боронування.

Догляд за посівами ярого ріпаку. У перші фази розвитку найбільшої шкоди ярому ріпаку завдають хрестоцвіті блішки. Якщо в осінньо-ранньовесняний період не вдалося ефективно пригнітити бур'яни, то шкоду ріпакові завдають і бур'яни.

На полях, де поширені ромашки й осот, у фазі розетки ріпаку застосовують гербіцид лонтрел у дозі 0,4 л/га, а при поширенні однорічних злакових бур'янів використовують фюзилад -- 1,0-1,5 л/га.

Коли насіння висіяне без обробки, необхідно стежити за заселенням шкідників. Посіви обприскують децисом, карате або аналогічними препаратами. При необхідності посіви обробляють 2 або 3 рази.

У фазі бутонізації велику шкоду посівам ріпаку завдає квіткоїд. Проти нього використовують ті самі препарати. Обробки посівів проти квіткоїда здійснюють на початку бутонізації. На пізніших фазах розвитку ріпаку в окремі роки шкоду завдає попелиця, проти якої використовують препарат Бі-58 або аналогічний йому інший препарат.

Основний і передпосівний обробіток грунту при вирощуванні озимого ріпаку. Способи підготовки грунту залежать від багатьох чинників: типу ґрунту, його механічного складу; попередників; видів та строків внесення добрив.

Якщо попередник озимого ріпаку чорний пар, то зяблеву оранку здійснюють плугами на глибину 26-28 см. У зоні нестійкого й недостатнього зволоження плуги комплектують кільчастими котками та важкими боронами. Весною зяб вирівнюють культиваторами й боронами. Глибина культивацій' 6-8 см. Чорний пар протягом весняно-літнього періоду підтримують у чистому вигляді. В міру відростання бур'янів здійснюють культивацію на глибині 6--8, 8--10, 10--12 см. При засміченості поля коренепаростковими або кореневищними бур'янами пар обробляють культиваторами при кожній появі сходів бур'янів. Бажано культивації щодо пригнічення бур'янів закінчити не пізніше як за 2--3 декади до сівби озимого ріпаку. Щоб запобігти висушенню поверхневого шару грунту 0--10 см, глибина культивації за 2--3 декади до початку сівби повинна бути не більше 4--5 см. Таким чином, культивації чорного пару здійснюють з поступовим заглибленням весною до 10-- 12 см і зменшують заглиблення в літній передпосівний період. Для більш ефективного пригнічення бур'янів проведення культивацій чорного пару поєднують із застосуванням гербіцидів типу раундап, 2,4-Д та аналогічного їм.

У Степу після ранніх попередників, зайнятого пару виконують лущення стерні або дискування на глибину 8--10 см. Після багаторічних і однорічних трав поле потрібно зорати. У районах з достатнім зволоженням для менших витрат вологи грунтом у день оранки, перед її проведенням, ґрунт коткують важкими водоналивними котками ЗКВГ-1,4 в агрегаті з зубовими боронами БЗСС-1,0. Це дає змогу ущільнити грунт до глибини 6--8 см, дещо відновити капіляри, підтягнути вологу у верхні шари грунту. Зубові борони одночасно розпушують шар грунту на 3--4 см, створюють мульчу з дрібних ґрунтових агрегатів, що також значно скорочує витрати вологи. Глибина оранки 16--18 см, її здійснюють плугами, які обладнують кільчастими котками та боронами. Після проведення оранки поле негайно вирівнюють культиваторами з боронами. Для ретельного вирівнювання грунту, що є обов'язковим, застосовують ґрунтообробні агрегати РВК-3, РВК-3,6.

Після зернових колосових попередників застосовують поверхневий обробіток грунту. Після лущення стерні поле обробляють дисковими знаряддями з поглибленням до 5--7 см, потім культивують на глибину 6--8 см, шоб вирівняти підошву та поглибити розпушений шар грунту. В умовах ґрунтової або повітряної посухи для запобігання висушення обробленого шару культивацію поєднують з коткуванням кільчастими котками.

У зонах з достатнім зволоженням після збирання ранніх попередників і після зайнятого пару поле душать на глибину 6-- 8 см. У Лісостепу після лущення виконують оранку на глибину 20--22 см. Після оранки грунт ретельно вирівнюють культиваторами. На Поліссі після лушення або дискування проводять культивацію для пригнічення бур'янів. За 3--4 тижні до сівби викоглибині 6--8, 8--10, 10--12 см. При засміченості поля коренепаростковими або кореневищними бур'янами пар обробляють культиваторами при кожній появі сходів бур'янів. Бажано культивації щодо пригнічення бур'янів закінчити не пізніше як за 2--3 декади до сівби озимого ріпаку. Щоб запобігти висушенню поверхневого шару грунту 0--10 см, глибина культивації за 2--3 декади до початку сівби повинна бути не більше 4--5 см. Таким чином, культивації чорного пару здійснюють з поступовим заглибленням весною до 10-- 12 см і зменшують заглиблення в літній передпосівний період. Для більш ефективного пригнічення бур'янів проведення культивацій чорного пару поєднують із застосуванням гербіцидів типу раундап, 2,4-Д та аналогічного їм.

У Степу після ранніх попередників, зайнятого пару виконують лущення стерні або дискування на глибину 8--10 см. Після багаторічних і однорічних трав поле потрібно зорати. У районах з достатнім зволоженням для менших витрат вологи грунтом у день оранки, перед її проведенням, ґрунт коткують важкими водоналивними котками ЗКВГ-1,4 в агрегаті з зубовими боронами БЗСС-1,0. Це дає змогу ущільнити грунт до глибини 6--8 см, дещо відновити капіляри, підтягнути вологу у верхні шари грунту. Зубові борони одночасно розпушують шар грунту на 3--4 см, створюють мульчу з дрібних ґрунтових агрегатів, що також значно скорочує витрати вологи. Глибина оранки 16--18 см, її здійснюють плугами, які обладнують кільчастими котками та боронами. Після проведення оранки поле негайно вирівнюють культиваторами з боронами. Для ретельного вирівнювання грунту, що є обов'язковим, застосовують ґрунтообробні агрегати РВК-3, РВК-3,6.

Після зернових колосових попередників застосовують поверхневий обробіток грунту. Після лущення стерні поле обробляють дисковими знаряддями з поглибленням до 5--7 см, потім культивують на глибину 6--8 см, шоб вирівняти підошву та поглибити розпушений шар грунту. В умовах ґрунтової або повітряної посухи для запобігання висушення обробленого шару культивацію поєднують з коткуванням кільчастими котками.

У зонах з достатнім зволоженням після збирання ранніх попередників і після зайнятого пару поле душать на глибину 6-- 8 см. У Лісостепу після лущення виконують оранку на глибину 20--22 см. Після оранки грунт ретельно вирівнюють культиваторами. На Поліссі після лушення або дискування проводять культивацію для пригнічення бур'янів. За 3--4 тижні до сівби виконують оранку на глибину 20--23 см на грунтах з важким механічним складом, або зі щільним підорним горизонтом. Перед оранкою проводять глибоке рихлення на глибину 35--40 см розпушувачем РС-1,5 або РН-80Б.

Після проведення оранки грунт ретельно вирівнюють. Через 10--14 днів після оранки, коли з'являються сходи бур'янів, поле обробляють культиваторами або комбінованими агрегатами типу РВК. Перед проведенням сівби виконують передпосівну культивацію на глибину 4--5 см і коткування грунту.

Сіють озимий ріпак на насіння в оптимальні строки: на Поліссі-- 1--5 серпня, в Лісостепу-- 5--10, Степу-- 10--15 серпня. Практика підтверджує, шо оптимальні строки сівби ріпаку для кожної зони настають за 20 днів до оптимальних строків сівби озимої пшениці. Але строки сівби значною мірою залежать від наявності вологи в грунті, випадання опадів. Тому вони можуть зміщуватися на 4--5 днів у той або інший бік. При сівбі в оптимальні строки посіви ріпаку формують восени рослину з розеткою 6--8 листків, а кореневу систему-- до 80--150 см.

Озимий ріпак дуже чутливий до строків сівби. Запізнення з посівом на 5--10 днів проти оптимальних строків знижує рівень зимостійкості ріпаку на 10--30% , а іноді -- на 30--50%, і навіть є випадки повної загибелі посівів. Надранні строки сівби, особливо по добре удобрених попередниках, спричиняють переростання рослин і сприяють зниженню зимостійкості або й загибелі посівів. При надранніх і пізніх строках сівби рослини менш стійкі проти шкідників та хвороб.

Кращий спосіб сівби озимого ріпаку на насіння є широкорядний з міжряддям 45 см. Правда, при цьому виникають додаткові труднощі боротьби з бур'янами, відчутно зростають затрати на проведення міжрядного рихлення. Інститут олійних культур УААН рекомендує для запобігання цих труднощів сіяти озимий ріпак з шириною міжряддя 15 см.

Глибина заробки насіння в зоні недостатнього зволоження 3--4 см, у зоні достатнього зволоження на легких ґрунтах -- 2,5-- 3,0, на важких-- 1,5--2,0 см. На відміну від інших культур, озимий ріпак потребує твердого ложа для насіння, що забезпечується дотриманням глибини передпосівної культивації з проведенням після неї обов'язкового коткування, а при сівбі ріпаку бажано застосування сівалок з анкерними сошниками.

Норма висіву схожого насіння становить 5--6 кг/га. Загущені посіви знижують щільність рослин взимку на 30--55 %, а рослин, шо збереглися, весною погано створюють гілки першого та другого порядків. На таких посівах формується дрібне насіння з невеликою масою 1000 насінин.

Після проведення сівби ріпаку поле коткують. Після появи сходів на широкорядних посівах (ширина міжряддя 45 см) здійснюють механічний обробіток міжрядь на глибину 4--5 см культиваторами, які обладнують лапами-бритвами. Для кращого перезимування ріпаку пізно восени в міжряддях розпушують грунт на 8--10 см.

Взимку для боротьби з притертою льодовою кіркою розсівають на полі темно пофарбовані матеріали.

Весною, коли грунт достиг, посіви боронують. На широкорядних посівах після боронування обробляють міжряддя на глибину 8--10 см, а при необхідності -- до 12 см.

Заходи боротьби проти шкідників такі самі, як і ті, шо застосовуються на посівах ярого ріпаку.

Збирання насіннєвих посівів ярого та озимого ріпаку. Насіннєві посіви збирають роздільним способом. Скошувати у валки посіви ярого ріпаку починають, коли нижні листки опадуть, вологість насіння становитиме 25--30%, воно матиме жовтий колір з переходом до коричневого.

Посіви озимого ріпаку починають скошувати у валки, коли нижні листки опадуть, 50% стручків мають лимонно-жовте, а насіння -- коричнево-буре забарвлення. При розтиранні на долоні насіння не розпадається, його вологість становить 25--30 %. Насіннєві посіви ріпаку скошують на покоси рано вранці по росі або вночі. Висота зрізання 15--25 см. Через 4--5 днів палки підбирають вранці та ввечері. При вимолоті насіння комбайни ущільнюють. Частота обертання молотильного барабана -- 500-- 600 об./хв, зазори на вході молотильного апарата -- 35 мм, на виході -- 10--12 мм.

Післязбиральна обробка та зберігання насіння. Ворох насіння ріпаку, що надходить від комбайна, містить значну кількість насіння бур'янів, рослинних решток, інших домішок і потребує термінової очистки та сушіння, щоб запобігти самозігріванню.

Як тільки насіння надходить на тік, проводять первинну очистку. Для цього використовують повітряно-решетні машини ОВС-25, ОВП-20А, стаціонарні зерноочисні агрегати типу ЗАВ, сепаратор «Петкус -- К 527А1О» та інші. Решета для первинного очищення насіння підбирають залежно від розміру насіння. У процесі первинної очистки насіння має бути виділено не менше 50% домішок при мінімальному виносі у відходи насіння основної культури.

Після первинної очистки насіння негайно просушують. Для цього використовують установки активного вентилювання, шахтні :зерносушарки М-819, Т-662 і Т-663. У період сушіння формують насип насіння заввишки не більше 30 см. Обов'язкова умова -- ретельне переміщування шарів насипу насіння. Нагрівання насіння допускається не більше як до ЗО--35°С. Для збереження посівних якостей насіння та зменшення витрат палива в період роботи сушильних установок використовується змінний режим вентилювання насипу насіння підігрітим та холодним повітрям. За відсутності сушарок активного вентилювання насіння сушать на відкритих майданчиках -- розстелюють його в сонячну погоду завтовшки 5--10 см і постійно перемішують.

Після сушіння насіння надходить на вторинну очистку. її, а також сортування насіння ріпаку, здійснюють на машинах ОС-4,5А, СМ-4, «Петкус-Гігант К-531/1», «Петкус-Селектра К-218» з трієрним блоком К-533. На вторинну очистку подають матеріал вологістю не більше 12% і вмістом домішок не більше 20%. У процесі вторинної очистки втрати насіння ріпаку у фракції відходів і домішок допускаються не більше 7% їхньої маси у вихідному матеріалі.

Для вторинної очистки й сортування насіння використовують решета з круглими та продовгуватими отворами, які підбирають залежно від розмірів насіння. За наявності насіння бур'янів у насіннєвому матеріалі, яке істотно не відрізняється за розміром та аеродинамічними властивостями від насіння ріпаку, необхідне застосування додаткової очистки на спеціальних машинах.

Пневматичні сортувальні столи ПСС-2,5 використовуються, в основному, за наявності в насіннєвому матеріалі великої кількості насіння, що пошкоджено грибними хворобами, пророслого, насіння бур'янів, яке відрізняється від насіння ріпаку за питомою вагою.

Електромагнітні сепаратори ЕМС-1А і К-590А застосовують для вилучення з насіннєвого матеріалу насіння підмаренника чіпкого. Для видалення з насіннєвого матеріалу ріпаку насіння гірчака березкоподібного, частково мишію використовують сепаратор «Змійка»; насіння мишію, частково підмаренника чіпкого -- СОМ-300.

Насіння ріпаку зберігають у мішках або насипом у засіках.

Після проведення сівби ріпаку поле коткують. Після появи сходів на широкорядних посівах (ширина міжряддя 45 см) здійснюють механічний обробіток міжрядь на глибину 4--5 см культиваторами, які обладнують лапами-бритвами. Для кращого перезимування ріпаку пізно восени в міжряддях розпушують грунт на 8--10 см.

Взимку для боротьби з притертою льодовою кіркою розсівають на полі темно пофарбовані матеріали.

Весною, коли грунт достиг, посіви боронують. На широкорядних посівах після боронування обробляють міжряддя на глибину 8--10 см, а при необхідності -- до 12 см.

Заходи боротьби проти шкідників такі самі, як і ті, що застосовуються на посівах ярого ріпаку.

Збирання насіннєвих посівів ярого та озимого ріпаку. Насіннєві посіви збирають роздільним способом. Скошувати у валки посіви ярого ріпаку починають, коли нижні листки опадуть, вологість насіння становитиме 25--30%, воно матиме жовтий колір з переходом до коричневого.

Посіви озимого ріпаку починають скошувати у валки, коли нижні листки опадуть, 50% стручків мають лимонно-жовте, а насіння -- коричнево-буре забарвлення. При розтиранні на долоні насіння не розпадається, його вологість становить 25--30 %. Насіннєві посіви ріпаку скошують на покоси рано вранці по росі або вночі. Висота зрізання 15--25 см. Через 4--5 днів палки підбирають вранці та ввечері. При вимолоті насіння комбайни ущільнюють. Частота обертання молотильного барабана -- 500-- 600 об./хв, зазори на вході молотильного апарата -- 35 мм, на виході -- 10--12 мм.

Післязбиральна обробка та зберігання насіння. Ворох насіння ріпаку, що надходить від комбайна, містить значну кількість насіння бур'янів, рослинних решток, інших домішок і потребує термінової очистки та сушіння, щоб запобігти самозігріванню. Як тільки насіння надходить на тік, проводять первинну очистку. Для цього використовують повітряно-решетні машини ОВС-25, ОВП-20А, стаціонарні зерноочисні агрегати типу ЗАВ, сепаратор «Петкус -- К 527А10» та інші. Решета для первинного очищення насіння підбирають залежно від розміру насіння. У процесі первинної очистки насіння має бути виділено не менше 50% домішок при мінімальному виносі у відходи насіння основної культури.

Після первинної очистки насіння негайно просушують. Для цього використовують установки активного вентилювання, шахтні :зерносушарки М-819, Т-662 і Т-663. У період сушіння формують насип насіння заввишки не більше 30 см. Обов'язкова умова -- ретельне переміщування шарів насипу насіння. Нагрівання насіння допускається не більше як до ЗО--35°С. Для збереження посівних якостей насіння та зменшення витрат палива в період роботи сушильних установок використовується змінний режим вентилювання насипу насіння підігрітим та холодним повітрям. За відсутності сушарок активного вентилювання насіння сушать на відкритих майданчиках -- розстелюють його в сонячну погоду завтовшки 5--10 см і постійно перемішують.

Після сушіння насіння надходить на вторинну очистку. її, а також сортування насіння ріпаку, здійснюють на машинах ОС-4,5А, СМ-4, «Петкус-Гігант К-531/1», «Петкус-Селектра К-218» з трієрним блоком К-533. На вторинну очистку подають матеріал вологістю не більше 12% і вмістом домішок не більше 20%. У процесі вторинної очистки втрати насіння ріпаку у фракції відходів і домішок допускаються не більше 7% іхньої маси у вихідному матеріалі.

Для вторинної очистки й сортування насіння використовують решета з круглими та продовгуватими отворами, які підбирають залежно від розмірів насіння. За наявності насіння бур'янів у насіннєвому матеріалі, яке істотно не відрізняється за розміром та аеродинамічними властивостями від насіння ріпаку, необхідне застосування додаткової очистки на спеціальних машинах.

Пневматичні сортувальні столи ПСС-2,5 використовуються, в основному, за наявності в насіннєвому матеріалі великої кількості насіння, що пошкоджено грибними хворобами, пророслого, насіння бур'янів, яке відрізняється від насіння ріпаку за питомою вагою.

Електромагнітні сепаратори ЕМС-1А і К-590А застосовують для вилучення з насіннєвого матеріалу насіння підмаренника чіпкого. Для видалення з насіннєвого матеріалу ріпаку насіння гірчака березкоподібного, частково мишію використовують сепаратор «Змійка»; насіння мишію, частково підмаренника чіпкого -- СОМ-300.

Насіння ріпаку зберігають у мішках або насипом у засіках.

При штабелюванні кількість мішків не повинна перевищувати за висотою 6--8 шт. Засіки недовантажують на 15--20 см до кінця перегородки, висота насипу в засіках 1,5 м. У засіках насіння розміщують таким чином, щоб поряд не було культур чи сортів, які важко відокремити.

Стандартна вологість насіння в період зберігання 8% при температурі 10°С. При таких параметрах насіння зберігається без втрат посівних властивостей 260 тижнів. Партії насіння розміщують згідно з документами за сортовими та посівними якостями.

Температуру насипу заввишки до 1,5 м вимірюють на трьох глибинах. При зберіганні насіння в мішках перекладати їх треба так, щоб нижні ряди перемістити вгору, а верхні -- вниз.

В атестатах і свідоцтвах на сортове насіння обов'язково записують дані про біохімічні показники якості насіння -- ерукова кислота, глюкозинолати, олійність. Масова частка ерукової кислоти в оригінальному насінні безерукових сортів не повинна перевищувати 1%, глюкозинолатів -- 25 мкмоль/г.

Методи прискореного розмноження насіння нових сортів

Для збільшення коефіцієнта розмноження дефіцитних та перспективних сортів ріпаку на насіннєвих ділянках створюють високий фон родючості.

Сорти ярого та озимого ріпаку висівають по чорному пару. Враховуючи великий коефіцієнт розмноження насіння (1:100 і більше), при розмноженні сортів застосовують широкорядні посіви з міжряддям 45--70 см. Розмноження здійснюють при розріджених посівах. Норма висіву схожого насіння -- 2,5--3,0 кг/га, використовують тільки насіння високих посівних якостей.

У період вегетації посіви обстежують, вилучають з них нетипові для даного сорту, хворі, уражені шкідниками рослини. На насіннєвих посівах здійснюють апробацію.

Методика виробництва оригінального, елітного, репродукційного насіння

У процесі господарського використання сорти ріпаку втрачають свої особливості й погіршуються. Кожен сорт потребує безперервного поліпшення, оскільки має певні вади.

Під час репродукування насіння сортів ріпаку вміст ерукової кислоти та глюкозинолатів у насінні зростає й поступово перевищує норми, що допускаються держстандартами. У господарствах, де не здійснюється сортооновлення, за декілька років вміст ерукової кислоти в насінні зростає до 10--25%.

Виробництво оригінального, елітного, репродукційного насіння ярого та озимого ріпаку проводять за такою схемою:

* науково-дослідні установи отримують і вирощують оригінальне насіння, суперелїту;

* науково-дослідні установи, елітно-насінницькі господарства вирощують насіння еліти;

* спеціалізовані насінницькі господарства вирощують посівний матеріал першої репродукції;

* всі інші господарства культивують ріпак у товарних посівах. Отримане насіння йде на переробку, а при потребі -- для сівби на зелений корм чи сидерати.

У період виробництва насіння створюють страхові фонди в таких розмірах: для оригінального насіння -- 100%, для елітного насіння -- 50, для репродукційного насіння -- 25--30%. Просторова ізоляція між насіннєвими ділянками безерукових сортів від високоерукових повинна бути не менш як 500 м, а з природними перешкодами (лісосмуги) -- 250 м.

Збереження в сортів ріпаку безеруковості, низькоглюкозино-латності здійснюється в розсадниках добору. Далі насіння сортів вирощують за такою схемою:

* розсадник випробування потомств першого року;

* розсадник випробування потомств другого року;

* розсадник розмноження;

* супереліта;

* еліта.

Розсадники засівають відсортованим насінням. Спосіб сівби в розсадниках широкорядний з міжряддям 45--70 см. Норми висіву 1 -- 1,2 млн. схожого насіння на 1 га. У розсадниках протягом вегетації здійснюють видові та сортові прополювання. За 10--12 днів до цвітіння ріпаку обов'язково виполюють інші капустяні культури, хрестоцвіті бур'яни, які сприяють збільшенню вмісту ерукової кислоти в насінні малоерукових сортів ріпаку. Насіннєві ділянки вимагають постійної уваги й систематичного контролю. їх обов'язково обстежують, здійснюють апробацію посівів.

Апробація сортових посівів і ґрунтконтроль

Апробацію сортових посівів ріпаку проводять у фазі бутонізації -- на початку цвітіння методом візуального огляду посівів.

Сніп не відбирають. Огляд рослин виконують у 25 пунктах по діагоналі поля. У кожному пункті оглядають по 10 рослин. Сортову чистоту, засміченість, інші показники визначають у відсотках, як і для інших культур. Сортова чистота сортів ріпаку оцінюється за морфологічними ознаками рослин.

Для підтвердження сортової чистоти сортів ярого ріпаку здійснюють грунтконтроль. Отримане насіння супереліти, еліти, першої репродукції висівають у двох повтореннях (по 500 рослин у кожному) взимку у фітотронах або зимових теплицях, або наступного року в польових умовах. У фазі бутонізація -- початок цвітіння за морфологічними ознаками визначають типовість рослин основного сорту в кожному повторенні. На основі отриманих даних підраховують відсоток типовості рослин.

Одержаний результат типовості показує сортову чистоту сорту, що вирощувався в попередньому році.

ЛЬОН ОЛІЙНИЙ

Систематика й морфологія

Льон звичайний культурний -- Ііпит ийіаііштит Ь. -- відноситься до родини лляні -- Еіпасеае.

Льон звичайний поділяють на п'ять підвидів, з яких найбільш розповсюджені й мають значення три підвиди:

1. Середньоземноморський (крупнонасіннєвий) -- зиЬзр. тейііеггапеит Уа\\ є! ЕН. -- рослини низькорослі (до 50 см). Квітки, коробочки, насіння крупне. Маса 1000 насінин 10--13 г. Вирощується в середньоземноморських країнах.

2. Проміжний (середньонасіннєвий; транзиториум) -- шЬзр. ігапзііогіит Еїї. -- рослини середньої висоти -- 50--60 см. Квітки, коробочки, насіння середнього розміру. Маса 1000 насінин 6-- 9 г. Розповсюджений як олійна культура на півдні України, у Криму, Закавказзі, Казахстані,

3. Євразійський (дрібнонасіннєвий) -- зиЬзр. еигазіаіісит Уау. еї ЕИ. -- за висотою та розгалуженням рослини дуже різні. Квітки, коробочки, насіння дрібні. Маса 1000 насінин 3--5 г. Найбільш розповсюджений у культурі підвид. Вирощується в Європі та Азії.

За морфологічними ознаками (висота рослин, форма куща), вегетаційним періодом Євразійський підвид поділяється на чотири групи:

льон-довгунець -- еіощаїа;

* льон-межеумок або льон-проміжний -- V. іпіегтеШа;

* льон-кудряш або льон кучерявий, або рогач -- у. ЬгеуітиШ-саиііа;

* льон сланкий -- V. ргозігаШ.

Олійний льон охоплює дві групи-- льон-межеумок і льон-кудряш.

Льон-межеумок-- висота рослин цієї групи змінюється досить сильно. Але співвідношення між висотою рослин різних груп межеумку при вирощуванні їх поряд зберігається.

Висота рослин коливається від 25 до 75 см (український ме-жеумок) і від 28 до 80 см (казахстанський межеумок).

Серед цієї групи мають перевагу одностеблові рослини.

Ступінь розгалуження рослин залежить від погодних та агротехнічних умов. Рослини добре облистковані. Кількість коробочок на рослині від 14 до 41. Колір насіння коричневий.

Вирощується переважно для отримання олії, рідше -- для отримання олії та волокна в Центрально-Чорноземній зоні Росії, на Північному Кавказі, в Україні та Казахстані.

Льон-кудряш -- форми цієї групи за висотою рослин, кількістю стебел на рослині, гіллястістю, кількістю, формою та розміром коробочок дуже різноманітні. Висота рослин в умовах суходолу коливається в межах від 13 до 55 см. На зрошенні та при вирощуванні в районах достатнього зволоження рослини досягають висоти 70 см. Низькорослий кудряш зустрічається у високогірних районах Таджикистану та в Узбекистані.

Під впливом агроприйомів висота рослин досить істотно змінюється. При збільшенні площі живлення гіллястість рослин стає сильнішою.

Зустрічаються форми, які сприяють створенню від 14 до 27 стебел на рослині. Карликові високогірні одностеблові рослини на поливі досягають середньої висоти й мають на одній рослині по 3--4 стебла. Найрозповсюдженіший колір квітки блакитний, фіолетово-блакитний, а для окремих географічних груп білий. Багатокоробочкові рослини компактні, багатогіллясті, цінні для селекції. Рослини густо облистковані. Листки ланцетної форми. Колір насіння світло-бурий, бурий, темно-бурий, блідо-жовтий, жовтий, темно-жовтий. У білоквіткових форм насіння (світле та темно-жовте) міститься більше олії, ніж у коричневого. Коефіцієнт кореляції становить: г=+0,727+0,03. Вирощується для отримання олії.

Льон -довгунець -- високорослі (60-120 см і більше) одностеб-лові рослини, розгалужуються тільки у верхній частині стебла. Стебло зелене, сизо-зелене. Листки ланцетні. Квітки правильні, з блакитними, рожевими або білими пелюстками. Плід -- п'яти-гніздна коробочка. Насіння пласке, яйцеподібної форми, буре або коричневе. На одній рослині від 2-3 до 8-10 насіннєвих коробочок. Коренева система розвинена слабко. Вона складається з головного стрижневого кореня й дрібних нижніх бокових коренів.

Вирощується в районах помірно теплого та вологого клімату.

Льон сланкий -- густооблисткована рослина зі слабким бага-тостебловим кущем. Квітки блакитні, середньої величини. Коробочки дрібні. Насіння буре, дрібне. Морозостійкий. Цікавий для селекції при схрещуванні його з межеумком та довгунцем.