Система опіки над дітьми і родиною в Україні

Безробіття - це соціально-економічне явище, при якому частина робочої сили (економічно активне населення) не зайнята у сфері економіки. Тобто у реальному житті безробіття виступає як перевищення пропозиції робочої сили над попитом на неї. В Україні вперше у 1991 році з прийняттям Закону „Про зайнятість населення” законодавчо визначається безробіття. Згідно з нашим законодавством, безробітними вважаються люди працездатного віку, які втратили роботу з незалежних від них причин, не мають заробітку, а також ті громадяни, що виходять вперше на ринок праці, зареєстровані в центрах зайнятості, шукають роботу і здатні приступити до праці.

До безробітних, зареєстрованих в органи державної служби зайнятості, відносяться особи, що не мають роботи, шукають роботу і в установленому порядку отримали офіційний статус безробітного в органах державної служби зайнятості [14, с.321].

Щоб пояснити причину безробіття, необхідно передусім проаналізувати наслідки нагромадження капіталу. Вони, як відомо, однозначно позитивні для підприємців тому, що передбачається в майбутньому отримання ще більших прибутків; неоднозначні для трудящого населення тому, що нагромадження капіталу суттєво впливає на рівень його зайнятості.

Нагромадження капіталу завжди супроводжується НТП. А це означає, що в міру розвитку технічного прогресу, відносна потреба в робочій силі зменшується. В умовах НТП додатковий капітал, утворений в процесі нагромадження, притягує все менше і менше робітників порівняно зі своєю величиною. З іншого боку, старий капітал, який періодично відтворюється в новій технічній будові, відштовхує все більше і більше робітників, що раніше були ним зайняті. Це неминуче веде до виникнення надлишку робочої сили, порівняно з капіталом, що застосовується. Цей надлишок і утворює, так звану, промислову резервну армію праці, тобто безробіття.

Утворення й зростання промислової резервної армії праці є специфічним законом народонаселення ринкової економіки, основаної на приватній власності на засоби виробництва. Суть його полягає в тому, що робітники, створюючи додаткову вартість, створюють тим самим джерело нагромадження капіталу [14, с.329].

Англійський економіст Т.Мальтус у своїй праці “Досвід про закон народонаселення” доводить, що людство на планеті розмножується в геометричній, а виробництво засобів існування зростає в арифметичній прогресії. Тому, з часом, певна частина людей залишається без засобів існування, тобто стає абсолютно надлишковою, що передбачає необхідність регулювання їх кількості [22, с.78].

Насправді ж “надлишок” працездатного населення є відносним, тобто, воно є надлишком лише по відношенню до потреб самозростання капіталу. Там, де суспільне виробництво підпорядковане не потребам капіталу, а працює на благо людей, там не існує “надлишку” робочої сили і зникає таке соціальне явище.

Сутність безробіття полягає в тому, що це не випадкове, а закономірне явище, породжене процесом нагромадження капіталу в умовах ринкової економіки, основаної на приватній власності на засоби виробництва. Ринкова економіка за таких умов неминуче породжує безробіття, одночасно останнє є неодмінною умовою її нормального функціонування.

Проблеми безробіття для людей, що опинилися в ролі безробітних проявляються в наступному.

По-перше, знижується або навіть стає нульовим рівень їхніх грошових доходів. По-друге, проблеми з грошовими надходженнями породжують проблеми з обсягом і якістю споживання. Безробіття негативно позначається на рівні економічного добробуту людини, сім'ї. По-третє, безробіття нерідко призводить до втрати кваліфікації. Підтримання певного рівня професійної кваліфікації в ряді випадків можливе тільки за умови систематичної практики. По-четверте, нерідко нова робота, яку вдається отримати, виявляється менш вигідною, ніж попередня, однією з причин чого може бути і зниження рівня кваліфікації в період безробіття. По-п'яте, безробіття приносить значні психологічні проблеми. Змінився психологічний стан людини: з'являються нервозність, пригніченість, почуття неповноцінності, життєвої незадоволеності. Можуть виникати стреси, розлади здоров'я [7, C. 122].

Говорячи про проблеми безробіття окремо взятої людини, слід виділити дві категорії безробітних. До першої категорії належать ті, хто є потенційно безробітним. У цю групу входять всі працюючі облікового періоду, оскільки при капіталізмі немає ніякої гарантії, що будь-який нині зайнятий на виробництві не поповнить ряди безробітних або в поточному періоді, або за межами його [3, C. 14].

Страх втратити роботу посилюється в залежності від наступних обставин. По-перше, в тому випадку, коли працюючий взагалі не є членом профспілки. По-друге, у зворотній залежності від здатності профспілки захистити працюючого в тому випадку, коли останній є членом профспілки. По-третє, в прямій залежності від віку працюючого. Чим старше останній, тим, будучи звільненим, йому / їй важче знайти нову роботу. По-четверте, втративши стару роботу, чоловік легше знаходить нову роботу, ніж жінка. По-п'яте, в прямій залежності від релігійної, етнічної, національної або расової «чистоти» працюючого. Як правило, легше знайти нову роботу представнику домінуючої релігії, наприклад, протестантської в США і православної в Україні; етнічної групи, наприклад, нащадків вихідців з Великобританії, Голландії чи скандинавських країн у США; національності, наприклад , росіян, українців і білорусів у Росії; раси (наприклад, білою як у США, так і в Україні). По-шосте, від місця проживання потенційно безробітного. У місті роботу знайти легше, ніж у селі, в більшому місті легше, ніж у менш великому, і т.д., і т.п. [14, C.58]

До другої категорії безробітних відносяться всі ті, хто фактично є безробітними незалежно від того, чи вважаються вони офіційно безробітними чи ні. До тих, хто офіційно не входить до складу безробітних, належать усі, хто не має роботу, бажає її знайти, але у відчаї припинили пошуки роботи [14, C.58].

Морально і психологічно тривале безробіття часто веде до глибокої особистої депресії, почуття неповноцінності, почуття провини, у кінцевому рахунку, до деградації особистості людини, що втратила роботу. Фізично тривале безробіття може викликати у потерпілого серцеві захворювання, зробити його алкоголіком і навіть привести його до самогубства. Більш того, тривале безробіття не може не позначитися на становищі сім'ї безробітного, нерідко руйнуючи останню [14, C.58].

Таким чином, найбільш тяжким наслідком стану безробіття на мікрорівні є падіння матеріального достатку сім'ї безробітного, важкий психологічний стан, який залежить від тривалості перебування людини без роботи, що в кінцевому результаті може призвести до професійної дискваліфікації і бездіяльності. Тому при розробці заходів соціального захисту безробітних необхідно перейти від зрівняльного підходу до проблеми людини, заснованого на використанні економічних показників «підходящої роботи» до цілеспрямованого втручання органів зайнятості на ранніх фазах безробіття, щоб полегшити психологічний та матеріальний стан безробітного і перевести його з незахищеного положення у відносно захищене [14, C.58].

Причини безробіття -- не тільки економічні, але й індивідуально-психологічні. Дуже часто намагання працевлаштувати людину на ту чи іншу роботу виявляються марними. І це можна пояснити внутрішньою суперечністю людини. Причини цих суперечностей різні -- занижена самооцінка, низький рівень домагань, неправильні настанови, що сформувалися, відсутність мотивації тощо. Тому дуже важливим є формування в безробітних позитивної «Я-концепції», яка сприятиме більш ефективній самореалізації їх на ринку праці.

Спеціалісти з профорієнтації відзначають, що кожний другий безробітний потребує психологічної допомоги, але досі вона не виділена в окремий вид послуг, а здійснюється в межах профконсультаційної роботи. Тому перед проведенням, власне, профконсультації їм потрібна психологічна допомога для оптимізації, корекції психічного стану, що включає аутогенне тренування, гетерогенний тренінг, оздоровчі сеанси . психоемоційного розвантаження, музична терапія.

Спеціалісти з профорієнтації проводять первинну й поглиблену професійну діагностику та, власне, саме консультування.

Профконсультаційну роботу проводять за двома основними напрямами: сприяють коригуванню психоемоційного стану людини, її самооцінки та допомагають оволодіти навичками технології пошуку роботи шляхом збирання, аналізу, вибору інформації, спілкування з роботодавцями (безпосередньо, по телефону, складання резюме). Для вирішення цих завдань спеціалісти з профорієнтації використовують як індивідуальні, так і групові форми роботи, враховуючи індивідуальні характеристики, основні проблеми конкретних її учасників [5, c.234].

Навчальні тренінги з "Технології пошуку роботи" спрямовуються на аналіз реальної економічної ситуації та адаптацію до неї безробітних громадян, конкретизації напрямів збирання, аналізу, вибору інформації із врахуванням індивідуальних характеристик, професійних спрямувань, стереотипів поведінки. Тому на заняттях безробітні не просто сприймають і запам'ятовують інформацію, а й аналізують різні проблеми, визначають варіанти їх розв'язання, вибирають найбільш підходящу для себе нову професію, спеціальність, за якою існує попит на ринку праці і можна буде працевлаштуватись.

Психологічна підтримка безробітним в службі зайнятості.

Психологічна допомога безробітним - один з важливих напрямків роботи спеціалістів служби зайнятості.

Люди, які втратили роботу, звертаються до служби зайнятості насамперед, щоб працевлаштуватись. Але тут їм сприяють не лише у цьому.

Коли пошук роботи затягується, а сьогодні, на жаль, це типове явище, то на безробітного чекає багато неприємностей, зокрема і психологічного плану. Це песимізм і безпорадність, чому сприяє відчуття соціальної ізоляції. Це такі вкрай негативні та неприємні відчуття, як відсутність впевненості у собі, депресія, безнадія і постійна стурбованість за своє майбутнє. Безробітний підсвідомо намагається боротися з таким станом постійної стурбованості та хвилювань, але здебільшого далеко не кращим способом - у більшості випадків це проявляється в байдужості та апатії. Створюється парадоксальна ситуація -людині потрібно діяти, шукати вихід із стану безробіття, а вона опускає руки, здається перед труднощами, не долає їх, а звикає до них.

Практика свідчить, що чим триваліше безробіття, тим значніші негативні зміни у психіці безробітного, тим вищий їх рівень і більша потреба в психологічній допомозі. Психологічна підтримка безробітних, індивідуальний підхід до кожного - один з важливих напрямків роботи профконсультантів-психологів, які працюють в службі зайнятості.

Виділення психологічного консультування безробітних у окремий напрямок роботи психолога служби зайнятості базується на певних об'єктивних підставах:

1. Пошук роботи безробітним дедалі ускладнюється зростанням та поширенням безробіття.

2. Низький рівень життя, взагалі, та низький рівень матеріальної допомоги безробітним, зокрема, утворюють серйозні проблеми у вирішенні побутових питань.

Ці чинники безпосередньо впливають на психоемоційний стан безробітних та призводять до того, що більшість з них непокоїть:

відчуття надмірної тривоги, психічної напруженості, втоми, зневірення у власних здібностях і можливостях, невдоволеність собою [18, c.342].

Такі психологічні та психофізіологічні стани утворюють психологічний дискомфорт особистості та уявляють собою суттєву перепону:

у адаптації безробітних до соціальної ситуації,

у пошуку нових варіантів працевлаштування, тобто у вирішенні тих питань, якими безпосередньо покликана займатися саме служба зайнятості.

Тому проблема психологічної підтримки безробітних - як одного з основних напрямків роботи психологів міськ(рай)центрів зайнятості - набуває особливої актуальності.

Основною метою ЄТОННу є створення системи соціального захисту та самозахисту населення. Однією з засад ЄТОННу є активізація власних зусиль клієнтів щодо влаштування життя, підвищення відповідальності людини перед собою та суспільством. Цьому відповідають навчання клієнтів методам і техніці самостійного пошуку роботи, створення в центрах зайнятості сектора профінформування населення, підвищення відповідальності клієнтів за власні дії щодо пошуку роботи. В системі технології ЄТОНН закладені елементи корекційної роботи. Психокорекційна робота пов'язана з наданням окремій частині клієнтів психологічної допомоги. Психологічна допомога надається тільки тім, хто ії потребує. Основним завданням психологічної допомоги є вплив на переконання, настанови, цілеполягання безробітного,розширення уявлень людини про власні здібності, можливості з метою обґрунтованого вибору професії та шляхів працевлаштування [3,c.42].

Цілями психологічної допомоги безробітних є: захист психічного та духовного здоров'я безробітного як передумова його самоактуалізації на ринку праці;

- психологічна адаптація до ситуації втрати роботи, сприяння підвищенню мотивації до праці, пошуку роботи;

- формування адекватної самооцінки безробітного;

- допомога в переоцінки цінностей за рахунок зміни цілей, переконань, інтересів людини відповідно до реальної об'єктивної ситуації, що склалася;

- формування схильності до інтернального виду суб'єктивного контролю (тобто впевненість в тому, що всі події, які відбуваються, залежать від самої людини, рівня ії здібності, компетентності, особистих якостей, насамперед таких, як цілеспрямованість та наполегливість);

- надання впевненості у власних силах, зменшення надмірного емоційного напруження та запобігання депресії;

- намагання змінити неадекватні установки людини щодо поведінки на сучасному ринку шляхом використання об'єктивної інформації, інших переконливих аргументів.

Психологічні стани є складовою ланцюжка, ланками якого є установки, емоції та почуття, психологічні стани, актуальна поведінка, ціль. На установки людини впливають внутрішні та зовнішні фактори. Внутрішні фактори - це ії потреби, мотиви, ціннісні орієнтації, самооцінка. Зовнішні фактори -- це предметна діяльність, досвід, соціальні вимоги. В психікокорекційній роботі необхідно працювати з мотивацією людини, з самооцінкою, збагачувати досвід людини, пояснювати зміст нових соціальних вимог.

Робота з людьми з низькою самооцінкою може включати в собі такі складові:

- періодично організовувати "успіхи" безробітного,

- суворо дотримуватись принципу поступовості,

- обігання на адресу людини критики, догани в разі невдачі в пошуку роботи,

- вдосконалювати навики в пошуку роботи,

- позитивний вплив оточуючих.

Робота з людьми з завищеною самооцінкою включає в собі:

показати клієнту, що рівень його домагань не відповідає рівню його навичок,

ставити перед цією людиною складні цілі, щоб запобігати розхолоджуючої дії, принципово оцінювати досягнення, не порівнювати його досягнення зі слабими.

Вирішення основних завдань в процесі індивідуальної консультації.

Психологічне консультування - один з основних методів надання психологічної допомоги. Висхідна до соціологічної техніки опитування консультативна бесіда (поглиблене інтерв'ю) - це особистісно-орієнтоване спілкування, в якому здійснюється загальна орієнтировка в особистісних особливостях і проблемах клієнта, установлюється і підтримується партнерський стиль спілкування (на рівних), надається необхідна психологічна допомога у відповідності з потребами, проблематикою та характером консультативної роботи [21, c.132]. Поняття психологічного консультування дозволяє вилучити всі його складові елементи:

1. Основною проблематикою психологічного консультування є внутрішньо-особистісний комфорт.

2. Об'єктом і предметом діяльності у процесі психологічного консультування виступають екзистенціальні цінності та їх відбиття у життєвих ситуаціях.

3. Ціль психологічного консультування - культурно-продуктивна особистість, яка наділена почуттям перспективи і здібна свідомо розробляти різні стратегії поведінки і аналізувати ситуацію з різних точок зору.

4. Позитивним результатом психологічного консультування є поглиблене саморозуміння особистістю самої себе, прояснення ситуації, змінення соціальної або екзистенціальної позиції, розробка нових психосоціальних умінь.

5. Зміст психологічного консультування пов'язується з наданням емоційної підтримки, ціннісно-смислової орієнтировки та відпрацюванням життєвих стратегій. Суть психологічного консультування полягає у тому, що психолог, користуючись своїми спеціальними, науковими, професійними знаннями утворює умови для переживання іншою людиною нових можливостей у вирішенні її психологічних задач.

6. Головна задача психолога-консультанта служби зайнятості полягає у тому, щоб створити для нормального, психічно здорового клієнта умови для створення їм освідомлених нешаблонних способів дій, які б дозволили б йому жити у відповідності з можлливостями культури.

Психологу-консультанту необхідно вступати в таку взаємодію, яка б дозволила знайти нові засоби дій, нові переживання, нові цілі для подальшого життя клієнта.

Сама ситуація спілкування клієнта з психологом-консультантом утримує такі складові:

Особистість клієнта та її переживання.

Особистість психолога-консультанта.

Взаємодія між клієнтом і психологом.

При цьому психолог не залежно від теоретичної орієнтації, використовує у своїй роботі такі поняття, як життя, сенс життя, місце людини у житті, цінності, індивідуальність.

Аналіз роботи практичного психолога в ситуації індивідуального консультування показує, що цей вид професійної роботи вимагає спрямованої рефлексії психолога на два найважливіших психологічних поняття - на поняття норми психічного розвитку і поняття позиції у взаємодії.

Можливість психолога орієнтуватись у актуальних і потенційних якостях внутнішнього світу клієнта не можлива без рефлексивного пророблення поняття норми психічного розвитку. Зміст цього поняття дозволяє диференціювати задачі взаємодії (соціальні, етичні, моральні та психологічні) з клієнтом і свідомо вибирати стратегію роботи з ним.

Виділяють три основні позиції психолога у процесі психологічного консультування:

взаємодія на рівних позиціях;

взаємодія з позиції “зверху”;

та взаємодія з позиції “знизу”.

Усвідомлення психологом своєї позиції у процесі консультування важливо як показник можливих змін у внутрішньому світі клієнта.
Зміст роботи психолога центру зайнятості визначають такі основні напрямки:

- допомога безробітним у подоланні внутрішніх конфліктів, кризи особистості;

- сприяння у пошуку шляхів підвищення рівня соціальної адаптації (пристосованості до нових обставин);

- виявлення і розкриття внутрішнього потенціалу та сприяння росту особистості;

- навчання раціональному використанню власних здібностей та можливостей;

- сприяння підвищенню рівня психологічної культури.

Профконсультант-психолог застосовує індивідуальну та групову форми психологічної роботи. Індивідуальній роботі надається перевага у випадках, коли проблема потребує не стільки розвиваючої та навчальної спрямованості, скільки співчуття та співпереживання.

Психолог потрібен:

Якщо вам важко подолати свої негативні переживання.

Якщо вас турбує відчуття надмірної тривоги, психічної напруги і втоми.

Коли ви зневірилися у власних здібностях, можливостях і відчуваєте, що загнані у глухий життєвий кут і не бачите перспектив виходу з нього.

Якщо ви постійно відчуваєте невдоволення собою.

Якщо ви постійно «наступаєте на одні і ті ж граблі», тобто вас переслідують ті ж самі неприємні для вас ситуації чи взаємовідносини з людьми.

Якщо вас переслідує відчуття самотності, а життя здається важким і безглуздим.

Якщо ви прагнете досягти більшого в житті і готові докласти зусиль, щоб вийти за межі власних обмежень, розірвати начебто замкнуте коло.

Загалом йдеться про досить типову і поширену сьогодні ситуацію, яку можна окреслити як потребу у в психологічній допомозі людям, які опиняються в екстремальній ситуації.

В процесі індивідуальної консультації здебільшого вирішуються такі основні завдання:

- встановлення взаєморозуміння між клієнтом і психологом;

- виявлення психологом проблеми, яка турбує клієнта і потребує вирішення;

- пошук альтернативних рішень;

- визначення комплексу конкретних дій, націлених на вирішення проблеми.

Психологічні консультування - це, в певному розумінні, спрощення поведінки клієнта, структурування його внутрішнього світу.

Психолог у цьому процесі не стільки лікар, скільки діагност та спеціаліст по процесу. Його допомога - у всебічному аналізі вашої ситуації, а також в аналізі вашої свідомої і під(над)свідомої психологічної реальності:

- ваших почуттів, думок, переконань, цінностей, потреб, мотивів, індивідуально-особистісних особливостей.

Іноді психолог - лише дзеркало, в яке ви дивитесь, але дзеркало, яке, віддзеркалюючи, щось збільшує, щось зменшує, щось показує під іншим кутом зору, а то і в іншому кольорі.

Практика консультування безробітних свідчить, що більшість клієнтів психолога не робить потрібних кроків для перемін у своєму житті на краще.

Якби вони могли зробити це самостійно, то обов'язково вже зробили б.

Ефект консультації визначається тими переживаннями, які безробітний відчуває в процесі консультування, і тими змінами, які відбулися в його психологічному стані. Потрібно пам'ятати головне - позитивний результат консультування буде обов'язково. Завдяки консультації клієнт досягає поглибленого саморозуміння, прояснення ситуації, що дає змогу скласти стратегічний план виходу із скрутного становища.

Семінари з техніки пошуку роботи.

Семінари з техніки пошуку роботи є дієвою формою роботи з безробітними. Корекція поведінки та психічних станів посилена тим, що:

- навчання проводиться в невеликих групах 10-15 чол., спілкування в групі посилює корекційний ефект, навчання передбачає виконання безробітним вправ та завдань, тривалість навчання - 4, 8, 24 години, можливість роботи від зустрічі до зустрічі.

Для отримання максимальних результатів навчання безробітних методам пошуку роботи необхідно проводити їх 24 години. Семінари мають за мету навчання вмінню постановки цілей та навчання прийомам їх досягнення.. Вкрай корисним виявляється прийом досягнення малих близьких цілей. Тому що близькі цілі збуджують до діяльності сильніше, чим дальні. На цій основі будуються всі тренінги. В роботі семінару ставлять такі завдання на урозуміння:

1. значення цілі (для чого необхідно досягнення цієї цілі, що це дасть),

2.засоби досягнення цілі (як робити, які методи використовувати),

3. етапи досягнення цілей (проміжні цілі і етапи їх досягнення),

4. можливі труднощі в досягненні цілі та шляхи їх запобігання,

5. самоконтроль.

Спеціаліст виконує завдання по обертанню зовнішніх вимог в внутрішні цілі.

Існує об'єктивно три типа груп людей:

1. які повністю приймають цілі, які ставляться іншими,

2. які частково приймають такі цілі,

3. які зовсім не приймають цілі інших, а намагаються ставити власні цілі.

При цьому ціль, яку людина ставить самостійно, посилює його мотивацію.

Для того, щоб перевести суспільне значущу ціль в індивідуальну ціль клієнта, спеціаліст повинен вирішити такі завдання:

щоб ціль відповідала задоволенню потреб особистості, щоб вона являлась етапом або засобом задоволення потреб особистості.

Для того, щоб зовнішня ціль стала внутрішньою необхідно:

1.чітко визначити ціль діяльності загальну та близьку,

2.усвідомити значення діяльності (для чого це необхідно),

3.виокремити засоби досягнення цілі (як це зробити, за допомогою чого),

4. проаналізувати труднощі досягнення цілі та засоби їх подолання,

5. зaбезпечити самоконтроль.

Психокорекційний процес на протязі семінару полягає в усвідомленні цілі, за для цього людину підводять до розуміння:

1. майбутнього результату діяльності,

2.перспектив, які пов'язані з досягненням цілі,

3.побічних наслідків,

4.можливості або неможливості досягнення цілі,

5.ієрархія цілей,

6.відношення цілі до здібностей (легка або складна ціль), відношення цілі до попереднього результату, засоби досягнення цілі.

Для успішної роботи важливо, що клієнт ставить перед собою проміжні цілі та визначає результат діяльності.

Важливим аспектом в роботі з групами безробітних повинна бути активізація особистісної саморегуляції: надання допомоги в пошуку нових та відновлення старих цінностей, які несуть в собі позитивне значення.

Психокорекційний тренінг.

В процесі тренінгу велика увага приділяється формуванню особистісних якостей безробітних, їх емоціям, почуттям, умінню аналізувати свій досвід. Зміст курсу базується на принципах самоактуалізації особистості та спрямований на виховання у людей шанобливого ставлення до себе і оточуючих, уміння йти на компроміс у потрібній ситуації. Правомірність цього підходу спирається на положення про те, що коли люди не відчувають у собі злагоди, вони переносять свої почуття на взаємини з іншими людьми.

Робота в тренінгу переконує учасників, що між думками, почуттями і поведінкою у процесі спілкування існує тісний зв'язок і що емоційні проблеми пов'язані не тільки з певними обставинами, але і з неправильним сприйняттям та розумінням їх.

Психологічний тренінг - це гнучка динамічна система, яка дає змогу в процесі роботи здійснювати певні зміни і перестановки вправ. У групі є загальноприйняті правила, яких дотримуються всі:

На заняття не можна запізнюватися.

Присутні беруть участь у всьому, що відбувається, але участь у тренінгових вправах є добровільною.

Принцип «тут і зараз» (говорити тільки про те, що відбувається в групі)

Слухати уважно кожного, не перебиваючи, не перешіптуватися між собою.

Критикувати або оцінювати не людину, а конкретний вчинок, дію. Бути коректним стосовно одне одного.

Тренінгова робота в групах сприяє підвищенню активності і розкриттю учасників, отриманню зворотнього зв'язку від членів группи, створенню атмосфери довіри, щирості і конфіденційності того, що відбувається в групі, розумінню інших і своєї власної особистості. Тренінг дає змогу:

- побудувати адекватну Я-функцію;

- усвідомити особистісні переживання;

- збудити творчі сили, виявити оригінальність, сформувати здатність розкриватися духовно, виробити гнучкість психічних функцій;

- набути соціальних навичок і вміння;

- адатпуватися до соціального та професійного життя.

Завдання тренінгу зводяться до таких:

- вивільнення негативних станів;

- реконструювання та закріплення особистісного Я через процес саморегулювання, самопізнання і самопозбавлення від деструктивних станів;

- підвищення самооцінки;

- встановлення позитивних емоційних стосунків з оточуючими.

Під час тренінгових занять вирішуються такі питання:

Навчання безробітних розуміння себе і вміння “бути у злагоді з собою”

Виховання інтересу до оточуючих людей, їх розуміння та співчуття іншим. Формування терпимості до точки зору співбесідника та соціальної відповідальності за спілкування.

Розвиток адективної оцінної діяльності, спрямованої на аналіз особистої поведінки.

Підвищення рівня самоконтролю і моральної саморегуляції щодо виявів свого емоційного стану в процесі спілкування, Формування соціально придатних навичок відреагування своєї агресії.

Корекційний тренінг умовно можливо розділити на етапи:

Перший етап - організаційний : комплектується група, виявляються та коригуються мотиви учасників, з'ясовується час та місце занять.

Другий етап - знайомство : керівник повідомляє про основні принципи роботи групи, створює умови для швидкого та кращого знайомства учасників; обговорюються ритуали вітання та прощання в групі.

Третій етап - головна частина тренінгу : виконуються вправи та програються тренінгові ігри.

Четвертий етап - заключна частина: підбиваються загальні підсумки, обговорюються різні питання та побажання на майбутнє.

В процесі роботи тренінгу бажано використовувати музикотерапію. Це засіб підвищення соціальної активності, комунікативних здібностей особистості, її адекватної соціалізації у суспільстві.

Основні аспекти застосування музикотерапії: блокування процесу комунікації із соціальним оточенням, підготовка до застосування психотерапії і релаксації, підтримка при релаксації, аутогенне тренування, подолання тривожних станів, внутрішньої напруги, стресових станів. Можна виділити такі форми групових вправ, як :

а) музично-рухові ігри та вправи. Мета таких занять - стимуляція та концентрація уваги, координація аудіовізуальної, моторної корекції людини, створення умов для комунікації та взаємодії з оточенням;

б) психічна та соматична релаксація за допомогою музики. Ця вправа має три складові : психологічну, музичну і біозвукову. Психологічний вплив здійснюється через яскраву й образну уяву формул самонавіювання, спрямованих на розслаблення м'язів тіла ( фрагменти записів голосів пташок, тварин, образи природи і т.д.);

в) рецептивне сприйняття музики. Допомагає зняти внутрішній конфлікт, сприяє стабілізації особистості, активному сприйманню власної особистості. Слухання музики можна поєднувати з одночасним спостереженням пластичного кольорового руху (класичні твори).

Поради безробітним.

Ви залишились без роботи і це турбує Вас. Однак, стан тривалої напруженості, постійної стурбованості небезпечний для здоров'я., бо може призвести до психологічної кризи.

Повірте, що Ваше положення зовсім не таке безвихідне, як зараз уявляється. Ви ще декілька разів будете приходити до центру зайнятості, поки наші спеціалісти допоможуть Вам знайти роботу. А поки що... займіться собою і спокійно розберіться в ситуації, в яку сьогодні потрапляють чимало працівників.

Можливо Ви вважаєте, що внаслідок безробіття все життя зламане і в ньому нічого не світить, а Ви нікому не потрібні - ні суспільству, ні сім'ї, якщо не можете її утримувати. Це далеко не так. Економічна ситуація щороку залишає без роботи в нашій та інших країнах мільони людей, які мали значні прибутки. Отже, безробіття не є свідченням Вашої професійної неспроможності, помсти керівника, або того, що Ви невдаха за природою.

Як же доцільніше діяти, щоб уникнути стресу? Коли Ви переконаєте себе, що зможете самі справитись з неприємностями, то це нейтралізує шкідливу дію стресу, здатного викликати хвороби, депресію, послабити Вас у боротьбі за виживання.

1. Насамперед, спробуйте докорінно переоцінити своє положення, як людини що в данний час не має роботи.

Перестаньте думати про одне й теж - що у Вас не має роботи. Сприймайте це, як факт минулого. Зайві турботи, нервування тільки зашкодять. Побережіть нерви!

Ваша ситуація не безвихідна, вона тимчасова. Нарешті з'явилась можливість змінити звичний рутинний спосіб життя. Подумайте над тим, що нова робота, яку при допомозі центру зайнятості неодмінно знайдете, може виявитись навіть кориснішою, цікавішою і на ній для Вас відкриються якісь нові можливості.

З часом неприємності забудуться і Ви переконаєтесь, що головне в житті не тимчасова відсутність роботи, а дещо інше. Хай Вас не пригнічує, що Ви поки що без роботи. Ви отримали можливість наблизити до істини

Ваші оцінки в житті.

2. Є простий але ефективний спосіб боротьби із стресом. Якщо Ви поки не можете змінити ситуацію, яка Вас непокоїть, змиріться з нею. Чим більше будете хвилюватись, що не маєте роботи, тим більше прирікаєте себе на нові страждання, своєрідне психологічне самокатування. Не робіть цього! Ситуація вимагає зробити вибір, визначивши, що цінніше, дорожче - сьогоднішні тимчасові турботи, чи здоров'я, навіть життя, яке стрес ставить під загрозу. Не драматизуйте положення, в якому опинились. Спробуйте скористатись індійською мудрістю : " Розумний хотів перебудувати світ, мудрий - вирішив перебудувати себе."

3. Відкладіть на деякий час проблему Вашого працевлаштування, переключившись на щось інше. Зробіть собі подарунок, зайнявшись деякий час тільки тим, чим Вам бажається. Це може бути цікаве заняття, на яке раніше не вистачало часу.

Завжди є людина, що потребує чиєїсь допомоги. Переключіть енергію на допомогу ближньому, чи дальньому, І Ви не тільки зробите добру справу, а і допоможете собі - вийдете з пасивного стану, активізуєте себе, бо творити добро завжди приємно. Як сказав поет : "Що сховав, те ти втратив. Що віддав -- усе твоє!"

Якщо у Вас є бажання, використайте час для навчання, отримання нових знань, навичок. Це знадобиться в пошуках нової сфери діяльності. Не нехтуйте можливістю оволодіти новою професією, на яку є попит на ринку праці. Використовуйте будь-яку можливість для підвищення кваліфікації.

4. Ще і ще раз продумайте питання перепідготовки І можливої зміни професії, якщо робота за попередньою втратила перспективу. Погоджуйтесь на перенавчання, добре зважте, чи підходить Вам нова робота І чи відповідаєте вимогам Ви. При цьому майте на увазі, що наявність кількох професій значно підвищує Вашу конкурентноспороможність на ринку праці.

5. Не послабляйте волі. Мобілізуйте все на боротьбу з труднощами. Не ламайте життєвих звичок, стереотипів поведінки, зберігайте контакти з друзями. Частіше пригадуйте свої успіхи, досягнення в минулому, продумайте, як їх можна було б використати у нинішній ситуації.