Організація анімаційної діяльності

Метод театралізації. Культурне дозвілля туристів має нескінченну безліч сюжетів і соціальних ролей. Неформальне спілкування туристів може проходити в таких формах, як «блакитний вогник», вечір знайомств при свічках, посиденьки, вечір української кухні, бал іменинників, карнавал. Метод театралізації реалізується через костюмування, особливу мову спілкування, обряди, ритуали, традиції, різноманітні сюжети життя.

Метод змагання. Змагання - це спосіб розвитку творчих сил, стимулювання до пошуку, відкриття, досягнення перемог над собою.

Метод рівноправного духовного контакту заснований на демократичному, гуманізованому спілкуванні, на спільній діяльності туриста і фахівця-аніматора як рівноправних членів творчих об'єднань, де немає підлеглих і виконавців.

Метод імпровізації. У імпровізації закладений механізм імітаційної поведінки. Імпровізація базується на синдромі наслідування із застосуванням свого авторського початку, індивідуальної позиції, особистого бачення і настрою.



Запитання та завдання

1. Що таке карнавал? Чим він приваблює людей?

2. Історія виникнення карнавалу.

3. Бразильський карнавал.

4. Історія карнавалу в Україні і Росії.

5. Способи підвищення зацікавленості глядача масового свята.

6. Дайте визначення концерту. Яке його основне завдання?

7. Які види концертів Виз знаєте?

8. Назвіть основні принципи організації збірного концерту.

9. Що таке «композиція концерту»? Які її види?

10. Перерахуйте основні прийоми монтажу концертів.

11. Дайте визначення анімаційно-театралізованого вечора. Їх класифікація.

12. Розкажіть про стадії розробки нових музично-танцювальних анімаційних програм.

13. Які характеристики анімаційних програм Ви знаєте?

14. Що необхідно зробити для підготовки дискотеки, танцювального вечора?

15. Вимоги до диск-жокею.

16. Етапи роботи над конкурсно-ігровою програмою.

17. Принципи організації анімаційної діяльності.

18. Методи реалізації анімаційних програм.



Модуль 4. Вербальна анімація. Особливості організації свят, шоу і закритих розважальних заходів

Лекція 13. Специфіка вербальної анімації

13.1 Характерні риси вербальної анімації. Професійні якості аніматора

У сучасному світі з його могутніми електронними, друкованими засобами інформації роль вербального спілкування не зменшується, а, навпаки, збільшується.

Принцип вербального (від лат. - слово), усного спілкування ліг в основу вербальної анімації.

Під вербальною анімацією треба розуміти комплекс активізуючих, комунікативних заходів, основним засобом виразності яких є слово.

Сила усної мови - в її емоційній напруженості у здатності передати найтонші відтінки думки і почуття що як правило не під силу друкованому слову.

Інтонація живої мови - ще один сильний засіб впливу на аудиторію чи на окремого слухача Тому аніматор, беручи в руки мікрофон, чи спілкуючись з туристами без допомоги технічних засобів, повинен розуміти, що головним каналом його зв'язку з аудиторією є звуковий сигнал. І те, в якій формі подається інформація, яка у аніматора культура мовлення і техніка спілкування, суттєво впливає на рівень сприйняття аудиторією інформації, а в кінцевому результаті - на успіх анімаційного заходу.

Дуже важливим каналом зв'язку аніматора з туристами (рекреантами) є візуальний канал або кінетичний код, тобто сукупність міміки, жесту, руху. До того ж не треба забувати про те, що перша психологічна реакція людини на іншу людину є реакція на и зовнішній вигляд - поставу, ходу, одяг, зачіску Костюм аніматора повинен відповідати темі і формі заходу. Те ж саме стосується міміки, пластики, жестикуляції. В цілому ж будь-який публічний виступ аніматора - це жвава, яскрава суміш мовних, інтонаційних, рухових, мімічних та інших засобів виразності при чіткому і зрозумілому змісті. Ці засоби, дублюючи і доповнюючи один одного, роблять мову привабливою, спрощують її розуміння і підсилюють вплив на аудиторію

Але особливості усної мови цими засобами не вичерпуються. Вона має низку рис, що притаманні лише вербальному спілкуванню:

1. По-перше - це пряма комунікація, коли між аніматором і аудиторією відсутні перешкоди. Постійно спілкуючись з туристами, спостерігаючи їх поведінку, зовнішній вигляд, реакції на зовнішні подразники, репліки, аплодисменти, сміх (зворотній зв'язок), вербальний аніматор має можливість більш-менш адресно підійти до підготовки свого виступу, а при необхідності скорегувати його.

2. Анімаційна діяльність, на відміну від культурно-масової, передбачає диференційований (груповий, дрібногруповий, індивідуальний) підхід до потенційної аудиторії. Тому адресність спілкування аніматора з туристами є другою невід'ємною складовою його роботи.

3. Живе спілкування має відносно інтимний характер, даючи можливість створенню довірливої, комфортної обстановки вербального заходу. Фаховий аніматор свої стосунки з аудиторією будує за принципом живої взаємодії (не "я" і "вони", а "ми") Як результат виникає стан емоційної індукції, або "експресії почуттів", коли не лише зміст промови, але й почуття, емоції, переконливість аніматора передаються слухачам. Саме тому третьою складовою вербального спілкування у процесі анімаційної діяльності є особистий вплив аніматора на аудиторію.

4. І нарешті, четверта складова живого спілкування - оперативність і доступність інформації. Аніматор часто-густо виступає інформатором туриста з питань розташування об'єктів відпочинку, розваг, екскурсій тощо. Аніматор може надавати інформацію про анімаційні заходи, що плануються, про їх сутність і ролі, які може виконувати в них турист.

Набуті навички й вміння є своєрідною надбудовою майстерності аніматора її фундаментом виступають природні якості - приємний, сильний голос, хороша дикція, здатність інтонувати процес мовлення (монотонність швидко втомлює), приємна зовнішність.

Важко уявити професійного аніматора без такої якості як екстраверсія, тобто товариськість, інтерес і потяг до людей, здатність швидко знаходити з ними емоційний контакт, завойовувати довіру.

При зовнішній емоційності аніматор повинен бути внутрішньо врівноваженим, володіти реактивністю інтелекту. Під час спілкування з туристами можуть виникати різноманітні, в тому числі і не дуже приємні ситуації Хтось не поділяє точки зору аніматора, комусь в силу його фізичного чи емоційного стану взагалі не зрозуміло, про що йдеться.

У багатьох випадках аніматору допомагає ще одна природна якість - почуття гумору. За допомогою цієї якості він швидше знаходить спільну мову з людьми, а у випадках, коли на обговорення виноситься гостра тема, гасить полум'я дискусії і переводить його в потрібне русло.

13.2 Форми вербальної анімації

Вербальна анімація має свої форми. Вона базується на ораторському мистецтві. Це одне з найдавніших мистецтв, що своїми коренями йде в дитинство людської цивілізації. Спочатку люди намагалися за допомогою слова висловити свою думку З'явилася перша форма усної мови - монолог. Потім виникла необхідність співставляти свої думки і слова з думками і словами інших людей. Так з'явилася вербальна форма - діалог.

Імпровізація - це найвища форма не лише вербальної, а й інших напрямів туристичної та рекреаційної анімації. Імпровізована мова, як правило, більш енергійна, більш емоційна. Сам факт успішної імпровізації піднімає рейтинг аніматора в очах туристів. Особливо важлива вміла імпровізація при відповідях на питання, у дискусії, у короткому спічі.

Психологічна природа вербального експромту вивчена мало, але зрозуміло одне: головною умовою успішної імпровізації є глибокі знання і певний досвід публічного спілкування.

На більш високому культурному рівні для знаходження точок дотику між людьми, для досягнення якоїсь соціальної, політичної або економічної мети застосовуються дискусії диспути, круглі столи.

Однією з найпопулярніших форм бесіди є обговорення якоїсь мистецької чи спортивної події (вистави, фільму, книги, футбольного чи хокейного матчу тощо).

Форма обговорення передбачає залучення туристів не лише як рядових учасників, а й як ведучих. Скажімо, завзятий футбольний уболівальник з поставленими мовою і голосом міг би впоратися з таким завданням. Не знітився б у цій ситуації і педагог - знавець мистецтва, і колекціонер-нумізмат, і бібліотекар-книголюб.

Практика показує, що рекреанти залюбки відгукуються на пропозиції виступити як ведучий, особливо "фанати" своєї теми.

Ще однією формою вербальної анімації в туристично-рекреаційних закладах є творча зустріч.

Ця форма передбачає запрошення митців, відомих акторів, художників, літераторів, музикантів, які розповідають про себе, про свою творчість, своє бачення життєвих ситуацій Перед початком зустрічі ведучий робить вступне слово, пропонує ставити митцю запитання - чи то у вигляді записок, чи то безпосередньо через мікрофони.

Одним з обов'язків аніматора є "відслідковування" - знаходження цікавих, творчих людей серед відпочиваючих чи туристів. Це потрібно не лише для вербальної, а й для інших напрямів туристичної анімації. 3 огляду на те, що переважна більшість анімаційних заходів повинна бути безкоштовною для рекреантів (послуги аніматорів входять до вартості путівки), бажано активізувати процес відпочинку за рахунок тих же відпочиваючих. Тому залучення до проведення вербальних заходів творчих людей - це повсякденна практика аніматора.

13.3 Проведення лекцій і розповідей. Їх тематика і структура

Серед монологічних форм у практиці анімаційної діяльності використовуються лекції і розповіді. Лекція - це цілеспрямований, науковий виступ фахівця з тієї чи іншої проблематики, поданий у доступній формі зрозумілою для слухача мовою.

Тематика лекцій повинна бути різноманітною. До неї входять як гуманітарні проблеми (філософські, соціальні, загальнокультурні, педагогічні), так і природознавчі. Добре сприймаються туристами лекції про місцеві етноси, флору і фауну регіону, де розташовано рекреаційний заклад.

Структура лекції має сталий вигляд і складається зі вступу, основної частини і висновків. Але на відміну від лекції в навчальній аудитори, лекція в умовах відпочинку повинна бути максимально атрактивною, жвавою і не перенасиченою важкою для сприйняття інформацією.

Однією з найпопулярніших у середовищі туристів вербальних форм є лекція-дегустація.

Дегустацію можна організувати не лише в дегустаційних залах виноробних фірм, а й на території туристично-рекреаційного закладу, наприклад, у приміщенні ресторану, кафе, чи навіть просто неба, на ігровому чи танцювальному майданчику.

На відміну від лекції, розповідь присвячена конкретній події, або фактам, об'єднаним однією подією. Оповідачем може бути як учасник подій, так й аніматор, який підготував розповідь, опрацювавши літературні джерела або ж зібравши необхідну інформацію в інший спосіб.

Форма розповіді дещо відрізняється від лекційної форми способами надання інформації Розповідь передбачає наявність артистичних здібностей оповідача Під час розповіді доцільне застосування прийомів гротеску (перебільшення), більшої ніж у лекції емоційності, інтонаційного розмаїття процесу мовлення, різноманітної жестикуляції і міміки.



Запитання та завдання

1. Що таке вербальна анімація?

2. У чому полягає сила усної мови?

3. Головні риси вербальної анімації.

4. Якими професійними якостями повинен володіти аніматор, який виступає з промовами, лекціями?

5. Які форми вербальної анімації Ви знаєте?

6. Особливості проведення лекцій і розповідей.

7. Як проводиться лекція-дегустація?



Лекція 14. Особливості організації анімаційних шоу і закритих розважальних заходів

14.1 Різновиди і форми театралізації анімаційних шоу. Види сцен

Шоу (англ.) - вистава розважального характеру, основними засобами виразності якої є театралізація, танець, музика, яскрава сценографія, сценічний костюм, світло, звук, піротехнічні ефекти.

У туризмі термін "шоу" застосовується досить часто, але найбільше у двох ракурсах сценічне шоу та технічне шоу.

Не слід розуміти сценічне шоу лише як різновид театралізованої вистави, що відбувається на театральній чи концертній сцені. Сценічний майданчик може бути розташований на ярмарковій площі, на полі стадіону, біля підніжжя пагорба (природного амфітеатру). Шоу можуть влаштовувати на удаваній сцені чи пристосованій під сцену бруківці, галявині або палубі теплоходу Характерною рисою сценічного шоу є те, що його головними дійовими особами є люди музиканти, танцівники, актори, аніматори.

Головна мета організаторів будь-якого шоу - це досягнення максимального рівня видовищності, привабливості У кінцевому результаті шоу-процес зводиться до створення такої психологічної аури серед туристичної аудитори, емоційна пам'ять від якої залишається на все життя.

Цій же меті слідують і організатори техношоу. Воно відрізняється від сценічного тим, що основним засобом виразності подібних шоу є візуальний ефект чи ефекти, створені за допомогою технічних засобів Зрозуміло, що ідея заходу, право керування технікою належить людині, але публіка бачить лише технологічний результат втілення цих ідей.

В умовах туристично-рекреаційного закладу переважно практикуються анімаційні сценічні шоу, основним засобом виразності яких є театралізація

Театралізація - це введення в анімаційну програму сюжетної лінії, побудованої на конфлікті певних сил або героїв, які уособлюють ці сили.

Більшість анімаційних програм можуть мати театралізовану форму Наприклад, кулінарне шоу з застіллям можуть вести два аніматори в образі Вшні-Пуха і Кролика. Конфлікт тут створюватимуть різні точки зору героїв на процес харчування. Дегустація набула б більш привабливого вигляду, коли б її забезпечували як головні спеціалісти з напоїв герої фільму "Самогонщики" - Бувалий, Трус і Балбес.

Але найчастіше прийом театралізації використовується в естрадних шоу, що демонструються в тих рекреаційних закладах, де працюють команди аніматорів. Вони можуть мати форму кабаре, вар'єте, мюзик-холлу, кафешантану, ревю, вистави, "капусника".

Театралізовані шоу відбуваються на сценічному майданчику, що має свої особливості їх треба враховувати, починаючи розробку сценічного дійства. Існує три основні типи сцени і декілька її модифікацій.

1.Сцена-арена - найдавніший тип сцени, що являє собою майданчик у формі кола чи напівкола. Цей вид сцени з'явився у Давній Греції під час святкувань Великих або Малих Діонісій у вигляді природного амфітеатру Сучасний варіант такої сцени - арена цирку.

2.Просторова сцена - сцена просто неба Як правило, вона має форму прямокутника і розташовується на території рекреаційного закладу, парку, замку, фортеці (наприклад, сцена Кам'янець-Подільської фортеці). Такі сцени можуть бути як стаціонарними (головна сцена "Артеку"), так і тимчасовими (сцена фестивалю "Таврійські ігри"). Прообразом просторової сцени стали імпровізовані підмостки середньовічних жонглерів, які мандрували у спеціально збудованих фургонах Фургон влаштовувався таким чином, щоб, при потребі, одна його стіна, після того, як п поставлять паралельно землі, слугувала сценою.

3.Сцена-коробка - найрозповсюдженіший нині тип сцени, що з усіх боків оточується стінами і дахом.У стіні, що відділяє сцену від глядацького залу, робиться великий виріз. Він називається порталом сцени Переважна більшість сучасних театрів і концертних залів облаштована такими сценами.

Модифікацій сцен багато Вони можуть будуватися відповідно до задуму режисера заходу чи концепції театру. Серед найрозповсюдженіших модифікацій, що застосовуються у туристичних закладах, виділяються сцена-подіум і сцена-шашка (естрада у формі шашки, що здіймається посеред залу) Сцена-шашка може називатися просто естрадою (від франц -- поміст, настил).

Відкритий майданчик передбачає відкритість дій виконавця, коли аніматор не відділений від публіки ні завісою, ні рампою, а є ніби вихідцем із народу - "таким як всі". На естраді все робиться на очах у публіки, все наближено до глядача. Відповідно, самі аніматори повинні бачити і відчувати публіку, вступати з нею у безпосередній контакт.

Анімаційне шоу вбирає в себе всі форми і жанри, що легко сприймаються публікою кабаре (яскравість, різноманітність), мюзик-холл (музичний зал), бурлеск (жарт, пародія) тощо.

Отже, основними характеристиками анімаційного шоу є відкритість, лаконізм, мобільність, святковість, оригінальність, різноманітність.

При підготовці анімаційного шоу треба врахувати можливість технічного забезпечення заходу. Техніка звукопідсилення, звукозапису, відеопроекції, різноманітна світлова апаратура дозволяють значно підсилити емоційний вплив на глядача.

Щоб уникнути неякісного виконання, шеф-аніматору слід підбирати на ключові ролі тих виконавців, які мають відповідні здібності. Основні форми анімаційних театралізованих шоу формувалися віками, акумулюючи в собі особливості культур різних епох і народів.

Практика організації анімаційних театралізованих шоу передбачає наявність у них специфічних відмінних рис - у залежності від місця їх проведення, особливостей сценічного майданчику і технічних засобів забезпечення.

14.2 Класифікація закритих розважальних вистав

Форми закритих розважальних вистав з'явились ще в Стародавній Греції. Це були пісенні агони в спеціально збудованих приміщеннях - одеонах.

Але сучасні розважальні вистави в тому вигляді, в якому їх бачать туристи, почали формуватися в Європі з середини XVIII ст. Перші з них - у кафешантанах (франц. букв - кафе зі співами).

Кафешантани - це невеликі кафе, де з метою залучення більшої кількості клієнтів влаштовувались концерти шансоньє (chanson - пісня) - авторів і виконавців своїх пісень.

Подібні заклади були розповсюджені по всій Європі, але найбільше у Франції Відвідувачами таких кафе були робітники, моряки, дрібні буржуа. Відповідною потребам клієнтів була і видовищно-музична програма. До середини XIX ст у кафешантанах виступали переважно виконавці посереднього рівня.

З середини XIX ст дрібні кафешантани почали витіснятись більш масштабними видовищними закладами - кафконсами. Тут покращились умови для концертування, значно збільшився його обсяг, підвищилась і платня за вхід. У цей час з'явилися такі заклади як "Ельдорадо", "Зимовий Альказар" і "Амбасадор", відомі нині як популярні кабаре. Розважальні програми, що пропонувались у цих закладах називались кафе-концертами.

Еволюція кафе-концертів у Франції і поява у 30-40-х рр XIX ст концертних програм у великих залах ресторанів при готелях в Англії породили нове, більше масштабне театралізоване видовище -мюзик-холл.

Мюзик-холл - музичний зал при постоялих дворах і готелях Англії. Мандрівники, що зупинялись у готелях, отримували розваги разом з вечерею, зрозуміло, за більш високу платню.

Довгий час програма складалась з виступів комедійних співаків і артистів цирку. Виставою керував ведучий, що сидів у кутку сцени і представляв артистів, виконуючи роль конферансьє.

У 70-80-х рр XIX ст найбільші паризькі кафе-концерти стали також називатись мюзик-холлами, а на сценах звична дивертисментна програма змінилася на виставу-ревю, де за ще більшої кількості акторів, в оточенні розкішних декорацій з'являються нові засоби виразності: хореографія, гра світла і тіні, підкреслений еротизм Все це відбувалося на великій сцені з завісою і рампою.

Туристична індустрія активно використовує досягнення шоу-бізнесу Натепер найрозповсюджешшими формами шоу є кабаре, вар'єте, меншою мірою - кафе-театр.

Кабаре, як новий на той час вид шоу, з'явилося у 1881 р , коли на Монмартрі відкрився кабачок "Чорний кіт". Тоді виступи в цьому кабаре мали крім видовищної ще й інтелектуальну спрямованість Там влаштовувались дискусії, полеміка, виступали артисти різних жанрів (пародія, гумор, сатира), співали шансоньє.

В Україні цікавими для туристів є козацькі кінні шоу, з використанням засобів виразності, притаманних фольклорним історичним козацьким виставам.

Але найрозповсюджешшими є сценічні театралізовані шоу, що влаштовуються аншащйними командами туристично-рекреащйних закладів. Практично кожен курортний готель високого класу має у своїй програмі анімацшних заходів декілька подібних шоу.

У залежності від кваліфікації аніматорів, кількості виділених на організацію шоу-програм коштів, можливостей матеріально-технічної бази анімації закладу визначається репертуар, тематика вистави.

Добре підготовлені анімаційні команди влаштовують шоу для туристів свого закладу з розрахунку 5-7 заходів на 14 днів, тобто приблизно через день

Проаналізувавши тематику шоу-програм різних готелів турецького курорту Анталія, можна визначити найпопулярніші теми анімаційних театралізованих шоу цього регіону.

"Собор Паризької Богоматері" - театралізоване шоу за мотивами романа В. Гюго.

"Мулен Руж" - танцювальне вар'єте-шоу.

"Коти" - вистава за мотивами відомого бродвейського мюзиклу.

"Шоу королеви" -- тема, навіяна творчістю групи "Queen".

"Легенда про Тіля Уленшпігеля" - яскраве шоу, створене за мотивами народного епосу.

"Тисяча і одна ніч" -- вистава за мотивами східних казок з використанням східного колориту, музики і танців.

Багато великих готелів надають свою базу для проведення розважально-видовищних заходів: конкурсів краси, показів мод, спортивних шоу.

14.3 Азартна гра як основа туристично-ігрової анімації

Ігрова діяльність у туристичній анімації - це не лише конкурсні та рольові ігри, що застосовуються аніматорами в рекреаційних центрах як розваги, не лише дитячі забавки і дії, спрямовані на розвиток дитини. Нині гра стала ще й складовою індустрії розваг. Процес ігрової комерції отримав назву гральний бізнес. Далеко не кожна гра може використовуватись у гральному бізнесі. Основною умовою, за якої гра може бути використана менеджерами грального бізнесу, стає наявність у ній матеріальної зацікавленості гравців, замішаній на сильному бажанні виграти.

Іншими словами, основою грального бізнесу є азартна гра.

Азартна гра - це особливий вид гри, пов'язаний з матеріальною зацікавленістю, що викликає сильний захват і повне занурення у його процес.

З цього можна зробити висновок, що переважна більшість гравців залишають свої кошти в казино і лише одиниці, що змогли вчасно вийти з гри після крупного виграшу, досягають своєї мети. Менеджери грального бізнесу грають на особливостях психологи гравця:

По-перше, азартний гравець - це людина, в житті якої гроші займають провідне місце.

По-друге, гравець, занурившись у процес гри (особливо після першого виграшу) забуває про всі інші принади життя Недаремно зали казино не мають вікон і годинників на стінах.

По-третє, переважна більшість гравців хоч і сподівається на виграш, все ж внутрішньо готова до втрати певної кількості грошей.

По-четверте, багато азартних гравців мають таку рису характеру як жадібність Укупі зі станом азарту вона спонукає людину грати до останнього.

Крім того гра - це суттєвий рекреаційний засіб. Під час гри людина "перемикається" на інше світосприйняття. Вона ніби переходить в іншу життєву іпостась, на іншу площину існування. У цьому стані можна заперечувати всі "абстрактні" поняття: право, красу, істину, добро, дух, Бога. Можна заперечувати серйозність життя. Не заперечується лише гра. Дозований термін такого світосприйняття прискорює рекреаційний ефект.

До азартних ігор належать рулетка, покер і Блек Джек. Кожна з цих ігор має свої різновиди.

- рулетка - американська, російська, французька, рулетка з додатковим полем тощо;

- карточні ігри - Блек Джек, покер і його різновиди, сека, баккара, накао, - ігри в кістки.

Все більше людей грають на ігрових автоматах. Вони приносять казино суттєвий прибуток, оскільки більш демократичні і доступні.

Комерційні ігри представлені в казино менше, але вони стають дедалі популярнішими. До них належать бридж, преферанс, деберц.

Деякі казино пропонують пограти в тоталізатор, поставивши певну суму грошей на виграш у будь-якому виді спорту.

В Європі казино почали з'являтися у XIX ст. Найперші і найвідоміші з них були створені в Німеччині. Тогочасною "столицею азарту" в Європі був Баден-Баден - популярний бальнеологічний курорт. Гральні заклади міста були досить популярними у курортників, що приносило прибуток не лише їх власникам, а й муніципалітету. У кінці XIX ст. казино платило місту 500 тис. флоринів орендної платні і скільки ж вкладало у благоустрій курорту. Гральний дім Баден-Бадену (відкритий у 1855 р.) відвідували титуловані особи, найбагатші люди світу, відомі митці. У залах казино програвали свої гонорари великі російські письменники І. С. Тургєнєв, Ф. М. Достоєвський, Л. М. Толстой. У 1857 р. автор "Війни і миру" залишив у казино Баден-Бадену всі свої гроші - 3 тис. франків.

Крім німецьких і монакського казино у XIX ст. зародились гральні доми Сан-Себастьяну (Іспанія), Спа (Бельгія). Всі вони успішно функціонують і нині. Практично кожне велике місто, кожен курорт мають свої казино. Нові чотири-п'ятизіркові готелі проектуються таким чином, щоб на їх площах могли розміститися ігрові зали. Останнім часом активними "гравцями" на ринку грального бізнесу стають казино Східної Європи. Найбільші казино у цьому регіоні функціонують у Москві.

Велика відповідальність лягає на менеджера залу - він слідкує не лише за працівниками казино, але й за клієнтами. Від нього залежить створення особливої атмосфери в казино. Чим кращий менеджер, тим менше він помітний і тим привабливіша аура закладу. Крім того, що він повинен знати роботу кожного підрозділу, проводити ефективну маркетингову політику, йому потрібно бути комунікабельним, володіти культурою мовлення і технікою спілкування.

Це потрібно для невимушеного і в той же час конструктивного діалогу з клієнтом. Такий стиль спілкування, як правило, подобається потенційним чи реальним гравцям Бажано, щоб менеджер володів хоча б однією з популярних іноземних мов.

Крім континентальних, азартну гру пропонують і "плавучі готелі". У деяких країнах (Туреччині, Ізраїлі) казино заборонені. Це спонукало підприємливих людей організовувати гральні круїзи. Круїзний теплохід, заповнений гравцями, випливає в нейтральні води і, не порушуючи закону, на час перебування поза межами країни на його борту працює казино. Є подібні заклади і на круїзних судах класу "люкс". Деякі з них за розмаїттям послуг не поступаються континентальним.



Запитання та завдання

1. Що таке шоу? Які його різновиди?

2. Що таке театралізація анімаційної програми?

3. Сценічний майданчик та його різновиди.

4. Назвіть основні характеристики анімаційного шоу.

5. Класифікація закритих розважальних вистав. Кафешантан, кафконс, мюзік-холл, кабаре.

6. Дайте визначення азартної гри. В чому полягає причина її популярності?

7. Розкрийте особливості психології гравця.

Лекція 15. Особливості використання свят в організації анімаційної діяльності

15.1 Свято як об'єкт наукового дослідження

Тлумачний словник української мови визначає Свято як відрізок часу, що виділений в календарі на честь чого-небудь або кого-небудь, має сакральне (непобутове, міфічне) значення і пов'язаний з культурною або релігійною традицією.

Слово також вживається в інших, близьких за змістом, значеннях:

- офіційний день відпочинку, встановлений у зв'язку з календарною подією, протилежність будням;

- масові розважальні заходи, веселе проведення вільного часу;

- день якої-небудь радісної події;

- загальний стан душевного підйому(зазвичай в словосполученнях: «свято життя» і т. п.).

Радянський культуролог М. М. Бахтін сказав, що свято є «первинною формою людської культури». Цивілізаційне значення свята в полягає в тому, що через свято визначається система цінностей, що об'єднує соціум. Свято є універсальною і найважливішою рисою цивілізації; в той же час особливості свят відбивають відмінності між цивілізаціями.

Історик Я. Г. Шемякин класифікує свята, відмічаючи наявність в них двох компонент: ритуально-партисипативну (соціальну) і ритуально-сміхову (ігрову). Переважання одній або іншої компоненти визначає «обличчя» свята.

Наприклад, релігійні свята (в Україні - Різдво) є переважно партисипативными; їх відрізняє «відчута серйозність», почуття залучення до вищих цінностей і циклів Всесвіту.

У сміхових святах (римські сатурналії, бразильський карнавал) домінує розважальна компонента, хоча в цьому сміху як і раніше проявляється, по Бахтіну, «ритуальне осміяння божества прадавніх сміхових обрядів». При цьому часто відбувається «перевертання» існуючого порядку, тимчасове звільнення від пануючих цінностей.

Сміхова компонента свята і функція соціальної інтеграції тісно пов'язані, оскільки сміх виявляється одним з вирішальних чинників подолання дистанцій між чужими традиціями, об'єднує те, що є суперечливим і несумісним.

У хронологічному плані, в дослідженнях свята вітчизняною наукою можна виділити наступні етапи:

- дослідження дореволюційного періоду (XIX ст. і початку XX ст.), представники якого користувалися переважно описово-емпіричним методом у своїх роботах;

- дослідження радянського періоду (XX ст.), в якому учені вивчали свято у рамках теоретичних концепцій;

- дослідження пострадянського періоду (кінець XX і почало XXI вв.).

Результати досліджень, проведених науковцями, можна згрупувати у декілька положень:

1. Свято розглядається як синкретична єдність традицій, ритуалів, звичаїв, видовищ, обрядів, ігор, урочистостей, карнавалів і так далі. Свято є однією з найширших форм святкової культури, яка під час своєї самореалізації відтворює своєрідну організацію соціальної групи зі своїми функціями і завданнями. Святкування загальнонародних, загальнонаціональних урочистостей невеликою соціальною групою є підтвердженням того, що святкуюча група індивідів належить до цієї спільноти.

2. Суть свята полягає в самозбереженні соціальної групи, а сутнісною характеристикою його являється обов'язкова колективна дія. Механізмом забезпечення цілісності групи є колективна сугестія, що впливає на фізичний і психічний стан членів колективу.

3. Генезис свята задовольняв соціально-комунікативні потреби індивіда і групи. Архаїчне свято було способом ритуально-символічної трансляції історичного досвіду, соціального самозбереження групи, соціальної самоідентифікації групи. Природною передумовою свята є потреби в спілкуванні і збереженні колективу, протиставлення понять «ми» і «вони». Реалізація цих потреб приносить людині почуття задоволення.

4. Свято має такі соціальні функції як консервативна, виховна, розважальна, рекреаційна. Головною є консервативна функція свята, як охоронного чинника цілісності і життєздатності групи. На підставі консервативної функції обґрунтовується варіант типологізації свят. По масштабу виділяються свята, що зберігають великі і малі групи; а по мірі розділення свята громадською групою виділяються свята, що зберігають або цілу групу, або її частину. Виховна функція реалізується через задум сценариста і через процес його втілення. Якщо сценарист будує конфлікт на екологічній тематиці (поява Нептуна на пляжі пов'язана з забрудненням моря), то учасники свята у процесі його підготовки і проведення переймаються ідеєю охорони оточуючого середовища. Розважальна функція закладається в ідею свята за визначенням. Веселі конкурси, розіграші, сценки повинні викликати у глядачів непідробну радість. Якщо мети свята буде досягнуто і всі присутні, учасники і глядачі, отримають задоволення від дійства, то реалізується і рекреаційна функція заходу. У процесі колективної творчості, розваг на лоні природи рекреаційні процеси в організмі прискорюються, що робить свято важливою складовою культурно-рекреаційної анімаційної діяльності у туризмі.

5. Механізми святкового зв'язку групи та індивіда проявляються в обов'язковій участі індивіда в колективних ритуальнообрядовых заходах, в «каналізації» негативної енергії індивідів, в загальному консолідуючому сміху, масовості святкових заходів, в забороні на буденні форми діяльності під час свята, в покаранні за недотримання цієї заборони. Зв'язок групи і індивідів також здійснюється в такій незвичайній формі «свята навпаки», як похорони.



6. Нині спостерігається тенденція створення наднаціональних свят і взаємопроникнення святкової обрядовості різних народів і держав, «стирання» меж між святковими культурами. Поступове зникнення етнічних особливостей свят призводить до збіднення палітри свят, безповоротної втрати цілих пластів культури. У сучасному товаристві, що динамічно розвивається, традиційні свята всупереч глобализационным процесам виступають як засіб консолідації індивідів з метою збереження своєї групи і національних культурних традицій.

15.2 Свято як основа комплексної анімації. Класифікація свят

Історія масових форм свят свідчить, що в усі епохи, в усіх країнах для людства була характерна тяга до масових вистав, видовищ, театралізованих свят. Це пояснюється тим, що масове свято є вираженням емоційного настрою мас, і при грамотній і професійній організації свята узгоджуються, приходять у відповідність інтереси держави і настрій народу.

Сьогодні також неможливо представити наше життя без свят, які передбачають різноманітний комплекс політичних, культурних, художніх, естетичних, анімаційних дій.

Свято - це захід з активною, творчою участю населення, присвячений видатним подіям, традиційним датам, ювілеям, вшановуванню працівників певних професій.

У світовій літературі існує два підходи до розуміння природи свята:

- свято виникає завдяки святковому стану душі людини (тобто календарне свято вторинне);

- свято або святковий настрій є конкретним відгуком кожної людини на святкову подію.

Обидва погляди на сутність свята мають право на життя. Перший стосується більшою мірою індивідуальних переживань кожної людини, другий виводить на колективні реакції соціуму.

Свято - це дуже важлива первісна форма людської культури її неможливо вивести і пояснити, виходячи лише з практичних умов і цілей суспільної праці. І потреба в періодичному відпочинку, у відновленні психофізичних функцій організму не створює святкової ситуації. Свято завжди мало глибоке змістовне, світоспоглядальне наповнення. Ніякі спроби організації і вдосконалення суспільно-трудового процесу, ніякий відпочинок або перерва в роботі самі по собі ніколи не можуть бути святковими. Щоб вони стали такими, потрібно виконання двох умов.

Святковість завжди мала суттєве відношення до часу. В основі свята лежить певна і конкретна концепція природного (космічного) біологічного та історичного часу. Щоправда, далеко не всі переломні моменти нашого життя спонукають до свята. Досвід багатьох офіційних свят Середньовіччя, Нового часу, радянської пори показують, що вони були скоріше ідеологічними акціями, створеними на потребу якоїсь групи людей. Ці свята нікуди не виводили із існуючого світопорядку і не створювали ніякого іншого життя. Навпаки, вони освячували, санкціонували існуючий лад і сприяли його закріпленню. Ніхто не в змозі змусити людину святкувати кимось вигадане свято. Лише вона сама може визначити, чи святкова ця подія для неї, чи ні, лише в її душі зароджується відгук на зовнішні подразники. Чим вони сильніші, тим сильніша зворотна реакція. Якщо потужна енергія позитивної для людини великої події увійшла в й свідомість і підсвідомість, вона обов'язково перетвориться на бажання повертати хоча б відгуки цієї події ще і ще.

Свято -- це бажана, очікувана подія. Саме процес очікування свята формує внутрішню настанову на святковий настрій, і чим воно ближче, тим сильніші позитивні емоції.

Попри те, що святковий настрій може зародитися в душі однієї людини, свято все ж - подія колективна. Люди, що створили святкове середовище, створили й умови для більш активного процесу обміну позитивною енергією. Коли позитивно налаштована людина віддає свою енергію іншим, то навзамін отримує значно більший потік святкової енергетики. У цьому середовищі навіть не святково налаштована людина відчує приплив енергії і, як результат, включиться у загальне дійство.

Усі ці особливості свята повинні враховуватись при його підготовці.

Свята розподіляються на побутові (сімейні), релігійні, державні, календарні, свята казкових героїв і окремих професій. Вони можуть бути офіційними й неофіційними, сільськими і міськими, постійними або разовими.

Кожен народ, кожен етнос має свою святкову культуру. Багато свят увійшли до програм перебування туристів у тій чи іншій країні. Немає кращого способу пізнання культури народу, ніж участь в одному з народних свят.

Як правило, свято - це комплексний захід, в якому як засоби виразності представлені музика, пісня, танець, слово, елементи театралізації, гра тощо. Усі ці види мистецтва презентують культуру народу в особливій образно-виразній формі.

Натепер свята можуть називатися карнавалами, фестивалями, святковими акціями. Головне, щоб вони носили святковий характер і створювали святковий настрій усім присутнім.

Об'єктами розважального туризму найчастіше стають народні свята. Вони можуть бути представлені у формі змагань з традиційних автентичних видів ігор, наприклад, Фестивалі вікінгів у Великобританії (Йорк), Афінський марафон в Греції, Апельсинові бої в Івреї (Італія), Біг биків в іспанській Памплоні.

Привабливими для туристів є свята урожаю. Щоправда, форми у них різні. Так, в іспанському містечку Бунол, що біля Валенсії, кожного року відбувається свято "Томатіна", кульмінацією якого стає "битва помідорів". Для цього свята привозять 120 тонн зрілих помідорів і десятки тисяч учасників свята перетворюються на мішені помідорних атак.

В Україні є дві самодостатні події, що привертають увагу великої кількості туристів. Справжнім святом української культури став Сорочинський ярмарок, що кожного року відбувається на Полтавщині у селі Великі Сорочинці. Головною темою ярмаркової анімації тут є театралізація творів М. В. Гоголя. Другим великим святом, що належить до найатрактивніших туристичних подій в Україні, є Свято семи культур, яке щорічно відбувається у м.Кам'янець-Подільський, що на Хмельниччині. Це свято зовсім молоде (вперше організоване у 2001 р ), але незважаючи на це, воно стало дуже популярним як в Україні, так і за її межами.

Популярними серед туристів є свята їжі і напоїв. Одним з найбільших свят напоїв є фестиваль пива "Октоберфест" у Німеччині Весняні фестивалі проходять у всіх країнах, що виробляють вино Італії, Франції, Іспанії, Угорщині. Але й країни, не дуже відомі як виробники вин, мають подібні свята та ж Німеччина, Чехія, ПАР, Китай. Серед свят їжі виділяються фестивалі сиру в Голландії, Швейцари, Франції, Великобританії.

Шановані в світі свята, пов'язані з природними явищами.

Без сумніву, одним з найцікавіших у світі є вже згадане українське свято Купала. Цікавим для туристів будуть китайське Свято Середини осені або Обряд "місячних коржів", японське Свято Цвітіння сакури, індійське свято весни "Холі", Свято перших плодів "Нквала", що проходить в африканському Свазіленді.

Привабливими об'єктами туризму останнім часом стали релігійні свята. Кожна релігія має свої свята, серед яких є найголовніші. Вони, як правило, і приваблюють туристів до центрів святкувань. Кожне таке свято має свій колорит, свою ідею і засоби виразності.

До найголовніших християнських свят належать Різдво, Великдень, Свята Трійця.



15.3 Характерні риси святкової анімації та рекомендації по її проведенню

Основні характерні риси святкових анімаційних програм:

- доступність сприйняття;

- атмосфера сприйняття;

- взаємодія туристів з фахівцями-аніматорами;

- взаємодія туристів між собою в процесі участі в святковій анімаційній програмі;

- безпосередня участь туристів в святковій програмі і вплив на їх емоції.

Доступність сприйняття показує, наскільки святкова анімаційна програма доступна з точки зору сприйняття різними віковими категоріями туристів, їх соціального положення, пори року, місця проведення.

Атмосфера сприйняття. Святкова анімаційна програма сприймається через чуттєві відчуття туриста, його настрій і емоційний фон.

Взаємодія туристів з фахівцями-аніматорами. Фахівці-аніматори є головною ланкою в системі обслуговування, вони повинні ретельно продумати сюжет анімаційної програми і участь туристів в кожній фазі її проведення, від початкової стадії до укладення.

Взаємодія туристів між собою в процесі участі в святковій анімаційній програмі. Туристи не лише сприймають програму візуально, вони стають частиною представлення, проявляючи активність в участі, ініціативу у дії.

Безпосередня участь туристів в святковій програмі і вплив на їх емоції. Включення туристів в систему дії підвищує рівень задоволеності побаченим і почутим, створює гарний настрій і емоційний підйом, знижує можливу прискіпливість до інших видів послуг.

Одним з важливих принципів анімаційної діяльності при організації святкових заходів є опора на самодіяльність і активну участь туристів в анімаційних заходах не лише в якості глядачів, але і учасників, організаторів, ініціативних активістів. Туристські установи можуть розраховувати на успіх тільки за умови, якщо будуть тісно пов'язані з туристами, розвиваючи у них ініціативу, інтерес, активність, ентузіазм.

Рекомендації по проведенню свята:

1. Розробити тему, концепцію, «Положення про проведення», «Сценарій».

2.План свята:

- назва свята;

- пропонована дата проведення;

- повний склад учасників;

- погодинний розклад програми;

- інформаційна підтримка;

3.Бюджет, фінансові умови розподілу доходу.

4.Детально прорахувати процес підготовки.

5.Контроль за проведенням.

6.Підведення підсумків.

Тема масового свята визначає характер проведення свята, від неї залежить хід подій і розгортання дій. Щоб розкрити тему, треба наповнити змістом, збудувати в логічній послідовності подання матеріалу, знайти відповідний образ, що відповідає ідеї, ритму, темпу, музичному оформленню. Саме тема диктує підбір концертних номерів, пісень, танцювальних композицій, сюжетів, що театралізуються. Зразкові теми масових свят : «День міста», «Свято кольорів», «День усіх закоханих», «Свято урожаю».

Для того, щоб свято запам'яталося необхідно розробити концепцію. Щоб свято не було клоном інших заходів, у нього має бути своя, неповторна концепція. Тобто концепція вечірки, свята - це те, як ви зможете найяскравіше виразити закладену ідею, щоб залишити відвідування вашого заходу надовго в пам'яті у людей.

Створення сценарію свята - перший етап підготовки масового свята. Він визначає шляхи реалізації теми, ідеї, надзадачі масового свята; вирішує питання індивідуалізації, неповторності кожної святкової дії, що театралізується. Створення сценарію є спільною роботою драматурга, режисера, постановника, художнього керівника, групи фахівців-аніматорів, художників, композиторів, музичного оформлювача.

Сценарій масового свята містить: початок, розвиток, кульмінацію, фінал. Міра емоційного напруження кожного епізоду, ритмічність, контрастність, концентрація уваги глядачів, їх зацікавленість, строга взаємодія епізодів визначаються режисером у рамках сценарію. Велике значення в розкритті теми, підйомі настрою, емоційній дії грає художнє і музичне оздоблення території свята, ритм, темп, виконавські і акторські сили, режисерська фантазія, театральні костюми, поетичний настрій.

Після того, як розроблена концепція, і ви вже маєте уявлення про те, що буде «родзинкою» свята, слід скласти план усього свята від початку до кінця. План свята - це, фактично бізнес - план, куди входить все: від опису концепції до пропонованої кількості людей, які відвідають ваше свято.

Назва свята повинна цілком відбивати його концепцію, залучати до себе увагу, оскільки назва - це обличчя свята. Чим оригінальніше буде назва свята, тим більше шансів, що люди захочуть дізнатися, який зміст свята за ним криється. Також необхідно визначити склад учасників. Склад учасників необхідно визначати з наступних питань:

1. На яку категорію публіки ви розраховуєте на своєму святі?

2. Яке потенційне місце (краще, якщо декілька варіантів, щоб була можливість вибору) проведення вечірки?

3. Який формат музики домінуватиме впродовж усього заходу?

Розклад програми проведення свята краще продумати так, щоб найбільш яскраві номери доводилися на пік вечора.

Бюджет свята у більшості випадків - це підсумкова цифра усіх витрат, пов'язаних з організацією і проведенням. Про всяк випадок, майте в запасі бюджет, розписаний по усіх статтях витрат. Для того, щоб визначити, який бюджет у планованого свята, необхідно з'ясувати суми гонорарів пропонованих учасників, суму витрат на рекламу і т. д.

Процес підготовки свята:

- Підібрати місце проведення заходу;

- Запросити для виступів творчі колективи;

- Забезпечити охорону і медичне обслуговування заходу;

- Організувати технічне і господарське обслуговування заходів в т.ч. транспортне забезпечення, пункти громадського харчування, біотуалети та ін.;

- Визначити місце проведення;

- Організувати рекламно-інформаційний супровід заходів, роботу з рекламодавцями і спонсорами;

- Забезпечити оформлення місця проведення;

- Встановити професійне устаткування;

- Провести урочисте «Відкриття» і «Закриття» заходів;

- У рамках заходу провести: семінари, майстер-класи, виставки, зустрічі з відомими майстрами, показові виступи, спеціальні заходи для рекламодавців і спонсорів.

Контроль за проведенням. День свята - остання напруга. У це день необхідно зібрати у себе підсумки усієї виконаної роботи по організації. Здзвоніться з усіма учасниками і уточніть час їх прибуття на свято. Простежте, щоб гримерна кімната для учасників була в належному стані і в ній було усе необхідне, гардероб функціонував. Під час проведення свята контролюйте дотримання розкладу виступів, за 10 хвилин до кожного перевіряючи готовність. Будьте пильні відносно вживання алкоголю учасниками навіть після їх виступу. Одним словом, намагайтеся контролювати роботу усіх задіяних у святі учасників.

Підведення підсумків. По закінченню свята і вирішення останніх супутніх питань, не квапитеся від'їжджати зі свята. Простежте, щоб ні ким з учасників не було нічого залишено з особистих речей. Якщо ви в результаті отримали те, на що сподівалися, - значить, свято вдалося! Для себе ж відмітьте усі помічені впродовж проведення свята мінуси і постарайтеся надалі, по можливості, не допустити їх присутності, а відмічені плюси узяти на озброєння.

Одним із найскладніших завдань анімаційної команди туристично-рекреаційного закладу і шеф-аніматора особисто є організація святковостей на базі туристичного закладу. Найрозповсюдженіші анімаційні свята, які проводяться на базі туристичного закладу:

- свята казкових і міфологічних героїв (Свято Попелюшки, Свято Нептуна),

- свята природи (лісу, моря, річки, квітки);

- народні свята (Купала, Масляна, Русалчин тиждень);

- релігійні свята теж проводяться в туристичних закладах, але вони все ж носять розважальний характер (Миколая, Різдво, Пасха);

- календарні свята (Новий рік, 1 травня, державні свята).

Дуже популярні в анімаційній практиці календарні свята, особливо Новий рік (у східних слов'ян), 1 травня (це свято пов'язано з природними, а не політичними процесами) Державні свята представлені в анімаційних програмах жіночим і чоловічим святами - 8 березня і Днем Захисника Вітчизни (14 жовтня). Наявність у програмі відпочинку того чи іншого свята залежить не стільки від календаря (хоча він повинен враховуватись), скільки від кваліфікації аніматорів.

Оскільки свято - це комплексний захід, його організація потребує серйозних творчих зусиль, наявності спеціальних знань і хоча б невеликого досвіду (його повинен мати шеф-аніматор).

15.4 Особливості підготовки святкових анімаційних програм

До підготовки свята необхідно відноситися з почуттям високої відповідальності, наділяти кожну програму індивідуальними якостями, використати психологічні нюанси, відбивати у святі не лише факти, але і своє світовідчуття, ідейну переконаність, схвильованість, громадянську позицію. Тому організацією масових свят повинні займатися спеціально підготовлені режисери, постановники, професіонали, фахівці-аніматори, що дозволяє уникнути штампів, ремісництва, шаблону.

Особливості підготовки анімаційної програми масового свята:

· необхідно враховувати вид заходу (концерт, театралізований вечір, дискотека, спортивно-масове дійство);

· багатоцентровість дії;

· драматургія масового залежить від місця і масштабу дії та використання художніх засобів;

· участь команди аніматорів (а не окремих фахівців);

· складність композиції анімаційної програми;

· широке застосування прийомів активізації публіки.

Вид святкового заходу - див. лекцію 12 с. 73

Масове свято припускає одночасне виникнення відразу декількох осередків художньої дії. Кожен учасник може вибрати для себе будь-який об'єкт уваги. Багатоцентровість масових свят набуває особливого сенсу під час карнавального ходу, маскарадних шоу, фестивалів, які вимагають чіткого ритму, майданчиків для танців, атракціонів, свободи для руху акторів в театральних костюмах, проїзду декорованих машин. У сценарії масового свята необхідно передбачити порядок руху колон, продумати організацію мітингу, спланувати прихід глядачів.