Размещено на http://www.allbest.ru/

ВИЗНАЧЕННЯ ПСИХІКИ

1. ДАЙТЕ ВИЗНАЧЕННЯ ПСИХІКИ І ПЕРЕРАХУЙТЕ ПСИХІЧНІ ПРОЦЕСИ, ВЛАСТИВОСТІ Й СТАНИ

Психіка - функція мозку, що полягає у відбитку об'єктивної дійсності в ідеальних образах, на основі яких регулюється життєдіяльність організму.

Види психічних процесів

Пізнавальні: · Відчуття · Сприйняття · Мислення · Свідомість · Мова · Увага · Пам'ять · Уява · Представлення	Емоційно-мотиваційні: · Емоції і Почуття · Психічний стан · Мотивація · Воля · Проактивність	Особистісні характеристики: · Характер · Темперамент · Моторика · Інтелект

Види психічних властивостей

1. Атрибути - це невід'ємні властивості, без яких людину не можна уявити і без яких вона не може існувати (стать, вік, темперамент, здоров'я, мова, спрямованість).

2. Риси - це стійкі властивості, що проявляються постійно, їх дуже багато (розум, наполегливість, сміливість, ніжність, самостійність тощо).

3. Якості - це ті властивості, які мають різний ступінь вияву залежно від умов ситуацій (здібності, сприйняття, пам'ять, мислення тощо).

Усі психічні стани підрозділяються на чотири види:

1. Мотиваційні (бажання, прагнення, інтереси, потяги, пристрасті).

2. Емоційні (емоційний тон відчуттів, емоційний відгук на явища дійсності, настрій, конфліктні емоційні стани - стрес, афект, фрустрація).

3. Вольові стани - ініціативності, цілеспрямованості, рішучості, наполегливості (їхня класифікація пов'язана зі структурою складної вольової дії).

4. Стани різних рівнів організованості свідомості (вони виявляються в різних рівнях уважності).

2. Вкажіть часові рамки етапів розвитку психології й охарактеризуйте донаукову стадію її становлення.

В історії психології можна виділити наступні стадії:донаукова, переднаукова, природничо-наукова, стадія наукової спеціалізації. Найдовше тривав донауковий етап.

1.Донауковий етап можна відраховувати від дати 15-20 тис. років до н.е.

(перехідний період)З 5 століття н.е. до 15 ст. н.е. побутували погляди, згідно яким сутність людини можна пізнати не через роздуми, а через Вищу істоту, тобто Бога. У цей час з'являється схоластике

2.Переднауковий етап - 15- поч.19 ст. н.е.

3.Природничонауковий етап - поч. 19-… Природничонауковий етап становлення психології оформився у 1879 році, коли у Лейпцигу Вільгельмом Вундтом (1832-1920) було створено першу в світі лабораторію експериментальної психології.

4.Наукова спеціалізація - увесь розвиток психології після природничо-наукового етапу представляє собою поглиблення спеціалізації, тобто виникнення різних відгалужень, та диференціації, тобто виникнення і розвиток різних наукових шкіл.

Донаукова стадія.

Перші уявлення про психіку бкли тісно пов'язані з початковими формами релігії - анімізмом та магією. Згідно анімізму усе в світі має душу. А отже на все можна впливати явно чи опосередковано. Вплив на всі явища

природи та на всі живі істоти, що припускає вплив на їх «душу» називається магією.

Величезний вклад в донаукове уявлення про психіку внесли мудреці Древньої Індії, Древнього Китаю та Древнього Близького Сходу. Приблизно протягом останніх 5 тис років до н.е. медики Древнього Китаю та Індії виділили психологічні типи людей за перевагою крові(сильний, як тигр), енергії Ци (неврівноважений, як мавпа), слизу(повільний, як слон). На їх думку головний орган психіки знаходився в серці.

Розквіт донаукових уявлень про психіку приходиться на античну епоху, тобто з 6 ст. до н.е. в Древній Греції і Древньому Римі. Це пов'язано з переходом від бронзи до заліза у сфері виробництва, інтенсивним ростом торгівлі, широким застосуванням рабської праці та завоюванням нових територій.

Аристотель вважав розум джерелом руху, а «разум» тією властивістю людини, що відрізняє її від тварини. Аристотель сформулював положення, згідно до якого душа є продовженням тіла

Гіпократ і Гален розробили правила моральної поведінки лікаря, засновані на дотриманні принципів поваги до людини і вперше описали будову людського організму, акцентувавши увагу на психологічних відмінностях людей.

3. ПЕРЕРАХУЙТЕ ОСНОВНІ ДОСЯГНЕННЯ ДОНАУКОВОГО ЕТАПУ РОЗВИТКУ ПСИХОЛОГІЇ

Шлях розвитку уявлень про психіку можна розділити на два періоди -- донауковий і науковий. У донауковий період психіку розглядали як душу. Первісні люди за допомогою поняття душі пояснювали такі явища, як сон, втрата свідомості, психічні захворювання, смерть тощо. Душа розглядалась як окрема щодо тіла сутність, тотожна йому за формою. Вона залишає тіло під час сну або по смерті і живе поза тілом з тими самими потребами і заняттями, що й при тілесному житті. Поняття душі посідає належне місце у міфології та релігії.

4. ВКАЖІТЬ ОСНОВНІ ВІДКРИТТЯ ПРИРОДНО-НАУКОВОГО ЕТАПУ РОЗВИТКУ ПСИХОЛОГІЇ

В історії психології, яка досліджує процес становлення психологічних знань та уявлень, виокремлюють кілька основних підходів до визначення меж та етапів розвитку психології.

Відповідно до першого підходу, психологія має тривалу передісторію і коротку історію, яка починається з другої половини XIX ст. (Г. Еббінгауз). Розвиток психології поділяють на два етапи: передісторія (до кінця першої половини XIX ст.) та історія (з другої половини XIX ст.).

Представники другого підходу вважають, що розвиток психологічної думки потрібно розділити на три етапи:

1-й етап - донаукова (міфологічна) психологія - коли панували анімістичні уявлення про душу;

2-й етап - філософська психологія - коли психологія була частиною філософії, об'єднана з нею спільним методом (від античності до XIX ст.);

3-й етап - власне наукова психологія, з другої половини XIX ст. (тобто саме тим часом, коли, за Еббінгаузом, починалася вся історія психології). Цей період пов'язують із застосуванням у психології об'єктивного методу (експерименту), запозиченого в природничих наук, який дав їй змогу відокремитися від філософії. Цей підхід сьогодні е найпоширенішим. Недолік його у тому, що наукову психологію протиставляють усій попередній.

Третій підхід - культурологічний - розвиток психологічної науки розглядає в контексті розвитку людської культури загалом. До цього підходу належить вчинкова концепція в історії психології, яку розробив український учений В. А. Роменець. Згідно з цим підходом, етапи розвитку психології виокремлюють за історичними епохами: психологія Міфологічного періоду, психологія Античності, психологія Середньовіччя, психологія Відродження, психологія епохи Бароко, психологія Просвітництва, психологія Сцієнтизму (епохи, що бере початок у ХГХ ст., у якій, до речі, живемо й ми, її назва походить від лат. "scientia" -- наука, і відображає ту рушійну силу, яку має наука в сучасній культурі).

5. ОСНОВНІ МЕТОДИ ПСИХОЛОГІЇ. СПОСТЕРЕЖЕННЯ, ЕКСПЕРИМЕНТ

Об'єктом спостереження є поведінка особистості в найрізноманітніших її зовнішніх виявах, коли реалізуються усвідомлювані та неусвідомлювані внутрішні психічні стани, переживання, прагнення. Спостереження може бути звичайним (бачення, слухання) та інструментальним, коли бачене й почуте в поведінці людини фіксується за допомогою фото-, кіноапарата або магнітофона.

Щоб спостереження набрало наукового характеру, воно має відповідати певним вимогам:

- бути цілеспрямованим, а не випадковим;

- здійснюватися планомірно й систематично;

- бути забезпеченим достатньою інформацією про спостережуване явище (якомога більшою кількістю фактів);

- точно фіксувати результати спостереження.

Експеримент є одним з основних методів психології. Особливість його полягає в тому, що дослідник сам створює умови, за яких досліджуване явище виникає неодмінно й закономірно. Розрізняють експерименти лабораторний та природний. Перший проводиться у спеціальних психологічних лабораторіях за допомогою відповідної апаратури, другий -- у звичайних для піддослідного умовах діяльності (у класі, під час роботи). Природний експеримент, як і лабораторний, проводиться за певною програмою, але так, щоб учень не знав, що його досліджують, і розв'язував свої завдання спокійно, у звичному для нього темпі, з притаманними йому характерологічними особливостями і ставленням до навчальних, трудових, спортивних та інших доручень.

6. ОХАРАКТЕРИЗУЙТЕ СПОСТЕРЕЖЕННЯ ЯК МЕТОД ПСИХОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Основні методи психології - спостереження, бесіда, експеримент, тестування.

Спостереження - метод дослідження предметів і явищ, який полягає в їх цілеспрямованому сприйнятті, відстеження та фіксації. Вважається одним із основних, найстаріших методів. Проводиться, коли, напр., потрібно спостерігати людину із психол точки зору(реакція)

Включене спостереження - наприклад, людина працює як і всі, але тим часом веде спостереження за іншими людьми, які можуть про це і не здогадуватись. Спостерігач може включити і самоспостереження.

Мінуси вкл спостереження: 1. спостерігач теж людина, має свої симпатії - антипатії. Експеримент не буде 100% чистим. 2. спостерігач додає своє відношення 3. самопочуття спостерігача може бути поганим(хвороба впливає на реакцію людини)

Зовнішнє спостереження: Спостерігач не являється членом колективу, а веде спостереження відкрито, або через камери спостереження, про що люди не здогадуються.

7. ВКАЖІТЬ ГОЛОВНУ МЕТУ МЕТОДУ БЕСІДИ ТА ЙОГО ОСНОВНІ ФОРМИ

Бесіда - метод отримання інформації про індивідуально-психологічні особливості в процесі безпосередньої вербальної (усної) комунікації за спеціальною програмою. Можливість вести спостереження за співбесідником під час особистого спілкування дозволяє досліднику при необхідності змінювати напрям розмови на підставі спостережуваних жестів, міміки, інтонації співбесідника, робити висновки щодо його особистого ставлення до фактів, про які він повідомляє. Головна мета бесіди - вияснення уявлень піддослідного про різні явища природи і суспільства, переконань і думок, а також уточнення діагнозу в патопсихології чи психокорекція в психотерапії. Бесіда може проводитися в більш вільній формі чи більш структурованій.

8. ВКАЖІТЬ ВИДИ МЕТОДУ ОПИТУВАННЯ

Опитування являє собою метод, при використанні якого людина відповідає на ряд запитань. Є декілька варіантів опитування, і кожний з них має свої достоїнства і недоліки. Розглянемо їх. Усне опитування застосовується в тих випадках, коли бажано вести спостереження за поведінкою і реакціями людини, яка відповідає на запитання. Цей вид опитування дозволяє глибше, ніж письмовий, проникнути в психологію людини, проте потребує спеціальної підготовки, навчання і, як правило, великих витрат часу на проведення дослідження. Відповіді, одержувані при усному опитуванні, істотно залежать від особистості тієї людини, яка веде опитування, від індивідуальних особливостей того, хто відповідає на питання, і від поведінки обох осіб у ситуації опитування. Письмове опитування дозволяє охопити більшу кількість людей. Найбільш поширена його форма - анкета. Але її недоліком є те, що, застосовуючи анкету, не можна заздалегідь врахувати реакції відповідаючого на зміст її питань і, виходячи з цього, змінити їх. Вільне опитування - різновид усного або письмового опитування, при якому перелік питань і можливих відповідей на них заздалегідь не обмежений визначеними рамками. Опитування даного типу дозволяє досить гнучко змінювати тактику дослідження, зміст питань, одержувати на них нестандартні відповіді.

9. ОХАРАКТЕРИЗУЙТЕ СУТНІСТЬ ЕКСПЕРИМЕНТУ ЯК МЕТОДУ ДОСЛІДЖЕННЯ І ВКАЖІТЬ ЙОГО РІЗНОВИДИ

Експеримент (Е)- це частина дослідження, яка полягає в тому, що дослідник здійснює маніпулювання змінними, і спостерігає ефекти викликані даним впливом на інші змінні. Метою будь-якого Е. є перевірка гіпотез про причинний зв'язок між явищами: дослідник створює або знаходить визначену ситуацію, приводить в дію гіпотетичну причину і спостерігає за змінами в природному перебігу подій, фіксує їх відповідність чи невідповідність припущенням,гіпотезам.

Різновиди Е

1) за характером об'єкта та предмета дослідження:

- соціологічні,

- економічні,

- правові,

- соціально-психологічні,

- педагогічні,

- психологічні,

- естетичні;

2) за специфікою встановленої задачі:

- науковий (отримання нових знань) та прикладний (отримання практичного ефекту),

- проективний (направлений в майбутнє) та ретроспективний (направлений в минуле),

- одно- ( одна незалежна змінна)та багатофакторні Е.

3) за характером експериментальної ситуації:

- контрольований,

- неконтрольований;

4) за логічною структурою доказу гіпотези:

- паралельні,

- послідовні

10. ДАЙТЕ ХАРАКТЕРИСТИКУ ФОРМУЮЧОГО ЕКСПЕРИМЕНТУ

- Розробив Л.С. Виготський в 20-ті роки ХХ ст.;

- Суть формуючого експерименту полягає в тому, що він передбачає дослідження не вже сформованих психічних процесів, якостей та станів, а механізмів їх виникнення та розвитку;

Формуючий (моделюючий) експеримент - це метод, за якого досліджуються проектовані форми психічної діяльності, тобто ті, яких ще не існує в дійсності;

Наприклад, природний експеримент або бесіда можуть встановити рівень розвитку мислення у даної дитини. А формуючий експеримент може встановити, які конкретні мисленнєві (розумові) операції лежать за процесом розвитку мислення даної дитини, що можна зробити, щоб прискорити чи покращити її мислення.

Інакше кажучи, формуючий експеримент дозволяє досліджувати унікальні, відсутні в реальному житті психічні явища, створюючи такі експериментальні умови, які здатні породити, сформувати ці явища.

Формуючий експеримент задає особливі, теоретичні, тобто науково обгрунтовані умови виникнення і формування психічних структур. В цьому його важливе значення і перевага.

11. НАЗВІТЬ ОСНОВНІ ВИДИ ТЕСТІВ

Психологічний тест -- стандартизоване завдання, за наслідками виконання якого судять про психофізіологічні і особові характеристики, знання, уміння і навики випробовуваного.

Характеристики психологічних тестів

Валідність - відповідність результатів тесту тій характеристиці, для вимірювання якої він призначений.

Надійність - властивість тесту давати при повторному вимірюванні близькі результати. Надійність як внутрішня узгодженість - спрямованість всіх елементів тестової шкали на вимірювання однієї якості.

Репрезентативність - відповідність між нормами (інтервалами на тестовій шкалі), отриманими на вибірці, і нормами, які можуть бути отримані на популяції.

Достовірність - властивість тесту протидіяти фальсифікації - навмисному або несвідомому спотворенню результатів випробовуваними.

Розрізняють також тести:

*інтелекту;

*здібностей;

*досягнень;

*особові.

Області застосування як професійних, так і популярних психологічних тестів можна позначити так:

Тести самопізнання - формують об`єктивну оцінку особистих і ділових якостей, коректують стереотипи сприйняття самого себе і інших людей, визначають цілі і засоби професійного зростання.

Тести оцінки взаємин з близькими - дозволяють оцінити потребу в приналежності і любові, відчувати себе захищеним.

Тести оцінки психологічних проблем колективу - тести дозволяють визначити ступінь конфліктності в колективі, стиль керівництва, аналізувати виробничі ситуації.

Тести інтелекту. Тести інтелекту призначені для вимірювання рівня інтелектуального розвитку людини. Під інтелектом частіше розуміється сукупність пізнавальних здібностей. Тести інтелекту складаються з декількох субтестів, направлених на вимірювання інтелектуальних функцій. Рівень інтелекту не є постійною величиною і змінюється під впливом навколишнього середовища, тест відображає як передуючі, так і подальші досягнення в навчанні.

Тести здібностей. Індивідуально-психологічні особливості людини, які сприяють його успіху в якій-небудь діяльності, називають здібностями. Вони виявляються в діяльності, формуються в діяльності і існують щодо певної діяльності. Виділяють загальні і приватні здібності. Загальні і приватні діляться на елементарні та складні.

12. Порівняйте переваги й недоліки лабораторного й природного експерименту

Експеримент дозволяє пояснити причини психічних явищ, змоделювати їх виникнення, вивчити психіку в умовах, що контролюються. Сутність експерименту полягає у тому, що дослідник сам створює умови для прояву тих чи інших психічних явищ, що дозволяє йому розкрити причини їх виникнення. Є 3 типи експерименту: лабораторний, природній, моделюючий.

При лабораторному експерименті досліджуваний знає, що за ним ведеться спостереження, а сам експеримент ретельно планується а його процес та результати строго документуються.

Перевагами лабораторного експерименту є те, що у ньому можна:

1) довести об'єктивно зв'язок явищ; 2) викликати дане явище стільки разів, скільки треба, і як наслідок преревірити отримані результати; 3) абсолютно точно і достовірно вказати параметри досліджуваного явища з допомогою апаратури.

Природній експеримент - це метод, при якому дослідження відбувається так, щоб досліджувані не знали, що їх вивчають.

У порівнянні з лабораторним експериментом у природному психологічному експерименті важче забезпечити чистоту дослідження. Тому він використовується здебільшого у педагогічній психології та психології праці. Природний експеримент отримав широке поширення там, де є потреба у експериментальному підтвердженні чи спростуванні проявів психіки людини у конкретних життєвих умовах його існування і роботи: у класі, в кабіні космічного корабля, на робочому місці водія і т.д.

13. ДАЙТЕ ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЮ ВІДЧУТТЯ

Відчуття - це психічний процес відображення окремих властивостей предметів і явищ навколишнього світу, а також внутрішніх станів організму при безпосередньому впливі подразників на відповідні аналізаторні системи.

14. ПЕРЕРАХУЙТЕ ЗАГАЛЬНІ ВЛАСТИВОСТІ ВІДЧУТТІВ

якість, інтенсивність, тривалість і просторова локалізація.

Якість - це основна особливість певного відчуття, що відрізняє його від інших видів відчуттів і варіює в межах даного виду. Так, слухові відчуття відрізняються за висотою, тембром, гучністю; зорові - за насиченістю, кольоровим тоном тощо. Якісне різноманіття відчуттів відображає нескінченне розмаїття форм руху матерії.

Інтенсивність відчуттів є його кількісною характеристикою і визначається силою подразника, що діє, і функціональним станом рецептора.

Тривалість відчуття є його часовою характеристикою. Її також визначає функціональний стан органу чуття, але головним чином час дії подразника та його інтенсивність.

Просторова локалізація відчуттів - відтворення у відчуттях місця перебування подразника. при цьому аналіз, який здійснюється дистантними рецепторами, дає інформацію про локалізацію подразника в просторі. Світло, звук зіставляються з їх джерелом. Контрактні відчуття (смакові, температурні, тактильні) співвідносяться з місцем дії подразника на тілі, причому на різних ділянках тіла точність локалізації дії подразника неоднакова.

15. ДАЙТЕ ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЮ «ПАМ'ЯТЬ»

Пам'ять - психічний процес, який полягає в закріпленні, збереженні та наступному відтворенні минулого досвіду, що дає можливість його повторного застосування в життєдіяльності людини.

Виділяють такі види пам'яті за методом запам'ятовування:

· мимовільна -- інформація запам'ятовується без спеціальних прийомів заучування, під час виконання діяльності або роботи з інформацією.

· довільна -- цілеспрямоване заучування за допомогою спеціальних прийомів. Ефективність запам'ятовування залежить від прийомів та цілей запам'ятовування;

За характером переважаючої психічної активності:

· рухова -- пам'ять на рухи та їх системи;

· емоційна -- пам'ять на почуття, які виступають стимулом до діяльності;

· образна -- пам'ять на уявлення: зорова, слухова, нюхова, смакова, дотикова;

· словесно-логічна -- специфічна людська, запам'ятовується думка у формі понять.

За тривалістю збереження інформації:

· сенсорна пам'ять триває 0,2 - 0,5 секунди, дозволяє людині орієнтуватися в оточенні.

· короткочасна пам'ять забезпечує запам'ятовування одноразової інформації на короткий проміжок часу - від кількох секунд до хвилини;

· довготривала пам'ять -- збереження інформації протягом тривалого часу;

· оперативна пам'ять -- проявляється під час виконання певної діяльності і необхідна для її виконання в кожний заданий проміжок часу.

16. ДАЙТЕ ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЮ «МИСЛЕННЯ»

Визначення поняттю «мислення». Мислення -- це особлива ідеальна діяльність людини, яка виникає, формується, розвивається в суспільстві, коли людина перебуває у певному соціокультурному середовищі і вступає в багатогранні відносини з природним і соціальним світом, що її оточує. Мислення -- це процес опосередкованого і узагальненого відображення у мозку людини предметів об'єктивної дійсності в їхніх істотних властивостях, зв'язках та відношеннях.

17. ОХАРАКТЕРИЗУЙТЕ ОСНОВНІ ВИДИ ТА ФОРМИ МИСЛЕННЯ

Теоретичне мислення - мислення , що не веде посередньо до практичної дії. Теоретичне мислення спрямоване, як правило, на побудову узагальненого і значною мірою усвідомленого образу світу. ( Відкриття періодичної системи Менделєєвим -- продукт його теоретичного мислення)

Понятійним мисленням називається процес відображення у свідомості людини істотних зв'язків і відношень між предметами і явищами матеріального світу. Понятійне мислення -- необхідна умова і зміст всякої творчої розумової праці.

Образне мислення відрізняється від понятійного тим, що матеріалом, який тут використовує людина для розв'язування задачі, постають не поняття, судження чи умовивід, а образи. Вони або безпосередньо дістаються з пам'яті або творчо відтворюються уявленням, чи навіть уявою. Такий вид мислення застосовують працівники літератури, мистецтва, взагалі люди творчої праці, які мають справу з образами. В ході розв'язування розумових задач відповідні образи уявно перетворюються так, щоб людина в результаті маніпулювання ними змогла безпосередньо побачити розв'язок задачі, яка її цікавить.

На відміну від теоретичного, практичне мислення є засобом розв'язання конкретних задач та передбачає внесення якихось дій у дійсність.

Практичне мислення може мати вигляд технічного (обслуговує процес створення і вдосконалення людиною технічних об'єктів) чи оперативного (розв'язання задач, що виникають під час управління технічними об'єктами) мислення.

Наочно-образне (образне, просторове) мислення - це розв'язування задач шляхом ідеального перетворення їх умов. Дитина чотирьох-шести років, не маючи можливість діяти практично, здатна оперувати образом об'єкта, що викликав інтерес. Проте він ще не виходить за межі її сприйняття.

Наочно-дійове мислення - це розв'язування задач, поданих у наочній формі, шляхом практичних дій. Цей вид мислення виявляють деякі тварини. Так, змінюючи співвідношення елементів ситуації, в якій перебуває, дістає потрібний їй предмет.

Форми мислення:

ПОНЯТТЯ - це форма мислення, за допомогою якої пізнається сутність предметів та явищ дійсності в їх істотних зв'язках І відношеннях, узагальнюються їх істотні ознаки.

Істотні ознаки - це такі ознаки, які належать об'єктам за будь-яких умов, виражають їх природу, сутність, відрізняють ці об'єкти від інших об'єктів, тобто це їх найважливіші властивості, без яких вони не можуть існувати. Наприклад, істотна ознака всіх літальних апаратів полягає в тому, що вони здатні підніматися в повітря.

СУДЖЕННЯ - це форма мисленнєвого відображення, яка полягає в запереченні або утвердженні будь-якого факту, зв'язку чи відношення між предметами та явищами.

Логічний висновок - це асоціація суджень, форма мислення, за якої на основі кількох суджень виводять нове.

Умовивід -це така форма мислення, в якій ми з одного або кількох суджень виводимо нове. В умовиводах через уже наявні в нас знання ми здобуваємо нові.

18. ДАЙТЕ ВИЗНАЧЕННЯ МОВЛЕННЯ ЯК ПСИХІЧНОГО ЯВИЩА

Мовлення -- це конкретне використання мови для висловлення думок, почуттів, настроїв. Мовлення -- це психічне явище. Воно називається психічним через комплекс параметрів які є важливими при спілкуванні і через які можна визначити навіть ставлення мовця до адресата.

Надзвичайно важливим при спілкуванні є міжособистісний простір (дистанція спілкування). Дистанція спінювання залежить від багатьох чинників: від спрямування спілкування, від різних характеристик суб'єктів спілкування (їх близькості, віку, соціального статусу, психологічних особливостей, національних звичаїв тощо).

За даними американських психологів дистанція між партнерами залежить від виду взаємодії і може бути такою:

інтимна дистанція (відповідає інтимним стосункам) -- до 0,5 м;

міжособистісна дистанція (при бесідах, спілкуванні з друзями) -- 0,5-1,2 м;

соціальна дистанція (притаманна неформальним соціальним та діловим стосункам) -- 1,2--3,7 м;

публічна дистанція -- 3--7 м і більше.

При будь-якому спілкуванні правильно обрана дистанція істотно впливає на його здійснення.

Ще однією важливою частиною спілкування є візуальний контакт, оскільки саме погляди можуть сказати набагато більше ніж сл

ова. Візуальний контакт допомагає регулювати розмову.

Психологічні дослідження показують, що до 40% інформації несуть жести та міміка.

Жестикуляція включає в себе всі жести рук («мова рук»), а також деякі інші дії, що несуть в собі певне змістовне навантаження (наприклад, співрозмовник виймає сигарети, що означає необхідність завершення розмови і т. д.).

До міміки відносяться всі зміни, які можна спостерігати на обличчі людини, при чому мається на увазі не тільки риси обличчя, контакт очей та спрямування погляду, а й психосоматичні процеси (наприклад, почервоніння).

Складність цього психічного явища обумовлюється, насамперед, тим, що, будучи, з одного боку, процесом безпосереднього чуттєвого пізнання, воно, з іншого боку, через специфічність свого об'єкта - мовленнєвого

повідомлення, є процесом друго-сигнального відображення дійсності, тобто процесом розкриття опосередкованих словами зв'язків і відносин.

19. Охарактеризуйте основні види та форми мовлення, мовні функції та процеси

Мовлення - центральний психічний процес, що відрізняє людину від тварин. Саме завдяки мовленню існує власне людське мислення, в той же час і, передусім, теоретичне. Саме завдяки мовленню найпростіші психічні процеси - відчуття, мимовільне запам'ятовування, ситуативно обумовлені інтелектуальні дії тварин трансформуються у людини у вищі психічні функції.

Основні види та форми мовлення:

У психології розрізняють дві форми мовлення: зовнішню та внутрішню.

У зовнішньому мовленні виділяють 2 види: усне м. (монологічне, діалогічне) та письмове. Відповідно залежно від аналізатора сприйняття зовн. мовл. може бути: чутним або видимим.

Всі ці види та підвиди мовл. мають свої особливості:

Монологічне мовл. - у формі докладу, розповіді, виступу, зв'язна, граматично корректна, що підлягає певному ритму та темпу. Її головна міссія - бути такою, яку зрозуміє аудиторія. Монолог. мовл. потребує спеціального розвитку та підготовки.

Діалогічне мовл. - найдавніший вид мовлення. Це обмін репліками. Тому діалог. мовл. контекстне (ситуативно обумовлене), дповнюється жестами, мімікою. Важливими у ній є роль інтонації, експресії. Тематично орієнтований діалог називається бесідою. Оволодіння бесідою - особливе мистецтво, як і володіння монологічним мовленням, в той час як звичайний діалог не пред'являє ніяких особливих вимог до учасників, хіба що дотримання взаємної ввічливості.

Письмове мовл. - формується значно пізніше усного. Письмо виробило зовсім нові психофізіологічні механізми мовлення. Тут слова сприймаються оком, а виробляються рукою. Письм. мовл. не має додаткових засобів впливу, крім самого слова та розділових знаків.

Саме писемність є дійсним хранителем людської культури, скарбницею та джерелом культурного розвитку людини і людства.

Внутрішнє мовлення - вид мовлення, котрий людина використовує для спілкування з самим собою: для мислення, для наказів собі, для самоаналізу.

Внутр. мовл. - це мовл. про себе. Вона відрізняється згорнутістю та короткістю. З нею не звертаються до інших людей. Вона беззвучна та мимовільна. Вунтр. мовл. органічно приймає участь у всіх мисленнєвих та саморегуляторних процесах.

Мовні функції:

1 - сигніфікативна, тобто функція позначення. Відноситься безпосередньо до головного призначення слова у його використанні - позначити: предмет, явище, бажання, відношення.

2 - комунікативна, функція передачі повідомлення, передачі знань, відношення, емоції. У комунікат. функції мовлення виділяють три сторони: інформаційну, виражальну, волевиявну.

3 - функція саморегуляції, наказу самому собі. Саме ця функція є джерелом формування складного внутрішнього світу людини та його вищих психічних функцій, таких як воля, уява, теоретичне і творче мислення, моральні почуття, свідомості в цілому.

Мовні процеси:

1. мовлення

2. слухання

3. читання

4. розуміння

Розуміння показує, що мовлення неможливе без участі мислення, як і мислення без мовлення.

20. ОПИШІТЬ ФІЗІОЛОГІЧНІ ОСНОВИ МОВЛЕННЯ

Слово мовлення має три різних значенння:а) мовлення як діяльність, мовлення як процес;б) мовлення як продукт мовленнєвої діяльності;в) мовлення як ораторський жанр.Мовлення в першому, процесуальному, значенні має синоніми: мовленнєва діяльність, мовленнєвий акт. Спілкування, контакт між людьми, обмін думками і почуттями, інформацією здійснюється не тільки через мовлення, але й за допомогою немовних знаків, які вивчає семіотика (міміка, жести, дотик). Мовлення ж -- вербальне спілкування за допомогою мовних знакових одиниць: слів, синтаксичних конструкцій, тексту, інтонацій, часто за підтримки невербальних засобів.У межах такого терміна «мовлення» досліджуються:а) фізіологічні основи мовлення, мовленнєвої діяльності;б) механізми мовлення за його видами: механізм говоріння (усне мовлення), механізм аудіювання (сприйняття і розуміння усного мовлення) і т.д.; тощо. Органи мовлення та їх функції:Пам'ять репрезентує процеси збереження минулого досвіду, що дають можливість ще раз використати відоме вже в діяльності, у свідомості. У пам'яті зберігається інформація, закодована у формі образів і у формі мовних кодових одиниць і правил. Механізми пам'яті характеризуються такими властивостями: 1) запам'ятовування; 2) збереження; 3) розуміння (усвідомлення); 4) відтворення. Довготривала пам'ять - це підсистема, що забезпечує постійне збереження: мова, як правило, зберігається навіть при відсутності її повтору. Однак найкраще зберігання - це відтворення, мовлення.Короткочасна (оперативна) пам'ять - також підсистема, вона забезпечує оперативне утримання і перетворення даних, що передані з довготривалої пам'яті. Механізм оперативної пам'яті приймає від органів сприйняття мовлення інформацію у мовних формах і передає її у довготривалу пам'ять (усне чи письмове висловлювання).Мовленнєві центри мозку - керують всіма мовленнєвими операціями, а також мовною пам'яттю.Апарат вимови, механізм говоріння - органи, відомі всім людям: легені, гортань, голосові зв'язки, рот, ніс, м'яке піднебіння, рухома нижня щелепа, губи, язик.Органи аудіювання забезпечують прийом акустичних сигналів, т.т. усного мовлення.Органи письма - це умовність. Для письма людина використовує: органи зору, руки як органи діяльності; частково - ноги, тіло для опори під час писання.Письмо - вираження думки у графічному коді, обслуговують і мовленнєві центри мозку, і пам'ять, і координувальні механізми, і навіть органи вимови.Читання, як і письмо, теж - перекодування. Його забезпечує зоровий апарат, а у варіанті голосного читання - блок вимови. Таким чином, фізіологічна основа - єдина для мислення і мовлення.

21. ОПИШІТЬ МІСЦЕ РОЗТАШУВАННЯ І ФУНКЦІЇ ТРЬОХ ОСНОВНИХ МОВНИХ ЦЕНТРІВ ГОЛОВНОГО МОЗКУ

Єдиного мовного центру немає. Існує три центри мови: мовноруховий, слухомовний і зоровомовний. Мовноруховий центр забезпечує можливість розмовляти. Слухомовний центр відповідає за сприйняття звукової мови і розуміння мови інших людей. Зоровомовний центр, або центр читання, забезпечує здатність навчитися читати, розуміти прочитане, оволодіти письмовою мовою. Саме сукупність (інтеграція) цих центрів забезпечує мовну діяльність у різних її проявах. Асоціативні зони об'єднують діяльність сенсорних (чутливих) і рухових центрів й забезпечують асоціативну (інтегруючу) функцію мозку. З діяльністю асоціативних центрів найбільше пов'язані вищі психічні функції: пам'ять, мова, мислення, свідомість і регулювання поведінки.

22. ДАЙТЕ ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЮ «УЯВА»

Уява -- конструктивне, хоча не обов'язково творче вживання минулого чуттєвого досвіду, оживленого як образи у даному досвіді на ідейному рівні, яке у своїй сукупності не є відтворенням минулого пережиття, але новим формуванням матеріалу, що походить з минулого досвіду: така побудова є або творчою, або наслідувальною, будучи творчою, коли вона є само-розпочатою і само-сформованою, та наслідувальною, коли вона слідує формуванню започаткованим і сформованим іншим.

23. НАЗВІТЬ ОСНОВНІ ВИДИ УЯВИ І КОРОТКО ОПИШІТЬ ЇХ СПЕЦИФІКУ

Основні види уяви:

1. Активна уява - уява, що відбувається в межах творчої діяльності, підкорена певній меті.

Активна уява може бути:

· сприймаюча уява (яка прикована до ситуації, наприклад, уява літературних героїв при читанні книг);

· творча уява (яка здатна вийти за межі ситуації).

2. Пасивна уява - уява, що виявляється у хворобливих фантазіях, маренні, або в такому фантазуванні, яке не має усвідомленої мети;

Пасивна уява ділиться на а) умисне і б) неумисне.

· Навмисно викликані пасивні фантазії називаються мареннями. Головна їх відмінність - відсутність зв'язку з волею. У мареннях виявляється зв'язок продуктів фантазії з потребами. Тут яскраво проявляється функція регуляції емоційного стану. Але якщо в процесах уяви у людини переважають марення, то це дефект розвитку особистості.

· Ненавмисно викликані образи уяви виникають головним чином при послабленні діяльності свідомості, при тимчасовій бездіяльності людини, в напівдрімотному стані, уві сні (сновидіння), в стані афекту, при патологічних розладах свідомості (тобто галюцинації).

24. Дайте визначення поняттю і явищу волі

Воля - це психічний процес, суть якого лежить у регулюванні людиною поведінки та діяльності, що відносяться до подолання внутрішніх і зовнішніх перешкод.

Воля - важливий компонент психіки людини, обумовлений здатністю людей не тільки реагувати на вищі чи внутрішні подразники, а утримуючи образ цілі, управляючи собою за допомогою мови, добиватися наміченого результату.

З усіх живих істот воля, як і мова, як і уява властива лише людині, оскільки базується на вищих, ідеальних, способах відображення світу та на керуванні особистими діями на противагу тим чи іншим подразникам.

Воля людини може бути настільки сильна, що може перебороти навіть інстинкт самозбереження.

Діапазон волі:

- люди з сильною волею.

- люди зі слабкою волею.

Перші здатні легко переборювати величезні трудноші, другі легко пасують перед ними. Крім того є люди, що страждають порушенням волі.

Як і всі психічні процеси, воля має складну будову, у якій є два аспекти: власне психологічний та фізіологічний.

25. ПЕРЕРАХУЙТЕ ВОЛЬОВІ ВЛАСТИВОСТІ ЛЮДИНИ І ДАЙТЕ ЇМ КОРОТКУ ХАРАКТЕРИСТИКУ

До вольовим властивостям особистості відносяться наступні: Цілеспрямованість (проявляється у вмінні ставити і досягати суспільно значимі цілі). Рішучість (проявляється у швидкому та продуманому виборі мети, визначенні способів її досягнення). Роздвоєність думок, почуттів-характерна особливість нерішучого людини. У нього не вистачає сил побороти суперечливі думки і почуття, направити їх в якесь певне русло. Все це призводить до того, що людина втрачає час, а потім, коли все-таки опиняється перед необхідністю зробити вибір, хапається за першу-ліпшу, може бути, навіть за найгіршу ціль. Нерішучість проявляється і в тому, що людина, не продумавши, не зваживши, приймає поспішне рішення. Наполегливість (проявляється у здатності тривалий час направляти і контролювати поведінку відповідно до наміченої мети).Витримка (або самовладання) (проявляється у здатності стримувати психічні та фізичні прояви, що заважають досягненню мети). Самостійність (вміння за власною ініціативою ставіт' мети, знаходити шляхи її досягнення та практично виконувати прийняті рішення). Властивістю волі, протилежним самостійності, буде сугестивність. До вольовим властивостям особистості відносять і такі, як сміливість, відвага, мужність, стійкість, дисциплінованість. Але вони значною мірою є індивідуальним поєднанням розглянутих вище вольових якостей.

26. ОХАРАКТЕРИЗУЙТЕ ВЛАСТИВОСТІ УВАГИ

В увазі виокремлюють такі її характерні властивості:

· зосередженість, яка виявляється в мірі інтенсивності концентрації на предметах розумової або фізичної діяльності. Зосередженість, тобто концентрація уваги, залежить від змісту діяльності, ступеня зацікавленості, звички зосереджуватися тощо.

· стійкість характеризується тривалістю зосередження на об?єктах діяльності. Сила уваги зменшується за несприятливих умов діяльності (гуркіт, крики, вибухи) та залежно від ступеня втоми, стану здоров?я.

· Розосередженість - це негативна особливість уваги, зумовлена послабленням сили зосередженості. Фізіологічним підґрунтям її є слабкість збудження в ділянках кори головного мозку

· коливання виявляються в періодичному зниженні та підвищенні зосередження. Такі періоди коливань, як засвідчили дослідження М.М. Ланге, становлять від 2-3 до 12 секунд;

· переключення - це навмисне перенесення уваги з одного предмета на інший, якщо цього вимагає діяльність. Переключення уваги з одних предметів на інші потребує належного опанування своєю увагою, усвідомлення послідовності дій та операцій з предметами, яких вимагає праця, вміння керувати своєю увагою, що здобувається в процесі діяльності.

· концентрація - це ступінь зосередженості на кількох певних об?єктах;

· розподіл виявляється в тому, що людина одночасно виконує кілька різновидів діяльності або одночасно контролює кілька об?єктів. Передумовою такого переключення є те, що одна дія звична, виконується автоматично, а інша - свідомо.

· спрямованість - це утримання під контролем лише тих чи інших об?єктів. Ступінь уваги - це характеристика її інтенсивності

· обсяг - це така кількість елементів, які увага може охопити і сприйняти в найкоротший час.. Обсяг уваги визначають як кількість простих вражень або стимулів, усвідомлюваних чітко.

· розсіяність - це перестрибування від одного зовнішнього об?єкта до іншого. Увага людини за мінімальної вольової регуляції підпорядковується зовнішнім обставинам.

Особливості виявлення властивостей уваги залежать від стану, інтенсивності, спрямованості та мотивації і пізнавальної, й емоційно-вольової діяльності.

27. Дайте визначення поняттю і процесу уваги

Увага - психічний процес, що регулює ступінь зосередженості живої істоти на тих чи інших сторонах дійсності чи на своїх станах.

Є дві функції уваги: допоміжну і самостійну. В основі уваги лежить орієнтувальна реакція, тобто безумовний рефлекс, що є властивим для усіх живих істот.

Увага і людини і тварини має універсальні риси. Воно виникає в результаті новизни, складності чи інтенсивності стимулу подразника. Увага дозволяє більш істотно ознайомитися з інформацією, що поступає на рецептор і в аналізатор. Завдяки увазі, жива істота може підключити ті чи інші аналізатори, якщо потребується більш детальне вивчення того, що відбувається чи, навпаки, затормошити непотрібну активність психіки, економлячи психічну енергію.

Увага вирізняється вибірковістю. Це означає, що перш за все люди звертають увагу на те, чого вони чекають.

28. ПЕРЕРАХУЙТЕ ВИДИ УВАГИ І ДАЙТЕ ЇХ КОРОТКУ ХАРАКТЕРИСТИКУ

Види уваги: 1)зовнішня (зосередж.на оточуючих об'єктах) 2)внутрішня (зосер.на реакціях організму) 3)мимовільна (швидка рефлект реакція на щось неординарне) 4)довільна (докладання зусиль для зосередження уваги) 5)післядовільна 6)групова («мозковий штурм»; увага певної групи людей) 7)Індивідуальна.

29. ОПИШІТЬ ПСИХОЛОГІЧНУ СТРУКТУРУ ВОЛЬОВОЇ ДІЇ

Вольова діяльність завжди складається з певних вольових дій, яв яких мітиться всі ознаки та якості волі. Вольові дії бувають прості та складні. До простих відносяться ті, при яких людина без коливань йде до поставленої цілі, їй зрозуміло,що і яким шляхом вона буде до неї йти.

В простій вольовій дії можна виділити наступні етапи:

1) усвідомлення цілі та прагнення досягти її;

2) усвідомлення можливостей досягнення цілі;

3) прийняття рішення;

4) виконання

Часто 1,2,3 етапи називають підготовчою ланкою, а 4 етап - виконавчою ланкою.

В складній вольовій дії виділяють наступні етапи:

1) усвідомлення цілі та прагнення досягти її;

2) усвідомлення ряду можливостей досягнення цілі;

3) поява мотивів, що стверджують чи заперечують ці можливості;

4) боротьба мотивів та вибір;

5) прийняття однієї з можливостей в якості рішення;

6) здійснення прийнятого рішення

30. ДАЙТЕ ХАРАКТЕРИСТИКУ ПОРУШЕНЬ ПАМ'ЯТІ І ПРОЯВИ ЗАХИСНИХ МЕХАНІЗМІВ, ЩО ВИЗНАЧАЮТЬ ПРОЦЕС ЗАБУВАННЯ

Механізми забування:

Витіснення - забування, мотивоване неусвідомлюваними причинами. Підсвідомість людини блокує страшні або спогади, що несуть в собі загрозу. Вилучення з довготривалої пам'яті спогадів про травмуючі події часто пов'язане з болісними переживаннями, тому кожна людина в якійсь формі витісняє деякі спогади.

Придушення - свідоме зусилля, спрямоване на те, щоб не розмірковувати про якусь подію.

Інтерференція - особливе спотворення інформації. Людина забуває тому, що нова інформація змішується з уже наявними спогадами. Преактивна інтерференція - старі спогади блокують відтворення нових даних. Реактивна - нові знання блокують відтворення старих.

Амнезія - крайня форма витіснення. Симптоми амнезії полягають у втраті особистих спогадів.

Порушення пам'яті - амнезії - можуть бути викликані різними причинами. В даний час всі порушення пам'яті діляться на:

Гіпомнезії - ослаблення пам'яті. Ослаблення пам'яті може виникнути з віком або / і як наслідок будь-якого мозкового захворювання (склерозу мозкових судин, епілепсії і т. д.).

Гіпермнезіі - аномальне загострення пам'яті в порівнянні з нормальними показниками, спостерігається набагато рідше. Люди, що відрізняються цією особливістю, забувають події з великими труднощами (Шерешевський)

Парамнезії, які передбачають помилкові або спотворені спогади, а також зміщення теперішнього і минулого, реального і уявного.

Особливо виділяється дитяча амнезія - втрата пам'яті на події раннього дитинства.

31. ОПИШІТЬ СПЕЦИФІКУ РОЗВИТКУ УВАГИ НА РІЗНИХ ВІКОВИХ ЕТАПАХ РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ ВІД НЕМОВЛЯТИ ДО РАННЬОЇ ЮНОСТІ

Перші тижня-місяці життя. Поява орієнтовного рефлексу як об'єктивного, вродженого ознаки мимовільної уваги дитини.

Кінець першого року життя. Виникнення орієнтовно-дослідницької діяльності як засобу майбутнього розвитку довільної уваги.

Початок другого року життя. Виявлення зачатків довільної уваги під впливом мовних інструкцій дорослого, напрямок погляду на названий дорослим предмет.

Другий-третій рік життя. Досить гарний розвиток зазначеної вище первинної форми довільної уваги.

Чотири з половиною-п'ять років. Поява здатності направляти увагу під впливом складної інструкції дорослого.

П'ять-шість років. Виникнення елементарної форми довільної уваги під впливом самоінструкціі (з опорою на зовнішні допоміжні засоби).

Шкільний вік. Подальший розвиток і вдосконалення довільної уваги, включаючи вольове.

32. ПОЯСНІТЬ ТЕРМІН «ПСИХІЧНИЙ СТАН»

Психічні (психологічні) стани --мінливі стани людини, які описують у термінах психології. Як правило, емоційно насичені, виникають під впливом життєвих обставин, стану здоров'я, ряду інших факторів. Психічні стани, як й інші психічні явища, існують у вигляді переживань, ідей в свідомості людини та в тій частині психіки, яку називають несвідоме. Це означає, що їх неможливо сприйняти за допомогою органів відчуттів та дослідити методами природничих наук. Серед психічних станів згадуються:

· емоції;

· увага;

· тривожність;

· установки;

· задоволення-незадоволення;

· апатія-натхнення;

· ейфорія;

· бадьорість-втома та інші.

Деякі психічні стани можна розглядати як складні явища психофізіологічного походження.

Психічний стан -- один з можливих режимів життєдіяльності людини, на фізіологічному рівні відрізняється визначеними енергетичними характеристиками, а на психологічному рівні -- системою психологічних фільтрів, що забезпечують специфічне сприйняття зовнішнього світу.

Психічні стани є основними класами психічних явищ, які вивчає наука психологія. Психічні стани впливають на протікання психічних процесів, а, повторюючись часто, набираючи стійкість, можуть включитися до структури особистості в якості її специфічної властивості. Оскільки в кожному психічному стані присутні психологічні, фізіологічні та поведінкові компоненти, то в описах природи станів можна зустріти поняття різних наук (загальної психології, фізіології, медицини, психології праці і т. д.), що створює додаткові труднощі для дослідників, що займаються даною проблемою. На сьогодні немає єдиного погляду на проблему станів, оскільки стани особистості можна розглядати в двох аспектах. Вони є одночасно як зрізами динаміки особистості, так і інтегральними реакціями особистості, обумовленими її відносинами, поведінковими потребами, цілями активності й адаптивності в окружаючому середовищі.

Класифікація станів

Труднощі класифікації психічних станів полягають в тому, що часто вони перетинаються або навіть збігаються один з одним настільки тісно, що їх достатньо складно розмежувати -- наприклад, стан деякої напруженості часто з'являється на тлі станів втоми, монотонії, агресії і ряду інших станів. Тем Тим не менш, існує багато варіантів їх класифікацій. Найчастіше їх ділять на емоційні, пізнавальні, мотиваційні, вольові. Узагальнюючи поточні характеристики функціонування основних інтеграторів психіки (особистості, інтелекту, свідомості), використовують терміни стан особистості, стан інтелекту, стан свідомості.

33. ОХАРАКТЕРИЗУЙТЕ НАЙПРОСТІШІ ЕМОЦІЇ

До емоційних процесів відноситься широкий клас процесів, внутрішньої регуляції діяльності. Цю функцію вони виконують, відбиваючи той зміст, що мають об'єкти й ситуації, що впливають на суб'єкта, їхнього значення для здійснення його життя. У людини емоції породжують переживання задоволення, незадоволення, страху, боязкості й т.п., які відіграють роль суб'єктивних сигналів, що орієнтують. Найпростіші емоційні процеси виражаються в органічних, рухових і секреторних змінах і належать до числа вроджених реакцій. Однак, у ході розвитку емоції втрачають свою пряму інстинктивну основу, здобувають важко-обумовлений характер, диференціюються й утворять різноманітні види так званих вищих емоційних процесів; соціальних, інтелектуальних й естетичних, які в людини становлять головний зміст його емоційного життя. По своєму походженню, способам прояву й формам протікання емоції характеризуються рядом специфічних закономірностей.

Стрес - це нервово-психічне перенапруження, що виникає в результаті сильного впливу (стресора), адекватна реакція на яке навіть не була сформульована, але повинна бути знайдена в сформованій ситуації.

· Позитивні емоції: задоволення, радість, захват, замилування, самовдоволення, упевненість, задоволеність собою, повага, довіра, симпатія, ніжність, любов, подяка, спокійна совість, полегшення, безпека, каяття, каяття совісті, й ін.

· Негативні емоції: горе (скорбота), невдоволення, туга, сум, нудьга, розпач, засмучення, тривога, переляк, страх, жах, жалість, жаль, розчарування, образа, гнів, презирство, обурення, гордість, ворожість, заздрість, ненависть, злість, ревнощі, сумнів, розгубленість, зніяковілість, сором, відраза і т. д.

34. Охарактеризуйте види емоційних станів

Серед видів емоціональних станів виділяють наступні: афекти, стрес і фрустрацію, настрій, пристрасть.

Афект - короткочасний інтенсивний яскравий емоційний стан, що має беззвітний і дифузний характер. Афект може бути викликаний як природніми, так і суспільними подіями. Афекту не можна давати розвиватися. Але в той же час не варто зловживати подавленням афективних станів, особливо позитивних, так як це перешкоджає нормальному функціонуванню психіки та підриває здоров'я.

Стрес - це стан емоційного напруження, зумовлений неочікуваним, загрозливим чи особливо значущим ситуаціям, у котрих відбувається мобілізація усіх ресурсів організму і психіки. Діапазон емоційних проявів при стресі великий: від слабкого хвилювання до виснаження і навіть дезорганізації психічних функцій.

Стрес існує у трьох формах: імпульсивній, генералізованій і гальмівній.

Фрустрація - це різновид стресу, викликаний безуспішними спробами досягнути бажаного. Причина фрустрації називається «фрустратор». В буденній свідомості фрустрація переживається як невдача. Надзвичайно важливо виховати у собі стійкість до стресів і фрустрації.

Настрій - це відносно слабко виражений і нестійкий емоційний стан.

Настрій властиво відчувати як до окремих людей, так і людських співтовариств.

Пристрасть - це інтенсивне, стійке, домінуюче над всіма іншими емоційними станами, що підкорюють собі діяльність і поведінку людини. Причини формування пристрасті різноманітні. Це можуть бути зовнішні збудники і внутрішні, і організмічні. Як і у всіх психічних станах виділяються низькі та піднесені пристрасті.

Пристрасть відрізняється слабкою керованістю і вибірковим відношенням до світу, зосередження уваги людини виключно на соєму предметі.

35. ОПИШІТЬ ТРИ ВАРІАНТИ ЗМІНЕНОЇ СВІДОМОСТІ В ЗДОРОВОЇ ЛЮДИНИ

В психології розрізняють, в цілому, дві крайні міри активності свідомості у здорової людини: стан бадьорості та стан сну. Разом з тим, як обидва з цих основних станів, так і різноманітні градації між ними утворюють широкий спектр станів активності свідомості. Крім того, свідомості притаманні і так звані „змінені стани”, які характеризують ступені і специфіку її активності при різноманітних рівнях відхилення від звичайного функціонування.

У здорової людини в стані бадьорості виділяють три варіанти зміненої свідомості: стан втоми (зниження чіткості сприйняття, послаблення цваги, зниження темпу мислення і т.д), афективно-звужена свідомість ( при раптовому стресі виникають ілюзії сприйняття, рухове занепокоєння, вегетативні реакції і т.д) і стан трансу (стан свідомості, що подібний до сну, при якому знижується самоконтроль, чутливість та змінюється звичайний хід психічних процесів).

Існують такі різновиди трансових станів свідомості: гіпнотичний, стан медитації, стан пікових переживань. Гіпнотичний стан - це стан свідомості, подібний до природнього сну (тобто при якому уповільнюються пульс та дихання, падає тиск), але викликане зовнішнім впливом навмисно або випадково. Медитація -це різновид трансових станів, викликаний у себе самою людиною. Всі види медитації побудовані за одним принципом - зосередити увагу на чомусь одному з метою обмежити об”єм свідомості. Пікові переживання- це змінений стан свідомості, який наступає в хвилини екстазу, захвату. Сам термін належить американському психологу А.Маслоу.