Насінництво й насіннєзнавство олійних культур

Розкриваються бутони трубчастих квіток рано-вранці, нерідко ще до сходу сонця. Цьому передує їх посилений ріст, що розпочався ввечері. У момент розкриття віночка пилякова трубка та приймочка знаходяться на рівні його верхнього краю. У подальшому ріст пилякових ниток різко посилюється, і через 1,5-2 год пилякова трубка повністю виходить із віночка. У цей час пиляки пружні, заповнені зрілим пилком. Ріст стовпчика в період виходу пиляків майже припиняється, приймочка залишається на попередньому рівні. Незабаром після виходу пиляків з являється пилок на верхівці пилякової трубки. Це пилякова фаза розвитку трубчастої квітки (рис. 17). Потім уздовж пиляків утворюються^ тріщини, пилок вільно висипається, розноситься ко-ахами й вітром. Залишки пилку виносяться в другій половині ^ДНЯ_т1^арийм°чкою, яка виходить з пилякової трубки.

Вихід приймочки спостерігається о 17--19-й годині. Споча¹) ку вона має вигляд конуса, а близько 21-ї години виходить пс вністю, лопаті її розкриваються, займають горизонтальне п< ложення. Починається приймочкова фаза розвитку трубчаст| квітки.

Запліднення відбувається вранці наступного дня. Приблизі через 2 год після цього лопаті приймочки завертаються дониз| а через 4 год наближаються своїми краями до стовпчика. Чере 8 год лопаті спірально закручуються й стовпчик разом з пиляко*! вою трубкою поступово втягується в трубку віночка (див. рис. Ш),| а через 24 год повністю ховається в ній. Якщо запліднення відбулося, стовпчик продовжує рости й високо піднімає приймо^ ку над віночком.

Таким чином, пилякова фаза розвитку трубчастої квітки трив^ 6--8 год, приймочкова -- від однієї до кількох діб.

Цвітіння трубчастих квіток у межах кошика відбувається^ певній послідовності -- від периферії до центру кошика. Оді часно розкривається кілька рядів бутонів, що утворюють цвітіння (табл. 18), тобто кожного дня зацвітає певна кількіс квіток -- однієї зони.

Кошик цвіте в середньому 10 днів, найбільше бутонів р< кривається протягом першої половини періоду цвітіння. У жах лану соняшник цвіте 10--20 днів.

Вихід приймочки спостерігається о 17--19-й годині. Споча¹) ку вона має вигляд конуса, а близько 21-ї години виходить пс вністю, лопаті її розкриваються, займають горизонтальне п< ложення. Починається приймочкова фаза розвитку трубчаст| квітки.

Запліднення відбувається вранці наступного дня. Приблизі через 2 год після цього лопаті приймочки завертаються дониз| а через 4 год наближаються своїми краями до стовпчика. Чере 8 год лопаті спірально закручуються й стовпчик разом з пиляко*! вою трубкою поступово втягується в трубку віночка (див. рис. Ш),| а через 24 год повністю ховається в ній. Якщо запліднення відбулося, стовпчик продовжує рости й високо піднімає приймо^ ку над віночком.

Таким чином, пилякова фаза розвитку трубчастої квітки трив^ 6--8 год, приймочкова -- від однієї до кількох діб.

Цвітіння трубчастих квіток у межах кошика відбувається^ певній послідовності -- від периферії до центру кошика. Оді часно розкривається кілька рядів бутонів, що утворюють цвітіння (табл. 18), тобто кожного дня зацвітає певна кількіс квіток -- однієї зони.

Кошик цвіте в середньому 10 днів, найбільше бутонів р< кривається протягом першої половини періоду цвітіння. У жах лану соняшник цвіте 10--20 днів.

Дні цвітіння	Кількісні	> квіток
(зони)	шт.	%
1	76	5,1
2	211	14,2
3	286	19,2
4	267	18,0
5	205	13.8
6	160	10.8
7	123	8,3
8	88	5,9
9	49	3,2
10	22	1.5
Разом	1487	100,0

* Дослідне поле ХДАУ, сорт ВНДЮК 6540, 1968-1972 рр.

Соняшник-- перехреснозапильна рослина. Самозапилення, тобто попадання пилку квітки на її ж приймочку, майже виключається в природніх умовах, бо пиляки й приймочка з'являються в різний час (часова ізоляція). Можливо, однак, перезапилення квіток у межах кошика -- гейтоногамія. Популяції соняшнику, як і інших перехресників, складаються з автофертильних та автостерильних біотипів, що спадково передають схильність до певного способу запилення.

Пилок соняшнику зберігає життєздатність протягом 6--12 діб, однак уже через 6 діб вірогідність запліднення різко знижується.

Масове проростання пилку на приймочці маточки спостерігається уже через 5-Ю хв після запилення, а через 1-1,5 год вибувається запліднення яйцеклітини. При запиленні великою кількістю суміші пилку численні пилкові трубки досягають основи стовпчика маточки уже через 30-40 хв. а невеликою кількістю - через 23 год.

Фізіологічна стиглість насіння настає при пожовтінні ка. Характерна особливість фази -- достатньо високі по урожайні якості насіння, не нижчі, ніж у зібраного в заг прийняті строки. Однак визначати фазу за кольором к можна лише приблизно, бо колір -- суб'єктивне відчуття більш доцільно користуватися віком насіння -- кількіст після цвітіння: фізіологічна стиглість настає в середньом; 25 днів (коливання -- від 20 до 30 днів) залежно від сорту

Технічну стиглість відмічають у момент завершення насіння. Характерна ознака цієї фази -- максимальна (не: юча) маса сухої речовини сім'янок.

Найточніший метод визначення технічної стиглості -вий або метод висушування.

Методика визначення технічної стиглості. Аналіз почі наприкінці наливу сім'янок -- через 35--37 днів після цвіт повторюють через кожні два-три дні.

Рухаючись східцевою діагоналлю, у 20 місцях поля в 5 ] підряд виймають з кошика 3 сім'янки -- по одній з пери ної, середньої й центральної зон -- всього 300 сім'янок. С ки вміщують у тару, яка виключає випарування вологи. ^ раторїї сім'янки перемішують, відраховують 3 проби по 1 зважують, висушують при температурі 105--110°, доводячи солютно сухого стану. Аналіз припиняють після того, яі лютно суха маса залишається незмінною (не зростає) пр трьох визначень.

Дату настання технічної стиглості відмічають у той де: ли маса сухої речовини сім'янок досягла максимального

Цей метод найточніший з усіх відомих, але надто тру/ кий, потребує спеціального лабораторного обладнання, лого часу, значних витрат насіння та електроенергії.

Г.К. Фурсова запропонувала експрес-метод визначені нічної стиглості насіння соняшнику, який за точністю не пається ваговому, але надзвичайно простий, економічні змогу визначити стиглість сім'янок безпосередньо в полі

Відбір сім'янок проводять так, як описано вище, з тієк різницею, шо кожну сім'янку легко одноразово шкребуть ножем чи скальпелем (навіть нігтем). Дію можна повтор зворотному боці сім'янки.

На І етапі органогенезу нові органи не утворюються, за вЛ нятком бічних корінців, а лише розвиваються органи зародки тобто формується паросток.

II етап органогенезу розпочинається з диференціації клітя основи конуса наростання, внаслідок чого утворюються елемеЛ ти стебла та зачатки листків. Цей процес триває до початку дЛ ференціації верхівки конуса наростання -- закладання елементі суцвіття. Таким чином, у період листоутворення формуються крім листя, усі інші вегетативні органи рослини.

Після появи кошика починається активний ріст стебла та іЛ ших вегетативних органів. Це найбільш «відповідальний» періЛ онтогенезу, оскільки саме в цей час формуються органи розмнд ження рослин -- від елементів суцвіття до гамет, закладають» підвалини врожаю насіння. На період активного росту принаді 7 етапів органогенезу -- від III до IX. Після запліднення трубчі стої квітки починається формування плодів та насіння, то&и перетворення стінок зав'язі на оплодень, а сім'язачатку -- м насінину.

На X--XI етапах органогенезу формуються оплодень і насіЛ нєва оболонка, утворюються та інтенсивно ростуть органи зі родка, особливо сім'ядолі, в яких нагромаджуються про дуки фотосинтезу, тобто відбувається налив.

У період достигання насіння (XII етап) інтенсивність надиш прогресуюче знижується, розміри зародка, насінини та плоду деііі зменшуються внаслідок їхнього усихання, насіння активно ви ходить Із стану спокою.

Вважається, що саме етапи органогенезу є ті «кілочки», яких слід «прив'язувати» агротехнічні заходи впливу на росли Несвоєчасне застосування певного агрозаходу призводить до мщ нотратства, а інколи й шкодить рослинам.

Агрозаходи слід застосовувати з упередженням, тобто завча но створювати умови для нормального перебігу певного про це органотворення. Так, на початку II етапу органогенезу (фаза З пар листків) рекомендується проріджувати сходи з метою і ліпшення освітленості їх, тому що світло сприяє утворенню біл шої кількості листків, а на початку НІ етапу-- квіткових го| бочків. Недостатня кількість вологи й елементів живлення V--X етапах органогенезу спричиняють аномалії розвитку та ц тіння трубчастих квіток, внаслідок чого утворюються різного р дефектні пл84

Налив насіння. Нагромадження продуктів фотосинтезу в на-

¦ ні шо супроводжується збільшенням маси сухої речовини, називається наливом.

Дослідження, проведені в умовах східного Лісостепу України, свідчать, шо:

* налив насіння (ядра сім янок) триває в середньому 40±3 дні; ¦ суха маса оплодня збільшується протягом 16--19 днів;

* вологість сім'янок зменшується впродовж усього періоду наливу й досягає на момент його завершення 30--25%; вологість оплодня на цей час становить 50-45%, ядра -- 26-21%;

* інтенсивність наливу значно вища в першій половині періоду;,

* маса оплодня після досягнення максимальних значень у першій половині періоду наливу дещо зменшується протягом другої половини внаслідок відтоку до ядра (реутилізації) деякої кількості пластичних речовин;

* лушпинність сім'янок досягає мінімальних значень (23-- 21%) після завершення наливу ядра;

* накопичення олії в насінні починається з перших днів його розвитку й триває до кінця наливу, тобто 40+3 дні; найбільш інтенсивно синтез олії відбувається при вологості ядра в межах 60-30%, з 15-го по 30-й день після цвітіння рослин;

* олійність сім'янок зростає протягом 30-35 днів, а під кінець наливу дещо зменшується внаслідок послаблення процесу жироутворення;

* олійність сім'янок у посушливі роки вища, ніж у роки з нормальним та надмірним зволоженням;

ріст зародка (збільшення маси сухої речовини) триває до кінця наливу насіння;

за тривалістю період плодоутворення найбільш стабільний серед інших періодів онтогенезу соняшнику;

крупність насіння залежить від тривалості й інтенсивності наливу, які, в свою чергу, контролюються температурою як провідним фактором;

основна ознака завершення наливу -- максимальна (не-^ростаюча) абсолютно суха маса сім'янок.

ормування посівних та врожайних якостей насіння. Посівні робни ^{Характериз}У^ють насіння (посівний матеріал) як засіб ви-стота ^ЦТВа" ^° ^{НИХ належить} енергія проростання, схожість, чи-ніг-г, ' ^ВОлог'^сть> маса 1000 шт., заселеність шкідниками, зараже-^{Н1СТЬ хв}°робами.

Кожен з показників якості грунтується на певних властивої тях (здатностях) насіння: крупність-- на здатності накопичував продукти фотосинтезу; схожість-- на властивості пророста вологість-- зберігати життєздатність при певному рівні оводн ності. Чистота, заселеність шкідниками й ураженість хвороба залежать від властивості культурних рослин створювати пев конструкції біоценоз, рівня їхнього імунітету, а також від агроте: ніки, умов зберігання, режиму роботи очисних машин тощо. П сівні якості нормуються стандартом і можуть бути використа певною мірою для прогнозування врожайності культури, хоч м урожайністю й посівними якостями немає прямої залежності.

Основним показником посівних якостей насіння є лабор торна схожість.

У соняшнику схожим вважається нормально проросле насін яке в стандартні строки й за стандартних умов утворило коріне довжиною не менше довжини сім'янки, гіпокотиль і дві сім'яд лі, що легко звільняються від оплодня. Схожість як показник ст ну функції формується в процесі розвитку насіння на материнсЛ кій рослині й залежить від його віку, умов вирощування. Поодіі нокі сім'янки проростають у 7-денному віці, однак кондипійш схожість забезпечує насіння не молодше 22--25-денного віку.

Проростанню насіння передує набухання -- збільшення роя мірів внаслідок поглинання певної кількості води. Початок усмоя тування води -- істотний момент у проростанні насіння: вод стимулює гідролітичну активність ферментів.

Інтенсивність набухання не є сталою. Спочатку вода погл нається з великою швидкістю, а приблизно через 2 год інтенси ність набухання різко зменшується і в подальшому залишаєте майже незмінною. Швидкість набухання та кількість поглинуті води залежать від віку насіння: чим воно молодше, тим швид набрякає й більше поглинає води. Для проростання 38-денн сім'янок соняшнику необхідно 53,5% води, 28-денних -- 81, 21-денних -- 96,8%. Стигле насіння соняшнику може пророс ти навіть при поглинанні 32--35% вологи.

Урожайні якості характеризують насіння як біологічний об'є Його особливістю є здатність до відтворення плодючих росл Про врожайні якості насіння свідчить урожайність потомст Під урожайністю розуміють плодючість популяції, а під прод тивністю -- плодючість окремої рослини. Висновок про врож ні якості слід робити, перш за все, з кількості потомства (на нин), а не з їхньої маси.

У жайні якості, як і посівні, формуються під час розвитку ння на материнській рослині. Насіння соняшнику, яке до-^наС1 25-28-денноґо віку, за врожайними якостями не поступався насінню старшого віку (табл. 20).

Урожайність потомства різновікового насіння соняшнику залежно від умов року, и/га

Вік насіння, дні	Сприятливі роки (6 років)	Несприятливі роки (6 років)	Середнє за 12 років
16	22,5	16,7	19,6
22	24,9	17,5	21,2
\ 25	25,9	17,3	21,6
28	25,6	17,8	21,7
31	25,2	18,7	21,5
34	26,і	18,6	22,4
37	26,5	18,8	22,7
40	26,7	18,8	22,7
43	26,0	18,1	22,0
Середнє	25,5	18,1	22,0
	1,3	факт. теор.

Умови впрошування потомства більшою мірою впливають на врожайність, ніж умови вирощування материнських рослин. У посушливі спекотні роки врожайні якості формуються швидше (виникають у більш молодому віці), ніж у прохолодні.

Таким чином, формування врожайних якостей насіння соняшнику триває залежно від умов року 19--28 днів.

Спокій та дозрівання насіння. Спокоєм називають стан життєздатного насіння, яке за сприятливих умов не проростає або має низьку схожість. Це органічний, або природний спокій. Стан насіння, що не проростає через відсутність необхідних умов, називають вимушеним спокоєм, або анабіозом. У такому стані пере-оуває насіння сільськогосподарських культур під час зберігання, щомий також вторинний або індукований спокій, який вини-п дією несприятливих факторів -- високої або низької теми

Причини органічного спокою узагальнено поділяються на! групи: зовнішні або екзогенні-- непроникність плодових і Д сіннєвих оболонок для води та повітря, фізичний опір, яки вони чинять зародку тощо; внутрішні (ендогенні) -- особливою метаболізму та ступінь розвитку зародка, співвідношення в ньс] му різних гормонів, вміст води тощо.

СвІжезібранІ сім'янки соняшнику не проростають у стандарті строки, тобто перебувають у стані спокою, з якого виходять пі час зберігання насіння. У цей період відбувається так зване пШ лязбиральне дозрівання насіння, що проявляється в підвищена його схожості. Зрілим вважають насіння, яке забезпечує кой диційну (не менше 87%) схожість у стандартні (через 5 дні строки.

Тривалість післязбирального дозрівання залежить від віку н| сіння: чим воно молодше, тим довший період. Найбільше -- щ 50 днів-- дозріває 22--25-денне насіння, найменше-- 15 20 днів -- насіння, зібране в день завершення наливу.

Достигання насіння на рослині та дозрівання поза нею -- аіі логічні процеси. Дозріти поза рослиною може насіння певно) віку-- не молодше 19--28 днів.

Стан спокою виникає у насінні соняшнику в середньому рез 22 лні після цвітіння рослин і триває до кінця наливу протягом дозбирального періоду та деякий час після збирагі Хоча насіння за цих умов не проростає, в ньому відбувают процеси, які ведуть до проростання: перебуваючи в стані сгй кою, воно водночас виходить з нього. Вихід із стану спокою] період наливу називають власне дозріванням.

Тривалість спокою змінюється залежно від фази розвитку сіння. Так, «стаж» спокою в період власне дозрівання станови у 25-денного насіння -- 3 дні, 34-денного -- 12, 40-денного -- днів (табл. 21). Насіння, зібране в кінці наливу (через 40 Д після цвітіння), перебувало в стані спокою 18 днів у період вл не дозрівання (т днів залежно від сорту й погодних умов) і стигало 18 днів після збирання, Отже, загальна тривалість с кою становила 36 днів.

Після завершення наливу починається дозбиральне дозрів ня, «стаж» якого щоденно збільшується при одночасному ско ченні тривалості післязбирального дозрівання. Через п днів п ля припинення наливу незібране насіння виходить із стану с

Тривалість спокою насіння соняшнику в різні періоди його Таолии ¦ розвитку, дні

	Дозрівання
Вік насіння	г власне__|	дозбиральне	післязбиральне	Разом
_-----------------'	0	--	0	0
22	0	-	52	52
25	3	--	39	42
28	6	--	30	36
31	9	--	27	36
34	12	--	22	34
І"	15	-	19	34
40	18(ш)	0	18	36
43	18„	3	15	36
46	18„	6	14	38
49	18„	9	13	40
52	18„	12	12	42
...п	18,.	п'	0	т+п'

Спокій зародка соняшнику зумовлюється як зовнішніми, так її внутрішніми факторами. Систему цих факторів називають фі-Ьюаогічним механізмом гальмування (ФМГ). ФМГ притаманний Іяк зародку, так і оплодню. Це якісно різні механізми, пов'язані з різними функціями зародка й оплодня. Під час розвитку на-Ісіння змінюється співвідношення цих механізмів, а, отже, -- і [тип спокою (табл. 22).

У період з 13-го по 21-й день після цвітіння зародок пере ває в спокої екзогенного походження: його проростанню пе шкоджає оплодень. Після видалення оплодня схожість заро, інколи сягає 90%.

Через 22 дні після цвітіння в сім'янках виникає комбіно ний спокій, зумовлений як ФМГ оплодня, так і самого зарод; Спокій насіння старшого віку (понад 36 діб) контролюється в трішніми механізмами, оплодень у цей час не впливає на пе біг процесу дозрівання зародка.

Органічний спокій зародка соняшника виникає внаслідок з воднення, коли вологість його знижується до 55--50%. Од зневоднення не тільки індукує спокій, а й переводить проце метаболізму на його переборення.

Таким чином, органічний спокій -- це період онтогенезу, п тягом якого вдосконалюється функція зародка, посилюється й автономізація -- здатність до самостійного функціонування в пр. родному середовищі.

При визначенні тривалості спокою й післязбирального дозрі вання слід використовувати біологічні маркери, зокрема вік на сіння (кількість днів після цвітіння), що дасть змогу отримат^ порівняльні дані.

Періоди й фази плодо- та сім'яутворення. Період розвитку Ц сіння від зародження до повної стиглості поділяють на кіль. фаз і подають його у вигляді схеми (моделі). Це полегшує спри няття інформації та ЇЇ використання в практичних цілях.

Плоди (сім'янки) -- урожай соняшнику. З них при перерв¹ одержують олію та інші продукти, їх використовують як посі ний матеріал. У процесі розвитку плодів формуються їхні сг. живацькі якості. Достигаючи, вони стають придатними до ви ристання в певних цілях. Плоди -- нагромаджувачі органіки характеризуються кількісними показниками: масою, вологіс олійністю, лушпинністю тощо.

Сім'я містить у собі зародок-- зачаток рослини. Функція мені -- збереження й відтворення генетичної інформації. Зріл вважається сім'я, здатне виконати цю функцію. Критеріями з; лості сімені є показники, що свідчать про стан його функід схожість І врожайні якості.

Фази стиглості плоду та зрілості насіння не збігаються: у глому плоді (технічна стиглість) недозріле насіння (табл. 23)-₍

Виходячи з цих міркувань, увесь процес розвитку сім'я поділяють на три періоди: формування, достигання, повна с

Таблиця 23. Періоди й фази розвитку плоду та сімені соняшнику

-----------	Плід		Сім'я
-----------	Фаза	Період	Фаза
Період	назва	термін настання або завершення, дні*		назва	тривалість, дні*
Формування	Формування оплодня Формування сімені	16-22 19-28	Формування	Передзаролок Становлення зародка (органогенез)	0-5 6-25
Достигання	Фізіологічна стиглість	25-28	Дозрівання	Власне дозрівання	26-43
	Технічна стиглість	37-43		Дозбиральне дозрівання	44-55
	Збиральна стиглість	49-55		Післязбиральне дозрівання	56-64
Повна стиглість	Повна стиглість	>64	Фізіологічна зрілість	Фізіологічна зрілість	>64

* Дні після цвітіння.

лість. У період формування виділяємо дві фази: формування оплодня, яке завершується через 16-22 дні після цвітіння, та формування сімені-- 19-28 днів. Наприкінці першої фази розміри й маса оплодня досягають максимальних значень, а його регуляторна та захисна функції -- досконалості (оплодень у цей час забезпечує спокій зародка). Наприкінці другої фази маса насіння та Його структури досягають такого рівня (кількості), що виникає нова якість-- здатність проростати й формувати продуктивну рослину. Настає нова фаза - фізіологічна стиглість.

водночас виникає стан спокою, в якому насіння перебуває ня пп^{НЦЯ На}™^ву" ^{а також} >' ^ПЄР'ОД Дозрівання до й після збиран-споктп ¦ ^{Фшологіч}*^а стиглість триває стільки, скільки стан нки ,п ^И0Г° ^завеР^шенні настає фізіологічна зрілість. Сім'я-спокою м°^{СЯГЛИ фізюлогічної} стиглості, після виходу із стану використан°^{ТЬ ВИС0К1 П0СІБНІ й} УРожайні якості, можуть бути М'янокяк г ^{ЯК ПОСШНИЙ мат}єріал. Технологічні якості таких сі-Що налип і "^{РОВИНИ для} переробки ще недостатньо високі, тому

Після за_й^{Р0МаДЖЄННЯ} °^{ЛІЇ триває}"еершення наливу настає технічна стиглість. Вона характеризується максимальною масою сухої речовини й олії, також високими посівними та врожайними якостями насінн що проявляються після виходу його із стану спокою.

З настанням технічної стиглості насіння інтенсивно знево, нюється, і через 12--15 днів стає придатним до збирання. Маємі фазу збиральної стиглості. У цій фазі вологість сім'янок колив^ ється в межах 16--14%, стан спокою триває.

Фаза повної стиглості настає після завершення наливу та піс. збирального достигання й триває доти, поки зберігаються сп живацькі якості насіння.

У розвиткові сімені, і, в першу чергу, зародка теж виділяюті три періоди: формування, дозрівання, фізіологічна зрілість. У перї| од формування сімені утворюється насіннєва оболонка, а зароГ док у своєму розвитку проходить етапи передзародка й станові лення (органоутворення). На етапі передзародка збільшується кількість, накопичується маса недиференпійованих клітин внасГ лідок багаторазового поділу зиготи (зигота -- квадрант -- октант -І глобула); органогенез починається з утворення серцеподібного зародка -- появою зачатків сім'ядоль -- і закінчується формуі ванням усіх структур, насамперед -- апікальних меристем. ВнаеліІ док цього зародок набуває автономності -- здатності функціонуї вати в природних умовах поза материнською рослиною.

Наприкінці фази зародок «занурюється» у спокій, триваліси якого максимальна. Період, протягом якого насіння, перебуваї ючи в стані спокою, підтримує метаболічний зв'язок з материні ською рослиною, -- власне дозрівання.

Дозрівання -- це період удосконалення функції зародка. ПіЛ ля виходу зародка із стану спокою настає фізіологічна зрілістт що характеризується здатністю насіння забезпечувати кондишйі ну схожість у встановлені строки й високу продуктивність поі томства.

За фізіологічною зрілістю визначають довговічність насіння господарська довговічність триває доти, поки насіння здатне заі безпечувати кондиційну схожість, біологічна -- поки зберігає златі ність до проростання хоч одна насінина.

Таким чином, плід стигне (достигає), а в ньому зріє (дозрі вас) насіння. Достигання-- процес формування товарних (спО живацьких) якостей, дозрівання -- формування функції насіння -| здатностей до проростання й відтворення продуктивних рослим

Фізіологічна стиглість настає через 22--28 днів після цвітіння фізіологічна зрілість -- через 56-64 дні. У момент сформуванНфізіологічної зрілості, про що свідчить кондиційна схожість, завершується повний розвиток насіння.

Режими життя. Будь-який організм розвивається тільки за наявності в навколишньому середовищі певних умов -- факторів життя. Значення спадкової інформації не в тому, що вона до найменших дрібниць визначає всі деталі будови організму, а в здатності складної системи вибирати з навколишнього середовища ті фактори, за допомогою яких спадкова інформація реалізується в процесі формоутворення. Екологічні фактори поділяють на три групи: 1) необхідні фактори; 2) фактори, які не є необхідними, але вони впливають на рослину; 3) фактори, до яких рослина байдужа. Серед необхідних факторів виділяють тепло, світло, вологу, елементи живлення.

Для створення нормальних умов розвитку рослини необхідно, щоб фактори життя діяли в певних межах, складали певні системи, режими: температурний, водний, живлення, світловий.

Температурний режим. Вегетація соняшнику відбувається за постійного підвищення температури. Максимальна температура спостерігається в період наливу насіння (цвітіння -- технічна стиглість).

Максимальна середньодобова температура в період цвітіння соняшнику -- 23--25°С. Температура понад 28^СС пригнічує рослину, а понад 30°С -- згубна для пилку.

Навіть за короткочасного (ЗО год) підвищення температури до 35--37"С у період бутонізація -- цвітіння різко зменшується продуктивність і крупність насіння соняшнику, а високі температури в період появи кошика -- технічної стиглості в 2 рази знижували продуктивність рослин і на 10,1 % -- олійність насіння.

Соняшник досить стійкий до приморозків. У фазу сім'ядоль він витримує -3...-5°С, але у фазу першої пари справжніх листків така температура пошкоджує рослини. Для нормального розвитку соняшник повинен «набрати» певну кількість ефективних температур (>10°С).

Понад 64% тепла використовується соняшником у період від сходів до цвітіння, а решта -- у період наливу насіння.

Температура -- головний фактор навколишнього середовища, ^який впливає на швидкість перебігу фізіологічних процесів, а, ^ОтЖе, і на швидкість росту та розвитку рослин. Згідно з правилом Ван-Гоффа, за наявності всіх необхідних факторів в опти-^мальному поєднанні інтенсивність розвитку рослин збільшуєть-^{Ся в} 2 рази при зростанні температури на І0°С.

Для появи сходів і росту паростка найсприятливішою є температура 10--15°С. За температури 25°С паросток інтенсивніше] росте, але помітно втрачає суху речовину підземної частини гі-| покотиля, що призводить до послаблення сходів.

Найактивнішу роль відіграє температура періоду сівба -- сходи. Вона впливає майже на всі показники якості насіння, особ-і диво на масу сім'янок. Чим нижча температура в цей період,] тим крупніші сім'янки. Маса сухої речовини сімені залежить,) головним чином, від температури періоду наливу (г=0,88). Олій-| ність сімені визначається температурою періоду сходи -- цвітін-| ня: в період листоутворення (сходи -- поява кошика) ця залежі ність негативна (г=-0,77), а в період активного росту (поява ко-і шика -- цвітіння) -- позитивна (г=0,70). Маса накопиченої в ядра олії залежить від температури періоду сівба -- сходи (г=-0,62).| Прямий зв'язок між температурою і якістю олії -- співвідношення в ній лінолевої й олеїнової кислот. За невисоких температур повітря в період наливу (16-- 18°С) частка лінолевої кислоти в олії збільшується, а олеїнової -- зменшується. Високі температур ри (35--37"С) гальмують процес жироутворення, зростає частка олеїнової кислоти в олії.

Водний режим. Вважається, що посухостійкість соняшнику не висока через великі витрати вологи та недостатню агресивністн кореневої системи.

Однак соняшник досить добре витримує дефіцит вологи й різко знижує врожайність тільки за умов жорсткого водного стресч в період появи сходів. За період вегетації соняшник витрача^ 3000--6000 т/га води, у тому числі в період від сходів до появі кошика-- 20--30%, від появи кошика до цвітіння-- 40--50, пі час наливу-- 30--40%. Водоспоживання соняшнику зростає міру збільшення норм зрошення й азотних добрив (від 25 д< 50 кг д.р.). Високі дози азотних добрив (г^_|00) знижують цей иоА казник.

Період, протягом якого рослини особливо чутливі до певного фактора життя, називається критичним. Поняття про критичним щодо вологи період у розвитку соняшнику введено Броуновим и 1897 р. (за Іконніковим, 1971). Тривалість цього періоду стано-І вить 40 днів: 20 днів до цвітіння й стільки ж-- після цвітіння рослин. У критичний період нестача води навіть протягом ІЯ днів може зменшити врожай на 30-35%, а олійність насіння -4 на 10-20%. Соняшник задовольняє себе водою на 44-53^гс за] рахунок ґрунтових запасів і на 56-47% -- за рахунок опадів. Визначено, шо на врожайність соняшнику найсильніше впливають опади осінньо-зимового періоду та в період сходи -- поява ко-шика. Опади під час достигання знижують врожайність в основному внаслідок розвитку хвороб.

Посуха зменшує не тільки висоту, масу рослин, а й кількість повноцінного пилку. Як наслідок -- кількість нормальних сім'янок і врожайність соняшнику знижуються.

Запаси вологи в грунті зменшуються від сівби до кінця вегетації, однак в окремі роки наприкінці вегетації бувають більшими, ніж на початку.

Для обчислення рівня забезпеченості місцевості вологою використовується гідротермічний коефіцієнт Селянинова (ГТК). У східному Лісостепу України ГТК соняшнику становить за період вегетації в середньому 1,06, що характерно для режиму нормального зволоження. Посушливі та дуже сухі роки співвідносяться з роками нормальними, вологими та надмірно вологими як 1:1.

Режим мінерального живлення. Потреби соняшнику в елементах мінерального живлення визначаються хімічним складом рослин і врожаю вегетативної маси та насіння. Соняшник нагромаджує у вегетативній масі, особливо надземній, більше калію, у насінні -- азоту (табл. 24).

Таблиця 24.	Хімічний	склад різних органів	соняшнику, %
Органи	N	Р2О5	К2О
Стебло, листя	0,65	0,25	3,50
Кошик
Насіння	2,70	1,15	1,46
Коріння	0,71	0,23	0,80

Соняшник -- рослина калієфіл («любитель» калію). Для утворення 1 ц насіння та відповідної кількості вегетативної маси він споживає від 8 до 19 кг калію, тоді як фосфору -- 2--3, азоту -- 4-7 кг.

Урожай сухої речовини надземних органів соняшнику досягає 80-100 ц/га, у тому числі 20--28 ц/га -- насіння. Маса коріння становить приблизно 20 ц/га за врожаю насіння 21,5 ц/га й вегетативна надземна маса -- 67,5 ц/га. Соняшник утворює майже в 2 рази більше коріння, ніж ярі зернові, і в ньому нагромаджується в 1,5--2 рази більше, ніж у них, фосфору та азоту, в ⁵ Разів - калію.

На початку вегетації, до утворення кошика, соняшник повільно розвивається й споживає мало поживних речовин. З по-і явою кошика й до кінця цвітіння інтенсивність живлення зрос-^ тає, а після цвітіння -- прогресуюче зменшується аж до повної^ припинення наприкінці вегетації.

Відомі критичні періоди в споживанні рослиною елементів! живлення. Брак азоту у фазу утворення кошика має найбільший негативний вплив на врожайність соняшнику. Виключення азоч ту зі споживання на початку розвитку рослин дещо знижує вро-Л жайність насіння, а після цвітіння не впливає на неї. Надмірне живлення азотом на початку розвитку соняшнику також при-] зводить до зниження врожаю насіння. Доведено, шо соняшник виносить із ґрунту більше азоту, ніж його надходить у грунт зі добривами. Це перешкоджає проникненню нітратного азоту да ґрунтових вод.

Як критичний шодо споживання фосфору розглядається початковий період розвитку рослин -- від сходів до утворення ко-І тика. Навіть короткочасне виключення фосфору з поживного розчину в цей час призводить до зниження врожаю. Нестача фосфору спричиняє порушення азотного обміну, зниження здат-^ ності коріння засвоювати азот. Це призводить до уповільнення розвитку рослин: зменшується їхня висота, кількість листя, кві-] ток у суцвітті, подовжується період вегетації. Фосфор підвищу осмотичний тиск клітинного соку, в'язкість протоплазми, жаро стійкість рослин, посилює фотосинтез І дихання. За цих умогі крупність насіння збільшується, а лушпинність -- зменшується

Якщо рослини були добре забезпечені фосфором від сході до цвітіння, то наявність чи відсутність його в ґрунті після цві тіння не має значення. Адже рослини нагромадили достати кількість фосфору у вегетативних органах, з яких він потім за своюється в процесі реутилізації.

За вмістом фосфору в грунті та в рослинах розраховуєтьс потреба соняшнику в мінеральних добривах (табл. 25).

Наведені дані свідчать, що при високому рівні забезпеченості] грунту фосфором немає потреби вносити азотні добрива. І нав-[ паки: чим нижчий цей рівень, тим більшою має бути доза азот-1 них і фосфорних добрив.

Рівень споживання калію рослинами соняшнику залежить від рівня забезпеченості грунту цим елементом. Найбільше знижуй врожайність нестача калію в період утворення кошика. Надмір-1 на кількість калію в грунті на початку розвитку рослин теж нега-І

На початку вегетації, до утворення кошика, соняшник повільно розвивається й споживає мало поживних речовин. З по-і явою кошика й до кінця цвітіння інтенсивність живлення зрос-^ тає, а після цвітіння -- прогресуюче зменшується аж до повної^ припинення наприкінці вегетації.

Відомі критичні періоди в споживанні рослиною елементів! живлення. Брак азоту у фазу утворення кошика має найбільший негативний вплив на врожайність соняшнику. Виключення азоч ту зі споживання на початку розвитку рослин дещо знижує вро-Л жайність насіння, а після цвітіння не впливає на неї. Надмірне живлення азотом на початку розвитку соняшнику також при-] зводить до зниження врожаю насіння. Доведено, шо соняшник виносить із ґрунту більше азоту, ніж його надходить у грунт зі добривами. Це перешкоджає проникненню нітратного азоту да ґрунтових вод.

Як критичний шодо споживання фосфору розглядається початковий період розвитку рослин -- від сходів до утворення ко-І тика. Навіть короткочасне виключення фосфору з поживного розчину в цей час призводить до зниження врожаю. Нестача фосфору спричиняє порушення азотного обміну, зниження здат-^ ності коріння засвоювати азот. Це призводить до уповільнення розвитку рослин: зменшується їхня висота, кількість листя, кві-] ток у суцвітті, подовжується період вегетації. Фосфор підвищу осмотичний тиск клітинного соку, в'язкість протоплазми, жаро стійкість рослин, посилює фотосинтез І дихання. За цих умогі крупність насіння збільшується, а лушпинність -- зменшується

Якщо рослини були добре забезпечені фосфором від сході до цвітіння, то наявність чи відсутність його в ґрунті після цві тіння не має значення. Адже рослини нагромадили достати кількість фосфору у вегетативних органах, з яких він потім за своюється в процесі реутилізації.

За вмістом фосфору в грунті та в рослинах розраховуєтьс потреба соняшнику в мінеральних добривах (табл. 25).

Наведені дані свідчать, що при високому рівні забезпеченості] грунту фосфором немає потреби вносити азотні добрива. І нав-[ паки: чим нижчий цей рівень, тим більшою має бути доза азот-1 них і фосфорних добрив.

Рівень споживання калію рослинами соняшнику залежить від рівня забезпеченості грунту цим елементом. Найбільше знижуй врожайність нестача калію в період утворення кошика. Надмір-1 на кількість калію в грунті на початку розвитку рослин теж негативно впливає на врожайність соняшнику, -- за цієї умови знижується надходження до рослин азоту та фосфору.

Таблиця 25. Шкала ґрунтової та рослинної діагностики потреби соняшнику в мінеральних добривах

рівень забезпеченості грунту фосфором	Вміст Р2О5 у Грунті за Чириковим, мг/100 г	Доза основного добрива	Вміст Р2О5 у рослинах, %	Підживлення
--------- „ Низький Середній Високий	до 20 ^Ри До 0,8 Н2ОРзо 20-24 М:оР,0 0,8-1,1 0 >24 0 >1,1 0

Соняшник виносить з грунту значну кількість хлору, натрію. у зв'язку з цим його рекомендують вирощувати на засолених грунтах з метою розсолення їх. Соняшник споживає багато бору-- у 4 рази більше, ніж цукрові буряки. Доцільно разом з іншими елементами живлення вносити бор-- 1,2--1,5 кг/га.

Таким чином, мінеральне живлення соняшнику за фізіологічною потребою рослин та їхньою продуктивністю розділяють на три періоди: перший -- період помірного живлення азотом і калієм, посилене -- фосфором (сходи -- утворення кошика); другий (поява кошика -- цвітіння) -- посилене живлення всіма елементами; третій (цвітіння -- технічна стиглість) -- помірне живлення азотом і фосфором, посилене -- калієм.

Світловий режим. Вважається, що основним фактором росту й розвитку соняшнику є довгий світловий день з підвищеною інтенсивністю світлового потоку, збагаченого короткохвильовою й ультрафіолетовою радіацією. Період від сходів до появи двох-трьох пар листків є критичним для соняшнику щодо світла. У цей час саме світло визначає потенційні можливості популяції. Піл дією світла відбувається активна диференціація клітин ме-ристеми конуса наростання. Завдяки цьому формується більша кількість листків, закладається більше квіткових горбочків, з яких У подальшому утворюються квітки. Максимальне використання світла (95,6%) припадає на фазу наливу: у цей час утворюється основна кількість органічної речовини.

Проте освітленість рослин впливає не тільки на врожайність. виявлено пряму залежність між кількістю годин сонячного сяяння в період від сівби до настання фази двох листів і вмістом °лії в насінні, причому високоолійні сорти мають коротший пе-Р'од підвищеної чутливості до якості світла, ніж низькоолійні.

За короткого дня й високої температури (Африка) олійніст^ соняшнику нижча, ніж в умовах довгого дня та низьких тем неї ратур у Центральній Європі. У роки з сонячною весною сонящі ник сильніше вражається вовчком, але олійність його зростам Фони різної якості світла в умовах фітотрону є аналізуючими Вони дають змогу проводити відбір рослин за стійкістю проті вовчка, високою олійністю тощо [ЗО].

Соняшнику властивий фототропізм -- зміна напрямку росту стебла у відповідь на однобічну дію світла. Верхівки рослин (а : появою кошиків-- і кошики) повертаються за Сонцем. Після припинення росту рослини «завмирають», «дивлячись» на Схід! Явище фототропізму пояснюється різною швидкістю росту освіті лених і неосвітлених (менш освітлених) тканин внаслідок різної концентрації в них гормонів (ауксинів). В освітлених тканина! нагромаджується менше гормонів, ніж у неосвітлених. Тому ріс! освітлених тканин гальмується, а неосвітлених-- посилюється що призводить до скривлення стебла в бік світла.

Фототропізм соняшнику вивчений недостатньо. При побіли ному погляді вранці на квітучий лан соняшнику помічаємо. гц<1 всі рослини «дивляться» на Сонце, яке щойно зійшло. Алеї вивчивши спрямування кожного кошика, приходимо до виснові ку, що не всі рослини орієнтовані на Схід, деякі з них «заблукали! і мають інше спрямування (табл. 26).

Наведені дані свідчать, що тільки 60--66% рослин зорієнтовш валися вранці на Схід, увечері -- на Захід, решта (40--34%) мали

Таблиця 26. Кількість кошиків, орієнтованих відносно різних сторін І світу, %. Сорт ВНДЮК 6540. Дослідне поле ХДАУ, 25 липня 1981 р.

Сторони свггу	6 годин	18 годин
Схід	60,5	8,7
Захід	6.9	66,1
Північ	5.0	1,7
Південь	4.6	2,0
Південний схід	7,3	8,1
Південний захід	6,8	1,7
Північний схід	5,4	2,2
Північний захід	1.2	1,4
Зеніт	2,3	8,1

інші спрямування. Ступінь виявлення фототропізму залежить від різних факторів: фази розвитку рослин, сорту, стану погоди тощо.

На жаль, обмаль спостережень не дає змоги дати задовільну відповідь на запитання: чому деякі рослини відхиляються від основного напрямку руху схід--зеніт--захід?; чому після завершення цвітіння більшість рослин залишається зверненою на Схід?

Відповідь на останнє запитання може бути такою. Оскільки рослини здійснюють фототропічні рухи під час росту, а більш активно вони ростуть вночі (світло гальмує ріст), логічно припустити, що саме вранці (орієнтація на Схід) сонячне світло остаточно загальмовує ріст стебла, який ледь тривав уночі. Рослини, які ростуть і вранці, можуть у будь-який момент припинити цей процес під час руху на г^іляху схід--зеніт--захід або в зворотному напрямку.

Рослини, що «заблукали», можливо, мали недостатню кількість гормонів, морфологічних або анатомічних особливостей, були затінені розташованими поряд рослинами перед посівами тощо.

Властивість соняшнику орієнтувати кошики на Схід слід ураховувати під час сівби. Вважається, що кращі наслідки дає розміщення рядків у напрямку північ--південь. При цьому кошики повертаються в міжряддя, краще освітлюються, швидше висихають, а під час збирання їх менше втрачають. За розміщення рядків у напрямку схід--захід кошики «дивляться в потилицю» один одному, менше опромінюються, а при збиранні врожаю його втрати зростають порівняно з напрямком північ--південь. Це пояснюється тим, що по відношенню до рядків, розміщених у напрямку північ--південь, комбайн, збираючи врожай, рухається під прямим кутом до нахилу кошиків, рівномірно їх зрізає та підбирає. Якщо рядки розміщено в напрямку схід--захід, комбайн, рухаючись на схід, наїжджає на рослини з нахилом у бік поникання кошика, а рухаючись у зворотному напрямку, ударяє кошиком «у лоб». Звідси зростання втрат насіння й кошиків.

Гібриди й сорти

Будь-який сорт соняшнику по суті-- гібридна популяція з великою кількістю біотипів. Вони вирізняються за олійністю, ^вРожайністю, стійкістю проти хвороб і шкідників, але вирівняні ^За тривалістю періоду вегетації, висотою рослин, кольором ^сім"янок.

Останнім часом в Україні набули поширення гібриди, що ма- ряд істотних переваг перед сортами: урожайність вища на 10--15%; рослини вирівняні за морфологічними ознаками, три валістю фаз розвитку, дружно достигають, зменшуючи цим ви! трати на післязбиральну обробку насіння; утворюють невеликі вегетативну масу. Останнє сприяє скороченню енерговитрат на збиранні врожаю та підготовці грунту під наступну культуру сі| возміни.

На 2001 р. до Реєстру сортів рослин України було внесено 77 гібридів і 8 сортів соняшнику.

Українські гібриди (їх 20) і сорти (5) створено в науково] дослідних установах Харкова (9), Запоріжжя (8), Одеси (6), Києві (2). Ще 9 гібридів створено разом з працівниками іноземний установ Угорщини, Франції, Австрії, Югославії, Росії.

Із європейських країн найбільша результативність селекції сої няшнику у Франції -- 19 гібридів. Крім того, є гібриди УгорщиІ ни, Бельгії, Югославії, Австрії, Голландії.

За тривалістю вегетаційного періоду гібриди соняшнику поі діляють на такі групи:

1. Скоростиглі (період вегетації 80--90 днів). До них належатш Візит, Запорізький 14, Кий, Красень, Одеський 149, ПринтасолІ Тиса, Флорес, Харківський 49.

2. Ранньостиглі (90--100 днів) -- Аліанде, Альціон, В206, Галя Дунай, Запорізький 26, Запорізький 9, Красотка, Масса, Натілі Ной, Одеський 122, Одеський 249, Оптизол, Ритм, Савинка, Сані кара, Світоч, Слов'янин, Сонроза, Сула, Український Р,, ФіссІ та, Франкосоль, Хайсан 321.

3. Середньоранні (100--110 днів) -- Аламо, Апісол, В306, Дені верз, Днєпр, Згода, Зустріч, Ісостар, Казіо, Казол, Люсил, Марі ко, Медальон, Мелоді, Одеський 123, Одеський 504, Оріон, По-] гляд, Сантьяго, Супер 25, СФ-187, Урсус, Харківський 58.

4. Середньостиглі (понад ПО днів)-- Днєстр, Євроф.юр. Краснодарський 885, Опера, Санстар, Хортиця.

За вимогами до грунтово-кліматичних умов гібриди поділ ють на 3 групи:

* гібриди для степової зони: Арена, В206, В306, Візит, Дуна Запорізький 14, Запорізький 26, Згода, Кий, Красень, Мелод Ной, Опера, Погляд, Принтасол, Прометей, Ритло, СФ-187, Тис Фієста;

* гібриди для Лісостепу: Усостар, Апісол, Галя, Денвер-3, Є рофлор, Запорізький 28, Запорізький 9, Касол, Люсил, Марксі Масса, Медальон, Натіл, Сантьяго, Сонриза, Супер 25, Урсу Фантасол, Флорес;

. гібриди, які можна успішно вирощувати як у Степу, так і в Шсостепу: Аліанце, Аламо, Альціон, Днєпр, Днєстр, Зустріч, Казіо, Краснодарський 885, Красотка, Одеський 122, Одеський 123, Одеський 149, Одеський 249, Одеський 504, Оптизол, Орі-_оНі Савинка, Санкара, Санстар, Світоч, Слов'янин, Сула, Український Р, Франкосоль, Харківський 49, Харківський 58, Хортиця.

Серед зареєстрованих сортів соняшнику використовуються як олійні Харківський 3, Харківський 7, Прометей, Постолянсь-кий, Чумак. Кондитерськими сортами добре себе зарекомендували Запорізький кондитерський, Донський крупнонасінний, СПК (Краснодар). ч

Олійні сорти характеризуються високим вмістом олії та низькою лушпинністю. За цими показниками, а також за крупністю сім'янок вони переважають гібриди, проте дещо поступаються за збором олії з гектара. Якщо порівняти сорт соняшнику Харківський 3 з гібридом Світоч, то в сорту вміст олії досягає 54-55%, у гібрида-- 51--53, лушпинність -- відповідно 19--21 і 22-24%, маса 1000 сім'янок-- 70-90 г і 58-62 г.

Кондитерські сорти соняшнику крупнонасінні (маса 1000 шт. -- до 150 г), з невисокою олійністю (42,5--48,5%), але з підвищеним вмістом білка в сім'янках (16--18%), середньостиглі.

В олії сортів і гібридів соняшнику міститься в середньому 30-35% олеїнової кислоти й 60-65% -- лінолевої. Підвищений вміст олеїнової кислоти поліпшує смакові якості, фізіологічну цінність олії. В оливковій олії вміст олеїнової кислоти дуже високий -- 80%. Вона вважається еталоном харчової олії.

У Всеросійському НДІ олійних культур ім. В.С. Пустовойта хімічним мутагенезом і добором створили сорт соняшнику Пер-венець, в олії якого вміст олеїнової кислоти досяг 80%.

Наводити характеристики всіх 85 зареєстрованих гібридів соняшнику недоцільно, тому в табл. 27 висвітлено дані про 9 гібридів вітчизняного походження (по три гібриди, створених у Харкові, Запоріжжі, Одесі).

Крім олійних і кондитерських сортів і гібридів соняшнику до Реєстру сортів рослин України внесено 3 сорти й 1 гібрид декоративної форми, а також 1 сорт кормового призначення.

Декоративні форми створено в Інституті олійних культур ^уААН. Це Лунний, Кармен, Надія, гібрид Юліана. . Сорт кормового соняшнику Печеніг виведено в Одеському ^С1_:іьськогосподарському інституті схрещуванням соняшника з топінамбуром з наступним відбором гіллястих, стійких проти вовчка, високорослих рослин. Урожайність зеленої маси в серед-; ньому 820 ц/га, максимальна -- 1075 ц/га. Районований з 1983 р., внесений до Реєстру сортів рослин України також і на 2001 р.

Технологія вирощування, обробки та зберігання насіння

Вирощувати насіння означає, перш за все, створення умов для формування його високих урожайних якостей при збереженні всіх інших спадкових ознак і властивостей сорту.

Урожайні якості насіння (здатність відтворити популяцію зі певним рівнем продуктивності) формуються, в основному, в пе-Г ріод його розвитку на материнській рослині. Насіння не тількі несе в собі генетичну інформацію, але й у широкому значенні «спадкоємцем» усіх впливів навколишнього середовища на материнську рослину. Значного збільшення врожайності можна очікувати тоді, коли встановлено закономірності впливу материнської рослини на насіння й розроблено селекційні програми, щ< забезпечують отримання відповідних реакцій.

Отже, задача насіннєзнавства й насінництва -- виявити фактори, здатні викликати максимум позитивних модифікацій в ембі ріональний період, задача селекції -- створення сортів з ширСИ кою нормою реакції в цей період.

На врожайні якості насіння соняшнику впливають переваж-] но грунтово-кліматичні та погодні умови. Насіння, впрошене в Краснодарському краї, забезпечило в потомстві за умов Самарської й Воронежської областей вишу врожайність, ніж місцевий _посівний матеріал. Насіння, вирощене в одній місцевості в різні роки, розрізнялося за врожайністю потомства на 2--3 ц/га. Найбільш сприятливі умови для вирощування насіння соняшнику створюються в степовій зоні.

З усіх чинників навколишнього середовища наисильніше впливає на врожайні якості насіння температура, що здатна викликати тривалі модифікації. Вирощування рослин за постійної денної й нічної температури (10, 17, 20°С) викликало зменшення інтенсивності росту і продуктивності рослин протягом трьох поколінь. Тепловий стрес, який зазнає рослина у фазі проростання, може вплинути нахгривалість спокою насіння.

Рослини надзвичайна чутливі й схильні до мінливості на надранніх етапах розвитку, коли навіть незначні зрушення можуть призвести до помітних наслідків при формуванні врожаю.

Сім'я (насінина), як орган розмноження, формується на рослині протягом певного часу: утворюється його структура, з'являється й удосконалюється функція, через деякий час (у певному віці) насіння набуває здатності проростати, відтворювати продуктивну рослину. Вік (час) є основним критерієм стиглості та зрілості насіння, показником його посівних і врожайних якостей.

У біології час-- така сама фундаментальна категорія, як і у фізиці. Будь-який процес, здійснюваний у живій природі на будь-якому рівні, характеризується певною тривалістю.

Формування врожайних якостей насіння соняшнику практично завершується при досягненні 25--30-денного віку: насіння, зібране через 25--30 днів після цвітіння рослин, за врожайними якостями не поступається насінню пізніших строків збирання.

Цей процес завершується раніше, ніж формування врожаю в цілому (налив насіння триває 40--43 дні). У цьому є біологічна Доцільність: економія енергії (реалізація функції за менших витрат енергії) у сполученні з можливістю накопичення надлишку метаболітів (елемент системи міцності онтогенезу). Біологічна Доцільність полягає ще й у тому, що сім'я закінчує формування своїх основних структур і функцій до початку відмирання рослини: жива рослина -- надійний захист.