Інформаційні технології в сучасній журналістиці

Размещено на http://www.allbest.ru/

91

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ В СУЧАСНІЙ ЖУРНАЛІСТИЦІ

Городецька О.М.

КИЇВ - 2005

Це видання здійснено за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Точка зору, відображена у даному виданні, може не збігатися з офіційною позицією уряду США.

Ухвалено Вченою Радою Київського міжнародного університету (протокол № 7 від 27 лютого 2005 р.)

Рецензенти:

Яковлєв М.І.

дійсний член Національної академії мистецтвУкраїни,доктор технічних наук, професор (Київський Державний інститут декоративно-прикладного мистецтва і дизайну ім.М.Бойчука)

Макаров С.М.

кандидат технічних наук, доцент (Національний технічний університет України КПІ)

Нікітенко О.В.,

кандидат технічних наук, професор (Київський міжнародний університет)

Редактор:

Піскова Р.В.

Городецька О.М.

Інформаційні технології в сучасній журналістиці: Навчальний посібник - К.: КиМУ, 2005. - 197 с.

В даному навчальному посібнику систематизовано теоретичні і методичні питання пошуку інформації, проаналізовано джерела аналітичної інформації в Інтернеті, міжнародно-правові тенденції й проблеми захисту інформації в Інтернеті, особливості інтернет-видань, конвергенції комп'ютерних та телевізійних технологій, сценарії та методики ведення інформаційних війн, сучасні технології обробки інформації, інформаційні технології візуалізації інформації.

Для студентів, аспірантів, викладачів та журналістів-практиків.

Городецька О.М.

ЗМІСТ

Вступ

Інтернет як джерело інформації

Питання для самоконтролю

Міжнародно-правове регулювання інтернету

Питання для самоконтролю

Сучасні технології обробки інформації

Питання для самоконтролю

Інформаційні технології візуалізації інформації

Питання для самоконтролю

Література

ВСТУП

Нині інформаційна демократія виступає як багатовимірна, багаточинна теоретична модель, що визначається ментальними та технологічними зрушеннями сучасності, глобальними процесами вдосконалення процесів виробництва, обробки, систематизації та використання інформації, формуванням глобальної інформаційно-комунікаційної інфраструктури світу, нової держави і людського буття.

Теорія інформаційного суспільства вже заявила про себе на міжнародній арені, про що свідчить достатньо високий інтерес до неї з боку різних країн та міжнародних організацій, проводяться конференції, симпозіуми, наради, створюються комісії для розвитку інформаційного середовища, проводяться в життя багато інших заходів та ініціатив.

Європейське співтовариство сформулювало і в 1994 році визначило завдання побудови інформаційного суспільства як найбільш пріоритетне. Досягнуті значні успіхи в реалізації Плану дій, що визначив стратегію руху Європи до інформаційного суспільства:

- успішно розпочата лібералізація телекомунікаційного сектора;

- докладено зусиль для забезпечення соціальної орієнтації інформаційного суспільства, підтримки регіональних ініціатив для досягнення погодженого розвитку;

- сформульовано план дій у сфері освіти;

- відбувається підтримка європейської індустрії виробництва змісту інформації, що, як очікується, створить додатково близько 1 млн. робочих місць протягом наступних 10 років;

- успішно втілено програми наукових інформаційних розробок.

Європейська Комісія стала важливим інструментом вироблення загальних правил, які необхідні для переходу до глобального інформаційного суспільства.

З урахуванням уже досягнутого перед європейськими країнами, таким чином, постали нові завдання:

1. Поліпшити умови для бізнесу за допомогою ефективної й погодженої лібералізації телекомунікацій, створити необхідні умови для впровадження електронної торгівлі.

2. Необхідний перехід до навчання протягом усього життя. У цьому напрямку працює ініціатива “Навчання в інформаційному суспільстві”.

3. Значні наслідки інформаційного суспільства для конкретної людини спонукали дискусію, спрямовану на те, щоб саме люди стали центром перетворень, які відбуваються. За результатами обговорення випущена Зелена книжка “Життя й робота в інформаційному суспільстві: спочатку люди”, мова в якій йде про створення нових робочих місць, охорону прав і свобод громадян, насамперед недоторканості особистого життя.

4. Сьогодні зрозуміла важливість глобального співробітництва, встановлення правил створення інформаційного суспільства. Вони торкаються права на інтелектуальну власність, захист даних і таємницю особистого життя, проблем поширення інформації шкідливого й незаконного змісту, питань інформаційної безпеки, використання радіочастот і стандартів. Для встановлення загальних правил у цих галузях необхідні багатосторонні угоди в рамках Всесвітньої торгової Організації.

Якщо Європа не зможе швидко та ефективно адаптуватися, її чекає не тільки втрата конкурентноздатності перед обличчям США та азіатських економік, але й зростання соціального відчуження всередині європейських країн. У комплексному виді проблеми розвитку інформаційного суспільства представлені в Першій щорічній доповіді Форуму “Мережі для людей і співтовариств”.

Ще один основоположний документ був підписаний 22 червня 2000 року лідерами країн “Великої вісімки” - Окінавська Хартія глобального інформаційного суспільства”. У ньому підкреслюється, що сутність трансформації, що її несе інформаційно-комунікаційний прогрес, полягає в “її здатності сприяти людям та суспільству у використанні знань та ідей”, а також пропонуються конкретні заходи щодо цього.

Міжнародних акцій у цьому руслі за останній час відбулося досить багато, але їх навряд чи достатньо. Але головне, що увага до цієї проблематики була привернута і вже є конкретні результати.

Після прийняття на Всесвітньому Самміті з питань Інформаційного Суспільства (WSIS) у грудні 2003 року в Женеві (Швейцарія) Конституції Інформаційного Суспільства (“Декларація принципів” і “План дій”), світ визначив основні пріоритети та шлях розвитку інформаційного суспільства.

Під час Самміту був представлений проект “Національної стратегії розвитку інформаційного суспільства України”. Стратегія складається з чотирьох компонентів:

- створення відповідного економічного й інституціонального режиму, що сприяє розширенню та ефективному використанню локальних і глобальних знань у всіх секторах економіки;

- підготовка суспільства грамотних, універсальних і творчих індивідів, здатних прийняти виклик безупинного навчання;

- побудова динамічної інформаційної структури, а також конкурентного й інноваційного сектора економіки, що стимулює впровадження ефективних і конкурентноздатних інформаційно-комунікаційних послуг та інструментів відкритого доступу - ЗМІ, комп'ютери, засобів збереження, обробки та використання інформації;

- створення ефективної інноваційної системи (фірм, наукових і дослідницьких центрів, університетів), здатної сприяти економіці знань.

Уряд України усвідомлює, що новітні інформаційні технології спроможні розкрити потенціал країни та перетворити її на активного учасника глобальної економіки. Особливе значення в планах уряду відіграють Національна Програма Інформатизації (1998 рік), Закон України “Про інформаційний суверенітет й інформаційну безпеку України” й Указ Президента України від 31 червня 2000 р. “Про заходи стосовно розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та гарантій широкого доступу до цієї мережі в Україні”.

3 лютого 2005 року в штаб-квартирі ЮНЕСКО (Франція, Париж) відбулась конференція з питань забезпечення свободи слова в Інтернеті - Challenges and Opportunities for Freedom of Expression on the Internet.

Більш ніж 150 учасників конференції - журналісти, юристи, правозахисники і політики з усього світу обговорювали методи забезпечення свободи слова й самовиразу в кіберпросторі.

Дискусія зосередилася на 4 основних темах: „Свобода слова в Інтернеті”, „Баланс між безпекою та свободою”, „Вільний Інтернет - вільна преса”, „Свобода слова, кодекс поведінки та креативність”.

Ця конференція - лише один із заходів, що проводяться ЮНЕСКО в усьому світі в рамках підготовки до Туніського раунду Зустрічі на найвищому рівні з проблем інформаційного суспільства (WSIS).

З 17 по 19 травня 2005 року в Санкт-Петербурзі під егідою Президента РФ та ЮНЕСКО відбудеться Міжнародна конференція “ЮНЕСКО між двома етапами Зустрічі на найвищому рівні з проблем інформаційного суспільства (WSIS)”, на якій, серед інших, також будуть розглядатися питання забезпечення свободи слова й самовиразу в кіберпросторі.

Сучасний рівень підготовки фахівців-журналістів вимагає знань технологічних аспектів пошуку, організації та обробки інформації, ведення інформаційних війн, забезпечення свободи слова в Інтернеті та безпеки.

У навчальному посібнику розкриваються cучасні тенденції й проблеми, притаманні мережі Інтернет, особливості користування основними службами Інтернету, роль друкованих та інтернет-видань, конвергенція комп'ютерних і телевізійних технологій, історія, день сьогоднішній і перспектива інформаційних війн, сучасні прийоми обробки і візуалізації інформації - мультимедійні та геоінформаційні технології.

I. ІНТЕРНЕТ ЯК ДЖЕРЕЛО ІНФОРМАЦІЇ

інтернет інформаційна комп'ютерна технологія

Феномен і характерні риси Інтернету. Становлення Інтернету в Україні. Структура сучасного українського Інтернету. Модель, протоколи, доменна система імен Інтернету. Браузери. Пошукові машини. Пошукові системи. Методи пошуку інформації в Інтернеті. Особливості пошуку інформації за допомогою різних систем. Простий і розширений пошуки. Основні служби Інтернету. Аналітична інформація в Інтернеті - рейтинги компанії від провідних світових агентств. Друковані та інтернет-видання. Конвергенція комп'ютерних і телевізійних технологій: нові можливості телебачення в США. Інформаційна війна: історія, день сьогоднішній і перспектива.

Завдяки розвитку Інтернету концепція відкритого міжнародного суспільства, "держав без меж" одержала серйозну матеріально-технічну базу. Глобальна мережа Інтернет - новий феномен, який фактично вже вийшов далеко за межі свого оригінального технічного призначення [4, 10, 11, 12, 14, 21, 24, 25, 27, 32, 33, 34, 37].

На самміті "великої вісімки" в Окінаві проблемам нових інформаційних технологій і Інтернету була присвячена окрема сесія. За підсумками зустрічі "вісімки" була прийнята Окінавська хартія глобального інформаційного суспільства, у якій робиться акцент на необхідності підтримки "нової економіки" у країнах, що розвиваються. Окремо підкреслювалося, що ніхто і ніде, як у бідних, так і в багатих країнах, не повинен бути “виключений” із розвитку Інтернет. Було вирішено створити групу експертів для інтеграції всіх зусиль глав країн "великої вісімки" у єдиний процес.

Історія Інтернету почалася, коли при Міністерстві оборони США було створено спеціальне агентство - Advanced Research Projects Agency (ARPA) - для розробки електронної мережі зв'язку. Це було реакцією на запуск в 1957 році Радянським Союзом космічного супутника. ARPANET (таку назву отримала розробка ARPA у 1969 році) було створено за безпосередньою участю Пентагону і найпотужніших американських наукових центрів і університетів.

Інтернет замислювався як механізм швидкого електронного реагування на будь-яку небезпеку, зокрема, ядерну, як система термінового зв'язку американських військових баз із базами електронного спостереження.

Феномен Інтернету ще не до кінця вивчений. Він є об'єктом обговорення на багатьох міжнародних політичних і економічних форумах. Одна з успішних спроб була зроблена на Всесвітньому економічному форумі у Давосі (січень, 2000 р.). Практично всі лідери держав, які брали участь у Форумі, зокрема, Президент США Білл Клінтон, підкреслювали надзвичайне значення глобальної мережі Інтернет для сучасного світу.

Сьогодні вже з'явилися симптоми Інтернет-конкуренції. 11 квітня 2000 року Європейська комісія прийняла спеціальне комюніке з організації і управління Інтернет, яке містить рекомендації щодо поліпшення функціонування Інтернет у Європі. Крім того, Єврокомісія вирішила питання створення домену вищого рівня ".eu" в межах ініціативи eEurope (http://europa.eu.int/comm/external_relations).

Єврокомісія вважає, що створення домену ".eu" є вирішальним елементом прискорення електронної економіки та електронної торгівлі в Європі водночас з єдиною валютою.

Дотепер електронна торгівля в Європі, як і в інших частинах світу, розвивається під сильним впливом американських Інтернет-магазинів. Крім того, в кожній з країн ЄС існують власні правила і порядок реєстрації доменних імен, тому в умовах глобалізації торгівельно-економічних відносин багатьом компаніям було зручно й вигідно реєструватися у перенасиченій "американській" зоні ".com". Це викликало спекуляцію популярними іменами доменів за рекордні суми (наприклад, "business.com" був проданий за 7,5 млн. доларів) і втручання законодавчих органів.

Подібно до того як єдина європейська валюта створювалася на противагу американському доларові, так і єдиний Інтернет-простір ".еu" повинен об'єднати електронні економіки європейських країн, які окремо не в змозі конкурувати з Америкою.

Але зустрічається в міжнародному суспільстві й неприйняття ідей спільного світу, процесів глобалізації і, як частини цього, - Інтернет. Таке ставлення ґрунтується на поверховому, перемінному сприйнятті цих процесів як погрози національній самосвідомості, незалежності, суверенітету й державності. У багатьох країнах світу зустрічаються спроби, іноді успішні, взяти Інтернет під суворий контроль. У таких країнах, як Австралія і Великобританія, це в основному мотивується турботою про неповнолітніх, боротьбою з порнографією й злочинністю. А в Бахрейні, Ірані, Саудівській Аравії, ОАЕ, Ємені, Китаї й Тунісі не приховують політичних причин. Такого роду адміністрування спостерігається й в СНД. Наприклад, у Туркменістані наприкінці червня 2000 року закрився останній приватний Інтернет-провайдер.

Зараз відбувається активний процес адаптації юридичних норм традиційних “паперових” методів діяльності до нових технологій. На глобальному рівні Модельний закон про електронну торгівлю, прийнятий у 1996 році Комісією ООН із міжнародного торгівельного права (UNCITRAL), забезпечує первинний правовий каркас глобальної системи Інтернет. Міжнародні організації, зокрема Всесвітня торгівельна організація (WTO), UNCITRAL, Організація економічного співробітництва і розвитку (OECD), Конференція ООН з торгівлі і розвитку (UNCTAD) і Міжнародна торгівельна палата (ICC), активно включені в дискусію з урядами й підприємствами, щоб розробити звід загальних юридичних законів, що регламентують електронну торгівлю.

У женевській штаб-квартирі ООН функціонує Центр сприяння торгівлі й електронному бізнесу (UN/CEFACT), який розробляє рекомендації для електронного бізнесу, такі, як стандартна форма контракту електронного бізнесу, проблеми цифрового підпису, рекомендація й стандартизація комп'ютерної мови ebXML (e-Business extensible Markup Language) як платформи для е-бізнеса.

Ще однією важливою проблемою Інтернету є безпека.

Характерні риси Інтернету:

Глобалізація інформаційного оточення міжнародного суспільства, в якому національні кордони та географічні відстані не мають значення.

Технологічна конвергенція, яка сприяє розмиванню кордонів між телекомунікаційними компаніями та аудіовізуальним, комп'ютерним та видавничим секторами й означає, що зміст інформації стає все більш незалежним від засобів його передачі.

Децентралізація мережі мереж, яка означає, що правила й принципи її функціонування повинні базуватися на взаємному визнанні.

Інтернет в Україні

Обмежений доступ до Інтернету українці отримали у 1991 році. Здебільшого це були послуги електронної пошти та інших “давніх” служб кіберпростору.

У 1993 році в Києві існувало вже 6 основних вузлів Інтернету. Зазвичай, весь трафік (навантаження ліній зв'язку) відбувався каналами російського провайдера мережевих послуг - компанії RelCom (Reliable Communications - надійний зв'язок), яка мала фізичні лінії зв'язку з мережею EUnet. З цього моменту починається швидке зростання кількості провайдерів та користувачів мережевих послуг.

Наприкінці 1994 року в Україні налічувалося 10-12 тис. користувачів (5 тис. у Києві). З'явився новий вид послуг - on-line доступ.

Але початком ери “справжнього” Інтернету в Україні можна вважати введення в експлуатацію першого комерційного цифрового сателітного каналу зі смугою пропускання 64 Кбіт/сек. Він зв'язав вузол UA.NET з провайдером у Лондоні.

У 1996 році з'явилися нові лінії 64 Кбіт/сек, знизилися ціни апаратного забезпечення та доступу до Інтернету. Восени 1996 року було введено в експлуатацію ще один сателітний канал (256 Кбіт/сек) до американського провайдера. Почала зростати кількість абонентів мережі - приватних осіб.

На початку 1997 р. в Україні з'явилися справжні магістральні міжнародні лінії (не супутникові). Укртелеком та СП “Інфоком” запустили власні двомегабітові канали до британського та канадського провайдерів. В той же час активно зростала й розвивалася внутрішня інфраструктура Інтернету - зростала кількість та потужність каналів, які об'єднали Київ із регіонами України.

На український ринок прийшла технологія Direct PC від американської компанії Hughes Technologies. Це була одна з перших реалізацій так званих broadcast-технологій, яка дозволяла отримати доступ до Інтернету в регіонах, де не було надійного міжміського зв'язку або такі послуги були надто дорогими. Принцип роботи такої системи полягає у асиметричній організації прийому та передачі сигналу. Запити передаються каналами з низькою пропускною спроможністю (телефонні лінії до 33,6 Кбіт/сек), а відповіді - через сателітні канали зв'язку значно вищої потужності.

На початок 1998 р. на просторі українського Інтернету налічувалося вже 200 тис. користувачів, 6000 унікальних доменів, працювало більше 1000 українських майданчиків. Загальна потужність зовнішніх каналів зв'язку складала приблизно 10 Мбіт/сек.

Сучасна структура українського Інтернету

Аудиторія українського сегменту Інтернету на початок 2005 року складає близько 6 млн. користувачів (за даними дослідницької компанії Sputnikmedia.net). Це складає 12.5% всього населення України - більше, ніж у Росії.



Розповсюдження інформаційних послуг, їхня вартість значною мірою сьогодні залежать від потужності державної інфраструктури, створення якої не під силу окремим компаніям та приватному сектору взагалі. Лише цілеспрямована державна політика у цій галузі зможе наблизити Україну до вирішення даної проблеми.

Ефективність зваженої політики у цій сфері ілюструється таким прикладом. Одним із лідерів у галузі телекомунікацій нині є Стокгольм -48% дорослого населення мають мобільні телефони, 34% - користувачі Інтернет (23% - у США та Канаді), кожен десятий працює в індустрії телекомунікацій. Саме тут найнижчі ціни на послуги зв'язку.

Приваблива ринкова кон'юнктура привернула увагу інвесторів, тому, наприклад, європейські пошукові сервери AltaVista та Yahoo розташовані саме у Стокгольмі. За оцінками консалтингових фірм якість телекомунікацій є сьогодні третім за вагою фактором при виборі місця розвитку бізнесу (після наявності ринків збуту та транспортної інфраструктури). Близько 30-40 міст у світі прийняли програми розвитку, метою яких є занесення до реєстру “Advanced Wired Cities” - міст із високим рівнем комунікацій.

Керівництво нашої держави розуміє важливість розвитку інформаційної інфраструктури. Згідно з указом Президента України №346 від 22.04.98 “Про деякі заходи щодо захисту інтересів держави в інформаційній сфері” компанії “Інфоком” та “Укртелеком” уклали угоду, відповідно до якої в Україні створюється швидкісна мережа за технологією Frame Relay.

У підписаному 31 липня 2000 р. Указі Президента України “ Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні» (№ 928/2000) підкреслюється, що розвиток національної складової мережі Інтернет, а також забезпечення широкого доступу до неї фізичних та юридичних осіб України є одним із пріоритетних напрямків державної політики у сфері інформатизації. Згідно з Указом передбачається:

вирішення завдань щодо гарантування інформаційної безпеки держави, недопущення поширення інформації, розповсюдження якої заборонено відповідно до законодавства;

удосконалення правового регулювання діяльності суб'єктів інформаційних відносин, виробництва, використання, поширення та зберігання електронної інформаційної продукції, захисту прав на інтелектуальну власність, посилення відповідальності за порушення встановленого порядку доступу до електронних інформаційних ресурсів усіх форм власності, за навмисне розповсюдження комп'ютерних вірусів.

Державному комітету зв'язку та інформатизації України, Міністерству освіти і науки України та Державному комітету інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України із залученням інших центральних органів виконавчої влади, а також Національної академії наук України, провідних учених та фахівців, представників відповідних суб'єктів підприємницької діяльності розробити протягом шести місяців проект державної програми розвитку мережі Інтернет в Україні для включення її як складової частини Національної програми інформатизації.

Згідно з Указом, Кабінету Міністрів необхідно забезпечити:

подання інформації на Веб-сторінках державною, англійською та іншими мовами;

створення національного реєстру українських інформаційних ресурсів, підключених до мережі Інтернет;

підготовку та подання у шестимісячний строк до Верховної Ради України відповідних законопроектів із питань:

особливостей діяльності засобів масової інформації, створення, одержання, використання, поширення та зберігання інформації, забезпечення охорони інтелектуальної власності та авторського права у мережі Інтернет;

вчинення цивільно-правових угод із використанням електронного документообігу та електронного цифрового підпису;

встановлення відповідальності за поширення через мережу Інтернет інформації, розповсюдження чи обнародування якої заборонено відповідно до законодавства, за навмисне поширення комп'ютерних вірусів, порушення встановленого порядку доступу до інформаційних ресурсів усіх форм власності.

Згідно з Указом Міністерству закордонних справ України, Міністерству економіки України із залученням інших центральних органів виконавчої влади необхідно:

- опрацювати питання щодо вступу України до відповідних міжнародних організацій, що займаються питаннями розвитку телекомунікаційних систем, захисту прав на інформацію, протидії поширення інформації, яка завдає шкоди людині і громадянину, суспільству й державі, та внести в установленому порядку відповідні пропозиції;

- сприяти залученню коштів міжнародної технічної допомоги, використанню можливостей міжнародних програм для розвитку в Україні мережі Інтернет.

Модель Інтернету

За моделлю Інтернет іноді асоціюється з телефонною мережею. Обидві ці структури використовують електронні засоби передачі інформації і дозволяють передавати інформацію. Це хибне уявлення є причиною нерозуміння принципів роботи в Інтернеті.

Телефонна мережа - це мережа з комутацією каналів. Вона передбачає зв'язок, що за запитом користувача встановлює тимчасове з'єднання з адресатом, і для даного з'єднання на весь термін зв'язку виділяється вся смуга пропускання каналу, незалежно від його завантаження. Коли Ви робите виклик, Вам виділяється деяка частина цієї мережі. Навіть якщо Ви не використовуєте її (наприклад, знаходитеся в режимі очікування), вона залишається недоступною для інших абонентів, яким у цей момент потрібно зателефонувати. Це призводить до того, що такий дорогий ресурс використовується неефективно.

Більше відповідає дійсному станові речей модель Інтернет - “пошта”, що являє собою мережу з комутацією пакетів інформації. Тут у Вас немає виділеної ділянки мережі. Ваша кореспонденція змішується з іншими листами, відправляється до поштового відділення і сортується.

Незважаючи на те що ці технології абсолютно різні, традиційна служба доставки поштової кореспонденції являє собою досить точний аналог мережі Інтернет.

Міжмережевий протокол (IP)

За допомогою ліній зв'язку забезпечується доставка даних з одного пункту до інших. Але відомо, що Інтернет може доставляти дані в багато точок, розкиданих по всій земній кулі. Як це відбувається?

Різні ділянки Інтернет зв'язуються за допомогою системи комп'ютерів, які називаються маршрутизаторами. Окремі ділянки Інтернету можуть бути як локальними мережами, у яких комп'ютери вже з'єднані між собою, наприклад, коаксіальним кабелем, так і окремими комп'ютерами, що з'єднані з телефонними лініями або іншими традиційними каналами зв'язку.

Функції телефонних ліній і мережі Інтернет еквівалентні функціям автомобілів і літаків служби доставки пошти. Маршрутизатори - це своєрідні поштові підстанції; вони приймають рішення про те, куди направляти дані (“пакети”), так само, як поштова підстанція вирішує, куди направляти конверти з листами. Якщо лист опустили у поштову скриньку в Києві, а адресат живе в Парижі, то місцеве відділення зв'язку відішле його на іншу підстанцію, і далі, доки лист не дійде до адресата. Таким чином, кожній підстанції потрібно знати тільки одне: які з'єднання доступні і який з “наступних стрибків” буде кращим для переміщення пакету ближче до пункту призначення. Схожа ситуація складається й в Інтернет: маршрутизатор дивиться, куди адресоване Ваше повідомлення, і визначає маршрут доставки.

Так само, як поштове відділення виконує правила, що визначають порядок роботи поштової мережі, визначені правила регламентують порядок взаємодії програмного забезпечення, яке використовується для передачі інформації в Інтернеті. Ці правила називають протоколами. Міжмережевий протокол (Інтернет Protocol, IP) відповідає за адресацію, тобто гарантує, що маршрутизатор знає, що робити з даними, коли вони надійдуть. За аналогією з поштовим відомством, можна сказати, що міжмережевий протокол виконує функції конверта.

Протокол керування передачею (TCP)

Інформація, яку необхідно передати, TCP (Transmission Control Protocol) розбиває на порції. Кожна порція нумерується, щоб можна було перевірити, чи вся інформація отримана, і розташувати дані в правильному порядку. Для передачі цього порядкового номера мережею в протоколі є свій власний "конверт", на якому "написана" необхідна інформація.

Порція даних розміщується в конверті TCP. Конверт TCP, у свою чергу, розміщується в конверт IP і передається в мережу.

На стороні, що приймає інформацію, програмне забезпечення протоколу TCP “збирає” конверти, “витягує” із них дані і розташовує їх у правильному порядку. Якщо яких-небудь конвертів немає, програма просить відправника передати їх ще раз. Після розміщення всієї інформації в правильному порядку ці дані передаються користувачу.

Доступ до Інтернету

Інтернет доступний зараз практично в усьому світі. Одержати доступ до Інтернету може кожний, у кого є комп'ютер, модем і встановлена на комп'ютері програма Microsoft Іnternet Explorer або Netscape Navigator. Потрібно також знайти фірму-провайдера, що надає доступ до Інтернету.

Під час Вашої роботи в Інтернеті перша ланка зв'язку, як правило, - телефонна лінія між Вашим комп'ютером і провайдером. Швидкість роботи в мережі визначається пропускною спроможністю каналів передачі інформації.

Пропускна спроможність - це кількість даних, які Ви можете передати або прийняти через лінію, що з'єднує Вас із Інтернетом. Це визначається характеристиками модему і якістю телефонних мереж.

World Wide Web

World Wide Web (WWW) - другий за популярністю (після електронної пошти) ресурс Інтернету. World Wide Web побудовано за технологією, в основу якої покладено поняття гіпертексту Згідно з діючим державним стандартом України ДСТУ 2481-94 “Системи оброблення інформації. Інтелектуальні інформаційні технології. Терміни та визначення”, гіпертекст - спосіб організації тексту, що зберігається, за яким використовуються асоціативні зв'язки між його фрагментами”. Багато хто плутає Інтернет і World Wide Web. Якщо спитати будь-яких десять осіб, що таке Інтернет, то цілком можливо почути опис World Wide Web.

World Wide Web - дійсно павутиння (web), тобто складна інформаційна мережа, з'єднана гіпермедіазв'язками, використовуючи які можна переходити з однієї Web-сторінки на іншу. Наприклад, клацнувши мишею, можна перейти з Web-сторінки в Далласі на Web-сторінку в Австралії.

Web-сторінка подібна багатьом документам, що є на комп'ютері, але її завантажують не зі свого комп'ютера, а з Web-сервера.

Кожна Web-сторінка містить текст, графіку і посилання, як і в Windows help-файлах. Однак Web-сторінка може бути набагато складнішою. Посилання на Web-сторінці можуть завантажувати файл, виводити зображення, програвати аудіо- і відеоролик. Можливості посилань на Web-сторінці практично необмежені.

Web Browser - це програма перегляду Web-сторінок, наприклад, програма Microsoft Іnternet Explorer або Netscape Navigator. Web-браузер - один із тих інструментів, що найчастіше використовуються для перегляду Web-сторінок, зміст яких дуже різноманітний: від інформативного до інтерактивного.

Технологія клієнт-сервер

Як мережа Інтернет складається з комп'ютерів-клієнтів, що роблять замовлення, і комп'ютерів-серверів, що їх приймають. Відповідно до технології клієнт-сервер, Web-браузер запитує на Web-сервері HTML-файл і очікує, поки сервер прийме його. Отримавши файл, Web-браузер відключається від сервера, потім форматує і виводить на екран Web-сторінку.

Web-вузол - інша назва окремого Web-сервера. Це комп'ютер, що з'єднаний з Інтернетом таким чином, щоб можна було одержати доступ до сторінок, які містяться на ньому.

HTML (HyperText Markup Language - мова розмітки гіпертекстів) - це спосіб форматування Web-сторінок, тобто мова, що визначає, як виводиться на екран текст і графіка, які шрифти використовуються, які поля введення даних зображені і як визначаються зв'язки з іншими Web-сторінками. За допомогою HTML створюються Web-сторінки.

Гіпертекст - це метод зв'язування родинних документів разом. Автор Web-сторінки використовує гіпертекст для того, щоб спрямувати користувача до додаткової інформації, встановлюючи зв'язок між різними документами. Перехід від однієї сторінки до іншої здійснюється після клацання мишею на покажчику такого зв'язку у вигляді долоні. Якщо до цього додати засоби графіки, відео й звуку, то одержимо гіпермедіа.

Розділи Web-сторінки організовані аналогічно до оперативної допомоги Windows. На першій сторінці допомоги, що називається Contents, знаходиться список тем, наявних у довідковому файлі. Після подвійного клацання мишею на будь-якій темі з'явиться екран допомоги з даної теми.

Так само в більшості розділів Web є своя початкова сторінка - Home Page. Звідси можна перейти до будь-якої сторінки цього розділу, клацнувши мишею на посиланні, або на іншу Web-сторінку.

У гіпертексті інформація подана в такому вигляді, що визначені слова в тексті можна в будь-який момент "розкрити" і одержати таким чином про них додаткову інформацію, тобто ці слова є посиланнями на інші документи, що можуть бути текстом, файлами, малюнками тощо. Для ілюстрації припустимо, що Ваша бібліотека має гіпертекстову картотеку. Якщо Ви витягнете якусь картку, то прочитаєте на ній, наприклад, таке:

TITLE:	The river and the prairie: a history of the Quad-Cities, 1812-1960.
AUTHOR:	Roba, William Henry.
PUBL. :	(Davenport, Iowa): Hesperian Press,
DATE:	1986
SUBJECT:	Quad-Cities (Iowa-Ill.)-History. Davenport (Iowa) - History.
FORMAT:	157p. ; ill. , map; 24 cm.
CONTENTS:	Includes bibliographical references and notes.

Якщо слова, набрані курсивом - посилання, то можна розкрити прізвище автора й одержати біографічний нарис. Якщо розкрити слово prairie (прерія), то можна потрапити в гіпертекстовий варіант Оксфордського словника англійської мови і побачити там:

prairie (`pre&scha. r). Also 8,9 parara, pararie, praira, 9 praire, prairia. a A tract of level or undulating grass-land, without trees, and usually of great extent; applied chiefly to the grassy plains of North America; a savannah, a steppe.

Оскільки це ще один гіпертекстовий документ, в ньому теж є посилання. Після подальшого розкриття документу за словом savannah (савана) користувач потрапляє в гіпертекстову енциклопедію, а точніше - у цілу статтю про савани з малюнками і, іноді навіть із фільмами. Процес можна продовжувати, занурюючись у тему все глибше й глибше.

За останні декілька років обсяг гіпертексту в Інтернет значно збільшився, з'явилися гіпертекстові версії безлічі музейних експозицій, журналів та інших об'єктів.

Браузери

Компанія OneStat.com підвела підсумки чергового дослідження поширеності різних веб-браузерів. Дані були зібрані на основі статистики сайтів, що використовують сервіси OneStat.com. Дослідженням були охоплені близько 2 млн. користувачів більш ніж 50 тисяч сайтів із ста країн світу. Дані усереднювалися по тижнях.

За даними OneStat.com, останнім часом спостерігається незначне зниження частки лідера ринку - браузера Microsoft Інтернет Explorer. Якщо раніше частка користувачів цього браузера сягала 95-97%, те під час останнього дослідження частка IE знаходилася на рівні 93,9%. Потрібно відзначити, що зменшення частки браузера Microsoft дуже невелике і цілком вкладається в погрішність вимірів. Більшість користувачів віддають перевагу останньої, шостої версії IE - її частка на ринку наближається до 70%. Браузерами Microsoft версій 5.5 і 5 користуються, відповідно, 12,9% і 10,8% учасників дослідження. На частку четвертої версії IE припадає 0,6% браузерного ринку.

Слідом за Інтернет Explorer йдуть Mozilla: усі версії цього браузера, включаючи Mozilla Firefox займають 2,1% ринку програм для роботи з WWW. Частка Opera 7 складає 1,02%, а поширеність браузера Apple Safari збільшилася в порівнянні з минулим дослідженням утроє - до 0,71%. Однак, як уже говорилося, величини менш 1%, швидше за все, лежать у переділах погрішності вимірів.

Інтернет Explorer продовжує лідирувати. Дослідники OneStat.com опублікували традиційний рейтинг самих популярних веб-браузерів.

Відповідно до звіту OneStat.com, найбільшу армію шанувальників як і раніше має веб-браузер Microsoft Інтернет Explorer - 94,8 %. При цьому з його шостою версією зараз працюють 68,1 % користувачів - на 1,8 % більше, ніж у серпні цього року. Браузери IE 5.5 і IE 5.0 зменшили обороти, завоювавши серця 13,8 % і 11,8 % прихильників відповідно, повідомляє "iTware".

Веб-браузерами Mozilla, Opera 7.0 і Safari зараз користуються 1,8 %, 0,8 % і 0,48 % сетян відповідно. Для порівняння: липневі показники для цих браузерів складали 1,6 %, 0,6 % і 0,25 %. Веб-браузера Netscape Navigator у списку OneStat.com цього разу не виявилося.

Програма Microsoft Іnternet Explorer

(MS Іnternet Explorer)

Інтернет являє собою сукупність комп'ютерних мереж, що об'єднують мільйони комп'ютерів в усьому світі. Після підключення до Інтернету користувач одержує можливість за допомогою програми Іnternet Explorer переглядати величезний обсяг інформації, яка може використовуватися у власних документах або зберігатися у файлі власного комп'ютера.

Почати шлях в Інтернет можна, обравши елемент головного вікна Іnternet Explorer.

MS Іnternet Explorer дає можливість виконувати такі функції:

1. Перегляд сторінки в Інтернеті.

2. Перехід у визначене місце або на визначену сторінку.

3. Повернення до переглянутої раніше сторінки.

4. Повернення на початкову сторінку.

5. Створення набору обраних сторінок.

6. Розподіл обраних сторінок по папках.

7. Пошук тексту на сторінці.

8. Копіювання відомостей сторінки в документ.

Доменна система імен в Інтернеті (DNS)

У доменній системі іменування (DNS - domen name system) відповідальність за призначення та реєстрацію імен покладена на різні групи користувачів, кожна з яких обслуговує лише частину простору імен. Рівні у такій системі називаються “доменами”, у назвах домени відокремлюються крапками:

nic.ddn.mil

eu.int

В імені може бути будь-яка кількість імен, але більше п'яти зустрічається рідко, найчастіше - три. Першим ліворуч розташовується ім'я конкретного комп'ютера, далі - ім'я об'єднання, до якого належить цей комп'ютер тощо.

Домен	Категорія організації
arpa	члени мережі ARPAnet
com	комерційні організації
edu	навчальні заклади
gov	урядові організації за винятком військових
mil	військові організації
org	інші некомерційні організації
int	міжнародні організації
net	мережеві ресурси

Ієрархічна система імен в Інтернеті:

Об'єднані Арабські Емірати	…	Україна	…	США	…	Зімбабве
ae	…	ua	…	us	…	zw
Національні домени
Кореневий домен (без імені)
arpa	Домени загального призначення
	com	edu	gov	int	mil	net	org

Для всіх різнотипних серверів та їхніх ресурсів у системі WWW можна отримати доступ за адресою єдиного типу, яка має назву URL (Uniform Resource Locator - уніфікований локатор ресурсів) і однаковий вигляд. Така адреса містить дані про тип інформації, на яку посилається гіперзв'язок, де саме вона знаходиться, та протокол, необхідний для передачі цієї інформації.

Типи протоколів (іноді їх називають схемами, вони закінчуються двома крапками та двома слешами, тобто комбінацією символів “://”):

http://	протокол передачі гіпертексту (найчастіше використовується для передачі Web-сторінок)
gopher://	для доступу до ресурсів, що входять до системи Gopher
ftp://	протокол передачі файлів (використовується для копіювання файлів із ftp-архівів)
telnet://	для забезпечення зв'язку із серверами telnet
wais://	для забезпечення зв'язку з WAIS-серверами
file://	для доступу до локальних ресурсів засобами файлової системи ОС.
Винятки:
news:	для роботи з групами новин
mailto:	для роботи з електронною поштою засобами Web-браузера.

Пошук інформації в Інтернет

Сучасні пошукові системи є надзвичайно потужними засобами, орієнтованими на пошук документів за ключовими словами. Конкретні алгоритми, за якими працює той чи інший пошуковий двигун, є ноу-хау фірми-розробника і зберігається у таємниці.

Принципи, за якими створюють такі алгоритми, відомі, і їх можна поділити на два основні типи:

1 - створення велетенської бази даних індексованих документів, яка безперервно поповнюється та уточнюється.

Збір інформації здійснюють спеціальні програми-роботи (search-robots), які невпинно переглядають сервери Інтернету, копіюють документи, аналізують їхній зміст, індексують. За таким принципом працюють AltaVista, Lycos, WebCrawler.

Залежно від реалізованого алгоритму “роботів” називають різними іменами. В Інтернеті невпинно подорожують прочани (Web Wanderers), павуки (Spiders), мурахи (Ants), гади (Web Crawlers).

2 - створення предметно-орієнтованої системи, в якій інформація на окремі теми зібрана у відповідних каталогах.

Приклад такої системи - один із найпопулярніших пошуковиків Yahoo. Часто подібні пошукові двигуни називають каталогами. Користувачі такої пошукової системи водночас стають постачальниками інформації про Інтернет.

Як працюють пошукові машини?

Пошукові машини складаються з п'яти окремих програмних компонент:

1. spider (павук): браузероподібна програма, яка викачує веб-сторінки;

2. crawler: «мандрівний павук», який автоматично йде по всіх посиланнях, знайдених на сторінці;

3. indexer (індексатор): «сліпа програма», яка аналізує веб-сторінки, що скачали “павуки”;

4. database (база даних): сховище сторінок, що скачали й обробили;

5. search engine results engine (система видачі результатів): витягує результати пошуку з бази даних.

Spider

„Павук” -- це програма, яка викачує веб-сторінки. Віна працює точно як ваш браузер, коли ви з'єднуєтеся з веб-сайтом і завантажуєте сторінку. Павук не має ніяких візуальних компонент. Ту ж дію (викачування) ви можете спостерігати, коли проглядаєте деяку сторінку і коли вибираєте «проглядання HTML-коду» в своєму браузері.

Crawler

Як і програма-„павук”, вона викачує сторінки, може проаналізувати сторінку і знайти всі посилання. Його завдання -- визначати, куди далі повинен йти “павук”, ґрунтуючись на посиланнях або виходячи з наперед визначеного списку адрес.

Indexer

Індексатор розбирає сторінку на складові частини й аналізує їх. Виділяє та аналізує такі елементи: типи заголовків сторінок, посилань, тексту, структурних елементів, стильові особливості сторінки.

Database

База даних -- це сховище всіх даних, які пошукова система викачує й аналізує. Часто вимагає величезних ресурсів.

Search Engine Results Engine

Це та частина пошукової системи здійснює пошук. Саме система видачі результатів вирішує, які сторінки задовольняють запиту користувача. Коли користувач уводить ключове слово і робить пошук, пошукова система відсортовує результати на підставі змінних критеріїв. Алгоритмом називається метод, за яким вона ухвалює рішення. Професійні оптимізатори (SEO) іноді використовують у цьому випадку термін «algos».

Більшість пошукових систем і дотепер фільтрує результати пошуку на підставі приблизно таких критеріїв:

- Title (заголовок): Чи присутнє ключове слово в заголовку?

- Domain/URL (Домен/адреса): Чи присутнє ключове слово в імені домена або в адресі сторінки?

- Style (стиль): Жирний (STRONG або B), Курсив (EM або I), Заголовки HEAD: якщо є місце на сторінці, де ключове слово використано в жирних, курсивних або Hx (H1, H2:) текстових заголовках?

- Density (густина): Скільки разів ключове слово зустрілось на сторінці? Кількість ключових слів щодо тексту сторінки називається густиною ключового слова.

- MetaInformation (метадані): Деякі пошукові системи дотепер читають метаключові слова (metakeywords) і метаописи (metadescription).

- Outbound Links (посилання назовні): На які обєкти є посилання на сторінці і чи зустрічається ключове слово в тесті посилання?

- Inbound Links (зовнішні посилання): Хто ще в Інтернеті має посилання на даний сайт? Це називається "позасторінковий критерій", тому що автор сторінки не завжди може ним управляти.

- Insite Links (посилання всередині сторінки): На які ще сторінки даного сайту містить посилання ця сторінка?

Таким чином, пошуковій машині необхідно робити безліч уточнюючих запитів, цілком використовуючи сторінку, що було скачано.

Найвдаліші пошукові системи розроблялися у відомих університетах - Lycos у Carnegy-Mellon University, WebCrawler в University of Washington, OpenText в University of Waterloo in Ontario, Yahoo! - Stanford University.

В Інтернеті є і відносно невеликі, менш універсальні пошукові системи. Розробники пошукових систем у боротьбі за клієнта надають відвідувачам все більше нових послуг - безкоштовна електронна пошта, довідники, chart rooms, новини, віртуальні магазини. Такі Web-майданчики отримали назву Web-порталів.

Серед інших англомовних потужних серверів, що користуються увагою відвідувачів мережі, варто відзначити AltaVista, Excite, GeoCities, Infoseek, Lycos, Microsoft Інтернет Start, Netscape NetCenter, Snap.

Головні пошукові системи Інтернету

Багато які з наведених нижче пошукових систем є насправді не самостійними пошуковими машинами, а системами, що використовують послуги інших пошукових систем і каталогів.

AOL Search http://search.aol.com/

Дозволяє проводити пошук як в Інтернет, так і усередині системи AOL. Велика частина інформації і каталоги, по яких розсортовані веб-сайти взято з Open Directory. Як "запасне джерело" інформації служить Inktomi.

AltaVista http://www.altavista.com/

AltaVista є однією з найкрупніших пошукових систем (по кількості проіндексованих сторінок). Даний факт, а також можливість вести пошук по ускладнених критеріях відбору призвели до великої популярності AltaVista. Ця пошукова система також пропонує додаткові послуги у вигляді пошуку по каталогах (взятими з Open Directory and LookSmart), а також службу під назвою «Ask AltaVista» («запитай AltaVista»), результати, якої беруться з Ask Jeeves. AltaVista почала надавати свої послуги в грудні 1995 року. Зараз AltaVista володіє пошуковою системою Raging Search.

Ask Jeeves http://www.askjeeves.com/

Ask Jeeves - це пошукова система, в індексації результатів якої беруть участь люди. Ask Jeeves намагається привести Вас саме до тієї сторінки, на якій знаходиться відповідь на Ваше питання. Якщо для цього не вистачає власної бази даних, Ask Jeeves залучає для цього результати інших пошукових систем. Ask Jeeves також надає свої результати AltaVista. Пошукова система почала працювати в червні 1997 року.

Direct Hit http://www.directhit.com/

Direct Hit виміряє кількість відвідань, які веб-сайт отримав в результаті відображення в пошукових системах (використовуються результати відразу декількох пошукових систем - самої Dirext Hit і її партнерів, наприклад HotBot). Сайти, які більше відвідають, одержують, відповідно, і кращий рейтинг. Ця пошукова система також відома під назвою «пошукова система популярності». Результати Direct Hit також з'являються в HotBot, а також, як опція, можуть показуватися в MSN Search. Direct Hit і є власністю Ask Jeeves.

Excite http://www.excite.com/

Excite є одним з найпопулярніших пошукових засобів в Інтернеті. Він має достатньо великий список проіндексованих веб-сайтів і надає таку можливість, як інтеграція в результати пошуку інформації про компанію, якщо це можливо. Excite був запущений в 1995 році. В 1996 році він поглинув 2-х своїх конкурентів: Magellan і WebCrawler.

FAST Search http://www.alltheweb.com/

Раніше відома як All Web ця пошукова система ставить за мету проіндексувати всі сторінки в Інтернету. FAST Search є першою пошуковою системою, яка подолала рубіж індексації в 200 млн. сторінок, і, в даний час, є однією з найбільших пошукових систем в світі. Частина результатів з FAST Search надається в Lycos. FAST Search був відкритий в травні 1999 року.

Go / Infoseek http://www.go.com/

Go - це сумісний портал Infoseek and Disney. Він пропонує такі послуги як персоналізація доступу, безкоштовну електронну пошту і можливості колишньої пошукової системи Infoseek, яка зараз стала частиною Go. Портал також має велику базу даних сайтів, відібраних людьми. Офіційно Go почав свою діяльність в січні 1999 року. Він не звязаний з GoTo, що описаний нижче.

GoTo http://www.goto.com

У відмінності від інших пошукових систем GoTo продає позиції в своїй базі даних, тобто для того, щоб бути розміщеною в цій базі даних, компанія повинна заплатити гроші. Крім того, компанії можуть купувати собі більш високі місця в рейтингах, на думку GoTo це веде до більшої релевантності посилань. Неоплачені результати надає Inktomi. Пошукова система початку свою діяльність в 1997 році.

Google http://www.google.com/

Google - це пошукова система, яка використовує кількість посилань на веб-сайт, як основний параметр популярності сайту. Це є особливо корисним під час пошуку сайтів з використанням простих пошукових запитів, наприклад, "автомобіль" або "подорож". Система працює настільки добре, що Google придбав велику популярність за релевантність своїх посилань. Google має надзвичайно велику базу даних проіндексованих сайтів і надає частину своїх результатів Yahoo і Netscape Search.

HotBot http://www.hotbot.com/

HotBot є популярним пошуковим засобом завдяки наявності механізмів побудови складних пошукових запитів. В основному, перша сторінка результатів, отриманих у відповідь на пошуковий запит, надходить з Direct Hit, потім беруться результати з Inktomi. Список каталогів надається Open Directory. HotBot почав надавати свої послуги в травні 1996 року, а в жовтні 1998 року він був куплений Lycos.

IWon http://www.iwon.com/

Пошукова система, результати якої (у тому числі і наповнення каталогів) в основному беруться з Inktomi. В числі засновників стоїть американська телевізійна мережа CBS. Популярність цієї пошукової системи обумовлена фактом, що за користування її послугами Ви можете виграти призи, які розігруються щодня, щонеділі і щомісячно. Пошукова система початку діяти в кінці 1999 року.

Inktomi http://www.inktomi.com/

Базою даних цієї пошукової системи користуються безліч інших пошукових систем. Всі вони користуються однією і тією ж базою даних, хоча результати пошуку можуть варіюватися, оскільки Inktomi надає своїм партнерам можливість відрізнятися один від одного. Не існує можливості вводити пошуковий запит в базу даних Inktomi напряму - це можливо тільки через її партнерів, з використанням їх фільтрів.

LookSmart http://www.looksmart.com/

LookSmart - це каталог веб-сайтів, який, на противагу пошуковим роботам, був створений людьми. Окрім своєї унікальності, LookSmart відомий і тим, що надає свої результати MSN Search, Excite і безлічі інших партнерів. Inktomi забезпечує підтримку LookSmart в тому випадку, якщо бази даних LookSmart виявляється недостатньо для виконання якого-небудь пошукового запиту. LookSmart почав надавати свої послуги в жовтні 1996 року.

Lycos http://www.lycos.com/

Lycos починав свою діяльність як пошукова система, потім, в квітні 1999 року, він перейшов на модель, подібну Yahoo. Вміст його каталогів береться з Open Directory, і якщо цього недостатньо, результати беруться з FAST Search, а також використовуються результати Direct Hit. В жовтні 1998 Lycos придбав HotBot, який зараз використовується як окрема служба.

MSN Search http://search.msn.com/

Основні результати Microsoft's MSN Search беруться з LookSmart, вторинні - з Inktomi. Крім того, використовуються результати, що надаються такими службами, як RealNames і Direct Hit. MSN Search надає також унікальну можливість для користувачів Іnternet Explorer 5 зберігати результати попередніх пошуків.