Психіка як предмет психології

94. ЗАКОН ВЕБЕРА-ФЕХНЕРА

Чутливість - це властивість аналізатора реагувати на відповідний подразник. Спеціальні дослідження показали, що подразник викликає в призначеному для нього аналізаторі відчуття тільки тоді, коли володіє достатньою силою та інтенсивністю. Мінімальна інтенсивність подразника, здатна викликати відчуття, називається нижнім абсолютним порогом відчуття. Максимальна інтенсивінсть подразника, здатна викликати больові відчуття у призначеного для даного подразника аналізатора, називається верхнім абсолютним порогом чутливості. Крмі абсолютного порогу чутливості існує ще й поріг розрізнення. Поріг розрізнення - це мінімальний приріст сили подразника, при якому змінюється інтенсивність відчуття. Поріг розрізення для кожного аналізатора - величина постійна. Так, для слухового аналізатора поріг розрізення дорівнює 1/10, для зорового 1/60. Це означає: для того, щоб людина відчула звук як більш гучний, його сила має збільшитись на 1/10 в порівнянні з початковою. Інакше людське вухо не помітить різниці. На своєрідності порогів розрізнення грунтується один з основних законів, що стосуються відчуттів. Він названий за іменами німецьких вчених, які вперше сформулювали його в середині ХІХ століття: Ернста Вебера та Густава Фехнера. Закон Вебера-Фехнера відображає тенденцію до більш повільного росту сили відчуття в порівнянні з ростом сили подразника. Точне його формулювання таке: сила відчуття знаходиться в логарифмічній залежності від сили подразника, а саме: зміна сили відчуття пропорційна десятковому логарифму сили подразника. Ця логарифмічна залежність надзвичайно важлива для розроблювачів теле- та відеоапаратури, оскільки допомагає обчислити, наскільки інтенсивним має бути сигнал, щоб він відчувався точно та без спотворень.

95. ОХАРАКТЕРИЗУЙТЕ ФІЗІОЛОГІЧНУ ОСНОВУ СПРИЙМАННЯ

За своєю природою сприймання як і відчуття має рефлекторний характер. В своїх роботах І.П.Павлов показав, що в основі сприймання лежать умовні рефлекси, які утворюються в корі великих півкуль при дії на органи чуття людини різноманітних комплексних подразників. У порівнянні з відчуттями сприймання є вищою формою аналітико-синтетичної діяльності мозку.

В основі сприймання лежать два види нервових зв'язків, а саме: нервові зв'язки, що утворюються в межах одного аналізатора, коли діючий на рецептор подразник є однієї модальності, і між аналізаторні зв'язки, коли діючий подразник є комплексним. Наприклад, в основі сприймання музикальної мелодії лежать внутріаналізаторні нервові зв'язки. При сприйманні учнем на уроці навчального матеріалу він бачить вчителя, слухає його розповідь і робить записи в зошиті Комплекс діючих подразників викликає збудження у слухових, зорових і рухових рецепторах, які передаються в мозкові центри. В результаті дії кори великих півкуль утворюються складні системи тимчасових нервових зв'язків, що забезпечують цілісність сприймання. В цьому випадку в основі сприймання лежать між аналізаторні тимчасові зв'язки. Важливу функцію в процесі людського сприймання виконує друга сигнальна система. Вона визначає зміст людського сприймання, позначає предмет, надає сприйманню людини довільний характер. Таким чином, фізіологічною основою сприймання є системи внутріаналізаторних і між аналізаторних нервових зв'язківноггггггггггггггггнонноноооооооооооооооооооооооооооо, що забезпечують необхідну цілісність і предметність сприймання.

96. ДАЙТЕ ПОРІВНЯЛЬНУ ХАРАКТЕРИСТИКУ ПОНЯТТЯМ „ЕМОЦІЇ” ТА „ПОЧУТТЯ»

ПОЧУТТЯ АБО ЕМОЦІЇ- це переживання людиною свого ставлення до того, що її

оточує, що вона робить, до інших людей та самої себе. В емоціях і почуттях людина виявляє своє ставлення до змісту пізнаваного. Почуття й емоції залежать від особливостей відбиваних предметів. Між людиною і навколишнім світом складаються об'єктивні відносини, що стають предметом почуттів і емоцій. В емоціях і почуттях виявляється також задоволеність або незадоволеність людини своєю поведінкою, вчинками, висловленнями, діяльністю. Емоції і почуття -- це своєрідне особистісне ставлення людини до навколишньої дійсності і до самої себе. Почуття й емоції не існують поза пізнанням і діяльністю людини. Вони виникають в процесі діяльності і впливають на її протікання. Джерелами емоцій і почуттів служать об'єктивно існуючі предмети і явища, виконувана діяльність, зміни, що відбуваються в нашій психіці й організмі. Своєрідність емоцій і почуттів визначається потребами, мотивами, прагненнями, намірами людини, особливостями її волі, характеру. Зі зміною якого-небудь з цих компонентів змінюється ставлення до предмета потреби. У цьому виявляється особистісне ставлення людини до дійсності.

97. НАВЕДІТЬ ПРИКЛАДИ, ЩО ІЛЮСТРУЮТЬ ІНСТИНКТ ЯК ФОРМУ ПОВЕДІНКИ ТВАРИН

Інстинкти -- це ланцюг послідовних безумовних рефлексів, що є однією з форм пристосування тварин до умов життя. Це природжена форма поведінки тварини. Інстинкти характеризуються стереотипністю дій, поштовхом для яких є зовнішні подразнення. В незмінюваних умовах інстинкти корисні, однак несвідомі, автоматичні дії стають марними в разі зміни ситуації. Цю особливість інстинктів можна проілюструвати таким прикладом.

Запас корму представляє найбільше широко розповсюджене явище серед наземних організмів, як безхребетних, так і хребетних. Значна розмаїтість цієї форми діяльності вже давно привертало увагу натуралістів, і не випадково явища запас корми часто приводилися як приклади інстинктів.

Оса сфекс виявляє турботу про своє потомство, яка полягає в послідовних, доцільних діях: вона будує гніздонірку, заготовляє живих комах -- корм для своїх личинок. Оса паралізує здобич уколом жала в скупчення нервових клітин, на здобич відкладає яйця, після чого нірку замуровує. На цьому турбота про потомство завершується. Проте якщо звичний хід подій порушити -- видалити з гнізда вміст у той час, коли оса вже розпочала його замуровувати, навіть якщо "пограбувати" гніздо в її присутності, оса старанно завершить його мурування. ( Знаю, що противний приклад, але нічого кращого не знайшла =( )

98. НАВЕДІТЬ ПРИКЛАДИ, ЩО ІЛЮСТРУЮТЬ НАВИЧКУ ЯК ФОРМУ ПОВЕДІНКИ ТВАРИН

Навичка - здатність виконувати дії відповідно до заданих критеріїв, що надбана в процесі навчання або "життєвої практики". Навичка -- психічне новоутворення, підконтрольне свідомості і вироблене шляхом вправ, завдяки якому індивід спроможний виконувати певну дію раціонально, з належною точністю і швидкістю, без зайвих витрат фізичної та нервово-психологічної енергії. Навички-дії, складові частини яких у процесі формування стають автоматичними. Відповідно до видів дій розрізняють і види навичок:рухові, сенсорні, інтелектуальні. В усіх видах діяльності необхідні навички:навчальні,трудові,ігрові тощо.

Навичками у тварин називаються придбані в індивідуальному досвіді форми поводження, які забезпечують диференційоване пристосування тварини до мінливих умов середовища. По своїх механізмах навички є складними умовними рефлексами й здійснюються за допомогою вищої нервової діяльності. Найпростіші навички можуть утворюватися навіть в одноклітинних тварин. Так, таргана можна привчити брати їжу тільки із чорних квадратів шахового поля. Бджоли не тільки добре запам'ятовують малюнки польових квітів на лотках вулика й поступово вчаться запам'ятовувати дорогу до вулика, але й виробляють умовні рефлекси на захід конюшини. Слабкий звук ляпанцю об воду сприймається жабою як сигнал небезпеки, поміченою іншою жабою, і змушує її стрибати у воду. Якщо який-небудь подразник придбав у тварини сигнальне значення, виходить, воно вже має здатність до психічного відбиття й, отже, має психіку. У житті навички, розвиваючись, приводили до виникнення найбільш складної форми поводження тварини - розумового. Розумовими, їх ще називають інтелектуальними, є форми поводження, спрямовані на рішення нових завдань не шляхом успадкованих або раніше придбаних в особистому досвіді способів, а на основі відбиття існуючих між предметами зв'язків і відносин. Відомо, що розумове поводження - основна форма діяльності людини. Нам притаманні із тваринами всі види розумової діяльності: індукція, дедукція, абстрагування, аналіз незнайомих предметів. Розвиток найпростішого розумового поводження тварин було пов'язане з виникненням можливості предметного відбиття їх на підставі комплексу відчуттів. Так, шимпанзе здатні розрізняти й запам'ятовувати трикутники, кулі, піраміди по їхньому фарбуванню й формі й використати ці диференційовані подання у своєму поводженні. Найпростішим видом розумового поводження, що опирається на відбиття співвідношення між предметами, є так звані обхідні дії, недоступні, зокрема, курям, однак добре доступні собакам і повністю доступні людиноподібним мавпам. Найбільше повно проявляється розумова діяльність при спробах використання тваринами різних предметів як найпростіші знаряддя. Спочатку дія виконується під контролем рухового аналізатора ("м'язового відчуття"). Всі інші аналізатори, які брали участь в управлінні І корекції рухів, переключаються на контроль зовнішніх умов та результатів рухової діяльності. Це дає можливість переключити мислення на вирішення інших завдань. Проте всі довільні автоматизовані рухові дії, сформовані на основі свідомості, в будь-який час можуть бути взяті під контроль.На стадії формування навички поступово усуваються зайві рухи, удосконалюється міжм'язова координація, рухи стають точнішими у просторі, часі і за зусиллями. Всі рухи відтворюються невимушене, плавно, з високою точністю і стабільно.

99. НАВЕДІТЬ ПРИКЛАДИ, ЩО ІЛЮСТРУЮТЬ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНУ ПОВЕДІНКУ ЯК ФОРМУ ПОВЕДІНКИ ТВАРИН

На певному етапі еволюції виникає така форма психічного відображення як інтелектуальна поведінка тварин. Її основу становить відображення складних відношень між окремими предметами.

За змістом інтелектуальна поведінка тварин має дві фази:

· Підготовча фаза (дії тварини керуються не самим предметом, на який вони спрямовані, не кінцевою метою, а тим, що є лише засобом досягнення цієї мети);

· Фаза здійснення (діяльність спрямована вже безпосередньо на той предмет, який є її безпосереднім чинником).

Рішення інтелектуальних завдань має опосередкований характер, тобто воно базується на досягненні одних речей через використання їх відношення до інших речей (а не до організму).

Приклад: група фахівців з поведінки тварин провела експерименти над воронами. Дослідники пропонували їм їжу, що лежала на дні високої прозорої посудини з вузькою горловиною, а поблизу залишили шматочки дроту. Після четвертої спроби дістати їжу з посудини ворона Бетті звернула увагу на дріт, дзьобом зігнула його в гачок і спритно витягла ним ласощі, що лежали на дні.

Інтелектуальна поведінка тварин характеризується такими основними ознаками:

1) За складних умов тварини після багаторазових «спроб і помилок» знаходять рішення;

2) Якщо поставити тварину в аналогічні умови - відразу знайде рішення;

3) Якщо умови дещо видозмінити - знаходять рішення, а це означає, що їм властиве перенесення;

4) Розв'язують «двофазні» завдання.

Разом з тим у нестандартних ситуаціях яскраво проявляється обмеження інтелектуальної поведінки тварин. Так, у відомому досліді з мавпою, яка гасила вогонь водою з бака, за зміни умов (вогонь знаходився на плоті посеред річки, а бак з водою на іншому плоті, до якого важко було дістатися) вона намагалася розв'язати завдання старим методом - діставалася до бака з водою, замість того, щоб скористатись водою з річки.

100. НАВЕДІТЬ ПРИКЛАДИ, ЩО ІЛЮСТРУЮТЬ УМОВНИЙ ТА БЕЗУМОВНИЙ РЕФЛЕКСИ

І.П. Павлов усі рефлекторні реакції поділив на дві групи: безумовні і умовні. Вони ж лежать в основі поведінки людини. Безумовні рефлекси - природжені, відносно постійні, стереотипні реакції організму на дію адекватного подразника зовнішнього або внутрішнього середовища, які здійснюються за допомогою ЦНС, передаються спадково. Їх ознаки:

1. Проявляються при дії адекватного подразника без особливих спеціальних умов (слиновиділення, ковтання, дихання та ін.).

2. Мають готові анатомічно сформовані рефлекторні дуги.

3. В їх здійсненні основна роль належить підкірковим ядрам, стовбуру мозку, спинному мозку. Вони зберігаються і після видалення кори великого мозку. Проте представництво безумовного рефлексу є в корі великих півкуль.

4. Є видовими реакціями, характерними для усіх представників даного виду.

5. Є відносно постійними рефлекторними реакціями, стійкі, незмінні, зберігаються протягом усього життя.

Найпростіші приклади безумовних рефлексів відомі кожному з повсякденного життя. Приймання їжі -- це харчовий рефлекс. Кліпання повіками -- рефлекс мигання. Вдих і видих -- дихальний рефлекс. Зміна величини зіниць залежно від інтенсивності освітлення, зміна або підтримання рівня тиску крові, посилення чи послаблення перистальтики кишок, тонусу м'язів (ходіння, бігання) тощо. Умовні рефлекси - індивідуальні, набуті рефлекторні реакції, які виробляються на базі безумовних рефлексівд. Їх ознаки:

1. Набуваються протягом усього життя організму.

2. Неоднакові у представників одного виду.

3. Не мають готових рефлекторних дуг.

4. Вони формуються при певних умовах.

5. В їх здійсненні основна роль належить корі великого мозку.

6. Мінливі, легко виникають і легко зникають залежно від умов, в яких знаходиться організм.

Прикладом умовних рефлексів можуть бути всі рефлекси, які появились в житті людини з часом: вміння говорити, читати, ходити, писати, одягатись, спілкуватись і т.д. У тварин, наприклад, умовний слиновидільний рефлекс на включення світла лампочки буде з'являтись лише в того індивіда, якому попередньо включення електричної лампочки поєднували з подачею їжі.

101. НАВЕДІТЬ ПРИКЛАДИ, ЩО ІЛЮСТРУЮТЬ ДИНАМІЧНИЙ СТЕРЕОТИП

Динамічний стереотип. Більшість основних видів трудової й побутової діяльності людина повторює в певній послідовності впродовж тривалого часу. Це сприяє утворенню єдиного ланцюга рефлексів, у якому рефлекторна реакція на перший подразник є пусковим моментом для всього ланцюга. Таку систему послідовних умовних рефлексів названо динамічним стереотипом. Яскравим прикладом динамічних стереотипів є різноманітні рухові навички. Ходьба, біг, плавання, катання на лижах та велосипеді, гра на музичних інструментах, уміння писати і навіть користуватися ложкою, виделкою та ножем - усе це навички, в основі яких лежить утворення динамічних стереотипів.

Отже, динамічний стереотип - це система послідовних закріплених тимчасових нервових зв'язків (умовних рефлексів), що утворилися у відповідь на постійно повторювану систему умовних подразників. Він дає змогу людині виконувати певні дії без значного напруження нервових центрів кори великого мозку.

102. НАВЕДІТЬ ПРИКЛАДИ, ЩО ІЛЮСТРУЮТЬ СИГНАЛИ 1-Ї ТА 2-Ї СИГНАЛЬНОЇ СИСТЕМ

Ви займаєтеся у себе в кімнаті. З їдальні доноситься дзвін посуду - Сигнал майбутнього обіду. За цим сигналом ви припиняєте заняття і йдете обідати. Але, припустимо, ви не чули дзвону посуду. Вам просто говорять, що обід подано, - і ви йдете в їдальню. У першому випадку ви використовували сигнали першої сигнальної системи, у другому - другий.

Школярі відпочивають під час перерви. Лунає дзвінок - Сигнал першої сигнальної системи, що сповіщає початок занять. Дзвінок зіпсований. Викладач усно запрошує школярів на урок, тобто використовує сигнали другої сигнальної системи.

103. ОПИШІТЬ СТРУКТУРУ ТА ФУНКЦІЇ МОЗКУ ЛЮДИНИ

У головному мозку, як і в спинному, є біла і сіра речовина. Біла речовина (відростки нейронів) утворює провідні шляхи, які зв'язують відділи головного мозку між собою та зі спинним мозком. Сіра речовина (тіла нейронів) утворює кору півкуль головного мозку і мозочка й у вигляді окремих скупчень нейронів, так званих ядер, міститься всередині білої речовини.

У головному мозку розрізняють такі складові: довгастий мозок, міст, мозочок, середній мозок, проміжний мозок та кінцевий, який ще називають великий мозок. Учені ще об'єднують головний мозок у відділи: задній, середній і передній мозок. Задній мозок включає довгастий, міст і мозочок, а передній - проміжний і кінцевий мозок.\

Структурні частини мозку:

- Міст є продовженням довгастого мозку і з'єднує між собою спинний, довгастий, середній і проміжний. Через нього проходять висхідні і низхідні нервові шляхи. У білій речовині мосту є ядра, від яких беруть початок п'ята-восьма пари черепно-мозкових нервів. Тут є центри, що контролюють міміку та жування.

- Мозочок як складова заднього мозку розташований безпосередньо над довгастим мозком. Він складається з двох півкуль, сполучених черв'яком. Поверхня мозочка вкрита сірою речовиною, в товщі півкуль і черв'яка міститься біла речовина, в якій є скупчення сірої речовини. Мозочок зв'язаний провідними шляхами (чутливими і руховими) зі спинним, довгастим і середнім мозком, а через міст - з корою великого мозку. Він відіграє важливу роль у регулюванні рівноваги тіла, координації рухів (робить їх точними) і підтримуванні тонусу м'язів. Якщо нормальне функціонування мозочка порушується, людина втрачає здатність до точних, узгоджених рухів, зберігання рівноваги тіла. Головна функція мозочку -- рефлекторна координація рухів і розподіл м'язового тонусу

- Середній мозок розташований між мостом і проміжним мозком. Через нього вгору і вниз проходять нервові шляхи, які передають імпульси до проміжного і кінцевого мозку та від них. У середньому мозку міститься низка важливих нервових центрів, зокрема первинні центри зору, слуху, м'язового тонусу тощо. Середній мозок є одним з основних центрів регуляції рухів і напруження скелетних м'язів, переважно тих, які протидіють силі гравітації (розгиначі ніг, м'язи спини).

Довгастий мозок, міст і середній мозок утворюють стовбур головного мозку. Середній мозок впливає переважно на тонус тих м'язів, які протидіють силі гравітації (розгиначі ніг, м'язи спини).

Функції середнього мозку

У довгастому мозку локалізуються дихальні, серцево-судинні центри, центри, що регулюють секреторну діяльність травних залоз, жування, ковтання, блювання, кашлю, слиновиділення та інші життєво важливі функції.

Великі півкулі мозку. До них належать частки півкуль, кора великого мозку (плащ), базальні ганглії, нюховий мозок і бічні шлуночки. Півкулі мозку розділені поздовжньою щілиною, в заглибині якої міститься мозолисте тіло, що їх з'єднує.

шкіри, внутрішніх органів, м'язів, сухожиль). Під час збудження цих зон у людини виникають відповідні відчуття

104. ОПИШІТЬ СТРУКТУРУ І ФУНКЦІЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ ЛЮДИНИ

Структурно і функціонально нервову систему людини поділяють на центральну та периферичну. В свою чергу до їх складу входить вегетативна нервова система, яка автономно регулює роботу внутрішніх органів. Центральна нервова система складається з головного мозку з великими півкулями кори головного мозку, підкорковими вузлами, мозочком і стовбуром мозку, а також спинного мозку, мозкових оболонок і спинномозкової рідини, що омиває мозкову речовину. Периферичну нервову систему становлять периферичні нерви, які виходять за межі хребетного стовбуру від передніх і задніх корінців спинного мозку, що з'єднується з міжхребетними вузлами та волокнами вегетативної нервової системи.

Нервова система виконує дві найважливіші функції: узгоджує діяльність усіх внутрішніх органів і контролює їхню роботу, а також забезпечує зв'язок організму з навколишнім середовищем.

105. Проаналізуйте основну відмінність між методами спостереження та експерименту

Спостереження - метод дослідження предметів та явищ, що полягає у їх цілеспрямованому сприйнятті, відстеженні та фіксуванні. Спостереження є формою систематичного контролю. Психологічне наукове спостереження як дослідницький метод варто відрізняти від звичайного спостереження. Спостереження як метод дослідження є: цілеспрямованим, планомірним, систематичним, що точно фіксує усе що відбувається. Спостерігач (психолог-дослідник) при цьому має бути: безпристрасним, точним та строго слідувати всім формальностям процедури.

Спостереження може існувати 3-х видів: Самоспостереження; Включене спостереження (коли спостерігач знаходиться поміж спостережуваних, але ніхто не знає що він веде спостереження); Зовнішнє спостереження (при якому досліджувані можуть знати, а можуть не знати, що за ними ведуть спостереження).

Предметом спостереження є зовнішні прояви психіки в поведінці спостережуваних (мова, експресія, дії, вчинки, теми розмов та їх діапазон).

Експеримент дозволяє пояснити причини психічних явищ, змоделювати їх виникнення, вивчити психіку в умовах, що контролюються. Сутність експерименту полягає у тому, що дослідник сам створює умови для прояву тих чи інших психічних явищ, що дозволяє йому розкрити причини їх виникнення. Є 3 типи експерименту: лабораторний, природній, моделюючий.

При лабораторному експерименті досліджуваний знає, що за ним ведеться спостереження, а сам експеримент ретельно планується а його процес та результати строго документуються.

Перевагами лабораторного експерименту є те, у ньому можна:1) довести об'єктивно зв'язок явищ; 2) викликати дане явище стільки разів, скільки треба, і як наслідок преревірити отримані результати; 3) абсолютно точно і достовірно вказати параметри досліджуваного явища з допомогою апаратури.

Природній експеримент - це метод, при якому дослідження відбувається так, щоб досліджувані не знали, що їх вивчають. У порівнянні з лабораторним експериментом у природному психологічному експерименті важче забезпечити чистоту дослідження. Тому він використовується здебільшого у педагогічній психології та психології праці.

Моделюючий експеримент - це експеримент суть якого полягає у дослідженні не вже сформованих психічних процесів, властивостей і станів, а механізмів їх виникнення та розвитку. Це метод при якому досліджуються проектовані форми психічної діяльності, тобто ті яких ще немає насправді. Формуючий (моделюючий) експеримент задає особливі, теоретичні, тобто науково обґрунтовані умови виникнення та формування психічних структур. У цьому його величезне значення та перевага.

106. ПРОАНАЛІЗУЙТЕ ОСНОВНУ ВІДМІННІСТЬ МІЖ МЕТОДАМИ СПОСТЕРЕЖЕННЯ Й ЕКСПЕРИМЕНТУ

У педагогічній психології використовуються ті ж методи, що і в інших гілках психологічної науки. Головними методами є спостереження й експеримент. Спостереження - один з методів збору даних шляхом прямого зорового і слухового контакту з об'єктом вивчення. дослідник не впливає на предмет вивчення, не викликає його цікавлять явища, а чекає їх природного прояви. Основні характеристики-цілеспрямованість, планомірність. а) вибір об'єкта спостереження та ситуації, б) програма спостережень: перелік тих сторін, властивостей об'єкта, які будуть фіксуватися. в) спосіб фіксації одержуваної інформації. Особливу проблему складає сам спостерігач: його присутність може змінювати поведінку цікавить його людини. Ця проблема вирішується двома шляхами: спостерігач повинен стати звичним членом колективу,. Інший шлях - спостерігати, залишаючись невидимим для об'єкта спостереження. Цей шлях має обмеження, перш за все - моральні. бихевиорист спостерігає свій предмет безпосередньо. Був метод інтроспекції («зазирання всередину себе»). У цьому випадку спостерігач повинен був спостерігати власні психічні явища. Цей метод себе не виправдав. Експеримент займає чільне місце у психологічних дослідженнях. Його відмінність від спостереження полягає в тому, що експериментатор впливає на досліджуваний об'єкт у відповідності з гіпотезою дослідження. Розрізняють два види експерименту: лабораторний і природний. Основна відмінність між ними полягає в тому, що в лабораторному експерименті випробуваний знає, що у нього щось перевіряється, що він проходить якесь випробування. У природному експерименті піддослідні цього не знають, оскільки експеримент проводиться у звичних для них умовах, про його проведення їх не інформують. Лабораторний експеримент-у формі індивідуального, так і у формі колективного експерименту. гідність природного-важко фіксувати цікавлять експериментатора особливості діяльності дітей. У лабораторному експерименті, є великі можливості для збору і точної фіксації даних, якщо він проводиться в лабораторії. Але усвідомлення учнем себе як випробуваного може впливати на хід його діяльності.

107. ОХАРАКТЕРИЗУЙТЕ СТРУКТУРУ СУЧАСНОЇ ПСИХОЛОГІЇ ТА ЇЇ МІЖДИСЦИПЛІНАРНІ ЗВ'ЯЗКИ

Сучасна психологія має розгалужену систему наукових дисциплін. Зв'язки між різними галузями психології утворюють структуру сучасної психології.

Сучасна психологія є вельми розгалуженою системою наукових дисциплін, що знаходяться на різних рівнях формування, пов'язаних з різними областями практики.

Психологія праці вивчає психологічні особливості трудової діяльності людини, психологічні аспекти наукової організації праці. Педагогічна психологія має своїм предметом вивчення психологічних закономірностей вчення і виховання людини. Медична психологія вивчає психологічні аспекти діяльності лікарки і поведінки хворого. Юридична психологія розглядає психологічні питання, пов'язані з реалізацією системи права. Військова психологія досліджує поведінку людини в умовах бойових дій, психологічні сторони взаємин начальників і підлеглих, методи психологічної пропаганди і контрпропаганди, психологічні проблеми управління бойовою технікою і так далі.

Психологія спорту розглядає психологічні особливості особи і діяльності спортсменів, умови і засоби їх психологічної підготовки, психологічні параметри тренованості і мобілізаційної готовності спортсмена, психологічні чинники, пов'язані з організацією і проведенням змагань. Психологія торгівлі, широко розвинена головним чином в капіталістичних країнах, з'ясовує психологічні умови дії реклами, індивідуальні, вікові і інші особливості попиту, психологічні чинники обслуговування клієнтів, досліджує питання психології моди і тому подібне Нарешті, слід назвати психологію художньої творчості (в області літератури і мистецтва) і естетичного сприйняття - область, значення якої не викликає сумніву, але поки що вельми слабо вивчену.

108. ПРОАНАЛІЗУЙТЕ СТРУКТУРУ СВІДОМОСТІ Й ОБҐРУНТУЙТЕ РОЛЬ НЕСВІДОМИХ ПСИХІЧНИХ ПРОЦЕСІВ У ЖИТТІ ЛЮДИНИ

Проаналізуйте cтруктуру свідомості, роль несвідомих псих. процесів

Cтруктура:

- Пізнавальні психічні процеси (пізнання світу).

- Самопізнання, самооцінка (відношення до себе та інших).

- Цілеформування і ціннісний компонент життєдіяльності (Що я роблю, заради чого, яким буде результат)

- Базисне орієнтування в місці і часу: де я? що я роблю?

Всі ці 4 компоненти свідомості формують його цілісну структуру: пізнавальну, рефлексивний, ціннісно-смислове та орієнтовну.

Несвідоме - це сукупність усіх психічних процесів і станів, у перебігу яких людина не віддає собі звіту. (сновидіння, механічні дії, галюцинації, діяльність органів тіла).

Напр: вимикач був перенесений на іншу стіну, але всі мешканці будинку намагаються увімкнути світло там, де вимикач був раніше.

109. НАЗВІТЬ ПІДСТАВИ, ЩО ВИЗНАЧАЮТЬ СТРУКТУРУ СУЧАСНОЇ ПСИХОЛОГІЇ І ПОКАЖІТЬ ЛОГІКУ ВИНИКНЕННЯ МІЖДИСЦИПЛІНАРНИХ НАПРЯМКІВ ПСИХОЛОГІЧНОЇ НАУКИ

Підстави:

1. особливості вивчення психіки в конкретній діяльності

2. особливості вивчення процесів розвитку психіки

3. особливості вивчення відносин людини, його особистості до суспільства.

Псих.науки: педагогічна психологія(вивчає особливості психології навчання і виховання, психології учня і вчителя…)

Психологія праці( вивчає псих.особливості трудової д-сті людини, специфіку її роботи з технікою і машинами в цілому, а також специфіку псих. станів людини, пов*язаних з загрузкою організма в особливих умовах д-сті.)

Медична психологія( вивчає псих. аспекти поведінки хворого і діяльність лікаря, специфіку псих. лікування тощо)

Є ще юридична психологія, психологія спорту, торгівлі. Також виділяють вікову, спеціальну та порівняльну психологію; соціальну та психологію особистості.

110. ПОЯСНІТЬ ВІДМІННІСТЬ МІЖ ПСИХОЛОГІЧНИМ ОБСТЕЖЕННЯМ ТА ДОСЛІДЖЕННЯМ. ПЕРЕРАХУЙТЕ ОСНОВНІ ЕТАПИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Психологічне обстеження - це процес визначення особливостей психічного стану та потенційних можливостей психічного розвитку людини.

Психологічне дослідження (Д) - це вид наукової пізнавальної діяльності людини, що має організовану форму, орієнтується на отримання істинного знання, та являється способом реалізації даної цілі в науці.

Основною відмінністю псих. обстеження та дослідження є те, що 1) дослідження є вибірковим, а обстеження загальним, 2) дослідження спрямоване на підтвердження чи спростування гіпотези, в той час як обстеження спрямоване на те, що б скласти загальну картину про об'єкт, на основі чого вже можна буде складати гіпотези і потім їх спростовувати.

Основну етапи Д:

1 етап - вибір проблеми та теми, визначення об'єкта та предмета, цілей та задач, розроблення гіпотез дослідження;

2 етап - вибір методів та розробка методики дослідження, перевірка гіпотези, безпосереднє дослідження, формування попередніх висновків, їх уточнення, обґрунтування заключних висновків та практичні рекомендації;

3 етап - впровадження отриманих результатів в практику та літературне оформлення роботи.

111. ДОВЕДІТЬ ПЕРЕВАГИ МЕТОДУ КОРЕЛЯЦІЇ В ПОРІВНЯННІ З МЕТОДОМ ЕКСПЕРИМЕНТУ ПРИ ДОСЛІДЖЕННІ МОЗКОВИХ ЯВИЩ

Кореляція (від лат. correlation - співвідношення) - ще один метод як обробки даних, так і їх отримання. Справа в тому, що інколи експеримент з вивчення психіки неможливо застосувати. Наприклад, психолог, який вивчає функції людського мозку, не може на свій розсуд видалити частинки мозкової речовини, як це робиться у тварин, не може вживляти в різні ділянки мозку електроди. Натомість можливе дослідження мозкових функцій при пораненнях, захворюваннях мозку шляхом порівняння того, як змінюється поведінка людини при порушенні роботи тієї чи іншої ділянки мозку. Так, наприклад, був встановлений взаємозв”язок, співвідношення між пошкодженням потиличної частини мозку та погіршенням зору. Ті ділянки мозку, які відповідають за формування зорового образу, так і називаються „зорові бугри”. Такий метод отримання нових знань, поза експериментом, шляхом вивчення співідношень називаюь методом кореляції.

Кореляція може мати чітко виражену математичну форму. Математично виражене співвідношення між двома незалежними рядами явищ називається коофіцієнтом кореляції. Коофіцієнт кореляції може встановити ступінь залежності, ступінь співвіднесення між одним та іншим явищем. Наприклад, можна дізнатися чи існує кореляція між схильністю студента читати і ступенем його уважності. Для цього можна відібрати найбільш читаючих студентів, найменш читаючих студентів і запропонувати тим та іншим виконати тест на уважність (тест Бурдона). Якщо виявиться, що результат теста тим вище, чим більше книг протягом, скажімо, місяця добровільно читає студент, ми можемо зробити висновок: існує кореляція між схильністю до читання та уважністю. Така кореляція називається позитивною. Якщо, навпаки, чим більше книг протягом місяця читають добровільно студенти, тим менш успішно у них виконано тест на уважність, тоді така кореляція називається негативною. Вона свідчить про те, що схильність до читання співвідноситься з неуважністю.

Метод кореляції не обов”язково дає причинове пояснення взаємозв”язку явищ, але він слугує важливим інструментом встановлення взаємозалежності психічних процесів, якостей та станів.

112. ПОЯСНІТЬ СУТНІСТЬ ПРИНЦИПУ РОБОТИ МОЗКУ, ЩО ІМЕНУЄТЬСЯ «АКЦЕПТОР ДІЇ»

У мозку немовби представлена модель бажаного результату, з яким порівнюється те, що фактично досягнуто. Якщо ж одержаний результат не відповідає заданій програмі, то корекція рухового акту й тренування ефекторної системи продовжується до досягнення автоматизму. Апарат "випереджаючого відображення" -- "акцептор дії" -- контролює результати дій і зіставляє їх з поставленою метою. Відповідно до концепції функціональних систем академіка П. К. Анохіна мовному втіленню кожного слова, кожної фрази передує формування в мозку "контрольного апарата" (акцептор дії), що стежить за правильністю їхнього проголошення. У складну організацію мовної діяльності залучені різні види механізмів самоконтролю: слуховий, зоровий, кінестетичний й ін.

113. НАВЕДІТЬ ПРИКЛАД, ПРИНАЙМНІ, ДВОХ ІЛЮЗІЙ І ПОЯСНІТЬ ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНУ ПРИРОДУ ЇХНЬОГО ВИНИКНЕННЯ

Ілюзіями називають неадекватні сприймання, які неправильно, викривлено, помилково відображають об'єкти, що діють на аналізатори.

Ілюзії зумовлюються різними причинами. Однією з них є активізація старих тимчасових зв'язків у нових, істотно відмінних від попередніх, ситуаціях.

Ось, наприклад, м'язова ілюзія. Перед обстежуваним лежать дві коробки однакової форми і ваги, але різні за розміром: одна більша, друга менша. Обстежуваному менша коробка здається важчою. Сприймання в цьому разі має ілюзорний характер. Пояснюється помилка динамічним стереотипом, який до цього був вироблений у обстежуваного. В процесі зорового сприймання більша коробка сприймається як важча, а менша - як легша, оскільки так часто буває у житті. Тому м'язам тієї руки, яка підіймає велику коробку надається більше напруження, а м'язам другої руки - меншого. Через це невелика коробка сприймається як важча.

Особливо поширеними є оптичні ілюзії. Дві лінії однакової довжини сприймаються нами як різні за довжиною: та лінія, на кінцях якої накреслено кути, обернені відкритою стороною до неї, здається коротшою. Спеціальні спостереження показали, що велика кількість людей перебільшують довжину вертикальних ліній порівняно з горизонтальними. На цій підставі виникає ілюзія переоцінки.

Існує чимало ілюзій, зумовлених різницею в яскравості предмета та фону сприйняття. На темнішому тлі фігури здаються світлішими, аніж на менш темному.

Ілюзії породжуються діяльністю різних аналізаторів. Найпоширенішими є зорові ілюзії. Так, у білій сукні жінка здається повнішою, ніж у темному одязі. Тканина у горизонтальну смугу повнить фігуру, а у вертикальну - подовжує. Дзеркальна стінка розширює приміщення, створює ілюзію простору.

Ілюзії мають найрізноманітніші причини: вироблені життєвою практикою прийоми зорового сприймання, особливості зорового аналізатора, зміна умов сприймання, образне передбачення побаченого, дефекти зору.

Та хоч якою б складною була ілюзія, спотворене сприймання можна відрізнити від правильного. Практична діяльність людей уточнює образи сприймання.

114. ПОЯСНІТЬ, ЩО СПІЛЬНОГО Й ВІДМІННОГО У ВІДЧУТТЯХ ТА СПРИЙМАННІ ЯК ПРОЦЕСАХ ПСИХІЧНОГО ВІДОБРАЖЕННЯ ДІЙСНОСТІ

Відмінне:

Відчуття	Сприймання
Контактність (здійснюються при безпосередньому контакті)	Безконтактність (дає образ предмету на відстані)
Фрагментарність (дають фрагментарну інформацію про навколишній світ та внутрішні стани)	Цілісність (дає цілісну інформацію про навколишній світ та внутрішні стани)
Часткова осмисленість (наші відчуття не завжди усвідомлюються)	Осмисленість (сприйняття завжди осмислені)
Специфічність (спеціалізуються на конкретній інформації)	Комплексність (працює весь комплекс аналізаторів)

Спільне те, що й відчуття, і сприймання є способами пізнання людиною навколишнього середовища і взаємодії з ним.

114. ОХАРАКТЕРИЗУЙТЕ ФІЗІОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПАМ'ЯТІ

Фізіологічною основою пам'яті є сліди попередніх нервових процесів, що зберігаються в корі завдяки пластичності нервової системи: будь-який викликаний зовнішнім подразником нервовий процес, будь то збудження або гальмування, не проходить для нервової тканини безслідно, але залишає в ній як би «слід» у вигляді певних функціональних змін, які полегшують перебіг відповідних нервових процесів при їх повторенні, а також їх повторне виникнення за відсутності подразника, що викликав їх.

115. НАВЕДІТЬ ПРИКЛАДИ ВИДІВ ПАМ'ЯТІ ЗА КРИТЕРІЄМ ТРИВАЛОСТІ ЗБЕРЕЖЕННЯ ІНФОРМАЦІЇ

За часом зберігання інформації розрізняють миттєву (сенсорну), короткочасну та довгочасну пам'ять. В миттєвій (сенсорній) пам'яті інформація зберігається дуже короткий час (від 0,3 до 2,0 секунди) і стосується того, як відображається дійсність на рівні рецепторів. За допомогою цього виду пам'яті людина на дуже короткий час утримує картину зовнішнього світу. Обсяг її набагато перевищує обсяг короткочасної пам'яті, але інформація, яка міститься в ній, дуже швидко руйнується. Миттєва пам'ять в залежності від модальності аналізатора має різні підвиди, велике значення серед яких відіграють зорова (іконічна) і слухова (ехоічна) пам'ять. Миттєва пам'ять забезпечує збереження сприйманого образу під час мигання та рухів очима та під впливом інших факторів. Інакше кажучи, за допомогою миттєвої пам'яті забезпечується злите, а не розірване, сприйняття світу, а також предметність сприйняття. Короткочасна пам'ять утримує інформацію, яка надходить до неї із миттєвої і довгочасної пам'яті. Час зберігання інформації в ній - від 15 до 30 сек. Ця пам'ять не має різновидів за модальністю і зберігає те, на що спрямована увага людини. Обсяг короткочасної пам'яті обмежений. Дослідження показали, що в ній можуть одночасно утримуватися лише 7 ± 2 структурних одиниці. Ними можуть бути як окремі літери, так і слова, речення, тому для продуктивного використання цього виду пам'яті важливим є вміння структурувати матеріал. Короткочасна пам'ять забезпечує константність образу, що сприймається та обслуговує розуміння, мислення. Вона дозволяє управляти тривалістю збереження слідів за допомогою повторення. Довгочасна пам'ять практично не обмежена за об'ємом і тривалістю зберігання інформації. Це основне сховище досвіду людини. В нього поступає матеріал із короткочасної пам'яті, але він не знаходиться там в постійному вигляді. Цей матеріал неперервно перетворюється: узагальнюється, класифікується, об'єднується в смислові групи.

116. ОХАРАКТЕРИЗУЙТЕ ПРИЙОМИ АКТИВНОЇ УЯВИ

Уява - психічний процес, що полягає у створенні нових образів (подань) шляхом переробки матеріалу сприйнять і уявлень, отриманих у попередньому досвіді. Уява за своєю природою активно. Воно стимулюється життєвими потребами і мотивами і здійснюється за допомогою особливих психічних дій, званих прийомами створення образів. До них відносяться: аглютинація, аналогія, акцентування, типізація, додача і переміщення.

Аглютинація (комбінування) - прийом створення нового образу шляхом суб'єктивного об'єднання елементів або частин деяких початкових об'єктів.

Аналогія - це процес створення нового, за схожістю з відомим.

Гіперболізація - виявляється у суб'єктивному перебільшенні (применшення) розмірів об'єкта або кількості частин та елементів.

Акцентування - суб'єктивне виділення і підкреслення якихось характерних для об'єкта якостей.

Типізація-прийом узагальнення безлічі споріднених об'єктів з метою виділення в них загальних, повторюваних, істотних ознак і втілення їх у новому образі.

Додача - полягає в тому, що об'єкту приписуються (додаються) не властиві йому якості або функції (чоботи-скороходи, килим-літак).

Переміщення - суб'єктивне приміщення об'єкта в нові ситуації, в яких він ніколи не був, не може бути взагалі, або в яких суб'єкт його ніколи не бачив.

Всі прийоми уяви працюють як єдина система. Тому при створенні одного образу можуть використовуватися декілька з них. У більшості випадків прийоми створення образів погано усвідомлюються суб'єктом.

117. ПОЯСНІТЬ, ЧИМ УЯВА ВІДРІЗНЯЄТЬСЯ ВІД ОБРАЗНОГО МИСЛЕННЯ

Уява тісно пов'язана з мисленням і виступає з ним в єдності. Схожість: так само як і мислення, уява виникає в проблемній ситуації. Так само як і мислення, воно мотивується потребами особи. Відмінність: випереджаюче віддзеркалення дійсності, здійснюване в процесах уяви, відбувається в конкретно-образній формі, у вигляді яскравих представлень, а випереджаюче віддзеркалення в процесах мислення відбувається шляхом операції поняттями, що дозволяють узагальнено і опосередковано пізнавати світ.

118. ОПИШІТЬ РОЛЬ РЕТИКУЛЯРНОЇ ФОРМАЦІЇ У ВИНИКНЕННІ ВОЛІ ЯК ПСИХІЧНОГО ПРОЦЕСУ

Воля - це психічний процес, сутність якого полягає в регулюванні людиною поведінки та діяльності, що вимагає подолання внутрішніх і зовнішніх труднощів, перешкод.

В основі вольової поведінки знаходяться особливі принципи роботи головного мозку та центральної нервової системи людини. Одним із найважливіших принципів фізіологічного механізму волі є робота ретикулярної формації у вигляді своєрідного фільтру, що відбирає і пропускає в кору головного мозку потрібні для здійснення даної діяльності імпульси і затримує несуттєві в даний момент. Ретикулярна формація також виконує роль своєрідного акумулятора з енергетичного постачання кори головного мозку. Ретикулярна формація - джерело нервово-психічної енергії, яка забезпечує діяльність домінанти - оптимального осередку збудження.

119. ОБГРУНТУТЕ БЕЗГЛУЗДІСТЬ ФОРМУЛЮВАННЯ «ЕКСТРАСЕНСОРНЕ СПРИЙНЯТТЯ»

Термін «екстрасенсорне сприйняття» у 1934 р. запропонував ботанік Райн, який ще молодим увійшов до групи парапсихологів університету Дьюка. Він написав книгу, де стверджує, що за такого сприйняття інформація не надходить до людини відомим науці сенсорним шляхом. Прихильники парапсихології беззастережно прийняли це твердження, незважаючи на те, що ніхто з учених не підтвердив, що інформація справді може надходити, минаючи всі відомі сенсорні канали.

Варто погодитися із висновком про те, що у світі ще багато непізнаного і на нас ще чекають нові відкриття у галузі психології та фізіології нервової системи. Очікують свого розв'язання актуальні проблеми соціальної психології. Створюються нові галузі науки про психічну діяльність людини, які ще недавно вважалися б фантастичними, -- такі, приміром, як космічна психологія.

Але дослідження у цьому науковому напрямі не мають нічого спільного з діяльністю, яка зарекомендувала себе за останні 130 років (з моменту виникнення спіритизму) як безперспективна, спрямована на відродження містичних уявлень.

120. НАВЕДІТЬ ПРИКЛАДИ Й АРГУМЕНТИ ПОЗИТИВНОГО І ЗЛОВМИСНОГО ВИКОРИСТАННЯ СУБСЕНСОРНОГО СПРИЙМАННЯ

Субсенсорне сприйняття -- сприйняття того, що знаходиться нижче порогу відчуттів. Так буває, наприклад, коли людині пред'являють зображення дуже швидко, так, що вона не встигає розпізнати, що там зображено. Проте за допомогою спеціального прибору (плетизмографу), що фіксує ступінь розширення кровоносних судин на пальцях, можна встановити,що мозок зреагував на зображення.

Об'єкти, що сприймаються на цьому рівні, не дані у вигляді образу і не усвідомлюються людиною, але регулюють її поведінку. Коли на людину діяти звуком, частота якого лежить поза межами відчуттів, через деякий час у людини з'явиться втома та роздратування.Це засвоєння інформації в обхід свідомості (кори головного мозку) яка відразу імплантується у підсвідомість -- підкорку , знаходить там свою нішу й міцно закріплюється. Інформація, яка сприйнята субсенсорно сприймається і закріплюється людським мозком в тисячі разів швидше ніж та інформація, котра сприймається свідомим способом.

У людей без психічних відхилень понад 90 відсотків психічної діяльності здійснюється в діапазоні підсвідомості й лише від 3- до 5 відсотків психічна діяльність здійснюється в діапазоні свідомого сприйняття. За допомогою субсенсорних образів-символів можна створювати лікувальні програми, спрямовані на лікування тютюнової, алкогольної та інших залежностей.

Існують навчальні програми іноземній мові, що використовують субсенсорне сприйняття. З іншого боку, субсенсорне сприймання може використовуватися зловмисно, з метою маніпулювання («25-й кадр»).

121. ДАЙТЕ ВИЗНАЧЕННЯ ЯВИЩУ «АФАЗІЯ» І ОПИШІТЬ ДЕЯКІ З ВИДІВ АФАЗІЇ

Афазія (грец. ?????? -- оніміння, від ? -- без і ????? -- висловлення) -- розлад мови, спричинений локальним ураженням мовних центрів, розташованих в корі головного мозку. Афазії проявляються у вигляді порушень фонематичної, морфологічної та синтаксичної структури власної мови при збереженні рухів мовленнєвого апарату та елементарного слуху.

Афазія найчастіше зумовлюється крововиливом в мозок, його травмою, пухлиною, абсцесом тощо. При афазії звичайно порушуються всі мовні функції (усна мова, писемна, читання, сприйняття на слух).

Розрізняють ряд форм афазії.

1) Оптико-мнестична афазія виникає при ураженні тім'яно-потиличної кори на межі зі скроневими полями; відбувається розбіжність наочно-образних уявлень з вербальним знаковим позначенням, порушується згадування слів, що означають конкретні предмети, виникають труднощі у називанні предметів.

2) Акустико-мнестична афазія виникає при ураженні медіобазальних відділів кори лівої скроневої ділянки, поза ядерною зоною звукового аналізатора. Слух залишається збереженим, але для розуміння змісту усього висловлення необхідно тримати у пам'яті весь акустичний ряд. Обсяг пам'яті різко звужується. В результаті виникає нерозуміння усного мовлення. Відмічається пошук потрібних слів, вербальні парафазії. Мова бідна, часто випускаються слова (особливо іменники), знижена швидкість обробки словесної інформації. При відтворенні характерні «фактор краю» -- відтворюються перші або останні 2-3 слова, явище ремінісценції -- більш якісне відтворення словесного матеріалу через декілька годин після його пред'явлення; вербальний матеріал, який об'єднаний змістом (оповідання), запам'ятовується легше. Ураження симетричних відділів правої півкулі головного мозку призводить до порушення пам'яті на немовленеві та музичні звуки.

3) Афазія Верніке, або сенсорна афазія. Виникає у разі враження зони Верніке. В її основі лежить порушення фонематичного слуху, розрізнення звукового складу слів. При акустико-гностичнійї афазії спостерігається втрата здатності розуміння звукової сторони мови.

4) Аферентна моторна афазія -- розлад кінестетичної основи мовного моторного акту, що виникає при ураженні нижніх відділів тім'яної ділянки лівої півкулі та проявляється у труднощах артикуляції мовних звуків та слів у цілому, у змішанні близьких артикульом. Це пояснюється тим, що артикулярні тім'яні зони кори тісно взаємодіють із сприймаючими скроневими зонами. При цьому порушується оральний праксис, утруднений повтор за інструкцією оральних рухів та положень. Труднощі мовленевої артикуляції можуть мати прихований характер та проявлятися у специфічних умовах при вимовлянні складних слів та скоромовок.

5) Аграфія -- порушення письма: виникають оптичні дисграфії (неправильне розташування у просторі елементів літер, труднощі їхнього диференціювання, дзеркальне зображення).

6) Семантична афазія. Причина -- ураження у місці стикання кори тім'яної, потиличної та скроневої ділянок. Це викликає мовленевий розлад, що характеризується порушенням розуміння мовлення, якщо до нього включені мовні конструкції, що вказують на просторові розташування.

7) Амнестична афазія виникає при ураженні лівої півкулі кори головного мозку та виражається у забуванні окремих слів та їхніх значень. Спостерігається розлад номінативної функції мовлення, утруднена актуалізація слів-найменувань для предметів.

8) Еферентна (кінетична) моторна афазія або Афазія Брока виникає за локалізації патологічного процесу в нижніх відділах премоторної зони лівої півкулі (зона Брока). Патологічна інертність утруднює перехід від однієї артикульоми до іншої. При відносній збереженості мовного висловлювання мовлення характеризується скандуванням, відсутністю плавності, зниженням ролі інтонаційних, емоційних та мімічних компонентів, загальним збідненням, особливо за рахунок дієслів, виникає телеграфний стиль. Як і рухи, мова втрачає індивідуальні особливості, страждає просодичний бік мовлення та розуміння.

9) Динамічна афазія. Осередок ураження розташовується дещо вище зони Брока у лівій півкулі головного мозку. В результаті виникає порушення внутрішньої програми висловлювання, «дефект мовної ініциативи». Порушень мовної моторики немає, розуміння усної мови збережено. Усний переказ, твір не можуть бути написані, предикативність внутрішньої мови розпадається, це проявляється у труднощах побудування замислу висловлювання, внутрішньої програми мови. Це виражається у вигляді пропущення дієслів, прийменників, займенників, вживанні шаблонних фраз, нерозгорнутих коротких речень, частішого використання іменників у називному відмінку.

10) При повній афазії втрачається здатність до всіх форм мови та їх розуміння.

Прогноз афазії залежить від характеру основного захворювання. При лікуванні її добрі результати дають систематичні вправи в читанні й письмі.

122. ОБҐРУНТУЙТЕ ЗНАЧЕННЯ ДИНАМІЧНОГО СТЕРЕОТИПУ ДЛЯ ФІЗІОЛОГІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УВАГИ

Велике значення для організації уваги має вироблення динамічних стереотипів. Коли суб'єкт, виконуючи будь-яке завдання, не допускає неуважності, у нього відносно легко формується оптимальний осередок збудження. Динамічний стереотип неуваги важко змінити.

123. НАЗВІТЬ ТА ОХАРАКТЕРИЗУЙТЕ СУТНІСТЬ НАЙТИПОВІШИХ ПОРУШЕНЬ ВОЛІ

Абулія -- порушення волі, часткова або повна відсутність бажань і спонукань до дій. Абулія може бути вродженою (при тяжких випадках олігофренії) або внаслідок вольового зниження при певних психічних захворюваннях (при депресіях, станах ступору, органічних пошкодженнях головного мозку, шизофренії, певних формах наркоманії).

Нарпимер, врач говорит больному абулией: «поднимите руку», но больной не поднимает руку, а только повторяет слова: «поднимите руку», отчётливо понимая, что надо сделать, он не способен это выполнить, т.к. нарушена работа высших корковых отделов долей мозга.

Апатія -- медичне поняття, що означає хворобливий стан, який характеризується байдужим ставленням до навколишнього, зникненням зовнішніх проявів емоційних реакцій, цілеспрямованої активності. Є звичайною реакцією на депресію, може викликатись деякими препаратами.

Апраксія -- порушення довільних рухів та дій з предметами, що виникають при локальних порушеннях вторинних та третинних полів рухового аналізатора та не супроводжуються елементарними руховими розладами (паралічі, парези, тремор).

При апраксії хворі не можуть навіть виконувати такі прості речі, як вдягатися, втрачають здатність користуватися побутовими приладами.

Гіпобулія - загальне зниження волі. Слід враховувати, що у хворих з гіпобулією пригнічені всі основні потяги, включаючи і фізіологічні. Спостерігається зменшення апетиту. Лікар може переконати пацієнта в необхідності , але той приймає їжу неохоче і в малих кількостях. Зниження сексуального потягу проявляється не тільки падінням інтересу до протилежної статі, а й відсутністю уваги до власної зовнішності. Хворі не відчувають потреби у спілкуванні, обтяжуються присутністю сторонніх і необхідністю підтримувати бесіду, просять залишити їх самих. Придушення інстинкту самозбереження виражається в суїцидальних спробах. Характерно почуття сорому за свою бездіяльність і безпорадність.

Гіпобулія є проявом депресивного синдрому. Придушення потягів при депресії - тимчасове. Купіювання нападу депресії призводить до відновлення інтересу до життя, активності.

Гіпербулія - стан надмірної активності з великою кількістю різноманітних, часто змінюваних спонукань до діяльності, а також імпульсивним прагненням до негайного досягнення мети. Діяльність в цілому виявляється малопродуктивною через швидку заміни одних цілей іншими, домінування ситуативних реакцій (польове поведінка).