Організація анімаційної діяльності

Запитання та завдання

1. Дайте визначення туристичної анімації? В чому її відмінність від рекреаційної анімації?

2. Розкрийте співвідношення понять «анімація», «рекреаційна анімація», «готельна анімація», «туристична анімація»?

3. Які типи туристичної анімації Ви знаєте?

4. Перерахуйте форми проведення анімаційної діяльності.

5. Назвіть види анімації і поясніть їх зміст.

6. Розкрийте функції туристичної анімації.

7. Якими якостями повинен володіти аніматор?

8. Що входить в обов'язки аніматора?

9. Які загальні правила поведінки аніматора Ви знаєте?

10. У чому полягає сутність стратегії професійної підготовки аніматорів?

11. Які навчальні заклади України і СНД займаються підготовкою аніматорів?



Лекція 4. Структура та організація діяльності анімаційних підрозділів туристичних підприємств

4.1 Анімаційні готельні послуги. Функціональна схема управління анімаційною службою готелю

Анімаційні готельні послуги - це додаткові послуги, що надаються туристу та дозволяють, поряд з добре організованими проживанням, харчуванням, створити найбільш комфортні умови для відпочинку.

Механізм реалізації анімаційної послуги наведений на рис. 6.

Для ефективної реалізації анімаційної діяльності потрібні три складові:

концепція готельної анімаційної діяльності з додаванням типових анімаційних програм і методик їх адаптації до реальних груп і персоналій;

матеріально-технічна база для спортивно-оздоровчих і розважальних занять;

талановиті аніматори, які здатні втілити концепцію, програми і методики в життя, а також обслуговуючий персонал.

Рис. 6. Механізм реалізації анімаційної послуги.

Центральну і системоутворюючу роль у цих складових повинен виконувати головний анімаційний менеджер, що керує штатом аніматорів і побічно (через технічного директора) керує обслуговуючим персоналом, а також працівниками інших служб, які так чи інакше беруть участь в анімаційному обслуговуванні туристів (рис. 7).

Рис. 7. Складові готельної анімаційної діяльності.

Організація служби анімації покликана забезпечувати оптимальну взаємодію всієї анімаційної команди: погодженість, супідрядність і координацію всіх її структурних елементів. Організація анімаційної діяльності як складова частина технологічного процесу вимагає жорсткого дотримання професійної самостійності всіх фахівців і одночасно всебічного розвитку їх активності й ініціативи в рамках конкретних завдань своїх структурних підрозділів.

Анімаційну службу необхідно організовувати відповідно до споживчого попиту, що виявляється шляхом анкетування відпочиваючих (туристів), з урахуванням досвіду обслуговування гостей у сусідніх аналогічних готелях і туркомплексах. При цьому враховується традиційно сформований контингент відпочиваючих за місцем проживання, віросповіданням, національністю, віком, статтю тощо.

Значення служби анімації в створенні іміджу будь-якого засобу розміщення важко переоцінити. Саме аніматори створюють образ своєму підприємству, зав'язують дружні стосунки з туристами, запрошують їх зустрітися тут знову. Служба анімації створює відповідну гостинну, комфортну, дружню атмосферу в готелі; задовольняє потреби туристів у фізичному і духовному розвитку, емоційному збагаченні через приємні переживання; має комплексний характер завдяки спеціальним програмам, що охоплюють всі види і форми анімації; сприяє створенню умов для гарного спілкування, приємних особистих і спільних переживань та розваг.

Анімаційна послуга дозволяє залучити туриста до активних дій шляхом особистого контакту аніматора з туристом. Взаємодія туриста з аніматором здійснюється відповідно до заздалегідь розробленої програми. При цьому турист сам обирає ті заходи, які для нього є найбільш прийнятними, від яких він одержує максимальні позитивні емоції.

Функціональна схема управління анімаційною службою готелю. Головне в роботі аніматора - залучити туриста до певного заходу, зняти з нього напругу, відвернути від щоденних турбот.

Представлена на рис.7 структурна схема управління командою аніматорів запозичена в одного з готелів, розташованих на Середземноморському узбережжі Туреччини. Її можна видозмінювати залежно від місцевих умов.

Структура і кадровий склад служби туристського комплексу залежать від його величини і типу, функціонального призначення і номенклатури технічних анімаційних систем, географічного розташування, концепції і програм анімації, а також від інших чинників.

У свою чергу формування ефективної організаційної структури анімаційного менеджменту є одним з найважливіших завдань головного аніматора туристичного комплексу. Залежно від його величини можливі різні (більш менш розгалужені) організаційні структури анімаційної служби -- відділи. Найбільш поширена структура анімаційної служби готельного підприємства приведена на рис.8.

Рис. 8. Структура анімаційної служби готельного підприємства.

Функціональні обов'язки фахівців (див. рис. ) наступні:

- головний менеджер служби анімації -- керівник анімаційної команди;

- художній керівник - укладач і організатор денних і вечірніх шоу-програм. Відповідальний за якість виконання цих заходів;

- хореограф забезпечує танцювальну підготовку учасників денних танцювальних програм і вечірніх шоу-програм;

- шеф-аніматор відповідає за якість роботи аніматорів, які підкоряються безпосередньо йому;

- декоратор забезпечує шоу-програми декорацією;

- костюмер забезпечує учасників анімаційної програми костюмами;

- шеф спортивної анімації несе відповідальність за складання і проведення спортивних програм, йому підкоряються спортивні аніматори;

- аніматори - виконавці анімаційних програм.



4.2 Менеджмент анімації: основні поняття, специфіка, функції

Потреби туриста - це характеристика стану туриста перед здійсненням подорожі, що виражає його прагнення змінити цей стан в кращу для нього сторону, наприклад, відновити фізичні сили, набути душевної рівноваги, спокою і нових друзів, отримати емоційний заряд або естетичне задоволення.

Задоволеність туриста середовищем гостинності -- це якісна оцінка його стану після здійснення подорожі, характеристика повноти досягнення свідомих і підсвідомих цілей подорожі з урахуванням його особистого розуміння і сприйняття навколишнього світу, цінності життя, безпеки, якості обслуговування і гостинності.

Природний комплекс - це взаємозв'язане і взаємообумовлене поєднання природних об'єктів і явищ, ресурс і умова задоволення потреб туристів. Природний комплекс активно використовується в анімаційній діяльності.

Компоненти середовища гостинності, що бере участь в процесі задоволення потреб і запитів туриста, зображена на рис.8.



Рис.9.Компоненти середовища гостинності, що беруть участь в процесі задоволення потреб і запитів туриста.

ПТ - потреби туриста в розвитку і вдосконаленні біологічної(фізичною) природи людини і загальної культури(соціальної природи);

ЗТ - задоволеність туриста;

- природний і культурно-історичний комплекс;

- матеріально-технічні системи і засоби ТК;

- праця обслуговуючого персоналу і реально досягнутий рівень обслуговування;

- менеджмент спортивно-анімаційної діяльності в ТК.

Культурно-історичний комплекс - це сукупність матеріальних і нематеріальних культурних і історичних цінностей, що зосереджених в туристському комплексі і залучаються аніматорами в тій чи іншій мірі і формі в процес задоволення потреб туристів в пізнанні, естетичній насолоді, комфорті.

Матеріальною базою в анімаційній діяльності туркомплекса є анімаційні технічні системи його рекреаційної інфраструктури. Матеріальна база для анімаційних програм повинна включати:

- устаткування для відпочинку на пляжі, для дитячих майданчиків;

- приміщення, меблі і необхідний реквізит, інвентар для міні-клубу;

- устаткування для активних ігор і тренажерних залів;

- приміщення, книги і меблі для бібліотеки;

- приміщення і інвентар для станцій і пункту прокату човнів, водних велосипедів, лиж і т. д.;

- амфітеатр або обладнаний майданчик на відкритому повітрі для проведення масових заходів і розважальних шоу;

- декорації і набір костюмів;

- проекційне, звукове, сценічне, світлотехнічне і інше устаткування для проведення шоу, дискотек, конкурсів і змагань;

- устаткування і приміщення для більярда, боулінгу і казино.

Обслуговуючий персонал комплексу розробляє, збирає, зберігає і надає туристам анімаційні послуги, прагнучи забезпечити високу якість обслуговування.

Задоволеність туриста подорожжю, відпочинком визначається трьома основними взаємозалежними і взаємообумовленими чинниками:

1)відчуттям здійсненності бажання, мрії, надії (мети подорожі);

відчуттям комфортності середовища гостинності;

відчуттям безпеки середовища гостинності.

Менеджмент готельної анімації - це система управління процесом надання туристові комплексу анімаційних послуг, спрямована на досягнення стратегічної мети функціонування туркомплекса в умовах туристського ринку.

Анімаційний менеджмент має свою специфіку, яка виражається:

- у специфічному предметі праці, що є діяльністю керованих анімаційних систем і служб;

- у специфічному знарядді праці, якою є анімаційна програма;

- в результаті праці, якою є задоволеність відпочивальників проведеним дозвіллям.

З точки зору системного підходу анімаційний менеджмент є системою управління, в якій суб'єктом управління є керівний персонал анімаційної служби туркомплекса. Об'єктом управління є туристи і стан їх здоров'я (фізичного, психічного, морального, соматичного), а також виконавчий персонал анімаційної, технічної і інших служб туркомплекса. Суб'єкт і об'єкт управління в анімаційному менеджменті туркомплекса зображені на рис.11:

Рис.11. Суб'єкт і об'єкт управління в анімаційному менеджменті туркомплекса.

Анімаційний менеджмент включає стратегію і тактику управління.

Стратегія - це загальний, недеталізований план якої-небудь діяльності, що охоплює тривалий період часу, спосіб досягнення складної мети.

Тактика - ця короткочасна поведінка, лінія дій, розрахована на відносно короткочасний період, виходячи з поточної ситуації.

Функції анімаційного менеджменту. Анімаційний менеджмент як один з видів спеціалізованого менеджменту здійснюється за допомогою виконання взаємозв'язаних і взаємнопроникаючих в часі функцій планування, організації, мотивації і контролю анімаційної діяльності туристського комплексу. До основних груп функцій відносяться функції планування, організації, мотивації, аналізу і контролю.



4.3 Діяльність менеджера по створенню анімаційних програм

Анімаційна програма - це об'єднаний спільною метою або задумом план проведення туристського, фізкультурно-оздоровчого, культурно-масового, пізнавального і любительського зайняття.

Технологія створення і реалізації анімаційних програм складається з декількох взаємозв'язаних підсистем: організаційної, інструкторсько-методичної, режисерської, технічної.

Діяльність менеджера по підготовці і проведенню тієї або іншої анімаційної програми можна розділити на чотири основні етапи: підготовчий, початковий, основний, завершальний.

Підготовчий етап відіграє важливу роль в організації анімаційного обслуговування і включає рішення наступних завдань:

- визначення цілей;

- проектування анімаційної програми створення або підбір сценаріїв анімаційних заходів, включених в програму;

- підбір творчих колективів, вибір місця і часу проведення анімаційних заходів;

- складання кошторису витрат на проведення програми;

- технічна підготовка та ін.

Початковий етап є проміжним між підготовчим і основним. На цьому етапі відбувається встановлення контакту, міжособистісних стосунків з туристами, здійснюються запис на різні анімаційні заходи і збір заявок.

Основний етап - проведення наміченої програми, реалізація задуму.

Завершальний етап включає нагородження учасників і прощання з гостями, опитування споживачів, аналіз проведеної програми, роботу над удосконаленням програми.

Основні етапи в технології анімаційної діяльності:

1.Аналіз обстановки.

2.Постановка мети.

3.Збір матеріалу для здійснення наміченої мети.

4.Діяльність менеджера по організаційному забезпеченню анімаційних програм.

5.Вибір категорій туристів, для яких розробляється анімаційна програма.

6.Розробка режисерського сценарію:

6.1.Визначення його теми та ідеї;

6.2.Визначення сценічного чи ігрового майданчика;

6.3.Сценарний план;

6.4.Сюжетний хід;

6.5.Визначення композиції;

6.6.Визначення прологу та епілогу;

6.7.Розробка і графічне зображення мізансцен;

6.8.Художній монтаж.

7.Послідовний виклад усіх дій, що відбуваються на сценічному чи ігровому майданчику і після основної дії, можливі варіанти розвитку подій, що не можуть обмежуватися рамками сценарію (під час масових свят, карнавалів, фестивалів).

8.Текст для ведучого (ведучих), зв'язки між номерами, епізодами, ігровими блоками, діалоги і монологи.

9.Тексти для кожного виконавця.

10.Опис світлових, шумових, кіно-і звукоефектів.

11.Розробка художньо-декоративного оформлення.

12.Виклад прийомів для залучення глядачів до дії (активізації публіки).

13.Репетиція програми.

14.Проведення.

15.Аналіз проведеної програми.



Запитання та завдання

1. Що таке анімаційні готельні послуги?

2. Поясніть роботу механізму реалізації анімаційної послуги.

3. Охарактеризуйте складові готельної анімаційної діяльності.

4. Що забезпечує організація служби анімації?

5. В чому полягає значення служби анімації?

6. Що дозволяє залучити туриста до активних дій?

7. Що є головним в роботі аніматора?

8. Поясніть структуру анімаційної служби готельного підприємства.

9. Охарактеризуйте компоненти середовища гостинності, що беруть участь в процесі задоволення потреб і запитів туриста?

10. Якими чинниками визначається задоволеність туриста подорожжю?

11. Дайте визначення «менеджменту готельної анімації».

12. У чому виражається специфіка анімаційного менеджменту? Які його функції?

13. Дайте визначення анімаційної програми. Складові технологічного процесу створення анімаційної програми.

14. В чому полягає діяльність менеджера по підготовці і проведенню анімаційної програми?



Модуль 2. Розробка сценарію анімаційної програми. Особливості драматургії окремих видів програм

Лекція 5. Роль аніматорів в організації і реалізації анімаційних програм

5.1 Класифікація туристів. Особливості роботи з туристами різних категорій

Туристи приїжджають на відпочинок на короткий термін, і роль аніматора полягає в тому, щоб:

- отримувати інформацію про туристів (вік, стать, національність, міра активності, улюблені види відпочинку) на усіх етапах їх обслуговування(при оформленні путівки, заселенні в готель і при спілкуванні з аніматорами);

- уміти класифікувати туристів і мотиви їх подорожей, щоб правильно підібрати для них програму;

- мати в запасі багато програм, розрахованих на різні категорії і інтереси туристів.

Існують різні види класифікації туристів. Найчастіше зустрічаються класифікації за такими ознаками, як:

- вік;

- стать;

- відношення до проведення дозвілля;

- національні особливості;

- стан здоров'я;

- сімейний стан.

-

Класифікація туристів за віком:

При складанні програм відпочинку тураниматорами повинні враховуватися особливості груп відпочивальників:

- 0-2 роки - грудні діти;

- 3-7 років - діти-дошкільнята;

- 8-18 років- підлітки-школярі;

- 18-25 років- молодь, студенти;

- 26-64 роки - дорослі люди;

- 65 років і старше - літні люди, пенсіонери.

У готелях відпочиває велика кількість молоді: школярі, студенти, спортивні команди. Головне для них провести свій відпочинок максимально весело і цікаво. Анімаційна команда, проводячи свої заходи, в першу чергу, звертає увагу саме на цю категорію туристів.

Молодих людей можна розділити на дві вікові категорії: від 18 до 24 і від 25 до 34 років. Ці категорії мають в розпорядженні значну рухову здатність і вплив, оскільки вони найбільш численні. Ці групи є великою групою людей, за допомогою яких можна визначити комплексні тенденції в цьому сегменті : відносно пізнє заміжжя або ранній брак, поява в сім'ї першої дитини або наявність великої сім'ї, невелике домашнє господарство або достаток, важливість кар'єри для обох дорослих членів сім'ї або для одного.

При обліку усього цього можна правильно підібрати форми роботи з ними, найбільш продуктивно поєднувати активний і пасивний відпочинок, зробити дозвілля цікавим і повноцінним.

У міжсезоння і зимовий період готель більше відвідують люди похилого віку, пенсіонери. Для них цей найсприятливіший час, коли сонце вже не пече так сильно, як влітку.

Класифікація за статевою ознакою:

Можуть бути розроблені жіночі і чоловічі дозвіллєві програми. Для жінок підійдуть наступні програми: SPA-клуб, клуб схуднення, клуб «Самотніх душ». Чоловіки будуть зацікавлені в таких сферах діяльності, як: риболовля, полювання, рафтинг.

Класифікація туристів за їх відношенням до проведення дозвілля:

Туристи по їх відношенню до проведення дозвілля діляться на декілька типів особи:

Перший тип - ініціативні туристи, які заздалегідь планують як робочі дні, так і дні відпустки, тому усі ідеї по організації дозвілля належатимуть їм.

Другий тип - ділові люди, які у буденному житті практично позбавлені дозвілля, навіть свій вільний час вони прагнуть згаяти з максимальною користю для справи. Це бізнесмени, менеджери, представники науково-технічної інтелігенції.

Третій тип -- «вузькоспеціалізовані туристи», що мають якесь одне велике захоплення в житті (колекціонування, моделювання, і т. п.).

Четвертий тип - активні туристи, що вважають за краще під час дозвілля якомога більше рухатися(грати в спортивні ігри, брати участь в змаганнях і різних заходах).

П'ятий тип - пасивні туристи, схильні до домашніх форм дозвілля (читання художньої літератури, перегляд телепрограм, багатогодинний відпочинок на пляжі).

Шостий тип - непоправні скептики. Це найбільш складна категорія людей. Їх дуже важко чим-небудь захопити, проте при різноманітті пропонованих програм і вони можуть знайти собі розвагу.

Національні особливості туристів:

Росіяни відрізняються широтою душі і оптимізмом, відкриті, часто надмірно довірливі, азартні, дуже люблять усе дешеве, а ще більше - те, що дістається дарма. Люблять відпочивати з розмахом, хорошою піснею і танцями.

Німці педантичні, пунктуальні, холоднокровні, діловиті. Вони відносяться до життя серйозно, відрізняються економністю, тому, заплативши за відпочинок, намагаються отримати усі задоволення, що надаються готелем, брати участь в усіх заходах. Люблять театр, вивчення звичаїв, відвідування базарів.

Поляки - народ зібраний, обачливий. Основними рисами польської національної вдачі є колективізм, пристосовність, дар імпровізації і здатність узяти максимум з того, що мається на даний момент під рукою Поляки відпочивають і працюють однаково продуктивно.

Американці холоднокровні, обачливі, не люблять їздити за кордон, вважаючи, що у них, в США, є і тропіки, і арктичні райони, і два океани, і єдина валюта, і високий рівень комфорту і т. д., а за кордоном можливі всякі незручності. Високий рівень життя в США багатьом американцям забезпечує можливість подорожувати.

Іспанці енергійні, але неорганізовані і часто непередбачувані. Вони дуже люблять всілякі нововведення, розваги і задоволення, у тому числі і азартні ігри. У особливій честі у цього народу пісні і танці. Особливо захоплюючим видовищем є їх національні танці. Сім'ю, дітей, домівку іспанці ставлять над усе, тому люблять відпочивати усією сім'єю де-небудь на березі моря, насолоджуючись гучною музикою і смачними стравами. Вони дуже люблять всілякі свята, видовищні заходи (кориди, фейєрверки і ін.).

Французи товариські, акуратні, чепуристі, мають особливе почуття гумору, патріотичні, закохані в усе французьке. Вони ніби спеціально створені для всіляких урочистостей(банкетів, фестивалів, свят), які перетворюють на грандіозні спектаклі, насолоджуючись дійством і власною участю в них.

Англійці у буденному житті педантичні, недовірливі, обережні, украй рідко проявляють свої істинні емоції. Проте на відпочинку вони перетворюються, керуючись правилом «веселитися, незважаючи на вік і обставини». Вони віддають перевагу активному відпочинку зі всілякими змаганнями і змаганнями(спортивними, інтелектуальними, жартівливими і т. д.), в яких вони неодмінно прагнуть виграти.

Шведи виховані, працелюбні, дисципліновані, прибічники протестантської трудової етики. Вони постійно працюють або вчаться, тому свою п'ятитижневу щорічну відпустку прагнуть провести з максимальною користю.

Греки - розумні, пихаті, енергійні, пристрасні і темпераментні, але неорганізовані, нетерплячі не упевнені в собі люди. Їх національний характер є клубком протиріч, який споконвіку інтригував і зачаровував мандрівників і істориків.

Японці дуже дисципліновані і відповідально відносяться до своїх туристських обов'язків. Організовані в групи, обвішані фотоапаратами, вони люблять екскурсії, фотографують і записують на відеокамеру екскурсійні об'єкти.

5.2 Форми роботи з різними віковими групами

При організації анімації, враховуючи особливості, властиві різним віковим категоріям відпочивальників на туристських об'єктах, можна пропонувати наступні форми дозвіллєвої діяльності.

Дітям дошкільного віку(допитливим, активним, безпосереднім), провідним типом діяльності яких є гра, можна запропонувати ігротеки, ранки, казкові подорожі, конкурси малюнків, прогулянки.

Молодшим школярам, разом з перерахованими формами, можна пропонувати і інші: ліплення, вишивання, маскарад з виготовленням костюмів, шахові турніри.

Підлітки-школярі відрізняються досить великою активністю, вимогливістю і навіть прискіпливістю по відношенню не лише до себе, але і до навколишніх людей. Круг інтересів підлітка великий. Це вік романтики і мрії, тому для цієї категорії відпочивальників особливо привабливі походи, романтичні подорожі. Їм можна пропонувати екскурсії і бесіди, спортивні змагання і змагання юних туристів, конкурси, дискотеки, вікторини, естафети, рицарські турніри і свята.

Для молоді програми дещо міняються. До цього періоду життя юнаки і дівчата стають фізично зрілими, формуються їх характер і світогляд. Основними видами діяльності цього періоду є навчання і продуктивна праця, які вимагають великої напруги сил. Але енергію і завзяття в цьому віці не позичати, тому в дозвіллєву програму для молодих людей можна включати: КВНи, вечори і дискотеки, аукціони, ярмарки і театральні вистави, фестивалі і шоу-спартакіади, олімпіади і диспути.

Для людей середнього віку, працездатних, прагнучих відпочити від повсякденної роботи, підійдуть спокійніші заходи: світські салони і конкурси, літературні вітальні і творчі вечори, банкети, презентації і концерти.

Для літніх людей, яким все частіше хочеться згадати свої молоді роки і все, що з ними пов'язане, непогано запропонувати такі форми проведення дозвілля, як посиденьки, чаювання, вечора(старовинної музики, романсу, спогадів). У цьому віці накопичений вже великий життєвий досвід, придбані безцінні навички, якими люди цього покоління прагнуть поділитися з молоддю.

Запропоновані гостям види і форми дозвілля мають бути психологічно виправдані. Людям, що займаються активними формами роботи з великим фізичним навантаженням, буде корисний відпочинок, що знімає напругу, втому, стресовий стан. Для тих, хто веде сидячий спосіб життя, страждає від гіподинамії, потрібні зарядка і активізація. Тому, щоб правильно скласти програму відпочинку, необхідно дізнатися, як людина вважає за краще проводити своє дозвілля.

5.3 Види готельних анімаційних програм для туристів з різним рівнем здоров'я. Програми для сімейного кола

Програмна анімаційна дія на людину під час її відпочинку в тій чи іншій мірі сприяє збереженню і відновленню здоров'я: соматичного, фізичного, психічного, морального.

Ці компоненти здоров'я і визначають відповідну умовну типологію напрямів і програм туристської анімації:

1.спортивні, спортивно-оздоровчі, спортивно-розважальні програми;

2.видовищно-розважальні, пригодницько-ігрові програми;

3.пізнавальні, спортивно-пізнавальні, культурно-пізнавальні, екскурсійні, повчальні, любительські і творчо-трудові програми. Для кожного з цих напрямів можна виділити характерні форми анімаційної діяльності;

4.комплексні програми, комбіновані з однорідних програм.

Видовищно-розважальні анімаційні програми включають: святкові заходи, конкурси, фестивалі, карнавали, тематичні дні, ярмарки, дискотеки, танцювальні вечори, концерти художньої самодіяльності, шоу і т. д.

Анімаційні програми типу «спілкування по інтересах» є по суті справи комбінаціями із згаданих програм, проте тут необхідно приділити більше уваги невимушеній, ненав'язливій, комфортній обстановці, яка розташовувала б до спілкування відповідно до інтересів, бажань, темпераментів, національностей і т. д. Для цього потрібний хороший аніматор - «затравщик», каталізатор такого спілкування. При розробці цих програм ставляться, зокрема, наступні цілі:

- задоволення потреби самовираження;

- заохочення туристів в розвитку своїх умінь;

- напрям розваг і навичок в творче русло;

- позбавлення від щоденних проблем і стресів;

- зміна іміджу і розслаблення напруги;

- придбання додаткових знань в області культури.

Для того, щоб задовольнити потреби гостей різних національностей, віків, з різним рівнем достатку і можливостей(фізичних, інтелектуальних і т. д.), програми анімації повинні мінятися упродовж усього сезону. Анімаційні програми залежать від професіоналізму і міри універсальності тураніматорів, від їх таланту.

Анімаційні програми для сімейного кола. Плануванням відпочинку у будь-якій сім'ї, як правило, займаються жінки, тому зацікавити жіночу половину особливо важливо.

Часто батьки виїжджають на відпочинок разом з дітьми дошкільного і молодшого шкільного віку. Великий наплив сімейних туристів доводиться на літній період і на час шкільних канікул. І тут для аніматора головним завданням є максимально зайняти дитину, щоб дати батькам можливість спокійно відпочити. Для цього в готелях є дитячі клуби, в яких працюють аніматори, що говорять на усіх необхідних мовах, мають педагогічну освіту або досвід роботи з дітьми. У дитячих клубах передбачена своя програма, що займає дітей з ранку до вечора. Після вечері, перед вечірнім шоу, для них проводиться спеціальна дитяча дискотека. Для визначення повноцінності дозвілля використовуються два основні критерії: об'єм вільного часу для сімейного дозвілля і зміст дозвілля. Обидва показники визначаються рівнем розвитку духовного світу батьків, фінансовими можливостями сім'ї, а також усім життєвим устроєм. Тому дуже важливо, щоб у сім'ї була можливість вивільнити час для спільного дозвілля.

Зміст сімейного дозвілля визначається інтересами кожного члена. У сім'ї, де усі захоплюються туризмом або є завзятими театралами, набагато простіше організувати спільне дозвілля, чим в тій, де у вільний час тато, наприклад, зайнятий полюванням і риболовлею, мама - в'язанням, син - катанням на роликах, а дочка - танцями і малюванням. Проте зовні різні інтереси і потреби дітей і дорослих можна об'єднати і реалізувати під час спільного відпочинку.



Запитання та завдання

1. В чому полягає роль аніматора при роботі з туристами різних категорій?

2. Яку класифікацію туристів Ви знаєте?

3. Класифікація туристів за віком. Особливості вікових категорій.

4. Класифікація туристів за статевою ознакою.

5. Охарактеризуйте туристів за їх відношенням до проведення дозвілля.

6. Які національні особливості туристів Ви знаєте?

7. Яку анімаційну програму можна запропонувати для дітей дошкільного віку, молодших школярів?

8. Які особливості підлітків необхідно враховувати при розробці анімаційних програм?

9. Які програми анімаційного дозвілля доцільно розробляти для молоді?

10. Особливості розробки анімаційних програм для людей середнього і похилого віку.

11. Які види готельних анімаційних програм можна запропонувати туристам?

12. Анімаційні програми для сімейного кола.



Лекція 6. Сценарно-режисерські основи анімації в туризмі

6.1 Сценарій анімаційної програми: поняття, різновиди. Монтажний лист. Мізансцена анімаційної програми

Анімаційна програма -- це комплексний видовищно-розважальний захід, створений з використанням художньо-творчих методів пожвавлення процесу рекреації туристів.

Формування анімаційної програми має три основні етапи:

- сценарну розробку;

- режисерське втілення сценарію на ігровому чи сценічному майданчику;

- реалізацію ідейно-тематичного задуму сценариста і режисера аніматорами.

Функцію розробки сценарію, як правило, виконують режисери-постановники (топ-аніматори, шеф-аніматори).

За видами сценарії анімаційних програм поділяються на:

- сценарії театралізованих програм (капусників, вистав, шоу тощо);

- сценарії музичних програм (концертів, музичних конкурсів і фестивалів, музично-салонних заходів тощо);

- сценарії танцювальних програм (балів, танців під живу музику, дискотек тощо);

- сценарії вербальних або інформаційних програм (тематичних вечорів, вечорів запитань та відповідей, круглих столів, дискусійних заходів тощо);

- сценарії ігрових програм;

- сценарії комплексних заходів (свят, фестивалів, карнавалів тощо).

У залежності від форми заходу і його завдань сценарії поділяються на два види:

- літературний;

- режисерський.

Літературний сценарій - це послідовне, докладне, літературне викладення змісту і дії анімаційного заходу, переважно театралізованої форми (театралізованих шоу, концерту, вистави, свята). Літературний сценарій театралізованих програм має свій робочий варіант - монтажний лист. Це своєрідна карта режисера, на якій розкреслена вся майбутня програма і розписані всі деталі.

Монтажний лист анімаційного заходу

Дія	Текст	Звукоряд	Світло	Відеоряд	Примітки

Звукоряд програми розробляють сценарист-режисер спільно зі звукорежисером, а світлова партитура є продуктом співпраці режисера з художником.

Режисерським сценарієм називається більш деталізований монтажний лист заходу, що не має літературної основи. Досить багато ігрових, видовищних, танцювальних і навіть вербальних програм не потребують розробки літературного сценарію. Тому шеф-аніматори часто використовують форму монтажного листа для текстового упорядкування майбутньої програми, тобто для створення режисерського сценарію.

Залежно від міри оригінальності розробки сценарії поділяються на:

оригінальні авторські сценарії містять принципово нові творчі рішення, не повторюють за формою і змістом відомі образи, наповнені оригінальністю, фантазією, залишають в пам'яті глядачів глибокий емоційний слід;

сценарії компілятивного характеру, які є монтажами, складеними з епізодів, текстів, побудованими на використанні відомих сюжетів. Подібний варіант найбільш поширений, має попит і популярність, але повинен мати певну міру авторської індивідуальності і оригінальності думок;

сценарії-імпровізації, де основна сценарна робота полягає в підготовці текстів для ведучих програму. Потім визначається круг учасників, що виступають без детальної розробки текстів. Головне місце відводиться імпровізації, невимушеній розмові з глядачами. Цей варіант також має бути наповнений елементами творчості, оригінальності, несподіваних сюрпризів.

Технологія сценарної розробки анімаційної програми включає:

опис місця дії (сценічного чи ігрового майданчика);

виклад змісту сценічних чи ігрових дій;

послідовний виклад усіх дій, що відбуваються на сценічному чи ігровому майданчику і після основної дії, можливі варіанти розвитку подій, що не можуть обмежуватися рамками сценарію (під час масових свят, карнавалів, фестивалів);

текст для ведучого (ведучих), зв'язки між номерами, епізодами, ігровими блоками, діалоги і монологи;

тексти для кожного виконавця;

опис світлових, шумових, кіно-і звукоефектів,

опис і графічне зображення мізансцен, особливо масових, переходів і зв'язків між ними,

розробку художньо-декоративного оформлення;

виклад передбачуваних прийомів для залучення глядачів до дії (активізації публіки).

6.2 Сценарний план. Сюжетний хід. Композиційна побудова анімаційної програми

Робота над створенням сценарію анімаційного заходу здійснюється у декілька етапів:

1) Визначення його теми та ідеї. Тема передбачає розкриття суті певного кола життєвих явищ, відібраних і висвітлених автором «Про що». Ідея - це головна думка, втілена в подіях, що зображуються.



2) Визначення сценічного чи ігрового майданчика:

його площі і форми;

місця і особливостей розташування;

архітектурної специфіки (закрите приміщення, літнє приміщення з дахом, майданчик просто неба);

кількості посадкових і стоячих місць;

ступеню контактності потенційної аудиторії з аніматорами;

акустичних особливостей майданчику чи приміщення, в якому передбачено проведення заходу, ступеню забезпеченості стаціонарними світло і звукотехнічними засобами. Визначивши специфіку ігрового чи сценічного майданчика, сценарист розробляє сценарний план.

3) Сценарний план - це своєрідний проект майбутнього заходу, в якому викладено послідовність розвитку дій, а також його основні текстові моменти.

4) Сюжетний хід - це прийом, за допомогою якого реалізується дія і компонується в єдине ціле весь художній і документальний матеріал. Якщо в сценарії потрібно побудувати певну сюжетну лінію з діючими особами, то для цього необхідно знайти оригінальний сюжетний хід.

5) Визначення композиції сценарію. Композиція - це організація дії і відповідне розташування матеріалу. Звичайно, у суто розважальних заходах вимоги до композиції сценарію дещо спрощені. Але і в ньому повинні бути: експозиція, зав'язка, розвиток дії, кульмінація, розв'язка і фінал.

Експозиція (від лат. опис, виклад) експонує, пред'являє тему вечора, вводить глядачів в пропоновані обставини дії. Видаються дійові особи, учасники і герої оповідання. Експозицію можна назвати прологом.

Зав'язка - подія, з якої і розпочинається розвиток дії. Тісно пов'язана з експозицією.

Розвиток дії - найдовший за часом відрізок дії, який може складатися з декількох епізодів, розташованих по наростаючій. Дію вечора неможливо організувати без визначення конфлікту.

Кульмінація - момент найвищої емоційної напруги в розвитку дії. Це найяскравіший, найемоційніший епізод.

Розв'язка - вирішення конфлікту, перемога однієї з протиборчих сторін.

Фінал - це свого роду епілог, тобто остаточне прояснення усіх ситуацій, вирішення головних і побічних конфліктів.

6) Визначення прологу та епілогу - найважливіших елементів сценарної конструкції. Пролог задає тон усій дії. Це своєрідний камертон, що визначає загальну тональність анімаційного заходу. Епілог завершує тему і часто буває кульмінаційною точкою театралізованої програми.

7) Розробка і графічне зображення мізансцен. Мізансцена анімаційної програми - це своєрідна геометрія сценічної або ігрової дії, що виходить із задуму сценариста-постановника, його ідейного й образного бачення програми.

8) Художній монтаж підготовленого матеріалу. Монтаж - це творчий процес в створенні сценарію, відбір кращих номерів вистави, і включення їх в єдине ціле відповідно до режисерського задуму.

Найчастіше в сценаріях представлень застосовуються наступні прийоми монтажу:

- послідовний прийом - кожен матеріал логічно продовжує зміст і настрій попереднього;

- паралельний прийом - в один і той же час розробляються і зіставляються дві паралельні лінії оповідання, життя двох героїв, дві лінії поведінки і т. п.;

- прийом контрастного зіставлення матеріалу - протиставлення різних за змістом і настрою матеріалів;

- прийом лейтмотиву - повторення фрагмента, музики або дії;

- ретроспективний прийом - перехід з сьогодення в епізод що оповідає про події минулого;

- асоціативний прийом - найскладніший, розрахований на те, що в момент художнього стику двох епізодів у глядача виникнуть певні асоціації.

6.3 Методика організації режисерсько-постановчого процесу

Вирішальним етапом підготовки анімаційного заходу є організація режисерсько-постановчого процесу.

Очолює цей процес шеф-аніматор, який, як правило, виконує функції сценариста-режисера, а інколи й аніматора за напрямами. Така багатофункціональна професіограма шеф-аніматора дозволяє йому комплексно і безпосередньо впливати на весь процес створення анімаційної програми від ідейно-тематичного задуму до його втілення на сценічно-ігровому майданчику.

Анімаційна режисура - це мистецтво створення цілісного видовищно-ігрового дійства з елементами активізації публіки, що об'єднується єдиним художнім задумом.

Анімаційна режисура передбачає декілька специфічних підходів до постановки програм.

1) Режисура вербальних програм передбачає ретельну підготовку тексту ведучого або доповідача і стилю подачі матеріалу. Режисер відпрацьовує з аніматорами, задіяними у вербальній програмі, культуру мовлення і техніку спілкування, акцентуючи увагу на артикуляції, жестикуляції, інтонації, проводить тренінги для розробки мовного апарату.

2) Режисура ігрових програм базується на максимально ефективній організації простору ігрового майданчику, де аніматор знає свій маневр під час проведення гри, а члени журі і глядачі мають можливість у деталях бачити всі переміщення гравців і чути їх репліки.

3) Режисура музичних програм, у першу чергу фестивалів, конкурсів, концертів відрізняється більшим, ніж у вербальній чи ігровій режисурі, спектром засобів виразності. Режисер при підготовці музичних програм застосовує слово (конферанс), костюм (особливо у виступах фольклорних колективів), світлові ефекти, звукорежисерський монтаж, феєрверки.

4) Режисура танцювальних програм у туристичній анімації передбачає введення у канву заходу прийомів активізації публіки за рахунок жвавого спілкування аніматорів з рекреантами, використовуючи при цьому засоби рольової або конкурсної гри.

5) Режисура святкових та театралізованих заходів вимагає від режисера вирішення найбільшої кількості творчих завдань. Тому однією з найпопулярніших форм анімащйних програм є театральне свято, де основними дійовими особами є герої казок і міфів, карнавальні королі і королеви, народні герої та представники флори і фауни (Дід Мороз, Нептун, Бахус, Міккі Маус, Попелюшка, Ярило, Купало, Маланка, Василь тощо).

Першим етапом постановчого процесу є режисерська експлікація Режисерську експлікацію слід розглядати як основу постановчого плану заходу спочатку в письмовому, а потім в усному викладі режисера. Постановчий план - це своєрідна технологічна програма побудови режисерсько-постановчого процесу, викладена у логічно-послідовному порядку. Експлікація виступає початком цього процесу.

Сутність режисерської експлікації полягає у викладенні перед художньою радою чи режисерсько-постановчою групою, до якої входять всі творчі і технічні працівники (хореограф, художник-сценограф, звукорежисер, відеоінженер, художник зі світлових ефектів, аніматори), основної концепції майбутньої постановки Експлікація дозволяє режисеру пояснити членам творчої групи ідейно-тематичну спрямованість заходу, розподілити ролі між виконавцями, дати потрібні рекомендації щодо розуміння аніматорами цих ролей

Другим етапом постановчого процесу є робота над епізодами чи номерами анімаційної програми.

Номером в анімаційній програмі слід вважати закінчену форму виступу в будь-якому жанрі сценічного мистецтва.

Суттєву частину репетиційного процесу займає робота режисера над музичним, світловим і візуальним оформленням заходу. У цій роботі беруть безпосередню участь звукорежисер, художник, відео інженер. Якщо у програмі заходу є танцювальні номери, то режисер повинен присвятити частину репетиційного процесу роботі з хореографом.



Запитання та завдання

1. Дайте визначення анімаційної програми. Які етапи її формування?

2. Хто розробляє сценарій анімаційної програми?

3. Які види сценаріїв Ви знаєте?

4. Що таке літературний сценарій? Монтажний лист?

5. Які спеціалісти беруть участь у розробці звукоряду, відеоряду, світла?

6. Що таке режисерський сценарій? Їх класифікація в залежності в залежності від оригінальності.

7. Що включає в себе технологія сценарної розробки анімаційної програми?

8. Що таке тема і ідея сценарію? Сценарний план? Сюжетний хід?

9. Дайте визначення композиції і розкрийте її структуру.

10. Поясніть, що таке «пролог», «епілог», «мізансцена»?

11. Розкрийте зміст поняття «монтаж» та його прийомів.

12. Що таке анімаційна режисура?

13. Підходи до постановки програм, передбачені анімаційною режисурою.

14. Розкрийте зміст етапів постанов чого процесу.



Лекція 7. Драматургія анімаційно-театралізованих програм

7.1 Сценарій як основний вид драматургії. Особливості сценарію анімаційної програми

Одна з істотних якостей анімаційно-театралізованого вечора - побудова його за драматургічними законами на основі сценарію або сценарного плану. Розглянемо основні поняття драматургії.

Драматургія - принцип сценічного втілення окремих творів (драматургія спектаклю, фільму, казки, поеми, анімаційної програми). Основне правило організації матеріалу за драматургічними законами - це розвиток дії по наростаючій. Наростання інтересу у аудиторії організатор повинен викликати різними засобами і прийомами, тому увесь матеріал важливо розташувати за принципом наростання як його значущості, так і інтересу глядачів. анімаційний дозвілля спортивний туризм

Сценарій складається з окремих епізодів. Кожен епізод підкоряється загальній драматургічній структурі, єдиній темі, ідеї і наскрізному прийому, але має і свої розвиток та внутрішню драматургічну закінченість.

Для проведення анімаційної програми театралізованої вистави створюється особлива ініціативна група, оргкомітет.

У обов'язки членів оргкомітету входить:

- розробка сценарію анімаційної програми театралізованої вистави; підготовка промовців;

включення в сценарій певних епізодів згідно з розвитком дії і драматургічним законам;

пошук цікавих людей, їх інтерв'ювання, бесіда з ними;

підготовка їх виходу на сцену;

оформлення залу, фойє, допоміжних аудиторій;

підготовка реклами, афіші, запрошень.

Істотним компонентом анімаційної програми театралізованої вистави є різноманітна видовищна програма, що включає номери, кінофрагменти, танці, музику, театралізовані фрагменти, конкурси, ігри.

Кожна анімаційна програма театралізованої вистави вимагає ряду репетицій з виконавцями і творчими колективами. Кожен номер повинен вписатися в єдину дію. Після репетицій окремих номерів проводяться зведені репетиції, їх повинно бути не менше двох-трьох. Потім йдуть монтувальні репетиції - світлові, музичні, технічне оформлення дії. І на закінчення - генеральна репетиція. Тут важливо відчути злагодженість усього механізму майбутнього видовища.

Запис сценарію анімаційної програми театралізованої вистави складається з наступних елементів:

опис місця дії, його оформлення і декорацій;

опис дії;

використання техніки.

Розглянемо кожного з названих елементів.

Сценарна група менеджерів-аніматорів займається складанням сценарних планів тематичних вечорів, конкурсів, усних журналів, вікторин, концертів, виступів, маскарадних шоу, бальних танців, карнавальних ходів і т. д.

У сюжетну основу сценарію анімаційної вистави включаються художній матеріал - вірші, пісні, танці, тексти і фактичний матеріал з життя конкретного колективу, що робить представлення цікавішим для аудиторії. Сюжетною основою для вистави, можуть стати відома книга, кінофільм.

Необхідними елементами будь-якого святкового заходу, є:

- зйомка відеофільму, розробка світлової газети, підготовка слайдів;

- роздрук програм, оголошень, запрошень, афіш;

- підготовка передач для місцевого радіовузла;

- організація друкарських публікацій в місцевій газеті;

- оформлення стендів фотоматеріалами;

- проведення аналізу і підведення підсумків після закінчення анімаційного заходу.

7.2 Використання допоміжних засобів в сценарній роботі. Принципи побудови сюжету

У сценарній роботі використовуються різні засоби, здатні надати театралізованій виставі, вечору, концерту і будь-якому іншому заходу яскраве забарвлення, неповторну індивідуальність і ефектність.

Документальні засоби використовуються в проведенні вечорів, присвячених пам'ятним, історичним датам або пов'язаних з військово-патріотичною тематикою(наприклад, ювілей міста, День Перемоги); мітингів, маніфестацій, ювілеїв, документальних тематичних і кіновечорів, усних журналів.

Художні засоби з елементами театралізації використовуються в заходах, організованих для підлітків, молоді, студентської аудиторії; (наприклад, День захисту дітей, «Останній дзвінок», випускний вечір) у театралізованих концертах, вечорах відпочинку, вечорах знайомства.

Засоби клоунади, буфонади, гумору, пародії, шаржу і ярмаркового свята використовуються для проведення новорічних вистав, карнавалів, маскарадних шоу, ігрових програм, дитячих святкових шоу, спектаклів, зустрічей з казковими героями, танцювальних вечорів, караоке.

Науково-популярні і технико-пропагандистские засоби у вечорах цієї спрямованості служать для пробудження інтересу до питань науки, техніки, економіки, використовуються з метою розширення науково-технічного кругозору молоді, популяризації наукових і технічних знань, нових технічних досягнень.

Музично-художні засоби в театралізованих заходах. Головна ідея підготовки і розробки подібних заходів полягає у використанні різних жанрів мистецтва при пріоритеті музичних номерів. Театралізовані вечори, огляди, тематичні програми художньої самодіяльності, літературно-музичні композиції, альманахи мистецтв, фольклорні вечори, анімаційні святкові концерти - кожен з них зберігає свій жанровий почерк, проте усіх об'єднує музично-художня спрямованість. Звичні елементи - слово, пантоміма, пісня, музика, танець - виступають в новій якості, створюючи новий жанр.

Літературно-розповідний принцип: сюжет розкривається описовими засобами, способами розповіді. Наприклад, літературно-музичну композицію розкривають персонажі літературних творів. Можна вводити в дію нових осіб - автора твору, сучасного читача, критика; у музичних виставах - композитора, слухачів, музичних героїв або образи, навіяні музикою.

Драматичний принцип: основна дія, подія створюється фантазією сценаристів за допомогою дійових осіб. Особливого значення набувають характери, обставини, поведінка персонажів в певній сценічній ситуації, зіткнення характерів в героїко-драматичній або комедійній боротьбі.

Драматургічна побудова прийнятна для художнього, наукового, популярного, документального і літературного матеріалу.

Літературно-розповідний і драматичний принципи мають свою специфіку, проте їх відмінність не унеможливлює застосування однакових літературних прийомів побудови сюжету.

Сюжет-зіставлення - порівняння фактів, подій по схожості двох або декількох ситуацій.

Сюжет-алегорія (буквально - зображення абстрактної ідеї за допомогою образу) - перенесення сенсу на аналогічну подію з життя тваринних або казкових персонажів.

Сюжет-метафора - перенесення властивостей одного предмета на інший. Метафорична побудова сюжету прикрашає вечір або театралізовану виставу. Необхідно уміти знаходити нові поетичні образи (наприклад, прихід весни - нове життя; схід сонця - зміна долі).

Сюжет-гіпербола - навмисне перебільшення значущості події, ситуації, факту, певної риси.

Сюжет-пародія - імітація в іронічних і гумористичних цілях, побудована на узагальнених і загострених конфліктних ситуаціях або зіткненнях персонажів на сцені.

Сюжет-гротеск - вид художньої образності, який узагальнює і загострює життєві стосунки за допомогою химерного і контрастного поєднання реального і фантастичного, трагічного і комічного, прекрасного і потворного.

Сюжет-сатира - спосіб прояву комічного, що полягає в нищівному осміянні явищ, які представляються авторові порочними.

Сюжет-іронія - спосіб осміяння, що вдягається у форму згоди або схвалення, заснований на іносказанні. У іронії смішне ховається під маскою серйозності, з переважанням негативного відношення до предмета.

Сюжет-гумор поєднує кепкування і співчуття, зовні комічне трактування і внутрішню причетність до того, що представляється смішним.

Сюжет-комедія заснований на заплутаній інтризі. Висміюються характери, устої, людські якості, банальні ідеї.

7.3 Монологічні і діалогічні форми інформаційно-анімаційної діяльності

Для підготовки і здійснення анімаційної програми необхідно навчитися цікаво і захоплююче розповідати, т. е. професійно використовувати монологічні і діалогічні форми інформаційно-анімаційної діяльності.

Анімаційні заходи необхідно будувати з урахуванням наступних принципів:

не можна допускати одноманітності повідомлень;

необхідно чергувати матеріал, різний за характером;

треба створювати безперервну зміну інформації;